[i]Твоя щока біля долоні
Все манить ніжністю й теплом.
Я бачу пульс, що біля скроні.
Я між реальністю та сном.
І розпливаються в повітрі
Твої слова, неначе дим.
Це хвилі бігають на вітрі.
А в голові звучить:"Я з ним".
Година щастя й насолоди
Буває кращою за рік.
Якби ж ще випросить у долі,
Такі роки,- за роком рік...
08.04.2014 рік[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491049
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 13.04.2014
Даний твір можна читати зверху донизу, або ж знизу доверху
Чому зустрілись знов?
Невже не випадковість?
Бурлить у венах кров
Та дивно мучить совість.
Ти підійшов. А я молилась,-
Писать я почала рядки.
В думках на себе дивно злилась.
Чому в один вагон квитки?
Я не зміню свої думки.
Я буду вічно говорити
Такі сумні й прості рядки:
«Тебе не зможу полюбити».
02.09.2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447649
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 08.09.2013
Мене вже завтра тут не буде.
Як завше, вимию весь дім.
Ввімку ефем. Злічу простуду.
Вживусь в пальто, що до колін.
І все... Автобусним маршрутом
Пущу заплакану сльозу, -
Бувай-прощай. Пошерхлі губи, -
Лиш пам`ятай мене живу!
Ти пам`ятай мене живу,
Усі слова і настанови:
Малину в чай і про весну,
І ліпше жайворон, ніж сóви...
А може... краще все забудь:
Спали оцю в пиляці книжку
Про надлюбовну каламуть
По діамантовій доріжці.
Спали усе, полий бензином.
Мене всім серцем прокляни.
Бо некохану, хоч клин-клином,
Але з життя свого жени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438274
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Тобою живу і не треба ніяких означень,
а кров все невпинно циркулює судинами
так плавно прямує до пункту свого призначення,
збагачуючи кисень новими глибинами.
До тебе іду, збираючи все світло з світанків
(і знову так легко до тебе крізь хмари пливти)
кров надалі продовжує виливатись за рамки
кудись туди, де на межі і реальність, і сни.
Я без тебе не я, бо без тебе зорі не світять
(важко горіти, як небо жевріє безмовно)
а розмиті промені хвиль творять наше століття
половинки серця завжди працюють синхронно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423436
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2013
Ти любиш ,стараєшся
і намагаєшся.
Ти віриш,надієшся
і сподіваєшся.
Ти хочеш ,ти прагнеш
ти впевнено йдеш ,
але не завжди
мети досягнеш.
Надіятись мало,
потрібно іти,
потрібно всі сили
свої берегти.
Лиш діями зможеш
усім довести,
що вартий ти жити
щасливо,як всі.
Завжди пам'ятай,що
вчинки твої всі бачать,
всі знають,
цінують усі.
Та мало того,що
ти хочеш іти,
лиш діями зможеш
ти все довести.
Старайся,твори,
ризикуй та іди.
І впевненим будь у своєму житті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412824
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Усі мовчать - навушники у вухах.
Усі сидять, мов камінь у землі.
Неначе в мідних валянках й кожухах,
Самотній герб на нерозумнім тлі.
Мовчить вагон, раніше було краще,
Усі казали те, що їсть душа,
Та, мабуть, дуже діло це пропаще,
Щоб все змінити силою вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407817
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Моя барвінкова, моя солов’їна,
Заквітчана, вишита, залюблена в сни!
Козацька, незламна моя Україно,
Ти знов одягнулась у шати весни.
Заспівана піснею й житом колисана,
Стоїш гордовито в краплинах роси.
Повір, Україно, твоя врода не писана,
Нема більш на світі такої краси!
Залюблена сонцем, умита дощами,
Така молода – ще рости і рости!
Впаду до землі,як в обійми до мами,
Бо кращої тéбе повік не знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400144
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Таку історію з життя недавно я
У книзі випадково прочитала.
Професор в семінарі про життя
Усі крапки над "і" поставив.
Студентам раз усім на подив
Скляну він банку висадив на стіл,
Оглянув зал і раптом сходу
Серйозно запитав, що бачать ті.
"Вона - пуста!?"- хтось випалив одразу.
Кивнув професор і мішок дістав.
Каміння в банку закладав ураз
І знов, що бачать, підопічних запитав.
"Тепер вже повна банка!"- зал сказав,
Та лектор невгамовано вів далі
І в банку сипати горОшини почав,
Які прогалини вмить закривати стали.
"І зараз банка - повна!"- всі вторили.
Професор усміхнувсь, мовляв:" Дивіться!"
Й пісок всипАти став сміливо
Аж банка стала повною по вінця.
"Наповнена ущент!"- ревіли всі ряди.
Та лектор хитро термос дістає
І каву ароматну плавно залива туди.
"Ось тільки зараз банка повна є!"
Вона - життя, каміння - це родина,
Сім'я і друзі - те значуще, що в нас є.
Горох - не найважливіше в людини:
Її вбрання, його iPhone, Renault твоє.
Пісок - це те дрібне й рутинне,
Проблеми невеликі, що життя псують.
Насипавши його в посудину первинно,
Горох й каміння місця не знайдуть.
"Нехай пісок не сипле вам у вічі!".
Закінчив лекцію професор, банку заховав.
"А кава...кава - що?" - гука йому на відсіч.
Знов усмішка у лектора, піднялася брова.
"А кава, мої любі,- почав він на порозі,-
У вирі всіх проблем, рутинних перемін
ТЕ пам'ятайте, що завждИ у змозі
Ви відпочити й радісно всміхнутися усім".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379248
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 16.02.2013
Важко, коли ти живеш, а не знаєш для чого; боляче бути свідком руйнування власного життя.
Одні говорять, що найголовніше - вірити, інші - вміння прощати.
В очах - нерозуміння рівнянь з n-ою кількістю невідомих, а на кінчику носа тремтить надія.
Падіння без початку. Не хочеться вірити, що ти - в руках якогось невідомого володара, що твоя доля - почерк вищих сил.
Слово "повинен" не для твого графіку життя. Лише бажаня.
Будні, свята, несподіванки - все це гра в тетріс. Щоб виграти, треба розставити запропоновані фігури правильно в ряд. Одне "але": форма вже задана, її не зміниш, як би не хотілося. Щось ми маємо готове, дещо під владу модифікувати. Варто це помічати, дихати почуттями, мінятися у власному руслі емоції, пам'ятати, що заходячи в ліфт, можна опуститися вниз чи піднятися вгору. Всьому вина ці кляті обставини. А, можливо, це просто розгон, щоб старт здійснення мрій був вдалішим? Траєкторія успіху в кожного різна, але кучерявість в ній завжди присутня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396319
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Нічого більше. Стоп. Замри.
Життя не можна випробовувати.
Крутити тим і тим...А ти?
Ти ж не хотіла б бути дослідом.
Нічого більше. Стоп. Забудь.
Прийми це все як сон чарівний.
Ти оступилась. Пішла через межу,
а він сприйняв це як повинність.
Нічого більше. Зупинись. Зітри думки,
прийми, що маєш у покорі.
Та ти знайшла візок причин,
щоб потім було горе...
Нічого більше. Все. Кінець.
Ти зовсім інша. Не твоє це і не було.
Мана, думки. От сумнівам кінець:
не так, як уявлялось все це було.
Нічого більше. Спокій і терпець.
У тебе все ще є майбутнє.
Ото на нього чекай і мрій.
Минуле залишилось у минулім...
Нічого більше. Лиш покори смак.
Відчуй, що ти потрібна і кохана!
Включи свідомість і віддай життя
тому, кого ти все-таки колись кохала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351545
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Хотіла б я тебе кохати, але не ти моя зоря.
Тобі цю квітку не зірвати - для іншого росте вона...
Хотіла б сонцем усміхнутись, та хмари небо заплели
В твої обійми упірнути, але мені чужі вони...
Хотіла б дощиком весняним скропить тебе, що сили є
Твоя весна колись настане, але я чудо не твоє...
Хотіла б стати синім морем і утопить твою печаль,
Що з твого серця так мінорно на мене гляне крізь вуаль.
У розмаїтті днів буденних хотіла б стати вихідним
У суєті проблем щоденних - твоїм порадником одним.
Хотіла б болем невгамовним у твоїм серці прозвучать,
У скронях стукотом невтомним з твоєї долі виринать.
По сходинках душі твоєї піднятись в поле твоїх мрій,
Хотіла б стати я тією, котра сполола б там пирій.
Котра б листки дерев змарнілих пофарбувала б під траву,
У душах птахів скам'янілих завела б пісню чарівну...
Хотіла б замести доріжки, які від серця твого йдуть
Щоб там цвіли квіток маніжки,де бур'яни тепер ростуть...
Хотіла б співом свого серця збудити приспане твоє...
Хотіла б... Та твій номер стерся із пам'яті моїх ідей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332605
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Я хочу без тебе спати
Я хочу без тебе жити
Я не зможу тебе покохати....
Намагаюсь з тобою дружити!
Розмови до ночі з іншим
А ти все пишеш повідомлення
Я не хочу тих, тодішніх
Я занадто від цього втомлена...
Як сказати тобі, я не знаю:
"Ти мені не потрібен, друже!
Я із іншим в думках гуляю,
Я прошу, не пиши мені! Дуже!!!!
Ти пробач! Наче вітер летіла
І тебе за живе зачепила
Я цього, віриш? Я не хотіла!
Та твоє життя я змінила.
Просто викинь ти проміжок часу
За який листувалась з тобою
Все!!!!".......І зникла у людяність масу....
Не прийду уві сні я "Красою"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258855
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 22.02.2012
Пустоту я відчуваю, на душі своїй кривій
І неначе сповіщаю небо про пекучий біль
Бо, не можу я відкрити душу, людям всим, свою
І багато хто не знає, що ночами я не сплю
Що думки мої доходять не до самих кращих тем,
Що набридли мені маски та зображення емблем,
Що є друзі, що не має - все одно, бо я сама
Все це так усе дістало, все-бо в грудях вже зима
Вже не буде грати сонце диких моїх почуттів
І топлю свої думки я, у віршах, у забутті
Почуття повинні бути чисті та прозорі
Муки свої хочу вбити в криках, навіть в орі
Душа давно кричить тобі про вбивчисть пустоти
Її здолати зможеш лиш ти, один лиш ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247062
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 22.02.2012
Якщо тебе - б'ють,
то це лише для того,
щоб ти був сильніший.
Якщо тобі - гірко на душі
Знай...це мине.
Потрібно тільки трішки почекати.
Якщо тобі тяжко від того,
що тебе ніхто не розуміє.
Значить, потрібно щось змінювати.
Оточення, місто, а можливо і самого себе.
Якщо прокинувшись зранку,
ти ловиш себе на думці,
що тобі усе набридло і
ти стомився
бути, завжди, клоуном.
Не засмучуйся,
є таке місце, де тобі
завжди, будуть раді.
Тільки приклади трішки зусиль.
І ти обов'язково його знайдеш.
А якщо тобі знадобиться допомога,
я допоможу.
Пам'ятай...
Живи, як подобається тобі, а не оточенню.
Бо за твої гріхи, відповідати тобі ж.
Тож подумай,
чи варто губити свою долю.
Якщо тобі не хочеться робити так, як роблять всі.
Якщо тобі не хочеться іти туди, куди ідуть всі.
Якщо тобі не хочеться говорити те,що говорять усі.
То чи значить це, що ти інакший.
Що ти не маєш права на щось хороше.
Чи, може, ти - особливий.
І маєш право на все прекрасне
На спілкування,
на життя.
Щоб всі сприймали тебе, таким який ти є
Розвивайся і твори.
Радій, кохай і не сумуй.
Що ти якийсь не такий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310199
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 02.02.2012
Вже день весняний й теплий догорав,
Вона сиділа на краю свого вікна.
Неначе в неї радість ,хтось забрав,
Вона сиділа й сумувала ,там одна.
І враз у неї очі заблистіли
І по облитчу прокотилася сльоза,
Вона страждала і душею й тілом,
А в небі загриміла враз гроза.
І ось на землю краплі впали
Й по підвіконню дощик дріботів.
Вони її печаль на мить неначе вкрали
І дощик геть іти вже не хотів.
Вона ж сиділа й небо розглядала,
Й ніхто не знає,що робилось у її душі.
Та лиш одне ,вже точно вона знала,
Що все минуло і вони чужі.
Ніщо не повернути вже назад,
Лиш спогади лишились й більш нічого.
Не зацвіте вже більш зимовий сад
І поряд вже нема нікого.
А десь далеко,теж так хтось сидів,
Й про неї думав ,він також не мало.
Він з нею бути разом ,так хотів,
Але вона цього не дозволяла.
Ось так проходив час,й собі летів,
Вона все за минулим сумувала.
Він ж подарити цілий світ їй так хотів,
Але вона його у своє серце не пускала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307169
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Я спала ніжно, ніжно…
Прокинулась під ранок.
За склом так дивно, сніжно.
Мохнатий весь світанок.
Засипало незгоди.
Завіяло розлуки.
Не хочу знов свободи…
Відчути б рідні руки.
Тонкі і довгі пальці,
Як шовк для губ рум’яних.
Бліді, як труп на гальці.
Дурні, як шепіт п’яних.
Ніжніше не буває.
Немає кращих рухів.
Нікого тут немає,
Та є відбитки духів…
Я спала ніжно, ніжно.
Тебе у снах зустріла.
За склом так дивно, сніжно.
І я цього хотіла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292046
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 29.01.2012
На полі я знайду місцину
І булу землю поливать!
Там посаджу малесеньку рослину,
І стану кожну днину
За нею гарно доглядать.
Вона почне велика виростать
Її не дам я затоптать.
А як же мило розцвітає,
Коли з неба дощик поливає,
Коли вітер ніжно зашатає…
Яка ж красива квітка ця
Аж радіють їй серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298927
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 26.01.2012
Чому ви перестали посміхатися?.. Це ж зовсім не боляче...
Чому ви постійно жалієте себе?.. Від цього не стане легше...
Чому ви поставили залізний замок на серце?.. Він же не захистить від болю...
Чому ви перестали вірити в кохання?.. Воно ж дарує надію...
Чому ви знервовано оглядаєтесь навкруги?.. Там такі ж люди, як і ви...
Чому ви не довіряєте людям?.. Вони ж хочуть вірити вам...
Чому ви так боїтеся дощу?.. Після нього можна побачити райдугу...
Чому ви тікаєте від мрій?.. Вони за вами не встигають...
Чому ви забуваєте жити?.. Саме для цього ви все ще тут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289014
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 02.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2011
Споконвіку Бог Любов світу дав красуню жінку.
Вінець творіння та жіноча красота
І сама найкоштовніша перлинка
Є в світі жінка, жінка та,
Яка і мати, і сестра й дружина,
З якою і в якій існує світ.
Багато їх, та кожна з них, єдина.
Нехай живуть єдині много літ!
Жінко! Живи ти вічно і даруй життя,
Світи і світлом стань,
Освітлюй шлях у майбуття.
З любовію на світ поглянь.
Ти диво дивне, таїна,
Душі і серця половинка.
Ти породила світ одна,
В тобі життя краплинка.
В любові жінка вічне джерело,
Життя, цілющої водиці.
А без любові, кригою і снігом замело
Жіноче серце. Життя з такого не родиться.
Нехай же буде на землі
Завжди кохана, вірна у любові жінка!
І не повторна, і прекрасна, як на склі,
Морозом намальована сніжинка.
Нехай же вічно буде жінка,
Чаша, наповнена життям,
Бо лиш від жінки стелиться стежинка,
І нею йде життя у майбуття.
05.03.2001
Павлюченко Любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269174
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
Гостював Іван у кума, час вже йшов до ночі,
Були вони з кумом до розмов охочі.
Спохватився, що вже пізно, треба йти додому,
Та від чарки і від співу відчув млосну втому.
Рідний хутір недалеко, та чвалати трохи,
От і вирішив йти лісом, ледве несли ноги.
«Хоч і пізня вже година, я ж не із лякливих,
Та й немає в нашім лісі хижаків жахливих!».
Йде, мугикає щось стиха, раптом бачить:
На стежині хтось стоїть до лиха!
Вигинає спину, лапи простягає,
Льодяним, нелюдським страхом Івана проймає!
Вже затерпли руки й ноги, змокла одежина,
Та стовбичить біля нього та лиха тварина!
Невідома чупакабра чи химерна мавка?
Ще й якась така на носі страхітлива вавка!
Тільки зробить крок Іванко, те за ним ступає,
Ще й неначе морду звіра й очі вовка має!
Вже Іванко отетерів, пропала відвага,
«А що як воно не одне, а ціла ватага?»
Так Іванко налякався, пересохло в горлі,
А що, як воно захоче Йванової крові?
Так стояв Іван дивився, що робить не знає,
Та тварюка чудернацька й кроку не ступає!
Як на голову йому, впаде щось із вершку,
І потворі, і Івану дасть у головешку!
«Тьху, - Іванко засміявся, -тіні я злякався,
якби не та добра шишка, до ранку б боявся!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263952
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 13.06.2011
Я тут…
Маленька ніжна квіточка –
Я перший мамин цвіт,
Немов тихенька зірочка
Побачу теплий світ…
Я знаю…
Я знаю, що я дівчинка,
Маленькі рученята,
Русявії косички,
Блакитні оченята…
Я хочу…
Я хочу народитися,
Побачити весну,
І з матінкою рідною
Відчути цю красу…
Я чую…
Я чую своє серденько
І матінку свою,
І хоч іще не бачила,
Та так її люблю!
Я сміюся…
Так, сміюся, бо щаслива,
В мене є родина,
Я у матінки кохана –
Найкраща дитина.
Я мрію…
Я мрію прожити в любові
Маленька як зірка дитиночка
Співати пісні калинові –
В майбутньому ж я україночка!
Я знаю…
Лежала мама у палаті
І щось невпинно голосила,
І якась тьотя у халаті
Сердито кричала…просила…
Я не бачу…
Нічого не бачу, не дивлюся,
Та чую: лихо…лихо…лихо…
Мене вбила рідна матуся
І стало
Тихо…
Тихо…
Тихо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168812
дата надходження 29.01.2010
дата закладки 10.05.2011
Не плутайте любов з коханням,
Його ж бо сила руйнівна.
Не плутай тишу із мовчанням,
У тиші вічність промовля.
Не переплутай ненароком
Безсмертя з вічністю життя.
Не називайте долю роком,
А безкінечність - небуттям.
Наказ не плутайте з проханням,
Багацтво - з кількістю грошей.
Життя не плутай з існуванням,
Ціну - із цінністю речей.
Не плутай цноту і невинність,
Емоцію та почуття.
Не плутай часу швидкоплинність
З невідворотністю кінця.
Не думай, наче справжня мужність
В жорстокості почин бере.
Не плутай інтелект та мудрість,
Бо не в знаннях вона живе.
Не плутай істину й догмати,
В примарну святість їх не вір,
Бо пристрасть хтивістю вважати -
Природі йти наперекір.
Не плутайте палкі зізнання
З німою величчю чуття.
Трагічний пафос - зі стражданням,
А плач душі з гірким виттям.
Не плутайте із горем тугу,
Не нарікай хрестом мету.
Та острахом слабкого духу
Не називайте доброту.
Бажання не приймай за мрії,
Інакшість вадою не зви.
Не сплутай віру і надії,
А совіть за суддю візьми.
Не плутай Генія з шаленством,
А музику з набором нот.
Не плутай щастя і блаженство
З відсутністю усіх турбот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233619
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 01.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2011
Не май ти глузду і безпуть!
Іди вперед, нехай плюють!!!
Ти сам!.. але з тобою суть…,
Яку віками мудрії несуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254912
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 21.04.2011
Мої слова тепер не змінять
Уже нічого. І сльоза
Моя життя не перемінить
Уже ніколи. Догора
Мій каганець. Потухне скоро.
І в мене теж немає сил
Щоб із колін піднятись знову.
Тож я лишуся тут із ним.
Із своїм сумом, своїм страхом
Перед бажанням вбить свій біль.
Я вдовольнюсь лиш щастя крахом,
Який мені мій біль лишив.
Я вп'яте олівця ламаю,
І вп'ятдесятий раз сльоза
Свій слід на аркуші лишає.
Мене мій сум не залиша.
І знову в дзеркало погляну.
Розмажу фарбу по лиці.
І розітру свою помаду,
Що не подобалась тобі.
Життя давно не має сенсу.
Не має змісту. Не один
Вже день і рік серце не б'ється.
Вже не сумую я за ним.
Я вже не здатна сумувати,
А ти - не здатний вже любить.
І я тебе тепер кохати
Також не здатна. Треба вбить
Любов-падлюку. Вона винна
У нашім болі старих ран,
У нашім горі, нашій втісі.
Вона вже нe потрібна нам.
І той граніт вже не пробити.
Той, у якому моє серце
На віки вічнії закрите.
Мене у кому вводить все це.
Душевну кому. Сутеніє
У моїм світі пустоти.
Моя душа вже ціпеніє
В долонях болю й самоти.
Твій страх вбива моє бажання,
Твоє бажання - вбива страх.
Той страх, який в собі ховаю,
Та ти все взнаєш по очах.
Я по губах твоїх читаю,
Бо вже не чую я нічого.
Тремтливий погляд: "Я кохаю!" -
Й мені не треба більш нічого.
Цей траур сірий.
Твої руки. Мої очі. Чорні губи.
Те життя, яке не вміли
Ми прожить, та вже й не будем.
Те життя, яке конали,
Те життя, яке забули,
Те життя, яке не знали,
Та вже й знати ми не будем.
Я тебе люблю, мій милий.
Все моє - усе для тебе.
Та з тобою я не вільна,
А без тебе - мене в небо
Не пуска ланцюг короткий.
Він важкий. Це моє горе.
Поринаю в сон солодкий
Й сонна падаю у море.
Незакінчена вистава -
Це мій світ, моє кохання.
Більш її я не поставлю.
Вона перша і остання.
Твої очі в зорях, в небі
І у смішка твоя в сонці.
Твої руки в соснах, в вербах.
Твої кроки у віконце
Я побачу. І твій голос
Соловейком вечорами,
Мов ячменю тихий колос,
Мені любо так лунає
Його пісня, його шепіт.
На яву, чи тільки в мрії.
Відчуваю серця трепіт.
Я в усе оце не вірю.
Я люблю тебе, мій милий.
Й ти люби мене, коханий.
Знаю, може ти й не віриш,
Та раніше я не знала,
Що таке життя і щастя,
Що таке розлука-мука,
Що таке печаль, нещастя.
Та тепер тобі у руки
Віддаю своє я серце,
Віддаю свою я душу.
Хай воно для тебе б'ється,
Бо я буть з тобою мушу.
04.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250324
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 31.03.2011