Єгорова Олена Михайлівна: Вибране

Игорь Белов

" **** **** "

 Ответ  всегда  находит  мудреца
 Или  мудрец,  на  всё  найдет  ответы
 Суть  разве  в  том,  и  столь  она  важна
 Коль  маски  лицемерия  одеты

 Коль  Брат  за  Брата  боле  не  стоит
 Что  хлеб  один  в  лихой  беде  делили
 Что  ВЕРОЙ  -  будто  кровью  одной  жили
 О  том  забытом,  может  Бог  простит

 Простит  за  то  -  что  звон  колоколов
 Тягучий  дым  с  ухмылкою  съедает
 И  что  не  ставят  более  крестов
 Тем  кто  душой,  за  подлость  отвечает

 Болото  тянет  силою  к  себе
 И    почвы  твердой  нету  под  ногою
 И  ДРУГ    что  рядом  -  станет  вдруг  спиною
 Или  растает  где  то  в  пустоте

 Ответ  всегда  находит  мудреца
 Да  только  мы,  порой  за  всё  в  ответе
 И  коль  свеча,  сожжет  себя  до  тла
 То  пусть  всё  будет  это  на  рассвете  

 Вперёд  идущий  -  видит    звездопад
 Вперед  ползущему  достанутся  высоты  
 И  может  быть  -  сыграть  чужие    ноты
 Позволят  тем  -  кто  пятится  назад  ..,.....

         ...  И.  Белов  ...    Донецк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618188
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 05.01.2018


Андрій Бабич

Если кофе остыл…

Если  кофе  остыл,-    
Кто-то  недругом  был…
В  общем,  друг  –  не  был  рядом!
А  я  стану  –  чай  пить,
И  всем  сердцем  любить
Всех,  кто  не  был  мне  гадом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728749
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 05.01.2018


Віталій Назарук

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ (колядка)

Народився  Син  у  Бога,  прийшло  Різдво  в  хату,
І  до  Вашої  родини  завітало  свято.
Святкуйте  родинно,
Святкуйте  багато,
Бо  Син  Божий  народився
І  приніс  нам  свято.
ОКЛИК
Христос  народився!  Славімо  його!

Ідіть,  люди,  колядуйте,  Христа  прославляйте,
Божу  матір,  Отця  Бога  теж  возвеличайте.
Святкуйте  родинно,
Святкуйте  багато,
Бо  Син  Божий  народився
І  приніс  Вам  свято.
ОКЛИК
Христос  народився!  Славімо  його!

Хай  сіяє  зірка  ясна,  на  Різдво  Христове,
Колядуємо  сьогодні  ми  для  Вас,  панове.
Святкуйте  родинно,
Святкуйте  багато,
Бо  Син  Божий  народився
І  приніс  всім  свято.
ОКЛИК
Христос  народився!  Славімо  його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711016
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Леся Геник

Вдова

Вона  тримати  буде  білу  крижму
над  пропастю,  що  впала  до  грудей,
аж  поки  Боже  сонце  муку  злиже
та  понесе  відлуння  між  людей.

Вона  втирати  буде  білі  сльози
за  втратою,  що  зранила  її,
аж  поки  Боже  світло  допоможе
сполоти  болю  дужі  пирії.

Вона  благати  буде  білу  хмару
сповити  миле  серцю  в  небесах,
аж  поки  Бог  розвіє  чорну  кару,
зоставивши  на  спомин  тільки  прах.

Та  лиш  тоді  їй  забіліють  ранки
спасінням  для  стражденної  душі,
коли  відсуне  врешті  Хтось  фіранки
на  стоптаній  розпукою  межі.

І  лиш  тоді  їй  усміхнуться  зорі,
тоді  напевне  біль  її  мине,
коли  коханий  знову  заговорить
і  знов  за  руку  лагідно  візьме.

А  доти  тільки  білослів*я  тужить
над  розпачем  нестриманим  її,
та  ще  Господнє  серце  небайдуже
пантрує  пошматовані  краї.

9.11.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699485
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Вячеслав Рындин

Рыцарь

[b]Город…  Церковь…  Рыцарь…  Орден…
Тамплиер…  Боец…  Типаж…
Взгорок…  Свет…  Фонарик  –  скромен
Вечер…  Конный  экипаж…

Шорох…  Дворник…  Листья…  Осень…
Камень…  Флора  и  туман…
Молод…  Вежлив…  Краток  очень
Путник…  Сказочный  –  роман…

Скоро…  Близко…  Губы…  Щёки…
Страсть…  Горячий  поцелуй
Сотворит  большие  вздохи…
Рыцарь  чести…  Торжествуй![/b]

03.  10.  16      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692339
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 08.10.2016


Людмила Коваленко

На Майдане погибли лучшие!

На  Майдане  погибли  лучшие!
На  Майдане  не  стало  пламенных!
Их  призывы  уже  не  слушаем.
Стал  Крещатик  надгробным  камнем  им.
Позабыты  заветы  кормчими,
Как  овец,  пастухи  нас  предали.
Хоть  в  аду  им  от  боли  корчиться,
Дерут  шерсть  с  нас,  пытают  бедами.
Но  прервется  терпенье  с  муками!
Отольются  им  слезы  женские!
Возродятся  из  пепла  хрупкие,
Источая  любовь  вселенскую.
30.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656562
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Олена Бондар (Бондаренко)

Все переменится

(Егоровой  О.М.)

Все  переменится,  я  знаю
С  приходом  девушки-Весны.
Безудержная  и  шальная  -  
Она  ворвется  в  твои  сны,

Вдохнет  в  них  нежность,  негу,  ласку,
Согреет,  и  растопит  лед,  
Тебя,  оттаявшую,  в  сказку
Смеясь,  за  руку  поведет

Туда,  где  нет  обид  и  боли,
Где  нету  грусти  на  двоих,
Где  стихнет  плач  земной  юдоли,
Где  вспыхнет  жизнь  в  глазах  твоих.

И  сердце  радостью  забьется
В  предчувствии  любви  большой.
И  море  счастья  всколыхнется.
Все  переменится  весной!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405572
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 26.03.2016


Віталій Назарук

ЩЕ НЕ ПРОСИТЬ ДУША

Плачуть  зранку  тумани,
В  трави  кидають  роси,
Як  я  хочу  до  мами,
Та  душа  ще  не  просить.

Тільки  зорі  на  небі
Мерехтять  серед  ночі,
Хмари  білі,  як  лебідь,
Мені  дивляться  в  очі.

У  чарівнім  сузір’ї
Стоїть  мамина  хатка,
На  зеленім  подвір’ї,
Янгелочки  -  дитятка.

Вона  там  їх  зустріла
Береже,  як  зіницю,
Бо  колись  відлетіли
Світлі,  чисті,  як  криця.

Плачуть  зранку  тумани,
В  трави  кидають  роси,
Як  я  хочу  до  мами,
Та  душа  ще  не  просить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654039
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Олена Бондар (Бондаренко)

Все переменится

(Егоровой  О.М.)

Все  переменится,  я  знаю
С  приходом  девушки-Весны.
Безудержная  и  шальная  -  
Она  ворвется  в  твои  сны,

Вдохнет  в  них  нежность,  негу,  ласку,
Согреет,  и  растопит  лед,  
Тебя,  оттаявшую,  в  сказку
Смеясь,  за  руку  поведет

Туда,  где  нет  обид  и  боли,
Где  нету  грусти  на  двоих,
Где  стихнет  плач  земной  юдоли,
Где  вспыхнет  жизнь  в  глазах  твоих.

И  сердце  радостью  забьется
В  предчувствии  любви  большой.
И  море  счастья  всколыхнется.
Все  переменится  весной!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405572
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 08.03.2016


Андрій Люпин

листопадові тіні

листопадові  тіні  підточують  тремтливий  грудень  -
все  почалось  спочатку:
нічного  неба  опівнічний  студень
горить,  як  сірник,  у  полоні  світанку,
примружений  погляд  бетонних  шпаківень,
щемливе  зітхання  під'їздів,
грудневого  ранку  застуджений  півень
горлає  протягами  з  арок-проїздів...

запізнілий  двірник  пролетить  на  кометі
крізь  фантомну  поезію  Рільке,
ще  у  ковдрах  по  тюрмах  блукають  скелети,
кожен  ранок  -  розбитий  будильник
летить  шкереберть,  догорає  в  ранковому  сріблі
оксамитових  снів  вуаль,
то  в  тіні  листопаду  підточують  сиві
кришталеві  стовпи  догрудневих  людських  сподівань...

ще  б  на  мить  зупинитись  в  бетонному  колі
в  хороводі  безумних  тижнів,
де  життя  по  бездонним  ковдрам,
де  будильник  не  рушить  тиші...
і  змітає  двірник  з  тротуарів  швидкістю  світла
марнотратні  залишки  мрій,
під  мітлою  його  тишком-нишком
розбігаються  сотні  стихій,
що  чекали  теплішого  сонця  в  радіаторах  батарей,
на  шпалери  простим  олівцем  зорі,
але  все  ж  не  змінилось  нічого  і  за  сотню  полярних  ночей,
лиш  розбиті  будильники  сонно  щоранку  злітали  з  петель...

листопадові  тіні  підточують  тремтливий  грудень-
все  почалось  спочатку!
мітла  двірника,  будильник  розбитий  застудою,
зачинені  двері  світанків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632239
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 26.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016


Томаров Сергей

Последний герой

Легла  на  листья  пятнами  зарница,
В  них  перепонки  лопались  от  страха...
Стволы  дрожали,  как  в  руках  девица,
Теряли  кроны  платья  и  рубахи.

Роскошный  стан  окутанный  ветрами,
Стеснял  прохожих  в  это  время  года  
И  не  был  смят  всего  один  ногами,
Ему  не  в  счет  осенняя  погода.

Один,  как  перст,  отвергнувший  окраску,
Врос  тягой  к  жизни  в  треснувшую  ветку...
Он  не  хотел  менять  реальность  в  сказку,
Он  не  хотел,  но  гром  поставил  метку.

Гроза  снесла  последнего  героя
И  потекли  оранжевые  реки...
Рукоплескать  ему  хотелось  стоя,
Но  на  глаза  скорбя  спускаю  веки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599885
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 17.08.2015


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Зрада

Як  офіцер,  як  фахівець  військовий  –
Скажу  всім  чесно  –  це  державна  зрада!
Не  бачить  тільки  дурень  безголовий,
Війни  не  бачить  і  російських  Градів.

Спочатку  зрадили  народ  наш  на  Майдані,
А  далі  Крим,  Донецьк  і  Іловайськ  –
Усе  оце  -  робота  тих  баранів,
І  тисячі  полеглих  наших  військ!

Державна  зрада  власного  народу!
Чиновників  продажної  системи,
Що  лише  крадуть    й  мелють  в  ступі  воду,
І  не  вирішують,  а  створюють  проблеми!

Коли  війна  –  народу  не  до  них  …
Потрібно  ворога  у  битві  зупинити,
Найбільший  ворог  –  саме  серед  тих,
Які  повинні  нас  же  боронити…

Чим  більше  у  людей  проблем  –
Тим  менше  часу  владу  зачіпати,
Допоки  ми  воюєм  з  "кобелем",
Ці  крадії  виносять  все  із  хати.

Колишні  схеми  –  нові  хазяї,
Нацбанк  успішно  гривню  «опускає»,
У  змові  із  гебешником  в  Кремлі,
А  армія  озброєння  чекає.

Російські  фірми  досі  ТУТ  працюють,
Прибутки  Порошенка  ТАМ  ростуть,
Убивці  Сотні  далі  бенкетують,
А  гроші  з  України  все  течуть.

Люстрація  продажна,  як  повія,
Корупція  цвіте,  як  навесні,
У  кого  залишилася  надія,
Що  підуть  з  миром  звідси  москалі?

Що  судді  стануть  лиш  служить  закону,
Що  Президент  не  буде  олігархом,
Що  спікер  та  без  довідки  з  дурдому,
Що  весь  Майдан  не  піде  в  вічність  прахом.

Прем’єра  треба  би  без  кулі  в  дупі,
І  прокурора,  а  не  курву  з  певним  стажем,
Спалити  треба  це  ганчір’я  в  купі!
Вони  нам,  або  ми  їм  щось  покажем!

Мобілізація  потрібна  Україні!
Мобілізація  дітей  всіх  олігархів!
Без  цього  –  нема  віри  їм  від  нині,
Не  буде  зброї  і  не  буде  танків.

Дебільцева  й  продажна  ця  система
По  іншому  не  буде  працювати,
Допоки  їхні  власні  статки  й  діти
Не  будуть  ТУТ  на  фронті  воювати.

Якби  сини  Турчинова  й  Вальцмана  
Були  в  Дебальцево,  у  Пісках,  в  Іловайську
Генштаб  вже  б  розстріляв  того  Мужлана,
Солдат  би  не  шукав  броню  і  каску.

А  так  –  АТО!
Не  сіло  і  не  впало…
І  не  війна,  а  десь  ТАМ  терористи…
Вони  бояться,  щоб  їх  не  спитали:
А  як  вони  «воюють»  особисто?

Вони  всі  зрадники  –  якщо  іде  війна,
Бо  з  ворогом  не  можна  торгувати,
Якщо  АТО  –  АТО  –  тож  мати  рідна!
Вони  прибутки  будуть  рахувати!

Турчинов  має  відповідь  тримати  –
Він  був  В.О.,  коли  «продали»  Крим,
Агресору  ТАМ  бій  було  давати,
Не  хизуватись  обрізанням  ТУТ  своїм!

Немає  шансів  москаля  на  перемогу,
Коли  немає  зрадників  між  нас…
Та  жоден  не  притягнутий  за  злочин,
Хоча  вже  рік  пройшов.  
Майдан  ще  наш?...  

В  Небесній  Сотні  –  вже  десятки  тисяч!
На  совісти  уже  "нової"  влади
Пройшов  вже  рік  –  не  тиждень  і  не  місяць
Народ  все  бачить:  Зрада!  Зрада!  Зрада!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561497
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 24.03.2015


Томаров Сергей

Высшая сила

Безумство!  Кругом  голова
И  мысли  сбой  дают  дыханью...
Куда  исчезли  все  слова?..
Я  ж  не  давал  обет  молчанью...

Кричу,  но  глушит  тишина...
Ломаю  пальцы  рук  в  порыве...
Как  мне  сказать,  что  лишь  она,
Всех  мне  дороже  в  целом  мире?

Бессилен  я  разрушить  храм,
Его  создатель  был  ей  ближе...
Уйти?  Предаться  глупым  снам?
Уехать?  Умереть  в  Париже?..

Нет!..  От  себя  не  убежать...
Cherchez  la  femme  покой  не  сгладит...
Сколь  мне  себя  не  убеждать,
Любовь  с  рассудком  не  поладит.

Я  соберусь  и  все  скажу!
Он  не  достоин  высшей  силы!..
Я  смело  в  зеркало  гляжу
И...  в  сердце  вновь  вонзаю  вилы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543716
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 17.12.2014


Віталій Назарук

КРИЛА ПОЕЗІЇ

Як  Муза  поруч,  я  в  раю,
Бо  квітне  все  -  береться  сила…
Я  так  життя  тоді  люблю
І  доленька  моя  щаслива.

Живе  поезія  в  мені,
Що  новий  крок,  то  нові  рими,
Горю,  неначе  у  вогні,
Втікають  вдаль  холодні  зими.

У  квітах  сяє  білий  світ,
Надуті  в  кораблів  вітрила,
Лиш  ті  збираються  в  політ,
У  кого  є  могутні  крила…

Польоту  смак  відчув  давно,
З  роками  виростає  сила,
Поезіє  -  ти  той  вінок,
Що  мені  долю  замінила…

Коли  лечу  в  твоїх  думках,
Як  піднімаюся  до  хмари,
Тоді  син  неба,  а  не  птах,
А  світ  освячують  стожари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534016
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 02.11.2014


Томаров Сергей

Отмотайте время вспять,

Раз,  два,  три,  четыре,  пять,
Как  нам  в  прошлое  сбежать?
Чтоб  в  Союзе  очутиться
И  чтоб  жизнью  насладиться.

"Завтра  будет  лучше!"  -  знали.
Мир  для  всей  Земли  ковали,
Рук  свободных  не  хватало...
Почему  ж  все  плохо  стало?  

Увлеклись  и  просмотрели-
Недруги  нас  всех  "нагрели";
С  лиц  мгновенно  сняли  маски  -
Стали  в  сером  цвете  краски...

Пал  Союз  Труда  и  Счастья,
Больше  нет  Народовластья;
Олигархи    пояс  жмут,
Чтоб  мы  сдохли  стойко  ждут.

Один,  два  ...  пять,  шесть...  и  восемь,
Мы  хотим  в  Союз  и  просим:
Отмотайте  время  вспять,
Чтобы  в  счастье,  чтоб  опять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526367
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 12.10.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2014


Томаров Сергей

Смею ли я большего желать? В с. а. Любовь Игнатова.

С  благодарностью,  за  соавторство,  к  прекрасной  поэтессе
ЛЮБОВЬ  ИГНАТОВОЙ.


Пишу  письмо,  не  знаю  ли  отправлю,
Смогу  ль  в  себе,я,  пересилить  этот  стыд,
Любовь  свою,  ведь  выше  чести  ставлю,
Но,  так  не  хочется  дурнушкой  в  свете  слыть.

Вас  в  окружении  глупцов  печально  видеть,
Напыщенность    "французских"  дам  лишь  мишура,
Ваш  тонкий  юмор  вряд  ли  их  обидит,
Не  понимая  смысл,  вам  вслед  кричат  "Ура!"

Простите,  вы,  меня  великодушно,
За  искренность  души,  наивность  юных  лет...
Взываю  -  не  судить  меня  бездушно,
Хотя...  прощения  поступку  знаю  нет.

Печально...  Смею  ли  я  большего  желать?
Нет,  не  надеюсь  вовсе  на  взаимность,
Позвольте  только  мне,  о  вас,  порой  мечтать
И  подарить,  мечтам,  свою  невинность.  
___________________________________________

Я  тронут  Вашим  искренним  признаньем
И,  да  простит  мне  фавориток  свет...
Сражен  тайком,  пленен  очарованьем...
Таких,  как  Вы...  признаюсь  -  краше  нет.

Изысканность  манер  обожествляет,
Быть  рядом  с  Вами  -  наивысший  приз,
Как  жаль,  но  годы  сильно  разделяют,
В  неравенство  поставив  злой  каприз.

Простите!  Не  могу  взять  грех  на  душу,
Но  не  открыться  -  тоже  согрешить
И  мне  б  "Люблю!"  сказать,  но  снова  трушу;
Не  позволяйте  эту  чашу  мне  испить...

Грозой  осенней  сердце  набухает
И  в  безысходности  теряет  время  след...
Я  признаюсь,  что  чувства  побеждают
И  понимаю,  выход  -  пистолет.
___________________________________________

О,сударь,  нет,  не  время  пистолету
Сказать  своё  последнее  "прощай  "...
Зачем  бросать  любовь  навеки  в  Лету,
Ведь  даже  на  земле  возможен  рай...
Я  Ваших  глаз  пленённая  созвездьем
Мечтала  просто  слышать  голос  Ваш...
И  сердце  замирало  ,коль  проездом
Вы  посещали  дом  гостинный  наш...
Произнесите  то,  что  скрыто,  слово...
Но  если  я  для  Вас  не  хороша,
Тогда  простите...  Но  позвольте  снова
К  Вам  прикоснуться,  чтоб  моя  душа
Смогла  расправить  крылья  для  полёта....
Я  даже  оттого  хочу  летать,
Что  где-то  в  этом  мире  вы  живёте....
Ну  не  спешите,  сударь  мой,  стрелять....
___________________________________________

Мой  сон  был  сорван  Вашими  словами,
Как  Вы  могли  такое  допустить...
Готов  и  я  лететь  над  облаками,
Лишь  только  б  рядом  с  Вами  вечно  быть.
Да  к  черту  пули,  к  черту  пистолеты!
Не  в  силах  больше  я  скрывать  любовь
Я  в  Вашу  честь  при  всех  прочту  сонеты
Да  так,  чтоб  забурлила  в  венах  кровь.
Мой  нежный  ангел...  Я  ж  исчадье  ада...
Но  чувств  сердечных  мне  не  избежать
Мое  проклятье  иль  моя  награда?
Смогу  ли  я  когда-нибудь  узнать?..  
___________________________________________

Вы  зверем  раненым  в  укрытие  спешите  ...
Но  я  молю  Вас  только  об  одном:
Вы  мне  доверьтесь...и  не  уходите,
Не  покидайте  без  прощаний  дом...
Я  вот  подброшу  в  наш  камин  поленья  -
Уютней  станет  сразу  и  теплей  ...
Быть  может...  Вам  дана  я  в  исцеленье,
Чтоб  стали  Вы  счастливей  и  светлей?
Как  тени  пляшут  на  стене  напротив...
Целуются,  сливаются  в  экстазе  ....
Возьмите  мою  руку  ,я  не  против,
Чтоб  этот  вечер  превратился  в  праздник
Для  нас  двоих...  наверное  шагнула
Я  очень  далеко  в  своих  словах...
Простите  мне  словесности  разгулы,
Я  словно  птица  в  белых  облаках...
Ведь  мне  никто  не  посвящал  сонеты...
Пылают  щёки...  это  -  сердца  жар...
О,все  в  любви  неистовы  поэты,
Им  свыше  дан  сей  драгоценный  дар...
________________________________________

Мой  яркий  свет!  Вы  темноты  прозренье!
Уж  я  не  знаю,  вправе  ли  молчать
Моя  душа  заполнена  смятеньем
Но  и  от  счастья  хочется  кричать.
В  который  раз  читаю  Ваши  строки...
О,  Боги!  Это  драгоценный  дар!
И  не  смущают  больше  кривотолки
Заполнившие  светский  кулуар.
Уж  я  забыл  о  разнице...  Простите...
Но  правду  говорят,  мол  "сладок  плод"
Мое  признание,  как  солнца  луч,  примите,
Как  зарева  сердечного  восход.
Я,  Вас,  ЛЮБЛЮ!  И  дальше,  будь,  что  будет.
Готовы  ль,  Вы,  со  мной  судьбу  связать?
Готовы  ль  знать,  что  все  вокруг  осудят?
Но  все  же  "ДА!"  мне  твердое  сказать?  
_______________________________________

Признанье  Ваше  будоражит  сердце  ...
Готова  мотыльком  на  пламя  я  свечи
Лететь,  открыв  души  Вам  дверцу,
Став  Вашим  лучиком  в  густой  ночи...
Что  мне,  скажите,  кривотолки?
Что  осужденье  светских  лиц  ?
Ведь  высший  свет  -  всё  те  же  волки,
Чего  пред  ними  падать  ниц?
Ведь  нас  двоих  ждут  куУщи  рая,
Мы  сможем  всё  преодолеть,
С  высот  любви  своей  взирая
На  их  неистовство...  И  впредь
Рука  в  руке  -  вдвоём  по  жизни
Пройдём  отмерянный  нам  путь,
Чтобы  потом,  в  час  скорбной  тризны
С  улыбкой  в  прошлое  взглянуть...
На  Ваш  вопрос  я  не  краснея,
Без  тени  ложного  стыда,
Скажу  одно,  мечту  лелея:
Я  буду  Ваша,  сударь!  ДА!
______________________________________________

Сударыня!  Простите  за  молчанье.
Греха  любовного  пытаясь  избежать;
Я  сан  монашеский,как  долг  за  покаянье,
Спустя  полгода,  должен  был  принять.
Под  серой  рясой  и  под  камиланкой,
В  молитвах  прозябая  каждый  день,
Не  смог  я  сердце  насладить  обманкой...
В  движенье  воздуха  я  видел  Вашу  тень.
Виновен  я,  но  Вашу  честь  спасая,
Порвать  пытался  узы  колдовства...
Но,  возвращаюсь  и  чело  склоняя,
В  мольбе,  к  Вам,  простираю  рукава.
О,  Боже  милостивый!  Будь  великодушным!
Позволь  двум  любящим  сердца  огнем  пылать!
И  весь  тот  путь,  что  впереди  грядущий,
Твоим  дыханием  и  взором  освещать!
Готовы  ли  простить  мое  безумство
И  снова  повторить  мне  Ваше  "ДА!"
Без  утаенья  искреннего  чувства,
Со  мною  под  руку  идти  везде,  всегда?  
________________________________________

Я  разделю  Ваш  грех  и  Вашу  святость,
Я  с  Вами  путь  по  терниям  пройду...
И  каждый  день  совместный  будет  в  радость,
Мы  сможем  победить  всегда  беду!!!
Мы  вместе  вымолим  прощение  у  Бога,
Он,  верю,  сможет  нас  всегда  простить...
Какой  бы  наша  ни  была  дорога,
Я  верю,  нас  связала  крепко  нить...
Я  счастлива,  поверьте  мне,  мой  милый,
Раздумий  тень  растает  без  следа...
Признанье  Ваше  придаёт  мне  силы
Сказать  Вам  снова:  ДА!  ДА!  ДА!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512474
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Томаров Сергей

Смею ли я большего желать?

Пишу  письмо,  не  знаю  ли  отправлю,
Смогу  ль  в  себе,я,  пересилить  этот  стыд,
Любовь  свою,  ведь  выше  чести  ставлю,
Но,  так  не  хочется  дурнушкой  в  свете  слыть.

Вас  в  окружении  глупцов  печально  видеть,
Напыщенность    "французских"  дам  лишь  мишура,
Ваш  тонкий  юмор  вряд  ли  их  обидит,
Не  понимая  смысл,  вам  вслед  кричат  "Ура!"

Простите,  вы,  меня  великодушно,
За  искренность  души,  наивность  юных  лет...
Взываю  -  не  судить  меня  бездушно,
Хотя...  прощения  поступку  знаю  нет.

Печально...  Смею  ли  я  большего  желать?
Нет,  не  надеюсь  вовсе  на  взаимность,
Позвольте  только  мне,  о  вас,  порой  мечтать
И  подарить,  мечтам,  свою  невинность.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507118
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 06.07.2014


Томаров Сергей

Как грустно

Как  грустно,  быть  в  объятьях  ночи,
Смотреть  в  затылок  темноте
И  прижиматься,  между  прочим,
К  ее  бездушной  наготе.

Вдыхать  парфюм  морского  ветра
И  лунным  светом  греть  постель,
А  вместо  рук,  все  ласки  лета,
На  теле  впитывать,  как  гель.

Смотреть  в  глаза  луны  печальной
И  видеть  ярких  звезд  порыв,
И  в  чаше  чувств  своих  хрустальной,
Эмоций  сдерживать  надрыв.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506157
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 20.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2014


Ірина Лівобережна

Казка про підсніжники.

Не  залюблена,  не  зманіжена*,
Ти  поволі  ішла  в  ліс  засніжений.
Павутинкою  на  волоссі  –  сніг,
А  підсніжники  –  де  шукати  їх?
Ох,  невчасно  ти,  в  зиму  лютую,
За  коханням  –  як  за  спокутою*.
Серце  мерзлою  стане  брилою*.
Не  знайдеш  ні  тепла,  ні  милого…

Сіроманці*  вже  переможно
Виють  близько.  А  ти  здорОжилась,
Ти  зневірилась,  впала  на  бігу,
Бо  нема  ніде  квітів  у  снігу…
На  вустах  прощання  –  молитвою…
Раптом  –  гостро,  неначе  бритвою,
Промінь  –  сяянням  між  завій.
Відмела  долонькою  сніг  із  вій  –

Справді!  Вогник!  Багаття  отам  ясне!
Не  згасай,  кохання!  Рятуй  мене!
Із  останніх  сил  –  по  корі  дерев
Не  згасай  єси,  порятуй  мене!
-  Добрі  люди,  я  може  невчасно?
Порятуйте!  Багаття  загасло,
Зник  коханий  мій,  на  мою  біду,
Повернеться  лиш,  як  квітОк  знайду…

-  Не  бувати  грибів  без  осені,
Полуниць  на  снігу  ще  й  досі  нема,
Шкода  душу  твою  диво-ніжну,
Та  не  час  в  Новий  рік  підсніжникам…
Ось,  отримай  карету  із  кучером,
Шубу,  сукню,  нову  обручку*,
Скриню  з  диво-добром.  Не  вагайся!
Знайдеш  іншого.  Повертайся!

-Красно  дякую.  Та  не  можу  я...
Я  без  нього  –  як  кінь  стриножений,
Стала  привидом,  сірим  маревом…
Не  літається  понад  хмарами…
…Та  й  сповзла  поволі  по  стовбуру…
Сниться  їй  місяць  Травень  за  обрієм,
Світить  сонечко  ясно  крізь  гілля…
І  в  підсніжниках  –  вся  навкруг  земля!...

зманіжена*  -  изнеженная
спокутою*  -  искупление
брилою*        -  глыба
Сіроманці*  -  волки
обручку*      -  колечко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466583
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013


Игорь Белов

" Далекой МЕЧТЕ "

Дождь  открыл  мне  окно
Мои  строки  слезой  размывая
Словно  зная  о  том
Что  отдать  их  тебе  не  смогу
И  разбилось  стекло
Мою  душу  в  куски  разрывая
И  как  будто  пером
В  каплях  дождь  -  написал  пустоту

Оторвавшись  звезда
Млечный  Путь  навсегда  покидает
Этот  миг  я  в  стихах
Через  версты  к  тебе  донесу
Может  он  для  тебя
Что  сказать  я  не  смог  прочитает
И  что  только  лишь  в  снах
Я  свечам  доверяя  скажу

Твоих  рук  теплоту
Я  увы  никогда  не  узнаю
Этих  глаз  глубину
Не  испить  мне  с  нектаром  лозы
И  лаская  мечту
Я  сквозь  пальцы,  как  воду  теряю
То  что  я  не  сложу
У  порога,  далекой  ЛЮБВИ  ............

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418495
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 24.08.2013


Микола Серпень

Своє коріння грішно забувати …

Своє  коріння  грішно  забувати,
Душі  здобутки  треба  берегти,
Як  й  ті  пісні,  що  їх  співала  мати,
Коли  ти  тільки  починав  рости.

І  кущ  бузку  розквітне  біля  хати,
Тінь  прохолоди  лагідна  в  садку
Як  добре,  що  нас  жде  тут  мати,
Не  скаржачись  на  долю  не  легку.

А  скільки  нас  вона  чекала  з  світу?
І  скільки  віщих  снів  пережила?
Ми  ж  телефонні  шлемо  все  привіти,
Та  просим,  щоб  здоров'я  берегла.

Але  буває  всі  поприїзджаєм,
І,  вже,  зібравшись  в  нашому  садку,
Ми  сумної  спочатку  заспіваєм,
А  потім  вже  веселу  й  гомінку!

І  вже    тоді  такі  стаєм  щасливі,
Новини  вкотре  знов  переживем,
І  подарунків  матері  красивих,
І,  навіть,  необхідних  подаєм.

Вона  лиш  лагідно  усе  похвалить,
І  скаже:  "Нащо  тратитись  було?"
А  потім,  схипнувши,  добавить,
Що  в  неї  діти  -  на  усе  село...

Своє  коріння  грішно  забувати,
Цей  біль  -  його  в  душі  не  погасить.
Лиш  поки  ждатиме    вас  мати,
На  всіх  дорогах  буде  вам  щастить!

18.07.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442550
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 12.08.2013


Віталій Назарук

ПОЕТ І ПОЕЗІЯ

Бракує  слів,  щоб  передать  думки,
Часу  немає,  щоб  покласти  в  рими,
Гортаючи  життєві  сторінки,
Збираєш  краплі,  що  були  святими.

Писати  вірші  треба  у  душі,
Не  просто  скласти  текст  і  зримувати,
Вони  ж  бувають  рідні  і  чужі,
Про  це  поету  варто  пам’ятати.

Коли  поезія  закинула  у  вир,
Коли  Вона  взяла  в  полон  кохання,
Вона  твоя    і  ти  її,  повір,
Не  дасть  спокою  ні  вночі,  ні  зрання.

Поет  поезії,  як  брат,  як  вірний  друг,
Чарівна  пара  з  чубом  і  косою,
Поезія  –  плугар,  поет  –  життєвий  плуг,
Що  свої  вірші  стелять  борозною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431774
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013


Томаров Сергей

Считаю дни пошедшие на убыль

У  родника,  с  бутылкой  вискаря-
У  неба  я  прошу  себе  прощенья,
Смирилось  видно  сердце  бунтаря
И  тучей  крыта  ранняя  заря...
В  покое  дух  находит  утешенья.

Не  слышен  больше  голос  соловья
И  в  венах  не  кипит  былая  удаль,
А  с  виду,  вроде  тот  же  самый  я,
Но  потерявший  остроту  огня,
Считаю  дни  пошедшие  на  убыль.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431698
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.06.2013


МАЙДАН

ОТНЮДЬ (3)

Это  вам  не  Цацки-Пецки!!!
Проживающих  в  Донецке,
Из  бандитской  быдлосворы,
Выдвигают  в  Прокуроры,
Чтоб,  как  волк  из  дикой  чащи,
На  местах  он  был  смотрящим.
А  Банкует  нынче  боров.
Малолеткой  был  он  вором.
Профиль  свой  статей  расширил  -
У  прохожих  шапки  тырил.
Лох  заходит  в  туалет,
Снял  штаны,  и  шапки  нет...
Сроков  пару  отсидевши,
Морду  боровом  отъевши,
И  по  фене  молвя  чисто,
В  сводках  слыл  рецидивистом.
В  стране  сказочной  -  Советов,
Стуканув  всех  по  секрету,
Сухим  вышел  из  байды,
Аки  лебедь  из  воды.
И  теперь  он  всех  имеет.
И  в  державе  иудеев.
С  видом  Авеля  -  страдальца,
Наколол  свой  лик  на  яйца.
Что  всё  это  мишура,
Раскусили  фраера.
Зека  гэть  они  кричали,
Шумно  Хама  обличали,
Что  на  них  решил  за  нал
Натравить  он  криминал.
С  генетической  помойки,
Кто  учился  лишь  на  двойки,
Собрались  из  под  ворот
Те  кто  женщин  бьёт  в  живот.
Морда  ящиком,  плечисты...
Женщин  бьют  АНТИФАШИСТЫ!!!
---------------------------------
Коль  родился  ты  убогим.
Вышел  зверем  из  берлоги,
То  не  стоит  и  пытаться
Вам  с  охотником  тягаться.
Выбирай  свой  скользкий  путь.
Президентом  быть  ОТНЮДЬ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427328
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 31.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2013


Игорь Белов

" ПОЭТЕССЕ "

Писать  стихи  -  великий  труд
Кто  не  писал,  того  не  знает
Когда  тебя  до  боли  жгут
Те  строки  -  что  душа  рождает

Когда  лишь  только  в  них  живешь
Себя  отдав  им  без  остатка
И  с  каждой  буквы  выбрав  ложь
Ты  ищешь  в  чем  лежит  отгадка

И  ремеслом  я  назову
Кто  спрятав  душу  по  карманам
Плюет  пером  в  свою  строку
Связав  её  петлей  с  обманом

Я  не  Господь  и  не  аббат
Как  цепью  скован  я  грехами
Но  на  суде  -  я  был  бы  рад
Сказать  Всевышнему  стихами

И  многоточие  в  конце
Для  ВАС  с  надеждой  оставляю
Что  ВАШИ  строки  я  в  душе
С  любовью  снова  прочитаю  .....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408243
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Мирослав Вересюк

ЦЕ ВЖЕ НЕ ГІЛКА ВЛАДИ, А ГІЛЛЯКА

Немає  честі,  совісті  –  немає!
 Це  вже  не  гілка  влади,  а  гілляка!
 Держава  від  корупції  конає,
 Суди  у  ній,  по  суті,  то  клоака!

 На  цій  гілляці  вішають  надії
 І  справедливості  останні  сподівання!
 Феміди  слуги  –  наче  лицедії
 За  долари  виконують  бажання.

 Продажні  суки,  безхребетні  тварі
 У  справедливість  відбирають  віру!
 Вони,  неначе  хвойди  на  бульварі,
 Кати,  які  живцем  здирають  шкіру!

 Зажерлися!  Безкарні!  Знахабніли!
 Огидні  душі  в  мантії  ховають.
 На  людськім  горі,  бідах  зажиріли,
 І  нас,пихаті,  за  людей  не  мають!

 Руйнують  долі  і  саму  державу,
 Ні  суд  людський,  ні  Божий  не  лякає!
 Народ  почав  із  відчаю  розправу,
 Безвихідь  люд  на  самосуд  штовхає!

 Їх  не  жаліють  і  не  співчувають,
 Гілляку  цю  почали  вже  рубати!
 Вони  самі  на  це  людей  штовхають
 І  цей  гнійник  повинен  вже  прорвати!

 01.03.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410145
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013


Зеленчук Галина

Ой, заграй трембіто над горами

1.Гуцул  в  горах  трембітає,
І  радіє  душа  полонини.
І  столиця  Гуцульщини  сяє
У  обіймах  гірської  вершини.
Не  байдужі  усі  до  трембіти,
Адже  в  неї  натхнення  черпають
І  дорослі,  і  ще  малі  діти
Які  працею  край  звеличають.

             Приспів:
Ой,  заграй  трембіто  над  горами  
Розкажи  про  наш  гуцульський  край,
Поведи  Карпатськими  стежками
Рідну  Верховину  прославляй.
Ой,  заграй  трембіто  ще  гучніше,
Щоб  лилась  ця  музика  у  гори,
На  душі  ставало  веселіше
І  співали  шпилі  Чорногори.

2.Шануймо  всі  рідну  країну,
Бережімо  Черемоша  плин.
Любімо  свою  Верховину
У  підніжжі  Карпатських  вершин.
Щоби  гості  до  нас  приїжджали
Й  задоволені  завжди  були.
Щоби  бринзу  тут  смакували
Й  купували  у  нас  постоли.  
               Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408992
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Олена Бондар (Бондаренко)

Все переменится

(Егоровой  О.М.)

Все  переменится,  я  знаю
С  приходом  девушки-Весны.
Безудержная  и  шальная  -  
Она  ворвется  в  твои  сны,

Вдохнет  в  них  нежность,  негу,  ласку,
Согреет,  и  растопит  лед,  
Тебя,  оттаявшую,  в  сказку
Смеясь,  за  руку  поведет

Туда,  где  нет  обид  и  боли,
Где  нету  грусти  на  двоих,
Где  стихнет  плач  земной  юдоли,
Где  вспыхнет  жизнь  в  глазах  твоих.

И  сердце  радостью  забьется
В  предчувствии  любви  большой.
И  море  счастья  всколыхнется.
Все  переменится  весной!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405572
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 16.03.2013


Томаров Сергей

Глаз слезит красота непорочная

Засияла  коса  семицветная,
После  дождика,  к  солнцу  прильнув
И  ромашка,  с  утра  незаметная,
Улыбнулась,  ввысь  взгляд  окунув.

Побежала  вдаль  "речка  молочная"
В  ослепительно-белых  цветах,
Глаз  слезит  красота  непорочная,
Застывая  охапкой  в  руках.

Мириадами  солнечных  бликов,
Заиграла,  пыльца  от  дождя,
Кто-то  ветер  из  чащи  покликал,
Он,  какой  не  какой,  но  родня.

Колобродит  природное  чудо,
Над  ромашками  строя  мосток
И  куда  не  взгляни,  отовсюду,
Желтым  глазом  моргает  цветок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407115
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 11.03.2013


Сичьов

Светлой памяти мэра г. Николаева Владимира Чайки

Мне  с  потерей  тяжело  смириться  -
Знали  мы  друг  друга  много  лет.
В  творчестве  могли  объединиться,
В  памяти  навечно  наш  дуэт.
Крепкое  твоё  рукопожатье
Не  смогу  теперь  я  ощутить,
Ведь  проблемы  жизни,  что  решал  Ты
Не  смогу  без  Друга  я  решить.
Тихо  снег  ложится  на  надгробье,
Буд-то  успокоилась  земля,
Только  мне  от  хладнокровной  этой  дроби
Хочется  молиться  за  Тебя!
Хочется  увидеть,  как  откроешь
Снова  дверь  родную  в  исполком.
Слёзы  близких  так  не  успокоют,
Как  надёжный  голос,  словно  гром.
Словно  гром,  мне  слышится  в  мобильном,
Я  недавно  говорил  с  Тобой.
И  не  верится,  по-прежнему,  мне  сильно,
Что  Тебя,  Владимир,  нет  со  мной…
                                                       Лишь  боль…
Боль  –  невосполнимая  потеря,
Холод  мартовских  весенних  дней.
Почему  при  жизни  в  Дружбу  так  не  верил,
Как  по  смерти  я  молюсь  о  ней?
Расстоянье  мысль  преодолела
И  большая  Дружба  видится  теперь.
Это  позднею  надежда  прилетела,
«Белых  крыльев»  нежеланная  метель.
Ветер  в  день  прощанья  был  холодный.
По-весеннему  велению  души
Не  развеялись  волнения  народа  –
В  памяти  Твой  образ  нерушим.
Вспоминаю  взгляд  и  в  искренней  улыбке
Доброту  Твою  –  живой  родник.
Для  людей,  что  уберёг  Ты  от  ошибки
Навсегда  Твой  труд  для  них  возник.
Сквозь  народ  и  нищий,  и  богатый,
И  нуждающийся,  и  в  скорбях
Разреши,  мой  Друг,  обратно  в  землю  взятый,
Проводить  Тебя  в  последний  путь  в  слезах.
Чтобы  Ты  простил  вину  мне  эту,
Как  я  поздно  Дружбу  оценил,
Чтобы  снова  мэр  пришёл  к  поэту
Этот  стих  я  Другу  посвятил!
Боль  потери  мучает  сознанье,
Больше  не  увидимся  с  Тобой.
Верю,  что  в  молитвах  воздыханье
Завершит  «полёт  Твой  неземной».
                                                                                                         
                                 Александр  Сычёв  (4  марта  2013  год)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406438
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013


Егор Овченков

Предвыборы

Опять  предвыборы.  И  снова
обещанья,
Набившие  оскомину  слова,
Мол  не  туда  идёте,  россияне,
Ведь  только  наша  партия  права.

Дадим  рабочим  золотые  горы.
Крестьянам  -  землю,  старикам  -
почет...
А  между  строк:  ,,Дадим  одной
рукою,
А  ЖКХ  охапкой  загребёт!"

Детей  рожайте!  Дети  наше  счастье,
Вам  в  помощь  материнский
капитал...
(Родителей  прошу  не
расслабляться,
Уже  курс  средней  школы  платным
стал).

,,Врачи!  В  село,  -  кричат  с  большой
трибуны,  -
За  это  миллионом  одарим...
(Останутся  лишь  фельдшерские
пункты,
Мы  в  городах  больницы  укрупним).

Поддержим  малый  бизнес  всем,
чем  сможем,
Кредит  дадим,  ждёт  сказочный
успех...
(Так  в  новый  год  налогами
обложим,
Останется  на  молоко  и  хлеб).

Предвыборы.  Призывы.  Обещанья.
Набившие  оскомину  слова...
Читаем  так:  ,,Набьём  свои  карманы
И  досвидос,  немытая  страна!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406349
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013


Томаров Сергей

ЗавесенИлось

Весна  лучи  в  букеты  собирает
И  рассыпает  их  на  белый  снег,
А  он,  от  нежности  и  ласки  тает,
Ручьями  устремляясь  в  быстрый  бег.

Пригорки  от  сугробов  оголились
И  в  этой  наготе  пробил  росток...
Подснежники  от  спячки  пробудились,
ЗавесенИлся  первенец  цветок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405321
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 04.03.2013


Семён Кацыв

В «собственном соку»

Мы  варимся  в  «собственном  соку»
Поём  себе  мы  сами  диферамбы
А  где-то  там  –  в  заоблчном  краю
Есть  тот,  кто  раздаёт  нам  всем  награды...
Кому  деньгами,  а  кому-то  беднотой,
Кому  здоровьем,  а  кому  болячкой,
Кому-то  жилой  искусства  «золотой»,
Кому-то  очень  уж  крутою  тачкой...
Наград  всем  хватит  –  точно  знаю  я...
И  каждая  из  них  нам  выдана  по  праву,
Но  я  уверен,  что  во  испытания
Даны  они  для  укрощенья  нравов  !
Но  средь  наград  есть  только  лишь  одна
Любовью  что  зовём  мы  в  просторечьи
И  коль  уж  ею  жизнь  освещена,
Имена  все  наши  -    точно  будут  вечны  !
И  будут  нас  всех  помнить  и  ценить
Не  за  способность  быть  талантливее  «гущи»
А  лишь  за  то,  что  мы  могли  любить
Жену,    детей,    друзей  ,  что  были  нас  же  лучше  !!!

©  Семён  Кацыв.

3.03.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405668
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013