rainbow light: Вибране

malinka

. . По секундам

Ты  меня  собирай  по  листочку  из  каждого  дерева,
Пусть  в  руках  заблестит  озорная,  как  злато,  листва.
Собери  из  снежинок  слова,  чтобы  осень  поверила,
И  растаяла  чтобы,-  к  тебе  прикоснувшись  едва...

Ты  меня  собирай  по  секундам  ушедшего  времени,
По  мгновениям  снов,  убежать  из  которых  нельзя  .
С  каждой  капли  дождя,  проходящего  днями  весенними,
Вдоль  по  окнам  твоим,  незакрытым,  тихонько  скользя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371544
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Biryuza

міс То

концентрація  руху  в  глибинах  твоїх  годинників,
переповнені  вщент  маршрути  годують  чварами.
ми  заварюєм  сон  з  безнадійно  твердих  замінників
і  готуєм  до  бою  поснулі  на  завше  армії.
розійшлися  по  швам  асфальтовані  недовулиці,
сто  простягнутих  рук  на  одну  обмеженість.
хтось  побачить  з  гори  і  собі  розчулиться,
виплітаючи  втомлено  людськості  це  мереживо.
потім  графік  робіт  поза  серцем  усе  щільнішає,
місто  зранку  смакує  безсоння  за  ніч  розпатлане  .
і  направду  ніхто  тут  не  буде  ставати  іншою,
бо  мовчання  у  горлі  застрягло  терпінням  ватяним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366080
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 30.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012


Грета Гренер

Человек. *акварель*

Человек,  который  пахнет  акварелями
пунктуален.и  ко  мне  в  назначеное  время
 с  охапкой  мыслей  приходит.
они  потом  умирают,  а  Человек  остается.

он  пахнет  свежей  прозрачной  краской,
которой  кисти  коснутся  придется  
в  единый  и  первый  раз.

я  растрачиваю  Человека  безжалостно
краску  щедро  кладу,  лью  ярко-наляписто
мне  никогда  не  жалко  его.

а  он  улыбается  влюбленно-яро
всеми  оттенками  яркими
переливами  нежными  акварельными

он  никогда  не  замечает
что  происходит  извне
залиты  краской  глаза  -  не  видит,что  я  

опустошаю  его

теперь  каждое  слово  Человека  -  
птица  большая  когтистая  черная  
ко  мне  на  плечи  тягучей  тенью  падает  

а  когда  птиц  много
они  хотят  меня  поднять  вверх    
трепыхаются    шумным  единокрыльем  

не  выйдет    -  я  слишком  вцепилась  в  теплую  землю

а  Человек    все  тянет    вверх  тонкие  руки
испещрен  шрамами  рисунков  моих-чужих  -небрежных
теперь  преисполнен  бессилием

Человек  несет  в  себе  пустоту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326131
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 23.06.2012


Biryuza

дівчинка Космос

дівчинка    зіткана  з  невагомості,
переплетена  стрічками  натхнення,
стоїть  гордо  на  загубленій  сцені
і  декламує  на  вухо  космосу.
розписи  небачених  квітів,
зігріті  словами  у  грудях  печери.
дівчинка  з  білосніжного  паперу
нашіптує  мені  казки  дивовижні,
малює  зоряний  пил,
вибираючись  на  вершину  тижня.
слово  її  креслить  кардіограму,
очами  холод  теплішає...
дівчинка  Космос
знає  мене  вІршами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344441
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 19.06.2012


Biryuza

а ти все одно залишаєшся осторонь

...  а  ти  все  одно  залишаєшся  осторонь,
усі  твої  голоси  
й  хвороби  загострені,
усі  твої  друзі  й  записки  розгублені,-
піднесені  скарги  до  вищого  ступеню.
усі  твої  смерті  у  ній  мов  метелики
на  світлі  свою  відкривають  Америку
і  в  ній  зачиняють  для  інших  кордони,
малюють  з  твоїми  очима  ікони.
а  ти  мимохіть  розсипаєшся  спокоєм:
"не  псуй  те,  що  маєш  нудними  уроками,
тримай  свою  душу  в  такій  ізоляції...",
а  потім  ідеш,  звісно  маючи  рацію.
і  все  починається  десь  в  обезлюдненні,-
дотик  нахабства  і  щоки  напудрені,
хвороби  тривалі  і  леза  загострені,
а  ти  все  одно  залишаєшся  осторонь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337797
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012


Альбіна Кузів

Мрії ще одної ночі

Таємні  мрії  ще  одної  ночі.
Що  подаруєш  ти  тепер  мені?
Чи  то  насняться  знову  сни  пророчі,
Чи  загоряться  пристрасті  вогні?

Чи  відірвуся  від  реалій  денних,
І  полечу  фантазією  в  даль?
Чи  подаруєш  ти  мені  натхнення?
Припідніми  на  мить  свою  вуаль.

А  може,  у  тобі  знайду  я  спокій,
І  врешті  у  житті  настане  штиль.
А  може,  навпаки,  в  тобі,  глибокій,
Я  віднайду  бажання  для  зусиль?

А  може,  в  тебе  конфіскую  тишу,
Щоб  заглушити  крик  душевних  ран.
Я  не  засну,  я  ще  тебе  потішу,
І  нашепчу  мотив  твоїм  вітрам.

Що  ти  мені  покажеш  цього  разу?
Надію?  Біль?  Фантазію?  Мету?
Чи  ти  сьогодні  щедра,  і  одразу
Мені  відкриєш  істину  нову?

Ти  чарівниця  вітряно-мінлива.
У  тобі  пристрасть  безлічі  бажань.
Якби  могла,  я  б  у  тобі  втопила
Від  спалених  мостів  пекучу  грань.

Ти  подаруєш  мені  нові  вірші,
І  зовсім  трохи  часу  для  душі.
А  знаєш,  я  щоразу  більше  й  більше
Чаруюсь  і  закохуюсь  в  тобі.

12.05.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336826
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2012


Альбіна Кузів

Наш світ - ілюзія

Наш  світ  –  ілюзія,  звикайте,
А  наші  замки  –  із  піску.
Чому?  Мене  ви  не  питайте,
Я  теж  в  ілюзії  живу.

Все  те,  що  бачимо  –  безглузде,
Безбарвне,  сіре,  неживе,
І  кожен  крок  в  болото  грузне,
А  кожна  думка  –  пропаде.

Наступна  мрія  –  нереальна,
А  попередня  –  не  збулась,
І  кожна  помилка  –  фатальна,
Бо  не  дається  другий  шанс.

І  кожен  твій  попутний  вітер  –  
Це  результат  твоїх  зусиль.
Немає  дива  в  цьому  світі.
Реальність  –  цвинтар  для  надій.

Ти  зрозумієш  це  запізно,
Така  природа  у  людей.
Чи  будеш  вірити?  Ну,  звісно.
І  буде  ще  мільйон  ідей.

І  будеш  знову  планувати
Те,  що  вирішуєш  не  ти.
Звикай,  бо  будеш  ще  страждати.
Наш  світ  –  ілюзія  мети.

01.05.2012  р.
́́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334439
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 07.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012


Оксана Пронюк

Вірую!

Мій  Боже!
Коли  я  впаду  під  хрестом  –  дай  мені  сили.
Коли  я  визнаю  свій  гріх  –  відкрий  вуста.
Коли  зневірюсь  –  не  покинь,  згрішу  –  помилуй,
Коли  шукатиму  –  прийди  в  моє  життя!  
Коли  я  згіркну  від  біди  -  дай  мені  Віри,  
Коли  я  висохну  від  сліз  -  Любові  дай,
Коли  збіднію,  захворію  –  дай  Надію,
Коли  занапащусь  –  спаси  мене!
Спаси  і  не  покинь  мене,  бо  ввірую!
Під  хрест  Твій  прибігаю  і  покров,
Коли  радію  й  плачу  –    Тобі  вірую!
І  дякую,  мій  Боже,  за  Любов.




                                                                             Друковано  в  книзі  "Під  арками",  2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247573
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 19.03.2012


Божена Гетьманчук

РАЙ

Потоки  сліз  твоїх  -для  мене  рай,
   Лиш  не  тому  ,що  я  так  люлбю  твої  сльози
   Я  люблю  їх  причину,що  мов  сонячний  розмай
   Просто  лоскоче  твої  карі  очі

   Я  люблю  щастя,що  співа  в  твоїх  словах,
   Бо  рай  для  мене  тебе  бачити  щасливим
   І  миле  жебоніння  у  ставах
   Лише  доповнює  твої  слова  грайливі

   Мій  лебеде,давай  підемо  в  гай,
   Давай  зберемо  пролісків  корзину,
   Куди  ж  нас  приведе    звивистий  плай?
   І  чи  знайду  колись  таку  як  ти  людину?

   Несамовиті  вогники  твої,
   що  з  поглядом  впиваються  у  мене
   Це  справді  РАЙ  і  він  існує  на  зелмі,
   Та  лиш  тоді,  коли  ти  поруч  біля  мене
 
   Душа  моя  співа  мов  водограй,
   мій  пташе,  полетім  разом  зі  мною,
   Дайвай  ще  віднайдем  небесний  рай,
   бо  мій  земний,  коли  стою  з  тобою
   
   І  ми  крізь  призми  височин  та  хмар
   Прилетимо    до  сонця  золотого
   Та  у  полоні  сніжно-білих  чор
   ми  призабудемо  назад  дорогу

   І  це  є  РАЙ  ?  Це  твій  небесний  рай  ?
   Спитаєш  ти  із  докором  у  мене,
   Мені  більш  до  душі  земний  розмай,
   Де  явір,  річка  і  ти  побіля  мене

   Я  мов  прокинусь,довкола  оглянусь...
   і  зрозумію  :    РАЙ  мій  не  на  небі,
   а  тільки  там,  де  я  до  тебе  пригорнусь.
   Мені  для  РАЮ  більшого  й  не  треба

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318588
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 15.03.2012


She said: gray...

Я п'ю твій смак…

Я  п'ю  твій  смак.
Гарячими  вустами
нев'янучих
трояндових  глибин
торкаюсь  знов.
І  знов  кружляє  нами
кохання  дощ
сріблястих  намистин.

Вдихну  тебе.
І  видихнуть  не  схочу.
Ти  потечеш
по  венах,  наче  кров  -
шаленством
так  закоханої  ночі,
в  якій  нестримно
ніжиться  любов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291075
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 01.03.2012


She said: gray...

Тобі я ніжність постелю…

Тобі  я  ніжність  постелю
на  ложі  соннім  та  духмянім.
Зірками  випишу  "люблю"
в  рубінах  вуст  -  на    кожній    грані..

Хочу  твого  тремтіння  знов  -
в  чеканні  хвилі  насолоди,
без  непотрібних  вже  розмов,
в  простому  поклику  природи,

в  простому  зові  почуттів,
бажань,  що  стримувать  несила,
в  пожежі  дотиків  і  слів,
в  польоті  тіней  швидкокрилих!..

Не  озирнувшись  ні  на  мить,
не  завагавшись  ні  на  йоту,
ми  в  ніч  дорогою  відкрить
підем  -  закохані  істоти.

Любов  пізнаєм  до  кінця.
Бери  ось,  пий  мене,  будь-ласка!
Для  тебе  серце  по  вінця
налите  щастям  -  під  зав'язку.

Мене  ти  вип'єш  -  і  хмільна,
заснеш  до  самого  світанку,
квітучо-ніжна,  мов  Весна,
царівна  днів,  ночей  і  ранків...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302811
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.02.2012


НаталиЯ Зырянова

Я пристально смотрю тебе во след

*        *        *
Я  пристально  смотрю  тебе  во  след.
Вернуть  назад  тебя  я  не  пытаюсь.
Одна  впервые  встречу  я  рассвет,
Но  никому  об  этом  не  признаюсь.

Я  знаю,  ты  не  сможешь  позабыть
Меня  и  всё,  что  связано  со  мною.
А  я  тебя  не    в  силах  разлюбить,
И  снова  обрести  любовь  весною.

С  тобою  нас  связали  небеса.
И  ангелы  любовь  оберегали.
Теперь  же  мы  на  разных  полюсах    :
Ты  –  в  радости,  а  я  ,  увы  ,  в  печали.

Я  пристально  тебе  смотрю  во  след.
Душа  рыдает,  разрываясь  в  клочья.
Казалось  бы,  любви  уж  больше  нет,
И  всё  же  я  поставлю  многоточье  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296829
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011


Наталя Данилюк

Не озирайся…

Не  озирайся,я  прошу,не  треба,
Не  зупиняйся,чуєш,просто  йди.
Раптовий  дощ  мені  прихилить  небо
І  позмиває  всі  твої  сліди

В  моєму  серці.Лиш  би  все  забути,
Лиш  би  на  днях  поставити  хрести...
О,як  багато  в  ніжності  отрути,
І  як  багато  в  щасті  гіркоти!..

Не  озирайся,я  благаю,чуєш,
Коли  дивлюсь  з  вікна  тобі  услід.
Чи  ж  про  любов  свою  говорять  всує?
І  чи  кричать  про  це  на  цілий  світ?

Ні,не  кричать-такі,як  я,не  вміють
І  в  долі  не  вимолюють  жалю.
Не  озирайся,не  давай  надію,
Коли  я  тут,згораю  і  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292771
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011


Дощ

Миттєвості осені

Даль  імлиста...  Небеса,  як  сито...
Стомлено  гілля  обвішав  ліс
І  зітхає  листом  сумовито,
Під  вагою  виплаканих  сліз.
Мокра  стежка  травами  в"юниться  -
Слід  веде  від  літа  й  до  зими,
Ген,  туди,  де  степова  криниця
Дихає  прозорими  грудьми.
Це  ще  рання  осінь,  не  глибока,
Ще  зоріють  квіти  де-не-де.
А  зайчисько,  закосивши  оком,
Дременув,  що  стежка  аж  гуде!
Та  не  бійся,  зайчику,  не  бійся,
Як  і  ти,  я  в  полі  -  одинак!
Сумно  стало,  от  я  і  приплівся,
Без  лихого  наміру,  однак.
Я  прийшов,  щоб  стиха  помолитись,
Мовчки  тут,  без  поспіху,  пройтись,
Щось  переосмислити,  навчитись,
Й  мудрістю  в  природи  запастись.
Все  тут  справжнє,  непідробно-щире,
Істинне,  відверте  і  просте.
Й  те,  що  згине  у  життєвім  вирі,
Неодмінно  знову  проросте...
Знов  надворі  осінь  владарює,
Знову  сипле  листом  навмання
І  такі  миттєвості  дарує,
Що  мені  аж  дух  перепиня!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292764
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011


Biryuza

спіткнутись (К)

спіткнутись,  
затерти  розлуку  до  блиску,
придбати  на  виріст  дитячу  колиску,
стояти  на  місці
у  вічних  заторах,
молитися  сліпо  конкістадору.
тягнутись  віками  на  мапі  пустотній,
прикметники  лити  на  слово  "сьогодні".
і  знати,  що  ти  не  читаєш  натхненно,-
і  пишеш  історію  вже  не  для  мене.

спіткнутись,
затерти  розлуку  до  блиску
і  знати,  що  ти  аж  до  холоду  близько,
що  ти  запізнився,
бо  танув  в  заторах
і  словом  не  кривдять
конкістадори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291051
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011


Марічка9

Голоси

Торкнулося  пророче  відчуття...
Слова  гучніше  музики  звучали.  
Не  заглушити  пізнім  каяттям
Симфонію  осінньої  печалі.

Думкам  моїм  забракло  новизни.
А  ти  мене  проколюєш  наскрізно
Своїм  таким  пекучим  "надто  різні",
Своїм  отим  протягненням  руки...

Залиш  мене.  Додому  поверни.
Хай  холодно,  та  рідно  мені  в  ньому,
Зимою  не  турбуйся,  -  ми  знайомі.
У  вас  із  нею  схожі  голоси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291035
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 06.11.2011


Костя Небокрай

Не плутайте любов з коханням…

Не  плутайте  любов  з  коханням,
Його  ж  бо  сила  руйнівна.
Не  плутай  тишу  із  мовчанням,
У  тиші  вічність  промовля.

Не  переплутай  ненароком
Безсмертя  з  вічністю  життя.
Не  називайте  долю  роком,
А  безкінечність  -  небуттям.

Наказ  не  плутайте  з  проханням,
Багацтво  -  з  кількістю  грошей.  
Життя  не  плутай  з  існуванням,
Ціну  -  із  цінністю  речей.

Не  плутай  цноту  і  невинність,
Емоцію  та  почуття.
Не  плутай  часу  швидкоплинність
З  невідворотністю  кінця.

Не  думай,  наче  справжня  мужність
В  жорстокості  почин  бере.
Не  плутай  інтелект  та  мудрість,
Бо  не  в  знаннях  вона  живе.

Не  плутай  істину  й  догмати,
В  примарну  святість  їх  не  вір,
Бо  пристрасть  хтивістю  вважати  -
Природі  йти  наперекір.

Не  плутайте  палкі  зізнання
З  німою  величчю  чуття.
Трагічний  пафос  -  зі  стражданням,
А  плач  душі  з  гірким  виттям.

Не  плутайте  із  горем  тугу,
Не  нарікай  хрестом  мету.
Та  острахом  слабкого  духу
Не  називайте  доброту.

Бажання  не  приймай  за  мрії,
Інакшість  вадою  не  зви.
Не  сплутай  віру  і  надії,
А  совіть  за  суддю  візьми.

Не  плутай  Генія  з  шаленством,
А  музику  з  набором  нот.
Не  плутай  щастя  і  блаженство
З  відсутністю  усіх  турбот...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 29.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2011


Halyna*

А вітер…

Не  пишуться,  не  пишуться  слова,
а  десь  на  півдорозі  слід  свій  гублять...
А  вітер  ніжно  хмари  цілував,
а  вітер  цілував  і  їх  не  слухав.

Самотньо  обгорів  гіркий  полин,
хилилися  додолу  верболози.
А  вітер  сумував  в  степу  один,
а  вітер  стих  до  першого  морозу.

Вже  осінь  розстеляла  полотно,
і  фарби  на  палітрі  були  різні...
А  вітру  просто  стало  все  одно,
а  вітер  повернувсь  занадто  пізно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279082
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 08.09.2011


команданте Че

любовь к смерти.

как  только  возникает  желание  умереть
я  вдруг  начинаю  жить..

*  *  *
все  рифмы  сводятся  к  Смерти
все  стихи  про  любовь  -  о  Смерти
потому  что  любовь  склонна  к  самоуничтожению
она  любит  умирать.

мы  постоянно  говорим  о  любви
возносим  ее  на  важнейшее  место  в  жизни
преувеличивая  истинное  значение
мы  стремимся  к  страданиям
всегда  готовы  к  ощущению  новой  боли
и  к  нестерпимым  душевным  терзаниям
которые  так  же  неизменно  следуют  за  нами
как  любовь  преследует  Смерть
испытывая  чувство  ко  Второй
страдая  от  патологической
невзаимности(!)
которая  нас  и  убивает.
подсознательно
при  любом  удобном  случае  –
мы  все  стараемся
умереть.


синонимично  их  можно  назвать  Родными
однако  Смерть  испытывает  единственную  потребность
по  отношению  к  любви  -  убивать
единственное  что  Она  любит  это  -  УБИВАТЬ
причем  абсолютно  бесцельно  безосновательно
от  чего  «мотивация»  кажется  еще  более  беспощадной
поэтому  все  теряет  смысл..
слова  -  /истинное/  значение
внутренний  мир  -  краски
и  /как  следствие/  -
дальнейшее  существование  становится  обременяющим
и  невыносимым  для  нас
как  для  переносчиков  обеих  вирусов..
мы  сами  становимся  болезнью
мы  обреченные  жертвы  любви  /к  Смерти/
мы  обречены  существовать  чтобы  любить
любить  чтобы  страдать  и  гореть  в  пожизненной  агонии
прекрасного  но  самого  темного  в  мире  чувства
обрекающего  на  разложение
души.

как  итог
мы  все  умрем  от  любви  /к  Смерти/
нас  не  спасти  и  нет  лекарств  от  Этого
и  что  самое  важное  -  мы  всем  сердцем  этого  жаждем
мы  жаждем  Смерти  /в  объятиях  любви/
это  то  что  мы  никогда  не  вспомним  Перед
но  /вечно/  будем  помнить  После..
это  единственно  верная  цель  Жизни
ибо  Жизнь  -  это  Любовь,  а  Любовь  -  это  Смерть
все  чего  мы  хотели  в  течении  всей  Жизни  -
ощутить  когда-нибудь  свою  маленькую  Смерть
и  хотя  бы  раз  -
Большую.

*  *  *
давным  давно  ты  умирала
во  мне.
но  выжила  и  сейчас  /бесцельно/  живешь.
а  мне  повезло  -

я  умер
сразу..




*фоновая  композиция  –  Xasthur  «Beauty  Is  Only  Razor  Deep»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277512
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011


Юра...

Розмочить день …

Розмочить  день  дощами  спогади  про  літо,
І  ми  дограємо  цю  пісню  до  кінця,
А  скільки  слів  було  написано  й  пролито…
Скільки  емоцій  я  черпав  з  твого  лиця!!!

А  скільки  ніжності  в  руках  твоїх  для  нього,
І  таємничість  не  розгаданих  послань
з  твоїх  очей.  І  ми  збиралися  в  дорогу
без  жодних  слів  і  жодних  нарікань…

І  невблаганно  дні  втікають  календарні,
Прощання  з  літом  на  порозі  вже  ось-ось,
Розмочать  день  калюжі  тротуарні…
Напевно  закохався,  а  може  то  здалось…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277216
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Наталя Данилюк

Якби мені хто-небудь розповів…

Якби  мені  хто-небудь  розповів,
Де  ти  тепер?В  якому  кінці  світу?
Скільки  чужих  непроханих  вітрів
Перелітають  крізь  твою  орбіту?

Якби  мені  хто-небудь  підказав,
Де  перетнуться  наші  дві  дороги?
Яка  небесна  зіронька-сльоза
Тобі  щоночі  падає  під  ноги?

І  хто  тобі  присвячує  вірші,
З  тобою  навпіл  ділить  клаптик  раю,
І  на  твоєму  теплому  плечі
В  палких  обіймах  міцно  засинає?

Скільки  питань...І  знову  на  межі!..
І  знову  ночі  в  роздумах,в  безсонні,
Бо  хтось  чужий  з'явився  в  мережі  
І  підключився  до  твоїх  нейронів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276115
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011


Ляля Бо

відверте

Сплети  мені  браслет  з  доріг-ниток,
Котрась-бо  точно  приведе  за  покликом.
До  дідька  межі!  Близько,  як  ніхто...
"Люблю"...  там  знак  питання  чи  знак  оклику?

Не  треба  знаків.  Власне,  все  це  -  гра.
Любов  -  всуціль  азарт  і  провокація!
Сплети  мені  тіару  із  заграв,  
Допоки  час  просіюю  крізь  пальці  я.

Прозрінь  нема.  Мій  світ  -  банальна  фікція.
Шукай  собі  простих  і  несподіваних.
І  уяви  на  мить:  в  твоєму  віці  я
Не  буду  вже  ні  мавкою,  ні  дівою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274948
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 15.08.2011


Наталя Данилюк

На розі в маленькій кав'ярні…

Музика  Віктора  Оха.


На  розі  в  маленькій  кав'ярні,
Де  янголи  плачуть  сумні
На  ніжних  картинах  примарних...
Де  тануть  свічки  на  стіні,

Сльозами  стікають  додолу,
Розгойдують  тишу  хмільну...
Малесенький  затишний  столик
У  тінях  гардин  потонув...

Там  стрінуться  наші  долоні
І  пальці  сплетуться  тонкі,
І  з  кошика  маки  червоні
Нам  зронять  легкі  пелюстки...

І  я,неймовірно  щаслива,
В  очах  твоїх  карих  втону!
І  променів  сонячна  злива
Заллє  потемнілу  стіну!..

І  може  всі  давні  оскоми
Ця  зустріч  загоїть  мені
В  кав'ярні,  до  болю  знайомій,
Де  янголи  плачуть  сумні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273850
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 10.08.2011


команданте Че

****ний ліхтар (у співавторстві з Biryuza)

....мені  вночі  більше  не  світять  ліхтарі..
мабуть  і  світло  мене  розлюбило,-
кисле  на  смак  воно  крапає  в  очі
і  виїдає  залишки  правди  з  них.
вчора  сонце  переварилось  у  шлунку  неба
та  не  гріє  нічого  вже  навіть  подумки.
металевими  стрілами  бавиться  ніч,
старанно  виводячи  на  землі  ієрогліфи,
ледве  торкаючись  мого  /астрального/  тіла
та  від  того  приємно...
і  чомусь  хочеться  стати  ліхтарем,
володіти  тінями  сивих  мандрівників
та  ховати  їх  від  безвіконних  хмарочосів.
хочеться  наситити  повітря  змістом
та  огорнути  собою  кожну  молекулу
чи  стати  нею  на  мить  зникнення  звідси.
Сріблясті  ідоли  ковтають  проміння,
благають  впасти  крізь  сон  навколішки.
небо  казиться  блискавками  і  знову  хоче  їсти,
а  коли  воно  наїдається  мною  -
падає  бездиханним  на  ліжко
і  споглядає  світло  ліхтаря,який  не  горить.
все  стає  зрозумілим  і  незбагненним  водночас
я  -  частина  всього,  поки  вони  володіють  часом,-
бігаю  колом  циферблату  і  задихаюсь,
а  ліхтарі  так  само  не  світять  вночі...
я  обманюю  вітер  спробами  наздогнати  його.
новопризначене  вранішнє  сонце  скоро  забере  сили  і  владу
і  заплачеться  лимонним  соком
перш  ніж  заснути  у  темряві...
однак  я  знаю,  що  моє  /штучне/  сонце
має  трохи  більше  спражнього  тепла
аніж  ліхтар  у  паралельних  світах  ваших  очей....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270240
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2011


Biryuza

Я люблю тебе…

я  буду  спати  вдень,  щоб  скоротити  відстань  на  темінь,
розпишу  всі  свої  сни  й  надішлю  в  електроннім  конверті.
смак  бетону  й  розлуки,  моє  здичавіло-покинуте  плем'я
тупцює  на  книгах  холодних  із  запахом  свічки  і  смерті.
я  люблю  тебе.  я  ковтаю  краплини  натхнення  солоні
і  листами  тобі  свою  стелю  оздоблюю  з  плетив.
уживаюся  тут,  де  нікого  нема  крім  сторонніх
і  вичавлюю  усмішки,  віру  і  сни  з  інтернету.  

загортаю  в  дощі  всі  будинки  переказом  стислим,
хочу,  щоб  відчувалось  та  так  непомітно  і  мітко.
щоб  гірким  світ  на  смак...засолоджено-кислим,
щоб  на  шкірі  вночі  миготіли  знайомі  відбитки.

я  люблю  тебе.  досить  грубо  і  так  філігранно,
що  зізнатися  в  цьому  собі  навіть  дико  і  дивно...
запізнились  на  дощ,  приплелися  до  сонця  зарано
і  гуляють  навкруг  з  попільничками  в  грудях  царівни.

засинатиму  вдень,  щоб  цю  відстань  в  собі  заховати
і  читатиму  вголос  зі  стелі  для  тих,  хто  крізь  простір.
я  люблю  тебе.  і  на  стіни  кидаю  портрето-плакати,
заливаюся  воском  і  сплю...  все  так  просто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268855
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011


Halyna*

Не так

…усе  не  так.  Для  чогось  так  вже  склалось,
А  може,  хтось  за  це  все  відповість?
Діапазон  всього  у  дві  октави,
Хоча  й  вони  і  то  не  збереглись…

…не  відбулись.  В  тенетах  тих  інвенцій
Застряли  між  незрощених  думок.
І  тільки  щось  вогнем  заниє  в  серці,
То  був,  либонь,  на  зустріч  сотий  крок…

…і  він  минув.  І  далі  йти  не  можна,
У  хащах  всіх  дурних  перипетій…
І  все  би  так,  та  знов  чомусь  тривожно,
На  морі  –  штиль,  а  в  серці  –  буревій…

…і  надарма.  Хай  вже  не  дме  на  руки,
На  душу  тих,  що  зібгана  в  кулак.
То  була  мить  тривоги  і  розлуки,
А  нині  добре,  добре…  Та  не  так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268556
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


Троянда Пустелі

Незнайомий об’єкт

Незнайомий  об’єкт  вислуховує  всі  мої  скарги,
І  підносить  мене  до  богів  й  до  сумного  Олімпу.
Невідомий  суб’єкт  позбавлятиме  грізної  кари
За  тривале  порушення  всякого  слушного  ритму.
Він  (ВОНА)  не  любитиме  душу  лиш  за  оболонку,
Не  страждатиме  більше  від  браку  моїх  повідомлень,
Стрімголов  устрибне  у  холодну  й  тісну  ополонку,
Лише  б  бути  на  відстані  рук…  навіть  без  усвідомлень.
І  без  міри  прощатиме  всі  мої  вибрики  в  часі,
Сповіщатиме  рідних  про  те,  що  любитиме  вічно.
Й  навіть  ваги  гордині  триматиме  в  зручнім  балансі,
Аби  раз  подивитись  в  мої  нерозплющені  вічі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266722
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011


Biryuza

мабуть без назви

ти  носиш  в  кишені  маленькі  шматочки  зірки,
ніколи  не  сердишся  й  вчасно  лягаєш  спати.
мені  ж  витягають  каміння  холодне  з  нирки
й  ховають  ключі,-  загублені  дублікати.

ти  любиш  туман  без  чаю  з  смаком  зефіру,
ховаєш  мене,  неначе  б  якийсь  недолік.
а  я  одягаю  дощ  і  в  колір  зникаю  сірий,
складаючи  дивну  ніч  з  поламаних  парасольок.

ти  віриш  в  мої  слова  та  тягнешся  до  віщунки,
в  риданнях  шукаєш  себе  і  спалюєш  маніфести.
а  я  декламую  сни,  мовчу  про  такі  стосунки
й  вдихаю  ці  довгі  дні,  вивчаючи  власні  жести.

ти  спиш  на  перині  зрад  і  спогадів  ще  колючих,
в  кишені  своїй  бережеш  уламки  якоїсь  зірки.
а  я  не  люблю  цей  біль  і  тітоньок  балакучих,
яким  необхідно  знати,що  вкрали  каміння  з  нирки-
гірко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265292
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Alex_13

Вічна пам'ять Героям Крут

Під  Крутами  спочили  тихо  ті,  
 Хто  вчора  ще  читав  книжки,  
 Конспекти  лекції  писав,  
 І  на  майбутнє  плани  будував.  
 Під  Крутами  спочили  у  могилі  
 Талановиті,молоді  й  красиві,  
 Чий  подвиг  ми  не  забуваєм    
 І  з  сумом  в  серці  зберігаєм.  
 Трагічна  доля  їх  спіймала  
 І  часу  думати  не  дала.  
 Немов  військові,  по  команді  
 Змінили  вони  лекції  і  парти  
 На  зброю  і  військові  карти.    
 Вони  пішли  кістьми  лягати,  
 Щоб  неньку-Україну  захищати,  
 Помилки  влади  виправляти,  
 Чуму  червону  зупиняти  
 І  незалежність  й  волю  здобувати.  
 Вони  пішли  життя  віддати,  
 Щоб  кожен  міг  сьогодні  вільно  заспівати:  
 "Ще  не  вмерла  Україна-Мати"!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264887
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011


Biryuza

щось відбувається

...ти  навчився  наш  світ  помічати  на  мапі,
відзначати  червоним  й  вдивлятись  у  хмари.
Мій  малесенький  Бог  зависає  у  Скайпі,-
теревенить  ні  з  ким  під  тремтіння  гітари.

Я  навколо  будинку  кружляю  вже  всоте,
бачу  світло  бажань  і  нудьгу  монітору.
Від  зими  до  зими...  я  звичайно  не  проти,-
хоч  звелось  до  "ніколи",  але  поговорим.

Ти  навчився  в  наш  світ  не  впускати  сторонніх,
розмовляти  піснями,  у  вІршах  блукати.
Ми  рятуємся  снами  й  радієм  безсонню
і  ховаємо  ніжність  в  безглузді  цитати.

...я  навчилась  складати  листи  на  коліна
і  просити  у  себе  на  втечу  дозвіл.
Не  єдина,то  й  що?  Вже  не  чують  стіни,-
про  любов  тільки  мовчки  кричать  дорослі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264885
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011


A.Сенів

Для мене щастя, друже…

Для  мене,  друже,  щастя  -  це  коли  весна,
і  журавлі  ключем  із  вирію  до  дому,
коли  майбутнє  бачу  в  кольорових  снах
і  від  життя  свого  не  відчуваю  втоми.
А  ще  не  по  асфальту...  босим  по  траві,  
коли  червнева  спека  й  сонце  у  зеніті,
і  жайворон  у  небі,  і  його  пісні,
вода  джерельна,  найсмачніша  в  цілім  світі.  
Для  мене  щастя  -  це  коли  дитячий  сміх,
батьків  порада,  і  підтримка  щирих  друзів,
коли  дощі,  або  іде  лапатий  сніг,
коли  живу,  і  ще  пишу  на  радість  музі.
Для  мене  щастя  -  це  коли  зірки,
коли  в  розмові  не  відводять  погляд,
коли  рука  торкається  руки,
коли  разом...  коли  назавжди  поряд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240817
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 12.06.2011


Анна Вейн

Не будь байдужим

Притулок-дім  усіх  малят,
яким  життя  подарувало
нелегку  долю  без  батьків,
що  так  бездумно  їх  віддали.

Вони  чекають,молять  Бога,
в  сім'ю  потрапити  скоріш.
Для  них  тепер  одна  дорога,
і  мрія  теж  одна  на  всіх.

У  щастя  вірю  цих  дітей!
Не  залишаймо  їх  у  тузі!
Надію  запалім  для  них,
байдужими  не  будьмо,  друзі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263256
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 09.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2011


Софія Соловей

Навчайтесь говорити про хороше

Навчайтеся  робити  компліменти,
Ви  багатій,  чи  вуличний  бідняк,
Трапляються  в  житті  такі  моменти,
Коли  без  слова  доброго  –  ніяк.

Навчайтесь  говорити  лиш  потрібне,
Без  лестощів,  іронії,  брехні.
Мистецтво  -  помічати  своєрідне,
Бо  люди  неповторні,  хіба  ні?

Навчайтесь  говорити  тільки  гарне,
У  критиків  не  треба  красти  хліб.
Це  правило  таке  елементарне:
Не  бачить  добре  той  лиш,  хто  осліп.

Якщо  од  Вас  потрібная  порада
(Завершувати  справу,  чи  почать),
То  буде  славний  злочин,  чесна  зрада  –  
Про  те,  що  Вам  відомо,  промовчать.

Навчайтесь  слідкувати  за  словами.
Образить  легко,  важко  співчувать.
Відносини  між  людом  і  між  Вами
Лиш  зводить  важко,  легко  руйнувать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256158
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 21.05.2011


Володимир Шевчук

На могилі (МАМІ)

На  могилі  загиблої  матері  плаче  юнак,  
І  ті  сльози  його  невеселі  курган  оросили…  
«Знай  матусю,  в  цей  день  я  б  сміявся  –  ти  дай  тільки  знак,  
Та  немає  тебе,  як  немає  в  мені  більше  сили.»  

На  могилі  загиблої  матері  траур  постав:  
«Боже,  мамо,  це  так  роздирає  мій  дух,  мою  волю!..  
У  скорботному  журі,  під  звук  тогосвітніх  октав,  
Більше  я  собі  жодних  утіх  тут  земних  не  дозволю.»  

На  могилі  загиблої  матері  голос  гіркий:  
«Я,  матусю,  давно  розучився  леліяти  мрію,  
Я  пізнав  гіркоту!  Світ  гіркий…  (Світ  –  так  ось  ти  який!)  
А  без  тебе  я  –  тінь,  а  без  тебе  я  тихо  дурію.»  

На  могилі  загиблої  матері  хвиля  ридань:  
«А  недавно  я,  мамо,  красуню  зустрів  нетутешню.  
Вона  райська,  свята!..  –  я  покину  її,  це  як  дань,
Що  без  тебе  мені  не  пізнати  кохання  черешню.»  

На  могилі  загиблої  матері  біль  з-під  повік,  
Бо  немає  легкого  в  розлуці  –  у  вічнім  арешті…  
Він  упав  на  могилу  безсилий,  заснувши  навік,    
Щоб  в  едемських  садах  прокидатись  щасливим  нарешті.  

07.05.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 18.05.2011


Biryuza

Можливість імені (перша сторінка)

Я  відчувала  неможливість  наближення  реальності…  Схоже,  що  саме  в  той  момент  моє  тіло  покрилось  корою  і  лише  проворні  комахи  нетерпіння  не  бажали  його  покидати.  Верхівка  мене  знаходилась  трохи  вище  неба,  а  спроби  вимовити  своє  захоплення  губилися  під  землею.  Довго  надіялась,  що  врешті  хтось  розплющить  очі  і  просто  почує  мене…  почує  очима.  Можливо  сфокусується  на  необхідності    слухати  поглядом  чи  торкатись  думками  і  тоді  все  стане  інакше.    Було  майже  близько,  але  раптом  відчула,  що  гілля  торкається  холодної  ковдри…знову.  Я  знову  прокинулась…

Тобі  навіть  літер  на  ім'я  не  вистачило…  хіба  можливо  таке?  Ось  ти  береш  до  рук  книжку,  а  в  ній  океан  слів,  і  так  боляче  усвідомлювати,  що  жодна  з  них  не  приховує  натяку  на  твоє  ім'я.  І  ти  не  будеш  писатись  з  великої  літери,  і  ніхто  не  приплітатиме  до  твоєї  беззвучності  ім'я  батька,  і  жоден  зухвалець  не  вивчатиме  походження  твого  роду.  Лише  я  маю  право  називати  тебе…лише  я  маю  право  знати  про  твоє  існування.  Це  не  надто  справедливо,  але  ж  більше  ніхто  не  запам’ятає  цю  безіменність  ,  не  погукає  тебе  за  потреби…  тоді  навіщо?  Навіщо  лякати  оцим  маренням  людей,  яким  і  так  не  бракує  проблем?    Ти  ж  не  прокинешся  зовсім  рано,  не  ковтатимеш  поспіхом  чай,  не  забудеш  вимкнути  світло  і  в  автобусі  тобі  не  стане  на  ногу  дідусь,  який  вдома  теж  забув  вимкнути  світло.  Тобі  навіть  не  доведеться  дихати,-  я  все  зроблю  за  тебе.

-Сьогодні  не  вдалось  з  розбігу  потрапити  у  свою  тінь…
-Тобі  б  хотілось  стати  тінню?  Як  ото  в  попсових  пісеньках  бути  прикріпленим  до  когось?
-Лише  до  себе…  я  хочу  бути  своєю  тінню.
-Ти  схожий  на  тінь…  тінь  мого  божевілля…
-Тіні  вигадують  собі  людей,  щоб  ніколи  не  відчувати  самотності.  Так  само  як  ти  вигадала  мене.  Тому  ти  і  є  тінню,  а  я  є  твоєю  людиною.  Хоча  всі  люди  мають  імена,  а  я…
-А  ти  колись    звався  Астреєм…  і  зараз  небо  надто  всіяне  твоїми  снами…і…
-І  ти  прокинешся…

Я  прокидалась.  Збирала  з  себе  залишки  беззвучності  та  істерично  гортала  сторінки  в  пошуках  тебе  нового.    У  нас  тепер  багато  спільних  літер  та  ночей  для  того,  щоб  написати  дивну  історію  без  жодної  вигадки.
Перша  сторінка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260174
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 18.05.2011


wdtnftdf

любовь)

любовь  -  свечение  внутри
когда  улыбку  отдавая
ты  светишься  сверкая
как  грандиозная  мечта!

даря  спокойно  и  без  напряженья
янтарным  светом,  словно  Воскресенье
прекрасно-удивительная
ЗАРЯ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260294
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 18.05.2011


Віталій Назарук

Воля понад усе

Не  хочу  жити  в  клітці  золотій,
Мені  достатньо  спокою  для  серця,
Шматочок  хліба  і  води  з  відерця,
Ковточок    волі,  жмут  простих  надій.

А  починалося  все  з  погляду  колись,
Від  поцілунків  дихати  незмога.
І  вибрана  на  двох  одна  дорога,
Ніхто  тоді  й  не  думав  розійтись.

Тепер  неначе  хтось  нас  підмінив,
Все  ніби  є,  та  злагоди  бракує.
І  більше  пара  птахів  не  воркує,
Своє  гніздечко  голуб  залишив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259900
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 16.05.2011


Biryuza

КАЯТТЯ

Не  смій  кричати  про  свої  права,
вивчати  їх  я  вже  не  маю  сили.
Напились  сліз  рожеві  рукава
і  очі  вічність  зоряну  зустріли.
Не  смій  кричати  про  свої  права.

Про  нього  в  мене  навіть  не  питай,
від  цих  питань  сховатись  неможливо!
Оплаче  щастя  пожовтілий  гай,
а  я  з  тобою,моє  вірне  диво!
Про  нього  в  мене  навіть  не  питай.

Переболить,все  стане  як  колись,
лише  для  тебе  знову  буду  жити.
Ти  за  спасіння  почуттів  молись,
гріхи  сліпі  так  важко  замолити.
Переболить,все  стане  як  колись.

Пробач  мені  наївність  і  вірші,
які  для  інших  бережу  невдячно.
Рятуй  негідну,тільки  поспіши,
бо  через  нього  гину,  необачна...
Пробач  мені  наївність  і  вірші!

with  Таня  Квашенко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182147
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 12.05.2011


Samar Obrin

Дотянуться до ЗАВТРА…

Наблюдая  за  парой,  сидящей  за  столиком  ресторана,  по  длине  пауз  в  их  разговоре  можно  судить  о  том,  как  давно  они  живут  вместе.  
                                                                         Андре  Моруа
______________________________________________

(Beryza  "ukr."  &  S.O.  "rus.")

-  Мне  кажется,  что  ты  -  меня  придумала,
Нарисовала  образ  и  вдохнула  жизнь,
А  говорят  ещё  -  что  бог  не  женщина,
Что  бог  и  женщина  -  не  могут  вместе  быть...

-  Забракло  сил  моїм  вечірнім  вигадкам  -
божественність  камінням  в  пісню  втеч.
Твоя  присутність  стала  світлим  випадком,
що  вкрала  фарби  мрії  з  колотнеч...

-  Я  в  темноте  ночей  -  живу  сознательно,
И  ненавижу  окна,  где  рассвет..
Пойми  -  мне  нужен  день  и...ТЫ,  и  обязательно  -
Не  говори  мне  ДА,  когда  правдивей  -  НЕТ...

-  Моя  правдивість  тане  знову  з  тишами-
до  слів  звикання  тішить  не  усіх...
Можливо  завтра  МИ  цей  сон  залишимо
новим  сплетінням  стомлених  доріг...

-  Не  верю  в  случай!  Не  хочу  -  случайностей!
Живу  самоуверенно  -  один,
Ведь,  если  ты  -  влюблён,  то  и  опасности
Не  ослабляют,  а  дают  нам  -  сил...

-  Не  слід  шукати  ранок  поруч  з  тезами,
є  сил  достатньо  -  ЗЕМЛЮ  обійти...
Вмирає  "вчора",брудно  під  колесами-
чекаю  ЗАВТРА...  у  якому  ТИ...

-  И  даже,  если  всё  это  -  иллюзия
И  "завтра"  -  вздёрнут  чьи-то  палачи,
Я  буду  говорить  -  "Она  была  мне  -  нужная"...
Я  -  мог  любовь  до  "Завтра"  донести!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204194
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 12.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2011


Надін

Відпусти. .

Не  заглядай  у  мої  очі,
Розпалюючи  в  них  вогні.
Повір,кохати  я  не  хочу,
Хоча  це  байдуже  тобі..

Не  упивайсь  років  красою,
Вони  отрава,гіркота.
Не  розстеляй  любов  росою,
Мені  впиваючись  в  уста.

Не  доторкайсь  до  мого  тіла,
Бо  відштовхнуть  не  всилі  я.
Тебе  кохати  не  хотіла,
Бо  в  тебе  є  своя  сім'я.

О,відпусти,тебе  благаю.
Звільни  мене  від  каяття.
З  тобою  спокою  не  маю,
Ну  а  без  тебе-сенс  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256213
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 08.05.2011


Biryuza

Згадай

Коли  прокинешся  від  аромату  кави,
а  за  вікном  тоді    блукатиме  весна.
Згадай  мене  і  камінь  без  оправи,
який  зі  мною,поки  я  одна.

Згадай  мене,коли  побачиш  небо,
що  всипане  зірками  наших  снів.
Я  ним  милуюся  без  жодної  потреби,
плекаючи  твій  образ,що  вцілів.

Коли  гортатимеш  сторІнки  диво-книги
і  допивати  будеш  свій  холодний  чай,
Я  між  рядками  стану  знищувати  криги,
Ти  не  сумуй  і  знов  мене  згадай....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166684
дата надходження 17.01.2010
дата закладки 07.05.2011


Galina Udovychenko

МОЇ ВІРШІ

Налягли  знов  на  плечі  тривоги,
Я  відраду  шукаю  в  віршах.  
Нелегка  у  поета  дорога,  
Зорецвітом  осяяний  шлях.

Цілу  нічку,  буває,  чаклую,  
Розсипаючи  перли  -  слова.  
Я  із  них  новий  килим  гаптую  –
Лиш  на  ранок  мій  вірш  ожива.

Намистинки  ―  слова  на  папері,  
В  яснім  видиві  все  із  життя.  
Крізь  відчинені  навстіж  всі  двері  
У  строфі  всі  мої  почуття.

Нерозлучні  з  словами  тут  рими,  
Мов  два  вірних  надійних  крила.  
Я  навіки  зростаюся  з  ними,  
Як  із  тілом  зрослася  душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248758
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 17.04.2011


Юлія Солнцева

За два кроки до весни

А  я  бачу  очі  неба
І  в  ньому  шукаю  сни.
Нам  літа  зовсім  не  треба
За  два  кроки  до  весни.

Вже  завтра  все  стане  іншим,
Сьогодні  -  останній  день,
Коли  нам  зима  так  тихо
Співає  своїх  пісень.

Замерзнуть  в  чорнилах  пера,
Пізніше  зійдуть  сніги.
Скажи,  а  чого  нам  треба
За  два  кроки  до  весни?

Тобі  надішлю  дарунком
Ще  білий,  тендітний  сніг.
Хай  випаде  візерунком
На  очі  твої  ясні.

У  неба  блакитні  очі,
Що  в  них  я  шукаю  сни.
До  щастя  лишились  ночі,
Ще  два  кроки  до  весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240865
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 16.04.2011


Софія Соловей

Феодосія - Богом дана (частина 4)

Наш  південь  (пірнувши    в  турецьку  неволю)
Назвали  Кеффе,  а  бажання  –  харам.
Місцеві  жебрачили  босі  і  голі…
Торгівля  рабами  іде  «на  ура!»

Кеффе  захищали  місцеві  одначе
Загони  міцних  січових  козаків.
Рятують  Синоп  на  чолі  з  Сагайдачним,
Де  турки  в  полон  узяли  юнаків.

У  ході  російсько-турецького  бою
Наш  Крим  Катерина  змогла  приєднать.
Про  це  маніфест  підписала  рукою,
Шахина  Герая  на  Радос  зіслать.

Населення  Криму  аби  підкорити,
Місцевим  звеліла  залишити  край,
Щоб  підданих  руських  туди  заселити  –  
Живуть  і  радіють  природі  нехай!

Однак  Феодосія  так  занепала,
Що  виходом  статус  «порт-франко»  знайшли.
Це  значить,  без  мита  вона  торгувала,
Прибутки  ж  на  розвиток  міста  пішли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254137
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 16.04.2011


Софія Соловей

Феодосія - Богом дана (частина 3)

Дванадцять  віків  промайнуло  у  світі
А  Кафі  вже  цілих  сімнадцять  століть.
На  ринку  товарів  ні  меду,  на  квітів:
Товар  –  це  раби  для  домашніх  угідь.

Відомо,  раби  це  живі,  але  мертві:
Сьогодні  купили,  тоді  ж  продали.
Нема  порятунку  їм,  буду  відверта  –  
Часи  ті  жахливі  для  світу  були.

Та  є  в  нас  і  приклад  щасливої  долі,
Коли  українку  забрали  в  полон.
Вона  прижилася  у  турків  поволі,
Себе  угніздила  і  сина  на  трон.

А  там  обернулась  в  коханку  султана,
А  згодом  в  кохану  дружину  його.
Настуня  Лісовська,  вона  ж  Роксолана  –  
Щаслива  й  нещасная  світу  цього.

Найперше  про  Кафу  сказав  руськомовно
Афоня  Нікітін.  Тоді  загалом
«Плавець  за  три  моря»  напише  змістовно
Про  вежі,  мечеть,  мінарети,  полон.

Він  першим  з  Європи  досяг  Індостану,
Вивчав  їхній  побут  аж  понад  шість  літ,
Зробив  це  раніше  за  Васко  да  Гаму
На  цілу  чверть  віку.  Масштабний  похід?

Кафійці  на  заздрість  усім  багатіли.
Частіше  дивилися  турки  в  той  бік,
Привласнити  землі  собі  захотіли
(Своїм  володінням  не  знали  і  лік!)

Вони  зупинились  під  муру  стіною  -  
Та  місто  у  змозі  облогу  тримать.
Лиш  турки  на  Кафу  рушають  війною  –  
Та  стіну  з  каміння  ніяк  не  прорвать!

Змогли  оборону  весь  рік  протримати…
Та  турки  своєї  мети  досягли:
Щурів  через  стіну  у  місто  жбурляти  –  
Кафійці  у  ряд  від  чуми  полягли!

В  Італію  бігли  од  смерті  тікати,
Однак  порятунку  і  там  не  було.
Чуму  принесли    до  Європи  у  хати
У  кожне  містечко,  у  кожне  село.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254136
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 16.04.2011


Софія Соловей

Феодосія - Богом дана (частина 2)

Орда  володіла  масштабнішим  військом:
Собі  ще  найняти  дозволить  могла.
В  Генуї  ж  нема  привілеїв.  Та  дійсно
Фінансовий  хрест,  наче  камінь,  тягла.

До  грецьких  купців  слушні  думи  злетіли:
Навіщо  війна?  Наша  ціль  –  торгувать!
«Оране-Тимуре,  що  б  Ви  захотіли,
Аби  цю  ділянку  назавжди  віддать?»

Хан  смикнув  плечима,  собі  посміхнувся:
«Наповнити  златом  цю  шкіру  бика,
Та  так,  -  до  купців  повелитель  звернувся,  -  
Три  шари  і  більше.  Вимога  така!»

І  хан  їм  шляхетно  тоді  подарує
Ділянку,  що  ляже  між  тонких  смужок
Із  шкіри  бика,  що  розріжуть  в  Генуї,
Та  зроблять  із  них  вимірний  ланцюжок.

Тимур  не  нахвалиться  власним  величчям  –  
Купці  повернулись  і  мовчки  пішли
Здаватись?  –  та  ні.  Щоб  шукати  в  обличчя
Майстрів  розрізання.  Та  їх  найняли.

Найкращі  митці  працювали  в  Генуї:
Зробили  із  шкіри  ланцюг-мотузок.
Такого  тонкого  ніде  не  існує
Це  ляже  в  основу  народних  казок.

Його  довжина  кілометрів  сягнула
Аж  п’ять  з  половиною  (довго  плели)
Півкругом  морський  перевал  обігнула.
Там  швидко  могутню  фортецю  звели.

Чомусь  генуезьці  це  Кафа  назвали,
Між  стін  понад  тридцять  поставили  веж
Могутню  державу  мерщій  заснували:
Харчі  і  тварини  –  торгівля  без  меж!

Ще  Кафа  відома  як  база  військова:
Туди  не  потрапить  ні  муха,  ні  слон
Віками  тримать  оборону  готова  –  
Не  зможете  взяти  це  місто  в  полон!

Одначе,  у  міста  була  і  проблема:
Нестача  води  –є    причиною  криз.
Її  розв’язала  легка  теорема:
Сполучень  посудин  –  із  верху  униз.

Труба  під  землею  лягла  керамічна,
Вода  з  поміжгір’я  хлюпоче  струмком.
Такий  водогін  як  проллється,  то  звично,
Майстри  поладнають  його  молотком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254025
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011


Софія Соловей

Феодосія - Богом дана (частина 1)

Цю  поемку  було  написано  влітку  2009  після  екскурсії  містом.

У  мене  є  мрія    -  відвідати  Лондон,
Париж  та  Афіни,  і  Відень  і  Рим,
Та  Вам  натякаю,  цим  літом  більш  модно
Гайнути  у  гори,  а  саме  у  Крим.

Невтомно  писали  про  нього  поети,
А  пензлі  кружляли  митців  полотном,
Співали  про  нього  й  відомі  дуети  –  
Натхнення  знаходять  там  всі  заодно.

Цей  край  дуже  цінний  не  сріблом  і  златом,
А  тим,  що  вже  понад  століть  двадцять  п’ять
Мандрує  життям-океаном  багатим
КримУ  каравела.  Тож  є  що  сказать.

Відсіки  у  судні  –  то  гори  і  лани:
Судак,  Севастополь  і  Керч,  Коктебель.
Та  мова  тут  піде  про  «Богом  нам  дану»
Півсотням  народів  культур  колибель.

Отож,  Феодосію  зводили  греки  
Ті  самі,  що  в  Крим  із  Мілету  прийшли,
І  порт  там  зробили  відОмий  далеко,
У  тому  багатство  велике  знайшли.

Цей  край  „Феодосія”  всі  називали
Шляхи  торгівельні  на  захід  і  схід,
В  Європі  про  місто  чудово  всі  знали  –  
Такий  давні  греки  залишили  слід.

Столиця  була  тогочасного  Криму:
І  уряд,  і  військо,  й  монета  своя.
Той  порт  в  міжнародні  стосунки  поринув,
Тож  ласим  шматочком  була  ця  земля.

Античні  часи  закінчились  для  міста:
На  порт  зазіхали  півсотні  племен  –  
Це  готи  та  гуни,  сармати  і,  звісно,
Хазари,  відомі  нам  з  давніх  давен.

Отож  Феодосію  всі  грабували
Тринадцятий  вік-  то  Орда  Золота,
Татаро-монголи  в  ній  так  панували,
Що  ледь  залишилась  земля  холоста.

Купцям  генуезьким  сподобалось  місто.
Ще  б  пак,  торгівельні  шляхи  –  звідусіль!
(хутро,  оксамити  і  вироби  з  тіста)…
Як  землі  привласнить?  –  немає  зусиль!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254023
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011


Flexis

За лаштунками душі

Загортаючи  простір  кімнати  у  сутiнь,
Легким  протягом  вечір  крізь  вiкна  ковзнув...
Я  був  трохи  самотнiм  (та  вiльним,  по  сутi),
Мiркував  над  сюжетом  майбутнього  сну.

Билась  гілка  об  скло,  заважала  постiйно.
Я  щодуху  думки  на  кулак  намотав...
Та  все  швидше  стрибала  по  меблях  та  стiнах  
Ледь  помiтною  тiнню  моя  самота.

Поїдала  мене  домінуюча  втома,
Мертво  погляд  застиг  в  конденсаті  на  склі...
А  назовні  пожовклеє  листя  в  судомах
Потерпало  від  крапель  на  мокрій  землі.

Розтинаючи  груди,  невидима  сила
Затискала  легені...  Сильніше,  сильніш...
І  застуджене  горло  про  поміч  просило  -
Не  почув  же  ніхто.
А  якби  ж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253892
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2011


Apis

Без емоцій

Стрілки  перевели  вперед  на  годину,
Якби  можна  було  так  просто  змінити  людину,
Простим  натиском  кнопки  поквапити  життя
Й  залишити  в  минулому  кілька  годинок  майбуття,

Швидше  приблизити  жадані  події
Подивитись  що  буде,  назад  відмотати,
Виправити  помилки,  здійснити  мрії,
Життя  можна  було  б  як  сценарій  писати.

Розчарування,  невдачі,  проблеми  –
Ніколи  й  ніхто  не  знав  би  цих  слів,
Так  просто  вирішувалися  б  усі  дилеми
і  кожен  жив  би  як  хотів.

Ідея  непогана,  але  чи  цікаво  так  жити?
Без  радості,  страху,  емоцій  ніяких  не  мати?
Адже  в  будь-який  момент  можна  все  зупинити
зробити  переоцінку  й  заново  розпочати?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250611
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 30.03.2011


Олександр Ковальчук

Зустріч з чарівною Феєю…

Одного  разу  навесні,
У  дні  погожі  та  ясні
В  казкове  місце  на  землі
Злетяться  мрії  всі  твої.

Там  Фея  мила  й  чарівна
Прекрасна,  щира,  як  весна,
Сказавши  лагідні  слова,
Здійснить  бажання  всі  сповна,

Дасть  негараздам  відкоша.
Спочине  стомлена  душа
І  серце  сповниться  добра.
Там  час  поволі  завмира.

То  буде  затишне  кафе
Таке  привітне  та  живе,
Потрапиш  ти  у  ньому  в  рай.
Знайти  його  не  поспішай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245799
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 30.03.2011