Твої сліди на мокрому асфальті
Стирає вітер сивими вустами.
Ти просто йдеш. Вважаєш себе зайвим.
Блукати будеш дивними містами.
Зустрінеш долю десь поміж людей,
Та згубиш щастя у її пустелі.
У підсвідомо створений музей
Запросиш тих, що завжди невеселі.
На тротуарі, серед голубів,
Жебрак попросить кинути монету,
Та ти, в самотності, душею зачерствів,
Ти поселився на Ненависті планету.
На перехресті спогадів і снів
Тебе хтось вб»є збагнувши, що ти ворог.
Твоє життя, неначе роль без слів,
З твоїх слідів залишиться лиш порох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286645
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 16.10.2011
От так самій присісти на краю моста,
Коли вривається у душу дощ, як знак,
Що треба мріяти, коли шумить вода...
І просто вірити, що буде все не так.
Не плакати, не думати і не кричати!
Забути про усе й усіх... й летіти...
Ми вже давно навчилися мовчати –
У нас душа, як ті зів’ялі квіти...
Та сльози-сльози, як роса на скроні;
І біль, і холод, й пустота, як сніг...
Там, хтось до нас, прощався на пероні,
Хтось втратив все, а хтось усе зберіг.
І день як день, а ніч завжди самотня
З нудьги малює зорями по небу світло...
Здавалося б, вже відкривається безодня,
І в темноті усмішку ледь помітно...
Не втративши надії, ні віри, ні душі
Великими ковтками хапаєш за повітря...
І скільки б помилок не було у житті –
Збери усе до купи і відпусти за вітром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278344
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
пробач що я не такий як тобі
би того насправді хотілось
шукай у мені бога
шукай у мені романтику
шукай у мені усе що хочеш знайти
пробач що я не такий
передовсім не потрібно обманювати себе
бо так буде простіше cприймати біль
потрібно бути щирим зі своїми думками і намірами
бути з тими людьми з якими по-справжньому
хочеться бути і радіти тому що вони у тебе є
що існує та хвилина коли це можна усвідомити
дихай глибше дівчинко моя усе в твоїх руках
усе у твоєму серці
ще не пізно палити мости і пливти проти течії
інколи виникає нестерпне бажання крикнути
в повен голос але щоб ніхто не почув
інколи хочеться завмерти в повітрі
на кілька секунд і вмирати повільно в ейфорії щастя
літати під небом трохи вище ніж зазвичай
аби бачити усе що потрібно
і беззвучно розсікати повітря руками
це ніби наслідки міцного дурману
чи простроченого алкоголю
спустися на землю хлопче
подумай про себе
подумай врешті-решт про своє недалеке майбутнє
а тобі в голові тільки літати і писати
щось незрозуміле на кшталт цього
добре подумай бо з цим ти далеко на заїдеш
краще обійдемось без цієї занадто
спотвореної ілюзії щастя
і його безкінечної вічності
але такого не буває
ні в якому фільмі
ні в якому житті
краще вбирати в себе тільки те що потрібно
дихати тобою і набивати по вінця
продірявлені кишені львівськими каштанами
пити холодну воду з криниць
визбирувати краплі дощу на підвіконнях
блукати між вузьких і спорожнілих нічних вулиць
писати усім своїм коханкам листи
присвячувати усім своїм коханкам вірші
говорити усім своїм коханкам про кохання
як же набрило це все
але вони продовжують
шукати у мені бога
шукати у мені романтику
шукати у мені усе що потрібно тільки їм
в усіх нас живе самотність
але вона теж самотня
пробач що я не такий як тобі
би того насправді хотілось
пробач що я не такий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277465
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Слід.
Так непросто сховать
Розпухлі від поцілунків губи
І в собі все тримать
Те, що рветься на волю й губить.
І до купи зібрать:
Погляди, дотики, фрази
Мабуть, треба було
Вирішить все і одразу.
Номер твій наберу
Й скажу у слухавку тихо:
«Я без тебе помру,
Ти і щастя моє і лихо,
Моя доля цілком
Залежить тільки від тебе…»
Слід цілунків бігом
Змивало краплями небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249991
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 27.03.2011