Сейчас, вы видите глазами,
Как беззащитен человек...
Я вам скажу через цунами,
Через погибших и калек.
Что это только лишь начало -
Начало вашего конца...
Чтоб в душах ваших прокричало
Всё горе вашего Творца.
Я всех найду, но через время -
Никто не спрячется теперь!
И кто живёт в Меня не веря,
Того, Я сам открою дверь.
Жалел Я вас, жалел веками,
О чем сейчас Я пожалел...
Огнём, ветрами и цунами
Я прекращу ваш беспредел.
Пускай плывут мои иконы,
На дно ложатся купола.
Пришла пора понять законы
И перебить все зеркала.
В мои глаза, смотрите люди,
Как громко плачет ваш Отец.
Вы возомнили, что вы судьи
Забыв, что ваш судья - Творец.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №11103144705
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246998
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 25.04.2011
Він кохає.
Вона загубилась в накрутах.
Він пішов, бо слабкий.
Вона приїхала і привезла з собою зиму.
Він промовчав, він любить зиму.
Вона поїхала і настала весна.
Він написав про це.
Вона оточила себе друзями і роботою, їй важко.
Він отримав допомогу від сестри.
Вона пише коли щось переживає.
Він не читає, він боїться знати.
Вона часто надихає його писати.
Він не може писати, він змушує її переживати.
Вона зараз їде в маршрутці Тернопіль-Луцьк.
Він поспіхом одягає штани, біжить на роботу.
Вона впевнена у тому що робить і куди іде.
Він зараз накуриться перед роботою і нікуди не втече, він просто любить весну.
Вона думає "ну як без цього"?
Він полинувся у роботу.
Вона вже давно вся в своїх думках...
Він як і 2 роки тому, сховається на все літо.
Вона...він не знає що вона...
Він хоче, щоб їй було добре, і вона була щасливою.
Вона буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248546
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.03.2011
Привіт, Коханий мій, привіт!
В моїм вікні біліє світ,
Все запорошує зима,
Твої сліди сховав туман.
Вітри холодні дмуть і дмуть,
Думки навіюють сумні...
Така любові дивна суть -
Тебе нема, хоч ти - в мені.
По небу хмари знов снують,
Кидають тіні на життя.
Усю печаль до дна доп'ю
І завтра інша стану я.
І не злякаюсь холодів,
В душі роздмухаю вогонь.
Чекає сад моїх надій
На ніжні дотики долонь.
Мені вже вистачить тепла
Зігріти всенький білий світ.
Душа до тебе привела -
Привіт, Коханий мій, привіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242087
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011
писалося як відгук до твору H&N - Gomenasai
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236381
________________________
і буде тобі доля, і смерть, і три бажання
і вісім днів до прірви, бо вісім - безкінечність
а небо - річ цікава, в очах його найбільше,
і лялька небом марить, бо звідти пада дощ.
і небо нині хоче, щоб ляльці було добре,
вона не скаже "вибач" японською тобі.
а от любов і душу без приводу в дарунок
людина не посміє, а лялька - залюбки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236499
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 13.02.2011
*****
Якщо існує стіна, яку неможливо пробити,
То це звичайно – ти!
Нічого неможливо вже змінити,
Легше спалити недонищені мости.
Якщо є лід, який не можна розтопити,
Без сумніву – це ти!
Нічого неможливо вже змінити,
Легше за течією плисти.
Якщо є сонце, яке не можна загасити,
То це звичайно – ти!
Якої милості у Бога ще просити?
Світи мені, просто світи!
27 січня 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207393
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 12.02.2011
Він був прозорим, болісно тендітним,
Навшпиньки міряв кроками світи...
Його життя здавалось непомітним,
Бутоном, неспроможним розцвісти.
Він мав уявні, вигадані крила,
І відлітав за обрій, наче птах,
Шукав її. Вона його зустріла,
Розтанувши зорею на вустах.
Вона кохала, вдаючи байдужу,
А полум'я кохання берегла,
Боялася спалити йому душу -
А він замерз, жадаючи тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237326
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 12.02.2011
Хвиля авто за стіною високою,
Прірва самотності серед людей -
Вбивців наївності, тиші і спокою,
Руйнівників божевільних ідей.
Гори контрастів і незрозумілості,
Сотні артерій нікчемних подій,
Погляди пихи і зарозумілості
Тих, що навіки позбавлені мрій.
Місто - німий механізм без ліричності,
Все швидкоплинне: ти був і не був.
Тільки секунда безмовної вічності...
Ти ще не робот, якщо її чув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237351
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 12.02.2011
Життя поета варте тільки згадки,
Недолею спаклюжене навік.
Мов промінь сонця, на його нотатки
Впаде сльоза з примружених повік!
Згадається все те, що промайнуло,
Залишивши відбиток у віршах,
Все те, що не зламало й не зігнуло,
Але вселило невимовний страх.
Слова, такі прості і доленосні.
Розбурхана свідомість, мов листки,
Які штурмує вітром пізня осінь,
Безсильна, щоб затьмарити думки.
Згадаються наївні сподівання,
Сюжети і палітри почуттів,
Миттєвості свободи і кохання,
Що варті тисяч прожитих життів.
Ілюзії безмежності і волі
У відблиску розтрачених років...
Життя поета, наче спалах долі,
Римує біль і смуток між рядків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237356
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 12.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2011
Чуже життя, чужі надії
В своєму серці пронести,
Немов безмежно чисті мрії,
Мов ненаписані листи.
Чужий докір жорстокій долі,
Без адресату каяття,
Бажання вирватись з неволі
Одноманітності буття.
Чужі незіграні акорди,
Невиповідані думки,
Давно розгадані кросворди,
Комусь обіцяні зірки,
Чуже багаття із емоцій,
Кохання... Безпідставний страх...
Чуже відлуння в кожнім кроці.
Свої рядки ілюзій у віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237734
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 12.02.2011
Зламалась тиша. І цьому причина -
Асфальтові мелодії авто.
Шалено мчить розбурхана хвилина -
А я не чую... Зараз я ніхто.
Здивованими поглядами неба
Рясніють вікна. Тисячі зіниць...
А я сліпий. Мені цього не треба!
Лежу посеред світу горілиць.
На вулиці така зимова спека,
Що знову роздягнувся до душі.
Довкола люди, вулиця, аптека -
А я пишу закохані вірші.
Почувши те, на що так сподівався -
Чарівні злети невагомих вій -
Я дописав Тебе. І закохався
У мелодійний образ моїх мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238113
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 12.02.2011
Я знаю три слова.
Я їх шепотіла
Коли не з тобою в провалля летіла.
Я їх шепотіла, та в слух не казала,
Бо серце образа велика стискала.
Я знаю три слова.
Я їх не казала нікому із тих,
Що, здавалось, кохала.
Я їх не казала, я їх берегла
Для того, кому все життя віддала б.
Я знаю три слова.
З них перше - опора,
Що дасть собі назву звично й прозоро,
А друге то слово не менш загадкове –
Про того говорить, хто є не тобою,
А третє те слово...А третє те слово...
То слово, що в серці є лиш для одного.
Я знаю три слова. Хотіла б сказати:
А що, як не зможеш мене покохати?
А раптом не справжні всі ті сподівання,
А раптом і це не єдине кохання,
А раптом є доля, що поруч гуляє,
А раптом є ті, що нас двох десь кохають.
А раптом...
Можливо...
Все ж слова три знаю.
Та вимовлю з них лише два:
„Я ... кохаю”.
03.08.2004
P.S: дякую Борисовні за корекцію та допомогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211351
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 12.02.2011
Не те,це все не те.
Не ті акорди і слова,
І супровід не той, наївний,
І біль...вона зовсім не та,
Через яку ще голос блідне.
Не те,це все не те.
І соло вітру монодичне,
Тих пазурів палкий привіт,
Що душу рвуть...егоїстично.
І все ж на нім зійшовся світ.
Не те,це все не те.
Лише питання,спорожнілі.
Своїми нотами зіграєш ще,
Проснуться руки онімілі,
А поки-ні, це все не те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240581
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011
То не поет, котрий своє натхнення
Бере лише з одного почуття.
Бо то лиш попередників учення,
Вони не знали, що таке життя.
Із втратою кохання помирали
Поети в них. Вони - душі знавці...
Проте душі найкращії кристали
Людині відкриваються в кінці.
І розуміє з часом лиш людина -
Була вона підлеглим одного
Лиш відчуття, і в морі лиш краплина
Відкрилась їй із пізнанням того.
Що пустоту заповнити хотіла
Одним душевним станом лиш вона
Та жаль, що пізно так вона прозріла.
Та це, напевно, не її вина.
Бо як то важко снобові довести,
Що він - інакший, сповнений ідей,
Так важко до романтика донести,
Що ще багато в світі є людей.
І кожен з них - то є велика сила,
І в кожного уявлення не ті.
І кожен може розпростерти крила,
Чи згинути в сліпому каятті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240533
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 12.02.2011
На брамі, що веде прямісінько до раю
поскрипує на вітрі зірваний замок.
На перекір ін'єкції зневіри... зачекаю
і знайду злодія поцуплених думок.
...І повертаю всі думки до раю,
лебідкою обійму тихо за коліна!
З цукеркою із назвою “КОХАЮ”.
Вечірній чай п'ємо біля каміна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226723
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 12.02.2011
Іди вперед! Ніколи не вертайся,
Не думай ти про наслідки життя
Діяннями своїми не зазнайся,
Щоб потім не дойти до того каяття.
Живи, твори, шукай свої долі,
Рости в творінні істиннім завжди,
Хороших вчинків не буває в нас доволі -
Ти тільки кращим світ оцей роби!
09.12.2010 року Львів (ЛМР)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227586
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 12.02.2011
Стихало понад гаєм сонце золотаве.
Зникали стрімголов хмаринки між дерев.
Заплутався в гіллі десь вітерець ласкавий.
Здавалось,моє щастя - існує(!) але...де?...
Кров*ю запалало на обрії вже небо,
Розлилося луною в душі,мов каяття.
А Ти спитав мене?! Чи все було даремно?...
Розповіла даремно про свої почуття...
Даремно було все , однАково забудеш.
Нехай же Твоє щастя Тебе завжди знайде!
І річ не тільки в тім, що Ти мене (НЕ) любиш,
А тільки в тім (напевно), що я люблю Тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239522
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 11.02.2011
Хто слідкував за олімпіадою зимовою тому цікаво,
Яка в Канаді в 2010 році в Ванкувері була,
Можна любити чи не любити спорт - маєте право,
Наша збірна там жодної медалі так і не здобула.
Прикро тільки що своїх героїв ми не знаємо,
Беремо будь-що яке ззовні нам нав’язують чуже,
Досить бути трохи уважним і от вже читаємо,
Лукас Маковський, золото на ковзанах. Та невже?
Так, на довгій доріжці, гонка переслідування
В команді, здобув він для своєї рідної країни,
Перемігши у найбільших чотириріччя змаганнях,
Виходець із нашої славетної неньки України.
Коли йшов до перемоги дорогою льодовою,
Переживала і вболівала його сім’я за нього,
Звичайно отримував вітання і українською мовою,
Але з нашої влади це не важливо ні для кого.
Без перекладача говорив би з кореспондентами
Вітчизняних телеканалів, давав би їм інтерв’ю,
Потрапив би на зустріч до нашого президента,
І сказав би: я батьківщину, мою Україну, люблю!
Але цього поки що так в нас і не стається,
Для такої країни як зараз - це зовсім не заслуга,
Українцям будь-де, тільки не тут, добре живеться,
Запам’ятайте: золото Ванкувера, Маковський Лукас.
8.02.2011
пес:
XXIII Трирічний Конґрес Українців Канади
5-7 листопада 2010 р.
Лукас Маковський, Калгарі
Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Лукаса Маковського як визнання його досягнень у категорії спорту. Олімпійський чемпіон із швидкісного катання на ковзанах, що визнається неперевершеним у Канаді на кількох дистанціях, Лукас був переможцем найвищих рівнів легкоатлетичних змагань. Ці заслуги підсилюються його активним залученням у життя української громади шляхом участі в танцювальному ансамблі “Таврія”, українському таборі “Тризуб” і дотриманням багатих українських православних традицій, які він любовно плекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239903
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 10.02.2011
у німоті твоїх долонь
заклякло небо
і падав одяг як вогонь
зламавши себе
горіли пристрастю вуста
відчувши спрагу
стікала по щоці сльоза
й долонь засмага…
ти в ніч прийшла
ти …з ним була
й за мить єдину
немов черешня одцвіла
через провину
й хоч в німоті твоїх долонь
любов ще грала
він взяв тебе… і відштовхнув -
ти враз зів’яла
довкола висла гіркота
цигарка… біль між люди…
гріх кров’ю пік твої вуста
а сором – груди
склом битим жалила роса
йшла в ніч - нещасна й боса -
до пліч – розплетена коса –
…простоволоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233856
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 10.02.2011