Давать поради і рецепти роздавати
Щоб все було, у когось , до ладУ
Зовсім не те що самотужки подолати
Чи люте горе, чи лиху біду.
Коли незгода ,вами , сто разів проклята,
Завжди лягає впоперек стежі
Коли чужою тобі стала рідна хата.
А ти по краю леза на межі.
Коли душа навпіл, нема спОкою й лАду
А день і ніч – суцільна сірина
Коли вже неможливо відшукати зладу
І визначить чия і в чім вина
Мабуть вже пізно винуватого шукати
Бо рОки вже укрила сивина
Можливо треба одне – одного прощати
Бо шлях коротшає. Життя мина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430410
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Загуло, заштормило Полісся,
Вільхи низько схилились додолу,
Лиш біляві красуні берізки,
Заспівали в росі колискову.
Звідкіля невідомо взялися,
Ненаситні нагострені коси,
Але води, які розлилися,
Захистили від сонця покоси.
Косарі повернулись додому
І чекають приходу погоди,
Росянистому дню золотому,
Трави в росах читатимуть оди…
Все Полісся цвіте веселково,
Льон голівки свої підіймає,
Бродить Мавка і нині казкова,
Лукаша свого й досі шукає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429939
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Ти метеорит в безмежному Всесвіті,
Появився зненацька, канув у безвісті,
Серед сузір"я контурів, зір,
Ми бачим шлях Твій до цих пір...
Там рясно цвіте "Червона рута",
Шумить ріка "Водограєм",
Пісня мелодійно - розкута,
Звучить над синім плаєм...
Десь "Дві скрипки" заблукали,
Щастя свого довго шукали,
А "Два перстені" поєднались,
В коханні взаємному признались...
Нарешті зацвіте "Літо жоржинове"
В "Далину" слова ручаєм полинули,
"Золотоволоска" запрошує в сни,
Де бачить "Передвістя" весни...
Збережеться "Кленовим вогнем" тепло,
Травневих мрій "Твоє крило",
Хай опадає "Жовтий Лист",
Та живе в памяті артист...
Хоч вороги були у Тебе надто злі,
Та пливуть "Течією нестримною" "Кораблі",
І "Любов цвіте один лиш раз",
Ти завжди будеш серед нас!!!
PS:
Використані назви пісень Володимира Івасюка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405787
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Молилася мати за грішного сина,
Сльозами вмивалась щоночі в куточку,-
"Єдина любов і надія єдина,
Нехай збереже тебе Боже, синочку!"
Нехай негаразди тебе оминають,
Нехай не зустрінеш журбу ти в дорозі,
Ти ж бачиш, синочку, як весни минають
І скоро порадить я буду не в змозі.
Всю нічку молитва лилася рікою
І сльози лились... не хотілося спати...
А сину наснилось як ніжно рукою
Торкнулась чола посивілого мати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351565
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 27.08.2012
Слова сікли мов кулі у бою
Бандитам тюрми!Годі їх терпіти
Гарант не впоравсь зі злочинним світом
Зневіру принесла нам «Леді Ю»
Гірке розчарування від тих слів
Бо тягнуть воза хто з води – хто в воду
Керманичі ніяк не знайдуть згоду
І так завжди на протязі віків
Навпіл образа душу розрива
Слова солодкі зазвичай омана
Ми ж знаємо, що три гетьмана
Потрібно там де українця два
Оранжевий скінчився марафон.
«Шановні друзі» паряться на нарах,
Це правда гірше, краще б на Канарах
Та пізно. Шлях закрито в закордон.
Чом ми із вами злидні й бідарі?
Бо живемо в незгоді та розбраті
Жирують хтиві, ситі та пихаті
Глухі, черстві й бездушні владарі.
На краще не діждемо перемін
Як будем скиглить, нидіти, чекати.
В набат давно вже треба калатати
Щоби пасивних розбудив той дзвін.
Бо вже шматують наш народ на два
Біло-блакитні, сірі, жовто-сині
Їм не болить, що горе в Україні –
Брудна політика, брудні слова.
Тому зусюди їм лише хула.
Заради батьківщини знайдіть згоду
Служіть не долару – служіть народу
Тоді вам буде шана і хвала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359036
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 27.08.2012
А кохання це - мить,
Коли серце щемить
І душа піднімається в небо...
Я що сили кричу,
Я собі не прощу,
Бо кохання ще нині не треба...
Та не слухай мене...
Так життя все мине,
А коли ж для душі буде свято?..
Ти прости у цю мить,
Коли совість кричить,
Але радості було багато...
Я людина проста...
В мене серце й душа
Із сумлінням ведуть цю розмову...
А життя, як той цвіт,
Не осилить всіх літ...
І вертаюсь в проблему я знову...
А любов хай живе,
Бо кохання не вмре,
Поки люди живуть на планеті...
... І сумління мовчить
Та і серце вже спить,
Лиш душа зняла крила на злеті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310362
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 05.08.2012
Ми давно у кайдани закуті,
Ланцюги не пускають до влади,
Нечисть правду тримає в спокуті,
Технології змінює далі…
Конституція - їм наплювати,
А накази - слова для родини…
За державу йдемо воювати,
Яка в нас має бути єдина.
Ну, а «слуги народу» жирують,
«Осідлали» людей, цьому раді,
Вони й нині з народом воюють,
Щоб і далі лишитись при владі.
Українці! Святий мій народе!
Час прийде вибирати до влади,
Хай не зроблять злочинці погоди,
Свою честь Вас прошу шанувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354887
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Частоколом тополиним
Яблуневим цвітом
І рубінами калини
Ненька оповита
Колисковими піснями
Лебедів дитинства
Материнства рушниками
І каштанів листом
Край дороги журавлями
Поля коромислом
Парубками в шароварах
Німфами в намисті
Верболозом оповита
Соняхів кругами
Приголублена, зігріта
Жовтими руками
Козаків - героїв
Славою окута
Оселедці ніжать скроні
Підбородок - вуса!
Колисковою зігріта
Мовою п’янкою
Не померли твої діти
Не ржавіє зброя!
Ми готові за рідненьку
Іти до загину
Не покинемо ми неньку
НЕЬНКУ - УКРАЇНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348717
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Ой, скільки вже отих минуло літ,
І зим , і весен, що позад зостались
Лиш спогади у осінь позлітались,
З років, далеких, принесли привіт. .
Життя сплелось у зоряний вінок,
З миттєвостей, зупинених , навіки
Колись вони були – бурхливі ріки,
Тепер світлини жовтих сторінОк.
Ось вогнище. Під соснами намет.
Із неба усміхаються Стожари
В казковій тиші лине спів гітари,
А за багаттям любий силует.
А це ми парк саджаєм навесні
У сорок другому було тут пекло
На цьому місці бій гримів запекло -
Тепер пташки співатимуть пісні.
Нас сповнених рішучості й завзять,
У шістдесятих з рідного порогу
Завод-гігант на Волзі будувать
Романтика покликала в дорогу
У ті роки, в зомбований той час,
В Тольяті нас позвала наша мрія.
Ми ж молоді! Опора і надія,
А ще ж до того – робітничий клас.
Це дитсадок. Сорок дев’ятий рік.
Я навесні уже піду до школи.
Життя минуло із тих пір відколи
Ступив уперше на шкільний поріг.
А ось сторіччя добігає вік
Бурхливі дев’яності на порозі
Жить як колись напевно вже не в змозі,
Життю новому розпочнемо лік?
Ось мітинг велелюдний, це на нім
Дізнались ми про нашу незалежність
Ми думали, що ось вона безмежність
Можливостей, побудувати дім
Де буде справедлива благодать
Де буде затишно простій людині,
Що вже прийшов кінець лихій годині
Що будем тепер жити й процвітать
Та де там, поміняли лиш хутрО
Еліта тільки ледь перемастилась,
Загримувалася та не змінилась -
Злочинне залишилося нутрО
На краще сподіватися дарма
Тим часом намотає рік хвилини,
Події закарбує на світлини,
А прОсвідку немає і нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349903
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
( купальської ночі )
Сняться людям сни, сняться різнії
Часом лагідні, часом грізнії,
Та Купальська ніч особливая
Із давних-давен полохливая.
Лиш почалася, - вже кінчається,
Папороть цвіте, та ховається
Від людських очей, очей завидних,
А цвіте вона для тих праведних,
Тільки мало їх, - де їм взятися
За гріш ламаний не продатися…
В ту коротку ніч все ж наснилося –
І сумне чоло прихилилося,
Накрили вуста вуса довгії
Очі бачив я гніву повнії :
« Що ж ви робите з Україною ?!!
Під тин знову йти сиротиною ?
Скільки мучилась бідна наймичка, -
Все ж побачила краєць Сонечка
Ви самі його закриваєте,
Неньку знов в ярмо повертаєте.
Схаменітеся, - вам усім кажу,
Хто у краї є, - усіх вас сужу
І запроданців, що продалися,
Й ніби праведних, - що вагалися.
Знову чубите один одного,
Чи дождетеся всенародного
Розуміння того, - ким по правді є ?!
Краще ж не чуже, - а таки своє.
Так, - народи всі різні мовою,
Що дарує їх винятковою,
Неповторною самобутністю
Є основою, - просто сутністю !
Не цурайтеся мови рідної,
Не буде у вас долі гідної,
Як забудете матері слова
Тільки з мовою НАЦІЯ жива !»
Я прокинувся, - ніч кінчалася,
Вже нова доба починалася …
11.07.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349706
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Мої слова не перевернуть світ,
Ще чиюсь душу зможуть пробудити.
Мойсей, народ свій, цілих сорок літ
Водив в пустелі, щоб його змінити.
Народе мій! Ти на своїй землі,
Живеш, немовби маючи провину.
Навкруг румини, ляхи, москалі,
Чатують, щоб роздерти Україну.
Ти наче в приймах, на своїй землі,
Весь час повчають, як повинен жити.
Найбільше пнуться браття-москалі.
В обіймах дружних ладні задушити.
Серед своїх – не мало яничар,
Перевертні, запроданці, паскуди,
Зомбовані фанати Ілліча,
З душею підлою продажного Іуди.
Нема вождів, цих лицарів-гетьманів,
Щоб захистили землю і народ.
У владі править купка інтриганів,
Що, мов козли, пролізли у город.
Народ осліп і занімів від болю,
Терплячий і покірний до пори.
Будив Тарас, щоби здобути волю,
І кликав в руки брати сокири.
Уже пора! Бо маючи державність,
Знов заколишуть і усе вкрадуть.
Тоді в могилах предки наші славні,
Своїх нащадків, нас же,- проклянуть!
18.08.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345348
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Звідки, звідки віє свіжість,
Ніби річенька струмиста,
То троянди вабить ніжність
І весела й промениста.
Ще світанок за горами,
Та вже обрій рожевіє,
Я не знаю, чи то сонце,
Чи троянда червоніє.
Ще ранкова прохолода
Вся в росинках кришталевих,
А її весела врода
В сяйві пелюсток рожевих.
Крізь роки проніс я в серці
До життя любов велику,
І вшаную, і догляну
Я троянду сонцелику.
Ой, трояндо, моя доле,
Скільки зв`язано з тобою:
Біля тебе я зустрівся
Із дівчиною одною.
А вона ж іще миліше
Ніжних пелюсток рожевих,
Як хотів би я втолити
Спрагу уст її вогневих!
Як би радість в повну міру,
Я хотів би їй вселяти,
Як хотів би дружбу щиру
В добрій пісні прославляти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344936
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Є люди - зірочки, є люди - пісня,
Є люди зайняті та дорогі.
Є люди - квіточки, є люди різні,
Зумій побачити їх у житті.
Є люди - потяги, ідуть безслідно
З твого самотнього часом буття.
Є люди - полум"я, що світять пізно
Та не зігріють майбуття.
Є люди-кетяги, є люди-ворони,
Які летять на сонця блиск.
Є люди-протяги, люди-перони,
Які в дружбі шукають зиск.
А є люди - інопланетяни,
Не схожі на інших, самі по собі.
Гей, оберніться на них , земляни,
Вони випадково тут, на Землі!
Вони кохають, страждають, цінують,
Міняють повністю наші життя.
Вони - небесні, за нами сумують,
А ми викидаєм їх з розкладу дня.
Ці люди-провидці, ці люди - поеми,
З ними комфортно і хороше нам,
Це люди - амфібії, люди - дилеми,
Люди, даровані долею Вам!
Їх бережіть, любіть і цінуйте,
Не відпускайте з життя ні на мить.
З ними разом кохайте й мандруйте,
З ними по-справжньому можна прожить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342513
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2012
Вкраду...
Душу твою...
Частинку...
Нотним ключем
Покладу
На музику
І розгорну
Силу
Затріпочуть крила
Бога я молила...
Тямлю любий
Тямлю
Грай
Шуми колоссям
Гомони
Щоб босі
Діти підростали
У любові
Щасті
У родині нині
Грай
Кресалом струни
Не жалій
Шмагай
Запали багаття
Підпали проклятття
Розпусти вітрила
Так, я полюбила...
Грай, скрипалю
Прошу...
Тільки не зникай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340998
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 05.06.2012
***
Твій доторк ніжний... Може лиш уява?
Яка ж натхненниця, одначе!
За вікнами вже нічка кучерява
Чи то сміється, чи то плаче...
Далекі зорі... Трембітає місяць!
А я все жду листів чи думку?
Сьогоднішнє, а, видається, вічність,
На плечі опустило руку...
(2.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341536
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Він так любив дивитися на небо,
Гортаючи сторінки біографії,
Всміхався дням і маючи потребу,
Тримав в столі дитячі фотографії.
А зорі з неба падали ночами,
Немов випрошували загадать бажання,
А він шукав у скриньках із листами
Світлину вже забутого кохання.
З тих пір уже багато літ минуло,
Вже склалася у кожного дорога,
Та пам"ять днів яскравих не забула,
Та ще й світлина - серцю допомога...
Як швидко мчали в майбуття години,
Як змінювався світ, та залишилась
В його столі малесенька світлина,
А ще сльоза, що по щоці скотилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338216
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 05.06.2012
***
Краплина щастя в неба на долоні...
Кирпате листя пнеться догори.
За рік чи два зазолотяться скроні -
Минеться грім! До часу, до пори...
Забудеш, любий, шелеставе літо,
Духмяні трави, волошко́вий щем...
У нас обох - не-синьокі діти,
Та синьоокий спогад під плащем...
Бредуть літа в далеке перевесля,
Туди, де Божі пальці - на орган.
Душа - в політ, як ластівка воскресла,
Остання пам’ять - в зІм’ятий туман.
Не рви колосся, Янголе, не треба!
Вже висипає зе́рна у траву.
Краплини щастя з усмішкою неба,
Я в тих краплинах спомином живу...
(4.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342050
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 05.06.2012
***
Сьогодні дивна брама привідкрилась:
А звідти - світла радісний пучок...
І ми серцями раптом поріднились,
Торкнувши словом сяєва зірок!
Сьогодні за вікном шуміла злива…
Чи то акорди найщиріших душ?
Бриніла стоголосо юна рима
В обійми теплі рвучися чимдуж!
Сьогодні в небі сонце щебетало,
Просилося до гурту співаків,
Котрих величне Слово Об’єднало
Коралями віршованих рядків...
(20.05.12)
*****
Сьогодні в м.Івано-Франківську в приміщенні
конференцзалу обласної газети "Галичина"
відбулася зустріч поетклубівців "Об’єднані Словом".
В невимушеній атмосфері були представлені прекрасні
вірші, чудова проза і мало місце просто щире спілкування.
Варто зауважити, що більшість поетів зустрілися один з
одним вперше, а покидали зустріч вже майже рідними людьми.
Дякуємо організаторам, всім-всім, хто мав змогу приєднатися
до нашого товариства і тим, хто був поруч тільки думками.
І справді Слово має велику силу єднати серця і вливати
в душі цілющу воду надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338747
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Щастя, коли в жінки є мале дитятко,
Це її частинка, це її життя
І радіє мамця і радіє татко,
В унісон з дитячим б’ються їх серця.
Заспіває пісню колискову мати
І засне дитятко в неньки на руках:
«Я тебе легенько буду колисати,
Щоб цвіла усмішка на твоїх устах.
Ти рости дитинко, вибирай дорогу,
Хай яскраве сонце сяє угорі,
Будемо радіти і молитись Богу,
І бажати щастя любій дітворі.
Будь завжди здорова, мудра і красива,
З часом, щоб пишались стомлені батьки,
Гордістю родини, виростай щаслива,
Хай кує зозуля радість на віки!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338904
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Мої літа - у вишитій сорочці
Червоними і чорними нитками,
З пером в руці, не з шаблею при боці,
Бо ж і пером здобути можна славу.
Шабля в руці і відступає ворог,
А від пера втікатимуть десятки,
То ж берегти словесний треба порох,
Щоби від слів мелькали врожі п’ятки.
Слово - це сила в будь-які часи,
Слова - це кулі, кулеметний шквал,
Нехай міцніють наші голоси,
Вбивають зло відразу наповал!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336577
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 16.05.2012
1
Згадаєм друзі незабутній час,
Як ми прийшли уперше в перший клас,
Учительку і перший той урок ,
І перший і останній наш дзвінок
ПР.
Пройдуть літа та тільки ти не забувай
Шкільні роки і друзів вірних пам’ятай
Дитинство безтурботне,
Що вже безповоротно
Пішло назавжди десь за небокрай
Літа минули вже на скронях білий сніг,
Шкільні роки ніхто із нас забуть не зміг
У світ веде нас мрія-
Вертає ностальгія
У рідну школу на її поріг.
2
Ми збережемо на усе життя
Ті щемкі незабутні почуття,
Напутнє слово – батьківський завіт
І перший самостійний наш політ
3
Нас доля розвела по всіх світах
Своя стежина в кожного, свій шлях.
Та ми збираємося знову й знов,
У рідну школу під її покров.
4
Щоб юність нашу знову приласкать,
На зустріч нову будемо чекать.
Хай змінять нашу зовнішність роки –
Душею ми і юнки й юнаки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337060
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Вмокаю серце в щирості чорнило,
У хмарах сте́лю сонцесяний шрифт.
Нехай земна, але праотча сила -
У жменях долі, серед слова крихт...
Та й голуби, що в дзьобах мають промінь,
Напевно, зможуть небо прихилить...
Тендітна рима, іскра на долоні,
Торкнеться раптом вічності на мить...
(6.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337655
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
А скільки тих, що вже не повернулись,
Що мріяли кохати до безтями!
Холодні жала серця не минули...
Приречено упавши за полями,
З грудей дочас - колючі дикі рожі,
Мов краплі крові, ржаві, мов тернини.
Могили неупізнані, не-божі...
Над ними - тільки вітер, небо гине -
Оплакує невинних сиротинок!
І стелиться неміряна розпука.
О, скільки розірвалося плати́нок -
Невгамна досі болемовна мука!
Сіріє далеч - по́волок туманна -
Там рожі дикі, наче краплі крові...
Життя - мана, зотліла сива манна,
Котра не дочекалася любові...
(6.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336106
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Почорніли хати на селі,
Замулилась батькова криниця,
Не гніздяться більше журавлі,
Шлях прадавній рідко закуриться.
Бо старіє село, бо старіє село.
\У міста розлетілися діти.
І життя джерело – бур’яном поросло.
В бур’янах вже не виростуть квіти.
Як колись тумани над селом,
Як колись чарують далі сині.
Лиш тепер над родовим гніздом –
Плаче сич на всохлій яворині
Димарі не курять, і півні не кричать.
Пусті хати забиті, заперті.
Залишились в селі постарілі батьки
В самоті доживають до смерті
Поверніться ж до землі сини!
І вона помолодіє знову.
Оживуть обряди і пісні,
І співуча українська мова.
Бо як вимре село – місто згине й само.
Як не стане що їсти і пити.
Освятіть джерело, оживіть джерело,
До землі повертайтеся діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335772
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Сонечко втомилось,
Спати покотилось,
Вітерець, мабуть, давно заснув.
Поспіши, дитино,
Очі заплющ, сину,
Сон в твоє віконце заглянув.
Гойда, гойда, гойдаша,
Спить кобилка, спить лоша,
Спить твій котик, сни роздивляється.
Люлі, люлі, люлі,
Вже заснули гулі,
Гусенятка сплять, не бавляться.
Спить сестричка Мійка,
Братик твій Іванко,
Вони хочуть більше снів побачить.
Спи і ти, мій синку,
Не одну хвилинку,
Ще для тебе снів веселих буде.
Гойда, гойда, гойдаша,
Спить кобилка, спить лоша,
Міцно сплять, бо натомилися.
Люлі, люлі, люлі,
Вже заснули гулі,
Гусенятка під крилом притулилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333372
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2012
Час посвіт запалить
та комина женить,
Пора справлять весілля
світле свіччине!
Виходив Світовид
на зоряний овид
Далекої моєї
Старовітчини.
Ніхто лукавих слів
сказати б не посмів
При пічці,що вродила
сина-посвіта!
Всю ніч не тихнув спів
веселих юних дів,
І вулиця кінчалась
тільки досвіта.
Кривого четверга
згоріла кочерга,
А випічки в печі
були зурочені.
Горбата,як дуга,
із комина Яга
Летіла перед ходом
на сорочини.
Зелений лісовик
водити предка звик
По нетрях,доки бідний
не заблудиться.
У житі польовик…
Та ще й підніме крик
Космата баба
з іменем Полудниця!
Дощі дарує Род.
І врочий хоровод
Красується
голівоньками русими.
Ставав німим народ,
коли вторгався гот,
Коли ставало врем’я
люте бусове.
Так зиму гнав Перун,
як добрий мужній гун
Поміг прогнати
гота із Артанії!
…Я світу тайну гру
із вдячністю вберу,
Як світло зірки,
що у ніч заманює.
Духам боживсь прарід
досвітніх давніх літ.
Божбу ту
на Христову перемелено.
…Та висне з диких віт
троянди свіжий плід,
Немовби колти Лелині…
Возходив Світовид
на зоряний овид
Далекої моєї
Старовітчини.
Час посвіт запалить
та комина женить,
Пора справлять весілля
світле свіччине!
Раз дівка не моя-
плачу колодія.
Корчма на злотий мій
гуде і корчиться.
Несу колоду я-
вся братія гуля!
Чужого голуба
чекає горлиця.
В зеленому вінку
в останньому танку
Пливе бліда
і крайня подоляночка.
Її,струнку-в’юнку,
в круту Дунай-ріку
Волхви для Дани
кинуть на світаночку.
Серед нічних боліт
являвсь купальський цвіт.
На березі ріки
вогні Купалові.
Та тільки підождіть!
Красуню не губіть!
Та перевесницю
волхви вже спалюють…
Горить в вогнях заграв
небесний божий Прав.
Під нами-Нав
із предками вже мертвими.
Якби хтось тільки знав,
як світ наш-вічний Яв,
Дістався нам?
З якими болем й жертвами!?
Сварог в вогнях заграв
нам місяць ген скував,
Який на щастя
заблищав підковою.
…Спів предків відлунав
межи кривавих трав
Жорстоко-чарівною
колисковою.
На сволоці –світач.
Зніми.
Танцюй.
Козач.
Підпалюй!-і полинем
в генні спомини.
Все предкові пробач.
Прийде ще вік удач.
Іще одружим свічку.
Женим комина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332559
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Сварог-одвічний небозвід-
Із зіронькою Ладою
Яр-сонце вродять нам на світ,
Ясним дитям порадують!
Ярило швидко підроста,
Одружиться із Даною.
Вогню-вода!
Устам-уста!-
ЗА правдою прадавньою.
Пече –жарить в сім літніх Яргл
Черінь семиярилова!
Стою в пік літніх сонцеспраг
Лелекою стокрилою!
Осіннє сонце золотить
Нажиті мною інії.
Немовби сивий Світовит,
Тепло слів випромінюю.
На бричці знов Ярило мчить
В небесну даль сто ходжену,
Теплом мене любові вчить
До смерті.
Від народження.
Не стріть мені літа безкриль-
Хвала за це Ярилові!
Могутнє сонце в сім Ярил
Зове в літа.
Окрилює!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332560
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Лягла на квіти лип струною,
Співуча арфа бджіл,
Духмяноніжною весною,
Повіяло од крил,
У кронах сонце забарилось,
І не дивилось вниз,
Лиш за деревами відкрилось,
Й кидало теплий приз.
Ми , як досвідчені друїди ,
Пили любові мед,
А липи – сонячні сусіди ,
Стелили днів сильвет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332561
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Посивіли мої скроні,
Як зимою сніг,
Ви біжіть життєві коні,
Я люблю ваш біг.
Бо радію, як весною
У душі політ,
Я летітиму з коханням
Ще багато літ.
До небес, моя подруго,
Вознесу тебе,
Хоч життя іде по кругу,
Доля ж не мине.
Тепло серця відчуваю
Через стільки літ.
Знай, що я тебе кохаю -
Хай розтане лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332209
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
***
А я скрипалькою могла би стати -
На струнах засівала би святе
І серце научила би літати,
І цілувати сонце золоте!..
Якби скрипалькою судилось стати...
Та ба, смичок зламала осінь та,
Коли вітрами плакало у са́ду,
Коли печалі звідали літа
І не зуміли струнам дати раду...
Зосталась скрипка мрією ота...
(21.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332246
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Віддай мені мою любов,
Прости всі кривди і образи.
Нехай стікає з серця кров,
І спомин відімре одразу.
Віддай мені мою любов,
Вона тобі вже не потрібна.
Не варто прагнути обнов,
Якщо вже ти мені не рідна.
Віддай мені мою любов,
Верни надії молодії.
Може тоді з тобою знов,
Я полечу на крилах мрії.
Віддай мені мою любов,
Прошу бо вже збілілі скроні
А гріють душу знов і знов
Твої божественні долоні
Віддай мені мою любов,
Та не спіши її вертати.
Бо ще гуде у жилах кров,
І хочу я тебе кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328514
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Обійми берізку білу,
Перейми її красу.
Поцілуй ти свою милу,
І погладь її косу.
Обхопи руками дуба,
Сили він тобі додасть.
Напиши листа до друга,
Нехай буде йому в масть.
Приласкай й оту смереку,
Що лишилася одна.
Тих хто поруч і далеко,
Всіх люби, бо ж ми - рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328609
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Природи велич і така гармонія
сьогодні в лісі я стрічаю новий день,
моя душа незламна і нескорена
в цю мить співає радісних пісень.
Он стежечка біжить ледве помітная,
серед кущів галявина бреде,
а сосен віття як свічок тремтіння
мене аж до дороги вдаль веде.
Повітря свіже, пахне ще й так солодко
аж хочеться прогнати тугу й щем
щоб ліс оцей підтримав здорово
й надії дарував на цілий день.
Приємна втома, - іскорка терпіння
лиш небо голубе у вишині.
А під ногами квітів мерехтіння,
що радують буянням навесні.
Зберу чудесний цей букет цвітіння
і серцем завмираючи всміхнусь,
пробачу усе зло і в невагомості
я серед трав високих опинюсь.
Приємно так і надзвичайно хороше
я мрії десь тихенько розгублю,
знову озвусь на поклик серця лагідний
у музиці весняного дощу.
Наповнить він життям, мов сонцем щедрим
рослинку кожну і живе єство,
щоби зв'язок з природою був світлим:
не втратив сенсу й не згубив добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328397
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Квітнуть бруньки, зростає лист,
Краплинки слізно осідлали гілля,
Лиш вітер стиха надсилає свист,
Немов весну готує до весілля.
Збирає у оркестр пташині голоси,
Всі шурхоти і стукоти довкола
І пробує ці чари донести,
Весні красуні геть за видноколи.
Як староста весільний в рушнику,
Веде весну заквітчану віночком
І множить кольори на квітнику,
Мов надягає вишиту сорочку.
Зовсім легенько сколихнув фату,
Прибрав у квіти зеленяву спальню
І закружляла пара у танку,
Весна красуня з нареченим Травнем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328631
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
З доріг далеких ти ішла,
Моя осіння втомо.
Чи добра ти, чи надто зла,
Поки що невідомо.
Я весь запав у жовтизну
Надій печально палих,
І як стараюсь - не збагну, -
Коли ж ці дні настали.
Зривав листки календаря
Час день у день невпинно.
Ніхто мені не докоряв
За так прожиті днини,
Лиш серця вироблена вісь,
Похилим сонцем гріта,
Повільно падала навскіс
У потойбіччя літа.
29.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326178
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
Пасхальна ніч і радість навкруги,
Сьогодні Бог дарує нам спасіння,
Вогонь із неба запалив свічки
І обдаровує Христовим Воскресінням.
Яка ж це радість, мов злітаєш ввись,
Літа вертаються, які давно минули,
Пісні Пасхальні знову полились
І свічечки по світу спалахнули.
Звучать слова, що нам Господь сказав,
Думки його до нас летять з небес,
Господній Син в неділю цю Воскрес…
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327399
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
і падають краплі
з даху,
променями
пронизані,
проз дірку іржаву,
з карниза
летять донизу –
крупні дзвінкі алмази,
щоразу
з усього маху
розбиваються
об живу
порцеляну квіток,
як молоток
Ноя…
на голови
цвяхів
без промаху опускається:
покайтесь!
покайтесь!
покайтесь!! –
та ніхто
не кається…
02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327220
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Як згасне зірка в холоді зірниць,
Посіє темрява своє зерно.
Та честь моя не падатиме ниць,
Ім`я моє світитиме одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327280
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
А людство все - то як мале дитя,
Все пнеться таємниці ці пізнати.
Чому нам Бог усім дає життя?
І як його прожити а не здати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327281
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Як мало потрібно для щастя людині,
Як очі темніють і сірі, і сині,
І сльози дощем добавляють жалю,
Спасіння твоє - ніжне слово «люблю».
Коли захиталась земля під ногами,
Коли ти лишився без тата і мами,
Неначе вже втратив надію свою,
Спасе тебе знову надійне «люблю».
Коли все довкола змітають цунамі,
Коли все життя - це образи і драми,
Тоді дзвони вдарять пісні кришталю,
Коли зазвучить щире слово «ЛЮБЛЮ».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327340
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
Хай троянди квітнуть в житті
Щира дружба і вірне кохання.
Не затьмарять хай дні золоті
Ні печаль, ні часи розставання!
Хай під небом завжди голубим
Доля садом прекрасним зростає.
Будуть успіх і щастя земне,
І життя веселково засяє!
Натхнення, здоров’я міцного, як криця!
А щастя хай буде бездонна криниця!
Хай радість Вам душу зажди зігріває,
Хай серце ніколи печалі не знає,
Кохання флюїди наповнять Ваш дім,
Добробут і затишок будуть у нім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326691
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Я вже не згадую тебе.
Ти-сон, який давно не сниться.
Захмарне небо голубе,
Мойого серця таємниця.
Лишайсь повік естампом мрій
На полотні моєї долі.
Немов шалений буревій,
Пронісся шквалом в чистім полі.
І розродилась з-під небес
Щасливих днів цілюща злива.
Шал пристрастей, як грім воскрес...
О, Боже, я була щаслива.
Та роз"єднала доля зла,
І не шукай тому причини.
Кохання річка в два русла
Враз розлилася долечинно.
Ти не вертайсь, коли літа
Посіють сум невинним жартом.
Ти вже не той і я - не та.
Минуле зачіпать не варто.
Я вже не згадую тебе...
Та інколи нехай насниться.
Безхмарне небо голубе,
Й сердець одвічна таємниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324384
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Черпаю пригоршнями я життя,
Що як вода біжить крізь пальці нині…
Не набирає швидкість паротяг
І не співається сумній пташині…
Перебираю низку звичних слів
Складаю в скриню доленосні руни.
Як цукор, що приємно солодив
І обіцяв дарунки від Фортуни.
Щоб потім там, на перехресті літ,
Розкрити книгу з чистими листами
І на життєвій ниві не жаліть,
Що доля йшла не нашими стежками.
Мов на курок, я тисну на курсор.
Мій кожен порух буде чітко впевненим
Бо сенс мого життя – це мій Фавор.
А ти лишайсь таким, понадприземленим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325733
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Сьогодні, я у цей чудовий ранок,
Такий прекрасний, сонячно ясний,
Вітаю всіх поеток – коліжанок
З жіночим святом й зустрічі весни.
Хай квітнуть посмішками ваші лиця.
І ще я вам бажаю над усе
В достатку й мирі жить. Хай здоровиться,
Нехай Пегас натхнення принесе.
Додати хочу до свого вітання.
Хай Муза буде поруч все життя.
І вірного, жагучого кохання,
Амур дарує аж до забуття.
Коханні будьте завжди і шановні.
Насамкінець додам до своїх слів.
Нехай святкові чари будуть повні
А ніч – палких та ніжних пестощів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320062
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Два хижих монстра одного ґатунку,
І цих, і тих жорстокий капітал
Створив не для добра, а для грабунку
Народу нашого, та для потал.
«Шановні друзі» паряться на нарах.
Затятий ворог піднімає тост
За те, щоби скоріше їх на марах
ВіднЕсли спочивати на погост.
І ці і ті - два чобота до пари.
І в цих, і в тих одна злочинна суть.
І ці, і ті неначе дві почвари
До смерті один – одного гризуть.
У них мільйони, крадені, в офшорах.
На Кіпрі, чи ще десь на островах,
А нас покірність та байдужість в шорах
Тримає на коротких поводах.
У них одне. Якби лиш своє брюхо
По пельку ненажерливу напхать,
А нам лапшу навішувать на вуха
Як прийде час до влади обирать.
Тоді й за нас згадають жирнопикі
І ладні будуть п’яти нам лизать,
І знову безсоромні та дволикі
Брехати будуть щоби грабувать.
Та нам давно уже потрібно знати.
Той хто зі скіпетром та на коні,
Противника свого запре за ґрати
А нас?...- Ми й так по вуха у лайні.
Отож не будем решетами воду
Переливати до кінця життя
Проголосуємо за молодь, що народу
Дасть віру і надію майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323302
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Дванадцятий день весни...
А весен тих - ой, чимало!
Нелегкі були вони,
Та й зараз не краще стало.
В цей день я сумую. Так! -
Що я не в селі, з тобою,
І що полиновий смак
У твого життя напою.
З роками тебе - О, ні! -
Вітати тепер не стану...
Зі старістю?.. Навесні?!
Це якось звучить погано!
І хай тих років - стіна,
Віч-на-віч сама з бідою...
Дивись: надворі - весна!
Зі святом тебе! - З весною!
Нехай принесе весна
Віру, любов, надію,
І в день цей здійснить вона
Твої заповітні мрії !
Бажаю тобі тепла!
Цілую уклінно руки!
Здоровою щоб була! -
Підказують, ось, онуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321319
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Вкраїно! Матінко моя!
Пробач, що не Шевченко я,
Не Симоненко і не Стус,-
Ні з ким не лаюсь і не б"юсь -
Цвіту, мов у степу тюльпан;
Що сам собі кріпак і пан,
Ще й кум,- як кажуть,- королю.
Та все ж... Люблю тебе! Люблю!
Люблю ліси, поля, гаї,
Легенди і пісні твої!
Красу далеких полонин,
Величність гір, і сум долин...
Люблю усе, що в тобі є!
Бо все це, Матінко - МОЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321325
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Якось сиділи за столом .
Cвяткові.
Просили маму;
- Розкажи про дні війни
димові
Та мама того не хотіла,
Нелегкий той спомин.
Та зрештою згодилась,
І притих наш гомін.
-Бомбили станцію
і рельси, як червоні макарони.
Летіли, Подали. Ревли.
А ми… ховали голови в долоні.
І ніч,… як день горіла
У війни полоні,
Мені чотири,брат сестра,
ще менші. Троє.
Біда смичком по
Струнах долі.
Розбомблений вокзал.
Евакуація.Заповнені вагони.
Та коло станції Попільні знову бомби.
Наш ешелон рознесли вщент,
А ми малі, наполовину голі…,
Біжим і навіть не кричим,
Лише хапаємось за мамині долоні.
Назад до Жмеринки дісталися живі.
У мами посивілі скроні.
А їли…
мама терла лушпайки від бараболі,
І жарила млинці. В румунів виміняла солі.
Ото у вас дієти в моді.
А потім ще гармата на городі
Гатила,охкала війна,
А ми під лавкою, в хліві,
Замерзли, тремтимо.
У мами нас лишилось двоє.
Потім прийшли червоні.
Коня забрали в діда при нагоді.
До 47-го роки голодні.
Та пережили муки ті господні.
Тепер до пенсії добавка…Була.
Політикани Регіонні.
Аби не повернулись ті роки.
А ми терпіти згодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324902
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Я не розкидую думки
Вони самі кудись тікають
Із кручі падають у низ!
На смерть самі себе штовхають!
Ну що ж ви любі схаменіться
Хіба не добре нам було?
Принаймні в купі сумували
І разом радісно було!
Узимку літо малювали!
На хмарах радісно гойдались!
Промінням сонце зігрівались!
Із вітром пісню ми співали!
Про той чудовий райський край
Де берег моря, кручі, гори!
В ранковій тиші на одинці
Я з вами зорі рахував!
Тапер я сам і ви по собі!
По світі марно розійшлися!
Ви зрадили, хай ваша совість
Не дасть спочинку вам повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325179
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 28.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012
Захотів я вчора кльоцків
І що мов робити ?
А жінки не мали змоги, -
Мусів сам місити.
Кльоцки, то є спровжне цудо,
А який то смак ?!
Хочете ?, - я вам розкажу,
То сє робит так.
У «мундирах», - би не трісли,
Варут бараболі,
А як вистигнут, обберут,
Тоди трут поволі.
Трут на тих маленьких вочках,
Де тресє бурак,
Так дают муки і яйці,
А тоди кулак
Запускаєсє в ту масу
( То тра мати сили )
Мене вчора в пальцьох мнучи,
Аж корчі ловили.
Кісто тра довго місити,
Аби туге стало,
А тоди на дошці вже
Тачєєш помало.
Розтачєєш тачівков
Пляцок грубий досит,
Над тим пляцком вострий ніж
Далі сє заносит.
Ріже сє з гори в долину,
Так з ліва на право
І в посолений вокріп
Кидаєш помало.
Ромбовидні кльоцки,
Як спливут, - виймают,
На дуршлаг, - стече вода
Й в мидницю скидают.
В залежності піст, чи нє,
Роблет душинину,
Або смажут на волії
Лишень цибулину.
Заливают отим кльоцки,
Солєт, - всьо, - готово
І виходит смакота !!!
Бігме, - єдно слово !
25.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324931
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Зали́шусь мрією твоєю назавжди́...
Блакитні весни повінчають інших...
Та не цурайся, не змітай сліди,
Міняючи на кращих чи на гірших.
Нехай живу, хай в пам’яті живу
Краплинкою невтриманої волі.
Хай лиже вітер тиху ковилу,
Стежки, що загубилися в роздоллі...
І в небесах освячені дощі
Устеляться солоною росою...
Зали́шусь мрією твоєю на межі,
Маленькою волошкою сумною...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324186
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 24.03.2012
***
На скронях твоїх оселилась печаль
Ледь видимим інеєм літ.
І пам’ять, неначе тоненький кришталь,
Видзвонює спомини в світ.
Було... Ой, було, як буяли сади!
Вишнево стелилась весна...
То, може, й не все - до плечей гаразди́,
Та кликала юнь до весла!
І пригорщі зір... Не пекло ані мить!
Сміялись в душі солов’ї.
Неви́черпно ли́лась у серце блакить,
Ув очі озерні твої...
А нині - печаль притулилась до скронь.
Тужливо зітхають уста.
Помалу стихає невтримний вогонь,
І тануть між диму літа...
(23.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324459
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2012
*****
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
*****
Хай цвіте, не в’яне із роками доля,
Хай щасливі роки зозуля накує,
Із землі Вам сили, із води здоров’я
і тепла від сонця хай Вам Бог дає.
Хай мудрість літ не стане тягарем,
Хай у душі не вигасне зірниця,
Хай повниться до краю день за днем,
Добра і щастя золота криниця.
*****
Натхнення, здоров’я міцного, як криця!
А щастя хай буде бездонна криниця!
Хай радість Вам душу зажди зігріває,
Хай серце ніколи печалі не знає,
Кохання флюїди наповнять Ваш дім,
Добробут і затишок будуть у нім!
*****
Хай буде світлим кожен день в житті,
Хай негаразди завжди обминають,
Хай буде легко Вам вперед іти,
І словом добрим Вас завжди вітають.
Бажаєм успіхів великих у роботі,
Й побільше творчих Вам натхнень.
Нехай минають завжди всі турботи,
І хай приносить радість кожен день.
Летять – не спиняться хвилини,
Приходить неповторна мить,
Коли вдивляється людина
В роки, що встигла вже прожить.
Було і чорне і червоне,
На рушнику земних доріг,
але любові стиглі грона –
То найсвятіший оберіг.
Хоч скроні світяться від срібла,
Добро натхнення додає.
Сердечне, щире Вам спасибі
За те, що Ви на світі є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322409
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 18.03.2012
***
Скільки їх, величних, попід хмари
П’єдестально вищаться? Мовляв,
Головніший всіх високих глав!
А довкола сочаться примари,
Тягнуться пальцато до душі,
Випивають щирість до безкрів’я...
На губах піни́ться марнослів’я,
Вирване пресвітерно зо лжі...
Ро́ки йдуть, вдаряються об стіни,
Завапновані під омофор святих.
Руки внизані металом примх
І довкруг - поклони і коліна...
Скільки ж їх? За мурами брехні
Воздвигають собі ложе честі?
А серця, невиміряно че́рстві,
Спочивають на пихатім дні...
(16.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322451
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Я зачитався віршами чужими
І зрозумів, що тут є еталони,
Їхня поезія, як зірка незгасима,
Як лики чудотворної ікони.
Душі частинка сяє в кожнім вірші,
Думки летять, благословенні Богом,
Я хоч пишу, та вірші мої гірші,
Ще вчитись маю володіти словом.
А образи чудові із бальзамом,
Слова летять, неначе віє вітер,
Виблискують, немов хрести на храмах,
Як сяють в розмаїті літні квіти.
І хай Господь благословить їх творчість,
Родяться вірші, мов нова перлина,
Щоб кожне слово мало свою вартість,
Квітло в народі, наче цвіт калини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322620
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
За що кохаємо ?
Питання …
Питання зовсім непросте,
За щось кохати не можливо, -
Воно, як папороть цвіте.
Не показне і не вловиме,
Не многослівне й мовчазне
Його призвати не реально, -
Якщо приходить, - то саме.
Саме, - як спалах блискавиці,
Серед безхмарного буття,
Десь на півфразі, на півкроці
В ім’я продовження життя.
Життя, що має інший вимір
Де перше місце, - не твоє
Просто повинен віддавати
Другому ти життя своє.
Його потрібно захищати
І на шляху не розплескати,
Вогонь крізь вітер пронести,
Що буде легко, - не чекати
Пліч-о-пліч впевнено іти.
Бо якщо є воно, - то й бУде,
А як нема, - покаже час
Проб’є над вами блискавиця,
Чи просто так пройде повз вас .
17.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322787
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Я своє серце покладу на плаху,
Думки незрячі відгоню від себе,
Піду вперед, бо я не знаю страху,
Аби у цьому бачив лиш потребу.
Плече в плече із братом поруч стану,
Ще й попрошу підтримки в свого сина,
В бою загою роз’ятрівшу рану,
Яка на тілі в неньки України.
Щоб для людей на берегах Дніпрових,
На правій і на лівій половині,
Життя розквітло цвітом калиновим,
На нашій славній, рідній Україні.
Хіба ж моя земля не заслужила цього,
Хай буде вільна, як у небі птаха,
А за життя достойне для народу,
Я вийму серце й покладу на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319232
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Ти дарувала промені надії
В години розпачу, у чорні дні мої,
І малювала заповітні мрії
На кришталевому, холодному вікні.
Ти розказала – де я, і хто я,
Шлях простелила свій, мов той рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
Вела за руку, мов малу дитину,
Навчала мудрості, терпінню й доброті.
Оберігала, наче матір сина –
Не залишаючи й на мить, на самоті.
Ти розказала – де я, і хто я,
Шлях простелила свій, мов той рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
На знак подяки, обіцяю, доле,
Приймати всі твої і примхи, і свята;
Не нарікати на тебе ніколи –
Я – твій слуга і паж твій на усі літа!
Ти ж розказала – де я, і хто я,
Подарувала шлях, немов рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313941
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 11.03.2012
З повісті "Не виплач моєї сльози"
Не виплач мене,
Не висуши нашого болю,
Не вицвіти цвіт,
Що прийде до тебе за мною.
Я хочу в сльозі,
Напитися неба досхочу,
І жити в тобі,
Допоки не вигаснуть очі.
Не плаче. А чує сльозу в своїм оці. Заставляє, виганяє її звідти, а вона не йде. Не хоче. Вона повертає і нагадує їй далеке, і бігом кличе його. Хто ти? Чого прийшов стривожити мої сльози?
Батькова смерть болить і нині. Ті слова, які він говорив. Вона по молодості й не збагнула їх. Лише нині вони стають зрозумілі. І сльози, яким батько забороняв текти. «Не сміхуйте мене, я ж чоловік», – відсахувався від них.
– Може, то татова сльоза? – спитала вголос Наталка.
Пуста кімната промовчала у відповідь. Обдивилася навколо – нікого. Лише Марія схилилася над дитям Божим, а воно тягне до неї рученьки, а навколо стільки світла й ласки.
– Скажи мені, Мати Божа, що це? – сповідалася жінка, яка незабаром стане бабою, а ще й не встигла побути жінкою.
А сповідь повертала у татовий день. У день втрати. Він пішов непробачено рано. Несподівано і недолюблено. Лише застигли її зойк і правда, яку жбурнула мамі. Вік втрати… вона прирекла себе ним.
Він пив, та лише коли вип’є, говорив. Обіймав за плечі доньку й питав:
– Дитино, поговориш зі мною?
– Так, татку, – відповідала Наталка і вела батька до цієї кімнати під образ Марії.
Вони проговорювали багато часу. Він згадував усе: пусті хлоп’ячі витівки, школу, пасовисько – і повертав до Олени. Видно було, що це боліло і це він хотів виговорити, та обривав… замовкав і шукав випити.
– Тату, – просила Наталка, – не пийте.
– Як не я, дитино, то воно мене вип’є. Розум, Наталю, добрий порадник, коли серце мовчить. Моє серце якесь немудре – воно любить сліпо й пропаще, – розвів руками стиглий чоловік, – воно перетворило мене на пияка, на ревнивця. Я ходжу, як тінь, за мамою.
Незабаром додав:
– А він учора знов прийшов. І моє немудре серце знов мене напоїло. Ревність – рак, доню. З’їдає все нутро, розповзається так швидко і смертельно. Я – мрець. Я навіть гірше, я – вже похований. Се мені просто Бог дав ще милість бачити свій похорон.
Наталя розревілася.
– Не плач. Не слухай цього, іди! – проганяв її.
– Ні, татку, не піду. Я нікуди від Вас не піду, - просилася донька.
Вони сиділи під образом Марії. Батько притулив дитину до грудей, і його «немудре» серце гріло такою любов’ю, від якої Наталя світилася.
– Тату, є ліки. Ви вийдете з цієї кризи. Я певна, – твердила не перестаючи. – я знаю, я вірю.
– Так, сонечко, я знаю, – сміявся Петро, – є дитино, є… це – сльози, але я не плачу і тобі забороняю. Не плач, не виплач їх, не будь сухою…
Не будь сухою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320493
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Вже весна заспівала у серці,
Радість знову забила у дзвони,
Розмістилось кохання в веселці,
Весняні почались перегони.
Перші вдарили проліски в дзвони,
Килими повкривали медунки
І дерев загойдалися крони,
Знов шпаки виясняють стосунки.
Первоцвітом весна вишиває,
Не шкодує ниток для картини,
Жайвір в небі чарівно співає,
Набухають бруньки горобини.
А повітря дурманить весною,
Покриває роса світанкова,
Я не знаю, що творить зі мною,
Ця красуня - весна проліскова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320546
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2012
Там дух життя у вирії невпиннім,
Там ти побачиш хоч кого завгодно,
Там сміх і відчай змінюють хвилини,
Узимку там мені не прохолодно.
Там щось нове відчуєш і пізнаєш,
Там зрозумієш, в чому суті справа.
Ходім туди, посидимо, товариш,
Вбік скинемо буденні окуляри.
Там ти забудеш про усі невдачі,
У новий світ поринеш з головою...
Умить збагнеш та, власне, і побачиш,
Що тільки там не холодно зимою...
(14.11.2006.№13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315582
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Стояла жахлива спека...
Ти говорив, що ще кохаєш досі
Її - красиву, ніжну і струнку.
Я не суддя, я на своєму боці,
Твої ж бо почуття оголені та босі
Печаль стелили у мені лунку.
Втішала я, що відлетять лелеки,
І помахом у небі дикі гуси,
Що скоро закінчиться оця спека...
Я слухала, хто винен і що мусив...
А подумки про себе: скоро осінь,
І в осені піймаю я твій погляд.
Зустрінемось раптово, і не в змозі
Ти осягнути, що є жінка поряд,
Підійдеш ти до мене владним кроком
І в очі глянеш, наче ненароком.
Свобода - в праві вибору кохати.
Незмінна ж осінь та ще сніг лапатий,
Що скоро вкриє стежку аж до ганку...
Так виконає спільну забаганку
зима, що запряжеться у кортеж -
"Забудь Її!" А погляд відведеш...
О, як це прикро! Зрозумію теж.
"Бувай", - сказала влітку тихо.
Пішла по сонцю - снігом, снігом...
11.08.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311789
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Родзинками зірки у небі.
Снопами сніг від ліхтарів.
А котрий рік бузок тут цвів.
Читала я тоді Стейнбека...
Читалося, немов у сні.
Бузок - що бракувало слів!
Здавалося, я птаха гейби,
а ще - були ми молоді.
Шматується і падає безжально...
Надворі лютий,
певно, це фатально.
17.02.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314688
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Зупинись, зупинись, красне літо!
Оксамитових шат не скидай!
Ще зоріють в моїм саду квіти, -
Ти останнє тепло їм віддай.
Зачекай, зачекай, моя осінь!
Та не чує мене листопад.
Посріблилось на скронях волосся,
Осипається золотом сад.
Уже вітер холодний повіяв,
Приморозив рожеві квітки,
Дрібний дощик із неба посіяв
І осипались мрій пелюстки.
Плаче в лузі калина червона,
Мов нещасна сирітка в сльоту.
Багряніють калинові грона,
Затаївши в собі гіркоту.
03.07.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207110
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 19.02.2012
Не топчи мого серця, без жалю до крові, ногами.
Не всміхайся єхидно. Не лишай мені тишу нічну.
Ще душа-сирота,бродить степом й густими лісами,
Вже стомилась,либонь,та ще й досі шукає весну...
Не картай, не губи тіло словом пекучо-лукавим,
І світанком німим не бентеж моїх мрій глибину,
Хай минають літа, ми із ними рідніші не станем,
Лише мудрість на знак нам залишить густу сивину.
Не судилось,на жаль,нам бентежити долю піснями,
Понад вечір в гаю скрипалю підживити струну,
То ж навіщо душа мов сирітка ще бродить лісами?
Чом в надії вона відшукати ще ніжну весну?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312094
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Я кличу Господа з небес - я більш не можу
Дивитися на те,що чинить люд:
Зійди на Землю,о,Великий Боже,
І сотвори над нами Божий Суд.
Терпів Ти довго - два тисячоліття
Пройшло з тих пір,як Син Твій - людства Спас -
Пізнав на собі всі земні страхіття:
Знущання,зраду,підлість,смертний час...
Як заповів Любов. І більш нічого!-
Любов - до брата,матері,землі;
Любов-покору до Святого Бога,
І до святого хліба на столі...
Де ж та любов?! Невже її Ти бачиш
У смерчах війн,ненависті і зла?
То,може,і мені,сліпцю,позначиш
Місця ,де є Вона,або... хоча б,була?
Чого мовчиш Ти?- Що,либонь,немає
Такого місця на усій Землі?!
Нема... Нема! І я це знаю!
Чого ж Ти терпиш стільки літ
Свавілля хижаків двоногих -
Цих ненажерливих створінь,-
Людців жорстоких і убогих,
Готових навіть за безцінь
Самому чортові продатись?!-
За шмат гнилої ковбаси
Доносить,зраджувать,вбивати...
Благаю,Господи,спаси!-
Спаси ще раз цю Землю грішну!-
Зітри з її обличчя кров!-
Хай засміються знов невтішні
НАДІЯ, ВІРА і ЛЮБОВ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287900
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 13.02.2012
Я – композитор і поет.
Лиш мови рідної не знаю.
Я, замість «ні», говорю «нєт»,
Без нот пісні свої складаю.
Шкільний пройшовши коридор,
Нічого так і не навчився...
Яка ганьба! /Ба... ні – «позор»/ -
На старість неуком зробився.
Що"фа-дієз", що "ля-бемоль" -
Мені однаково: в тумані.
Як правильніше – нуль, чи ноль –
Напружую «мозги» останні.
Де треба «кОму», де – «тире»?..
І «форте» з «п*яно» - темні хащі.
Вірші – римоване пюре,
Пісні – не гірші і не кращі.
Пишу для себе : що болить,
Що гріє душу, що – тривожить...
Пишу, щоб серце звеселить!
А що вже доля наворожить
Моїм пісням, моїм віршам –
Жах забуття, чи щастя жити –
Хай так і буде! - Я – рокам
Дарую право суд чинити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313665
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Згинула в дорозі доля молода –
Пошукам, тривозі всі роки роздав.
Нездійсненні мрії – у тумані снів...
Каганець надії – хижий морок з*їв.
А навколо квітне юності весна! –
Сонечко привітне! Сила неземна!
Бурхотливе море!.. – Потойбічний світ.
Час обличчя Оре, добавляє бід.
Рубікон позаду, - наче й не було.
Смерть хихоче радо, дихає в чоло.
Час летить, неначе, грізний буревій.
Серце – хоч воляче, а вже робить збій...
Друг єдиний – спомин – підставля плече:
ДолинА відгомін – крізь імлу ночей –
Днів прадавньо юних... Шлях... Товариші...
І загрАють струни сивої душі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313669
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Не згасай, моя любове, не згасай,
Поки поруч ми удвох – поки й май
Поки поруч – друга вірне плече,
Люте горе – вже не так і пече.
Не згасай, надіє, а ні на мить,
Якщо разом то не так і болить,
Разом легше пережити в біді,
Перебути лиш на хлібі й воді.
Промінь світла, в царстві темряви й зла,
Хай куди б недоля не завела,
Вірний друг завжди опора й крило,
Хай би як там, у житті, не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257030
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 13.02.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
Ледь спохмурніло синьооке небо,
На землю вже туман холодний ліг,
І надвечіря стукає до тебе,
Сріблом і злотом стелиться до ніг.
Та не сумуй, що дощ холодний сіє,
Що лист багряний - вітром по землі.
Нехай тебе любов моя зігріє,
Хай не тривожать спогади й жалі.
Ти не журись,що вже вітри доносять,
Холодний подих спраглої землі.
І не журись,що жалібно голосять,
Збираючись у вирій журавлі.
Твої роки далеко ще не осінь.
Ще ́́́ молодість гуляє у житах.
То ж не сумуй, що в косах твоїх просинь,
І що з гори тепер, уже ,твій шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244071
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 13.02.2012
В садах цвітіння вишень білосніжне,
мов нареченої фата,
таке ж іскристе, диво-ніжне
на землю падає й кружля.
І кожним кроком завмираю,
радію дням весни без меж,
лиш тихо в Господа благаю,
щоб дарував надію теж.
Давно молюся я на долю,
аби не повернулася спиною,
не відвернула погляд свій,
а лиш сказала тихо: "Стій"!
За руку бережно взяла
і як матуся повела:
в зірниці-ранки світанкові,
в краплини-роси вечорові,
в легку надію світлих днів
і без вагань до алтарів.
Щоби кохання ангелом прилинуло
і дім мій звеселило, не покинуло,
і кожен день стрічало мене з вірою,
у сни-тривоги птицями не линуло.
Зоріло мов рожевая зоря
на краю неба у кінці села.
Ще хочу я у долі попросити,
щоби батькам моїм безпечно було жити
і знали ті невтомні трударі,
що є ще вірність на оцій землі.
А покоління молодих красот
зазнало радісних висот.
Не пам'ятало, що таке війна,
щоб миру мед принесла нам бджола.
Радіти сонцю і землі,
безмежжю неба, гомону воді,
високим горам і крутим стежкам, -
лиш бачити надію там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313099
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
А післязавтра - казкою казок.
Ліна Костенко.
Мені наснилась біла хата
В садку зеленім,край села;
Садиба тиха,небагата,
Вже кращі роки віджила.
Стара криниця біля тину,
Хлівець і погріб – все,як є.
Могутній ясен в небо зринув –
Гіллям до хмар аж дістає.
Ось кухня літня – притулилась
До пагорбу,щоб той не втік.
Принишкла,бідна, - зажурилась,
Що сплинув непомітно вік.
Цвітуть жоржини край городу,
Там,далі – мальви піднялись;
Милуючись,на свою вроду
Бузок у вікна задививсь.
На розі хати – кущ жасмину
Одвічним стражем постає,-
Оберігає сон хатини,
Й дитинство сонячне моє.
Розкинувся зелений килим –
Подвір*я,вкрите споришем.
Давно по ньому не ходили!-
Буя під сонцем і дощем.
Над погребом струнка ялина –
Лапата,пишна – хоч куди! –
За ясеном у небо лине –
Її ще батько посадив.
Город доглянутий,хазяйський
/Колись-то був!/ - вже не цвіте –
Забур*янів куточок райський,-
Буркун лиш і пирій росте.
Ступаю сходами. Веранда –
Пуста. Лиш тюль на вітражі,
І штучна,вицвіла троянда
В кутку непотребом лежить.
А далі – просто жах! – Вандали! –
Інакше їх і не назвать! –
Потрощили все, розікрали,
Лиш книги у смітті лежать.
Місцями – зірвана підлога –
Мабуть,скарби хтось там шукав.
Цілого – хоч би щось! – нічого!
А я ж тут жив колись! Зростав!..
Прокинувся в поту холоднім,
А серце – рветься із грудей...
В село! До хати! Вже сьогодні!
А там – що буде,те й будЕ.
Але ж не сон це! Все я бачив
На власні очі, рік томУ.
Все у минулому,неначе,-
Тож розтривожився – чому?
Здавалось би – усе минає –
Хатин таких – аж півсела,
Нічого вічного немає –
Вже й молодість моя пройшла,
Сини зросли,ростуть онуки –
Мінливим є життя земне...
Все,наче,й так. Та серця стукіт
Завжди будитиме мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312833
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Замела всі дороги зима,
Шаленіють вітри-сніговії ;
На душі холоднеча,пітьма,
І вино чомусь зовсім не гріє...
Догорає поволі свіча -
Захитались стривожено тіні ;
Непривітна байдужість в очах
Розляглась,мов собака на сіні.
Розлетілись думки врізнобіч,
В голові і надворі - хурделить;
Позіхає натомлено ніч,-
Білу постіль на день собі стелить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299538
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 08.02.2012
В чому сила українців?
Я скажу: не в салі.
Не дадуть мені збрехати
Козаки бувалі,
Що до сала треба хліба,
Часнику,горілки,
А до ТОГО ВСЬОГО треба
Гарненької дівки...
А до дівки треба грошей,
А до грошей - "клепки",
Ну а "клепка"потребує
Фірмової кепки.
Тільки,кепка що? - ганчірка,-
Вибачте "на слові".
Сила наша - безперечно -
В нашій рідній мові!
Солов"їна,калинова,
Мудра і співуча,
Жартівлива і мрійлива,
Сумна і колюча.
Тож любіть її! Плекайте,
Як малу дитину!
Ось де сила наша,браття,
На лиху годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301205
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 06.02.2012
Росте дитина - дозріває плід
На гілці дерева,що зветься - Україна...
Дозріє,виросте,і у широкий світ -
Шукати щастя у житті - полине.
О,щастя-щастя! Де його знайти?!
Воно,мов гриб отой,принишкло десь під листом,
І треба стежку не одну пройти,
Щоб усміхнулось воно сонцем променистим.
Стежки,на жаль,тернисті і стрімкі;
На кроці кожному чатують хижі звірі
Цинізму й ненависті; плазуни бридкі
Зловтіхи,підлості,гордині та зневіри.
Страшні стежки! Та треба їх пройти -
Не буде фінішу,коли немає старту.
А фініш - щастя. Його варт знайти,-
Інакше,жити,мабуть,що й не варто.
Дай,Боже,тій дитині шлях прямий,
Без вовчих ям,освітлений Любов"ю!
Нехай підніме вона ключик золотий
Руками,не забрудненими кров"ю.
З розкритим серцем по шляху пройти!
А дерево,що зветься - Україна,
У добрій пам"яті назавжди зберегти...
Щасти тобі,моя дитино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306480
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 03.02.2012
Згадав Вівальді - Пори Року
І ніжних скрипок тихий спів,
Життя душевних нот - без строку,
Їх красень - січень закружив.
Торкнувсь скрипаль глибин сердечних
І пам"ять оживила знов
Тепло очей
І бескінечних - про наше майбуття -
Розмов.
А за вікном - зима сніжиться,
Спить міцно втомлена земля,
Спи, доле,
Хай тобі присниться
Чарівна пісня скрипаля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308511
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Не подавай мені пусті надії,
Не клич у небуття пожовклих снів,
Я спогади залишу в сніговії,
Ти осені здолати не зумів…
Залиш мене тепер, в снігах і кризі,
Коли весна душі тривожно спить.
Коли ж розтануть в небі хмари сизі,
Душа побачить новизни блакить,
І просвітліє, та уже без тебе…
І буйно зацвітуть чужі луги,
Заллє мою журбу весняний щебет,
І серце затріпоче від жаги.
Не повертай мене назад у осінь,
Ні часу не вернути, ані мрій…
Бліді вони були і безголосі…
Скінчився сон. І він уже не мій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305314
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Буденність і сірість вичерпують сили.
Без стимулу вже й непотрібне життя.
Де ж музика, щоб знову серце ожило.
Щоб знову злетіла на крилах душа.
Де ж музика? Справжня, з старих клавесинів,
Сопрано дівоче, і тенор, і бас?
Де ж музика. Що йшла у спадок до сина,
А внуку її не залишив час?
Немає. Уже не дзвенить і у росах.
Пішла. І навряд чи повернеться знов.
Пішла кудись в ніч. Тихо, бідно і босо,
Хоч мала колись і багатство, й дюбов.
Я кличу її благаю… Та пізно.
Далеко вже вітер торкається пліч.
Бо люди і музика ця - такі різні.
Я кличу… Але вона вже пішл в ніч.
І сіра роса не згадає вже дзвону.
І скрипка, як в класиків. Не задзвенить.
І тільки цей дощ, що стікає по гронах,
Окремими нотами тихо шумить.
Я клиу… Немає. Вже згасла й надія.
Та що це? Це сон? Чи ніч ноти знайшла?
Я знаю. Крізь сон лине “AVE MARIA”.
Вже легше на серці. Звільнилась душа.
Це – музика справжня, написана в тиші.
Каччіні і Шуберта ноти… І Бах
По-іншому, але по-справжньому пише.
І музика душу застане в сльозах.
В сльозах заживають усі серця рани,
І ноти на душу впадуть, як роса.
Сідаю тихенько за фортепіано
І клавіш нечутно торкає рука.
І перші акорди. І музика лине
Назад, у вікно. І не спинить вже ніч.
А клавіші кличуть її журавлино,
Вона ж вітерцем доторкається віч.
І сльози утерла. І серденько гріє.
Вона не пішла… А в уяві встає
Знов Мати Христа, проста Діва Марія,
І погляд її знов у серці живе.
Стоїть в повній тиші. В хліву. На колінах.
В молитві за Сина, що в яслах лежить.
Так вогко й духмяно в хліву пахне сіно
І світло з далеких зірок струменить.
Молитва. До Батька Спасителя світу.
Вже спить Віфлеєм. Заколисує ніч.
І тьмяне й холодне зірок з неба світло
Ледь чутно торкає заплющених віч.
Стоїть на дорозі. І вітер дме пилом.
Вже сонце червоне, мов кров із небес.
Дивитись вперед вже немає і сили,
Бо там височіє під сонцем хрест.
Розіп’ято Сина. Життя і надію.
І в серці, що б’ється у горі, лиш біль.
І сонце. Мов кров її Сина, жевріє.
Вже висохли сльози. І… Сміх звідусіль.
Вуста, запорошені пилом, й долоні.
Сном, жахом здаються оті три хреста.
І серце. Луною. У сивих скронях.
Розіп’ято Сина. Надію. Й життя.
Вже висохли матері сльози болючі.
Розіп’ято Сина. Надію. Й любов..
І біль б’ється в серці. І вітер із кручі
Все дме в лице пилом. І сонце – мов кров.
Стоїть у небі, на хмарах світлих.
А погляд все той – і мудрий, й простий,
Стурбований. Певне, холодним світом.
Але такий світлий, прекрасний, ясний.
Навколо – ангели в білих хмарах,
І сонце, і зорі, й усі небеса.
Вона ж така ніжна і тиха, як пара,
Прекрасна і світла, спокійна й проста.
І посмішка. Добра така й промениста,
Ласкава, мов хоче прийняти весь світ.
Стоїть у вінці. Така ніжна і чиста.
І сліду не видно важких тих літ.
І музика. Наче той погляд Марії,
Немов її чиста й прозора сльоза.
Це – музика справжня. В любові й надії.
Вже легше на серці. Звільнилась душа.
А музика все ще живе крізь століття,
Відновлює сили, вдихає життя.
Нові покоління, цю музику світлу
Не відпускайте у ніч забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303549
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
***
Любов чи жаль? Чи небажання?
Щоб серце корчилось в огні,
Смакуючи гірке кохання,
Ковтаючи слова німі…
Жага чи біль? Чи вперті муки?
Штовхнули на бездумний крок.
Упавши на безвільні руки,
Розсипався вінець думок…
Так що ж це: почуття чи мрія?
Чи безнадія на життя?
Повіривши в грізну затію,
Збагнувши силу небуття,
Примусило до віри в щастя,
До утопічних сподівань.
Щоб догораючи, не впасти
Під тиском вічних покарань!
(5.12.01)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289342
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 04.11.2011
В одному з чарівних куточків нашої прекрасної України, на мальовничому березі ,красуні Сули,поміж лісів та ярів ,сховалося невеличке українське село з поетичною назвою –
Васильки. З давніх давен тут жили люди, про що свідчать древні кургани, та залишки
прадавнього городища. Усім хто виріс на цій благословенній землі запам’ятались, ще з
дитинства , перші відкриття ,перші сходжені стежки, перші спогади дитинства та юності.
Кожному васильчанину дорогі та зрозумілі назви місць пов’язаних зі своїм селом.
Ще з слов’янських часів нагадують про себе рештки древнього укріплення ,,Городок,,та ледь примітні,тепер, кургани. В той час коли діти пропадали днями на Сулі,ловили
рибу на ,, Кулявськім,,купалися на ,,Поромі,, пасли скот на ,,Замку,, чи ворушили сіно за
,,Бистрицею,, - дорослі працювали в полі на ,,Круглику,, ,, Подолі,, чи ще десь. Своїм землякам васильчанам присвячую цей вірш.
Сховалося поміж лісів в долині
Біля красуні тихої ріки,
Де дивні зорі, де тумани сині
Село прекрасне й гарне – Васильки.
Чому його назвали Васильками?
Сховали правду роки та віки.
Можливо через те що над ярами,
Цвіли на крутосхилах васильки?
.
Можливо через те що не угідних,
Заслали у цей край на висілки?
Можливо й так,а то ще вірогідно,
Отак його назвали козаки.
Для тебе все у цім селі найближче
Дубина, Гай, Кулявське та Пором.
Кургани древні, Городок, Мостище
І поле Вовкове, що за селом
Ти тут зростав, зробив тут перші кроки.
Стежки й доріжки босонІж сходив.
Зустрів кохання перше синьооке.
Свій корінь у землі, святій, пустив.
Нехай літа минають за літами,
Не забувай стежину, що колись,
Топтав в дитинстві босими ногами
За край священний Богу помолись
Не забувай обряди, звички, мову.
Навчай дітей та збережи в роках.
На Батьківщину повертайся знову,
Де б не водила доля по світах.
Не покидай її в лиху годину,
Їй відданість свою віддай сповна.
Будь українцем, будь достойним сином.
Бо Батьківщина - як життя, одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264182
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 27.10.2011
Чим більше в світі підлості й облуди
Брехні, підступності та забуття,
Обачніші, уважні будьте люди,
Бо прийде, вірте, прийде каяття.
Свідомість трутою нечистий кропить,
В умах людей він засіває зло,
Добропорядність чорним злом затопить.
Щоб тільки торжество його було.
Тому в собі не гнів – любов тримайте.
Біс не дрімає – це пересторога.
Любов і співчуття у серці майте,
Звертайтесь за порадою до Бога.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287472
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Сьогодні в нас святковий день.
День незалежності сьогодні,
Та обездолені й голодні,
Не чують радісних пісень.
Бо сім десятків літ вели.
Казали - Рай не за горами.
Ми з лозунгами, прапорами,
Немов зачумлені ішли.
Вели до комунізму нас
Не мрія і не власна воля,
Канчук, налигач і сваволя
Та фатум, у проклятий час.
Ми вірили поводирям,
Бо недовірливих чекали
Склепіння соловецьких ям,
Тортури та лісоповали.
І знову нас кудись ведуть.
Та от куди, якби ж дізнатись?
На що тепер нам сподіватись.
Яку ж тепер торуєм путь?
Прийшла уже нова пора.
Тепер ми "вільні й незалежні"
Наївно думали належне,
Прийде й до нашого двора.
Та ні, навколо пустодзвін.
Чи ми сліпі мов кошенята,
Голодні у холодній хаті,
Не бачимо тих перемін?
Жирують ворони й круки.
Між ними війни та розбірки,
І соромно від того й гірко,
А дні складаються в роки.
Ні! Всі ці роки ми не йдем!
На місці топчемось уперто,
І треба визнати відверто –
Ганьба нам, що ми так живем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276310
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 27.10.2011
Осінній бал,
Осінній бал –
Казкова зустріч смутком оповита.
Осінній бал,осінній бал
У павутинках бабиного літа.
***
Спогадом прийшло солодким
Дивним сполохом коротким
Літо бабине у осінь,
На прощальний бал.
Буйна сонячна заграва,
Горобина кучерява
І замріяна калина
Клен і краснотал.
Розпустила пишні коси,
Осінь золотоволоса.
У казковому убранні,
Дивина із див
Хмарки в небі пропливають,
Павутиночки літають,
Над землею ніжно лине,
Осені мотив.
Плинуть піснею розлуки
Ніжні, мелодійні звуки.
Славословлять, величаву,
Із усіх сторін.
А вона прийшла з синами,
Розгулялась над лісами
Під чарівний, неповторний,
Малиновий дзвін
Одягнув розкішні шати
Щедрий вересень багатий,
Красень жовтень у нарядах
Сяє аж горить
Листопад прийшов з дощами,
Та колючими вітрами,
З першим снігом , щоби осінь
Ним припорошить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282107
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 02.10.2011
Іnsolito, моя Іnsolito!
Не зима ще, проте вже й не літо…
Я поезію Вашу люблю,
Бо читаючи – я у раю…
Кожен вірш, кожна думка , мов казка.
Ви пишіть, я прошу Вас, будь ласка!
Ваші вірші рахую казками,
Багатію я чудо словами…
Хай з дня в день виникає щось нове,
Бережіть, я прошу, рідну мову.
Я бажаю весни Вам і літа,
І прошу Вас, пишіть, Іnsolito!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283913
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
У неоранім полі сивий кінь б’є копитом
Його землі ґвалтують, його степи порито.
В небі сонце тьмяніє і світанки чорніють –
Свині полем гуляють, свині рилами риють.
Там, де зрошені трави сходу сонця раділи,
Де глибокі ставки осокори поїли,
Де стежки дозволяли галопом летіти...
Свині роблять левади, свині зводять корита!
Збрую шиють у кузнях з каменю і металу,
Щоби моцні попони дихати не давали.
Розбиває кайдани, з вітром в поле несеться...
Вже під сумнівом воля, та лишилося серце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276777
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011
На неба тлі - дроти, мов нотний стан,
А ластівки - неначе ноток зграї.
Злетить одна і задзвенить фонтан,
Злетять гуртом - заплещуть водограї.
На мить спорхнула в небо четвертна,
За нею слідом - ціла, половинна.
Десь затремтіла високо струна,
Рояль розкинув клавіші гостинно.
Що ж забаривсь під дахом музикант?
Лови мерщій мелодії крилаті.
Ніхто не звинуватить твій талант
В такім тонкім майстернім плагіаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275132
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Коли лягає в душу перший сніг,
То серце чомусь зразу завмирає.
І квіти більш не падають до ніг,
Тоді душа вмирає, не кохає.
Вже не відчуєш, як горять вуста,
Й не розумієш трепету від тіла.
Кохання чаша без вина пуста,
Ну, а душа, вона перегоріла.
Проте, коли розтане перший сніг,
Розтопить лід весна у нашім серці.
І по житті десяток ще доріг
Закрутять нас у ніжні круговерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275914
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251266
Стрічкою річенька,
Чиста водиченька,
Стрімко до берега човен пливе.
Аж до вербиченьки,
До чарівниченьки,
Де поміж листям співа соловей.
Гілка гойдається,
Спів розливається,
Лугом-долиною линуть слова:
– Пташечко, рибонько,
Квітко, лебідонько!
Серденько в'яне, душа ожива!
Весно, весняночко!
З ночі до раночку
Той соловеєчко стихне хіба?
Ляже травиченька
Під біле личенько,
Віти додолу опустить верба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273620
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270957
На струнах тихо янголи заграли.
І серце мов розплавили повільно
Чи то акорд, тобою взятий вдало,
Чи блиск очей нестримно-божевільний.
Ще довго потім пили теплу каву
І говорили будь-що й ні про кого.
Прощалися і забувались знову,
На ранок лиш діставшися порогу.
Зі струн ледь чутно янголи злетіли.
Заплакав дощ, по склу розливши сльози.
А нам проститися не стало сили.
Стояли мовчки на отім порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273135
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Нічне небо плаче зірками,
І діти - коли не має уже батьків.
Сумно без тата стає і без мами,
Я сльози збираю з усіх своїх снів.
І знову дивлюся назад у минуле,
В обличчя красиві їх і молоді;
На небі вони і про мене забули,
У пам’яті тільки лишились мені.
А час неминучий - остання дорога,
Я йду і з собою усе забираю,
Всі спогади свої, принесу їх до Бога…
Останні. На землі вже не пам’ятають.
21.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248769
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 31.07.2011
Хіба зрозуміти, що серце – корито,
Воно не розколоте – в тріски розбите.
Надмірні питання – не створюють спокій,
Навряд чи прискорюють стомлені кроки...
Хіба зрозуміти, чом губи холодні,
Чому ти шукаєш голки у безодні...
Чому у кімнаті – ні кисню, ні світла,
Коти повтікали і чорні, й блакитні...
І лише надія в примарах туманних,
Підтримає тебе, в ночах бездиханних.
Ти маєш заглибитись і зрозуміти:
Що ти і вона – є одне! В цілім світі...
Заповни спустошені ночі собою,
Вона вже ніколи не стане чужою!
Вертаючи солод жаданої миті,
Цілуй її очі в небесній блакиті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270050
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Чи знаєш ти, про що шумлять ліси,
коли над ними вітер гонить хмари
і свище, наче рве струну гітари,
а потім тихне в купелі роси?
І скрізь мов чари…
Чи знаєш ти, про що ліси мовчать,
коли ранкові зорі догоряють
й ромашки ясноокі заглядають
у душу снів, де горде лелеча
у синь злітає?
Чи знаєш ти, які в лісів думки,
коли листок тремтить у павутинні,
волошка позіхає синя-синя,
а пшениці співають їй казки
немов дитині?
Чи знаєш ти, про що шумлять ліси?
Про що співають, чим живуть, сміються?
Як в неба далеч душі їхні рвуться,
а потім тихнуть… й в купелі роси
серця їх б’ються…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271350
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Знаєш, є такий подих...
на зрізі губної помади.
Коли ти нею ніжно контур обводиш,
коли власні вуста, наче трояндовим маслом гладиш.
Груди хвилею піднімаються вгору,
пасмо рудого волосся неслухняно падає вниз.
Я обожнюю, коли ти так тихо і хрипло говориш,
немов під ногами нишком тріскає сухий хмиз.
Я ховаю до скриньки дві манірні, зухвалі сережки,
які ти нестерпно любиш мені одягати у вуха.
А ще, пам'ятаєш, квартиру, в якій ти колись донедавна мешкав?
Як забував вимикати у ній світло, яку музику щоночі слухав?
Здається, що від спогадів залишились непомітні рештки...
Ніби на підвіконнику непритомні від спеки мухи...
Засоромлені поцілунками шия та вилиці, відчинені навстіж
спраглі на спокій аптеки...
А ще пам'ятаєш,нашу улюблену вулицю?Гірчичний будинок
з терасою на даху?
Дешевий, подріблений в безодні сумки солоний крекер?
Пам'ятаєш як важко ти тоді зітхнув,
яким приреченим було твоє лице,
коли я вкотре цитувала напам'ять Сенеку:
"Цезарю багато чого не дозволено саме тому, що йому дозволено все."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271363
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266197
Що то сталось серцю,
як заграв музи́ка?
Що з очима стало?.. -
Вкрила пелена...
Де взялася туга,
та така велика,
мов глибока річка,
що не має дна...
Що то сталось серцю,
може в ньому рана,
чи у ньому скалка
болісно саднить,
що літа минають,
юність полум'яна
канула у Лету
за одну лиш мить?..
Що то сталось серцю,
як заграв музика?..
Озирнулась, ніби,
вчора я була,
а сьогодні доня, -
юна, сонцелика,
як весняна квітка
ніжно розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269798
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Ні,ти вже не моє бузкове небо,
Не мій космічний простір,що без меж,
Така далека відстань вже до тебе-
Не долетиш туди,не допливеш.
Ні,ти вже не моя чудова казка,
Не мій такий жаданий happy end!
Сповзла з очей оманлива пов'язка,
Яку зіткали з міфів і легенд
Про ту любов,якої не буває,
Якою хтось карає за гріхи!..
Ти вже не станеш світлим моїм раєм,
Моя отруто,болю мій гіркий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270517
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 16.07.2011
Десь біля сонця зірки розкладаються в знаки.
Вказують втомленим шлях, у стежках Зодіаку...
І розправляючи виткані з шовку вітрила,
Ти опануй височінь, не спали собі крила.
Десь біля сонця – веселка, що втілює мрії.
Небо під нею блищить, а душа – молодіє...
Вір, і бажання прийде, як вогонь Прометею.
Десь той вчарований шлях, що проходить під нею…
Десь біля сонця, замріяні душі літають,
Там – ненаписані вірші, нечитані навіть.
Дивніі сяйва, посеред космічного пилу,
Десь біля сонця – яскраво, прозоро і мило…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269906
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Така холодна видалась зима.
По селах мерзнуть дідусІ старенькі.
СкінчИлись заготовлені дровА.
Горять бібліотеки чималЕнькі.
Один дідусь збирав усе життя
свою бібліотеку – скарб духовний –
розкішні передплатні видання,
найкращих авторІв зібрАння повні.
Ех, старість! Бідність!
Але треба їсти,
вугілля треба, дров… і крапель в очі.
Та на базарах і у лАвках букіністів
й за півціни книжок ніхто не хоче.
То ж кидає книжки свої у піч –
обігріває захололу хату.
В таку морозну довгу зимню ніч
книжОк доводиться палИть багато.
Горять бібліотеки чималЕнькі.
СкінчИлись заготовлені дровА.
По селах мерзнуть дідусІ старенькі.
Така холодна видалась зима.
--------------------------------------
(Рефлексія на замітку в газеті «Україна Молода»
від 25.02.10 «Пенсіонер спалює свою багату бібліотеку»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185644
дата надходження 22.04.2010
дата закладки 15.07.2011
Місяць в небі,
Зорі в небі
Сяють над ланами.
Кине місяць срібним оком
Над всіма полями,
Гляне в луг – верба схилившись
Стала над водою,
Милується свею вродою,
Омившись росою,
Віття в воду похилила,
Ніби вона плаче.
Що забув ти біля неї
Завзятий козаче,
Що чекаєш опівночі,
Ставши під вербою?
Чого сяють твої очі
Пізньою порою ?
Вітер свище,
Мчить по полю,
Вербу все гойдає...
"Де ж ділась дівчинонька
Що мене кохає?
Чи схололо її серце,
Чи мене забула,
Що ж не йде сюди так довго?
Може не збагнула,
Що я буду тут стояти
Пізньою порою....
Чом ти, вербо, губиш листя
Поміж осокою?"
Притиснув її рукою,
Як тую дівчину.
"Я без неї в світі цьому,
Як в полі билина.
Не знайдеться у місяця
Свеї половини,
А чи знайде її серце,
Вербонько, скажи-но ?”
Місяць в небі,
Зорі в небі,
Сяють над ланами,
Чути пісню дівочую,
Ллється над полями,
Котиться дрібним відлунком
Аж у ту долину,
Де козак схилившися,
Чекає дівчину….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265824
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 19.06.2011
Ой, як пахнуть, п’янять сіножаті,
Мені радісно серце настіж,
Усміхаються верби крислаті,
Я левадами йду босоніж.
В небі жайвір під хмари шугає,
Он стежина біжить понад гай,
Поміж травами в луках петляє.
Серцю милий мій – Лохвицький край.
Так чудово, так гарно навколо,
Увсебіч чарівна різноцвіть,
Я радію метеликам, бджолам,
І здається радіє ввесь світ.
-Батьківщино моя , в цілім світі,
Наймиліша, найкраща земля,
Нехай сонечком, щедро зігріті,
Колосяться врожайні поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263500
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 07.06.2011