Інна Серьогіна: Избранное

Тетяна Луківська

Якщо хочеш іти – іди…

Уходя  -  уходи...я    не    ставлю    преград    или    сроков...(insolito)



Якщо  хочеш  іти  –  іди,
Як  тоді,  по  осінньому  листі.
Та    весна      засніжила    сліди
Назавжди,  а  чи  років  на  двісті…  
Ти  ще  хочеш  іти  –  скажи.
Ну,  принаймні,  хоча  б  буде  чесно.
Не  лишай  по  собі  міражі,
Вже  любов  у  серцях  не  воскресне!
Таки  хочеш  іти  –  іди,
Зберегти,  що  розбилось  -  не  варто.
Повертатись  в  минуле,  зажди…
Навіть  так,  з  учорашнім  азартом.
Знову  хочеш  іти  –  пройди
Повз  калину,  що  рвали  торішню.
В  пелюстковій  завії    сади
Не  прикрасять    любов  нашу  грішну.
Якщо  хочеш  іти  –  не  муч,
Побажаю  попутного  вітру.
І    востаннє,  мабуть,  власноруч…
Я  без  суму    сльозу  свою  витру.
Все  ще  хочеш  іти    -  прощай.
В  нікуди  адресую  листами.
Ти  без  мене  назавжди  звикай.
Твої  кроки…  й  три  крапки  ...  між  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409597
дата поступления 16.03.2013
дата закладки 20.05.2013


Віталій Назарук

Родино моя

Родино  моя,    українці,
Прошу  не  живіть  по  одинці
Коли  сяє  сонце  із  рання,
Нехай  розквітає  кохання.

Я  руки  підставлю  родині,
За  наше  тепло  в  Україні,
Коли  серце  у  грудях  ще  б’ється,
То  доля  добром  відізветься.  

Земля  вродить  знов  врожаями,
Дитятко  прилине  до  мами,
І  буде  цвісти  Україна,
Вона  в  нас,  як  матір  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425896
дата поступления 19.05.2013
дата закладки 20.05.2013


Віктор Ох

Мелодія на вірш авторів Любові Ігнатової та Віталія Назарука :: П'єса на двох


 Вона.    
 Осідає    тихо    в    ніжність    вечір,
 Хвилі    часу    стукають    у    скроні.
 Обійми    мене    ще    раз    за    плечі,
 Поцілуй    сполохані    долоні.

 Він.
 Я    без    тебе    сонечка    не    бачу,
 А    твої    вуста    –    мені    дарунок.
 Пригорнися,    пташко,    для    удачі,
 Хай    вогнем    палає    поцілунок.

 Вона.
 Ти    послухай,    як    шепоче    серце.
 Це    здійснилась    заповітна    мрія.
 У    мені    твій    подих    відізветься,
 Я    без    тебе    й    дихати    не    вмію.

 Він.
 І    мені    без    тебе    не    прожити,
 Я    люблю    тебе,    моя    кохана.
 Буду    все    життя    тебе    любити,
 Сонечко    моє,    чи    зірко    рання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416434
дата поступления 07.04.2013
дата закладки 09.04.2013


kulbabka

Під кучугурами зими…

Під  кучугурами  зими
Дрімають  ніжні  первоцвіти,
Весняним  диханням  зігріті.
В  лелітках  білі  килими
Вже  де-не-де  попротавали
Під  теплим  подихом  землі.
На  стрісі,  ніби  на  брилі,
Бурульок  димчасті  опали
Пустили  слізоньки  рясні,
Надпивши  сонячного  фрешу.
Ще  уночі  морози  крешуть,
Та  вже  тепліші  стали  дні.
Сховавши  проблиски  весни,
Застигла  тиша  білоткана,
Десь  заблукала  юна  панна
Під  руку  з  березнем  хмільним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413722
дата поступления 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Віктор Ох

Недовготривалість короткочасності

Здавалося  б,    життя  людське  тривале,
багато  часу  є  для  різних  справ.
Хвилин  для  щастя  все  ж,  насправді,  мало.
Їх  швидкоплинність  кожен  відчував.
Якщо  відняти  старість  й  перші  роки,
коли  ти  ні  на  що  не  здатен  до  пуття,
(без  нагляду  зробить  не  можеш  кроку)  –
залишиться  всього  лиш  півжиття.
А  ще  відмінусуєм    сон,  хвороби,
час,  втрачений  на  їжу  і  питво,
роботу  за́для  гро́шей  і  неробство  –
в  сухому  залишку  зостанеться    ніщо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399768
дата поступления 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Ліоліна

А день зливався з ніччю

Для  мене  ніч  злилася  з  днем.
Вино,  солодке  і  густе,
У  келисі  застигло  кров”ю.
Прокралась  зрада  до  порогу.

За  помилку  плачу  життям.
Навкруг  –  мільйон  пасток  і  ям.
В  душі  –  і  біль,  і  пекло  зразу,
Що  навіть  до  весни  відраза.

І  все  змішалося,  як  в  сні.
(Наснилося  все  те  мені?)
Колись  було.  Та  вже  в  минуле
Пірнуло  рибкою.  Забула,

Як  вщент  розбився  той  фужер.
Як  день  неждано  так  помер.
Той  день,  який  зливався  з  ніччю.
Пройшов  лиш  день…  Пройшла  вже  вічність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397255
дата поступления 01.02.2013
дата закладки 02.02.2013


Олександр ПЕЧОРА

А ТИ Й ДЛЯ СЕБЕ ПОЖИВИ

Живеш  для  всіх.
А  ти  й  для  себе  поживи.
Говориш:  «Пізно.  Повернулося  б  якби.
Авжеж,  минулося,  затихло,  відгуло.
Всього  бувало,  мало  щастячка  було.
Тепер  –  неначе  обмілілая  ріка,
мов  у  лещатах-берегах,  –  боюсь  гріха».

В  твоїх  очах  –  негасний  біль,  бездонний  сум.
Та  я  побачив  у  тобі  таку  красу!
Таку  незвідану  зачаєну  глибінь…
А  ти  не  бійся,  –  струменись!  
Повір  собі.
А  ти  покинь  усі  печалі  і  жалі,
та  й  не  пручайся,  ми  ж  не  діточки  малі.

І  не  шукай  ні  в  чому  нашої  вини,
та  й  повноводою  до  моря  дремени.
Собою  будь,  своїм  бажанням  підкорись.
І  буде  те,  про  що  й  не  мріяла  колись.
Пізнай  себе  –  перегортай  живий  альбом.
Відчуй  Любов.  Вона  –  свята.  
Повір  обом.

Пручатись  годі  вже,  от-от  життя  мине.
Віддай  себе  до  забуття  й  візьми  мене.
За  течією  почуття  попливемо,  –
чаклунку-ніч  без  каяття  проживемо.
А  потім  буде  в  унісон  сердець  биття
і  зачароване  оновлене  життя.

Чому  засмучена?  Говориш  –  відцвіла.
Краще  б  замучена  й  щаслива  ти  була.
Тож  усміхнися  і  від  щастя  пореви.
Шануй  себе.  Іще  й  для  себе  поживи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397250
дата поступления 01.02.2013
дата закладки 02.02.2013


Любов Ігнатова

А я усе дивилася на тебе

А  я  усе  дивилася  на  тебе
Крізь  скельця  непрозорих  окулярів.
І  вірила,  що  ти  -  посланець  неба,
Божественних  розносчик  циркулярів.
І  все  старалась  у  безсонній  тиші,  
Знайти  хоча  би  слід  від  твоїх  крил,    
Хотіла  розпитать,  де  їх  залишив,
Коли  покинув  світлий  небосхил...
Та  раптом  впала  із  очей  полуда,
І  замість  німбу  засіяв  ліхтар...
І  спить  у  ліжку  янголом  приблуда,
Загорнений  у  брехні,  як  в  кептар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395878
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Томаров Сергей

И зима шлет тексты телеграмм

Зимними  холодными  ночами,
В  шепоте  чуть  тлеющих  углей,
Мы  с  тобой  с  улыбкой  вспоминали
Майский  запах  городских  аллей.

Завывает  вьюга  за  окошком,
Рвется  в  наш  уютный  бастион...
До  весны  совсем  уже  немножко,
Но  бурлит  еще  зимы  гормон.

По  ладам  твои  скользнули  пальцы,
Из  камина  грянули  басы...
И  снежинки,  вечные  скитальцы,
Тишиной  спустились  на  весы.

Стихло  все,  с  чарующим  аккордом,
Перебор  гитарный,  как  бальзам
И  зима,  в  своем  порыве  гордом,
Для  весны  шлет  тексты  телеграмм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395845
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Віталій Назарук

Прокинувсь ранок, але вже без тебе

Пам’яті  друга…

Погожий  ранок,  але  вже  без  тебе,
І  візерунки  на  вікні  не  милі,
І  холод  сіє,  і  не  гріє  небо,
І  снігурі  злетілись  невеселі.

Мороз  тріщить,  неначе  скаженіє,
А  вітер  заглядає  ніби  в  душу,
Ганяє  сніг  і  віє,  віє,  віє…
Гілля  трясе,  неначе  влітку  грушу.

Та  жити  треба  з  смутком,  чи  без  нього,
Тебе  я  пам'ятатиму  до  скону
І  дружбу  нашу,  як  шматок  живого,
Я    в  серці  збережу,  немов  ікону.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395835
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Лия***

Запізніле щастя…

В  саду  старому  вишня  розцвіла...
Так  дивно...  осінь  вже...  йде  до  морозів...
Все  в"яне  тихо...  жовкне...  а  вона...
Заквітчана...  пишалась  на  порозі...

Хтось  говорив...  що  сорому  нема...
Немолода...  загинеш...  так  невчасно...
Та  їй...  щасливій...  байдуже...  дарма...
І  з  кожним  днем...  все  розцвітала...  рясно...

Морози  перші...  пролітає  сніг...
Гарніша  ще...  в  засніженій  вуалі...
Замріяна...  ну  хто  б  подумать  міг?
Що  так  цвістиме...  всупереч  печалі...

Вона  ж  цвіла...  леліяла  тепло...
Що  зігрівало...  де  там  -  їй  морози...
Кохання...  що  плекала  так  давно...
Летить  до  неї...  щастя  вже  в  дорозі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата поступления 28.10.2012
дата закладки 26.01.2013


Любов Ігнатова

Під вальси Шопена

Під  вальси  Шопена  скривавлю  кришталь,
І  вимкну  набридливе  світло,
Погляну  на  місяця  диво-грааль,  
Не  раз  обцілований  вітром...
До  нього  я  келихом  дзвінко  торкнусь,-
А  він  у  напій  кине  зірку...
Солодке  вино  і  кохання  комусь-
Для  мене  воно  уже  згіркло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395558
дата поступления 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013


kulbabka

Сніги персидські лестяться до клена…

Сніги  персидські  лестяться  до  клена
І    мружать    очі    кольору    бузку.
Спинилося    криштальне    верете́но,
Урвавши    пряжі    ниточку  цупку,

Несуться  хвилі  срібним  передзвоном,
В  обіймах  річки  плавляться  льоди́,
Втопилося  янтарно-стиглим  гроном.
Проміння    сонця    в    купелі    води.

Прудка  синиця  гілку  розгойдала
Тремтить  калини  китиця  пухка-
Мережить  неба  синє  покривало
Колючих    сосен    готика    чітка.

І  в  білопіннім  мареві  казковім
Княгиня    горда    їде    на  коні,
Їй  сивий  гай  шепоче  колискові
І    сніг    цілує      кучері    дрібні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата поступления 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013


НАДЕЖДА М.

Лише далеко дві тополі ледь-ледь видніються в імлі…

Чи  вам  доводилось  буть  в  полі,
Коли  засніжена  зима?
Як  побуваєте,  ніколи
Не  скажете  собі:  дарма!

Ти,  ніби  птиця,  що  на  волі.
Одна-єдина  на  землі...
Лише  далеко  дві  тополі
Ледь-ледь  видніються  в  імлі.

Я  не  одна:  зі  мною  вітер.
Мені  в  обличчя  снігом  б"є.
Лише  він  може  розуміти,
Що  значить  в  серці  воля  є.

На  мене  скоса  поглядає...
Так  хоче  збити  мене  з  ніг.
Неначе  ворон,  все  кружляє,
І  хльосткий  чую  в  вухах  сміх.
.
То  розкуйовджує  волосся,
Зриває  шарф  з  моїх  плечей.
А  ще  мені  чомусь  здалося,
Що  ніжно  стер  сльозу  з  очей...

Тепер  я  тільки  зрозуміла,  
Що  він  самотній,  як  і  я.
І  що  душа  його  зраділа,
Бо  одинокість  дошкуля.

Тому  і  виє  в  полі  часто,
Чи  на  засніжених  дротах.
А  чи-то  стука  час  від  часу
В  вікно,  неначе  пізний  птах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395282
дата поступления 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013


Осіріс

Весіннє навіяне

Розходилась  весна  цвітограєм  в  саду.  
Між  буяння,  хмільний  я  по  травах  іду.
Вітер  теплий  в  лице.  Джміль  смугастий  навстріч  -
Золочений  клубок  у    янтарнім  меду.

Пломінь  макових  глав    по  долинах  врозтіч.
Верби  пасмом  лози  доторкнулися  пліч.
Привіталась  ріка    водяним  бурунцем,  
Запаливши  лілей  зорелистових  свіч.
 
Хмар  легесенький  пух  одягнувши  чіпцем,
Сонце  ніжить  хліба  восковим  промінцем…
Я  в  ромашковий  став  запірну  находу,  
Де  гарцює  розмай  молодим  жеребцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395176
дата поступления 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013


Леся Геник

Не дійду до тебе, не дійду…

***
Не  дійду  до  тебе,  не  дійду  -
Сила,  мов  міраж,  не  надто  вірна...
Віхола  в  зимовому  саду,
Віхолі  душа  моя  покірна.

Хоч  і  ясен  у  любові  цвіт,
Пелюстинок  щастя  не  торкнути.
Насипає  поблизу  воріт  
Ніч  самотня  мерзлої  цикути.

Тільки  й  того  -  лагідна  свіча
Серце  заколихує  дражливе,
Де  сопить  маленьке  дитинча
У  колисці  сонячної  зливи.

Наймиліша  і  найважча  мить
Під  покровом  вишньої  надії...
Віхола  в  душі  моїй  сурмить,
Віхола  в  саду  моїм  сивіє...
(16.01.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393993
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Олександр ПЕЧОРА

МОТИВ (Музика В. Оха)

Музика  Віктора  Оха


Як  пелюстково  в  диво-танці
слалась  віхола  –
гув  сумно  одуд  у  саду,
й    стогнала  іволга.
Кохання  квітло
і  рум’янцем  наливалося.
Здійнявся  вітер,
а  ми  так  і  не  побралися.

Як  ми  любилися  –
було  у  пісні  два  крила.
Та  не  судилося
з  одного  пити  джерела.
Губили  листя  явори.
Смачними  яблука  були.
Любов  була.

Прудкі  волошки
між  колоссям  загубилися,
а  наше  сонце  
в  сиву  осінь  закотилося.
Крилаті  виводки  
збираються  до  вирію,
а  я  все  вірю  –  
теплу  зустріч  нашу  вимрію.

Бо  ми  –  любилися  
і  разом  ще  могли  б  іти.
Хоч  не  судилося,  –  
не  умовкає  наш  мотив.
Хоча  й  затьмарили  роки  
оті  нетлінні  пелюстки  –
солодкий  дим.

Зима  холодна  
завиває  заметілями,
а  ми  і  досі  
зігріваємось  надіями.
За  білий  килим  
сонце  й  місяць  не  сховаються.
І  світ  не  милий,  
коли  мрії  не  збуваються.

А  ми  ж  любилися.
Невже  тепер  –  лише  слова?
Авжеж,  судилося:
вітрисько  яблука  зривав.
Та  й  досі  наш  мотив  гучить.
Серця  –  повік  не  розлучить.
Любов  –  жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393989
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Любов Ігнатова

Безрідна хата

Покинута,  спустошена,  
Роками  припорошена,
Нікому  не  потрібная,
Безрідная,бездітная,
Стоїть  в  селі  хатинонька-  
Небілена  свитинонька,
З  солом'яною  хусткою,
А  очі  зяють  пусткою.
Їй  би  радіти  сонечку-
Та  вибиті  віконечка,
Їй  би  дзвеніти  піснею,
А  не  стояти  грізною.
Їй  сниться  щебет  діточок,
І  аромати  квіточок,
І  піч  з  гарячим  борщиком,
Куліш  парує  в  горщику,
Святкова  вишиваночка,
Вечірня  колисаночка...
Але  стоїть  примарою
І  плаче  разом  з  хмарою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393985
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


kulbabka

Просилася до хати заметіль…

Просилася  до  хати  заметіль,
А  я  її  до  себе  не  впускала...
Мело  снігами  щедро  звідусіль,
Зима  стелила  білі  покривала.

Просилася      у    душу      самота,
Плющем  отруйним  потайки  душила,
А      я      густі      засіяла      жита
І  над  проваллям  випростала  крила.

Перехитривши    пастку    гіркоти,
Сховала  смутку  крапельки  солоні,
Допоки    в    серце    не  постукав  ти,
Насипавши    весни    мені  в    долоні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Віталій Назарук

Праця хлібороба

Вклоняюсь  низько  праці  хлібороба,
За  урожай,  за  хліб  отой  святий,
Що  він  ростить  і  робить  першу  спробу,
Щоб  хліб  сіяв  -  неначе    золотий.

Він  Бога  просить,  щоб  завжди  в  морози,
Засіяли  сніги  кругом  поля,
А  влітку  не  минали  поле  грози,
Щоби  вродила  матінка  земля.

Зустріти  хочу  в  полі,  біля  хліба,
Ту  душу  рідну,  до  якої  звик,
Слова  запам’ятав  я  свого    діда:
Цінуєш  хліб  –  продовжиш  роду  вік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393964
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Алексей Смирнов

В твоих глазах огонь пантерный

В  твоих  глазах  огонь  пантерный,
Туман  и  чувство,  свет  и  дрожь.
И  от  меня  сейчас,  наверно,
Ты  самой  жгучей  ласки  ждешь.

О,  как  хочу  со  страстной  силой
Смять  мир  в  объятия  свои!
И  лишь  с  тобой,  мой  хищник  милый,
Пить  жадно  сладкий  яд  любви...

Пусть  боль  со  счастьем  в  ней  сольется.
Так  жадно  хочется  упасть
На  крыльях  вздрогнувших  эмоций
В  ее  прожорливую  пасть.

Не  антилопа.  И  не  серна.
Мне  только  хищник  по  плечу.
В  твоих  глазах  огонь  пантерный.
И  в  нем  я  плавиться  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393905
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Любов Іванова

НЕ ЗАСНЕЖИТ ЧУВСТВ ЗИМА - Акро.

Н/у  и  пусть  на  улице  метель..
Е/й  в  мое  сердечко  нет  дороги..

З/аберу  и  спрячу  от  потерь  ,
А/нтиквар  любви  в  свои  чертоги....
С/отворю  ей  чувственный  комфорт,
Н/апою  душевным  эликсиром,
Е/сть  любовь..  хоть  бьет  порой  о  борт,
Ж/изнь  так  часто  пишется  пунктиром.
И/  пускай  у  вьюги  много  сил..
Т/олько  я  плотней  закрою  двери..

Ч/ародейкой  облачных  светил
У/беречь  сумею  от  потери...
В/орожит  мне,  вьюга,  на  любовь
С/ыпет  щедро  белую  крупицу.
Т/олько  знай,  что  лютых  холодов,
В/ряд  ли  сердце  пылкое  боится...

З/амело,  завьюжило  порог..,
И/  не  видно  кажется  просвета..
М/лечный  путь..от  холода  продрог..
А/  душа  ждет  нежности...    и  лета...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113011908915

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393894
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013


MERSEDES

А я туди, де солов'ї, у літо лину…

Моя  рука  в  твоїй  руці,  це  так  приємно
І  поцілунок  на  щоці  у  нас  взаємно.
Танцюють  вальс  свій  за  вікном,  сніжинки  білі,
Розкажуть  казку  перед  сном,  нам  заметілі.

А  казка  та,  неначе  сон,  прийшла  неждано
І  б'ється  серце  в  унісон  несе  кохання.
Мороз  малює  за  вікном  чудну  картину,
А  я  туди,  де  солов'ї,  у  літо,  лину...

Серед  прозорого  світанку,  серед  квітів,
Зустріну  сонечко  на  ганку,  шелест  вітів.
Торкне  метелик  нас  крилом,  обох,  так  ніжно,
Я  обернулась,  за  вікном,  хурделі  сніжні.

Горить  вогонь,  співає  пісню  у  каміні,
Стоять  у  білому  вбранні  сумні  ялини.
І  стало  затишно,  так  тепло  у  кімнаті,
У  снах  нам  будуть  солов'ї  пісень  співати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393879
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Олександр ПЕЧОРА

ВОЛОШКОВЕ ТАНГО (Музика В. Оха)

Музика  Віктора  Оха



З  праслов’янської  синь-давнини
благодатно  по  милості  Божій
чарівні  степові  дикуни
ген  житами  мандрують  волошки.

У  серпневій  палкій  жароті  
промениться  причаєно  радість.
Прохолода  їх  на  видноті  –
золотому  колоссю  розрада.

Приспів:

Манить  за  небокрай,  
в  серці  пече  і  тане.  
Рідний  вкраїнський  рай  –
це  волошкове  танго.


І  милішої  досі  нема,
дивна  пісня  звучить  волошкова.
Жайвір  в  небо  її  підніма,
і  знайома  вона,  й  загадкова.

Буде  дощ,  потім  знов  –  сонцеграй.
Хліб  хвилюється,  росами  вмитий.
Волошковий  розмаю,  стривай.
Родить  жито  і  хочеться  жити!

Приспів.

Неповторна  земна  благодать.
Ясен  місяць  заснути  не  хоче,
бо  у  повені  житній  зорять
волошкові  усміхнені  очі.

Ой,  ти  доле  моя,  постривай.
Дай  ще  трішки  лишитись  молодшим.
Не  покину  повік  рідний  край,
хоч  житами  мандрують  волошки.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393793
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Любов Ігнатова

Не обдурила (жарт)

Народився  у  дівчини  синок  темношкірий,  
Хоч  вони  із  чоловіком  аж  молочно-  білі.
Був  грішок  колись  у  неї,  а  тепер-  невдача,
Тож  сумує  у  палаті,  і  реве,  і  плаче.
А  сусідка  по  палаті-  жінка  темношкіра.
Помогла  їй  подолати  всю  оту  зневіру:
-  Ти  іди  до  чоловіка,  щоб  там  не  бувало,
І  скажи,що  потемнів,  бо  я  годувала.
От  дівчина,  сльози  змила  і  біжить  раденько,    
Бо  давно  уже  чекає  на  неї  миленький.
Підбіга  до  чоловіка,  цілує  у  щічку:
-  Не  повіриш,  наш  синок  чорний,  немов  нічка!  
Я  іще  така  кволенька,  молока  замало,
Тож  сусідка-  негритянка  його  годувала.
Ото,  мабуть,  він  від  неї  чорності  набрався...
Це  послухав  чоловік  і  заусміхався:
-  Ми  з  братами  з-  під  корови  молоком  впивались,  
Та  мені  лише  одному  роги  передались...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393727
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Олександр ПЕЧОРА

НА БЕРЕЗІ РОЗРАДИ (Музика В. Оха)

Музика  Віктора  Оха



Над  річкою  схилилася  верба,
де  ми  облюбували  човен  мрії.
Давно  тут  поселилася  журба.
Ім’я  твоє  в  душі  моїй  зоріє.

Грайливо  срібна  річечка  тече.
Стрічалися  отут,  неначе  вчора,
та  як  же  нині  серденько  пече!
Прикутий  до  верби  старої  човен.

І  я  приходжу  досі  ще  сюди,
де  ми  натхненно  мріяли  з  тобою.
Втекло  до  моря  безміру  води.
а  серце  прагне  повені  любові.

І  ти  ріку  надії  пригадай.
У  Господа  спитаємо  поради.
У  юність  незабутню  повертай
і  стрінемось  на  березі  розради.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393789
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


MERSEDES

Моя любове - ми такі подібні…

З  тобою  ми,  моя  любов,  такі  подібні,
Як  ти  мені,  так  я  тобі,  завжди  потрібні.
Візьми  мене,  прошу  тебе,  в  свої  обійми
І  почуття,  зі  свого  серця,  мені  вийми...

З  тобою  ми,  моя  любов,  сміємось  й  плачем,
Для  мене  ти,  як  я  тобі,  багато  значим.
Я  пригорнусь,  моя  любов,  до  тебе  ніжно,
З  тобою  в  вальсі  закружляю  білосніжнім.

З  тобою  я,  моя  любов,  у  тихий  вечір...
Торкне  легесенько,  рука  за  мої  плечі.
І  те  тепло,  що  з  глибини  до  мене  лине,
Я  віддаватиму,  любове,  щохвилини...

З  тобою  ми,  моя  любов,  посеред  ночі,
Так  часто  плачимо  удвох  і  тремо  очі.
Такі  гіркі,  солоні  сльози  і  пекучі,
А  за  вікном  шумлять,  шумлять  вітри  могучі...

Моя  любове,  я  любить  не  перестану,
Минуть  роки  і  час  залічить  наші  рани.
Полине  музика  так  ніжно  і  чарівно,
Ковток  повітря  ми  вдихати  будем  вільно.

І  на  світанку,  нас  з  тобою  хтось  розбудить,
І  ніжно,  ніжно  прошепоче,  що  так  любить...
Я  покладу  свої  долоні  в  твої  руки,
Ми  більш  не  знатимо  печалі,  ні  розлуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393786
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


НАДЕЖДА М.

Хай наповниться серце через вінця добром…

Доброта,  яка  висловлена  нам  якою-небудь  
людиною,  прив"язує  нас  до  неї.

      (Ж.  Руссо  )
---------------------------------------------
Хай  наповниться  серце   через  вінця  добром.
Понеси  його  в  люди.  Обігрій  їх  теплом.
Усміхнись  вранці  сонцю   і  збери  промінці.
Поділись  ними  щедро,  не  тримай  у  руці.

Не  скупися  на  слово,  що  лікує  серця,
Будь  ти  щедрим  душею,  сотвори  чудеса.
Хай,  як  квіти  барвисті,  напуває  роса,
Будуть  наміри  чисті,  як  святі  небеса.

Не  тримай  в  серці  зло.  Ти  пробач  й  відпусти.
Ти  зумій  доброту  понад  злом  піднести.
По  житті  хай  крокують  поряд  друзі  весь  час.
Ти  цю  дружбу  цінуй...Не  впусти  цінний  шанс!

Будь  і  сам  добрим  другом.  Умій  руку  подать.
Коли  в  нього  проблеми,  не  дозволь  ти    страждать.
Ось  такі  в  мене  дУмки.  Чи  підтримаєш  ти?
З  благородними  вчинками  по  житті  нам  іти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393728
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Томаров Сергей

Простывшее небо.

Простуженным  горлом  хрипели  раскаты,
Ознобом  дрожала  листва  на  ветру...
В  рецепте  слова,  от  простуды,  невнятны...  
И  где  ж  я  аптеку  для  неба  найду?  

Слезятся  глаза  у  мешков  кучерявых
Испариной  вьется  ленивый  туман...
Лишь  ветру  неймется,  он  парень  бывалый-
Болеть  не  приучен  веселый  пацан.

Заря  налилась,  как  сироп  из  малины,
На  горло  лег  Млечный,  чуть  видимый,  путь...
К  утру  позабудется    признак  ангины,
Но  к  доктору,  вновь,  заглянуть  не  забудь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393724
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Віталій Назарук

Поцілунок

Вогонь,  бажання  в  поцілунку
І  це  святе,  як  нам  земля,
Немов  п’янка  краплина  трунку,
Як  перший  крок  до  вівтаря.  

Як  дивний  запах  матіоли
Торкнеться  вуст,  немов  роса,
Неначе  перша  буква  школи,
Як  в  літній  день  дзвінка  гроза.

Не  пояснити  поцілунку,
Не  стерти  з  пам’яті  сліди,
Кохання  вищого  ґатунку
Із  ним  пов’язано  завжди.

Нехай  цілунок  пломеніє,
Не  затухає  ні  на  мить,
Горить  кохання,  не  жевріє,
І  поцілунок  з  ним  горить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393175
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Леся Геник

Осипано надії…

***
Осипано  надії  кришталеві
У  по́січ  листопадної  пори...
Кричала  я  своєму  журавлеві:
Мене  ув  ірій  теплий  забери!

Де  сонце  не  мізериться  під  вечір,
Де  зорі  як  не  в  небі,  то  в  душі,
І  шаль  зо  світла  трепетно  на  плечі
Щораз  ляга,  коли  дійдеш  межі.

Та  не  почув...  І  в  далечі  зміліли
Жадані  крила,  наче  сивий  дим.
На  аркуші  юдольні  заметілі
Штрихує  доля  олівцем  простим.

А  я  дивлюсь  на  лінії  безтонні,
Немовби  колір  багну  віднайти...
З  чужинної  холодної  безодні
Пожухлий  день  запалює  листи

І  ті  золою  стеляться  на  руни,
Де  в  листопади  вкутана  печаль.
Дрижать  у  серці  безнадійні  струни
Так,  ніби  розбивається  кришталь...
(16.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392884
дата поступления 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013


Томаров Сергей

Жизнь меня по ухабам носила

Жизнь  меня  по  ухабам  носила,
По  болотам  и  скользким  путям...
В  лабиринтах  годами  водила:
По  стеклу  и  по  ржавым  гвоздям.
Синяки  набивала  на  теле,
Рисовала  "кресты"  на  спине,
Сорок  лет  проверяла  на  деле
И  топить  норовила  в  вине.

Жизнь  коварная,  вредная  штука,
Очень  многих  калечит  она...
Ее  сестры  -  печаль  и  разлука;
Я  испил  с  ними  чашу  до  дна.

Устоял,  не  сломался,  не  сдался,
Флаг  не  бросил  испачканный  в  кровь...
Долгу  верен  навеки  остался,
Сохранил  чувство  веры  в  любовь...

Пусть  в  вас  Вера  живет  бесконечно,
Пусть  Надежда  звездою  горит,
А  Любовь,  пусть  живет  в  сердце  вечно
И  пусть  кровь  от  задора  кипит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392024
дата поступления 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Віталій Назарук

Рідна кров

О,  Господи,  яка  ж  це  благодать,
Ростити  внуків  і  дітей  любити…
Для  цього,  я  скажу,  нам  варто  жити,
Проте,  хай  наші  роки  не  спішать.

Щоб  внуку  кожному  відміряти  своє,
А  те  тепло,  що  пломеніє  в  грудях,
Найближчим  другом  завжди  внукам  буде,
Дідусь,  як  може,  радість  їм  дає.

Люблю  я  своїх  діток  і  внучат.
Засію  їх  родинною  любов’ю,
Якщо  Господь  нас  поєднав  всіх  кров’ю,
Нехай  мені  щебечуть,  не  мовчать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392020
дата поступления 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Октябрина

НЕ НАДО ЛГАТЬ

Я  лгу  не  вам,  скорей  себе,
Что  эта  тяжесть  мне  под  силу,
Что  не  сведет  меня  в  могилу
Покорность  власти  и  судьбе.

Поймите  же,  я  лгу  не  вам
И  в  этом  всё  моё  несчастье.
Как  околдованная  властью,
Я  подчиняюсь  лишь  словам.

Я  лгу  не  вам,  но  каждый  час
Я  принимаю  как  лекарство
Судьбы  и  ласку  и  коварство,
А  остальное  все  -  от  вас.

Как  тяжело  нести  свой  крест,
Но  нету  сил  сказать:  "Довольно!"
Не  надо  лгать,  ведь  будет  больно
Когда  неправда  надоест.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391930
дата поступления 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Людмила Мартиненко

*********

Я  посмішка  твоя  крізь  сльози
І  біль  сумних  твоїх  очей,
Ми  кожен  на  своїй  дорозі,
Ми  сни  розділених  ночей.

Я  ніжність  у  твоїй  безодні,
Яскраве  світло  в  темноті.
Нехай  не  поруч  ми  сьогодні,
Нехай  в  минулому  житті.

Я  біль  і  втіха  твого  серця,
Далеко  й  поряд  водночас.
Я  та,  що  спогадами  зветься,
І  твій  майбутній  тихий  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391901
дата поступления 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Малиновская Марина

< Я чувствую себя, как птица в клетке… >

Я  чувствую  себя,  как  птица  в  клетке,
Ключ  от  которой  лишь  в  твоих  руках,
А  я  летать  хочу,  и  петь  на  ветке
Живого  дерева  и  пребывать  в  цветах!

Открой  же  дверцу,  отпустив  на  волю,
Устала  знать  твоё  «ни  да,  ни  нет»…
Я  с  большей  радостью  простор  освою,
И  обрету  Любви  взаимной  нежный  свет!

Я  чувствую  себя,  как  птица  в  клетке,
В  силках  ума  Любовь  не  разовьётся…
Твоё  проникновенье  в  Душу  стало  цепким,
Но  Сердце  больше  о  тебя  не  разобъётся…

Я  чувствую  себя,  как  птица  в  клетке,
Но  сильная,  и  выпущу  сама  себя  на  волю!
Буду  легко  порхать,  и  петь  на  ветке,
И  Сердце  для  Любви  своей  открою!


/  16.05.2011г.,  05.09.2012г.  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364575
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 12.01.2013


Тетяна Луківська

Зимова казка (для малят)

Всі  доріжки  замітати  взявся  січень  нині.
Як  Новий  рік  зустрічали  у  своїй    гостині?
Розкажіть,  малята  милі,
Новорічну  казку.
Та  послухайте  і  нашу
Січневу,  будь  ласка.

У  далекім  Срібнокраї
Краплі  проживали.
З  неба  дощиком  зливались,
Землю  напували.
А  коли  зима  холодна
Хурделила  світом,
Наші  Краплі  замерзали
На  сніжинки  –  квіти.
Та  одного  разу  в  гості
До  друзів  Краплинок,
Де  й  не  взявся  на  помості  -
Кап!  Серед  крижинок...
Капнув  з  хмарки  Капітошка
Й  весело,  завзято,
Нумо,  всіх  Краплин  вітати,
-  З  Новорічним  святом!
Зазирнула  Королева
На  галас  в  господу,
-  Хто  порушує  мерзлоту
Із  вічного  льоду?
Чому  Крапля  не  замерзла?
Бунтаря  на  очі!
Спати,  спати,  наказую!
А  хто  тут  не  хоче?
Тож  найбільш  за  все    бажала
Королева  льоду
Діамантом  заморозить
Капітошки  вроду.
-  Кап,  кап,  кап!  
Зовсім  не  треба!
Хто  таке,  де  бачив!
Я  Краплинка  Сонця  й  Неба,
Шановна,  пробачте!  
Ви  в  зимовому  палаці  
В  завірюху,  в  хугу
Перетворювали  Краплі  
У  холодну  стужу.
Витинали  мереживом
Сріблясті  сніжинки…  
Хто    розбудить  царство  льоду
Без  води  краплинки?  
Я  у  кожній  заспіваю
Й  захлюпоче  хвиля,
Все  навколо  оживає  -
З  води  така    сила!
Усміхнулась  Королева:
-  Малий  Капітошко!
У  крижинці,  ти  не  знаєш?
Теж  води  є  трішки,
А  сніжинка  ніжно  тане  
На  теплій  долоньці.
Й  моє  царство  з  снігу  й  криги
Розтане  на  сонці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391516
дата поступления 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013


Леся Геник

Табу недослів

Між  нами  -  табу  недослів,
Між  нами  -  канва  недомовок,
Хао́с  повесняних  вітрів,
Що  з  неба  злетіли  раптово

І,  змівши  з  душі  супокій,
Закутали  серце  імлою...
О,  скільки  мовчання  в  тобІ!
О,  скільки  несказано  мною...

А  доля  низинно  веде,
Вигладжує  смуту  стібками  -
Суцвіття  пожовкло-рябе,
Таке  суголосе  з  думками.

Таке  одностайне  журі,
Що  піниться  онде  в  заплаві,
Тугих  недослів  тягарі,
Що  краплями  стати  не  вправі

Цілющого  живо-питва
І  сонцем  налити  світання.
Табу  межи  нами,  канва
Неслів’я,  канони  мовчання...
(10.01.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391489
дата поступления 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013


НАДЕЖДА М.

А серце притаїлось і мовчить…

Чому  ж  думки  ведуть  до  тебе  знов?
Вони  ж  такі  беззахисні,  як  діти...
Ми  з  серця  уже  вигнали  любов.
Так  що  ж  тепер?  Лишається  радіти.

А  серце  притаїлось  і  мовчить.
Нащо  ж  тепер  дзвінки  посеред  ночі?
Ти  кажеш,  що  душа  твоя  болить...
Для  чого  ж  ми  тоді  вчинили  злочин?

Зламали  те  тендітне  деревце,
Яке  цвітінням  осліпляло  очі.
І  зопалу  повірили  в  слівце,  
Яке  хтось  з  нас,  промовив  ненароком.

Образи  зачепили  за  живе.
Схитнувся  світ  в  той  час  перед  очима.
Чому  ж  тоді,  все    пам"ять  береже?
Хіба  у  тому  є  якась  причина?..

Нащо  гортаєш  все  ще  сторінки,
Не  можеш  ще  душі    давать  спокою?
Чому  ж  я    знов  чекаю  на  дзвінки?
А  сльози  по  щоці  течуть  рікою?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391229
дата поступления 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013


Віталій Назарук

Крила людини

Надихнув  вірш  Л.  Костенко  «Крила»  
                                 у  виконанні  Богдана  Ступки
Чому  так  прагне  увись  людина,
Ніхто  не  знає,  хоч  є  причина...
Але  людина  ж  бо  крил  не  має,
Тому  напевно  і  не  літає…

Їй  крил  не  треба,  була  б  надія,
Зростають  крила,  як  бачиш  мрію,
Тоді  летиш  ти  у  світ  широкий,
Бо  у  польоті  нечутно  кроків.

Чому  літаєш  в  думках  високо,
Бо  там  цікаво,  там  світ  широкий,
Хоча  людина  і  крил  немає,
Але  думками  вона  літає.

Але  думками  вона  літає!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391045
дата поступления 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Фотиния

Инициатива наказуема

«Я  к  Вам  пишу,  чего  же  боле…»    –
От  этой  выходки  крамольной
Теперь  пугаются  мужчины
Признаний  барышень  активных!

Им  чудится…  а  вдруг  невеста
Откусит  руку,  вырвет  сердце,  –
Всё  это  донесёт  до  ЗАГСа,
И  молвит  кротко:  «Я  согласна…»
(Штамп  в  паспорте  «Супруг  в  законе»  –  
Ей  –  как  гарантия  в  талоне!)

Потом  –  пророческое  «Горько!»
Под  визги  захмелевших  тёток…
А  там  наутро  после  свадьбы
Царевна  превратится  в  жабу  –  
Без  макияжа  и  в  халате,
(И  с  вольным  доступом  к  зарплате…)
И  сразу  включит  пилораму,
(Ещё  на  пару  с  «новой  мамой»!)…

Такие  жуткие  картины
Рисуют  красочно  мужчины!
От  их  фантазий  непомерных
Так  и  прокиснешь  в  старых  девах!

А  как  же  культ  Прекрасной  Дамы?
А  где  турниры?  …  Мадригалы?

«О,  времена!  О,  нравы!»
Мужчины,  вы  не  правы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371510
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 08.01.2013


Фотиния

Показательные выступления

Мужья  в  упрёки  ставят  дамам
Их  страсть  к  дешёвым  мелодрамам:
Мол,  обеспечат,  если  надо,
Доставку  «мыльных  опер»  на  дом!

Для  театральной  постановки
Всё  важно:  место,  обстановка,
Костюмы,  реплики  героев…
Грешим  мы  этим,  я  не  спорю,

Но  всё  ж  мужчины  –  изощрённей:
«Униженный  и  оскорблённый»,
Держась  достойно,  не  скандаля,
С  улыбкой  ласково-печальной,

Не  чужд  актёрскому  искусству,
В  глаза  посмотрит  нежно-грустно…
Проникновенно  помолчит…
Эффектно  скроется  «в  ночи»,

Уйдя  без  куртки    в  непогоду,
С  собою  взяв  лишь  бутерброды
И  оскорблённое  лицо,
(Что  тут  же  сменит  за  крыльцом)…

У  друга  отсидев  ненастье,
Вернётся  к  «брошенке  несчастной»!
За  этот  маленький  каприз
Получит  в  утешенье  приз!

Что  ж…  Лицедейское  искусство
Прекрасно  освежает  чувства!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373429
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 08.01.2013


Осіріс

Лілея крижаного сонця

В  блакиті  сяйній  льодяних  небес,
Розквітнула  лілея  сонцелика.  
Поміж  хмарин,  на  безголоссі  плес  
Закарбувалась  влада  її  дика.
Той  гордовито  захопивши  трон,
Сіяє  в  незворушнім  ореолі,
Над  плетивом  акаційових  крон,
Що  в  безнадії  одубіли  голі.
Позбавлені  щедроти  співчуття,
Її  пелюстки  проливають  холод.
Заклепують  ставочки  в  окуття
Мов  крижаний  жорстокосердний  молот.
Лише    джмелі  арктичних  хуртовин  ,
Стривожать  квітку  спотайна  набігом,
Коштовний  пил  з  душі  її  глибин,
Обсиплеться  на  верболози  снігом.
Веснітиме  лілея  до  зорі…
На  обрії  погублять  диво-вроду,
Вечірнього  орлана  пазурі,
Рубіном  окропивши  тло  заходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389947
дата поступления 05.01.2013
дата закладки 08.01.2013


Олена Iськова

Не залишай мене на самоті…

Не  залишай  мене  на  самоті
Вмиватися  прогірклою  сльозою.
З  тобою  ми  давно  вже  не  святі,
Та  наші  долі  сплетені  лозою.
І  ангел  в  нас  давно  один  на  двох.
Не    відбирай  прошу  у  нього  крила.
Хто  винен  з  нас  розсудить  тільки  Бог.
Не  мають  люди  почуттям  мірила.
…Не  залишай  прошу  мене  одну
У  пустоті,  засніженій  думками.
Лиши  хоча  б  надію  осяйну,
Що  ти  колись  повернешся  з  роками…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390102
дата поступления 05.01.2013
дата закладки 08.01.2013


Олена Iськова

Крила (Не розучись лиш, матінко, літати!)

Схилилася  побожно  до  хреста
В  молитві  за  дітей  Вкраїна-мати.
Імлисті  очі,  зімкнені  уста,
Обвислі  крила  змучилась  тримати.
Кричала  би,  та  мову  відняло.
Злетіла  б  в  небо—діти  не  пускають.
Вчорашні  мрії  снігом  замело,
Сьогоднішні,  мов  марево,  зникають.
Та  просить  не  за  себе,  а  за  тих,
Хто  за  гроша  викручує  їй  руки,
Хто  в  закутку  з  надією  затих,
Що  вже  не  довгі  материнські  муки.
За  тих,  хто  вже  шукає  заповіт…
Хто  відібрав  останню  сорочину…
У  кого  стали  душі  пустоцвіт…
Хто  ближнього  продасть  за  копійчину…
Хто  знає  це,  та  скорено  мовчить…
У  кого  хата  завжди  буде  скраю…
Хто  замість  говорити  скавучить:
Не  чув.  Не  бачив.  Хто  я  сам?  Не  знаю…
«  Прости…  Помилуй…  Боже,  об’єднай
Моїх  дітей…  І  наверни  на  розум…
Своєю  милістю  не  обминай—
Зціли  їх  від  байдужості  цирозу…»
Схилилася  побожно  до  хреста
В  німій  молитві  Україна-мати.
Та  крила  розправляти  час  настав.
Не  розучись  лиш,  матінко,  літати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390683
дата поступления 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013


Осіріс

Осінній сон лягає на поля…

Осінній  сон  лягає  на  поля
І  вже  рілля  стулила  чорні  вії,
Про  весну  марить  інеєм  земля…
А  кучері  тополі  золотії,
Вичісує  північний  вітерець,
Мов  гребенем,  «молодиком»  у  ранці.
Діброва  йде  з  туманом  під  вінець,
Фату  вдягнувши  в  багряній  огранці.
Блакитне  око  древнього  ставка,
Сіро-зелена  вкрила  поволока,
А  стежка  стала  мокра  і  глевка
Від  смутку  хмар…  Лиш  говірка  сорока
Стривожено  всіх  будить  у  гіллі,
Виводячи  різкі,  фальшиві  ноти.
Та  вже  не  сила  приспаній  землі
Звільнитись  від  холодної  дрімоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309853
дата поступления 29.01.2012
дата закладки 08.01.2013


Тетяна Луківська

Зі смутком в прощанні…

Зі  смутком  в  прощанні,  
                           душею  в  слова…
Поставимо  крапку  літами.
Тебе  я  спитати  таки  не  змогла,
Чом  зрада  принишкла  між  нами?
В  осінній  порі  я  тугу  зачерпну,
В  долонях  зігрію,  пробачу.
І  може,  біду  цю  від  нас  відведу,
Неначе  і  зради  не  бачу.
Та  все  ж  між  серцями  упала  межа
І  вже  не  вмивається  щастя
У  ранках  щоденних…  
                         На  нас  паранджа
Закрила  любові  причастя.
Чи  ж  ці  половинки  коханням  цвітуть?
Чи  краще  його  відпустити?
Чомусь    у  терпінні  звикають,  живуть,
А  як  без  любові  любити?!
Зі  смутком  в  прощанні,  
                           душею  в  слова…
Поставлю    й  я      крапку  літами.
Немає  любові,  обабіч  пройшла,  
Не  втримати    і  під  замками!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377734
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 08.01.2013


Томаров Сергей

Схлестнулись две зимние силы

Бурлящий  поток  кучерявых  снежинок,
Сорвался  с  небесных  задумчивых  круч...
Засыпал  следы,  у  звериных  тропинок,
Давая  понять,  что  он  очень  могуч.

Снег  шалью  накрыл  ветви  девственных  елей,
Ломая  их  вечнозеленый  наряд...
К  подножиям  лег  слой  пуховых  постелей,
На  сотни  и  тысячи  милей  подряд.

Лавина  с  небес  все  быстрей  и  быстрее
И  кажется  нет  снегопаду  конца...
Мороз,  вдруг,  оспорить  решил  кто  сильнее,
Пари  заключить  в  высь  направил  гонца.

Схлестнулись  две  силы,  без  грани  приличий,
От  схватки  жестокой  простор  волком  взвыл...
Кто  все  же  сильней?  Нет  в  них  веских  отличий...
И  сутки  спустя,  все  же,  мир  наступил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390609
дата поступления 07.01.2013
дата закладки 08.01.2013


НАДЕЖДА М.

На попелі вже душу не зігріть. .

Ну  ось  в  руках  жаданна  вже  свобода.
Годинник  відбиває  інший  лік.
Любовна  закінчилася  хвороба.
Чомусь  у  неї  був  короткий  вік.

Усе  навколо  снігом  замітає.
А  вітер  б"є  безжалісно  в  лице.
Та  не  моя  вина  у  тому..  Знає.
Занадто  мілкувате  джерельце.

А,  може,  це  мороз  скував  їй  крила?
А  чи  душа  не  хоче  більш  літать?
Хіба  це  серце  іншому  відкрила?...
Та  звідки  це  мені  дано  узнать...

Лиш  відчуваю:  крига  ніби  тане.
Тріщить  по  швам  занадто  товстий  лід.
Лише  недавно  був  іще  коханий...
Тепер  зима  припорошила  слід..

А  вітер  все  роздмухує  багаття..
Пусті  думки:  не  буде  вже  горіть.
А  від  бажань  лишились  тільки  шматття.
На  попелі  вже  душу  не  нагріть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390695
дата поступления 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 51Б (Олександр ПЕЧОРА)

Олександр  ПЕЧОРА

 ДОРОГА  ЩАСТЯ

 У  довічному  пошуку  щастя  
 часто  губимо  ми  стремена.
 Розчиняються  в  просторі  й  часі
 імена,  імена,  імена...

   Як  виростав,  у  снах,  неначе  птах,
   частенько  я  літав  понад  хатами.
   Де  б  не  бував,  але  не  забував
   гніздечко  рідне  батьківське  жадане.


 Коні  зморені  гублять  підкови.
 На  шляху  і  вітрить,  і  гримить.
 Все  по  колу,  по  колу,  по  колу
 спішимо,  а  до  вічності  –  мить.

   Судилось  нам  відміряне  пройти,
   але  куди  б  не  слалися  дороги  –
   нам  полонить  серця  старий  мотив
   і  кличе  нас  до  отчого  порогу.


 Щастя  близько  й  занадто  далеко,
 притомилися  руки  й  роки,
 та  гніздяться,  клекочуть  лелеки,
 немовлятам  радіють  батьки.

   Яскраве  сонце  сяде  за  межу,
   а  на  світанку  буде  знову  ясно.
   Тому  я  часто  внукові  кажу:
   буває  важко,  та  життя  прекрасне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382573
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 07.01.2013


kulbabka

Сніжним барсом…

Сніжним  барсом  на  білий  поріг
Підповзає  мереживний    ранок,
З  гострих  вух  у  розпушений  сніг
Легко  струшує  срібний  серпанок.

Розчинились    різдвяні    вогні,
Мов    цукати    у  глечику    ночі,  
Теплим  спогадом  світять  мені
Твої    сяйвом    наповнені    очі.

І  дзвінким  перестуком  слова
Шелестять  у  шкатулці,  мов  перла.
На    світанку    трембіта  Різдва,
Небеса,  мов  перину,  роздерла.

І      такої      легкої,    як    пух,
На    поріг    намело    сніговиці!
Щедрий  ранок  накинув  кожух
Зацілованій      вітром      осиці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390481
дата поступления 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013


Ліоліна

Коли сміються боги

О,  як  далеко  осінь  та!
Круг  мене  –  жовті  хризантеми.
Десь  в  інший  вимір  я  пішла,
Бо  вигнана  була  з  Едему.

Хіба  то  гріх,  коли  удвох
Шукали  яблук  насолоди?
Коли  всміхався  нам  наш  бог,  
Який  сидів  отак  навпроти?

Та  ти  сказав:  «Це  лиш  вона
Шукала  яблуко  рум”яне.
Її  це  гріх,  її  вина».
Наш  бог  сміявся  до  нестями.

І  я  пішла.  Мені  не  слід
Було  там  більше  залишатись.
А  під  ногами  –  гострий  лід.
І  дощ,  що  не  приніс  розради.

У  другім  вимірі  живу.
Тут  –  не  Едем.  Та  я  літаю!
Мені  шовковую  траву
Знаходять  птахи  поза  Раєм.

І  так  далеко  осінь  та…
Засохлі  жовті  квіти  пишні.
Та  є  ця  істина  проста  –
Для  мене  знов  цвістимуть  вишні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390459
дата поступления 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013


Goran

О зиме

Ёлы-палы,  вновь  зима,
«Мухи  белые»  роятся.
И  замерзшие  дома
На  прохожих  матерятся.
Новый  год  гундосит  в  нос,
Уж  как  в  детстве  –  он  не  рулит.
Взрослым  дядям  Дед  Мороз
Из  мешка  достанет  дулю.
Или  шкалик  под  рассвет,
Если  вдруг  декабрь  зависнет.
И  тогда  вот  этот  дед
В  январе  спасет  Отчизну.
Чуть  побрившись  поутру,
Сотку  пропустив  со  старта,
Календарь  переверну  –  
«Ух.  Ты  ё…  -  восьмое  марта!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229453
дата поступления 17.12.2010
дата закладки 05.01.2013


Радченко

Я ожиданием живу

Такая  странная  любовь,
Из  далека  пришедшая,
Мою  тоску  нашедшая
Среди  исчезнувших  миров.

Такие  лёгкие  шаги,
Чуть  слышное  дыхание,
Смятение,  молчание
И  сны  обманчиво-легки.

Такая  хрупкая  любовь,
Как  первый  лёд  у  берега.
Слаба  и  неуверенна,
Ещё  не  ставшая  судьбой.

Я  ожиданием  живу
Чего-то  неизбежного
И  светлого,  и  нежного,
Не  зная  имени  ему.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389764
дата поступления 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


Ліоліна

Кінець світу. Нашого

Я  хочу  прокинутись  поряд  з  тобою,
Дивитись  на  сонні  повіки  твої,
Щоб  насолодитися  річчю  простою  –
Лиш  знати,  що  маю  тебе  на  Землі.

Щоб  бачити,  як  твої  лагідні  очі
Розтоплять  в  душі  моїй  холод  і  лід.
Щось  сни  мені  дивне  таке  напророчать,
А  чи  дослухатись  до  них  мені  слід…

Чи  вічний  цей  світ,  де  ти  є,  я  не  знаю.
Чи  був,  я  не  знаю,  чи  буде  ще  він?
По  всьому,  що  ера  закінчилась  раю,
Бо  чула  по  ньому  печальний  я  дзвін.

Та  вчора  скінчився  той  світ,  у  якому
Прокинутись  разом  могли  я  і  ти.
Я  в  новий  пішла,  ти  лишився  в  старому.
Тепер  у  нас  різні,  так,  різні  світи.

Я  не  повернуся.  Ти  не  перестрибнеш
Межу,  що  створили  самі.  Ми  самі.
Світи  розлітаються  далі  і  глибше
У  різних  Галактик  холодній  пітьмі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387049
дата поступления 23.12.2012
дата закладки 02.01.2013


НАДЕЖДА М.

Кохання - це квітка…

Так!  Кохання  -  це  квітка,  що  у  серці  цвіте.
Воно  ніжне,  тендітне,  але  силу  дає.
Якщо  грієш  теплом  і  його  бережеш,
Пелюстки  розправляє,  розцвітає  без  меж.
Воно  схоже  на  мак,  що  роцвів  у  пустелі,
І  як  світа  пучок,  що  веде  у  тунелі.
Ніби  зірочка  ясна,  що  крізь  темінь  веде,
Що  у  будні,  як  свято,  як  дарунок  прийде.
І  від  щастя  дурієм,  бо  так  хочеться  жить!
То  ж  давайте  коханням,  що  прийшло,  дорожить!!
Не  кидайте  у  льох,  коли  сильні  морози,
Не  топчіть    черевиками,  як  траву  на  дорозі.
Захистіть    і  зігрійте  у  долонях  своїх,
Не  вбивайте  цю  квітку!!  Не  робіть  страшний  гріх!!
Бо  колись  прийде  час,  ви  згадаєте  все,
Але  буде  вже  пізно...квітка  вже  відцвіте.
І  тоненьке  стебельце  вирве  вітер  з  землі.
І  залишаться  в  серці  лише  сльози  й  жалі...

Бережіть  своє  кохання!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389278
дата поступления 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Людмила Мартиненко

ПАДАЄ СНІГ…

В  ніч  чарівну,  зимою  засніжену,
Ти  без  мене  прошу  не  сумуй,
Я  сніжинками,  білими-ніжними,
Прилечу,  ти  лиш  тільки  відчуй.

На  губах  розстелюся  цілунками
І  в  обійми  свої  огорну,
Я  на  віях  твоїх  візерунками,
Незабутніми,  враз  промайну.

Я  на  щічки  твої  буду  падати
І  розтану  в  долонях  твоїх.
Нам  ніхто  не  зуміє  завадити,
Бо  для  інших  це  падає  сніг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389225
дата поступления 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Валентин Бут

Кольори

Прихили  до  мене  кольори,  
Скільки  там  лишилося  ще  жити,
Синь  небес  і  золотаве  жито
Хай  зі  мною  будуть  до  пори.

Прихили  на  мій  короткий  вік
Свіжу  зелень  весняного  степу,
Бірюзу  морської  хвильки  теплу
І  прозору  прохолоду  рік


Подаруй  наприкінці  доріг
Пурпуровий  захід  сонце-світу:
Надвечір’я  згадує  прожите  –
Хай  зігріє  серце  до  пори..


Хай  зійде  на  край  мій  благодать
Ніжністю  рожевого  світанку,
Хай  веселка  із  дощів  серпанку
У  прийдешнє  міст  перекида.

2008  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321328
дата поступления 12.03.2012
дата закладки 02.01.2013


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Валентина Бута :: Кольори

Прихили    до    мене    кольори,    
 Скільки    там    лишилося    ще    жити,
 Синь    небес    і    золотаве    жито
 Хай    зі    мною    будуть    до    пори.

     Прихили    на    мій    короткий    вік
     Свіжу    зелень    весняного    степу,
     Бірюзу    морської    хвильки    теплу
     І    прозору    прохолоду    рік.



 Подаруй    наприкінці    доріг
 Пурпуровий    захід    сонце-світу:
 Надвечір’я    згадує    прожите    –
 Хай    зігріє    серце    до    пори..


     Хай    зійде    на    край    мій    благодать
     Ніжністю    рожевого    світанку,
     Хай    веселка    із    дощів    серпанку
     У    прийдешнє    міст    перекида.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389223
дата поступления 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013


Людмила Мартиненко

Я давно не кохаю тебе…

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Це  лиш  час  нам  поєднує  долі,
Проганяє  та  кличе  поволі,
Та  колись  все  напевне  мине.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Взагалі,  поясни,  як  кохати?!
Відпускати  і  завжди  тримати,
Коли  ти  забуваєш  мене.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Не  шукаю  у  натовпі  очі,
Ти  пробач,  але  я  так  не  хочу,
Це  щодня  убиває  мене.

Я  давно  не  кохаю  тебе…
Ці  слова  намагаюсь  відчути…
Але  як  ?  Як  себе  обманути  ?
Коли  серце  тобою  живе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385610
дата поступления 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Мазур Наталі :: Не торопи, судьба

Романс  
 
Не    торопи,    судьба!    Не    торопи...
 По    жизни,    как    по    лезвию    кинжала,
 Всегда    вдогонку    за    тобой    бежала.
 Не    торопи,    судьба,    не    торопи...

       Позволь,    прошу,    пока    не    вышел    срок,
     Перевести    дыхание    и    мысли,
     Замедлить    бег    свой    по    спирали    жизни.
     Позволь,    прошу,    пока    не    вышел    срок.


 Дай    мне,    судьба,    еще    подняться    ввысь
 И,    ощутив    свободу    и    пространство,
 Даруй    поверить    в    это    постоянство.
 Дай    мне,    судьба,    еще    подняться    ввысь.

     Чтоб    не    померкнул    свет    в    моей    душе,
     Не    отнимай    любовь,    надежду,    веру!
     Дай    нежностью    наполниться    сверх    меры,
     Чтоб    не    померкнул    свет    в    моей    душе.


 Дай    счастья    мне    испить    еще    глоток:
 Любимых    губ    касаться    на    рассвете,
 Быть    для    него    единственной    на    свете!
 Дай    счастья    мне    испить    еще    глоток.

     Не    торопи,    судьба!    Не    торопи...
     По    жизни,    как    по    лезвию    кинжала,
     Всегда    вдогонку    за    тобой    бежала.
     Не    торопи,    судьба,    не    торопи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385620
дата поступления 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012


Мазур Наталя

Мамо рідна кохана (Автор мелодії - Віктор Охріменко)

Вітерець  лебедино,
Вітерець  лебедино,
Вітерець  лебедино
Мої  думи  несе.
Мама  рідна,  єдина,
Мама  рідна,  єдина,
Мама  рідна  єдина
Зрозуміє  усе.

У  час  коли  в  замріяній  долині
Спадає  в  роси  пісня  солов'я,
Як  у  дитинстві,  по  м'якій  стежині,
Уздовж  подвір'я  йду  до  хати  я.

Хата  вишнями  вбрана,
Хата  вишнями  вбрана,
Хата  вишнями  вбрана  -
Мій  початок  доріг.
Мамо  рідна,  кохана,
Мамо  рідна,  кохана,
Мамо  рідна,  кохана,
Ти  -  життя  оберіг.

Матуся  сива  жде  біля  порогу
У  хусточці  терновій  на  плечах,
І  крізь  одвічну  за  дітей  тривогу,
Любов  ясніє  в  маминих  очах.

Мамі  рідній  благання,
Мамі  рідній  благання,
Мамі  рідній  благання
Тихо  я  шепочу.
За  твої  всі  страждання,
За  твої  всі  страждання,
За  твої  всі  страждання
Я  прощення  прошу.

Торкнуся  зморщок  на  щоці  устами,
На  серці  радість  грають  скрипалі.
За  тебе  Богу  помолюся,  мамо,
Бо  ти  для  мене  Ангел  на  землі.

17.12.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385659
дата поступления 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012


Невгамовний

Верить…

Дорогами,  которым  нет  конца,
Историей,  в  которой  нет  начала,
Во  имя  Духа,  Сына  и  Отца
Водила  меня  жизнь  и  поучала.

Пьянящий  ладан,  свечи,  дивный  хор,
От  тех  свечей  загадочные  тени
И  откровенный  тихий  разговор
Перед  иконой  стоя  на  коленях.

Вдруг  скатится  нечаянно  слеза,
Как  много  мы  еще  не  понимаем,
Душой  и  сердцем  и  глаза  в  глаза
Дается  то,  что  искренне  желаем.

О,  вера  в  высшее,  живи  во  мне  всегда,
И  в  грустные  и  в  светлые  минуты,
Ты  подскажи  мне  путь  и  я  тогда
Быть  может  тоже  подскажу  кому-то...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384935
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012


kulbabka

Біла печаль

Сумує  день  на  білому  папері,
Розгорнутому  снігом  по  землі,
І  збитими  вершками  акварелі
Загусли  на  пошерхлому  гіллі.

Від  подиху  морозу  перемліли
Вітрами    не    причесані    кущі
І  смуток  мій  сьогодні  білий-білий,
Прочинене    віконечко    душі,

А  в  ньому  стільки  білої  печалі,
Такого  снігу  зА  ніч  намело!..
І  зайнялися  інеєм  скрижалі,
Під  кригою  застигло  джерело...

Вустами  пересохлими  ворушу
Вогких  туманів  димчасту  вуаль...
Ну,  зазирни  промінчиком  у  душу,
Розвій  оту  засніжену  печаль!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Томаров Сергей

Пробуждается утро морозное

Распласталась  заря  предрассветная
На  перине  из  пышных  снегов,
Рядом  ночка,  как  тень,  неприметная,
Дремлет  в  сладких  остатках  из  снов.

Пробуждается  утро  морозное,
Ясный  месяц  покинул  штурвал  -
Править  царством  из  снов  дело  сложное
И  уставший  ушел  на  привал.

Вахту  сдали  и  звезды  игривые,
Напоследок  блеснув  в  небесах...
Засияли  лучи  шаловливые
В  добрых,  ласковых,  солнца  руках.

По  перине  пороша  кружавится,
В  переливах  снежинки  блестят...
Ух!  Погода  сегодня  -  красавица!
Видно  слуги  Морозовы  спят.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384801
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Віталій Назарук

Як хочеться писати вірші далі

Як  хочеться  писати  вірші  далі,
Творити  поки  б’ється  серце  в  грудях,  
Щоб  люди  вірші  потім  ті  читали,
Щоб  квітами  вони  цвіли  при  людях.

Щоб  сіла  біля  мене  вірна  Муза,  
Я  ніжно  обійняв  її  за  плечі,
Щоби  поділась  десь  хандра  –  обуза,
Коханням  розгорілись  нові  свічі.

І  довго  так  сиділа  пригорнувшись,
А  свою  руку  на  мою  поклала
І  щиро  мені  в  очі  усміхнувшись,
Мене  на  нові  вірші  надихала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384796
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Любов Іванова

ПОЕЗД СПЕШИТ К ТЕБЕ. АКРО

П/ара  остановок..  и  сойду..
О/тчий  дом  ничем  меня  не  встретит..
Е/жели  птенца  влечет  к  гнезду..
З/нать,  не  получил  тепла  он  где-то..
Д/умала  -  визит  облегчит  боль..

С/тук  колес  пульсирует  у  сердца..
П/ьют  уста  стекающую  соль.
Е/дет  в  край  родной  душа  младенца.
Ш/аль  -  подарок  мамы  на  плечах.
И/здавна  теплом  её  согрета.
Т/ам,  куда  я  еду  -  был  ..очаг..

К/ров,  куда  не  надо  брать  билета..

Т/ихо  у  калитки  постою..
Е/лью  полюбуюсь  у  дороги
Б/оже!  Здесь  душа  моя  -  в  раю..
Е/ду,  чтоб  оставить  там  тревоги.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112111510779

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381285
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Октябрина

ГОВОРИЛИ МНЕ…

Говорили    мне:    слёзы    ливнями
За    судьбой    своей    будешь    лить,
Он    разрушит    мечты    наивные,
Он    не    будет    тебя    любить.

Брось    его,    он    не    знает    жалости,
Не    люби    его,    не    люби.
Он    предаст    тебя.    Ну,    пожалуйста,
Не    губи    себя,    не    губи.

Жизнь    не    будет    прекрасной    сказкою    -
Он    в    сужденьях    своих    жесток.
Не    одарит    теплом    и    ласкою,
И    растопчет    любви    цветок.

Упадёшь    если    вдруг    нечаянно        -
Он    руки    тебе    не    подаст.
Я    надеялась    так    отчаянно    -
Он    мне    сердце    своё    отдаст.

Говорили,    а    я    не    верила,
Говорили,    а    я    ждала.
Всё    на    свете    любовью    мерила,
А    она    меня    предала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381284
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

ОСІННІЙ СНІГ

Осінній  сніг
на  землю  ліг.
Багаття  згасло,  стихли  звуки.
Над  білим  полем  –  чорні  круки…
Немов  за  гріх
на  землю  ліг
осінній  сніг.

Осінній  сніг  –
новий  мотив.
Та  біла  заздрість  швидко  тане.
Невже  ж  ми  бачимось  востаннє?
Невже  згасив  
старий  мотив
осінній  сніг?

Осінній  сніг  –
неначе  сміх,
неначе  витівка  юнацька.
Кохання  не  мина  зненацька.
Лиш  білий  гріх,
лиш  білий  сміх  –
осінній  сніг.

Приспів:

Заметіль.  Заметіль.
Розгулялась  невпопад.
Але  душу  зігріва  листопад.
Притуляється  до  ніг,
розтає  осінній  сніг.
Розгулялась  заметіль  невпопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381266
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Sun`s Son

Вертаючись до того, хто не жде…

Вертаючись  до  того,  хто  не  жде,
Цінуєм  тих,  хто  вже  не  повернеться,
Поламані  дзвіниці  старих  веж,
Знайомих  слів  уже  холодна  криця...

Минаючи  і  повз  коханих  слів,
Дорослих  вчинків  крізь  знайомий  подих,
Втрачаючи  хвилини  наших  днів,
Майбутньому  додавши  невідомих...

Втрачаючи  між  міріад  сердець,
Хоча  так  близько  рідні  теплі  руки,
Прощаючи...нехай  всьому  кінець,
Розвіятись  єдиним  поміж  муки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381430
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Людмила Мартиненко

Я буду…

Я  буду  ніжністю  твоїх  думок,
У  снах  тебе  я  буду  зігрівати.
В  нашім  житті  не  має  помилок,
Хіба  що  гріх  на  відстані  кохати.

Я  буду  радістю  в  твоїх  очах,
Я  буду  ангелом  твоїм  безкрилим.
Хай  лінії  несхожі  на  руках,
Та  попри  це,  ми  все  одно  щасливі.
 
Я  буду  спогадом  твоїм  ясним,
Я  буду  мріями  які  здійсняться.
Час  поміж  нами  простір  розстелив,
Щоб  в  нього  помістити  наше  щастя.

Я  буду  слабкістю  –  ти  не  зважай,
Я  з  часом  віднайду  в  собі  ще  сили.
Ти  іншим  все  життя  своє  віддай,
Та  я  молитимусь  за  тебе  милий  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378831
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЗАБАРИЛАСЬ ЛЮБОВ

Ой  забарилася  любов!
За  тим,  що  не  збулося,  –  каюсь.
Минуло  півжиття  в  чеканні,
стрічання  мариться  обом.

По  світу  доля  розвела,
пошрамувала  душу  й  тіло.
І  лоскотало  і  боліло.
В  журі  сивіла  ковила.

Гуляє  з  блискавкою  грім.
В  сузір’ї  мрій  –  благоговію.
Коли  вщухають  вітровії  –
заполоняє  тиша  дім.

Набідувались  я  і  ти,
спекота  вицмулила  повінь.
Спадуть  окови  –  у  любові.
Допоки  ж  можна  самоти?

Палкий  мотив  –  солодкий  дим,
сльоза-роса  ясна  жадана.
Святою  будь  мені,  кохана,
шлях  освяти  і  вік  світи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378820
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


Тетяна Луківська

Зазирни в мою осінь…

Зазирни    в  мою  осінь,  благаю,
Це    для  неї  з  душі  всі  слова.
Ці    признання  тобі  надсилаю
Від  любові,  повір,  так  бува.
Бездоглядну  її      залишили
В  листопад  і  осінню  сльоту.  
Ми  з  тобою,  напевно,  грішили,
Попрощавшись  отак,  нальоту.
А  любов  непомітно  присіла    
Вже  осіннім  пейзажем      в  саду.
Попроситись  назад  не  посміла,
Чи  на  щастя,  а  чи  на  біду.
Не  простила,  мабуть,  нашу  зраду.
Й  слізно  впала  осіннім  дощем,
Зачепившись  в  осінню  принаду,
Хризантемовим  жовтим  кущем.
Зазирни  в    мою  осінь
                                   любов'ю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378766
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


Мазур Наталя

Ne cede malis!

За  окнами  ноябрь  ветрами  воет,
Подруга-ночь,  как  бедный  пилигрим,
Стучится  в  дом.  Входи,  нас  будет  двое,
С  тобою  по-душам  поговорим.

Поведаю  в  тиши  о  том,  что  было,
В  камине  грусти  вспыхнет  уголек.
А  знаешь,  ночь,  я  так  его  любила!
Как  жаль,  он  чувство  это  не  берег.

Но  все  равно  скажу:  "  Ne  cede  malis!"  *
Пусть  грусть  уйдет  из  сердца  побыстрей.
Среди  клочков,  осколков  и  развалин
Вновь  прорастет  росток  любви  моей.

*Ne  cede  malis  -  Не  падай  духом  (лат.)

14.07  -  01.11.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374870
дата поступления 01.11.2012
дата закладки 18.11.2012


Мазур Наталя

След от помады

(На  стихи  golod00x  "Ты  проснёшься,  и  стыдливо…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378064)

Мне  не  жалко  помады,
И  так  все  разорвано  в  клочья  –
И  мечты,  и  надежды,
И  серого  неба  холстина.
Снова  дождь  зарядил,
Он  мне  косы,  рыдая,  полощет.
Вот  и  тушь  потекла…
Только  дождь  ли  тому  был  причиной?

Что  помада?
Безделица!
Ну  и  пускай  от  Dior-а.
Чем  еще  написать  мне  на  зеркале
Было  в  прихожей
Буквы  красные,
Словно  сигнальный  огонь  семафора?
Отпускаю!
Прощай!
Оставляю  ключи  твои  тоже.

Ты  внезапно  проснешься,
Разбуженный  утренним  ливнем.
Сонно  выйдешь  на  кухню
В  накинутой  наспех  рубашке.
И  застынешь  в  дверях,
На  столе  удивленно  увидев,
Недопитый  мой  кофе,
И  след  от  помады  на  чашке.

16.11.2012г.          21:05

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378293
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 18.11.2012


НАДЕЖДА М.

Что сказать ты хотел?. .

Ещё  один  листик  с  березки  слетел...
Как  буд-то  письмо.  Что  сказать  ты  хотел?
О  том,  что  скучаешь  и  ждёшь  наших  встречь,
Что  нашу  Любовь  будешь  в  сердце  беречь?

Что  тонкая  нить  наши  души  связала?
Быть  может,  что  сердце  любить  не  устало?
Что  нежно  целуешь  ты  кудри  волос?
А,  может,  о  том,  что  так  трудно  жилось

Без  верного  сердца  и  ласковых  слов.
Что  помнишь  ты  руки,  целовать  их  готов?
А,  может,  в  письме  том,  совсем  о  другом:
Что  сердце  устало,  и  снег  за  окном.

И  всё  то,  что  было,  останется  сном?...
И  душу  уже  не  согреешь  теплом?
Что  ж,  сердце  моё,  ты  грустишь  о  былом?
А  листья    кружАт  и  летят  за  окном...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378533
дата поступления 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012


Дощ

Повернення до мами

Листопадова  ніч  упала  -  
Заясніли  в  хатах  вогні.
Мати  в  ночвах  дитя  купала
І  співала  йому  пісні.
Щоб  росло,  виростало  нівроку,
Щоб  хвороба  його  не  взяла,
Щоб  шляхи  простелялись  широкі,
Щоб  талан  йому  доля  дала.
В  сповитку  до  колиски  клала,
Берегла  від  недобрих  очей.
Відпочинку  вона  не  знала,
Недоспала  тривожних  ночей...
Хід  життя  не  змінити  нікому  -
Відійшла  та  щаслива  мить
І  тепер  виглядає  додому  -
Сива  мати  дитям  своїм  снить.
Поспішайте  до  матері,  діти,
Не  лишайте  стареньку  одну,
Щоб  онукам  могла  порадіти,
Дати  раду  в  хвилину  сумну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378448
дата поступления 17.11.2012
дата закладки 18.11.2012


Віталій Назарук

МОЇ ВІРШІ

Вірші  пишу  з  надією  в  душі,
Не  тільки  чисто  підбираю  рими,
Щоб  засіяли  ВІРШІ  -  не  вірші,
Щоб  вони  стали  для  людей  святими.

Які  ж  бо  різні  вірші  є  у  нас  ,
Одні  вмирають  зразу,  ті  –  роками,
Для  інших  просто  непідвладний  час,
Вони  стають  народними  піснями.

В  окремих  віршах  забринить  сльоза,
Усмішку  інший  кличе  на  обличчя,
У  певних  віршах  слово,  як  гроза,
А  є  такі,  що  за  собою  кличуть.

Вірші  живуть,  де  вкладена  душа,
Де  пережито  все,  де  є  надія,
Інші  пусті,  не  варті  і  гроша,
Вірші  такі  писати  я  не  вмію.

Хай  кожне  слово  сяє  у  вірші,
Хай  килимом  лягає  нам  під  ноги,
Щоб  всі  вони  припали  до  душі,
Свою  життєву  вибрали  дорогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378356
дата поступления 17.11.2012
дата закладки 18.11.2012


kulbabka

Залюблена у музику дощів…

Залюблена  у  музику  дощів,
Закутана  в  сатинові  тумани,
Напоєна  медами  почуттів
І  відчаю  гіркими  полинами...

Розніжена  у  пахощах  бузку,
Розсипана  словами  на  папері-
Невже  мене  допустиш,  отаку,
Відкривши  серця  зрадженого  двері?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012


MERSEDES

За крок від тебе…

Сьогодні  я  була  за  крок  від  тебе,
Листок  кленовий  впав  мені  на  руки.
В  свої  обійми  пригорнуло  небо,
Теплом  зігріло  і  забрало  муки.

Сьогодні  я  була  за  крок  від  щастя,
Його  колись  ділили  ми  з  тобою.
І  може  ще  відчути  знову  вдасться.
Кохання  ніжне,  що  було  весною...

Сьогодні  я  була  за  крок  від  миті,
Що  наче  сон  прийшла  мене  зустріти.
Для  мене  найдорожчий  ти  у  світі,
А  хризантеми  наймиліші  квіти...

Сьогодні  день  для  мене  наче  казка,
Збулося  те,  про  що  щоденно  мрію.
Твоє  тепло,  твій  погляд,  твоя  ласка,
Залишили  в  душі  моїй  надію...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371921
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 11.11.2012


Віталій Назарук

Кінець осені

Залишилося  листя  останнє,
Загорнувся  у  гілля  туман,
Вже  не  світить  так  сонечко  раннє
І  рихтує  землиця  жупан.

Хоч  листочки  ще  прагнуть  висіти,
Для  очей  зберігати  красу,
Ясним  золотом  осені  гріти,
Берегти  світанкову  росу.

Не  злітатимуть  роси  за  хмари
Вже  вони  не  закриють    «ковша»,
Засумують  із  золота  чари,
Значить  осінь  до  прірви  дійшла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376942
дата поступления 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Леся Геник

Ти в осені мене цій віднайди…

***
Ти  в  осені  мене  цій  віднайди
Допоки  ще  палають  буйно  липи,
Допоки  з  неба  чистої  води
Яскраве  сонце  злата  щедро  сипле...

Ти  відшукай  мене  на  стежах  тих,
Де  шелестить  незримою  сльозою
І  так  знеможно  без  кохання  йти
Душі  у  далеч  вічно  самотою...

Ти  розгледи́  ув  осені  той  слід,
Що  дріботить  до  капища  святого
Допоки  ще  буяє  листоліт
І  снігом  не  занесено  дорогу...
(9.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376788
дата поступления 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012


Ліоліна

Мамині очі

Твої  рідненькі  очі  -  колись,  як  небо,  сині,
Тепер  –  осіннє  небо,  і  вицвіле,  і  сіре.
В  волоссі  поселився  сумний  зимовий  іній.
А  руки  утомились,  які  в  дитинстві  гріли.

Колись  –  ясна  красуня,  вже  постаріла  мама.
Пройшли  роки  –  злетіли,  мов  хмари  над  шляхами.
Де  ті  роки?  Як  сплИвли?  Не  відати  –  не  знати.
Тепер  перегорнУто  сторінок  так  багато…

Пробач,  моя  маленька,  не  завжди  я  уважна.
Коли  хворієш,  мама,  мені  так  тяжко  –  страшно.
Пробач,  якщо  забуду  на  ніч  поцілувати.
Я  обіцяю,  ненько,  тобою  піклуватись.

Нехай,  моя  рідненька,  не  повняться  сльозами
Твої  прекрасні  очі.  Не  владні  над  роками
Ні  я,  ні  ти,  ні  Сонце.  Та  зможу  я  зігріти
Всім  серцем  милі  руки,  що  найніжніші  в  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376760
дата поступления 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012


Віталій Назарук

Сімейний конфлікт

Любителям  гумору

Іде    баба  в  поле  жати,
Закриває  діда,
Щоб  бува  не  втік  до  шинку
Іще  до  обіду.
-  Ти  дивися,  старий  чорте,
Щоб  тут  був  порядок.
Я  пожну  і  просапаю  
В  полі  кілька  грядок.
Голубці  нагрій,  поснідай,
Квас  стоїть  в  коморі,
Та  із  хати  ні  на  крок,
Бо  спека  надворі!
Намочила  я  квасолю,
Зварю  потім  юшки,
Ти  начисти  бараболі,
Цибулі  й  петрушки.
Включи  собі  телевізор,
Кіно  подивися…
Але  дуже  тебе  прошу,
Дивись  не  напийся.
І  пішла…  А  дід  «заначку»
Дістав  з-під  дивану…
Врізав  сала,  цибулину,
В  горняті  сметану…
Разів  зо  три  перекинув,
Бо  ще  дід  здоровий,
А  коли  іще  добавив,
Тай  заснув…  Готовий!
Поробила  баба  в  полі,
Вернулась  до  хати.
І  до  діда…  Накинулась…
А  він  бурмотати…
-  Щоб  ти  здохла,  стара  відьмо,
Краще  сядь  до  столу,
А  то  пити  не  виходить,
Знов  мені  самому.
Уложила  діда  спати
І  до  плити  стала,
І  до  самого  обіду  
Їсти  готувала.
А  де  мораль?
Без  моралі…
Бо  де  ж  її  взяти,
Варто  завжди  чоловіку,  
Жінці    помагати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374745
дата поступления 01.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Тетяна Луківська

Осінній етюд (відеопроект)

(за  адресою)  http://youtu.be/s-hbT6SvJ24

На    нашу    лавку    осінь    підсідає…
У    бесіду    осінню        з    листопадом.
На        жаль…    уже    нас        тут    немає.
І    лише        смуток    бродить    садом.    
Туманом    щільно    листя    обгортає,
І        не    знайти    минулого        кохання.
Іду    до    осені,    вона    лиш    знає    ,
Що    саме    зустріч    тут    була    остання.
Тихо    злітає        золоте    листів'я…
В    долоні    щедро    ми        його    ловили.
В    букет    складали…    та    чужим    міжгір'ям    
Любов    надвоє    нашу        розділили.
Сумую    я    в        осінньому    барвисті,    
І    спомини        щораз    перегортаю.
ОсІнь        моя    стоїть    в    букеті…лИстом.
Твоя    ж    …        у    другу    долю    завертає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375027
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012


kulbabka

Серпневі спогади

Ах,  осене!Скільки  багрянцю
Розсипала  ти  у  саду!
Припрошує  вітер  до  танцю,
А  я,  зашарівшись,  не  йду...

Ще  подумки  лину  у  серпень,
Гортаючи  днів  сторінки,
І  серце  у  спогадах  терпне,
Рояться  шовкові  думки.

І  там,  де  смарагдові  коси
Полоще  верба  у  ставку,
Де  мліють  бджілки-медоноси
На  сонячному  моріжку*...

Де    лебеді,  наче    лілеї,
Цвітуть  між  озерних  свічад
І,  сонцем    залиті,  алеї
Чарують  красою  принад...

Там  в  сяєві  світлого  глянцю
Пірнаю    у    купіль    тепла!..
Ах,  осене!Скільки  багрянцю-
Аж    душу    мені    обпекла...


*Моріг(моріжок)-густа  молода  трава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012


Леся Геник

Не приходиш…

Чомусь  не  приходиш  до  мене.  Сумую...
Аж  вікна  у  сивих  тонах.
Я  скло  завуалене  слізно  цілую.
Ти  -  вітер!  Ти  -  небо!  Ти  -  птах!

Неторкана  пам"ять,  незволена  мрія...
Панянки  осінні  довкруж.
Без  тебе  надіятись  -  ветхо,  не  смію.
Без  тебе  -  довкілля  калюж...

А  може...  А  може  і  зовсім  намарно
Застлало  чекання  столи?
Невільна  самітниця,  тиха,  неславна
Узула  журу  в  постоли

І  десь  заблукала  в  минуле  сторіччя,
Де  слово  п"янило  як  мед...
О,  серце  печальне,  сумні  протиріччя,
О,  правди  невіданих  Вед!

Чому  ж  не  приходиш?  Всихаю,  мілію...
Аж  сиво  у  вікнах  моїх.
Без  тебе  не  можу,  без  тебе  не  вмію,
Без  тебе  душа  моя  -  гліх*...
(20.10.12)


*гліх  (глід)  -  діал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372076
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012


Тетяна Луківська

Я кольорові сни словами намалюю…

Я  кольорові  сни    словами  намалюю…
І  прошепчу…  Відчути  б  цю  красу!
Безмежжя        сонно  простором  торує,
А  я  букет  троянд    в  руках  несу…
І  кожна  квітка  ніби  сонцем,  сяє,
На  пелюстках  осонням  виграє,
Веселка  ніжно  в  пригорщі  збирає
Й  мені  всі  фарби  з  неба  подає.
Така    вже      благодать    в  її  щедротах!
Як    візерунком  грає    вдалині!                                                                                                                                                                      
Просто    за    так,  зірками    у  висотах
Насипле    сяйвом  щастя    на  всі  дні.
Трояндами  встеляю      сон  грядущий,
В  думках  нічну  стежину  засвічу.
Мій    лише  там  перон    в  запасі  сущий,
Так    від  земної  суєти  втечу.        
А    уві      сні  кохання    без      печалі,
Красою  переповнює  жалі.      
Там  почуття  вимірюють  в    кришталі…
Й  відносять  аж  до  неба  журавлі.  
Я  кольорові  сни  словами  намалюю…
Я  прошепчу…  Я  ще  раз  сон  почую…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372023
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 20.10.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 48 (Олена Iськова, MERSEDES, oduvan4ik, Олександр ПЕЧОРА, горлиця )

Олена  Iськова

     Осінній  зорепад  

 Стомився    день    і    свічкою    погас,
 Лиш    промінець    заплутався    в    волоссі.
 Та    знаю    я,    що    створена    для    нас
 Ця    тепла    і    залита    сонцем    осінь.

     Приспів:

       Ти    укради    з    буденності    мене,
       І    закружляєм    ми    під    листопадом.
       В    серці    тремтить    кохання    неземне,
       Сиплеться    щастя    з    неба    зорепадом.


 Даремно    кажуть    :    осінь,    то    печаль.
 Коли    кохання    в    серці    все    квітує.
 Заграй    же    нам    іще    разок    скрипаль,
 Хай    почуття,    мов    вперше    зануртує.
   
     Приспів:

   Ти    укради    з    буденності    мене,
   І    закружляєм    ми    під    листопадом.
   В    серці    тремтить    кохання    неземне
   Сиплеться    щастя    з    неба    зорепадом.


=============================


 MERSEDES

     Для  тебе...

 Твоїм  ім'ям  я  дихаю  й  живу,
 Твоє  ім'я  малюють  зорі  в  небі.
 Краплинками  омиє  дощ  траву,
 Стежина  приведе  мене  до  тебе.

     Приспів:

       Ти  пригорни  до  серденька  мене,
       Нас  закружляє  вихор  листопаду.
       Щастя  в  обличчя  вітерець  війне,
       Ніч  подарує  тихі  зорепади.



 З  твоїм  ім'ям  так  тихо  на  душі,
 Впаде  кленовий  лист  мені  під  ноги.
 Відзеленіли  наші  шпориші,
 Пішли  із  серця  ген  сумні  тривоги.

       Приспів.

 З  твоїм  ім'ям  лягаю  і  встаю,
 Тепло  від  сонця,  мов  твої  долоні.
 До  себе  пригортаєш,  я  лечу
 І  розумію,  що  в  твоїм  полоні.

=================
   oduvan4ik

   Коли  цвіте  за  вікнами  жасмин…


 Коли    цвіте    за    вікнами    жасмин,
 З    тонких    гілок    пелюстя    напівсонне,
 Немов    пуанти    ніжних    балерин,
 Злітає    вниз    і    на    вітрах    холоне.

 І    доторкає    запахом    п'янким
 Душі    моєї    струни    перемлілі...
 Холодним    сріблом    зрошують    зірки
 Ці    пелюсткОво-білі    заметілі.

 Коли    цвіте    за    вікнами    жасмин,
 Невже    й    тобі    у    ніч    таку    не    спиться?
 В    тонку    щілину    атласних    гардин
 Жевріє    місяць,    мов    руда    лисиця.

 І    може    й    добре,    що    кохання    плин
 Нам    доведеться    нарізно    збагнути...
 О,    як    цвіте,    як    пахне    той    жасмин,
 Аж    віддає    краплиною    отрути!..

==================

       Олександр  ПЕЧОРА

       ОСІНЬ  ЗОЛОТА

Погас  в  дощах  серпневий  зорепад.
Літа  безповоротно  промайнули.
Траплялося,  жили  ми  невпопад,
чи  ж  варто  сумувати  за  минулим?

     Приспів:
   Щедро  туман  на  скроні  осіда.
   Є  ще  тепло  і  спеки  вже  немає.
   Бавиться  сонцем  осінь  золота,
   а  ностальгія  в  юність  повертає.


Коли  була  ще  мама  молода,
то  й  ми  бували  інколи  слухняні.
До  моря  горя  збігла  вже  вода,
та  не  згасила  мрії  полум’яні.

     Приспів.

Калина  вже  морози  вигляда,
намистом  пурпуровим  наречіє.
А  сивий  сонях  спомини  горта,
в  задумі  зустрічає  надвечір’я.

     Приспів.

======================
         горлиця

 Ще  сплять  річки…


 Ще    сплять    річки    у    затишку    снігів,
 Ще            снять    про    дні    весняного    розгулу.
 Коли        ж    проснуться,    збудять    береги,
 Обмиють        їх    з    вторішнього            намулу.

 Поле      квіткове    сонячних        перлин,
 Зцілюй    же            болі,        у        серцях            щілини,
 Ти        долю,    річко,    вірно            бережи,
 І    поверни        нам        з    тих    років    краплини.

 О,    річенько    ти    завжди    молода,
 Кидаєш    срібло,    котиш        швидко        хвилі.
 В    моє    дитинсво    ти    навік    ввійшла,
 І    залишилась        в        серці        очманілім!    

 Верни,    не    всі    ,        хоч        жменечку        років.
 В    плесі            твоєму        знов    маленькі    діти    ,
 Це    відзеркалення        щасливих    днів    
 Дай    ще    хоч      раз    весною    їх          зустріти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372035
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 47 (Ліоліна, Зеновій Винничук, Борода)

Ліоліна

   Наш  щасливий  час  

   Наш  осінній  вальс,  чарівний  вальс,
   І  ми  –  удвох,  ми  разом.
   Наш  щасливий  час,  натхненний  час,  -
   Забули  всі  образи.

 Осінь,  осінь  золотиста,
 Листя  в  вихорі  кружляй.
 Одягай  в  рясне  намисто
 Горобини  тихий  гай.
 Надягай  червоні  свити
 На  старезнії  дуби.
 Небо  хмарами  сповито.
 Десь  пливуть,  не  знать,  куди.


   Дощ,  а  від  весни,  життя  весни
   Ми  вже  пішли  далеко.
   Милий,  поцілуй  і  пригорни,
   Мені  з  тобою  легко.

 Зранку  раптом  задощило,
 І  на  землю  впав  туман.
 Осінь,  осінь,  ми  просили:  -
 Забери  хмар  караван.
 Та  не  слуха  пані  мила,
 Дощик  ще  пішов  рясніш.
 Вітер  напина  вітрила
 І  співає  голосніш.


   Місяць  усміхавсь.  І  зорепад
   Таким  був  таємничим!
   Сяє  різнобарв”ям  листопад
   Й  моє  кохання  вічне.

 Полум”яніють  жоржини,
 Сонце  загляда  в  ріку.
 Пізні  ягоди  малини  
 Червоніють  у  садку.
 Дні  коротшають.  Без  ліку
 Краплі  бренькають  у  скло.
 В  осені  немає  віку.
 Літо  сумно  утекло.


   Наш  осінній  вальс,  чарівний  вальс,
   І  ми  –  удвох,  ми  разом.

====================

 Зеновій  Винничук

   Світла  осінь  за  моїм  вікном


 Осінь,  осінь  прийшла  до  мене,
 Світла  осінь  щедрим  вінком,
 Сльози  щастя  течуть  шалені,
 Мої  сльози  течуть  струмком.

 Дощик,  дощик,  капає  дощик,
 Стукає  ніжно  вікном,
 Згадую  пісню  про  борщик,
 А  сльози  течуть  струмком.

 З  тобою  ідемо  ми  разом,
 Паде  лист  шовковим  сукном,
 Наші  роки  вдаль  журавлями
 У  вирій  летять  в  унісон.

 Мрії,  бажання  наші  юні
 Переганяють  літа  молоді
 І  потішають  онуками  юними
 Наші  серця  золоті.

 Осінь,  осінь  прийшла  до  мене,
 Світла  осінь  щедрим  вінком,
 Сльози  щастя  течуть  шалені,
 Мої  сльози  течуть  струмком.

=====================

   Борода

         ДОЩИК

А  надворі  дощ,
теплий  як  борщ,
тече  струмком.
Давай  бігом,
мерщій  у  клас  -
ззиває  нас
шкільний  дзвінок,
вже  йде  урок.


 Дощик,  дощик,
 що  він  хоче?
 Тарабанить  у  вікно.
 Заглядає  сумно  в  очі,
 я  ж  всміхнуся  все  одно.
 Дощик,  дощик,
 наче  слізки,
 він  по  склу  збігає  вниз,
 я  б  погравсь  надворі  трішки,
 та  навчання  -  не  каприз!


А  надворі  дощ.
З  моїх  підошв
тече  вода,
та  не  біда.
Вбігаю  в  дім,
кричу  усім,
що  мокрий  дощ
і  я  також.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370326
дата поступления 12.10.2012
дата закладки 19.10.2012


kulbabka

Невчасний падолист

Такий  невчасний  в  душу  падолист-
Роздмухала  багрянець  світла  осінь,
Грон  виноградних  теплий  аметист
Вже  дотліва  в  русявому  волоссі...

Уздовж  крихкого  дзеркала  води
Струнких  берізок  тануть  хороводи.
Немов  фольга  розірвана,  листки
Встелили  рясно  вищерблені  сходи.

Змиває  сонце  променем  ясним
З  мойого  серця  інею  мережку.
Мені  б  ще  раз  потрапити  у  сни-
Осіння  мідь  розсипалась  на  стежку.

Таким  невчасним  нападом  зима-
Холодний  подих  віями  ворушу...
Це    я  тебе    намріяла    сама,
Окриливши  твою  безкрилу  душу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371848
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Мазур Наталя

А пам'ятаєш

А  пам'ятаєш,  як  раділа  осінь,
Коли  ми  йшли  за  клином  журавлиним?
Траву  намистом  прикрашають  досі
Червоні  ягоди  розкішної  калини.

А  пам'ятаєш  зібрані  у  жмені
Смарагди  крапель  ніжно-прохолодні?
Багряне  листя  із  осик  та  кленів
Тоді  так  опадало,  як  сьогодні...

Чому  ж  нам  вітер  проспівав  прощальний
Мотив  кохання,  що  було  шаленим,
І  цілий  день  колючий  дощ  безжальний:
"А  пам'ятаєш,"-  все  питав  у  мене?

14.10.2012р.                          19:10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
дата поступления 15.10.2012
дата закладки 17.10.2012


Мазур Наталя

Скажи

Скажи  ще  раз:"  Кохана,  я  люблю!"
Повторюй,  мов  уперше,  безупинно!
Додай  ще  сил,  як  вітер  кораблю,
Коли  вітрилам  надимає  спину.

Скажи  "люблю"  -  твоїх  чекаю  слів.
Дозволь  насолодитись  почуттями.
Хоч  досить  є  гордіївих  вузлів,
Будь  мрійником,  закоханим  без  тями.

Дарма,  що  зморшки  стеляться  чолом,
Та  прикрі  будні  посріблили  скроні.
Скажи  "люблю",  щоб  серце  розцвіло
Під  супровід  небесних  передзвонів.

30.09.  2012р.  Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата поступления 02.10.2012
дата закладки 17.10.2012


Ведомая Любовью

Плачет осень за моим окном

«Кто  не  любит,  тот  не  познал  Бога,  потому  что  Бог  есть  любовь.    Любовь  Божия  к  нам  открылась  в  том,  что  Бог  послал  в  мир  Единородного  Сына  Своего,  чтобы  мы  получили  жизнь  через  Него».  (Новый  Завет,    1-е  Иоанна  4:8,9)
«  И  пойдут  сии  в  муку  вечную,  а  праведники  в  жизнь  вечную».
(Новый  Завет,  от  Матфея25:46)


Плачет  осень  за  моим  окном,
Может  оттого,  что  перед  силой,
Той,  что  покрывает  реки  льдом,
Осень,  как  опавший  лист,  бессильна?
Думала,  что  всех  она  сильней:
Лето,  как  царя,  повергла  с  трона,
Вдруг,  почуяв  средь  недолгих  дней,
Отберёт  зима  её  корону.

Царский,  шитый  золотом  наряд,
Ветер  разорвёт,  на  землю  бросит,
Что  ж  ты    свои  слёзы,  словно  град,
Безутешно  льёшь  на  землю,  осень?
Может  одиночество  страшит,
Взглядом,  провожая  птичьи  стаи,
Что  зима  метелью  закружит,
На  трон  власти  гордо  восседая?

Мы  ведь  тоже  плачем  от  потерь,
Так  что  нам  понять  тебя  не  сложно,
Боль  утрат  терзает,  словно  зверь,
Кажется,  что  выжить  невозможно...
Знаешь,  осень,  верой  мы  сильны,
Что  зима  и  смерть  во  власти  Бога,
И,  что  будут  все  воскрешены,
Кто  ушёл  в  последнюю  дорогу...

Верных  и  неверных  воскресит,
Каждому  воздать  чтоб  справедливо:
Судящих  на  муку  оживит,
Любящих  для  вечности  счастливой.
Ведь  любовь  —  святая  суть  Творца,
Коль  Ему  верны,  как  Божьи  дети,
То,  храня  любовь  в  своих  сердцах,
Жизнь  найдём  и  после  своей  смерти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368775
дата поступления 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012


kulbabka

Так тепло-тепло плакав листопад…

Так  тепло-тепло  плакав  листопад,
Дощем  ранковим  осінь  голосила...
І  ти  мене  не  кликав  знов  назад-
Стужавіли  надій  тендітні  крила.

Мов  доливала  смутку  і  тривог,
Між  сивих  гір  загублена  трембіта,
Де  так  нам  легко  дихалось  удвох
В  терпких  обіймах  бабиного  літа!..

Косичив  жовтень  приспані  сади
Букетом  листя  в  теплому  багрянці
І  над  прозорим  дзеркалом  води
Вітрець  вербу  загойдував  у  танці.

І  там,  де  неба  вимріяну  вись  
Під  шепіт  мантри  доторкали  буки,
Так  молитовно  й  міцно  заплелись
Серцебиття  і  подихи,  і  звуки.

Зелено-жовтий  паводок  дібров
Вже  не  розвіє  гіркоту  і  тугу,
О,  як  невтішно  схлипує  любов,
Полишена  тобою  на  наругу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата поступления 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012


MERSEDES

Загорнусь в твої обійми…

Обійму  тебе  мій  любий
І  в  осінній,  ніжній  тиші.
Враз  зіллються  наші  губи,
Пригорни  мене  міцніше.

Загорнусь  в  твої  обійми,
Ніби  в  шаль  пухнасту  й  ніжну.
Почуття,  як  крила  вільні,
Нас  зігріють  в  зиму  сніжну.

Я  з  тобою  наче  в  казці,
Де  добро  перемагає.
Де  живуть  одні  сміливці,
Лицарі,  принцес  спасають.

В  серці  нашому  кохання,
Переливом  линуть  звуки.
Болем  вирване  чекання,
Не  допустить  душі  муки.

Я  і  ти  -  то  одне  ціле,
Ти  і  я  -  бурхливе  море.
Понесуть  любов  вітрила,
На  широкії  простори.

І  в  осінній  день  чудовий,
В  срібних  росах  на  світанні.
Буде  щастя  у  любові,
Буде  щастя  у  коханні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367896
дата поступления 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012


Фотиния

Я - заразная!

Оружьем  тайным  обладая,                                                          
Иду  в  толпе  и  заражаю:
Не  гриппом,  корью  или  свинкой,  –
Я  инфицирую  улыбкой!

Проблемы…  Дождь…  Не  высыпаюсь…
Но  я  иду  и  улыбаюсь!
Без  всякой  видимой  причины
Я  излучаю  эндорфины!

Вот  кто-то  крутит  у  виска:
«Бедняжка  сбрендила  слегка…»
Но  не  обидно  мне  нисколько,  -
Их  жаль  –  с  иммунитетом  стойким…

Но  всё  же,  большинство  прохожих,
Вначале  хмуро-непогожих,
Поймав  случайно  кванты  света,
Преображаются  ответно!

И  даже  робкий  лучик  счастья  -
Антибиотик  от  напастей!
Переливанье  доброты!
И  лучший  крем  для  красоты!

Хоть  жизнь  подчас  бывает  трудной,
Не  будь  унылым  и  занудным,
Делиться  теплотой  спеши!
Улыбка  –  поцелуй  души!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 29.09.2012


Крилата

Сорочка для сина

Пальці  робота  спікала.
Ткала  матуся  тканину.
Щире  бажання  плекала
Зшити  сорочку  для  сина,

Ласки  своєї  улити
В  неї,  любові  ясної,
Щоби  могла  захистити
Сина  від  долі  лихої.

Ткала  матусенька,  ткала,
Зшила  біленьку  сорочку.
Шовком  на  ній  вишивала  
Щастя  барвисті  шматочки.

Синє  -  це  віра  і  небо.
Жовте  -  слід  сонця,  раїни.
Чорне  і  сіре  не  треба
Світлим    синам  України!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367556
дата поступления 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.09.2012


Леся Геник

По літу…

У  тихому  парку  надії
Тремка  літургія  по  літу...
Акація  щемно  сивіє,
Заплівши  туманами  віти.

І  сипле  берізка  під  ноги
Найвищої  проби  намиста,
Де  осінь  убравшись  у  тоги
Уже  заграва  падолистом.

Ялиця  теленька  у  дзвони  -
І  гучно-каштанно  між  лави
Спадає  освячене  слово
Прощальної  літньої  слави.

Бруківчано-вицвілі  тіні  -
Помалу  неначе  й  щодуху...
Тремка  літургія  надії
Шепоче  щось  парку  на  вухо...
(27.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367324
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 29.09.2012


MERSEDES

Листопадове танго… ( Автор мелодії Віктор Ох. )

Закружляє  нас  знов  листопад
І  закидає  листям  барвистим.
У  долоні  впаде  зорепад,
Подарує  своє  нам  намисто.
Листопад,  листопад,  листопад,
Я  давно  вже  закохана  в  тебе.
Листопад,  листопад,  листопад,
Бачить  сонце  цей  танець  і  небо.

 -  З  ким  ти  тепер  скажи...
 -  З  ким  ти  тепер  блукаєш...
 -  Серце  моє  візьми...
 -  Серце  тебе  кохає...

Ти  пригорнеш    до  себе  мене
І  полинуть  чаруючі  звуки.
Осінь  вітром  легенько  війне,
Відлетить  з  журавлями  розлука.
Чуєш  б'ється  серенько  моє,
Воно  любить  тебе  і  кохає.
Павутинням  дерева  снує,
Осінь  теплу  хустину  сплітає.

 -  З  ким  ти  тепер  скажи...
 -  З  ким  ти  тепер  блукаєш...
 -  Серце  моє  візьми...
 -  Серце  тебе  кохає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367523
дата поступления 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 46 (Інна Серьогіна, Зеновій Винничук, MERSEDES, insolito )

Інна  Серьогіна

                 Танго  осени

Танго  осени  наше  с  тобой
В  свете  лунного  шлейфа  печали
Танцевали  с  озябшей  листвой
И  предательски  оба  молчали.
Не  сказав  на  прощанье:  «Прости»,
Не  желая  казаться  слабее,
Будем  оба  отныне  нести
Груз  обид,  с  каждым  днем  тяжелее.

-  Мне  бы  её  догнать…
-  Мне  бы  ему  поверить…
-  Нам  бы  вдвоем  опять
   Осень  любовью  мерять.

Прозвучал  в  старом  парке  аккорд,
Завершающий  танго,  в  миноре,
Каждый  прав  и  отчаянно  горд
Уходил,  пряча  боли  во  взоре.
И  потерю  уже  не  вернешь,
Обрывается  фразами  ветер,
Хлещет  души,  как  розгами,  дождь,
Будто  он  за  разлуку  в  ответе.

-  Мне  бы  её  догнать…
-  Мне  бы  ему  поверить…
-  Нам  бы  вдвоем  опять
   Осень  любовью  мерять.

=======================

 Зеновій  Винничук

               Танго  для  двох

 Ми  це  танго  танцюєм  удвох,
 Ми  це  танго  танцюємо  нині.
 За  вікном  листопадовий  дощ,
 Дощ  у  рідній  моїй  Україні.

 Знову  руку  тримаю  Твою
 І  дивлюся  у  очі,  кохана,
 Я  вернувся  у  юність  свою,
 Зоре  рідна,  близька  і  бажана.

 А  над  нами  зірки  осяйні,
 Сміється  з  неба  повний  Місяць.
 Ми  з  Тобою  у  світі    одні,
 В  нас  попереду  ще  ціла  вічність.

=======================


   MERSEDES

       Листопадове  танго...

 Закружляє  нас  знов  листопад
 І  закидає  листям  барвистим.
 У  долоні  впаде  зорепад,
 Ясні  зорі  так  світяться  чисто.
 Листопад,  листопад,  листопад,
 Я  давно  вже  закохана  в  тебе.
 Листопад,  листопад,  листопад,
 Бачить  сонце  цей  танець  і  небо.

 -  З  ким  ти  тепер  скажи...
 -  З  ким  ти  тепер  блукаєш...
 -  Серце  моє  візьми...
 -  Серце  тебе  кохає...

 Ти  пригорнеш  до  себе  мене
 І  полинуть  чаруючі  звуки.
 Осінь  вітром  легенько  війне,
 Відлетить  з  журавлями  розлука.
 Чуєш  б'ється  сердечко  моє,
 Воно  любить  тебе  і  кохає.
 Павутинням  дерева  снує,
 Осінь  теплу  хустину  сплітає.

 -  З  ким  ти  тепер  скажи...
 -  З  ким  ти  тепер  блукаєш...
 -  Серце  моє  візьми...
 -  Серце  тебе  кохає...


=================

       insolito

         Дощ  осінній
   
 Дощ  осінній  змиває  тепло
 І  ілюзію  вічного  літа,
 Те,  що  вчора  між  нами  було,
 Чим  душа,  нам  здавалось,  зігріта…
 Дріботить  без  упину  між  трав,
 Кам'яну  промиває  долівку,
 Дощ  у  мене  напам'ять  забрав
 З  вашим  голосом  ніжним,  платівку.

 До-ре-соль-мі-до-ля
 Верхнім  тональним  рядом
 Линуть  з  платівки.  Я  -
 Плачу  із  листопадом…

 Дощ  осінній  співає  своє,
 Спересердя  із  вітром  кружляє,
 Що  між  нами  було,  а  чи  –  є,
 Осінь  перша,  мабуть,  відгадає,
 Де  сльоза  пропадає  з  очей,
 Чому  сум  листопадом  убраний,
 Чому  гірше  маленьких  дітей
 Ми  цуралися  щастя,  коханий?

 До-ре-соль-мі-до-ля,
 Дивно  платівка  грає,
 Оберт  пройшла  Земля,
 Де  ж  ви?  -  чомусь  не  знаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367131
дата поступления 27.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Борода

Україно моя/ На мелодію Віктора Оха

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366901



Крізь  форпости  сторіч
пронесла  ти  героїку  волі
незрівнянну  красу
і  палку  материнську  любов.
Відправляла  на  січ
і  нових  колисала  героїв,
Україно  моя,
як  ти  прагла  звільнитись  з  оков!

Та  не  знає  ніхто
як  давались  тобі  ті  прощання,
як  у  грудях  пекло
і  які  в  твоїм  серці  рубці.
Що  із  кожним  хрестом
ти  терпіла  сама  розпинання
Україно  моя,
найстрадальніша  з  всіх  матерів!

В  тебе  сльози  в  очах
появлялись  при  витоках  слави,
ти  раділа  й  цвіла
за  своїх  героїчних  дітей.
і  злітала,  як  птах,
полотнищем  у  небо  держави,
навіть  грамом  тепла
ти  ділилася,  як  Прометей!

Ти  не  вмієш  брехать
і  від  того  усі  твої  біди,
ти  на  горе  чуже
відповіш,  як  завжди,  співчуттям.
На  горнилі  багать
з  колоска  ти  спечеш  скибку  хліба
і  нужденним  усім
ти  покраєш  по  рівних  шматках.

Благодатною  будь,
і  чаруй  все  довкілля  красою,
лиш  би  нам  не  забуть,
хто  ми  є  і  хто  наші  батьки.
Хай  нащадки  і  звуть,
Україно,  тебе  молодою,  
але  знаємо  ми
що  ти  матір"ю  нам  вже  віки!

Ми    клянемось    тобі,
що    зумієм    тебе    захистити!
Присягаєм    навік
зберегти    материнське    тепло!
Хай    тобі    біля    ніг  
позолотою    стелиться    жито  
і    небесна    блакить
наче    хусткою,    криє    чоло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366915
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Борода :: Україно моя

Крізь  форпости  сторіч
пронесла  ти  героїку  волі
незрівнянну  красу
і  палку  материнську  любов.
Відправляла  на  січ
і  нових  колисала  героїв,
Україно  моя,
як  ти  прагла  звільнитись  з  оков!

   Та  не  знає  ніхто
   як  давались  тобі  ті  прощання,
   як  у  грудях  пекло
   і  які  в  твоїм  серці  рубці.
   Що  із  кожним  хрестом
   ти  терпіла  сама  розпинання,
   Україно  моя,
   найстрадальніша  з  всіх  матерів!


В  тебе  сльози  в  очах
появлялись  при  витоках  слави,
ти  раділа  й  цвіла
за  своїх  героїчних  дітей.
І  злітала,  як  птах,
полотнищем  у  небо  держави,
навіть  грамом  тепла
ти  ділилася,  як  Прометей!

   Ти  не  вмієш  брехать
   і  від  того  усі  твої  біди,
   ти  на  горе  чуже
   відповіш,  як  завжди,  співчуттям.
   На  горнилі  багать
   з  колоска  ти  спечеш  скибку  хліба
   і  нужденним  усім
   ти  покраєш  по  рівних  шматках.


Благодатною  будь,
і  чаруй  все  довкілля  красою,
лиш  би  нам  не  забуть,
хто  ми  є  і  хто  наші  батьки.
Хай  нащадки  і  звуть,
Україно,  тебе  молодою,
але  знаємо  ми
що  ти  матір"ю  нам  вже  віки!

   Ми  клянемось  тобі,
   що  зумієм  тебе  захистити!
   Присягаєм  навік
   зберегти  материнське  тепло!
   Хай  тобі  біля  ніг
   позолотою  стелиться  жито
   і  небесна  блакить
   наче  хусткою,  криє  чоло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366901
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012


НАДЕЖДА М.

Когда душа теряет веру…

"В  мире  тьма  сентенций  и  теорий,
Чтим  мы  ум  седого  мудреца...
Но  никто  не  знает  априори
Жизни,  разбивающей  сердца..."
   (    Борода  171  )

Когда  душа  теряет  веру,  
Надежда  в  сердце  чуть  жива,
Невосполнимая  потеря  
Вернется  вновь  теперь  едва.

А  сердце  -  раненая  птица
Все  хочет  верить  в  чудеса:
Что  не  окончена  страница,
Еще  помогут  небеса.

И  горько  плачем  от  обиды,
Когда  измена  -  в  спину  нож,
Когда  сердца  уже  разбиты,
И  с  ног  сбивает  его  ложь.

Мы  любим  тех,  кто  не  достоин,
Умеем    верить  и  прощать,
Всё  чаще  думаем  о  воле,
Не  возвращаться  обещать.

Зачем  мы  любим  бессердечных?
У  них  бумажная  душа,
И  верим  в  клятвах  бесконечных:
Они  не  стоят  и  гроша...

Теперь  лишь  дождь  тихонько  плачет:
Разбиты  вдребезги  сердца...
Могло  же  быть  совсем  иначе...
Не  чтили  ум  мы  мудреца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366737
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012


kulbabka

Так порожньо…

Так  порожньо  без  тебе  на  землі...
ЗірчАстих  айстр  паводок  ліловий
Вже  проводжає  в  далеч  журавлів.
Сумні  дерева  змінюють  обнови,

Скидають  шовк  смарагдовий  із  крон,
Парчу  вдягнувши,  золотом  розшиту.
І  так  мене  бентежить  цей  полон-
Ця  лагідність  холодна  оксамиту...

Між  темних  туй  зажурено  бреду,
Небесну  просинь  білить  хмаровиння.
Так  порожньо  без  тебе  в  цім  саду...
Гойдає  вітер  срібне  павутиння,

Розшите  щедро  бісером  краплин.
Полудою  сповзла  на  очі  втома.
Пощо  гірчиш  у  грудях,  мов  полин?
Не  руш  мене!Моя  душа  не  вдома...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата поступления 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012


kulbabka

Так швидко зосеніло…

Так  швидко  зосеніло  на  душі...
Полишений  листок  прибився  вітром
І  на  мої  серпневі  спориші
Осінніх  барв  проллялася  палітра.

Так  швидко  все  минулося,  а  жаль...
Гірчить  жура  непрохана  полинно.
Крихких  надій  розсипався  кришталь-
Ні  ти,  ні  я...Лиш  осінь,  мабуть,  винна.

І  цей  невчасний  теплий  падолист,
Що  на  осінній  ніжиться  долоньці...
Холоне  плеса  ніжний  аметист,
Сліпучі  зблиски  міняться  на  сонці.

І  вже  не  тішить  розкішшю  прикрас
Осіння  тиша,  барвами  налита...
Так  швидко  зосеніло  поміж  нас,
Стужавіють  у  душах  згустки  літа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363918
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 25.09.2012


kulbabka

Так ніжно хризантемиться в саду…

Так  ніжно  хризантемиться  в  саду-
На  ліжник  трав  хурделить  пелюстками.
Між  днів  осінніх  затишок  пряду,
ТеплО  спиваю  спраглими  ковтками.

Вже  де-не-де  зелені  килимки
Торочить  осінь  в  заспаних  дібровах,
Між  крон  тінистих  в'Юняться  стежки.
Яскравих  барв  палітра  кольорова

Мережить  спокій  трепетних  листків-
Така  легка  й  прозора  ностальгія!..
Твій  ніжний  шепіт  вкрався  між  рядків,
Сріблясті  роси  зблиснули  на  віях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 25.09.2012


Олександр ПЕЧОРА

ДУША ПОЕТА

Душа  поета  –  мов  сопілка  ніжна.
Вона  бринить  мінорно  і  мажорно.
Емоцій  хвилі  закипають  штормом.
Душа  –  ранима  й  безневинно  грішна.

То  –  музика  –  мотиви  сонця  й  грому  –
злітає  вільно  птахою  кохання.
Хоч  завжди  йде  на  неї  полювання,
але  вона  вертається  додому.

До  серця,  –  доки  б’ється,  не  померкне.
І  –  в  небо,  як  поезія  –  між  люди.
Поета  на  цім  світі  вже  й  не  буде,  –
як  і  душа,  поезія  безсмертна!


Олександр  ПЕЧОРА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362866
дата поступления 08.09.2012
дата закладки 22.09.2012


Олександр ПЕЧОРА

Я скільки б ще з Тобою написав…

*        *      *  

Я  скільки  б  ще  з  Тобою  написав,
Любове  недоспівана  остання.
Якби  ж  на  двох  судилося  світання.
Якби  ж  нас  поєднали  небеса.

Сама  гортаєш  думи,  і  не  спиш.
Тобою  світ  мій  невимовно  повен.
Жадана,  нерозгадана  Любове,
замучило  вже  нас  оте  «якби  ж».

Я  скільки  б  ще  з  тобою  сотворив.
Не  пізно  і  не  гріх  іти  до  світла.
О,  як  би  ще  Ти  сонячно  розквітла!
Кохав  би  я  Тебе,  боготворив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365880
дата поступления 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012


Тетяна Луківська

Моя осінь

Загорнулося  сонце  туманом,
Лиш  промінчик  звисає  з  небес.
А  осіння  пора,  наче  панна,
В  позолоту  вбирає  принцес.
Ось  тополя  присипана  листям,
Наче  клаптики  сонця  -  крильми.
І  осіннім  букетом    в  обійстя,
Зазирнули  із  саду  гістьми.
А  береза  стоїть  золотава,
Бо  найпершою  серед    усіх
Листя  жовтим  своє  фарбувала
І    вмивала  в  краплинах  зі    стріх.
Тільки  верби  іще  бунтували
І  зелені,    ошатні  -  в  рядах
Серед  осені  гідно  стояли,  
Ніби  літо  тримали  в  руках.
В  хризантемах  ще  барвилось  небо,
Пломеніючи    в  присмерку  дня.
Ніжно  проситься  в  душу  до  тебе
Моя  осінь  пейзажем  щодня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365436
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 22.09.2012


Мазур Наталя

Delete

Писала  життя  різнобарвну  картину
І  ніжністю  слів  прикрашала  невпинно.
На  крилах  уяви  у  небо  злітала,
Та  раптом  все  зникло,  нічого  не  стало.

Розхристане  небо  змарніло  сльозами,
Скуйовджена  пам'ять  пробігла  рядками.
Обірвані  крила,  дощі  звинувачень,
Не  стало  цілунків,  не  стало  побачень.

Звелося  до  крапки  все  на  моніторі,
Слова  позникали,  як  вранішні  зорі,
І  думка  застигла,  згубивши  політ...
Тремтяче  рука  натискала  "Delete".

09.04.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 22.09.2012


Октябрина

ПРИТЧА

(зло)

-  Мой  Господин,  толпа  нам  шлет  проклятья!
           Они  почти  готовы  нас  убить!
                 А  Вы  им  раскрываете  объятья?
                       Не  стоит  с  ними  даже  говорить!

-  Они  несчастны...  Это  сразу  видно.
             Жестокостью  полны  сердца  людей...
                   Но  мне  не  больно,  даже  не  обидно  -
                         Я  просто  не  приемлю  мир  страстей.

-  А  помнишь,  Господин,  как  нас  встречали
             В  одном  поселке?  С  миром  и  теплом!
                   Ни  сладости,  ни  вИна  мы  не  взяли:
                           Они    всё    детям    отдали    потом...

-  Всё  лишнее,  ты  знаешь,  мне  не  нужно,
           Сокровища  Любви  всегда  со  мной,
                   Я  сокрушаюсь  вот  чем,  милый  мой,  -
                           Что    люди  это  зло  возьмут  и  дружно
                                       Обратно    понесут...  к  себе  домой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365860
дата поступления 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012


НАДЕЖДА М.

Прокинувсь нехотя світанок…

Прокинувсь  нехотя  світанок...
Туман  скотився  колобком.
Неначе  вилив  хтось  із  банок  
Парне,  пахуче  молоко.

Почався  дощ...  Знов  непогода,
Але  так  затишно  душі!
Чомусь  від  нього  насолода,
Дає  наснагу  для  віршів...

Блиснула  блискавка  раптово  -
І  гримнув  грім,  як  навесні.
На  мить  все  стало  кольорове,
А  дощ,  неначе  знавіснів.

Течуть  струмки  -  це  плаче  небо,
Стікає  краплями  сльоза.
Це  що  я  плачу?..  Ні,  не  треба!
Дивлюсь:  пройшла  уже  гроза...

Цей  дощ  для  нас  пересторога,
Бо  він  колись  нас  двох  з"єднав,
Життя  -  це  є  складна  дорога,
Що  збудував,  щоб  не  зламав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365798
дата поступления 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012


Дощ

Осінь на марші

Б'ють  дощі  у  барабани  похідні...
Хмар  похмурих  каравани  день  при  дні
Грізним  валом  заступають  краєвид  -
Пропливають  трохи  вище  голови.
Мокрий  вітер  мокрим  листом  шелестить,
В  теплий  край  остання  ластівка  летить...
Мокнуть  ниви,  і  діброви,  і  гаї,
Навіть  річка  напилася  до  країв.
На  городах  кукурудза  й  буряки
Ждуть  терпляче  роботящої  руки.
Та  негода  не  гамується  -  і  край,
Не  дає  нам  підібрати  урожай.
Навіть  сонечко  знесилено  зітха
Та  й  ховається  подалі  од  гріха.
Знову  небо  заснувала  каламуть
І  вітри  в  міхи  розмоклі  знову  дмуть.
То  циклони  крутять  вальсом  вихиляс  -
Справжня  в  небі  веремія  здійнялась!
Хай  собі  вони  ревуть  і  гиготять  -
Накружляються  і  далі  полетять.
А  вітри  впадуть  знесилено  в  траву
Й  заспівають  тихо  пісню  вітрову.
Літо  ж  "бабине"  ще  сонечком  сяйне,
Та  й  зігріє  змоклу  землю  і  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365784
дата поступления 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012


Віталій Назарук

Коханій

Сонечко  моє,  моя  зоря,
Ластівко  з  весняного  кубельця,
Ти  вечірня  пісня  солов’я,
Ти  бальзам  життя  для  мого  серця.

Небо  чисте,  зоряна  роса,
М’ята  у  цвіту,  що  пахне  зрання,
Моя  квітка,  дощова  сльоза,
Моє  перше  і  одне  кохання.

Я  тобі  бажаю  сотню  літ,
І  теплом  зігрію,  коли  треба,
Хай  для  тебе  яблуневий  цвіт,
Пахне  завжди  під  весняним  небом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365772
дата поступления 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012


Людмила Мартиненко

Не хвилюйся…

Не  хвилюйся,  я  все  ще  зможу,
Як  раніше  без  тебе  жити.
Хай  мій  біль  тебе  не  тривожить
Й  не  потрібно  мене  жаліти.

Як  я  буду  без  тебе  ?  –Так,  просто!
Все  як  завжди  –  привітна  і  мила,
А  навіщо  комусь  мої  сльози  ?!  -
Я  ж  для  інших  безмежно  щаслива.

Не  хвилюйся,  я  все  пробачу…  
Відпущу,  прожену,  забуду.
Хай  на  інших  життя  розтрачу,
Хай  колись  шкодувати  буду.

Не  питай,  не  чекай,  не  треба.
Я  не  хочу  життя  ділити.
Ми  вже  маємо  спільне  небо,
Ми  навчились  окремо  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365655
дата поступления 21.09.2012
дата закладки 22.09.2012


Віталій Назарук

Хочу і не хочу

Я  не  хочу  жевріти  над  світом,
Хочу  бути  зорею  вгорі,
І  не  падати…  Довго  горіти,
І  стрічати  щорік  журавлі.

Зберегти  свої  крила  орлині,
Щоб  у  небі  сіяла  зоря
І  родили  плоди  на  калині,
І  цвіла  українська  земля.

Щоб  у  храмах  молилися  Богу,
Щоб  про  «пам’ять»  горіли  свічки,
Берегли  всі  життєву  дорогу,
В  берегах  залишались  річки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365610
дата поступления 21.09.2012
дата закладки 22.09.2012


MERSEDES

Мелодія осені…

Я  пригорну  до  свого  серця  скрипку,
Візьму  у  руки  бережно  смичок.
Мелодія  злетить  немов  лелека,
Вдихне  повітря  жадібно  ковток.

Розбудить  ніжно,  ніжно  осокори,
На  них  легким  туманом  упаде.
Здригнуться  і  проснуться  диво  -  гори,
На  землю  осінь  бажана  прийде.

Вже  зібрані  давно  з  полів  покоси,
Не  чути  щебетання  солов'я.
Лиш  на  стерню  лягають  срібні  роси
І  жовтим  листом  встелена  земля.

Схвильовані  легким  і  свіжим  вітром,
Заморосили  холодом  дощі.
А  скрипки  звуки  всілися  на  віти
І  лине  серця  музика  й  душі.

Насолодись  чарівністю  цією,
В  обійми  теплі  осені  впади.
І  закружляй  у  танці  разом  з  нею,
Щоб  знову  повернутися  сюди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365577
дата поступления 21.09.2012
дата закладки 22.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.09.2012


Ліоліна

Ніжний осінній вітер (мелодія для скрипки)

Стиглий  дме  вітер,  ще  ніжний  осінній  цей  вітер.
Небо  відкрите,  ще  хмар  табунами  не  вкрите.
Та  вже  –  вагітне,  дощів  набирає  несміло.
Тихо  пташина  засмучена  в  гіллі  щось  квилить.

Осінь  –  ще  юна,  ще  коси  у  верб  заплітає.
В  неї  про  дозвіл  на  холод  ніхто  не  питає.
Листя  в  багрянець  фарбується  в  старого  дуба.
Скоро  тополя  саф”янове  листя  загубить.

Пізній  метелик  складає  обламані  крильця.
Знає,  що  зиму  йому  вже  не  взнати,  боїться.
Чом  же  так  сумно,  не  знаю,  чому  вже  так  сумно
Осені  тихо  бринять  верховіттями  струни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362675
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 08.09.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ліоліна :: Вересневе танго

Сонце    промені    ллє
 На    золочені    кручі,
 Вітер    промені    п’є,
 Разом    з    листям    несучи.

       Поцілунок    п’янкий    
       Ти    приніс    на    вершину.
       Як    схід    сонця    палкий,    
       Червоніє    калина.

 Ти    –    джерельна    вода,
 Тебе    пить    –    не    напитись.
 Місяць    мрійно    гада,
 Як    крізь    хмари    пробитись.

       І    у    сяйві    у    тім
       Ми    сплетем    свої    руки.
       Стане    теплим    наш    дім,
       І    не    буде    розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361599
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012


Тетяна Луківська

З тобою…і без

І    починаємо    з    початку
                                         Перебирати    "з"    і    "без"...  (Ксенія  Подільська)
Як    дві    півкулі    у    душі,            лишилися        на    згадку…
Лечу    в    крутому    віражі…    й    тримаю    в    безпорядку
Якнайміцніше    мої            «без»    і    «з»    твої    в    додачу…
Заколошматив    вітер        й        щез…    та    я    уже        не    плачу.
Світанки    сяяли    для    нас,        безмежжям      в    днях    зорили.
Здавалося,    що  у    цей  час    нам        небо        нахилили.
Плескали    пломені    теплом    останнє        наше        літо…
Й    ховалось    срібло    над    чолом    з    любов*ю    непомітно.
Вербове    віття    обняло,    здавалось,      нашу    долю.
Ти    ж    памˊятаєш,    як    було…    до    ночі        зради    й    болю!
У    просторі    буденних    справ        згубилась    наша    вірність.
Мене    ти    вперше    не    втішав    повірити    в    безгрішність…
Була    любов    без    меж    свята,    красива,      незвичайна.
Жаль,    не    цілунком    на    вуста    лягла    та    ніч    остання.
Без    тебе    квилила    земля,        дощами    перепрана,
Без    тебе    вже    була    не    я,    а    просто,    голограма.
В  розлуці      сонце    так    пекло    і        так    в    душі    палало,
Неначе    в    купу    все    звело    і    горем    поєднало.
І  щиро  зорі      з    висоти    уже      не    усміхались,
Без    тебе    я,    без    мене    ти,    дотичні    не    стикались…
У    паралелях    почуття    -    й    на    зустріч        неспроможні.
Проходили    своє    життя    та    порізно    з    нас        кожний.
Як    дві    півкулі    у    душі    ,        лишилися        на    згадку...
Майже      здолала    віражі    і    все    в    мене    в    порядку.
Мої            всі    «без»    і    «з»    твої    давно    вже    нетутешні.
Чому    ж    заходиш    уві    сні    у    дні        мої    прийдешні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


kulbabka

Невідмолене

Відзвениш  у  мені,  відісниш
Перламутрово-сонячним  квітнем.
Понад  димом  моїх  попелищ
Інша  зірка  для  тебе  розквітне.

Перетруться  полинні  жалі
І  душевна  розвіється  мука...
О,  як  важко  на  грішній  землі
Нам  дається  невтішна  розлука!..

І  непросто  в  мережці  життя
Поторочити  ниточку  болю...
О,  як  вперто  молю  забуття,
Та  неспокій  ніяк  не  відмОлю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Віталій Назарук

Щасливий чоловік

Щасливий  чоловік,  який  здоровий,
І  той,  що  носить  жінку  на  руках,
Той  чоловік,  що  не  жаліє  крові,
Воюючи  за  правду  у  боях.

А  також  той,  хто  в  дощову  погоду
Сховатись  може  у  своє  гніздо.
Той  чоловік,  що  не  цурався  роду,
Кому  в  житті  з  коханням  повезло.  

Щасливий  чоловік,  який  з  роками,
Своїх  дітей  посадить  на  плече,
І  той,  в  якого  поруч  мама,
В  якого  сором  груди  не  пече.

Щасливий  чоловік,  хоч  посивілий,
Коли  у  парі  -  не  лишивсь  один,
У  кого  пустуни-внучата  милі,
Який  дідусь,  і  тато,  і  ще  син.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361080
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Леся Геник

Кружляє осінь…

***
Вже  вкотре  за  вікном  кружляє  осінь...
І  безнадій  мереживний  обрус
Лягає  на  посріблене  волосся,
На  тінь  омрійну,  ли́стом  у  траву,

Де  павутинні  сни,  що  впали  з  неба  -
З-під  крилець  юних  янголів  дощу...
Востаннє  пригортаюся  до  тебе,
За  мить  безмовним  літом  відпущу

У  далеч  неосягненого  щастя,
Туди,  де  іншомовна  пастораль  -
Душі  твоєї  ла́данне  причастя,
Сльози́  моєї  -  зранена  печаль...    

І  на  долоні  сонцесяйним  пасмом
Ще,  ніби,  й  усміхається  життя,
Та  за  вікном  укотре  білим  вальсом
Кружляє  осінь  вицвілі  чуття...
(30.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360959
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Мазур Наталя

#Крок осені

Вітерець,  що  аж  пашів  від  спеки,
Поблукавши  між  прив'ялих  трав,
Стару  лавку  з  дощеч́ок  смереки
Листям  липи  вправно  посипав.

На  дошках,  пошерхлих  від  негоди,
Що  ввібрали  в  себе  спеку  дня,
Почитати  книгу  в  прохолоді,
Ненадовго  влаштувалась  я.

Сонце  липі  золотило  коси,
Повагом  ховаючись  за  став.
Майстер-дятел  "Скоро  прийде  осінь"
На  корі  шовковій  карбував.

А  коли  було  вже  по  роботі,
Задивився  на  чеканки  тло.
Легкокрилий  вітер  у  польоті
Вчив  листок  ставати  на  крило.

І  беріг  його,  немов  обранця
Осені.  Пронісши  між  гіллям,
Вклав  на  лавку.  Жовтого  блукальця
Довго  роздивлялась  мовчки  я.

Так  пос́еред  тиші  і  мовчання
Осінь  ще  підкралася  на  крок.
Я  вірші  читала  про  кохання...
Липа...
Лавка...
І  сухий  листок...


23-29.07.2012р.        13:15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Ліоліна

В щасті, хай хоч трохи подертім

А  чи  бідність  –  це  те,  що  боятися  треба  найбільше?
Із  роками,  коли  всі  полиці  заставлені  вартісним  шматтям,
Розумієш,  від  бідності  –  втік,  а  чи  маєш  щось  інше,
Що  цвіте  у  душі,  щоб  відверто  себе  чи  когось  не  картати?

Бо  якщо  є  в  найважчі  моменти  кохана  людина,
Що  простягне  і  руку,  і  навпіл  свою  може  зрізати  душу,
Ти  –  живий.  А  не  той,  непотрібний,  із  брудом  в  судинах,
Що  зронив  почуття,  як  непотріб,  у  першу  ж  брунатну  калюжу.

Та  бува,  налаштуєш  життя,  і  опинишся  в  пеклі.
То  й  до  келиха  лихо  з  сум”яттям  заставлять,  на  гріх,  зазирнути.
Чи  потрібні  комусь  несумісні  із  радістю  жертви  ?
Чи  тебе  не  чекають  батьки,  діти,  друзі  й  маленькі  онуки?

Хіба  можна  хворіти  і  пити,  й  висіти  на  межах,
Що  завжди  розділяють  життя  і  некликані  пазурі  смерті,
Розкидати  шматки  хоч  маленького  беззастережно,
Хоч  маленького  щастя  в  житті,  хай  хоч  трохи  й  потертім,  подертім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360718
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Віталій Назарук

Уважно придивіться до батьків

Уважно  придивіться  до  батьків,
Загляньте  в  очі,  обніміть  за  плечі,
Повірте,  вам  не  стане  теплих  слів,
Заповнити    батьківську    порожнечу.

Цілуйте  мами  руки  при  житті,
А  татові  спрацьовані  -  зігрійте,
Як  тяжко  жити  їм  на  самоті,
Надію  дайте  і  любов  засійте.

Як  тільки  ви  з’явились  на  цей  світ,
Вони  ніколи  вас  не  залишали
І  все  життя,  а  це  немало  літ,
Щоденно  вас  із  вирію  чекали.

Де  взяти  їм  тепла  дитячих  рук?
Дітей  побачать,    їх  душа  цвіте…
Хоч  сили  вже  не  ті,  бо  вже  роки,
Та  їхнє  серце  й  досі  золоте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360835
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Олександр ПЕЧОРА

РІДНОКРАЙ (Пісня!)

Слова  Олександра  Печори
Музика    Віталія    Циганника
Гурт  «Українська  Швейцарія»            
                               
Дзвенить  коса  отавою  –
ранковою  октавою.
Злітає  над  левадою
мажорний  спів  півнів.
Ступаю  в  трави  росяні.
Віночки  із  колоссями
і  синіми  волошками
стрічаються  мені.

Приспів:

Ріднокрай,  ріднокрай,
зігрівай  і  окриляй.
Натомився  я  в  далеких  світах.
О,  який  солодкий  дим,
де  ходив  я  молодим.
Буйно  квітнуть,  
швидко  плинуть  літа.

Отут  на  цьому  вигоні
я  босоногим  вибігав,
шляхи  барвисті  вимріяв,
здійнявся  у  блакить.
В  дитинство  повертаюся.
Бринять  сльозинки  радості.
Вітаються,  вдивляються
старенькі  й  дітлахи.

Приспів.

Спиняюсь  на  хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й  лечу  погріти  крилонька
в  гніздечко  до  рідні.
Моя  найперша  вулиця
до  мене  ніжно  тулиться.
Від  прохолоди  щулиться
лелека  на  стерні.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Віталій Назарук

Не піднімайте руку на життя

Кошмари  по  ночах  в  таких  людей,
Що  пролили  невинну  кров  людини,
Вони  прийдуть  до  внуків,  до  дітей,
Важким  камінням  ляжуть  на  родину.

Ніхто,  повірте  людоньки,  ніхто,  
Життя  не  має    права  забирати,  
Його  дали  батьки  і    дав  нам  Бог
І  ми  його  повинні  шанувати.

І  гріх  великий,  коли  кров  проллєш,
Невинну  кров  нещасної  людини,
І  він  помер,  а  ти  іще  живеш,
Кошмари  будуть  поруч,  щохвилини.

Не  піднімайте  руку  на  життя,
Життя  забрати  може  лише  Бог,
Про  це  говорить  заповідь-стаття,  
Моліться  і  позбавитесь  тривог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360679
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012


MERSEDES

Без тебе так сумно… ( Автор мелодії Віктор Ох. )

Без  тебе  так  сумно,  без  тебе  так  сумно  мені,
А  серце  так  плаче,  а  серце  так  плаче  всі  дні.
Ти  зрадив  кохання,  ти  зрадив  кохання  пішов,
Мабуть  собі  кращу,  мабуть  собі  кращу  знайшов...

За  вікнами  осінь,  за  вікнами  осінь  шумить,
Вона  нагадає,  вона  нагадає  ту  мить.
Були  ми  щасливі,  були  ми  щасливі  в  ті  дні,
Ти  ніс  ніжне  щастя,  ти  ніс  ніжне  щастя  мені...

Тепер  ти  далеко,  тепер  ти  далеко  нема.
Торкається  серця,  торкається  серця  зима.
Та  я  буду  сильна,  та  я  буду  сильна  кажу,
Я  пам'ять  кохання  навік  у  душі  збережу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360670
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


kulbabka

Ах, ця осінь!

Ах,  ці  коси  каштаново-русі!
Ця  хода  величава  й  легка!
На  розшитому  сонцем  обрусі
Зупинилась  засмагла  рука.

Спалахнули  смарагдові  зорі
З-під  розкішних  корицевих  вій,
Перед  нею  принишкли  в  покорі
Ніжні  айстри  в  пожухлій  траві.

А  вона  кружеляла  між  сосен,
Розстилала  квітчасті  хустки
І,  заколені  жмутком  в  волоссі,
Лопотіли  шовкові  стрічки.

Вигиналась  під  звуки  тамтамів,
Дивні  руни  цвіли  на  плечі
І  листки,  мов  чудні  орігамі,
Оживали  на  темній  парчі.  

Заціловане  сонцем  волосся,
Лляло  пахощі  хвойні  терпкі...
Ах,  ця  діва-мольфарниця  осінь!
На  зап'ястку-браслети  тонкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Віталій Назарук

Філософія життя

Одне  лиш  Сонце  світить  в  небі  синім,
Одна  на  всіх  Земля,  вона  як  мати,
Одна  душа  дарується  людині,
І  в  кожного  один,  єдиний  тато.

Одна  буває  по  житті  дорога,
Якщо  навіки,  то  одне  кохання,  
Єдиний  шлях,  який  веде  до  Бога
І  зіронька  одна  буває  зрання.

Нам  дві  руки  дано,  щоб  працювати,
І  ноги,  щоб  вести  людей  до  храму,
А  очі  в  нас,  щоб  світ  цей  споглядати,
І  вуха  дані  слухати  кохану.

Навколо  нас  лунають  ніжні  звуки,
Картини  кольорові,  що  хвилюють,
Життя  підносить  нам  нестерпні  муки,
Це  ті  часи,  де  наших  бід  не  чують.

Одне  –  святе,  а  двоє  -  це  від  Бога,
Все  інше  різне  і  щодня  інакше,
Сьогодні  радість  -  завтра  вже  тривога,
Так  у  житті  буває  майже  завше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360622
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Ліоліна

Вальс чорнобривців (мелодія Віктора Оха)

У  вечірнім  серпанку  
         Зайшлися  в  плачу  чорнобривці!
З  пелюсток,  ще  гарячих,
         Спадає  холодна  сльоза.
Задощило  ще  зранку.
         Тепер  чорнобривцям  не  спиться,
Бо,  маленьким,  їм  лячно,
         Не  вЕрнеться  літо  назад.

Ще  замріяні  очі
         Вдивляються  в  плесо  річкове.
І  ще  ранками  мрієш
         Скупатись  в  холодній  росі.
Ще  душа  твоя  хоче
         У  літо,  та  осені  слово
Було  твердим,  що  вдієш.
         Ступитись  її  не  проси.

Чорнобривці,  не  плачте.
         Ще  весни  нахлинуть  казкові.
Обережно  насіння
         В  долоню  складу,  як  сльозу.
Ви  у  ньому  неначе
       Зберете  проміння  жаркого
І  духмяного  літа,
         Його  невимовну  красу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360628
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Ліоліна :: Вальс чорнобривців

Як  в  вечірнім  серпанку  
         Зайшлися  в  плачу  чорнобривці!
З  пелюсток,  ще  гарячих,
         Спадає  холодна  сльоза.
Задощило  ще  зранку.
         Тепер  чорнобривцям  не  спиться,
Бо,  маленьким,  їм  лячно,
         Не  вéрнеться  літо  назад.

Ще  замріяні  очі
         Вдивляються  в  плесо  річкове.
І  ще  ранками  мрієш
         Скупатись  в  холодній  росі.
Ще  душа  твоя  хоче
         У  літо.Та  осені  слово
ТвЕрде,  ніби  той  камінь.
         Піти  ти  її  не  проси.

Чорнобривці,  не  плачте.
       Ще  весни  нахлинуть  казкові.
Обережно  насіння
       В  долоню  складу,  як  сльозу.
Ви  у  ньому  неначе
       Зберете  проміння  жаркого
І  духмяного  літа,
       Його  невимовну  красу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360576
дата поступления 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.08.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 45 (MERSEDES, Ліоліна)

MERSEDES

     Без  тебе  так  сумно...

 Без  тебе  так  сумно,  без  тебе  так  сумно  мені!
 А  серце  так  плаче,  а  серце  так  плаче  всі  дні...
 Ти  зрадив  кохання,  ти  зрадив  кохання  -  пішов,
 Мабуть  собі  кращу,  мабуть  собі  кращу  знайшов...

 За  вікнами  осінь,  за  вікнами  осінь  шумить,
 Вона  нагадає,  вона  нагадає  ту  мить.
 Були  ми  щасливі,  були  ми  щасливі  всі  дні,
 Ти  ніс  ніжне  щастя,  ти  ніс  ніжне  щастя  мені...

 Тепер  ти  далеко.  Тепер  ти  далеко  -  нема,
 Торкається  серця,  торкається  серця  зима.
 Та  я  буду  сильна,  та  я  буду  сильна,  кажу,
 Я  наше  кохання  навік  у  душі  збережу...


========================


   Ліоліна

       Щось  шепотів  в  осінь  одягнений  ліс

 Ти  не  проси  мене,  ти  не  проси  мене,  ні,
 Щоб  я  забула  про  ті  чарівні  вечори.
 Як  я  караюся,  що  не  вдалося  мені
 Їх  зберегти.  Не  поміг  мені  вітер  з  гори.

 Не  забарилася  осінь,  ця  пані  смішна.
 Думає,  що  ми  –  удвох,  як  тоді,  як  тоді.
 Вже  разом  з  вітром  з  гори  виповзає  зима.
 Зараз  же  –  дощ,  по  камінню  –  краплинок  потік.

 Чи  то  краплини  з  дощу,  чи  то,  може,  сльоза
 Якось  зронилася,  вітер  під  гору  заніс.
 Разом  з  дощем  і  мій  смуток  щеза.  Так,  щеза.
 Щось  шепотів  тільки  в  осінь  одягнений  ліс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359527
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012


Ліоліна

Поема про двох

Вони  були  закохані,  ці  двоє.
Він  їй  казав:  -  Зоря  моя,  з  тобою  –
Без  їжі  й  без  води,  лише  з  любов"ю,
У  радості,  зі  щастям  і  бідою.
Ходи  сюди,  тендітна  моя  квітка.
Я  на  руках,  і  завжди,  а  не  зрідка  
Носитиму  із  рана  і  до  рана
Тебе  без  втоми.  Вір  мені,  кохана.
І  бУло  все  –  фата  і  біле  плаття,
Як  цвіт  лілеї  в  пишному  лататті.
Все,  як  у  казці,  і  вона  –  принцеса,
Й  він  –  принц,  хоч  без  коня,  -  зі  щирим  серцем.
Жили  собі.  І  бігли  сірі  будні,
Коли  –  яскраві,  а  коли  –  й  марудні.

Та  солодощі  визвали  оскому.
Йому  все  рідше  мріялося  дому
Потрапити.  Вона  ж  з  нудьги  зів”яла,
Хоч  ніби  все  для  щастя  й  згоди  мала.
Та  збіглися  до  дому  чорні  кішки.
Й  дороги  розійшлися  спершу  трішки,
А  потім  –  геть.  Жили  в  раю  обоє,
І  раю  не  помітили.  З  журбою
Враз  стрілися.  Із  нею  й  залишились.
Боротись  за  любов  не  стало  сили.
Пішли  шукати.  Хто  –  нового  принца,
А  хто  –  принцесу.  Та  журба  –  по  вінця.
І  час  пройшов,  стрибнув.  Проплив  струмочком.
Уже  й  онуків  народила  дочка.
Вона  –  одна,  і  він  –  один,  як  палець.
Принцеса  й  принц  їм  якось  не  попались.
Життя  минуло.  Сивина  на  скронях  
Густа,  як  листя  на  зелених  кронах.

В  куточках  душ  любов  не  помирала.
Ховалася  від  гордощів  кинджалу.
Вона  звела  їх,  ця  любов  запізня.
Знов  стиха  лине  вже  знайома  пісня:  -
Іди  до  мене,  моя  рідна  квітка.
Носити  буду  завжди,  а  не  зрідка
Я  на  руках  тебе,  моя  кохана.
Я  знов  знайшов  тебе.  І  сяє  ранок.
Тепер  єдина  їх  турбує  тема:  -
Чому  ж  вони  зістарились  окремо?
Вони  жили  у  раю.  Жили  в  раю.
Чому  його  не  бачили,  хто  знає?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359459
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 24.08.2012


Леся Геник

Зрікаюся…

Зрікаюся  осінніх  пустослів,
Згорілих  у  зневірі  падолистів...
Лише  б  мене  Ти,  Господи,  зустрів,
У  цьому  зачарованому  місті!

У  скверах  цих,  де  топчеться  пітьма,
Щоб  Ти  подав  мені  зненацька  руку,
Допоки  ще  на  за́стінках  зима
Невидимо  малює  білу  муку...

Лише  б  душа  почула  тихий  глас  -
Любові  неземної  срібнокрилля.
І  звідкись  раптом  винісся  пегас,
Коли,  по  вінця  зранена  безсиллям,

Брестиму  наодинці  в  ехо  днів  -
Золу  чужого  сонячного  неба...
Зрікаюся  осінніх  пустослів
І  йду  у  даль  з  надією  на  Тебе...
(22.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


MERSEDES

Стелила осінь дорогу до тебе…

Віє  вітер,  зриває  листочки,
Стелить  землю  м'яким  покривалом.
Осінь  ніжно  гаптує  сорочку,
Розшиває  узори  так  вдало.

Ми  з  тобою  так  осені  раді,
Бо  вона  нас  обох  поєднала.
Не  стояв  нам  ніхто  на  заваді,
Осінь  ніжну  любов  дарувала.

Ясні  зорі  летіли  під  ноги,
А  бажання  були  разом  з  нами.
І  стелила  нам  доля  дороги,
Зіткані  Осінню  рушниками.

Усміхалася  Осінь  й  раділа,
Що  такі  ми  з  тобою  щасливі.
І  немає  найкращого  дива,
Як  у  парі  прожити  і  мирі.

І  немає  найбільшого  щастя,
Коли  поруч  крокує  кохання.
Поколінням  воно  передасться,
Бо  живе  на  землі  невостаннє.

Будуть  зорі  всміхатися  з  неба,
Буде  місяць  світити  дорогу.
І  спішитиме  щастя  до  тебе,
Залишивши  позаду  тривоги.

Залишивши  позаду  тривоги,
Залишивши  позаду  печалі.
Буде  Осінь  стелити  дороги,
І  нестиме  в  незвідані    далі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359222
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


НАДЕЖДА М.

Мы прощаем, веря в перемены…

Часто  мы  страдаем  от  измены,
Плачем  от  предательства  и  лжи,
И  прощаем,  веря  в  перемены,
Но  в  итоге  только  миражи.

Закружится  голова  от  счастья,
Коль  услышим  пару  нежных  слов.
Но  порою  ложны  сладострастья:
Попадёшь,  как  рыбка  на  улов.

Берегитесь,  люди,  ложной  страсти,
Тех,  кто  без  зазрения  предаст:
Заготовит  ловкие  все  снасти,
И  картинку  яркую  создаст.

Каждый  в  жизни  может  оступиться.
И  поверит  сердце,  ведь  не  может  врать
Может  вмиг  в  обмане  раствориться:
Верное  не  может  предавать!

И  тогда  становимся  вдруг  жертвой,
Попадая  в  руки  наглеца.
Обманувшись  в  чувствах  самых  светлых,
Больше  не  поверишь  никогда.

Жизнь  сложна:  коварны  повороты.
Не  губите  хрупкие  сердца.
То  паденья,  то  возможно  взлёты.
Но  не  будьте  в  роли  .........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359208
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


kulbabka

Проведи…

Проведи  мене  з  літечка  в  осінь
Під  шовковий  мінор  яворів...
Оксамитовий  лист  у  волоссі,
Мов  метелик  крихкий  догорів.

Струни  серпня  в  житах  відзвучали-
Ох,  якби  ж  то  вловити,  якби!..
Зачепилася  річка,  мов  шалик,
За  смарагдові  коси  верби.

Між  галузок  в  діброві  розквітли
Тонкострунні  нитки  павутинь...
Скільки  спогадів  теплих  і  світлих
Нам  залишить  серпневий  цей  день!

І  коли  спрагле  літо  розтане,
Зажевріють  багрянцем  сади,
Проведи  мене  в  сиві  тумани,
У  печаль  яворів  проведи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Леся Геник

До осені…

Самотня  така,  наче  осінь  оця,  що  назустріч.
Така  ж  безпорадна  у  по́ру  дощів  за  вікном.
На  серці  -  мелодії  тихі,  вже  майже  беззвучні,
Незримо  до  ніг  опадають  забутим  листком...

Так  треба.  Я  знаю!  Я  знаю,  що  Божа  то  воля  -
Долати  в  собІ  жовтострунну  зажуру-печаль.
Та  плаче  гітара  отим  безкінечним  "фа-соль-ля",
Допоки  на  стрічу  до  осені  йду  десь  удаль...
(16.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358604
дата поступления 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Ліоліна

Медитація

А  тут  –  ще  не  осінь,  ще  літо,  та  тиша.
Лиш  мушлі  пусті  річка  в  хвилях  колише.
І  прибрані  купи  на  березі  смІття,
А  зламане  дикими  сапієнс  віття

ВербИ,  що  у  дзеркало  річки  дивилась,
Вже  й  те  потихеньку  собі  відновилось.
В  густім  очереті  сидять  черепахи,
В  кущах  знов  з”явилися    злякані  птахи,

Куріпки  та  й  ящірки  швидкісні  теж.
На  озері  –  мирний  качиний  кортеж.
Колись  було  зелено,  вільно  і  тихо,
Та  берег  спіткало  невидане  лихо  –

Навала  людей,  шашликів  і  машин,
(Не  можу  згадати  без  сліз  цих  картин).
Зі  псами  і  без,  у  купальниках  й  без.
Та  літо  минуло,  і  той  безлад  щез.

Ось  мідії  «вушка»,  намазані  сріблом,
Чекають,  пусті,  чи  зими,  чи  мене,
Щоб  я  з  них  картину  зробила.  Потрібно
Згадати,  що  літо  завжди  промайне

Секундою  в  вічності,  наче  хмарина,
Ось  тільки  була  –  і  вже  хмарки  нема.
Ще  гріє  серпнева  задощена  днина,
Та  там,  за  кущем,  причаїлась  зима.

А  рибки  під  берегом,  як  цуценята,
Маленькі,  грайливі,  тулились  до  ніг.
Не  слухають  маму,  не  слухають  тата,
Лиш  ті  відвернулись  –  і  шасть  за  поріг!

Ще  й  музика  змовкла  в  кафе  біля  річки!
О  щастя,  о  тиша,  лиш  плюскотом  хвиль
І  шепотом  верб  розмовляє  одвічне
Зі  мною  це  щастя.  Чи  щастя,  чи  біль.

Я  тут  медитую  вже  двадцять  пять  років.
Беру  я  енергію  річки  і  хмар,
Що  мчать  недалеко,  за  тисячу  кроків,
І  схожі  на  звірів,  людей  і  примар.

Ось  вітер  повіяв,  і  смуток  із  серця
Втопився  в  прозорій  холодній  воді.
Вітаюся  з  річкою:  -  Люба,  не  сердься,
Тебе  забуваю.  Не  так,  як  тоді,  -

Із  ним  ми  сиділи  щовечора  разом
І  гладили  хвилі,  красиві  й  живі.
Та  то  було  іншим  життям,  іншим  часом.
Колись  це  було.  Зараз  ми  вже  чужі.

Я  знову  приходжу  сюди  споглядати
Природи  красу  та  ще  спокій  води.
Ось  поруч  щось  чайка  хотіла  сказати,
Мабуть,  те,  що  осінь  прийшла  і  сюди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358562
дата поступления 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЕЛЕГІЯ ЛІТА

В  полі  колоситься
жито-житяниця.
Говірливий  жайвір  в  небесах  завис.
Золотаві  хвилі
і  волошки  сині,
і  вродливі  далі  –  не  зівай,  дивись!

Ген  побіля  ставу
запашні  отави.
Довгокосі  верби  і  квітковий  гай.
П’є  медові  роси
сонцеграй  з  покосів.
Зманює  до  себе  веселковий  рай.

Прохолодний  дощик
ген  лісок  полоще.
Збіглись  над  рікою  табунцем  хмарки.
Вітерець  до  тину
пригорта  калину.
А  на  видноколі  –  чарівна  блакить.

Колоситься  жито.
Любо-мило  жити.
Покохати  щедро,  пориватись  в  лет.
Ще  не  пізно  жати,
радісно  співати.
Обіймаю  щемно  польовий  букет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358372
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 19.08.2012


MERSEDES

Думки мої для тебе і кохання…

Із  самотністю  віч  -  на  -  віч,
Під  відкритим  простором  неба.
Закрадалась  у  серце  ніч,
Говорила  мені  про  тебе.

І  лягали  мої  думки,
На  розпечені  серцем  мрії.
Брала  в  кошик  їх  залюбки
І  трусила  тобі  на  вії.

Ти  думками  мене  поклич,
Я  їх  серцем  своїм  відчую.
Серед  тисяч  чужих  облич,
Ніжний  голос  я  твій  почую.

І  крізь  відстань  далеких  світів,
З  зорів  шлях  прокладу  до  тебе.
Лиш  би  ти  не  забув...  Любив...
Буде  свідком  любові  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358295
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Томаров Сергей

Укутан лес златою шалью

Укутан  лес  златою  шалью,
Усердно  осень  ткала  нить...
Края  усыпаны  печалью...
Ей  грусть  хотелось  сотворить.

Грустят  здесь  все  и  дуб,  и  ясень,
Грустят  береза  и  ольха...
О,  как  в  печали  клен  прекрасен,
О  лете  в  пне  скорбит  труха.

Свои  последние  работы
Сдает  хозяйке  паучок...
Напрасны  все  его  заботы;
Хотя  ему  и  невдомек.

Последним  вздохом  "бабье  лето"
Ветвей  коснется  золотых...
И  спрячется  на  долго  где-то
В  мечтах  небесно-голубых.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358261
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Віталій Назарук

А вже пора осіння

Периною  заляже  падолист,
У  золото  вбере  землицю  знову,
Осінній  вітер  –  «віртуоз  –  артист»,
Землі  заграє  пісню  колискову.

Та  рано  ще,  ще  сонце  угорі,
Громи  гудуть  і  сяє  блискавиця,
Ідуть  дощі,  але  дощі  не  злі,
Лиш  горобина,  наче  молодиця.

Намисто  одягла,  уся  в  красі,
Ховає  ягоди  від  ненаситних  птахів
І  коси  у  холодній  вже  росі,
Кладуть  в  покоси  запашні  отави.

Опеньками  запахло  навкруги,
Несуть  врожай  додому  із  городу,
У  стиглім  очереті  береги,
А  ми  радіймо  і  молімось  Богу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358270
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Мазур Наталя

Романс "Не торопи, судьба" (Автор музыки Виктор Охрименко)

Не  торопи,  судьба!  Не  торопи...
По  жизни,  как  по  лезвию  кинжала,
Всегда  вдогонку  за  тобой  бежала.
Не  торопи,  судьба,  не  торопи...

Позволь,  прошу,  пока  не  вышел  срок,
Перевести  дыхание  и  мысли,
Замедлить  бег  свой  по  спирали  жизни.
Позволь,  прошу,  пока  не  вышел  срок.

Дай  мне,  судьба,  еще  подняться  ввысь
И,  ощутив  свободу  и  пространство,
Даруй  поверить  в  это  постоянство.
Дай  мне,  судьба,  еще  подняться  ввысь.

Чтоб  не  померкнул  свет  в  моей  душе,
Не  отнимай  любовь,  надежду,  веру!
Дай  нежностью  наполниться  сверх  меры,
Чтоб  не  померкнул  свет  в  моей  душе.

Дай  счастья  мне  испить  еще  глоток:
Любимых  губ  касаться  на  рассвете,
Быть  для  него  единственной  на  свете!
Дай  счастья  мне  испить  еще  глоток.

17.08.2012г.  17:30

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358177
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012


НАДЕЖДА М.

Серце відчуває ранню осінь…

Серце  відчуває  ранню  осінь.
І  звучить  осіння  вже  струна.
Та  душа  змиритися  не  хоче:
І  тому  сумує...Мовчазна.

Душу  краять  вже  холодні  ранки,
Що  від  спеки  вицвіла  трава...
Нащо,  душе,  примхи,  забаганки?
Осінню  побачиш  ти  дива.

Осінь  -  неминуча  пора  року.
Дивовижний  фантастичний  світ!
Чуєш?  Непомітним  тихим  кроком
Нишком  пробирається  крізь  віт.

Аквареллю  зафарбує  листя,
Спраглу  землю  викупа  дощем.
А  калина  одягне  намисто.
І  дихне  ще  теплим  вітерцем.

Хай  волошки  відцвіли  у  полі,
І  розвіяв  вітер  маків  цвіт,
Але  осінь  чарівна  до  болю,
То  ж  запросим  до  своїх  воріт!!

Осінь  треба  просто  пережити,
І  прогнати  з  серця  хибний  щем.
Осінь  треба  просто  полюбити
Ту,  що  має  запах  хризантем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012


MERSEDES

Прийду в твої мрії без стуку…

Я  прийду  в  твої  мрії  без  стуку,
Без  запрошення  в  мрії  прийду.
Простягну  тобі  ніжно  так  руки,
В  ніч  де  сяйво  тебе  поведу.

Опівнічними  прийду  стежками,
На  подушку  зорею  впаду.
Я  тобі  не  пошлю  телеграми,
Лиш  у  Ночі  тебе  украду.

Я  прийду,  коли  серце  заб'ється
В  твоїх  грудях  й  розкаже  мені,
Що  усе  це  зовсім  не  здається,
Це  блукає  любов  по  землі...

Я  прийду  і  торкнуся  легенько,
Твоїх  рук  і  обличчя  твого.
Прошепочу  на  вушко  тихенько:
"Не  залиш  ти  серденька  мого"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358098
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Леся Геник

Літо відцвітає…

Літо  відцвітає.  Відцвітає  літо...
Темні  багряниці  вже  то  тут,  то  там.
Тулять  що  є  сили  споважнілі  віти
Плоду  наливного  пишнобокий  храм.

Небо  сивиною  запліта  волосся.
Благородний  смуток  ранки  застила,
Де  твоє  кохання,  що  не  відбуло́ся,
Ронить,  як  востаннє,  ро́сяні  слова...

І  твоя  надія  со́лодко  налита  -
Тремом  яблуневим  на  п’янких  устах...
Де  хмарин  осінніх  пустотлива  сви́та
Сонячно  блукає  в  бабиних  житах  -

Відцвітає  літо.  Літо  відцвітає...
На  платині  лісу  -  золотавий  шов.
Там  тебе  чекає,  може,  ще  й  чекає
Сіроока  мрія  -  ластівка-любов...
(15.07.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357743
дата поступления 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012


Ліоліна

Позарозумінне

А  хто  сказав  –  самотності  нема?
Вона  ніколи  не  зникала.  І  не  зникне.
Бува,  якесь  дивнюще  почуття  –
Любов  (його  так  називати  звикли)
Поманить  пальцем,  й  поготів.
Бува,  чіпляєшся  за  неї,  бо  хотів
Скупатися  в  ранкових  пелюстках  рожевих,
А  пелюстки  –  із  мертвого  паперу.
Попити  разом  кави.  Дивишся  –  не  з  тим
Ту  каву  замутили.  Тільки  дим
Лягає  від  колишніх  тих  пожеж.
Авжеж.
Родився  сам  і  помираєш  сам.
Старався  збудувати  з  кимсь  вігвам,
Де  там!
Хтось  поруч  пробіжить  –  так  гупа,
Що  закладає  просто  вуха.
А  хтось  затримається  трохи,
Поколупається  у  мозку,  як  в  гороху.
Й  піде  собі.  Із  повним  розумінням,
Що  виконав  свій  борг.  Насіння
Посіє  десь  комусь  для  чогось.  І  для  кого
Просив  ти  милості  і  прощення  у  Бога?
А  то  ілюзія  обійме  –  чисто  мама,
І  знов  на  двох  –  ранкова  кава.
Та  очі  ширше,  поруч  –  лиш  фантом,
Зігнутих  під  кутом  набір  стрибучих  хромосом.
І  знову  трагікомедіядрама.
Закрилась  брама.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357739
дата поступления 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.08.2012


Віталій Назарук

Святкуймо Спаса і молімось Богу

І  спасівки  попадали  у  трави,
Роси  холодні  їм  умили  щічки
І  пройнялися  запахом  отави,
І  остудились  холодочком  річки.

Дурманять  медом  і  дивують  видом,
Несуть  в  собі  чаруючу  красу,
Жовтіють  оси  понад  стиглим  садом
І  п’ють  із  яблук  зоряну  росу.

Вже  взавтра  Спаса  -  свято  яблуневе,
Поллється  запах  яблук  і  медів,
Зігріє  ще  нас  сонечко  серпневе
І  будемо  чекати  холодів.

Смачного  меду,  яблучка  святого,
Добра  родині,  щастя  у  сім’ї,
Святкуймо  Спаса  і  молімось  Богу,
Радіймо,  що  живемо  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357679
дата поступления 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012


Радченко

Передосіннє

Відцвів  рожевий  бальзамін,
Майорів  пелюстки  зів"яли....
І  ледь  помітний  колір  змін
На  листя  дні  серпневі  клали.

Чом  сонце  втомлене  спішить
Додому,  за  далеку  гору?
Здається,  зараз,  через  мить
Надіне  літо  сукню  чорну.

Приходить  осінь  уночі
Навшпиньки,  нишком,  мов  злодійка.
Пташині  полетять  ключі,
ЗалИшивши  свій  крик...  і  тільки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357661
дата поступления 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012


Ведомая Любовью

Как Ты велик, Господь!

Хоть  я  не  вижу,  Господи,  Твой  лик,
на  все  Твои  творения  взирая,
благоговейно  сердце  восклицает:
как  Ты  велик,  Господь,  как  Ты  велик!

Бесспорно,  что  придумала  не  я
все  вечные  божественные  знанья,
не  мною  созидалось  мирозданье
с  законами  святого  бытия.

Не  моим  «я»  придумана  любовь
Божественная,  вечная,  святая,
которая  вовек  не  умирает,
мне  нет  причин  бахвалиться  собой.

Моим  ли  «я»  дарована  мне  жизнь,
меня  ли  пред  Пилатом  бичевали?
Вместо  меня  безгрешного  распяли,
не  я,  а  Бог  мне  вечность  предложил!

Хоть  я  не  вижу,  Господи,  Твой  лик,
но  сердце,  получив  Твоё  прощенье,
поёт,  взирая  в  вечность  с  восхищеньем:
как  Ты  велик,  Господь,  как  Ты  велик!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357593
дата поступления 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012


Томаров Сергей

Маме-бабушке

Врастают  морщинки  в  дрожащие  руки,
Поморщился  лоб,  поседело  чело...
Но  празднует  сердце  -  рождаются  внуки
И  розой  в  тебе  счастье  вновь  зацвело.

Тебе,  наши  дети,  родная  -  отрада,
Ни  чуть  не  ревную,  их  любишь  сильней,
Что  внукам,  всегда,  до  безпамятсва  рада,
Лелеешь  их  больше  ты  наших  детей.

Я  счастлив,  когда  вижу  радости  слезы
И  все  колыбельные  вспомнил  твои,
Ты  даришь  тепло,  словно  в  марте  мимозы
И  голос  твой  слаще,  чем  в  ночь  соловьи.

Спасибо  тебе  за  любовь  и  заботу,
За  ласку,  за  нежность  и  за  доброту...
Надежному  самому  в  мире  оплоту...
За  все  твои  чувства  и  за  красоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357523
дата поступления 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012


Олександр ПЕЧОРА

САМОТНЯ МАТИ

Коржі  пече,  по  воду  ходить.
В  стару  плиту  дрівця  вкида.
Чекає  кращої  погоди,
дітей  у  гості  вигляда.

По  радіо  новини  слуха  –    
всім  бідам  слізно  співчува.
На  ранок,  як  скінчиться  мука,
дивується:    іще  жива.

Всього  було.
Життя  жорстокість
доводилось  долать  самій.
Та  побороти  одинокість
несила  матері  старій!

В  поштовій  скриньці  –  павутиння.
Сама  до  себе  гомонить.
А  ноги  –  як  в  землі  коріння  –  
немає  сили  вже  ходить.

Сидить  совою  край  віконця  –
зі  смутком  дивиться  на  шлях.
Бринить  сльозина  –  гасне  сонце
у  вицвілих  сумних  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357265
дата поступления 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Томаров Сергей

Опьяненная поцелуем

Опьяненная,ночь,  поцелуем,
Не  желаю  глаза  открывать,
Мы  блаженство  с  тобою  рисуем
И  мечтаем  в  нем  век  утопать.

Затмевается  разум  словами...
Сколько  в  них  охмеляющих  нот...
Ты  меня  поедаешь  глазами
И  от  страсти  кипит  в  рюмке  лед.

От  смущенья  бутоны  поникли,
Цвет  любви  в  них  зарделся  зарей...
Твои  ласки  мне  в  сердце  проникли,
Ты  мой  ангел,  мой  Бог,  мой  герой.

Разукрашена  в  чувства  картина-
Белый,  красный,  и  солнечный  цвет...
Легкой  дрожью  трепещет  гардина,
Ночь  сменилась  в  бесстыжий  рассвет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357255
дата поступления 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.08.2012


Борисовна

ПРЯНИКИ В ГЛАЗУРИ

Барьер  любой,  не  зная  о  паркуре,
Мы  брали,  собираясь  во  дворе,
А  мятный  пряник,  в  сахарной  глазури,
Был  лучшим  угощеньем  детворе.

Мы  знали  город  и  его  предместья,
Пешком  преодолев  все  рубежи,
И  "общий"  самокат  чинили  вместе,
Забыв,    кому  же  он  принадлежит.

Мы  честью  не  клялись,  но  мы  дружили,
Не  обещая  съесть  комок  земли,
И  словом,  данным  другу,  дорожили,
И  преданность    доныне  сберегли.

Весна  звенела,  раскалялось  лето,  
Грустила  осень.  Долго  ль  до  зимы?..
Но  наши  письма  памятью  согреты,
И  с  внуками  на  фото  –  те  же  мы.

О  модных  трендах  спорим  и  гламуре,
Познав  фэн-шуй  и  что  когда  носить…
...Я  покупаю  пряники  в  глазури,
Чтоб  память  детства    в  сердце  сохранить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357033
дата поступления 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012


Леся Геник

Вчає́́́́не…

Я  Вам  ніколи  то́го  не  скажу́:
Як  запалили  в  серці  дивне  світло...
Про  те,  як  надвечір’ями  тужу
І  марю  небом,  і  сумую  вітром  -

Ні,  не  скажу́...  При  зустрічі  тремкій
Сховаю  очі  в  пазуху  мовчання  -
Не  видко  серця  і  не  чутно  мрій,
Де  світлячки  вчає́́́́ного  кохання.

Хоч  світло  те  вагує  за  межу!
Себе  в  собІ  долати,  мо’,  й  не  варто...
Та  все  одно  ніколи  не  скажу,
Хіба  що  здогадаєтеся  раптом...
(12.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356966
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012


Ліоліна

Шукати комети хвоста

Коли  тобі  трохи  за  двадцять.
Та  ще  не  долізло  до  ста,
Вже  знаєш,  що  марна  то  праця  –  
Шукати  комети  хвоста.
Вона  пролетіла  –  та  й  годі.
Красива  була  –  та  й  усе.
Згоріла,  хоч,  може,  в  городі
Хтось  з  неї  шматочка  знайде.
Колись  зі  свідомістю  разом
Піймати  удачу  за  хвіст
Хотілося.  Зась.  Іншим  часом.
І  знов  для  душі  –  строгий  піст.
Коли  та  свідомість  залежна
Від  правил,  законів,  ще  від…
Неспішно  вже  і  обережно
Шукаєш  одвічний  отвіт.
Коли  тобі  за  …дцять,  на  небі
Комети  хвоста  поза  тим
Шукаєш,  та  марно,  далебі,-
Хвоста  там  нема,  тільки  дим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356926
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012


Борисовна

ВЕТКА АВГУСТА

Ветку  спелой  рябины
Надломил  ураган,
Этой  жертве  невинной
Я  исчезнуть  не  дам,
Отряхну  осторожно,
Унесу  ее  в  дом,  -
Проживет,  сколько  можно,
Над  рабочим  столом.
Ярко  ягоды  рдеют,
Оживляя  уют,
Говорить  не  умеют,
Но  зато  КАК  поют!
Филигранные  листя,
Словно  рифмы,    легки.
Из    оранжевой  кисти
Сыплет  август    стихи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356910
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012


Тетяна Луківська

Подаруй назавжди мені літо…

Подаруй  назавждИ  мені  літо,  
Наше  там  залишилося  диво.
І  з  любов*ю  засіяні  квіти,
Де    кохання  зі  щастям  бродило.
Зазирало  у  небо  крилате,
Прилягало  на  травах  без  спину.
І  щодень    у  душі  було  свято…
Я  так  вдячна  за  кожну  хвилину.
Подаруй  назавжди  мені  літо,
Хай  висушує  осені  сльози.
А  дощі,  умиваючи  віти,
Усміхатися  зорями  зможуть.
На  осонні  весь  смуток  розвіє,
І  теплом  доторкнеться  пестливо.
Чи  ж  повірити  в  зраду  посмію..?
Уміхнуся  веселкою  в  зливу!
Подаруй  назавжди  мені  літо,
Лише  тут  залишаюсь  щаслива.
Я  останні  зберу  наші    квіти,
Де  самотність  іще  не  ходила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356045
дата поступления 08.08.2012
дата закладки 12.08.2012


Леся Геник

Не тривож мою душу, скрипалю…

***
Не  тривож  мою  душу,  скрипалю,
Коли  вечір  задмухує  день...
Тво́ї  ноти  -  тремкою  вуаллю,
Сивим  ойком  -  відлуння  пісень.

Не  вичавлюй  міжструнного  болю  -
Серце  чує  і  стишено  мре,
Позабуте  надії  любов’ю...
Не  сколихуй  печалі,  не  тре’!

Не  всівай  серед  неба  задуми,
Там,  де  місяць,  як  сотні  свічок...
В  акварелі  вечірнього  суму
Твій  навік  захлинувся  смичок...
(12.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356825
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012


Дощ

Маківка літа

Уже  плоди  у  яблунь  хилять  віти,
Туману  білого  гаптується  канва
І  лиш  стерня  пшеничним  духом  літа
Нагадує  про  нинішні  жнива.
Лінива  тінь  неспішного  світанку
Блукає  поміж  заспаних  дібров.
В  студеність  рос  пірнає  спозаранку
Промінчик  ніжний,  що  пітьму  зборов.
Старезний  клен  не  заворушить  листом,
Припавши  пилом  з  голови  до  п'ят.
Внизали  дріт  окриленим  намистом
Разочки  білогрудих  ластів'ят.
Небесна  синь  від  спеки  потьмяніла,
В  серпанку  серпня  -  осені  тони.
Горобина  в  гаю  побагряніла
І  в  павутинні  -  передзвін  струни...
Віщує  те  тремтіння  павутини
Про  невмолимий  осені  прихід,
Та  літа  щедрого  уквітчані  картини
Залишать  в  серці  незабутній  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356812
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012


zhura

Я не буду тебя уговаривать…

Я  не  буду  тебя  уговаривать.
Я  не  буду  тебя  умолять.
Каждый  день  с  тишиной  разговаривать.
По  ночам  же  звонков  твоих  ждать.

Я  не  буду  тобой  очарована,
Я  боролась  с  тем  много  веков.
Я  заботою  не  окольцована,
На  руках  моих  нету  оков.

Я  не  буду  слоняться  по  улицам,
По  холодной  зимы  островкам.
В  одиночестве  тихо  сутулиться
Предаваясь  всё  больше  мечтам.  

Я  забью  всё  тепло  в  равнодушие.
Навсегда  позабуду  глаза.
А  для  сердца  устрою  удушие,
Чтобы  стало  послушно  мозгам.

Отберу  всё,  что  было  подарено  -
Нежность,  ласку,  любви  красоту.
Залечу  всё,  что  было  поранено.
Навсегда  по-английски  уйду.

Я  не  буду  тебя  уговаривать.
Я  не  буду  тебя  умолять.
Когда  ценят,  то  нужно  не  сглаживать,
А  всем  сердцем  вниманье  давать.

Нет,  не  буду  тебя  уговаривать.
И  не  буду  тебя  умолять…
С  счастьем  сложно  на  "Вы"  разговаривать,
Счастье  нужно  в  объятьях  держать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303126
дата поступления 29.12.2011
дата закладки 11.08.2012


zhura

Только ты…

Ты  сердца  моего  не  стоишь.
Не  стоишь  слёз  и  суеты.
Когда  любовь  всей  жизни  строишь
И  делишь  на  двоих  мечты,

А  в  сердце  эта  половина
Вонзает  нож  и  не  добив
Всё  врёт  в  глаза,  что  я  любима
И  рану  рвёт  как  бы  забыв

О  том,  что  больно  уже  делал,
О  том,  что  я  забыла  то.
О  том,  что  ты  года  не  мерял,
А  я  ждала,  ждала  одно,

Что  образумишься  однажды,
Что  мне  подаришь  всю  любовь.
Но  не  впервой,  и  нет,  не  дважды
С  обрыва  прыгала  с  тобой.

Но  снова  всё,  и  вновь  по  кругу.
От  боли  в  сердце  меркнет  мир.
Неужто  я  -  лишь  для  досуга?
А  ты  -  вся  жизнь  и  так  мне  мил.

Ведь  я  года  тебя  любила.
В  тебе  одном  весь  мой  покой.
Ты  -  сердца  точно  половина.
Зачем  же  рушишь  ты  любовь!?

Зачем  на  нервах  вновь  играешь!?
И  песнь  всё  та  же...  хороша...
Ты  весь  мой  мир,  меня  ломаешь.
Неужто  всё  это  игра!?

И  знаю,  сердца  ты  не  стоишь.
Не  стоишь  слёз  и  суеты.
Но  только  ты  коснуться  можешь
Глубин  во  мне...  один  лишь  ты!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356722
дата поступления 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012


Любов Іванова

Я ОТ РАЗЛУК УПРЯТАЛА ЛЮБОВЬ. .

Я  от  разлук  упрятала  ..  любовь..
На  кромке  неба,  в  пурпурном  закате,
Среди  плывущих  стайкой  облаков
Под  бирюзово-голубую  скатерть.

Укроет  ночь  чернильным  полотном..
Уложит  чувства  в  лунной  колыбели..
К  утру  опустит  от  тревог  тайком....
В  земное  царство  розовых  камелий..

Перенесет  сиреневый  туман
Расстелет  в  поле  в  желтые  покосы..
Излечит  чувства  от  сердечных  ран,
Их  окуная  в  голубые  росы..

И    красным    маком  на    стерне  невзгод
Моя  любовь  опять  к  тебе  вернется..
И  заалеет  серый  небосвод..
От  свежих  чувств,  от  радуги  и  солнца..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11208115123

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356667
дата поступления 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012


kulbabka

Пасує осені…

Обіднє  сонце  міряє  калюжі-
Яскраві  зблиски  поглядом  ловлю.
О,  як  пасує  осені  байдужість-
Як  хризантемам  холод  кришталю,

Коли  затихне  віхола  січнева
Поміж  пелюсток  білих,  наче  сніг.
Тремтливим  листом  схлипують  дерева,
Мінорний  шурхіт  котиться  до  ніг.

Полоще  день  опущені  вітрила
У  тонкосрібних  косах  потічка,
Дрібне  пелюстя  осінь  обтрусила-
І  не  здригнулась  впевнена  рука.

Вже  в  прохолоду  озера-свічада
Багряним  листям  клен  зашурхотів.
О,  як  пасує  осені  ця  зрада-
Як  і  тобі  нещирість  почуттів!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата поступления 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012


Леся Геник

Загойдую тебе, лиха годино…

***
Загойдую  тебе,  лиха́  годино,
Щоб  спала  добре  -  як  у  тиху  ніч,
Щоб  не  торкала  подиху  полинно,
Не  лізла  темним  розпачем  до  віч...

Вплітаю  колискову  молитовну
В  косу  своїх  сандалових  надій,
Щоб  світ  душі  зазнав  тебе  лиш  сонну
Коли  збунтує  не  бджолиний  рій...

Коли,  мов  хижа  птаха,  пронесеться
Здуріла  доля  гучно  по  дахах  -
Щоб  не  стриножила  ти  мого  серця
На  вік  тоді,  годинонько  лиха́!
(10.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356541
дата поступления 10.08.2012
дата закладки 11.08.2012


Борода

Межа

Безмежним  є  цей  білий  світ,
безмежний  лік  вселенських  літ,
є  правда  неосяжною  і  віра.
Нема  границі  для  бажань,  
але  існує  десь  межа,
що  ділить  світ  на  чорне  і  на  біле.

Межа  мовчання  й  сподівань,  
межа  терпіння  і  благань,
без  термінів  чеканню  затяжному.
Межа  веселощам  й  біді,  
межа  шляху,  межа  воді  -
межа,  яку  не  перейти  нікому.

Безмежжя  світла  в  світі  цім
любов  всеціла  на  землі,
і  співчуття,  і  пам"ять  необмежні.
Ховають  межі  небеса,  
не  знає  меж  земна  краса
і  межувати  щастя  неналежно.

Немає  меж  добра  почин,
безмежний  літа  швидкоплин,  
приходи  весни  меж  не  відчувають.
Щоб  не  долати  меж  в  житті  -
не  наближайсь  до  них  в  путі,
йди  і  черпай  безмежжя  це  безкрає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355717
дата поступления 06.08.2012
дата закладки 07.08.2012


Ліоліна

Я вам писал

(                    Я  вам  пишу,  чего  же  боле?
                     Что  я  могу  еще  сказать?...
                                                         А.С.Пушкин
                                             «Евгений  Онегин»    )


Я  вам  писал  –  так  трепетно,  с  надеждой.
Не  видя  вас,  я  вас  обожествлял.
Я  представлял  овал  лица  ваш  нежный,
Как  персик  или  сливу,  ваш  овал.

Я  вам  писал,  а  вы  не  отвечали.
И  телефона  вашего  не  знал.
Но  звал  меня  в  неведомые  дали.
В  любовный  рай  овал.  Я  наповал
   
Сражен  мечтою.  Где  вы,  где  вы,  леди?
Пять  тысяч  роз  я  бросил  бы  к  ногам
Прекрасным  вашим.  В  том  же  я  уверен,
Что  вам  не  розы,  жизнь  свою  отдам.

Я  вам  писал.  Но  перестал.  Простите.
А  мне,  увы,  прощенья  больше  нет.
Меж  нами  оборвались  резко  нити.
Все.  У  меня  «заглючил»  Интернет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354850
дата поступления 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012


Леся Геник

Це не любов…

Це  не  любов...  Це  зовсім  не  любов,
Коли  душі  не  велено  прощати.
Коли  в  думках  -  ози́мина  розмов
І  сиве  небо,  хмарами  страпате...

Це  не  чуття...  Це  геть  вже  не  чуття,
Коли  свердлом  у  скроню  -  нетерпіння!  
Доведене  до  шалу,  до  виття
Над  урвищем  розпуки  голосіння...

Це  не  таЇна  двох  палких  сердець,
Коли  щомиті  корчишся  од  болю!
Коли  шматує  груди  ялівець  -
Не  назовеш  терзання  се  любов"ю...  
(2.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354759
дата поступления 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012


Дощ

З усіх чеснот…

Коли  в  дитинстві  я  лякався  грому,
Втікаючи  від  зливи  і  грози,
То  бабця  так  рекла  мені  малому,
Кладу́чи  хрест  на  світлі  образи́:
-  Не  бійсь,  дитино,  Божої  десниці,
Душа  твоя  не  віда  ще  гріха.
То  мчить  Ілько  на  грізній  колісниці
І  списами  вогненними  маха.
Він  грішників  спроваджує  до  пекла,
А  праведним  до  раю  святить  путь.
Двигтить  борня  на  небесах  запекла,
Що  аж  на  землю  відголоски  йдуть.
І  чує  кожен  те  гулке  боріння
І  острах  душі  гріховодні  рве
За  рід  увесь,  до  сьомого  коріння,
За  те,  що  той  неправедно  живе.
А  ще  Ілько  жита  складає  в  копи
І  пастухам  на  поміч  поспіша.
Йому  болить  важкий  селянський  клопіт,
Бо  в  нього  чуйна  й  людяна  душа...
Я  свято  вірив  кожному  словечку,
Що  їх  бабуся  в  казку  заплела.
І  осягав  ту  мудрість  безкінечну,
Оте  змагання  доброти  і  зла.
І  дотепер  я  віри  ще  не  втратив,
З  усіх  чеснот  я  будь-яку  сприйму.
А,  часом,  доведеться  вибирати,-
Лиш  доброту  і  людяність  візьму...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354677
дата поступления 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012


Леся Геник

За вікнами повзе кудлатий вечір…

***
За  вікнами  повзе  кудлатий  вечір...
Дражливі  тіні  никнуть  на  траві.
Пакує  день  у  скриню  наспіх  речі  -
Великі  клякси  світла...  і  малі.

Вже  й  місяць-сторож  мітлами  махає  -
Зганяє  зорі  на  Чумацький  шлях,
Де  карамелька  сонця  понад  краєм
СолОдко  тане  в  неба  на  губах...

На  поле  ночі  скочується  тиша.
Зомлілі  роси  дрехнуть  під  листком.
Фіранку  серця  лагідно  колише
Тремка  наяда  півпрозорим  сном...
(1.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354583
дата поступления 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012


Любовь Козырь

Не тратьте - песня Санчо на стихи Любовь Козырь

Предлагаю  Вашему  вниманию  новую  версию  песни  на  стихотворение  "СОВЕТ"  в  исполнении  Санчо.



Не  тратьте  жизнь  на  тех,  кто  вас  не  ценит,
На  тех,  кто  вас  не  любит  и  не  ждёт,
На  тех,  кто  без  сомнений  вам  изменит,
Кто  вдруг  пойдёт  на  "новый  поворот".

Не  тратьте  слёз  на  тех,  кто  их  не  видит,
На  тех,  кому  вы  просто  не  нужны,
На  тех,  кто,  извинившись,  вновь  обидит,
Кто  видит  жизнь  с  обратной  стороны.

Не  тратьте  сил  на  тех,  кто  вам  не  нужен,
На  пыль  в  глаза  и  благородный  понт,
На  тех,  кто  дикой  ревностью  простужен,
На  тех,  кто  без  ума  в  себя  влюблён.

Не  тратьте  слов  на  тех,  кто  их  не  слышит,
На  мелочь,  не  достойную  обид,
На  тех,  кто  рядом  с  вами  ровно  дышит,
Чьё  сердце  вашей  болью  не  болит.

Не  тратьте  жизнь,  она  не  бесконечна,
Цените  каждый  вдох,  момент  и  час,
Ведь  в  этом  мире,  пусть  не  безупречном,
Есть  тот,  кто  молит  небо  лишь  о  вас!

©  Copyright:  Любовь  Козырь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269978
дата поступления 13.07.2011
дата закладки 02.08.2012


Олександр ПЕЧОРА

Будь собою, сину…

Будь  собою,  сину.
Довіряйся  серцю.
Не  на  долю  сердься,  а  на  себе.

Сину,  світ  широкий  –
добрий  і  жорстокий.
Хай  не  в’януть  крила  в  ріднім  краї.
Матінка  єдина  –  Україна  дивна
хай  для  тебе  стане  вічним  раєм.

Тільки  будь  собою.
Йди  у  світ  з  любов’ю.
Стрінеш  і  негоди,  і  печалі.
І  пекельні  муки  витерпіти  мусиш.
Бо  дорога  вгору  незвичайна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354552
дата поступления 01.08.2012
дата закладки 02.08.2012


Verra

Разрыв

Нет  смысла  продолжать  наскучившую  драму
Устала  я  от  слез  и  внешней  суеты.
Хочу  закончить  все  единым  сильным  махом,
Забыть  и  отпустить  бесплодные  мечты.

Не  будет  больше  слез,  не  будет  сожалений
Не  буду  слабый  мозг  иллюзией  питать.
Мне  надоел  застой  незримых  отношений,
Основою  у  них,  лишь  пагубная  страсть.

Хочу  набраться  сил,  чтоб  вычеркнуть  из  жизни
Семь  месяцев  надежд,  съедающих  тревог.
Был  нужен  только  ты  в  огромном  грешном  мире,
Решиться  и  понять  ты  этого  не  смог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101580
дата поступления 07.11.2008
дата закладки 01.08.2012


Інга Хухра

Коли сумніви роздирають душу… (єдиному)

Коли  сумніви  роздирають  душу...
Серце  на  грані...  В  долонях  чужих.
Я  просто  не  смію,  та  мушу...
Зробити  ще  один  вдих...
Скільки  лишилось  волі?
Скільки  випробувань?
Скільки  просити  в  долі
Менше  розчарувань?
Очі  налились  слізьми
Може  це  все  ж  не  ти?
Серце  в  долоні  візьмеш.
Вкрадеш  у  самоти.
Літо  мине  в  заграві.
Листя  пожовкне  й  всне.
І  у  тривкій  омані
Щастя  моє  мине.
Не  розумію  нащо?
Що  за  такий  етап?
Я  все  шукаю  краще
В  різномаїтті  зваб.
Може  це  лицемірство,
Може  це  егоїзм...
Може  моє  блюзнірство
Чи  то  їдкий  цинізм....
Всі  ідеали  ревно
В  душу  плюють  давно...
Тільки  мені,  напевно
Байдуже,  всеодно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354305
дата поступления 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012


Олександр ПЕЧОРА

Спогадами горе не дратуй…

*      *      *    

Спогадами  горе  не  дратуй  –
хай  воно  потроху  затихає.
І  хоча  безслідно  не  зникає,  
від  лихої  пам’яті  вартуй.

Хоч  тобі  немало  довелось
в  добросерді  зазнавати  болю,  
з  вірою,  надією  й  любов’ю
йди  в  світи.
А  щастя  –  близько  ось!..

Спогадами  радість  відтвори.
Хоч  щасливі  миті  –  неповторні,
світить  завжди  хай  свіча  жертовна.
Будь  собою  лиш.
Світи,  гори…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354270
дата поступления 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012


Тетяна Луківська

Не впасти…

Темнотою  вистогнює  ніч…
Чи  то  серце  щемотно  тріпоче.
Я  вдивляюся  в  полум’я  свіч,
А  у  часі  лише  опівночі.
     Не  безсонням  страждає  душа,
     А  в  сльозі  умивається  думка:
     Тобі  стала  я  зовсім  чужа,
     Чи  любов  не  такого  гатунку...
Залишилась    самотня  в  юрбі,
У    мовчанні  іду  до  розлуки...
І  вимолюю  твердість  собі,
Щоб  не  впасти  ще  нижче  з  розпуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308786
дата поступления 24.01.2012
дата закладки 31.07.2012


Венская

Не гонись

Не  гонись  за  прошлым,  Бог  с  тобой,
пусть  осудят  беспричинно..может,
в  омут  не  бросаясь  с  головой,
отпусти  тот  день,  который  прожит,

Пусть  уйдет  без  злобы,  суеты,
за  дождем  смывая  горечь  сердца,
встретишь  по-другому  завтра  ты,
новый  день,  с  улыбкой  иноверца..

Он  придет,  иначе,  не  как  все,
выгрузив  сюрпризы  на  дорогу..
чтоб  в  твоей  размытой  полосе,
вера  зарождалась  понемногу,

Отпусти  лишь  прошлое,  как  дым,
не  давясь  удушливым  угаром,
и  проснется  сердце  молодым,
обновленным  светлым  Божьим  даром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353778
дата поступления 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Тетяна Луківська

Тиша непрочитаних листів…

Непрочитана    тиша    листів...(  Ninel)              
                             

-    Не  пиши,  все  рівно  не  пробачу,  -
Стугонять  слова    в  моїх  думках.  
Від  образи  лише    усміх  бачу
Твій  гіркий    на      стиснутих    вустах.
 В  споминах    отак,  коли  тримала
 Новий  лист  з  далекої  землі.
Знову  вперто  звістку  не  читала
І  складала  в  купку  на  столі.
А  у  сні  ходила  між  рядками,
Все  шукала  вибачень    в  словах.
Так  межа  все  глибшала  між  нами
Й  тиша  непрочитана  в  листах.
А  тепер  тобі  пишу  щоденно,  
Як    давно    твоїх  уже  нема!
Знаю,  що    даремно,    все  даремно,
Бо  чи  ж  квітне    цвіт  ,  коли  зима...
Завертає  літо  із  господи,
Ключ  у  небо  злине  журавлів.
Перегорне  осінь  в  час  негоди
Тишу  непрочитаних  листів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата поступления 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012


Леся Геник

Я тобі боронити не стану…

***
Я  тобі  боронити  не  стану  
Напувати  в  небесних  річках
Ко́ней  щастя...
Зорею  розтану
У  налюблених  серцем  ночах.
Ув  обіймах,  де  лагідний  вітер
Заплітає  у  коси  дощі...
Позбираю  в  думок  усі  мітли
Тих  страхів,  що  усілись  в  тишІ,
Як  горгони!  
До  сонця  проміння,
Наче  сонях,  єством  потягну́сь...
Де  божественне  зріє  насіння
У  долонях  прадавніх  бабусь,
Світ  намолений  теплим  серпанком,
Замережений  в  райських  садах...
Я  й  сама  яснооким  світанком
Побіжу  по  щасливих  слідах...
(22.07.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352248
дата поступления 22.07.2012
дата закладки 25.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.07.2012


Віталій Назарук

Червона і чорна нитка

Порвалась  нитка,  та  що  вишивала
Червоним  хрестиком  синівську  долю,
Тоді  матуся  певно  і  не  знала,
Скільки  ця  нитка  принесе  їй  болю.

А  чорна  вилась,  не  хотіла  рватись,
Хрести  ложила  де  лягли  червоні
І  тільки  потім,  потім  пригадалось,
Коли  злу  звістку  узяла  в  долоні.

Усе  не  так,  бо  нитка  розірвалась,
Була  надія,  та  погасло  сонце,
Хотілось  співу,  але  не  співалось
І  тільки  смуток  стукав  у  віконце.

Хоч  кажуть,  що  червоне  –  це  кохання,
А  чорне  -  туга,  біль,  якась  розлука,
Нитка,  що  рвалась  -  принесла  страждання,
А  ціла  нитка  по  житті  -    це  мука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351941
дата поступления 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012


kulbabka

Полоще день фіранку на вітрах…

Полоще  день  фіранку  на  вітрах,
Вербові  коси  плесо  розгойдали,
Смаглявий  серпень  з  круглого  цебра*
В  достигле  жито  висипав  опали.

Шепоче  ліс.Між  тихих  молитов
Звучить  потоків  музика  органна-
Це  поміж  скель  несеться  стрімголов
Гірська  ріка,  срібноволоса  панна.

Десь  поміж  гір  гойдається  димок-
Вже  мабуть  осінь  люльку  закурила,
І  між  тоненьких  струпіхлих  гілок
Напнув  павук  посріблені  вітрила.

Вже  обтрусив  нестримний  вітерець
Півоній  цвіт  на  біле  підвіконня...
Парує  сонця  смажений  млинець,
Стікає  медом  в  літа  на  долонях.


*Цебер-велика  дерев'яна  (рідше  металева)  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  діжки,  яку  використовують  для  різних  господарських  потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351937
дата поступления 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012


Віталій Назарук

Мамині любов і смуток

Матуся  цілує  в  чоло  посивілого  сина,
З  любов’ю  схиляє  голівку  його  до  грудей,
Бо  ж  мамина  ласка  в  дитини  буває  єдина,
Вона  і  тепер  не  відводить  від  нього  очей.

Лице  все  у  зморшках,  років  пережито  багато,
Потомлені  руки  від  праці  болять  по  ночах,
Своєму  синочку  бажала  життя,  наче  свята,
Хотіла,  щоб  він,  полетів  по  житті  ніби  птах.

Сумує  матуся,  сльозинки  з  лиця  витирає,
Коли  поруч  сина  в  світлиці  старенькій  нема,
В  спітніле  віконце  щоденно  його  виглядає
І  молиться  Богу,  щоб  ще  не  настала  зима.

Бо  ж  знає  чудово,  сама  залишилась  без  мами,
Як  важко  дитині,  коли  поруч  мами  нема,
Холоне  душа  і  життя  покриває  снігами,
А  в  серце  дитяче  вривається  вічна  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351680
дата поступления 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012


MERSEDES

Подаруй…

Подаруй  блакитне  небо,
Оксамит  небесних  зір.
Я  молитимусь  за  тебе,
Ти  у  це  коханий  вір.

Подаруй  мені  хмарини,
Яблуневий  ніжний  цвіт.
Бо  для  мене  ти  єдиний,
Як  оцей  великий  світ.

Подаруй  мені  тумани,
Щебетання  солов'їв.
Залікуй  душевні  рани,
Прохолодою  вітрів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351500
дата поступления 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012


Олександр ПЕЧОРА

СОЛОДКЕ КАЯТТЯ (Музика В. Оха)

Музика  Віктора  ОХа
Слова  Олександра  Печори


Ти  не  простила  і  тоді  права  була.
І  я  карав  себе  і  досі  щиро  каюсь.
Із  тої  миті,  як  ображено  пішла,
із  тої  миті  як  же  болісно  чекаю!
Як  Ти  сказала,  що  навік  тепер  пішла,
із  тої  миті  я  Тебе  одну  чекаю.

Я  не  лукавлю,  не  клянуся  на  віки.
Відчуло  серце  і  тепер  напевно  знаю:
Тебе  не  зможу  замінити  я  ніким,
бо  лиш  Тебе  так  зачаровано  кохаю!
Не  всі  однакові  жінки  й  чоловіки.
Тепер  пізнаєш,  як  же  я  Тебе  кохаю!

Нам  пощастило  на  солодке  каяття:
всі  помилки  ми  щиро  визнати  готові.
Бо  не  погасли,  а  палають  почуття,
серця  наповнилися  повінню  Любові.
Ми  помилялись,  та  палають  почуття.
Ми  переповнилися  повінню  Любові!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351307
дата поступления 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012


НАДЕЖДА М.

Коли з тобою станемо чужі…

Чому  болять  так  тяжко  серця  рани?
Чому  сльоза  така    гірка  на  смак?
Чому  приносять  біль  тобі  кохані?
Хіба  тому,  що  любимо  їх  так?

А,  може,  їх  ми  любимо  занадто,
І  в  серце  їх  пускаєм  залюбки?
І  слухаєм  уважно,  винувато,
Коли  вони  плетуть  свої  казки?

Ми  віримо,  бо  любим  відчайдушно,
Хоч  серце  знов  підказує  брехню!!
Пробачимо  і  поряд  йдем  послушно,
Щоб  не  згасить  сердечного  вогня...

Бо  світ  тоді  не  буде  веселковим,
Зів"януть  квіти,  що  цвіли  в  душі.
І  дні  тоді  настануть  полинові,
Коли  з  тобою  станемо  чужі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351185
дата поступления 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 43 ( Ромоданець, Наталка Кольоровісни)

Ромоданець    (Олександр  Печора)


 СОЛОДКЕ  КАЯТТЯ

 Ти  не  простила  і  тоді  права  була.
 І  я  карав  себе  і  досі  щиро  каюсь.
 Із  тої  миті,  як  ображено  пішла,
 із  тої  миті  як  же  болісно  чекаю!
 Як  Ти  сказала,  що  навік  тепер  пішла,
 із  тої  миті  я  Тебе  одну  чекаю.

 Я  не  лукавлю,  не  клянуся  на  віки.
 Відчуло  серце  і  тепер  напевно  знаю:
 Тебе  не  зможу  замінити  я  ніким,
 бо  лиш  Тебе  так  зачаровано  кохаю!
 Не  всі  однакові  жінки  й  чоловіки.
 Тепер  пізнаєш,  як  же  я  Тебе  кохаю!

 Нам  пощастило  на  солодке  каяття:
 всі  помилки  ми  щиро  визнати  готові.
 Бо  не  погасли,  а  палають  почуття,
 серця  наповнилися  повінню  Любові.
 Ми  помилялись,  та  палають  почуття.
 Ми  переповнилися  повінню  Любові!


=============================


       Наталка  Кольоровісни

               Когда  город  спит

 День  угасает    вздохом  городских  аллей.
 Лучи  последние  за  кромку  окунулись.
 В  ночном  порту  качнулись  мачты  кораблей,
 И  тени  прошлого  на  время  к  нам  вернулись.

 В  ночном  порту  качнулись  мачты  кораблей,
 И  тени  прошлого  на  время  к  нам  вернулись.  

 Дремлет  наш  город.  Колыбельную  прибой
 Пропел  бульварам  и  причалам  полусонным.
 Взметнулся  парус  на  ветру  крутой  дугой
 И  побежал,  и  полетел  навстречу  волнам.

 Взметнулся  парус  на  ветру  крутой  дугой
 И  побежал,  и  полетел  навстречу  волнам.  

 Стихли  шаги,  заснули  яхты,  катера.
 А  новый  день  уже  тихонечко  стучится.
 Но  всё  хорошее,  что  дало  нам  вчера,
 То  непременно  завтра  снова  повторится.  

 Но  всё  хорошее,  что  дало  нам  вчера,
 То  непременно  завтра  снова  повторится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351155
дата поступления 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012


Наталка Кольоровісни

Побачення

Музика:  Віктор  Ох
Слова:  Наталка  Кольоровісни

Сховалися  кульбабки  в  тихі  трави.
Тендітний  сонях  квіт  свій  похилив.
Вечірнє  плесо  пестило  купави
Та  очерет  стривожено  тремтів.
Щось  таємниче  шепотіли  зорі
І  вітерець  хмаринку  колихав.
Я  падала  сама  в  твої  долоні,
А  ти  мене  до  серця  притискав.

Цнотливі  мальви  знічено  зітхали,
Здивовано  дивилися  на  нас.
А  ми  з  тобою  у  танку  кружляли,
Невтомно  цілувались  раз  у  раз.
Щось  таємниче  шепотіли  зорі
І  вітерець  хмаринку  колихав.
Я  падала  сама  в  твої  долоні,
А  ти  мене  до  серця  притискав.

Нам  солов’ї  співали  до  півночі
Любовно-елегійний  свій  мотив.
Відчуло  згубу  серденько  дівоче,
А  ти  усе  лишитися  просив.
Розтали  зорі  в  небі  на  світанні
І  вітерець  хмаринку  загубив.
Поцілував  мене  ти    на  прощання,
Притис  до  серця...і  не  відпустив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348833
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 17.07.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 40 (muzima29, Наталка Кольоровісни, Ромоданець, insolito )

muzima29

             Купальська  ніч

 Сьогодні  я  від  себе  не  залежу.
 Мене  чарує  знов  Купальська  ніч.
 Я  поглядом  своїм  тебе  бентежу,
 Коханий  я  іду  тобі  навстріч.

 Приспів:
 Пливи-пливи,  віночку  за  водою,
 Допоки  ще  багаття  не  згаса,
 Даруй-даруй  мені  щасливу  долю,
 Як  папороть  цвіте  моя  краса.

 Купальська  ніч,  іскриста  ніч  любові,
 Віночками  уквітчана  ріка.
 Нас  обіймають  гілочки  вербові.
 Купальська  ніч  –  солодка  і  п’янка.

 Сьогодні  не  залежу  я  від  себе
 Магічна  квітка  кличе  нас  у  ліс.
 Жаринку  діамантового  неба,
 Щоб  ти  мені,  коханий,  мій  приніс.

============================

     Наталка  Кольоровісни    

                   Побачення


 Сховалися  кульбабки  в  тихі  трави.
 Тендітний  сонях  квіт  свій  похилив.
 Вечірнє  плесо  пестило  купави
 Та  очерет  стривожено  тремтів.
 Щось  таємниче  шепотіли  зорі
 І  вітерець  хмаринку  колихав.
 Я  падала  сама  в  твої  долоні,
 А  ти  мене  до  серця  притискав.

 Цнотливі  мальви  знічено  зітхали,
 Здивовано  дивилися  на  нас.
 А  ми  з  тобою  у  танку  кружляли,
 Невтомно  цілувались  раз  у  раз.
 Щось  таємниче  шепотіли  зорі
 І  вітерець  хмаринку  колихав.
 Я  падала  сама  в  твої  долоні,
 А  ти  мене  до  серця  притискав.

 Нам  солов’ї  співали  до  півночі
 Любовно-елегійний  свій  мотив.
 Відчуло  згубу  серденько  дівоче,
 А  ти  усе  лишитися  просив.
 Розтали  зорі  в  небі  на  світанні.
 І  вітерець  хмаринку  загубив.
 Поцілував  мене  ти  на  прощання,
 Притис  до  серця...і  не  відпустив.

=================

                     Олександр  Печора  (Ромоданець)

       ДОРОГА  НА  МИХНІВЦІ

         Шанобливо  Віктору  ОХу

       (Мотив  у  півголосу)

До  хатнища  б  навідатись  годилось,
до  рідного  лубенського  села.
О,  як  же  мені  боляче  наснилась
дорога,  що  на  Михнівці  вела!
Можливо,  ще  колись  таки  доїду.
У  мріях  там  раюю  я  щодня.
В  дитинство  повернуся  сивим  дідом,
в  куточок,  де  похована  рідня.

До  рідної  землиці  пригорнуся.
О,  як  же  забавлялись  тут  малі!
Немає  більше  тата  і  матусі,
журливо  лиш  курличуть  журавлі.
Доріг  таки  подолано  немало,
найбільше  заповітна  досі  жде,
з  якої  виглядала  мене  мама  –
дорога,  що  на  Михнівці  веде.

О,  як  же  забарився  я  в  дорозі!
Як  зболено  поскрипує  крило!
А  мальви  біля  хати  у  дозорі,
де  миле  хліборобщини  село.
До  Михнівець  добратися  не  легко,
вже  й  сонечко  за  обрій  осіда.
Додому  пробиваюсь,  мов  лелека
вертає  до  прарідного  гнізда.

=============

       insolito

                 Біля  річки

 Зустрілися  з  тобою  біля  річки,
 Де  літо  проводжало  вільний  час.
 Божественне  ім'я  твоє  –  Марічка  -
 Прошепотіла  ніч,  як  вечір  згас.
 І  усміхнулось  щастя  із  заплави,
 Червоним  запаливши  небокрай.
 Сідало  сонце  поспіхом,  сідало,
 А  ми  прохали:  «Трішки  зачекай!»

 Пустунка-річка  бавиться  камінням
 Та  берега  рясніють  від  роси.
 Що  сталося  зі  мною?  –  я  невільник
 Твоєї  вроди.  Господи  спаси
 Мене  від  руйнування.  Біль  у  серці,
 Як  зранку  проводжаю  до  батьків,
 А  пугач  в  лісі  усю  ніч  сміється
 Над  першим  поцілунком…Як  посмів?

 Зустрілися  з  тобою  біля  річки,
 А  вийшло  -  що  зустрілись  навіки,
 Тепер  ім`я  коханої  -  Марічка  -
 На  рушниках  весільних  залюбки
 Мені  розшиє  доля  золотава,
 Яка,  мов  янгол  завітає  в  дім.
 Хай  гірко  за  столом  звучить  в  октавах,
 Щоб  щастя  залишалося  у  нім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348758
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 17.07.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 39 ( irinag, MERSEDES )

irinag

                 Весільний  вальс.  

 Ми  удвох,  ми  удвох  там,  де  день  прокидається.
 На  зорі  ще  трава  від  роси  виграє.
 Ми  удвох,  ми  удвох  у  промінні  сплітаємся.
 І  для  щастя  зозуля  нам  роки  накує.

 Дай  мені,  дай  мені  приторкнутись  до  вуст  твоїх
 І  зібрати  з  них  той  найсолодший  нектар.
 Дай  мені,  дай  мені  заблукати  у  снах,  яких
 Хтось  на  синьому  небі  на  шматочки  порвав.

 Нам  удвох,  нам  удвох  хай  життя  усміхаєтьтся
 І  вінком  заплете  наші  долі  навік.
 А  у  нас,  а  у  нас  все  лише  починається  -
 Я  дружина  твоя,  а  ти  мій  чоловік.


=================================


     MERSEDES

                 Щаслива  доля…  


 Ранок    в    небі    яснім    журавлем    прокидається.
 І    у    травах    дзвенить    світанкова    роса.
 Гріє    сонце    теплом    і    так    ніжно    всміхається,
 Нам    дарує    свої    золоті    чудеса...
 
 Вітерець    жартівник    гладить,    ніжить    волосячко.
 І    летять    до    сердець    ці    кохані    слова.
 Ти    вплітаєш    мені    у    віночок    колоссячко,
 А    усмішка    моя    не    зникає    з    лиця...
 
 Так    щасливо    у    двох    з    мандрів    тих    повертаємся,
 Ти    несеш    на    руках    долю    нашу    в    життя.
 З    нею    ми    назавжди,    назавжди    повінчаємся,
 Буде    доля    вести    нас    у    двох    у    буття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346572
дата поступления 27.06.2012
дата закладки 17.07.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 42 (Ромоданець)

Ромоданець

           СВІТАНКОВА  ПІСНЯ

 Ген  лелека  понад  хатою…
 Доки  ти  вже,  соню,  спатимеш?
 Сонечко  ласкаве  привітай!
 Подивуйся,  як  світає!

 Приспів:
 На  блакитне  полечко
 викотилось  сонечко.
 Розбудило  лагідно
 річеньку  прудку.
 Ранком  на  околиці
 рибка  гарно  ловиться.
 Півні  розспівалися  –
 ку-ку-ку-рі-ку!

 Тепле  літо  пахне  квітами.
 Дітоньки  ростуть  привітними.
 Вигляни  на  вулицю  мерщій!
 Вже  світанку  всі  радіють!

 Приспів:
 Соловейко  тьохкає,
 поросятко  рохкає,
 жабенята  кумкають  –
 тьох,  хро-хрю,  кум-кум…
 Цапенята  бекають,
 козенята  мекають,
 а  корівки  мукають.
 Чути  –  «бе-ме-му»!

 Відпочине  хай  вже  подушка!
 Хай  засяє  в  тебе  посмішка!
 Дивний  ранок  радо  зустрічай!
 Буде  день  цей  незвичайним!

 Приспів:
 Щоб  пісні  співалися,
 мрієньки  збувалися  –
 треба  научатися
 бачити  красу.
 Хай  же  не  дрімається,
 рано  просинається.
 Хай  ступають  радісно
 ніженьки  в  росу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350877
дата поступления 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЕЛЕГІЯ МОВЧАННЯ

На  крилах  дум  лечу  в  літа  грядущі  –
палахкотять  видіння  у  пітьмі.
Стрічаються  мені  незрячі  душі,
безвольні  –  і  оглухлі,  і  німі.

В  мовчанні  чую  дивну  силу  крику.
За  грішні  думи  дорого  плачу.
Всевишньому  мій  не  потрібен  викуп.
Моє  мовчання  місяць  мудрий  чув.

Він  істину  снує  в  безодні  неба.
Душею  бачу,  серцем  чую.  Та  
словами  вимовляти  те  не  треба.
Та  й  не  можливо.
Істина  –  свята.

О,  скільки  смутку  плине  в  згустках  тиші!
Хлюпочуть  хвилі  схлипів  надсумних.
Задуми  берег…
Враз  назустріч  вийшов  ясний  промінчик.
Сум  безмежний  зник.

У  серце  ллються  крапельки-акорди
і  грає  барвами  стрімкий  струмок.
І  радість  розлилась  потоком  гордим
у  повені  й  гармонії  думок!

В  мовчанні  –  істина.
В  нім  стільки  змісту!
Вир  почуттів!..
Ця  думка  –  не  нова:
коли  стає  на  серці  надто  тісно  –
мовчання  випромінює  слова.

Як  пам’яті  свіча  вогнем  тріпоче,
як  тонко  й  високо  звучать  думки,  –
мелодію  Господь  почути  схоче  –
мовчання  перероджує  в  рядки.

Пречисте  світло  оселяє  в  слові,
щоб  спраглих  душ  воно  могло  сягти.
Поезія  з  промінчика  любові
народжена  –  полине  у  світи.

В  майбутнє  не  літаю  понад  міру,
та  виплесну  зізнання  й  присягну.
Глибока  віра  живить  серце  й  ліру  –
оберігає    Музу  осяйну.

Душа  –  бринить.
А  що  із  того  вийшло,  –
розсудить  небо:
тлію  чи  горю.
На  денці  серця  виспіваю  тишу  –
елегію  мовчання  сотворю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350385
дата поступления 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012


Олександр ПЕЧОРА

Поезія - душі криниця…

*      *      *

Поезія  –  душі  криниця
в  прадавній  рідній  стороні.
Судилось  трішечки  й  мені
людської  мудрості  напитись.
Пірнувши  в  слова  глибину,
не  обману...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350384
дата поступления 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012


Тамара Шкіндер

Розродилась громом чорна хмара

Розродилась  громом  чорна  хмара.
Стрілами  впилися  блискавиці  
Й  серце  зранили.  Небесна  кара
Твоє  слово,  виточене  з  криці.

То  не  злива,  ні.  То  плаче  небо.
Друзки  серця    розсипає  градом.
Не  карайся,  не  жалій,  не  треба...
Серед  літа  сніг  на  квітах  саду.

Післягроззя  чисте  над  полями.
Шлях  підсушує  засмаглий  вітер.
Хоч  дорога  ця  не  до  вігваму.
На  старих  стежках  печаль  розлита…

Та  не  висохло  душі  озерце.
Тож  вертай  до  мене  неофітом.
Ти  прийди,  коли  відчуєш    серцем,
Що  без  мене  вже  не  зможеш  жити

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350199
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 14.07.2012


kulbabka

Я так люблю помріяти про вас…

Я  так  люблю  помріяти  про  вас
Коли  надворі  не  вщухає  злива
І  тінь  горіха,  трепетно-грайлива,
Перебирає  дрібно  ніжний  вальс.

Я  так  люблю  пірнути  поміж  хвиль
П'янких  думок,  приємних,  наче  м'ята...
Холоне  постіль,  поспіхом  зім'ята,
В  розмиту  шибку  неба  акварель

Стікає  й  гусне  барвою  чорнила.
Десь  серед  хмар  заплутались  зірки,
Мов  поміж  крон  патлатих  світляки,
Ніч  в  капелюшок  їх  переловила.

І  дощ  затих.Посріблена  струна
Ще  де-не-де  між  краплями  дзвеніла.
Солодка  ніжність  доторкнулась  тіла,
Заструменіла  терпкістю  вина.

Мов  призабулась  гіркота  розлуки,
Серцебиття  своє  сповільнив  час...
О,  як  люблю  помріяти  про  нас
І  потриматись  подумки  за  руки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


НАДЕЖДА М.

Как больно, когда в сердце пустота…

Как  страшно  заблудиться  в  темноте,
Коль  свет  погас  давно  в  конце  тоннеля,
Когда  друзей  ты  выбрал,  но  не  тех,
То  сердце  от  ошибки  вдруг  немеет.

Как  больно  быть  обманутым  в  любви,
И  чувства  розлетятся  вмиг   на  части.
В  саду  тогда  умолкнут  соловьи,
И  станет  вдруг  бумажным  ваше  счастье.

Как  страшно  дней  не  видеть  золотых
И  с  грустью  на  лице  смотреть,  жалея,
Не  понимая  истин  жизненных,  простых:
Что  время  всё   идёт,  а  мы  стареем.

Как  больно,  когда  в  сердце  пустота,
И  чем  её  заполнить  мы  не  знаем.
Любовь  приходит  снова,  но  не  та,
И  в  сердце  боль.  И  с  грустью  вспоминаем.

И  душу  вмиг  морозом  обожжёт.
Как  жаль,  что  время  плохо  лечит  раны.
А  мы  её  (  ту  прежнюю..)  всё  ждем,  
Забыв  уже  о  боли  и  обманах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348674
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012


MERSEDES

Кохання принесе лелека…

У  нас  з  тобою  різні  долі,
Та  є  одне  лише  життя.
Яке  летить  не  йде  поволі,
Несе  з  собою  почуття.

Ти  так  знаходишся  далеко,
Мені  ж  лишаються  думки.
Я  попрошу  щоби  лелека,
Підняв  кохання  на  хмарки.

А  вітер  підштовхне  легенько
І  понесе  в  твої  краї.
Кохання  дощиком  тихенько,
В  долоні  упаде  твої.

І  буде  битись  твоє  серце,
Відчувши  ніжність  почуттів.
Назавжди  збережи  усе  це,
Як  диво  -  казку  з  моїх  снів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348285
дата поступления 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012


Борода

Колегам по перу

Суцільний  світ  брехні  і  похвальби.
Так  надоїло  слухати  і  чути:
один  професор  в  крокодила  взутий,
а  інший  геній,  хоч  без  букви  "е".

Одна  бездарність  світом  заправля,
а  інша  їй,  як  той  шакал,  вторує,
он  диригент  хором  ослів  керує,
а  люд  кричить  не  "Браво",  а  "Ганьба!"

Там  неук  у  історію  заліз
і  підправляє  щось  і  "коректує",
той,  де  не  треба,  щось  собі  будує,
а  той  прогресу  відкопав  десь  ...віз.

А  титули  всім  сипляться,  як  сніг:
отой  вже  доктор,  той  ще  кандидатом,
отой  письменник  із  мільйонним  статком,
а  інший  враз  поетом  стати  зміг.

Та  так  себе  розніс-проголосив  -
неординарний,  культовий,  відомий.
Від  його  віршів  у  душі  оскома,
наче  із  дички  яблуко  вкусив.

А  інший  вже  витає  поміж  хмар
поетом  всіх  галактик  і  сузір"їв,
хоч  захмелів  порядно  на  подвір"ї
і  міцно  до  чарчиноньки  припав.

Спиніться,  хлопці!  Не  смішіться  хоть,
не  галасуйте  так  усі  одразу!
Ми  від  природи  всі  є  віршомази,  
Поетами  назве  тільки  народ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342697
дата поступления 08.06.2012
дата закладки 04.07.2012


Борода

ЄВРО 2012

Неначе  буря  краєм  пронеслась  -
враз  загуділо  все  і  закричало:
"Оле,  оле!"  і  сонце,  ніби  м"яч,
з  свистуником  виглядує  з-за  хмари.

Країна  -  як  безмежний  стадіон,
міста  і  села  -  гомінкі  трибуни,
наче  зненацька  нас  взяли  в  полон,
а  ми  від  радощів  ім"я  своє  забули.

Шістнадцять  мов  ефір  переповня,
а  прапорів  -  веселка  віддихає!
Зафутболіло,  заГОЛилося  щодня,
і  зафанатилось  від  зір  до  небокраю.

Триває  свято.  Пристрасті  ростуть,
тоталізатори  у  ставках  заблукали,
синдром  фіналу,  наче  каламуть,
заповнює  дороги  і  вокзали.

Росте  напруга.  Хто  він  -  чемпіон?!
Очікуємо  раз  в  чотириріччя,
а  відповідь  шукає  стадіон
у  кожній  грі  такій  непересічній.

Щось  зміниться  як  взнаємо  ім"я?
Звичайно,  ні!  Та  в  місяць  цей  щасливий
забулось  все  -  і  криза,  і  війна,  
і  м"яч  летить,  неначе  голуб  миру.

''''''''''''''''''''''''

Лиш  не  забути  б  хто  ми  справді  є,
у  ейфорії  свята  не  зблудити,
посеред  мов  в  фінальному  фоє
свою  уже  навік  не  загубити.

Щоби  опісля  не  ковтати  сіль,
не  борсатись  в  трясовині-болоті,
не  споглядати  на  весь  світ  звідтіль
через  ту  сітку  в  клітку  на  воротях.  

Запам"ятати  ім"я  тих  гравців,
хто  не  на  полі  грає  у  футбола,
і  суддів  тих  з  Печерських  берегів,
чий  арбітраж  завжди  на  грані  фола.

І  зрозуміти,  що  і  в  святе  це,
і  в  інші  свята,  що  не  є  секретом,
оті  гравці  замість  м"яча  яйце
по  наших  нервах  котять  в  кабінетах.

Що  їх  вже  ігнорує  Вільний  Світ,
і  свято  влаштувати  -  цього  мало,
червону  картку  Головний  Арбітр
їм  показав  задовго  до  фіналу.

І  ми  гукнем  після  змагання  так,
що  й  суддям  відгукнеться  всім  немило,
є  у  футболі  недовіри  знак,
так  зрозумілий:  "Всіх  гравців  -  на  мило!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343709
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 04.07.2012


Олександр ПЕЧОРА

Вечірня вулиця дитинства…

*      *      *

Вечірня  вулиця  дитинства.
Спиняюсь:  роки  вже  болять.
Присісти  б.
Ніколи  й  стоять.
Ступаю  важко,  та  врочисто.

А  почуття  дитинно  кличуть!
Думки  до  хатнища  летять.
Ген-ген  вагони  торохтять.
Десь  поруч  –  коники  цигичуть.

Немає  часу  оглядатись:
кудись  невпинно  спішимо
і  мимоволі  грішимо.
Відвикли  вже  поради  брати.

Ось-ось  вона  –  завітна  мрія.
І  де-не-де  ще  ліхтарі.
Ще  світять  спогади  старі,
бентежить  душу  ностальгія.

Яка  ясна  й  сумна  вечірка!
До  гнізд  старих  приліт  птахів.
Ген  –  вигін.  Щебет  дітлахів.
Бабуся-бджілка  на  причілку.

Воркоче  серце,  груди  тисне...
Пожнив’я,  голубе,  твоє!
Ось  рідний  двір.
Думки  роєм  –
у  вулик
вулиці
дитинства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348159
дата поступления 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012


Олена Iськова

Шалена драма

Вона  закохалась
В  його  несміливість.
Її  чарувала
Дитяча  грайливість.
Її  дивувало,  
Як  часто  він  сниться,
Хоча  вона  знала—
Це  скоро  скінчиться…
А  він  не  здавався
Щодня  і  щоночі,
То  хвилями  грався,
То  ніжно  у  очі
Бездонні  вдивлявся…
Божився  любити…
У  вірності  клявся…
Казав,  що  не  жити
Без  неї  такої…
Казав,  що  не  кине:
До  неї  одної  
З  край  світу  прилине…
Не  мала  спокою,
(  А  він  носив  квіти…)
Бо  була  Рікою,
А  він  звався  Вітер…
І  були  хвилини
Пронизані  щастям:
Він  кожну  краплину
Торкав,  мов  причастя…


…На  дереві  віти
Сріблили  морози.  
Чекала,  що  Вітер
Утре  її  сльози…
Чекала—прилине,
Коханням  зігріє.
(Божився  :  не  кине—
Брехати  не  вміє…)
І  він  повернувся…
Холодний  й  байдужий.
Поглянув,  надувся…  
Вона:  «Милий  друже…»
Не  слухав  ридання,
Ту  синь,  що  голубив
Підняв  спозарання
І,  вишкірив  зуби,
Плескав  об  каміння…
А  Річка  мовчала.
В  коханні  терпіння,
А  Річка—кохала…
…А  він  не  здавався,
Ще  дужче  сердився.
Коханням  він  грався,
Бо  Вітром  родився…

Шаленій  цій  драмі
Нема  виправдання.
Як  хвилі  об  камінь  
Розбилось  кохання…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347989
дата поступления 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012


Тамара Шкіндер

Липнева ніч

Липнева  ніч.  Так  близько  до  світанку.
Сховався  сон  зрадливо  у  пітьмі.
Лиш  вітерець  погойдує  фіранку.
Нуртують  душу  спогади  сумні.

Липнева  ніч.  Чому  ж  не  спиться  нині?
Палітра  дум  міняє  кольори
І  зупиняє  погдяд  на  світлині
Щасливо  безтурботної  пори.

Стирає  пам"ять  партитуру  скерцо.
Самотність  доторкнулась  тихо  пліч.
Чомусь  нестримно  защеміло  серце...
І  стала  довгою  коротка  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347584
дата поступления 02.07.2012
дата закладки 03.07.2012


Дощ

Літо

Купалось  літо  в  океані  трав,
Гарячий  вітер  хвилями  котився.
У  лісі  липень  ягоди  збирав.
У  полі  липень  колосом  налився.
Мале  звірятко  нишкне  в  холодку,
Чатуючи  матусю  з  полювання;
Зозуля  час  рахує  у  гайку,
Підкинувши  маля  на  виховання.
В  гніздечку  підростає  пташеня  -
Дорослим  птахам  додалось  турботи:
Годують  ненажерливе  щодня,
Не  нудяться  й  хвилини  без  роботи.
Збирають  бджоли  сонячну  росу
Від  рання  й  до  смерку,  без  відпочинку.
У  вулик  свій  ті  крапельки  несуть,
Годуючи  себе  й  свою  личинку.
І  тільки  ми  гайнуємо  свій  час
Та  безкінечно  правим  теревені,
Хоч  добре  знаєм,  що  ніхто  за  нас
Нам  не  наповнить  власної  кишені.
...Вгорі  ані  хмариночки  нема,
Гладінь  ріки  у  сяйві  голубому.
Не  віриться,  що  в  світі  є  зима.
Не  віриться...  на  пляжі  золотому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347843
дата поступления 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012


Радченко

Я здивована

Я  здивована  твоїм  "кохаю",
Зачарована  твоїм  "прости".
Ниточку  розлуки  обриваю  -
Хай  горять  за  нами  всі  мости.

Посмішка  твоя  бентежить  серце
І  хвилює  душу  погляд  твій,
Бо  звучить  надії  ніжне  скерцо
Й  затихає  туги  суховій.



P.S.Вірш  написаний,  після  прочитання    роману
М.Ф.Достоєвського  "Білі  ночі".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347750
дата поступления 02.07.2012
дата закладки 03.07.2012


kulbabka

Колись і я чекала на крило…

Колись  і  я  чекала  на  крило...
Якби  ти  знав,  як  вперто  я  чекала!..
Вже  з  плином  літ  від  серця  одлягло,
На  попелищі  тільки  кволий  спалах,

Неначе  промінь  в  затінку  дібров-
Пробившись,  раптом  щезне  за  хвилинку.
Колись  і  я  трималась  за  любов,
Мов  за  крихку  тоненьку  соломинку.

І  не  згасила  проблиски  надій,
Коли  тепло  смарагдового  літа
Вмить  розчинилось  в  зустрічі  гіркій,
Погожа  днина,  сонцем  обігріта,

Урвалась  звуком  срібної  струни,
Війнула  в  душу  холодом  розлуки.
Колись  і  ти  між  іскорок  дрібних
Роздмухаєш  нові  душевні  муки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347700
дата поступления 02.07.2012
дата закладки 03.07.2012


Анатольевич

Колискова. (Сл. Insolito, сл. Інни Серьогіної)

Дорогі  колеги!  Рятуйте!  Не  можу  ні  заснути,  ні  текста  написати  до  своєї  "Колискової"!  Допоможіть!!!

Ура!  Вже  одна  добра  і  талановита  душа  обізвалась!

Нічка    прийшла    тихесенько    
До    зорі,    до    зорі.
Сном    привітала    хресників
(Діточок    у    дворі)
Щастя    в    торбинку    клалося
Вітерцем.    Вітерцем.
Щоби    гарненько    спалося
Кожну    ніч.    От    і    все.
Щастя    в    торбинку    клалося
Вітерцем.    Вітерцем.
Щоби    гарненько    спалося
Дітлахам.    От    і    все.

Котик    заснув    під    ніркою
Навмання.    Навмання.
Чом    запищало    гірко    так
Мишеня?    Мишеня.
Листям    летять    в    віконечко
Мрії    всі.    Мрії    всі.
Спи,    моє    любе,    сонечко
прилина    звідусіль
Листям    летять    в    віконечко
Мрії    всі.    Мрії    всі.
Спи,    моє    любе,    сонечко
прилина  звідусіль

Зранку    прийде    замріяний
Новий    день,    дивний    день
Щоб    у    горнятку    радості
Принести    нам    пісень.
Скільки    б    життя    не    квапило
Не    спішіть.    Не    спішіть.
Станете    ще    дорослими,
Бо    життя    -    тільки    мить
Скільки    б    життя    не    квапило
Не    спішіть.    Не    спішіть.
Станете    ще    дорослими,
Бо    життя    -    тільки    мить.


02.07.12

ID:  347731
Рубрика:  Вірші  ,  Казки,  дитячі  вірші
дата  надходження:  02.07.2012  21:12:04
©  дата  внесення  змiн:  03.07.2012  00:00:45
автор:  insolito


Ще  раз  ура!  Іще  один  талант  порадував  чудовим  текстом!  Дякую,  Інночка!


Сяє    на  небі  Зіронька
Золота,  золота.
А  Місяць  їй  у  промені
Сон-траву  запліта.
Постіль  шовкову  ніченька
Розстеля,  розстеля
І  в  колисанці  лагідній
Засина  моє  маля.
Постіль  шовкову  ніченька
Розстеля,  розстеля
Спи,  моя  ніжна  крихітко,
Засинай,  янголя.

Ти  спи,  а  я  тихесенько
Помолюсь,  помолюсь.
І    щиро  Божій  Матері,
Й  Небесам    поклонюсь,
Щоб  доленьку,  мов  річечку
Не  бурхливу,  дали.
Мов  у  віночку  стрічечки
Дні    барвистими    були.
Щоб  доленьку  кровиночці
Та  й  щасливу  дали.
Сон  під  ясними  зорями,
Бережуть  янголи.

Сяє      на  небі    Зіронька
Золота,  золота.
А  Місяць  їй  у  промені
Сон-траву  запліта.
А  завтра  любе  сонечко
Зазирне,  зазирне.
Ласкавим,  теплим    променем
Тебе      ніжненько    торкне.
А  завтра  любе  сонечко
Принесе  новий  день,
Щоб  пташенята  радісно
Щебетали  пісень.

 ІННА    СЕРЬОГІНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347589
дата поступления 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012


Борис Верховцев

Аборт?

Наружу  струясь  через  кожные  поры
 Кровавым  фонтаном  пробитой  аорты,
 Годами  ведутся  визгливые  споры
 На  тему,  насколько  моральны  аборты.

 Увы,недостаточно  беглого  взгляда
 В  вопросе  вмешательства  в  плодные  воды:
 Ведь  род  человеческий  всё-таки  надо
 Стараться  продлить  через  тяжкие  роды.

 С  другой  стороны,  согласится  не  всякий
 Заделывать  в  год  по  кричащей  детине
 И  впроголодь  жить  в  отсыревшем  бараке,
 Погрязнув  в  долгах  и  унылой  рутине.

 По  божьим  словам  -  ожидает  расправа,
 Дорога  убийцам  заказана  к  раю,
 Не  очень-то  "за"  и  служаки  Минздрава,
 Но  если  заплатят-то  им  по  сараю.

 Почти  повсеместно  -  до  драки  дебаты,
 Конфликты  всё  глубже,  упрёки  всё  гаже,
 Спокойно  живут  лишь  одни  азиаты:
 Они  об  абортах  не  слышали  даже.

 Наличие  гелей,  спиралей,  кондонов
 Отнюдь  не  снимает  с  людей  опасенья,
 Расчёты  -  фигня  против  высших  законов:
 В  четверг  пронесло  -  залетишь  в  воскресенье.

 Допустим,  что  выскрести  девка  решила
 Твой  щедрый  подарок  ко  дню  альпиниста-
 И  мир  эскулапская  лапа  лишила
 Альбера  Камю  или  Ференца  Листа.

 Хотя,посмотрев  на  засилье  уродов,
 Порою  хотелось  бы  санкций  беззлобных:
 Частично  внедрить  запрещение  родов-
 Табу  на  создание  им  же  подобных...

 Поток  аргументов  иссякнет  едва  ли,
 И  спорить  о  вечном  -  такая  морока...
 Но  искренне  рад,  что  в  подпольном  подвале
 Я  не  был  оторван  от  чрева  до  срока.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347502
дата поступления 01.07.2012
дата закладки 02.07.2012


Олена Iськова

Літала в снах заплакана душа…

Літала  в  снах  заплакана  душа:
Шукала  скрізь  хоч  крихітку  любові.
А  люди  злії  пісню  і  вірша
Байдуже  обривали  на  півслові.
Душа  сліпа  в  наївності  своїй
Тягнула  знов  до  них  наївно  руки…
Плювали  люди  в  найсвятіше  їй,
Терзали  серце,  ніби  чорні  круки.
Тож  з  кожним  днем  важкішає  політ,
Обдерті  крила,  серце  ледь  жевріє.
Але  душа  не  сердиться  на  світ—
Весна  прийде  і  сонцем  відігріє…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326211
дата поступления 29.03.2012
дата закладки 01.07.2012


Олена Iськова

Терпке життя…

Пролетіли  роки,  як  розгнуздані  коні,
І  незчулась,  як  в  коси  вплелась  сивина.
Не  дав  Бог  ані  сина…
                                     Ні  долі….
                                               Ні  доні….
Навіть  смерті  не  дав,  хоч  жадана  вона…
В  неї  теж  тато  був—  нагадає  світлина,
Тільки  ім’я  його  вкарбував  обеліск.
Пам’ятає  в    війну  як  горіла  хатина.  
Пам’ятає  в  ній  крики  і  полум’я  тріск.
А    в  неповних  тринадцять  на  ферму  ходила,
Рученята  доїли  там  групу  корів.
Молоко  для  сестрички  у  грілці  носила,
Хоча  знала—це  шлях  до  страшних  таборів.
А  життя  круговерть  не  давала  спочинку:
Сірі  будні  колгоспні  сплітались  в  літа.
Малювало  життя  чорно-білу  картинку.
Зупинилася…
               Пізно….
                             Вона  вже  не  та….
…  У  сестри  повен  дім  і  дітей  і  онуків,
Вони  рідні  і  їй:  тільки  ними  й  жила,
Віддавала  найкраще  для  них  без  принуки,
А  натомість  чекала  хоч  крихту  тепла.
Та  нав’язлива  старість  хилила  додолу:
То  посіє  хвороб,  а  то  сили  вкраде…
Та  ніхто  не  провіда  бабусеньку  кволу.
А  вона  йде  по  воду--  не  раз  упаде,
Обібрати  картоплю—складнюща  робота,
Перепрати  білизну  не  сила  уже…
Від  держави  відсутня  належна  турбота,
Та  воно  і  не  дивно:  це  горе  чуже…
Тут  і  рідні  не  ходять…  Хіба  на  Великдень  
Чи  в  Різдво  завітають:»Ну  як  ти?  Жива?»
І  зіщулиться  мовчки  бабусенька-злидень.
Таки  тонуть  в  сльозах  найтепліші  слова…
Не  беруть  у  притулок:  піклуються  рідні!
Уже  й  хата  на  них  і  паї  віддала.
А  для  неї  лишили  лиш  спогади  бідні
І  дивитись  на  їхнє  життя  звіддаля…                                                                                                                                                                                                                                                              
Вже    плетуться  роки,  як  потомлені  коні.
Німий  свідок  страждань  і  біди--    сивина.
Не  дав  Бог  ані  сина…
                                     Ні  долі….
                                               Ні  доні….
Навіть  смерть  не  дає,  хоч  жадана  вона…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346650
дата поступления 27.06.2012
дата закладки 01.07.2012


tatapoli

МОЙ ДРУГ

С  егодня  ты  в  греховном  мраке,
Г  невишь  Творца,  вредя  другим,
О  днажды,  знай,  проснешься  в  страхе,  
Р  ешишь,  что  надо  стать  иным.  
А  сил,  растраченных  впустую,  их
Я  вно  больше  не  вернуть,  

С  мотря,  не  видеть  жизнь  иную,
А  только  в  омуте    тонуть.
М  еняться  надо  чем  пораньше,

С  егодня  сразу  и  навек,
В  едя  борьбу  с  собой  без  фальши,  
Е  два  ль  забыв,  кто  -  человек!
Т  ы  жизнь  свою  не  жги  напрасно,
И  зря  не  сокращай  свой  путь,

Д  ругим  свети,  пусть  будет  ясно,
Р  уки  подать  им  не  забудь!
У  той  черты,  где  нет  порога,  и
Г  де  кончается  твой  мир,
И  стока  нет,  но  есть  дорога,
М  инуя  тень,  светить  другим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343188
дата поступления 11.06.2012
дата закладки 30.06.2012


Тетяна Луківська

Осінній етюд

Холодний  подих  зледенілих  зірок
Спадає  тихо  на  осінній  сад.
Така  ж  щоднина,  знову    понеділок...
А  в  пам’яті  зринає    листопад.
Кружляло  сумно  золоте  листів’я.
Утомою  зсипалося  до  ніг.
В  любові  я  була  для  тебе    рівня,
А  ти  мене  у  зраді  переміг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294263
дата поступления 19.11.2011
дата закладки 30.06.2012


Анатольевич

Вальс осенних грёз. На стихи автора amigo

Очень  понравились  минорные  осенние  грёзы...  Рискнул...  Написал...  Правда,  автор  хотел  дописать  стих,  поэтому  это  может  быть  не  окончательный  вариант...  И  музыки,  и  текста.  Если  автору  текста  не  понравится  мой  вариант  музыки  -  милости  прошу  к  сотрудничеству  коллег-поэтов!

Вальс

Пишу    я    вальс    осенних    грез,    пишу    в    миноре,
О    небесах    в    порывах    слез,    о    грустной    доле.
Пишу    о    листьях,    падших    вниз    в    тоске    осенней,          
О    журавлях,    пронзивших    высь    стрелой    последней.    
Пишу    о    листьях,    падших    вниз    в    тоске    осенней,          
О    журавлях,    пронзивших    высь    стрелой    последней.    
 
О    прахе    дней    спешащих    прочь,    сложившись    в    годы,
О    ярких    снах,    летящих    в    ночь    под    эти    ноты.
О    том,    что    счастье    -    мой    курьез,    с    судьбой    мы    в    ссоре,
Пишу    я    вальс    осенних    грез,    увы,    в    миноре.
О    том,    что    счастье    -    мой    курьез,    с    судьбой    мы    в    ссоре,
Пишу    я    вальс    осенних    грез,    увы,    в    миноре.

ID:  300041
Рубрика:  Вірші  ,  Лірика
дата  надходження:  14.12.2011  22:29:57
©  дата  внесення  змiн:  15.12.2011  01:26:47
автор:  amigo

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347234
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012


Любовь Козырь

* * * (где-то внутри)

Где-то  внутри  осколком  застряла  осень:
Ноет  частенько  и  плачет  в  душе  дождями.
Кто  меня  так?  –  Об  этом,  увы,  не  спросят,
Всё,  что  случилось,  останется  между  нами.

Где-то,  совсем  на  дне,  притаилась  льдинка,
Колет  порою,  что  хочется  выть  от  боли.
Грусть  надоела…Пора  бы  сменить  пластинку…
Нету  других?  Проклятье!  Напиться,  что  ли?...

29.06.2012.


©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347165
дата поступления 29.06.2012
дата закладки 29.06.2012


Юрвас

Аутотренинг для женщин (мужикам читать не обязательно)

Рекомендую  женщинам  повторять  это  каждое  утро  перед  зеркалом  не  менее  трёх  раз:  ЛАСТОЧКОЙ  ЦЕЛЫЙ  ДЕНЬ  ЛЕТАТЬ  БУДЕТЕ  !  

Гляну  в  зеркало  с  утра:
До  чего  я  хороша!
Даже  лучше,  чем  вчера!
И  поёт  моя  душа!

Шёлк  волос  -  копной  густой,
Ушки  -  кружевом  резным…
Как  русалка  в  сказке  той,
Вею  таинством  лесным.

Брови  –  птицами  вразлёт,
В  глазках  –  сонмы  бесенят,
Губки  –  сладкие,  как  мёд:
Даже  старца  опьянят!

Страстью  дышит  чудо-грудь:
Рвут  соскИ  на  блузке  нить!
(надо  будет  как-нибудь
мне  соседа  подразнить!)

Ножки  –  зависть  для  Венер…

А  ещё  для  РАЗНЫХ  мест
Так  мила  краса  манер,
Так  изящен  каждый  жест!

Гляну  в  зеркало  с  утра  –  
Краше  в  мире  девки  нет!
И  сегодня,  и  вчера  –  
Мне  всегда  семнадцать  лет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221653
дата поступления 12.11.2010
дата закладки 28.06.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Мазур Наталі :: Доню, моя донечко

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316994

Від    біди,    печалі    і    тривог,
Збереже    усіх    хай    Бог!

     Доню,    моя    донечко,    сльозинко    на    очах,
     Відлітаєш    ти    від    мене    у    життєвий    шлях,
     І    де    б    не    була    ти,    у    які    не    йшла    світи,
     Мамина    молитва    тебе    буде    берегти.

 Від    біди,    печалі    і    тривог,
 Збереже    тебе    хай    Бог!

     Не    шкодуй    із    серця    людям,    доню,    теплоти,
     Будь    завжди    привітна    і    до    всіх    ласкава    ти,
     Щоб    життя    колискою    для    тебе    все    було,
     А    знайдеться    милий,    на    його    зіпрись    крило.

   Від    біди,    печалі    і    тривог,
   Збереже        удвох    вас    Бог!

     Тільки,    доню,    пам'ятай    про    батьківський    поріг,
     Про    матусі    серце,    що    для    тебе    оберіг.
     Знаю,    заклопотана    ти,    та    хоча    б    до    свят,
     Привози    бабусі    ти    онуків-пташенят.

   Від    біди,    печалі    і    тривог,
   Збереже    усіх    нас    Бог!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341834
дата поступления 04.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Тетяна Луківська

Чуже соло

Лук'яна  любила  недільні  ранки.  Вставала  без  поспіху,  адже  вихідний.  Та  сьогодні  вона  прокинулась  якось  стривожено.  Роззирнулася  навколо:  ніби  все,  як  завжди.  Чому  ж  так  неспокійно  на  серці?  І  враз  згадала  –  сон!  Ось,  що  розтривожило  її  душу.  Радислав  спокійно  сопів  поруч.  А  уві  сні  він,  попрощавшись,  пішов  за  горизонт.    Лук'яна  ж  тільки  руки  простягала  навздогін.    Посміхнулась  якось  силувано.  «То  ж  сон  !»  -  втішала  себе.    А  в  очах  смуток  нічної  розлуки.  
   З  Радиславом  вони  жили  добре,  як  кажуть,  людям  на  заздрість.  Одружилися  ще  студентами.  Розпочинали  подружнє  життя  біднувато,  але  з  вірою,  що  це  тимчасові  труднощі.  Так  і  було.  Обоє  влаштувалися  на  цікаву  роботу.  Хай  не  дуже  оплачувану,  але  для  душі    таки  додавала  задоволення.    Мали  музичну  освіту,  працювали  за  спеціальністю.  Тому  вдома  царила  вічна  атмосфера  творчого  пошуку.  Лук'яна  особливо  любила  вечори.  Кава,  заварена  чоловіком,  і  його  гра  на  саксофоні  їх  улюбленої  мелодії.  Це  був  неперевершений  твір,  який  щовечора  ще  більше  об'єднував  їхні  закохані  серця.  І  все  це  для  неї.  А  потому  жінка  розповідала  про  свої  успіхи  в  музичній  школі,  де  вела  уроки  музики  для  дітей.    У  їхному  світі  не  було  зайвих  речей,  людей  і  надуманих  проблем.  Вони  жили  музикою  і  коханням.  Отака  собі  щаслива  творча  сім'я.  
Двоє  дівчаток,  які  народилися  поспіль  шести  років,  тільки  додали  щастя  у  їх    молоде  життя.  Правда,  Лук'яна  на  деякий  час  залишила  викладання,  адже  домашньої  роботи  додалося  немало.  Трішки  сумувала  за  музикою.  Але  наступав  вечір  і  гра  Радислава  на  саксофоні  знову  вливалася  у  серце  жінки,  відкидаючи  щоденну  материнську  втому.  З  часом  і  дівчатка  прилучилися  до  вечірніх  музичних  слухань.      А  старша    Маша  вже  почала  відвідувати  музичну  школу.  Лук'яна  допомагала  донечці  опановувати  нові  знання,  радіючи,  що  дівча  так  щиро  сприймає  музику.  Ну,  хіба  ж  це  не  щастя?  «Я  щаслива!»  -  не  раз  шепотіла  собі  жінка,  обіймаючи  чоловіка,  або  пригортаючи  дітей.    І  ось,  «нате  вам»  –  сон.    Жінка  поспіль  всього  дня  старалася  забути  це  видіння,  а  воно  так  нав'язливо  смикало  серце.    Ще  й  Радиславу  довелося  сьогодні  поспішити  на  якийсь  урочистий  захід,  невчасно  захворів  колега.  Вихідний  день  не  вдавався.  Не  мала  місця  вдома,  вирішила  пройтися  містом.  Передзвонила  до  найкращої  подруги,  запросила  її  в  улюблену  кав'ярню  на  чашку  кави.  Але  і  це  не  приносило  заспокоєння.  Тривога  чомусь  не  покидала  її  серце,  а  щомиті  все  більше  і  більше  стискала  груди.  Здавалося,  зараз,  саме  зараз  щось  змінить  її  щастя.  
- Ти  якась  стривожена,  Луко?  –  зазирнувши  у  вічі,  перепитала  подруга.  
- Якесь  відчуття  внутрішнього  дискомфорту,  Олю,  -  відповіла,  підводячись.  Ходімо  на  вулицю,  десь  би  музику  хорошу  послухати,  відвела  б  душу.  -  Відчула,  що  насправді  зараз  їй  цього  хочеться.  
- Давай  у  парк,  там  який  музичний  калейдоскоп  обіцяли,  чула  оголошення  сьогодні  вранці  по  нашому  радіо.  
 Якось  невпевнено  вирушили  у  напрямку  до  парку.  «Не  може  там  бути  такої  музики,  щоб  заспокоїла  мою  душу»,  -  подумала,  але  продовжувала  йти  Лук'яна.  І  справді,  з  парку  долинали  звуки  оркестру.  «Тільки  не  це,  -  смикнулася  і  зупинилася.    -  Мені  б  послухати  гру  саксофона»,  -  мелькнула  думка.  А  вголос  додала:  
           -      Напевно,  не  допоможе.  
           -    Спробуємо  розвіяти  твою  печаль,  -  посміхнулася  Ольга,  підхопивши  Лук'яну  під  руку,  легенько  підштовхуючи  до  входу.  
А  музичні  акорди,    ніби  підтверджуючи  свою  велику  силу  змінили  інструмент.  Соло  затягнув  саксофон.  Виспівував,  тужив,  плакав,  печалився  і  мріяв.  Лук'яна  заслухалась  і  задивилася.  Інструмент  виспівував  душею  красивої  молодої  дівчини,  яка  тремтливо  роззирала  натовп  слухачів,  що  аплодисментами  щиро  дякували  за  виконання.    І  ось  знову  красуня  притулилася  вустами  до    саксофона,  відтворюючи  нові  акорди.  Стрепенулася  душа  Лук'яни.  Це  була  її  улюблена  музика.  Це  саме  та  вечірня  мелодія  її  кохання.  Притулившись  до  плеча  подруги,  вслухалася  у  ніжні  і  такі  знайомі  звуки.  Неначе    знову  щастя  повернулося  до  жінки  і  не  було  дивного  сну  та  тривоги.  «  А  й  справді,  що  за  вигадки,  але  чому  так  тріпоче  серце?»  -  прошептала  про  себе  Лук'яна.
-      Пішли,  Олю,  десь  присядемо  неподалік  і  послухаємо  гру.  Гарно  грає  дівчина,  чи  не  так?
-      Чудово.  Таку  музику  можна  слухати    щоденно.
-      А  я  й  слухаю.  Адже  саме  цією    музикою  ми  розпочинаємо  свій  вечір  з  родиною.
-    Тому  ти  так  і  стрепенулася,  коли  почула?  
Жінки  присіли  неподалік,  готові  до  продовження,  але  зазвучали  інші  інструменти.  Звично  лилися  акорди,    вже  не  торкаючись  жіночої  душі.
- Луко,  а  ось  і  автор  виконаної  музики.  Дивись  яка  красуня.  І  не  сама,  мабуть,  це    її  муза.  Яка  па.!!  –  і  притишила  фразу,  прикриваючи  від  Лук'яни    плечем  їхній  підхід.  Але  серце  знову  Лук'яни  схвильовано  защеміло.  І  жінка  глянула  вбік  доріжки,  де  проходила,  уже  віддалюючись,  названа  пара.  І  щось  до  болю  знайоме  було  в  поставі  чоловіка,  який  йшов  поряд  красуні,  ніжно  її  обіймаючи.  
             -          Ти  бачила,  Олю?  Це  він!
-  Чекай  Луко.  Можливо,  це  творча  необхідність,  -  якось  знічено  спробувала
заперечити  подруга  гірку  правду.
- Ні,  Олечко,  саме  так  він  пішов  вдаль  уві  сні  сьогодні.  Тому  -  то  так  пече  мені  серце  зранку,  віщуючи  розлуку.  Тепер  я  знаю,  чому  саме  цю  музику  він  грав  щовечора,  замріяно  слухаючи  музичні  акорди.  Він  не  мені  її  грав,  а  їй.  
- Не  поспішай,  зарано  робити  висновки.  Звинувачуючи,  ти  втратиш  його.  Адже  сама  знаєш,  які  творчі  натури  непостійні.  Зачекай.  Іще  не  вечір,  як  кажуть.  
- Так,  так,  подруго.  Ходімо.  Мені  додому  б  зараз.  Тільки  там  я  зможу  зібратися  з
думками.
   Лук'яна  повільно  підвелася,  притримуючи  долоню  на  грудях,  вгамовуючи  неспокій..  «Ні,  вона  не  готова  до  таких  випробовувань.  Не  готова!»    –  пекла  думка.  Проходили  повз  літній  театр,  де  вже  завершився  музичний  калейдоскоп.  
- Чекай,  Олю,  -  жінка  рвонулася  до  афіши.  –  Так  і  є.    Озима  Раделя.  Вона  з  Білорусі.
Ось  чому  так  часто  і  довго  літні  гастролі  були  саме  там.  Попрощалися  з  подругою  сумно.  Слів  не  було.  Все  надвечір'я  Лук'яна  ходила  по  кімнаті.  Вона  шукала  розумне  рішення.  Та  думка  пекла  образою,  а  зраджене  серце  болем,  заважаючи  розуму  правильно  зважити  ситуацію.  Вечір  наближався,  а  Лук'яна  ще  більше  хвилювалася.  Вона  не  знала  що  робити.  І  врешті  поклалася  на  долю,  відпустивши  із  серця  розпуку.  Добре,  що  дівчата  надійшли,  заклопоталася  дітьми,  зібравши,  наче    у  вузлик  печаль  і  біль  неочікуваної  події.
Хрипнули  двері.  Тільки  так  заходив  Радислав.  А  вона,  якщо  була  вдома,  впізнаючи  його  прихід,  летіла  назустріч  коханому.  Лук'яна  слухала  себе,  але  чомусь  єство  не  здригнулося,  не  підштовхнуло  її  до  дверей.  Вдала,  що  заклопотана  господарством,  відійшовши  в  іншу  кімнату.
- Агов!  А  чому  мене  ніхто  не  зустрічає!  –  галаснув  Радислав  від  порога.  Дівчата,
неначе  горобці,  пострибали  назустріч  батькові,  щось  цвірінькаючи,  а  Лук'яна  стояла,  обіпершись  об  стіну,  не  рухаючись.  «Не  можу  вдавати,  що  нічого  не  змінилося,  не  можу.  Як  же  бути?  Не  хоче  фальшивити  душа  моя,  -    шептала  до  себе  жінка,  підхоплюючи  долонею  непрохану  сльозу.  -    Як  же  ж  він  міг  дарувати  почуття  для  обох».  -  перепитувала  себе  жінка.  Швиденько  кинулася  до  робочого  столу,  розгорнула  будь-які  ноти,  вдивляючись  в  сторінки  і,  не  бачачи  нічого.  Кроки  за  спиною  і  мовчанка  Радислава  змусили  підняти  погляд  на  чоловіка.
- Кохана,  щось  сталося,  ти  якась  стривожена  і    не  чуєш,  що  я  вже  прийшов?  –
нахилився  до  неї,  ніжно  обіймаючи  за  плечі.  «Так  і  її  пригортав»,  -  струснулась  від  обіймів.
- Ні,  пусте.  Ти  не  знаєш,  де  ноти  нашої  улюбленої  мелодії?
- Ось  повечеряємо,  я  тобі  її  зіграю,  а  потім  пошукаю  ноти,  -  пожартував  Радислав,  -  а  ти  мені  розкажеш  чому  сумна,  люба.
- Ти  ж  не  любиш  її  слухати  двічі,  це  ж  твій  принцип.  Ніколи  не  повторювати,  аби  не  порівнювати,  бо  тоді  це  не  подарунок,  а  репетиція.  Хіба  забув?  –  неочікувано  для  себе  пролепетала  жінка.
- А  ми  й  не  будемо  повторювати,  бо  я  тобі  її  так  зіграю,  як  ніколи  не  грав.  
- Так,  як  сьогодні  грала  виконавиця  з  Білорусі?  –  кинула  знову  експромтом  слова
в'їдливо  і  голосно.  Мабуть,  саме  так  зреагувало  знічене  серце  жінки.  Мить  мовчанки  здалася  годиною.  Лук'яна  сиділа  за  столом,  а  поруч  зацепеніло  мовчки  стояв  Радислав.  Ось  та  хвилина,  яка  вирішувала  їхню  долю.
-  Ти  все  знаєш,  -    тихо  промовив,  ледве  витискаючи  слова.
- А  багато  треба  знати,  аби..?  –  Ні,  розмовляти,  запитувати  зовсім  не  хотілося.
Лук'яна  так  і  залишилася  сидіти  біля  столу,  тремтіли  коліна,  пекло  глибоко  в  душі.  
- Мамо,  тато  кудись  пішов,  попрощався  з  нами.  Куди?  У  відрядження?  –  зазирнула  у  кімнату  Маша.  –  Але  саксафон  залишився.  Забув?  Повернути  його,  він  ще  недалеко?  Мамо!  –  тривожно  випалила    відразу  усі  слова  дівчина.  
- Ні,  -  стараючись  спокійно  вимовити  слова,  Лук'яна  вдавано  посміхнулася.  –  Якщо  забув    інструмент,  тоді  обов'язково  повернеться,  ти  ж  знаєш  доню  без  нього  він  нікуди.  
Дівча,  вгамувавшись,  зникло,  а  Лук'яна  продовжувала  думати.    «Ось  і  вирішила  доля  за  мене,  залишивши  у  подарунок  мертве  соло.  Воно  ж  бо  було  не  для  мене,  тому  і  не  звучатиме  більше.  А  попереду  ще  півжиття  і  пройти  доведеться  без  нього.  Сон  в  руку»  -  підтвердила    пошепки,  виплакуючи    свою  любов  Лук'яна.    Та  лише  одна  сльозинка  скотилася  зі  щоки  жінки.  Сьогодні    музика  у  її  житті  дограла  свій  останній  акорд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343727
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 22.06.2012


Любов Іванова

НЕ ИЩИ…

Не  ищи  меня  там,  где  мне  быть  не  по  нраву..
Где  в  мирских  ледниках  замерзает  душа.
Где  на  берег  любви  омут  смыл  переправу
Черным  зевом  своим  в  естестве  куража..

Не  ищи  меня  там,  где  зловещие  вьюги,
Там,  где  сизый  туман,  как  чепец  мерзлоты.
Где  зовут  холода  то  в  друзья,  то  в  подруги..
Где  по  воле  своей..  оказался..  и  ты..

А  коль  в  лето  войдешь  -  не  пройди  меня  мимо..
У  любви  моей  грелся  ты  раньше  не  раз.
Не  ищи  меня...  Нет...  Не  бываю  я  в  зимах...
Где  сверкают  снега  переливами  страз..

Не  ищи  меня  там,  где  сердцами  не  грелись,
Не  веди  за  собой  по  хрустящему  льду...
Я  вкусила  с  тобой...  лета  жаркого  прелесть..
В  мир  холодной  души  ..  я  к  тебе..  не  приду..

Мне  не  жить  никогда  на  студеной  планете..
Мне  хоть  час..  мне  хоть  миг..  но  с  тобой.  у  огня..
Пусть  останусь  одна,  только  чувствами  в  лете..
Не  ищи..  Вспоминай...  с  теплым  сердцем  меня..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11206217050

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345433
дата поступления 21.06.2012
дата закладки 22.06.2012


Мазур Наталя

Ничего не случилось (Автор музыки Виктор Ох)

Послевкусие  от  прочитанного
Весняна  Осінь  "В  серці"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207#com1544878

Ничего  не  случилось.  Все  также  рассвет
Силуэты  деревьев  рисует  на  стенах.
Только  память  осталась  о  том,  чего  нет,
Слово  "мы"  впопыхах  перечеркнуто  мелом.

Ничего  не  случилось.  Опять  суета,
Где-то  губы  влюбленных  слились  в  поцелуе.
Только  в  доме  надрывно  звенит  пустота,
Слово  "нас"  растворилось  и  не  существует.

Ничего  не  случилось.  Заплаканность  глаз
У  любви  отнимает  небесные  крохи.
Только  кто  мне  ответит,  зачем  каждый  раз
По  утрам  неизменно  готовлю  два  кофе?


07.06.2012г.                          14:00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342525
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Віталій Назарук

Хто про що

Любителям  гумору

Прийшов  дідусь    до  лікаря,  сів  під  кабінетом,
Перед  ним  дві  молодиці  ділились  секретом,
Розмовляли  про  котлети,  про  супи  і  вина,
В  діда  в  шлунку  забурчало  і  побігла  слина,
Подивились  молодиці,  що  дідусь  старенький,
Ви  проходьте,  ми  встигнемо,  тільки,  щоб  швиденько.
Дід  постукав  тихо  в  двері,  почулося  «Прошу!»
Біля  жінок,  що  сиділи,  лишив  свою  ношу.
Привітався  до  лікаря  дідусь  із  порогу,
Опустив  старечі  очі,  дивиться  в  підлогу.
-  Присідайте,  -  каже  лікар,  -  які  в  Вас  болячки?
-  Щось  із  серцем  в  мене,  доктор,  спішить,  як  з  гарячки.
Як  одна,  то  ще  нормально,  дві  –  вже  задихаюсь,
А  на  третій  серце  скаче,  часто  зупиняюсь…
-  Ви,  дідусю,  ще  геройський,  я  Вас  поважаю,
А  у    мене  й  до  одної  сил  не  вистачає…
-  Це  про  що  Ви  так,  лікарю?  -  Про  жінок,  дідусю…
-  А  я  мовлю  про  сходинки,  я  ж  їх  так  боюся…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341965
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012


kulbabka

Я йду до тебе довго…

Я  йду  до  тебе  довго-крізь  роки,
Самотні  кроки  міряю  до  тебе...
Вже  і  гніздечко  звили  ластівки,
Густим  барвінком  голубіє  небо.

Порозплітали  коси  золоті
Плакучі  верби  над  дзеркальним  плесом.
І  все  мені  трапляються  не  ті
В  розмай  п'янких  вітроволосих  весен.

І  так  сную  самотньо  між  не  тих
Загублена  у  не  своєму  світі...
В  щербатий  глек  моєї  гіркоти
Ховає  сонце  промені  зігріті.

Снують  довкруг  метелики-думки:
А  чи  дійду,  чи  може  заблукаю?
Я  йду  до  тебе  довго-крізь  роки,
Немов  приблуда,  вигнана  із  раю.

(25.05.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата поступления 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Інни СерьогіноЇ :: Терпке кохання відпусти

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339768


 На    візерунках    вітражу
 Танцює    небо.
 Ковток    міцного    купажу
 Не    пий,    не    треба!
 Кохання    терпке,    мов    вино,
 Пусти    на    волю    –    
 З    полинним    присмаком    воно,
 З    відтінком    болю.

 Очей    зелених    і    сумних
 Не    помічаєш,
 Що    будеш    пити    щастя    з    них
 Іще    не    знаєш.
 Поміж    ромашок    вітражу    
 Всміхнулось    сонце:
 –  Тобі    на    них    поворожу
 На    склі    віконця.

 Не    став    чекати    промінець
 Твоєї    згоди,    
 Сплітав    над    косами    вінець    –    
 Вінець    свободи.
 На    візерунках    вітражу
 Танцює    небо,
 Ковток    міцного    купажу
 Не    пий,    не    треба!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341684
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Віктор Насипаний

РОГИ ( гумореска)

Збори  батьківські  у  школі.  Тато  не  встигає.
 Ледь  віддихавсь  і  до  класу  різко  забігає.
 Привітавсь  і  тихо  мовив,  може  й  не  по  темі:
 -  Вибачайте,  що  спізнивсь.  Із  рогами  проблеми.
 Правда,  правда,  чесне  слово.  Я  не  винуватий!
 Так  буває.  Як  спішиш,-  то  мусить  щось  ся  стати.
 Ви  не  думайте,  що  я  вам  брешу  прямо  в  вічі.
 Сам  дивуюсь,  поки  їхав,  роги  впали  двічі.
 Тут  озвалась  чиясь  мама.  Враз  заговорила:
 -  Роги  впали?  Це  на  краще.  Скоро  будуть  крила.
 Всі  регочуть.  Тільки  вчитель  розгадав  той  ребус:  
 -  "Роги"  впали  не  у  нього.  Їх  "згубив"  тролейбус.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341075
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 03.06.2012


Віталій Назарук

МОЄ КОХАННЯ

Твій  погляд  -  ніби  почерком  пера
Мені  хтось  написав  палке:    кохаю.
Хоч  сонце  в  небі  майже  догора,
Та  погляд  цей  я  кожен  день  чекаю.

Він  вдарить,  ніби  струм,  і  закипає  кров.
Роки…  Вони  поділись,  їх  немає…
І  ніби  ураган  знов  налетить  любов,
Вона  не  спить,  вона  мене  чекає.

Життя  йде  до  кінця,  пустішає  перон,
Та  серце  калатає,    просить  ласки.
Свою  любов  не  опишу  пером,
Вона  така,  як  з  чарівної  казки.

А  коли  любиш,  то  чекаєш  дня
І  вечір  -  це  пора,  що  навіть  зорі  гріють.
Моє  кохання  –  ти,    любов  моя,
Живу  коханням  і  про  нього  мрію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251214
дата поступления 02.04.2011
дата закладки 03.06.2012


She said: gray...

Ти цілувалась з вітром на світанні…

Ти  цілувалась  з  вітром  на  світанні.
Ховались  ви  обидва  серед  жита.
І  пристрасно  так,  нібито  востаннє,
він  плечі  обіймав  твої  відкрито.

Ось  бачу  гру  його  з  твоїм  волоссям,
але  чомусь  нітрохи  не  ревную.
Спокусник  вміє  заплітати  коси?
Я  в  нього  цю  науку  опаную.

І  щоб  він  не  казав  тобі  на  вушко,
чи  заглядав  в  блискучі  оченята,
чи  кликав  за  коханку  чи  подружку  –  
не  матиме  цей  звабник-вітер  свята.

Бо  підхоплю  любов  свою  на  руки,
щоб  десь  у  житі  зникнути  до  ночі.
Послухай,  мила  –  серце  вже  не  стука.
Воно  тремтить...
Бо  знов  кохання  хоче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата поступления 21.02.2012
дата закладки 03.06.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 37 (MERSEDES, Олена Iськова, Ромоданець, Лана Сянська, Валентин Бут )

MERSEDES

                   Ти  така…  

 Сьогодні    знову    ми    зустрілися    з    тобою
 На    землю    білий    облітав    із    яблунь    цвіт.
 Не    знаю,    що    в    той    час    творилося    зі    мною,
 Та    я    любов'ю    обіймаю    цілий    світ...

     Ти    така        рідна    і    кохана,
     Ти    така        ніжна    і    проста.
     Ти    моя    зірко    незрівнянна,
     Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    


 Я    часто    згадую    той    час    коли    з    тобою,
 Ми    ясні    зорі    рахували    у    ночі.
 Я    називав    тебе    так    ніжно    дорогою,
 Палахкотів    у    серці    вогник    від    свічі.
                     

     Ти    така        рідна    і    кохана,
     Ти    така        ніжна    і    проста.
     Ти    моя    зірко    незрівнянна,
     Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    


 Сказати    хочу    я    тобі,    що    ще    кохаю.
 І    мрія    ця    мене    не    зрадить    ні      на    мить.
 Тебе    в    думках    своїх,    ще    й    досі    пригортаю,
 І    за    тобою    серце    плаче    і    щемить...
   
     Ти    така        рідна    і    кохана,
     Ти    така        ніжна    і    проста.
     Ти    моя    зірко    незрівнянна,
     Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    

==============================

                 Олена  Iськова

                 Всепрощаюче  кохання  


Спадає    ніч    туманом    на    тендітні    плечі,
 Цілує    місяць    в    небі    зіроньку    ясну.
 Тебе    чекала,    мов    спасіння,    цілий    вечір,
 Бо    я    без    тебе,    милий    мій,    вже    не    засну.

     Я    тебе    зможу    відпустити.
     Ти    підеш,    ніч    зітре    сліди.
     Та    коли    стане    важко    жити,
     Знай,    що    я    жду    тебе    завжди.


 Проснеться    сонце    і    теплом    своїм    зігріє.
 Піду    з    відкритою    душею    в    новий    день.
 Але    насправді    спрагле    серце    зазоріє,
 Як    заспіває    соловей    для    нас    пісень.

     Ти    пробач    зболене    кохання.
     Ти    пішов  –  стерла    ніч    сліди.
     Все    життя    з    вечора    до    рання
     Лиш    тебе    ждатиму    завжди.  

                 

======================

           Ромоданець

                 НІЧКА  НА  КУПАЙЛА


До  себе  нічка-чарівниця  приманила.
У  теплі  луки  срібну  стрічку  заплела.
На  плесі  зоряне  намисто  променилось.
Купальське  вогнище  у  споминах  пала.

     Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
     Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
     Над  вогнем  радісно  стрибали.
     Миті  нам  не  забути  ці.

Чи  то  соромлячись,  ховавсь  за  хмари  місяць.
Чи  навмання  їх  табунцями  підганяв.
Я  говорив:  “Пливи,  русалочко,  не  бійся.
Адже  сьогодні  нас  Перун  охороня!”

     Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
     Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
     Ти  моя  зіронька  кохана.
     Чари  нам  не  забути  ці.

Ми  не  змогли  усіх  пісень  переспівати.
Зате  для  нас  чарівна  квітка  зацвіла.
Купальська  ватра  буде  душі  зігрівати.
Сварожич-вітер  нашу  пісню  заспівав.

     Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
     Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
     Ти  моя  ладонька  кохана.
     Слізонька  сяє  на  щоці.

========================


   Лана  Сянська

                     Запах  кави...

ЯкОсь  зайшов  я  до  знайомої  кав’ярні,
Побачив  дівчину  -  сиділа  при  столі.
Чомусь  згадав  тебе  у  тому  дивнім  травні,
Чи  може  просто  так  примарилось  мені?

   Ти  була  радісна  й  красива,
   Ти  була  схожа  на  весну…
   Дні  оті  лишились  на  світлинах,
   Вже  до  тебе  стежки  не  знайду.

А  синьоока  мабуть  тут  когось  чекала,
Жаль  не  мене…  Бо  травень  вже  давно  не  мій…
Минулося  усе,  пробігло,  відкохалось,
Лиш  запах  кави  залишив  гіркавий  біль…

   Ти  була  радісна  й  красива,
   Ти  була  схожа  на  весну…
   Дні  оті  лишились  на  світлинах,
   Вже  до  тебе  стежки  не  знайду.

=================================

 Валентин  Бут

             Я    так    давно    не    обіймав    тебе    за    плечі


 Я    так    давно    не    обіймав    тебе    за    плечі,
 Не    бачив    блиск    твоїх    закоханих    очей.
 Живу    без    тебе    в    віртуальній    порожнечі
 І    час    рікою    крізь    роки    мої    тече…

     Приспів:        
   Зачерпни    золото    осіннє
   І    розвій    –    хай    несуть    вітри.
   Пригорнись    –    так    без    тебе    зимно    –
   Хай    на    час,    хай    лиш    до    пори…

 Іще    не    всі    до    ніг    твоїх    поклав    я    зорі,
 Не    все    чар-зілля    випив    з    люблячих    долонь,
 Іще    нас    доля    не    винить    у    непокорі,
 Іще    палає    в    серці    пристрасті    вогонь.

     Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341572
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012


НАДЕЖДА М.

Пробач мене прошу, мій любий…

Пробач  мене  прошу,  мій  любий,
Що  не  така  я,  як  усі.
Навколо  всі  нормальні  люди,
Я  ж  пред  тобой  у  всій  красі...

Не  раз  любов  свою  карала,
Казала:Більше  не  люблю.
У  прірву  вже  не  раз  кидала.
Здавалось,  ніби  без  жалю.

Але  як  тільки  йдеш  від  мене,
Яка    страшна  для  мене  мить!
І  серце  знов,  як  навіженне,
Чомусь  сумує  і  болить.

А  то  бува  тебе  ревную  
До  всіх  жінок,  що  на  землі...
Ти  знов  ідеш???  А  я  шкодую,
І  в  серце  вселяться  жалі...

Отак  люблю  і  ненавиджу.
То  пригортаю,  то  гоню.
А  потім  знов  тебе  знаходжу
І  як  струмочок  жебоню...

Але  вночі  не  можу  спати
За  все,  що  скоїла,  сварю...
Як  важко  все  ж  таки  кохати!
Але  ж  для  чого  це  творю?

Пробач,  прошу  тебе,  мій  милий
За  те,  що  не  така,  як  всі....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341527
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012


Тетяна Луківська

Пригуби

Пригуби  краплину  неба  синю,
Що  стікає  по  краю  землі.
Зорепадом  візерунки  линуть
І  стають  росинками  в  теплі.
Міріад  пушинок  стелять  килим,  
Закружляла  у  танку  зима.
Парами  тулились  мила  з  милим
Тільки  я  чомусь  була  сама.
І,  неначе  та  сніжинка  з  неба,
Тихо  впала  в  пору  самоти.
Стала  краплею  моя  любов  до  тебе,
Пригуби  її  ти,  пригуби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293440
дата поступления 15.11.2011
дата закладки 02.06.2012


Мирослав Вересюк

РОКИ НЕ ТРЕБА РАХУВАТИ

Опале  листя  вітер  горне,
Немов  роки  перегортає.
Життя  смугасте,  біле  –  чорне,
І  дуже  швидко  пролітає.

Роки,  як  грози,  відшуміли,
На  мене  схожий  внук  зростає.
Давно  вже  скроні  побіліли,
А  серце  спокою  не  має.

Життя  на  осінь  повернуло,
Та  серце  вірити  не  хоче,
Що  все  минає,  чи  минуло,
І  ще  від  пристрасті  тріпоче.

Щемить  від  болю  і  кохання,
Чужому  горю  не  байдуже.
Роки  прожиті  лиш  визнання,
Що  головне  душа,  мій  друже.

Якщо  душа  не  заскорузла,
Любити  здатна  і  кохати,
У  злі  і  злобі  не  загрузла…
Роки  не  треба  рахувати.
20.11.2008р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339828
дата поступления 25.05.2012
дата закладки 02.06.2012


Радченко

Даже удивляться не хочу

Растерявшийся,  нелепый  и  смешной,
Под  ресницы  прячешь  глупый  страх...
Разве  так  хотелось  встретиться  с  тобой  -
Неожиданно  и  впопыхах.

Это  лишь  случайности  пустой  каприз,
Эхом  наше  прошлое  в  сердцах.
Невозможно  вдруг  переиначить  жизнь  -
Умершей  любви  развеян  прах.

И  в  душе  не  радость,  только  пустота  -
Даже  удивляться  не  хочу.
Никогда  не  говорила  "никогда",
Но  сейчас  я  отпущу  мечту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341466
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


НАДЕЖДА М.

У літа очі ніжно-волошкові…

Весна  за  обрій  хутко  відлетіла.
Крилом  кивнула,  ніби  Синій  птах.
А  як  її  зимою  я  хотіла!!!
Чекала,  що  прилине  на  вітрах...

Омріяна  пора  не  зволікала:
Наповнила  цвітінням  увесь  світ.
Прилинула...ніде  не  заблукала,
Розсипала  у  серці  дивоцвіт.

І  я  його  так  пестила,  хвалила.
Від  злих  вітрів  ховала,  від  дощів...
Та  цвіт  відцвів...Його  я  загубила.
Чому  ж  це  він  до  літа  не  дожив?

Похмуре  літо  пролилось  дощами.
Та  ось  промінчик  стрибнув  у  вікно.
Тепер  я  йду  вже  літніми  стежками:
Його  красі  радіти  ще  дано!

У  літа  очі  ніжно-волошкові.
Так  солодко  всміхаються  мені!
І  теплі,  ніби  промені  ранкові.
Казкові,  неповторні  літні  дні!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


Любов Іванова

НЕЧАЯННАЯ ВСТРЕЧА. . АКРО.

Н-е  надо  слов..  они  теперь  пусты..,
Е-сли  бы  даже  было  в  них  спасенье..
Ч-его  жалеть..  ты  сжег  тогда  мосты.....
А  мне  пришлось  принять  все  со  смиреньем...
Я  все  ждала  -  невзгоды  отшумят.
Н-енастье  нас  устанет  рвать  и  мучить..
Н-о  ты  отвел,  нет  -  затуманил  взгляд,
А  в  такт  всему  нависли  тени-тучи..
Я  не  сержусь,  мне  не  присуща  злость..

В-се  в  этой  жизни  нам  не  зря  дается..
С-могу  собрать  я  все  обиды  в  горсть..
Т-айком  их  бросить  в  бездну  остается...
Р-ассудит  Бог,  присуща  ли  вина..
Е-му  известны  даже  полумысли...
Ч-то  есть  грехом  -за  все  воздаст  сполна....
А  в  каре  той..  всегда  познанье  истин...

©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11205312589

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341061
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012


Олександр ПЕЧОРА

ВИШИВАНКИ МАМИНІ (Пісня)

Музика  й  виконання  Анатолія  Супруна.
Слова  Олександра  Печори.


Ранок  затуманений
стеле  теплий  сум.
Вишиванки  мамині
березню  несу.
На  сріблясті  котики
крапельки  мрячать.
У  серденько  зморене
лебеді  ячать.


Спомини  гаптовані…
Крапля  на  щоці.
Впали  на  чоло  мені
срібні  промінці.
Подивуйся,  братику,
на  барвисту  гладь.
Вишиванки  мамині
лагідно  погладь.


Напилися  повені
береги  Сули.
Вишиванки-спомини
знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,
вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,
земле  молода.


Вороття  нема  мені,
та  в  душі  несу
вишиванки  мамині  –
березневий  сум.
До  серденька  туляться
ніжні  пелюстки.
Променяться  й  журяться
рідні  рушники.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340956
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012


Людмила Мартиненко

Так буває…

Так  буває…  І  крок  за  кроком,
Ви  стаєте  чужими  людьми,
Все  лишиться  великим  уроком  -
Ти  відпустиш  його  назавжди.
Як  колись,  вже  давно  не  чекаєш,
Не  сумуєш…  Вже  інші  думки.
Лиш  з  життя  ти  його  не  стираєш,
Там  завжди  його  будуть  сліди.
Все  набридло,  а  може  стомилась…
Щось  змінити  потрібно  давно,
Щось  від  серця  немов  відломилось,
З  заголовком  –  «Це  все  вже  було!».
Так  буває…  Ступай  сміливіше,
Крок  за  кроком  в  новому  житті.
Буде  там  ,  щось  нове  –  цікавіше,
Почуття  там  лиш  будуть  не  ті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331440
дата поступления 19.04.2012
дата закладки 30.05.2012


Невгамовний

А так ли живем?. .

Так  и  живем  -  кого-то  любим
И  ненавидим,  глядя  вслед,
Заснувшие  желанья  будим,
Разбудим,  глянем  -  полный  бред!

И  сердце,  застонав  от  боли,  
Вдруг  разобьется  как  орех,
А  кто-то  скажет  -  (сверху,  что  ли)  -
"Еще  один  имеешь  грех..."

И  в  лабиринтах  жизни  вязкой
Мы  утопаем  день  за  днем,
Идей  бредовых  -  под  завязку,
А  мы  все  мнимый  крест  несем.

Грехов  земных  на  нас  лавина
Из  года  в  год  летит  стрелой,
Из  них  прощенных  -  половина,
Все  остальные  -  за  спиной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340544
дата поступления 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012


Олександр ПЕЧОРА

ДИЧКА-МОЛОДИЧКА (Пісня)

Музика  Юрія  Задорожного.
Слова  Олександра  Печори.
Гурт  «Українська  Швейцарія».
Соліст  Анатолій  Куценко.


Вітер  лагідно  подув,  
на  чарівне  личко.
Мріє-журиться  в  саду  
дичка-молодичка.
–  Ой  була-гула  весна,  
мед  збирали  бджоли.
Чом  же  досі  я  одна,  
доленько-недоле?

Як  же  гарно  квітнув  сад,
соловейко  тьохкав!
Чи  змарнується  краса?  –
молодичка  охка.
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побаче.
Гарний  легінь,  не  барись,
не  зівай,  козаче!

Біля  саду  –  джерело.
Грає  там  водиця.
Жде  пори  з  одним  крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася,  ти  ба!
Лине  вершник  з  поля.
Де  й  поділася  журба,
усміхнулась  доля!

Як  же  гарно  квітнув  сад,
соловейко  тьохкав!
Чи  змарнується  краса?  –
молодичка  охка.
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побаче.
Гарний  легінь,  не  барись,
зупинись,  козаче!

Вдвох  водицю,  ще  й  яку,
заходились  пити.
Удалося  козаку  
дичку  прищепити.
Пораділи  залюбки,
ніколи  скучати.
Хай  воркують  голубки  –
будуть  козачата!

Як  же  гарно  квітне  сад,
соловейко  тьохка!
Не  змарнована  краса.
Молодичка  ловка!
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побаче.
Легінь  гарний,  не  барись,
не  дрімай,  козаче!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340542
дата поступления 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012


Венская

О тебе. .

Хотела  о  тебе  с  душой  поговорить,
да  на  любой  вопрос,  ответов  не  собрать,
застыла,  словно  лед,  ее  былая  прыть,
молчит  как  партизан,  готовый  умирать..

Окольным  ли  путем,  иль  хитростью  грозя,
пыталась  подойти,  совета  попросить,
да  путала  следы  упрямая  стезя,
отваживая  слог,  стремясь  заворожить..

Ни  сладить,  ни  сразить  упрямый  бастион,
в  архивных  закромах  душевного  листа,
застыл  немой  вопрос,  напротив  строчки  "Он"..
а  дальше,  сквозь  пунктир,  сплошная  пустота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340352
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


kulbabka

Стихія любові

Мов  квітка  крихка,
пломеніє  у  серці  надія
і  час  обриває
тендітні  її  пелюстки...
А  знаєш,  любов-
це  вогню  нездоланна  стихія,
лише  піднеси-
і  обпалиш  зап'ясток  руки.

Вона  не  спитає  про  дозвіл,
як  личить,  гостинно,
прийде  і  посяде,
немов  переможець  свій  трон.
І  де  ж  ти  тоді
заховаєшся,  дивна  людино,
як  стріли  запустить
бешкетник  малий  Купідон?  

Чи  може  закинеш  себе  
на  далекі  орбіти,
і  серце  зачиниш
на  сотні  залізних  замків?
А  знаєш,  любов-
це  такий  несподіваний  вітер,
що  гордість  ламає,
мов  стебла  у  полі  тонкі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340338
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Валентина Бута :: ОСІНЬ

Осінь  знову  вдяга  клени  в  шати  із  щирого  золота
І  прощальний  свій  клич  відсурмили  уже  журавлі,
І  колючі  вітри,  мов  роки  в  спину  дихають  холодом,
І  ранкові  тумани,  мов  привиди  наших  жалів.

   Все  мина,  все  мина  –    час,  надії  і  мрії  невтілені,
   Все  мина,  все  мина  і  на  скроні,  мов  сніг,  сивина.
   Все  мина,  все  мина...  О,  лелеки-роки  –  як  летять  вони!
   Все  мина,  все  мина,  але  то  вже  не  наша  вина...


–  Отже,  осінь  і  що  ж?
–  Осінь  час  на  примирення  з  холодом,
Крок  назустріч  зими,  час  на  роздуми,  згадки  і  сни.
–  Час  на  сни?  Але  ж  кличе  ще  мрія,  плекана  замолоду
Й  сонце  світить  для  нас  в  королівстві  моєї  весни.

   Все  мина,  все  мина  –    час,  надії  і  мрії  невтілені,
   Все  мина,  все  мина  і  на  скроні,  мов  сніг,  сивина.
   Все  мина,  все  мина...  О,  лелеки-роки  як  летять  вони!
   Все  мина,  все  мина,  але  то  вже  не  наша  вина...


О,  бентежна  душе,  ти  ще  повна  жадобою  вольності
І  кохання  п’янить  наче  в  юності  й  збурює  кров,
І  сприймаєш  життя  наче  дар  у  його  неповторності
Й  цю  солодку  стократ,  бо  останню,  останню  любов...

   Все  мина,  все  мина  –    час,  надії  і  мрії  невтілені,
   Все  мина,  все  мина  і  на  скронях  моїх  сивина.
   Все  мина,  все  мина,  та  коли  ми  коханням  окрилені,
   То  буяє  у  серці  прекрасна  і  юна  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340270
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 28.05.2012


kulbabka

Синові

Мій  любий  сину,  квіте  мій  весняний,
У  тебе  очі  мамині  ясні,
Немов  глибокі  сині  океани,
Грайливо  так  всміхаються  мені.

Молюсь  за  тебе,  сонечка  краплино,
У  день  твоєї  восьмої  весни,
Щоб  ранок  цей  зустрів  тебе  гостинно,
Коли  з-під  вій  метеликами  сни

Так  полохливо  випурхнуть  і  кануть
В  ранкову  купіль  теплу  й  золоту.
Я  над  тобою  яблунькою  стану,
Мов  білоцвіту  щедрого  фату,

Розсиплю  ніжність  на  твоє  волосся,
На  білі  щічки  й  очі  голубі...
Якби  ж  то  все  омріяне  збулося,
Що  я  попрошу  в  Господа  тобі!..  


(25.05.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339936
дата поступления 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012


Дощ

Пісня кохання

Зорі  травневі,  бузкові,  вишневі
Зорять  до  хати.
Аж  до  світання  пісню  кохання
Буду  співати.
Квіти  весняні  разом  з  піснями  -
Тільки  для  тебе.
Рад  прихилити,  в  душу  налити
Зоряне  небо.
Знову  над  світом  трепетним  цвітом
Гілка  калини.
Хочеш  -  дістану  пригірщ  туману
Серед  долини?
Ночі  травневі  бузкові,  вишневі,
Свічі  каштана.
Серце  палає,  серце  волає:
-  Де  ти,  кохана?!
Спів  солов"їний  багатоколінний
Все  не  вщухає.
Ласки  й  кохання,  а  не  страждання
Серце  прохає.
Вільхи  та  клена  шепіт  зелений  -
Таїнство  ночі.
Стежка  між  трави  в  зелен-мурави.
Ласки  дівочі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336797
дата поступления 12.05.2012
дата закладки 26.05.2012


Дощ

Цвіт акації

Втопитись  можна  в  пахощах  медових,
Як  білопінь  акації  цвіте.
До  щему  жаль  миттєвостей  чудових,
Що  їх  марнує  літо  золоте.
Парфумам  тут  ніза́що  не  зрівнятись
З  п"янким  цілющим  запахом  лісів.
На  хвилях  млості  хочеться  гойдатись,
Сплативши  борг  блаженству  і  красі.
Все  ароматом  неповторним  диха  -  
Не  чутно  ні  бензину,  ні  смоли.
Немов  століття  пощезали  стиха
І  хмари,  що  розпряжені  воли...
Зелений  шум  зеленого  прибою,
До  небокраю  -  ниви  та  гаї.
І  не  дають  заснути  нам  з  тобою
Закохані,  до  шалу,  солов"Ї.
Бентежать  душу  пахощі  і  звуки,
Голубить  око  ніжна  юнь  землі.
А  ми  удвох,  побравшися  за  руки,  
Пливемо  над  розмаєвом  полів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337735
дата поступления 16.05.2012
дата закладки 26.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.05.2012


kulbabka

Босоніж

Бог    пройшовся    по    серцю    
       ногами    босими.

         (Валя  Савелюк  "Клечальна  неділя")

       Навіщось    ніч    і    ти    -    до    серця    босий,
       І    ці    п’янкі    спокусливі    слова...

         (Леся  Геник  "Босе")

Босоніж  по  траві  мойого  серця
Пройдешся,  ледь  торкаючи  росу.
І  голос  мій  раптово  обізветься
На  слів  твоїх  нечувану  красу!..

Босоніж  по  піску  моєї  мрії,
Як  тепла  хвиля,  пошепки  майнеш...
І  полетять  кульбабові  завії,
Дмухне  в  обличчя  літепло  хмільне!..

Мов  доторкнувшись  таїнства  причастя,
Розвію  попіл  сумніву  й  тривог.
Босоніж  по  хмаринах  мого  щастя-
Як  літній  дощ.Як  музика.Як  Бог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата поступления 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012


Мазур Наталя

#Лелечий сум

Він  стояв  і  мовчав,  опустивши  в  траву  довгий  дзьоб.
Він  немовби  завмер.  Він  нічого  не  чув  і  не  бачив.
Біль  його  передався  мені.  Закричала  я,  щоб
Зупинились  машини,  що  мчали  до  пунктів  призначень.

Зупиніться,  будь  ласка!  Затримайте,  люди,  свій  біг!  
Та  мій  крик  відчайдушний  заплутався  десь  у  смереці...
Він  до  нас  прилетів  через  сотні  далеких  доріг,
Чому  жаль  принесли  ви  і  сум  чорнокрилій  лелеці?

Він  у  теплих  краях  мріяв  палко  про  землю  дідів,
Він  летів  через  море,  до  крові  стираючи  крила.
Із  коханою  він  звити  разом  гніздечко  хотів
У  краю,  де  барвиста  веселка  кришталь  розгубила.

Він  ростити  так  прагнув  у  рідній  землі  лелечат,
Коли  є  і  кохання.  і  дім,  і  сім'я,  і  дружина.
То  чому  ж  польові  запорошені  трави  мовчать?
Чому  так  безсердечно  зустріла  його  батьківщина?

Він  зігнувшись  стояв  на  червоних,  тоненьких  ногах.
Він  утратив  усе:  свою  віру,  любов  і  надію.
А  у  неї  життя,  на  узбіччі,  де  куриться  шлях,
Закінчилося  щойно  на  білих  квітках  деревію.

По  дорозі  машини  байдуже  неслись  в  далечінь.
Над  коханою  в  тузі  самотньо  стояв  бідолаха...
Крізь  вологу  очей,  я  вдивлялась  в  небес  голубінь,
І  сльоза  поповзла  по  червоному  дзьобі  у  птаха.


Це  сталося  нещодавно.  Я  поверталася  з  відпочинку  додому.
Зненацька  на  узбіччі  я  побачила  лелеку,  що  похнюпившись  
стояв  і  не  ворушився.  Під'їхавши  ближче,  я  угледіла  в  
бур'янах  мертву  птаху.  Лелека  стояв  над  своєю  подругою
і  оплакував  її.  Побачене  так  схвилювало  мене,  що  я  довго
не  могла  заспокоїтися.  Ця  картинка  і  досі  у  мене  перед  очима.
Власне,  ця  пригода  спонукала  мене  до  написання  віршу.


24.05.2012р.  00:30

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата поступления 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Борода

Не дивись

Ти  не  дивись  на  мене,  не  дивись,
бо  я,  як  сніг,  у  погляді  розтану.
Не  називай,  прошу,  мене  коханим,
бо  так  мене  вже  кликали  колись.

Я  зазираю  в  очі  небесам,
прошу  дощем  ледь  освіжити  чуба.
Я  добре  знаю,  що  спокуса  -  згуба
і  не  куплюся,  як  в  Раю  Адам.

Не  говори  нічого,  не  кажи.
Нам  просто  добре  тут  удвох  з  тобою
так  мовчки  милуватися  красою,
хмеліти  трунком  ночі  і  жоржин.

Ти  не  дивись  на  мене,  не  дивись,
Південна  зірко,  я  не  твій,  красуне!
Ти  -  досконалість!  Але  серця  струни
уже  давно  ще  кращій  поклялись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата поступления 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012


tatapoli

Війна крізь серце проросла у Мами

З  сім'єю  уже  зранку
Ідемо  ми  до  парку
Покласти  квіти  до  Кургану
І  привітати  Ветеранів,
Вклонитися  у  ноги
У  свято  Перемоги!
Та  вже  злітають  роки  ті
І  мама  вже  не  може  йти,
Бо  ноги  вже  не  носять,
Але  щороку  просить
В  парк  "Перемоги"  нас  піти
Й  дань  Пам'яті  віддати!
А  потім  вже  усім  разом
Присісти  за  одним  столом,
Згадать  всіх  тих,  кого  нема,
Кого  забрала  в  нас  Війна:
У  мене  діда,  в  мами  -  тата,
Усіх  ми  мусим  пам'ятати!
Від  мами  чули  не  одну
Уже  ми  згадку  про  війну
І  майже  -  вже  щоразу
Одну  й  ту  саму  фразу:
"Аби  лиш  не  було  Війни!
Всі  інші  страхи  не  страшні."
Біжить  сльоза,  тремтять  вуста,
Така  згорьована  й  проста,
І  хочеться  мені  в  цю  мить
Їй  -  рідній  небо  прихилить!
Бодай  забула  на  хвилину,
Оту  страшну,  сумну  годину:
Наругу,  біль,  утрати  й  холод,
Післявоєнний  лихий  голод.
Вже  бідній  скільки  їй  дісталось  -
Війна  крізь  серце  проросла,
Й  навіки  там  зосталась!
Торкаюсь  сивого  чола,
Цілую  ніжно  руки,
Аби  була,  аби  жила,
На  радість  нам  і  внукам!
Вклоняємося  ми  до  ніг  
Всім  нашим  Ветеранам!
Давайте,  вклонимось  до  ніг  
І  нашим  Мамам  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188579
дата поступления 09.05.2010
дата закладки 23.05.2012


Михайло Плосковітов

Конвалії …

Часом  снишся.  Посеред  конвалій,
під  фатою  схилених  ялин,
де  голки,  від  таємниць  зів’ялі,
сіються  на  плечі  горобин,
де  в  післяобідній,  стиглій  тиші
сонце  якір  кидає  за  гай  –
дзвоники  конвалії  колишуть
шепіт  твій  грайливий:
                               До-га-ня-й-й…

Як  тоді  земля  з-під  ніг  тікає  –
Дожену?    На  щастя?    Чи  біду…
то  у  сні,  на  паралелях  гаю,
я  з  тобою  в  квіти  упаду,
буду  цілувати  твої  очі
цілу  нічку.  Нічку  б  ще.  
Одну…

Там  тепер  конвалії  шепоче
Вітер  легкокрилий:  
                               До-же-ну-у…


ВЕТРА...

переклад

Снова  снишься.  Ландыша  слезами
под  фатой  у  задремавших  елей,
что  рябинам  грозди  осыпают
зеленью  иголок,  словно  тенью.
Там  в  послеобеденном  молчаньи
солнце  прошивает  желтой  нитью
тайны  леса.  Ландыши  качает
шепот  твой  игривый:  "До-го-ни  же..."
Убегают  из-под  ног  тропинки.
На  беду  ль,  на  счастье  догоню?
Хоть  во  сне  к  тебе  я  стану  ближе,
на  цветы  с  тобою  упаду.

Прикоснусь  к  глазам  твоим  губами.
Хоть  бы  ночь...  еще...  еще  одну...

Там  теперь  лишь  ветер  напевает
ландышам  душистым:  "До-го-ню-у!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339401
дата поступления 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Анна Вейн

Сьогодні відпускаю

Пробач  –  зникаю.  Вільне  поле  бою.
Сам  із  собою  зустрічай  розмай.
Навіки  пам'ять  сповнивши  тобою,
Сьогодні  відпускаю.  Прощавай  …

Посеред  поля  –  одинокий  сонях  –
Яка  дзвінка,  велична  самота!..
Лишаюся  промінням  у  долонях
І  тугою  в  нескошених  житах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339240
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012


tatapoli

ПОЦЕЛУИ ДОЖДЯ

Шел  теплый  дождь,  а  мы  босые                                        
по  лужам  шлепали  как  дети,                                
напрасно  думать,  что  сухие,
зато  счастливей  всех  на  свете.

Мы  убегали,  дождь  вдогонку
спешил  за  нами  и  смеялся,
и  отставая  потихоньку,
в  конце  концов,  стихая,  сдался.

Да  он  и  сам  нам  -  не  помеха,
нас  дождь  и  лужи  не  пугали,
у  нас  своя  была  утеха,
ведь  мы  друг  дружку  целовали.

Теперь  ему  мы  благодарны,
связали  дождика  нас  струи,
так  горячи  и  так  азартны
под  небом  хмурым  поцелуи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339223
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Любов Іванова

НЕЧАЯННАЯ ВСТРЕЧА. АКРО.

Н-еужто  -  ты?  Стоим..  глаза  в  глаза..,
Е-ще  чуток  -  нас  бросит  в  плен  объятий..
Ч-его  же  вдруг..  непрошенно  слеза..
А  мы  стоим..  подобие  распятий..
Я-вь  или  нет?  Дай  трону  я  рукой..
Н-у  вот,    тепло    уже  бежит  по  нерву..
Н-е  соглашусь,  что  ты  совсем  чужой,
А  как  принять,  что  смог  тогда  отвергнуть?
Я-нварь  развел..  снегами  боль  занес..

В-есна  -  свела..  Она  -  любви  царица.
С-ложил  нам  май  мозаику  из  звезд,
Т-еперь  мне  это  снова  будет  сниться...
Р-ядИтся  небо  в  облако  чудес..
Е-му  бы  только  видеть  наше  счастье...
Ч-тоб  мы  вдвоем  с  судьбой  наперевес...
А  рядом  Бог,  хранящий  от  напастей...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11205227661

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339181
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Венская

Рассвет подарит

Рассвет  подарит  вдохновение  и  муки,
сквозь  сотни  тысяч  утомленных  лет,
сердца  поют  в  терновниках  разлуки,
и  песни  той  прекрасней  в  мире  нет,

Дождем  иль  солнцем  утомленный  Рай,
им  кажется  холодною  землею,
Ты  лишь  живи,  живи,  не  умирай..
и  пусть  я  далеко,  но  я  с  тобою...

К  руке  рука  дотянется  из  тьмы,
и  сердца  на  ладонях  трепет  нежный,
напомнит  в  тишине,  есть  только  мы..
и  неба  океан,  святой,  безбрежный..

Касанья  губ  застенчивую  нить,
доверят  ветру  передать,  влюбленно...
Тому,  кого  и  помнить,  и  любить
должна  душа,  во  веки,  окрыленно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339131
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Октябрина

НАВОРОЖИЛА…

Тобі  сьогодні  випаде  любов,
Ще  вчора  я  її  наворожила.
Не  буде  ні  докорів,  ні  розмов,
Ти  лиш  відчуєш  ніжні  її  крила...

На  завтра  тобі  випаде  журба
Аж  доки  не  отримаєш  дарунок
Там,  де  вночі  накриє  нас  верба,
Гарячий  і  палкий  мій  поцілунок...

Обіймів  спрагу  начаклую  я  -
Кохання  питимеш  із  витоків  натхнення.
І  самозреченість  у  пісні  солов"я
Зійде  на  нас  неначе  одкровення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339198
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Віталій Назарук

Я вірю у кращі часи

Я  вірю  у  кращі  часи  для  народу,
Коли  запанує  не  сила,  а  розум,
Не  станемо  двічі  у  ту  саму  воду
І  далі  не  будемо  їхати  возом.

Для  цього  нам  треба  єдине  -  це    віра,
Щоб  сонце  сіяло  у  нас  над  землею,
Щоб  гордість  за  рідне  у  серці  горіла
І  кожен  пишався  землею  своєю.

Гордилися  тим,  що  ми  є  українці,
Ми  ж  люди  розумні  і  сила  у  цьому,
Збираймося  в  гурт,  не  живім  поодинці
І  Богу  молімося  лише  одному.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339080
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


MERSEDES

Знайди мене…

Поміж  своєї  долі  заблукала
І  з  лабіринту  вийти  незмогла.
Твою  любов,  тепло  твоє  шукала,
А  стежка  в  іншу  сторону  вела.

Знайди  мене,  -  летять  слова  луною,
Хай  сум,  мою  стежину  обмине.
Щоб  не  була  у  світі  я  одною,
Знайди  мене,  прошу,  знайди  мене...

Знайди  мене  серед  зими  чи  літа,
Зігрій  теплом,  до  себе  пригорни.
Твоїм  коханням  буду  я  зігріта,
Мене  із  лабіринту  поверни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338913
дата поступления 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012


Анатольевич

Дорога додому. На вірш Віталія Войтко.

ДОРОГА  ДОДОМУ

Життя    не    раз    у    вихорі    крутило,
Одного    залишало    в    чужині.
То    гладило,    а    то    болюче    било,
Дивилось    в    очі    зрадливо    мені.

Вітри    шмагали    білосніжні    крила,
Був    птахою,    та    каменем    я    став.
Лиш    мати    Бога    Господа    молила,
Щоб    я    серед    доріг    не    заблукав.
                                                                                                                                     Приспів
                                                     Повернусь    лелекою    до    рідного    гнізда,
                                                     У    край,    в    якім    коріння    проростає.
                                                     Зустріне    радість    в    нім,    і    обмине    біда,(2
                                                     А    ненька,    як    в    дитинстві,    приласкає.    (рази)

Мій    шлях    осяють    зорі    вечорові,
Полину    поміж    сотні        тисяч    хмар.
Насняться    неньки    очі    волошкові,
І    краю    нездоланна    сила    чар.

Кленовий    лист    горітиме    вогнями,
І    в    серці    забринить    дзвінка    струна.
Дороги    простягнуться    рушниками,
Та    в    отчий      дім    проляже    лиш    одна.
                                                                                                                                                 Приспів

ID:  282290
Рубрика:  Вірші  ,  Лірика
дата  надходження:  23.09.2011  21:03:54
©  дата  внесення  змiн:  23.09.2011  21:03:54
автор:  Віталій  Войтко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338815
дата поступления 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012


Олександр ПЕЧОРА

СИМОНЕНКІАНА

Подорожні  роздуми.
 

Велосипедом  їду  в  Біївці.
А  предки  добиралися  волами.
На  Новаки  звертаю  за  Лубнами.
І  –  навпростець:  знайомі  луки  ці.
Я  краєвидом  кожним  дорожу.
Як  п’янко  пахне  теплий  літній  ранок!
Як  неповторно  тут  природа  вбрана!
Зустрічним  радо  «Здрастуйте!»  кажу.

А  онде  кінний  віз  поторохтів.
І  батіжком  вицвьохкує  хлопчина,
хазяйновитий  жвавий  молодчина.
–    А  що  ви,  дядьку,  взнати  тут  хотів?!
–    Я  їду  ген  туди,  до  Василя,
який  живе  посеред  нас  поетом…
–    Та  це  вам  ще  зосталося  далеко.

Яка  ж  привітна  рідна  ця  земля!
Як  гарно  й  швидко  їдеться  мені!
Велосипедом,  –  це  ж  таки  не  пішки.
До  квітів  польових  спиняюсь  трішки.
Вони  в  квартирі  будуть  пломеніть.    
Барвистих  вражень  трепетний  букет
вкладаю  в  душу.
І  хмурні,  й  веселі
Тарандинцівські,  Єнківські  оселі
густенько  туляться.

Побачив  би  поет  Хитці  поудайські  –
живеньких  кілька  хат.
Хрести  в  зажурі  та  старі  дерева.
Гуляє  вітер  …  Реви  то,  чи  регіт?
В  яру  глибокім  –  спогадів  кагат…

Ширяє  думка  птахом  до  небес.
Який  пейзаж!  Мені  це  місце  сниться.
Цей  луг,  де  Коцюбинського  криниця…
Як    же  сьогодні  тут  Василь  воскрес!
Отут  проходила  «Етновесна»,  –
на  заповіднім  ярмарковім  лузі.
Тут  симоненківські  збирались  друзі.
Тут  –  України  пам’ятка  рясна.

У  серці  –  скрипка!
Скрипи  яворів…
Перегортаю  спогади  печальні.
Сідло  поскрипує,  кручу  педалі.
Деінде  бачу  припнутих  корів.

Не  так  давно  тут  паслась  череда.
І  не  одна.  І  усміхались  лиця.
Тепер,  мов  показилися  в  столиці.
В  державі  –  безкінечна  чехарда.
Тепер  держальникам  не  до  селян.
Ген  –  за  кордон,  де  братія  весела!
А  тут  –  собі  будують  царські  села.
І  стогне  недопродана  земля.
Панує  скрізь  зневіра  і  клопот.
На  покуттях  –  байдужість  возсідає.
Вже  відповіді  точної  не  знаю,  –
бандити  правлять  світом  чи  Господь?
Не  все  докрали.    Ледь  не  щез  народ.
Овець  немає,  мов  ягнята  –  люди.
Допоки  ж  нами  правитимуть  юди?!

А  ось    –    лелека  міряє  город…
Гніздяться  ще  –  поближче  до  людей,
клекочуть,  кружеляючи  довкола,
птахи  священні.
Та  закрита  школа.
Невже  ніхто  у  перший  клас  не  йде?
Та  ще  гніздо  міцний  тримає  стовп.
На  варті  тут    –  погруддя  Василеве.
Іще  малечі  щебет.
Леле-леле…
Автобус  возить,  та  було  б  кого.

Сільрада  тут,  скромненький  магазин.
З  ціпочками  стоять  привітні  люди.
–    І  що  ж  воно  на  світі  далі  буде?
–    Не  куриш?  Жаль.
Вже  ні  в  кого  й  просить.
А  вільно  дихати  відвикли  груди.
–    А  ще  газетку  можна?  
Так  повсюди  
болючі  світлі  спомини  возив…

Була  тут  в  клубі  обласна  весна  –
остання,  незабутня,  поетична.
Згадала  те  й  бабуся  симпатична.
Якби  ж  Василь  ровесницю  впізнав!
А  він  і  досі  ходить  молодим
цим  дивним  раєм  і  цим  пеклом  диким.
Поміж  людьми,  де  гиготять  індики.
Так  хоче  ще  хоча  б  ковток  води!

На  гору  йду,  де  спочиває  дід.
Скрипучі  жорна  згадую  колишні.
Розкішні  вишні  навперейми  вийшли
як  і  колись  –  рум’яні  й  молоді…
І  сонечко,  й  хмаринка,  й  вітерець.
По  листю  бубонить  дрібненький  дощик.
Сюди  приходжу  на  спокуту  й  прощу,
щоб  знову  йти  супроти  зла  на  герць.

В  зажурі  рідна  хата  Василя.
Під  саму  стріху  виструнчились  мальви.
Ні  витязя,  ні  матінки  немає.
Калина  грона  приязно  схиля.
Фортеця  духу…
Тихо  йду  сюди.
Торкаю  тин,  ворота,  хвіртку  –  вліво.
А  серденько  тріпоче,  вже  й  зомліло.
О,  хато  біла,  вівтарем  світи!

Немов  за  руку  –  ручку  до  дверей…
Ступаю  в  сіни,  у  святу  домівку.
З  порогу  сіном  вислана  долівка.
І  груди  терпнуть,  тіло  дрож  бере.
Портрети  обіймають  рушники.
Тулюся  до  старесенької  печі.
Пресвітлий  смуток  падає  на  плечі.
В  світлиці  цій  стрічаються  віки.

Погруддя  біле  –  погляд  сам  на  сам.
Хвилинам  тим  довічно  вже  належу.
Тут  книжечка  моя  лежить  найперша.
Вже  й  вицвіла.  Все  бачать  небеса.
Матусю  Ганну  навіщав  не  раз
в  квартирі  смутку  в  сонячних  Черкасах.
Вже  з  Василем  –  довічний  спокій  разом.
Близенько  Канів  і  пророк  Тарас.

Як  часто  плаче  стріха  в  Біївцях!
Струмує  в  серце,  плине  в  океани
цілюще  Слово  симоненкіани…
Земляче,  ти  –  Людина,  не  вівця.
Ніколи  не  молись  богам  чужим.
Служи  добру,  іди  у  світ  з  любов’ю.
Не  покидай  ніколи  поля  бою.
Щоб  говорили:  «Правильний  мужик!»

Нащадки  Симоненка  Василя
навідуються  в  села  рідше  й  рідше.
Чи  буде  пустка  раєм  для  приїжджих,
коли  в  селі  не  стане  вже  й  селян?
У  заростях  –  руїни  та  хрести.
О,  Господи,  невже  й  на  душах  пута?
О,  як  же  забарилася  спокута!
Спаси  село,  цей  грішний  люд  прости.
О,  Мамо  Ладо,  на  вівтар  зійди,
де  хата  біла  болісно  зітхає.
І  небо  понад  Удаєм  тримає.
І  дивиться  здивовано  в  світи.

Олександр  Печора  
(Ромоданець)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338671
дата поступления 20.05.2012
дата закладки 21.05.2012


Наталка Кольоровісни

На цыпочках…

На  цыпочках  иду  к  тебе  –  бегу.
Бежать  так  страшно  по  пути  витому.
Любить  всем  сердцем,  точно,  не  смогу,
Но  ты  не  отдавай  меня  другому.

Не  проболтай  наш  маленький  секрет
Приятелю  и  гостю  дорогому.
Я  буду  рядом  много-много  лет,
Но  только  не  отдай  меня  другому.

А  если  кто,  используя  предлог,
Задумает  пленить  меня  словами,
Не  разрешай  ступить  и  на  порог,
Закрой  меня  своими  покровами.  

Коль  украдёт  он,  подобрав  ключи,
Настигни    похитителя  в  погоне.
Ведь  виноват  не  тот,  за  кем  пришли,
А  тот,  кто  не  сберёг,  разжав  ладони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338567
дата поступления 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012


Наталка Кольоровісни

Мамині сни

Опадають  долу  квіти,
Наче  хто  зурочив.
Вицвітають,  відцвітають
У  матусі  очі.
 
Крізь  шпаринку  заглядає
Місяць  у  світлицю.
Заглядає,  мов  питає:
-  Що  рідненькій  сниться?

Сниться  мазанка  стареча.
Лава  під  вербою
І  замурзана  малеча
Бігає  юрбою.

Сняться  вишні  у  садочку,
В  відрах  полуниця,
На  піщаному  горбочку
Дідова  криниця.

А  буває,  що  насниться
Дівчинка  русява  –
Сіроока,  круглолиця,
Кручена  та  жвава.

Ластовиння  на  дві  щоки,  
У  малині  руки.
Засміється  та  й  навтьоки
Ген  за  дальні  луки...

І  вже  хата  похилилась,
Роки  мчать  неспинні.
Лиш  на  згадку  залишилось
Мамі  ластовиння.

Опадають  долу  квіти,
Наче  хто  зурочив.
Вицвітають,  відцвітають
У  матусі  очі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338529
дата поступления 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012


Віталій Назарук

Я святою водою окроплю тобі, сину, дорогу

Я  святою  водою  скроплю  тобі,  сину,  дорогу,
Щоб  було  менше  ям  на  тернистім  життєвім  шляху,
Щоби  біди  минали  і  серце  не  знало  тривоги,
Щоб  гладенька  дорога  була  на  твоєму  віку.

І  щоб  сонце  світило  щодня  без  дощів  і  туманів,
А  у  пору  вечірню  щоб  місяць  сіяв  угорі,
Щоб  завжди  суперечки  вирішував  тільки  словами,
Щоб  Господь  послав  щастя  твоїй  золотій  дітворі.

Щоб  ніколи  в  одинці  не  йшов  по  життєвій  дорозі,
Щоб  завжди  були  плечі  опора  й  надія  твоя,
Зустрічались  тобі  лише  щирі  і  віддані  друзі,
Не  гриміли  гармати,  а  чути  було  солов’я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338235
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Олександр ПЕЧОРА

ПРО ДВОМОВНІСТЬ

Не  кажіть  про  двомовність  мені.
Панібратство  оте  –  ненаситне.
І  державу  мою  не  виніть.
Україна  –  не  двоязика.

Панібратство  –  юродива  ціль.
Вже  в  обіймах  держава  холоне.
Вже  наїлись  імперських  млинців.
Україна  –  не  п’ята  колона.

То  хронічна  хвороба  така,
коли  з  жиру  трапляються  «бзіки».
Хижим  виродкам  не  потакай.
Янучари    –    новітні  базіки.

Далебі  не  однаково  нам.
Добре  знаємо  капосність  вражу.
Догоджали  чужинським  панам.
І  назад  вже  не  хочемо  в  Рашу!

І  в  Європі  нас  надто  не  ждуть.
І  Америка  знай  вижидає.
На  налигачі  нагло  ведуть.
А  куди  бредемо  –  не  питаєм.

Звично  водять  по  колу  сліпих.
Поводир  неодмінно  обмане.
Та  якби  ж  то  Господь  нас  водив,
а  ведуть  –  крутії-добермани.

Ділять  Бога  злодюги  круті.
«Гляньте  –  кажуть  –  які  ми  хороші!»
У  небоги  –  кишені  пусті,
у  «святих»  –  швидко  множаться  гроші.

Братство    те  не  годиться  й  на  раз.
Бзік!  І  знову  –  паскудну  умову.
Утридорога  пхають  нам  газ,
хочуть  вижити  з  нас  рідну  мову.

Українець  лукавства  зазнав,
від  чуми  вже  потроху  одужав.
Хижа  мова  імперії  зла
сіромах  доконає  байдужих.

Той,  хто  вільно  балакати  звик,  –
вже  не  схоче  ізнов  прогинатись,
не  полюбить  за  довгий  язик.
Краще  з  двору  спесивців  прогнати.    

Гонористі,  лукаві  «брати»
наші  душі  паплюжити  звикли.
Туповперто  уміють  ректи
мов  тут  люди  «многоязикі».

Українство  здолати  якби  –
затівається  свійське  тут  військо.
Хоч  зазнало  немало  ганьби,
провокує  все  ж  тут  самоїдство.

Возсідає  двоглавий  хижак
у  церквах.  Там  –  лихі  інтереси.
Сіє  розбрат,  зневіру  і  жах.
«Руський  мір»  ловко  щепить  агресор.  

Марно  мріє  новітній  могол
територію  взяти  в  оренду.
Українець  –  давно  не  хохол.
Україна  тепер  –  суверенна.

Чи  чужинець,  чи  свій  хижий  пан,
чи  з  бидлоти  ти  підпанок  бритий,  –
начувайся.  Бо  ти  –  окупант.
Час  гряде.  Все  одно  будеш  битий!

Ну  й  живи  в  Україні  ладком.
Ну  й  клянися  в  братерській  любові.
Вільно  «какай»  своїм  язиком,
як  не  здатний  навчитися  мові.  

Як  тобі  Україна  чужа
як  у  тебе  духовне  каліцтво  –
не  казись,  у  світи  вирушай,
не  кусай,  не  жери  українство.

Україна  на  світі  –  одна.
І  повсюди,  куди  ти  не  підеш,
тут  привільно  і  гордо  луна
і  російська,  й  англійська,  й  ідиш…

В  Україні  гостинній  моїй
мовам  світу  однакова  шана.
І  які  б  не  велися  бої,  
рідна  мова  одна  в  нас  державна!

Не  імперська  і  не  панівна,
а  природна  і  суто  арійська.
І  довершеність,  і  таїна…
Рідна  мова  моя  –  українська.

Визнаю,  що  у  вірші  оцім
забагато  болючого  крику.
Але    ж  як  показати  усім
історичну  образу  велику?!

Як  достукатись  до  земляків,
збайдужілих  ягнят-хохломонів?..
Українці  ж  отут  –  з  правіків.
Від  лукавого  –  ігри  двомовні.

Чашу  долі  спиваю  до  дна
і  напевно  вже  істину  знаю:
рідна  мова,  як  мати  –  одна,
а  двоюрідних  не  буває.

Запанує  в  державі  Любов.
Кожен  житель  тут  –  вільна  людина.
Про  двомовність  на  треба  розмов,
щоб  держава  була  єдина.


Олександр  Печора  (Ромоданець)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012


kulbabka

Думки про літо

Арабікою  пахне  теплий  вечір,
Сповзає  день  сльозою  по  вікні,
В  саду  затихли  співи  голосні
І  органзою  оповило  плечі

Чорничне  небо  яблунькам  сумним,
Що  облетіли  білим  снігоцвітом.
На  видноколі  достигає  літо
В  хмелю  п'янкої  мрійниці-весни.

Вже  заіскряться  в  сонячнім  вині
Медові  соти,  мов  янтарні  смоли,
Заколоситься,  зашепоче  поле
І  зажевріють  маки  вогняні.

Намисто  ягід,  солодко-терпких,
Розсипле  літо  у  пахучих  травах...
І  винограду  арка  кучерява
В  промінні  сонця  грітиме  листки.

Жита  всміхнуться  ніжно-волошково
І  попливуть  погожі  теплі  дні-
Отак  про  літо  мріється  мені!..
І  з  неба  зорі  дихають  медово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Борода

Коли побачиш

Коли  побачиш,що  мале  дитя
геть  розгубилось,  слізки  в  оченятах
візьми  на  руки  -  і  впізнає  мати
у  галасливій  течії  життя.

Коли  побачиш  постать  жебрака  -
не  погордись,та  підійди  до  нього,
допоможи  знайти  йому  дорогу,
вшануй  старого,  та  не  юнака.

Коли  побачиш  друга,  що  зблудив,
і  він  тобі  не  є  таки  байдужим  -
то  підійди  й  звернись  до  нього:  "  Друже!
Вернися,  щоби  світ  не  насмішив."

Коли  побачиш  вершника  в  сідлі,
який  у  натовп  врізався  з  розгону  -
спини  коня  та  скинь,  наче  солому,
таким  не  місце  навіть  на  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337987
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


MERSEDES

Я для тебе намалюю літо…

Я  для  тебе  намалюю  літо,
З  маками  й  волошками  у  полі.
Вітер  в  хвилях  загойдає  жито,
Поцілує  й  пригорне  тополю.

Засвічу  для  тебе  зорі  в  небі,
Роси  дзвінко  музику  заграють.
І  мою  мелодію  для  тебе,
Птахи  защебечуть,  заспівають.

Я  сплету  тобі  з  кохання  ніжність,
Радості  пошлю  у  твою  душу.
Ти  для  мене  ніби  ціла  вічність,
Серденько  думками  знов  зворушу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337980
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Тетяна Луківська

Сумота…

Заколихана  вітром  вершина...
Затуманена  в  сизій  імлі.
Непогодою  плакала  днина,
Доторкнувшись  сльозами  землі.
Хлюпотіла  дощем  у  калюжах,
З  верболозом  сплакнула  навзрид.
То    пейзажем      весняним    затужить,
То  зітхнувши,      прощально      вітрить...
Ще    б  розсипати      срібла    востаннє
В  дощову  пелену,  хоч  на    мить!
І    заплакане  наше    кохання...
Відпустити,  нехай  не  болить!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата поступления 08.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Тетяна Луківська

Запізніло так стукаєш…

Запізніло  так  стукаєш  в  шибку  дощем
 Й  пелюстковий  танок  затихає.
Я  тебе  не  чекаю,    у    серці    лиш  щем  -
Нас  не  наша  весна  зустрічає.
А    у    спомині  та      дивовижна  краса,  
Як  рожевим  квітчав  диво-цвітом.
Усміхалася  я,  усміхалась  весна
Й  заметіль  яблунева  над  світом.
А    вдивляюся  в  дощ  лиш  з  тієї  пори,
Коли    сльози      ховала  в      краплину.
Я  просила  в  дощу,  що  усі  забери,  
А  він  тільки    забрав  половину.
Ти  не  стукай    дощем,  не  впізнаю  тебе.
Не  коханий  ти  вже...  моя  смута.
Яблунева  завія  всі  сліди  замете.
Відчахнута  любов...  чи  ж  забута?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата поступления 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012


НАДЕЖДА М.

Хорошому Другу….

Знов  сумуєш,  ХОРОШИЙ  МІЙ  ДРУЖЕ!
Не  дозволь  поселитись  журбі!
Ти  сумний,  а  мені  не  байдуже:
Співчуваю  всім  серцем  тобі.

Хай  далека  дорога  до  тебе:
Кілометри,  моря  і  роки...
Та  я  птахом  прилину,  як  треба,
Щоб  відчув  дружній  потиск  руки.

Подивися  навколо  -  вже  літо!
Червоніють  черешні  в  саду,
А  трава  виграва  оксамитом.
Я  тебе  по  росі  поведу.

Знай,  цілющі  знайду  тобі  трави,  
Що  прогонять  із  серця  печаль,
І  душевні  загоять  всі  рани,
А  думки  стануть  -  чистий  кришталь...

Не  сумуй,  Друг  Хороший...  Прошу  я.
Вдар  по  струнах!!!  Нехай  не  мовчать!!!
Щоб  за  тисячу  верст  я  відчула,
Що  у  серці  твоїм  благодать!!!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337272
дата поступления 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012


Осіріс

Реквієм селу

Канючить  сич  на  кинутім  подвір’ї,
Відлуння  вовком  мчить  у  межигір’ї…
Зотлілий  дах,  на  врослій  в  землю  хаті,
А  замість  нього  хмелі  бородаті
Зелені  кубла  на  горищі  звили
Й  оселю  до  ставочка  похилили.  
Вдяглися  вікна  в  сіру  павутину,
Чагар  колючий  виріс  замість  тину.
Садочок  всох  і  простягнув  до  хати
Гілля  кістляве  сплутане  мов  грати.
Впав  «журавель»  -  засипалась  криниця,
У  клуні  за  хазяїна  куниця.
Спориш  розлігся  паном  на  дорозі,
Знайти  її  уже  ніхто  не  в  змозі.
Та  вже  й  нема  кому  її  шукати  –
Всі  вознеслись  в  небесні  білі  хати…
Подумав…  і  слізьми  гортань  підперло:
Іще  одне  село  Вкраїни  вмерло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337219
дата поступления 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012


tatapoli

Ж И В И

М  и  світ  пізнаємо  на  кожнім  уроці,      
А  ле  потойбіччя  не  змінимо  впливу,
М  и  можемо  втратить  життя  на  пів-кроці,
О  т  тільки  продовжити  -  нам  не  підсилу!

Р  ідніше  не  стане  ніхто  в  цілім  світі,
І  важко  дивитись,життя  як  згасає,
Д  алеко  зібралась,її  не  спинити,
Н  е  треба,  матусю,бо  нас  там  не  має!
А  би  зполовинить  її  всі  недуги?!

М  и  Бога  попросим,  подовжить  хай  роки!
О  сь  так,  усі  поруч,  і  правнук,  і  внуки,  
Я  тільки  молюсь,  хай  не  спиняться  кроки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337130
дата поступления 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012


Віталій Назарук

Я не знаю чому

Я  не  знаю,  чому  вдалині  стає  вужча  дорога
І  не  знаю,  чому    тихо  голос  далеко  луна,
І  чому  із  роками  на  серці  у  мене  тривога,
Часто  рветься  натягнута  співом  тендітна  струна.  

І  чому  у  хлібах  розцвітають  раненько  волошки,
Синій  льон  творить  знову  у  полі  озерну  красу,
Сяють  квіти,  неначе  чеканені  сріблені  брошки,
Що  вдягають  блискучу  холодну  досвітню  росу.

Освятися  мій  ранку  близеньким    куванням  зозулі,
Хай  у  травах  запахнуть  багаті  пергою  меди,
Хай  вернуться  назад  ті  роки,  які  вже  проминули
І  покриють  росою  не  пройдені    мною  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337054
дата поступления 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012


Борода

З ДНЕМ МАТЕРІ!

Чуть  прохолода  освіжила  скроні,
світанок  сонцем  в  душу  загляда.
Я  перед  Вами  схрещую  долоні  -
бажаю  Вам  лиш  світла  і  добра!

Бажаю  Вам  п"янких,  духмяних  весен,
бажаю  днів  Вам  літніх  запашних,
і  осені  Вам  щедрих  перевесел,
і  зим  яскраво-сніжних  і  терпких!

Бажаю  Вам  всього  земного  цвіту,
бажаю  Вам  вселенської  краси,
наші  Дбайливі,  Лагідні,  Привітні,
наші  Святі  і  Чисті  -  МАТЕРІ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337010
дата поступления 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012


Борода

Яблуневий цвіт

Переспів  пісні  Є.  Мартинова  на  слова  І.  Різника  "Яблони  в  цвету"




Яблуневий  цвіт  -  весни  творіння!
Яблуневий  цвіт  -  кохання  зілля!
Радістю  в  нас  кров  завирувала,
в  травні  про  любов  ми  щебетали.
   
Пр-в
 
"Що  було  -  пройшло,"  -  шепоче  вік  нам,
та  йому  на  зло  тобі  я  вірю,
У  травневий  день,  у  цвіт  цей  білий
яблунь  молодих  в  твоїм  садку.

Яблуневий  цвіт  -  спішить  за  мною.  
Яблуневий  цвіт  -  у  снах  зимою.
В  мареві  весна  на  мерзлих  вітах,  
в  інії  краса  весняних  квітів.
     
Пр-в

Яблуневий  цвіт  -  яке  то  диво!  
Яблуневий  цвіт  -  забуть  не  сила!
Рахувати  час  в  журбі  не  стану,
дочекаюсь  я  суцвіть  весняних.

Пр-в

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336340
дата поступления 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012


Осіріс

…Я, ще чекаю

Я  безупинно  говорив,  
А  ти  мовчала.
В  моїх  словах  палкий  надрив,
Не  помічала.
Сховавши  паростки  пихи
За  свою  вроду,
Мої  страждання  за  гріхи,
Пила  як  воду.
Благав  зостатись  і  не  йти  –
Ти  не  почула.
На  ранок  сплинула  в  світи  –
Мене  забула.
До  полум’яної  зорі,  
Плекав  надію.
Загартував  у  тім  горні  
Безумну  мрію,
Що  явить  образ  рідний  твій
Мені  світання
І  розпочне  таночок  свій,
Ще  раз,  кохання.
Та  не  звершилось  не  збулось  …
Обоє  винні  -
Моє  безумство  залилось  
В  твоїй  гордині.
Ніч  розсіває  зорепад
Для  тебе,  знаю.
Хоч  не  повернешся  назад,
Я  все  ж  чекаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336320
дата поступления 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012


Віталій Назарук

Шана Вам, ветерани

До  дня  Перемоги

Їх  небагато,  але  ще  живі,
Ті,  що  грудьми  країну  захистили,
А  більшість  їх  лежить  в  сирій  землі,
Про  них  лише  нагадують  могили.

Ось  тут  -  ще  нецілований  юнак,
В  першім  бою  поліг  від  куль  фашиста,
Він  свою  волю  всю  зібрав  в  кулак,
Щоб  зупинити  вражого  танкіста.

Хтось  без    ноги  з  гранатою  в  руках,
Лягав  під  танк  і  разом  з  ним  взривався,
Лилася  кров,  чорніла  у  пісках,
А  побратим  стояв  і  не  здавався.

Земний  уклін  Вам,  воїни  землі,
Ви  світ  в  боях  зуміли  захистити,
Хай  Вам  співають  довго  солов’ї,
До  сотні  літ,  Вам,  любі,  всім  дожити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335955
дата поступления 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012


Олександр ПЕЧОРА

СВЯТО БЕЗСМЕРТЯ

Замайорів  травневий  ранок.
На  площу  сходиться  народ.
Ідуть  по  місту  ветерани,
палають  грона  нагород.

Святковий  поминальний  мітинг.
І  молодь,  і  фронтовики
кладуть  до  обеліска  квіти  –
скорботну  пам’ять  на  віки.

Хвилина  сивого  мовчання  –
у  серці  плавиться  свинець.
Здається,  в  тиші  цій  печальній
з  вогню  встає  живий  боєць.

Травнева  голубінь  здригнулась  –
у  небо  постріли  знялись.
На  вірність  подвигам  минулим
нащадкам  в  день  цей  поклялись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336232
дата поступления 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012


Борода

Чи бачили як плаче в травні камінь

Чи  бачили  як  плаче  в  травні  камінь?
Як  на  світанні  він  струмками  сліз
там  відмиває  стели  з  іменами
і  враз  темніє  в  спогадах  граніт.

Чи  бачили  мовчазну  ту  величність?
Чи  зрозуміли  заклик  той  німий?
Не  потривожте  ту  скорботну  вічність!
Помолимось  за  мертвих...і  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336169
дата поступления 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012


MERSEDES

Відлунням біль з минулого летить…

Ще  мирно  спить  у  тихому  світанку,
Країна  щастя,  мужності  й  краси,
Ще  мирний  подих  прохолоди  ранку,
У  спокої,  ще  крапельки  роси...

Та  вже  над  світом,  в  чорному  убранні,
У  гуркоті  навислої  грози.
З'явились  в  небі  тихім  на  світанні,
Страшні  круки  у  свастиці  хрести...

І  враз  думки.  щасливі  мрії  зникли,
Лиш  біль  і  сльози  в  змучених  очах.
І  квіти,  ще  розквітнути  невстигли,
Потухла  незапалена  свіча...

Війна...  У  гучномовець  прозвучало
І  заклик  свій  промовив  Левітан.
Моя  бабуся,  ще  тоді  не  знала,
Що  в  хаті  більш  не  гратиме  баян...

Дідусь  в  руках  тримав  вже  автомата
І  з  ним  в  обіймах  землю  боронив.
Залишились  дружина,  діти,  хата,
Він  відбивав  вогню  шаленних  злив...

Тягнулись  довгі  дні  до  Перемоги,
Попереду  було  багато  втрат.
У  куряві  солдатськії  дороги
І  вистояв  блокаду  Ленінград...

Бо  наш  народ,  то  є  велика  сила,
Яка  до  Перемоги  нас  вела.
Яка  біда,  чума  його  косила,
А  сила  не  вмирала,  а  жила...

Здолавши  біди  всі,  і  всі  тортури,
Піднявся  над  Рейстагом  прапор  наш.
Розбив  народ  страшні  колючі  мури,
Країну  захистив  свою  і  спас...

У  небі  розлітаються  салюти,
Святкує  свято  це  увесь  народ.
Ніколи  ми  не  зможемо  забути
І  не  потоне  пам'ять  серед  вод...

Вона  на  грудях  наших  Ветеранів,
У  серці  досі  полум'ям  горить.
Ятряться  їхні  ще  болючі    рани,
Відлунням  біль  з  минулого  летить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336146
дата поступления 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012


Олеся Шевчук

фрагмент щастя

Накриєш  мене  велюром  
бо  я  втомилась
дихати  чорно  білими  снами
поцілунками  вкриватимеш
тонке  мереживо    на  корсеті
дихатимеш  пахучим  теплом  
зазиратимеш  глибоко  у  вічі
щоб  побачити  сокровенний
відвертий  погляд  жінки  кішки.
Приємно  бути  полоненою,  
твоєю  полоненою,
гарно  бути  люблячою
добре  ніжитись  на  твоєму  плечі  
накрившись  солодкими    цукатами  
викликаючи  уяви  жаданих  обіймів,
таємних  обітниць.  
Господи,  що  зі  мною?
чому  я  знову  і  знову  хочу  відгадувати
у  Тобі  мімічні  риси  обличчя
відчувати  твоє  тепло
знову  і  знову.
«Ми  завтра  побачимо  як  сідає  сонце
над  містом»  -  прошепочу  я  
Ти  посміхнешся
ми  літатимемо  у    золотій  хмарі  
зітканій  із  наших  мрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335651
дата поступления 07.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 35 (oduvan4ik, Ромоданець )

oduvan4ik

                   Твоя  любов

 Твоя    любов    цвіте    мені    жасмином    
 В    холодну    зиму,  в    тихі    вечори,
 Коли    душа    зривається    і    лине
 Туди,  де    зорі    сипляться    згори!..

 Твоя    любов    –  гаряча    крапля    літа    
 На    білій    ковдрі    вимерзлих    снігів.
 Душа    тобою    в    спогадах    зігріта,
 Душа    вирує    в    морі    почуттів!..

 І    білим    цвітом    сиплеться    в    долоні,
 Терпким    вином    стікає    по    руках!..
 Твоя    любов,  як    квіти    безборонні  –
 Така    прекрасна    і    така    крихка...

===================

         Ромоданець

                 ТАНГО  КОХАННЯ

Неждано  стрілись  –  радісно,  жадано.
Враз  повернулись  юності  літа!
Як  ти  мені  промовила:  «Коханий»  –
Я  в  небеса  вдоволено  злітав.
І  відповів  схвильовано:  «Кохана».
І  квітнуть  ніжно  й  трепетно  уста.

Тепер  ми  знову  долею  зігріті.
І  ти  така  душею  молода!
Нас  полонить-п’янить  медове  літо,
Нам  стеле  килим  осінь  золота.
Палке  кохання  –  сонячне,  привітне,
Пора  чудова,  щедра,  саме  та.

Стрічаєм  разом  лагідний  світанок.
Чаклунка-ніч  –  вона  ж  така  ясна!
Кохання  справжнє  те,  яке  останнє.
Плодами  сяє  яблуня  рясна.
Кохання  танго  –  незвичайний  танець.
Такого  щастя  білий  світ  не  знав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335790
дата поступления 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012


kulbabka

Обеліск

Той  обеліск,  загублений  у  полі,
Мов  вірний  сторож,  на  вітрах  стоїть,
Бо  не  надійдуть  татові  тополі,
Щоб  заломити  руки  верховіть...

І  не  прилине  мамина  калина,
Щоб  постелити  білі  рушники
Під  голову  скривавленого  сина,
Зронивши  в  душу  росяні  разки...

І  не  подасться  матінка  старенька,
В  далеку  путь  із  рідного  села...
Лише  обабіч  яблунька  біленька,
Немов  з  одчаю,  в  землю  увійшла.

І  натрусила  рясно  снігоцвіту
В  розмай  такої  пишної  весни
На  ту  плиту  з  холодного  граніту,
Де  вічним  сном  впокоєні  сини...

Той  обеліск,  загублений  у  полі-
О,  скільки  їх,  мов  скалок,  у  землі!..
Чиїсь  життя  обірвані  і  долі,
Чиїсь  навіки  змовклі  журавлі...

(26.04.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335603
дата поступления 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012


Олександр ПЕЧОРА

ПОСУЛЬСЬКА ВЕСНА

Над  Посуллям  дими  –
сивий  смуток  торішнього  листя.
І  зелені  чуби
журно  мріють  на  схилах  могил.
Не  остудять  вітри
вічне  вогнище  тих,  що  клялися
землю  кров’ю  полить,
тільки  б  швидше  наблизити  мир.

Повінь  –  ген  аж  до  хат!
І  Сула  у  серця  розлилася.
Потепліла  блакить,
розцвіли  між  людьми  береги.
Тут    загиблі  лежать…
Ще  не  всі  їхні  мрії  збулися.
Думка  серце  ятрить:
чи  зуміємо  мир  зберегти?

Земле,  доле  моя,  –
кожен  пагорб,  мов  братська  могила.
Я  вклоняюсь  тобі,
буду  вірно  тебе  захищать.
На  Посуллі  весна.
І  така  променить  у  ній  сила!
Й  наші  рідні  пісні
переможно  і  гордо  звучать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335490
дата поступления 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012


tatapoli

Т А Ю

В  се  было  на  одном  дыхании,
С  ошли  снега,  растаял  лед,
Я  чуть  смутилась  в  ожидании,

В  есна  сняла  с  души  оплот.

Т  еперь  твоя,  и  нет  сомнения,                                                        
В  глазах  твоих  моя  любовь,                                    
О  на  -  Творца  прикосновение,                  
И  ей  мы  отдаемся  вновь.                                                                
Х  очу  с  тобой  на  небе  скрыться  я,

Г  орячих  чувств  нам  не  унять,
Л  уна  нам  будет  колесницею,                                                          
А  звезды  -  путь  наш  освещать.
З  атихнут  птицы  до  рассвета,
А  мы  к  мирам  дерзаем  путь,
Х  оть  раз  испытывал  кто  это,

Я  знаю,  вспять  не  повернут!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335452
дата поступления 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012


Віталій Назарук

О, як я хочу

О,  як  я  хочу  вірити  у  себе,
Честь  зберегти  від  роду  до  кінця,
Прошу  у  Бога  голубого  неба,
А  по  житті  квіткового  вінця.

Щоб  віра  в  себе  піднімала  вгору,
Щоб  висохли  болотисті  стежки,
Щоб  щастя  поверталося  до  двору
І  нові  видавалися  книжки.

Щоб  я  і  друзі  мали  чисті  руки,  
Раділи  успіху,  неначе  успіх  свій,
Щоб  ми  забули,  що  таке  розлуки
І  честі  поклонялися  своїй.

Щоб  кожен  з  нас  засіяв  по  зернині,
Любові  до  землі  і  до  людей,
Щоб  збереглися  гнізда  журавлині
І  пригорталась  радість  до  грудей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335438
дата поступления 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012


kulbabka

Про що сумує сивий піаніст…

Про  що  сумує  сивий  піаніст
І  доторкає  клавіш  так  щемливо?
Якби  літа  відкликати  на  біс
І  вилити  у  щедру  нотну  зливу...

І  повернути  з  попелу  весну,
Де  на  одній  із  людних  вулиць  міста
Мрійливий  погляд  в  душу  зазирнув,
Розцвів  блаженно,  мов  лілея  чиста.

Де  обривались  лагідні  слова
Таким  солодким  трепетним  мовчанням,
Звучала  в  парку  музика  жива
І  мідні  зорі  канули  в  світання...

І  так  хотілось  в  пахощах  хмільних
Творити,  жити,  мріяти,кохати!..
Допоки  крик  холодної  війни
Не  розірвався  вибухом  гранати...

Враз  заніміла  радості  струна,
Вчаділі  вишні  мертво  захололи...
Ще  й  дотепер  відлунює  війна
Таким  пекучим  невигойним  болем...

О,  скільки  доль  злетіло  під  укіс
Під  градом  куль  прострелено  надії...
Про  що  сумує  сивий  піаніст?
Тремтить  сльоза  непрохана  на  вії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата поступления 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Борода

Лебедина вірність

Над  землею  білі  лебеді
Сонячним  днем
Світлу  сонця  слали  трепетних
Радо  пісень.
Їм  земля  всміхалась  лагідно...
Раптом  блакить,
звуком  пострілу  розкраяна,
скрикнула  вмить.

П-В:

Що  тобі,  моя  коханая,  
втрати  не  прощу,
обізвись  прошу
в  крапельках  дощу.
Де  ж  це  ти,  моя  жаданая,
не  полохай  мрій,
повернись  мерщій,  красою  
серденько  зігрій.

В  небесах  шукав  він  суджену,
звав  до  гнізда,
у  мовчанні  тиші  згубної
крилась  біда.
Відлетіти  в  далі  дальнії
лебідь  не  зміг,
залишившись  без  коханої,
він  занеміг.  

Пр-в

Ти  пробач  мені,  коханая,
за  людськеє  зло,
що  моє  крило  
щастя  не  спасло.
Ти  не  плач,  моя  жаданая,
що  веснянним  днем
цей  тужливий  щем  навіки  
серце  вкрив  рубцем.

Непоправним  став  для  лебедя
вирок  біди,
що  кохану  вірну  втратив  він
вже  назавжди.
І,  злетівши  поміж  хмарами,
лебідь  затих,
склав  безстрашно  крила  й  каменем
кинувся  вниз.
 
Пр-в

Хай  живуть  на  світі  лебеді
і  від  білих  зграй,
від  крилатих  зграй
подобріє  край.
Хай  летять  по  небу  лебеді
в  цей  веснянний  день,
нотками  пісень  летіть  же
у  серця  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335148
дата поступления 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Радченко

В унісон на вірш tatapoli "Экспромт Ветка"

В-есна  нам  преподносит  новые  сюрпризы  -
Е-й  нас  не  трудно  красотою  удивлять.
Т-ак  мастер  создаёт  пейзажные  эскизы,
К-ладёт  мазки,  чтоб  в  красках  чувства  растворять.
А-  нам  всё  с  восхищением  дано  принять.

С-ирени  тёмно-фиолетовые  кисти
И-скрятся  в  лунном  свете  тёмным  хрусталём.
Р-езвится  ветер  и  целует  каждый  листик  -
Е-му  сирени  ветка  приглянулась  днём.
Н-е  насмотрюсь,  не  налюбуюсь,  восхищаюсь
И  в  красоте    весенней  снова  растворяюсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335071
дата поступления 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЛІТАЮЧЕ ТАНГО

Оранжеве  сонце  скотилось  за  обрій.
Вже  вечір  надворі,  та  хто  ж  тут  засне?
Ген  місяць  проворний,  преповний,  предобрий
запрошує  зорі  на  небо  ясне.

Ну  як  же  таке  прозівати  поету  –
оцей  неповторний  вечірній  пейзаж?
Ці  два  силуети…    Які  піруети!
Під  зорями    –    танець.    Предивний  пасаж!

О,  як  же  близенько!  О,  як  же  далеко!
Літаюче  танго  –  чаруюча  мить!
По  синьому  небу  гуляють  лелеки  –
закохана  пара  шурхоче  крильми.

Шурхочуть-лопочуть  розвеснену  пісню,
танцюють  лелеки  –  летять-клекотять.
Завмер,  задивився  здивований  місяць.
А  зорі  бадьорі  птахам  миготять.

О,  нічко  чарівна!    Таку  –  не  забути!
Супутник-попутник…    танок  –  дивина!
А  вранці  по  небу  розсипались  буси.
То    –    гуси.    Ой    гуси!  О,    панна-весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335061
дата поступления 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012


MERSEDES

Подивись…

Подивись  у  очі  волошкові,
Скільки  в  них  чарівності  й  краси.
Скільки  ніжності  у  них  й  любові
І  прозорості  немов  в  роси.

Ти  зазирни  у  душу  чисту,
Не  заплямовану  ніким.
Вуста  червоні  мов  намисто,
Змедують  солодом  своїм.

Подивись,  вона  така  тендітна,
Наче  та  берізка  навесні.
Мов  троянда,  що  уже  розквітла,
Простягнула  сонцю  пелюстки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335008
дата поступления 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Віталій Назарук

Чому родюча, друже, в нас земля

Чому  родюча,  друже,  в  нас  земля?
А  через  те,  що  крівцею  полита…
Тут  кожен  клаптик  болем  промовля,
Кров  і  понині  ще  дощем  не  змита.

Сум  в  колосочку,  в  кожному  зерні
І  конюшина  більш  росте  червона,
Шануймо  і  вклонімося  землі,
Бо  в  нас  земля  ,  немов  свята  ікона.

Хто  кров  пролив  та  залишивсь  живий,
Хай  йде  собі  під  прапором  червоним,
Бо  кров  його  у  цій  землі  святій,
А  смак  землі  й  по  нині  ще  солоний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335002
дата поступления 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012


MERSEDES

Обеліски…

Стоять  у  полі  обеліски,
В  німім  мовчанні  і  журбі.
Їм  вітами  шумлять  берізки,
Й  пісні  співають  солов'ї.

І  знов  річниця  Перемоги,
Квітує  в  небі  знов  весна.
Були  тут  зболені  дороги,
Життя  забрала  тут  війна.

Летіли  кулі  і  гранати
І  падало  чиєсь  життя.
Та  був  наказ  не  відступати,
За  світле  наше  майбуття.

Як  затихав  бій  на  хвилину,
У  ті  найтяжчі  дні  свої.
Хтось  обіймав  в  думках  дружину,
Й  листи  в  думках  писав  її...

Хтось  усміхавсь  своєму  сину:
"Рости,  рости  синочку  мій,
Тебе  мій  рідний  не  покину,
За  тебе  зараз  йду  у  бій"...

Давно  не  чути  громовиці,
Яку  залишила  війна.
Та  Ветеранам  часто  сниться,
Та  переможна  45  -го  весна...

Стоять  у  полі  обеліски,
В  німім  мовчанні  і  журбі.
Їм  вітами  шумлять  берізки,
Й  пісні  співають  солов'ї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334880
дата поступления 03.05.2012
дата закладки 04.05.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 33 (Інна Серьогіна, Зоя Кириванова)

Інна  Серьогіна

                   Подаруй  мені  ніч

Вечір  голубить  весну  в  яблуневім  саду.
Зваблює  зірку  серпанок  ясну,  молоду.
Я  виглядаю  тебе  з  перехрестя  доріг.
Тихо  клубочиться  шляхом  пелюстковий  сніг.

   Ти  подаруй  кохання  мить,
   Хай  у  серці  забринить
   Радість  голосом  весняним!
   Ти  розбуди  мою  любов,
   Щоб  заграла  вона  знов
   Блиском  сонячно-багряним!

Я  у  обіймах  твоїх,  у  шовкових,  втону,
В  очі-озера  глибокі  гірські  зазирну.
В  них  для  душі  зачерпну  я  живої  води,
Хай  оживуть  в  ній  давно  вже  зів’ялі  сади.

   Ти  подаруй  мені  цю  ніч,
   Хай  не  буде  протиріч
   Поміж  нашими  серцями.
   Ти  зірку  щастя  засвіти,
   Щоб  до  неї  я  і  ти
   Полетіли  би  птахами.

================================


Зоя  Кириванова

         Фотография.

 Старый  альбом,  фотография,  где  мы  с  тобой,
 Тайну  хранит,  что  давно,  так  давно,  в  сентябре
 Белым  песок  был,  лазурным  азовский  прибой,
 и  улыбалась  я  солнцу,  морю,  тебе.


   Сколько  воды  утекло,  воды  утекло
   Но  все  это  было…  (2)


 Помнишь,    вокзал  и  ракушку  ты  мне  подарил?
 Фото,  где  счастья  мгновенье  запечатлилось...
 Вечер  дождем  нас  не  миловал,  лил  он  и  лил,
 Поезд  в  двенадцать  с  перрона  в  ночь  уходил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332953
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 02.05.2012


забайкальская

Отучил от любви

Ты  отучил  меня  от  любви.
Ты  приучил  меня  к  расставаниям.
Больше  не  трогают  речи  твои.
Я  так  привыкла  к  пустым  обещаниям.

Ты  отучил  меня  от  мечты.
Розовый  цвет  не  приемлю  отныне  я.
Часто  стою  у  последней  черты,
Только  уже  не  впадаю  в  уныние.

Сердце  не  бьётся,  как  прежде  в  груди.
Только  и  узел  никак  не  развяжется.
Плотный,молочный  туман  впереди
Это  судьба  надо  мною  куражится.

Ты  отучил  меня  от  себя.
В  прошлом  останутся  дни  ожидания.
Узел  рублю,  без  сомнения  я.
Хочется  к  счастью  успеть  на  свидание.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334600
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


НАДЕЖДА М.

Весна пьянА от запахов сирени…

"Если  хочешь  быть  счастливым,  будь  им!"
             (К.  Прутков).


Весна  пьянА  от  запахов  сирени.
Как  душу  мне  тревожит  аромат!
Его  вдохнув,  поддамся  сладкой  лени
И  разрешу  ладони  целовать.

Пьянит  сирень,  лишая  размышлений.
Твой  нежный  взгляд  хочу  я  ощущать.
Опять  в  плену  я  сказочных  мгновений.
Таких,  мне  кажется,  вовеки  не  сыскать.

Колышатся  от  ветра  чудо-кисти.
Пять  лепестков  не  стоит  мне  искать.
На  свете  есть  немало  точных  истин:
Кто  хочет  быть  счастливым,  может  стать.

Да,  счастье,  как  цветов  весны  цветенье.
Под  солнцем  разольётся  красота.
И  никогда  не  будет  в  нем  сомненья,
В  чьём  сердце  поселИтся  доброта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Тетяна Луківська

Суму сірого вповні…

Ти  називав  мене  незвичайною,  а  я  ж  звичайнісінька.  Називав  мене  злагідною,  а  я    була  невпевненою.  Чомусь    оригіналкою,  а  я  була  самотою.  А  ще  називав    дивною,    я  ж  була    безмежно  закоханою.  Закоханою  і  ...    зрадженою.  Та  все  ж  я  тобі  вдячна  за  себе  таку  :  незвичайну    в  житті  ,  впевнену  у  думці,  оригінальну  в  самотності,  дивиною  в  коханні...    Лише    трішки  розгубилася,  бо  де  ж  я  тепер    справжня???  Ох!!!

Суму  сірого  вповні  наберу    я  з  дощу.
Розмалюю    розлуку,  а  за  зустріч  прощу.
Не  відчула  б  я  неба  
       в  чистих  краплях  роси,  
 Не    зуміла  б  без  тебе
       так  любити  й  зрости.
Не  побачила  б  в  зорях  
       сяйва  дивного  я.
І  дорога  до  моря  -
       це  теж  казка  твоя.
Поцілунок  наш  перший  
       ще  і  досі  тремтить...
Ти    ж  прощанням  завершив
         найчарівнішу  мить...
Посіріло  від  суму    
         моє    щастя  в  сльозах.
Наче  вдарило  струмом
       й  розп*яли  на  вітрах...
Та  у  пам*яті  зорі
           і  прибою  кришталь.
І  слідами  узори  
           плачуть  в  росах,  на  жаль.
Я  так  довго    розмову  ще  з  тобою  вела,
А  повірити  в  зраду  ну,  ніяк  не  могла.
Суму  сірого  вповні  наберу    я  з  дощу.
Розмалюю    розлуку...  і  за  зустріч  прощу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331382
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 02.05.2012


НАДЕЖДА М.

Шепіт вітру вчуся розуміти…

Шепіт  вітру  вчуся  розуміти.
Що  шепоче  він  стрункій  тополі?
Як  же  ніжно!  (Треба  ж  так  уміти!)
Гладить  листя  люблячи,  поволі.

То  шугне  у  небо  неозоре,
Осідлає  хмарки  легкокрилі,
То  полине  у  безкрає  поле
І  обніме  крилами  щосили.

То  пірне  у  довгі  мої  коси,
Витре  сльози  й  очі  зацілує.
З  квітів  позбиває  ранні  роси,
Щось  шепне  на  вухо,  пожартує.

То,  награвшись,  ляже  серед  гілля
І  складе  натруджені  вкрай  крила.
Треба  ж  відпочить  від  божевілля...
Дрімота  вже  очі  покорила...

Як  же  тебе,  вітре,  зрозуміти?
Чом  сумний  буваєш,  тихо  плачеш?
Можеш  ти  про  це  прошепотіти:
Чи  стає  тобі  від  цього  краще?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 01.05.2012


kulbabka

Яке то щастя просто знати Вас… (диптих)

(Валі  Савелюк)

З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!


Яке  то  щастя-просто  знати  Вас
І  Ваших  дум  мереживо  тендітне,
В  яке  вплелись  окрилені  слова,
В  якому  світло  веселково  квітне.

Яке  то  щастя  випадком  зайти
У  глиб  зими-кульбабову  завію
І,  розгубивши  зерна  гіркоти,
Впустити  в  душу  світлу  ностальгію.

І  доторкнутись  справжньої  краси-
Таких  тендітних  граней  дивосвіту,
Де  перла  сліз  чистіші  від  роси,
Де  сила  слів  міцніша  від  граніту.

Де  почуттів  вирують  кольори
І  в  теплу  душу  світять  так  блаженно
Смарагди-люди,янголів  дари...
Де  тиха  осінь  розмовляє  з  кленом.

Там  відпускає  смутку  тятива,
Стара  хатуня  дихає  гостинно...
Яке  ж  то  щастя-просто  знати  Вас-
Глибин  космічних  зоряна  Людино...  



***

Давайте  я  насиплю  теплих  слів
У  Вашу  душу,  оповиту  квітнем,
Немов  дрібних  коштовних  камінців,
І  в  серці  Вашім  папороть  розквітне!

Давайте  я  нарву  того  бузку,
Що  в  небесах  розніжився,  мов  повінь!..
І  зронить  квітень  райдугу  дзвінку
У  Ваші  мрії,  ніжно-волошкові!..

І  так  Вам  легко  стане  у  думках,
Така  любов  затЕпліє  в  судинах!..
Розгорне  крила  небо,  наче  птах,
Над  Вами,  найпрекрасніша  Людино!

І,  зачерпнувши  жменями  весну,
Вам  піднесу,  всміхаючись:  тримайте!
Давайте  я  долоні  простягну
І  обійму  Вас  лагідно!..Давайте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 01.05.2012


kulbabka

Я так люблю…

Я  так  люблю,  втікаючи  від  злив,
Сховатись  десь  під  явором  крислатим,
З-за  хмар  патлатих  сонечка  налив
Очима    волошковими    спивати.

Я  так  люблю  між  пахощів  хмільних
Ловити  слухом  ніжний  трепет  листу,
Вдивлятися,  як  порухом    весни
Гойдає  гілка  крапельку  сріблисту...

Мов  кіт  чудний,  завмерти  у  кущах,
Ловити  спрагло    наспіви  пташині...
Я  так  люблю  згубитись  у  думках,
Заплутатись,  як  сонце,  в  павутині.

А  потім,  очі    звівши    в    голубінь,
Радіти  тепло  майже  вщухлій  зливі!..
Я  так  люблю  крізь  повені  цвітінь
Впустити  в  серце  промені  щасливі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 01.05.2012


Володимир Шевчук

Не здавайся

(Тарасу  Слободі)


Опираючись  часу  бистрому  –  
Не  здавайся,  далека  мріє!  
Не  для  того  ж  на  небі  чистому  
Сонце  гріє…  

Не  для  того  тьмі  край  положено:  
Все,  що  хочемо,  те  настане.  
Ми  ж  насправді  усе  це  можемо!..  
Ми  титани.  

Не  для  того  в  душі  покладено
На  майбутнє  усі  надії.  
Нам  під  силу  усе  загадане!
Тільки  б  дії…  


___
"Найкращий  час  для  дії  –  зараз!"  (Наполеон  Хілл)  

12.04.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата поступления 13.04.2012
дата закладки 01.05.2012


Любов Іванова

ЗАГЛЯНИ В МОИ ГЛАЗА…. . АКРО. .

З-вала  единственным  своим,
А-  ты  мне  верил..
Г-ордилась  лишь  тобой  одним,
Л-юбовью  зрелой..
Я-нварь  хрустальный  нас  венчал,
Н-а  небе..  в  храме...
И-  ждал  нас  каждый  год  причал

В-  цветочной  гамме..

М-огли  все  это  мы  сберечь.
О-тнюдь...  гордыня...
И-  стало  место  наших  встреч

Г-орчить  полынью...
Л-омал  нам  чувства..  сатана!
А-  мы  поддались..
З-вучит  оборвано  струна..
А-  мы  ..  расстались....


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11204306995

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334206
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


kulbabka

Яка відрада-дихає бузок…

Яка  відрада-дихає  бузок...
Яка  окраса  в  повені  бузковій!..
Солодку  мить  наблизити  б  на  крок-
І  потонути  в  ніжності  шовковій

Твоїх  обіймів  трепетних,палких,
Твоїх  очей,  мов  кавові  зернята!
Крізь  теплу  хвилю  променів  м'яких
Весна  війнула  музикою  свята.

І  постелила  щедро,  мов  руно,
Із  буйнотрав'я  ліжники  ворсаті,
Вдягнула  вишні  в  біле  кімоно,
На  клумби  барви  вилила  строкаті.

Мов  літачки,  в  небесній  далині
Шовкову  гладь  пронизують  лелеки.
Лише  б  радіти  разом  тій  весні!..
Лише  б  любити...Але  ти-далекий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Віталій Назарук

Укрийте з головою мене, мамо

Укрийте  з  головою  мене,  мамо,
Чи  заспівайте  пісню  колискову
І  притуліться  до  очей  губами,
Бо  я  так  хочу  Вас  почути    знову.

Життя  біжить,  неначе  бистрі  коні,
Я  своїм  онукам  пісеньки  співаю,
Давно  вже  попіл  запорошив  скроні,
А  я  дитинство  й  нині  пам’ятаю.

Зчорнілі  руки  ті,  що  пахли  хлібом
І  теплий  погляд,  де  сховалась  ласка,
І  чорний  день,  що  серце  обдав  снігом,
Коли    життєва  закінчилась  казка.

Тепла  я  Вашого  сховав  у  свою  душу,
Ви  ж  людяність  дали  у  подарунок,
Її,  як  пам'ять,  берегти  я  мушу,
Як  той  дитині  ніжний  поцілунок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332837
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012


Віталій Назарук

І лежать троянди на снігу

І  лежать  троянди  на  снігу,
Наче  кров’ю  хтось  полив  по  полю,
А  вони  спинившись  на  бігу,
Гріють  душу  невідомим  долям.

Тут  колись  три  хлопці  молоді,
Танки  через  міст  не  пропустили,
Про  життя  не  думали  тоді
І  що  в  полі  виростуть  могили.

Хто  вони,  з  якої  сторони,
Чи  шукає  хтось  їх,  чи  забули?
Тут  вони,  на  полі,  полягли  
І  додому  більше  не  вернулись.

Ми  у  них  в  одвічному  боргу,
Дуже  жаль,  що  їхня  така  доля
І  лежать  троянди  на  снігу,
Наче  кров’ю  хтось  полив  по  полю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319516
дата поступления 06.03.2012
дата закладки 24.04.2012


Мазур Наталя

#Лети… Лети…

Серед  гаїв  зеленокосих,
Там,  за  селом,
Шлях,  що  заплутався  за  обрій,
Ліг  полотном,
А  понад  шляхом,  на  черешнях
Буяє  цвіт,
Дочці  матуся  промовляє:
-  Пора  в  політ!
До  тебе  світ  сміється,  доню,
З  дитячих  мрій,
Серед  усіх  шляхів  життєвих
Знайди  ти  свій.
Даруй  тепло  всім  добрим  людям,
А  злих  -  прости...
-  Та  як  же  я  без  тебе,  мамо?
-  Лети...  Лети...
Нехай  про  мене  нагадає
Спів  солов'я,
Тебе  завжди  удома,  доню,
Чекаю  я.
Шепочу  молитви  тихенько,
Де  б  не  була,
Щоб  щастя  доля  дарувала,
І  два  крила.
Та  коли  важко  тобі  стане,
Охопить  сум,
Коли  життя  твоє  торкнеться
Мінорних  струн,
Лети  до  маминого  серця,
Воно  умить
Загоїть  ласкою  своєю
Все,  що  болить.
Бо  серце  мамине  навіки  -
Вміст  доброти.
-  А  як  же  ти  без  мене,  мамо?
-  Лети...  Лети...

24.04.2012р.                    02:00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332772
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012


Михайло Плосковітов

Поету…

Нагану  -  кулі,  стрілам  -  арбалет,
буває,  що  й  один  у  полі  воїн.
Якщо  ти  за  покликанням  поет,
то  вірші  -  це  твоя  найліпша  зброя.

Хай  буде  просто.  Без  химери  слів,
метафор  пишних,  стилів  ню,  бароко...
Поете,  головне,  щоб  ти  зумів
збудити  словом  почуття  високі.

Мене,  тебе  піском  просіє  час,
нащадок  з'їсть  з  верби  солодку  грушу,
Твоя  мета  -  простим  сплетінням  фраз
розбурхати  читацьку  сонну  душу.

Канцон  чи  рондо,  ода  чи  сонет
(хай  критики  аж  лускають  зі  шкіри),
якщо  ти  у  душі  своїй  -  Поет,
то  хай  читач  словам  твоїм  повірить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Радченко

**Лишь почувствовать, что я опять лечу

Из  замшелой  раковины  бытия
Я  пытаюсь  глупо  вырваться  на  волю.
Зачеркнув  в  самой  себе  испуг  вранья,
Расправляя  позвонка  негнучесть  с  болью.

Щурясь,  всматриваюсь  с  жадностью  в  толпу  -
Вот  сейчас  лицо  знакомое  увижу!
И  улыбкой,  разбивая  пустоту,
Я  привычку  к  раковине  ненавижу.

Задыхаюсь  от  избытка  синевы  -
Взглядом  удивлённым  к  небу  дотянувшись,
Первый  раз  я  не  боюсь  людской  молвы,
Ухожу  из  прошлого  не  оглянувшись.

Только  чувство  странное  в  душе  живёт:
Без    меня  так  пусто  в  раковине    будет!
А    сомнение    мой  мозг    опять  жуёт
И    промозглый  ветер  страха  в  спину  дует.

Вновь  сама  себе  упрямо  я  шепчу:
"Мне  чего-то  необычного  не  нужно.
Лишь  почувствовать,  что  я  опять  лечу
В  стае  птиц,  летящих  в  небе  синем  дружно".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332480
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Борисовна

АЗБУКА ДЛЯ ВЗРОСЛЫХ

А          Авария                                              -  Из-за  беспечности  свадьбы  играют:
                                                                                   Часто  младенцы  на  свадьбе  гуляют.  

Б          1.    Бравада                                  -  Она  под  стать  Программе  кандидата,
                                                                                   Которую  и  воплощать  не  надо,
                                                                                   Порой  заоблачна,  порою  –  сыровата,
                                                                                   Не  по  плечу  замах  –  как  есть  -  бравада.
 
             2.    Борода                                      -  Если  мужьям  жены    нервы  мотают,  
                                                                                     Пилят,  не  зная    предела  усилий,
                                                                                     Предупреждаем:  вдруг,  просто  не  знают,  
                                                                                     Что  борода  может  сделаться    синей?!..
                                                                                           
                                                                                           

В            Верность  -                                  -  Из  доверья-зернышка  вырастает  верность.
                                                                                   Очень  трудно  взращивать.  От  того  и  ценность.  

Г              Господство                                -  Доходит  до  морального  уродства
                                                                                   В  семье  детей  родителей  господство.

Д              Деньги                                          -  Пусть  будут  различны  по  форме  и  цвету,
                                                                                   Пускай  представляют  чужую      страну,
                                                                                   (В  кошмарах  ночных  не  пугаться  б,  что  нету…)
                                                                                   Я  стопкой  сложу  их  –  одну  на  одну,
                                                                                           

Е,Ё          Ёжкин  кот                                      -  У  фольклорной  Бабки  Ёжки
                                                                                         Расплодились  в  доме  кошки.
                                                                                         Если  на  душе  скребет,  -
                                                                                         ПрижилсЯ  там  бабкин  кот!
                                                                                           


Ж              1.Жертва                                        -    Чтобы  свидетельство    о  браке    увидать,
                                                                                           Готовы  годы  лучшие  отдать!..

                   2.  Жена                                              -  В  одном    дому  с  тобой  живет,
                                                                                           Символизирует  комфорт,
                                                                                           Растит  детей,  дарит  покой,
                                                                                           Обед  роскошный  в  выходной,
                                                                                           Оплот  семьи.  Загулам–  НЕТ!-
                                                                                           Облом,  запрет  и  красный  свет!
                                                                                               
                         
З                  Зайка                                                  -  Если  именем  этим  вас  милый  зовет,
                                                                                           Нету  повода  зря  обольщаться,
                                                                                           Просто  жизнь  он,  наверно,  двойную  ведет
                                                                                           И  боится    в  ночи  обознаться…          

И                Иллюзия                                            -  Бывает  зрительной,  
                                                                                           тактильной,  обонятельной…
                                                                                           И  верить  
                                                                                           ей  совсем  не  обязательно.

К                Катастрофа                                  -  Храни  надежно  тайны  и  секреты,
                                                                                         И  язычок  на  привязи  держи:
                                                                                         Они  нарушат  и  покой,  и  жизнь,
                                                                                         Когда  из  шкафа  выпадут  скелеты!

Л                Лесть                                                  -  Если  ластится  к  мужу  жена,
                                                                                           Значит  новая  шубка  нужна,
                                                                                           Если  лесть  в  арсенале  мужчины,
                                                                                           Значит  есть  для  скандала  причины.

М                Мораль                                              -  Используют  термин  по  редкому  случаю,
                                                                                           Поскольку  понятие  мало  изучено…  

Н                  Нано-технологии                  -  Изучал  у  Медведева  в  блоге  я,
                                                                                           Ощущая  душою  и  кожей,
                                                                                           Эта  самая  технология  
                                                                                           Вряд  ли  в    кризис  народу  поможет…    
                                                                                           

О                  Оле-оле-оле-оле!                –  Поёт  восторженно  жена:
                                                                                             Полоска  в  тесте  вновь  одна!

П                  Парадокс                                        -  Если  муж  цветы  принес,-
                                                                                           Вот  вам,  дамы,  парадокс!..
                                                                                           Видно,  в  чем-то  провинился.
                                                                                           Ваша  цель  –  решить  вопрос!
                                                                                             

Р                Разлучница                                  -    Как  на  море  кораблекрушение,
                                                                                           Словно  смерч  на  тучное  жнивье,
                                                                                           Вторглась  в  нашу  жизнь  без  приглашения
                                                                                           И,  шутя,  разрушила  ее.

С              Стерва                                              -      Мечтой  недоступною  в  сердце  крадется…
                                                                                           Сознайтесь,  что    тем  хороша  -
                                                                                           Всего  от  мужчины  добьется,
                                                                                           В  награду  не  даст  ни  шиша!

Т          1.Техника  безопасности    –  И  в  глобальном  масштабе,  и  в  частности
                                                                                         Будь  на  страже  своей  безопасности:
                                                                                         Не  носи  злобных  слухов,    не  сплетничай,
                                                                                         Не  скупись  и    не  привередничай,
                                                                                         На  свиданье  спешишь?  –Из  аптеки  
                                                                                         Прихвати-ка  заветный  пакетик.
 
               2.Транжира                                    –  Банкноты  сотнями  летят,
                                                                                         Счет  в  банке  истощается  -
                                                                                         В  бутике  модном  все  подряд
                                                                                         Сметет  и  не  раскается.      


                                     
               3.Тёща                                              -    До  времени  досужее  –
                                                                                       Секретное  оружие…
                     
 
У              Увертюра                                      -  Этим,  -  пояснит  любой  чудак,-
                                                                                     Люди  называют  пробный  брак.
                                                                                     Но  за  ярким  всплеском      вдохновения
                                                                                     Меркнет,  не  родившись,    сочинение…
                                                                                                         

Ф              Флердоранж                            -  Финала  свадьбы  ждать,
                                                                                     Быть  чуткой  –  ушки  на  макушке!-
                                                                                     И  ловкой,  чтоб  не  прозевать
                                                                                     Свой  шанс.  Невестиной  подружки.
                                                                                   

Х              Холодец                                          -  Главное  блюдо  любого  застолья,
                                                                                       Он  и  подушка,  и  изголовье…

Ц              Церемония                                    -  Этикет,  сценарий,  ритуал,
                                                                                       Красная  дорожка,  пышный  зал,
                                                                                       Декольте,  колье  и  веера,
                                                                                       Смокинг  (  из  «Проката»…  до  утра…)
                                                                                 

Ч            1.  Чудо                                                -  Праздник,  везенье,  удачка  –
                                                                                       Найдена  целой  заначка!

               2.  Честность                                -  Ты  честен,  благородством  облечен,
                                                                                       Непогрешим.  Пока  не  уличен…
                                                                         

Ш                  Шик                                                -  Недостижимый  идеал.
                                                                                       Никто  его  не  достигал.

Щ              Щетина                                          -  Нерукотворная  особенность  щетины
                                                                                       В  отличии  мальчишки  от  мужчины.

Э                Эшафот                                          -  С  ним  ложе  брачное  сравнимо,
                                                                                       Когда  любовь  проходит  мимо…

Ю                Ювелир                                      -    Для  пышных  дам  и  юных  дев
                                                                                       Он  –  лучший  психотерапевт.        

Я                  Ясновидица                            -  Померещится,  привидится
                                                                                     Зло  придирчивой  провидице,
                                                                                     Год  за  годом  точит  кровушку.
                                                                                     А  зовется  –  мать-свекровушка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332364
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012


kulbabka

Травневий сад

Травневий  сад,  світанками  омитий,
Крізь  мокрі  шибки  піниться  бузок.
О,  як  я  хочу  вікна  прочинити,
Впустити  сонця  теплого  ковток,

Що  після  сну  так  мило  позіхає,
Мов  кучеряве,  лагідне  дитя!..
А  сад  квітучий  повниться  розмаєм
І  в  кожній  квітці  дихає  життя.

І  кожна  гілка  росами  сріблиться,
Гойдає  цвіту  білого  фату,
В  шовкове  небо  дихає  криниця,
Барвисті  клумби  в  пахощах  пливуть.

А  понад  ними  тануть  медоноси,
Янтарним  блиском  світиться  смола
Стара  верба  в  шовкові  пишні  коси
Сліпучожовті  промені  вплела.

Гаряча  кава  стигне  в  порцеляні,
Парує  в  двір  нестримний  аромат
І  снігоцвітом  вишеньки  духмяні
Заполонили  мій  травневий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Віталій Назарук

Запізніле освідчення

Посивіли  мої  скроні,
Як  зимою  сніг,
Ви  біжіть  життєві  коні,
Я  люблю  ваш  біг.

Бо  радію,  як  весною
У  душі  політ,
Я  летітиму  з  коханням
Ще  багато  літ.

До  небес,  моя  подруго,
Вознесу  тебе,
Хоч  життя  іде  по  кругу,
Доля  ж  не  мине.

Тепло  серця  відчуваю
Через  стільки  літ.
Знай,  що  я  тебе  кохаю  -
Хай  розтане  лід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332209
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 32 (Інна Серьогіна, АЛИК)

Інна  Серьогіна

                     Грустная  сказка  любви


Поверив  в  сказку,  я  тебе
себя  доверила.
Не  прекословила  судьбе
и  свято  верила,
Что  ночью  звезды  для  любви
луна  рассыпала,
Что  нам  счастливая  весною
карта  выпала.

 Весна  решила,
 Что  нам  с  тобою  по  пути,
 Сама  спешила
 Среди  толпы  тебя  найти.
 Со  счастьем  сон  наперевес  –
 Любовь  парила  до  небес!
 Весна  чудес!

Не  долгим  выдался  костер
да  горьким  горюшко.
Холодный  ветер  слезы  стер,
развеял  в  полюшке.
Жар-птицей  мне  не  упорхнуть
из  клетки  тягостной.
Печали  камень  давит  грудь
любви  нерадостной.

 Весна  решила,
 Что  нам  с  тобою  по  пути.
 Сама  спешила
 Среди  толпы  тебя  найти.
 Да  только  август  дождь  пролил,
 Седой  туман  следы  укрыл.
 Ты  все  забыл!


===================


   АЛИК

         ЧАРIВНI  СУРМИ

 Лоскоче  серце  звук  сурми,
 Душа  спiває.
 Музика  лине  мiж  людьми,
 Мов  щебет  гаєм.
 Вона,  як  iстини  ковток,
 Усiм  належить.
 Загляне  в  кожен  закуток,
 Щоби  збентежить.

 Бентежить  думи,
 Що  прокидають  почуття.
 Чарiвнi  сурми
 Любов  поверне  з  небуття,
 Якщо  цю  пiсню  будем  мать,
 Всiм  серцем  буду  я  кохать
 Тiльки  тебе.

 Сурмi  спiваю  комплiмент,
 Бо  серце  мрiє.
 Цей  надзвичайний  iнструмент
 Дає  надiю  –
 Неначе  подиха  душi
 Почують  люди,
 Та  бездуховноi  iржі  
 Навiк  не  буде.

 Зрадлива  доля
 Людьми  iграє  у  пiтьмi.
 Душа  на  волi
 Тобi  зiграє  на  сурмi,
 Якщо  цю  пiсню  будем  мать,
 Усе  життя  буду  кохать  
 Лише  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332305
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Анатольевич

Я писала тобі листи. На сл. Л. Козирь.

Я  писала  тобі  листи  

Я    писала    тобі    листи,
Про    пусті    і    буденні    речі,
Бо    втікала    від    самоти,
А    дзвонити    –    вже    не    доречно.
Я  писала    тобі  листи
             (Оркестр)
Я    писала    тобі    листи
             (Оркестр)

Я    писала    тобі    листи
Про    минуле,    що    догорало,    
Про    зруйновані    вщент    мости
І    про    світ,    де    тебе    замало.
Я    писала    тобі    листи
                 (Оркестр)
Я    писала    тобі    листи
                 (Оркестр)

Я    писала    тобі    листи…    -
Це    дурне    і    безглузде    правило.
Задихалась    від    пустоти,
Але    жодного    не    відправила.
Я    писала    тобі    листи...      (ДВА
             (Оркестр)                                (РАЗИ)
Я    писала    тобі    листи...      
             (Оркестр)                                (

 Я  писала    тобі    листи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331139
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Осіріс

Якби ж то…

Зібрати  б  у  кухоль  дівочі  печалі
 І  хлопців  примусити  пити  те  зілля!
 Тоді  б  цінували,  страждання  Ви  кралі,
 Забувши  про  зради  тернове  свавілля.

Натерти  би  перцем  вуста  лицемірні,
Що  оди  брехливі  наспівують  хором!
Тоді  б,  язики  поховали  незмірні,
Вкусивши  із  чаші  провину  і  сором.

В  кайдани  б  убивць  закривавлені  руки,
Що  суд  свій  вершать  в  діамантових  шатах!
Тоді  б  зрозуміли  підсудного  муки,
Узрівши  ікону  на  камерних  гратах.

Вклонитись  би  Вам  дорогі  вороженьки,
Що,  стежите  ревно  з  кургану  прокляття!
Тоді  б  спорохнили  Ви    всі  доріженьки,
Здійнявши  моє,  мов  хоругву,  розп’яття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332006
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Осіріс

Уривки думок

...життя  цінуєш  лиш  тоді,
Коли  воно  вже  йде  від  тебе
Й  ні  панотець,  мулла  чи  ребе
Не  перешкодять    тій  біді.

Любов  рятуєш  повсякчас,
Коли  вона  вже  склала  крила,
А  пристрасть  зрада  загасила
Дощем,  що  проливавсь  не  раз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332001
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Віталій Назарук

Коли ти не чуєш, як пахне в дворі матіола

Коли  ти  не  чуєш,  як  пахне  в  дворі  матіола
І  зверху  не  бачиш  великого  в  небі  «ковша»,
Це  гине  кохання  і  більш  не  воскресне  ніколи,
А  в  грудях  замовкла  уже  зачерствіла  душа.

Відразу  тоді  -  солов’ї  у  гаях  безголосі
І  роси  на  травах  -  краплини  простої  води,
І  вже  не  хвилюють  ні  брови  чарівні,  ні  коси,
І  в  серце  вриваються  страшні,  сумні  холоди.

Слова  повтікають  у  степ  чи  до  темного  лісу
І  сонце  змарніє,  неначе  дівча  на  лиці,
Життя  на  шляху  нам  повісить  новеньку  завісу,
І  більше  не  буде  тепла  у  холодній  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330940
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Віталія Войтка :: Вишита сорочка

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326929

Ти  мені  сорочку  вишивала…
Спогади  пливуть  з  дитячих  літ.
Наче  пензлик,  голка  малювала
В  біле  полотно  калини  цвіт.
               Приспів:
   Малювала  мама  щастя-долю
   В  час,  коли  ще  зорі  мерехтять.
   Похилилась  в  сні  струнка  тополя,
   А  на  травах  роси  лебедять.

На  столі  свіча  вже  догорає,
Сонця  промінь  гладить  по  лиці.
Хоч  у  неї  сил  не  вистачає,
Та  співає  голка  у  руці.

   Приспів.

Ти  мені  сорочку  вишивала.
І  любов,  і  ласка  в  ній  була.
З  нею  моя  доля  розквітала.
І  вона  у  далеч  понесла.

   Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330725
дата поступления 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012


Осіріс

В Морфея царство погружаюсь вновь…

В  Морфея  царство  погружаюсь  вновь
И  вижу  там  тебя,  моя  любовь.
Где  весь  в  цветах  благоухает  сад,
С  тобою  в  танце  ангелы  кружат.
Парите  вы  в  объятиях  ветров,
В  туниках  из  пушистых  облаков.
Мелодию,  что  как  капель  весной,
Играют  Боги  для  тебя  одной.
На  арфах  струны  -  то  лесной  ручей,
Тебе  журчащий:  -  «Каплей  будь  моей!»
И  звёзды  –  кавалеры,  в  вышине,
Пылая,  прикасаются  к  тебе.
А  я,  с  земли,  на  танец  тот  смотрю,
Ревнуя,  в  адском  пламени  горю.
Кричу,  пытаясь  твой  прервать  полёт,
Боясь,  что  моё  счастье  упорхнёт.
Но  тщетны  те  нелепые  труды,
Всё  выше  воспаряешь  в  небо  ты…
Проснувшись,  сон  я  разгоню  рукой,
Увижу:  рядом  дремлешь,  Ангел  мой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329518
дата поступления 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


kulbabka

В розбиті шибки білі заметілі…

В  розбиті  шибки  білі  заметілі
Вишень  квітучих  щедро  так  метуть.
Порозсипались  спогади  зотлілі,
Пірнули  весни  в  сиву  каламуть.

Вже  й  не  згадала  б  може  і  ніколи,
Якби  сьогодні  не  зайшла  в  цей  дім:
Трухляві  стіни,  ніби  захололи
У  павутинні  димчасто-крізнім.

Навіть  вітри,  мов  коні  полохливі,
З  німої  пустки  рвуться  до  садів.
Які  ж  були  ми  в  стінах  цих  щасливі-
Ще  й  досі  чую  відгомін  тих  днів.

Вже  і  весна    настала  світлоока,
П'янким  цвітінням  вибілився  сад...
О,  як  боюсь  заплутатись  у  кроках,
В  терпких  думках  вертаючись  назад...

О,  як  боюсь  на  спогади  зомлілі
З  минулих  днів  накликати  дощі!..
Метуть-метуть  вишневі  заметілі
В  розбиті  шибки  теплої  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329499
дата поступления 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


Радченко

Кожен мусить завжди пам

Обірвалось    непомітне    щось    в    душі,
Ніби    буревій    всередині    промчався.
Залишились    мрій    уламочки    крихкі
І    нікчемним    зміст    життя    мого    здавався.

Лиш    єдине    слово  гострим    камінцем
В  серце    вдарило,  вп"ялось,  як  ржа,  колюче.
Що  колись  було  мені  в  житті    взірцем,
Біль  закреслив  так  жорстоко  й  неминуче.

І    одна-єдина  думка,  як  мара,
Ніч  і  день  нашіптує  мені  уперто:
"Ти  ж  доросла  жінка  й  зовсім  не  дурна,
Чом  же  на  душі  так  холодно  і  мертво?

Слухай,  що  шепоче  вітер  весняний,
Ніжність  його  слів  впусти  в  зболіле  серце.
Викинь  з  нього  камінець  і  сум  свій  злий,
Усміхнись  весні  і  біль,  як  сон,  минеться".

Звісно,  слів  жорстоких  нам  не  обійти,
Тільки  кожен  мусить  завжди  пам"ятати,
Що  колись  у  відповідь  почуєш  ти:
Зло  борги  свої  уміє  повертати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329484
дата поступления 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


MERSEDES

Уста калинові твої…

Приходиш  ти  в  солодкі  сни,
Моє  негаснуче  кохання.
Дарунком  ніжної  весни,
Промінням  ти  торкаєш  зрання.

Уста  калинові  твої,
Ніколи  в  світі  не  забуду.
Той  шепіт,  що  несли  гаї,
Я  пам'ятати  завжди  буду.

Ясним  мереживом  зірки,
Плетуть  для  нас  свої  узори.
Вони  летять  немов  думки
І  падають  у  синє  море.

Пливуть  по  хвилях  голубих,
Гойдає  вітер  їх  і  ніжить.
Кохання  у  думках  моїх,
Ніхто  не  зрадить,  не  засніжить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329321
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Віталій Назарук

Несу свої роки, як відра коромислом

Летять  мов  хмари  стомлено  літа,
Їх  гонить  вітер  по  життєвім  небі,
Пора  осіння  –  золота  пора
І  іншої  тепер  мені  не  треба.

Я  руки  до  хмаринок  протягну
В  пісні  додам  своєї  трохи  туги,
Не  раз  я  гори  ще  переверну
Удвох  з  тобою  віддана  подруго.

Летіть  хмарки  мої    у  вишині,
Літа  даруйте  із  весняним  блиском,
Нехай  вони  всміхаються  мені,
А  вітер  ще  погойдає  колиску.

Тільки  уверх,  у  хмари,  наче  птах,
Роки  попестять  душу  новим  змістом,
Бо  мій  давно  вже  визначений  шлях,
Несу  свої  літа,  як    відра  коромислом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329244
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Віталій Назарук

Прости мене

Знову  лягають  на  папір  слова,
Сльозинки,  мов  кришталь  у  друзки
І  цілу  ніч  чомусь  кричить  сова,
А  біль  із  нервів  скручує  мотузки.

А  я  пишу  і  це  не  перший  лист,
У  ньому  зізнання,  де  виливаю  душу,
Крізь  вікна  долинає  вітру  свист,
А  я  пробачення  просити  в  тебе  мушу.

Пробач  мені  за  випиту  любов,
За  місяць,  що  не  зміг  тобі  дістати,
Прости  мене  і  повернися  знов,
Щоб  зорі  ми  змогли  дорахувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329230
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Мазур Наталя

*Розбите боліти не може

Замість  взаємних  пробачень,
Шалені,  мов  змилені  коні,  
Летіли  слова  звинувачень
І  жалом  впивались  у  скроні.

Чомусь  запекло,  закололо,
До  щему,  до  крику,  до  болю,
І  раптом,  весь  світ,  що  навколо,
Пролився  гіркою  сльозою.

Словами  скалічене  тіло
На  одяг  старий  стало  схоже...
Та  серце  уже  не  боліло,
Розбите  -  боліти  не  може.

01-09.04.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329115
дата поступления 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Тетяна Луківська

Я виплакала

Я  виплакала  всю  любов  у  слово,
Зросила  кожну  букву  складу.
Згубилася  її  основа
І  перевтілилася    в  зраду.
         Я  виплакала  всю  любов  у  пісню,
           Де  кожним  звуком  стогін  -  спомин.
           Прийшла  любов  у  пору  пізню,
         Лишивши  лиш  гірку  оскому.
Я  виплакала  всю  любов  у  муку.
Пекла  душа  нестерпним  болем.
Самотністю  несла  розпуку,
-  Чому?  –  випитувала,  -  доле?
Я  виплакала  всю  любов  в  спокуту.
Шукала  помилки,  каралась.
Старалась  зменшити  розлуку,
Любов  уже  не  озивалась...
Я  виплакала  всю  любов  у  сповідь,
Якою  ж  є  вона  незряча...
Я  плакала  у  кожнім  слові,
А  ти  й  сльозинки  не  побачив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292696
дата поступления 13.11.2011
дата закладки 08.04.2012


Інга Хухра

Між нами відстань… І вона пече… (прив. М. С. )

Закислі  хмарами  повіки  тру  руками.  
Між  нами  крапки...Сню  тебе  ночами.  
А  вдень  ненавиджу  і  кидаюсь  словами,  
Листівками  та  довгими  листами.  
Що  сталося?  Що  трапилось  між  нами?  -  

Маленьнькі  мрії,  спогади  і  драми...  
Ми,  мов  злодюжки  кутаєм  ковдрами  
Й  ховаємо  за  сімома  замками  усе  оте,  
Чим  мучились  роками.  
Вгризаємось  у  "не  таких"  зубами.  
Кохаємо  і  падаєм  без  тями  десь  там,  
Де  кожен  з  нас  буде  і  був  один.  
Я  чиясь  гореносна  дочка,  
А  ти  чийсь  блудний  з  сивими  очима  син.  
Ми,  мабуть,  виглядаємо  щасливими  зі  спин.  
І,  може,  навіть  станемо  героями  картин  
Якогось  там  аматора  абсурду,  
Якому  просто  трішечки  не  вистачає  глузду  
На  думку  всіх  простих  земних  людей.  
Ми  не  привязуємося  до  місць,  речей.  
Лише  до  слів,  мелодій  і  ночей,  
У  домі  тих,  чиїх  міцних  плечей    
Нам  не  стає  серед  чужих  очей...  
Холодних  та  пустих  очей...    

Між  нами  відстань...  
І  вона  пече...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294233
дата поступления 18.11.2011
дата закладки 08.04.2012


Віталій Назарук

Весняне весілля

Квітнуть  бруньки,  зростає  лист,
Краплинки  слізно  осідлали  гілля,
Лиш  вітер  стиха  надсилає  свист,
Немов  весну  готує  до  весілля.

Збирає  у  оркестр  пташині  голоси,
Всі  шурхоти  і  стукоти  довкола
І  пробує  ці  чари  донести,
Весні  красуні  геть  за  видноколи.

Як  староста  весільний  в  рушнику,
Веде  весну  заквітчану  віночком
І  множить  кольори  на  квітнику,
Мов  надягає  вишиту  сорочку.

Зовсім  легенько  сколихнув  фату,
Прибрав  у  квіти  зеленяву  спальню
І  закружляла    пара  у  танку,
Весна  красуня  з  нареченим  Травнем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328631
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012


Мазур Наталя

#Приїздіть до мами

Тривалою  щось  видалась  зима,
У  квітні  ще  кидається  снігами.
Дивлюся  у  віконце  крадькома,
Чи  не  приїдуть  діточки  до  мами?

З  надією,  що  скроплена  слізьми,
За  вас  шепочу  молитви  ночами,
Щоб  Ангел  Божий  огорнув  крильми!
Чому  ж  не  приїжджаєте  до  мами?

Смачненькі  приготую  пиріжки,
Округлі,  із  блискучими  боками.
Почастувала  б  діток  залюбки...
Коли  приїдете  у  гості  ви  до  мами?

Минає  час...  Ідуть  за  днями  дні,
І  старість  підкрадається  з  роками.
В  якій  би  не  були  ви  стороні  -  
Не  забувайте,  приїздіть  до  мами!

01-06.04.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012


Осіріс

Заплутані стосунки

Іще  не  йду.  Затримавсь  на  порозі...
Хоча  тобою  сказані  слова,
Що  ми  не  пара  й  нам  не  по  дорозі,
Надію  вбили,  наче  булава.
І  серце  розуміє,  все  скінчилось,
Але  душа  надіється…  чомусь,
Хоч  кригою  все  докорів  покрилось…
Якщо  піду,  то  знаю  не  вернусь.
Отак  й  стою.  Ти  плачеш  у  кімнаті,
Ображена  пустим  безладдям  слів.
«А  краплі  сліз,  мов  квіти  на  халаті»  -
Подумав  …  й  поряд,  на  дивані  сів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328544
дата поступления 07.04.2012
дата закладки 08.04.2012


Наталка Кольоровісни

І не жалій…

І  не  жалій,  і  душу  не  облизуй,
І  пальці  не  шматуй  об  колючки.
Намисто  рветься.  Скільки  не  нанизуй  -
Не  держаться  укупі  круглячки.

І  не  жалій…  Не  грій  мене  словами.
В  розбитий  глек  вода  не  набіжить.
Безпомічні  потужні  криголами
Супроти  криги,  що  між  нас  лежить.

Пройди  байдуже  повз  моє  мовчання.
Вже  вдосталь  було  шансів,  лотерей.
І  не  жалій...  Хай  станеться  прощання
Біля  розверстих  навстежки  дверей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328534
дата поступления 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012


НАДЕЖДА М.

Поговори со мною, дождь…

Ну  вот  опять  весенний  дождь.
Природа  плачет  втихомолку.
Вокруг  всё  вымокло  насквозь.
Зачем  же  слёзы  лить  без  толку?

Сверкнул  вдруг  молнии  разряд-
Огнём  всё  небо  заслепило.
Дождю,  наверно,  каждый  рад,
Но  только  я  вот  загрустила...

Поговори  со  мною,  дождь...
Не  дай  забыть  душе,  что  было.
Ты    стороною  не  пройдешь...
(Чего  же,  сердце,  ты  заныло?)

Сотри  солёную  слезу,
Найди  для  сердца  мне  ответы.
Раскрой  в  ненастную  грозу
Дождя  мелодии  секреты...

Зачем  же  слёзы  льют  дожди?
Зачем  терзают  мою  душу?
Ведь,  нету  сердца  в  них...  Увы!
Неужто  плачут  от  бездушья?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328530
дата поступления 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012


Інга Хухра

Жовтень в мені (присв. О. М. )

Так  непомітно  тихо  вкрався  мені  в  душу  жовтень.
Ввійшов  крізь  тіло  й  зачинився  там.
Усе  навколо  видається  жовтим.
І  серце  прагне  сліз  і  мелодрам.
Я  кутаюся  в  тепле  і  пухнасте
Ховаю  душу  в  светрі  і  шарфі
А  ти  тікаєш,  мій  квітневий,  власне,
Куди  скажи,будь-ласочка,  мені?
Тобою  я  насититись  хотіла.
І  знову,  як  і  завше,  не  змогла.
Душа  і  серце  прагнуть  твого  тіла.
В  мені  лиш  жовтень.  У  тобі  ж  -  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314823
дата поступления 17.02.2012
дата закладки 07.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ДІДУСЕВА НАУКА

Казав  дідусь:  «Побережи  здоров’я.
Ти  ще  малий,  але  запам’ятай:
Здоров’я  й  розум  –  то  найліпша  зброя.
І  скарб  отой  онукам  передай».

Казав  дідусь:  «Здоров’я  не  розтринькуй.
Ти  –  молодий,  та  надто  не  швиди.
Старого  слухай.  А  судьба  –  то  скринька.
Одна  –  для  тебе.  Не  згуби  гляди.

Іди  у  світ,  та  залишайся  вдома:
корінням  –  в  землю,  в  небеса  –  крильми.
Допоки  й  не  здолає  тебе  втома,  –
людиною  живи  поміж  людьми.

«Побережіть  себе.  –  Кажу  онукам.  –
Не  тратьте  без  толку  здоров’я  й  час».
Складна  і  водночас  проста  наука:
люби,  зі  світом  білим  родичайсь.

Життя  уроки  –  то  найліпша  школа.
Веде  й  спиняє  віра  не  чужа.
В  бою  за  правду  не  пасуй  ніколи.
Терпінню  всякому  все  ж  є  межа.

До  істини  доходять  звідусюди.
Нащадкам  щиру  правдоньку  кажіть.
Заради  себе,  люди,  будьте  люди.
Заради  Бога  –  душі  бережіть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328410
дата поступления 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012


kulbabka

Вже не злелію…

Вже  не  злелію  той  журливий  клен,
Що  ти  зрубав  край  битої  дороги...
Байдужий  вітер  свище  між  антен,
Дощі,  мов  струни,  б'ються  об  пороги.

Вже  не  злелію  трепетну  печаль-
Оту  кленову  лагідність  листочків...
Пекучий  щем  вплітається,  мов  шаль,
Поміж  сумних  віршованих  рядочків.

Десь  за  вікном  розніжиться  весна-
Яка  п'янка!Такої  більш  не  буде!..
А  ти  не  бійся,  винесу  одна
Оту  ганьбу  оплакану  між  люди...  

І  позбираю  згаслі  кольори-
Моїх  надій  обпалене  ганчір'я...
Хіба  ж  не  ти  про  щастя  говорив?
І  пух  летів  кульбабовий,  мов  пір'я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата поступления 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012


Володимир Шевчук

Душа

(Валі  Савелюк)  


В  очах  
життєва  сила  
не  згоря,  
Якщо  ці  очі  
звернуті  
угору.  
Не  йде  тут  мова  про  
німу  покору  –  
То  все  у  грудях  та  
душа-зоря!    
Я,  знаєте,  
з  цікавості  горю:  
Душі  в  очах  
не  видно  й  
при  потребі,  
Як  днем  
не  видно  зір  
на  чистім  небі,  
Однак…  
є  спосіб  
бачити  
зорю  
Не  в  ніч.  
Не  в  ніч!  
Душа  –  
зоря  з  імли,  
То  світанкове  сяйво,  
як  поблажка!  
Пробитись  на  поверхню  
дуже  
важко,  
Коли  ніхто  не  відає  коли…    
Така  гучна,  
як  срібло  на  росі,  
Настільки  тиха,  
як  Велика  Берта…  
Це  саме  та  
субстанція  
відверта,  
Яку  ми  так  приховуємо  всі.  
А  знаєте,  от  що  таке  
душа?  
То  совість,  
чи,  
скоріше,    
засторога  
Від  грішного,  
щоби  боятись  Бога?..  
Чи,  
може,  
це  багатство  без  гроша  
Єдиного?  
Бо  зірку  у  імлі  
В  криниці  й  днем  
побачиш  
у  глибокій…  
Бо  тільки  та  душа  пізнає  спокій,  
Яка  неспокій  знала  на  землі.  



06.04.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328275
дата поступления 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012


kulbabka

Моя земля готується до свят…

Моя  земля  готується  до  свят,
В  люстерку  неба  гарно  чепуриться.
А  понад  нею  Господа  десниця*
Жене  хмаринок  золотавий  ряд.

Моя  земля  полощеться  в  росі
Перед  святим  Христовим  Воскресінням
Таким  шовковим  піниться  цвітінням,
Що  аж  дивуюсь  неземній  красі!

І  доторкаюсь  кінчиками  вій
Того  п'янкого,  лагідного  дива...
Яка  ж  душа  небачено  щаслива,
Що  є  причетна  до  таких  подій!..

І  що  спиває  світлий  той  нектар,
Немов  джерельну  кришталеву  воду,
Милуючись  на  дивовижну  вроду,
На  той  прекрасно-незбагненний  дар!

Моя  земля  готується  до  днів
Святої  Пасхи,  світла  і  любові,
На  сонці  гріє  котики  вербові
На  струнах  вітру  награє  пісні.

Бо  в  день  недільний  зі  святих  небес
Господній  дзвін  врочисто  пролунає
І  пронесеться  рідним  моїм  краєм,
Щаслива  звістка,  що  Христос  Воскрес!



*Десниця(архаїзм)-рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327907
дата поступления 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012


Віктор Ох

Помовчимо по-філософськи

Помовчимо  по-філософськи
про  безліч  болісних  речей:
про  смерть,  що  підповзає  мовчки
й  любов,  що  рветься  із  грудей,
і  про  дитинства  дні  жорстокі,
сліпу  принадність  майбуття,
про  плинність  часу  незворотну,
про  сум  і  гіркоту  буття,  
про  безпорадність  і  самотність
стареньких  немічних  людей.
Помовчимо  по-філософськи
про  безліч  болісних  речей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327792
дата поступления 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012


Інга Хухра

Дружба у вогні (присв. О. М. )

Нас  доля  вузликами  зв'язує  насилу.
Шепочу  в  темряві  твоє  ім'я.
Мій  дорогий,  без  тебе  я  не  я.
Мов  цуценя  бездомне  квилю.

Самотня  липова  алея  веде  у  безвість  трепетні  життя.
Мій  найрідніший,  в  серці  зливи.
До  мене  ти  жорстокий,  милий.
В  сльозах  і  боса,  без  взуття.

Відрікся  б  раз  від  мене  тай  з  кінцями.
Натомість  мовчки  намистинки-дні.
І  очі,  наче  ніченька  сумні.
Все  ходиш  околяса,  манівцями.

Кохання,  кажуть,  дружба  у  вогні.
Чому  тоді  одна  палаю?
Безслідно  зречено  згораю.
Мене  не  віднайти  в  пітьмі.

Ти  не  кажи,що  шкода.  Ні!
Як  сяю,  так  і  помираю.  -  
У  полум'ї.  Ти  ж  топчиш  у  багні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324509
дата поступления 23.03.2012
дата закладки 05.04.2012


Осіріс

Смак дитинства

Дитинства  смак  –  суботній  жар  печі,
Де  бабця  короваї  випікала,
Пампушки  і  рум’яні  калачі…
А  потім  борщ  у  джбані  діставала.
Білоголовий  я,  між  подушок,
Що  голка  неньки  уквітчала  вміло,
Жував  хлібець  і  не  лишав  кришок.
Від  насолоди  у  душі  десь  мліло.
Біг  до  печі.  Дививсь,  чи  є  зола,
Кидав  картоплю  потайки  від  мами.
Як  зморщилась,  вчорнівши  мов  смола,
Тяг  кочергою  та  й  хапав  руками.  
Здавалося,  смачніше  на  землі,
У  Всесвіті  нема  за  це  нічого…
Та  щезло  все  у  зрілостній  імлі,
Згубив  в  літах  іскру  дитинства  свого.
Померкла  та.  Задув  мусон  часу,
В  печі  вогонь…  Жую  батон  я  кволо,
П’ю  каву…  А  колись,  плекав  росу
І  мріяв  все  майнуть  за  видноколо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327301
дата поступления 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012


Анатольевич

Батьківська пісня. На слова Віталія Назарука.

Чудовий,  ніжний,  сповнений  глибокої  любові    вірш  про  батьківські  почуття,  надії,  віру.  Він  не  міг  залишити  мене  байдужим...  Адже  у  мене  теж  є  син,  а  у  сина  підростає    продовжувач  роду.  Нехай  всі  сини  Украіни  почують  слова  любові  від  своїх  батьків    і  нехай    їх  береже  Бог!

БАТЬКІВСЬКА  ПІСНЯ

Мій    любий    синочку,
Мій    соколе    ясний.
З    тобою    по    іншому    сонце    встає.
Я    Богу        молюся,
Я    дякую    долі,
Я    радий,    що    ти    в    мене    є.

Хмаринки    зникають  
 і    небо    ясніє,
Веселка    на    струнах    своїх    виграє.
Спасибі,    синочку,
Спасибі,    мій    рідний,
Я    тішусь,    що    ти    в    мене    є.

Коли    ти    далеко,
Тебе    виглядаю.
Тривога    заснути    мені    не    дає.
Я    Бога    благаю,
Щоб    ти    повернувся.
Я    вдячний,    що    ти    в    мене    є.

Коли    тобі    важко,
Коли    в    тебе    горе,
Кров    в    жилах    холоне    і    серце    стає.
Я    Бога    благаю,    
Щоб    дав    тобі    сили,
Щасливий,    що    ти    в    мене    є.

ID:  225152
Рубрика:  Вірші  ,  Лірика
дата  надходження:  29.11.2010  07:12:38
©  дата  внесення  змiн:  15.05.2011  13:01:51
автор:  Віталій  Назарук

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326999
дата поступления 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


kulbabka

Весняний листопад

Ох,  листопаде,  що  тобі  я  винна,
Що  ти  прийшов  в  цю  березневу  мить?
П'янка  весна,  тендітна  і  дитинна,
Лебідкою  пірнула  у  блакить.

Захолидило  краплями  на  скронях,
Проллявся  дощ  крізь  ситечко  небес.
Чи  я  тебе  накликала  безсонням,
Що  ти  в  мені  негадано  воскрес?

І  устелив  думки  опалим  листям,
Пожухлий  аркуш  спогадів  надніс...
Таким  крихким  прозірчастим  намистом
Моя  весна  обсипалась  з  беріз.

І  розчинилась  мрія  лебедина
Між  сизих  крил  обірваного  сну...
Ох,  листопаде,  що  ж  тобі  я  винна
Що  ти  весну  на  осінь  обернув?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата поступления 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


Борода

Не тужи, брате мій/ Вірш-відповідь Віталію Назаруку

Журавлинні  ключі  долетіли  до  рідної  хати,
на  добротнім  подвір"ї  розрісся  до  неба  горіх.
У  високім  гнізді  будуть  сонце  стрічать  журавлята,
стануть  Бога  просить  захистити  твій,  брате,  поріг.

Не  суди  тільки  їх,  що  злетять  у  осіннюю  пору  -
не  за  щастям  летять,  а  хапнути  свободи  ковток,
щоб  донести  її  через  бурі  до  рідного  дому
і  з  насінням  гвоздик  посадити  посеред  квіток.

А  як  ті  зацвітуть  і  від  запаху    здіймуться  груди,
то  відчуєш  плечем,  що  я  поруч  з  тобою  стою.
Ми  за  руки  візьмемсь  і  звершиться  великеє  чудо  -
запанує  навік  тільки  злагода  в  ріднім  краю.

Журавлят  навчимо  не  боятись  січневих  морозів,
щоб  летіли  у  даль  лиш  розвідувать  нові  світи,
зберем  зерна  в  садку,  свіжим  вітром  розвієм-розмножим
по  Вкраїні  усій,  по  обидва  Дніпра  береги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326748
дата поступления 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


Алексей Смирнов

Старый подсвечник

Старый  подсвечник,  отцветшая  медь.
 Волны  тепла  от  камина.
 Рядом  с  тобою  так  хочется  петь
 Самые  светлые  гимны.

 Гимны  любви  и  счастливых  минут,
 Гимны  душевных  признаний.
 Старый  подсвечник,  безмолвный  уют.
 Теплая  шаль  на  диване.

 Пляшет  в  камине  игриво  огонь.
 Шепот  -  как  кружево  ласки.
 И  опускается  мне  на  ладонь
 Бабочка  дивной  раскраски.

 Нежности  робкой  незримая  сеть,
 Взмахи  ресниц  под  луною.
 Рядом  с  тобою  так  хочется  петь,
 Счастье  мое  озорное.

 Старый  подсвечник,  касания  рук,
 Трепета  полные  тени.
 И  даже  вздоха  стремительный  звук
 Миг  волшебства  не  изменит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326676
дата поступления 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Анатольевич

Кошкина грусть

Прочитал  "Спить  кошеня"  Наталки  Кольоровісни  и  обзавидовался...  
И  вот  чего  получилось...

Кошкина  грусть.

Сидит    кошка    на    окошке,
за    окошком    дождь    стеной.
Очень    грустно    бедной    кошке
сидеть    дома        в        выходной.
Кошка    слышала,    как    папа
вчера    сыну    обещал
с    ним    поехать    на    рыбалку,
даже        снасти        показал.
Обещал    с    собой    взять    кошку:
«Для    удачи»        -    говорил.
Накопал    червей,    картошку
для    приманки    наварил.
Кошка    помнила    –    удача
улыбалась    чаще    ей,
ей    по    праву    доставалась
кучка    мелких    пескарей.
Дождь    рыбалку    им        испортил,
за    окошком        льёт        стеной.
Очень    грустно    бедной    кошке
сидеть        дома        в        выходной.
Ах,    как    жаль,    что    дождь    противный
за    окошком        льёт        стеной,
им        испортил        этот        дивный,
долгожданный        выходной!!!
                         О-о-о-х!                МЯУ!!!


Ура!    Есть  первый    запевала    в  
наш  коллективный  хор!  ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ!
Поэты  всех  стран  -  объединяйтесь!

insolito  ::  Немножко,  чтобы  стало  веселее
ЭКСПРОМТ    на    стих    Анатольевича    «Кошкина    грусть»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326260

Сидит    кошка    на    окошке
Ей    не    спится.Хвост    трубой
Дождь    испортил    ей    немножко
Долгожданный    выходной
Бросил    дождь    на    небо    невод
И    стянул    его    узлом
Никогда    таким    он    не    был.
Узнаю    его    с    трудом.
Как    же    кошке    не    заплакать?
Ей    пескарь    махал    хвостом
И    на    двух    красивых    лапках
Вечер    приходил    к    ней    в    дом.
Мяу!    Скажет    для    удачи,
Чтоб    разверзлись    небеса,
Что    же    дождь    так    долго    плачет?
Два    часа,    ах,    два    часа...

ID:  326284
Рубрика:  Вірші  ,  Лірика
дата  надходження:  30.03.2012  08:21:55
©  дата  внесення  змiн:  30.03.2012  08:29:07
автор:  insolito


                               Борода:
Анатольєвич,  а  у  мене  щось  таке  вийшло    

 Cидить  кішка,  лиже  ніжки,
 у  віконце  загляда.
 Ставай  з  ліжка,  ведмідь  Мішка,
 бо  надворі  вже  весна.

 Нумо  пішки,  де  доріжки,
 та  по  проліски  в  лісок.
 Болять  ніжки?  Спочинь  трішки,
 он  присядем  на  пеньок.

 Вдома  кішка  впала  в  діжку,
 куди  мишка  утекла.
 Йдемо,  Мішка,  бо  панчішки,
 вже  промокли  від  пенька.

 Cидить  кішка,  лиже  ніжки,
 у  віконце  загляда.
 Ставай  з  ліжка,  ведмідь  Мішка,
 бо  надворі  вже  весна!


oduvan4ik:
 Бідна,бідна  наша  киця,
 Їй  сьогодні  не  сидиться,
 Зазирає  у  віконце,
 Чи  не  визирне  де  сонце,
 Бо  надворі  цілу  днину
 Ллється  дощик  без  зупину...
 Не  сумуй,моя  хороша,
 За  вікном  не  вічний  дощик!    

 Дуже  милі  і  щирі  вийшли  вірші  про  сумну  кішечку!..  
 Молодці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326260
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Анатольевич

Дві легенди. На слова Ігоря Федчишина

ДВІ    ЛЕГЕНДИ



 І    у    легенд    бувають    імена,
 Що    крізь    сторіччя    славу    краю    віють.
 Ми    їм    за    це    завдячуєм    сповна
 І    квіти    їм    даруємо    уклінно.
 В    моїм    краю,    що    зветься    Україна,
 Є    дві    легенди    на    одне    ім"я    -
 Софія    Київська    і    донька    гір    -    Софія!
 Неначе    у    жар-птиці    два    крила.

 Як    чисті    переливи    солов"я,
 Пісенні    нотки    ніжно    душу    гріють
 І    дзвоном    обзиваються    в    серцях                        
 Від    скал    Говерли    до    узгір"я    Криму.
 Бо    у    краю,    що    зветься    Україна,
 Є    дві    легенди    на    одне    ім"я    -
 То    Храм    Святий    і    пісня    гір    -    Софія!
 Неначе    у    жар-птиці    два    крила.    

 Софіями    пишається    земля,
 Старий    Дніпро    піснями    молодіє.
 Їм    обидвом    мелодію    щодня    
 З    гірських    джерел    дарує    полонина.
 В    моїм    краю,    що    зветься    Україна,
 Є    дві    легенди    на    одне    ім"я    -
 Софія    Київська    і    ліра    гір    -    Софія!
 Неначе    у    жар-птиці    два    крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325381
дата поступления 27.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Наталка Кольоровісни

Нынче вечер на зависть погожий…

Нынче  вечер  на  зависть  погожий.
Птичьи  трели  затишье  сулят.
Отчего  же,  согбенный  прохожий,
Ты  бросаешь  мне  пасмурный  взгляд?

Облачившись  в  потрёпанный  джемпер,
Нахлобучив  на  лоб  капюшон,
Ты  бредёшь,  взяв  в  попутчики  ветер,
Сокрушён  то  ли  опустошён.

Что-то  в  жизни  не  клеится  снова?
Кто-то  давит  на  грудь  каблуком?
Или  выхода  нет  запасного?
Или  беды  идут  косяком?..

Посмотри,  мотылёк  тонкокожий
Собирается  смело  на  взлёт.
Нынче  вечер  на  зависть  погожий.
Улыбнись  –  и  тебе  повезёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326416
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Стр@нник

Огонь

Мудрец  сказал  однажды  так:
-  В  дороге  нужен  друг  и  враг:
Один  предаст,  разрушит  храм,
Второй  покажет  Бога  вам.

И  цель  нужна,  но  вот  в  чём  суть:
Важнее  -  к  ней  нелегкий  путь;
Преодолев  его,  найдёшь
Заветный  перстень  или  …грош.

Но  жизнь  пуста,  всё  -  болтовня,  
Когда  в  ней  нет  любви  огня;
Но  если  есть  от  Бога  свет  -
Тогда  оставишь  в  жизни  след.  

Прожёг  меня  вдруг  старца  взор:
-  Тебе  оставлю  я  костёр;
Следи  за  ним,  не  затуши
В  себе  огонь  моей  души…

В.Стр@нник  

http://vadimstrannik.ucoz.ru/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326408
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012


kulbabka

Така вже доля…

Не  треба  солодити  гіркоту-
Пощо  примара  щастя  серед  пустки?
Хіба  ж  я  винна,  що  знайшли  не  ту
І  мрії  розлетілися  на  друзки?

Хіба  ж  я  винна,  що  любов  гірка,
Що  поряд  почуваємось  чужими?
Така  вже  доля,  пане  мій,  така:
Нас  часто  зводять  у  житті  не  з  тими.

І  часом  нас  закохують  не  в  тих-
Такий  раптовий  станеться  трафунок*...
Не  треба  підливати  гіркоти
У  невзаємно-щирий  поцілунок.

Давайте  я  Вас  просто  відпущу
Без  докорів,  претензій  і  театру
В  палкі  обійми  теплого  дощу,
І  не  вдавайтесь  більше  до  азарту.

Не  треба  солодити  гіркоту,
Давайте  змовчимо  не  так,  як  завше...
Життя  вам  ще  підкине  саме  ту-
Така  вже  доля,  пане  мій,  така  вже...



*Трафунок(діалектне)-випадок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Віталій Назарук

Летіть до нас

Кричать,  вертаючись  весною,  журавлі,
Ніби  вітаються  із  ріднею  землею,
Вони  "курли"  несуть  нам  на  крилі,
Їх  темний  шлях  освічений  зорею.

Їм  озеро  застелить  голубінь
І  створить  затишок  в  старому  очереті,
Стола  накриє  озеркова  синь,
Добавить  силу  при  вечірнім  злеті.

Це  ваша  доля,  ваша  тут  земля,
Вертайтесь  у  гніздечко,  як  до  мами,
Ми  вас  чекаємо  щороку  звідтіля,
Щоби  веснянки  заспівати  з  вами.

Летіть  до  нас,  без  огляду  назад,
Бо  ви  частинка  нашої  землиці,
Хай  вас  п’янить  ще  незацвівший  сад,
Роса  весняна  рясно  заіскриться..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326317
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Анатольевич

БЕДА (На "Гималайствуют Тучами сумерки" J. Serg)

Гималайствуют  тучами  сумерки

Гималайствуют    тучами    сумерки,
Вечер    пробует    девок    на    вкус,
Телевизор    болтает    без    умолку
О    слияньи    в    экстазе    искусств.
Раболепствует    тихая    музыка
И    щекочет    поэту    гортань,
Слово    в    слове    находит    союзника
И    геройствует    в    розах    герань.
Все    заботы    до    донышка    выпиты,
Прорастают    сверчки,    как    сморчки,
Разбирают    по    нотам    эпитеты
И    меняют    на    пилы    смычки.
Пилят    душу    поэту    по    веточке
Час    за    часом,    сучок    за    сучком...
Ночь    в    тетрадку    заносят    по    клеточкам,
В    такт    анапеста    бьют    каблучком.

ID:  323716
Рубрика:  Вірші  ,  Лірика
дата  надходження:  21.03.2012  00:54:33
©  дата  внесення  змiн:  21.03.2012  01:49:56
автор:  J.  Serg



                           Беда.
Сказал  красиво!  Спору  нет!
Как  на  ладони  весь  поэт...
Ему  ведь  только  дай  толчок-
будь  то  сверчок,  или  сморчок,
Луна  на  небе  ,  или  гром  -
найдёт  он  вдохновенье  в  том,
и  сразу  -  в  руки  карандаш
и  всё!  Ушёл!  Уже  не  ваш!
Он  вроде  смотрит,  вроде  -  нет,
он  где-то  далеко  поэт...
Он  и  не  слышит  ничего  -
шумит  прибой  в  ушах  его,
в  крови  его  бушует  страсть,
и  гневом  распаляет  власть  -
ведь  всем  вина  её  видна,
что  жизнь  людей  скверна,  бедна...
НО!  Вдруг  чирикнул  воробей  -
и  мысль  за  ним!  Ну,  хоть  убей!
И  до  всего  ему  есть  дело  -
что  б  не  увидел  -  БАЦ!  Задело!
...Один  ныряет  в  океан...
Другой  от  поднебесья  пьян...
А  он  без  рифм  НЕ  МОЖЕТ!  НЕТ!
Такая  вот  беда...ПОЭТ!!!



                                   Поэт
(экспромт  на  стих  Анатольевича)
Да,    кто    поэтом    был    рожден
Тому    и    карты    в    руки
Он    Музой    нежной    обречен
На    сладостные    муки
Повергнет    разум    в    бездну    грез
И    жизнь    под    бой    курантов
Пропишет    лирикой    всерьез,
Как    -    будто    это    мантры.
Пройдет    не    первый    Рубикон
Труд,    написав    Сизифов,
Поэт    не    Бог,    но    только    он
Любовь    рисует    рифмой.
Упрямо    продиктует    век,
Что    тленно    все.    Не    верьте!
Поэт    –    великий    человек
Живет    и    после    смерти!

ID:  325631
Рубрика:  Вірші  ,  Присвячення
дата  надходження:  27.03.2012  22:20:28
©  дата  внесення  змiн:  27.03.2012  22:36:00
автор:  insolito

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324010
дата поступления 21.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Борода

Журавлинний крик

Тут  веснує  тепло,  дозрівають  мигдаль  і  оливки,
тут  в  садах  такі  пахощі  цитрус  роздав!
Може  нам  повезло?  Он  цвітуть,  як  і  в  нас,  чорнобривки
і  вмиває  нам  ноги  на  радощах  сам  Океан.

Прокидається  з  сонцем,  всміхається  щиро,  зіхає,
зачіпа  вітерець,  що  куйовдить  чуприну  густу.
Ну,  невже  то  так  конче  скучати  за  батьківським  краєм,
полонити  терпець  і  серця  зодягати  в  журбу?

Жолудяться  дуби  і  поважно  розводять  плечима:
"Ну  чого  вам  ще  треба,  щоб  тут  залишитися  жить?"
Та  з  дубів  тих  тут  пробки  штампують  на  вина,
а  на  нашій  землі  -  то  як  пам"ять  і  совість  століть.

Навіть  ренений  птах  відлітає  у  вирій  додому,
протина  блискавиці,  поборює  дужі  вітри,
щоби  там,  в  небесах,  напослідок,  долаючи  втому,
хоча  б  крик  журавлинний  до  рідних  країв  донести.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата поступления 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Інни СерьогіноЇ :: Перше кохання (V)

Кліп  -  http://www.youtube.com/watch?v=pdDTD5Rcdas
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=pdDTD5Rcdas[/youtube]

Іскриста,    мов    грайливий    діамант,
 Прийшла    любов,    уквітчана    весною,
 З    невинно-білих    пелюсток    троянд
 Умита    прохолодною    росою.

       Не    потривожена    слізьми    розлук,
       Ще    не    розбавлена    гірким    полином.
       Зірки    нічні    спустилися    до        рук
       Із    галасливим    журавлиним    клином.

 Іще    цнотлива,    жадана,    палка,
 Рожевою    зорею    обійнята,
 Така    зваблива    і        така    терпка,
 Як    недозрілий        плід    із    гілки    знятий.

       Не    знають,    що    готує    Небо    їм
       (Усі    перебуваємо    в        незнанні),
       Можливо    доля    під    крилом    своїм
       З    кохання    першого    сплете    останнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324030
дата поступления 22.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Віктор Ох

Ох, які ж ми дурні!

«Ох,  які  ж  ми  дурні!  –  загигикали    гуси.  –
Прилетіли  додому,  а  тут  ще  зима!
Може  в  теплі  краї  знову  нам  повернутись,
бо  така  непривітна  наша  рідна  земля!?»

Холоди  перемін,  дискомфорт  безнадії,
приморожена  влада,  вітер  у  гаманцях.
Ми  який  уже  рік  терпим  злі  буревії
і  все  мрієм  пожити  у  тепліших  краях.

Ви,  крилаті  мої  пташечки  перелітні  –
гуси,  лебеді,  чаплі,  солов’ї,  журавлі  –
заберіть  нас  в  місця  тихі,  сонячні,  літні,
бо  ми  тут  не  потрібні  цій  нещасній  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325297
дата поступления 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012


Борода

Ніч перед Воскресінням

Насамперед  хочу  подякувати  авторам  нашого  Клубу  Поезії  -    На-д-е-ж-да,  за  прекрасну  мелодію,  опубліковану  на  сторінці  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324827
та    автору  і  композитору  Анатольевич  за  те,  що  добре  направив.      
Підскажіть    ім"я  автора  музики!

Автором  музичної  композиції  є  Рольф  Левланд  -  відомий  норвежський  композитор  і  піаніст.  Виконуює  її  ірландсько-норвежський  музичний  дует    "  Secret  Garden"  у  складі  ірландської  скрипачки  Фіонули  Шеррі  та  самого  Рольфа  Левланда.  Композиція  має  назву    "Song  from  A  Secret  Garden"  
Спасибі  автору  natalux  за  допомогу!





Ти  поверни,  прошу,  мелодію  дощу,
мелодію  весни,  верни.
Верни  мене  у  край,  де  синій  небокрай,
із  вічності  пітьми  верни.
   
Щоб  запалала  знов  у  серденьку  любов,
хай  серце  заболить  на  мить  
хай  запече  вогнем,  щоб  знати,  що  живе,
від  болю  закричить  на  мить.

Щоб  наяву  і  уві  сні,  на  небесах  і  на  землі,  
відчути  подих  і  тепло,  неначе  смерті  не  було.

Ти  поверни  мені
світанки  росяні
і  запахом  отав,  розбав.
Відкрий  ще  раз  цей  світ  і  дивовижний    цвіт
веселку  серед  хмар  добав.

Щоб  наяву  і  уві  сні,  на  небесах  і  на  землі,  
відчути  подих  і  тепло,  неначе  смерті  не  було.
 
Ти  поверни,  прошу,  мелодію  дощу,
мелодію  весни,  верни.
Верни  мене  у  край,  де  синій  небокрай,
із  вічності  пітьми.  Верни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325212
дата поступления 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012


kulbabka

Отак стоїш…

Із    вікна    покинутої    хати
                                         Зяє    божевільна    порожнеча...
                                                 
                                                                 (Інна  Серьогіна  "Порожнеча")

Отак  стоїш  убога  край  села:
На  биті  вікна  покосилась  стріха
І  темна  тінь  самотнього  горіха
Тобі  на  душу  зболену  лягла...

Отак  стоїш,  сплюндрована,  мов  храм,
Старенькі  вишні  заломили  віти
І  клен  ридає  голосом  трембіти
У  такт  різким,  поривистим  вітрам.

І  що  тобі,  сирітонько,  болить-
Ота  зотліла  незрорушна  тиша,
Що  плісняву  між  стін  твоїх  колише,
Ота  бузково-лагідна  блакить,

Що  прогляда  крізь  нитку  павутин,
Мов  цвіту  повінь  крізь  колючі  грати?
Ніхто-ніхто  не  вернеться  до  хати:
Ні  сивий  дід,  ні  батько,  ані  син.

І  лиш  вітри  розвіють  між  людей
Оту  гірку  розпачливу  недолю,
Мов  мак  дрібний  по  ораному  полю,
Ту  самоту,  що  скиглить  із  грудей...

Отак  стоїш  убога  край  села...
Чого  ж  я  спокій  тихий  твій  ворушу?
Яка  печаль-аж  пристроми  у  душу,
Аж  та  роса  на  шибці  обпекла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата поступления 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012


Віталій Назарук

Приліт журавлів

І  пронеслось  «курли»  над  головою,
Як  перший  поцілунок  у  житті,
Як  спомини  навіяні  весною,
Як  почуття  незмінні,  золоті.

А  як  тягнув  вожак  спітнілу  шию,
Він  долетів  до  рідної  землі,
Добрались  всі    і  здійснилася  мрія  -
Вернулись  додому  журавлі.

Вклоняюсь  вашій  мудрості  і  честі,
Ви  віддані,  як  справжні  козаки,
Велика  дяка,  що  тепло    принесли,
Тепер    за  вами  прилетять  шпаки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324974
дата поступления 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012


tatapoli

Хто зна

Лише  один  дзвінок  -
і  зникла  тиша.
Отриманий  урок
кладу  у  нішу.

Хто  зна,  до  небуття
ще  скільки  років?
І  скільки  ще  життя
дасть  цих  уроків.

Лиш  кілька  слів  -  місток?
Чи  знову  -  прірва.
Я  плетиво  думок
із  серця  вирву.

Загою  рану  співом,
життя  відчую.
Як  кілька  добрих  слів
твоїх  почую.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188131
дата поступления 06.05.2010
дата закладки 24.03.2012


Осіріс

Все жизни текут

(из  раннего)

Жизнь  наша  -  полноводная  река.
Свой  путь  мы  начинаем  с  ручейка.
Родившись  в  лоне  матери  Земли,  
Прозрачной  струйкой  в  этот  мир  вошли.

Спускаясь  быстро  по  пригоркам  лет,
Растём,  почти  не  оставляя  след.
И  к  двадцати  годам  набравшись  сил
Мы,  катим,  камешки  и  поднимаем  ил.

Нам  кажутся  дела  все  по  плечу..!
Но  что  под  силу  юному  ручью?
И  он  бежит  промытою  тропой,
Таща  житейский  мусор  за  собой.

Потоком  горным  станем  к  тридцати,
Сметая  все  преграды  на  пути.
Мы  точим  скалы,  катим  валуны,
Самоуверенности  водами  полны.

Нам  верится,  что  путь  мы  свой  найдём,
Но  руслом  старым  далее  идём.
И  воды  наши  уж  не  так  чисты-
Грешки  несём  как  жухлые  листы.

Спустившись  с  гор  в  объятия  полей,
Становимся  мы  тише  и  мудрей,
Бунтарь-  ручей  годам  так  к  сорока-
Большая,  полноводная  река.

Мы  тянем  баржи,  яхты,  корабли
И  помогаем  всем,  кто  на  мели.
Свои  мечты  оставя,  на  потом,
Мы  заняты  общественным  трудом!

Турбины  крутим,  и,  не  чуя  ран,
Всё  пашем,  пашем  на  чужой  карман.
Горбатясь  так  поняв,  что  мир  не  свят,
Подходим  мы  к  отметке  пятьдесят.

Добрея,  превращаемся  в  заливы,
И  от  работы  прячемся  за  ивы.
Утратив  прыть,  желанье  бунтовать,
Здесь  шестьдесят  мы  будем  ожидать.

На  солнце,  нежась  в  шуме  камыша,
Пороги  вспомним.  Заболит  душа:
-  Какие  были  раньше  времена!
От  них  осталась  тина  лишь  одна.

А  воды-  то  не  воды  -  свалка  лет,
Грехов  зловонье  …-  Свой,  закончив  бред,
Теченью,  повинуясь  и  ветрам,
Влачимся  к  морю.  Путь  не  долог  нам.

По  утру  уж  солёная  роса,
Вот  лысиною  вздыбилась  коса.
И  бриз  морской  поморщил  нашу  гладь:
-  Неужто  всё?  Пора  нам  умирать?-

Испуганно  мы  мчим  назад,  в  залив!
Иллюзия!  Ведь  это  лишь  прилив.
Поднимется  алеющий  рассвет,
С  отливом  мы  покинем  этот  свет.

В  солёной  растворившися    волне,
Закончим  путь  свой  бренный  на  Земле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324579
дата поступления 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012


Мазур Наталя

В окне души моей

В  окне  души  моей  темно...
Там  слез  жестоких  оправданья,
Застряв  в  бессвязности,  давно
Кружат  в  тумане  раставанья.

Разбитой  вдребезги  мечты,
Осколки,  острыми  краями
Впились  в  обиду.  Но  чисты,
Мерцая  тусклыми  огнями.

Там  слезы,  вылившись  в  печаль,
И  опустившись  в  пыль  забвенья,
Застыли  в  камне,  как  печать,
Покрывшись  пеплом  сожаленья.

Сухие,  как  гербарный  лист,  
В  душе  висят  воспоминанья
О  том,  как  был  мой  путь  тернист,
И  полон  разочарованья.

Там  пол  заплеванный.  Не  раз
Плевали  в  душу  все  охотно...
Но  это  в  прошлом.  А  сейчас
Закрыты  двери  в  душу  плотно.

Но  где-то  там,  среди  вещей,  
Испепеленная,  седая,
Вздыхает  тень  любви  моей,  
Твоих  ладоней  ожидая.


15-20.02.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323655
дата поступления 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.03.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012


kulbabka

Весна, як жінка…

Весна,  як  жінка.Жінка,  як  весна:
Буває  ніжна,  а  бува  примхлива,
То  зазвучить  грайливо,  як  струна,
А  то  раптово  вибухне,  мов  злива!..

Весна  і  жінка.Жінка  і  весна:
У  них  обох  свої  земні  турботи
Своя  морська  бездонна  глибина,
Свої  космічні  зоряні  висоти.

І  не  спізнаєш  істину  сповна,
Бо  хміль  думок  обсиплеться,  мов  сонях...
Весна-це  жінка.Жінка-це  весна:
Чиясь  розрада  і  чиєсь  безсоння...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата поступления 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Осіріс

За мить до пітьми

Місяць,  оком  дракона  стереже  видноколо,
 М’язи-хмари  напружив,  жде  команду  «Зійди!».
 У  гаю,  диво-птах  розплескав  ніжне  соло.
 На  прокрадливих  лапах  нічка  плине  сюди.  
 Її  подих  опаром  устилає  покоси,
 Ніжно  пестить  колосся  перезрілих  хлібів.
 І  потемок  гіркий  солодять  медоноси,
 Що  всіріли  на  схилах  панівних  берегів.
 Ще  єдиний  стрибок,  і  померхне  багаття  -
 Дня  минулого  спомин  розчиниться  мов  сон…
 Вовчу  шкуру  свою  на  роззорене  плаття
 Нічка  змінить…  і  небом,  поплазує  дракон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323185
дата поступления 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Мазур Наталя

*#Странник

Ты  уходишь  в  мечту,  исчезаешь  за  синими  далями,
Босоногий  свой  след  оставляя  росой  на  траве.
Ну,  а  я  остаюсь  в  тёплом  доме  со  старыми  ставнями,
Взгляд  подняв  к  небесам,  постоянно  молюсь  о  тебе.

Ты  шагаешь  вперёд,  одиноко  скитаясь  дорогами,
Выбиваясь  из  сил,  ищешь  надпись  со  стрелкой  «Вчера».
Собираешь  надежду,    судьбою  разбросану  крохами,
В  левый  рваный  карман,  но  и  там,  к  сожаленью,  дыра.

В  километрах  дорог  ты  бредёшь  галактическим  странником,
Без  любви  и  тепла,  не  смывая  усталости  пыль.
И  колотится  сердце  твоё  под  изодранным  ватником,
Боль  утраты  стараясь  на  вечном  пути  позабыть.

Странник  миленький  мой,  заблудившийся  между  столетьями,
Добрый  Ангел  пускай  охраняет  тебя  от  невзгод.
Лучезарными  пусть  Он  наполнит  дорогу  рассветами,
Но,  поверь,  от  себя  не  уйти  тебе  за  поворот.

12.2011  -  14.03.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323138
дата поступления 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Анатольевич

Елегія.

Ця  мелодія  написана  давно,  не  для  пісні,  просто  музика  настрою.  Можливо  комусь  вона  допоможе  створити  відповідний  стан  душі  при  написанні  свого  твору...  Буду  щасливий,  якщо  це  станеться...Значить  не  даремно  писав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323136
дата поступления 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012


MERSEDES

Почуття…

Світанок  барвами  ясними,  
Вплете  мені  веселку  в  коси.
Щасливі  будем  разом  з  ними,
Заграють  нам  на  струнах  роси.

І  запалають  полум'яні,
У  серці  почуття  з  тобою.
Пригорнеш  ніжно  на  світанні
І  назовеш  мене  Весною...

А  я  від  радості,  від  щастя,
Промінням  сонячним  засяю.
Якщо  тобі  зловити  вдасться,
Тебе  з  світанком  привітаю.

Скажу,  тобі,  що  ти  коханий
І  найдорожчий  в  цілім  світі.
Нам  подарує  день  весняний,
Свої  духм'яні,  перші  квіти.

І  почуття  оті  на  крилах,
Зігріті  нашою  любовю.
Підхопить  вітер  мов  вітрила
І  понесе  в  світ  за  собою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323112
дата поступления 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Анатольевич

Перше зізнання. На слова автора Борода.

Неможливо  залишитись  байдужим  до  
                     ТАКОГО  ЗІЗНАННЯ!!!


Перше  зізнання

Ми    мовчимо.    Притихли    верболози
і    опустили    віти    до    води,
затихли    зорі    у    блаженстві    божім,
а    місяць    стих    в    передчутті    біди.

Мовчазна    тиша    роздирає    простір,
молотить    серце,    ніби    молотком,
завмерли    звуки    на    міськім    погості,
птахи    замовкли    над    німим    ставком.

Здурів    весь    світ    в    мовчазному    чеканні
та    плесом    ночі    вже    до    нас    гребе
і,    німоті    пручаючись    в    змаганні,
почув    свій    голос:    «Я    люблю    тебе!»

ID:  318599
Рубрика:  Вірші  ,  Лірика  кохання
дата  надходження:  03.03.2012  02:37:24
©  дата  внесення  змiн:  03.03.2012  02:37:24
автор:  Борода

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323095
дата поступления 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Чорний лев

Люби життя

Люби  життя!  Люби!  Воно  прекрасне!  
Розплющ  бо  очі  й  глянь  на  цю  красу:
Встає  з-за  лісу  вранці  сонце  ясне,  
І  жайвір  з  себе  струшує  росу.

Як  тихо  доспіває  в  полі  жито,  
Зелені  хвилі  вітерець  жене.  
І  силою  колосся  те  налите,  
Що  потім  силу  і  тобі  дає.  

Змією  вдаль  дорога  в’ється  й  в’ється...  
А  скільки  в  світі  ще  таких  доріг!  
Тобою  лиш  одна  з  них  обереться  
І  головне,  щоб  ти  пройти  все  зміг.  

Зустрінуться  тобі  колючі  терни,  
Відчуєш  на  собі  гострі  шипи.  
А  час  назад  ніхто,  на  жаль,  не  верне.  
Що  заслужив  сам  –  сам  те  і  терпи.  

Життя  жорстоко  уперед  несеться...  
Але  усе  одно  його  люби!  
Його  прожити  нам  лиш  раз  дається.  
Шанс  свій  не  втрать!  Люби  життя!  Живи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306035
дата поступления 12.01.2012
дата закладки 18.03.2012


Enola

ко мне сегодня приходило прошлое

Ко  мне  сегодня  приходило  прошлое,
оно  стучалось,  билось  и  скреблось  
сквозь  стекла  потемневшие,  замерзшие,
и  мне  в  который  раз  прогнать  пришлось  

печаль  из  глаз,  из  сердца  зов  отчаянный,
задернуть  штору,  радио  включить,
чтобы  не  слышать  тихий  стон  раскаянья,
так  искренне  просившего  –  простить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323054
дата поступления 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Віталій Назарук

Весна горланить

Весна  горланить:  «  Це  мої  права!!!»
Зима  брикається:  «А  я  не  відступлюся!!!
Та  квітнуть  зачаровані  слова,
Якими  я  з  весною    поділюся.

При  повені  красу  сплету  вінком,
Нехай  водою  плещуться    заплави,
Веснянку  заспіваю  перед  сном,
Роздам  коханню  ніжні  квіти-чари.

Багрянцем  захід  я  накрию  знов,
Смаком  волосся  задурманю  душу
І  щастя  обміняю  на  любов,
Бо  я  живу,  і  ще  кохати    мушу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323055
дата поступления 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Тетяна Луківська

Не приручай

Не  приручай  любов,  коли  прийшла  не  та...
Не  приручай  любов,  вона  таки  свята.
Самотньо  схилить  своє  чоло  й  піде
І  неодмінно  пару  колись  собі  знайде.
Дощами  виплаче,  приручена,  сльозу.
Запалить  болем  в  небі  золоту  грозу.
Сухим  листком  впаде  до  ніг  її  печаль.
Просто  забавитись,  любов  не  приручай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295310
дата поступления 23.11.2011
дата закладки 18.03.2012


НАДЕЖДА М.

Щоб тебе забути не зуміла…

Від  зими  душа  моя  втомилась
І  чекає    крихітку  тепла.
Хоч  весна  не  раз  мені  наснилась,
Лиш  до  ранку  квітами  цвіла.

Що  весна,  коли  ти  поруч,  Любий!
Притулюсь  до  серденька  твого.
Ой,  як  спілі  вишні  пахнуть  губи...
Не  жалій  тепла  мені  свого!

Пригорни  й  цілуй,  щоб  я  відчула,
Що  тобі  я  треба  лиш  одна.
І  про  те,  що  ще  зима,  забула  б,
І  тоді  прийде  весна  сповна!

Обійми,  щоб  розгорнулись  крила,
Полетять  пісні    із-під  пера,
Щоб  тебе  забути  не  зуміла...
Хай  прийде  омріяна  пора!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322979
дата поступления 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Осіріс

Колисанки ночі

Догорає  день  в  бур’яні,
Його  іскорки  останні
Сяють  у  небеснім  морі.
Так  народжуються  зорі.

Колосок  із  колосочком
Поспліталися  віночком.
Спурхнув  той  на  віть  низенько  -  
Завеснівся  місяченько.  

Від  нежданого  заходу
Квіти  розгубили  вроду  -
Розридались  медоноси,  
Й  заясніли  в  полі  роси.

Нічка  їх  журбу  вловила,  
Туманцем  пахким    сповила,
Положила  в  люльку  гаю,
Заспівала:  -  Баю,  баю…

Заспокоїлися    квіти  
Й  спали  в  духмянці  мов  діти…
Доки  солов’ї  під  ранок,
Не  стривожили  серпанок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322906
дата поступления 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Олекса Терен

ЛЮБОВ

За  що  ми  любимо  ?
Питання  …
Питання  зовсім  непросте,
За  щось  любити  не  можливо,  -
Любов,  як  папороть  цвіте.
Не  показна  і  не  вловима,
Не  многослівна  й  мовчазна
Її  призвати  не  реально,  -
Якщо  приходить,  -  то  сама.
Сама,  -  як  спалах  блискавиці,
Серед  безхмарного  буття,
Десь  на  півфразі,  на  півкроці
В  ім’я  продовження  життя.
Життя,  що  має  інший  вимір
Де  перше  місце,  -  не  твоє
Просто  повинен  віддавати
Другому  ти  життя  своє.
Любов  потрібно  захищати
І  на  шляху  не  розплескати,
Вогонь  крізь  вітер  пронести,
Що  буде  легко,  -  не  чекати
Пліч-о-пліч  впевнено  іти.
Бо  якщо  є  вона,  -  то  й  бУде,
А  як  нема,  -  покаже  час
Проб’є  над  вами  блискавиця,
Чи  просто  так  пройде  повз  вас  .

17.03.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322787
дата поступления 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012


Kонвалия

Загадаю желание

Загадаю  желание  
Под  паденье  звезды.
Сократить  расстояние,  
Чтобы  рядом  был  ты.
Чтобы  счастье  безбрежное  
Нас    накрыло  волной.
И  твои  руки  нежные
Ощутить  под  луной.
Чтобы  плакать  от  радости,
А  смеяться  до  слез.
И  с  тобой,  даже  в  старости,
Ждать  падение  звезд…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292272
дата поступления 11.11.2011
дата закладки 17.03.2012


Михайло Плосковітов

Наука…

Казав  знайомий:  "  Я  в  твої  роки
на  гульки  витрачав  усю  зарплату!
Ще  й  зараз  намагаються  жінки
мене,  мов  журавля  окільцювати.

То  ж  будь  упертим  (не  соромся  втіх),
перегортай  життя  свого  сторінку,
і  не  хвилюйся  –  невеликий  гріх  -  
постійно  обнадіювати  жінку".

Можливо,  я  б  дотримавсь  тих  порад:
й  одразу    став  кількох  дівчат  кохати,
і  начищав  би  пір’я  на  парад,
щоб  здатися  досвідченим  пернатим…

Та  час  життя  за  річкою  тече,
(та  й  гульки  часом  вилізають  боком).
Так,  інколи  захочеться,  в  плече
щокою  ткнутись,  наче  ненароком,

І  мовчки  обійняти  ніжний  стан  -
Волосся  хвилі  обпікають  груди,
І  щось  тобі  нашіптують  вуста
байдуже,  що  на  завтра  скажуть  люди...

І  ще  б  на  вік  і  звісно  на  віки
Любить  -  а  не  тремтіти  від  покути…
Не  знав  знайомий,  що  Жінки  –  зірки,
а  нам  до  них  ще  треба  дотягнутись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата поступления 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012


Борода

Надія

Переспів  пісні  "Надежда"
стихи  Николая  Добронравова,  музыка  Александры  Пахмутовой

Світить  неопізнана  зоря,
Знову  ми  відірвані  від  дому.
Знову  розділяють  нас  міста,
Злітні  смуги  вздовж  аеродромів.
Тут  все  у  туманах  і  дощах,
Тут  все  на  світанку  прохолода,
Тут  на  нерозвіданих  шляхах
Доля  невблаганна,  як  погода.
       
Надія  -  мій  компас  земний,
А  успіх  -  як  приз  за  хоробрість,
А  піснею  душу  відкрий,
Щоб  світ  став  веселим  і  добрим.    
 
Ти  повір,  що  у  розлуці  все
Враз  стає  змістовнішим  одразу,
Темні  хмари  вітер  рознесе
І  здаються  крихтами  образи.
Треба  лиш  навчитися  чекать,
Бути  завш  спокійним  і  упертим,
Щоб  не  забувало  посилать
Радощі  життя  нам  у  конверті.
     
Не  забути  б  нам  ким  ми  були,  
Все,  що  ми  скоріш  не  доспівали,
Рушниками  вбрані  образи,
Очі,  що  колись  причарували.
Знову  розділяють  нас  міста,
І  розлука  полосує  мрії
В  небі  неопізнана  зоря
Світить,  наче  пам"ятник  надії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322408
дата поступления 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012


kulbabka

Ранкова тиша гусне над селом…

Ранкова  тиша  гусне  над  селом,
Летить  весна-прекрасна,  юна  Геба*!
Таким  вершковим  піниться  теплом
Бузково-ніжне  шовковисте  небо...

Дзвенять  довкруг  пташині  голоси
Летять  луною  гучно  по  діброві
І,обтрусивши  хутро  від  роси,
На  сонці  мліють  котики  вербові.

Стара  криниця  сірим  журавлем
З  води  черпає  сонячну  монаду,
А  сонце  вже  солом'яним  брилем
Висить  на  вітах  стишеного  саду.

І  так  мене  дурманить  світлий  день,
Таке  блаженство  розтинає  груди!..
Нарву  зо  жменю  радісних  пісень
І  понесу,  всміхаючись,  між  люди!  



*Геба-в  античній  міфології  богиня  вічної  молодості.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата поступления 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Осіріс

Дружині

Кохання  ми  зустріли  не  на  мить,
Воно  цвіло,  мов  яблуня  в  садочку…
Палає  й  досі,  ясне  мов  блакить
Коли  дивлюсь  у  вічі  я  синочку.
Тебе  до  серця  ніжно  пригорну
Вдихну  п’янкий  повів,  погладжу  щічку,  
В  смолистих  косах  млосно  потону  
І  поцілую  носика  суничку…
Триватимуть  обійми  ті  палкі,
До  нескінчення!  Хай,  сніжок  на  скронях…

І  твої  сльози  радості  жаркі,
Зірками  заблищать  в  моїх  долонях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322300
дата поступления 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Осіріс :: Я зажурені очі твої…

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319779

 Я    зажурені    очі    твої
 Намалюю    рясними    дощами.
 Брови    будуть    веселки    сумні.
 Вії    ж    я    розфарбую    ночами.

 Трояндові    цвістимуть    вуста    
 На    обличчі    твоїм    ковиловім.
 Ця    робота    моя    не    проста,
 Бо    у    серці    кохання    мов    повінь.
 
 Ріки    в    коси    твої    заплету,
 Хай    туманом    лягають    на    плечі.
 Приколю    в    них    яскраву    зорю,
 Що    на    небі    запалює    вечір.

 А    як    вранці    прокинешся    ти
 І    побачиш    портрет    у    віконці,
 Будуть    радості    сльози    текти
 І    росою    блищати    на    сонці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322244
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Любов Іванова

НЕПРЕДСКАЗУЕМА ЛЮБОВЬ. .

Непредсказуема  любовь..  и  без  прогнозов..
То  удивляет    словно  март  -  рывком  морозов,
То  вдруг  капелью  зазвенит,  ручьем  заплачет,
А  то  на  радость  грусть  мою  переиначит..

Вонзает  оттепель  в  сугроб  сосульки-стрелы,
Заносит  сердце  холод  чувств  мне  снегом  белым,
Твоя  любовь,  как  март  способна  на  капризы..
То  озарит,  а  то  туманом  ляжет  сизым..

Весна  зазнобушкой  войдет  и  лед  растает,
Смотри,  любимый,  вновь  подснежник  расцветает..
И  пусть  пурга-метель  еще  невестой  кружит..
Я  расскажу  своей    весне,  как  ты  мне  нужен..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112031511208

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322219
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Октябрина

НОВА ЗОРЯ (вінок сонетів)

Автор  -  АНАТОЛІЙ    ПОДОРОЖКО    (м.Харків)

Столи  стоять  під  маминим  горіхом.
Зійшовся  люд  -  так  само,  як  тоді,
Коли  сичі  не  зойкали  на  лихо,
Коли  батьки  були  ще  молоді.

...Подарував  їм  трьох  дітей  лелека,
Щоб  рід  не  перевівся  на  землі.
Літає  той  лелека  десь  далеко,
Бо  вже  нема  малечі  у  селі...

Пустелю  цю  відроджувати  пізно  -
Тут  скніють  лиш  невдахи  та  старі...
Стягнулися  усі  до  нас  на    тризну,
Зібралися  у  маминім  дворі.

Борщу  тарілка…  Скибка  м»якуша…
Горілка  з  поминального  ковша…

                                                 2.
Горілка  з  поминального  ковша…
То  гасла,  то  знов  жевріла  розмова
Про  те,  як  Президент  дав  відкоша
Усім,  хто  до  колгоспів  тягне  знову…

Про  те,  що  «як  там,  куме,  не  крути  –
Раніше  краще  нам  усім  жилося:
Ми  не  ходили  жебрати  в  світи,
Бо  не  були,  як  зараз,  голі  й  босі…»

Для  балачок  не  вистачило  дня.
Пили  і  гомоніли  люди  добрі.
Останню  наливали  «на  коня»,
Як  сонечко  сховалося  за  обрій.

Вже  морозцем  прозорий  вечір  дихав,
А  осінь  відлітала  тихо-тихо…

                                                                 3.
А  осінь  відлітала  тихо-тихо,
У  небуття  несла  свої  жалі…
Була  колись  багата,  мов  купчиха,
І  золотом  смітила  по  землі…

Минулося.  Розтринькала,  що  мала.
Розтринькали  і  ми  свій  Божий  дар,
Міняючи  талант  на  кусень  сала,  -
Тому  й  погас  духовності  ліхтар…

Скінчилася  олія  у  лампаді,
Вмить  злидні  налетіли  як  хорти.
Держава  корчиться  у  вихорі  безладдя,  -
Дай,  Господи,  хоч  мрію  зберегти!

Хай  мрія  нас  голубить  и  втіша,
Неначе  мами  нашої  душа…

                                                                   4.
Неначе  мами  нашої  душа,
Сон  легкокрилий  ніжністю  огорне…
То  кіт-воркіт,  то  гойда-гойдаша,
То  –  спомин  про  дитинство  неповторне…

Як  любо  побувати  в  тому  сні,
Поглянути  на  себе  ніби  збоку:
Невже  це  ми  –  наївні  та  смішні  –
Без  страху  в  світ  рушаємо  жорстокий?

Важкий  був  шлях  у  зрілість,  але  ми
Не  віддалися  долі  на  поталу
І  намагалися  лишатися  людьми  –
Чи  пестило  життя,  чи  мордувало.

Як  допече  –  ховалися  від  світу
Ми,  мамо,  тут  –  твої  дорослі  діти.

                                                               5.
Ми,  мамо,  тут  –  твої  дорослі  діти  –
До  вічних  істин  прилучатись  знов,
Навчались  по-новому  розуміти,
Для  чого  нам  до  ближнього  любов.

О  немудряща  мамина  наука  –
Робота  без  початку,  без  кінця…
Шкарубли  тут  щоліта  наші  руки,
Добрішали  і  м»якшали  серця.

Як  непомітно  літні  дні  минали!
Он  вже  тумани  вересень  пасе…
Здавалось,  спілкувалися  немало,
А  не  встигали  вихлюпнути  все.

Останнє  літо  витліло  дотла.
Злетілись  ми,  а  ти  навік  пішла…

                                                           6.
Злетілись  ми,  а  ти  навік  пішла
Туди,  де  батько  ждав  тебе  терпляче.
В  степу  над  вами  в»ється  ковила
І  дикий  голуб  по-сирітськи  плаче.

…Наш  двір  любили  дикі  голуби.
Звивали  гнізда  в  яблунях  крислатих.
Здавалося,  від  горя  та  журби
Вони  оберігали  нашу  хату.

Кому  тепер  і  хата,  і  садок,
І  кожен  кущ  в  садку,  і  кожна  гілка?
Кому  жовтогарячих  нагідок
Багаття,  що  палало  на  причілку?

Мороз  ударив  і  погасли  квіти.
Судилось  восени  осиротіти…  

                                                       7.
Судилось  восени  осиротіти,
Коли  вже  час  настав  для  каяття,
Коли  крізь  пам»ять,  ніби  через  сито,
Пересіваєш  все  своє  життя.

І  відділяєш  зерна  від  полови,
Реальність  відділяєш  від  химер:
То  вчинок  пригадається,  то  слово,
З  тих,  за  які  нам  соромно  тепер.

Чому  нас  несуттєве  хвилювало?
Чому  принаджувало  вбоге  і  дрібне?
Чом  вірили  брехливим  ідеалам
І  не  розпізнавали  головне?..

Глянь,  паморозь  на  скроні  вже  лягла…
Як  зимувати  без  твого  тепла?

                                                         8.
Як  зимувати  без  твого  тепла?
Стежки  загубляться  в  імлистій  круговерті…
Хто  допоможе  нам  не  збитися  з  крила?
З  ким  будемо  по-дружньому  відверті?

А  що  є  дружба?  Благо  чи  тягар?
Високий  дар,  заслуга,  чи  наруга?
Чому  на  світі  кожна  Божа  твар
Свої  проблеми  звалює  на  друга?

Щоб  друзям  не  захмарити  чоло,
Не  плакатись  їм  навіть  наодинці.
Жаліли  їх.  До  мами  на  село
Везли  свої  турботи,  як  гостинці.

Турботи  ті  поховані  в  пенатах…
Як  нам  тепер  без  тебе  літувати?

                                                           9.
Як  нам  тепер  без  тебе  літувати?
Зачервоніє  яблуками  Спас,
Умиється  дощами  рідна  хата,
Причепуриться  здосвіта  для  нас.

Вона  нас  здавна  звикла  зустрічати,
Коли  наллється  ранній  виноград  –
Заполоняли  дворище  внучата,
Як  горобці  клювали  все  підряд.

В  смородині,  в  малині,  у  горосі,
У  моркві,  в  помідорах,  в  огірках
Слідочки  залишали  ноги  босі
На  вогких  після  дощику  грядках…

Твої  сліди  –  невивчений  урок…
Як  жити,  з  ким  звіряти  кожен  крок?

                                                           10.
Як  жити,  з  ким  звіряти  кожен  крок
В  тяжкі  часи  зневаги  і  зневіри?
Новим  господарям  ми  платимо  оброк  –
Змінилися  в  житті  орієнтири.

Всіх  негараздів  гроші,  хай  їм  грець,  -
Першооснова  і  першопричина:
Не  править  батько  сину  за  взірець,
Бо  за  душею  –  ані  копійчини.

Невже  і  наші  діти  попливуть
За  течією,  що  несе  у  скверну?
Як,  мамо,  їх  наставити  на  путь,
Як  зберегти  в  них  людяності  зерна?

Вже  нікому  навчити,  підказати  –
Останній  погляд  нам  послала  мати.

                                                         11.
Останній  погляд  нам  послала  мати…
Нас  полоснула  розпачу  коса…
А  світ  стоїть!  Продовжує  стояти!
Додолу  не  звалились  небеса…

Це  ж  нашу  маму,  Боже  милосердний,
Покликала    Архангельська  сурма…
Старий  горіх  гіллям  киває  ствердно:
-Немає  неньки  вашої,  нема...

Шукати  правди  треба  самотужки
У  броунівськім  хаосі  ідей.
Вночі  ховати  відчай  під  подушку,
Удень  –  всміхатися  до  сонця  і  людей…

А  там,  дивись,  і  нас  покличе  строк
Крізь    мерехтливе  марево  зірок.


                                                               12.
Крізь  мерехтливе  марево  зірок
У  вічність  прокладаємо  дорогу.
Та  чорнота  озонових  дірок  –
Як  символ  самознищення  людського.

Гріховна  безтурботність!    Все  одно
Плодам  прогресу  мусимо  радіти…
Хоч  Homo  sapiens  назвалися  давно,
Хто  ж  ми  насправді?  Нерозумні  діти!

Як  дітлахів  нас  ваблять  сірники…
За  іграшки  нам  ядерні  ракети…
Ми  здатні  ненароком  на  шматки,
Дощенту  розпанахати  планету.

Пощезнуть  всі  –  і  ситі,  і  голодні
В  космічній  холоднечі,  у  безодні…

                                                                   13.
В  космічній  холоднечі,  у  безодні,
Через  яку  проліг  Чумацький  шлях,
Розсипалися  перли  благородні,
Рясні,мов  роси  на  земних  полях.

Чия  рука  розсипала  перлини?
Від  старожилів  чули  ми  не  раз,
Що  кожна  зірка  в  небі  –  то  людина,
Яка  назавжди  покидає  нас.

У  тих  зірок  благаємо  розради,
Шукаємо  надії  та  снаги
І  в  літню  ніч,  коли  сюрчать  цикади,
І  взимку,  коли  світяться  сніги.

Якщо  легенди  справдяться  народні,  -
Нова  зоря  засвітиться  сьогодні.

                                                       14.
Нова  зоря  засвітиться  сьогодні
Над  домом,  над  колискою  добра.
І  не  важливо,  чи  то  знак  Господній,
Чи  то  –  уяви  збудженої  гра.

Бо  ми,  як  діти,  віримо  у  казку,
Забувши  про  життєвий  наш  багаж,  -
Так  тяжко  нам  без  маминої  ласки,
Що  хочеться  поринути  в  міраж.

Нехай  міраж.  Хай  казка.  Хай  повір»я!
Лише  б  не  мучив  невимовний  жаль…
У  смуткові  втопилось  надвечір»я
І  серце  переповнює  печаль.

Наш  двір  ще  довго  не  озветься  сміхом…
Столи  стоять  під  маминим  горіхом…

                                                           15.
Столи  стоять  під  маминим  горіхом…
Горілка  з  поминального  ковша…
А  осінь  відлітає  тихо-тихо,
Неначе  мами  нашої  душа.

Ми,  мамо,  тут,  -  твої  дорослі  діти,
Злетілись  ми,  а  ти  навік  пішла.
Судилось    восени  осиротіти…
Як  зимувати  без  твого  тепла?

Як  нам  тепер  без  тебе  літувати?
Як  жити,  з  ким  звіряти  кожен  крок?
Останній  погляд  нам  послала  мати
Крізь  мерехтливе  марево  зірок…

В  космічній  холоднечі,  у  безодні
Нова  зоря  засвітиться  сьогодні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322195
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Анатольевич

Испепелённая дотла. Музыка на стих Insolito

Испепеленная    дотла,
(Но    ей    все    мало)
Зачем    опять    к    нему    пришла
В    его    начало
К    изнеможенному    плечу,
К    потухшим    векам?
Пришла    святая    к    палачу
И    все    померкло.
Померкло…  Померкло!

Он    пригубил    ее    уста,
А    ум    –    стреножил,
Как    неспроста    все,    неспроста
Ты    прав    был,    Боже,
Чуть    угловатые    штрихи
И    профиль    гордый
Зачем    пишу    ему    стихи
Любви    аккордом?
Печальным  аккордом!

Испепеленная    дотла
(И    жить    устала)
Не    сберегла,    не    сберегла,
Что    обещала
Саму    себя,    свою    любовь
В    единстве    веры
Я    не    с    тобой,    я    не    с    тобой,
И    дождь  льёт  серый.
Льёт  серый…Льёт  серый
                   ДОЖДЬ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322218
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012


kulbabka

Весняне

Іще  біліє  клаптиками  вати
Останній  сніг  на  вимоклій  стерні,
А  вже  в  землі  ворушаться  блавати*,
Багряні  маки  дихають  у  сні.

Верба  полоще  коси  у  промінні,
Смарагдовіють  здалеку  бруньки,
Мов  стадо  кіз  по  сірому  камінню
СторчмА  летять  розбурхані  струмки!

А  вітер  мчить,  розгнівавшись,  за  ними,
Мов  той  пастух  дбайливий  навздогін-
Та  не  спинити  стадо  полохливе,
Летить  лісами  срібний  передзвін!

Вже  згодом  буйно  всюди  завесніє,
Зелена  повінь  рине  у  сади
І  проростуть  злеліяні  надії,
Тендітним  цвітом  крізь  вогкі  сліди.


*Блавати-волошки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321807
дата поступления 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.03.2012


Любовь Козырь

Привкус полыни

Горчит  на  душе:  отвратительный  привкус  полыни,
И  дышится,  словно  Вселенная  давит  на  грудь…
Не  помню  уже,  почему  мы  друг  друга  любили,
Я  трачу  все  силы  на  то,  чтобы  просто  вдохнуть.

Горчит…  Чёрный    кофе  похож  на  сегодняшний  вечер,
Испорченный  колким  букетом  взаимных  обид.
А  ты  упрекнул  бы…  Но  сам  понимаешь,  что  не  в  чем.
Ну  всё…  я  пойду…  Моя  рана  уже  не  болит…


©  Copyright:  Любовь  Козырь,  2012


P.S.  У  автора  нет  ничего  общего  с  лирической  героиней.  Одно  лишь  настроение...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321589
дата поступления 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012


Мазур Наталя

Вальс "Там за окном" (Автор музыки Сергей Голоскевич)

Клип-  карооке  можно  посмотреть  здесь:
http://www.youtube.com/watch?v=wk08ra4GgF8
Автор  клипа  Таира.

Ночь.    Город    дремлет    давно
После    тревожного    дня.
Сонно    баюкает    снег,
И    засыпает    меня.
Я    утомленно    бреду,
Звуки  ловя    из    квартир.
Там    высоко    -    окно,
Ты    за    окном    -    один.

Желтым    квадратом    глазниц
Смотрит    на    улицу    дом.
Я    постою    здесь    чуть-чуть.
Знаешь,    что    будет    потом?
Просто    потом    я    уйду,
Пряча    от    снега    лицо.
Так    и    должно    все    быть...
Прав    ты    в    конце    концов.

Там,    за    окном,    тишина,
И    в    центре    комнаты    стол.
Ты    с    тишиною  вночи
Длинный    ведешь    разговор.
Чай    подливаешь    себе,
Капли    стирая    рукой.
Там,    за    окошком,    -    ты,
Мой...    но    совсем    чужой...

24-25.12.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321596
дата поступления 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012


НАДЕЖДА М.

А душа чекає, не змирилась…

Жаль,  весна  цей  рік  щось  забарилась:
Знову  снігопади,  заметіль.
Під  вікном  калина  похилилась,
І  чомусь  вселився  в  серце  біль.

Так  бракує  сонця  весняного
І  дощів,  щоб  душу  напоїть...
Але  серце  плаче  не  від  того,
Не  від  того    і  душа    болить.

Бо  сердешній  хочеться  простого:
Глянути  на  тебе  лише  мить,
Хоч,  можливо,  серденько  від  того
Іще  більше  в  грудях  защемить.

Десь  поділись  роки  ті  далекі,
А  душа  не  хоче  забуття...
Спогади,  неначе  ті  лелеки,
Зграйками  летять  у  це  життя...  

Я  тебе  у  сні  ще  пригортаю,
Відчуваю  серця  тихий  стук.
Знаєш,  до  сих  пір  тебе  кохаю...
Ніби  не  було  отих  розлук...

Так...  весна  цей  рік  щось  забарилась...
Не  стихає  в  серці  щемний  біль,
А  душа  чекає,  не  змирилась:
Вигляда  тебе  ще  звідусіль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321252
дата поступления 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012


kulbabka

Тюльпанова весна

Ще  не  цвітуть  розпатлані  тюльпани
І  тихий  двір  не  тоне  в  споришах...
Та  вже  потроху,  мов  крижинка,  тане
Моя  крихка  ображена  душа.

Ще  так  боюсь  до  себе  підпустити
Твоїх  долонь  шовкову  пелену.
Та  світлим  ранком,  чистим,  не  надпитим,
Любов  торкає  спокою  струну.

Хіба  ж  уникнеш  ніжного  полону,
Не  вип'єш  чашу  повну  цю  до  дна?
Яка  ж  душа  вразлива  й  безборонна,
Коли  гряде  тюльпанова  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321145
дата поступления 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012


Віталій Назарук

Зізнання

Надійно  ти  сховав  свою  любов,
Її  знайти  тепер  я  вже  не  в  силі,
А  згадки  огортають  знов  і  знов,
І  образ  твій,  як  і  тоді,  ще  милий.

Надійно  ти  сховав  свою  любов,
В  глибоку  шахту,  тридесяте  царство
І  недостатньо  щирих  молитов,
Щоби  назад  вернути  те  багатство.

Надійно  ти  сховав  свою  любов,
А  я  у  муках  не  живу  –  страждаю,
Прошу  любов,  щоб  повернулась  знов,
Бо  я  тебе  і  нині  ще  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321137
дата поступления 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012


Тетяна Луківська

Відпусти

-  Відпусти  мою  любов  безмежну,  -
Квилила  ображена  душа..
-  Відпусти,  стоптав  необережно
І  між  нами  виникла  межа.
«Ти»  і  »я»  не  «ми»  уже  з  тобою,
«Ти»  й  «вона»,  не  «я»  уже  в  тобі.
Полум’я,  присипане  золою,
Гіркне    димом  у  моїй  журбі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292453
дата поступления 11.11.2011
дата закладки 12.03.2012


Олександр ПЕЧОРА

САМОТНЯ МАТИ

Коржі  пече,  по  воду  ходить.
В  стару  плиту  дрівця  вкида.
Чекає  кращої  погоди,
дітей  у  гості  вигляда.

По  радіо  новини  слуха  –    
всім  бідам  слізно  співчува.
На  ранок,  як  скінчиться  мука,
дивується:    іще  жива.

Всього  було.
Життя  жорстокість
доводилось  долать  самій.
Та  побороти  одинокість
несила  матері  старій!

В  поштовій  скриньці  –  павутиння.
Сама  до  себе  гомонить.
А  ноги  –  як  в  землі  коріння  –  
немає  сили  вже  ходить.

Сидить  совою  край  віконця  –
зі  смутком  дивиться  на  шлях.
Бринить  сльозина  –  гасне  сонце
у  вицвілих  сумних  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321013
дата поступления 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012


Мазур Наталя

*Стомилася

Стомилася...  Терпіть  не  сила
 Страждань  вагу  несамовиту,
 Щоб  заховатися  від  світу,
 На  руки  голову  схилила.

 Думки  колотяться  шалено,
 Волають  щось,  товчуть  у  скроні.
 Біль  заповзає  у  долоні
 І  звідти  дивиться  на  мене.

 Стомилася...  Стомилась  дуже...
 Лютує  біль  в  шаленім  герці...
 Чи  в  світі  хто  стерпів  би  все  це?
 Та  світ  довкруг  мовчав  байдужий.

 10.12.2011
 27.02.2012
 10.03.2012(зведено  і  надруковано)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320746
дата поступления 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012


Борода

З СВЯТОМ 8 БЕРЕЗНЯ!

ДОРОГІ  ЖІНКИ!
В  переддень  Вашого  свята  хотілося  би  вибачитись  перед  всіма  за  можливий  брак  уваги,  невивірене  слово,  чи  необдумані  вчинки  перед  тим,  як  привітати  Вас  з  святом  Весни.  Нехай  Ваш  день  запам"ятається  вам  лише  знаками  уваги,  а  побажання  Вам  хочу  висловити  під  неперевершену  мелодію  групи  Стаса  Наміна  "Цветы"  від  імені  всіх  чоловіків  сайту.

МИ  БАЖАЄМ  ЩАСТЯ  ВАМ!

Вітерець  кружляє  надворі,
Сонечко  малює  на  вікні
Щире  привітання  вам  і  у  дзвіночки  б"є.
Щоби  було  весело  в  цей  час
Дуже  треба  кожному  із  нас
Знати,  що  насправді  щастя  в  цьому  світі  є.

Ми  бажаєм  щастя  вам,
Щастя  назавжди  і  у  всім.
Хай  промінцем  тепла
Щастя  увійде  в  ваш  дім.
Ми  бажаєм  щастя  вам,
Хай  воно  іскриться,  як  сніг,
Хай  ковдрою  добра
Щастя  огорта  поріг.

Хай  квітучі  весни  радість  шлють,
Матіоли  по  ночах  цвітуть,
Многих  літ  та  благих  вам  зозуля  накує.
Щоби  було  весело  в  цей  час
Дуже  треба  кожному  із  нас
Знати,  що  віднині  щастя  в  вашій  хаті  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319991
дата поступления 07.03.2012
дата закладки 08.03.2012


Віталій Назарук

Жіночій половині клубу «Тільки для Вас»

Жінкам  із  клубу  –  сонячним,  красивим…
Чоловіки    сьогодні  подарують  квіти,
І  розцілують  в  день  цей  особливий,
Щоб  поетеси  всі  могли  радіти.

Кохання  любі,  щирого  зізнання,
Щоб  мали  Ви  завжди  надійні  плечі,
А  ласка  щира  звечора    і    зрання,
Переросла    в  народження  малечі.    

А  ще  родило  поетичне  поле
І  Ви  жили  в  достатку  й  посміхались,
Щоб  зранку  любий  кликав  «Моя  зоре!»
І  кава  з  медом  в  ліжко  подавалась.

Щоб  обминали  всякі  негаразди,
Біда  летіла  поза  темні  хмари,
Щоб  Вас  любили  трепетно  і  завжди,
А  Ви  нам  дарували    віршів    чари!

З  весною  Вас,  Любі!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319791
дата поступления 07.03.2012
дата закладки 08.03.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 31 (Олена Iськова, Інна Серьогіна)

Олена  Iськова

                       Вальс  весни  
 


 Полетіли    за    обрій    літа    молоді,
 Посріблила    хурделиця    скроні.
                                     Тебе    більше    люблю,    ніж    любила    тоді,
                                     Як    з’єднали    серця    і    долоні.
 Мила,    єдина,
 Як    соколи    наші    сини.
 Ми    лебедино
 Кружляємо    в    вальсі    весни.


 Ми    ділили    навпіл    нашу    радість    і    біль,
 Де    б    не    був,    мене    вірно    чекала.
                                       Люди    сипали    в    рани    роз’ятрені    сіль,    
                                       Та    зневіру    я    в    дім    не    пускала.
 Милий,    єдиний,
 Як    соколи    наші    сини.
 Ми    лебедино
 Кружляємо    в    вальсі    весни.

==================

Інна  Серьогіна

                                           Веснянка

 Зорі    в    небі    сплітають    вінок    для    Весни,
 Щоб    волосся    сріблилось        шовкове.
 Місяченько-казкар    на    вершечку    сосни
 Їй        гаптує    вбрання    веселкове.
       Весно-Лебедонько,    –    
       Тихо    струмочок    журчить,    –
       Всі    зачекалися        
       Теплу    і    радісну    мить.
   
         Закружляй    у    танку
         В    запашному    вінку,
         Кинь    під    ноги        смарагдовий        килим,
         Понад    ставом    лети,
         З    верболозу    сплети
         Колисанки        пташаточкам        милим.  


 Розчеши    кучеряві    берізки    в    гаю,
 Подаруй    їм    сережки    пухнасті,
 Розфарбуй        празеленню    у    ріднім    краю
 Край    дороги    тополі    гіллясті.
       Весно-подруженько,    –    
       Пролісок        ніжно    дзвенить,    –
       Дай    помилуюсь    
       На        ясного    неба    блакить.
       
           Закружляй    у    танку
           В    запашному    вінку,
           Кинь    під    ноги        смарагдовий        килим,
           Понад    ставом    лети,
           З    верболозу    сплети
           Колисанки        пташаточкам        милим.

   


́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319877
дата поступления 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012


Анатольевич

Назарова Криниця. На вірш автора Борода.

ЖИТТЯ    ТРИВАЛІСТЮ    В    ПІСНЮ    


30    червня    1995    року    після    тривалої    і    важкої    хвороби    нас    покинув    видатний    естрадний    співак,    народний    артист    України    Назарій    Яремчук.
 30    листопада    2011    року    йому    мало    би    виповнитися    60    років,    та    напевне    Бог    захотів,    щоб    ми    запам"ятали    його    вічно    молодим.    Щоб    він    залишився    у    нашім    пам"яті    тим    неписаним    красенем,    а    його    високий,    чистий    і    щедрий    голос    щоразу    пробуджував    у    нас    любов    до    рідного    краю,    до    України.
 Десь    там,    біля    міста    Вижниця    Чернівецької    області    у    присілку    Рівня,    де    народжуються    Карпати    і    народився    співак,    стоять    "Смерекова    хата"    і    Дмитрівська    церква,        а    відразу    за    церквою    стежина    веде    до    Гуцулового    урочища,    де    так    любив    гуляти    Назарій    Яремчук.    Там    серед    скал    журчить    джерело,    в    воді    якого    гартувався    голос    великого    співака.    Люди    прозвали    його    "Назаровою    криницею."
 Ми    чуємо    Твій    спів,    Назаріє!    З    райських    садів    він    доноситься    до    нас,    несеться    над    зеленими    Карпатами,    збігає    веселими    дзвіночками    разом    з    невгамовним    Черемошом    до    Прута.    Він        у    нас    в    серці,    як    і    пам"ять    про    Тебе.    Спасибі,    що    Ти    був...    і,    що    Ти    є!

                                         
 НАЗАРОВА    КРИНИЦЯ

Де    обрій    став    у    гори    підніматись,
де    Черемош    збігає    до    Прута    -
в    Твої    пісні    вслухаються    Карпати
і    б"є    вода    із    Твого    джерела.

Переплелись    акорди    і    краплини,
а    голос    Твій    відлунням    в    небесах
дзвенить,    як    колискова    Буковини,
бо    гори    починаються    в    піснях.

Вклонилась    стежка    церкві    дерев"янній,
яка    Тебе    у    вічність    провела,
побігла    в    гори,    де    ти    був    востаннє,
де    б"є    вода    із    Твого    джерела.

ID:  285177
Рубрика:  Вірші,  Присвячення
дата  надходження:  09.10.2011  15:18:47
©  дата  внесення  змiн:  15.10.2011  01:04:36
автор:  Борода

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319423
дата поступления 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Радченко

Давай побалакаємо…

Ніч  вже  впоралася  по  господарству:  місяць  і  зірки  вкрашали  нічне  небо,  ваблячи  своєю  недосяжністю,  загадковістю  і  чарівністю;  сни  розійшлися  по  хатах,  шукаючи  собі  притулок;  вітер  вгамувався  і  тільки  легкий  шепіт  коли-не-коли,  як  далеке  ехо,  проносився  над  землею.  Ніч  затихла,  принишкла  і  над  містом  розлилася  дивовижна  тиша,  в  якій  ховалося  щось  незнайоме  і  неочікуване.  Годинник  нагадував,  що  вже  час  спати,  бо  зовсім  скоро,  через  годину,  народиться  новий  день.
             Сьогодні  Анюта,  онучка,  ночувала  у  нас.  Ритм  мого  життя    змінювався  зразу  ж  з  її  приходом.  Наша  дружба  продовжується  більше  15  років.  Для  нас  вона,  як  третя  донечка,  найменша  і  очікувана.
               "Так,  все,  пора  спати",  -  мій  вердикт  не  підлягав  суміву.  Анюта  вкутувалася  в  ковдру,  підсувалася  поближче  до  мене  і  шепотіла:"Ольчик,  давай  побалакаємо".  В  цих  словах  було  скільки  довіри,  тепла,  любові,  що  серцю  становилось  легко  і  спокійно.  Це  було  сказано  так,  що  відмовити  було  неможливо.  І...починалася  наша  розмова  про  все:  про  моїх  батьків,  про  моє  дитинство,  про  моїх  донечок,  про  кохання,  дружбу  і  зраду,  і  просто  ні  про  що.  Анюті  буває  цікаво  все,  вона  тільки  іноді  задає  питання  чи  вставляє  в  розмову  декілька  слів,  висловлюючи  свої  думки.  А  я  поринаю  в  світ  ми-нулого,  в  якому  залишилося  так  багато  щасливих    і  сумних  миттєвостей,  з  якими  я    ділюся  з  онучечкою.
                 Давай  побалакаємо  -  це,  як  код  нашої  родини.
                 Давай  побалакаємо  -  так  колись  я  говорила  своїй  мамі.  А  мама  вміла  розповідати    історії  свого  життя  так,  що  перехоплювало  подих.  Ми  з  нею  разом  сміялися  і  плакали.  Це  були  найщасливіші  хвилини  мого  життя.
                 Давай  побалакаємо  -  мої  діти  говорили  ці  слова  мені  і  моїй  мамі.
                 Ольчик,давай  побалакаємо  -  ці  слова  мені  шепоче  перед  сном  Анюта.
                 Як  ниточка  крізь  покоління  тягнеться  таке  рідне  й  тепле  "давай  поба-лакаємо".
                   Я  ще  щось  розказую  Анюті,  чи  самій  собі,  а  вона,  вже  тихенько  сопе
засинаючи.
                     А  я  подумки  запитую  майбутнє:  "Чи  скаже  мені  колись  правнучка,  давай  побалакаємо,  Ольчик..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319252
дата поступления 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Надія Гуржій

Прости (Прощенна неділя)

О  Господи,    гріхи  мені,  прости.
Спаси  мою  і  віру  і  надію.  
Не  спалені  невірою  мости
У  дні  погожі  і  у  дні  завії.

Іду  до  тебе  знову  на  поклін
Чи  все  робила  так,  питаю  душу?
І    прихиляюся  до  праведних  колін  
Тому  ,  що  я  так  хочу,  а  не  мушу…

Вклоняюся,  щоби  піднятись  в  ріст,
А  серцем  доторкнутись    до  хмарини
Й    життя  відчути    незбагненний  зміст  
Вже  з  досвідом    прозрівшої  людини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319107
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Борода

Камінчик образи

Зі  скелі  гордині  на  вірності  вазу
скотився  сварливий  камінчик  образи,
заледве  не  збив  кришталеву  красуню
і  гірко  озвався  у  серці  відлунням.

Той  перший  камінчик,  камінчик  образи
cтули  у  долоні,  як  перстень  з  топазом,
зітри  з  нього  смуту,  збери  гострі  грані,
змий  краплі  отрути  з  троянди  кохання.

І  сонячний  промінь  розтопить  ту  скелю,
а  пломінь  любові  зігріє  оселю,
додасть  крилам  сили  у  зорянім  рейсі...
Лиш  в  горах  довіри  цвітуть  едельвейси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318979
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Кадет

Точки…

Оттолкнувшись  от  точки  рождения,
Загулял  по  росе  босиком…
И  вкуснее  не  знал  наслаждения  -
Ломтя  хлеба  с  парным  молоком…

Нас  учили  жить  по  расписанию,  
Загоняли  в  общественный  строй,
Откровенные  точки  касания
Были  часто  опасной  игрой…

А  когда  бестолковые  прения
И  умение  громче  кричать
Доводили  до  точки  кипения,
Приходилось  позорно  молчать…

В  те  года,  когда  грустные  повести
Уводили  людей  далеко,        
Злую  точку  стирания  совести
Удалось  миновать  нелегко…                

Не  страшили  любые  задания,
Но,  порой,  наплевав  на  дела,
На  горячую  точку  свидания
Гарцевал,  закусив  удила…

Слава  Богу,  лишён  безразличия,
Безобразия  часто  браню…
Старомодную  точку  приличия
Всё  ещё  по  старинке  храню…

Не  на  ветер  бросал  обещания
И  держать  научился  ответ…
Почти  каждая  точка  прощания
Оставляла  в  душе  рваный  след…

Посерьёзнели  детские  шалости,
Все  шары  в  небеса  отпустил…
И  в  логической  точке  усталости
Всех,  кого  ненавидел,  простил…

Поубавилось  прыти  и  рвения,
Много  всякого  встретил  в  пути…
А  казалось  –  до  точки  забвения  
Никогда,  ни  за  что  не  дойти…

Вот  и  старость  подкралась  нечаянно,
Пополнел  прейскурант  процедур…
Но  не  лечится  точка  отчаянья
По  методике  акупунктур…

Окунаясь  в  весеннее  пение,  
Трепещу  как  последний  герой…
Замаячила  точка  спасения
За  сиренево-синей  горой…

март  12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318945
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Galkka

Пробач мене……. !!!!!!

Пробач  мене,  Боже,  за  мої  думки,
Я  їх  ненароком  тримаю  в  собі,
Ну  так,  я  не  ангел,  що  вміє  літати,
Та  хочеться  трішки  хоч  кращою  стати.
Пробач  мене,  Боже,  за  грішні  діла,
Я  завжди  творила  усе  не  зі  зла,
Із  золота,  може,  шовкова  доріжка,
Де  слід  пропадає  у  сховану  діжку.  
Пробач  мене,  Боже,  що  далі  грішу,
Здається  скінчилось....та  ні,  ще  вишу,
Між  рейками  долі,  де  чорне  і  біле,
Навшпиньках  по  лезу  не  раз  проходила.
Ковтає  безодня,  постій..  там  не  йди,
Біленькі  хмаринки,  мов  човен  з  біди.
Та  сварки  бездушні  їх  враз  розчиняють,
Образи  та  сльози  до  неба  гукають.
Пробач  мене,  Боже,  що  просто  мовчу,
Здавалось  від  болі  на  себе  кричу,
Я  з  сонця,  для  щастя  ще  ковдру  згачкую,
Як  схочуть  навколо  -  усім  роздарую!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318943
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


kulbabka

Енна весна

Вже  еннна  весна,
наче  крапля  дзвінка  на  долоню,
з  проталин  зимових  
підсніжники  пнуться  п'янкі...
Замріяний  вітер  
жасминовим  духом  скроню
нашіптує  спомини  
тих  проминулих  років.

Вже  еннна  весна-
не  така,  як  передніші  весни,
із  теплих  долонь  
відпускаю  літа-ластівки!..
Снує  попід  вікнами  
березень,  мов  перелесник
і  здмухує  роси  
на  шибах  прозірно-дзвінких.

Вже  еннну  весну  
пронесуть  понад  садом  лелеки,
а  скільки  таких-
наздогнати  б  одну  лиш!..Та  ба...
Прозорі  калюжі  
заповнять  слідів  моїх  глеки
і  талого  снігу  
натрусить  за  комір  верба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318904
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора viter07 :: Немов останній раз…

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533

 З’єднались        наші    душі    у    молитві.
 Нехай    простить    мені    любов    цю    Бог.
 Я    кожен    день    благословляю    миті,
 Короткі    миті,    коли    ми    удвох.

     Можливо,    що    любов    ця    надто    пізня
     І    ти    для    мене    надто    молода.
     Для    мене    ти    –    Молитва.
     Ти    –    як    пісня.
     Мов    у    пустелі    –    рятівна    вода...

 Без    тебе    дні    –    одноманітні    й    сірі.
 Без    тебе    -    пустка    темна    і    сумна.
 Не    думаю.
 Люблю    тебе.    І    Вірю,
 Що    нам    обом    судилася    весна.

     Ще    скільки    нам    відміряно        –    не    знаю.
     Зрадіє    Бог,    
     чи    роз`єднає    нас...
     Тому,    коли    з    тобою    розлучаюсь,    –
     прощаюсь    так,    
     немов    останній    раз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318532
дата поступления 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012


Борода

Перше зізнання

Ми  мовчимо.  Притихли  верболози
і  опустили  віти  до  води,
затихли  зорі  у  блаженстві  божім,
а  місяць  стих  в  передчутті  біди.

Мовчазна  тиша  роздирає  простір,
молотить  серце,  ніби  молотком,
завмерли  звуки  на  міськім  погості,
птахи  замовкли  над  німим  ставком.

Здурів  весь  світ  в  мовчазному  чеканні
та  плесом  ночі  вже  до  нас  гребе
і,  німоті  пручаючись  в  змаганні,
почув  свій  голос:  «Я  люблю  тебе!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318599
дата поступления 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012


Віталій Назарук

І знову повернулася зима

І  знову  повернулася  зима,
Посипав  сніг,  знялася  хуртовина,
Проте  вона  старається  дарма,
Бо  біле  покривало  -  не  перина.

Хурделить,  дме  нещадний  вітрюган,
Не  бачать  очі  де  ногам  ступати,
І  не  вщухає  вітер-дідуган,
Стукає  в  шибку,  заважає  спати.

Зимові  завидки  полились  через  край,
Весні  не  можуть  аж  ніяк  простити,
Знов  посивів  весняний  небограй,
Зима  свої  права  ще  хоче  захистити.

Та  вже  весна  і  проліски  в  лісах,
Зібрались  дружно  вдарити  у  дзвони,
Весняний  запах  обпалив  вуста,
Весна  зимі  наклала  заборону.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318658
дата поступления 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012


1956

МОВА – ПІСНЯ МОЯ

Мова  піснею  в  серці  моєму  озветься,
Я  на  музику  вірші  свої  покладу
І  мелодія  світла  і  чиста  поллється  –
Я  в  ній  мову  про  душу  народу  веду.

Рідна  мово,  колиско  моя  калинова,
Я  нікому  не  дам  розтоптати  тебе,
Ти  ознака  для  нації,  роду  основа,
Хто  забув  свою  мову,  той  зрадив  себе.

Не  ганьбіть  рідну  мову  брудними  словами,
Захистіть  її,  трепетну,  ніжну,  святу,
Бо  найперше  її  ви  почули  від  мами,
Бережіть  свою  мову,  її  чистоту.

Бо  якою  ще  мовою  можна  сказати  
Ті  слова,  що  із  ніжністю  мовлю  їх  я:
Мама,  мамонька,  матінка,  мати,
Мамця,  ненька,  матуся  моя.

Мова  –  радість  і  біль,  мова  –  божий  дарунок,
Шепіт  хвилі  морської  і  спів  солов'я,
Хай  зневаги  тебе  не  торкається  трунок,
Я  вклоняюсь  тобі,  рідна  мово  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318399
дата поступления 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Борода

Коли цвіте мигдаль

Коли  цвіте  мигдаль  -  п"яніє  небо,
хмарками  затуляючи  гортань,
п"янію  я  тобою  та  без  тебе,
я  божеволію,  коли  цвіте  мигдаль.

Коли  цвіте  мигдаль  -  панує  вітер,
щоб  поєднати  чашою  Грааль
пилинки  щастя  із  усього  світу,
тільки  не  нас,  коли  цвіте  мигдаль.

Коли  цвіте  мигдаль  -  звучать  фанфари,
весна  вдягає  карнавальну  шаль,
нема  в  житті  жорстокішої  кари,
аніж  розлука,  як  цвіте  мигдаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318403
дата поступления 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012


kulbabka

Пожди ще трішки…

Пожди  ще  трішки  і  розтане  сніг,
В  душі  раптово  вщухне  завірюха,
Не  раз  ще  зливи  прийдуть  на  поріг,
А  ти  всміхайся,  чуєш,  ти  не  слухай!

І  відчини  віконечко  душі
Ясному  сонцю,  проліскам  і  травам,
На  світанково-вранішній  межі
Яріє  світла  сяюча  заграва!

І  накупавшись  в  променях  ясних,
Розпушать  хутро  котики  вербові...
Плекай  у  серці  проблиски  весни
Вирощуй  квітку  світлої  любові...

І  відганяй  надією  щодня
Гірку  печаль,  зневіру  і  розлуку,
І  хтось  назустріч(може  навіть  я)
Тобі  простягне  теплу  свою  руку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата поступления 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Раїса Гришина

Экспрессия

Абстрагируясь,  ночь  уходила  с  небес,
И  с  тоскою  Любовь  посмотрела  ей  вслед,  
А  жемчужный  рассвет,  примеряя  атлАс,
Для  души    преподнес  удивительный  джаз...

Страсть  -  могучей  волной  растекалась  в  крови,
Погружала  в  мираж,    призывала    к  любви...
Саксофон  изливал  экспрессИвный  каприз,
Опьяняя  Любовь    повтореньем    реприз...

Легкой  дрожью,  скользя    от  безумия  фраз,
По  горячим  телам  до  шальных  смелых  глаз,
Вырываясь  с  дворцов  за  пределы  миров,
На  развилке  ветров  ликовала  Любовь....

И  аккордом  звучал…  в  апогее  любви,
Иступленный    экстаз  на  рассвете  зари,
Искушенье  -  огонь,  догорая    в  телах,
Допивал    поцелуй    на  горячих  устах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318202
дата поступления 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Михайло Плосковітов

Село зникає…

Уже  й  сусідська  стежка  заросла  –  
(спориш  зумів  крізь  міць  її  пролізти),
Тікає  молодь  з  нашого  села
У  велелюдне,  метушливе  місто,

Де  часу  ритм  тіснить  серцебиття,
де  блиск  іону,  імідж,  ресторани:
адже  сільське  і  непросте  життя  –  
давно  не  входить  в  молодіжні  плани.

Уранці    вогник  схлипне  де-не-де
з  осель  старих  –  цього    земного  раю  –
Невже  селом  чужа  епоха  йде
І  невмирущий  корінь  засихає?

Хати  пустіють…  Протяги    вітрів
Метуть  долівку  через  биті  рами.
Сусідський  комин  мертво  занімів,
струхлявіли  старі  ворота-брами.  

Загине  й  сад  :  між    тріснутим  гіллям  –  
рясніють    кігті  дикої  ожини,
Мовчить.  Мовчить  покинута  земля
Неначе  в  докір  внуку,  в  докір  сину.

Давно  сусідська  стежка  заросла  –
такий  спориш,  що  аж  по  серцю  рани…
Тікає  молодь  з  нашого  села,
Тож,  мабуть,  скоро  і  села  не  стане.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата поступления 17.01.2012
дата закладки 02.03.2012


Михайло Плосковітов

Закрили школу…

Торік  закрили  школу.  У    селі.
Аж  два  замки  повісили  на  двері.
Порозбігались  діти-школярі,
лишивши  тишу    й…  букви  на    папері.

Тремтить  у  коридорі  кроків  звук.
У  павутиння  назви  кабінетів
снує  старанно  молодий  павук,
під  погляди  осудливі.  З  портретів.

Гуляє  протяг  вибитим  вікном
(чи  то  чийсь  гнів,  чи  то  чиясь  зловтіха),  
а  на  стільці,  за  вчительським  столом,
дитяча    аплікація.  З  горіха.

На  дошці  дата.  Тема  на  урок.
Твір-роздум:  «  Чи  селу  потрібна  школа...»
Чому  ж  так  довго  не  дзвенить  дзвінок?
Він  більше  -  не  дзвенітиме.  Ніколи.


...щороку  в  Україні  закривають  близько  250  шкіл

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата поступления 27.02.2012
дата закладки 02.03.2012


Борода

Під звуки полонезу

Земля  схилилась  у  журбі,
а  янголята-журавлі
здіймились  в  небо  вище  сивих  гір,    
щоб  у  суцвітті  ясночолих  зір
Творця  знайти  на  макрокосмій  тверді
та  попрохати  в  нього  людству    милосердя.

Навіки  віків,  
за  вінок  гріхів
для  cиріт  і  вдів
прохати  людству  нині  милосердя.

Плеяди  виливають  жаль
в  туманну  Андромеди  шаль,
пожовк  Чумацький  шлях,  начебто  віск,
кори  земної  чути  тріск,  
до  дати  самознищення  аршин
Молімось  Богу,  він  у  нас  лише  один.

Чи  ми  зійдем  до  каяття,
щоб  вберегти  земне  життя,
чи  умертвим  вогнем  свою  планету,
потопимо,  або  війни  стилетом
заженем  в  груди  гострогранне  лезо,
схоронимо  під  тужні  звуки  полонезу.

Навіків  віки
за  тяжкі  гріхи  
з  Божої  руки
даруй  нам,  Отче,  проще  милосердя.

Земля  схилилась  у  журбі,
а  янголята-журавлі
здіймились  в  небо  вище  сивих  гір,    
щоб  у  суцвітті  ясночолих  зір
Творця  знайти  на  макрокосмій  тверді
та  попрохати  в  нього  людству  милосердя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318109
дата поступления 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012


Віталій Назарук

З весною Вас

Проліскове  повітря  піднімається  в  хмари,
Блиск  кохання  сіяє  з  очей  навкруги,
Наступила  весна  і  розвіялись  чари,
Їх  забрали  з  собою  у  вічність  сніги.

А  жінки  і  дівчата  первоцвітом  розквітли,
Скоро  жайвір  у  небо  пісні  понесе,
Прокладе  соловейку  дорогу  у  літо
І  на  крилах  пісенних  любов  рознесе.

Чорноокі  й  білявки,  щастя  Вам  і  любові!
Хай  весняні  струмочки  Вас  розбудять  від  сну,
Гілочки  набухають  до  свята    вербові,
Зустрічайте  свою  довгождану  весну!

Теплий  вітер  кохання  принесе  подарунок,
І  підсніжники  дзвоном  наповнять  серця,
Вас  кохані  пригорнуть,  а  п’янкий  поцілунок,
Вам  запалить  усмішку,  яка  так  до  лиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318088
дата поступления 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012


Ведомая Любовью

Люблю без всяких но

Какое  чудо  мне  дано,
я  жизнь  люблю  без  всяких  «но»,
без  «но»  со  ссылкой  на  погоду,
на  курс  валют  или  на  годы,
что  мчатся  в  будущность  мою
на  счастьедышащем  «люблю»,
на  том  Божественном  мышленьи,
что  я  Его  венец  творенья.

На  сто  процентов  жизнь  люблю  я,
и  Жизнедавцу  Аллилуйя
пою  в  обнимку  с  шестиструнной
под  небом  солнечным  и  лунным,
пою,  что  чудо  мне  дано
без  противительного  «но»
с  законом  Божьим  жить  в  согласьи:
что  лишь  в  любви  —  источник  счастья!

Иллюстрация:  Йозеф  Тали    -  Девушка  с  гитарой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317950
дата поступления 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012


Невгамовний

ЖОВТО-БАГРЯНІ СПОГАДИ

Нагадай  мені  іноді  осінь,
Що  серця  поєднала  коханням,
Пригадай,  як  крізь  сльози  приносив
З  листопадом  троянди  останні.

Подзвони,  напиши  в  електронці
Хоч  два  слова  -  "Пробач"  і  "Цілую",
І  веселкою  в  променях  сонця
Я  твій  образ  собі  намалюю.

В  фарбах  жовтих  волинського  міста,
Де  мені  ніжно  доля  всміхалась,
Я  складу  кольорове  намисто,
Щоб  в  думки  ти  мої  закохалась.

Ті  події  на  шлях  на  життєвий  
Нанизала  сріблястая  просідь,
Час  -  летить  і  кохання  -  миттєве...
                 Нагадай  мені  іноді...осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317269
дата поступления 27.02.2012
дата закладки 29.02.2012


Віталій Назарук

В цілому радий, що таке життя

Я  в  товаристві  свій,  хоч  вже  не  ті  роки,
Іній  покрив    колись  чорняві  скроні,
Ріка  тече,  ще  скільки  їй  текти,
Бо  я  ж  давно  в  життєвому  полоні.

Азарт  ще  молодий,  з  думками  про  ребро,
Залізе  в  серце,  вигнати  не  можу,
Ще  збереглося    юності  тавро,
Із  нього    виходу  й  понині  не  знаходжу.

Люблю  пісні,  які  колись  писав,
І  танці  ,  коли  поруч  молодиці,
І  анекдоти,  їх  я  не  складав,
Та  їх  багатством  можу  погордиться.

В  цілому  радий,  що  таке  життя,
Що  сходить  сонце  і  рясніють  роси,
Що  маю  друзів,  є  своя  сім’я,
І  ноги  ще  по  білім  світі  носять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317882
дата поступления 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012


валькірія

ЖІНКА-ТАЄМНИЦЯ

Хто  зазирав  до  віч  левиці,
Що  полювати  вийшла  ніччю?
Така  ця  Жінка  -  таємниця,
Жага  і  пристрасть  аж  по  вінця.

У  ній  -  сплітається  незвично
І  світло  дня  і  темінь  ночі,
Дух  амазонки  і  пророчиць,
І  зрозуміле  і  містичне.

У  ній  -  і  полум'я  і  крига,
І  воскресіння  і  розп'яття,
Ніким  не  читана  ця  книга
І  незгасаюче  багаття.

Зі  всіх  криниць,  відомих  людям,
У  ній  -  найглибша  глибина  є,
Пірнеш  туди  -  собі  на  згубу,
Але  найвищу  суть  пізнаєш.

Її  слова  -  п'янким  бальзамом
Вливають  жар  в  схололе  серце
І  стоголоссям  дивних  терцій
Його  доводять  до  нестями.

Її  печаль,  така  бездонна,
Карбує  вічність  на  папері
І  відчиня  незримі  двері
У  світ,  де  є  любов  Законом.

Душа  так  сонячно  іскриться,
Немов  крильми  торкнулись  з  неба.
Ти  чуєш  -  йде  весна  до  тебе,
А  з  нею  -  Жінка-таємниця!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254752
дата поступления 19.04.2011
дата закладки 26.02.2012


Анатольевич

Ещё раз про женщину.

Хрупкая,    тонкая-звонкая,
в  чём  же  душа  только  держится?
Она  -  то  пацан,  то  девчёнка,
но  чаще  -  красавица  -  дЕвица,
нежная,  милая,  страстная,
ей  бы  любить,  рожать  деточек...
Но  часто  судьба  беспристрастная
ломает  её,  как  вихрь  веточку...
Хитрая,  прыткая,  дерзкая  -
быть  и  такою  приходится!
Ставит  капканы  жизнь  мерзкая
и  с  нею  сражаться  доводится!
 Гордая,  сильная,  смелая,
выдержит  все  испытания,
решит  все  проблемы  умело...
Мудра  и  грешна...И  святая!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294499
дата поступления 20.11.2011
дата закладки 26.02.2012


kulbabka

Ще не весна

Ще  не  весна,  ще  тільки-но  відлига-
І  за  вікном,  і  в  тебе  на  душі...
Хоч  і  тріщить,  та  ще  тримає  крига,
Ще  снять  в  землі  принишклі  спориші.

Ще  не  весна.І  мружиться  спросоння
Ліниве  сонце  між  пухких  перин...
Цей  світлий  день  на  біле  підвіконня
Тобі  насипав  росяних  перлин.

І  за  вікном  розплакались  ледІвки*:
Намисто  сліз,  провісників  весни,
Немов  разки,  спадає  на  долівку,
Розносить  дзвін,  мов  порухи  струни.

І  б'ється  в  шибку  у  поривах  гніву
Такий  нестримний  впертий  вітровій!..
Ще  не  весна.Та  стільки  в  серці  співу
І  стільки  сонця  в  посмішці  твоїй!


*Ледівки-бурульки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316951
дата поступления 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Віталій Назарук

Прощена неділя

Прошу  пробачення  у  внуків  і  дітей,
Прошу  пробачення  в  коханої  дружини.
Пробачення  прошу  у  всіх  людей,
З  якими  я  спілкуюся  щоднини.

Прошу  пробачення  у  тих,  кого  нема,
У  пращурів,  яких  не  знав  ніколи.
У  тих,  що  в  даний  час  біля  керма
І  в  тих,  які  «перевертають  гори».

Мій  Господи,  пробач  і  Ти  мені,
Молюся  і  прошу  Тебе  уклінно.
За  біль,  якщо  наніс  своїй  землі,
Пробач  мені,  матусе  Україно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316935
дата поступления 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


MERSEDES

Літа не повернути…

Моє  життя  усе  мов  на  долоні,
Я  перед  ним  в  молитві  на  колінах.
В  обличчя  дихають  вітри  холодні,
Вони  думки  мої  несуть  на  крилах.

В  думках  отих  і  радість,  і  печалі,
Розкидані  по  небу  наче  зорі.
Крута  стежина,  що  вела  нас  в  далі
І  серце  ще  тоді  немало  болі.

Попереду  було  ще  мрій  багато,
Здіймавшись  в  ясне  небо  журавлями.
Життя  стелило  долю,  ніби  свято,
Співало  в  серці  ніжними  піснями.

Минають  дні,  секунди  і  хвилини,
Мов  швидкий  потяг,  проліта  життя.
Спинити  можеш  час,  життя  не  спиниш,
Не  повернути  прожиті  літа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315796
дата поступления 21.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Ниагара

Вибач…

Не  ховайся  за  стіну  байдужості
Все  одно  я  знаю  -  пам'ятаєш.
Знаю  скільки  треба  сили  й  мужності,
Щоб  змовчати,  як  мене  кохаєш.

Скільки  треба  мудрості  й  шляхетності,
Щоб  не  дочекавшись  на  взаємність,
На  межі  вбиваючій  відвертості
Залишала  добрий  спогад  чемність...

Із  своїм  коханням,  що  приховуєш,
Може  ти  і  став  би  порятунком,
Тільки  зовсім  ти  не  заслуговуєш
Сплачувати  по  моїх  рахунках

За  гріхи  минулого  давнішнього.
Я  ж  невзмозі  серцю  наказати...
А  ти  вартий  набагато  більшого,
Ніж  все  те,  що  зможу  тобі  дати!

Я  самотня  у  своїй  свідомості.
Так  вже  сталось...  Вибач!  Я  благаю!
Зрозумій  -  в  своїй  життєвій  повісті
Не  тебе,  я  іншого  кохаю...

Наталія  Козак

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308944
дата поступления 25.01.2012
дата закладки 25.02.2012


Наталка Кольоровісни

Поговори зі мною

Прокинулась  лиш  почало  сіріти.
Проміння  вранішнє  не  веселить.
Скажи  мені,  як  з  гідністю  зустріти
Цей  спокій  твій,  коли  мені  болить?

Твоє  мовчання  стримане,  безжальне,
Твій  погляд  апатичний  мимохідь,
Сніданок  прохолодний,  ритуальний
І  тишу,  що  ледь  чутно  вже  бринить?

Торкаюся:  «Поговори  зі  мною!».
Мені  потрібні  так  твої  слова.
А  ти  ідеш…      Лишились  біль  з  журбою
І  тиша  ...  безпорадна,  нежива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата поступления 29.01.2012
дата закладки 25.02.2012


Ниагара

Не ждать не обещаю…

Я  устала...  Спрячь  в  своих  ладонях,
Все,  что  раньше  было  мне  обещано.
Ты  уже  почти  что  посторонний,
Я  -  уже  почти  чужая  женщина.

Я  забыла...  Не  тревожь  сознанье,
Мне  с  трудом  далась  моя  забывчивость.
Ты  -  фантом,  ты  -  выше  пониманья.
Я  же  недолюбленность  обычная.

Я  молчу  ...  И  много  смысла  в  этом,
Ведь  о  главном    рассказать  так  сложно.
Рвешься  ты  к  огню,  где  много  света,
Я  ж  к  тому,  что  просто  невозможно.

Я  сумею  быть  твоей  далекой.
И  клянусь,  на  волю  отпуская-
Ни  слезы,  ни  взгляда,  ни  упрека...
Лишь  не  ждать  тебя  не  обещаю!

Наталья  Козак

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316762
дата поступления 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Дощ

Твои глаза

Твои  глаза  -  два  изумруда!
Но  пепел  грусти  в  них  откуда?
Тот  пепел  -  сын  родной  огня,
Что  дивным  пламенем  меня
Согрел  когда-то,  приласкав...
С  тех  пор  сердечная  тоска
Во  мне  печально  поселилась.
Ты  часто  мне  ночами  снилась.
И  вот  свершились  сна  причуды:
Очей  живые  изумруды
Слезою  радости  сверкают
И  пуще  прежнего  ласкают
Мой  взор  потухший,  неживой...
И  я,  как  в  омут,  -  с  головой  -
В  глаза-озёра  окунулся,
И  окончательно  проснулся
Под  сенью  ласки  и  тепла,
Что  для  меня  ты  сберегла.
В  твоих  глазах  лукавства  нет,
Лишь  доброты  душевной  свет
Струится  нежною  прохладой.
И  счастья  большего  не  надо,
Чем  то,  которое  теплится
Слезою  чистой  на  ресницах,
И  о  котором  мне  глаза
Твои  успели  рассказать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316740
дата поступления 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Віталій Назарук

Ніколи не пізно сказати

Ніколи  не  пізно  сказати  –  «Пробач!»
Подати  ручицю,  як  винен  у  чомусь,
Теплом  припинити  знедолений  плач,
Важливо  в  поступку,  признатись  самому.

Бо  біль,  що  наніс  ти  колись  ненароком,
Можливо  не  було  у  думці  нічого,
Ти  знімеш  його  лише  зустрічним  кроком
І  рану  загоїш    у  серці  чужому.

Ніколи  не  пізно  сказати  –  «Пробач!»
Коханій  своїй,  а  чи  другу  своєму,
Це  слово  позбавить  тебе  від  невдач,
Що  можуть  в  житті  виникати  твоєму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316419
дата поступления 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012


kulbabka

Я так підсіла на терпку печаль…

Я  так  підсіла  на  терпку  печаль...
Дні  обтрусили  дерево  надії,
В  моє  вікно  крізь  димчасту  вуаль
Обмерзлим  цвітом  сиплять  сніговії.

Я  так  з  усім  змирилася  без  сліз
І  перестригла  наболілі  струни...
З  блідих  зап'ястків  висохлих  беріз
Стирає  вічність  ледь  помітні  руни.

І  темну  тінь  непроханих  тривог
Я  відганяю  видихом  незримо...
Я  так  відвикла  дихати  удвох,
Немов  ніколи  й  не  була  із  кимось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата поступления 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.02.2012


Тетяна Луківська

Плакала душа…

Тихо  плакала  душа,
Біль,  згортаючи  у  сльози.
Розпинали  без  ножа
Цього  світу  злі  вельможі.
           І  чалапало  дитя
           Під  покровом  зла  й  образи,
           А  в  дорогу  ще  й  сміття
           Підкидали  для  відрази.
Що  ж  лишалося  душі?
Темінь  сивої  спокути?
Ні  !  Звивалися  вірші  –
У  рядочок  з  каламуті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298600
дата поступления 08.12.2011
дата закладки 23.02.2012


Любов Іванова

ПОЛЁТ БАБОЧКИ. . АКРО

П  онять  не  просто,  лучше...  помолчу,
О  бжечься  снова  -  вроде  не  желаю.
Л  юбовь  -  огонь!  Я  на  огонь  лечу!
Е  два  следы  ожогов  заживают...
Т  ак  обжигает  крылья..  мотылек,

Б  ез  опасений  к  пламени  летящий.
А  знал  ли  он,  что  милый  огонек..
Б  ывает  диким  в  миг  порыва  страсти...
О  пять  лечу!!  И  пусть  истлею  вновь,
Ч  его  бояться  в  небе  вольной  птице?
К  оль  правит  миром  нежность  и  любовь
И  м  и  служу..  без  страха  опалиться..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112022011687

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315597
дата поступления 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012


kulbabka

Все зів'яло…

Все  зів'яло,  Боже,  все  зівяло-
Відцвіло,  відтануло  у  сні...
Сніг  ховає  в  біле  покривало
Вже  зотлілі,  проминулі  дні.

Все  зів'яло.Нащо  кличу  долю?
Завдаю  душі  своїй  жалю?
На  мою  розвінчану  тополю
Натрусило  небо  кришталю.

Розхитала  всі  мости  розлука,
Облетіли  клени  ще  торік...
Ти  пощо  у  серце  моє  стукав?
Ти  навіщо  поглядом  обпік?

-Я  тому  тривожив  тебе,мила,
Щоб  гірку  розвіяти  печаль...
Візерунком  зоряним  розшила
Темна  ніч  посріблену  вуаль.

Скоро  дні  наповняться  розмаєм,
Вкриє  сад  квітуча  пелена,
Заметіль  весільна  закружляє
Вже  не  нас,  кохана,  вже  не  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата поступления 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Мазур Наталя

*#Спливає час

.                                  На  тему  "Еміграція"

Спливає  час...  так  непомітно...  Як  в  кіно
Мигочуть  кадри  чорно-білі  і  субтитри.
Міняються  у  пам'яті  "давно"
На  обнадійливі  слова  -  "ще  буде  видно".

Та  хто  б  заглянути  зумів  за  горизонт,
Сказати,  чи  настане  скоро  літо?
Чи  ти  повернешся?  Чи  будемо  разом?
Адже  між  нами  відстань  у  пів  світу.

У  пів  життя,  де  нарізно  жили...
Пил  пам'яті  на  серці  осідає.
Мені  б  тебе  спитатися  "коли",
І  не  почути  відповідь  -  "не  знаю".

12.02.2012р.                    8:30

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313474
дата поступления 12.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Мазур Наталя

*Я приснюсь тобі

В  час,  коли  всерйоз
Затріщить  мороз,
Загудуть  вітри  грізним  клекотом,
Захурделить  ніч
Снігом  навсібіч  -  
Я  приснюсь  тобі  тихим  шепотом.

В  час,  коли  зима
Майже  крадькома,
Закує  вікно  срібним  помахом,
І  захочеш  ти
Краплю  теплоти  -  
Я  приснюсь  тобі  ніжним  подихом.

В  час,  коли  тобі
Важко  у  журбі,
Бо  без  мене  ти,  як  з  одним  крилом.
Якщо  ось  в  цю  мить
Серденько  щемить  -  
Я  приснюсь  тобі  добрим  Янголом.


9-10.02.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата поступления 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Віталій Назарук

Сотворіть Україні квітуче життя

Сотворіть  Україні  квітуче  життя
І  загойте  скалічене  тіло,
На  якому  сліди  залишила  орда,
Де  нагайка  московська  свистіла.

Були  пута  свої,  були  пута  чужі,
І  на  тілі  й  до  нині  є  шрами…
Хоч  жили  ми  завжди  на  багатій  землі,
Та  вона  помирала  віками.

Що  зберіг  наш  народ?  Чудо  -  диво  пісні,
Бо  давно  наша    воля  пропита,
Вже  не  стало  в  країні  героїв-синів,
Хто  ж  нам  землю  прийде  боронити?

Помінялись  часи,  тепер  внуки  ростуть,
Хай  земля  подарує  їм  силу,
Може  справу  дідів  до  кінця  доведуть,
Щоб  свою  зберегти  Україну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314981
дата поступления 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Микола Верещака

Невпинна осені хода

Зупинись,  зупинись,  красне  літо!
Оксамитових  шат  не  скидай!
Ще  зоріють  в  моїм  саду  квіти,  -
Ти  останнє  тепло  їм  віддай.

Зачекай,  зачекай,  моя  осінь!  
Та  не  чує  мене  листопад.  
Посріблилось  на  скронях  волосся,  
Осипається  золотом  сад.

Уже  вітер  холодний  повіяв,
Приморозив  рожеві  квітки,
Дрібний  дощик  із  неба  посіяв
І  осипались  мрій  пелюстки.

Плаче  в  лузі  калина  червона,  
Мов  нещасна  сирітка  в  сльоту.  
Багряніють  калинові  грона,  
Затаївши  в  собі  гіркоту.
03.07.07.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207110
дата поступления 21.08.2010
дата закладки 19.02.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Миколи Верещаки:: Невпинна осені хода

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207110

 Зупинись,    зупинись,    красне    літо!
 Оксамитових    шат    не    скидай!
 Ще    зоріють    в    моїм    саду    квіти.
 Ти    останнє    тепло    їм    віддай!
       Зачекай,    зачекай,    моя    осінь!    
       Та    не    чує    мене    листопад.    
       Посріблилось    на    скронях    волосся,    
       Осипається    золотом    сад.

 Уже    вітер    холодний    повіяв,
 Приморозив    рожеві    квітки,
 Дрібний    дощик    із    неба    посіяв
 І    осипались    мрій    пелюстки.
       Плаче    в    лузі    калина    червона,    
       Мов    нещасна    сирітка    в    сльоту.    
       Багряніють    калинові    грона,    
       Затаївши    в    собі    гіркоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314852
дата поступления 17.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Віталій Назарук

Душа

Ти  пам’ятай  про  мене,  чоловіче,
Що  я  з  тобою  вічно  по  житті,
Навіть  тоді,  коли  мене  не  кличеш,
Коли  із  кимсь,  коли  на  самоті.

Ти  не  гони  мене,  не  проклинай  ніколи,
Бо  ти  живеш,  допоки  я    живу,
З  тобою  йду  у  даль  за  видноколи,
Чи  тонеш  ти,  чи  міцно  на  плаву.

Ділю    з  тобою  всякі  негаразди,
Всміхаюся,  як    радісно  навкруг,
Живу  в  тобі  і  буду  жити  завжди,
Бо  я  твоя  і  ти  для  мене  друг.

Мені  приємно,  що  тобі  я  треба,
Дивись  на  землю,  яка  тут  краса,
Та  прийде  час,  я  полечу  від  тебе,
Мене  покличуть  сині  небеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314415
дата поступления 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012


kulbabka

Ти прийдеш знову…

Ти  прИйдеш  знову,  ніжна  моя  вЕсно!
Чи  не  з  тобою  раптом  оживу?
Чи  не  з  тобою  в  серці  крига  скресне,
Дзвінкий  кришталь  посиплеться  в  траву?

І  розіллється  літепло  шовкове
Духмяних  квітів  по  вогкій  землі,
Загубить  вітер  зоряні  підкови
Між  гострих  скель  у  димчастій  імлі.

І  розплетуться  промені  сліпучі,
Пшеничні  пасма  небом  попливуть!
Зірветься  сонце  зі  стрімкої  кручі
Пірне  між  верби  в  сиву  каламуть.

Поллються  дзвінко  наспіви  пташині
Поміж  дерев  і  танучих  дахів,
Сховає  небо  пухові  перини
Аж  до  нових  морозів  та  снігів.

Розстелить  щедро  розмаїтий  ліжник,
В  таких  пахучих  росяних  квітках!
Ти  прийдеш  знову,  янголе  мій  ніжний,
Моя  квітуча  віхоло  п'янка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата поступления 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012


kulbabka

Не кажи…

О  ,не  кажи,  що  я  колись  "була",
Кажи,що  є,  що  неодмінно  буду!..
Мені  дорогу  інша  перейшла
І  пригорнула  щастя,  мов  приблуду.

О,  не  кажи,  що  вивітриться  біль,
Що  розійдуться  спогади,  мов  згустки...
В  обмерзлу  шибку  б'ється  заметіль-
Моїх  надій  обсипані  пелЮстки.

Як  відчайдушно  в  пошуках  тепла
Наївне  серце  втрапило  в  облуду...
О,  не  кажи,  що  я  колись  "була",
Нехай  твоєю  трішки  ще  побуду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата поступления 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Любов Іванова

ВЕЧЕР У КАМИНА -Акро-

В  округ  мерцают  блики  от  огня,
Е  два  скользя  изломами  по  стенам.
Ч  его  нам  стоит  однозначно  внять,
Е  му  и  мне..  грядущим  переменам.
Р  оняю  слезы  на  его  плечо,

У  ж  нет  огня,  остались  только  угли...

К  усаю  губы..  сердцу  горячо,
А  пред  глазами  чувственные  дубли.
М  инуты  вместе  можно  сосчитать,
И  х  так  не  много  в  нашей  общей  чаше.
Н  е  нужно  слов..  спешим  сполна  отдать,
А  вансом  страсть..авансом  чувства  наши!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311105
дата поступления 03.02.2012
дата закладки 04.02.2012


забайкальская

Последняя капля

Капля  за  каплей  наполнили  чашу.
Полную  чашу,до  самых  краёв.
Переливается  горькая  наша,
Грешная,сладкая  наша  любовь.
   Капали,капали  дни  и  минуты.
   Перелистали  мы  свой  календарь.
   Ветер  развеял  по  миру,как  будто
   Радости  встреч,расставаний  печаль.
Падала,падала  капля  за  каплей.
Есть  у  любого  терпения  край.
Вот  и  моё  потихоньку  иссякло.
Я  покидаю  наш  маленький  рай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309770
дата поступления 28.01.2012
дата закладки 03.02.2012


Октябрина

Скажите, где живёт любовь?

Скажите,  где  живёт  Любовь?
И  как  она  свой  путь  проходит?
И  почему  не  всех  находит?
Уйдёт  -  не  возвратится  вновь.
Скажите,  где  живёт  Любовь?

А  Правда  тоже  с  ней  живёт?
И  также  вместе  с  ней  страдает,
Когда  глаза  ей  открывает,
Когда  с  ней  вместе  слёзы  льёт?
И  Правда  тоже  с  ней  живёт?

А  Ложь  всё  также  с  нею  вместе?
Ей  колыбельную  поёт,
То  вдруг  на  подвиги  зовёт
В  мир  красноречия  и  лести.
Ведь  Ложь  всё  также  с  нею  вместе?

Там,  где  Любовь  -  стоит  дворец,
К  нему  со  всех  сторон  дороги.
Они  из  слёз,  из  бед,  тревоги.
Итог  -  из  терния  венец.
Там,  где  Любовь  -  стоит  дворец.

И  если  ты  дойти  сумеешь,
Откроешь  двери  и  войдёшь,
То  знай  -  с  Любовью  ты  живёшь,
Любовь  пожнёшь,  Любовь  посеешь...
Но  если  ты  дойти  сумеешь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310912
дата поступления 02.02.2012
дата закладки 03.02.2012


Венская

Повеяло теплом. .

Среди  зимы,  повеяло  теплом..
вдруг,  пробежав  под  ветреным  забралом,
подснежника  лиловым  огоньком,
на  солнце  отразилось  нежно-алом,

Доверчиво  прильнуло  к  стайке  птиц,
пригладив  их  озябшую  "прическу",
с  кокетливым  дрожанием  ресниц,
надело  платье  радуги,  в  полоску..

И  снежную,  февральскую  метель,
на  нити  белых  кружев  разделила,
а  раннюю,  нежданную  капель,
весенним  соловьем  заворожила..

И  сердцу-арестанту  зимних  вьюг,
замерзшему  во  льдах  и  снежной  скуке..
шепнуло  о  весне  грядущей,  вдруг..
взяв  в  бережные  мартовские  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310848
дата поступления 02.02.2012
дата закладки 03.02.2012


Алексей Смирнов

Штрих-коды

Обиды  чернильные  слезы,  
 Смешение  боли  и  туши.
 Тупой,  безутешною  прозой  -
 Как  лезвием  ржавым  по  душам.

 С  утра  будет  грохот  молчанья,
 Стрельба  быстрых  взглядов-укоров,
 И  росчерком  злым  под  глазами  -
 Штрих-коды  бессмысленной  ссоры.

 Спиною  друг  к  другу  в  кровати,
 Укутанным  в  личные  боли,
 Без  сна  суждено  пролежать  им
 Без  счастья,  надежды  и  воли.

 Быть  может,  влиянию  быта
 И  память  поддастся  когда-то.
 Но  вряд  ли  уж  будет  забыта
 Штрих-кода  чернильная  дата...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310729
дата поступления 01.02.2012
дата закладки 03.02.2012


Радченко

Люде, insolito

Insolito,  в  переводе  -  необычная,  
И  стихи  такие  же  неординарные.
Может  быть,  в  них  есть  и  что-то  очень  личное,
От  того  они  изысканно-шикарные.

В  них  любовь  перекликается  с  разлукою,
Чувств  огонь  и  лёд  обид,  непонимания...
И  приправлена  любовь  такою  мукою,
Ей  такие  выпадают  испытания.

Страсть,  эротика,  восторг  и  восхищение
Так  красиво  Людой  нарисованы  в  стихах!
Словно  взрыв  звучит  её  стихотворение,
Вздохом  тихим    в  наших  откликается    сердцах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310706
дата поступления 01.02.2012
дата закладки 03.02.2012


kulbabka

Не приручай

А  ти  пішов-без  дотиків,  без  слів,
Сховав  в  кишені  теплу  жменю  світла...
Холодний  ранок  сріблом  продзвенів
І  в  серці  в  мене  паморозь  розквітла.

Та  перетруться  зерна  гіркоти
Пекучі  сльози  висохнуть  на  віях.  
Не  дозволяй  коханню  зацвісти
Там,  де  немає  проблиску  надії.

І  серед  снігу  не  буди  розмай,
Хай  слів  зрадливих  не  шепочуть  губи!..
Не  приручай,  молю,  не  приручай
Допоки  сам  безтямно  не  полюбиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата поступления 01.02.2012
дата закладки 02.02.2012


Анатольевич

Йо моё!

Вот  и  зима  пришла  -  лафа  теперь  поэту!
Ликуй,  дерзай,  рифмуй  и  славь  красотку  эту!
А  у  водителей,  пардон,  есть  мнение  своё
и,  глядя  на  сугробы,  говорим  мы:    "Йо  моё"!

Грызёт  за  нос  и  щёки  лютый  Дед  Мороз,
к  машине  мчишься,  как  дрожащий  пёс  Барбос...
А  ты  её  ещё  попробуй  заведи  -
пустое  дело!    И  к  гадалке  не  ходи!

А  сдуру  завелась  -  так  радости  в  том  мало!
Проехал  километр  -  и  машина  стала...
Солярка    ЛЕТНЯЯ!  Враз  замерзает  в  баке!
Хоть    на  заправках  пишут  ЗИМНЯЯ!    Собаки!

От  холода  аккумулятору  кранты...
А  без  него  любой  автомобиль  -  понты
и  бесполезная,  по  сути,  железяка,
как  царь  сказал  (Иван  Васильич)  -  "Хороняка"!

А  стёкла  ото  льда  отшкрябать  каждым  утром  -
весёлое  занятие,  скажу  вам!    КАМАСУТРА!
То  лезешь  на  капот,  то  сзади,  то  другие  позы...
Такую  вот  забаву  провоцируют  морозы!

Дороги  не  посыпаны,    не  убраны  заносы,  
скользят  авто,  как  саночки,  целуются  взасосы!
Ну,  нафиг  нужно  выезжать  -  понятно  и  ежу...
Я  с  компом  на  диванчике  ...  до  лета    полежу!



01.02.2012  -  00:07            Амелин        
 А  если  б  на  диванчиках  смогли  мы  выезжать?  –  
Какая    бы  была  тогда  лафа  поэтам!
И  что  им  до  того,  что  стал  бы  кто-то  рядом  ржать,
Зато  солярку  сэкономили  б  при  этом.
Да,  как  представлю  я  картину  эту  утром!
(Вы  не  смотрите,  что  мороз  опять  лютует!)
Повсюду  едет  на  диванах  КАМАСУТРА,
Никто  её  причём  за  это  не  штрафует.
Гаишники  за  голову  схватились:  «  Ё-моё!»
Дороги  ж  не  посыпаны,  не  убраны  заносы!
Хотя  потом  опять  бы  взялись…  за  своё
И  попытались    собирать  c  диванов  «взносы».
Зимой  действительно  теперь  –  лафа  поэтам,
Но  сильно  не  газуй…  под  ватным  одеялом!
А  вдруг  там  приключится  что-нибудь  при  этом,
Ещё  вот  только  этого….  не  доставало!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310298
дата поступления 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012


Goran

Жизнь - обыденная штука…

Жизнь  -  обыденная  штука,
В  ней  свободно  и  легко,  
Как  в  сортир  войти  без  стука,
Как  в  поношенных  трико.
Жизнь  -  обыденная  штука,
Хочешь  -  спи,  а  хочешь  -  ешь.
Детство,  юность,страсть  и  мука,
Дом-работа,  старость-плешь...
Жизнь  -  обыденная  штука,
Не  рожденным  умирать,  
Недолюбленным  -  разлука,
С  нелюбимыми  в  кровать.
Жизнь  -  обыденная  штука,
Даже  если  всё  имел,
На  местах  мозги  и  руки,
И  при  деле  и  без  дел.
Жизнь  обыденно  встречаем,
Проживаем  уйму  зим,
В  суматохе  забывая  -
Каждый  миг  неповторим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307660
дата поступления 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012


Віталій Назарук

Настане день, і я тобі скажу

Настане  день,  і  я  тобі  скажу,
Що  я  боюся  каменю  німого,
Хай  краще  ним  встеляється  підлога,
А  я  по  ній  ще  трохи  походжу.

Настане  день,  і  я  тобі  скажу,
Що  не  забуду  зоряної  ночі,
Коли  я  вперше  подивився  в  очі
І  їхній  блиск  донині  бережу.

Настане  день,  і  я  тобі  скажу,
Що  пам’ятаю  спалахи  зірок,
Коли  життя  отримав  наш  синок,
За  спалахом  і  нині  я  тужу…

Настане  день,  і  я  тобі  скажу,
Що  бути  хочу  лиш  з  тобою  в  парі,
Мені  приємні  завжди  твої  чари,
Без  них,  моя  кохана,  затужу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307550
дата поступления 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012


Віталій Назарук

Щоб снилися вірші

Розквітли  вірші  мальвами  в  душі…
Слова,  як  бджоли  всілися  на  квіти,
Переплелись  неначе  спориші,
Їм  цвітом    вдаль  схотілося    летіти…

І  кожне  слово  –  мальвочка  ясна,
Кожен  рядочок  –  рамка  у  вощині,
Яка  залита  медом  аж  до  дна…
Злетіли  вверх,  де  небо  синє-синє.

Щоб    звідти  вірш,  як  Сонце  засіяв,
Рядки  лягли  чарівними  словами,
Приємні  серцю    рими    увібрав,
Щоб  диво-вірші  снилися  ночами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307305
дата поступления 18.01.2012
дата закладки 19.01.2012


MERSEDES

Сумує серце знов без тебе…

Блукаєш,  ходиш  серед  ночі,
Шукаєш  ще  знайомі  очі.
А  їх  уже  нема  з  тобою,
Все  обернулося  бідою.

Не  чую  більше  за  плечима,
Моя  кохана  і  єдина.
Лише  сердито  вітер  свище
І  підіймається  все  вище.

Тепло  твоє  більше  не  гріє,
А  небо  зорями  зоріє.
Так  манить,  кличе  нас  до  себе,
Сумує  серце  знов  без  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306937
дата поступления 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012


Віталій Назарук

Чому у мами посивіли коси

Чому  у  мами  посивіли  коси
І  зморшки  появились  на  лиці?..
Вона  ж  всі  болі  в  своїм  серці  носить
І  пульт  життєвий  у  її  руці…

В  дитини  пальчик  заболить  ,  а    в  мами  -  серце,
Дитя  не  спить  і  мамі  не  до  сну…
А  болі,  наповняючи  відерця,
Несуть,  як  хмари,  мамі  сивину.

Та  й  зморшки,  мов  війни  траншеї,
Відбитком  залишились  на  лиці,
Вона  не  раз  хустинкою  своєю,
Стирала  кров  на  зраненій  руці…

Тулила  до  грудей,  коли  були  маленькі
І  разом  плакала,  коли  хтось  ображав,
Вона  єдина,  наша  люба  ненька,
Вже  посивіла,  а  я    й  не  помічав…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306827
дата поступления 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012


Любов Іванова

ОРХИДЕЯ НА СНЕГУ. .

Морозный  дым  прилег  туманом  сивым,
Снег...  и  цветы,  таинственно  красивы..
Среди  зимы  -  мир  царства  орхидеи.
А  рядом  -    мы..  и  та  любовь,  что  греет.

Сюда  спешим,  оставив  все  тревоги,
В  раю-тиши  -  мы  счастливы,  как  Боги..
Вкушая  миг.  где  мы  у  чувств  во  власти,
Мы  пьем  родник  из  моря  сладострастья..

Промокший  брег  у  краешка  проталин,
Слиянье  нег..  О,  как  его  мы    ждали!
Весь  мир  утих..  утешилось  ненастье..
Для  нас  двоих  -  одно  большое  счастье..

Лишь  нам  двоим  тут  путь  Всевышним  устлан,
Цветком  любви,  гармонии  и  чувства..
Пьем  тишину  с  рук    белоснежной  феи,
Опять  в  плену  цветущей  орхидеи..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11201143407

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306538
дата поступления 14.01.2012
дата закладки 15.01.2012


Віталій Назарук

Вогонь кохання

(  із  серії  «Вогонь»)
Загорілась  душа  –  в  моїм  серці  вогонь,
Він  не  спалює,  лиш  зігріває…
Хоч  уже  сивина  доторкнулася  скронь,
Але  серце  коханням  палає.

По  житті  в  своїм  серці  вогонь  я  несу,
Він  не  гасне  –  горить  яскравіше,
Із  роками  я  став  розуміти  красу,
Що  для  мене  тепер  наймиліша.

Бо  не  тільки  на  личку  рум’янить  краса,
Є  душевна,  дарована  Богом.
Через  те  і  сердечний  вогонь  не  згаса,
Ним  освічена  щастя  дорога.

Пронесу  крізь  роки,  хай  і  далі  горить,
Він  повинен  горіти  –  не  тліти…
Пломеніти  в  душі,  не  згасати  й  на  мить,
Зігрівати,  щоб  міг  я  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303970
дата поступления 03.01.2012
дата закладки 04.01.2012


Віталій Назарук

Няв і Гав

(  Для  малечі)
Жили  разом  у  дворі
Два  непослухи  малі…
Киця  –  Няв  й  собачка  –  Гав,
Хтось  з  дітей  їх  підібрав.

Пустуни  малі  вдалися  -
Полягали,  обнялися…
А,  як  тільки  встали  зранку,
То  ганяють  безустанку.

Няв  кричить,  заліз  на  пліт
І  подер  собі  живіт.
Гав  калюжу  переліз  
І  вколов  об  дротик  ніс.

Кожен  день  нові  пригоди,
Щоб  лише  була  погода…
І  гасають  залюбки
Пустотливі  малюки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303659
дата поступления 02.01.2012
дата закладки 03.01.2012


Борода

День народження Землі

Великий  Всесвіт  робить  реверанс,
Галактики  вклоняються  поштиво,
Годинники  заходять  в  легкий  транс.
Як  коїться  це  новорічне  диво.

День  народження  Землі,
День  народження  планети,
Салютують  кораблі
І  вогняннії  комети.
Убира  Чумацький  Шлях
діамантову  ялинку,
З  днем  народження,  Земля,
Синьоока  чепуринко!

Чарівний  Місяць  приміря  сюртук,
Ворожить  Сонце  ще  над  короваєм,
А  ми  вже  по  планеті  робим  круг
І  з  Новим  роком  всіх  землян  вітаєм!


ЩИРО  ВІТАЮ  ВСІХ  З  НОВИМ  2012  РОКОМ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303476
дата поступления 01.01.2012
дата закладки 02.01.2012


Мазур Наталя

*Забери мене (Автор мелодії Віктор Ох)

Кліп  можна  подивитися  тут:
http://www.youtube.com/watch?v=tyfRtsylQnw

День    у    морок    сховався    неначе.
Чуєш,    милий,    як    серденько    плаче.
Без    обіймів    палких    і    гарячих
Линуть    дні.    Дуже    важко    мені.

На    дворі    задощило    і    мряка.
Небо    плаче    і    я    хочу    плакать.
Сльози,    як    краплі,    падають    м’яко.
Все    неначе    у    сні.

       Я    благаю.
       Заклинаю.
       Забери    мене,
       Хай    мій    біль    мине.

       Забери    мене    з    собою,
       Щоб    не    зналося    з    журбою,
       Моє    серце,
       Моє    серце.

       Щоб    палало    від    кохання,
       Ти    любов    моя    остання,
       Подаруй    мені    світання,
       Зачаруй    мене    зізнанням,
       Ніби    вперше,
       Ніби    вперше.


Хай    всміхнуться    нам    радісно    квіти,
Я    тебе    буду    завжди    любити,
Бо    для    мене    найкращий    у    світі
Тільки    ти.    Не    барися    прийти.

Наша    доля    гаптується    в    небі,
Я    лебідка,    ти    мій    білий    лебідь.
Все    що    буде,    то    значить    так    треба,
Вже    нема    самоти.    

       Я    благаю.
       Заклинаю.
       Забери    мене,
       Хай    мій    біль    мине.

       Забери    мене    з    собою,
       Щоб    не    зналося    з    журбою,
       Моє    серце,
       Моє    серце.

       Щоб    палало    від    кохання,
       Ти    любов    моя    остання,
       Подаруй    мені    світання,
       Зачаруй    мене    зізнанням,
       Ніби    вперше,
       Ніби    вперше.

07.12.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299462
дата поступления 12.12.2011
дата закладки 29.12.2011


Ниагара

Забыть не пытаюсь…

Забыть  не  пытаюсь...  Пытаюсь  забыться,
Меняя  картинки  мелькающих  лиц,
Чтоб  в  толпах  бессмысленных  слов  заблудиться.
Но  память  запуталась  в  стрелах  ресниц.

Склоняясь  к  виску,  твоим  голосом  шепчет,
Чужими  губами...  Куплюсь  на  вранье  -
С  глазами  закрытыми,  все-таки  легче,
Вплетается  в  волосы  имя  твое.

Но  дерзость  попыток,  отчаянно-смелых,
Напиться  другими,  совсем  не  любя,
Напрасна...  И  мучится  грешное  тело
Слепым  ощущением  жажды  тебя!

Мне,  привкусом  горького  самообмана,
Слеза  подтвердит  нереальность  мечты.
Ведь  в  каждом  узоре  руки  папиллярном
И  в  клеточке  каждой  находишься  ты...

Забыть  не  пытаюсь...  Пытаюсь  жить  дальше,
Сменив  виражи  на  скольжение  дней,
Спасаясь    сиянием  собственной  фальши,
В  мельчайших  осколках  моих  витражей.

Наталья  Козак

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302615
дата поступления 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 29 (Лана Сянська, принцесса диско, insolito) (V)

Кліп  -  http://www.youtube.com/watch?v=76gVlGxIfA4
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=76gVlGxIfA4[/youtube]

Лана  Сянська

                     ТАНГО  ДВОХ  ТІНЕЙ

Давай  втечемо  від  зими
В  наш  теплий  тихий  рай,
Запалимо  одну  свічу,
Вернемось  в  юності  розмай.
Згадаєм  все,  що  було,
Роки,  роки,  роки…
І  як  в  житті  згубилися,
Про  це  лиш  знаєм  я  і  ти.

   В  твоїй  руці
   Моя  рука.
   Як  тепло  нам.
   Свіча  тремтить.
   Забудь,  що  грудень,
   І    що  там  буде,    –
   Ми  повернулись
   В  ту  щемну  мить.

Спить  місто  нашої  юності.
Сніг  замітає  вулиці.
А  у  кімнаті  для  обох
Лунає  танго  для  тіней.
Танцюють  тіні  на  стіні.
Ліхтар  старий  підморгує.
Він  знає  ,  –  вже  не  збудеться
Кохання  наше  навесні…

   В  твоїй  руці
   Моя  рука.
   Як  тепло  нам.
   Свіча  тремтить.
   Забудь  що  грудень,  
   І  що  там  буде,  –
   Ми  повернулись
   В  ту  щемну  мить.

========================

                   принцесса  диско  

                           ТАНГО  ОДИНОЧЕСТВ

 Ты  невозможно  близкий,
 Ты  невозможно  старше.
 А  я  принцесса  диско.
 Но  что  же  будет  с  нами  дальше?

 С  тобою  не  судилось,
 Нам  встретится  когда-то.
 А  может  нам  приснилось
 Двух  одиночеств  это  танго.

     Ведь  все  пройдет.
     Ведь  все  проходит.
     Побудь  еще  
     Хоть  до  весны,
     Но  что  же  с  нами  происходит
     В  свечении    зимней  луны?

 Хочу  к  тебе  прижаться.
 Я  не  боюсь  твоих  седин.
 Так  грустно  улыбаться  
 Лишь  можешь  только  ты  один.

 И  девочка  заплачет
 На  плечи  голову  склонив.
 А  как  же  ей  иначе  –
 Всего  три  такта  у  любви…

     Ведь  все  пройдет,
     Ведь  все  проходит.
     Побудь  еще,
     Хоть  до  весны.
     Но  что  же  с  нами  происходит
     В  свечении    зимней  луны?

========================

                             insolito

               ТАНГО

Потери    за    потерями
           Смыкали    круг    уверенно
 Украв    за    поворотами
           Кусочек    ветреной    весны.
 Бродили    люди    парами
           И    улочками    старыми
 От    запахов    черемухи
           Кружились    до    рассвета    сны.

 А    нам    с    тобой,
                       хотя    б    полсвета
 Объединить
                   в    один    сюжет
 Шуршала    ночь
                   в    закладках    ветра,
 А    мы    с    тобою
                       тет-а-тет…

 Потери    за    потерями
           Смыкали    круг    уверенно,
 А    мы    не    отрекаясь,    шли
           Туда,    где    грезит    небосвод
 Прольется    звук    с    гитарами
       На    деревянных,    стареньких
 Скамейках    и    скамеечках,
       Где    мы    встречались    круглый    год.


 А    нам    с    тобой,
                       хотя    б    полсвета
 Объединить
                   в    один    сюжет
 Шуршала    ночь
                   в    закладках    ветра,
 А    мы    с    тобою
                       тет-а-тет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301931
дата поступления 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011


Октябрина

Д О Л Я

Як  жаль,  що  доля  нас  веде
За  руку,  мов  малу  дитину.
Моє  кохання,  щастя  -  де?
Доля  -  вперед  і  безупину.

Крізь  хащі,  терни  й  болота.
Як  боляче  здаватись  долі.
Минає  осінь  золота,
А  я  все  плачу  у  неволі.

І  сніг  вже  кригою  в  лице,
І  вітер  хоче  зупинити.
Нащо  мені  болить  все  це,
Коли  я  просто  хочу  жити?

Я  відпускаю  її  з  рук,
Я  відмовляюся  від  неї,
Від  безталанної  своєї,
Від  долі...  і  від  її  мук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301703
дата поступления 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011


MERSEDES

Я знайду тебе коханий…

Я  знайду  тебе  коханий.
Серед  мороку  -  туману.
Я  знайду  тебе  коханий,
Назавжди  твоєю  стану.

Пронесу  своє  кохання,  
Вирву  з  серця  усі  болі.
Усміхнеться  сонце  зрання,
Подарує  щастя  -  долі.

Я  знайду  тебе  коханий,
Поміж  луків,  поміж  квітів.
Я  знайду  тубе  коханий,
Ти  один  у  мене  в  світі.

Буде  доля  усміхатись,
Буде  ніжити  і  гріти.
Я  зуміла  закохатись,
Я  зумію    порадіти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301406
дата поступления 21.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Віктор Ох

Метелики

(реквієм)

Мої  старенькі  вже  пішли.
Тепер  приходять  лиш  ночами,
або  в  мої  тривожні  сни,
або  до  вікон  пташечками.
А  ще  метелик  прилітав,
І,  навіть,  поселився  в  хаті,
а  потім  інший  завітав.
Вони  німі,  зате  крилаті.

 Жалкую  я,  що  не  зумів
 в  батьків  своїх  все  розпитати
 про  те,  як  серед  чорних  днів
 їм  удавалось  виживати.
 Вони  у  клопотах  жили.
 З  нічого  вміли  щось  зробити.
 Тягнуло  маму  до  землі,
 а  тата  кроликів  кормити.  
 Щось  майстрували,  щось  плели,
 щось  шили,  або  вишивали.
 І  на  роботі,  як  могли
 копійку  чесно  заробляли.
 Все  мріяли  про  власний  дім,
 про  щебетання  в  ньому  внуків.
 Та  не  вдалося  бідним  їм
 минуть  самотності  й  розлуки.

Моя  окрилена  душа
також  тріпочеться  щоразу,
коли  метелик  приліта.
Колись  літати  будем  разом…

(До  роковин  по  мамі  20.12.11)

-------------------------------

Сорок  Днів

За  сорок  днів  –  період  невеликий  –
чимало  можна  встигнути  зробить.
Наприклад,  «Жигулі»  водить  навчитись,
об’їхати  півсвіту  (чи  проплить).
За  сорок  днів  придумать  можна  пісню,
оповідання  чи  новелу  написать
чи  виростить  редиску-скороспілку,
центнер  харчів  і  випивки  ум’ять.
Цих  сорок  днів  достатньо,  щоб  збагнути,
що  ти  вагітна  чи  що  ти  «козел»,
чи  сорок  раз  прокинутись-заснути
і  відчувать,  що  ще  живий,  не  вмер…

За  сорок  днів  біль  втрати  притухає,
вже  менш  гіркі  спливаючі  хвилини.
Я  усвідомлюю  –  таки  немає
вже  на  цім  світі  рідної  людини.

                                         (28.01.11)

----------------------------------------

Померла  в  мене    мама.

Померла  в  мене    мама.
І  вже  її  нема…
Не  згасло  сонце.
І  не  впало  небо.
Не  спорожнІли  рІки.
Не  тріснула  земля.
Локальне  горе.  І  приватний  біль,  проблема…
Загасли  поривання  і  думкИ  в  менІ.
В  безодню  безпросвітну  настрій  впав.
ВповІльнилось  і  спорожнІло  в  голові.
Хтось  серце  наче  розколов  чи  відірвав.
У  інших  довше  матерІ  живуть.
Свою  ж  я  не  вберіг  –  такий  я  безталанний.
Я  розумію  –  всі  колись  помруть,
та  знали  б  ви    як    на  душі  погано…

20.12.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301312
дата поступления 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011


kulbabka

Відлига

Колись  і  в  тебе  станеться  відлига:
Дзвінкі  бурульки  раптом  потечуть
І  скресне  на  душі  зненацька  крига,
Вмить  промайне  грайлива  каламуть,

Немов  отара  стрімко  берегами,
Яку  жене  додолу  пастушок!..
І  ти  відчуєш  подих  під  ногами-
Підсніжника  тремтливого  листок...

Уламки  криги  на  дрібні  кристали
Розсипляться  і  кануть  в  небуття.
І  світлі  мрії,  що  в  душі  дрімали,
Умить  розквітнуть  пишним  вишиттям!

Заструменіють  теплі  акварелі,
Проллється  срібло  нотами  весни!..
Колись  і  я  прочиню  твої  двері,
Щоби  нарвати  променів  ясних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301302
дата поступления 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011


Раїса Гришина

ЗОРЯНИЙ ВАЛЬС

Сонце  в  білих  шовках  заплітає  думки  легкокрилі,
І  в  обіймах  вітрів  та  в  сплетінні  світів  мерехтить,
Знов  неспокій  душі  полетить  до  зірок  небосхилу,
Щоб  таїну  думок  в  перехресних  світах  освятить…
«Відродися  любов  крізь  розлуки,  печаль  і  руїни,
Випий  дихання  дня  -  кришталеві  сльозинки  роси,
Освяти  під  хрестом,  серця  двох  в  одне  серце  єдине  -
Світоч  зоряних  мрій  з  джерела  неземної  краси!
Дай  пізнати  любов  у  веселкових  сферах  весняних,
Сокруши    морок  ночі,  з  очей  познімай  пелену,  
Пригуби  сьогодення,  у  обіймах  земного  кохання,  
Щоб  у  вальсі  життя  -  дві  душі  поєднались  в  одну!…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300566
дата поступления 17.12.2011
дата закладки 18.12.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 28 (Олена Iськова)

Олена  Iськова

                                   Поясни…  

 Стільки    літ    в    моєму    серці    рана:
 Не    моя    ти,    не    моя    кохана.
 Поясни,
 Нащо    приходиш    в    сни?

 Стільки    літ    я    біль    душі    ховаю:
 Лиш    тебе,    єдиного,    кохаю.
 Поясни,
 Нащо    приходиш    в    сни?

 Як    проходиш    поруч—червонію,
 Та    сказати    про    любов    не    смію.
 Поясни,
 Нащо    приходиш    в    сни?

 Мимо    йду    боюсь    підняти    очі:
 Може    бачити    мене    не    хочеш.    
 Поясни,
 Нащо    приходиш    в    сни?


 Ти    приснилась,    я    тримав    за    руку.
 Щастя    це    віщує    чи    розлуку?
 Поясни
 Ці    кольорові    сни.

 Новий    сон    не    дасть    мені    спокою:
 Поруч    ти.    Торкаєшся    щокою.
 Поясни
 Ці    кольорові    сни.

 Ти    горнулась    і    всміхалось    сонце.
 Мила,    це    реальність,    а    чи    сон    це?
 Поясни
 Ці    кольорові    сни.

 Що    робити,    я    тепер    не    знаю.
 Ти    мені    прошепотів    «Кохаю»
 Поясни
 Ці    кольорові    сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300525
дата поступления 17.12.2011
дата закладки 18.12.2011


Мазур Наталя

Дежавю

Между  нами  минуты,  часы  и  года,
Между  нами  дороги,  мосты,  города.
Ты  в  одной  стороне,  а  в  другой  где-то  я...
В  неизвестность  пространства  несется  земля.
Все  течет,  все  меняется  в  жизни  у  нас:
То,  что  ты  пережил,  проживаю  сейчас.
Чем  живу  я  сегодня  -  ты  уже  жил...
Дежавю?  Или,  может,  судьбы  миражи?
Мир  становится  зыбким,  течет  как  песок.
То  он  призрачным  был,  стал  предельно  весом.
Мысли  рвутся  в  клочки,  устремляясь  назад.
Где-то  в  прошлом  брожу,  как  во  сне,  наугад.
Все  знакомо,  все  знаю,  но  все  в  темноте,
Значит,  близко  стою  я  к  заветной  черте.
Мне  б  ступить  за  черту,  посмотреть  что  за  ней,
Дивный  сон  пробивается  будущих  дней...
Вижу  я  сквозь  года  силуэты  мечты.
Я  иду  к  ней.  Я  знаю:  Мечта  -  это  Ты!

11.12.2011г.


В  качестве  иллюстрации  использована  картина  Сальвадора  Дали.
http://wwwhomes.uni-bielefeld.de/~achim/lib/bitmaps/dali1.gif

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299868
дата поступления 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011


НАДЕЖДА М.

Зрада і любов - поряд дві сестри…

Чом  такий  сумний...  не  питаю  я.
Іншу  ти  зустрів.  Я  вже  не  твоя.
Помарнів  весь  світ.  І  з-під  ніг  земля.
Нащо  зрадив  ти?.  Як  забуть  слова?

Зацвіла  зима.  Білий-білий  цвіт.
Я  ж  тепер  одна  на  весь  білий  світ.
Не  кажи  мені:  Доля  це  така,
Що  мене  й  тебе  розділя  ріка.

Зрада  і  любов  -  поряд  дві  сестри...
Що  вона  ніжніш...  Чуєш?  Не  кажи.
Ми  тепер  з  тобою  різні  береги...
Зрадив  ти  мене  -  обняли  сніги.

Почекай...  не  йди...Ми  ж  не  вороги.
Хай  до  неї  вітер  замете  сліди,
І  скує  морозом  річку  й  береги...
Не  кажи,  що  іншу  любиш...  не  кажи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299798
дата поступления 13.12.2011
дата закладки 14.12.2011


kulbabka

Коли втечу в грудневий передзвін…

Коли  втечу  в  грудневий  передзвін
І  сколихну  в  душі  твоїй  затишшя,
Чи  побіжиш  за  мною  навздогін,
І  чи  зупиниш,  мовивши  "залишся"?

Не  побіжиш,  хоч  як  би  захотів-
Яка  ж  бо  недоречна  підла  гордість!..
І  промовчиш,  не  вимовивши  слів,
Бо  сантименти  вже  давно  не  в  моді...

І  побіжу  в  розстібнутім  пальто,
Згубивши  шаль  квітчасту  по  дорозі,
І,  сівши  в  перше  впіймане  авто,
Сховаю  у  долонях  теплі  сльози...

А  ти  згориш,  розвієшся,  мов  тлін,
У  цій  крикливій  вистражданій  тиші,
Коли  втечу  в  грудневий  передзвін
І  порожнечу  по  собі  залишу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299076
дата поступления 10.12.2011
дата закладки 11.12.2011


НАДЕЖДА М.

И душа обиды не хранит…

Осени  поблекли  акварели.
Сад  не  тешит  прежней  красотой.
И  не  слышно  песен  свиристели.
Поселились  холод  и  покой.

На  зелёных  веточках  еловых
Полушалки  кинула  метель.
И  в  сугробах,  будто  бы  пуховых,
Постелила  белую  постель.

И  поляна  дремлет  под  луною,
А  земля    простынкою  слепит.
В  этот  вечер  снова  я  с  тобою...
Под  ногами  снег  слегка  скрипит.

Прислонился  ты  ко  мне  щекою...
Сердце  моё  больше  не  болит...
Как  нежно  касанье  губ,  не  скрою...
И  душа  обиды  не  хранит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297866
дата поступления 04.12.2011
дата закладки 05.12.2011


Радченко

**На душе и холодно, и вьюжно

Мне  и  повода  искать  не  нужно,
Чтоб  поссориться  сейчас  с  тобой:
На  душе  и  холодно,  и  вьюжно,
Дали  чувства  так  внезапно  сбой.

То  ли  скучно,  то  ли  одиноко,
Пусто,  неуютно  на  душе.
Непрозрачно,  незаметно-тонко
Моих  мыслей  тусклое  клише.

Взяли  выходной  надежда  с  верой
И  устала  ждать  любви  любовь,
И  ушли,  прикрыв  плотнее  двери,
Эсэмэску  нам  прислав:  отбой.

Как-то  незаметно,  осторожно
Тихо  растворялись  в  суете
Наши  чувства.  Даже  невозможно
Что-то  объяснить  самой  себе.

Может  быть?  -  бессонница  шептала.
Может  быть?  -  твердила  глупо  грусть.
Веришь,  я  сама  ещё  не  знала,
Что    назад  уже  не  оглянусь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297848
дата поступления 04.12.2011
дата закладки 05.12.2011


MERSEDES

Теплом зігріємося ми…

Легенький  сніг  накрив  дахи  й  дерева,
І  змовкла  пісня  в  тихих  берегах.
Летять  сніжинки  мов  казкове  диво,
На  небі  зорі  засвітили  шлях.

Завіє  снігом  ліс  і  все  навколо,
В  полон  візьме  з  тобою.  Та  дарма...
І  буде  пропікати  серце  холод,
Своїм  блискучим  одягом  зима.

Її  ми  не  злякаємось  з  тобою
І  серце  не  замерзне  від  зими.
Бо  дихає  воно  теплом  й  любовю
І  цим  теплом  зігріємося  ми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297814
дата поступления 04.12.2011
дата закладки 05.12.2011


kulbabka

У філіжанці кава захолола…

У  філіжанці  кава  захолола,
Пропахли  пальці  димом  цигарок
І  пізні  айстри,  кинуті  додолу,
Немов  уламки  скинутих  зірок,

Вже  дотлівають,  втративши  надію
Надпити  спрагло  свіжої  води...
А  я  при  тобі  плакати  не  вмію,
Не  озирайся  на  прощання,  йди.

І  не  вторгайся  літом  проминулим
В  моє  сум'яття,  сповнене  жалю!..
Вже  пізню  осінь  дні  перегорнули
І  відзвучало  трепетне  "люблю"

Таким  мрійливим  джазовим  акордом,
Відшелестіло  в  паморозь  нічну...
А  ти  пішов,  вдоволений  і  гордий,
І  у  лещата  серце  затиснув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297732
дата поступления 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011


Раїса Гришина

Ніч - фея

Мрійливі  сутінки  чекають  зорепад,
Звучить  соната,  серце  просить  ласки,
Вечірній  час  створив  колаж-наряд
Для  ночі-феї  в  чародійній  казці...

Всміхнувся  місяць,  до  своїх  подруг,
Сріблястих  зірок,  що  дарують  мрії    -
Реальне  щастя  розлилось  навкруг,  
Вселивши  в  душі  паростки  надії.

Торкання  рук,  зітхання  в  унісон,
Невтомність  гри  любовного  сп'яніння    -
Вуаллю  щедрості  прикриє  дивний  сон,
Що  шаленіє  від  кохання  та  горіння…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297610
дата поступления 03.12.2011
дата закладки 04.12.2011


Мазур Наталя

Прилети в мої сни (Автор мелодії Віктор Ох)

Прилети    в    мої    сни,
У    рожеві,    заквітчані    весни.
Принеси    лік    душі,
Що    стомилась    в    безмежжі    шляхів.
Промовляй    ті    слова,
Що    забуті    були,    та    воскресли.
Помолися    за    нас,
За    прощ́ення    минулих    гріхів.

Хай    молитва    твоя
Лине    тихим    зітханням    до    Бога.
Хай    сльоза    на    очах
Розплескає    найтяжчу    печаль.
Хай    від    нині    у    нас
Буде    тільки    щаслива    дорога,
На    якій    ми    удвох
Разом    знайдемо    втіхи    причал.

Там    зупиниться    час.
Хто    щасливий    -    живе    поза    часом
В    ілюзорних    світах
Безкінечних    вершин    таїни.
Там    звучатиме    Гріг,
Пісню    Сольвейг    прослухаєм    разом...
Та    потрібно    лише,
Щоби    ти    прилетів    в    мої    сни.

19-20    вересня    2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297658
дата поступления 03.12.2011
дата закладки 04.12.2011


Анатольевич

Восторги, комменты и другие мОменты на тему стиха Наталии Мазур.

Почему  так  жесток  мир?
(Подражая    Ирине    Билык)

Почему    так    жесток    мир?
Убегают    за    днями    дни...
Среди    тысяч    окон    квартир,
Я    ищу    лишь    твои    огни.

                     Забываешь    меня    подчас,
                     Забываешь    мои    глаза,
                     Огонек    твой    в    груди    угас,
                     Забываешь    "люблю"    сказать.

Почему    тихо    плачу    я,
Одиночество    пригласив?
Почему    стала    мокрой    земля?
На    компьютере    грустный    мотив...

                     Засыпаю    я    без    тебя,
                     Просыпаюсь    я    от    тоски.
                     Но    винить    никого    нельзя,
                     Мы    с    тобой    слишком    далеки.

Почему    замирает    стон
На    губах,    что    кусаю    сейчас?
Колокольный    услышав    звон,
Помолюсь,    как    в    последний    раз.

                     И    когда-нибудь    на    покой,
                     Через    ветер    и    сильный    дождь,
                     Ты    устало    придешь    домой,
                     Но    меня    уже    не    найдешь...


22.11.2011г.    12:30
ID:  295099
Рубрика:  Вірші,  Лірика
дата  надходження:  22.11.2011  12:52:44
©  дата  внесення  змiн:  22.11.2011  21:44:17
автор:  Мазур  Наталя



Анатольевич:
 Могуча  твоего  таланта  сила,
прекрасно  под  Ирину  закосила!
Я  думаю  -  теперь  весь  сайт  попросит-
пусть  под  Наталю  Билычка  закосит!  

22.11.2011  -  17:06  МАЗУР  НАТАЛЯ
   Сижу  я  утром  с  чашкой  чая,
Сижу,  немножечко  скучая.
Тут  слышу  Филл  поет,  тоскует,
Он  песню  слезную  такую.
Ну,  я  немножко  повздыхала,
Пока  та  песня  все  звучала.
А  дальше  -  мысли  озорные:
"Стихи  я  напишу  такие,
Чтоб  Ире  Билык  подражать"
Ну,  принялася  рифмовать.
Не  долго,  правда,  и  сидела,
Вот,  прям  к  обеду  и  успела.


22.11.2011  -  17:24 Анатольевич:
 Да,  жаль,что  ты  проголодалась,  
а  то  б  на  радость  нам  досталась
пародия  на  дядю  Филла...
Вот  это,  блин,  была  бы  сила!
А  там,  глядишь,  и  Пугачёва...
Да  не  пугайся,  чё  ж  такого!
Ведь  всем  на  радость  Максим  Галкин
(его  зовут  в  народе  "Алкин")
Её  же  голосом  поёт  -  
и  все  довольны  -"Во  даёт"!
Так  что,  Наташа,  не  пугайся!
Поужинай  -  и  упражняйся!
Мы  верим  -  сочинить  ты  можешь!
Нам  вечер  скоротать  поможешь!        

22.11.2011  -  17:58
             МАЗУР    НАТАЛЯ.
   Да  чтоб  на  мэтров  посягнуть,    
Придется  вместе  нам  бухнуть    
И  думаю,  по  граммов  двести.      
Ну  а  потом,  с  тобою  вместе    
Стихи  напишем,  как  по  нотам        
Иль,  может,  возражает  кто-то?  

                             
                 Анатольевич.
Ой!    Шо  я    слышу    -    двести    грамм!
Я    Вами    поражён,    мадам!
Я    с  многими    уже    бухал
(хоть    песен    с    ними    не    писал),
Но    с    Вами    -    новый  горизонт!
Мы    с  Вами    покорим    бомонд!
(Ещё    по    соточке    налей,
чтоб    чувствовать    себя    смелей!)
С    чего    начнём    -    стихов,    иль    нот?
Блин!    Ты    права    -    с    чего    попрёт!
Не,    я    не    буду    возражать    -
начнём,    пожалуй,    сочинять!
Про    "мэтров",    говоришь?    Вперёд!
(А    кто-нибудь    сто    грамм    нальёт?)
"Мэтр"    по-народному    -    стакан!
Ты    чё,    Натаха!    Я    не    пьян!
Давай    с    тобой    на    брудершафт!
За    дружбу!    Это    сила!    Kraft!
Тут    возражай,    не    возражай…
Давай,    Натаха!      Наливай!!!    




22.11.2011  -  18:08 Galina  Udovychenko:  
понравилась  песня,
а  ваша  с  Анатольевичем  переписка  вообще  
вне  критики        ,молодцы
                                                                                                                                           
                                 
22.11.2011  -  18:19  МАЗУР  НАТАЛЯ
   Да,  Анатольич  -  молодцом,
В  карман  не  лезет  за  словцом.
Галинка,  присоединяйся,
Коммент  в  стихах  ты  постарайся
Ему  писать.  И  будь  смелее!
А  уж  за  ним  не  заржавеет.



23.11.2011  -  09:24   Мазур  Наталя:
 Ну  вот,  совсем  другое  дело,
Добилась  то,  чего  хотела.
Серега  пьян,  и  Галкин  тоже,
Кто  сочинять-то  мне  поможет?
Сбежала  Аллка,  с  нею  Филл,
Ну,  Анатольич,  удружил!
Что  ж  теперь  будет  средь  артистов,
Теперь  придется  пить  по  триста!

24.11.2011  -  19:13  Анатольевич.  
 "Серёга  пьян?!"  Ты  скажешь  тоже!!!
Меня  мороз  дерёт  по  коже  -
герой  стихов  и  эпиграмм
сошёл  с  лыжни  от  двухсот  грамм?!
Да  я  всю  жизнь  среди  артистов,
мне  в  кайф  бухнуть  хотя  бы  триста,
а  часто,  помнится,  бывало,
нам  по  поллитра  было  мало!
"Добилась  то,  чего  хотела?"
Э  нет!  У  нас  ещё  есть  дело!
С  тобой  на  брудершафт  ведь  пили!
(ОХ!  Губы  с  привкусом  ванили,
глаза-магнит  меня  манили,
с  тобой  мы  обо  всём  забыли-
про  Аллку,  Галкина  и  Филла!
Ну  надо  ж  быть  таким  дебилом,
чтоб  влипнуть  так  на  склоне  лет!)
Но  я,  сжав  зубы,  скажу  "НЕТ"!
Помочь  я  должен  сочинять!!!
А  ты  опять  манишь  бухать...
Ну,  как  могу  я  отказать?!
Здоровье  надо  поправлять!
Не  надо  было  наливать  -
так  не  пришлось  бы  й  похмелять!
Как  говорят  -  за  что  боролась,
на  то,  Натах,  и  напоролась!

23.11.2011  -  10:35   Радченко:  
Спасибо  за  хорошее  начало  дня.

На  мэтров  посягнули  смело.
Какой  прекрасный  диалог!
Наташа  и  Сергей  умело,
Красиво  рифмовали  слог.

Какая  песня  получилась!
Я  тихо  подпеваю  вам.
Чтоб  чувство  это  не  забылось,
Налейте  соточку,  мадам!



23.11.2011  -  14:00   Galina  Udovychenko
 Да,братцы,Вы  и  без  бухла
взорвали  всех  на  "ха-ха-ха".
А  если  "квакнете"  как  надо,
Не  будет  Вам  тогда  преграды,
Так  и  гляди  -  как  сыр  по  ленте
Пойдут  стихи  о  президенте!

Galina  Udovychenko:  Ну  Вы,друзья,даёте  тоже:
На  полпути  бросать  негоже.
Опохмелитесь  и  вперёд,
Народ  уж  новых  строчек  ждёт.



24.11.2011  -  20:44   Мазур  Наталя:
 Не,  чё  на  старость-то  пенять,
Когда  пришлось  на  грудь  принять?
Ну,  приняли  по  триста  грамм,
Не  расходиться  ж  по  домам?
А  как  же  это...  вкус  ванили?
Неужто,  сударь,  вы  забыли,
Как  пили  мы  на  брудершафт?
Чего  ж  хватаетесь  за  шарф,
И  шляпу  тоже  в  руки  взяли?
Неужто  все  уже  сказали
Вы  про  глаза,  что  вас  манили?
Вы  что,  сноровку  позабыли,
Что  ринулись  скорей  в  дорогу?
Нет,  погоди,  постой,  Серега!
Чтоб  мне  одной  тут  не  страдать,
Тебя  придется  задержать.


25.11.2011  -  01:33    Анатольевич.
 Как  Вы  сказали?!  Задержать?!!!
О-о!  Смотрю  -  пора  линять!
Так  хорошо  всё  начиналось
и  на  тебе  -  досочинялась!
Конечно,  Ната,  ты  мила,
и  наравне  со  мной  пила,
но  неужели  ты  забыла
все,  что  вчера  мне  говорила  -
что  мужу  своему  верна,
ему  навеки  отдана,
и  брудершафт  -  совсем  не  повод,
чтоб  так  вот  -  головою  в  омут,
хоть  чувств  порывами  ведомы,
но  мало  мы  с  тобой  знакомы,
и  лучше  будем  мы  друзьями,
и  будем  мы  дружить  семьЯми...
Ещё  ты  много  говорила,
пока  мой  пыл  не  остудила...
Теперь  сноровкой  упрекаешь,
и  зА  руки  меня  хватаешь,
и  не  даёшь  взять  шляпу  в  руки!
Не!  Я  погнал!  Ждут  дома...Внуки!



25.11.2011  -  09:09   Мазур  Наталя:
 А  ну  стоять!  Стоять  сказала!
Шаг  влево,  вправо  -  и  расстрел.
То  ему  водки  было  мало,
А  то  гляди  -  пострел  поспел.
А  кто  же  клялся  мне  намедни,
И  изливался  соловьем?
Нес  про  любовь  такие  бредни...
И  уверял:"Еще  споем!"
Что,  дескать,  порох  есть  и  пули...
И  это  все  от  триста  грамм.
А  то  вот  вспомнил,  что  дедуля.
Не  верьте,  бабы,  мужикам!!!


Galina  Udovychenko:
 Неужто  всё?  Конец?  Финал?
Иль  Анатольич  подустал?
А  было  классно,так  сказать
За  Вашей  "схваткой"  наблюдать.


28.11.2011  -  13:38 Анатольевич.    
Да  что  мы  всё  -  бухнуть,  бухнуть!
Дай  хоть  немного  отдохнуть  -
лежу,  разбит  радикулитом
и  чувствую  себя  рахитом,
а  не  пижонистым  пиитом,
который  даме  песни  пел,
а  оказалось  -  он  пострел,
и  у  него  в  кармане  -  дуля,
и  нету  пороха,  и  пули,
и  больше  веры  ему  нет...
Капец!!!  Закончился  поэт!!!



26.11.2011  -  19:15   tatapoli:  
И  спелись  и  спились!  
       
       
02.12.2011  -  00:20  АНАТОЛЬЕВИЧ.  
 Да,  с  Наталей  хорошо  поётся,
и  с  ней  неплохо  водка  пьётся,
и  рифмовать  с  ней  хорошо...
И  может  шо-нибудь  ишшо!


Інна  Серьогіна.
Закончился  поэт?  Капец!!!
А  был-то,  был-то  МОЛОДЕЦ!!!
Видать,  бухло  его  скосило,
Писал  смешно  так,  и  так  мило.
Не,  Анатольевич  Серега,
Ты  возвращайся,  ради  Бога.
Пиши,  смеши,  не  унывай,
С  друзьями  пей  зеленый  чай!

       
03.12.2011  -  01:26
Анатольевич  
 Спасибо,  Инна,  от  Серёги
за  пожеланья  и  тревоги...
Но  всё  же,  дорогая  Инна  -
желанье  -  только  половина...
Должны  желанья  совпадать
с  возможностями.  Нужно  знать
возможности  души  и  тела,
чтобы  корона  не  слетела
с  поэта  гордого  чела...
Чтоб  выдержка  не  подвела...
Чтоб  не  ударить  мордой  в  грязь
(хоть  сам  твердил,  что  принц,  что  князь)...
Да  что  там  долго  говорить...
Придётся  чай  с  друзьями  пить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295278
дата поступления 23.11.2011
дата закладки 03.12.2011


Олекса Терен

Новий рік

Вже  добігає  до  кінця
Ще  один  рік,  що  до  лиця
Додав  нам  зморшок  борозну,
Наніс  на  скроні  сивину
Кому  дав  радість,
Кому  смуток,
Кому  борги,  кому  прибуток.

Вже  добігає  до  межі  
Ще  один  рік  на  рубежі
На  перевалі  тисяч  літ
Чи  знову  зміниться  наш  світ?,-
Як  років  сто  тому  назад,-
Й  людина  стала  з  птахом  в  ряд.

Вже  добігає  до  фіналу
Ще  один  рік,  що  для  загалу
Дарує  Новий  рік  з  Різдвом,
Кутею,  снігом  і  теплом
Теплом  душевним,  що  з  Вертепом
Із  шопкою,  святим  наметом,
У  кожен  дім  із  колядою
Щедрівкою  і  свят-водою
Зайдуть  і  принесуть  надію,
Коли  прокажуть  :"  Сію,сію..."
Засіють  в  домі  радість  нам
Дарують  казку  дітлахам.

Вже  добігає  до  мети
Ще  один  рік  й  потрібно  йти
Нам  твердо  з  вірою  в  майбутнє,
А  щоби  було  щось  там  путнє
За  нас  дорогу  не  починять,-
"Хто  стукає,  -  тому  відчинять  !".

01.12.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297226
дата поступления 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011


Ниагара

О блондинках ) ) )

Случается  блондинки  философствуют.
Довольно  часто  очень  рассудительны,
Но  "масть"  считаться  с  этим  не  способствует,
При  показателе  IQ  весьма  внушительном.

Стереотипом  пошлым  заклейменные,
За  что-то  кем-то  названные  дурами,
Неправоту  суждений,  оскорбленные,
Доказывают  леди  белокурые.

Зачем???  Ведь  мужикам  важней  эстетика-
Фигурки,  лица  с  милыми  улыбками,
Так  редко  ведь  коварная  генетика
Свою  работу  делает  с  ошибками.

Что  ум  их  возбуждает  -  чушь  банальная!
Да,  хоть  читай  ты  им  стихи  французские,
Твоя  беседа  интеллектуальная
Ничто,  в  сравненьи  с  взглядом  в  вырез  блузки!

Устав  другим  доказывать  старательно
И  утомив  себя  сарказма  сказками,
Я  забегу  сегодня  обязательно
За  тюбиком  с  любимой  рыжей  краскою!)))

Наталья  Козак

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297221
дата поступления 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011


kulbabka

Я не приїду

Я  не  приїду.Більше  не  чекай,
Яка  ж  бо  мука  в  марному  чеканні!..
Вечірнє  сонце  вилилось  за  край
І  дотлівають  промені  останні.

Стрімке  таксі  помчить  мене  у  ніч-
В  холодне  місто  смутку  й  порожнечі...
О,як  багато  дивних  протиріч
У  цій  моїй  невиправданій  втечі!..

І  як  багато  кривди  й  гіркоти
У  тих  словах,що  кинуті  недбало...
Я  не  приїду.Спалено  мости
І  ніч  пробита  зрадницьким  кинжалом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297165
дата поступления 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011


Віталій Назарук

Слова і мова

Слова  говорять  і  кричать  слова,
Слова  співають  і  словами  плачуть.
Слова  чарівні  сотворять  дива
І  є  слова,  які  багато  значать…

Якщо  зібрати  визнані  слова,
До  слова  підібрати  інше  слово,
То  вийде  мова  чиста,  як  сльоза  -
Пісенна    наша  мова  калинова.

Із  рідних  слів  у  сплетений  вінок
Слова  –  перлини  треба  повплітати,
Тоді  і  мова  піде  у  танок
І  буде  в  наших  душах  проростати.  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297154
дата поступления 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 24 (Мазур Наталя, Лана Сянська, Інна Серьогіна) (V)

Мазур  Наталя  

 Зимнее  танго
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=hQsvm7pz870[/youtube]

 Ты    очень    далеко,
 В    кафе    сижу    одна.
 На    небе    высоко
 Полночная    луна.
 Смотрю    на    телефон,
 Жду    твоего    звонка.
 Взгрустнула    о    былом
 Упавшая    звезда:
 Любовь    -    беда...

 Зима    бросает    снег
 В    замерзшее    окно.
 Все    было,    как    во    сне,
 Между    тобой    и    мной.
 Цветы    и    снегопад,
 Притихшие    дома.
 Кто    в    этом    виноват,
 Что    мы    сошли    с    ума?
 Любовь    одна!

 Разлука    не    страшна,
 Поет    аккордеон.
 Гитарная    струна,
 Расскажет    дивный    сон.
 Закружит    танго    нас.
 Нас    двое    -    ты    и    я.
 В    зрачках    зеленых    глаз
 Вращается    земля...
 Любовь    моя!

 Ты    обними    меня,
 Прижми    к    своей    груди.
 Любовь    не    потеряй,
 Все    будет    впереди.
 Веселый    Новый    Год,
 Рождественская    ель.
 Зажжется    небосвод
 От    нежности    моей!
 Любовь    сильней!



=================================


           Лана  Сянська

       Останнє  "Львівське  танго"

 1.
 Станцюєм  наше  танго
 Ну,  хоч  давай  ще  раз
 За  вікнами  давно
 Осінній  день  погас.
 І  вже  ніколи  ти,
 І  вже  ніколи  я
 Не  вернемось  туди,
 Де  вишні  відцвіли
 Назавжди  …
 2.
 Давай  замовим  сніг
 Хай  випаде  по  нас,
 Бо  ти  сказать  не  зміг
 Чи  не  почула  я.
 І  вже  ніколи  ти,
 І  вже  ніколи  я
 Не  будем  зустрічать
 З  перону  поїзди.
 Та  зажди,  ще  зажди…
 3.
 Стануюємо  на  біс
 В  таку  шалену  ніч.
 Нехай  в  руці  рука,  
 А  на  очах  сльоза.
 Візьми  собі  цю  мить
 На  згадку  про  любов.
 Під  серцем  защемить
 І  ти  заплачеш  знов
 Може  знов…
 4.
 Бо  вже  ніколи  ти,
 Бо  вже  ніколи  я
 Не  вернемось  сюди.
 Тут  гостя  лиш  зима.
 Тут  на  снігу  сліди,
 Такі  чужі  сліди.
 І  не  твоя  вина  –
 Це  так  лише  зима…
 Вже  прийшла.
 Вже  прийшла…


==============================


   Інна  Серьогіна

           Лунное  танго

 Шумит  ночной  прибой,
 Нас  манит  бирюзой.
 Не  отвожу  я  глаз.
 Призывно  манит  джаз.
 Целует  горячо  
 Волна  морской  песок.
 И  чайки  над  водой  
 Кружат  вдали  морской
 В  эту  ночь.
 Дорожки  лунный  свет
 Теплом  любви  согрет,
 Танцует  на  волнАх  
 Стриптиз-тангО  луна.
 За  плечи  обниму,
 В  глазах  твоих  тону,
 Благодарю  судьбу
 За  сказку  наяву
 В  эту  ночь,
 Нашу  ночь.

 В  алмазах  Млечный  Путь,  
 Нам  не  дает  уснуть  
 Крик  чаек  в  тишине.
 Любимый  шепчет  мне.
 Я  нежно  повторю  –
 Люблю  тебя.  Люблю,
 Мой  ангел  неземной,
 Похитивший  покой  
 Навсегда.
 В  плену  у  сладких  грёз,
 К  волне  твоих  волос  
 Губами  прикоснусь,
 К  щеке  твоей  прижмусь.
 Маяк  мигнул  вдали,
 Встречая  корабли.
 На  яхте  сладких  снов
 Мы  уплывем  в  ЛЮБОВЬ
 В  эту  ночь
 Навсегда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297077
дата поступления 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011


kulbabka

Край вікна

Я  так  люблю  сидіти  край  вікна
І  споглядати  невагому  зиму,
Коли  її  холодна  пелена
Торкає  душу,сонну  і  незриму...

Я  так  люблю  дивитися  на  сніг-
Коли  летить,пухнастий  і  лапатий,
І  замітає  обриси  доріг,
Вкриває  землю  клаптиками  вати...

І  так  мені  спокійно  на  душі
В  такі  казкові  сніжнобілі  миті!..
Летять-летять  квітучі  спориші
І  огортають  спогади  розмиті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296975
дата поступления 30.11.2011
дата закладки 01.12.2011


tatapoli

М А М А

Автор    мелодії    поет-бард    Віктор    Ох


Ти  ранком  проводиш  мене  до  дверей,
І  кажеш  тихесенько:"З  Богом!"
Вертаюсь  з  роботи,  і  вже  з-за  дерев
Я  бачу,  стоїш  за  порогом.

Ти  можеш  нічого  мене  не  спитать,
Мовчати  навчилася  з  часом,
Бо  вмієш  усе  по  очах  прочитать
І  знатимеш  правду  завчасно.

Сховаєш  у  собі  мій  смуток  і  свій,
Поглинеш  і  біль,  і  тривогу,
Не  плачеш,  що  важко  це  нести  самій,
Ніколи  не  ждеш  нагороду.

Невдячність  скувала  серця  поколінь,
Сприймалося  все  як  належне,
І  вже  твої  внуки  зіп'ялись  з  колін,
Відчули  свою  незалежність.  

А  ти  своє  серденько  ділиш  на  всіх,
Не  кажеш,  що  вже  утомилась,
Рідненька,  прости  нам  щоденний  наш  гріх!
Живи!  І  даруй  свою  милість.



Висловлюю  щиру  подяку  автору  мелодії  нашому  шановному  
поету-барду  Віктору  Ох  за  чудовий  музичний  супровід!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207352
дата поступления 23.08.2010
дата закладки 27.11.2011


Мазур Наталя

*#Подаруй мені посмішку долі

Через  пасмо  дощів  подаруй  мені  посмішку  долі,
Простягни  через  простір  в  долонях  свою  теплоту.
В  кришталевому  серці  сховай  мої  думи  і  болі,
В  дивну  мушлю  скрути  смуток  той,  що  несе  гіркоту.

Принеси  мені  віру  в  безмежному  морі  любові,
Віднайди  всі  слова  в  незрівняній  перлині  душі.
Ніжну  пісню  твою    рознесуть  хай  вітри  світанкові,
Хай  зупиниться  час  і  народяться  знову  вірші.

Солов'ї  захмеліють  від  слів,  що  промовиш  до  мене,
А  досвітній  туман  твою  вірність  візьме  в  небеса.
Загориться  кохання  в  мені,  наче  сонце  огненне,
Почуття,  що  ніколи,  як  Вічність  сама,  не  згаса.



27.11.2011р.                                21:45

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296381
дата поступления 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011


Мазур Наталя

*#Чи я люблю тебе…

Чи  я  люблю  тебе,  чи  ні...
Навіщо  ставиш  запитання?
Слова  навіщо  про  кохання,
Коли  летять  за  днями  дні
Й  затоплюють  всі  береги
Мого  єства,  мого  чекання.
Тужливі  ночі,  і  світання,
І  спрагнені  уста  жаги.
Жаги  цілунків  ураган,
Жаги  обіймів  до  нестями,
Коли  підносить  почуттями
І  вивергає,  як  вулкан
Всю  пристрасть,  що  в  мені  живе,
Що  десь  захована  у  серці,
В  шаленому,  нічному  герці,
Що  плоть  мою,  як  греблю  рве.
Звільняючи  себе  із  пут,
Мов  підіймаючись  у  небо,
Я  стрімко  падаю  до  тебе,
Бо  небо  із  тобою  тут.


17.11.2011р.                            11:30

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293861
дата поступления 17.11.2011
дата закладки 27.11.2011


kulbabka

І запали вселенськую свічу…

Вплетіть,  матусю,  свічечку  в  колосся
І  запаліть,  поставте  на  вікні...
Може  в  цю  пізню  перемерзлу  осінь
Сюди  вернутись  випаде  й  мені...

Може  і  я  в  холодному  тумані
Свою  стежину  в  дім  наш  віднайду...
І  зажевріють  кетяги  багряні
Калини,  що  зосталась  у  саду

І  запеклась  кривавою  росою,
Неначе  спалах  східної  зорі,
Коли  мене  смертельною  косою
Підтяв  безжальний  голодовий  рік...

Насипте,  мамо,  пригорщу  пшениці
І  залишіть  яріти  на  вікні.
Цей  запах  хліба...Він  і  досі  сниться,
Колоссям  проростає  у  мені...

Я  ним  ніяк  насититись  не  можу,
Крізь  темний  морок  в  розпачі  кричу!..
Згадай  про  нас,  заморених,мій  Боже,
І  запали  вселенськую  свічу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296095
дата поступления 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011


Віталій Назарук

Жіночі руки

Пальчики,  нігтики,  лак  і  краса…
Руки  жіночі,  які  цілували,
Квіти,  в  яких  ще  бриніла  роса
Зранку  ми  часто  у  руки  вручали.

Руки  жіночі  -  це  щось  чарівне,
В  їхнє  тепло  ми  впивались,  як  в  долю,
Ніжні,    ласкаві,    яких  не  шугнеш,
Вміють  завжди  захистити  від  болю.

Любі,  рідненькі,  цілую  я  вас,
Ви  теплотою  і  променем  знані,
Навіть  коли  на  вас  мало  прикрас,
Руки  коханої,  завжди  кохані.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295927
дата поступления 25.11.2011
дата закладки 26.11.2011


Борода

Святиня народу

450  років  віддаляє  нас  від  часу  написання  Пересопницького  Євангеліє,
450  років,  як  ми  звертаємось  до  Бога  мовою  своїх  предків.
Наш  небесний  Отець  приймає  всі  молитви,  але  прислухається  в  першу  чергу  до  тих,  які  йдуть  від  щирого  серця,  і  благословляє  скорше  ту  паству,  яка  не  зазіхає  на  чужі  цінності,  а  невпинно  розвиває  свою  мову,  культуру,  історію,  як  одну  з  невід"ємних  складових  світового  вінка  Господнього  Творіння.
Бережімо  ці  надбання,  пам"ятаймо,  що  наш  край  дарований  нам  Всевишнім  і  ми  відповідальні  перед  ним  за  його  подальшу  долю.  Бо  ми  -  діти  Господні,  бо  ми  -  діти  Украни!

Від  Луки  й  Матвія,
Марка,  Іоана
гласить  про  Мессію
Святеє  Писання.
Зверх  тисячоріччя
від  Володимира
віру  канонічну  
сповідуєм  щиро.
Молимось  Ісусу
і  Святій  Марії,
Благовістя  служим
Святого  Андрія.
Славим  Боже  Слово
мовою  народу,
що  віками  кров"ю
здобував  свободу.  
Славим  його  нині,
славитимем  завтра,
ім"ям  Отця  й  Сина
горить  в  серцях  ватра,
Святим  Духом  кріпнем
і  черпаєм  сили,
аби  край  наш  рідний
процвітав  щоднини.
Щоб  в  серцях  озвалась
Проповідь  Нагірна
й  в  злагоді  скупалась
ненька  Україна.
Щоб  в  єдиномовних
і  єдиновірних
на  ланах  безкрайніх
ріс  лиш  хліб  добірний.
Щоб  життя  всміхалось
долею  і  статком,
щоб  дитя  сміялось
і  раділа  мати.
Щоби  були  гожі
врожаї  і  днини
Слава  тобі,  Боже!
Слава  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295813
дата поступления 25.11.2011
дата закладки 26.11.2011


Наталка Кольоровісни

Солодка ніч

Музика:  Віктор  Ох
Слова:  Наталка  Кольоровісни

Сірий  асфальт  вмився  дощем,
Двір  оповив    мокрим  плащем.
 Місяць  надів  білий  хітон,    
Душі  збира  в  сонний  полон.
Мудрий  ліхтар  оком  зорить.
Жадана  мить  розум  п’янить.
 Погляд  очей,  руки  навстріч.
Підемо  вдвох  в  місячну  ніч.

Солодка  ніч  
             одна  на  двох.
Божевільна  ніч  
             на  двох.
Солодка  ніч  
             одна  на  двох.
Божевільна  ніч  
               на  двох.

-  Як  тебе  люблю  я.
-  Як  тебе  люблю  я.
-  Пам’ятай,  коханий.
-  Мила,  пам’ятай.
-  Назавжди  з  тобою.
-  Назавжди  з  тобою.
-  Пам’ятай,  коханий.
-  Мила,  пам’ятай.
-  Я  люблю.
-  Я  люблю.
-  Назавжди.
-  Назавжди.

В  плетиві  слів,  бажаних  фраз,
В  кроках  твоїх  чується  джаз.
Подиху  такт  -  серця  акорд,
Пісня  душі  в  декілька  нот.
Випий  любов  з  моїх  долонь,
Слухай  биття  вогненних  скронь.
Буду  тобі  терпким  вином  -
Насолодись  моїм  смаком.

Солодка  ніч  
             одна  на  двох.
Божевільна  ніч  
             на  двох.
Солодка  ніч  
               одна  на  двох.
Божевільна  ніч  
                 на  двох.


-  Як  тебе  люблю  я.
-  Як  тебе  люблю  я.
-  Пам’ятай,  коханий.
-  Мила,  пам’ятай.
-  Назавжди  з  тобою.
-  Назавжди  з  тобою.
-  Пам’ятай,  коханий.
-  Мила,  пам’ятай.
-  Я  люблю.
-  Я  люблю.
-  Назавжди.
-  Назавжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295432
дата поступления 23.11.2011
дата закладки 26.11.2011


Віталій Назарук

Тепло і холод у віршах

Поганих  слів  не  хочу  говорити,
В  думках  нема    образити  когось,
І  все  життя  не  тліти,  а  горіти,
Щоб  кожному  поету  довелось.

Бо  словом  теплим  можна  розтопити
Не  тільки  лід  на  річці,  а  й  в  душі.
І  особливо  слово  має    жити,
Якщо  воно  зігріте  у  вірші.

Тепло  від  серця  покладіть  у  вірші,
Про  що  б  цей  вірш  написаний  не  був,
Якщо  він  теплий,  значить    буде  гріти,
Щоб  вірш  такий  життя  собі  здобув.

Бо  в  тих  віршах,  в  яких  є  лід  і  холод,
Вірші  такі  не  варті  і  гроша,
Від  них  в  поетів  наступає  голод,
Мертвіє  від  таких  віршів  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294049
дата поступления 18.11.2011
дата закладки 21.11.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Дід :: Коли осінь пісень не співає

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287766


 Коли    осінь    пісень    не    співає,
 Коли    щастя    не    йде    у    слова,
 Тоді    смуток    життя    огортає,
 Ну,    а        душу    леліє    зима.

 Прагне    холод    окутати    плечі,
 Взяти    краще,    що    мав    у    житті…
 Відібрати        зчаровані    речі
 І    лишити        мене    в        самоті.

 Я    ще    зиму    свою    переможу,
 Поки    осінь    листвою    вкрива,
 Я    її,    поки    –    що,    не    тривожу,
 Тільки    ж    осінь,        ще    прийде    зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294737
дата поступления 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011


Мазур Наталя

Я останусь с тобою

Я  останусь  с  тобою  в  стихах  и  невинных  рассказах,
В  теплом  шелесте  ветра  прошепчу,  как  тебя  я  люблю.
Полноводной  рекой  берега  наводню  до  отказа,
И  с  небес  буду  путь  освещать  твоему    кораблю.

А  когда  твой  комп́ас  не  покажет  на  север  стрелою,
Все  умолкнут  стихии,  и  штиль  захлестнет  жизнь  твою.
От  миров  и  галактик  тебя  заслоню  я  собою,
На  знакомый  мотив  колыбельную  песню  спою.


20.11.2011г.        21:06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294714
дата поступления 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Дід :: БАТЬКІВСЬКА ПІСНЯ

Мій  любий  синочку,
Мій  соколе  ясний.
З  тобою  по  іншому  сонце  встає.
Я  Богу  молюся,
Я  дякую  долі,
Я  радий,  що  ти  в  мене  є.

 Хмаринки  зникають  
 і  небо  ясніє,
 Веселка  на  струнах  своїх  виграє.
 Спасибі,  синочку,
 Спасибі,  мій  рідний,
 Я  радий,  що  ти  в  мене  є.

Коли  ти  далеко,
Тебе  виглядаю.
Тривога  заснути  мені  не  дає.
Я  Бога  благаю,
Щоб  ти  повернувся.
Я  радий,  що  ти  в  мене  є.

 Коли  тобі  важко,
 Коли  в  тебе  горе,
 Кров  в  жилах  холоне  і  серце  стає.
 Я  Бога  благаю,
 Щоб  дав  тобі  сили
 Я  радий,  що  ти  в  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294703
дата поступления 20.11.2011
дата закладки 21.11.2011


Віталій Назарук

Політ птаха

Полетіла  птаха  ввечері  в  гніздечко,
Сонце  йде  на  захід,  час  відпочивати,
На  шляху  додому  билося  сердечко,
Чи  її  хтось  буде  вдома  зустрічати.

Бо  коли  із  дому  вилітала  в  поле,
Все  кругом  буяло  у  краю  озернім
І  здавалось  доля  все  її  дозволить,
Подарує  щастя,  а  біду  відверне.

Та  часи  минули,  сонце  йде  на  захід,
З  острахом  додому  пташечка  летить,
Вже  гнізда  немає,    навіть  його  сліду,
Лиш  старече  гілля  в  вишині  шумить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293544
дата поступления 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011


Віктор Ох

Мелодія для вірша № 21 (Мазур Наталя, АнГеЛіНа)

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=tyfRtsylQnw[/youtube]

Канон  —  музична  форма,  що  ґрунтується  на  повторенні  тієї  самої  мелодії  різними  голосами  хору  чи  ансамблю,  які  вступають  послідовно  один  за  одним.

========================


                   Мазур  Наталя

       Забери  мене  

День  у  морок  сховався  неначе.
Чуєш,  милий,  як  серденько  плаче.
Без  обіймів  палких  і  гарячих
Линуть  дні.  Дуже  важко  мені.

На  дворі  задощило  і  мряка.
Небо  плаче  і  я  хочу  плакать.
Сльози,  як  краплі,  падають  м’яко.
Все  неначе  у  сні.

   Я  благаю.
   Заклинаю.
   Забери  мене,
   Хай  мій  біль  мине.

   Забери  мене  з  собою,
   Щоб  не  зналося  з  журбою,
   Моє  серце,
   Моє  серце.

 Щоб  палало  від  кохання,
 Ти  любов  моя  остання,
 Подаруй  мені  світання,
 Зачаруй  мене  зізнанням,
 Ніби  вперше,
 Ніби  вперше.


Хай  всміхнуться  нам  радісно  квіти,
Я  тебе  буду  завжди  любити,
Бо  для  мене  найкращий  у  світі
Тільки  ти.  Не  барися  прийти.

Наша  доля  гаптується  в  небі,
Я  лебідка,  ти  мій  білий  лебідь.
Все  що  буде,  то  значить  так  треба,
Вже  нема  самоти.  

   Я  благаю.
   Заклинаю.
   Забери  мене,
   Хай  мій  біль  мине.

   Забери  мене  з  собою,
   Щоб  не  зналося  з  журбою,
   Моє  серце,
   Моє  серце.

 Щоб  палало  від  кохання,
 Ти  любов  моя  остання,
 Подаруй  мені  світання,
 Зачаруй  мене  зізнанням,
 Ніби  вперше,
 Ніби  вперше.

==========================

     АнГеЛіНа
     
 Діалог  осені  з  зимою    


–  Не    тримай        так    довго    моє    тепле    серце
 У    своїх    вічно-холодних    руках.
 Може-бо    злякатись,    впасти    і    розбитись,
 Наче    поцілений    кулею    птах.
 Може    бути    вбитим    холодом    зимовим    –
 Стане    крижиною    й    не    оживе…
 Але    я    ще    хочу    жити,    бавитися    жовтим    листом…
 Я    благаю,    не    вбивай…

 –  Довго    лукавила,    всі    літні    правила
 Ніби    й    непомітно    встигла    замінити,
 Щоби    сонця-літа    більше    на    впустити.
 Та    твій    час    не    безкінечний,    тому    сльози    недоречні.
 Досить    часом    гратись,    я    благаю!    На    землі    не    буде    вічно    Раю!
 Добре    суть    моїх    всіх    дій    ти    знаєш,    не    дарма    тебе    випроводжаю
 В    осінь…

 –  Чому    так    безжально,    чому    безсердечно
 Гониш    мене,    смертоносна,    назад?
 Як    же    я    покину,    як    безслідно    зникну,
 Коли    ворожить    ще    скрізь    листопад?
 Може    ти,    ласкаво,    щедрая    на    серце,
 Ніч    хоч    одну    подаруєш    мені?
 Бо    мені    так    страшно    гинуть,    гнаною    вітрами    в    спину…
 Так    прошу    я,    подаруй…

 -  Просиш    у    мене    ти    дару    і    доброти…
 Скинь    нарешті    маски!    Геть    ту    штучну    ласку!
 Бо    ніхто    ще    часу    не    просив    ні    разу!
 В    моїм    серці    кров    холодна,    а    в    очах    пуста    безодня,
 Де    ж    добро    взялося    в    мене?    Смішно!    Не    чекай    дарунку    –    я    ж    бо    грішна!    
 Термін    дії    твій    скінчитись    має,    тож    тебе    ще    ґречно    я    прохаю:
 «Зникни!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293478
дата поступления 15.11.2011
дата закладки 16.11.2011


kulbabka

Я просто промовчу…

V.S.

Тендітна  жінко,жрице  і  богине,
Немов  стерня,колюча  в  тебе  путь,
Літа  несуться  стрімко,мов  крижини,
У  ту  життєву  темну  каламуть.

Невтомна  жінко,мовчки  на  плечах
Ти  пронесла  таку  невтішну  ношу...
Та  не  втопила  промені  в  очах!..
Що  я  для  тебе  в  Господа  попрошу?

Ясного  сонця?Світлої  весни?
Барвистих  квітів  на  терновій  долі?
Нехай  приходять  янголами  в  сни,
Щоб  освітити  темряву  юдОлі

Ті,хто  лишились  в  пам'яті  живі,
Хто  світить  в  морок,мов  іконостаси...
Маленька  жінко,у  душі  твоїй
Ніхто  й  ніколи  світло  не  погасить.

Тобі  я  вірю.Вірю,як  собі-
Так,як  нікому  вірити  не  вмію.
Бо  ти  не  раз  в  розпачливій  журбі
Безвихідь  обертала  у  надію.

І  пронесла  запалену  свічу
Крізь  буревій  і  темряву  незрячу.
Я  промовчу.Я  просто  промовчу...
І  десь  в  душі  тихесенько  поплачу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292344
дата поступления 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011


Ниагара

Отвыкаем

Отвыкаем...
Или  может  себя  отучаем
от  присутствия  нашего  
в  собственных  жизнях  друг  друга?
Разгоняемся,
бьемся,  стучим,  разбиваемся
об  стены
разлукой  нелепой  замкнутого  круга...

Оправданий
не  ищем,  скорей  даже  
в  них  не  нуждаемся
Молчаливым  согласием  все  и  давно  оговорено.
Убежденно  живем
повседневностью,  с  твердою  верою,
что  сумеем  тот  круг  разорвать
лишь  усилием  воли  мы.

И  себе  признаваться  
боимся,  что  память  давно
Свила  гнезда  свои  
на  вершинах  былых  удовольствий,  
Чтоб  хранить  в  них
и  помнить
безумства  прошедшего  дни  -
не  мешать  отвыкать  друг  от  друга
двум  мудростям  взрослым...


Наталья  Козак

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292109
дата поступления 10.11.2011
дата закладки 11.11.2011


kulbabka

Переболи…

Переболи,молю,переболи,
Хоча  б  на  день  дозволь  мені  забутись!..
Тернові  ружі  в  серці  проросли
І  каяття  вимолює  спокути

В  скрижалів  неба...Що  йому  твій  крик,
Твої  одверті  запізнілі  муки?
Переболи,молю,і  догори,
Розвійся  в  полі  попелом  розлуки...

І  не  залиш  ні  сліду  по  собі
У  цих  садах  біблійних  посивілих,
Між  цих  самотніх  велетнів  дубів,
Що  в  позолоті  майже  перетліли.

І  не  зазбируй  пригорщі  душі,
Неначе  люстро,в  дріб'язки  розбите!
О,як  нестерпно  бути  на  межі!..
Та  важче  цю  межу  переступити...

І  розділити  порізно  світи,
Зректись  в  любові  вічної  потреби.
Переболи,молю,і  відпусти
В  цю  тиху  осінь...Але  вже  без  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата поступления 07.11.2011
дата закладки 08.11.2011


НАДЕЖДА М.

Не в силах всё теперь менять…

Иду  протоптанной  дорожкой,
Смотрю  на  осени  каприз:
То  луч  слепит  в  моё    окошко,
То  дождь  ручьём  прольётся  с  крыш.

То  ветер  смирный,  словно  кошка,
Приляжет  тихо  на  крыльцо,
Погладит  волосы  ладошкой,
То  листьями  швырнёт  в  лицо.

А  то  деревья  вдруг  качает:
И  листья  вьюгой  закружат.
Свалившись  с  ног,  вдруг  засыпает,
Но  не  утихнет  листопад...

Люблю  такое  время  года
Смотреть  на  осени  каприз,
Когда  меняется  природа
И  освежает  душу  бриз.

О  лете  лишь  грущу  немножко,
Но  грусть  легко  смогу  унять...
Другой  уже  иду    дорожкой...
Не  в  силах  всё  теперь  менять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287756
дата поступления 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011


Мазур Наталя

*#Повір (Автор мелодії Віктор Ох)

Відеоролик-карооке  на  цю  пісню  можна  подивитись  і  проспівати  тут:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/0/5TczKjdP4eU
Автор  відеоролика  Таира


Повір,  мій  милий,  не  зима,
А  щедра  і  багата  осінь.
Хоч  павутинка  у  волоссі,
Причин  для  смутку  ще  нема.

Повір,  мій  любий,  не  дарма
Тобі  я  снилася  ночами,
Коли  вогненними  мечами
Твій  розум  розривала  мла.

Коли  терзало  каяття,
Палали  в  спогадах  години...
Як  промінь  сонця  злої  днини,
В  житті  твоїм  з'явилась  я.

Для  тебе  полечу  до  зір,
Пірну  в  глибини  океану,
І  вигою  на  серці  рану!
Повір,  коханий  мій,  повір.


26.08.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
дата поступления 29.08.2011
дата закладки 22.10.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Мазур НаталІ :: Повір (V)

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
Кліп  -  http://www.youtube.com/watch?v=5TczKjdP4eU
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=5TczKjdP4eU[/youtube]

 Повір,    мій    милий,    не    зима,
 А    щедра    і    багата    осінь.
 Хоч    павутиночка    в    волоссі,
 Причин    для    смутку    ще    нема.
     Повір,    мій    любий,    не    дарма
     Тобі    я    снилася    ночами,
     Коли    вогненими    мечами
     Твій    розум    розривала    мла.

 Коли    терзало    каяття,
 Палали    в    спогадах    години...
 Як    промінь    сонця    злої    днини,
 В    твоїм    житті    з'явилась    я.
     Для    тебе    полечу    до    зір,
     Пірну    в    глибини    океану,
     І    вигою    на    серці    рану!
     Повір,    коханий    мій,    повір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287739
дата поступления 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011


Любов Іванова

ЛЮБОВЬ НЕ УМИРАЕТ…. .

Из  сосуда  разлук  горький  яд  пригубив,
умирала  святая  любовь..
Уходила  одна..Тихой  грусти  мотив,
был  кричащее  всех  голосов..

Но  взмолилась  душа,  а  вокруг  в  зеркалах
одинокой  любви  силуэт..
Не  находит  тепла  она  в  глади  стекла.
в  зазеркалье..    взаимности..  нет..

Обнимал  ее  плечи  прозрачный  туман
в  излученьи  неоновых  ламп..
Разрывалось    сердечко  полосками  ран
равнодушия  множеством  лап..

Только  Ангел-Хранитель  заботой  своей
защищал,  укрывая  крылом..
В  леденеющем  царстве  зеркальных  теней
грел  озябшие  чувства  теплом..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11110215774

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287639
дата поступления 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011


Алексей Смирнов

Если женщина улыбается

Может  каждая  быть  красавицей.
Это  правда,  отнюдь  не  лесть.
Если  женщина  улыбается,
Значит,  счастье  на  свете  есть.

Счастье  делает  нас  красивыми,
Зажигает  во  взгляде  свет.
Назови  ее  снова  милою,
И  блеснет  красотой  в  ответ.

Улыбнется,  и  мир  расстанется
С  серой  мглой  на  крыле  мечты.
Красоту  у  своей  избранницы
Добрым  словом  напишешь  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287679
дата поступления 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011


НАДЕЖДА М.

Не зрадити, любити, співчувати…

Моїм  найкращим  друзям  сайту,  які  завжди  
можуть  мене  зрозуміти  і  підтримати.
Дякую  Вам,  МОЇ  ХОРОШІ!!!


У  час  осінній  ще  вражають  квіти,
Бо  сонце  напуває  пелюстки.
Від  ягід  обважніли  тонкі  віти,
А  сонечку  подібні  нагідки.

Хоч  серце  відчуває  присмак  літа,
Воно  не  зрадить  вірного  тепла,
А  в  час  лихий  не  зможе  зачерствіти,
Яка  б  там  непогода  не  була.

Дорога  у  житті  моїм  нерівна,
Бо  доля  в  різнобіч  чомусь  кида.
Та  це  ж  життя!  Воно  таке  чарівне!
Хоч  доброти  людської  так    жада.

Не  зрадити,  любити,  співчувати,
Чужу  біду  приймати,  як  свою.
Лиш  при  такій  умові  зможеш  мати
Людей,  що  обізвУться  й  на  твою...

Ти  зрозумієш,  що  життя  прекрасне,
І  поряд  друзі  ,  що  не  підведуть.
І  сонце  знов  світитиме  так  ясно,
Тяжкі  думки  із  серця  пропадуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287606
дата поступления 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора ютий:: Кохання мить

Кохання    мить,    єдина    мить    –                            
 Усе    життя    твоє    освітить,                                        
 Лише        шалений    не    помітить,                    
 Як    серце    вічністю    болить.

 Нехай    впаде    остання    ніч
 Тавром    розпеченим    на    плечі,
 Самотньо    я    зустріну    вечір    –
 Люби    мене,    єдину    мить.

 Нехай    спокою    не    знайду    я    –
 Шукати    буду    до    загину.
 Люби    мене,    хоча    б    хвилину
 Тебе    в    молитвах    спом’яну

 Життя    своє    тобі    віддам
 За    єдність    душ    –    немов    одної    –    ,
 Що    наче    річка    у    розвої,
 Дарує    плідність    берегам

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287598
дата поступления 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011


Віталій Назарук

Крила

Мені  крила  батьки  подарили,  
Чарівні,  наче  яблуні  цвіт.
І  сказали,  ці  крила  щасливі,
Хай  триває  твій  довго  політ.

Пр.  Мої  крила,  мої  білі  крила,
Понесіть  у  життєвий    політ.
У  краї,    де  кохання  вітрила,
У  казковий,  небачений  світ.

Пам’ятай,  що  в  житті  тобі  треба,
Досягнути  своєї  мети.
Ти  пишайся  землею  і  небом
І  лиши  після  себе  сліди.
Пр.
Ви  несіть  мене  крила  далеко,
Та  вертайте  додому  завжди.
До  землі,  де  зростають  лелеки
І  лунає    щасливе    «курли».
Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287573
дата поступления 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011


Віталій Назарук

Клятва Гіппократа

Любителям  гумору
Встановив  хворобу  лікар  здоровій  людині,
Виписав  багато  ліків  від  болю  у  спині.
І  направив  у  аптеку,  там  де  черг  немає,
Бо  лише  вона  від  болю  мазь  виготовляє.
І  одужання  наступить,  каже  медицина,
Зможете  мішки  таскати  за  батька  й  за  сина.
Хоч  міцне  у  вас  здоров’я,  буде  ще  міцніше,
То  ж  своє  життя  рятуйте,  воно  ж  найцінніше.
І  ведіть  здоровий  спосіб  у  житті  своєму,
Заробіть  побільше  грошей,  допоки  жиємо.
Бо  знайти  завжди  зуміють  вам  хвороб  багато
Ті,  які  давно  забули,  клятву  Гіппократа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287367
дата поступления 20.10.2011
дата закладки 21.10.2011


Борода

Колядка

З  мережива  вселеньського  тепла
плели  колиску  мерехтливі  зорі,
а  місяць  Бога-сина  пеленав
під  лагідні  Марії  колискові.

Спи  моє  дитяткою,  набирайся  сили,
бо  тебе  чекають  мученИцькі  дні.
Ти  родився  Богом,  Ісусику  милий,
у  глухій  пещері  в  яслах  на  рядні.
Ти  родився  Богом,  але  люди,  сину,
в  теє  не  повірять  доки  не  уб"ють,
доки  не  побачать  смерть  твою  жахливу,
бо  живим,  Ісусе,  честь  не  віддають.
Твій  Отець  Всевишній  наперед  страждає,
неминучим  жестом  мучиться  Пилат.
Ти  тільки  родився,  а  вже  хрест  збиває,
і  у  кузні  цвяхи  заготовив  кат.

І  пастухи,  і  волхви,  і  царі
кланялися  народженню  Месії,  
а  Йосип,  нахилившись  у  дворі,
ридав  під  колисковий  спів  Марії.

Чому  ми,  люди,  щоб  сягнув  небес,
щоб  став  він  Богом  -  змусили  померти,
й  понині  звеличаємо  той  хрест,
що  був  знарЯддям  і  тортур,  і  смерті?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287337
дата поступления 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011


Раїса Гришина

Мне б с головою в юность окунуться

Мне  б  с  головою    в  юность  окунуться,
Стать  безрассудной,  с  легкостью  мечтать,
Любви  беспечной  с  нежностью  коснуться,
И  птицей  вольной    в  небесах  летать.  

Забыть  серьезность,  строгость  и  расчеты,
Покинуть  суетный,  обыденный  причал,
Обнять    с  восторгом  Матушку-Природу,
Внимая      музыке    симфонии    начАл.

С  зарей  встречаться  утром  на  рассвете,
Зеркальность  луж  тревожить    босиком,
Улыбки  лета  рассылать  в  конвертах,
И  убегать  к  любимому    тайком…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287047
дата поступления 18.10.2011
дата закладки 19.10.2011


Віталій Назарук

Я з тобою удвох

Я  з  тобою  удвох  на  лавчині  сиджу  
І  сичі  не  лякають  нас  криком.
На  вівтар  я  кохання  своє  положу,
Щоб  воно  не  здавалось  безликим.

Пр:  Листя  знову  летить,  наче    зірваний  сніг,
Засипає  стежки  і  дороги.
І  лягає  обом  жовтим  снігом  до  ніг,
Шурхіт  творить,  вкриваючи  ноги.

Зорепад  знов  у  наших  очах  засіяв,
Зорі  линуть  із  чистого  неба,
Смак  кохання  відчув  на  губах,  як  кохав,
І  нічого  мені  вже  не  треба.
Пр:

Пригорнись,  зацілуй,  обніми,  як  колись,
Я  у  всесвіт  полину    з  тобою,
Бо  ми    разом  удвох,  як  колись  обнялись,
Я  відчув,    ти    навічно  зі  мною.
Пр:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287140
дата поступления 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011


Віктор Ох

Ех, заграй моя «Ямаха»!

Ручку  і  папір  я  взяв.
Став  баланси  підбивати  –
що  в  житті  цьому  я  мав,
що  не  довелося  мати.
НаркотИ  я  не  вживав
ні  з  нудьги,  ні  для  престижу.
На  Канарах  не  бував,
і  не  швендяв  по  Парижу.
Та  зате,  вино  робив
із  домашнього  врожаю
винограду,  яблук,  слив.
(А  як  вип’ю  –  то  співаю.)
За  кермом  я  не  сидів
дорогого  «Мерседеса».
Не  дали  мені      надій
сексапільні  поетеси.
Та  зате,  мав  «жигулі»,
що  «копієчкою»  звались.
В  Інтернет  свої  вірші  
слав  про  все,  що  написалось.
Стадіонів  не  збирав.
Не  скупляв  я  футболістів.
В  казино  не  вигравав.
Не  був,  навіть,  мером  міста.
Та  зате,  спокійно  спав,
бо  не  крав,  не  метушився.
Пісеньки  свої  дренчав,
і  на  світ  навкруг  дивився.
Запитаєте  мене:
«Чим  втішаєшся,  невдаха!?»
Відповім:  «А  тим,  що  є!».
Ех,  заграй  моя  «Ямаха»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287119
дата поступления 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011


Радченко

*Напрасно верила я вам

Пришла  ко  мне  любовь  дорожкой  лунною  -
Устала  в  мире  быть  одной.
Была  она  безбожною,  безумною,
Безвольной,  смелой  и  смешной.

Так  неожиданно  тебе  доверилась,
Не  притворялась,  не  лгала.
В  твоих  руках,  как  кошка,  сладко  нежилась,
Такой  счастливою  была.

Привыкла  к  безоглядности,  надёжности
И  не  заметила  сама,
Как  скука  без  стыда,  легко,  без  сложности
Два  сердца  наших  в  плен  взяла.

И  стали  вечера  ненужно-скучными,
Лишь  теней  шёпот  по  углам.
Шептала  мне  любовь  с  глазами  грустными:
"Напрасно  верила  я  вам".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286464
дата поступления 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011


kulbabka

Твоя любов

Твоя  любов  цвіте  мені  жасмином  
В  холодну  зиму,в  тихі  вечори,
Коли  душа  зривається  і  лине
Туди,де  зорі  сипляться  згори!..

Твоя  любов-гаряча  крапля  літа  
На  білій  ковдрі  вимерзлих  снігів.
Душа  тобою  в  спогадах  зігріта,
Душа  вирує  в  морі  почуттів!..

І  білим  цвітом  сиплеться  в  долоні,
Терпким  вином  стікає  по  руках!..
Твоя  любов,як  квіти  безборонні-
Така  прекрасна  і  така  крихка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата поступления 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011


НАДЕЖДА М.

Зачем же слёзы льёте, свечи?

Зажёг  осенний  вечер  свечи,
И  по  волнам  плывёт  луна.
Деревьям  мгла  легла  на  плечи...
Но  как  волшебна  тишина!

Вспорхнёт,как  бабочка,  листочек-
Иглой  по  сердцу  вдруг  прошьёт.
И,  словно  маленький  комочек,
Кружась,  на  землю  упадёт.

Ему  уже  совсем  не  больно,
Но  что  же  сердце  так  грустит?
Слеза  предаст  меня  невольно...
Но  почему  же  так  горчит?

Укутав  зябнущие  плечи,
Сыграю  я  счастливый  вид...
Зачем  же  слёзы  льёте,  свечи,
За  НИМ  душа  ведь  не  болит?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286361
дата поступления 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 18 (Наталка Кольоровісни, Борода)

Наталка  Кольоровісни

                               Синій  птах  


 Сріблом    припорошений    поріг.
 І    сніжинки    стеляться    до    ніг.
 В    ніч    святкову,    новорічну    ніч    літає
 Синій    птах,    казковий    –    Новий    рік.

     В    довгождану    таємничу    мить
     Синій    птах    над    нами    пролетить.
     Ми    свої    бажання    світлі    загадаєм
     З    вірою,    що    мрії    він    здійснить.

 Забринить    в    руках    п’янкий    кришталь.
 На    вікні    зів’ється    пектораль.
 Два    крила    щасливі    птах    нам    подарує
 І    полине    знову    в    сніжну    даль.

     Сріблом    припорошений    поріг
     І    сніжинки    стеляться    до    ніг.
     В    ніч    святкову,    новорічну    ніч    літає
     Синій    птах,    казковий  –  Новий    рік.

===========================


         Борода

                     НОВОРІЧНЕ

Коли  час  завис  у  небесах,
та  кружляє,  як  підбитий  птах,
коли  кожна  втрачена  в  путі  хвилинка
в  скронях  відбиває  сум  і  жах  –
чи  в  бокал  наллєш  собі  вина,
чи  скуштуєш  радощів  сповна,
чи  загра  тобі  веселкою  ялинка
в  новорічних  сяючи  вогнях?

Коли  дім  вже  видно  в  далині,
тільки  дюйм  залишився  мені  –
чи  тобі  підкаже  горда  серединка,
що  пора  запалювать  вогні?
Чи  в  бокал  наллєш  обом  вина,
підійдеш  тихенько  до  вікна,
чи  заграє  нам  веселкою  ялинка
в  новорічних  сяючи  вогнях.

Коли  я  за  клямку  вже  візьмусь
затремтиш  й  розплачешся  чомусь
і  розтанеш  у  обіймах,  як  сніжинка.
"З  Новим  роком,  люба!  Я  вернувсь!"
Що  рідніше  сяючих  повік,
що  миліше,  коли  тане  сніг?
Що  вам  побажати,  друзі,  в  цю  хвилинку,
коли  нас  обняв  вже  Новий  рік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286309
дата поступления 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011


Віталій Назарук

І застидався знову красень клен

І  застидався  знову  красень  клен,
Почервонілим  листям  вкрились  гілки  –  щоки.
Його  із  далеку  ми  бачимо  –  ген-ген…
Бо  він  від  осені  червоний  на  всі  боки.

Чарівний  парубок  серед  дівчат  –  беріз,
Які  разом  із  ним  багато  років.
Вони  вбирають  дощ,  як  капелинки  сліз,
Щоб  навесні  віддати  сльози  –  соки.

Коли  ж  берізки  стануть  золоті,
А  клен  зніме  свої  осінні  шати,
Зима  застелить  килим  по  землі,
То  нам  весну  прийдеться  виглядати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286177
дата поступления 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Борода

Благословляю, Вас!

Стоїть  в  скорботі  гордій  сива  мати
і  за  синів  молитву  Богу  шле.
Шикуються  у  чистім  полі  раті
і  "Ще  не  вмерла..."  їх  у  бій  веде.

На  подвиг,  діти,  Вас  благословляю,
хоча  повік  собі  те  не  прощу.
Тільки  одного  в  Господа  благаю  -
пошли  їм  слави,  як  в  грозу  дощу!
Пошли  їм  сили,  мужності,  звитяги.
Історіє,  відкрий  побідний  лік!
Вітри!  Розвійте  синьо-жовті  стяги!
Заграй  їм,  сонце,  на  увістрях  пік!

Вже  скільки  їх  у  вічність  проводжала
впродовж  віків  оплакувала  їх,
грудьми    малих  героїв  годувала  
та  готувала  до  боїв  нових!

Стоїть  в  скорботі  гордій  сива  мати
і  за  синів  молитву  Богу  шле.
Шикуються  у  чистім  полі  раті,
їх    "Ще  не  вмерла..."  знову  в  бій  веде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286021
дата поступления 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Віталій Назарук

Схаменіться літа

Відлітають  у  вирій  невблаганно  літа,
Кожен  день  наближає  до  краю.
Моя  осінь  життя  -  це  пора  золота,
Я  зими  поки-що  не  чекаю.

Схаменіться  літа,  припиніть  свій  політ,
Дайте  трохи  ще  сонця  і  ласки.
Бо  не  знаю  ще  скільки  відміряно  літ,
Кожен  день  із  життя  я  робитиму  казку.

Нехай  осінь  моя  ще  обніме  крилом,
А  у  літку  зозуля  накує  літ  багато.
Посивіли  давно  мої  скроні  й  чоло,
Я  приймаю  життя,  кожен  день,  наче  свято.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285994
дата поступления 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011


Віктор Ох

Мелодія для вірша № 17 (Ліоліна)

Ліоліна

       Розкажи  мені

 Розкажи  мені,
 Де  ті  світи,  що  ти  пішов?  Де  ти,  коханий?
 Я  не  знайшла  того  шляху.

 Тільки  в  світлім  сні
 Тебе  знайшла,  як  ранок  спав.  А  він  настане,  -
 І  знову  шлях  той  згублю.

 У  берізоньки,
 Що  осінь  коси  розплела,  де  ти,  спитаю.
 Вона  ж  бо  бачила,  мабуть?

 Лиш  одні  зірки
 Мені  шепочуть  щось  із  небокраю.
 Берізка  не  знала  путь.


             Музична  заставка


 А  де  вітер  спить?
 Туди  піду  і  розбужу,  де  він  буває.
 Та  в  нього  справи  є  свої.

 Вітер  теж  мовчить.
 Тихенько  в  сурми  свої  дме  і  серце  крає.
 Вкриті  полином  стежки.

 Журавлі  летять.
 З  тобою  ми  махали  їм,  удвох  з  тобою.
 У  дальні  відлетять  світи.

 Мріє,  без  сум'ять!
 Ми  почекаємо  їх  знов,  удвох  з  журбою.
 Вони  нам  скажуть,  де  ти.


       Музична  заставка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285978
дата поступления 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011


Михайло Плосковітов

Шкода… (з чарівною МАРІЧКОЮ9) …

Не  треба  слів.  Вони  пусті  звучанням.
І  навіть  сліз.  Вони  тепер  вода.
О,  як  доречне  це  небес  втручання!
Хоч  так  мені  обох  із  нас  шкода...

Шматує  вітер  спогади,  мов  листя.
Забутий  час  за  спинами  летів.
Невже  ми  справді  просто  відбулися,
згубивши  щастя  в  листі  золотім?

Що  хочеться  до  зриву  закричати,
Руками  зачепити  небеса!
Якби  ж  кохання  вміло  приручатись,
Ми  б  вірили  з  тобою  в  чудеса…

Побачення  перевелось  раптово
В  небесну  і  прощальну  благодать.
А  ти  ?  А  я?..  Нам  не  знайшлося  слова,
що  зможе  нас  удруге  поєднать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285907
дата поступления 12.10.2011
дата закладки 13.10.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 13 (Борода)

Борода  
 
         ПРОЩАННЯ  


Змійкою    у    ніч    твій    потяг    відходив
 "Дочекайсь    мене!"    -    твій    погляд    говорив,
 встиг    поцілувать,    застрибнув    у    вагон
 і    гірке    "прощай"    скувало    в    біль    перон.

 Знову    туги    шаль,    
 сивая    печаль
 помахом    крила
 плечі    обвила.
 Знов    розлуки    щем    
 разом    із    дощем
 тіло    холодить.    
 Як    без    тебе    жить?

 Я    стояла    там    допоки    світлофор
 не    загородив    до    тебе    коридор,
 поки    стукіт    рельс    і    твого    серця    стук
 нотами    плів    дощ    в    симфонію    розлук.

 Знову    туги    шаль,    
 сивая    печаль
 помахом    крила
 плечі    обвила.
 Знов    розлуки    щем    
 разом    із    дощем
 тіло    холодить.    
 Як    без    тебе    жить?

 "Повертайсь,    прошу!"    -    душі    безмовний    зов
 "Перестань!"    -    дощу    промовила    любов    -
 "Я    умію    ждать,    а    Бог    -    наш    оберіг!"
 і    далеке    "Так!"    доніс    гудок    доріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284228
дата поступления 04.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Борода :: УКРАЇНА

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284469


Залізні  лати,
Коса  шоломом,
Гаряче  серце
Над  рідним  домом.
   Не  дасть  ввернути
   Життя  в  руїни,
   Вона  на  варті  –
   Це    УКРАЇНА.


Красива  станом,
В  мозолях  руки,
Гаряче  серце
З  дітьми  в  розлуці.
   Зазве  додому
   Доньку  і  сина,
   Вона  працює  –
   Це  УКРАЇНА.


Тверда,  мов  криця,
Тремтлива  мати,
Не  дасть  нікому
Себе  здолати.
   І  переможе
   Одна  єдина.
   Вона  -  це  правда!
   Це    УКРАЇНА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284784
дата поступления 07.10.2011
дата закладки 10.10.2011


Анатольевич

Ах, Ох и Ого-го

Жили-были  Ах  и  Ох
и  дружок  их  Ого-го.
Ох  всё  ныл  :"Ох!  Мир  наш  плох!
Ох!  Я  не  люблю  его!"
Не  согласен  с  Охом  Ах:
"Ах!  Ну  как  наш  мир  хорош!
Где  ещё,  в  каких  мечтах
ты  другой  такой  найдёшь?!"
Спор  их  слушал  Ого-го,
улыбался  Ого-го...
Знал  -  за  это  ого-го
любят  женщины  его!
Ого-го  для  них  -  кумир!
С  Ого-го  прекрасен  мир!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284385
дата поступления 04.10.2011
дата закладки 09.10.2011


Мазур Наталя

*#Чекай

Душею,  що  повною  мірою
Жалями  і  болем  налита.
Чи  сповіддю  тихою,  щирою,
Що,  як  перед  Богом,  відкрита.

Чи  тихим  зітханням  закоханих,
Розлучених  часом  і  простором.
Чи  криком  думок  наполоханих,
Знялись  що  над  пам'яті  островом.

Чи  трепетом  серця  розбитого,
Котре  катувалось  чеканням.
Майбутнім,  що  щедро  розлито  нам
Й  заховане  вічним  мовчанням.

Всім  цим  -  я  з  тобою,  мій  милий
Пос́еред  самотності  й  тиші.
Ми  будемо  разом,  єдиний!
Чекай!  Я  тебе  не  залишу.

30.09.2011р.  14:01

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284583
дата поступления 06.10.2011
дата закладки 09.10.2011


Віталій Назарук

Спаси її Боже

Ніхто  окрім  неї  цей  біль  у  собі  не  несе,
Вона  ж  посміхається  горем  до  ліжка  прикута.
І  моляться  рідні,  хай  горе  Господь  пронесе,
Щоб  болі  від  неї  поміг  хоч  на  мить  відвернути.

Бо  ж  стільки  страждань  на  одну  забагато  –  повір…
Вона  за  одужання  Бога  сердечно    благає.
Хвороба  вчепилась  зубами,  мов  ранений  звір,
Лиш  стогін  легенький  часом  із  дверей  долинає.

Спаси  її  Боже,  щоб  квітка  розцвісти  змогла,
Щоб  очі  -  волошки  засяяли  променем  ясним.
Щоб  вельон  вдягнути  вона  на  віку  ще  змогла,
І  долю  життя  обсипало  квітами  рясно.
                                               Спаси  її,  Боже!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285183
дата поступления 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011


tatapoli

С И Н У

В  ювілейний  свій  рік
Ти  стоїш  на  порі,
Коли  полудень  не  за  горами,
А  для  мами  повік
Зостаєшся,  повір
Колисковим,  ріднішим  самим!

Хай  злітають  роки
Подорослішав  ти,
Геть  стомили  тебе  дороги,  
Але  їм  завдяки
Я  полишу  думки
І  поглину  твої  тривоги.

Не  журись,  що  не  так,
Й  не  губись  у  світах,
Зле  було,  що,  забудь,  не  згадуй.
Хай  усмішка  проста
Не  залишить  уста
Й  не  понівечить  серце  зрада.

Десь  -  то    правда  свята,
Коли  родиш  дитя,
Цвітом  ніжним  любов  обвіє,
А  тоді  все  життя,
В  серці  як  німота,
Шип  троянди  щемить  і  ниє.

                         03.10.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284201
дата поступления 04.10.2011
дата закладки 09.10.2011


Олександр Ковальчук

Олівці (дитячий) (Загадка)

Не  великі  й  не  малі
У  кімнаті  на  столі
Заховалися  в  коробці
Дерев’яні  чудо-хлопці.

В  різнобарвних  сорочках,
Оживуть  лише  в  руках.
Малюватимуть  картини
І  портрети  для  родини.

Здогадались,  що  в  руці?
Кольорові  олівці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285148
дата поступления 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011


Ниагара

Я быть хочу с тобой

Не  нужно  так!  Прошу  -  остановись!
Я  ведь  и  так  почти  уже  разрушена.
Так  часто  приходилось  падать  вниз
Мне  с  высоты  немого  равнодушия!

Так  часто  доводилось  быть  одной,
Непонятой,  неслышной,  невезучею,
Но  чаще  понимающе-немой
И  ждущей  исключительного  случая.

Меня  так  методично  эта  жизнь
Отучивала  от  своей  романтики,
Показывая  -  принцы  извелись,
Все  обещанья  -  это  просто  фантики!!!!

И  незаметно  так,  но  все  же  я,
Смирившись,  успокоившись  ,  поверила
И  стала  жить  уже  не  для  себя,
Иллюзии  похоронив  уверенно.

Теперь  есть  ты!  И  разуму  с  душой
Приходится  борьбу  вести  без  устали....
Не  уходи!  Я  быть  хочу  с  тобой
Лишь  снова  научи  ,  как  жить  безумствами!

Наталья  Козак
́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285027
дата поступления 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Віталій Назарук

Прощання і надія

А  журавлі  зажурено  летять,
До  болю  туга  серце  огортає.
Чи  всі  вони  повернуться  назад,
Ніхто  із  них  сьогодні  ще  не  знає.

Земля  чужа  пригріє  від  зими,
Накормить,  хоч  не  так,  як  в  себе  вдома.
І  журавлі  летять,  махаючи  крильми,
Що  кожен  помах,  то  все  більша  втома.

Мої  хороші,  залишіть  «курли»,
Цю  пісню  берегтиму  цілу  зиму.
Ви  до  весни,  щоб  сили  зберегли,
Щоб  знов  почув  я  пісню  журавлину.

Журавлики  мої,  передвісники  весни,
Вас  проводжаю  у  далекий  вирій.
Лише  тоді,  як  долетить  «курли»,
Я  оживу  і  буду  знов  щасливий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284834
дата поступления 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Борис Верховцев

Отчего поэту жить тяжело

Отчего  поэту  жить  тяжело?
А  поэту  тяжело  оттого,
Что,  чего  б  ему  на  ум  ни  взбрело  -
Всё  написано  уже  до  него.

В  муках  создан  древнерусский  сюжет  -
Вот  уж  критики  от  злости  сгорят!
Отправляет.  Получает  ответ:
"Извините,  не  пойдёт.  Плагиат.

Стих  неплох,  но  глуповат  и  бескрыл,
И  со  временем,  увы,  не  в  ладу:
Эту  тему  ещё  Нестор  раскрыл
В  однатысячастотретьем  году".

Но  сдаваться  наш  поэт  не  привык
И  опять  его  выводит  перо
Про  природу,  про  рассвет,  про  родник,
Про  сочувствие,  про  мир  и  добро.

Отсылает.  Отвечают:  "Ну,  что  ж...
Тут  стилистика    -  классический  Фет.
И  к  тому  же  -  не  поймёт  молодёжь.
И  к  тому  же  -  проблематики  нет."

"Проблематики  хотите?  Ну-ну!,"  -
Распаляется  несчастный  пиит.
Две  поэмы  выдаёт  про  войну
И  одну  -    про  резистентный  рахит.

Отвечают:  "Оплошали  и  тут...
Слог,  конечно,  интересный,  живой,
Но  напомнил  чем-то  пушкинский  труд
Про  полтавский  замечательный  бой".

А  поэт,  похоже,  -  крепкий  орех,
Ты  на  психику  его  не  дави!
Сочиняет,  предвукашая  успех,
О  святой  и  бесконечной  любви.

Но  и  с  этим  -  от  ворот  поворот:
"Узко  смотрите,  товарищ,  на  мир!
Вам  любовью  не  растрогать  народ  -
Здесь  прошёл  уже  великий  Шекспир!".

Проклинает,  седовласый  как  лунь,
Рифмоплёт  свои  унылые  дни:
Всё  пропахано,  куда  ты  ни  плюнь,
Всё  изъезжено,  куда  ты  ни  ткни...

Всё  охвачено  настолько  давно,
Что  хоть  вешайся  на  первом  столбе.
И  поэту  остаётся  одно:
Сочинять  об  уникальном  себе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284831
дата поступления 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Ниагара

Храм грядущих надежд

Мне  снилось  -  бродила  я  в  городе,
Распластанном  в  мраке  руин.
Где  властвовал  царственным  холодом
Безмолвный  покой-господин.

Разбитых  иллюзий  кварталами  
Гуляла  тоски  чернота,
Взвывая,  лилась  тонкой  жалобой
Несказанных  просьб  немота.

Разрушены  все  до  фундамента
Прекрасные  в  прошлом  мечты
И  взорваны  кем-то  безжалостно
Надежд  подвесные  мосты.

Обвиты  лозою  забвения
Обломки  несбывшихся  снов
И  тонет    в  потоке  сомнения
Реальность  прошедших  часов.

И  сердце  сжималось  в  отчаяньи,
Огнем  выгорало  до  тла,
Как-будто  в  бессильной  печали  я
В  руинах  лежала    сама...

В  агонии  биться  бессмысленно  !
За  все,  что  схоронено  там,
Во  имя  всех  тех  ,  кто  не  выстоял,
Грядущих  надежд  строю  храм!

Наталья  Козак

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284825
дата поступления 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011


kulbabka

Ранок в осінньому лісі

Благословенна  позолота  дня!
Яка  краса  у  цій  ранковій  тиші!
До  водопою  білого  коня
Багряна  осінь  напувати  вийшла.

Між  гострих  круч  заплутався  струмок,
Немов  дівча  грайливою  косою,
І  обважнілий  різьблений  листок,
Що  заіскрився  чистою  росою,

Немов  сльозою,в  прОсвітку  затерп,
Упав  на  ліжник  вовняного  моху.
І  промінь  сонця  розітнув,мов  серп,
Цю  прохолоду  вранішнього  льоху.

Ударив  запах  свіжої  смоли,
Немов  бальзам  цілющий  по  оскомі,
І  натрусили  росяних  перлин
Дрімучі  сосни  осені  за  комір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата поступления 04.10.2011
дата закладки 06.10.2011


Борода

Рай

Стою  -  де  сонце  вперлось  в  небокрай...
Десь  там,  далеко  славнозвісний  рай
та  не  усім  туди  яснить  дорога
і  чи  від  нас  залежить,  чи  від  Бога  -
щоби  туди  заглянуть  хоть  за  край.

Хтось  так  придумав:  щоб  попасти  в  рай
то  треба  всім,  хто  в  черзі,  поклонитись,
не  просто  так,  щоб  щиро  помолитись
наодині,  а  привселюдно,  тай
щоб  всі  ще  й  посміялись:  «Гай,  гай,  гай...»

Cтояв  і  думав  -  а  хіба  то  рай?!!!
Де  кожен  так  й  норовить  укусити,  
де  треба  в  чергу  дозволу  просити,
а  поруч  цвіт  й  весни  щирий  розмай!
...десь  там  далеко...та  хіба  то  рай?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284609
дата поступления 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011


Радченко

**И останавливать не стану

Теперь  не  пожалею,  не  прощу
И  больше  останавливать  не  стану.
Без  слёз,  без  крика  -  просто  отпущу,
Улыбкою  закрыв  глаза  обману.

Открою  настежь  двери,  а  сама...
Уйду  я  в  комнаты  давно  пустые.
Остановились  стрелки  на  часах,
Что  отмеряли  счастья  дни  скупые.

Так  тихо  в  нашем  доме  и  сверчок
В  углу  на  скрипке  не  играет  звонко.
Я  телефонный  отключу  звонок...
И  вдруг  расплачусь  горько,  как  девчонка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284249
дата поступления 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Мазур Наталя

*Бусы

(Источник  вдохновения  -  И.  Бродский  "Колечко")


Дай  мне,  молю,
Жизнь  всю  мою
Выплакать  с  причитаньем.
Чистой  слезой
Вылить  с  тоской
Тяжкие  вздохи  рыданьем.

Слезы  и  плач
В  бусинки  спрячь.
Пусть  там  хранятся  вечно.
В  час  ночной  ты
Бусы  сплети,
И  мне  подари,  конечно.

Вскоре  зима,
В  гости  сама
К  нам  прилетит  под  утро.
Замерзнет  тогда
Слеза,  как  вода,
В  бусах  став    перламутром.

Выйду  во  двор,
Вязью  узор
Тропками  между  домами.
Бусы  порву,
Брошу  в  снегу.
Пусть  собирает  зима  их.

01/10/2011
дорогой  во  Львов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284096
дата поступления 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011


Тамара Шкіндер

Намалюй мені дощ… (автор музики Віктор Ох)

Намалюй  мені  дощ,  подаруй  мені  зливу,
Намалюй  мені  ніч,  де  були  ми  щасливі.
Намалюй  мені  грім,  запали  блискавицю,
Світлий  спалах  грози  поклади  на  десницю.

Зупини  дивну  мить,  принеси  як  дарунок,
Той  омитий  дощем  спраглих  уст  поцілунок,
Як  солодкий  нектар,  що  п’янить  до  безтями,
Намалюй  божий  дар,  збережи  дивну  пам'ять.

Закарбуй  назавжди  чистий  дотик  любові  ,
На  вівтар  поклади  щастя  в  кожному  слові.
Піднеси  до  небес  незрівнянне  кохання  -
То  є  чудо  з  чудес  наша  зустріч  остання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
дата поступления 29.05.2011
дата закладки 03.10.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Тамари Шкіндер (Серафими) :: Намалюй мені дощ…

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297


 Намалюй    мені    дощ,    подаруй    мені    зливу,
 Намалюй    мені    ніч,    де    були    ми    щасливі.
 Намалюй    мені    грім,    запали    блискавицю,
 Світлий    спалах    грози    поклади    на    десницю.

 Зупини    дивну    мить,    принеси    як    дарунок,
 Той    омитий    дощем    спраглих    уст    поцілунок,
 Як    солодкий    нектар,    що    п’янить    до    безтями,
 Намалюй    божий    дар,    збережи    дивну    пам'ять.

 Закарбуй    назавжди    чистий    дотик    любові    ,
 На    вівтар    поклади    щастя    в    кожному    слові.
 Піднеси    до    небес    незрівнянне    кохання    -
 То    є    чудо    з    чудес    наша    зустріч    остання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283980
дата поступления 02.10.2011
дата закладки 03.10.2011


Evgenij_Kedrov

Я не люблю похабщину и серость

Я  не  люблю  похабщину  и  серость,  
Дешевый  гонор,  голый  выпендреж,  
Трусливый  лик  за  маской  смелой,  
Корысть,  неискренность  и  ложь,  

Всех  под  себя  скорей  гребущих,  
Чванливый  весь  чиновный  люд,  
За  своей  выгодой  бегущих,  
Отряды  и  стада  хапуг,  

Из  щелей  всех,  что  лезут  к  власти,  
Клешнею  как  веслом  гребя,  
С  огнем  в  глазах,  огромной  страстью  
Все  загребая  под  себя…  

Стоят  иконки  в  кабинетах  
Портреты  первых  лиц  страны,  
Но  ничего  святого  нету,  
При  том,  в  подвалах  их  души...  

Я  не  люблю  людей-животных,
Инстинктом  движимых  своим,  
Нечистоплотных,  тухлопотных  
В  метро,  трамваях  городских..  

Грызущих  семечки  в  театрах,  
И  жрущих,  чавкая  поп-корн,  
И  гадящих  в  своих  парадных  ,
И  бьющих  стекла  своих  школ,  

Уничтожающих  деревья,  
На  клумбах  режущих  цветы,  
И  не  имеющих  почтенья  
К  символике  своей  страны,..  

Кто  государство  свое  хаит,  
Во  злобе  пеной  исходя,  
И  естеством  ничтожным  марит  
Отдать  в  чужую  власть  тебя,  

Моя  родная  Украина,  
Не  убыло  врагов  твоих,  
Быстрее  набирайся  силы  
Пока  их  голос  еще  тих!..

Я  не  люблю  бредовых  текстов  
Заполонившей  все  попсы,  
Трусов  поющих,  сладких  перцев  
Пренизкопробной  всей  шпаны,  

Я  не  люблю  души  нечистой,  
Защитников  людей  убийц,  
На  вид  пристойных  и  приличных,  
Волающих  в  свою  корысть  

За  это  племя  нелюдское  
Во  всю  всей  глотки  своей  ширь,  
Сменявших  совесть  на  простое,  
Бабло  хрустящее,  на  пыль...  

Я  не  люблю  людей  продажных,  
Кто  поступиться  готов  всем,  
Бумажкою  влекомых  красной,  
При  том,  как  раньше,  жить  затем,..  

Я  не  люблю  ораторов  слюнявых,  
С  трибун  вопящих,  шлепая  губой,..  
Мне  рожи  их,  Ей-Богу,  не  по  нраву,  
И  речи,  что  пропитаны  брехней!..

Политикам  мне  верить  надоело,  
Они  лишь  знают  выгоду  свою,  
Валюта,  золото  -  их  цели,  
И  я  их  всех,  Ей-Богу,  не  люблю...  

Они  толпятся  все  вокруг  корыта,  
Что  доверху  наполнено  деньгой,  
Хлебая  из  него  сурлом  немытым  
И  в  дождь,  и  в  слякоть,  и  в  мороз,  и  в  зной...  

Конечно  же  бывают  исключенья,  
Я  даже  знаю  тех  святых  людей,  
Но  мало  их,  так  мало,  без  сомненья,  
Во  всей,  во  всей,  во  всей  стране  моей...  

Но,  как  же  хочется,  чтоб  все  так  изменилось  ,
Чтоб  справедливо,  честно  было  все,  
О,  дай  нам  Боже,  дай  же  нам  на  милость  
То  сотворить  ума  еще,  еще!  

15.06.2008  (  на  Троицу)  

©  Евгений  Кедров,  2010
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-175493/20101022

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283891
дата поступления 02.10.2011
дата закладки 03.10.2011


Evgenij_Kedrov

Надежда, Вера и Любовь

Надежда,  Вера  и  Любовь  -
Всегда  со  мною,  Вы,  девчонки,
И  с  Вами  я  всегда  душой
Мои  любимые  сестренки
                               
Без  Вас  ни  шагу  не  ступил
Везде  и  всюду  только  вместе
Без  Вас  не  хватит  моих  сил
И  Вам  пою  я  эту  песню
                               
Мои  соратницы,  подружки
За  все,  за  все  спасибо  Вам
За  то,  что  в  трудные  минуты
Не  брошен  Вами,  что  не  сам
                             
Я  остаюсь  с  любой  невзгодой
Поддержка  Ваша  так  нужна
С  ней  я  в  любую  непогоду
Не  промокаю  никогда
                             
С  ней  достигаются  все  цели
Сдаются  крепости  всегда
С  ней  вьюги  не  страшны,  метели
И  все  берутся  города
                           
Земной  поклон,  мое  спасибо,
И  благодарность  Вам  моя
Мои  любимые  сестрицы,
Люблю  Вас,  Вами  горжусь  я

Дай  Бог,  всегда  держаться  вместе
Здоровья,  жизненных  Вам  сил,
Чтоб  путь  Ваш  ясен  был  и  светел,
Чтоб  нас  никто  не  разлучил!


©  Евгений  Кедров,  2009
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-126846/20091128

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240736
дата поступления 13.02.2011
дата закладки 03.10.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Борода :: КОЗАЦЬКА

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283639  


 Як    ішов    я    у    похід
 спекла    жінка    свіжий    хліб.
 –  То,    –    каже,    –    тобі,    мій    милий,
 щоби    вдосталь    було    сили,
 щоби    завше    рушив    ситим
 вороженьків    бити!
 Ех,    лихо    –    не    біда,
 вороженьків    бити!

 Тільки    виїхав    у    яр
 стрітив    надцять    яничар,
 наче    мухи    на    обід,
 злетілись    на    жінчин    хліб,
 пов"язав    поганців    вправно,    
 привів    отаману!
 Ех,    лихо    –    не    біда,
 привів    отаману!

 Хвалив    мене    отаман,
 ковтав    слину    бусурман,
 а    я    помеж    побратимів
 розділив    свою    хлібину:
 –  Стережися,    враже    клятий,
 будемо    карати!
 Ех,    лихо    –    не    біда.
 будемо    карати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283903
дата поступления 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011


Борода

УКРАЇНО МОЯ на музику Віктора Оха

Україно  моя,  рідна  земле,  мій  краю
із  далеких  країв  я  до  тебе  лечу.
Із  далеких  країв  я  до  тебе  вертаюcь
і  літами  за  гріх  свій  синівський  плачу.

Україно  моя,  безталанная  мати
чи  ж  ростила  на  те  своїх  блудних  синів
чи    купала  на  те  їх  в  ромашці  і  м"яті,
щоб  тепер  виглядать  із  чужинських  країв.


Україно  моя,  мій  любистковий  краю,
золотії  поля  у  вінку  споришу.
Із  далеких  орбіт  зорі  з  неба  згортаю
і    в  намисто  із  них  тебе  вбрати  спішу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283857
дата поступления 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011


Evgenij_Kedrov

Сердце, сердце не стучи так часто (женский романс)

Сердце,  сердце  не  стучи  так  часто,
Дай  моей  груди  хоть  раз  вздохнуть,
Не  теки  слеза  моя  напрасно,
Мне  Тебя,  наверно,  не  вернуть…
                                                             
Ты  ушел,  захлопнув  громко  двери,
Растворился  вечером  во  тьме…
Не  восполнит  мне  никто  потери
И  замены  не  найти  Тебе…
                                                                                                     
Что  же  мы  с  Тобою  натворили?
Как  же  друг  без  друга  теперь  жить?
Помнишь  Ты,  как  счастливы  мы  были?
Что  же  теперь  делать,  как  нам  быть?
                                                                                                                         
Кто  еще  так  ласково  обнимет?
Кто  же  сможет  так  поцеловать,
Исцелит  и  боль  руками  снимет,
Сможет  кто,  как  Ты  меня  понять?..
                                                               
Кто  еще  меня  так  обогреет,
Распалит  как  Ты  своим  теплом?..
Кто  же  мою  душу  так  согреет?..
Ком  у  горла,  не  хватает  слов…
                                                               
Я  Тебя  забуду,  я  забуду,
Выброшу  из  сердца  на  совсем
Больше  вспоминать  Тебя  не  буду,
Я  смогу,  смогу  на  радость  всем!
                                                               
Пусть  вздохнут  завистники  спокойно
Пусть  подругам  будет  хорошо
Ничего,  я  вытерплю,  пусть  больно
Я  смогу,  смогу  Тебе  на  зло!
                                                               
Я  Тебя  теперь  возненавижу!
Кто  такой  Ты,  кто,  скажи,  ну  кто?
Слёзы  льют,    я  ничего  не  вижу
Я  смогу,  смогу  себе  на  зло!
                                                               
Я  ведь  сильная!  А  слезы  льют  и  катят,
В  горле  ком,  дышать  я  не  могу,
Не  могу  я,  сил  моих  не  хватит,
Боже  мой,  как  я  Тебя  люблю!..


©  Евгений  Кедров,  2009
Свидетельство  о  публикации:  №  6963-126794/20091128

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235131
дата поступления 16.01.2011
дата закладки 02.10.2011


Радченко

*Як мало треба у житті

Багато  й  мало  треба  у  житті:
 Кохання,  сонце,  посмішку  дитини,
 Щоб  тихо  сніг  кружляв  і  йшли  дощі
 І  літа  бабиного  погляд  синій.

 Щоб  не  пустіла  батьківська  хатина,
 Онукам  й  дітям  серце  віддавать.
 Щоб  бур’яном  не  заросла  стежина,
 Повинен  ти  усе  запам"ятать.

 Повинен  ти  в  своє  майбутнє  вірить
 Й  онукам,  й  дітям  віру  донести.
 Життя  стежину  добротою  мірять,
 Не  спалювати  поспіхом    мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187175
дата поступления 01.05.2010
дата закладки 01.10.2011


Любов Іванова

ДАРЕМНО СПОДІВАЛАСЬ….

Даремно  сподівалась,  що  ти  мій..
Не  мій..  Не  мій!  Звучить,  як  вирок  долі
Вже  не  реальність  -  тінь  рожевих  мрій,
бажань  шматочки,  від  зневіри  кволі..

Я  марно  сподівалась..  Все  дарма..
Дарма..  Дарма!  Змиряюсь  у  покорі..
Лишень  гірчить  в  душі  самообман..
Все  розчинилось  у  життєвім  морі.

Я  марно  сподіваюсь?  Знов  і  знов,
не  відпускає    втомлена  надія..
Тускніють  барви,  а  моя    любов
яскравим  світлом  досі  пломеніє..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11110014231

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283759
дата поступления 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011


Віталій Назарук

Спасибі, щастя

Спасибі,  щастя,  за  твою  любов,
За  те,  що  все  життя  мені  дивилось  в  очі.
Хоча  від  смутку  закипала  кров,
В  моїм  житті  тебе  хтось  напророчив.

І  друзів  по  житті  знаходив  я  завжди,
Які  шматочком  хліба  діляться  й  понині.
І  говорили  часто:  не  тужи,
Пишайся,  що  родивсь  на  Україні.

З  коханою  мене  звело  життя
І  щастя  у  сім’ї  запанувало.
Вродився  син  –  кровиночка  моя,
І  двоє  внучків,  поки  –  що  їх  мало.

Щасливий  тим,  що  бачу  білий  світ,
Що  зранку  поспішаю  на  роботу.
Щасливий  був  я  протягом  всіх  літ,
Життю  радію,  хоч  і  є  турботи.

Спасибі,  щастя,  не  залиш  мене,
Я  іншого  на  знаю  і  не  бачу…
І  будь  таке,  яке  ти  в  мене  є,
Даруй  здоров’я,  усмішку,  удачу!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283719
дата поступления 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011


Андрій Мигорович

Як в юності

Бувають  поглядом
Слова  сполохані  -
Коли  два  серця  ще
Ледве  закохані.

Легенький  дотик  рук  -
І  засоромились,
Зі  см́аком  чужих  губ
Пора  знайомитись.

Здається,  діти  ще  -
В  дорослих  граються,
Порад  бувалих  вже  
Не  дослухаються.

А  далі  -  гострий  біль
Розлуки  першої,
І  крах  дитячих  мрій:
Урок  завершено.

А  потім  будуть  знов
Прощання  й  зустрічі  -
Та  старші  на  любов
Стаєм,  як  в  юності.

І  кожен  раз  серця
Стають  черствішими,
Коли  лишається
Любов  колишньою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283705
дата поступления 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011


Мазур Наталя

Ты опоздал

Я  воспевала  тебя  песнями,
Ты  не  слыхал.
Я  наполняла  тебя  мыслями,
Ты  расплескал.
Звала  тебя  из  темноты  ночей,
Ты  же  стоял.
Я  рассказала  о  любви  своей,
А  ты  молчал.
Я  отдавалась  тебе  полностью,
Ты  отвергал.
Пыталась  быть  для  тебя  совестью,
Ты  потерял.
Я  предлагала  свою  преданность,
А  ты  не  брал.
Я  рассыпала  свою  трепетность,
Ты  растоптал.
Стонала,  плакала  от  горести,
Ты  убегал.
Я  все  ждала  тебя  в  покорности,
..........
Ты  опоздал!

30.09.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283656
дата поступления 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 12 (Борода, insolito)

(З  Вікіпедіїї:  "Кадриль"  танець  для  чотирьох  пар.  Виник  у  Франціїї в  19  столітті.  Був  дуже        популярним  в  Україні.)

Борода  

ФРАНЦУЗЬКИЙ  ТАНЕЦЬ

Гей,  музико,  чом  замовк?!
Навчимо  гулять  зірок,
та  не  шейк  й  сучасний  рок  –
підемо  в  танок!
Навчимо  гулять  зірок,
та  не  шейк  й  сучасний  рок.
Гей,  музико,  чом  замовк?
підемо  в  танок!

Згадаємо  французький  танець
та  затанцюємо  з  тобою.
Нам  місяць  в  небі  грати  стане,
співатимуть  яскраві  зорі.

Гей,  музико,  чом  замовк?!
Навчимо  гулять  зірок,
та  не  шейк  й  сучасний  рок  –
підемо  в  танок!
Навчимо  гулять  зірок,
та  не  шейк  й  сучасний  рок.
Гей,  музико,  чом  замовк?
підемо  в  танок!


Ми  зачаруємо  світанок,
ми  розшевелимо  зірницю
зіткає  промінь  нам  серпанок,
де  ходять  мрії-танцівниці.


========================

                     insolito

     КАДРИЛЬ


 Я  стою  на  вулиці,
 А  погода  хмуриться.
 Я  стою  на  вулиці
 Вже  хвилин  зо  п'ять.
 Десь  музика  журиться,
 Голубки  цілуються,
 Я  ж  тебе  запрошую
 Танець    станцювать.

 А  ти  коханий  все  не  приходиш,
 Мій  розум  знову  по  колу  водиш.
 Зустріну  вечір  в  сльозах  без  тебе!
 Та  не  радій!    Прошу,  не  треба…

 Я  стою  на  вулиці.
 Ніч  до  зірки  тулиться.
 Я  стою  на  вулиці.
 І  вогні  горять.
 Долі  знову  парами
 Без  кінця  цілуються.
 Я  ж  тебе  запрошую
 Танець  станцювать.

 Де  ж  те  кохання?  Все  не  приходить.
 Розтанув  вечір  і  сонце  сходить.
 Кадриль  замовкла.  Затихли  ноти.
 А  я  чекаю,  чекаю  вкотре.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283648
дата поступления 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011


Борода

КОЗАЦЬКА на музику Віктора Оха

Як  ішов  я  у  похід
спекла  жінка  свіжий  хліб.
-То  -  каже  -  тобі,  мій  милий,
щоби  вдосталь  було  сили,
щоби  завше  рушив  ситим
вороженьків  бити!
Ех,  лихо  -  не  біда,
вороженьків  бити!

Тільки  виїхав  у  яр
стрітив  надцять  яничар,
наче  мухи  на  обід,
злетілись  на  жінчин  хліб,
пов"язав  поганців  вправно,  
привів  отаману!
Ех,  лихо  -  не  біда,
привів  отаману!

Хвалив  мене  отаман,
ковтав  слину  бусурман,
а  я  помеж  побратимів
розділив  свою  хлібину:
-Стережися,  враже  клятий,
будемо  карати!
Ех,  лихо  -  не  біда.
будемо  карати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283639
дата поступления 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Тамари Шкіндер (Серафими) :: Осені протуберанці

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282853

 О,    світла    осені    печале,
 Торкнешся    серця    ще    не    раз.
 Бо    горобинові    корали
 Принадніші    усіх    прикрас.

                                   Приспів.
 Осінній    смуток    серце    крає...
 Ми  -  долі    непростої    бранці.
 То    не    кохання    завмирає.
 Це  -  осені    протуберанці.

 Складає    вересень    рядками
 Осінніх    дум    бурхливий    плин.
 Земля    ще    пахне    чебрецями,
 Дивує    стразами    ожин.

 Запалює    свічки    шипшина,
 Де    так    ряснів    рожевий    цвіт.
 Що    безпорадно    й    долечинно
 Тобою    затулив    весь    світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283477
дата поступления 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011


MERSEDES

Твої листи…

Рукою  списані  твої  листи,
Коли  читала  їх,  тремтіли  губи.
Лягали  ніжно  так  слова  твої,
У  них  ти  пригортав  мене  й  голубив.

І  серце,  моє,  билось  кожен  раз,
Як  з  хвилюванням  відчиняла  скриньку.
Світились  очі  й  не  було  образ,
Коли  розповідав  ти  про  любов  велику.

Читала  їх  і  з  ними  я  жила,
Минали  дні  і  ночі  у  чеканні.
Тобі  коханий  вірність  берегла,
В  твоїх  листах  купалась  у  коханні.

Мої  листи  летіли  за  кордон,
Де  йшли  бої,  де  молодість  вбивали.
А  у  душі  неспокій  й  снився  сон,
Що  ти  поранений  -  тебе  спасали...

Я  прокидалася  від  того  сну,
Навколішки  ставала  перед  Богом.
Прошу  тебе  нам  подаруй  весну,
Щоб  ми  зустрілись  знов  біля  порогу.

Читаю  знову  зболений  твій  лист,
В  сльозах  цілую  кожну  твою  букву.
Живий,  радію...  Осінь...  Падолист...
Зима...  Весна  зігріє  ту  розлуку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283402
дата поступления 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 8 (Борода)

Борода

     ТІЛЬКИ    МИ

Тільки  ти  –
наче  ранняя  весна,
тільки  ти  –
мені  радість  принесла,
тільки  ти  –
спраглий  первоцвіт,
тільки  ти  –
зчарувала  світ!

Тільки  ти  –
дарував  мені  любов,
тільки  ти  –
зможеш  те  зробити  знов,
тільки  ти  –
снишся  по  ночах.
тільки  ти  –
вогник  у  очах!

Тільки  ми  –
як  залізо  і  руда,
тільки  ми  –
наче  річка  і  вода,
тільки  ми  –
небо  і  земля,
тільки  ми  –
ти,  любов  і  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282103
дата поступления 22.09.2011
дата закладки 29.09.2011


Борода

ТІЛЬКИ МИ на музику Віктора Оха (мелодія 8)

Тільки  ти  -
наче  ранняя  весна,
тільки  ти  -
мені  радість  принесла,
тільки  ти  -
спраглий  первоцвіт,
тільки  ти  -
зчарувала  світ!

Тільки  ти  -
дарував  мені  любов,
тільки  ти  -
зможеш  те  зробити  знов,
тільки  ти  -
снишся  по  ночах.
тільки  ти  -
вогник  у  очах!

Тільки  ми  -
як  залізо  і  руда,
тільки  ми  -
наче  річка  і  вода,
тільки  ми  -
небо  і  земля,
тільки  ми  -
ти,  любов  і  я!



Прошу  поділитися  враженнями  з  автором  музики  -  Віктор  Ох,  мелодія  8

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283371
дата поступления 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 11 (Ліоліна )

Ліоліна    

       Джаз  дощових  краплин

 Вийди  за  поріг,
 Там  вже  дощик  стих,
 Там  вже  вітер  стих.
 Сміється  Місяць  юний.
 Вийди  за  поріг  –  
 Він  нас  підстеріг,
 Всміхнений,  застиг.
 Чіпляє  вітер  струни.

   Я  буду  там,  де  є  твої  сліди.
   Візьми  мене  в  полон
   Своєю  бранкою,  і  назавжди,
   У  жар  твоїх  долонь.

     Запроси  на  танець,  тихий  джаз  краплин.
     Чи  то  дощ,  чи  думка  тихо  в  шибку  б'ється.
     Закружляй  так  ніжно.  Дощових  перлин  
     Пісні  зачарованої  плин.

 Казка  ця  –  твоя.
 Крутиться  Земля,
 З  Місяцем  кружля.
 Вселивсь  у  серце  спокій.
 Ти  –  любов  моя.
 Я  –  любов  твоя.
 Вдвох  нас  окриля
 Кохання  яснооке.

   Ми  будемо  удвох  –  лиш  я  і  ти  -
   Росою  у  траві
   І  сонцем  серед  хмар.  Палай,  світи,
   Моя  любов  в  тобі.

     Блискавка  між  гіллям.  Запах  абрикос.
     Босоногі  мрії  –  в  джазі  без  утоми.
     Ми  у  танці  –  разом.  Зливи  –  відголос
     І  бурчання  грому.  Наш  цей  джаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283299
дата поступления 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011


Мазур Наталя

*Исход сентября

Затуманились  очи  печально,
Отступил  безмятежный  покой.
Услыхала  вчера  я  случайно  -
Говорил  о  любви  ты  с  другой.

Дикий,  бешеный,  яростный,  шалый
В  мысли  врезался  ревности  конь.
Голос  весел  был  твой,  хоть  усталый  -
Обещал  ты  ей  в  сердце  огонь.

Стало  холодно,  зябко,  тревожно
На  исходе  всех  дней  сентября.
Больно  так,  что  терпеть  невозможно...
Горько  знать,  что  поверила  зря...

29.09.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283302
дата поступления 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011


kulbabka

Осінній блюз

Музика  Віктора  Оха.


Цей  падолист  вибагливим  санскритом
Ліг  на  пергамент  теплої  душі.
В  холодну  зиму  хвіртку  привідкрито,
Вже  докурила  осінь  спориші.

І  погасила  люльку  почорнілу,
Багряний  плед  згорнула  у  сувій,
Ранковим  блюзом  вдарила  по  тілу,
Корицею  обсипалася  з  вій...

І  розчинилась  у  горнятку  кави.
Зухвалий  вітер  вдерся  на  балкон,
З-під  капелюха  глянувши  лукаво,
Він  затрубів  щосили  в  саксофон.

І  від  дощів  осінніх  потемнілу
Зронила  вільха  мідну  пектораль.
Глінтвейном  теплим  вилилась  на  тіло
І  потекла  під  шкірою  печаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата поступления 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011


Анатольевич

Словоблудие. (На

Памяти  И.  И.

Бормотание,    чернословие,
Говорлив    февраль,    языкат.
Во    дворе    дрова,    на    дровах    права    -
Байство    красное,    как    закат.
Православие,    славасловие.
Смерти    нет,    есть    покой,    покой!
У    меня    лишь    одно    условие:
-    Упокой,    Господь,    над    рекой.
На    дворе    снега,    на    снегу    слога,
Слоган    нынешний    -    Трын-трава!
Морду    подниму,    опущу    рога,
Не    растет    еще    мурава.
И    трублю    теперь,    и    зову    весну,
Чтоб    в    тетради    взошли    стихи!
А    как    смертным    сном    я,    Господь,    усну,
Отпусти    и    мои    грехи.

ID:  242486
Рубрика:  Вірші,  Філософська  лірика
дата  надходження:  21.02.2011  17:36:25
©  дата  внесення  змiн:  21.02.2011  22:52:29
автор:  J.  Serg

               СЛОВОБЛУДИЕ.
Рукоблудие,  словоблудие...
Говорлив  ты,  Толян!  Начудил!
У  меня  в  голове  -  умоскудие,
но  держусь  из  последних  сил!
Раз  зудит  во  лбу  -  знать  ростут  рога,
(или  дума  сквозь  череп  прёт?)
На  снегу  трава  -  не  пойму  слоган!
Вот  тупой!  Прямо  зло  берёт!
Раззудись  плечо  -  окроплю  тетрадь,
может  за  ночь  стишок  взойдёт?
Бог!  Прости  грехи!  Буду  вам  читать-
кто  поймёт  -  тот  с  ума  сойдёт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282228
дата поступления 23.09.2011
дата закладки 28.09.2011


Віталій Назарук

Відродимо Січ

Козацька  слава  і  по  нині  
Крокує  ще  по  Україні
І  часто  чуємо  ми  річ
Про  славну  Запорізьку  Січ.
Гетьманську  владу  ми  любили
Від    Скалозуба    до  Могили,
Про  Хмеля    ми  пісні  співали,
Мазепи  славу  пам’ятали
Про  тих,  хто  ще  з  маленьких  літ,
Землі  своїй  залишив  слід,
Бувало  падав,  помирав,
Але  народу  не  продав…
А  коли  ворог  на  поріг  -
Ставав  до  бою,  хто    як  міг.
Козак  народу  вмів  служити,
Лише  для  нього  мусив  жити.
Обов’язки  він  знав  свої
І  був  господар  на  землі.
Хоч  мав    полатаний  кожух,
Та  в  нього  жив  козацький  дух.
Нам  варто  відродити  Січ,
Щоб  кожен  день  і  кожну  ніч
Шановні  наші  депутати
Про  свій  народ  змогли  подбати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283039
дата поступления 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 10 (Борода)

Борода

     РАНОК  В  ДОРОЗІ

Cіре  шосе  підморгує,  
сіре  шосе  всміхається.
Ранок  стає  над  обрієм,    
росами  вмивається.
 Потужні  фари  проганяють  темні  тіні.
 Шиплять  колеса,  атакуючи  асфальт.
 Окрім  тунелю  з  світла  й  білосніжних  ліній,
 тривожна  ніч  усе  залила,  як  базальт.
     А  за  склом  поблискує  капот,
     а  за  поворотом    –  поворот,
     а  за  нескінченістю  доріг
     на  траві  сліди  від  твоїх  ніг.

Cіре  шосе  підморгує,  
сіре  шосе  всміхається.
Ранок  стає  над  обрієм,  
росами  вмивається.
 Двигун  вбирає  рештки  залишків  туману.
 Зоря  ранкова  розбудила  небокрай.
 І  кілометри  закрутились  на  кардані.
 Заграв  світанок  в  небі,  наче  водограй.
     А  за  склом  поблискує  капот,
     а  за  поворотом  –  поворот,
     а  за  нескінченістю  доріг
     на  траві  сліди  від  твоїх  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283059
дата поступления 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011


Борода

ТІЛЬКИ СКАЖИ МЕНІ на музику Віктора Оха

Де  то  ти  ходиш?  Де  то  ти  бродиш?
Де  ти  блукаєш  доле  моя?
Синії  води,  примхи  погоди
вкрали  компАс  із  мого  корабля.

Тільки  скажи  мені  ти.
тільки  скажи  мені
котрий  обрати  вітер
з  рози  вітрів.

Скільки  ще  в  морі,  в  воднім  просторі
марити,  люба,  островом  мрій?
скільки  чекати  доки  фарватер
мене  приведе  в  бухту  надій?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283049
дата поступления 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 7 (Мазур Наталя, Борода)

Мазур  Наталя

       ТИ    ДО  МЕНЕ    ПРИЙДИ

Ти    до    мене    прийди,    як    заграє    світанок.
 Ти    до    мене    прийди,    коли    сонце    встає.
 Теплий    потиск    руки,    зачудований    ранок...
 Ти    кохання    моє!    Ти    кохання    моє!

 Ти    до    мене    прийди,    коли    сонце    в    зеніті.
 Ти    до    мене    прийди,    хай    все    бачить    село.
 Поцілуй,    пригорни,    щоб    в    обіймах    зігріти,
 Що    би    там    не    було!    Що    би    там    не    було!

 Ти    до    мене    прийди,    коли    сонце    сідає.
 Ти    до    мене    прийди,    наче    подих    весни.
 Давню    мрію    свою,    що    коханням    палає,
 Постелю    в    твої    сни!    Постелю    в    твої    сни!

 Пелюстќи    сон-трави    розкидаю    шовкові,
 Приберу,    як    до    свят,    і    світлицю,    і    дім.
 Я    скупаю    тебе    в    ніжній    хвилі    любові...
 Будеш    завжди    моїм!    Будеш    завжди    моїм!


=========================
 
 Борода

     УКРАЇНО  МОЯ

Україно  моя,  рідна  земле,  мій  краю,
із  далеких  країв  я  до  тебе  лечу.
Із  далеких  країв  я  до  тебе  вертаюcь
і  літами  за  гріх  свій  синівський  плачу.

Україно  моя,  безталанная  мати,
чи  ж  ростила  на  те  своїх  блудних  синів,
чи  купала  на  те  їх  в  ромашці  і  м"яті,
щоб  тепер  виглядать  із  чужинських  країв.


Україно  моя,  мій  любистковий  краю,
золотії  поля  у  вінку  споришу.
Із  далеких  орбіт  зорі  з  неба  згортаю
і  в  намисто  із  них  тебе  вбрати  спішу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281529
дата поступления 19.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Любов Іванова

ПОСТУЧАЛАСЬ ОСЕНЬ. .

Постучалась  осень  вечерком  в  окошко,
потянулась  в  сердцу  золотым  листом.
Но  оно  взмолилось  "Погоди  немножко!
Обойди,  родная,  стороной  мой  дом!"

Постояла  робко,  отошла  несмело,
в  золотых  одеждах,  расписной  парче.
Красотою  рыжей  и  рябиной  спелой
прилегла  у  дома    на  сырой  ночлег..

У  моей  калитки  погости  незримо,
на  тебя  восторгом,  как  вином  плесну..
Улетай  далече  журавлиным  клином.
Без  тебя  останусь  ожидать  весну..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11109265693

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282863
дата поступления 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Мазур Наталя

Істини Божі

Коли  мені  важко  і  серце  у  тузі,
Коли  мене  зрадили  рідні  і  друзі,
Молюся  Ісусу!  Мене  Він  прощає,
І  Духом  Святим  Своїх  істин  навчає.

                           1
Не  брати  чужого    кохання  дещиці,
На  світ  не  дивитись  очима  блудниці,
І  щастя  чужого  шматками  не  рвати.
За  вкрадене  щастя  прийдеться  страждати.

                           2
Не  клясти  сусіда  і  не  обмовляти.
Своїх  ворогів  варто  благословляти.
Та  жити  у  мирі  з  душею  і  тілом,
Слова  власні  завжди  доводити  ділом.

                           3
До  друзів  своїх  не  лукавою  бути,
І  користь,  і  зиск  щодо  них  -  позабути.
Не  заздрити  іншим,  на  них  не  брехати,
І  завжди  із  вірою  правду    шукати.

                           4
Звертатися  вранці  в  молитві  до  Бога,
Була  щоб  щаслива  на  весь  день  дорога.
І  низько  схилятись  в  момент  каяття,
Ввіряючи  в    руки  Ісуса  життя.

                         ***
До  Бога  і  радість  несу  і    печалі,
І  хочу,  щоб,  друзі,  ви  знали  надалі:
Господь  мій  людей  усіх  благословляє,
Всіх  любить,  прощає,  чекає,  приймає.


03-26.  09.  2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282843
дата поступления 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011


Андрій Мигорович

Розмалюй мої сни

Розмалюй  мої  сни
Полум"яними  барвами  осені,
Подаруй  всю  любов,
Що  зігріє  мене  до  весни.
Хай  наповниться  дім
Ненав"язливим,  теплим  затишком,
Наймилішим  для  двох.
Я  прошу  -  розфарбуй  мої  сни

Затанцює  нам  вальс
Листя  в  вихорі  дивних  мелодій;
Осінь  -  пані  сумна,
На  дощеві  заграє  нам  джаз.
Ми  з  тобою  удвох  -
Нам  від  цього  так  тепло  і  радісно.
І  хай  скоро  сніги  -
Але  листя  танцює  нам  вальс.

Ти  мене  обійми
І  зарийся  в  плече  змерзлим  носиком.
Що  нам  вітер-дивак?-
Просто  лютий  провісник  зими.
Я  тобі  прошепчу
Про  любов,  і  зігрію  так  подихом:
Тільки  ти  посміхнись
Й  просто  так  ти  мене  обійми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282709
дата поступления 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Мазур Наталі :: Під звуки румби (V)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280603
Кліп  -  http://youtu.be/ACZRr9fQ-74    (автор  кліпу  Таіра)
[youtube]http://youtu.be/ACZRr9fQ-74[/youtube]

Теплий    вересень    ходить    полями,
 Заглядає    на    пишні    сади.
 В    вирій    літо    летить    журавлями,
 Залишаючи    в    небі    сліди.

 Розмальоване    листя    у    клена,
 Горобина    палає,    мов    жар.
 Лиш    ялиця    струнка    і    зелена,
 І    торкається    кроною    хмар.

 Оксамитом    яскравої    клумби
 Чорнобривці    сплітають    вінок.
 Теплий    вересень    звуками    румби
 Кличе    осінь    барвисту    в    танок.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282706
дата поступления 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Мазур Наталі :: Прилети в мої сни

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281642

Прилети    в    мої    сни,
 У    рожеві,    заквітчані    весни.
 Принеси    лік    душі,
 Що    стомилась    в    безмежжі    шляхів.
 Промовляй    ті    слова,
 Що    забуті    були,    та    воскресли.
 Помолися    за    нас,
 За    прощ́ення    минулих    гріхів.

 Хай    молитва    твоя
 Лине    тихим    зітханням    до    Бога.
 Хай    сльоза    на    очах
 Розплескає    найтяжчу    печаль.
 Хай    від    нині    у    нас
 Буде    тільки    щаслива    дорога,
 На    якій    ми    удвох
 Разом    знайдемо    втіхи    причал.

 Там    зупиниться    час.
 Хто    щасливий    -    живе    поза    часом
 В    ілюзорних    світах
 Зачарованої    таїни.
 Там    звучатиме    Гріг,
 Пісню    Сольвейг    прослухаєм    разом...
 Та    потрібно    лише,
 Щоби    ти    прилетів    в    мої    сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282692
дата поступления 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011


Борис Верховцев

Что моё?

Протянуло  солнце  нити,
К  размышлениям  склоня…
Подскажите,  объясните,
Что  моё  вокруг  меня?

Не  свои  сгибая  ноги,
Я,  аванс  пропив  не  мой,
По  не  собственной  дороге
Не  к  себе  иду  домой.

Не  по  мне  распахлась  роза
В  ботаническом  саду,
Не  со  мной  поёт  Глюкоза
В  наркотическом  бреду.

Не  мои  у  моря  дачки,
И  яхтклуб,  увы,  не  мой,
Не  моей  скупой  подачки
Ждёт  в  метро  глухонемой.

Я  кричу  на  всю  планету  —
Крик  взорвался  и  затих…
Моего  тут  вовсе  нету,
Только  я  да  этот  стих…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282033
дата поступления 22.09.2011
дата закладки 24.09.2011


kulbabka

Осіння злива

Краплинки  розбиваються  об  сходи,
Збігає  з  ринв  холодний  водоспад
І  верби  поставали  струнко  в  ряд,
Принишкли  від  осінньої  негоди.

В  розбиті  шибки  листя  намело,
Старий  рояль  сховався  в  падолисті.
Розсипав  дощ  прозірчасте  намисто
На  пізні  айстри,вигріті  теплом.

І  під  патлату  виноградну  арку
Сховалась  осінь,вкрилась  від  дощів.
Злетілись  в  душу  на  папір  вірші,
Та  вітер  видер  той  пожухлий  аркуш.

І  десь  поніс  в  негоду  дощову,
Над  тихим  ставом  смуток  мій  розвіяв...
Дощинки  заіскрилися  на  віях,
Скотилися  намистом  у  траву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282438
дата поступления 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011


Віталій Назарук

Поверніться назад

Чи  можна  хвилини  я  ті  підберу,
Що  сипались  в  батьківське  серце,  мов  зерна.
Батькам  я  скажу,  як    їх  щиро    люблю,
І  Бога  благаю,  нехай  їх  поверне.  

Щоб  ласку  віддати  і  шану  батькам,
Для  них  у  житті,  я  зробив  дуже  мало.
Тоді  зрозумів,  що  я  борг  свій  віддам,
Коли  їх  на  білому  світі  не  стало.  

Я  Бога  молю,  хай  почують  батьки,  
Щоб  знали    тепер,  що  вони  біля  мене.
Мов  птахи  у  вирій    злітають  роки,
А  я  пам’ятаю,  Вас  Тату  і  Нене!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281246
дата поступления 18.09.2011
дата закладки 22.09.2011


Мазур Наталя

*Прилети в мої сни

Прилети  в  мої  сни,
У  рожеві,  заквітчані  весни.
Принеси  лік  душі,
Що  стомилась  в  безмежжі  шляхів.
Промовляй  ті  слова,
Що  забуті  були,  та  воскресли.
Помолися  за  нас,
За  прощ́ення  минулих  гріхів.

Хай  молитва  твоя
Лине  тихим  зітханням  до  Бога.
Хай  сльоза  на  очах
Розплескає  найтяжчу  печаль.
Хай  від  нині  у  нас
Буде  тільки  щаслива  дорога,
На  якій  ми  удвох
Разом  знайдемо  втіхи  причал.

Там  зупиниться  час.
Хто  щасливий  -  живе  поза  часом
В  ілюзорних  світах
Безкінечних  вершин  таїни.
Там  звучатиме  Гріг,
Пісню  Сольвейг  прослухаєм  разом...
Та  потрібно  лише,
Щоби  ти  прилетів  в  мої  сни.

19-20  вересня  2011р.



Звучить    -  музика    Е.  Гріга  
до  драми  ібсена  "Пер  Гюнт"  -  Пісня  Сольвейг  
(вик.  Анна  Нетребко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281642
дата поступления 20.09.2011
дата закладки 22.09.2011


Анатольевич

Интернет-интервент!

Люблю  наш  клуб,  сомнений  нет,
спешу  к  вам  на  свиданье.
Но...вдруг  заглючил  интернет  
и  обломал  желанье!
Хочу  ответ  на  коммент  дать,
сказать  друзьям  :"Спасибо!"
Ему  же,  гаду,  наплевать  -
забросил  на  Карибы!
Хочу  быстрей  на  сайт  зайти-
в  ответ  мне  фига  в  личку!
Как  не  крути,  как  не  верти  -
нельзя  открыть  страничку!
То  сообщает,  что  пароль  
неправильно  ввожу  я,
а  то  откроет  вдруг  порой
такое...Аж  дрожу  я!
Спешу  быстрей  девиц  убрать
(жена  ведь  рядом  ходит!)
Он  продолжает  выдавать!
Изюминки  находит!
Но  вдруг  завис  мой  интернет  -
опять  соединенья  нет!
Опять  припомнишь  чью-то  мать...
Зырк  на  часы  -  ой,  время  спать!
Вот  так  любимый  интернет
ведёт  себя  -  как  интервент!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281544
дата поступления 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011


Борода

ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ з допомогою і на музику Віктора Оха

Чому  таке  ласкаве  сонце
розп"яли  грати  на  віконці,
чому  таке  гаряче  серце
побив  немилосердний  град.
 
Чому  такий  веселий  вітер
закритий  в  залі  цім  довіку,
чому  померк  весь  білий  світ,
чому  від  тіней  чорний  слід
твої  повіки  вкрив,  як  лід,
каменем  зрад.

Ми  танцюємо  далі
наше  танго  на  двох,
в  цьому  темному  залі
нам  суддя  лише  Бог.  

Не  бійся,  я  тебе  тримаю,
хоч  сили  тіло  покидають,
нам  па  одне  до  небокраю,
а  там  цілющий  водопад.

Зіпрись  на  мене  в  мить  знемоги,
одне  лиш  па  нам  до  дороги,
забудь  про  рани  від  незгод,
до  чорта  нам  цінитель  мод,
нам  аплодує  вже  народ
і  зорепад.  


Ми  станцюєм  з  тобою
наше  танго  на  двох,
в  цьому  залі  обоїм
нам  суддя  лише  Бог.

Спасибі  щире,  любий  друже,
в  мені  нуртує  твоя  мужність,
у  цьому  залі  осоружнім
ти  вірність  лиш  один  зберіг.

Тримайсь,  ще  трішки  нам  до  волі,
не  піддавайся  злому  болю,
один  лиш  крок,  один  на  двох,
у  суддів  вже  переполох,
за  нас  майдан  і  господь  Бог,  
як  оберіг.

Ми  танцюємо  далі
наше  танго  на  двох,
в  цьому  темному  залі
нам  суддя  лише  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280905
дата поступления 16.09.2011
дата закладки 19.09.2011


Андрій Мигорович

Тільки поглядом, тільки дотиком…

Тільки  поглядом,  тільки  дотиком  Неможливо  вловити  суть.  Слова  -  сказані,  сни  -  розказані,  А  в  очах  -  почуття  цвітуть.  Тільки  Вірою  біль  долається,  Й  починається  новий  день.  А  ти  слухаєш  зачудовано  Ніжні  звуки  старих  пісень.  Все  проходить  і  все  минається  -  Залишається  лиш