Шукати порятунку в сутінках , немає суті
Карколомні перевтілення душі – відсутні
У самообраному волі закритім колі
Потроху вкотре знов шукаю долі
Раптова зустріч душ , очей і тіл
Підніме спогад з запорошених могил
В вітрила часу , що давно уже минув
Новий безмежно чистий вітер пристрасті дмухнув
І як колись очей до ранку не змикаєм
У сутінках дощів північних лиш блукаєм
Всміхнеться небо і теж все пригадає
І хто ж сказав , що радості в житті немає
Весняним цвітом почуття осінньоперестигле
Укарбуватися в серденька наші встигне
І снігом білим ляже серед літа
По серед раю росами омита
Чарівна плоть твоя
А я
А я співатимо так тихо
Щоб раптом не порушити твій сон
Бо в цім краю давно померло лихо
Це місце душ співучих в унісон
Так дивно розуміти звичніні речі
Коли не діє вже гірка отрута
Не наче всі пекельні печі
Бажають , щоби ти була забута
Але ці марива раптових зустрічей
Дають наснаги просто існувати
Не плач ніколи , сльози зкинь з очей
Я ж далі буду лише тобі співати
Хай лихословлять язики негожі
Що вже нема серед живих твоєї плоті
Бо ж душі їхні від народження порожні
І совість заховалась на сердець звороті
Та знає дощ і ніч й роса та небо
І звісно ж також знаю я
Хоч ти не тут , але це зовсім не проблема
В своїй душі дарую я тобі нове життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299667
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
…Там наші душі кволі і німі,
Розхристані всіма вітрами долі,
Замучені неспокоєм, самі,
Яким забракло дещо сили волі.
Поборені нікчемним співчуттям,
Запалені небаченим світилом.
Там душі поміж смертю і життям
З останніх сил розправлять в небо крила
І знайдуть свій далекий Оріон, -
Те вимріяне жадане обійстя.
Наткнувшись на гранітний бастіон,
Там наші душі знов відчують вістря,
А далі заніміють, заболять…
Зависнуть поміж небом і землею.
Там наші душі криком промовчать
Й на спомин нам напишуть епопею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290017
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Мені вже набридло, мені допекло,
Що «мати» на вулиці часто лунають.
Раніше був стид і цього не було,
Тепер навіть пісню із «матом» співають.
А як же культура, де ділась вона…
Де мова, в якій не було місця «мату».
З екранів ми чуємо «пік» це слова,
Неначе це «пік» хтось вставляє по блату.
Народні артисти, актори кіно,
У їхній розмові ми «пік» не раз чуєм.
І «мат» за столом, як хороше вино,
Неначе його за столом нам бракує…
Вернімо культуру, хай линуть пісні,
А сміття із мови нам варто забрати.
Вживаймо слова дорогі, чарівні,
Щоб жити без «мата», радіти й кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286531
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Блудила по світу Брехня неприкрита,
Та й Правду надибала голу.
І стала сердешну ганьбити, сварити,
Знайшовши у тої крамолу:
- Яка ж бо ти, серденько геть безсоромна,
Така до людей непривітна.
Казали ти чесна, розважлива, скромна,
А ти така горда, амбітна!
В тобі ж бо немає душі, ані серця
І зовні ти квола й недужа.
На мене, голубонько Правдо, не сердся,
Бо ж я до чуток не байдужа!
Приглянься до себе пильніше, гордячко,
У чім твоя криється сила?
Ніхто тобі слова не вимовитть вдячно,
Оголена - ти некрасива.
Обмовлена Правда мовчала затято.
Відомо було й без мови:
Ішли правдоборці за неї на страту
Без жодного зайвого слова.
І лиш велемовна Брехня метушилась
Довкіл незворушної Правди.
Та швидко, як мовиться, в дурні пошилась,
А Правда стояла, як завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286955
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Всі почуття коли-небудь вмирають, і, вмираючи, перетворюються на зірки. Якщо мені хтось скаже про вічне кохання, я покажу йому нічне небо …(С)
Тихо свічка горіла в кімнаті,
я зігрівала свою розлуку,
адже сьогодні йому сказала:
«Не бери мене більше за руку…»
Все стирає холодний вітер,
Все змиває раптова злива,
І шепочуть осінні квіти:
«Ти й без нього будеш щаслива!»
Змінять фарби свою палітру,
А осінь - розплете волосся,
І в обіймах вільного вітру
Зрозумієш: Все відбулося.
Тихо свічка погасла в кімнаті,
я відігріла свою розлуку,
хоча сьогодні йому сказала:
«Не бери мене більше за руку…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286813
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Вітрила хвилею, мов скуті.
Життя спливає - сонце йде за край.
І з кожним кроком - кольори тепліші.
Настане час і всі дізнаються, де рай.
Вже не регочем щохвилини,
Не віримо в благе кохання і дива.
Всі творять світ своїми силами,
Не розрізняючи, де правда, де біда.
Розкидуючись люблячими друзями,
Ми вдаємо із себе *вольних* птахів,
А коли впасти з польоту десь доводиться,
Немає для приземлення дахів.
Ми - як ті хмарки - пропливаєм в небі.
Нас люблять і не люблять за дощі.
І перетворюємось часом в буревії,
Де гинуть ті, хто є найближчий для душі.
І раптом - знову сяє сонце.
І раптом море знову - тиха гладь.
У світ відкрилось нового життя віконце.
Ось в цей момент панує ідеальний мир і благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282162
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 17.10.2011
Гірка, гаряча та смачна.
Енергодіюча та безсонна.
Моя душа - як кава:
Терпка, різносмакова і бездонна.
Потрібно правильно лиш заварити,
Бо пить не зможеш - обпечеш язик.
Отрутою можу випадково стати,
Тоді вже не полине навіть твій останній крик...
Ти цукору підкинь, додай спиртного.
Дай охолонути хоч трошки,
І тоді вже пий.
Розтягуй насолоду смакову,
Цінуй той час, що маєш, -
Нехтувати не смій.
Я є у кожному зерні -
Зерна то є Я!
Ніжна, щедра і примхлива
Водно-час.
Я снюсь тобі у різних снах,
То ж пий мене і випий нас...
Гірку,
гарячу та
безсонну...
Каву!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283463
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 17.10.2011
Як археолог геть брудний від пилу
Ти крок за кроком всю мене обмацав.
Ось шар тонкий – я тут була щаслива,
А ось у цьому зводила палаци.
Копай ще глибше. Далі будуть вальси
І той, що найгарніший в Мендельсона.
Шкода... як потемніла вже тераса
Де всі сніданки лиш на дві персони.
Копай, копай, бо ще ж не все відрито.
В оцім тунелі є найцікавіше.
Он схованка. Там не хотілось жити
Траплялося. Та це я так, між іншим.
А он ліхтарик із розбитим скельцем,
Бо темряви жахалася з малечку.
Ось фото на шматки - не знаю де це.
Мабуть, тоді як планувала втечу.
Ну як тобі блукати в коридорах
Де вицвілі портрети, як примари?
Тут все сильніше в очі ріже порох
І задощити обіцяють хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286711
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Хіба варто чекати на ніч,
Що дарує нам крихти тривоги?
Можна зараз шукати дороги,
Не втрачати секунд і сторіч...
Хіба варто чекати на день,
Що буденністю завтра закрутить?
Хтось із поспіхом чай собі студить,
Хтось багатства пакує в сто жмень.
Хіба варто на завтра чекати?
Ніч нам натяк на те принесе,
Хтось напише вірші чи есе,
А хтось просто захоче кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254082
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 18.04.2011
« Верба б’є, не я б’ю, за тиждень – Великдень…»
Вже сотні років на Вкраїні лунає…
Лозою вербовою б’ються й по нині,
Від болю такого ніхто не страждає.
Раненько узявши вербову лозину,
Ми йдемо до церкви її освятити.
Вона цілий рік береже Україну,
Це наш оберіг, без якого не жити.
Радіймо весні, тим брунькам, що напухли.
Зустрінемо Паску – почнемо радіти.
На Вербну неділю гілки ще не всохли,
І їх необхідно у церкві святити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254168
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 17.04.2011
С холодеющей грустью стою..
На безлюдном, вечернем перроне.
Я ..мечту провожаю свою,
Вот она - в предпоследнем вагоне.
Я сама ей купила билет,
Я сама - чемодан собирала.
Были вместе мы с ней много лет,
А теперь.. я её.. отпускала..
На дорожку тебя обниму,
И отдам тебе сердца комочек..
Отправляйся скорее... к нему..
Мотыльком междуметий и точек.
Нет, мечта!! Ты постой.. погоди!!
Боже мой!! Умоляю - останься!!
Без тебя.. пустота впереди..
Без тебя.. я умру!!! Возвращайся!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11101178933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244477
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 02.03.2011