Твій Вавилон - занедбані провулки,
Німий бурштин розбитих вітражів.
Розгублено ховаєшся у звуки,
Мінливий спокій західних вітрів.
До тебе теж хтось молиться, я знаю!
Я сам тобі молюся доки ти
Схилившись на коліна простягаєш
Мені свої неписані листи.
Долонями розмішуючи попіл,
Очищений, чекаю на тепло.
Я вигадав тебе і втратив спокій,
Якого в мене зовсім не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249489
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 28.03.2011
Я бачив світло і густу пітьму,
Я впізнавав на дотики свободу,
Але усе, що я собі візьму -
Ковток надій, який замінить воду.
Який вросте у серце через кров
І розіллє по венах метастази,
Щоб кожен подих відповідь знайшов,
Думки реінкарнуючи одразу
І пульсувати, збільшуючи ритм,
В сонцесплетіннях стомлених нейронів
У пошуках невиправданих рим
Мов зброю прикладаючи до скроні.
Ковток надій. Обвітрені думки.
На охололі руки зорепадом
Впаде світанок тихий і стрімкий
І я впаду, щоб проростати садом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247409
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 28.03.2011