Андрій Чернівець: Вибране

Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 05.01.2017


Наталя Данилюк

Люди шукають людей

Люди  шукають  людей,  щоб  зігрітися  трішки,
Будні  зимові  розбавити  і  метушню:
Пити  какао  і  хрумкати  разом  горішки,
І  милуватись  палким  пасадоблем  вогню.

Взувши  на  ноги  бабусині  вовняні  капці,
Вкупі  гортати  журнали  і  фотоальбом,
Погляд  губити,  шаріючись,  між  ілюстрацій,
Бо  від  взаємності  доторків  те́пло  обом…

Щось  говорити  про  фільми  й  книжкові  новинки,
Хором  співати,  збиваючись  з  темпу,  пісні…
Мріяти  спільно  про  пахощі  свіжі  ялинки,
Про  новорічний  такий  несподіваний  сніг,

Що  храбустітиме,  мов  накрохмалена  вовна!..
Про  кольорові  гірлянди  у  вікнах  квартир…
Люди  шукають  людей,  ця  потреба  –  духовна,
Десь  підсвідомо  закладений  орієнтир:

Бути  із  кимось,  так  легше  повірити  в  диво
Напередодні  пресвітлого  свята  Різдва.
Люди  знаходять  людей  –  і  від  цього  красиво,
Множиться  щастя  в  повітрі  і  справжні  дива!

[img]http://www.look.com.ua/pic/201503/1024x768/look.com.ua-117677.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706460
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 05.01.2017


Любов Ігнатова

Невідомому…

Ніхто,  окрім  рідних  його  не  згадає... 
Людей-бо  багато  (звичайних  людей)... 
І  тільки  зоря  упаде  з  небокраю, 
Із  вдихом  останнім  змертвілих  грудей... 
       
Мовчатиме  завтра  ранкова  газета, 
В  новинах  -  ні  слова  (не  зірка,  либонь)... 
Лиш  мати  старенька  в  усіх  силуетах 
Вбачатиме  сина  крізь  призму  безсонь...
       
...  Розквітла  у  маках  солдатська  могила
Краплинками  крові  в  осінній  журі...  
І  хусточка  чорна,  мов  янгола  крила, 
Тріпоче  від  вітру  на  сивім  чолі... 
           
...  Зима  замітає  стежину  до  хати, 
 Де  згасло  в  печі  її  серце  -  вогонь... 
І  супиться  хмарами  небо  кошлате, 
Узявши  свічу  до  змарнілих  долонь....  


Дякую  за  натхнення  :


 www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292

Автор  Крилата  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Наталя Данилюк

Варіант гімну (на конкурс)

Будь  велетом  між  націй,  мій  народе,
Блакитно-жовтий  стяг  свій  розгорни!
Стоять  на  варті  миру  і  свободи
Твої  відважні  віддані  сини.

Козацька  кров  нуртує  в  їхніх  жилах
І  сонцем  сяє  тризуб  золотий.
Тебе  веде  могутня  Божа  сила,
Народе  мій,  здіймайся  і  світи!

[b]Пр-в:[/b]
Єдині  ми  від  Заходу  до  Сходу,
Від  сивого  Дніпра  і  до  Карпат.
Сія́й,  країно  вільного  народу,
Мов  діамант  у  ти́сячі  карат!

Будь  гідним  предків,  гордих  і  завзятих,  
Твори  щодень  історію  нову.
Хай  ворог  не  посміє  зазіхати
На  гетьманську  прадавню  булаву.

Залишмо  у  минулому  руїни,  
Скажімо  ворожнечам  твердо  “Ні!”.
Будуймо  славне  “завтра”  для  Вкраїни  –
На  благо  наших  дочок  і  синів!

[b]Пр-в:[/b]
Єдині  ми  від  Заходу  до  Сходу,
Від  сивого  Дніпра  і  до  Карпат.
Сія́й,  країно  вільного  народу,
Мов  діамант  у  ти́сячі  карат!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 22.11.2015


Наталя Данилюк

Сини ідуть…

[i]У  родину  Михайлишин  з  с.  Липовиця  на  Рожнятівщині  
прийшло  непоправне  горе.  14  липня  2015  року  у  зоні  
проведення  антитерористичної  операції  при  виконанні  
бойового  завдання  біля  Станиці  Луганської  обірвалося  
життя  бійця  128-ої  гірсько-піхотної  бригади,  старшого  
лейтенанта  Миколи  Ярославовича  Михайлишина.  
Йому  було  лише  23...[/i]

Сини  ідуть  за  обрії  далекі,
Не  залишають  звісток  і  адрес,
Немов  підбиті  кулями  лелеки,
Пливуть  у  сивій  купелі  небес.

Скривавлені  і  спалені  у  танках,
Розірвані  у  полі  на  шматки…
Чорніють  на  похованих  останках
Хрести,  немов  обвуглені  кістки.

За  ними  відголосять  панахиду
Тужливі  дзвони,  дощ  і  матері…
Невже  зі  смертю  програно  кориду
І  ґніт  життя  у  свічці  догорів?

І,  кров’ю  замережана,  дорога
Поміж  ниток  лягла  на  полотно…
Як  мало  їм  відведено  земного
І  як  багато  вічного  дано!..

І,  мов  з  корінням  вирвані  дерева,
Лишають  по  собі́  глибокий  шрам.
Сини  ідуть  тримати  наше  небо,
Щоб  дати  шанс  усім  новим  життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 13.10.2015


Любов Ігнатова

Липень

Якийсь  не  літній  липень  цей...  Здається  :
Ось-ось  затужать  в  небі  журавлі,  
І  перші  ноти  листопадних  терцій  
Долонями  торкнуться  до  землі...  

Шепоче  дощ  вже  котрий  день  сюїту,  
Наносячи  на  шибку  вітражі  ;
І  розбивають  гострокриллям  вітер  
У  піднебессі  ватянім  стрижі...  

Покоси  пахнуть  холодом  туманів,  
Босоніж  ходить  ранок  по  стерні  ;
З  упертістю  затятих  кавоманів,  
Спивають  ночі  по  краплині  дні...  

Якийсь  не  літній  липень  цей...  Одначе  
У  тихому  мінорі  дощоднів  
Він  -  той,  єдиний,  хто  зі  мною  плаче  
На  перехресті  зоряних  шляхів...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593370
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015


Любов Ігнатова

Жива!. .

Я  дивилась  на  неї  крізь  морок  нічної  палати  -  
На  бліду,  ніби  з  місяця  зіткану,  шкіру...  
І  не  плакалось  вже...не  хотілось  ні  їсти,  ні  спати..  
За  плечима  десь  Янгол  тримав  мою  віру...  

В  завіконні  береза  сердечками  -  листям  тремтіла,
Виплітаючи  з  тіні  якісь  силуети...  
Лікар  стомлений  -  час  крокував,  одягнувши  бахіли,  
Внутривенно  вливав  мені  "завтра"    в  катетер...  

І  набридлива  думка  снувала  "якби"    недоречне,
 Оплітаючи  серце  липким  павутинням....  
І  від  станції  "видих"  до  станції  "вдих  ''  -  безкінечність...  
І  байдужим  дощем  розповзлось  хмаровиння...  

Я  тримала  її  півпрозорі  тонесенькі  пальці...  
Від  тривоги  з  душі  всі  слова  відлетіли...  
...  Десь  під  ранок  лягло  на  тендітно  -  знервованій  шальці  
Світле  слово  :"  жива  ",  як  метелик  несмілий....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584788
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015


Кама Ли

Ноюще-боящаяся привязанность

Не  оставляй  меня  надолго,
Мой  трепет  слишком  уязвим:
Боюсь,  что  ревности  иголкой
Проткнётся  нервов  лабиринт.
   
Мне  не  знакома  защищенность  —
Смерть    рано  отняла  отца.
Прости  дурную  отчужденность  —
Я  саркастична  не  со  зла.  

За  напускным  нейтралитетом
Надрывная  в  тебе  нужда.
Мне  трудно  сознаваться  в  этом,
Страшусь,  что  я  тебе  чужда.

Не  будет  привкуса  упрёка,
Не  задушу  тебя  звонками,
Я  беспросветно  одинока  —  
Такие  душат  себя  сами.  

Как  страхов  много,  необъятно,
"А  не  послать  бы  её...  к  матери?"
Я  отплачу  взамен  стократно,
Лишь  будь  ко  мне,  прошу,  внимательней...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575415
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 24.05.2015


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пам'ять вічно жива…

Верніте    сина!...  -  мати  прокричала,
Верніть  живого,  а  не  у  труні...
Сльоза  гірка  на  руки  їй  упала,
Забилось  серце  болісно  її...

"Не  плачте  мамо,  тяжко  від  розлуки,
Я  пташкою  постукаю  в  вікно.
І  цілувати  буду  ваші  руки,
Ви  ж  пригубіть  за  упокій  вино...

Я  берегтиму  спокій  ваш  матусю
І  розмовляти  буду  з  вами  в  снах.
На  землю  тихим  дощиком  проллюся,
Пташиним  співом  озовусь  в  житах...

Я  поруч  буду  завжди  і  усюди,
Хоча  мене  убили  на  війні.
Хай  бережуть  про  мене  пам'ять  люди,
Від  цього  буде  легко  тут  мені...

Я  знаю  мамо  будеш  виглядати,
Дивитися  на  стежку  будеш  ти.
До  серця  моє  фото  пригортити
І  пам'ять  будеш  вічно  берегти...

Не  плачте  мамо,  -  ні  я  нескорився,
Загинув  на  непрошеній  війні.
Так  шкода  що  мій  син  не  народився,
Що  непочую  ваші  більш  пісні..."

Зустрінем  знову  ми  свою  весну,
І  листя  заплете  берізка  в  коси.
Та  біль  залишить  в  серці  про  війну,
І  упадуть  на  землю  дрібні  роси...






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557167
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 28.04.2015


Келя Ликеренко

ОДНЕ ДИХАННЯ

Космічні  горнила
Все  мелять  історію  часу
А  ми  відходили
Три  рази  до  першого  класу
Учились  любили
Плювались  наліво-направо
Стомились
І  склали  всі  іспити.
Браво!

У  Бога  на  плечах  -
Коромисла  душ  і
Ди-я-во-ла...
Він  знову  приходив
Та  ну  ж!
А  де  я  була?
В  розкриті  серця
Заливав  Себе
Наче  дитиночці:
Комусь  із  відра
А  комусь  -
По  краплиночці.

Треную  кулачний  
Свій  м'яз  -  
Серце  схоже  із
Маткою.
Над  прізвою
Є  перелаз
Як  над  річкою
Кладка  є.

Сміюся  до  себе:
Яке  ж  ти  наївне
Нескорене...
Я  виросту  завтра
А  що  було  вчора?-Не
...  Згадую
Сил  вистачає  
На  мрійництво
І  вчитися-вчитися-вчитися
Так,  мов  вкололи  снодійне.-Тво-
Їх  сильних  рук
Загорнуть  
Ко-лис-ко-вою:
В  нечутнім  А-а
Знову  У-у-у...

Планети-подружки
Не  просять  нічого
В  Гармонії.
Я  сплю
Без  подушки
В  саду
Де  зірки
І  бегонії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566713
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 28.04.2015


посполитий

ХОЧ ВИ ТВОРІВ МОЇХ НЕ ЧИТАЄТЕ…

Хоч  ви  творів  моїх  не  читаєте,
Бо,мабуть,я  таки  графоман.
Ви  одного,напевно,не  знаєте,
Що  життя  моє,наче  роман.

Доля  букви  старанно  виводила,
Що  зливались  з  роками  в  слова.
На  листках,невпопад  пролінованих,
За  главою  з'являлась  глава.

Я  листав  той  роман  і  замислився.
Мов  прадавній  і  сивий  мудрець.
Що  раніше:папірус  закінчиться,
Чи  чорнилу  настане  кінець?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423505
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 28.04.2015


Наталя Данилюк

Бабця пече завиванці великодні…

[img]http://uzhgorod.in/var/plain_site/storage/images/media/paska_verhovina/9786/630534-1-rus-RU/9786_fit_content_width_watermark.jpg[/img]  [img]http://www.ekomissionka.kiev.ua/content/2011/20111224/u39279/images/201112/f20111224102327-motanochki-2.jpg[/img]  [img]http://picsfab.com/download/image/74570/640x480_krashenki-kulich-pasha.jpg[/img]

Бабця  пече  зави́ванці  великодні,
Запах  такий  духмяний  –  на  цілий  двір!
Ніби  спускається  з  неба  Дух  Господній,
Піч  позіхає  жевривом,  як  факір.

Бабця  пече  паски́  і  солодкі  ба́би,
Сипле  родзинки  в  тісто,  немов  зірки…
Мліє  гаряче  диво,  рум’янцем  вабить,
Лиже  вогонь  засмаглі  хрумкі  боки.

Збоку  росте  найменша  рум’яна  паска  –
Буде  смачна  потіха  мені  малій!…
Піч  розпеклася,  наче  нагріта  праска,
Пара,  як  біле  мливо,  повзе  по  склі.

Тихо  сиджу,  бо  рипатися  негоже,
Щоб  не  потало  тісто,  що  підросло.
В  кожному    де́ку  вродиться  сонце  Боже,
Кі́птем  обтрусить  в  комині  темне  зло.

І  Берегиня  роду  тонка,  мов  свічка,
Руки,  від  тіста  білі,  здійме  увись…
Бабці  давно  немає  і  давня  пічка
Вже  не  вагітна  здобою,  як  колись…

Але  у  Страсний  тиждень,  за  крок  до  свята,
Щось  дивовижне  коїться  –  вір-не-вір:
З  пам’яті  виринає  старенька  хата,
Мліє  у  пе́чі  паска  рожевувата  –
Запах  на  цілий  Всесвіт,  не  те,  що  двір!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569739
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 15.04.2015


Любов Ігнатова

Сьогодні ( п'ятниця)

Сьогодні  суд  у  Пилата...
За  святість  Його  знущання.
Його  вже  чекає  страта 
(Обіцяна  у  Писаннях  )

Що  більше  болить  -хто  знає? 
Чи  тіло  Його  побите, 
Чи  серце,  що  Божим  краєм 
Несло  благодать  молитви?.. 

Сьогодні  -дорога  хресна... 
І  натовп  в  самоомані... 
Із  дерева  хрест  важезний.... 
Завіса  роздерта  в  храмі... 

"Прости  їм,  Пресвітлий  Отче...  "
І  смерть...між  землею  й  небом... 
І  день,  що  темніший  ночі... 
І  списове  вістря  в  ребра... 
       
Сьогодні  було  розп'яття... 
І  учнів  розчарування... 
...Позавтра  -День  Благодаті 
І  нОвих  надій  світання...
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573488
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 15.04.2015


Петро Орлов

Я в складі Першої Гвардійської бригади…

Я  в  складі  Першої  Гвардійської  бригади.
У  роті  розвідки.  Мій  дім  тепер  -  намет.
Навколо  мене  справжні  танки  скрізь  і  "Гради".
АК  у  мене  справжній  і  гранатомет.

І  справжні  на  мені  бронежилет  і  каска.
Це  не  картина  з  дивного  якогось  сну.
Це  дійсність,  не  якась  це  чудернацька  казка.
Війна  це  справжня,  не  кіно  це  про  війну.

Не  можна  вимкнути,  прокинутися  тощо,
Не  можна,  мов  у  грі,  змінити  хід  подій.
Виконувати  тільки  можна  пильно  й  точно
Обов'язок  свій.  Не  чужий,  а  тільки  свій.

14.03.2015
Донбас
Петро  Орлов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569689
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Валя Савелюк

ПАТОКА

малинова  патока
між  пальцями  проника,
русельце  проторює  на  подобі  струмка,
передпліччям  до  ліктя  повільно  стіка:
отямся,  злижи  кінчиком  язика,
бо  скоро  на  килим  зака-
пає  патока  

мрії-ма́рення  –
на  житнім  окрайці  реальності
пласт  варе́ння

13.03.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566371
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Любов Ігнатова

Вірш, написаний за чашкою чаю

Зелений  чай,  ватрушка  на  сніданок,  
У  вікна  -неймовірний  сонцесяй,  
Лиш  де-не-де  шифоновий  серпанок  
Спустив  на  луки  обважнілий  край.  

Загрався  кіт  -розсипав  муркотИнки,  
Тепер  танцюють  штори  пірует...  
І,  нанизавши  плани  на  хвилинки,  
Годинник  метрономить  часолет...  

В  родзинках  сну  ще  солодИться  думка,  
Хоча  буденність  вже  гризе,  як  міль...
І  ранок  поруч  потихеньку  хрумка  
Корицю  ночі  і  зірок  ваніль...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562317
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015


Любов Ігнатова

Камея….

Коли  за  обрії  спадає  знову  ніч  
І  місяць  прикрашає  душу  неба,  
Створи  мене  із  тисячі  облич  -
Такою,  як  захочеш  ти...  Як  треба...  

І  оживи!..  Лиш  помахом  пера...  
Чи  світлом  серця...  Може,  поцілунком?..  
Я  -просто  Єва...  із  твого  ребра...  
Я  -поєднання  снів  твоїх  і  думки...  

Створи  мене!  Вітрам  наперекір!  
Мечем  створи  чи  обладунком  долі!  
Щоби  печалі  гнилозубий  звір  
Сам  захлинувся  у  своїй  крамолі!...  
***
...Зима  за  вікнами...  І  в  душу  пада  сніг...  
Я  -на  долоні....З  каменю  камея...  
Вдихни  життя  в  творіння  рук  своїх  -
Колись  же  оживала  Галатея!...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Данила М

Кайдани б зняти повесні. .

Кайдани  б  зняти  повесні,
Щоб  не  тримати  душу  в  тілі,
Та  руки,  вибачте,  безсилі,
Проти  "святої  сарани".

Тримають  тіло  -  не  піти,
Та  підвестися  маєм  -  жити,
За  силу  у  Творця  молити,
Як  сонце,  хоч-не-хоч  зійти.

Блукали  довго  у  пітьмі,
Обрали  шлях  тяжкий  до  волі,
Та  дива  не  чекай  від  долі,
Воно  дається  в  боротьбі.


12.12.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543243
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 16.02.2015


Михайло Плосковітов

У свята

Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  у  пройдешнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 15.02.2015


stawitscky

Російському солдату


Це  не  я  твої  поля  топчу,
На  дітей  націлюю  гармати,
І  непотріб  знавіснілий  вчу
Хвацько  так  сусідів  убивати.

І  ховати  за  живі  щити
Свою  підлу,  не  солдатську  душу,
Та  шеврони  здати  у  утиль,
Щоб  «воєнну  тайну»  не  порушить.

Знаю  я  –  тебе  жене  наказ,
Тих,  що  угніздились  під  куранти.
А  тепер  подумай,  хто  із  нас
Хунта  і  фашисти-окупанти.

Вірю  –  статут  думать  не  велить.
На  війні  –  набої,  а  не  совість.
Та  коли  впадеш  між  ковили  –
Пригадай  це  застережне  слово.

Згине  цар.  Отямиться  народ.
Мати  коси  рватиме  з  розпуки.
До  могил  загарбників-заброд
Стежки  не  топтатимуть  онуки.

Бо  й  на  них  історія  тавро
Пропече  із  ненависті  й  глуму…
І  за  що  ти  проливаєш  кров
Хоч  не  можна  –  все-таки  подумай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548750
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 01.02.2015


stawitscky

Схрестились протиріччя, як мечі


Схрестились  протиріччя,  як  мечі  –
В  душі,  у  думці,  у  гарячім  слові…
А  час  до  світу  болями  кричить
І  воля  обагрилася  у  крові.

Та  крутить  вир  вутленького  човна,
Ані  вперед,  ані  назад  не  зрушить.
Без  течії  не  бачить  друзі,  нам,
Ні  раю  благодатного,  ні  суші.

А  десь  далеко  вогник  маяка
Ще  заклика  до  грізного  походу.
Чому  ж  ми  долі  ставимо  на  карб
Отой  засів,  що  неодмінно  вродить?

Лише  б  не  втратить  волі  і  снаги,
Лише  б  усім  за  гуж  тягнуть  щосили.
Найбільші  нині  наші  вороги  –
Опущені  у  безнадії  крила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544385
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 01.02.2015


Vasylynka

Дурні думки

Колишуться  квіти  простенькі  у  полі,  
Дзвенить  над  душею  зрадлива  печаль.
Направо  убитих  несуть.  Вліво  -  хворі.
У  когось  в  вікні  загорілась  свіча.

Чорніють  хмарки,  вітер  дмуха  безжально
На  землю  й  людей,  що  зійшлись  саме  тут.
Щоб  вирити  ями  глибокі  -  до  Раю
І  щоб  рятівним  був  для  всіх  Інститут.  

Дурні  інтереси  безпечного  світу  
І  далі  існують  -  всі  люди  їдять.
Але  не  забути  нікому  палітру
Криваву,  де  мертві  далеко  не  сплять.  

Мов  лицар  хоробрий  ішов  воювати.
Вернувся  -  лиш  тінь,  не  вернувся  -  лиш  страх.
Але  далі  дзвонять  народи  в  набати.
Сидить  над  коханим  чиїмсь  хижий  птах.

Лилися  рядки  з-під  пера  золотого,
З-під  чорного,  бр́удного  -  також  лились.
Так,  ніби  страждання  усі  ці  для  того,
Щоб  вірші,  картини  і  думи  плелись.  

Всім  страшно  і  тяжко,  всі  зляться  на  інших,
Хтось  голову  тицьнув  в  пісок,  хтось  -  в  вогонь.
Вертаються  Звідти  колони  із  піших,
Голодних,  забутих...  в  обійми  долонь.  



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554296
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Любов Ігнатова

Кошенятко

Зима  із  рукава  все  трусить  сніг,  
Співає  вітер  у  дротах  колядки...  
А  я  прийду  на  змерзлий  твій  поріг  
Малесеньким  пухнастим  кошенятком...  

Поглянеш  в  очі  -у  душі  кольне:  
Впізнаєш  в  них  щось  рідне,  незбагненне...  
І  забереш  до  рук  своїх  мене  
В  тепло  безмежне  і  таке  приємне...  

Я  пригорнусь  до  тебе,  до  грудей,  
Замуркочу  тихенько  диво  -казку,  
Щоб  ніжністю  тендітних  орхідей  
В  тобі  затріпотіла  моя  ласка...  

А  вранці  розчинюсь,  неначе  сон,  
В  твоїх  думках,  твоїй  душі  і  мріях....  
І  тільки  млостю  витканий  вельОн  
Сніжинкою  залишиться  на  віях...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 13.01.2015


Любов Ігнатова

Відлига

Люблю  відлигу:    небо  акварельне,  
Напівпрозорі  хмарки,  дзвін  струмків...  
Душа  бринить,  співає  акапельно,  
І  настрій  враз  метеликом  злетів!..  

Я  човника  зроблю  із  мрій  крилатих,  
А  замість  ростри  -посмішка  моя;  
І  хай  пливе,  щоб  друзям  дарувати  
Солодкий  спомин  -  співи  солов'я!..  

І  поцілую  вітрове  стокрилля,  
Щоб  знов  побачить  кучеряві  сни...  
Хтось  думає,  що  це  -зими  безсилля?  
Відлига  -  репетиція  весни!..  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548459
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 05.01.2015


Наталя Данилюк

Осіння історія

Поважний  жовтню,  пане  мій  ласкавий,
Як  личить  вам  оливковий  наряд!
Ну,  запросіть  на  філіжанку  кави
Самотню  пані  біля  ліхтаря...

Вона  така  розгублена  і  мила,
В  руках  потерті  рукавички  мне,
Тріпоче,  мов  метеликові  крила,
На  вітрі  теракотове  кашне.

Погомоніть  про  те,  про  се,  мій  пане,
Під  шурхіт  падолисту  і  газет,
Під  брязкання  металу  й  порцеляни
Послухайте  розчулений  кларнет.

Хай  ваша  пані  теплими  вустами
Пригубить  кави  терпкість  запашну
І  загориться  іскорка  між  вами,
І  затеплі́є  погляд  пані...  Ну!..

Побудьте  трішки  звабником  принадним,
Даруйте  компліменти  і  вірші,
Хай  подих  тютюново-шоколадний
Здіймає  ураган  в  її  душі!..

Летять  думок  розірвані  конверти...
Та  хто  там  знає,  може  й  неспроста
Чомусь  вам  личить  стриманість  уперта,
А  вашій  пані  -  скромна  простота...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 21.12.2014


Ірина Кохан

До нестями кохай

Обійми  мене  подихом  вітру,
ароматом  чаруючих  трав,
Подаруй  мені  неба  палітру
у  спокусі  вечірніх  заграв.
Розмалюй  мої  сни  візерунком,
переливами  суму  дібров,
Доторкнися  до  мене  цілунком,
щоб  щасливою  стала  я  знов.
Зачаруй  мене  співом  стеблини
очерету  над  плесом  води,
На  дні  моря  кохання  перлини
лиш  для  мене  одної  знайди.
Розкажи  мені  казку  шовкову,
що  блукає  у  тиші  ночей.
Заспівай  із  дощем  колискову,
розчинися  в  безодні  очей.
Ти  мене  укради  на  світанні,
свідком  буде  лиш  стиглий  розмай.
Вже  зоріє...у  миті  останні
ти  кохай....до  нестями  кохай!

29.05.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503463
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 12.10.2014


Надія Таршин

Глухая и ослепшая Россия, …

Глухая  и  ослепшая  Россия,
Раскрой  глаза  –    к  тебе  взывает  мир.
Больной  и  обезумевший  «мессия»  -
Сегодня  твой  герой,  и  твой  кумир.

На  удивление,  коварный  человек  -
Затмил  твои:  и  разум,  и  мышление...
Мы  не  забудем  это  зло  вовек  –
Ты  вызываешь  жалкое  презрение.

В  какую  бездну  втянутый    народ,
Какую  ненависть  посеяла  меж  нами  –
Вранья  и  лицемерия  оплот  -
Позор  этот  не  смоется  веками.

Твое  «величие»  -  трещит  по  швах  –
Как  снежный  ком,  что  перейдет  в  лавину.
Увидим,  верю,  и  распад  и    крах,
За  то,  что  подло  выстрелила  в  спину.

15.07.  2014р.  Надія  Таршин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511488
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014


Наталя Данилюк

Борись!

Людино  моя  прекрасна,
Тримайся  за  світ,  борись!
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись,
І  тільки  на  крилах  білих
Незламних  своїх  надій!
Я  вірю:  достатньо  віри
У  світлій  душі  твоїй.
І  сонця  там  значно  більше,
Ніж  мороку  і  зневір!
Людино  моя,  не  бійся,
Незгодам  наперекір
Іди  лиш  на  поклик  серця
До  зоряних  перемог.
В  молитві  тобі  всміхнеться,
У  смуті  розрадить  Бог.
Бо  крила  твої  для  злету,
А  слово  –  то  храм  душі,
Нема  для  думок  поета
Умовностей  і  межі.  
Якщо  і  судилось  впасти,
То  тільки  в  небесну  вись…
Людино  моя  прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,  
Молись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 03.04.2014


Любов Ігнатова

Не сумуй, мій трояндовий цвіте …

Не  сумуй,  мій  трояндовий  цвіте,
Що  до  осені  стелиться  шлях  -
Ще  співатиме  сонячно  вітер
На  відроджених  стиглих  полях  ;

Ще  дощем  цілуватиме  небо
Твою  дивну  врочИсту  красу  ...
Я  щоранку  ітиму  до  тебе
Цілувати  холодну  росу  ...

Ще  не  раз  розів'ються  бутони
Пишноквіттям  солодких  думок;
Кучеряві  сплетуть  Купідони
З  них  коханню  вогненний  вінок  ...

Не  сумуй,  мій  трояндовий  цвіте,
Не  ховайся  в  колючість  стеблин  ;
Доки  в  серці  твоïм  тепле  літо  -
Не  гірчитиме  душу  полин  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 03.04.2014


Исаак

Не хожу я в синагогу…

Не  хожу  я  в  синагогу,  
не  молюсь,  ей-богу,  Богу,  
но  и  власти  нашей  не  молюсь.
Нет  ни  в  Бога,  ни  в  премьера  
 у  меня  сегодня  веры,  
но  за  это  я  на  них  не  злюсь.  

В  мире  всяк  своей  персоной  
 занят  в  зоне  и  за  зоной,  
по  уменью  тут  и  там  живём.
И  сегодня,  как  и  прежде,  
мы  расчёту  –  не  надежде  –  
все  приоритеты  отдаём.

Нынче  так,  так  завтра  будет.
В  жизни  главное,  чтоб  люди  
 друг  на  друга  не  были  бы  злы,  
меж  собой  не  воевали,  
без  причин  не  обзывали  
 всех  подряд:  «Козлы!»;  
чтобы  были  мы  терпимы,  
чтобы  в  наших  душах  тины  
 не  было  гнилой;  
чтобы  общей  шли  дорогой  –  
кто  без  Бога,  а  кто  с  Богом  –  
по  земле  родной.
Нет  у  нас  другой!  



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483919
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 17.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2014


Любов Ігнатова

Моï батьки

Моï  батьки  давно  вже  посивіли,
Та  в  ïх  очах  -  мого  дитинства  світ  ...
І  яблука  ...такі  щемливо  -спілі
В  саду,  де  цілував  ïх  весноцвіт  ...

У  ïх  руках  -  від  зайчиків  гостинці,
Добро  землі  та  сонячне  тепло  ;
У  зморщечок  тоненькій  павутинці
Роками  помережене  чоло  ...

Захризантемилась  ïх  осінь  моïм  літом  ...
Весна  летить  на  крилах  онучат  ...
І  ïх  сердець  безцінні  самоцвіти
У  кожному  з  маленьких  лелечат  ...

http://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg

http://nathnennya.ucoz.ru/publ/moi_batki/87-1-0-3483

Дякую  Віктору  Оху  за  гарну  музику  і  відеоряд...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470017
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 14.01.2014


Наталя Данилюк

Бойківська земля

[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]

[i]Озвучка:  Аліна  Орел
Малюнок:  Дарина  Рощак

Освітньо-культурний  проект  «Рідний  край  у  словах  і  барвах»[/i]

Малює  січень  плавно  від  руки
В  молочній  піні  строгі  панорами,
Тут  світлоокі  бойківські  хатки́
До  гір  плечистих  туляться  дахами.

І  так  од  віку:  скільки  цих  лісів,
Відколи  сонце  білить  полонини,
Живуть  собі  пліч-о-пліч  у  красі
Світи  природи  й  вільної  людини.

І  так  їм  добре  й  затишно  обом,
І  спільна  чаша  миру  завше  повна.
Змахне  Господь  пресвітлим  рукавом  -
Закружеляє  клаптаками  вовна!

Крізь  по́ри  снігу  дихає  земля,
Коріння  стугонить,    як  пружні  жили.
Старенький  бойко*  жмутком  короля*
В  саду  дерева  в'яже,  щоб  родили.

У  світлу  пору  сивого  Різдва
Тут  кожна  хата  просить  вас  до  столу
І  молитвами  щирими  слова
Летять,  мов  сніг,  до  Божого  престолу.

А  в  час,  коли  проклюнеться  весна,
Немов  курча  з-під  матової  плівки,
Розбудить  землю  сонну  борона
І  свіжі  краплі  чистої  дощівки.

І  зарясніють  щедро  врожаєм
Густі  поля  й  доглянуті  городи,
Пройдеться  Бог  заплуженим  конем,
Благословенням  землю  заскородить.

І  буде  хліб  пахучий  на  столі  -  
За  працю  добру  щедра  нагорода.

Із  роду-віку  на  моїй  землі
Живуть  у  мирі  люди  і  природа.


*Бойки  -  представники  однієї  з  етнічних  груп  західноукраїнських  областей.
*Король  -  те  саме,  що  дідух,  різдвяний  сніп.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 14.01.2014


@NN@

Різдвяні віншування*

***
Заховала  промахи  зима,  
Сніжно-білу  постелила  скатертину.  
Ось  вже  й  дочекались  ми  Різдва,  
І  колядки  під  Зорю  у  небо  линуть.  
І  радіє  снігу  дітвора,  
Їм  печаль  мою  сьогодні  не  збагнути;  
-  Нам  же,  тих,  хто  край  наш  захища,  
Не  дай  Боже  в  суєті  мирській  забути.  
Тож  прошу  Тебе,  Святе  Дитя,  
Подаруй  Вкраїні  -  миру,  щастя,  волі,  
А  зима  хай  снігом  заміта,  
Навіть  пам’ять  про  лихі  часи  недолі.        06.01.15

***
Справи  облиш,  вечір  цей  не  для  справ,
В  небі  вечірньому  Зірка  зійшла.
Кожен  промінчик  торкається  серця,
І  понад  Світом  *Осанна*  несеться.
У  Назареті,  вже  дві  тисячі  літ,  як
Хлопчик  маленький  родився  на  світ.
Ангели  Божі  співали  про  чудо
І  пастухи  ті  дива  не  забудуть,
Бо  у  печері-кошарі  на  сіні
Місце  єдине  знайшлось  для  Мессії.
І  спеленавши,  поклавши  у  ясла,
Діва  Марія  -  Зіронька  Ясна,
-  *Люляй,  дитятко*,  схилившись  співала,
Долю  щасливу  для  Сина  благала...
*Христос  родився,
Бог  воплотився,
Ангели  співають,
Царіє  вітають...*                                                                07.01.  2015

*  *  *
Прихилилось  Небо  до  Землі...
 
Щастя  нам  кують  небесні  ковалі,  
У  Різдвяну  ніч,  щоб  кожний  з  нас  отримав  
Пару  білих  крил,  які  напнуться  за  плечима,  
Мов  вітрила  чудо-кораблів,  

Небо  прихиливши  до  Землі...                                    06.01.2014

[b]Різдвяна  саґа…[/b]

́́Прозора  тиша  полонила  сад...
Лягла  на  віття  срібними  льодами..
Оповила  Дитятко  на  руках  у  Мами...  
Налаштувала  на  мінорний  лад  
Хори  дзвіночків  з  диво-голосами,  
Щоби  рознесли  Вість  по  всій  землі  
[b]-  Христос  родився![/b]  -  порадійте  з  нами...  
Янгелики  в  перинку  білий  пух  
Набили,  щоб  було  Йому  тепліше,  
І  вітер  люлечку  легесенько  колише...  
Ще  спить  Дитя...  
Ще  не  розвиднілось  на  світ...  
Ще  тиша  бродить  білими  снігами...  
Та  вже  Зоря,  із  диво-амальгами,  
Розли́ла  невечірнє  сяйво  над  полями,  
На  радість  вам.  
Поколядуйте  Господу    із  нами.                                                  05.01.2014

***
Різдвяна  ніч.
Зоря  зійшла  на  небо.
Під  нею,  в  ясельцях,  Дитя  сповите.                      07.01.2013

***
Серце,  мов  дзвін,
Радість  прийшла,
В  небі  вечірньому  зірка  зійшла.
Сяйво  навкруг,
Все  стихло  й  чекає,  -
В  убогій  стаєнці  Марія  рождає,
Нашу  надію  і
Наше  спасіння.
Двері  до  раю,  в  життя  воскресіння.                      07.01.2012

***
Серце  палає  від  полиску  свіч.
Тиха  радість  вирує  в  Різдвяну  ніч.
     [b]Христос  народився![/b]
Ангельські  хори  -  [b]*Славімо  Його*,[/b]
     Співають  нам  з  гори.                                            06.01.2011

***
Різдвяна  зірка  
           у  небі  з'явилась.
Маленьке  Дитятко
           в  печері  вродилось.
Ми  з  вами  це  диво  
           з  дитинства  знаєм.
[b]*Христос  народився,*  [/b]-
           зі  Святом  вітаєм.                                            07.01.2010

***
Ще  зовсім  трішки
             і  народиться  Христос.
І  зірка  засія  над  Вифлиємом.
Вам  скаже,  незначимий  хтось,
       що  це  неправда,
             неможливо  це  під  небом.
Не  вірте.
       Серце  ваше  відчиніть
               назустріч  Божій  благодаті.
Любіть,  любіть,
               надійтесь  і  любіть,
На  повну  силу,  на  яку  ви  здатні.
Він  недаремно  двері  неба
                                   відчинив
І  серце  ваше  
                       недаремно  відчинилось,
Щоб  у  одну  незриму  мить  -
               [b]*  Христос  рождається*,[/b]
Над  світом  прокотилось.                                      Святвечір.  2009

***
Ангел  Божий
           най  прийде  до  вас
У  вечірній,
           у  Різдвяний  час.
Хай  бажання  ваші
           візьме  й  понесе
До  Господніх  ніжок,
           най  усе,
Що  в  молитвах  ваших
           так  бринить,
Виповниться  в  тую  ж
           саму  мить.
Хай  Господь  дає  вам
           більше  сил.
Довгих  літ  вам  
           і  щасливих  зим.                                            06.01.2008

***
Попросіть  у  Господа,
Щось  значиме  дуже...

Серце  ваше  хай  до  ближніх
Буде  не  байдуже...

Зглянеться  Господь,
Побачивши  таємне...

І  прохання  ваше  буде  недаремне.                            Святвечір.  2007

***
Бажаю  в  Різдво  -  любові  і  віри
(по  суті  ми  з  вами  в  душі  маловіри).
Бажаю  добра,  здоров'я,  достатку
(хоч  наше  життя  задає  нам  загадки).
Бажаю  вам  миру  у  серці  і  в  домі.
Не  вірте  в  погане,  вірте  Богу  одному.                        07.01.2006.

***
Сутінки  в  кімнаті,
Попід  образами  ходять  світлі  тіні.
Полум'я  лампадки.
Пироги  на  сіні.
І  кутя  смачненька  в  полив'янім  горщику.
Зірочка  різдвяна  у  сріблястім  дощику.
За  столом  зібралась  вся  моя  родина
І  нині  живуща  й  та,  що  в  світлих  тінях.
Тихії  молитви  і  щирі  колядки,
І  тріпоче  полум'я  старої  лампадки,
Розганяє  сутінки.
Радість  в  душу  лине.
У  Різдво  повита  Україна  нині.                              Святвечір.  2005

***
Янгелики  в  крильця  білі
                 загорнули  диво.
Невечірня  зоря  ясна
               світ  заполонила.
У  кошарі,  серед  тварі,
           дитятко  вродилось.
Бог  Предвічний  з  милосердя
             дарував  нам  Сина.                                          07.01.2004

***
Хай  ангел  торкнеться  вас  ніжно  крилом,
І  серце  зігріє  Різдвяним  теплом,
Хай  щастя  дарує  маленький  Ісус,
В  житті  щоб  не  було  горя  й  спокус.
Душа  хай  співає  окрилена  вірою,
Добро  вам  воздасться  великою  мірою.
Найліпше  бажайте  сьогодні  людям
І  ва́ших  бажань  Господь  не  забуде.                        06.01.2003

***
Зіронька  вечірня  небо  запалила.
Діва  Марія  Дитятко  вродила.
На  сіні  пахучім  в  печері-стайні,
А  з  неба  Ангелики  співали  [b]*Осанна*[/b].
Малі  пастушки  зібрались  докупки  -
Там  Бог  народився.  Біла  голубка,
Крила  над  Ним,мов  шатро  розпростерла,
Небо  прихилила,  сіяє  печера.                                      Святвечір.2002

***
Святвечір.  Зоря  палає.
В  саду,  у  печері  Марія  рождає,
Бо  в  цілому  світі  для  Неї  й  Дитини,
Немає  оселі,  немає  хатини.
А  ви  відчиніть  своє  серце  сьогодні,
Відкиньте  зневіру,  думи  холодні,
Затепліть  у  серці  маленьку  лампадку,
Малому  Ісусику  буде  там  хатка.
Зоря  невечірня  осяє  світлицю,
Різдвяною  радістю  сповняться  лиця.                    Передвечір  Різдва  2001

***
З  Різдвом  святим  тебе  вітаю,
мій  рідний  український  краю.
Від  гір  карпатських  і  до  буйних
                 чорноморських  хвиль.
хай  буде  мир  тобі
                 і  хліб.  і  сіль,
і  все,  чим  український  дім  багатий,
хай  буде  щастя  в  кожній  хаті.
І  хай  ростуть  здоровими  сини,
щоб  не  було  злиго́днів  і  війни,
і  щоб  не  плакала  ні  жодна  мати.
Хай  буде  радості  багато.
Різдва  щасливого  бажаю,  тобі,
мій  любий  український  краю.
Над  кручами  Славути  й  на  Волині,
в  степах  таврійських,
й  там,  де  води  моря  сині,
в  горах  Карпат  і  у  полтавській  хаті,
хай  береже  нас  Бог  і  Бажа  Мати.                                07.01.2000


Кожен  рік,  на  Святвечір,  я  пишу  віншування
і  розсилаю  їх  СМС-ками  друзям  і  знайомим,
маю  надію  і  вам  вони  теж  сподобаються.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409134
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 26.12.2013


Наталя Данилюк

Затяжне потепління

Таке  затяжне  потепління,
Хоч  вату  на  клаптики  рви!..
Вплітається  мідне  проміння
У  сиву  чуприну  трави.

Ще  трохи  й  повірять  дерева,
Що  ніби  зими  й  не  було.
І  пустка  така  кришталева
Сотає  невчасне  тепло.

Намотую  нерви,  мов  жили,
На  білий  зап'ясток  руки.
Останнє  лахміття  згубили
Покру́чені  вітром  гілки.

Від  сонця  втікає  по  сходах,
Мов  ласка,  прудкий  морозець...
Така  затяжна  прохолода
У  подихах  наших  сердець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467375
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 26.12.2013


Любов Ігнатова

Колискова

Сонко  -Дрімко  на  темнеє  небо
Пришива  зірочки  веселі,
Щоби  казка  прийшла  до  тебе,
Прилягла  на  твоïй  постелі.

Вушка  місячного  зайченятка  
Пустотливо  лоскочуть  щічку.
Спи,  маленьке  моє  дитятко,
Нехай  доброю  буде  нічка.

Хай  до  тебе  приходять  в  гості
Попелюшка  чи  Синя  Птиця  ;
Хай  насниться  Чудесний  Острів,
Або  повна  пісень  криниця.

Нехай  коник  веселкогривий
Принесе  тобі  Семицвітку,
Або  Оле  -Лукойє  сивий
Знов  розкаже  свою  оповідку  ...

Спи,  маленька,  до  самого  ранку,
В  Дивосвітнім  своïм  розмаï,
А  матусина  хай  колисанка
Від  злих  снів  тебе  оберігає!  ..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466823
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 20.12.2013


Антошка

Я і дощ

Я  дощ  люблю...Його  печальний  шепіт
і  прохолодний  дотик  до  чола,
і  трав  напоєних  тихенький  легіт,
і  срібну  млу,  що  світ  оповила;
люблю  його  задирливим  і  буйним,
з  пінястими  потоками  води,
з  грозовим  передзвоном  семиструнним,  -
сумним,  веселим,  лагідним  -  завжди!
Подібний  він  моїй  душі  плакучій...
Ми  близнюки  -  у  морось  і  в  грозу
як  ноти  у  аккорді,  ми  співзвучні!
...Усе  життя  я  дощ  в  собі  несу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328260
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 16.12.2013


Наталя Данилюк

Зимові акварелі

Впало  з  неба  прядиво  густе
На  розмоклі  барви  падолисту,
А  зима,  як  мачуха,  мете,
Не  шкодує  холоду  і  свисту.

Дмуть  у  сурми  здиблені  вітри,
Між  дерев  снують,  немов  примари.
Як  зайча  до  теплої  нори,
Тьмяне  сонце  пирснуло  у  хмари...

Загорнулось  в  рунну  сивину
І  сопе  у  свій  кирпатий  носик.
Крізь  холодну  білу  пелену
Клапті  снігу  жалять,  ніби  оси.

А  зима,  сховавши  в  комірець
Полум'яні  вистуджені  щоки,
Чимчикує  лісом  навпростець,
По  ярах  і  пагорбах  високих.

По  блискучих  куполах  церков
Аквареллю  пише  петриківку.
Посивілі  маківки  дібров
Огортає  в  заморозну  плівку.

І  в  її  широкім  рукаві
Снять  пташки,    метелики  і  звірі,
І  плояться  подихи  живі
По  вітрами  видубленій  шкірі.

Сніг  колючий  плечі  огорта,
Грію  пальці  вихололі  чаєм
І  моїм  ужаленим  вустам
Так  твого  тепла  не  вистачає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465945
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 14.12.2013


Наталя Данилюк

В безлюдді

[img]http://photos.wikimapia.org/p/00/02/80/87/21_full.jpg[/img]

Примарилось,  що  моляться  дощі
Між  ку́полів  старих  готичних  сосен.
Монашкою  блукає  ту́жна  осінь
У  довгому  потертому  плащі...
Перебирає  вервицю  краплин
Під  шурхіт  золотого  листопаду,
Між  нетрями  занедбаного  саду
Кремезний  дуб  розкинув,  наче  млин,
Свої  розлогі  віти,  у  дворі
Схилилася  вдовою  сива  хата
І  стріха  покручена,  пелехата,
Повисла  на  старому  димарі,
Неначе  бриль.  У  вибиті  шибки
Вітри  холодні  свищуть,  ніби  коні,
І  перепрілі  стіни,  безборонні,
Мов  ліхтарі,  вогніють  крізь  віки.
І  так    прозоро  дихалось  мені  
У  цю  блаженно-молитовну  месу!..
Мов  серед  стін  старого  Херсонесу,
Блукала  я  в  безлюдній  глушині,
Де  все  таке  цілюще  і  живе
Зоріло,  грало  світлом  на  привіллі!
Іскрили  в  душу  яблука  дозрілі,
Чи  ж  їх  ніхто  століттями  не  рве,
Що  горнуться  так  любо  до  грудей
Чужій  і  неприкаяній  приблуді?

Трапляється,  що  в  дикому  безлюдді
Не  так  самотньо,  як  серед  людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 12.12.2013


Рідний

Я землянин і сім’янин

[b]Я  землянин  і    сім’янин,  -  
Закоханий  піїт,  
Уже  дідусь,  хоча  ще    син,
У  сорок  дев’ять  літ.
Люблю  життя  казкові  дні,
Коли  зі  мною  ти,
Тоді        ні  в  крик,    ні  вбік  мені
Не  хочеться  іти.

До  праці  я  відмалку  звик,
Люблю  усякий  труд.
Цурпелю,    наче      грузовик,
Що  маю  ,  поки    вмру.
І  вірю  в  долю  із  небес,
У  потойбічний    шанс,
Бо    я  людина,  а  не  пес,
І  є  в  мені    душа.

20.07.13[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438547
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 10.12.2013


Сергей МЫРДИН

ВОРЧАНИЕ В ТЕЛЕВИЗОР

-Храните  паруса  от  ветра  в  головах…
-Нет  придела  совершенству  наших  ощибок!
-А  всё  кончиться  тем,  что  сбросят  с  пьедестала  статую  свободы!
-Ничто  так  не  накачивает  политические  мускулы,  как  словесная  вода!

-Да  здравствуют  баррикады  между  извилинами  в  пустых  головах!
-Хватит  вращать  глазами  вокруг  точки  зрения!
-Иной  политик  морально  устойчив  только  на  развалинах  государства!
-Как  трудно  вернутся  к  своим  корням,  если  с  них  сбрасывают  памятники!
-А  памятник  вождю  разбили  на  цитаты...

-А  перед  воздушными  замками  демонстраций  не  бывает!
-А  для  построения  баррикад  украинская  оппозиция  разрушает  государство!
-А  воевать  с  памятниками  могут  только  политические  маникены!
-Они  снесли  все  памятники,  чтобы  постоять  на  пьедесталах!
-Многие  политики  разрушают  памятники  только  для  того,  чтобы  стать  ими!
-В  нормальных  странах  не  разрушают  памятники,  а  строят  жильё!
-А  политики  продолжают  возводить  баррикады  из-  нащих  надежд!
-А  наши  точко  опоры  уходят  корнями  в  политическое  болото!
-И  только  наш  народ  учиться  быть  непогрешимым  на  своих  ошибках!
-Политики  ведут  за  собой  поклонников,  стоя  на  коленях  перед  спонсорами!
-Сколько  можно  выдавливать  из  себя  раба  в  головы  толпы  на  майдане!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465170
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 10.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2013


Аня Тет (Тетяна Степанюк)

На шляху до мети. .

На  шляху  до  мети
Не  звертай,
Як  досягнеш  вершин
Не  зазнайся,
Щоби  бути  почутим
Горлай,
Ну,  а  спокій  шукаєш
Ховайся..

Прагнеш  мудрості  й  знань,
То  читай,
Ну,  а  з  досвіду,власне
Повчайся,
Тих,  хто  поміч  надав
Пам’ятай,
З  ворогами  же  красно
Прощайся..

Щоб  отримати  щось
Віддавай,
А,  коли  завинив,
То  покайся,
Якщо  втрати  боїшся
Тримай,
Ну,  а  хочеш  піти
Не  вертайся..

Весь  тягар  із  образ
Відпускай,
А  невдачам  в  лице
Посміхайся
В  час  зневіри  і  скрути
Знай,
Лише  ти  є  творцем
Свого  щастя..

©  Аня  Тет

дата  написання:  11.12.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443089
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 07.12.2013


Левчишин Віктор

ДАЛЕБІ

Дубовий  ліс  за  Малином
Мені  сміється  досі,
Хоч  згадка  і  опалена
Життям  постійним  в  шоці.
Той  ліс  чарує  давніми
Безхмарними  вчинками,
Бо  ми  були  наївними
Кохання  помилками.
Романтика  минулого
Щемом  таврує  серце,
Досі  тягнеться  пролого
Добра  і  зла  у  герці.
Я  -  лисий,  обличчя  в  зморшках,
Напевно,  ти  вже  сива,
Я  себе  втрачав  потрошку,
А  ти  і  зараз  мила.
Що  ж,  я  часто  повертаюсь
У  спогади  про  тебе.
Напевно,  і  досі  каюсь.
Минуло  все.  Далебі.

30.09.2013
К.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452025
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 06.12.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2013


Наталя Данилюк

Скорботне

[img]http://image.zn.ua/media/images/original/Jun2011/34825.jpg[/img]
Ця  житня  хлібина
просолена  зливами  сліз,
ці  очі  застигли,  
мов  зорі  в  морозну  погоду...
Земля  кровоточить  
під  пресом  іржавих  коліс,
що  тягнуть  на  цвинтар  
стареньку  прогнилу  підводу,
притиснуту  купою  
мертвих  знекровлених  тіл,
ще  дехто  між  ними  
ворушить  сухими  вустами...
Мороз  роз'їдає  зап'ястки,  
немов  чистотіл,
на  свіжих  могилах  
ніяк  не  затягнуться  шрами.

Скорбото  моя  нездоланна,  
мій  жалю  гіркий!..
Ніяк  не  загою  тебе  
і  ніяк  не  відмолю...
Потрошать  вітри  
обважнілі  тугі  колоски,
зерно  засівають  
по  кров'ю  омитому  полю.
Малесенька  свічко,
сльозися  теплом  і  молись
за  плач  убієнних,
за  крики  живих  покаянні!..
Заморені  душі
полями  углиб  розбрелись,
немов  поторочі,
розтали  у  кволім  ячанні.

Осквернена  земле,
в  тобі  наш  почин  і  кінець,
і  радощів  тихих
і  диких  плачів  суголосся!..
А  місяць  у  небі
парує,  як  теплий  хлібець,
і  пальці  кістляві
до  нього  шепочуть  колоссям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462288
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 05.12.2013


Любов Ігнатова

Прощання з осінню …

Голомозі  дерева  підскрипують  жалібно  вітру,
Що  гойдає  майбутнє  у  сонних  пахучих  бруньках  ...
Сльози  осені  в  титрах  з  віконного  скла  тихо  витру,
І  відкрию  кав'ярню  для  птаства  у  груші  в  старезних  руках  ...

Вже  парфуми  зими  обдають  всіх  морозяним  шлейфом,
І  куйовдиться  дим  з  ароматом  сосни  в  димарях  ...
І  останній  листок,  поруділим  і  стомленим  ельфом,
Ліг  в  долоню  мені,  як  закладка  мого  букваря  ...

З  листопадом  на  "ти  "...Тож  прощатись  нам  важче  удвічі  ...
Збережу  його  вірші  у  теці  з  поміткою  "Мій  часоплин  "...
Буйні  коні  зими  вже  гарцюють  у  днів  на  узбіччі,
Закусивши  вудила,  викрешують  іскри  хвилин  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462755
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 28.11.2013


Наталя Данилюк

Осінньо-мрійне

Ця  хвороблива  осінь,  ці  дощі
Вселенського  масштабу,  ці  тривоги...
Сріблиться  бісер  в  мене  на  плащі,
Цілують  краплі  тріщинки  дороги.

Сирого  листя  в  парку  намело,
Немов  обдертих  аркушів  порожніх.
В  ліхтарних  мушлях  вистигло  тепло,
Гірчать  полинно  очі  подорожніх.

Шаленим  тріском  вибитого  скла
Пронісся  вітер  -  лиш  його  і  чути!..
Мабуть,  і  я  себе  не  вберегла,
Ковтнула  тугу  краплею  цикути.

В  терпкій  сонаті  зливових  безсонь
Шукає  серце  втомлене  розраду.
Так  хочеться  твоїх  палких  долонь,
Під  теплим  пледом  кави  й  шоколаду...

Простих  розмов  про  все  і  ні  про  що,
Торкань,  цілунків,  поглядів  і  дива.
Якщо  колись  зустрінемось,  якщо...
Сама  собі  позаздрю,  бо  щаслива!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 28.11.2013


Наталя Данилюк

Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку…

[img]http://rewalls.com/pic/201103/800x600/reWalls.com-24925.jpg[/img]

Ні  шурхоту,  ні  хрумкоту,  ні  звуку  -  
Півкроку  до  зими.  Застиг  ефір.
Тримає  ранок  яблуню  за  руку,
Сповивши  в  іній,  наче  в  кашемір.

Відгарцювавши  пристрасну  кориду,
Вляглись  вітри  на  сизий  килим  трав,
За  листопадом  тужну  панахиду
Холодний  дощ  на  днях  віджурбував.

Листків  пожухлих  скинувши  перуку,
До  згустку  сонця  моляться  кущі.
Ні  шурхоту,  ні  хрумкоту,  ні  звуку  -
Лише  криштальна  музика  душі.

Лиш  ти  і  світ:  вдихни  і  розчинися,
Прислухайся...  Почулося?  Невже?  
Це  у  надхмарних  вистуджених  висях
Бог  білу  вовну  клаптями  стриже.

Ще  день  чи  два  і  висипле  мішками,
Земерехтить  роями  височінь!
Тримається  промерзлими  руками
Тополя  за  лякливу  світлотінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462925
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013


m.kviten6

ВІДПОЧИВ

Вчора,друже,такий  вечір,
На  відміно  я  провів!
Який  був  він  чудодійний,
Оду  я  йому  створив!

-Може  був  ти  у  театрі?-
Друг  тактовно  запитав.
-Ні  я  вчора  без  дружини,
Так  чудово  погуляв!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461210
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Lana P.

Нова секретарка (Жарт)

-Яка  уміла  в  тебе  секретарка,-
Розговорились  бізнесмени-  друзі...
-Насправді,  то  мій  робот,  звати  Ларка,
Працює  бездоганно  у  напрузі...

Додому  не  спішить  і  не  хворіє,
Без  скарг,  що  не  отримує  зарплати,
Про  вигоду  таку  вже  кожен  мріє...
Повір,  це-  щастя  нею  керувати...

Коли  завдання  хочеш  диктувати:
Лівий  сосок  торкни  рукою  щемно...
Коли  потрібно  щось  надрукувати-
То  праву  грудь  притисни  їй  приємно...

Дав  в  борг...  На  другий  день  дзвінок  з  лікарні:
-  А  між  литками...  Ох,  вона  ж  нахалка!..
Я  мало  не  потрапив  до  трупарні...
Не  знав,  що  там-  для  олівців  стругалка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452147
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 17.11.2013


Крилата (Любов Пікас)

БОРОТЬБА УПА

(70-ій  річниці  з  дня  утворення  присвячується)

На  вірність  Вкраїні  вони  присягали  -  
Народу,  батьківській  землі.
І  зброю  у  руки  тому  тільки  взяли,
Щоб  честь  захистити  її.

В  холодних  землянках  минали  їх  ночі.
В  боях,  у  навчаннях  йшли  дні.
Із  ворогом  бились  відважно,  охоче.  
Їх  смерть  не  лякала  в  борні.

Здобути  державу  –  свою,  самостійну  –
Ось  гасло,  що  гріло  буття,
І  честь  не  сплямити  борця  України,
Віддать,  якщо  треба,  й  життя.  

З  німецьким  фашистом  і  з  енкаведистом,
З  поляком  вели  боротьбу  –  
Із  кожним,  хто  волю  у  зашморгу  тиснув
І  націю  нищив  святу.

Багато  земля  наковталася  крові...
Тому  стала  й  вільна  вона.
І  хай  про  УПА  нині  різне  говорять.
Найвища  була  в  них  мета!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370568
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 17.11.2013


Ірина Хміль

Дощі, дощі, дощі…

Ступають  хмурі  дні  ногами  босими.
Туман  застиглий  огорнув  мій  сад.
Умилася  земля  сльозами-росами,
І  задощив  тужливо  листопад.

Ой,  листопаде,  мій  імлистий  друже,
Пошли  мені  хоч  крапельку  тепла.
Від  холоду  моя  душа  нездужа,
Вона  чекає  неба  і  крила.

Навислі  сиві  хмари  шлють  їй  сум,
І  щастя  витекло,  як  віск  з  свічі.
І  серце  плаче  від  невтішних  дум,
Й  від  того,  що  ідуть  
                                                             дощі,
                                                                               дощі,
                                                                                                     дощі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459072
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Андрій Яремко-Ярий

Сян

Тече  повз  мене  чемно  Сян,
Який  на  північ  тягне  води,
Щоб  Віслі  передати  стан
Та  ще  й  собі  додати  вроди.

А  над  тобою  вражено  стоїть
Красиве  місто  метушливе,
Лиш  ти  то  йдеш,  а  то  летиш
Туди  вперед  собі  мінливо.

29.09.2013  року        Перемишль  (Польща)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457407
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 17.11.2013


Катерина Дмитрецька

А місяць гостренький нанизує зорі…

Небесна  блакить  в  білосніжній  глазурі
Пірнає    тихенько    у    сплЕтення    трав.
Хмаринки    біляві    безмежно-прозорі
Тонуть  в    яскравості    сонця  заграв...

А  місяць  гостренький  нанизує  зорі
І  шле  він  хмаринкам  намисто  своє.
Сріблясті  красуні  стоять  у  покорі,
Чекаючи    поки      серпанок      зійде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433032
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 15.11.2013


@NN@

Чи наснилося…

Ще  й  на  світ  не  народилося,    
                 ще  зоря  не  закотилася,  
срібну,  місяць  ще,  кує  
                                         доріжку  по  воді.  
Ще  бреде  дівча  
                                                 туманами.  
Ще  жаріють  щоки  
                                                       маками.  
І  лежить  роса  на  лободі.  
Чи  було  це,    
                             чи  мені  наснилося?
Сонце  встало  
                                       і  усе  змінилося.
Морок  зник.  
                       І  тіні  не  лякають  вже  мене.  
Я  розплющу  очі  -  
                                                 не  дівча  уже,  
бо  прожите  все  моє,
                                                           а  не  чуже  
і  тому  так  любе  то  мені.  
І  ріка,  
               в  якій  ще  змалечку  купалася,  
і  стежина,  
               по  якій  до  школи  добиралася,  
і  ставок,  
                     де  лілії  цвіли.  
І  книжки,  
                         заховані  за  шафою,  
і  буфет  
                   старий  з  карафою,  
і  поличка,
                             по  якій  слони  брели.  
Пам'ятаю;  і  покоси,
                                 й  маму  з  вилами,  
і  шовковицю  незбирану,  
                                                             вишні,  
що  квітують  щовесни.  
Де  оте  дівча,  
                                   що  бродить  росами,
все  толочить  їх  ногами  босими,
                     долю  ще  шукає  по  землі.  
Пам'ять  все  стирає,  
                                                       губить,  спрощує,  
Озираюсь  -  наче  осінь  ще,  
Та  з-за  обрію  летять  
                                                   зимові  журавлі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457750
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 12.11.2013


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Лист до Тараса Григоровича Шевченка. .


[b][color="#1e31a8"]Тарас  Григорович,  отак  і  живемо,
Дітей  зростивши,  ведемо  до  школи,
І  вільні  наче  б,  тільки  все  одно,
Ми  залишились  босі  всі  і  голі.
Величну  мову  чути  лиш  в    селі,
І  то  її  паплюжить  сите  панство.
Воно  змінилось  дуже  в  наші  дні,
Звело  у  ранг  нахабство  й  дике  хамство.
«Московський  цар»  неначе  б  в  стороні,
Та  все  одно  свою  нам  пише  волю,
Народ    звичайний    з  вухами  в  багні.
Без  сподівань  на  кращую  вже    долю.
Козацький  дух  винищується  геть,
І  пестять  в  нас  дух  рабства  та  покори,
Ліси,  річки  -  засуджені  на  смерть,
Вже  скоро  лисі  будуть  наші    гори.
За  що  боролись  ви  в  своїх  віршах,
І  де  заможна  й  тиха  Україна?
Її  нема,  вона  –  підбитий  птах,
І  знищують  свої  ж  її  невпинно.

Були  б  живий,  ви  б  дійсно  заридали  б,
Отак  і  живемо.  Народний  гнів
Прудкі  міняють  на  горілку  з  салом,
І  всі  мовчать  ,  неначе  вже  німі.
Ще  дехто  пам’ятає  «Заповіт»,
Та  Ваші  дні    святкуються  завзято,
Прийди  Тарасе-Батьку,  та  спини
Тих  лицемірів  підлих  та  пихатих.
Візьми  у  руку  батьківський  батіг,
Та  починай  без  розбору  шмагати,
Щоб  вивести  з  країни  бруд  і  гріх,
Щоб    знову  нам  народом  справжнім  стати.
Щоб  пробудилась  совість  у  людей,
А  слово  «гідність»  не  було  порожнім,
Бо  вже  набридло  жити  без  ідей,
Без  сподівань,  без  істини,  безбожно!

То  ж  вибачте,  пишу  до  Вас  листа,
Бо  Ви  і  зараз  за  живих    міцніший,
Молитва  Ваша  щира  і  проста,
За  Вашим  словом  Бог  нас  не  залишить.[/color]
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436962
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 08.11.2013


терен юрій

Загадки. Квіти українського віночка.

Ой  цвіте  на  Україні  красне    літо
Ой  збирають  чорноброві    в  гаю  квіти,
В’яжуть  стрічку  й  квіточку  в  стіжок,
Щоб  до  танцю  вбратись  в  оберіг  –…(  вінок)

         *******


Щоб  було  ЗДОРОВ"Я,  була  СИЛА,
Цвіт  її    не  в’яне,    бронзовіє.
Серед    квітів  справжній  характерник.
У  вінок  вплітається…(безсмертник).

         ***
Куди  вітер  занесе,  
Приживеться  там  й  цвіте.
НЕСКОРИМИЙ  дух  у  ній
Зветься  квітка  …  (деревій).

       ***
Зеленшовком    і  зимою,  й  літом  в’ється,
Про  життя  та  квітка  знає  і  БЕЗСМЕРТТЯ.
Синім  цвітом  оживить  сумний  затінок,
У  віночку  бавиться  …  (барвінок).

     ***
Щоб  складалась  материнська  доля,
Квітнуть  навесні  сади  плодові.
Щоби  ДІТКИ  були  гарні  і  міцні,
В  цвіт  рожевий  вбрались.  (яблуні).

       ***
Цвіте  білим  навесні,  а  на  осінь  китиці  червоні,
Щоб  була  КРАСА  дівоча,    була  ВРОДА.
Незрівнянно  гарна,  як  наша  країна,
Заплітають  у  віночок  оберіг…  (калину)

       ***
Що  би  ВІДДАНІСТЬ  була  в  любові
Є    чар-зілля  у  дівочому  вінкові.
Щоб  душа  і  думка  були  чисті,
Зацвітав  жовтенький,    духмяний  …  (любисток).

       ***
Ой  у  полі  синіють  кокошки,
Квіти  ті    неначе  неба  трошки.
Від  лихої  бережуть  ворожки,
Вплетені  на  ВІРНІСТЬ  у  вінок    …(волошки).

       ***
А  ще  у  віночку  квітка  є  –  ДОВІРА,
Вона  має  сонце  всередині.
В  неї  чисті,  білі  пелюсточки  -  свашки,
Про  дівочу  долю  розповість  …  (ромашка).

       ***
Всім  квіткам  вона  княжна.
Дивовижна,    запашна.
Хто  не  ВІРИТЬ  і  байдужий
Вразить  того  шипом  …(ружа,  троянда).

         ***
Батька  хату  осява,
Струнка,  байхова  барва.
Щоб  НАДІЯ  не  в’яла,
Квітне  роду  берегиня  …(мальва).

       ***
А  ця  квітка  як  троянда  виглядє
Та  не  колить  бо  шипів  не  має,  
Щоб  була  ЛЮБОВ,  була  гармонія,
У  дівочому  віночку  виграє  …(півонія).

     ***
На  зелені  вуса  сів  джміль,
Тай  заплів    усе  всуціль,
То  на  РОЗУМ,  на  гнучкий  
В’ється    …(хміль).    

       ***
Наче  крові  каплі  в  полі,
Тих  хто  воював  за  долю.
Квітка  та  ПЕЧАЛІі  знак,
Символ  СМУТКУ  …(мак).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427719
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 07.11.2013


горлиця

Не всі творці!





Багато  мрій-  щось  хочеться      зробити?
Спішися  ,щоб  прогрес  не  перервать,  ввібрать  !  
Життя    вчимося  .  Хочем    зрозуміти  
Й    хочби      краплину    якось  вміти    упіймать!  

Завжди  у  нас  знайдеться    в  наших  силах,  
Страху  не  мати  жити,  хоч  і  все  горить,  
Прогрес  палає  ,  бо  ще  не  все  відкрили,
Людина  це  і  є    двигун  ,  що  будить  світ!

Не  всі    творці,  ми  ланцюги  прогресу,
То  ж  зрозуміймо  хід  і  цей  життєвий  шлях  ,
Що  наша    «велич»    -    не  схибнуть  процесу,
Навчить  дітей  усе  -  здобуте  в  мозолях!  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455924
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 06.11.2013


Віктор Варварич

Гартуйте волю

Рвалась  доля  на  свободу.
Буйні  вітри  не  завада.
Викувала  стальну  волю.  
В  цьому,  її  сила  й  бравада.

Гартуйте,  браття  свою  волю,
щоб  міцною  стала.
Ви  корінням,  вольні  люди.
У,  вас  козацька  слава.

Як  насунуть  чорні  хмари,
гукнете  степами,  лісами.
І  станете,  скелею  гранітною  
поміж  ворогами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444891
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 06.11.2013


Дід Миколай

Підем разом у майбутнє стежкою Свободи!

Регенерати  учорашні  вилізли  з  баюри
Рвуть  Вкраїну  на  частини  ПідеРи  і  ТУРи.
Під  ногами  не  ступити,  змії  –  каракурти
Відгодовані  із  пекла  Братчики  й  манкурти.

Повилазили  з  нікуди  вОСики  й  іуди
Як  собаки  по  команді  гавкають  із  буди.
У  нашийнику  юдейськім  «Харчеки  -  Циперди»
Ненаситні  в  своїй  злобі  ладні  матір  зжерти.

Схаменітеся:  "фашисти  –  краснозаді  урки"
Вам  лишилося  недовго  заспівати  Мурки.
Вже  проснувся  наш  Славутич  у  своєму  реві
Рве  гадючу  павутину  -  кайданИ  сталеві.

Гнів  наш  в  кару  яничари,  виросте  паскуди
Не  сховаєтесь  продажні  вас  дістанем  всюди.
Зникне  наймит  –  пустоцвіти,  зайди  і  заброди
Підем  разом  у  майбутнє  стежкою  Свободи!  

Вода  змиє  гріх  і  сором  понесе  у  море
Вітер  безтолоч  розвіє  степом  неозорим.
Заспівають  соловейки  у  саду  вишневім
Будуть  кручі  усміхатись  й  дякувать  співцеві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455027
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 21.10.2013


Наталя Данилюк

Гуде мотор…

[img]http://www.motosvit.com/Moto%20Guzzi/nevada750/10.jpg[/img]

Гуде  мотор,  заходиться  в  ревінні,
Ковтає  іскри  вранішня  імла,
Тримай  обличчя  в  чистому  промінні,
Лети  до  сонця,  світла  і  тепла!

Глянь,  золотаву  осені  палітру
Твій  кінь  залізний  хвацько  борознить.
Тримай  долоні  крилами  до  вітру,
Спивай  ковтками  лагідну  блакить!

Десь  миготять  калейдоскопом  гори,
Вчорашніх  тіней  сліду  вже  нема...
Цей  незбагненний  Всесвіт  неозорий
Ти  під  прицілом  погляду  тримай!

Яскравих  фар  горять  метеорити,
Асфальт  цілують  полиски  живі.
Тримай  душі  віконечко  відкритим
Новому  дню  і  посмішці  новій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451015
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 14.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2013


Лія***

Золота печаль…

Гаптує  осінь  золоту  печаль...
Літає  сум...  тоненьким  павутинням...
Десь  плаче  скрипка...  і  сентименталь...
залишить  слід...  у  небі  хмаровинням...
Огорне  землю  дощовим  рядном...
А  ніч  збере  усі  зірки  у  збанки...
Закохані  дерева...  ніжним  сном...
Як  прохолоди  осені  підранки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446387
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 09.09.2013


Наталя Данилюк

Прощання з літом

Зібравши  в  кошик  зорепади,
У  глечик  сонячне  тепло,
Через  оливкові  левади
Русяве  літо  побрело.
Іще  на  згадку  запалило
Лампадки  яблук  золотих.
Курилось  осені  кадило
Між  кедрів  темних  і  густих.
Легкий  посріблений  серпанок
Осяяв  вересня  чоло,
У  тишу  приспаних  альтанок
Сухого  листя  намело.
І  на  грибній  пахучій  юшці
Настояв  ліс  легкий  ефір,
Дріма  на  ситцевій  подушці
Медове  сонце  поміж  гір.
І  вже  змирилася  природа
З  осіннім  шепотом  журним,
Та  досі  сниться  літня  врода
Вагітним  яблунькам  рясним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447139
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013


Любов Ігнатова

Вона пускала у струмочках фантики …

Вона  пускала  у  струмочках  фантики  ...
Сама  собі  варила  каву  зранку  ...
І  мріяла  про  принца  і  романтику,
Рахуючи  ромашки  на  фіранках  ...

Вона  уміла  слухать  дощ  за  вікнами,
І  розуміла,  що  шепоче  вітер  ...
Її  слова  були  для  інших  ліками  ...
А  їй  ...  ну  хоч  би  раз  хто  сльози  витер  ...

Вона  завжди  була  для  всіх  промінчиком  -
Світила,  звеселяла,  зігрівала  ...
А  свою  тугу,  крихітним  камінчиком,
У  черевички  від  людей  ховала  ...

Вона  кохала...Чи  була  коханою?  ..
Нелегко  закохатися  в  дивачку  ...
Душа  щеміла  вирваною  раною  -
Не  треба  їй  любові,  як  подачки!  ..

Вона  пускала  у  струмочках  фантики  ...
І  дарувала  без  остатку  ласку  ...
І  свято  вірила  у  принца  і  в  романтику,
Що  хтось  напише  і  для  неї  казку  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 23.08.2013


Svetok

Прогноз погоди

На  три  відсотки  знизилась  любов.
А  в  гороскопі  так  і  написали:
"  Самотність  розповсюджується  знов.
Ви  зрадили,  бо  цього  вимагали".

Вже  так  дістали  парасолі  і  плащі!
Безжальні  каплі  стукають  в  віконце.
На  мої  крила  падають  дощі,
На  твої  роги  вперто  світить  сонце.

Я  зовсім  не  готова  жити  так,
Синоптики  невірно  прогнозують...
Та  байдуже...  Я  завтра  на  літак.
Тебе  ж,  на  жаль,  ніколи  не  врятують.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442810
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 23.08.2013


Наталя Данилюк

Казка ночі

Самотній  човник  плещеться  на  таці
Дзвінкого  плеса  між  очерети́н.
Серед  летких  пластичних  декорацій
Погойдуються  китиці  жоржин.

Пряде  павук  посріблені  вітрила,
У  мандри  кличуть  мрійника  моря.
Передосінній  степ  позолотила
Налита  білим  вермутом  зоря.

Як  сизий  шовк,  натягнутий  на  п'яльці,
Лисніє  місяць,  піниться  вино
Між  тополиних  вигорілих  пальців.
Мережать  зорі  темне  полотно.

Серпнева  ніч,  немов  Шахерезада,
Терпким  садам  нашіптує  казки.
Крадеться  по  стерні  осіння  зрада
І  факелом  запалює  листки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 17.08.2013


Окрилена

У храмі Твоєї душі

Упиваються  ночі  любистком.
Озиваються  хвилі  в  ріці,
розтривожені  риб’ячим  блиском,
наче  золотом  у  гаманці.

Не  поснули  іще  сінокоси,
стрибунці    розгойдали  зело.
Певно,  марення  вітер  розносить,
що  в  безсоння  мене  завело.

І  колишуться  зорі-каїри.
Чи  у  безлічі  взнаю  свою?
Не  приймаючи  жодної  віри,
я  у  Храмі  Твоєму  стою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441178
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 15.08.2013


Любов Ігнатова

Ще наче й літа не було …

Ще  наче  й  літа  не  було  -
Вже  пахне  осінь  ...
І  сонця  золотий  кулон
Не  гріє  зовсім    ...
Стрибають  яблука  з  гілок
В  серпневі  роси  ...
І  біль  колишніх  помилок  -
Неначе  оси  ...

Спливають  хмари  в  небесах
Неначе  пави  ...
Вже  зранку  не  гризе  коса
Шовкові  трави  ...
Вже  у  туманних  тілесах  -
Грибні  приправи  ...
І  у  пташиних  голосах
Сумні  октави  ...

Та  стиглим  персиком  в  саду
Ще  пахне  літо  ...
Мережить  вітер  череду,
Цілує  квіти  ...
Ще  п'ють  наливку  молоду
СливОві  віти  ...
І  сум  притишує  ходу
Жоржиноцвітом  ....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441913
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 08.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2013


Luchina

Презумпція думки

Сьогодні  я  мовчатиму  про  Вас…
Так  легко,  можна  думкою  сп’яніти,
Згоріти  сонцем  в  обертах  орбіти,
Дрібним  дощем  розбитись  по  ринвах….

Допоки  навстіж    вікна  на  вітрах
і  перший  пагін  зійде  первоцвіту  -
не  смію  перед  Вами  я  змаліти
і  передчасно  зрощувати  страх…

Сьогодні  не  гаситиму  вогні.
У  гронах  ночі  -  зорі  переспіли
і  пахнуть  яблуками…
Білий,
сповитий  Вами,  
солод
у  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401233
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 01.08.2013


Luchina

Одцвітають каштани (присвята вчительці від сина)

Одцвітають  каштани  в  Стрию,
у  легкому  танку  облітають.
Я  учительку  рідну  свою,
мов  уперше,  сьогодні  вітаю.

Математика,  мова,    письмо  -
так  нелегко  давалися  часом...
Але  Усмішка  Ваша,  немов
оберіг  для  душі  і  прикраса.

Щиро  дякую  Вам  за  добро  
і  за  віру  у  мене  й  терпіння...
Промайнув  наш  останній  урок,
як  минає  каштанів  цвітіння.

УрочИстий  і  радісний    день!    
В    однокласників  погляд  тривожний.
В    п'ятий  клас  нас  за  руку  веде
перша  вчителька  й  Матінка  Божа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426635
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 01.08.2013


Дід Миколай

Слуга Содомський – батюшка Гоморський,

Слуга  Содомський  –  батюшка  Гоморський
В  гріхах  по  вуха,  виваляв  в  лайні
Мою  Вкраїну,  виплодок  московський:
Ой,  як  же  Боже  боляче  мені.

В  Дніпрі  сьогодні  гідність  потопили,
ПідеРи  –  зайди,  хлопи  –  холуї.                                            
В  поклоні  стадо,  голови  хилили:
Горби  Печерські  плакали  в  журбі.

І  честь  і  совість  на  віки  зганьбили,
Звитягу  предків  нищили,  слабі..!
Московську  нечисть  славили,  зустріли:
Попи  –  іуди  з  вами,  й  голубі.

Горіли  в  злобі  очі  біснуваті,
Із  потойбіччя  блимали  скляні.
Плювались  ядом  Змії  в  нашій  хаті:
Бодай  би  вас  побачить  у  труні.

Як  остогидли  біси  ви  прокляті,
Знов  обкурились  зранку  коноплі.
Ми  не  просили  в  гості  вас  пархаті:
Летіти  б  вам  у  пекло  на  мітлі.

Та  вже  напроти  Ангели  крилаті,
Гніздо  будують  в  хмарах  у  пітьмі.
Щоби  розвіять  сутінки  патлаті:
НАМ,  освятити  наміри  святі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439885
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 01.08.2013


Дід Миколай

Дяку Богу, що ти є.

Губи  -  маку  пелюстки,
Носик  огірочком.
Очі    в  лузі  квіточки,
Брівоньки  -  шнурочком.

Щічки  в  травах  маків  цвіт,
Ягідки  червоні.
Щирий  посміх  -  первоцвіт,
Гріється  в  осонні.

Миле  Сонечко  моє,
В  ночі  Місяченько.
Дяку  Богу,  що  ти  є,
Внученько  маленька.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434593
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.08.2013


Дід Миколай

Зорів в любові тишу зберігав!

Із  -  за  стодоли  визирнув  світанок,
веселий  промінь  мило  дарував.
Туман  ранковий  вкотре  наостанок,
у  буйнотрав'ї  квіти  вишивав.

Сова  ховалась  блудниця  в  діброві,
у  нетрі  дикі  сутінки  вела.
Назустріч  нашій  скупаній  любові,
Лебідка  біла  в  човнику  пливла.

В  гаю  Зозулька  сива  закувала,
тулила  в  небо  сонячну  блакить.
Роки  в  майбуття  наші  рахувала.
Замовкла  враз.  І  то  на  мить.

Зібрав  Густар  проміннячко  у  кринку,
вмивав  в  росі  в  долині  серпантин.
Підняв  веселку  сонячну  на  спинку,
і  кинув  в  річку,  ніжно  через  тин.

Цнота  безмежно  Душу  полонила,
ступила  навстріч  з  гаю  на  моріг.
Нам  дарувала  сонячні  вітрила:            
З  веселки  перли  кинула  до  ніг.

Тримав  тебе  закохану  за  руку,
в  жменях  дарунок  Божий  цілував.
Затихло  все,  ні  шороху,  ні  звуку.
Зорів  в  любові  тишу  зберігав!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440899
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013


Бойчук Роман

Борщ зі сметаною

Багріє  душа  з-під  пурпурного  шовку  -
Паруюче  плесо  борщу
Заманює  в  постіль  до  себе  білявку:
-  "Сміліш  бо,  сметанко,  я  чув
Про  пестощі  ніжні  твої  надчутливі.
Пірнай  же  у  пристрасть  мою,
Принади  твої  зацілую  звабливі,
Себе  у  тобі  розчиню,
Назавжди  піддавшись  спокусливій  білі".
...Сметана  в  жагучих  руках
Тремтіла  й  розтанула  в  нього  на  тілі,
Борщу  смак  лишивсь  на  вустах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437397
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 31.07.2013


Лілія Ніколаєнко

I. Коханка місяця

I.  Коханка  місяця

О,  місяцю,  це  я  –  твоя  коханка!
Я  –  зоряний  туман  твого  безсоння.
У  сяйві  ніжності  засну  до  ранку,
А  потім  розчинюсь  у  міжсезонні.  

О,  любий,  я  весну  вплела  у  коси,
А  сукня  –  із  прозорого  серпанку.
У  хмарах-подушках  заснула  просинь,
А  я  –  твоя  покірна  муза-бранка.

Твоє  кохання  –  чудодійне  зілля,
Настояне  на  зорях  і  дурмані…
Осяй  мене  медовим  божевіллям,
Торкнися  оксамитовим  бажанням!

Просочуються  щем  і  насолода
У  відчуття  трояндовим  ефіром.
Для  нас,  коханий,  голосом  свободи
Звучатимуть  всю  ніч  небесні  ліри.

Цикл  "Дванадцять  казок  місяця"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440514
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013


Віталій Назарук

ЛЮБЛЮ ЖИТТЯ

Хомут  на  шию  і  пішов  з  життя…
Ревуть  воли,  хоч  пломеніють  зорі,
Ще  не  родилося  у  серці  почуття,
Як  не  родились  хвилі  в  синім  морі…

Не  піднімають  радості  громи
І  блискавки  не  падають    на  землю,
Ще  перед  нами  сльози  не  лягли,
Я  біди  від  нещастя  відокремлю.

Люблю  життя  і  проліски  люблю,
Як  очі  волошкові  п’ють  з  криниці,
Я  по  дорозі  йду,  не  по  краю…
І  кожен  день  нехай  для  нас  святиться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436846
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 21.07.2013


Леся Геник

Доки буря…

Розгулялась  буря  понад  містом,
Сивих  розлякала  голубів,
Об  вікно  вдаряється  зловісно,
Стогнучи  відлуннями  громів.

І,  рвучи  на  темні  клапті  небо,
Гучно-лунко  б’ється  до  дверей...
Ну  а  я...  а  я  тулюсь  до  тебе,
Щемко  пригортаюсь  до  грудей.

І,  здається,  ніби  дужа  сила
Рук  твоїх  -  то  справжній  оберіг,
Доки  стогне  буря  огнежила,
Болісно  шмагаючи  поріг.

Поки  розпашілі  блискавиці
Протинають  хмарне  полотно,
Ми  з  тобою  -  дві  щасливі  птиці
Під  любові  лагідним  крилом...
(12.07.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438448
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 20.07.2013


Хлопан Володимир (slon)

Біографічне… Жартівливе

То  не  чудо,  то  не  сон  -  
по  Франківську  ходить  Слон:
п"є  горілку  і  кон"як,
до  панянок  не  дурак,
кличе  друзів  на  100  грам,
замовляє  столик...
По  неділях  ходить  в  храм  -  
Слон  -  греко-католик...
От-такі  ото  вони
Прикарпатськії  Слони...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393766
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 18.07.2013


Лія***

Не летят больше чувств кометы…

Началось  у  нас  все  нежданно...
По  чуть-чуть  бы...  а  мы  летели...
Открывали  мы  неустанно...
Свои  души...  Со  счастьем  пели...

Мы  касались  друг  друга  нежно...
Все  спешили...  чтоб  страсть  пожарче...
Растворяясь  в  любви  безбрежно...
И  горели  все  ярче...  ярче...

Что  там  буря  и  смерч...  и  ветер...
Все  -  ничто,  по  сравнению  с  нами...
Наш  роман  -  самый  страстный  на  свете...
Вдруг  шатнулся  под  небесами...

И  стояли...  опять  мы  вместе...
На  краю  у  конца-обрыва...
И  не  пелись  уже  нам  песни...
Все  умолкло...  за  миг  до  взрыва......

И  толкали  чужие  руки...
Козни  пели  нам  серенады...
Ложь,  как  шило  в  мешке...  к  разлуке...
Все  нашептывала:  Так  надо...

И  шажками    мы  отдалялись...
Расставляя  приоритеты...
И  сомненья  с  доверьем...  смешались...
Не  летят  больше  чувств  кометы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437644
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 18.07.2013


Янна

когда ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ

с  годами  
слабеют  
Табу  и  Запреты.
свободнее  
дышится,  
чувствуем  
глубже
и  даже  
уходим  
душою  
в  поэты
когда  
ОЧЕНЬ  ХОЧЕТСЯ
быть  
ОЧЕНЬ  нужным  

когда  
ОЧЕНЬ  ХОЧЕТСЯ
чувствовать  
Друга
и  верить  
ему  
без  крупинки  
сомнений
и  
проникая
по  капле  
друг  в  друга
испить  
его  жажду  
и  страсть
откровений

самой  
насладиться
его  
любопытством
когда  постигает  
он
Недра  
Вселенной
и  
вместе
в  едином  
мгновении  
слиться

и  вдруг  раствориться

без  мыслей

и
 
времени.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429744
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2013


Тамара Шкіндер

Із крокусів букетичок вручив…

Із  крокусів  букетичок  вручив,
Сказав  так  мило:  "Я  тебе  вітаю!"
Здивовано  я  запитала:  «З    чим?»
У  відповідь  почула:"Сам  не  знаю."  

Усмішка  веселково    виграє.
Ці  ніжні  квіти  в  будень,  без  причини…
Втішаюсь,    і  усе  єство  моє  
Наповнюють    нестримно  ендорфіни.

Чи  то  проміння  сонця  пролилось…
П"ять  квіточок,  а  щастя  так  багато!
Струмує  радо  світле  джерело!
Даруйте  квіти  нам  не  тільки  в  свято!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418807
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 03.06.2013


Окрилена

І дощ, і сніг…

Скотився  перстень  ночі  золотавий,
в  обіймах  пальців  ніжиться  зоря.
І  дощ  у  шибку  -  наголос  проставив
на  змоклі  від  очікувань  слова…

Жовтіє  скло  у  місячній  оливі  -
з  вершечка  неба  скрапує  зима…
Як  Ваші  очі  в  усмішці  щасливі  -
тоді  і  щастя  більшого  нема.
 
І  Як  би  не  згустилися  тумани  -
у  серці  буде  теплий  Оберіг,
і  Як  би  грізно  дощ  не  лихоманив  -
назавтра  він  летітиме  як  сніг…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.06.2013


Тамара Шкіндер

Плаче у відчаї небо

Плаче  у  відчаї  небо.
Сипле  на  землю    дощем.
На  півдорозі  до  тебе
Серце  окутує  щем.

Хмари  свинцеві  гойдають
Зблідлу  колиску  нудьги.
Змито  стежини  до  раю,
Світлих  надій  береги.

Рветься    намисто,  в  калюжі  
Піниться  зронений  цвіт.
Спекою  втомлений  дуже,
Спрагу  втамовує    світ.

Хмари  розсіє  поволі.
Скоро  негода  мине…
З  келиха  Щастя  й  Любові
Вірю,  напоїш  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429077
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2013


Зморока А М

Синi зайцi

Мені  кожної  ночі  сниться  один  і  той  же  сон.  Сниться,  нібито  я  іду  по  вулиці  в  синьому  піджаку  і  червоних  штанях  (які  в  моєму  сні  я  чомусь  дуже  люблю)  і  переходжу  вулицю.  
 Але  раптом  мої  ноги  приклеюються  до  асфальту.  Я  хочу  підняти  ногу  чи  зробити  хоч  крок  –  неможливо.  Намертво  як  приросли  до  траси.  І  тут  з-за  повороту  вилітає  величезний  вантажних  автомобіль  –  якийсь  гібрид  КрАЗу  та  БелАЗу  і  прямує  прямо  на  мене  не  гальмуючи.    Я  смикаюсь,  смикаюсь  –  марно.  Тут  бачу  крупним  планом  обличчя  шофера  машини  –  він  злісно  регоче,  зуби  в  нього  чомусь  конічні  як  крокодила  і  він  громовим  голосом  промовляє:  «Ага,  попався,  асистент  Заморока!  Позаморочував  людей  і  достатньо!  Будеш  знати  як  маримухи  курити!  Ти  результат  невдалого  експерименту  психіатра-недоука!»  І  вантажівка  мене  бампером  -  бац!  І  далі  їде.  І  голова  моя  потрапляє  під  колесо.  Череп  -  хрусь!  Мізки  -  по  асфальту.  І  ось  я  вже  вишу  в  повітрі  над  дорогою  яко  безтілесний  дух  і  бачу  тіло  моє  на  дорозі  і  вантажівку,  що  прямує  собі  далі.  
 Приїжджає  швидка,  збирають  мої  мізки  по  дорозі,  доктори  наглої  помочі  при  цьому  чомусь  сміються  і  кидають  в  повітря  фрази:  «Буде  тепер  практикантам-заочникам  на  чому  практикуватися!»  Відвозять  мене  в  лікарню,  я  за  ними  лечу  і  репетую:  «Та  лікуйте  ж  мене,  харамизники  окреслені!  Я  ж  ще  живий!»  А  їм  байдуже…  Привозять  мене  до  лікарні,  кладуть  на  стіл,  підключають  капельницю.  Тільки  замість  ліків  формалін  капають  ще  й  примовляють:  «Це  щоб  не  зіпсувався,  треба,  щоб  він  в  труні  гарненький  лежав!»  І  потім  я  прокидаюся!  Весь  впрілий,  руки  тремтять…  Жах  якийсь!  І  так  щоночі.
 Пішов  я  на  прийом  до  психіатра  –  кажу  так  ось  і  так,  набридли  мені  ці  нічні  жахи,  полікуйте  якось,  подаруйте  спокійний  сон.  Хочу,  щоб  мені  снились  натуралісти  у  синіх  рожевих  купальниках,  квіти  орхідей  дівчата,  які  співають  пісеньку  про  Чебуращку.  А  він  вар’ят  замість  ліків  приписав  мені  свіже  повітря,  холодні  обливання  і  «тримайтесь  подалі  від  хімічних  заводів  Калуша».  Теж  мені  ескулап!
 Вийшов  я  з  поліклініки,  йду  собі  дорогою,  сонечко  світить,  так  радісно  стало.  Люди  йдуть  назустріч  мені,  і  серед  них  дівчата  –  молоді  і  симпатичні.  Захотілось  назбирати  на  дорозі  камінців  і  дарувати  кожній  дівчині  з  усмішкою  на  додаток.  Прямую  до  площі  Ринок,  людей  все  більшає.  І  раптом  бачу  я  на  дорозі  величезного  синього  зайця  чотирьохметрового  росту  з  велетенським  барабаном.  І  він  в  той  барабан:  «Бам!  Бам!  Бам!»  Аж  вуха  закладає  і  голова  тріщить  від  того  бамкання.  І  всі  оточуючі  люди  не  звертають  на  того  зайця  ніякої  уваги  і  таке  враження,  що  і  не  чують  звуків  його  велетенського  барабану.  І  тоді  я  починаю  розуміти,  що  заєць  цей  існує  тільки  в  моїй  свідомості…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404821
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 03.06.2013


@NN@

ДОЩ… (м. с. к. ) *

Сьогодні  третій  день,  як  з  неба  ллється  дощ,
Краплинами  по  вікнах    барабанить,
Того  не  хоче  сам,  а  в  серце  ранить,  -
Пройти  у  літо  я  не  можу  без  галош.
Сьогодні  третій  день,  як  з  неба  ллється  дощ...

Напоєна  земля  волого  розімліла,
Травою  вкрилась,  мружиться  й  муркоче,
А  квіточка  звелась  і  сонця  хоче,
Яке,  скажи,  мені  до  цього  діло.
Напоєна  земля  волого  розімліла...

Так  дивно  відбувається  усе  на  світі,
Спекотно  -    кричимо:  *Дощу  і  зливи*,
А  піде  дощ,  ми  знову  нещасливі,
Купаємось  в  заба́ганках,  мов    діти.
Так  дивно  відбувається  усе  на  світі...

Сьогодні  третій  день,  як  з  неба  ллється  дощ,
Напоєна  земля  волого  розімліла,
Яке,  скажи,  мені  до  всього  цього  діло,
Якщо  не  можна  прогулятись  без  галош.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429033
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013


Наталя Данилюк

Великоднє

У  пахощах  травневої  пори,
Коли  дурманять  яблуні  рожеві
І  пелюстки  тендітно-перкалеві
Цілують  теплі  мускусні  вітри...
Коли  вишень  дитинних  білоцвіт
Січе  у  трав  духмяне  шумовиння
І  золотого  сонця  павутиння
Мережить  гір  шовкових  малахіт,
Великий  День  крокує  по  землі,
Гудуть  врочисто  дзвони  Великодні,
Усі  стежки-доріженьки  Господні
Ведуть  під  тепле  сайво  куполі́в.
З-під  вишиття  святкових  рушників
Паски  гладенькі  дихають  ваніллю
І  величають  сонячну  Неділю
Пташок  співучих  трелі  гомінкі.
Щаслива  звістка  лине  до  небес
І  голос  храму  світ  весняний  будить!
Радійте  нині,  веселіться,  люди,  -
Христос  Воскрес!  Воістино  Воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422736
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 03.06.2013


Наталя Данилюк

Літо на порозі

Русяве  літо  знову  на  порозі,  
Бджола  полоще  крильця  у  медах,
На  небосхилі,  наче  на  облозі,
Пасеться  хмарок  біла  череда.

Шовкова  річка  коси  розметала,
Цілує  й  пестить  теплі  береги.
На  трав'яні  духмяні  покривала
Лягли  тремкі  кульбабові  сніги.

А  дітвора  юрби́ться  біля  ставу,
Немов  прудкі  пискливі  горобці,
І  плеса  гладь,  янтарно-золотаву,
Мережать  пінні  сиві  бурунці.

Густа  засмага  бронзою  покрила,
В  медовім  сонці  скупані,  тіла.
Хмільна  весна  розправила  вітрила,
У  бірюзове    море    попливла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426331
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 02.06.2013


Наталя Данилюк

Під мінорну музику дощу

Плаче  вечір  бісером  по  стрісі,
Мідні  струни  б'ються  об  шибки́,
На    старому    во́гкому    горісі
Причаїлись  вимоклі  шпаки.

І  зірки  лампадками  блідими
Блимають  з-під  темної  чадри.
Візерунки  тінями  кривими
По  траві  виводять  явори.

І  душі  моїй  сьогодні  журно
Під  мінорне  дріботіння  струн,  
Мокра  шибка  світиться  ажурно
В  переливах  висічених  рун.

А  тополя  тулиться  до  клена,
Захмеліла,  наче  од  вина...
Чи  й  тобі  нашіптує  про  мене
Літній  дощ  у  рамочці  вікна?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428469
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 02.06.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2013


Анатолійович

Мобілка.

Мій  мобільний  телефон  називається  "мобілка".
Ну,  а  мамин?  Здогадались?  Так,  звичайно  -  це  "мабілка"
Татуся  крутий  смартфон  -  не  що  інше,  як  "табілка",
а  бабуся  знов  питає  :"Де  ж  поділа  я  "бабілку"?
Зараз    скрізь  таке  на  світі  -  кожен  має  по  мобілці.
Дідусю  ж  не  пощастило...Розмовляє  по  "дібілці"!
Я  як  виросту  велика,  то  зміню  йому  мобілку!
Він  дідусь  у  мене  любий!  Я  куплю  йому  "ЛЮБІЛКУ"!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426740
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 31.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2013


Лидия Науменко

НЕ ХОВАЙ СВОГО ПОГЛЯДУ, МИЛА

Не  ховай  свого  погляду,  мила,
Ти  поглянь  лиш  -  у  розквiт  весни
Тепла  нiчка  для  нас  розстелила
М"яке  ложе  пiд  небом  ясним.

Не  соромся,  кохана,  не  треба,
Розплету,  дай,  я  русу  косу.
Ти  поглянь  -    навiть  зiронька  з  неба
На  твою  задивилась  красу.

Дай  торкнутись  до  щiк  розпашiлих,
За  якими  тремтить  нiжний  смiх.
I  до  губ  твоiх  -  вишень  поспiлих,
Нiби  медом  налитих,  п"янких.

Пригорнутись  дай  нiжно  до  тебе,
Разом  злитись  -  i  в  вiчний  полiт!
Й  так  летiти  пiд  зоряним  небом
Сотнi  тисяч  закоханих  лiт...

Не  ховай  свого  погляду,  мила,
Пiдiйди  i  довiрся  менi.
Бачиш  -  нiчка  крилом  нас  накрила,
Ми  ж  обое  згораем  в  огнi.

Про  спочинок  забудем  i  втому,
Дамо  волю  своiм  почуттям.
Я  тебе,  моя  мила,  нiкому
Нi  за  якi  скарби  не  вiддам!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420027
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.05.2013


Наталя Данилюк

А що мені відомо про війну?

А  що  мені  відомо  про  війну,
Про  дикий  гул  скаженої  гармати?
Чи  то  мене,  як  скрипкову  струну,
Враз  обірвало  вибухом  гранати?

Чи  то  мене  ворожий  автомат
Прошив,  неначе  маківку  у  полі?
Чи  я  отой  поранений  солдат,
Біля  якого  журяться  тополі?

І  чи  мене,  забуту  на  війні,  
Не  дочекалась  вигоріла  хата?
Чи  серце  болем  випекла  мені  
Земля,  снарядом  навпіл  перетята?

Ну,  що  мені  відомо  про  війну?
Живу  собі  у  спокої  та  мирі...
А  хтось  додому  з  бою  не  вернув
І  журавлем  пірнув  у  вічний  вирій...

І  що  я  можу,  сповнена  жалю?
Чиї  загою  втрати  і  тривоги?
Хіба  що  тихо  голову  схилю,  
Подякую  за  жертву  Перемоги...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423615
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Maxim0102

Прощання

Я  чіпляюсь  думками  за  мармурні  сходи,  
На  летовище  тягнуть  мене  переходи.  
Залишилось  хвилину  до  трапу  іти,  
Як  сховати  ті  кроки,  що  маю  пройти?


Не  забути  бруківку  улітку  ковзку
Та  в  зимовому  парку  стежинку  вузьку,
Розмальований  місячним  світлом  асфальт
І  в  молитвах  затертий  соборів  базальт.
 

Намагаюсь  забрати  у  спогади  все,  
Що  картина  життя  до  сьогодні  несе.  
Хочу  там,  де  чужа  розливається  мова,  
Розгорнути  збережену  часточку  Львова…



З  книги  поезій  "Тільки  про  Львів"  К.  2013  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423530
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013


горлиця

Калина - мелодія Віктора Оха

Під  вікном  калина  біліла,
Пелюстки  весняні  губила,
Не  журись  ,калино,  це  ж  тільки  цвіт!

Скоро  прийде  літечко,
У  сонці  дозрієш
І  своє  ти  личенько,
Рум’янцем  покриєш.

У  кожній  ягідонці,
Дух,  мов  сонце,  сходить,
Символ  Україноньки-  
Добру  славу  родить!  

Під  вікном  калина  біліла,
Пелюстки  весняні  губила,
Не  журись  ,калино,  це  тільки  цвіт!

Журавлі  над  долами,
Пролетять  ключами,
Волю  не  поборену,
Понесуть  морями!  

Зацвіте  калинонька,
Плакати    не  буде,
Знає,  після  зимоньки,
Знов  весна  прибуде!

Під  вікном  калина  біліла,
Пелюстки  весняні  губила,
Не  журись  калино,  це  тільки  цвіт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420326
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 29.04.2013


Леся Геник

Перейдено давно усі краї…

***
Перейдено  давно  усі  краї,
Котрі  лиш  можна  в  світі  перейти.
Вже  й  діти  рідні,  наче  не  свої,
Ламають  кревні  пам'ятні  хрести.

Без  поминальних  і  жертовних  служб
Трощать  останні  просвіти  видінь
Богів  своїх  і  янголів,  до  нужд
Незмірно-ницих  човгаючи  в  тінь...

І  тільки  мати  молиться,  дарма,
Що  склепи  сиві  порожніють  он,
Де  надостання  віра  полягла
Під  супровід  осквернених  ікон.

Все  молиться  й  чекає,  що  прийде
Іще  світання  з-поза  меж  отих,
Де  розлилося  плесо  несвяте
І  діти  рідні  схожі  на  чужих...
(9.04.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419602
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 29.04.2013


Любов Ігнатова

Мій дід був щирим українцем

Присвячую  моєму  дідусю,  Сизьку  Костянтину  Костянтиновичу.    
***
Мій  дід  був  щирим  українцем-
Козак  із  роду  козаків;  
У  сорокових  бився  з  німцем,
Як  прадід  його  турка  бив.
Попав  у  Чорні  Списки  Смерті-
І  печі  в  таборі  топив.
Живих  людей  він  замість  мертвих  
За  межі  в  попелі  возив...
А  потім  втік  до  партизанів-
Такі    в  Германії  були.
В  тилу  їм  там  "нахуліганив"
(Та  не  хвалився  цим  коли).
А  потім  був  макі'  французьким,
Бабусю  там  мою  зустрів-
Полячку  з  в'язнів  білоруських  
За  руку  по  життю  повів...
На  Батьківщину  не  героєм  
Він  повернувся  потім.  Ні!
Зробили  зрадником,  "ізгоєм"-
У  таборах  минали  дні.
Так  не  загинув  він  замало
За  свої  подвиги  минулі.
Та  пощастило.  Оправдали.
Ще  й  нагороди  повернули...
***
Для  нас  була  це  таємниця:
Табу  -розмови  про  колишнє!
Змогла  бабуся  нам  відкриться,
Коли  забрав  його  Всевишній...
-----
Макі'  -  французькі  партизани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409871
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 15.04.2013


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Андрон :: Пісні моєї юності


Немов  хмаркИ  літа  минають,
та  не  сумую  я  про  дні,
коли  почую,    як  лунають
моєї  юності  пісні.

     Дівча  мов  мак  квітучий  в  полі
     радіє  сонцю  і  весні.
     Таємні  струни  зачіпають
     моєї  юності  пісні.  


У  вирій  друзі  відлітають,
лиш  відгомін  у  далині.
Усіх  до  мене  повертають  
моєї  юності  пісні.

     Як  затужу  за  рідним  краєм
     десь  на  далекій  чужині,
     у  мить  всі  хмари  розганяють
     моєї  юності  пісні.


У  серці  сотні  тих  мелодій
звучать  веселі  і  сумні,
та  наймиліші  –  колискові
моєї  матері  пісні.

     Щоби  щасливо  вік  прожити
     та  обійти  шляхи  трудні  -
     зі  мною  завжди  погляд  мами    
     й    моєї  юності  пісні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417434
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 15.04.2013


Борисовна

ПРЯНИКИ В ГЛАЗУРИ

Барьер  любой,  не  зная  о  паркуре,
Мы  брали,  собираясь  во  дворе,
А  мятный  пряник,  в  сахарной  глазури,
Был  лучшим  угощеньем  детворе.

Мы  знали  город  и  его  предместья,
Пешком  преодолев  все  рубежи,
И  "общий"  самокат  чинили  вместе,
Забыв,    кому  же  он  принадлежит.

Мы  честью  не  клялись,  но  мы  дружили,
Не  обещая  съесть  комок  земли,
И  словом,  данным  другу,  дорожили,
И  преданность    доныне  сберегли.

Весна  звенела,  раскалялось  лето,  
Грустила  осень.  Долго  ль  до  зимы?..
Но  наши  письма  памятью  согреты,
И  с  внуками  на  фото  –  те  же  мы.

О  модных  трендах  спорим  и  гламуре,
Познав  фэн-шуй  и  что  когда  носить…
...Я  покупаю  пряники  в  глазури,
Чтоб  память  детства    в  сердце  сохранить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357033
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 15.04.2013


Любов Ігнатова

Батькова наука (жарт)

Раз  увечері,  питає  у  синочка  татко:
-  Ти  вже  справив  свою  двійку,  дорогий  нащадку?
-  Справив,  таточку,  звичайно,-  простяга  щоденник:
Усі  твої  настанови  не  були  даремні.
-  Дай-но  гляну...  Хто  ж  так  робить?!  Ну  хто  ж  так  справляє?!
Це  востаннє  тобі,  сину,  я  допомагаю!
Неси  лезо,  ручку,  гумку,  стань  отут,  дивися,
Бо  вже  скоро  прийде  мама-  знов  буде  свариться!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411918
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 11.04.2013


Наталя Данилюк

Теж чекаю…

Я  теж  чекаю  світлої  весни,
П'янких  вітрів  і  пишного  розмаю.
Гірська  ріка  штовхає  валуни,
Остання  крига  тріскає  з  одчаю,

Ніби  прозоре  витончене  скло,
Од  вітру  хмари  скорчили  гримасу.
Гірких  жалів  на  серце  налягло
І  дні  батожить  повелитель  часу,

Як  табуни,  вже  й  ліку  їм  нема,
Такі  невтішні  видались  прогнози,
Та  все  ж  чекаю:  видихне  зима
Свої  терпкі  непрохані  морози.

Ще  буде  сад  божественно  цвісти,
Пташина  пісня  випурхне  над  плаєм.
І  хтось  дверима  рипне,  може  й  ти...
Так  обмаль  віри.  А  душа...чекає.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013


Віктор Ох

Природа жінки

(Новогодние  мысли  о  надувной  снегурочке)

 И  хоть    не  ОТ-КУТЮРа    –  есть  не  просит,
 она    вполне    удовлетворена,  
 в  синтетике  волос  её  не  видишь  проседь.  
 А  подкачать  –    всегда  юна  она.  
 И  если  доставать  её  нечасто,  
 она  есть  повод  размышлять  о  счастье.

             (Юрген  Пті)

----------------------

 (Привід  поміркувати  про  щастя)

Жінки  природу  теж  матеріальну  мають  –  
Адам  для  Єви  дав  ребро  своє.
Як  не  запалюють  жінки,  а  допікають  –
не  в  них,  а  у  тобі  причина  є.
Красуня  снігова,  русалка-риба  в  ластах,
залізна  леді,  з  гуми,  во  плоті  –
усі  жінки  –  це  лиш  запрошення  до  щастя.
Вирішуй  сам  –  щасливим  буть  чи  ні.
Що  тобі  цінне  в  жінці  –  сексуальність,  хтивість,
округлість  заду,  персів  висота
чи  чесність,  вірність,  домовитість  і  кмітливість,
весела  вдача,  розум,  теплота?
……………………..
Хоча  з  коханням  у  житті  не  розминутись
з  часів,  як  був  сотворений  Адам,
сопливої  сентиментальності  позбутись
в  поезії  бажаю  все  ж  всім  нам.

             (В.О.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391625
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 03.04.2013


Лариса Журенкова

В КРАЮ, ДЕ БУЛЬКАЄ В ТАЗКУ ВАРЕННЯ




Як  гамірно  і  весело  в  садку!
Даремно  бабця  підобідать  кличе:
Там  варить  джміль  в  яскравім  фартушку
Варення  із  духмяних  полуничок.

Сіренький  котик  казочку  пряде
І  змотує  слова  в  м'який  клубочок.
Дідусь  старенький  кізоньку  веде
Водиці  спити  і  скубнуть  листочок.

Тупу-тупу  кумедний  їжачок  -
Пузце  травичка  молода  лоскоче.
У  кропиві  ховається  вовчок
І  Ряба  над  яєчком  журно  квокче.

У  ластовинні,  юно-молоде,
Все  зіткане  з  уяви  і  натхнення,
Дитинство  стежкою  зі  мною  йде
У  край,  де  булькає  в  тазку  варення.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414173
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2013


Відочка Вансель

А я так хочу закохатись

А  я  так  хочу  закохатись,
Щоби  торканись  навіть  неба.
А  потім  щоб  тобі  признатись,
Що  більшого  мені  не  треба.
Я  попрошу  тобі  у  Бога
Такоі  долі,як  в  нікого.
Щоб  була  легкою  дорога,
Щоб  хоронив  тебе  від  злого.
Я  попрошу,щоб  Янгол  завжди
Охороняв  тебе  мій  любий.
Ти  знаєш-буде  так  насправді,
Хоч  ти  мене  і  не  полюбиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408185
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 29.03.2013


Відочка Вансель

Березень

І  сонце,й  сніг,і  ожеледь,і  зливи.
Скажіть  мені-невже  весна  така?
А  Янголи  хмариночки  трусили,
Вкривалась  пухом  вимерзла  земля.
Мішалися  сніги  і  хуртовини,
А  березень-лінивий  парубок.
До  нього  зимні  місяці  ходили,
І  брали  хлопця  просто  у  танок.
Хіба  такі  повинні  бути  хлопці?
Пускать  хазяйнувать  у  дім  чужих?
Та  бачу  знов,що  землю  ввечір  топчуть
Одні  сніги  у  чоботях  старих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413169
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 29.03.2013


serbhome

Догана

Ти  з  вечора  втомилась,  встала  рано
Засумував  іще  один  з  буденних  днів
А  серце  мені  винесло  догану
Тебе  ж  бо  не  розрадив,  не  зумів  …  
Якби  ж  я  міг,  лиш  помахом  руки
Немов  маестро  на    безсмертнім  полотні
Затерти  цю  печаль  і  радість  принести
У  ніжні  риси,  в  помисли  твої  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411388
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 29.03.2013


морський лев

***Морський Лев***

до  причалу  прикутий  канатами
міцно,  міцно,  аж  дзвенять  канати
і  вважалось,  що  сам  вибиратиму
ким  в  житті  мені  треба  стати

і  носило  мене  поміж  бурями
поміж  айсбергами,  повз  Титаніки
пошрамоване  тіло  кулями
я  ніколи  не  стану  ботаніком

і  зустрілись  як  два  циклони  ми
хто  сильніший,  тепер  побачимо
і  губами  морськими,  солоними,
цілували  примхливу  вдачу  ми

не  бажаю  коритись  долі  я
мій  маяк  зовсім  не  на  бе́резі
не  моя  між  людей  акваторія
я  не  стану  лагідним  вереснем

до  причалу  прикутий  канатами
хай  хтось  думає,  море  -  вода  і  лід
і  розділена  куля  екватором
ну  а  місяць  надійний  cа́теліт

ні!  не  має  у  світі  ніяких  меж
і  у  кожного  в  серці  свій  маяк
я  надіюсь,  на  мене  ти  схожий  теж!!!
і  ми  знаєм  порвати  канати  як!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332478
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 29.03.2013


морський лев

безвинні мотиви…

Безвинні  мотиви
Асфальт  –  полотно
По  небу  ходили
В  індійське  кіно

А  десь  в  потойбіччі
Де  пахне  жасмин
Дивились  ми  в  вічі
Полотнам  картин

Я  трохи  піддамся
Зіграю  -//-  відбій
Для  чого  гра  нам  ця?
Я  й  так  буду  твій!

Безвинні  мотиви...
Індійське  кіно,
Куди  ми  ходили
Не  так  вже  й  давно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390133
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 29.03.2013


Леся Геник

Мені б у дощ…

Мені  б  у  дощ  пірнути,  як  в  дитинстві  -
Босоніж-мокро  і  бігом-бігом,
Допоки  короми́слом  не  зависне
Веселка  золотава  над  селом!

Мені  б  калюжами  пробігтись  хвацько,
Та  так,  щоб  бризки  -  вище  голови,
Аж  поки  на  небесно-синій  таці
Не  заяріють  сонячні  хліби!

Мені  б  у  жмені  -  чисто-чистих  крапель,
Аби  напитись  врешті  досхочу
Того  чуття,  що  вабило  літати,
Немов  добротного  могоричу...
(17.03.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409969
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 29.03.2013


Валя Савелюк

ТАК СОБІ…

мудрість,  
мов  сторінки,  гортає
епохи-світи…
шукає  –  
хоче  знайти,
хто  готовий  її
розпізнати:

може,  я?
може,  ти?..
ми?..

поруч  із  на-ми
ступає
нечутними  кроками  –
днями-роками,
стежками  вузенькими,
і  шляхами  широкими…

нечутно  руки`  торкає:
упізнай…
прийми  мене  –
і  лихо  всіляке  земне
тебе  обмине…

і  втрачене  Царство  Небесне
любов`ю
у  серці  воскресне…

люди  ж
мудрості  не  приймають  –
паперовим  божкам  
кровожерним
супер-жертовники
воздвигають…

жадають
і  проклинають…

гроші-ідоли
око  і  вухо  людству
затьмари-ли…

люди
багатства  земні  збирають  –
накопичують  і  складають…

радіє  іржа,
міль  і  черва`,
миші,
тлін-порохня-ва`:
скільки  роботи!  –
їж  і  точи
од  черева...

забирайся
у  ящики-коробки,
банки  і  сейфи-скрині  –
невпинна,
тваринно-первинна  
ненасить
у  людині…

вже  нема  де  складати,    
а  все  іще  –  треба!  треба!  

на  небо
підеш  голеньким,
як  і  прийшов
у  світ  сей  –  
із  лона  неньки…

кому  ж  усе  це,  
ненаситно  набуте,
дістанеться?  –  
частенько
у  простір  німий  питаєш…

будуть  мати,
за  що  одне  одного  ненави-діти
онуки  і  діти…
жадно  ділити-рвати

…якщо  дітей  і  онуків  маєш…

…а  з  собою
у  вічну  Путь  забереш
лише  ті  здобутки,
що  помістяться  у  душі…
але  тих  багатств
аж  ніяк  
не  придбати  за  гро-ші…

так  і  станеш  –  голеньким,
без  чинів  і  регалій,
брехні  і  прикрас  –  перед  Богом,
і  зізнаєшся
сам  собі,
у  порожнечу  душі  убогу:
…я  
не  любив  нікого…
я  
не  здобув  нічого…

окрім  тліну  і  порохні  –
ніщо,  за  правом  наступництва,
не  належить  мені…

озирнешся,
а  багатства  твої  земні
черевні-наживні  –
у  вогні…

куди  іти?

де  багатства  твої  –
там  і  ти…

27.03.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412932
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 29.03.2013


Келя Ликеренко

РІЗНИЦЯ

Допоки  ти  загубишся  в  мені...
Розіп'яту...  заскочиш  на  святому,
В  молитвах..у  нірвані,  або  ж  ..Ні!  -
У  диханні!  -  що  гріється  в  нікому.
Твоїх  зітхань,  сопінь  і  охо-ах
В  моїх  обіймах,  стоптаних  в  задишку...
Я  відчуваю  ...  тихо  їде  дах,
А  я  тримаюсь  за  останню  кришку.
Під  нігті  лізе  постіль,  як  пісок,
Згрібаючи  в  долоні  ненаситно...
Стираю  мозок  від  усіх  думок:
Про  суть  людську,  про  суть  парнокопитну...
Кінчаю  вмить..  до  вічності  -  й  назад..
Між  твоїх  стегон  -  підневільна  птиця.
Ти  знову  душу  грієш  через  ...зад.
А  втім...  яка  мені  різниця?  :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365619
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Дощ

Вереснева мелодія

Холоне  на  вітрі  осіннім
Кошлате  громаддя  небес
І  дощ  капельмейстером  сірим
Лаштує  негоди  оркестр.
От-от  зацимбалить  по  листі,
Литаврами  трав  зазвучить.
Насупились  далі  імлисті  -
Надовго  тепер  задощить!
Дуплисті  наставивши  вуха,
Сумних  не  ховаючи  сліз,
Мелодію  осені  слухав
Старий  опечалений  ліс.
Принишкли  комахи-невдахи
В  заплаканих  зморшках  кори;
Ба,  навіть  гамірливі  птахи
Замовкли  в  піснях  до  пори.
І  тільки  проїжджа  дорога
Співала  округлістю  шин
Та  з  яру  вчувався  крутого
Горіховий  подзвін  ліщин.
Краплиста  мелодія  сльоти
Мінорним  дощем  полилась
І  вся,  до  останньої  ноти,
У  душу  мою  заплелась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361870
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 18.09.2012


Рідний

**********

Осінь  ваших  лагідних  зіниць
Душу  манить  у  тумани  сизі,  
Де  малим  з  отави  горілиць
Я  дивився  в  синяву  отчизни.
Плодоносність  ваших  теплих  рук
В  сад  зове  біля  старої  хати,
Де  малим  ховався  під  лопух  
Яблуком  зеленим  ласувати.
Ваші  кроки  тихі  і  м’які  
У  світлицю  звуть  до  хліба  -  солі,
Де  стаєте  зразу  ви  такі,
Мов  роки  не  йшли  вперед  ніколи.
Мамо,  як  то  добре,  що  ви  є!
Чорнобривці  пахощами  млосно
Серце  заспокоюють  моє,
Як  до  вас  навідуюся  в  гості.

22.08.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359189
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012


Настя Ковал

Моя любов - моє життя

Життя  прожити  -  це  не  мить,
Що  зблисне  ясною  зорею,
Коли  знайомишся  ти  з  Нею,
Тоді  ще  серце  не  щемить.

       Тоді  ти  сповнений  надії,
       Що  мерехтить  на  небокраї,
       Готовий  все  назвати  Раєм,
       Рожеві,  милі  серцю  мрії.

Якщо  не  мріяти  -  не  жити,
Як  не  шукати  -  не  знайти,
Не  втратити  -  не  зберегти...
Але  не  можна  не  любити.

       Любов  -  не  просто  почуття,
       Яке  знаходиш  чи  втрачаєш,
       Смішся,  чи  в  душі  ридаєш.
       Моя  любов  -  моє  життя.

"Ой  не  давайте  серцю  волю,
Бо  заведе  воно  в  неволю!"
Але,  якщо  його  скувати,
Чи  буде  серце  це  співати?

       То  ж  краще  хай  воно  співає,
       Хай  часом  болісно  щемить,
       Бо  той,  хто  болю  не  пізнає,
       Не  зможе  щастя    оцінить!!

Якщо  стає  на  серці  важче,
Ти  не  заковуй  почуття,
Ти  пригадай  усе  найкраще,
Зло  не  витягуй  з  небуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311833
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 02.08.2012


Любов Вакуленко

ВІН ГОВОРИВ…

Він  їй  сказав:    я  хочу  так  тебе,
Як  вільний  птах  -  у  небо  голубе...
В  очах  твоїх  втопився  б  без  вагань,
Ти  тільки  в  бік  мій,  серденько,  поглянь.
Він  говорив  -  слова  лились  струмком,
Він  обплітав  її  як  плющ,  що  під  вікном...
Він  в  її  очі  заглядав,  як  вірний  пес:
В  твоїх  обіймах,  моя  мила,  я  воскрес.
А  дівчина  від  слів  таких  аж  мліла,
І  вірила  -  "червоні"  є  вітрила...
Та  ось  -  дзвінок,  і  він  на  мить  замовк,
Швидко  на  кнопки  тис,  ввімкнув  гучний  зв"язок...
З  мобілки  голос  -  грім  на  все  село:
Куди  тебе,  мій  чоловіче,  занесло?
Ти  на  роботі?  А  вже  північ!  От  тетеря!
Мерщій  додому,  бо  вже  вичахла  вечеря!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346706
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 02.08.2012


Любов Вакуленко

БАРБІ

Мама  у  малого  сина  прибира  в  кімнаті:
З-під  цукерок  позбирала  папірці  зім"яті,
Там  -  конструктор,  і  машинки,  і  розлиті  фарби...
А  в  постелі,  під  ковдрою  знайшла  ляльку  "Барбі".

-Ти  вже  хлопчик  не  маленький  бавитись  ляльками,
Є  у  тебе  солдатики,  цікався  книжками...
А  хлопчина:  -  авжеж,  мамо,  я  так  і  роблю.
Я  не  граюся  із  нею,  я  із  нею  сплю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339107
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 02.08.2012


Софія Кримовська

Село селом. Похилені двори

***
Село  селом.  Похилені  двори,
дерева  з  омелою  як  вервечка.
Учитель  сивий  якось  говорив,
що  тут  колись  було  гучне  містечко,

сто  років  тому.  Нині  бідний  слід
широких  вулиць,  кам’яних  будівель.
Сидить  на  березневім  сонці  дід.
А  діти  по  столицях.  Важко  дітям.

Та  у  селі  –  чекати  смерть  хіба.
Земля  чужа  –  він  сам  позбувся  паю.
Розумні  кажуть  –  горе  –  не  біда
а  тут  щось  інше,  але  що  –  не  знає…

Схилився  тин  у  зарості  бузку,
прогнувся  сволок  в  глинобитній  хаті.
Дід  місить  стежку  чорну  і  в’язку
до  магазину,  щоб  хлібину  взяти.

і  цигарок.  Оце  і  все  життя.
Курей  десяток  і  коза  Анфіска.
Він  міг  би  до  дочок,  але  зятям
там  по  столицях  і  без  нього  тісно.

По  правді,  і  не  хоче  в  місто  дід.
Тут  вік  минув,  город  копав,  криницю.
І  бабу  поховав…  Аби  тоді,
то  ще  б  прижився.  А  сьогодні  сниться

стара  частіше.  Ніби  й  не  на  дощ.
Все  дивиться  на  нього  із-за  тину.
Він  сам  до  неї  скоро,  мабуть.  То  ж
хіба  козу  і  хату  так  покине?

Село  селом.  Похилені  двори,
як  люди  у  літа.  І  дика  тиша…
А  думка  визріває,  як  нарив,
що  не  біда,  не  горе  тут,  а  більше…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276975
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 01.08.2012


Аліна Шевчук

На майбутнє

Опускає  повільно  повіки  хмар
На  стомлені  очі  спека.
Вечір  смакує  вишневий  узвар.
На  дах  прилетів  лелека.
Скучив  -  голубить  крилами  лелечат.
Все  не  натішиться  дітьми.

З  дороги,  чи  з  тиші  гальма  пищать.
Куряви  стовб  у  повітрі.
Підморгують  фари  з-за  повороту,
А  вікна  підморгують  в  відповідь.

Немов  із  гнізда,  вилітають  із  хати
Син  та  донька,  аби  встигти  зустрінуть.

Ти  виходиш  з  авто.
Засмагле  і  зрошене  потом  чоло
Вкрив  зморшками  час  за  роботою  -
Він  береже  там  тепло.

Цілую  тебе.  Знімеш  втому  обіймами.
Нахиляєшся  до  дітей,  вручаєш  "гостинець  від  зайця".
Ми  один  в  одного  не  просто...  -  рідними.
Ми  обмінялися  не  обручками,  а  серцями.

Присядь  на  порозі!  Хочеш  мого  узвару?
Справді,  дуже  втомлює  спека.
На  дощі,  за  садком  вже  ховаються  хмари.
І  сонце  вже  сіло  -  на  хаті  лиш  обрис  лелек.

30.06.12          00.52

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350747
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 27.07.2012


Svetok

Не спотикаюся

Я  не  ціную  почуттів..  Хіба  не  ясно?
Мене  не  дуже  здивували  твої  квіти.
Ти  не  повернешся  до  мене..  І  прекрасно!
Для  нас  закінчилось  давно  холодне  літо.

Фатальну  помилку  зробив,  на  жаль,  не  ти.
Тепер  сльозами  не  відмитися  від  бруду.
Ну  хай  і  котиться  усе  під  три  чорти!
Я  спотикатися  об  спогади  не  буду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317595
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 20.07.2012


Дощ

Далекі жнива

Стернище  жовтіє  -  скосили  хліба...
Маленький  погонич  конячку  стьоба.
Махає  завзято  своїм  батіжком,
А  старший  погонич  приліг  під  стіжком.
Лежить,  спочиває...  Обід  є  обід.
Хлоп"яткові  теж  надриватись  не  слід.
Та  дуже  вже  хочеться  верхи,  в  галоп.
Аж  вітер  лоскочеться  й  куряви  стовп.
Працюють  завзято  хлоп"ятко  і  кінь  -
З  обіду  подовшала  вершника  тінь.
До  заходу  сонця,  у  поті  лиця,
У  такт  будуть  битися  їхні  серця.
Копиці  соломи  стоять,  мов  хати.
Їх  треба  докупи  сьогодні  стягти!
Скрипить  волокуша,  лускоче  стерня,
Погонич  конячку  свою  поганя.
І  виросла  скирта  соломи  в  полях,
Як  сонце  на  небі  скінчило  свій  шлях.
Важкий  трудодень  наш  погонич  здобув,
А  в  пору  вечірню  про  втому  й  забув...
Вже  осінь  проснулася  -  листя  скидає,
Герой  наш  за  парту  у  школі  сідає.
Залишаться  в  пам"яті  перші  жнива
І  та,  найважливіша,  чверть  -  трудова!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350075
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 17.07.2012


Вячеслав Романовський

ТИ Ж ЦЬОГО ТАК ХОТІЛА…

Очі  твої  розпусні,  губи  твої  гарячі
Серце  моє  полюбить,  тільки  душа  заплаче.

Схиблені  на  коханні,  що  ми  з  тобою  стріли?
Вдарили  млосно  в  груди  перс  захмелілі  стріли...

А  бистрина  безсмертна  вже  понесла  до  висі...
Хто  з  нас  оце,  ласкавко,  в  сіті  гріха  вловився?

Не  відпуска  від  себе  струм  конвульсійний  тіла...
Разом  літати  легко.  Ти  ж  цього  так  хотіла...

4.07.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348123
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 11.07.2012


Luchina

НА НІЧ

Я  погляду  очікую,  як  хвилі  –
Щоразу  в  нім  по-новому  живу:
То  небом,  що  захмарене  ваніллю,
то  вітром,  що  розгойдує  строфу.

У  повен  зріст  -  здіймаюся  навшпиньки,
аби  почути  сюркіт  цвіркунят…
Сховає  вечір  блИскавки  у  скриньки  -
Тебе  жадаю  небом  обійнять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349191
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 10.07.2012


Віталій Назарук

За мову я ще повоюю

Україно,    моя!        Батьківщино        моя!
Мій    Дніпро!        Моє    рідне    Полісся!
Мій    народе,    цвіт    вишні    і    спів    солов’я,
Мого    духу    довічні    колиски.

Мої    диво-хрущі,    не    хрущі    з    Колорад,
Мої    ластівки    -    білі    й    червоні,
Яблуневі    сади,    диво  –  синь    виноград,
Фарби    щирі,    м’які,    колонкові.

Рідні    очі  –  озерні,    щасливі    мої,
Палкі    руки,    що    пахнуть    любистком,
Хай    співають    тобі    все    життя    солов’ї,
А    життя    наповняється    змістом!

Я  продовжу  слова,  ті,  які  вже  казав,
Але  хочу  сказати  їх  знову…
Не  «відрижка»  це  є,  це  є  мова  моя  ,
Чарівна,  калинова,  чудова!

Я  звертаюсь  до  Вас,  дорогі  земляки!
Хіба  в  світі  народ  є  без  мови?
Якщо  мови  нема  і  держави  нема,
То  лишаються  тільки  окови!    
                                           

                                               ЗБЕРЕЖІМО  МОВУ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348067
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 09.07.2012


Валя Савелюк

НА СХИЛІ

на  схилі  пагорба  
хмарами  –
чебреці…
простота
і  вишуканість  лілова  -
купаються  промені
вра́нішні,
як  у  пря́женому  молоці,
у  не́-показній  
запашній
чебрецевій  любові…

на  гребені  –
на  біло-блакитному  тлі
молода
велика  
чорно-ряба  корова…

символом!
перетікання  енергії
сонячної
через  траву  в  молоко  –  стоїть…
достеменно  відточені
лінії
і  пропорції  тіла  її…

щемлять  у  травах,
у  різноцвітті  –  коники
стрибунці…
як  рана,  що  гоїться…
рвана  рана
у  пів  серця…
смішний  вітерець
лоскоче  корову  за  вухом  –
забула  корова  про  пашу:
як  ідеально  порожня
арійсько-трипільська  чаша
насторожено  дослухається…
мудрість  нечутну
ввічливо  слуха…

все  тут  –
куди  лиш  погляд
звернеться  чи  упаде́,
вільно  росте
і  саме  для  себе  цвіте  -
повнокровне  і  молоде!

ні  пристрастей,  ні  суєти…
ані  слова

поруч
із  реп`яхом  рожево-ліловим
замість  ґудзика  у  петлиці,
приліг,
на  мить  земну  -  відпочи-ти  
Всюдисущий  Великий  Де...


14.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343887
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012


Келя Ликеренко

СМС

Знов  смс..,  до  речі.
Сонна..  я  хочу..  Знову..
Впасти  чолом  на  плечі
І  просопіти:  Кльово!!..
Ти  мої  сни  складаєш..
В  ніжні  малюнки  Раю!
Дякую,  що  кохаєш!
Я  тебе  теж  ..  Кохаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340562
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 04.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2012


Артур Сіренко

У свiтi iлюзiй

(Низка  неканонічних  хокку)

       *      *      *
Щастя  -  то  fata  morgana.
Втомився  його  шукати
Тут...  В  світі  ілюзій...

       *      *      *
Якою  стежкою,  якої  чужини
Повернусь  знову  я  на  Батьківщину?
Довгий  мій  шлях  життя  пустелею...

       *      *      *
Краплі
Води.
Музика…

       *      *      *
Знову  весну
Зустрічаю  в  самотності.
Біліють  пелюстки  і  сивина…

       *      *      *
Знайти  би  крука
Що  слово  «карр!»  забув
І  з  ним  поговорити…

     *      *      *
В  глибинах  старого  ставу
Хмари  знайду,
Що  втопились  там  вчора…

     *      *      *
Ніч  така  довга,
Знати  б,  що  ранок  настане
Хоча  б  колись…

     *      *      *
Добре  хоч  він
Розділив  зі  мною  самотність
Старий  їжак…

     *      *      *
Кожна  калюжа  –  дзеркало
Стати  б  хмарою
Щоб  милуватись  собою…

     *      *      *
Час  би  давно  на  старості  років
Почуттів  загубити  свіжість
Але  все  одно  -  постійно  дивуюсь…

     *      *      *
Тінь  свою  загубив
Як  самотньо  тепер
Без  друга  останнього…

     *      *      *
Я  думав  дзеркало  –  це  озеро  мрій
Виявилось  –  глибочінь
Втопитися  б  там…

     *      *      *
Життя  –  це  сон
Наповнений  отрутою  вщерть
Шкода,  що  смерті  немає…

(Світлина  автора  віршів)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340304
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


Наталка Кольоровісни

Мамині сни

Опадають  долу  квіти,
Наче  хто  зурочив.
Вицвітають,  відцвітають
У  матусі  очі.
 
Крізь  шпаринку  заглядає
Місяць  у  світлицю.
Заглядає,  мов  питає:
-  Що  рідненькій  сниться?

Сниться  мазанка  стареча.
Лава  під  вербою
І  замурзана  малеча
Бігає  юрбою.

Сняться  вишні  у  садочку,
В  відрах  полуниця,
На  піщаному  горбочку
Дідова  криниця.

А  буває,  що  насниться
Дівчинка  русява  –
Сіроока,  круглолиця,
Кручена  та  жвава.

Ластовиння  на  дві  щоки,  
У  малині  руки.
Засміється  та  й  навтьоки
Ген  за  дальні  луки...

І  вже  хата  похилилась,
Роки  мчать  неспинні.
Лиш  на  згадку  залишилось
Мамі  ластовиння.

Опадають  долу  квіти,
Наче  хто  зурочив.
Вицвітають,  відцвітають
У  матусі  очі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338529
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Любов Чернуха

В небеса

В  небеса  повітряною  кулею,
Без  кутів,  кінцівок,  вся  округлена,
Підіймаюсь  бабцею  сутулою,
Мов  відтоптана  і  вже  відлюблена.
Кожен  метр  з  криком  і  поривами,
Весь  баласт  втрамбований  скидаючи,
Пролітаю  між  дощами-зливами,
Безтілесну  душу  омиваючи.
На  вершині  гір  небесних,  сяючих,
Вся  до  блиску  хмарами  начищена,
Сил  боюсь  до  лоскоту  стискаючих,
Бо  і  так  роздвоєна,  розкришена.
Земним  тяжінням  майже  не  обмежена,
Лечу,  шукаю  власну  траєкторію.
У  просторі  свободою  відроджена,
Безмежний  шлях  до  вічності  підкорюю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339627
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Михайло Нізовцов

ПРОЩЕННЯ В ДЕНЬ СОБОРНОСТІ

Горішнього  снігу  діждешся  –  
Іди  на  покуту  в  покров.
Як  людям  на  очі  поткнешся?
Бунтарська  ж  текла  в  тобі  кров,
Коли  від  столиці  до  Лева
Стояли  в  ланцюг  земляки,
Полуда  проклятим  «чи  треба?»
Ліпилась  більмом  на  зіньки.
Спізнілим  не  буде  прозріння.
Іди  на  покуту  в  покров.
Вкраїнське    прощає  коріння
Вкраїнську  обмануту  кров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308242
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.05.2012


Мирослав Гончарук-Хомин

Мій блюз давно мене знайшов…

Мій  блюз  давно  мене  знайшов,
І  я  в  життя  іду  по  дивних  нотах,
Я  проміняв  самотність  на  любов,
І  обережним  став  на  поворотах...
Мій  блюз,  що  зустрічаю  зранку
Мені  нагадує  про  прожиті  літа,
І  радий  я  тоді  тому  світанку,
Бо  доля  все  ж  не  марною  була...
Мій  блюз  мене  крізь  день  проймає,
Піснями  Клептона  і  лірикою  слів,
Він  все  приносить  –  нічого  не  втрачає,
І  вдячний  я  гармоніці  цих  днів...
Мій  блюз  зі  мною  зустрічає  вечір,
Коли  я  з  Фендером  ділюся  про  любов,
Мій  блюз  такий  як  я  старечий,
Ми  випєм  з  ним...й  забудемся  з  ним  знов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338900
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Анастасія Витрикуш

Світ

Не  викладається  мозаїкою  
                                       шлях.
Від  подиху  гарячого  не  тане  
                                       лід.
Як  легко  загубитись  в  трафаретних  
                                       днях.
Як  важко  відшукати  в  собі  
                                       світ…

20.05.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338875
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012


TatianaV

Вершково-солодко

"Мені  з  тобою  вершково-солодко",  -
Прошепотіла  б  до  тебе  з  ніжністю.
А  поцілунки  прислала  б  з  поштою,
З  дощем    травневим  і  його  свіжістю...

І  обіймала  б  тебе  востаннє  як,
В  волоссі  водячи  лабіринтами,
Втекти  немає  сил,    і  з  проханнями,
Зіллюсь  у  пахощах  з  гіацинтами

Коли    ти  пІдеш  почнуться  холоди,
А  я  із  сліз  намалюю  озеро...
На  згадку  серцю,  що  ньому  жив  лиш  ти  -
Мені  з  тобою  вершково-солодко́́́́́́́́́...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335711
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 21.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2012


Юра...

Ти - поет… (не відкладай на потім)

Ти  думав  -  музикант,  бо  в  руки  взяв  гітару…
Ти  думав    -  ти  поет,  бо  вмієш  римувати,
ти  думав  просто  взяв  собі  ось  так  все  даром
…ти  дар  не  купиш,  і  не  можна  продавати…

Але,  якщо  вже  взяв  собі  його  на  плечі,
не  падай  і  не  гнися,  а  якщо  впав  вставай…
Звичайно,  опустити  руки  завжди  легше,
і  казати  я  не  знав,  візьми  назад…тримай…

Ти  гідно  пронеси,  дарований  цей  Богом
талант,  не  заривай…не  відкладай  на  потім…
якою  б  не  була  тернистою  дорога,
ти…  пам  ‘ятай,  що  ти  один  такий    із  сотні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337820
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Юлія Холод

Тебе хвилюють мої резони?

***
Тебе  хвилюють  мої  резони?
Мої  проблеми  ?  
Мої  закони?
Тобі  так  треба  мої  зізнання?
Чи  я  із  помсти  чи  із  бажання?
А  я  із  тіста.
Чи  може  з  глини.
Гуляє  вітер  усередині.
Я  може  світла.  
А  може  чорна.
Я  вся  в  собі  чи  уся  назовні.
Така,  як  хочеш…
Така,  як  треба…
В  долонях  сонце.
В  очах  –  півнеба…
А  може  крига.
І  попелище…
Навіщо  знати  тобі,  навіщо?..
Мої  резони  –  безмежність  ночі.
Я  просто  хочу  тебе!
Я  ХОЧУ!
                                           13.11.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292810
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 19.05.2012


Siya

А ти усміхайся частіше!

А  ти  усміхайся  частіше,  щоб  сонце  вуста  цілувало,
Щоб  вітер  наніс  на  обличчя  осяйного  щастя  скрижалі.

А  ти  усміхайся  частіше,  скрізь  сльози,  журбу  і  печалі,
І  небо  тобі  усміхнеться,  розкривши  блакитні  вуалі.

А  ти  усміхайся  частіше,  бо  усмішка  -  зброя  нехитра,
Вона  угамує  незгоди,  вона  утамовує  вітер.

А  ти  усміхайся  частіше,  а  ти  усміхайся  частіше,
І  може  світ  стане  світлішим,  хоча  б  на  людину  добрішим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334127
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 19.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012


Наталія Ярема

А Я НЕ ХОЧУ…

А  я  не  хочу  нічого:
Ні  крісел  м’яких,  ні  чину!
Ні  в  руки  майна  чужого!
Ні  посмішок  позаспинних!
Я  хочу  жити  спокійно:
Молитись  Богу  у  церкві,
У  серці  щоб  гармонійно!
Промінчики  не  померкли!
Я  хочу  любити  батьків!
Ростити  дочку  і  сина!
Залишити  гарні  сліди,
Бо  я  –  на  Землі  Людина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337192
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 19.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012


Biryuza

готуючись до польоту

нас  ніхто  не  покличе  кружляти  в  повітрі,
хитрі  здогадки  крізь,
якщо  можеш  мовчи  
або  ж  краще  з  безвиході  вистріль.
я  для  нас  збережу  цей  обачливий  вечір
і  постріл,
втаємничу  його,
наче  стали  сліпі
і  тепер  остаточно  дорослі...

готуючись  до  польоту,
знімаю  з  шиї  зірки.
твій  гіркий  аромат  обпікає  дощами,
я  пишу  стислий  лист
 і  останній...
до  мами.
так  втрачалась  в  тобі
і  чекала  надміру  супротив.
повороти  нудоти,
яка  мала  присмак  доріг.
ми  повинні  піти,
розганяючись,  просим  мовчання.
хтось  свій  шлях  скоротив,
хтось  не  вірив,  що  можна  востаннє.
потім  сіре  тепло
і  кімната  від  слів  як  від  глуму.
вас  тоді  не  було,
то  тепер  хай  не  буде  і  суму...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335787
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 19.05.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

УКРАЇНОЧКИ-ДІВЧАТА

(продовження  до  вірша  "Де  ж  ви,  хлопці  забарились")

-    2    -
Калинову  мають  вроду
Всі  красунечки  зі  сходу.
Гарні,  пишні,  яснолиці  -  
Це  дівчата  із  столиці.
А  веселі  і  жвавенькі,
З  щирим  серцем  і  добренькі  -  
Це  дівчата-гуцулята,
Не  впізнаєш,  хто  з  них  краща.

Чуть  серйозні...  статна  мова...  -
Це  паняночки  зі  Львова.
-  Хто  роботи  не  боїться?,  -
Злотодіви  із  Полісся.
Ось  такі  у  нас  дівчата
Всі,  як  Осінь  пребагата.
Зачарують,  спалахнуть,
У  танок  з  вогнем  візьмуть.
Так,  як  листячко  із  клена
Вітер  кличе  не  втерплений.
Де  ж  ви,  хлопці,  забарились,
Не  усі  ще  поженились?

Де  Михайло  -  стан  високий,
Де  є  Роман  ясноокий?
Рух  поважний  є  в  Олега...
В  Володимира,  як  треба,
Є  розсудливість,  а  значить:
В  козака  є  мудра  вдача!

Що  й  кому  не  говори,
В  нас  дівчата...  хоч  куди!
В  цілім  світі  не  знайдеш:
Чи  проїдеш,  чи  пройдеш  -  
Україночки  -  найкращі,  
Найвродливіші  й  багатші.
Як  полюблять...  на  усе!
То,  і  дійсно  -  повезе.

Козаченьки,  хлопці  браві,
Де  ж  ви  ділись,  величаві?
Українські  запорожці,
Де  ж  блукаєте  ви,  хлопці?
І  ще  -  Довбуша  брати,
Загубилися,  куди?
Не  бануйте,  не  журіться,
На  вкраїночках  женіться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336876
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 19.05.2012


Любов Чернуха

Я побудую храм

Я  побудую  храм,  щоб  тільки  чисті  роси
Могли  зійти  на  золочений  дах,
Щоб  дзвін  ранковий,  мідний,  стоголосий
Пронісся  хвилями  по  зрощених  житах.

Я  побудую  храм,  у  тих  місцях  де  небо
Незриму  заштриховує  межу.
І  квіти,  і  трава  до  сонця  тягнуть  стебла
Ворота  в  вічність  вперто  стережуть.

Я  побудую  храм,  у  душах,  що  без  віри,
Не  мають  спокою  у  просторі  світів.
І  Ангел-охоронець  –  маленький  стяг  довіри
У  кожне  серце  донести  зумів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338109
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Lilu_92

Лиш щасливий насправді стомився

Гарна  здібність  однак  –
Вміти  вчасно  розвіяти  сумнів.
Хитрий  злодій…  раз-два  –  і  простак!
Чи  ми  ду́рні?  Чи  клеїмо  дурнів?

Ніч  розкаже  чим  день  закінчився.
Хтось  на  сцені  щось  прагнув  змінити,
А  хтось  в  залі  сидів  і  дивився.
Лиш  щасливий  насправді  стомився…

Спить  він  солодко,  бачить  він  сни:
Він  їх  в  Бога  за  день  заслужив.
Для  натхнення  йому  не  потрібні  зірки  -
Лиш  до  ранку  набратися  сил.
́́́́́́́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336799
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 18.05.2012


oath

прошлому

как  бы  там  нибыло.  Бог  с  тобой.
ибо  со  мной  скучно:
каждое  утро  встают  гурьбой
люди  в  кофейной  гуще...

кто  как  умеет  бросать  мосты
в  прошлое,  так  и  "пляшет".
завтра  проснусь.  улыбнусь  -  и  ты
черным  пятном  в  чашке

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302295
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 18.05.2012


Ліоліна

І минулого тіні забути

Не  повернусь  в  минуле  нізащо,
               Не  повернусь  ні  прямо,  ні  боком.
Це  –  безглуздіша,  мАрніша  справа,
               Ніж  забити  гвіздки  мікроскопом.

Бо  мене  там  ніхто  не  чекає.
               Бо  нікому  я  там  не  потрібна.
Бо  ніхто  того  не  пам”ятає,
               Яка  ніжна  я,  любляча  й  вірна.

Речі,  погляди,  значимість  слова
               Я  й  забула,  давно  вже  забула,
Ту  країну  далеку,  як  зірка,
               Ту  адресу  туманну,  минулу.

То  навіщо  приходиш,  як  МАра,
               І  навіщо  туди  мене  кличеш-
В  те  минуле,  де  ми  були  разом?
               Зайти  в  ріку  не  зможемо  двічі.

МАру*  спалю  весною  (то  –  звичай),
               Щоб  не  тисло  минуле  на  шию.
Заповідну  в  майбутнє  стежину
               І  без  тебе  знайти  я  зумію.

У  майбутнє  я  (правда  це,  правда)
               НОшу  давнього  ні,  не  тягтиму.
А  що  тіні  від  нього  блукають,-
               То  проходять  давно  вони  мимо.


*традиція  друїдів  –  на  зході  зими  спалити  
Мару  (велику  ляльку  із  соломи),  
а  з  нею-  спалити  всі  негаразди  і  зло

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337003
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Леся Геник

На "Ви"…

***
Давай  на  "ти"...  А  потім  зовсім  близько
Почнуть  шаліти  неземні  світи!
Товчеться  серце,  між  думками  -  слизько:
Ані  вертатись,  ані  перейти...
Та  ще  й  темніє  -  сутінкова  вдача
Останній  спротив  чарами  візьме...
…Та  струсоне  намарення  добряче!
І  зовсім  нечуттєво  пригорне́  -
Холодним  льодом  до  жаровні  голови:
Сьогодні  ще...  залишимось  на  "Ви"...
(18.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335732
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 09.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2012


Леся Геник

Маленький каганець його чуттів…

***
Маленький  каганець  його  чуттів...
А  я  все  вірю,  невгамовно  вірю!
Весняна  квіто-пишна  заметіль
Кружляє  обезкрилену  надію...

Лякливі  тіні  віхол  на  вікні  -
То,  може,  подих  янголів  кохання?
О,  скільки  слів  немовлених  в  мені!
О,  скільки  у  мені  того  мовчання!

Ввірветься  вітер,  шибка  задзвенить:
"Тихіше,  рідний,  іскор  не  згасити  б!"
Мені    повік  його  не  розлюбить...
Йому  ж  мене,  мабуть,  не  полюбити...
(13.04.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334285
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.05.2012


mirror

Баловство - 2

1.  Какая  там  любовь  -  гоните  быстро  сдачу!!!

2.  Что  до  меня  -  так  это  не  по  мне..

3.  Хотел  забыть  тебя,  но  память  уж  не  та...

4.  На  этом  фото  Вы  конечна  ещё  та...

5.  Не  стоит  удивляться  -  просто  я  не  пьян...

6.  Не  скрою,  что  ко  мне  Вы  были  равнодушны...

7.  Да,  Вы,  я  вижу,  уж  давно  со  мной  знакомы...

8.  Тебе  был  нужен  муж  -  вот  я  и  позвонил...

9.  Остыньте  Сэр  -  на  Вас  слюна  кипит...

10.  Я  руку  Вам  хотел  пожать  бы  ...  дверью...

11.  Я  опоздал,  но  лишь  из  уваженья...

12.  Я  так  давно  от  Вас  не  уходил...

13.  Никто  с  Вас  не  смеялся  так,  как  я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96478
дата надходження 07.10.2008
дата закладки 01.05.2012


Марта Мохнацька

''тоді, коли наші серця зацементують перші інфаркти…''

тоді,  коли  наші  серця
зацементують  перші  інфаркти,
коли  я  не  впізнаю  твого  лиця
крізь  вуалі  із  катаракти,
тоді,  коли  наші  хребти
складуться  у  знаки  питання,
коли  гавкотом  хрипоти
звучатимуть  наші  гортані,
тоді,  коли  колінвал  кісток
заіржавіє,  ніби  зброя,
що  принишкла  на  дні  річок
ще  з  минулостолітніх  воєн,
тоді,  коли  гострий  кут
мої  вилиці  стеше  в  скелясті  -
аж  тоді  я  скажу,  мабуть,
чим  бути  могло  би  щастя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334209
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 01.05.2012


АнГеЛіНа

Квітнева гарячка

У  квітня  гарячка!  У  квітня  розпахлого  жар!..
Висока  давно  не  збивається  температура...
І  вишні,  злякавшись,  бліді  виглядають  з-за  муру,
Під  вітром    гойдаються,  схожі  на  дивних  примар...

Черемха  -  красуня  у  сукні  весільній  своїй  -
Сполохано  горнеться  до  нареченого-дуба...
Таж  гарно  було  так!  І  тепло,  і  мило,  і  любо...
Та  раптом  хвороба  полишила  квітня  надій!..

Й  бузок  не  заснув  -  під  очима  від  синього  тінь...
І  навіть  червоні  наплакала  очі  калина!..
Мабуть,  так  вже  треба...  Хоч  як  цьому  світу  не  дивно...
Зупиниться  травень  між  тихих  квітневих  цвітінь...
                                                 30  квітня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334200
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 01.05.2012


Дощ

Дівочий сон

Цвіли  сади...  Бентежно  серце  мліло.
Едем  земний,  а  тут  ще  й  солов"ї!
Моя  душа  так  ніжно  і  несміло
Озвалася  на  поклики  твої.
Яка  ж  це  мить  солодка  і  жадана!
Палких  обіймів  трепетна  жага
Оповила  всевладно  й  нездоланно
Думки  мої,  що  й  слово  не  встига!
Розкаже  ніч,  а  може  й  не  посміє...
Утім  -  нехай!  На  те  вона  і  ніч.
Живу,  як  є,  по-іншому  не  вмію.
Кохаю  теж  по-правді,  певна  річ.
А  скільки  в  світі  зради  і  підлоти...
Немає  віри  звабливим  словам.
Ідуть  літа  і  долі  повороти
Ніколи  хай  не  докучають  вам.
Аж  до  вікна  бузковий  запах  манить,
П"янить  і  вабить,  подих  забива.
І  сон  втіка  за  вранішні  тумани...
Скажіть  мені,  чи  й  з  вами  так  бува?
Краса  така,  що  не  відвести  зору,
Однак  вона  так  швидко  одцвіте.
Весна  мине  свою  квітучу  пору,
А  там  близенько  й  літо  золоте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334311
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012


алінчік

Другу в День народження

Щоб  бажалося  і  кохалося,
Щоб  омріяне  -  все  збувалося,
Щоб  родина  росла  і  радувала,
А  біда  про  тебе  не  згадувала,
Щоб  здоров"я  не  "підкачало"
І  грошей  на  усе  вистачало,
Щоб  щодня  -веселого  сміху,
А  робота  була  лиш  на  втіху,
Щоби  років  до  ста  ще  дожити
І  кохати  завжди,  і  любити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333796
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Галина_Литовченко

НЕ ПАРА

Я  при  зустрічі  скромно  мовчу
І  дивитися    в  очі  не  смію.
За  мовчанку  сльозами  плачУ,
Зазиваю  щодня  в  свої  мрії.

Разом  нас  не  веде  гороскоп,
Про  майбутнє  мовчать  ворожбити.  
Та  про  мене,  хай  завтра  –  потоп.      
Лиш  тебе  хоче  серце  любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327922
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Галина_Литовченко

ЗАЛИШЕНІ КОНІ

Лишились  в  минулім  майстри-ковалі,
Степів  прикаспійських  простори.
Де  край  суходолу,  ділянку  землі
Назавжди  відрізало  море.

Від  людського  ока  за  декілька  миль
У  гурті  вітрів-бумерангів
Тут  серед  солоних  розгнузданих  хвиль
Зросло  покоління  мустангів.

Міцніли  копита  в  ропі  бурунів,
Вітрами  заплутались  гриви,
Гуляли  на  спинах  гнідих  скакунів
Осінні  безжалісні  зливи.

Ще  й  досі  в  табунщика  ниє  душа
Та  спогади  ранять,  мов  постріл,
Про  те,  як  квапливо  колись  залишав
Утворений  хвилями  острів.

І  чутиме  довго,  до  скону  років,
Від  першої  зірки  до  рання,
Як  котиться  з  острова  до  берегів
Залишених  коней  іржання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298423
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 30.04.2012


Вячеслав Романовський

НЕ ОЗИВАЄШСЯ ДАВНО…

Не  озиваєшся  давно:
Ані  листів,  ані  привіту.
Змінив  і  вік  свою  орбіту
І,  ставши  в  інше  стремено,
Приніс  дива  чужого  світу.

Ти  ж  не  щезала  назавжди,
А  щоб  забув  тебе,  не  бачив...
У  млі  побачень  і  пробачень
Затерлось  тепле  слово  "Жди!"  -
Тепер  ні  сліз,  ні  звинувачень.

Але  без  тебе  щось  не  так:
Пісніші  свята,  лет  безкрилий.
І  той  весняний  образ  милий
Розтав,  як  сонячний  літак.
І  давить  смутку  чорна  брила.

То  схаменутися  б  мені  -
Однак  оту  не  відшукати,  
І  в  тій  весні  не  заблукати
У  заоскільській  стороні...
Затерпли  споминами  дати.

26.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325419
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 30.04.2012


Марічка9

І я пишу…

І  я  пишу́.О,  скільки  я  пишу́!..
Чи  знає  хто,  чи  краплю  розуміє?
І  тим  свята,  і  знову  тим  грішу,
Бо  зупинитись  просто  не  посмію.


А  ті  вірші  спроможні  на  дива:
Пророчать  долю,  серце  розуміють.
Що  б  я  без  них  робила,  -  не  жила  б,
Вони  мені  -  й  за  радість,  і  надію...


Мені  ти  можеш  будь-чим  дорікнуть,
А  їм  не  смій,  вони  мені  як  діти.
Вони  за  мене  довше  проживуть,
Вони  зуміють  вище  полетіти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 30.04.2012


Марічка9

Пора тепла

Ми  зи́му  пережили.  Вже  простіше.
А  в  спину  сонна  дихає  весна.
У  згадках  -  тінь  задумливої  тиші,
А  нині  інша.  
Вільна.  
Голосна.

У  ній  немає  нот  меланхолі́ї.
Розтанув  лід  і  понесла  вода.
Я  з  ним  пройду.  
Зостануся.  
Зотлію.
А  потім  осінь  -  дорога  пора...

І  то  не  страх,  не  ілюзорні  мрії,
Життя  природа  -  мудра  і  проста:
Ранкове  небо  тихо  вечоріє
Під  спалах  зір,  і  в  тім  така  краса!..

І  кожен  день  -  всі  найдорожчі  миті,
Усі  вони  -  Тобі.  
Мені.  
Обом.
У  нас  серця  з  тобою  відігріті,
Ми  можем  поділитися  теплом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322059
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 30.04.2012


Olenka

Тільки вперед!

Із  почуттям  спокою,  
Я  рухаюсь  вперед,  
Лишаю  все  позаду,  
Крокую  в  майбуття…  

Нам  варто  жити  далі,  
І  не  спинятись  ні  на  мить,  
Шукати  щастя  й  берегти,  
Щоб  час  не  зміг  все  відібрать  

Нехай  навіки  у  полоні  
Залишуться  пусті  слова,  
Які  обманом  вкрали  щастя,  
Що  ми  залишили  ні  з  чим…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334134
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Наталія Ярема

ТИ ЗНАЄШ?

Ти  знаєш?  Мені  у  житті  
Не  так  і  багато  треба…
Хоч  мрії  занадто  чудні  
І  крильми  сягають  неба…

Та  зараз  прохання    просте,
Послухай  мене  хвилину...
Якщо  кохаєш  як  жінку-
Люби  мене  як  людину…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330345
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Наталія Ярема

КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛІТО…

Коли  приходить  літо,  
То  пахне  мені  морем!  
То  хочеться  на  крилах
Летіти  в  сині  гори!

То  хочеться  пірнути
У  золоте  колосся!
Вінок  із  диво-квітів
Вплітати  у  волосся!

То  хочеться  збирати
По  пригорщі  суниці!
І  їсти  соковиті
Червоні  полуниці!

І  цілувати  сонце!
І  обнімати  небо!
Така  у  мене  літня
Малесенька  потреба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333875
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Solomia

Я ЗНАЮ, ти не можеш бути більшим…

Я  знаю,ти  не  можеш  бути  більшим,
Дороги  розминулись,-не  звести,
Ціна  буття  на  жменю,явна  грішним,
Комусь  із  нас  тягар  провин  нести.

Я  іноді  тобою  ще  п'янію,
Хоч  звички  зловживати  вже  нема.
Яскрава  ніч  щораз  все  більш  марніє,
Тепер  вона  мені,немов  сестра...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330442
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Innessanew

Намалюй мене заново…

Намалюй  мене  заново…
На  полотнах  незайманих
Все  яскравими  фарбами  –
Всі  пісні  та  думки.
Намалюй  мене  пошепки,
Щоб  слова  не  стривожили
Світлу  радість  небачену
І  в  зіницях  зірки.
Намалюй  мене  з  ласкою,
Щоб  життя  стало  казкою,
Щоб  згорьоване-зболене
Стороною  пройшло.
Намалюй  мене  з  ніжністю,
З  лебединою  вірністю,
Щоб  серденько  поранене
Половинку  знайшло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333668
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Дід Миколай

Волиняночка

Волинянку  свою  ,  волиняночку  ,
Я  у  горах  Карпатських  знайшов  .
За  життя  ,  що  шукав  ,  цю  перлиночку  ,  
Не  один  перевал  перейшов  ...

Притулюсяж    до  тіла  коханої  ,
Відчуваю  ,  як  серце  тремтить  .  
Мов  на  грудях  у  гладі  озерної  ,
Промінь  сонячний  ,  ніжно  бринить  .

Красота  навкруги  ,  невимовная  ,
Спить  на  плесах  пора  золота  .
На  руках  своїх  -  віть  ,  зачарована  ,
Карасів  колихає  верба  .

В  мить  розтану  ,  від  посмішки  щирої  ,
Зацілована  юнь  перший  раз  :
Розімлів  я  від  дотику  милого  ,
Аж  в  захваті  завмер  перелаз  .

Розіллюся  гірськими  струмками  ,
Що  з  вершин  у  долину  спішать  .
Рочинюся  в  смереках  піснями  ,
Хай  високо  у  горах  звучать  .

Нехай  верби  над  ставом  ,  похилені  ,    
За  горою  спянів  небокрай  :
Стоять  коні  гарячі  ,  намилені  ,
Ой  ,  скоріше  бери  ,  та  сідлай  ...

Посмітюх  у  калині  гойдається  ,
Над  ставком  лежить  тиха  печаль  .
Ну  чому  все  так  швидко  кінчається    ?
І  для  тебе  й  для  мене  ,  на  жаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333527
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


mari4ka8

СВІТАНОК.

Стоїть  туман  над  сонним  ще  Збручем,
Кує  комусь  роки  зозуля  в  лісі.
Співає  літню  пісню  соловей,
А  ластівка  годує  ластів’ят  у  стрісі.

Роса  на  сонці  в  травах  виграє,
І  пахне  сіно  в’яле  на  покосах.
Ось  сонце  над  планетою  встає,
Уже  калина  зацвіла  у  моїх  косах.

І  ніжний  запах  липи  за  селом,
Ранковий,  літній  вітерець  розносить.
Простелить  мама  долю  рушником,
У  Господа  здоров’я  всім  попросить.

Дзюрчить  струмочок  з  кришталевої  води,
Біжить  по  схилах,  і  ярах  до  річки.
Де  у  зелених  вербах  береги,
Неначе  варта  голубої  стрічки.
           
                                                                                                                   2.04.2008р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333741
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Катя Фея

Зводити дотиком

Розтечусь  по  тобі    сонячними  променями,
Загорну  тебе  в  казку  вічності,
І  зліплю  з  тебе  власними  долонями  
Суміш  пристрасті  й  дикої  ніжності.
Поцілую  тебе  ніжно  віями,
Розкажу,  що  в  снах  тебе  бачила.
Розкажу,  що  жила  не  мріями,
Що  жила,  бо  для  тебе  щось  значила.
Й  неважливо,  що  на  все  те  скажеш  ти,
Загарчиш,  чи  замуркаєш  котиком,
Я  буду  знову  тебе  віями  гладити,
Буду  з  розуму  зводити    дотиком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333723
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Єйжена Кашицька

Будь зі мною!

Захисти  мене,  обійми!
Я  ж    останнє  твоє  рідне  щастя!
Розпитай  мене,говори  -  
 про  моє  
без  тебе  вчорашнє.

Я  так  довго  чекала  тебе
що  геть  зовсім  не  вірю  -  

Чи  невже  ти  і  справді  мій?

Коли  схочу  тебе  цілувати,  
не  відхилишся  від  обійм?

Я  не  знаю,  яке  буде  завтра
Чи  почую  у  ванній  твій  спів
Надивлюся  на  тебе  сьогодні
Поки  ти  не  покинув  мій  дім.
                                                                                       С.Н.  Любитиму  тебе  завжди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301847
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 28.04.2012


Михайло Плосковітов

Павутинка…

А  ще  ж  не  літо  бабине,    не  осінь,
твої  пухкі    вуста  –  комусь  малинка,
веселка  в  полі  стиглі  трави  росить,
й  летить,  летить  срібляста    павутинка.

Сам  серпень  порозв’язував  шнурівки,
В  засмазі  литки  аж  до  самих...  п’яток  ,  
а  цяточками  божої  корівки  -
зіниці  усміхаються  в  маляток.

А  ще  ж  не  літо  бабине.  Не    осінь.
От-от  поспіла  ягода  й  травинка…
Не  розумію,  як  в  твоїм  волоссі  
заплуталась  самотня  павутинка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274798
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 27.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2012


Келя Ликеренко

СХОДИ

У  сірих  східців  гострі  язики
Ще  й  очі  зазирають  під  спідниці.
Ти  ідеш  під  боком.  Вигляд  твій  такий,
Що  так  і  хочу  вдарити  по  пиці!

Стрибну  за  дві,  розширюючи  крок.
Не  нариваюсь  відкривати  рота.
Бо  вельми  недієвий  той  урок,
Де,  замість  учня,  -  кусень  ідіота!

В  бетоні  сірім  сверлиш  плани  дір,
Забгавши  в  комір  сороміцьки  носа.
В  тобі  дратує  навіть  тінь,  повір!
Бо  йти  намісці  вгору?..  Може,  досить?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296488
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 27.04.2012


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Уста калинові твої…

Приходиш  ти  в  солодкі  сни,
Моє  негаснуче  кохання.
Дарунком  ніжної  весни,
Промінням  ти  торкаєш  зрання.

Уста  калинові  твої,
Ніколи  в  світі  не  забуду.
Той  шепіт,  що  несли  гаї,
Я  пам'ятати  завжди  буду.

Ясним  мереживом  зірки,
Плетуть  для  нас  свої  узори.
Вони  летять  немов  думки
І  падають  у  синє  море.

Пливуть  по  хвилях  голубих,
Гойдає  вітер  їх  і  ніжить.
Кохання  у  думках  моїх,
Ніхто  не  зрадить,  не  засніжить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329321
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 27.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012


Валя Савелюк

ПРИТЧА ПРО ОБАЧНОГО

Вона  його
під  милий  бік  просила:
-  Не  залишай  мене,
без  тебе  жить  несила…

Вмовляла  кожен  раз,
благала  слізно,
та  він  казав:
-  Піду  додому,
пізно…


Ішли  роки,  
минали  дні  за  днями.
Вона  його!  любила  до  нестями:
-  Чи  будеш  ти  моїм?  
скажи,  єдиний,
бо  я  від  тої  безвісті
загину….

І  він  також  любив  її  неначе…
але  обачним  був,
тому  казав:
-  Побачим…
не  поспішай…  не  підганяй  коней…
іще  не  вечір…  встигнем…  
ще  –  гей-гей!  

і  от  від  горя,
чи  від  іншої  причини,
її  гукнула  владно  домовина…

і  на  могильнім  камені
в  одчаю!
нашкрябав  він:
«я  згоден!..  я  кохаю!..»

 прокинувсь  вітер,
і  по  соснах  
грізно
пробігло  цвинтарем:
-  Іди  додому.  
Пізно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333265
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012


терен юрій

ДІТИ ВІЙНИ.

Якось  сиділи  за  столом  .  
                                       Cвяткові.
Просили  маму;
-  Розкажи  про  дні  війни
                                           димові
Та  мама  того  не  хотіла,
Нелегкий  той  спомин.
Та  зрештою  згодилась,
І  притих  наш  гомін.

-Бомбили  станцію  
і  рельси,  як  червоні  макарони.
Летіли,  Подали.  Ревли.
А  ми…  ховали  голови  в  долоні.
І  ніч,…  як  день  горіла
У  війни  полоні,
Мені    чотири,брат    сестра,  
             ще  менші.  Троє.
Біда  смичком  по
           Струнах  долі.
Розбомблений  вокзал.
Евакуація.Заповнені  вагони.
Та  коло  станції  Попільні  знову  бомби.
Наш  ешелон  рознесли  вщент,
А  ми  малі,    наполовину  голі…,
Біжим  і  навіть  не  кричим,
Лише  хапаємось  за  мамині  долоні.
Назад  до  Жмеринки  дісталися  живі.
У  мами  посивілі  скроні.
А  їли…
 мама  терла  лушпайки  від  бараболі,
І  жарила  млинці.    В  румунів  виміняла  солі.
Ото  у  вас  дієти  в  моді.
А  потім  ще  гармата  на  городі
Гатила,охкала  війна,
А  ми  під  лавкою,  в  хліві,
Замерзли,  тремтимо.
У  мами  нас  лишилось  двоє.
Потім  прийшли  червоні.
Коня  забрали  в  діда  при  нагоді.
До  47-го  роки  голодні.
Та  пережили  муки  ті  господні.
Тепер  до  пенсії  добавка…Була.
Політикани  Регіонні.
Аби  не  повернулись  ті  роки.
А  ми  терпіти  згодні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324902
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.04.2012


Ganna

"Язык доведёт до Киева"…

«Язык  доведёт  до  Киева»  -
кидаемся  фразами  меткими,
порой  забывая  –  другие  мы,
другими  гордимся  мекками.  
Другой  «коленкор»  с  географией,
сменили  моря  очертания,
проложены  новые  трафики,
короче  пути-расстояния…
Нас  время  хоронит  во  времени  –
(нет  сенса  сорить  экивоками),
поём  марш  в  миноре  с  рождения
теперь  уже  под  караоке  мы.
Зависимо  от  настроения  -
слова  то  простые,  то  сложные.
Но  эти  «лирич.  отступления»
в  мир  плавно  вернули  сегодняшний…
…Другая  поэзия  с  песнями  –  
и  это  ни  капли  не  выспренно.
По  Киеву,  если  «неместному»,
пытаться  найти  что-то,  смысла  нет.
Язык  не  свершает  предательства,
соврав  небылицу  красивую…
Сменились  его  обязательства  –
водить  надо  нынче…  по  Киеву!..

29.02.2012г.        г.  Киев

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318218
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 25.04.2012


Poetka

…антологія спокою…

ми  залишаємось  вірними  та  чужими
неважливо  що  навкруги  морозяне  небо  під  ногами
талими  водами  розтікається
увімкнувши  анонімні  часові  режими
тиша  на  тишу  накладається...
       _______________________________________
...є  люди  яким  особливо  потрібен  кисень  вода  та  книги
я  бачу  твої  рани  яскраво  червоні  на  вилицях
якщо  заздрість  холодна  плете  навколо  нас  інтриги
совість  заледве  жива  шкутильгає  на  милицях
відлік  почнеться  коли  доля  натягне  тятиву
із  тонких  капілярів  спокою  макраме
лагідні  ноти  світла  падатимуть  у  шовкову  траву
пам'ятай  що  і  цей  час  щастя  також  мине
як  минало  твоє  дитинство  у  мовчанні  чужих  вулиць
як  минала  туга  за  першим  смаком  причастя
мені  потрібне  насамперед  твоє  світло
щоб  наші  серця  перетнулись
і  пульс  засвідчив  початок  нового  життя  яке  розквітло
геометрія  тіл  у  просторі  ми  неповторно  далекі
ефект  перспективи  залишити  на  ніч  за  дверима  докір
я  чую  навіть  зараз  прощальний  журавлиний  клекіт
якому  бажання  залишитись  поруч  чинить  опір...
стрілки  невтомно  малюють  малюнки  із  кіл
наш  порятунок  кусати  вологі  губи  і  вірити
що  перш  ніж  любов  попаде  під  приціл
ми  почуття  тишею  перестанемо  міряти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317125
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 25.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012


Бойчук Ігор

Декілька порад

Колись  сказав  одини  мудрець,
Приймаючи  причастя  –  
Життя  свого  ти  сам  творець,
Й  хазяїн  свого  щастя.

Від  долі  краще  не  чекай
Прихильності  й  цілунку.
На  землю  впевнено  ступай,
Відстоюй  свою  думку.

Проблем  не  бійся  на  шляху,
Від  них  стаєм  сильніші.
Ті  хто  постійно  у  страху
Навряд  будуть  міцніші.

Якщо  спіткали  враз  тебе
Нещастя  та  невдачі.  
Хоробро  захищай  себе,
Давай  відпору  й  здачі.

А  при  помилках,  навіть  в  сні  –  
Ніколи  не  здавайся.
В  своєму  завтрашньому  дні  –  
На  краще  сподівайся.

І  без  причини  не  змарнуй  –  
Секунду  чи  хвилину.
І  де  б  не  був  –  завжди  шануй,
Батьків  і  Батьківщину.
 
З  усіх  можливих  обирай  –  
Лише  пряму  дорогу.
Куди  б  не  йшов  –  назад  вертай,
До  рідного  порогу.

Вогонь  у  серці  не  згаси,
Лише  його  розпалюй.
Життєвий  стяг  в  руках  неси,
Себе  удосконалюй.

Й  допоки  йдеш  у  майбуття
І  поки  мить  не  згасне.
Завжди  цінуй  своє  життя  –  
Воно  таке  прекрасне.(с)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332258
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Келя Ликеренко

ВАГІТНА

Це  нікому  ще  не  помітно.
Стало  в  серці  життя  –  дві  дози.
Я  тобою..  тепер  вагітна.
Стій  рівненько.  Бо  я  -  серйозно!
Я  вагітна  твоїм  натхненням.
Я  вагітна  твоїм  бажанням.
Я  відправила  друзям–неням
Щодо  стану  цього  питання.
Я  вагітна  від  твого  сміху
І  від  поглядів,  слів,  від  смаку
Того,  як  ти  зривав  горіхи
Й  годував  мене  геть  ніяку:
Дуже  п'яну  від  вдихів  світу,
Божевільну  від  феромонів!..
Просто  з  того,  що  я  летіти
Можу  в  твОїм  тіснім  полоні!..

Ще  нікому  це  не  помітно.
Може,  -  усмішка  ширша  й  кроки.
Я  тобою  така  вагітна,
Що  готова  кохать  сто  років!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277046
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 22.04.2012


Адель Станіславська

Крило Любові

Коли  душа  вжахнулася  пітьми,
що  огортала  нагло  ніби  повінь  -
до  Неба  потягнулася  крильми,
вхопивши  рятівний  надії  промінь.

Бо  хибила  на  битому  шляху...
Бо  падала,  збиваючи  коліна...
Бо  стукала  у  мур,  стіну  глуху
затвердлої  і  зимної  руїни

невірства...  Чи  не  був  то  Долі  знак,
прозорий  натяк  виснуваний  снами?
У  днів  стихії  рятівний  маяк
душі  заблудлій  між  життя  штормами...

Щоб  в  мить  якусь  торкнутися  змогла
крилом  великої  вселенської  любові,
припавши  до  надійного  крила
посланника  Небес...  із  плоті  й  крові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304117
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 21.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ДО ВСЬОГО ТРЕБА ДОТИКУ ДУШІ…

*      *      *

До  всього  треба  дотику  душі  –
корінням  –  в  землю,  крилами  –  у  небо.
Де  вічний  пошук,  там  нема  межі.
Там  вічний  рух  –  життя  потреба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331853
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Келя Ликеренко

ДВОБІЙ

Я  не  ходжу  невпевнено  назад.
І  не  ламаюсь,  коли  треба  рівно.
Ти  мої  руки  покладеш  на  зад.
Мовчанка  разом  -  так  багатослівно!
Притиснеш  міцно,  наче  ключ  в  замок.
Відкрити  душу  -  справа  губ  і  часу.
Твій  перший  крок...  вперед...мій  крок...
І  -  зірвано  усі  боєприпаси!
І  очі  призаплющено!  ай-ай!
Якщо  помру,  люби  мене  й  такою!
Щоб  увійшовши,  викрикнуть  "Стріляй!"
Й  воскреснути  в  смертельному  двобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298205
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 21.04.2012


Келя Ликеренко

Я

Відколи  небо  сонцем  замагнічене
Й  тремтливо  очі  ловлять  голубінь,
Я  цим  життям  зробилася  помічена:
Одною  більше  душ,  одною  зайва  тінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217477
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 20.04.2012


Келя Ликеренко

УБИВСТВО

Були  трикрапки..  знак  питання...  коми...
На  кожній  рані  нагнивала  біль.
Я  вже  давно  відчула  ці  симптоми
І  так  боялась  виказать  тобі!...
Без  мужности,  без  гордости,  без  сили
В  твоїх  байдужих  паузах  німих
Я  закурила...  Запила...  Завила...
Добить  просила...  Не  зуміти  дих...
ну...ти...  зробив  це!  Грубо.  Без  молитви.
Не  глянув  в  вічі.  Вистрелив  -  і  край...
Тепер  я  знаю,  як  мене  убито.
Не  плач!  Щоб  не  смерділа...  Поховай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284728
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 20.04.2012


Келя Ликеренко

РОЗВОРОТ

Приходить  час  крутого  розвороту.
Бо  буде  той,  хто  впевнене  "Давай!"
Тобі  вкладе,  як  пиріжок  до  рота.
Й  життя  ковтнеться  легше:  "І  нехай!"

Всі  люди  різний  мають  досвід  й  силу.
Ніхто  нікому  не  повинен  щось.
Якщо  ми  Бога  це  вже  про  це  просили,
То,  мабуть,  те  й  отримали,  що    -  ось!

Приходить  час  крутого  розвороту:
Направо.  Ліво.  Прямо.  Вище.    -  Зліт!
Немає  меж!  Це  в  жаб  -  своє  болото,
А  для  людей  Господь  створив  весь  Світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331087
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 20.04.2012


Келя Ликеренко

БОЯЗНЬ

Пересторога  
В  кліпаннях  і  в  думці.
Я  не  від  того
Винна  і  невинна.
На  суд  сердець  -
Дозволених  презумпцій  -
Твоя  ухвала  
В  мені  досі  чинна.
Порадники  і  слідчі,
Свідки...  долі.
Самі  собі  
Ми  найстрашніші  в'язні.
Бо  власноруч  -
Помітка  в  протоколі:
"Зізнання
У  боязні"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327126
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 20.04.2012


Ліля Кукуріка

різна

Я  збожеволіла  і  стала  характерником,
Насамотівшись  Прометеєм  уночі.
Ще  вовком  завивати  люблю  деколи
І  тричі  зрадила.  Ти  тільки  не  мовчи...

І  в  Лету  канула,  втомившись  бути  вічною,  -  
Дев"ять  життів,  як  Троя,  ще  не  мала...
Повір,  ніразу  ще  не  була  грішною,
Я  просто  жила,  просто  я  кохала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331716
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


Борисовна

СЕРДЦЕ МАТЕРИ

Сердце  матери  –  глубь  бездонная,
Щедрой  силою  напоённая,
Всё  вместит,  не  обронит  стона,
Все  простит  по  своим  законам:
И  серёжку  на  мочке  модную,
И  поступки,  порой  негодные,
Невнимание,  спесь  холодную,
Слово  дерзкое,  принародное...
Будет  сохнуть  поле  бесплодное,
От  любви  своей  несвободное.
Не  заплачет,  замкнётся  гордое...
...Но  кровит  по  ночам,  ободранное.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320759
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 18.04.2012


АнГеЛіНа

Хата без життя

Хвилина    мовчання...    В    скорботі    зажурений    дім...
 Скінчилось    життя    тут...    Зітхнула    старенька    хатина...
 І    схлипує    вікнами    мертвий    будинок    без    спину,
 Бо    більш    не    заб'ється    господаря    серце    у    нім...

 Уже    не    притуляться    тепло    до    стін    рушники,
 Ніхто    більше    сміх    у    цій    хаті    бездумно    не    зронить...
 Заплакались    глухо    в    куточку    забуті    ікони,    -
 Молитва    не    буде    проказана    в    домі    ніким...

 Чорніє    від    страху    хатина    щомить    без    людей,
 І    стіни    тремтять    під    квітневими    сльозо-дощами...
 Вже    серце    хатини    давно    похитнулось    на    зламі,
 Лиш    кіт    біля    хвіртки    так    вірно    господарів    жде...
                                                                                           8    квітня,    2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328764
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Анна Вейн

З Небом…

Коли  на  груди  ляже  камінь  -
не  відвернуться  Небеса:
зігріє  сонце  в  неба  храмі,
повірю  знов  у  чудеса.

ПригОрне  ясен  світ  ласкАво  -
зі  мною  -  небо.
Треба  жить,
іти  вперед  бадьоро,  жваво.
Усе  мине.
Переболить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322207
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 18.04.2012


Дощ

Пташине весілля

До  гнізда  із  вирію  вернулись
Стомлені  цибаті  журавлі.
Щойно  й  жабки  на  ставку  проснулись
І  підсохли  гребні  на  ріллі.
А  пташки  відгулюють  весілля,
Все  співають  і  гнізда́  не  в"ють.
Гомонить  їх  співами  довкілля  -
Сумувать  нікому  не  дають.
Тут  і  жайвір,  тут  і  ворон  чорний  -
Всяк  свої  розучує  пісні.
Тракторець,  веселий  і  проворний,
Про  врожай  співа  озимині.
А  кругом,  на  всі  чотири  боки,
Краєвиди  стеляться  ясні.
Купол  неба  чистий  і  високий  -
Сонце  аж  сміється  в  вишині.
Вже  й  душа,  -  не  хочеш,  а  радіє,
І  думки  повищезли  сумні.
І  щемка  невпізнана  надія
В  серце  напросилася  мені.
Не  відмовив,  -  хай  мене  підтрима,
Я  повірив  сонцю  й  журавлям,
Що  весна  давно  вже  за  дверима
Теплим  духом  землю  звеселя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329520
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 18.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2012


Ольга Кричинська

Далі буде

Щоб  не  ввійти  у  річку  вдруге,  достатньо  втопитися  в  ній  за  першим  разом...

Ти  зважуєш  за  і  проти,
вердикт  зависає  в  повітрі,
я  входжу  в  знайомі  води,
благаючи  в  Бога  титрів,
а  краще  -  "далі  не  буде...",
зумій  загасити  свічку,
звільнись  від  цієї  згуби...

а  зрештою...  в  нашу  річку
не  гріх  увійти  укотре  -  
хай  дно  благодать  чи  трунок...
ти  зважуєш  за  і  проти,
я  сплачую  свій  рахунок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313504
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 31.03.2012


Александра Жукова

по Лесю Подеревянскому

Мне  не  понятна  прЭлесть  матерка  !
Нет,  мата,  материща,  матерщины  !
Но  поглядела  б  хоть  издалека
На  мега-импозантного  мужчину  ...

Не  нужно  слов  !  Метафорный  поток
Осилить  я  смогу,но  как  же  с  матом?
А  вдруг,  случайно  взяв  под  локоток,
На  ушко  мне  :  "Ты  выглядишь  .....ато!"

Я  рухну.Сразу.Обморок.КоллАпс.
Нет  -  это  кома  вкусовых  пристрастий!
А  как  же  Гамлет?!  -  "  Ах,он  п.....с..."
Не  продолжайте!Мне  хватило  страстий!

Да,  он  СамЭц  ,возможно  ,даже  КОНЬ,
Но  я  согласна  созерцать  без  звука...
...О  вкусах  ведь  не  спорят  -  моветон  ,
Но  мнение  узнаем  друг  у  друга  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272855
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 31.03.2012


Александра Жукова

Як же це тяжко – за нелюбом жити…

-  Що  непокоїть  тебе,  моя  доню?
Очі  ясні  твої,  щічки  червоні…
Ти  ж  на  рушник  тільки  вчора  устала  –
́Хустку  квітчасту  собі  пов'язала…

-  Я  не  хвилююся,  мамо,  за  вчора  –
Вже  покотилося  з  нашого  двору…
Серце  не  крає  і  завтра  незнане  –
Біль  розриває  теперішні  рани…

Як  же  це  тяжко  –  за  нелюбом  жити…
Я  б  позривала  із  хустки  ті  квіти!..
Я  б  позривала…та  ж  плачу  щоранку  –
Десь  забарився  у  сні  мій  Іванко…

Як  же  це  тяжко  –  а  що  скажуть  люде?
Наче  від  цього  у  нас  щастя  збуде…
Наче  від  людських  отих  теревенів
Виростуть  верби  у  душах  зелені…

Що  ж  це  -  судилося?  Суд  справедливий!
Як  вже  караюся!..Й  він  нещасливий…
Йванку,  щоночі  до  тебе  вертаюсь  ,
Плачу  від  щастя,  сміюсь…прокидаюсь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320419
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Олеся Василець

Ода до української мови

Чарівна  мово!  Пісенне  диво!
Тобою  буйні  шумлять  гаї,
Журчать  тобою  весняні  зливи;
Немовби  ноти,  слова  твої!

Тобою  мово,  живуть  поети,
Складають  квіти  тобі  до  ніг;
Виходять,  мово,  з  твоїх  наметів
Свідомі  люди  на  сто  доріг.

І  йдуть  життєвим  тернистим  шляхом,
Твоїм  надбанням  скарбним  живуть,
Що  лине  вільним  під  обрій  птахом,  -
І  бачить  серце  жадану  суть.

Коли  для  мови  співають  оду,
Коли  дитина  «матусю»  зве,
Коли  займеться  і  стане  подих,
Коли  настане  життя  нове!

І  наша  мова  в  житті  сім  буде,
Як  та  гетьманша,  нести  клейнод,
Коли,  нарешті,  згадають  люди,
Що  ми  –  є  влада!  Ми  є  –  народ!

Тоді  й  для  мови  настане  літо,
І  знов  шуміти  почнуть  гаї…
І  осінь  більше  не  знищить  квіти,
Бо  квіти,  мово,  -  слова  твої!

                                                         24  жовтня,  2011  рік

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288644
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 28.03.2012


Наталка Кольоровісни

Поговори зі мною

Прокинулась  лиш  почало  сіріти.
Проміння  вранішнє  не  веселить.
Скажи  мені,  як  з  гідністю  зустріти
Цей  спокій  твій,  коли  мені  болить?

Твоє  мовчання  стримане,  безжальне,
Твій  погляд  апатичний  мимохідь,
Сніданок  прохолодний,  ритуальний
І  тишу,  що  ледь  чутно  вже  бринить?

Торкаюся:  «Поговори  зі  мною!».
Мені  потрібні  так  твої  слова.
А  ти  ідеш…      Лишились  біль  з  журбою
І  тиша  ...  безпорадна,  нежива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 28.03.2012


Наталя Данилюк

Біла троянда

Біла  трояндо,біла,
Як  же  ти  гарно  цвітеш!
Серце  моє  переспіло,
Плоду  його  не  зірвеш...

З  нього  не  вичавиш  соку,
Ані  терпкого  вина,
Тихий,розмірений  спокій...
Де  ж  ти,  о  юність  хмільна?

Що  це  ти,любку  милий,
Так  забарився  в  літах?
Вишні  в  саду  зажевріли-
Я  ж  бо  не  вмію  так...

Я  ж  бо  така  безпорадна
В  пізній  любові  своїй...
Стеляться  трави,мов  рЯдна,
Ніжать  пелЮстки  п'янкі...

Біла  трояндо,біла,
Солодко  пахнеш  ти!
Як  би  я  знов  хотіла
Ніжно  отак  цвісти!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276610
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 26.03.2012


Foxy

Родзинки

Пружини  час  розмотує  прискорено,
На  зрізі  кільцями  рубцює  слід,
І  осідає  порохом  на  скронях
Чи  то  років,  чи  то  іржі  наліт.

Чи  то  великий  досвід  за  плечима,
Чи  зібране  каміння  у  нирках,
Каміння  філософське  під  очима  -  
Запаси  мудрості  у  двох  мішках.

Життя,  порізавши  на  лінії  долоні,
Десь  на  зап'ястку  зупиняє  скло,
Притрушує  шляхи  мої  солоним,
Щоб  до  кінця,  бодай,  не  зажило.

Не  треба  солі  -  сіль  моє  минуле,
Але  навряд  чи  прісно  проживу...
Стирає  час  на  порох  все,  що  було.  
Додати  б  хоч  родзинки  дежа  вю.

Життя  -  війна,  і  час  -  найбільший  ворог.
Завжди  вбиваю  час,  коли  пишу.
Та  навіть  якщо  я  -  лиш  тільки  порох,
В  своїх  віршах  родзинки  залишу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144762
дата надходження 10.09.2009
дата закладки 25.03.2012


Foxy

Ветер

Я  видела  ветер.
Он  с  прошлой  субботы
Хозяйничал  в  городе,  наглый  и  дерзкий,
С  опавшей  листвою  водил  хороводы,
Пугал  голубей,  теребил  занавески.

В  холодной  прихожей  чихал  сквозняками,
Забрался  в  камин,  чтоб  немного  согреться,
Летел  на  огонь  –  только  слабое  пламя
Угасло  в  золе,  не  успев  разгореться.

Он  был  одинок
И  устав  от  скитаний
На  углях  остывших  завыл  в  дымоходе.
Повсюду  неслись  отголоски  рыданий  –  
Так  плачут  отчаянье  и  безысходность…

Раскинула  руки  в  оконном  проеме  –
Откуда  же  столько  меня  для  объятий?
Полшага  всего  до  свободы  бездонной…
Но  хватит  ли  сил  удержаться?
                                       Не  хватит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160293
дата надходження 10.12.2009
дата закладки 25.03.2012


Михайло Плосковітов

Прийдешньому …

Мені  у  руки  човником  пливи,
вхопивши  вітру  в  груди  як  причастя.
На  килимі  зеленої  трави,
волошки  заглядають  в  очі  щастям.

Цілуй  мене  на  килимі  трави,
під  німбом  неба  у  шматочках  смальти,
вологу  губ  -  нектар  душі  -  злови,
щоб  кров  по  жилах  вирувала  сальтом.

Читай  мене  між  слайдами  зітхань,
у  вітражі  очей  блакитносяйнім,
із  запалом,  без  культу,  без  вагань...
Цілуй  цілунком  першим,  як  останнім.

Люби  мене  на  килимі  бажань!
Під  дотик  пальців,  щирими  вустами.
Поціль  у  серце  стрілами-бровами,
кохай...я  ж  так  стомився  від  спіткань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 21.03.2012


Окрилена

Прокинувся у душах березіль…

Дозволь  мені  
ввірватися  без  стуку  -
шаленим  вітром,  
повінню,  
дощем…
Прикласти  ніжно  
чудодійну  руку  -  
до  серця,  
щоб  пульсуючим  вогнем
медові  краплі  
пити  з  вуст  гарячих,
вдихнути  небо  -  
пахощів  ваніль...
Сміятись  дзвоником  
у  полі,  наче  
ПРОКИНУВСЯ    
У  ДУШАХ  БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись  цвітом  
в  росянистій  втомі,  
на  хвилях  завмирати  
у  плавбі...
Щоб  ми  були  
єдино-невагомі  -
дозволь  мені  
лишитися  
в  Тобі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Людмила Калита

Колискова для синочка

Спи,  маленький,  тихо,  ша.
Вже  у  стайні  спить  лоша.
Тихо  спить  бичок  в  хліву
І  з  просоння  шепче  «му-у».
Поросятка  сплять  в  оборі.
Сплять  всі  пташечки  надворі.
Пелюстки  закрила  квітка
Залетіла  в  вулик  бджілка.
Сплять  усі.  А  зірочки
Нам  шепочуть  казочки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322952
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Зеновій Винничук

У горах зорі яскравіші

У  горах  зорі  яскравіші,
Вода  смачніша  з  джерела,
Живуть  тут  люди  серцем  чисті
І  навіть  ближче  небеса.

В  лісах  тут  оселилось  диво,
Співають  мавки  чарівні,
Потоки  вниз  біжать  звабливо,
В  печерах  скарби  золоті.

Пливуть  смереки  в  високості,
Орли  у  хмарах  волю  п'ють,
Озера  тут,  як  сльози  чисті,
І  люди  в  злагоді  живуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321743
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012


Ліоліна

Маленькі зимові віршики (1)

Маленькі  засніжені  віршики  для  хлопчиків  та  дівчаток

Хто  це  іде  по  дорозі?  –
То  вже  зима  на  порозі,
В  білій  пухнастій  хустці
І  в  льодяному  кожусі.

Спить  ведмедик  волохатий,
Їжачок  заснув  –  нема.
Пада  сніг  густий,  лапатий.
Здрастуй,  зимонько  –  зима!

Ген  мороз  по  вулиці  блука,
Розмальовує  шибки  в  віконцях.
Щічки  наші  –  ніби  яблука,
Геть  рум»яні  під  зимовим  сонцем.

Заспівала  завірюха,
Затихать  не  хоче.
Сіра  киця  пісню  слуха
Та  й  собі  муркоче.

Снігу,  снігу  накрутило,
Замело  доріжки.
Снігоочисна  машина
Аж  стомилась  трішки.

Дуже  дивні  падають  сніжинки,
Як  маленькі  білі  намистинки.
З  них  зроблю  намисто  за  хвилинку.
Ой!  Лишились  на  руці  краплинки.

Наш  поважний  сніговик
До  тепла  зовсім  не  звик.
Але  має  він  надію,
Що  ще  сонечко  не  гріє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316786
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 14.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2012


Мазур Наталя

*Я приснюсь тобі

В  час,  коли  всерйоз
Затріщить  мороз,
Загудуть  вітри  грізним  клекотом,
Захурделить  ніч
Снігом  навсібіч  -  
Я  приснюсь  тобі  тихим  шепотом.

В  час,  коли  зима
Майже  крадькома,
Закує  вікно  срібним  помахом,
І  захочеш  ти
Краплю  теплоти  -  
Я  приснюсь  тобі  ніжним  подихом.

В  час,  коли  тобі
Важко  у  журбі,
Бо  без  мене  ти,  як  з  одним  крилом.
Якщо  ось  в  цю  мить
Серденько  щемить  -  
Я  приснюсь  тобі  добрим  Янголом.


9-10.02.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 13.03.2012


Дощ

Тост для мами Меланії

Матусю,  гляньте,  дві  п"ятірки
Стоять  і  буцають  одвірки...
Вже  час  сідати  нам  до  столу
Й  пускати  чарочку  по  колу,
Щоб  із  вітальними  словами
Тепер  звернутися  до  мами.
Ми  хочем,  щоб  в  добрі  та  мирі,
Збулись  бажання  наші  щирі.
Щоб  старість  деінде  блукала
І  стежки  в  хату  не  шукала.
Щоб  щастя  возом,  чи  гарбою
Не  розминулося  з  тобою,
Щоб  легко  дихалось  і  спалось,
Щоб  вчасно  сіялось,  копалось,
Шкреблося,  милося,  пеклося,
Щоб  все  задумане  збулося.
Щоб  Вам  добра  було  багато,
Та  не  одній,  а  разом  з  татом.
Щоб  думка  в  нас  була  одна...
За  Вашу  молодість  -  до  дна!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306222
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 14.01.2012


Оксана Пронюк

Ми ж бо сузір’я в поетичнім небі

Ми  ж  бо  сузір’я  в  поетичнім  небі  
(або  перша  спроба  заримувати  наші  псевдо)                                                                                                          

ОХ,  як  кортить  заримувати  псевдо!
ДУША  як  ЧАЙКА,  бо  прийшла  ВЕСНА,
І  ТІНЬ  від  ВІТРУ,  як  смішна  ЛИСИЦЯ
Чіпає  ЗНАК  ПИТАННЯ  на  слова:

Я  початкую  нині,  я  –  СВІТАНОК,
Я  дякую  за  ніч  і  кличу  РАНОК.
Благословляєм  день,  бо  він  нам  РІДНИЙ,
Бо  він  народить  нас  і  буде  плідний.

ЗАГУБЛЕНА  В  ВІТРАХ  прийде  свобода,
Прийде,  як  пам’ять  нашого  народу,
–  Ти  знаєш  чия  я?  –  спитає  спрагло.
–  ОКРИЛЕНА  ДУША,  що  прагне  раю.

Наразі  ти,  як  ПОПЕЛЮШКА,  воле,
ТРОЯНДА  У  ПУСТЕЛІ  чисто  голій
ВОЛОШКА,  що  синіє  серед  жита
Чи  НЕЗАБУДКА  підтоптана  ПОБИЙЛИХОМ.

Наразі  ти  як  ЄВА  спокуслива,
ЛЮБИТЕЛЬКА  ПОЕЗІЇ  плаксива,
І  МОЖЕ  БУТЬ,  що    ТЕХНІК  допоможе
Зірвати  з  нас  окови,  зняти    коди.

Бо  кожен  з  нас  ГЕРОЙ  на  полі  слова,
Бо  кожного  живить  і  красить  мова,
Лиш  ПЛАЧЕ-КАМІНЬ  і  шепоче  ДОЛЯ:
–  А  воля  –  ПОЛИНОВА  МРІЯ,  воля?...

Хто  відповість  скажіть,  хіба  БЕРЕЗА,
Як  КВІТОЧКА  РОМАШКА  плаче  небом,
До  ХМАРИ  ВІТЕР  горне  свої  діти
ПОЕТКА  тут  сидить,  а  ТЕРЕН  пише  вірші.

Ходи-ходи  сюди,  ОКСАНКО-доню,
ЛАСУНКО  НЕЗЕМНА,  кохайся  в  волі,
Дай,  Боже,  нам  снаги  повстати  з  рабства
ДЗВОНАРе  задзвони,  бо  хочем  щастя!

І  прийде,  як  НАДІЯ,  ТЕПЛА  ОСІНЬ,
В  ГАРМОНІЇ  ЖИТТЯ,  як  мудра  сповідь,
Запалить  ніч  НЕ  ЗІРКИ  вечорові  –
Запалить  ВІЧНЕ  ПОЛУМ"Я  любові!

І  буде  доля  НЕ  ТАКА  ЯК  ВСІ,
І  ЧОРНА  ПТАХА  зірветься  з  гіллі,
ІЛЮЗІЯ  добра  і  ЗАЗЕРКАЛЬНЕ  щастя  -
В  ВІКНІ  НАВПРОТИ  -  все  стане  ясне!

Сей  ДИВНИЙ  стан  триватиме  одвічно
Допоки  кожен  з  нас  тримає  свічку,
Допоки  ДУХ  і  кров  -  є  воєдино,
Й  ЖИВІ  СЛОВА  молитви  -  УКРАЇНА!

ОСІННЯ  ТІНЬ  торкне  плеча  ДАНИЛА
Була  міцна  прадавня  батьківщина,
ШАЛЕНА  ПОМАРАНЧА  розбудила,
Без  боротьби  -  немає  ДИВА!

БІЛЬ  У  ДУШІ  і  НАВІЖЕНА  мука,
БІЛЬШЕ  НІЖ  ДРУГ  була  ота  наука:
ПРОСТО  любити,  берегти  й  єднатись,
А  не  світами  як  БЕЗДОМНІ  пропадати.

А  день  новий  встає,  як  ПОДОЛЯНОЧКА
і  КІТ  мурчить,  в  КАПУСТІ  -  чиясь  МАВОЧКА,
а  СОЛОВЕЙКО  ПІСНЮ  на  СМЕРІЧЦІ
Як  ПОЦІЛУНОК  ВІТРУ  шле  МАРІЧЦІ.

ЖИТТЯ  одне  і  всі  вчимося  жити,
НАДІЯ  нас  веде  під  образи  молитись,
А  СВЯТА  віра,  як  ЛІЛЕЯ  розцвітає,
МЕЛОДІЯ  сердець  і  СОНЦЯ    воскресає.

Ми  ж  бо  сузір’я  в  поетичнім  небі,
Бешкетник  ЗОДІЯК  і  тут  в  протребі,
І  сива  БОРОДА,  ДРАКОН  і  БЕЗІМЕННІ
І  ДІД  і  ДРУГ  і  всі,  хто  є  на  САЙТІ!

ПОДВІЙНА  КАВА  і  ЖУРБА  на  оці
ТА  ЩО  ТАНЦЮЄ  З  ВІТРОМ  до  пів  ночі,
НАЗАВЖДИ  ТВОЯ  ГОСТЯ  і  родина
разом  усі  ми  -  СЯЮЧА  ІСКРИНА.

Я  початкую  нині,  я  –  СВІТАНОК,
Земні  і  ЛІСОВІ,  чекайте  РАНОК
Плекаймо,  слово,  мову  і  свободу
Молімося  письмом  –  служім  народу.

Як  СЛЬОЗА  АНГЕЛА  у  серці  батьківщина
ЖУРАВКА    дорога  -  Свята  МАРІЯ,
ЖЕМЧУЖИНКА  любов  і  ОПТИМІСТКА
пронизують  слова  і  творять  дійство.

Та  найцінніше  в  слові  -  то  ЛЮДИНА,
Не  ГРОШИК,  не  СЛЬОЗА  і  не  провина,
І  МАЙСТЕР  СЛОВА  той,  хто  БЛАГОРОДНО
Вершить  ЛЮБОВ,  пишається  народом!

Шліфуймо  думку  -  з  нами  ЛІТЕРАТОР!
І  гармонуймо  славу,  волю  й  святість!
Будім  народ  -  ставаймо  МАЯКами!
За  УКРАЇНУ,  ПАТРІОТи!  Бог  із  нами!

У  БІЛУ  НІЧ  запалим  дружно  ВАТРУ,
ЗАБУТА  ЗІРОНЬКА  засіє  СРІБЛОМ  дим,
І  як  МЕТЕЛИКИ  злетяться  ДУМИ-думоньки,
І  кожен  з  нас  збагне:  Я  не  ОДИН.

Багато  нас  у  зорянім  намисті,
КНЯГИНЯ  МОВА  -  ДІВА  НЕЗЕМНА,
А  кожен  ЗВУК  для  ЛІРИКА  пророчий  -
Подячна  за  ЛЮБОВ  і  ДАР  життя.

ВЕСНА-ВЕСНЯНКА  надворі,  воркують  очі,
ЯСКРАВЕ  СОНЦЕ  угорі  і  ТИХИЙ  ДОЩ,
На  НЕБі  все:    ВЕСЕЛКА,  ГРІМ  і  СОНЦЕ,
А  ми  -  ОДНІ  ТАКІ  на  цілий  СВІТ.

Бо  ми  -  сузір"я  поетичне  УКРАЇНЦІВ
А  наші  псевдо  ніби  ВИШНІ  у  саду,
Ми  вишиваєм  ЛІТЕРАМИ  долю,
ВОНА  виблискує  як  ПОРЦЕЛЯНА  у  вінку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244942
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 24.12.2011


*ИРЕНА*

Я ЛЮБЛЮ

Я  люблю  запах  м’яти  духмяний,
Аромат  чарівних  матіол.
Я  люблю,  коли  поряд  коханий,
Його  вуст  і  очей  ореол.

Я  люблю,  коли  поряд  натхнення,
А  в  душі  –  почуття  і  весна.
В  снах  –  казкового  диво-оленя,
В  щасті  –  дотик  до  самого  дна.

Я  люблю  з  прохолодою  руки
І  гарячі  звабливі  вуста.
Я  люблю  літні  макові  луки
Й  коли  осінь  цвіте  золота.

Коли  в  травах  метеликів  сила,
Коли  бджілка  шепоче  джмелю:
«Я  з  тобою  безмежно  щаслива,
Я  люблю,  жу-жу-жу,  я  люблю…»

Я  люблю,  коли  рими  чарують
І  торкається  віршів  папір.
Я  люблю,  коли  голос  мій  чують,
Коли  щастя  засліплює  зір.

Коли  я  просто  вільна  й  щаслива,
Коли  мир  і  здорова  сім’я,
Коли  поряд  душа  незрадлива
Відчуває  те  ж  саме,  що  й  я.

Я  люблю  найзвабливіші  ласки,
Я  люблю  поцілунків  розмай.
Я  люблю,  коли  душі  без  маски
І  коли  почуття  –  через  край.

Я  люблю  шовковисті  долоні,
Коли  стан  -  в  твоїх  дужих  руках.
Коли  серце  в  щасливім  полоні,
Коли  присмак  жаги  у  думках.

Я  люблю,  коли  мрії  досяжні,
Поважаю  змістовні  вірші,
Почуття  щоб  –  взаємні  і  справжні  –
Розцвітали  на  клумбах  душі.

Я  люблю  афоризми  повчальні
І  дотепнії  жарти  люблю.
Я  люблю  напівтемряву  спальні,
Благородство  і  щирість  хвалю.

Я  люблю,  щоб  жевріли  надії,
Я  люблю  романтичні  пісні.
Я  люблю,  щоб  збувалися  мрії
І  з’являлося  бажане  в  сні.

Я  люблю  відчуття  насолоди,
Часто  в  згадках  гортаю  ті  дні,
Коли  пестило  лоно  природи,
Коли  ти  був  найближчим  мені.

Я  приємні  люблю  хвилювання
І  все  те,  що  Господь  нам  послав.
Я  люблю  поетичне  кохання,
Імена  з  славним  коренем  «слав»…

Я  люблю  подарунки  робити,
Я  люблю  гармонійне  злиття.
Я  щаслива,  що  вмію  любити!
Я  люблю  це  мінливе  життя.
                                             
 24.12.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302083
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням зболена душа…

Коханням  зболена  душа,
Та  все  ж  надії  не  втрачає.
Сполохається  як  пташа,
То  в  піднебессі  знов  літає.

І  скільки  б  не  судилось  їй,
Кохати,  а  тоді  страждати.
Прошепочу,  ти  не  посмій,
У  когось  щастя  забирати.

Коханням  світяться  зірки,
Й  моргають  нам  по  -  серед  ночі.
А  в  голові  одні  думки,
Заглянути  у  твої  очі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300652
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 24.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2011


Дощ

Лелеки в полі

Світлій  пам"яті  мами,
 Катерини  Семенівни,
 присвячую...


                                             1

Сльотавою  видалась  осінь...
Полощуть  холодні  дощі.
Побачити  б  неба  просинь  -
Обридли  благенькі  плащі.
І  гичок  холодні  долоні
Дражливо  торкаються  ніг.
Волосся  прилипло  до  скроні,
Ще  й  вітер  гуде,  як  на  гріх!
За  обрій  свинцево-сивий
Він  хмари  важкі  жене.
В  холодному  герці  злостиво
Зійшлося  небесне  й  земне.
А  в  полі  ж  зігрітися  ні́де  -
Стоїть  лише  лан  буряків
І  конче  потрібно  з  обіду
Упорати  дев"ять  рядків.
Упорати...  Легко  сказати!
Вручну  вже  несила  копать.
Тверді  мозолі  від  лопати
І  годі  від  по́друг  відстать.
А  спину  натруджену  ломить
І  липне  багно  до  чобіт.
І  руки,  і  ноги  судомить
Від  цих  бурякових  робіт.
Тягар  непосильної  праці
На  плечах  жіночих  повис.
Навряд  чи  в  столичнім  палаці
Її  пошанують  колись!
Бо  хто  співчуватиме  жінці,
Що  в  полі  копа  буряки
І  в  долею  міченій  гінці
Втрачає  найкращі  роки?
А  вдома  ще  ж  дітки  чекають,
За  мамою  скучили  всі.
Турботи  і  ласки  шукають,
Та  клопіт  і  тут  напосів!
Худобу  попорати  треба,
Вечерю  сім"ї  зготувать,
Хоч  дві  лише  рученьки  в  тебе
І  завтра  зарані  вставать...
Ще  небо  й  на  світ  не  зоріло,
Блукають  окрайці  пітьми.
Злітають  угору  несміло
Із  коминів  білі  дими.
Нема  від  роботи  спочинку!
Який  це  здола  богатир?
Он,  знову  в  причілкову  шибку
Б"є  пужалном  злий  бригадир.
І  знову  робота  в  полі,
Без  продиху,  день  при  дні.
І  думка  зрина  мимоволі:
Чи  ж  вироблю  я  трудодні?

                               2

"Неждано"  зима  завітала
З  морозом  і  снігом  до  нас.
Колгоспниць  у  полі  застала,
Що  клали  кагати  якраз.
А  ще  ж  кукурудзу  збирати
Жіночим  рукам,  як  завжди.
За  що  їх,  о,  Боже,  карати?
Прокляття  своє  відведи!
нехай  хоч  узимку  спочинуть,
Відчують,  що  й  празники  є,
Різдво  і  Маланку  зустрінуть,
Згадають  дівоцтво  своє.
Обскубаний  день  зимовий  -
Вже  й  сутінки  стали  в  куток.
Розважлива  тиха  розмова
Снується,  мов  пряжі  моток...
А  віхола,  знай,  шаленіє,
У  щілину  хижо  свистить,
Та  з  печі  вогонь  паленіє  -
Від  холоду  він  захистить.
А  вранці,  дивися,  знову
Під  вікна  замети  лежать
І  треба  доїти  корову,
До  школи  дітей  споряджать.

                             3

Відгига...  Вже  ка́піж  надворі,
Охота  тепла  скуштувать!
Гукають  уже  до  комори  -
Насіння  в  посів  готувать.
Весна,  розгортаючи  крила,
Геть  залишки  снігу  змела.
Живому  дорогу  відкрила
І  знову  земля  розцвіла!
Робота  і  в  полі  і  вдома,
І  день  пролітає,  як  мить.
І  перша  весняна  втома,
І  грім  молоденький  гримить...
У  мареві  дня  проглядають
Зелені  врунисті  рядки.
Це  знову  політниць  чекають  -
Цукрові  ростуть  буряки.
Їх  спершу  сполоти  треба
І  вдруге  сапою  пройти.
До  обрію  чисте  небо
І  сонце  взялося  пекти.
А  спрагу  відчуєш  швидко,
Як  піт  на  пошерхлих  губах.
Ніде  водовоза  не  видко,
Лиш  жайвір  співає  в  степах...
До  вечора  ще  так  далеко  -
Спочити  б,  та  ні́коли  все.
Біліють,  неначе  лелеки,
Що  в  полі  їх  вітер  пасе!
Додому  надвечір  вертають,
Ще  й  пісню  затягне  котрась!
І  втома,  і  спрага  минають,
Луна  по  ярах  розтеклась.
Похвалять  чиюсь  обнову,
Усмішка  лице  заснує,
А  потім  замовкнуть  і  знову  
Обдумують  кожна  своє...

                               4

А  літо  вже  майже  в  зеніті  -
Жита  половіють...  Жнива...
Відомо  у  всьому  світі,
Що  хліб  -  усьому  голова!
А  жати  серпом  і  в"язати,
І  в  копи  складати  снопи  -
Робота  тяжка,  що  й  казати,
Тут  серп,  ніби  родич  сапи!
І  крутять  жінки  перевесла
І  в"яжуть,  що  сніп  аж  гуде!
До  вечора  трудяться  чесно,
Допоки  й  роса  не  впаде.
А  потім  гуде  молотарка,
Пилюка  від  збіжжя  стовпом.
І  дружня  розмова,  і  сварка,
І  місяць  на  небі  ...  серпом.
Тим  часом  пройшли  обжинки
Під  гомін  підпилих  дядьків.
І  знову  над  долею  жінки
Громадився  лан  буряків...
Отут  би  й  поставити  крапку,
Та  якось  не  сміє  рука.
А  хочеться,  скинувши  шапку,
Доземно  вклонитись  жінкам!
За  їхню  жертовну  долю,
За  вірність  своєму  селу,
За  молодість,  віддану  полю,
За  тиху  терплячість  незлу.
І  все  ж,  без  лукавинки  в  слові,
Як  предківський  звичай  велів,
Спасибі  кажу  своїй  долі,
Що  виріс  я  в  тому  селі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298424
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011


Анна Кириленко

Ніч спіймала меня босу…

Ніч  спіймала  мене  босу,
І  холодна  і  розлючена.
Снів  чекати  ,мабуть,  досить
Оченятами  колючими.

Знов  мене  дратує  темінь  -  
То  їй  страшно,  то  їй  лоскотно...
А  мені  б  її  проблеми  
Із  думками  недорослими.

Розриває  тишу  спалах,
Дим  у  горлі  гірко  колеться.
Ще  годину  ми  не  спали.
...Ніч  ридала  на  околицях.

                                                                                                                                                                                 16.12.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229294
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 05.12.2011


Анна Кириленко

Не треба спогади руками

Хотось  ззаду  дихає  в  волосся
Мені  ж  так  терба  далі  йти.
Я  озираюсь.  Ні,  здалося...
Іду,  не  спалюю  мости.

Перечіпляюся  думками.
Зламала  ніготь,  не  щастить.
Не  треба  спогади  руками,
Воно  мені  іще  болить.

Та  заспокоююсь  надвечір.
Відповідаю  на  листи.
А  хтось  мої  цілує  плечі,
Я  озираюсь...Ні,  не  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280124
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 05.12.2011


Дощ

Сільські новини

Ви  чули  вже?  Невже  не  чули?!  -
Аж  захлиналося  село!
От  молодиці!  Так  утнули!
Давно  такого  не  було...
Бувало,  лаялись  за  межу,
За  капость  курячу  якусь.
Бувало,  хтось  когось  підстежив,
Та  й  "насолив"  за  щось  комусь.
Бувало  всяк,  проте  такого,
Кажу  вам,  зроду  я  не  чув.
Та  ми  судить  не  будем  строго,
Лиш  посміємось  досхочу...
А  починалось  все  буденно,
Біля  крамнички,  на  тічку,
Де  найзавзятіші  щоденно
Давали  волю  язику.
Отак  було  і  цього  разу  -
Снувались  плітки,  балачки:
Хтось  виливав  свою  образу,
Хтось  ображався,  навпаки.
Коли  це  стали  до  розмови  
Дві  молодиці.  Ще  в  соку!
І  повели  за  словом  слово
Свою  полеміку  дзвінку!
У  них  обох  сини  в  столиці
Ще  й  неабиякі  чини!  
Номенклатурні  одиниці,
У  дружбі  з  владою  вони.
Проте  (у  тім  і  заковика),
Поміж  собою  в  них  -  розбра́т.
Той  -  комуніст,  цабе  велике,
А  цей  -  затятий  демократ!
От  матері  й  засперечались:
У  кого  з  названих  синів
Ще  риси  людяні  зостались,
Хто  ще  не  зовсім  запанів!
І  тут  не  в  титлах  -  пан,  товариш  -
Ховалась  вистраждана  суть.
Обидві  вмить  налаштувались  
По  саме  нікуди  копнуть.
Серйозна  зріла  перепалка,
А  не  якесь  там  абищо́!
Було  за  що  срамить  Одарку,
Та  й  Варку  теж  було  за  що...
Тож  люди  з  подивом  дізнались,
Що  їх  статечні  земляки
Чинів  та  почестей  дістались  
Не  без  чиєїсь  там  "руки".
Що  комуняка  той  безродний  
В  чужому  порався  саду,
Та  ще  й  під  клунею  природну
Справляв,  безсовісний,  нужду!
Зате  той  вискочка  зухвалий,
Прищикуватий  демократ,
В  штанці  мочився,  теж,  бувало,
І  в  нього  є  в  Канаді  сват!
Однак  словесних  аргументів
Замало  для  палких  натур,
Тож,  не  ждучи  аплодисментів,
Зійшлись  вони  на  другий  тур.
Одна  з  них  ситцеву  спідницю
Собі  на  спину  тільки  -  блись!
І  супротивниці  -  сідницю:
На,  розпроклята,  подивись!
У  тої  щелепа  одвисла,
Та  в  руки  враз  себе  взяла,
Від  злості  знову  зуби  стисла  
І...  теж  спідницю  підняла!
Понадривали  очевидці  
Свої  насміяні  боки,
Коли  гарячі  молодиці
Уздріли:  йдуть  чоловіки!
Все  інше  зовсім  не  цікаво...
Скажу  лиш  тільки,  що  дядьки
Удвох  знайшли  на  них  управу,
Та  й  помирили  залюбки.
Хоч  довго  ще  сміялись  люди...
А  що?  Сміятися  -  не  гріх,
Коли  той  сміх  на  користь  буде
І  одзоветься  в  нас  усіх.

1997  р.  По  гарячих  слідах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297979
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011


Лариса Омельченко

Портрет жінки так званої «легкої» поведінки

(в  інтер'єрі  її  власної  кухні)

Захватана  –  не  вчора  придбана  –  сковорідка;
На  ній  смажать  невигадливі  страви,
Так,  аби  перебити  голод,  
Або  ж  готують  зразки  
Екзотичної  кухні,
Але  то  –  нечасто…
А  сковорідка  в  себе  всотує
Усі  «поживні»  речовини  –
Залишки  нераціонального  
Харчування,
І  думає,  що  з  їх  допомогою  
Ніколи  не  заржавіє.
Частково  воно  так  і  буде:
Коли  її,  стару  й  почорнілу,
Навіть  не  викинуть,  а  
Просто  забудуть  викинути,
Випадковий  сонячний  зайчик
Таки  віддзеркалиться  на
Одному  квадратному  сантиметрі
Пустого  дна  сковорідки.
Та  й  то  виявиться,
Що  те  місце  –  всього  лише
Приємний  брак,
Допущений  при  виготовленні…

                                                                                             1991р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294276
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 03.12.2011


Лариса Омельченко

Поетка і художник

Дівчина,  змалечку  мамою  кохана,
Жалілась  нам    на  одвічну    проблему:
Скільки  вже  можна  стикатися  з  «лохами»?!
Де  вони  повзають  –  ті,  що  з  «богеми»?!

Евакуйовані  всі  –  ешелонами,
Їдуть  на  Захід…  чи  Схід  –  лиш  подалі!..
Велопробігами  та  перегонами  –
Так  захопились,  аж  гублять  педалі!

…Якось  зустрілася,  «пофестивалила»:
Декламувала,  аж  провід    урвався!
Він    портретист    –  йому  й  сотні  замало:
«Криза    ж  навколо  –  в  ціні  я  піднявся!»

Переплатила  йому  для  надійності…
Все  до  найменшого  розрахувала:
Будуть  дзвінки,  подаровані  вічності,
Гамірні    ба-га-то-люд-ні    вокзали…

Квіти,  шампанське,  ще  й  пудра  для  мозку,
Гарні    слова,  алкогольні  коктейлі…
Разом  поїдуть  на  море  Азовське
(Та  імовірніше  –  до  Коктебелю)…

Він  на  коліно,  цікаво,  ставатиме
(Вік  же  солідний  –  то,  може,  й  не  варто?),
Коли  заміжжя  їй  пропонуватиме    –
Довгу  дистанцію  з  ніжного  старту…

Той  підтягнув  живота  обважнілого,
Ще  й  колупнув…  учорашнє  у  роті…
Відзвітував  телефоном  покірливо,
Що  він  запізниться,  бо  -  на  роботі…

Жінка  законна  у  слухавку  гикнула,
Що  означало  «на  ранок  вертайся»…
«Муза»  принади  за  столиком  випнула:
Хай    же  оцінить  перестарок  -«Тайсон»!

…Крим  у  багатій  уяві  рябіє
(що  те  Азовське  –  забава  для  діток!).
Ну,  а  в  художника  –  скромні  надії:
Може,  минеться…  без  радикуліту?

…Сталося  все    не  в  зірковім  готелі,
А  у  майстерні  –  мов  справжня  робота!
Він    зекономив  на  тім  Коктебелі
(пудрити  мізки  –  і  то  неохота!).

Все  було  чесно:  коктейль  -  з  самогоном,
Купа  ідей    для  панно  і  для  фресок…
Вранці  чекає  дружина  законна  –
Їдуть  же  разом  вони  до  Одеси…

                                                                                                                       8-10.08.2010.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297567
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011


Исаак

Эх! Взять себя бы на поруки…

Эх!  Взять  себя  бы  на  поруки,  
чтоб  избежать  суда  людского.
Стишками  балуюсь  по-русски,  
не  зная  языка  другого.

Живу  в  стране  я  иудейской  
уже  немало,  право-слово,  
не  то  что  мыслить,  а  житейской  
я  фразы  не  скажу  толково.

Всё,  что  я  знаю,  на  смех  курам.
Зазря  ходил  я  по  ульпанам  –  
три  слова  ляпну,  может,  сдуру  
таким  же,  как  и  я,  профанам.

Борюсь  с  собой,  не  побеждая  
патологическую  глупость.
Себя  ругаю,  осуждая  
за  лень,  рождающую  тупость.

Но  толку  мало,  и  бездарно  
перед  ивритом  отступаю.
Позор!  На  уровне  базарном  
я  всё  ещё  язык  ломаю.

Язык  еврейского  народа,  
чьим  представителем  считаюсь.
Такая  вот  моя  порода:  
лишь  только  делаю,  что  каюсь.

А  вот,  чтоб  смочь  себя  взять  в  руки,  
я  –  не  мужик,  уж  извините.
Стишками  балуюсь  по-русски,  
но  дурень  дурнем  я  в  иврите.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296131
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 03.12.2011


Исаак

Из экспромтов № 97

*
Заценил?  Конечно,  заценил!
Заценил,  конечно,  не  для  вида!
И,  конечно,  как  в  запое  пил  
не  увядшее  твоё  либидо.
*
Диетологам  назло  жарим  шашлыки,  
и  уху  мы  варим  прямо  у  реки.  
Заедаем  салом  чудный  самогон.
Глупости  нам  слушать  просто  не  резон!

*  
Ах,  сентябрь!  –  сентябрь  убийца!
Не  одно  ты  убил  уже  лето.
Хоть  имеешь  ты  разные  лица  
и  уходишь  порой  от  ответа,  
но  вот  этим  стихом  обвиняем
всё  же  перед  судом  ты  предстанешь!  
И  осеннем  своим  урожаем  
не  откупишься!  Это  ты  знаешь?!  

*
«  Пусть  всегда  ей  снится  самое  красивое.  
Мир  без  озлобления.  До  сих  пор  невиданный».
В  жизни  пусть  ей  встретится  самое  счастливое,  
люди  с  добрым  сердцем,  а  не  злые  идолы!

*
Не  было  у  нас  в  Союзе  секса!
Но  зато  всегда  была  работа,  
поиски  не  смысла,  хоть  бы  текста,  
и  о  пропитании  забота.

Но  случались  и  стога  и  пашни,  
где  не  секс  –  любовь  осуществляли,  
а  порой  помельче  –  просто  шашни,  
а  о  сексе  ничего  не  знали.

Потому  бываем  простаками.
Эта  ситуация  знакома.
И  всего  не  выразить  стихами,  
но  любой  такой  урок,  как  кома.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297570
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011


Руслана Сапронова

ХТО СКАЗАВ.

Хто  сказав,що  це  була  любов?
 Не  любов-жага  нового  тіла.
 Що  з  того,що  закипіла  кров?
 Серце  тебе  зовсім  не  хотіло.

 Розум  геть  прогнав  дурні  думки
 І  прийшла  гармонія  і  згода.
 Хоч  ручай  життя  вже  не  стрімкий,
 Та  миліш  його  погідна  врода.

 Хто  сказав,що  це  була  любов?
 Хто  сказав,що  почуття  навічно?
 То  чому  душа  у  вирій  рветься  знов,
 А  тебе  вважає  тогорічним?
21,02,2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297563
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011


Дощ

Орбітами доль

Одна  ласкава  посмішка  на  світі
Ламає  в  душах  мури  кам"яні.
І  вже  думки  гартуються  амбітні,
Ясніють  очі,  строгі  та  сумні.
Красива  суть  закопаних  ілюзій
Існує  тільки  в  намірах  благих.
Від  ворогів  до  незрадливих  друзів  -
Ніхто  не  має  користі  від  них.
Інтрига  літ,  прожитих  без  інтиму,
Підносить  нам  таку  собі  свиню.
Авжеж  буває,  що  вогонь  без  диму,  
Та  не  буває  диму  без  вогню!
Легких  шляхів  шукати  все  ж  не  варто  -
Аж  надто  сил  багато  йде  на  те.
Ймовірно,  легше  вихилити  кварту
За  почуття,  одвічне  і  святе.
Пізнати  біль  немислимо...  без  болю  -
Остання  крапля  завжди  допіка,
Коли  злостивці  хтивою  юрбою
Ласкаво  так  готують  копняка!
Орбіти  доль  у  леті  перетнулись,
На  зламі  літ,  важких,  до  гіркоти.
Одні  до  інших  очі  усміхнулись,
Можливо,  щоб  до  злагоди  дійти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297153
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011


Halyna*

Як заклик

Напевно,  світ  вже  зовсім  знавіснів
В  шаленості  свого  круговороту.
І  кожен  день,  то  день,  як  на  війні,
Де  світле  «за»  вбиває  чорне  «проти».

І  мрії  мруть,  як  скошена  трава,
Слізьми  зайшовся  шурхіт  падолисту.  
Усе  життя  ми  ділимо  на  два:
Що  було  «до»,  і  що  буд́е  «опісля».

А  там,  диви,  і  виходу  нема,
І  знов  крутись  у  плесі  швидкоплиннім,
Всміхаючись  крізь  сльози,  й  надарма
Плазуючи  на  стовчених  колінах.

Чи  то  й  усе,  що  маємо  –  плисти
Без  спину  за  німою  течією,
І  ставити  промовисті  хрести
На  інших  по  дорозі  за  трофеєм?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275808
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 27.11.2011


Дощ

Відвідини

Моринці!  Одеська  залізниця.
Полустанок  в  лоні  лісосмуг.
Вже  мені  в  вагоні  не  сидиться,
Спрагло  роззираюся  навкруг.
Ще  в  дитинстві,  пасучи  корову,
До  "чавунки"  з  друзями  ходив.
На  зорі  і  в  сутінь  вечорову
Чув,  як  тишу  будять  поїзди.
Гуркотіли  мимо  паровози,
Дим  густий  низався  на  гілля.
Дивний  сплав  поезії  і  прози  -
Аж  стогнала  в  захваті  земля!
Сивий  сум  Козацької  могили
Знов  щемкі  пробуджує  думки:
Це  сюди  ми  з  мамою  ходили
Проривать  цукрові  буряки!
Господи!  З  яких  далеких  далей
Я  сюди  душею  повертав.
До  найменших  спогадів  -деталей
Світ  оцей  в  собі  запам"ятав.
Безкінечно,  невимовно  скучив
В  гамірливій  круговерті  днів
За  стежками  в  соняхах  квітучих,
Між  густих,  вусатих  ячменів.
Ось,  нарешті,  на  горбочку  хата
Самотою  журиться  в  саду.
Радосте  моя!  Не  спочивати  -
Сповідатись  я  до  тебе  йду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296102
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011


Fragola

Відчуваєш?. .

Півсонця  віддзеркалилось  в  калюжі.
Її  розбили  шпильки.
Чи  ти  не  розумієш,  що  байдужий?
Любов  пішла  навшпиньки.
Чарівний  синє-сонячний  малюнок
Що  був,  та  весь  полинув.
Чи  ти  не  відчуваєш,  що  цілунок
Із  присмаком  полину?...
             Липень  2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225800
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 25.11.2011


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я щаслива…

Я  щаслива,  підростають  діти,
Я  живу  на  прекрасній  Землі.
Рясно  в  лузі  біліють  вже  квіти,
Шлють  привіт  пелюстками  мені.

Я  щаслива,  хоч  болю  зазнала,
Так  боролась  за  власне  життя.
Кілька  раз  у  житті  помирала  -
Віра  в  Бога  мене  вберегла.

І  Господь  заступився  за  мене,
Дарував  мені  друге  життя.
Враз  з'явилося  знову    натхнення
І  для  віршів  з'явились  слова...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295846
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011


Окрилена

Монолог (озвучене)

Яке  блаженство  думати  про  Вас!
Крізь  шпарку  світлом  розбивати  темінь,
відлуння  пальців  у  солодкім  щемі  
пускати  на  вуста  у  ніжний  вальс...

Даруйте  за  сміливий  монолог,
без  права  на  перерву  і  питання,
тонкої  нитки  довгого  зізнання  
і  ділення  тривожності  на  двох.

Я  не  гадала,  що  все  буде  так  -
два  погляди  урізнобІч  медалі,
ви  віддалялися  все  далі  й  далі,
а  я  назустріч  вітру  і  навзнак.

Яке  блаженство  думати,  що  Ви
так  розпогодилися  попри  осінь...
Та  повернулися  спиною,  і  я    досі
читаю    нерозбірливі  шрифти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 25.11.2011


Дощ

Мертвий хутір

Сюди  колись  вела  дорога
Між  пірамідами  тополь,
А  нині  тут  журба  розлога
В  скорботнім  сповіданні  доль...
До  мертвих  хат  стовпи  бетонні
Несуть  знеструмлені  дроти.
Ще  зяють  там  хрести  віконні,
Як  більма,  в  смутку  самоти.
Сплелись  докупи  на  дворищах
Чортополох  і  кропива...
Порожній  сутінок  горища,
Як  звір,  пащеку  відкрива.
З-під  печі,  сторожко  -нечутно,
Лисиця  вибігла  руда.
Тут  лисенят  своїх  попутно
Вона  дбайливо  догляда.
А  сад,  за  хатою,  у  лісі,
Роняє  яблука  тверді.
Аж  зуб  оскомливо  скривився
На  здичавілому  плоді.
Тут  не  одне  життя  буяло
В  гарячих  буднях  трудових
І  смерть  тут  часто  гостювала,
Немов  своя,  серед  живих.
Коли  ж  останній  хуторянин
Пішов  у  засвіти  навік,
Він  звичний  простір  картопляний
На  пустку  знехотя  прирік.
І  не  його  вина  пекуча
У  тім,  що  стало  все,  як  є.
Його  в  житті  цей  світ  замучив,  
Ще  й  після  смерті  дістає...
Бо  довелось  біду  примірять
І  лиха  вихилити  ківш.
Той  мертвий  хутір  вже  не  вірить,
Що  жити  стало  веселіш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295835
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 25.11.2011


Небайдужа пофігістка

бажаю…

Хочу  кохати  не  за  красу  та  розум,
Хоч  як  це  банально  може  звучати.
Хочу  кохати,як  люблю  росу  та  грози,
В  яких  можна  сховатися  і  просто  мовчати.

Хочу  любити  за  щось  просте,
За  гру  на  гітарі  чи  схожість  у  вподобаннях.
За  сухий  кактус,що  в  кімнаті    росте.
За  не  дуже  часте,  але  все  ж  прибирання.

Бажаю  кохати  просто  за  очі,
За  задушливі  обійми,коли  трохи  важко.
За  повідомлення  о  третій  ночі.
За  «пробач»  через  не  подаровані  колись  ромашки.

Але  як  завжди  кохаю  без  причини,
Насправді  саме  так  найважче  кохати,
Коли  ніхто  не  зачаровує  очима,
А  дрібниці  –  це  те,що  найважче  зруйнувати…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275659
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 25.11.2011


Віталій Назарук

Про вірші

Про  вірш,  який  не  зачіпає  душу,
Хоча  написаний  був  від  душі,
Коментарі  я  вислухати  мушу,
Бо  в  мене  різні  пишуться  вірші.

Як  хочеться  писати,  щоб  бриніли
Сердечні  струни,  полились  пісні,
Щоби  слова  із  віршів  нас  зігріли
І    стоголоссям    линули    у  сні.

І  Вас  прошу,  мої  колеги  –  друзі,
Ви  ж  гори  перевернете,  як  треба…
Хай  рими  ляжуть,  як  трава  на  лузі
І  Вам  сіяє  тільки  чисте  небо.

Прошу,  нехай  у  кожному  вірші,
Залишиться  частиночка  із  серця
І  заспівають  вірші  у  душі,
І    потечуть,  немов  вода  з  джерельця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295068
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 23.11.2011


Віталій Назарук

Коні на волі

Табун  коней,  яка  краса,
Яка  чудова  грація  коняча,
На  волі,  з-під  копит  –  роса
Виблискує  рубінами  неначе.

Спокійний  поступ  –  шия-тятива,
Пасуться  коні,  роблять  крок  за  кроком,
Легкий  туман  їм  спини  покрива,
Трава  духмянить  незабутнім  соком.

А  цей  ось,  красень,  ніби  вартовий,
Вслухається,  вдивляється  у  простір,
Щоби  табун  не  турбував  чужий
І  щоб  зненацька  не  з’явились  гості.

Ви  лиш  погляньте  на  таку  красу,
Вони  щасливі  і  радіють  долі,
З  трави  збивають  ранішню  росу,
Вони  пасуться  і  вони  на  волі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295356
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011


Олекса Терен

Пісня про любу, цвітучу Україну.

Цей  цикл,  данина  пам’яті  моєму  батькові    Буй  Івану  Гавриловичу,  який  в  юному  віці  був  насильно  разом  з  іншими  вивезений  по  “  вербовці  ”  в  Німеччину    з  с.  Янчинці  ,  Деражнянського  р-ну,    Кам’янець-Подільської  обл.,(тепер  Хмельницької)  Україна.  
                               Так  написано  в  Альбомі,  який  розпочато  18  квітня  1943  р.  в  м.  Саарбріккен    в  Німеччині  на  границі  з  Францією.  В  цьому  Альбомі  записані  вірші,  пісні    молодих  Остарбайтерів  з  Поділля.    Їхня  туга  за  рідним  домом,  за  Україною  (  не  СРСР  ).  В  віршах  описано  їхні    поневіряння  в  лагерях  на  чужині,  дорога  до  Німеччини  і  сум  за  домом.  Цей  Альбом  був  дуже  дорогий  моєму  батькові,  адже  зберігаючи  його  там  можна  було  попасти  з  лагера  в  концлагер.  Та  батько  провіз  його  через  всі  границі  вертаючись  додому  і  зберіг.  Хоча  й  за  Радянського  Союзу  за  такі  вірші  могли  посадити  до  буцегарні  на  довго.  Тепер  Альбом  зберігаю  я.  
                               Вірші  вписані  різними  почерками,  може  не  дуже  рифмуються,  але  я  не  поміняю  ні  однієї    букви,  ні  однієї  коми  цих  вистражданих  віршів,  які  мають  право  на  те  ,  щоб  бути  почутими  нащадками  в  вільній  Україні,  яку  вони  любили  понад  усе.


Пісня
про  любу,  цвітучу  Україну.

На    ставу  ставочку  плавають  качата,
Ой  виходять  замуж  молоді  дівчата,
Ой  виходять  замуж  в  такі  тяжкі  рочки
Ой,  як  їм  здається  як  плетуть  віночки.
Як  плетуть  віночки  і  музики  грають
В  далекій  Росії  з  окопів  стріляють  і  снаряди  рвуться
Брати  кров  проливають,  сестри  віддаються.
Котрі  хлопці  вдома,  як  мак  процвітають,
А  котрі  на  фронті    з  голоду  вмирають.
Як  нам  Бог  дасть  війна  закінчиться,
Війна  закінчиться  вожді  помиряться
Хлопці  поприходять,  листи  поприносять,
Листи  поприносять  з  чорними  хрестами.
Котрі  хлопці  живі  додому  приходять,
А  котрих  немає  ,  в  землі  спочивають.
Жінки  та  дівчата  сльози  проливають
У  неділю  рано    о  восьмій  годині
Приїхали  німці  на  новій  машині
Розбили  Україну  на  дві  половині.
Першу  половину    то  забрали  німці,
Другу  половину  забрали  руминці.
Чи  ви  хлопці  спали,  чи  ви  в  карти  грали,
Що  ви  Україну  без  бою  віддали  ?
Ой  ми  не  спали  і  в  карти  не  грали
Но  ми  Україну  без  бою  віддали.
Наші  командири  пили  та  гуляли
Цвітучу  Україну  без  бою  віддали.
Україно  люба,  Україно  мила
Багато  ти  дівчат  без  хлопців  лишила.
Україно  люба,  Україно  мила
Багато  ти  жінок  без  мужів  лишила.
Україно  люба,  Україно  мила
Багато  ти  дітей  посиротила.

19-ХІІ-43      город  Саарбріккен.              Х.Г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294206
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011


Квітка Надії

Самотністю наповнилась душа

Я  з  тих,  що  завжди  самотні  
у  натовпі,  що  сміється…  
Т.Роса  


Кімната  –  наче  осередок  смутку,  
Безмовний  свідок,  до  якого  звик…  
Так  наступає  на  горлянку  тиша  
І  тисне  стін  моїх  нечутний  крик.  

Я  задихаюсь  в  стінах,  мов  у  клітці,  
Ми  все  життя  у  хатах  сидимо,  
І  тихо  заздримо  сусідці,  
На  диску  перемотуєм  кіно.  

А  десь  погасла  синя  зірка,  
Цвіркун  в  гаю  заснув.  Трава.  
І  в  серці  помирають  знову  
Не  сказані  комусь  слова...  

Згоріле  сонце  випиває  вечір,  
Самотністю  наповнилась  душа,  
І  може,  зараз  зовсім  недоречно  
Мовчу  до  тебе  римою  вірша…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256583
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 17.11.2011


Віталій Назарук

НЕ

Не  мучте  мене  –  благаю!
Живу  на  землі,  як  хочу,
Потраплю  чи  ні  до  раю,
Бо  ж  горя  напивсь  досхочу.

Не  плюйте  мені  у  душу!
Закони  не  всі  для  мене.
Та  жити  за  ними  мушу,
Життя  ж  бо  якесь  шалене.

Не  кидайте  в  мене  камінь!
Нікому    зла  не  бажаю  
І  хочу  лише  мій  промінь,
Хай  іншим  в  дорозі  сяє.

Не  сійте  нікому  злості,
З  любов’ю  живіть  на  світі,
Бо  ми  на  землі  цій  гості,
Радійте  життю,  як  миті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293838
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011


Мазур Наталя

*#Чи я люблю тебе…

Чи  я  люблю  тебе,  чи  ні...
Навіщо  ставиш  запитання?
Слова  навіщо  про  кохання,
Коли  летять  за  днями  дні
Й  затоплюють  всі  береги
Мого  єства,  мого  чекання.
Тужливі  ночі,  і  світання,
І  спрагнені  уста  жаги.
Жаги  цілунків  ураган,
Жаги  обіймів  до  нестями,
Коли  підносить  почуттями
І  вивергає,  як  вулкан
Всю  пристрасть,  що  в  мені  живе,
Що  десь  захована  у  серці,
В  шаленому,  нічному  герці,
Що  плоть  мою,  як  греблю  рве.
Звільняючи  себе  із  пут,
Мов  підіймаючись  у  небо,
Я  стрімко  падаю  до  тебе,
Бо  небо  із  тобою  тут.


17.11.2011р.                            11:30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293861
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011


Віталій Назарук

До яблуневого Спаса

Достигли  яблука  у  літньому  садку,
Грушками  застелився  другий    Спас,
Їх  завжди  сушать    лише  в  холодку,
На  зиму  сушать,    просто    про  запас.

І  кожне  яблуко  із  свіжого  врожаю,
Магічну  має  силу,    стимул  жити…
З  дерев  до  Спаса  яблук  не  зриваю,
Їх  необхідно  в  церкві  освятити.

А  прийде    Спас  і  яблука  червоні,
Які  до  церкви    нестиму  святити,
Укриють    щедро  яблуневі  крона
І  довгі  роки    будуть    ще  родити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275565
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 16.11.2011


Мазур Наталя

*#О! Що то буде…

О!  Що  то  буде  за  приємний  день,
Де  дві  самотності  зустрінуться  очима,
Залишать  все  минуле  за  плечима,
І  житимуть  теперішнім  лишень.

О!  Що  то  буде  за  щаслива  мить...
Твоя  рука  торкнеться  до  зап'ястя,
В  моєму  тілі  розіллється  щастя,
Та  музикою  в  серці  зазвучить.

О!  Що  то  буде  за  шалена  ніч!
Всі  зорі,  хоч  досвідчені  в  коханні,
Лиш  спрагло  споглядатимуть  в  мовчанні
За  диким  полум'ям  з  глибин  сторіч.

02.09.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278490
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 15.11.2011


Зоряна Ніч

Буває й так

Буває  й  так,  що  просто  не  співпали
Два  розуми,  два  тіла,  дві  душі
Буває  й  так,  що  вже  чужими  стали
Ті  обрані,  яким  писала  ти  вірші

Буває  й  так,  що  змучена  свідомість
Напившись  яду  із  буденних  фраз
Благає  світ  й  життя  про  випадковість
Й  себе  саму  благає  в  сотий  раз

Буває  й  так,  що  усмішки  відсутність
Це  вірний  знак  неправильності  дій
Меланхолія,  награна  розкутість-
Сигнал  пустих  поламаних  надій

Буває  й  так,  що  просто  не  сприймаєш
І  не  приймаєш  те,  що  бачиш  ти
І  дуже  важко  та  все  ж  відпускаєш
Бо  вже  набридло  просто  поруч  йти

Буває  й  так,  що  втрачена  можливість
Дрібний  момент,  неправильний  рядок
І  награна  набридлива  мрійливість
Вже  неважливі...Втрачено  зв'язок

Буває  й  так,  що  слухаєш  й  не  чуєш
Відкривши  очі  бачиш  щось  нове
І  у  блокноті  поспіхом  малюєш
Щось  непочате,  світле  і  живе

Буває  й  так,  що  скромно  залишаєш
Стираєш  з  серця  і  з  думок  сліди
І  робиш  крок,  та  ще  куди  не  знаєш
Бо  твоя  ціль  на  даний  час  -  це  йти

Буває  й  так,  як  у  житті  буває
Було  у  когось,  може  було  й  в  тих
Хто  зараз  разом  в  ліжку  спочиває
Після  розмов  буденних  і  пустих

Буває  й  так,  що  просто  зупинились
Біля  недійсних  і  наївних  мрій
І  так  буває,що  не  ті  зустрілись
На  перехресті  непростих  подій

Буває  й  так,  а  чи  могло  інакше?
Коли  в  думках  лиш  сумніви  одні
Коли  в  думках  дзвенить  "життя  покаже"
І  боротьба  постійних  "так"  і  "ні"

Буває  й  так,  що  просто  не  співпали
Два  розуми,  два  тіла,  дві  душі
Буває  й  так,  та  ми  цього  не  знали
Допоки  спини  не  царапали  ножі

Буває  й  так,  що  вже  нема  бажання
Вертати  час,  що  зник  у  забутті
Оптимістично  скажу  на  прощання:  
"Зустрінемось  в  наступному  житті!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191046
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 15.11.2011


Квітка Надії

Немає людей некрасивих!

Немає  людей  некрасивих!  
Кожна  людина  -  прекрасна!  
Нас  стільки  усіх  особливих  
Світів  чарівно-красивих!  

У  когось  волосся  довге,  
Морською  хвилею  в’ється,  
У  короткому  –  сонячний,  
Маленький  зайчик  сміється.  

У  когось  очі  блакитні  
Як  вранішнє  небо  Ясне,  
Є  й  очі  карі  привітні,  
По-своєму  милі  й  прекрасні.  

Великий  зріст  вам  сприяє  
Буть  ближчим  до  зірок,  
Маленький  –  значить  компактний,  
Подібний  до  пташок.  

Та  навіть  горбинка  на  носі  
У  когось  своя,  унікальна,  
Хіба  не  зрозуміли  й  досі?  
Людина  –  вона  ж  не  дзеркальна.  

Стандартів  зніміть  окуляри,  
Ми  ж  всі  не  барбі  й  не  кени,  
Не  лялькові  ми  екземпляри,  
Є  люди  –  не  манекени.  

І  той  помилиться  звісно,  
Хто  міряє  нашу  вроду,  
Немає  людей  некрасивих  
В  українського  народу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252177
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 15.11.2011


Квітка Надії

Гімн собі самому

Спіткнутись,  впасти…більше  не  вставати?  
Зневіритись,  забути  хто  ж  ти  в  цьому  світі  є?  
Всі  помилки  немов  в  гербарій  назбирати  
Допоки  ще  годинник  мій  о  пів  на  шосту  б’є.  

Ну  а  о  сьомій  просто  гордо  встати,  
Скинути  весь  мотлох  болю  на  сміття  
Й  собі  самому  тихо  проказати:  
«Я  сильний.  Зможу,  бо  люблю  життя.»  

Зцілити  зранену,  роздерту  душу…  
Геть  негаразди!  Час  пробив  вже  сьому!  
Я  сподіваюсь…ні!  Я  просто  мушу  
Знов  полюбить  цей  світ  й  себе  у  ньому!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269557
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 15.11.2011


Анатолійович

Высший балл .

Давно  -  во  времена  Советского  Союза
в  одном  из  вузов  киевских  произошёл  курьёз.
Экзамен  сдать  -  огромная  обуза!
Там  знаний  требовали  не  шутя  -  всерьёз!
       Студент  из  Африки,  волнуясь,  отвечает.
Название  предмета  -  "Виды    смежные  искусств".
Профессор  спрашивает  -  что  же  негр  знает
про  творчество,  которым  славен  был  Союз...
         "Извэстный  на  вэсь  мир  поэт  -  Шэвченку.
Стихи  хороший  для  народа  он  писаль.
Любиль  в  стыхах  своих  он  Украину-нэньку,
а  вот  царя  он  нэ  любиль...  Крытиковаль!
         УкрАинский  природа  любиль  очень,
"Задок  вышнэвый,  волохатый"  -  славный  стиш!
Скажи,  профэссор,  а  чего  студэнт  хохочэт?
Нэльзя  вести  себя  так!  Может  помольчишь?
       Пердей  Сракофьев,  композитор  -  свэрхизвэстность!
Своею  музыкою    мир  вэсь  покориль.
Ещё  мне  песня  сильно  нравится    "Промежность",
Пахнетона  -  фамилия  того,  кто  сочиниль.
         Я  ария  красивый  очень  знаю,
Чайковский  вместе  с  Пушкин  написаль  -
"Анэгин,  я  с  кравать  нэ  встану!"
И  я  бы  с  Таней  тоже  нэ  вставаль!
         Ещё  люблю  я  очень  популярный  песня.
Красивый!  И  мораль  её  крутой!
"Просто  ты  умела    ж    дать,
как    никто    другой"!!!
         Для  деток  очень  много  сочиняль  Шаинский,
все  его  песни  с  удовольствием  поют.
А    "Голубой  бежит    -    вагон    качается"
по  радио  весь  день  передают!
         Советский  школа  пианино  -  очень  сильный,
все  признают,  сомнений  даже  нет!
Пиананистом  каждый  стать  мечтает,
чтобы  с  концертами  объехать  целый  свет!
         Профессор  наповал  убит  ответом!
Сквозь  слёзы  смеха  он  зачётку  подписал...
Не  нужно  быть  пророком  и  поэтом,
чтоб  догадаться  -  он  поставил  высший  балл!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289094
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 02.11.2011


Дощ

Про відьму Москову

Коли  тоте  діялось  -  марно  гадати,
Одне  лиш  відомо  -  іще  до  Христа.
Тоді  Україну  посіли  сармати  -
Язичництва  дух  над  землею  витав.
...На  вітрі  полоще  полотнище  синє,
А  з  прапора  того  парсуна  зорить.
То  юна  Яга,  як  сарматська  богиня,
Під  псевдо  "Москова"  отам  майорить.
Це  згодом  вже  стала  старою  каргою,
Всевладна  красуня,  підступна  й  лиха.
З  котом  Баюном,  з  костяною  ногою,
Знайшла  собі  втіху  в  творінні  гріха.
Ще  в  казку  не  вплівся  Кощій  Невмиущий,
І  Змій-  триголовець  вогнем  пахкотить  -
Від  гніву  небес  шеремет  нетямущий
Пожертвами  прагне  себе  захистить!
І  кров  цибенить  на  жертовнім  капи́щі,
Виблискують  хижо  сакральні  мечі.
Димами  відгонять  сумні  попелища,
Де  коні  сарматські  іржали  вночі.
Нема  порятунку  від  злої  навали  -
Слов"янські  святилища  нищено  вщент.
Повергнуті  ідоли  прахом  ставали,
А  в  душах  стелився  розпачливий  щем.
Та  сила  народу  -  слов"янського  роду  -
Від  сонця,  від  грому,  з  землі  і  з  води,
На  ніц  перетерла  чужинську  породу,
Лишивши  у  міфах  знаменні  сліди.
В  предивному  плетиві  повістей  давніх
Зійшлись  персонажі  і  добрі  і  злі.
Живе  в  них  історія  пращурів  славних
На  цій,  незнище́нно  словянській  землі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288016
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 26.10.2011


Дощ

Українським патріотам

Я  зазираю  в  сиву  глиб  епохи
Й  надибую  коріння  родове.
На  грізні  Бористенові  пороги
Дніпрова  хвиля  крізь  віки  пливе.
Гурти  племен  тут  вищезли  у  часі,
Під  зойк  меча  і  стогін  тятиви.
Слов"янська  віть  лиш  міцно  прижилася,
Попри́  орду  монголо-татарви.
На  цій  землі  товклося  безліч  люду  -
Розбій  чинили,  дерли  данину,
І  орачі,  не  стерпівши  приблуду,
Не  раз  ішли  від  рала  на  війну.
Така  невдячна  випала  планида,
Такі  круті  в  держави  манівці!
Лишилась  нам  неізгладима  кривда
Та  на  серцях  запечені  рубці.
Мені  Горішній  голос  напророчив
В  душі  кріпити  український  дух.
Болить  мені,  як  хтось  з  дороги  збочив,
Або  горів  осяйно  та  й  ...  притух!
Я  ж  землю  цю  не  кину  до  кончини,  
Й  не  зраджу  по-манкуртівськи  її,
Бо  чорний  хліб  стражденної  отчини
Солодший  за  чужі  короваї.
Бо  тут  мій  рід  і  тут  моя  Ґоверла,
Тут  Рубікон,  Ґолґофа  і  Парнас.
Бо  тут  звучить  крилате:"Ще  не  вмерла..."
Тут  словом  визрів  прадід  мій  Тарас!
Творю  молитву  в  піднебесні  брами,
Молю  Оранту  -  Неньку  захисти!
І  блага  вість  уже  не  за  горами,
Вже  до  єднання  зводяться  мости!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288020
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 26.10.2011


Дощ

Ковчег кохання

Од  відлуння  сердець,  з  перехрестя  очей  -
Підсвідомо  й  тому  незбагненно,
Напливло  почуття,  мов  спасення  ковчег,
Щоб  в  душі  заяріти  вогненно.
Ще  не  мовлено  слів  на  освячення  дум,
Ще  в  цілунку  вуста  не  тріпочуть.
Лиш  покутна  сльоза  та  непроханий  сум,
Між  душею  і  тілом  лоскочуть.
Учорашнє  стає,  наче  злякана  тінь,
На  шляху  до  палких  перемовин.
І  вібрує  вина  на  вітрах  почуттів,
Ностальгічно  заплівшись  у  спомин...
Нам  судилась  одна,  найзнаменніша,  роль  -
Ув  обіймах,  забуто-медвяних,
Заблукавши  в  літах,  на  окраїнах  доль,
Умлівати  в  чуттях  полум"яних.
Владний  поклик  бажань  в  ніжнім  сплетенні  рук,
І  на  світі  -  нікого,  крім  Бога.
У  коханні  згора  біль  останніх  розлук,
Недовіра  згора  і  тривога.
В  океані  надій,  подолавши  шторми,
Наш  ковчег  напинає  вітрила.
В  злеті  сонячних  мрій  вдаль  полинемо  ми,
Доки  обрії  доля  відкрила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288573
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011


Эммануэль Арман Вэй Граф

Вариантов нет… (жертвам коррупции посвящается…)

Вариантов  нет...  Разве  что  просвет,
Разве  что  взятку  за  этот  билет,
Аккуратным  дыханием  ожидая  ответ,
В  этом  государстве  успеха  нет!

Ты  откровенно  посмотришь  в  глаза  этим  тузам,
Но  у  них  нет  чести,  они  не  верят  слезам,
Их  совесть  измеряется  в  эквиваленте  валют,
А  если  заявишь...  Тебя  просто  убьют...

И  попробуй  убежать  когда  всюду  эти  боги,
Да  и  когда  в  душе  страх  -  побегут  ли  ноги?
Но  можно  от  испуга  укрыться  во  сне,
Разбивая  надежды  о  такой  близкой  весне...

И  ты  можешь  тихонечко  кричать  по  углам,
С  бутылкой  смиренно  чесать  по  ушам,
В  темном  подвале  отражается  игла  -
Украина  мае  талант!!!

Ты  можешь  дома  у  телевизора  лежать,
Слушать  их  пафос  -  они  умеют  лгать,
Их  религия  власть,  у  них  нет  друзей,
Они  кормят  нас  шоу  из  зачетных  бл*дей

И  мне  не  хочется  вдыхать  их  сжатый  кислород
Слушать  их  сказки  от  которых  просто  рвет,
Здесь  формула  счастья  довольно  проста:
\\\"Ты  свободен  пока  жива  в  душе  Мечта!!!\\\"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288282
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 25.10.2011


Дощ

Осінь барви кладе…

Вже  грімких  блискавиць
вогнеликі  пригасли  багнети,
На  серпневих  дощах
остудивши  яріння  своє.
А  моїх  ластівок,
поміж  веж  голубих  мінаретів,
Спогляда  муедзин,
що  Аллаху  хвалу  воздає.
Між  калинових  ґрон
розрум"янилось  "бабине  літо",
І  на  тихій  воді  
човникує  золочений  лист.
А  на  злеті  душі,
над  її  полум"яним  зенітом
Осінь  барви  кладе,
як  найкращий  у  світі  флорист.
Диха  смутком  ясним
до  глибин  опечалене  небо,
В  понадтисячний  раз
журавлями  згори  плачучи.
А  на  долю  мою
того  смутку  й  на  йоту  не  треба,
Ні  терпкого  жалю,
ані  щемної  туги  вночі.
Я  тамую  печаль
і  шепчу  молитовно  вустами,
Щоб  пора  золота
не  згубилась  у  безвісті  літ.
Понад  плаєм  життя,
понад  вічністю  й  понад  хрестами,
Мої  думи  знялись,
наче  птахи,  в  далекий  політ.
Там,  в  далеких  світах,
не  знайти  ні  тепла,  ні  спокою,
Не  зігріти  душі
на  холодних  сонцях  чужини.
Тож  сумним  журавлям
я  прощально  махаю  рукою
І  чекатиму  їх,
пілігримів  небес,  до  весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288497
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011


Віталій Назарук

Ти заграй мені, скрипалю

Ти  заграй  мені,  скрипалю,  пісню  туги,
Хай  вона  полине  у  поля,
До  тих  верб,  що  туляться  до  лугу,
Де  незорана  стоїть  моя  земля.

Там  де  плуг  уже  багато  років,
Не  пройшовсь  ні  разу  й  не  зорав,
А  у  ній  зібралось  стільки  соку,
Ти  заграй,  щоб  леміш  заспівав.

Щоб  весною  в  ранішню  годину,
Засріблились  роси  у  житах
І  раділа  врожаю  родина,
Хвиля  щастя  бігла  по  хлібах.

Хай  врожаєм  колоситься  нива
І  покоси  ляжуть  на  поля.
Буде  сяяти  тоді  земля  щаслива,
Слухатиме  пісню  скрипаля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288284
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На крилах кохання

На  крилах  кохання  до  тебе  летітиму,  
На  крилах  кохання  тобі  лиш  співатиму,
І  зіркою  з  неба  тобі  лиш  світитиму,
І  серцем  своїм  лиш  тебе  зігріватиму.

Для  тебе  ромашкою  в  полі  цвістиму  -  
Всі  краплі  роси  я  зберу  у  намисто.
З  тобою  на  крилах  кохання  полину,
Туманом  для  тебе  стелитимусь  чисто.

Тебе  лиш  одного  я  довго  чекатиму,
У  травах  квітучих  тебе  виглядатиму,
Зустрівшись  з  тобою,  тебе  берегтиму,
Не  зраджу  кохання,  ніколи  не  кину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266256
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 21.10.2011


Окрилена

Не все минає…

Найтонші  порухи  душі  –  вони  як  лілії  свічадні  
то  світанкові,  мов  пісні,  то  смутку  знову  є  підвладні
і  дуже  боляче  ,  коли  в  ранимій  зав̓'язі  посуха  -
зів׳януть  білі  пелюстки  –  впадуть  снігами…  Ти  послухай...
як  б׳є  по  ринвах  долі  час  -   вливається  у  срібло  ритму.
І  Ти  згадаєш  ще  не  раз,  промовиш  не  одну  молитву...
Стара  клепсидра  знає  всіх,  по  краплі  спогади  збирає…
І  терпко  падає  горіх,  шкоринку  спіло  розбиває…
         Ступає  жовтень  за  поріг…
  ….але  не  все  ,  не  все  минає….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287419
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 21.10.2011


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гербарій…

Останній  листочок  зробив  свій  політ,
Омився  росою,  від  холоду  зблід.
Обвітрився  вітром,  на  землю  упав,
У  травах  затишних  тепла  він  шукав.

А  осінь  -  красуня  листочок  знайшла,
Взяла  і  в  гербарій  його  віднесла.
Кленовий,  дубовий,  березовий  лист,
На  білій  сторінці  собі  уляглись.

На  вулиці  холод  і  вітер  шумить,
Листочок  в  гербарії  тихо  лежить.
Тут  тепло  і  затишно,  й  добра  рука,
Листочок  легенько  і  ніжно  торка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284701
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 21.10.2011


Olenka_B

Я ЗРАДЖУ ВАС

(Моїм  раннім  віршам,  які  я  колись  намагалась  чи  спробую  виправити)

Я  зраджу  вас  -
хлипкі,
незрілі,
ранні  -
мої  рядки.
Я  -  перфекціоніст.
Не  знищу.  Але  боляче  пораню,
тим,  що  напишу  краще.
Маю  хист.

Я  зраджу,  вас  тримаючи  у  сховку,
куди  ніхто  не  зазирне  повік.
Ви  будете  неначе  недомовки
про  біль,
про  розпач
й  сльози  з-під  повік.

Я  зраджу  вас,  стидаючись  структури,
занадто  точних  рим,
банальних  фраз.
Забувши  почуття  -  піддам  тортурам,
зламаю  форму
і  додам  прикрас.

Я  зраджу  вас.
На  слові.
І  на  ділі.
Але
залишусь  вірною  собі.
Бо  ще  тоді,  як  ви  були  незрілі  -
я  вже  перемагала  в  боротьбі!

22.10.2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237299
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 19.10.2011


Olenka_B

Про пам

У  чорний  циліндр  пам’яті,
в  незвідані  сховки  розуму
впускаю,  мов  білих  кроликів,
набуті  знання  і  прожите.
Впускаю  бажання  й  спогади,
навіяне  і  побачене…

...А  як  дістаю  –  дивуюся  ,
все  з  часом  змінило  значення.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175007
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 19.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2011


Halyna*

Муза

...а  мене  турбує  зовсім  інше
не  минають  в  безвість  сиві  дні
я  зненацька  пишу  дивні  вірші
ти  ж  -  блукаєш  в  неба  сіризні

всі  гріхи  спокутую  безсонням
втомлено  шукаю  свій  Парнас
бачиш  на  моїх  блідих  долонях
римою  застиг  невпинний  час...

і  кричать  грозою  фіолети
як  моя  сполохана  душа
де  ти  музо  вигадана...  де  ти
не  губись  в  приречених  віршах

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283995
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 19.10.2011


Gerasimova Alyona

Як вперто люди йдуть життям…

Як  вперто  люди  йдуть  життям,
Ховають  молодість  у  стінах,
Сміх  радості  проріс  виттям,
Стоячи  гордо  на  колінах.

Як  вперто  рік  за  роком  мчить,
Та  цього  вже  ніхто  не  бачить,
Своя  помилка,  а  не  вчить,
Лишає  в  серці  слід  на  здачу.

Як  вперто  люди  не  живуть,
Як  просто  їм  життя  лишити,
Тебе  не  просто  сюди  звуть,
Ти  тут  щоб  щось  в  житті  зробити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215670
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 19.10.2011


Михайло Плосковітов

Наша осінь…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби,
скотилось  сонце  золотом  у  став.
На  фоні  перевернутого  неба
останній  раз  тебе  поцілував.

Засмаглий  вечір  крався  попідтинню,
трусились  зорі  шепотом  в  траву,
у  теплу  ніч  -  не  схожу  на  осінню  -
коханою  тебе  вже  не  назву.

Бракує  щастя,  кисню  до  знемоги,
приліг  коханець-жовтень  між  октав,
підпер  півнеба  місяць  круторогий,
чубатий  вітер  верби  чарував…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби.
Я  знаю:  ти  чекатимеш  мене
допоки  вітер  розплітає  верби,
допоки  наша  осінь  не  мине.

плейкаст  від  AmriLauru  на  http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl

переклад  російською  на  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 18.10.2011


Наталя Данилюк

Люби мене

Люби  мене,люби  до  забуття,
До  подиху  останнього,до  крику!..
Люби  мене  сильніше  за  життя-
І  грішну,і  таку  багатолику...

Люби  мене  у  подиху  вітрів,
У  прохолоді  чистого  світання,
Люби  в  палітрі  теплих  кольорів,
Мов  щастя  мить,даровану  востаннє!..

Люби  мене,як  мрію  неземну-
Солодку  мрію,що  плекав  роками,
Як  довгожданну  сонячну  весну,
Чи  шурхіт  листя  в  парку  під  ногами!..

Як  помах  крил  сполоханих  пташок,
Як  запах  квітів  літніми  ночами!..
Люби  мій  жест.І  подих  мій.І  крок-
Єдиний  крок  між  вічністю  і  нами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 16.10.2011


Михайло Плосковітов

Дідові крила…

Дебела  хата,  рублена,  кленова.
Покритий  ґонтом,  почорнілий  дах.
У  стосах  складені  соснові  дрова,
І  дід  на  призьбі  наче  сивий  птах.

Потре  великі  мозолясті  руки,
Чекає,  що  навідається  хтось.
Припас  старий  гостинчиків  онукам,
бо  так  в  господі  з  прадіда    велось.

Дочка  і  син  живуть  аж  у  столиці,
Провідують.  Святами.  Так  -  зрідкА.
Скрипучий  журавель  біля  криниці
Давно  заждався  рук  і  молотка.

До  міста  ж  звали  -  хати  не  покинув.
Куди  ж  йому  в  квартиру  три  на  два?
Відмовив  доні  і  відмовив  сину,
Якби  ж  хоч  бабця  ще  була  жива.

Старий  Семен  закоханий  у  небо,
Про  крила  мріяв  -  ноги  підвели,
А  ще  б  пожити,  так  пожити  треба
Стоптати  б  сімдесяті  постоли…

...Семена  діда  вчора  хоронили,
Дочка  не  приїжджала,  ні  синок.
На  жовтий  горбик  свіжої  могили
Сусіди  з  квітів  заплели  вінок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 8 (Борода)

Борода

     ТІЛЬКИ    МИ

Тільки  ти  –
наче  ранняя  весна,
тільки  ти  –
мені  радість  принесла,
тільки  ти  –
спраглий  первоцвіт,
тільки  ти  –
зчарувала  світ!

Тільки  ти  –
дарував  мені  любов,
тільки  ти  –
зможеш  те  зробити  знов,
тільки  ти  –
снишся  по  ночах.
тільки  ти  –
вогник  у  очах!

Тільки  ми  –
як  залізо  і  руда,
тільки  ми  –
наче  річка  і  вода,
тільки  ми  –
небо  і  земля,
тільки  ми  –
ти,  любов  і  я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282103
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 02.10.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Мазур Наталі :: Під звуки румби (V)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280603
Кліп  -  http://youtu.be/ACZRr9fQ-74    (автор  кліпу  Таіра)
[youtube]http://youtu.be/ACZRr9fQ-74[/youtube]

Теплий    вересень    ходить    полями,
 Заглядає    на    пишні    сади.
 В    вирій    літо    летить    журавлями,
 Залишаючи    в    небі    сліди.

 Розмальоване    листя    у    клена,
 Горобина    палає,    мов    жар.
 Лиш    ялиця    струнка    і    зелена,
 І    торкається    кроною    хмар.

 Оксамитом    яскравої    клумби
 Чорнобривці    сплітають    вінок.
 Теплий    вересень    звуками    румби
 Кличе    осінь    барвисту    в    танок.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282706
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 02.10.2011


Окрилена

Літературний салют: Чуєш, мій рідний краю?

Чуєш,  як  птах  небесний
пісню  з  світанком  несе?
Краю  мій,  з  пут  воскреслий,
свято  сьогодні  твоє.

Чуєш,  Софії  дзвони,
голос  карпатських  трембіт?
Діти  несуть  в  долоні
пташку    надії  в  політ.

Чуєш,  мій    рідний  краю,
хвилі  волошок  в  житах?
Сонце  у  серці  маю,
море  любові  в  руках.

Чуєш,  моя  Вкраїно?
Голос  мій,  я  не  одна,
тільки  з  народом,  спільно,
в  душах  цвістиме  весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276714
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 16.09.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Адель:: Весна

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179680


Прийшла    весна    в    самій    сорочці,    боса,
Пахучого    чар-зілля    принесла,
і    ворожила,    розпустивши    коси,
аж    поки    у    кохання    проросла...

Кохались    трави    у    густих    туманах,
І    мліла    ніч    у    співах    солов'я,
І    легінь-дощ    хмільними    почуттями
шалів,    і    шал    його    пила    земля.

А    вітер-шельма    так    запанібрата
облесно    обіймав    гнучку    вербу
і    поцілунками    дурив    завзято,
немов    любив    лише    її    одну.

Весна    в    розлогім    буйнім    дивоцвіті
запалювала    вогники    життя,
Стояли    дні    теплом    густим    налиті,
Кохання    дні    до    самозабуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246910
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 30.08.2011


Анатолійович

Шоколадный загар.

На  фирме  у  знакомых  оживление,
не  ликовали  так  сотрудники  давно  -
вернулся  шеф  с  морей!  Вот  удивление  -
загар,  как  шоколад!  На  изумление!
И  стал  похожим  ещё  больше...на  гавно!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274581
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 15.08.2011


Окрилена

Волію знати

Волію  знати  (і  душа  б  співала!!!),
що  Ти  щасливий,  стерти  всі  "проте".
Для  чого  жити  з  муками  Тантала,
коли  у  Тобі  молодість  цвіте!

Питання  риторичні,  мов  обличчя,
стають  одне  за  одним  у  кортеж...
А,  може...  зникнем  в  іншому  сторіччі  -
і  там  не  буде  вавилонських  веж?

Розтане  морок.  На  траву  зелену
ясніші  сонця  й  місяця  стократ
проллються  роси  з  молодого  клена  -
як  гроно-сльози  лісових  Дріад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274646
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 15.08.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Galina Udovychenko :: БАТЬКІВСЬКА ХАТА

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250227


 Приїздіть,    любі        діти,    до        хати,
 Де        чекають        вас        батько        і        мати.    
 Поки    стежка        додому        ще        в’ється,
 Доки        батьківське        серце        ще        б’ється.

 Вони        кожного        дня        у        віконце    
 Виглядають        вас        всіх,    наче        сонце.
 Не        примушуйте        довго        чекати,
 Бо        ви        можете        їх        не        застати.

 Їм        не        треба        від        вас        вже        нічого,
 Тільки        б    ви        не        забули        дороги
 І        частіше        до        них        приїжджали,
 Та        онуки        в        дворі        щебетали.

 Бо        колись        буде        пусткою        хата,
 Не        стрічатиме        більше        вас        мати,
 І        закриються        батькові        очі,
 Що        чекали        на        вас        дні        і        ночі.

 Бур’яном        заростуть        всі        доріжки,
 Де    в    дитинстві    ходили    ви    пішки.
 В        серці        будуть        лиш        біль,        каяття,
 Та        не        буде        в        свій        дім        вороття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257626
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 15.08.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Інни СерьогіноЇ :: Моїй матусі

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261455

Плаче    осінь    сивими    дощами,
 Різнобарв’я    кидає    до    ніг.
 Я        полину    думками    до    мами,
 Зазирну    за    батьківський    поріг.
     Ми    так    рідко    бачимось,    рідненька,
     Вже    давно    живу    в    чужім    селі.
     Я    сумую    часто,    мила    ненька,
     Згадую,    як    ми    були    малі.

 Всі    дитячі    мрії    й    сподівання
 Сповна    легко    втілила    в    життя    –    
 Діти,    дім,    професія,    визнання.        
 Далі    що?    Непевне    майбуття?...
     Сипле    осінь    жолуді    в    долоні,
     Осінь    в    серці,    осінь    у    літах    –    
     Вже    мої    злегка    сивіють    скроні.    
     Що    зі    мною,    мамо,    що    не    так?

 Підросли,    окріпли    мої    діти,
 Вилітають    пташечки    з    гнізда.
 Плакати    мені,    а    чи    радіти,
 Бо    ж    для    них    пора    ця    –    золота!
     Стихне    дощ,    калина    на    подвір’ї
     Сонечком    яскравим    заіскрить,
     Стихне    біль,    бо    я    з    тобою,    рідна,
     Подумки    пораджусь,    хоч    на    мить.

 Хоч    в    уяві    пригорнусь    до    серця,
 Ніжні    руки    сповнені    жалю.
 Мамочко,    матусю,    ти    не    сердься,
 Я    тебе    люблю,    люблю,    люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271373
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 15.08.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора tatapoli :: М А М А

Оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207352
-------------------------------------------

Ти    ранком    проводиш    мене    до    дверей,
І    кажеш    тихесенько:"З    Богом!"
Вертаюсь    з    роботи,    і    вже    з-за    дерев
Я    бачу,    стоїш    за    порогом.

Ти    можеш    нічого    мене    не    спитать,
Мовчати    навчилася    з    часом,
Бо    вмієш    усе    по    очах    прочитать
І    знатимеш    правду    завчасно.

Сховаєш    у    собі    мій    смуток    і    свій,
Поглинеш    і    біль,    і    тривогу,
Не    плачеш,    що    важко    це    нести    самій,
Ніколи    не    ждеш    нагороду.

Невдячність    скувала    серця    поколінь,
Сприймалося    все    як    належне,
І    вже    твої    внуки    зіп'ялись    з    колін,
Відчули    свою    незалежність.    

А    ти    своє    серденько    ділиш    на    всіх,
Не    кажеш,    що    вже    утомилась,
Рідненька,    прости    нам    щоденний    наш    гріх!
Живи!    І    даруй    свою    милість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241292
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 04.08.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Інни Серьогіної :: Моя ти нене сизокрила

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264388

Пливе    спокійно    місяць    срібний,
 Затихла    пташка    у    саду,
 Тобі    лиш    спокій    не    потрібний,
 Бо    прагнеш    відвести    біду.
       Закрити    хочеш    все    собою:
       І    біль,    і    розпач,    і    печаль.
       Ніколи    не    була    слабкою,
       Саму    себе    в    усім    не    жаль.

 Живеш    для    інших    –    для    народу,
 Для    нас,    для    внуків    дорогих,
 Не    ради    слави    й    нагороди,
 А    щоб    лунав    довкола    сміх.
       Моя    ти    нене    сизокрила,
       В    твоїх    очах    завжди    любов!
       Добро    мені,    голубко    мила,
       Вплітала    в    коси    між    дібров.

 Довіру,    вдячність,    серцю    милу,        
 Вшивала    в    платтячка    малі,
 Про    вірність    і    кохання    силу
 Співала    у    ранковій    млі.
       Пливи    спокійно    місяченьку,        
       Співайте    пташечки,    летіть!    
       До    милої    моєї    неньки
       Любов    на    крилах    донесіть

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265798
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 04.08.2011


Віктор Ох

Дівчина з веслом

В  широтах  забамбулених  совком
стояли  й  веселили  нас  скульптури:
«Шахтар»,  «Доярка»,  «Дівчина  з  веслом»  –
шедеври  пролетарської  культури.
Дебела  дівчина  велично  зирить  вдаль.
Придуркуватість  легка  на  обличчі.
Веслом  відгонить  смуток  і  печаль?
Веслом  долає  всякі  протиріччя?
«Для  чого  їй  весло?»  –  питаєш  ти?
Для  нападу,  для  самооборони?
Куди  збиралась  краля  з  ним  підти  –
в  бутік  чи  на  веслярські  перегони?
Чому  весло,  а  не,  скажімо,  смолоскип,
як  в  пОдруги  –  у  статуї  Свободи?
Чи  те  весло  взялась  постерегти
бой-френду,  поки  п’є  він  «Пиво-Води»?
Чому  не  оголила  вона  грудь,
як  інвалідка  та  –  Венера  із  Мілоса?
В  веслі  чи  в  чім  її  жіноча  суть?
Чому  в  «мужскіх»  трусах?  Чому  не  боса?
Аж  раптом  зрозумів!  Мені  дійшло!!
Ця  дівчина  кохає  і  страждає!
«Гребіть  ви  звідси!  Нате  вам  весло!»  –
всім  виглядом  своїм  нас  закликає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247795
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 04.08.2011


Борода

Прибиральниця

Байка


Cудили  Прибиральницю  в  суді,
а  звинувачень  -  незліченні  томи.
Усі  столи  заставлені  в  судді,
аж  в  бідолахи  смикаються  брови.
У  чому  не  винують  лиш  її:
що  вітер  дме,  що,  коли  сонце  -  парно,
що  вимела  все  смІття  із  сім"ї
і  для  сім"ї  те  склалося  негарно.
Бо  та  сім"я  хвалилась  на  весь  світ,
що  в  неї  чистота  і  все  в  порядку,
а  там  сміття  вже  лізло  через  пліт
і  засмерділо  увесь  двір  і  грядку.
"На  вулицю  нічого  не  греби!"  -
нераз  її  повчали  "господарі"  -
"Дозволено  лиш  мести  все  сюди,
щоб  над  газдівством  не  збирались  хмари.
Помиєш  зверху  двері  і  шибки,
протреш  підлогу,  килимком  прикриєш.
а  на  сміття  застелиш  вишивки  -
й  ніхто  тобі  не  буде  милить  шию.
А  за  непослух  кара  немала  -
он  прокурори,  як  сичі,  надуті
і  ти  сама  є  осередок  зла,
сказати  б  так  -  як  формула  отрути.
Бо  коли  смІття  -  винна  ти  сама,
то  значить  прибирала  неуміло.
То  ж  дуже  просто,  наче  "два"  на  "два",
яка  різниця  що  тобі  веліли!"

Отак  нераз  в  житті  у  нас  бува,
що  судять  не  завжди  того,  хто  смітить,
а  іншого,  хто  смІття  вигріба,
щоби  про  те  ніхто  не  знав  у  світі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269315
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 03.08.2011


olesyav

Хіба я трішечки не Ваша?. .

Хіба  ж  я  трішечки  не  Ваша,
Нічний  самотній  пілігриме?
На  стежці  місячній,  як  завше  -
Така  відчутна  і…    незрима.

Даремно  не  ховайте  сумнів
У  складках  чорної  сутани.
В  пориві  (о  простіть,  бездумнім)
Я  пригорнусь  до  Вас  неждано

Вологим  шепотінням  вітру.
Тремтіння  не  від  прохолоди:
Нічний  метелик  непомітно
Змахне    крилом  всі  перешкоди…

Хай  мрія    вже  на  розум  старша
І  дні  на  усмішку  коротші,
Але  я  досі  трішки  Ваша,
Самотній  пілігриме  ночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273225
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 03.08.2011


Наталка Кольоровісни

Ластів’ятко

Музика:  Віктор  Ох
Слова:  Наталка  Кольоровісни

Ледь  в    пір’ячко    вдяглося,    ластів’ятко,
А    вже    у    світ    збираєшся    летіти.
Я    відпущу    тебе,  моє    малятко,
Щоб  потім    із    турботою    зустріти.

       Лети  та  знай,  моя  маленька  пташко,
       Твоє  гніздечко  –  то  найкраще  саме.
       Як  буде  зовсім,  мій  маленький,  важко,
       Лети  до  мами...  Ти  лети  до  мами...

       
Ледь  в    пір’ячко    вдяглося,    ластів’ятко,
А    вже    у    світ    збираєшся    летіти.
Я    відпущу    тебе,  моє    малятко,
Щоб  потім    із    турботою    зустріти.

       Мої  долоні  кожен  день  відкриті
       І  прихистять  від  бурі  та  від  спеки.
       Де  б  не  було  моє  малятко  в  світі,
       Долоні  мами  –  острівець  безпеки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273191
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011


Ніна Яворська

найбільша твоя помилка

я  думала  в  тобі  сила.  здавався  мені  атлантом,  
а  ти  при  найменшій  "trouble"  спішив  умивати  руки.  
ховався  до  себе  в  мушлю,  і  плакався  мамі  з  татом,  
що  я  забагато  знаю  і  в  мене  емоцій  -  нулик,  
що  я  не  люблю  мохіто  і  ходжу  по  хаті  гола,  
вмикаю  на  повну  "Nigthwish",  коли  всі  лягають  спати,  
що  я  не  гламурна  cучка,  як  ваша  сусідка  Оля,  
і  не  продаюсь  за  "брюлік",  хай  в  ньому  і  сто  каратів.  
коротше,  я  чудо  в  пір'ї,  найбільша  твоя  помилка.  
та,  знаєш,  мені  байдуже,  кого  я  і  чим  дратую.  
зроблю  собі  чорну  каву  і  з'їм  шоколадку  "Milka".  
молись  перед  смертю,  друже.  я,  може,  тебе  врятую...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231234
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 29.07.2011


Інна Серьогіна

Я не такого прагнула життя

Я  не  такого  прагнула  життя
І  не  такою  бачилася  доля,
Кохати  мріяла  до  забуття,
Не  мала  й  гадки,  що  любов  –  неволя.

Невільниця,  заручниця  твоя,
Не  відпускаєш  ти  і  не  жадаєш.
З  тобою  ніби  і  без  тебе  я.
Навіщо  ж  міцно  так    мене  тримаєш?

Навіщо,  як  минули  почуття,
Як  зрада  перекреслила  кохання?
Минулому  немає  вороття.
Скажи,  навіщо  марні  сподівання?

За  що  караєш,  долечко,  мене?
Я  ж  ніжна  мати,  вірная  дружина.
Мить  щастя  з’явиться  і  промайне
Як  примха  вередливої  дитини.

Я  не  такого  прагнула  життя.
З  тобою  не  розквітла,  а    змарніла.
Я  зайва!  І  це  істина  буття!
Що  ж,  прощавай!  Я  розправляю  крила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259979
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 29.07.2011


Інна Серьогіна

Ангеле мій…

Ангеле  мій,  де  ти  знову  літаєш?
Чому  покинув  у  скруті  саму?
Де  забарився?  Чи  крилець  не  маєш?  
Чи  заблукав  ти  у  грішнім  диму?

Винна…  Спокутую…  Днями  молюся  –  
Гріх  відмолити  непросто  в  Небес.
Не  сперечаюся,  мовчки  корюся,
Стиснувши  зуби,  несу  тяжкий  хрест.

Ангеле  мій!  Я  так  довго  чекаю!
Змилуйся,  Боже,  його  відпусти,
(Я  ж  покарання  не  уникаю),
Каюся  щиро,  гріх  мій  прости.

Ангеле  мій,  повернися,  благаю!
Крається  серце,  про  душу  й  мовчу.
Поряд  з  тобою  я  міць  відчуваю,
Гину  ж  без  тебе,  в  безодню  лечу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259713
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 29.07.2011


Інна Серьогіна

Мамо, забери мене до себе

Мамо,  забери  мене  до  себе!  
(Плакало  дівчатко  синьооке)
Мамочко,  рідненька,  виглянь  з  неба,
Де  ти  є?    Воно  таке  широке!

Може  на  отій  сумній  хмаринці,
Що,  мов  пташка,  крила  опустила?
Повернись,  сумую  наодинці,
Брат  казав,  до  зірки  полетіла.

Де  та  зірка?  Я    на  неї  хочу!
Я  слухняна,  мамо,  відзовися!
З  сумом  зорі    відвертали  очі,
А  по  личку  градинки  лилися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265661
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 29.07.2011


Валя Савелюк

КОЛИСКОВА

Буде  тихо  і  волого,
Будуть  сутінки  у  хаті  –
Я  за  Вас  помо́люсь  Богу,
Богу-Сину-Немовляті.

Довго  десь  чумакували,
Сіль  розсипалась  на  возі  –
До  світанку  завітали
Ви  до  мене  по  дорозі.

Ніч,  як  чорний  віл  рогатий,
Коло  вікон  ремиґає  –
Щось  хотіла  б  Вам  сказати,
Але  слів  таких  немає…

Рипне  віз,  що  колисанка,
Сіль  впаде  в  траву  шовкову  –
До  прийде́шнього  світанку
Я  складу  Вам  колискову.

Голову  кладіть  на  руки  –
Я  не  буду  вас  будити.
Перед  безвістю  розлуки
Ви  схилились  відпочити.

У  куточку,  на  колінах
Помолюсь  до  Немовляти.
Я  за  Вами  вийду  в  сіни,
Я  за  Вами  вийду  з  хати,  

Я  за  Вами  на  дорогу,
Я  за  вами  вийду  –  хто  Ви?..
Немовляті-Сину-Богу
Помолюся  колисково.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272534
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011


Любов Іванова

МИЛИЦИЮ ВЫЗЫВАЙ. . Юмореска.

Как  ты  мог!!  В  нашей  постели,
Изменять,  мерзавец,  мне??
На  тебе  девица  сверху,
Как  на  скаковом  коне..

Боже!!  Какой  стыд  и  ужас!!
Нет!!  Я  не  переживу!!
Как  можно  родному  мужу
Изменять  свою  жену???

-  Что  кричишь  ты,  дорогая?
С  какой  я  кобылою??
Милицию  вызывай!!
Глянь,  меня  ж  насилуют!!!!


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2009
Свидетельство  о  публикации  №1909083142

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195839
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 26.07.2011


Любов Іванова

ВЗБЕСИЛСЯ МУЖ. .

Ой  проблемы  у  меня,  подруга,
Жизнь  меня  загнала  в  тесный  круг,
Перекрыт  мне  путь  с  этого  круга..
Озверел..  взбесился  мой  супруг..

Шла  с  работы..  вместе  с  Михаилом..
Говорили..  во  дворе  в  кустах,
Выбежал  мой  муж..  и  со  всей  силы..
Пнул  ногой  Мишаню  прямо  в  пах..

-  Да  ты  что?  Ему  же  доктор  нужен!!
Тут  поди  не  прыщик  на  щеке..
-  Он  -  в  порядке..  Мне  намного  хуже..
Сломано  три  пальца..  на  руке.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11008285556

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272140
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011


Наталка Кольоровісни

Стомилася. Взуттям натерла ніжки

Стомилася.  Взуттям  натерла  ніжки.
І  питоньки  аж  раптом  захотіла.
З  трави  зробила  королівське  ліжко    
Й  голівку  на  коліна  примостила.  

Розсипалось  волосся,  розлилося.
Долоня  човником  у  ньому  ходить.
Поцілував?..  Чи  то  вже  так  здалося?
А  втім,  цілуй.  Мені  це  не  зашкодить.

Твої  вуста  вершково-полуничні
До  себе  ваблять  і  мої  гукають.
Такі  солодкі  з  присмаком  незвичним.
Цілую  їх  (скоріше,  випиваю).

Натішилась.  Втомила  свою  спрагу.
Підемо,  друже,  в  пошуках  доріжки.
Ми  знайдемо  іще  якусь  розвагу.
От  тільки  б  не  боліли  більше  ніжки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271120
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 22.07.2011


Наталка Кольоровісни

Буває, хочеться пригоди…

Буває,  хочеться  пригоди
(Натхненню  вкрай  потрібні  допінги),
Втекти  до  дикої  природи,
Відвідати  місцеві  тропіки.

Знайти  незаймане  містечко,
В  траві  цнотливій  примоститися,
Як  пташенятко  у  гніздечку,
Й  на  хмари,  мружачись,  дивитися.

Впізнати  в  них  якусь  тваринку:
Собачку,  зайчика  чи  слоника.
Насмоктувать  собі  стеблинку
І  слухати  сюрчання  коника.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271468
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.07.2011


С.Плекан

Не покину тебе, Україно!

Не    покину    тебе,    Україно,
Як    летить    тепло  люблячий    птах,
Буду    тут,    за    кордон    не    полину,
Не  шукатиму  щастя  в  світах!

Тут  зростав  в  материнській  любові
І  малим  я  стежини  топтав,
Задивлявся  на  місяць  і  зорі,
Тут  я  вперше  дівчину  кохав.

На  твоїх  мальовничих  прост́орах,
Де  б  не  був,  Україно  моя,
На  морях,  чи  рівнинах,  чи  в  горах,
Була  люба  мені  сторона.

До  душі  всі  твої  краєвиди:
Дніпр  широкий  та  шумний  Дніст́ер,
Зачарують  високі  Бескиди
І  покритий  пшеницею  степ.

Споконвіку  тут  люди  трудящі
І  терплячі  до  всього  завжди,
Не  були  запальні  та  гарячі,
Хоч  не  раз  зазнавали    біди.

От  і  зараз  прийшли  негаразди,
Не  один  поспішив  в  чужину,
Там  приймають  заможнії  ґазди,
Та  навряд  чи  там  спокій  знайду.

06.07.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268994
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 21.07.2011


Михайло Плосковітов

…до мами.

Я  їду  в  день  народження,  до  мами
стежинами,  розбитими  вітрами,
дорогами,  заметами  й  снігами
я  їду.  В  день  народження.  До  мами…
В  печі  розпалить,  що  у  літній  кухні,
з  світанком    встане,  відігнавши  втому...
Пробачте,  мамо,  що  останнім  часом
так  рідко  повертаюся  додому.
Замісить  тісто,  жар  змете,  рукою,
згадає  щось,  змахне  сльозу-намисто
і  з  тихою  молитвою,  святою
із  печі  вийме  сонце  променисте.
Натруджені  долоні  пахнуть  хлібом
і  чебрецем,  і  смутком,  і  журбою…
Пробачте,  мамо,  що  останнім  часом
додому  повертаюся  зимою…

Зупинка.  Потяг.  Мрії.  Подарунки…
Повільно  йду,  руками  маневрую
в  чеканні  на  обійми  та  цілунки,
я  молодість  -  уже  не  подарую…
Здаля  хатину  бачу,  серце  мліє,
а  погляд  у  вікні,  мов  дві  безодні
я  як  в  дитинстві  -  пестощам  зрадію  -
у  мами  день  народження…сьогодні!

PS…вертайтеся  до  мами…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235053
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 18.07.2011


Михайло Плосковітов

Сентиментальність ….

Гульвіса-дощ.  Із    хмари.  Без    адреси.  
На  нитках  краплі  звісились  живі.
У  ці  часи  гламурного  прогресу  –  
позаздрив  я      нескошеній  траві.

Липневий  дощ  вже  не  знімає  стресу,
сентиментальність  кине  якорі,
а  за  вікном  гойдаються  берези
і  миють  ступні  в  замшевій  корі.

Життя  зашите,  наче  вікна  в  пластик,
а  час  підступно  викрадає…щось.
Позаздрю  я  ще  й    горобцям  криластим,
бо  ж  лебедів  у  місті  не  знайшлось.

Мов  повростАли  парасолі  в  плечі,
калюжі  гонять  бульбашок  юрбу.
Дощ  до  вподоби  лиш  мені  й  малечі:
малечі  –  в  радість,  а  мені  –  в  журбу.

Я  від  дощу  роблюся  нетверезий.  
хлюпкий  асфальт,  мов  змокла  сивина
Все  миють  й  миють  ступні  дві  берези.
Сентиментальність…в  спогади  лягла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011


Анна Вейн

Найріднішій

Яка  тендітна,  мила  й  ніжна,
Твоя  краса-як  маків  цвіт.
Твоїх  очей  зоря  провідна,
Для  мене  творить,  цілий  світ.

Твої  вуста  люблю  шепочуть,
А  моє  серце  враз  горить.
Тобі  лиш  щастя  напророчу
До  ніг  прихилю  цілий  світ.

Моя  матусенько  рідненька,
Тобі  низенько  я  вклонюсь.
Ти  найдорожча  є  для  мене,
За  тебе  Богу  помолюсь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250453
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 17.07.2011


Анатолійович

Случай на охоте…

Однажды    вечером    приятель    мне      звонит
И    так    тоскливо,    обречённо    говорит:
«Наверное,    с      охотой      завяжу…
Причина?  Что    же,    слушай,  расскажу…
В  лесу    берлогу    мы    медведя    отыскали,
Подкрались    тихо    и    давай  стрелять!
Когда    же    все    патроны    расстреляли,
Вдруг    кто-то  сзади    громко    стал  рычать!
На    плечи    мне    лапищи    опускает,
Вниз    прижимает,  дёргает    к    себе!
О,  ужас!    Моё    сердце    обмирает,
Готовясь    к    неминуемой    беде!
А    это    пёс    мой,  волкодав    Фатим,
Лицо    мне    лижет,    ластится,    резвится!
Доволен,    что    хозяин    невредим!
А      я    всё    сру!!!    И    не    могу    остановиться!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195723
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 12.07.2011


Анатолійович

Дума о женитьбе

"Слышь,    братела!    Хватит    холостяковать!
Сколько    ещё    нужно    девок    перебрать?
У    тебя    их    столько    -    хватит    на    парад!"
"Вроде    бы    и    время…  Я    б    жениться    рад…
Но      всё    время    думаю    о    твоей    жене…"
"Ну,    ты    гад!!!    Такое    заявляешь    мне!!!"
"Ты    не    понял!    Нет!      Я    ж    просто    опасаюсь,
чтоб    такая,    как    твоя,    мне    тоже    не    досталась!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228645
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 12.07.2011


Анатолійович

Чёпадрос.

На  лето  к  деду  внук  отправлен  -
сметанка,  молочко,  творог...
Харч  натуральный,  не  отравлен,
чтоб  стать  внук  здоровее  мог.
"Давно  тебя,  внучок,  не  видел!
Ну,  покажись!  Ты  чё  -  подрос?"
А  внук  вдруг  -  в  слёзы!  И  деду  выдал:
"Ты  сам,  дедуля,  Чёпадрос!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208576
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 12.07.2011


Dian@

Рідній матусі

Моя  мама-зоре  світова,
Моя  мама-пісенька  ясна.
В  моєї  мами  руки  золоті,
Що  зігріють  завжди  у  житті.
У  мами  серце  чисте  мов  криниця,
Щаслива  я,  що  ти  у  мене  є.
Із  джерела  немов  водиця,
Поради  добрі  лиш  дає.
Лагідні  в  моєї  мами  очі,
Душа  у  неї  чиста  і  ясна.
Нехай  у  тебе  будуть  світлі  ночі,
І  лиш  для  тебе  квітне  най  весна.
За  Тебе  Господу  молюся,
Щоб  Він  Тебе  завжди  оберігав.
І  лиш  Тобі  моя  матуся,
Завжди,щоб  щастя  дарував.
До  землі  вклонюся  я  низенько,
І  твої  руки  ніжні  поцілую.
Ти  пам"ятай  завжди  рідненька,
Тебе  люблю  я  і  шаную.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207089
дата надходження 21.08.2010
дата закладки 08.07.2011


Omega

У село

Не  пугукають  більше  сичі
у  старенькій  зеленій  ялині.
Білим  човником  мій  Носачів
випливає  до  мене  з  долини.
Запорошене  снігом  село,
те,  що  спогадом  сивим  довіку...
Враз  судомами  груди  звело  -  
проїжджаю  свою  Халявівку.
Проминаю...  В  очах  пелена:
там,  за  пагорбом  -  батьківська  хата.
Сиротиною  стала  вона
без  господарів  -  мами  і  тата.
Не  куриться  над  дахом  димок,
рідний  дім  -  як  підбитий  лелека.
З  тихоплину  журливих  думок
кличе  й  кличе  до  себе  здалека.
Забарилась  -  прости...  зачекай...
Ти  так  близько,  та  я  не  до  тебе  -
за  село,  де  в  хрестах  небокрай,
наче  лан  із  безсмертників-стебел
 
Носачів  -  моє  рідне  село,  Халявівка-моя  вулиця  (куток  по-сільському)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213953
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 07.07.2011


Леона Вишневська

Робіть ставки.

На  сукні  розійшлась  блискавка,
мов  по  склу  медові  акварелі.
Своєю  надмірною  близькістю,
любий,
ти  майже  торкаєшся  стелі...

Кімнатне  світло  інтимно-пряне.
Простирадла,як  завжди,шовкові.
Обіцяєш  зі  мною  зустріти  ранок?
Хай  там  що...Я  зловила  тебе  на  слові.

Сьогодні  між  нами  покер.
Ризикую:
Ставлю  на  чорне.
Любов-телефон  тобі  в  соте  дзвонить,
та  ти  всеодно  не  чуєш.
В  душі  щось  сумне,мінорне...а  поки
знову  зіграло  червоне.

В  мені,мов  навмисне,сидить  двозначність.
Проте,я  одна.До  дна.З  пляшкою...
Цілую  твої  повіки  і  це  нереально  смачно.
Бо  під  ними  заснули  очі,неймовірно  гарні,  фісташкові...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254608
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 05.07.2011


Леона Вишневська

Halo

Сьогодні  слухала  серцебиття  птахів
під  фото  Пола  Маккартні  з  цигаркою  між  зверхніх,
промовисто  впертих  пальців.

В  голові  застряг  твій  рельєфний  відступ,
голий,  змащений  кунжутним  смальцем.

Я  не  знаю  для  чого  існують  ночі,  в  яких  губиться
нижня  білизна  і  збивається  ритм  серця...
Розріж  мене  навпіл,  наче  стиглі,  пружні  томати,
і  у  солоній  воді  замочуй,  поки  я  не  затерпну.
Дай  мені  свою  долоню,  я  за  неї  буду  триматись.
Навіть,  коли  боляче,  навіть,якщо  нестерпно.


Я,  наче  Пізанська  вежа,  вивертаюсь  дугою
тобі  на  груди,
волосся  цупким  мереживом  обплітає  шию.
Звичайний  будень  
перфекціоністки...
Наводжу  лінзою  пластмасового  ока  
відверту  різкість.
Щоб  він  вкотре  насупив  носа  і  приречено  запитав:
-Ну  в  кого  ж  ти  така  вперта?
Ця  дискримінація,  здається,  таки  расова.
Я  темношкіра,  запечена  сонцем  жінка,
яка  заради  тебе  ладна  померти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267846
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 05.07.2011


Окрилена

Гарбуз

Якось  сонячної  днини
повз  густі  кущі  малини
котився  по  полю
пузатий  гарбуз.
Та  враз  кашлянув
і  бідака...  загруз!
По  дорозі  крапав  дощик,
молочко  збирав  у  горщик:
"Знаю,  де  ти  
поспішаєш,  друже,
твою  кашку  діти
люблять  дуже!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215275
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 05.07.2011


Окрилена

Казка у Різдво

Кришталева  зіронька  дзвіночком
розсипає  срібло  казки  у  Різдво.
І  хмаринка,  підморгнувши  очком,
снігові  пампушки  кидає  в  вікно.

І  кутя  медова,  і  узвар  із  грушки
І  солодкий  хрустик  буде  на  столі.
Ангел  прошепоче  уночі  на  вушко,
що  Ісус  маленький  у  Твоїй  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233159
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 05.07.2011


Окрилена

Наслідив

Кіт  чорненький,  як  смолиця
джем  пронюхав  з  полуниці,
лапки  й  носик  вже  червоні,
так  і  липнуть  до  долоні.

Смачно  було?  Каже:  "Няв!!!
Наче  літом  поміж  трав!"
Слідів  повно  по  хатині,
наче  маків  на  долині!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227946
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 05.07.2011


Окрилена

Все починається з любові…

-  Мамо,  звідки  я  взявся?
-  З  любові,  сину...

Все  починається  з  любові…
Вона,  мов  фея  осяйна  –
зернята-серденька  казкові
дарує,  щоб  цвіла  весна.

Зростають  діти,  наче  квіти  -
голівоньки  -  до  сонця  і  води.
З  любові  починаєм  жити  ,
як  ранок  босий  в  крапельках  роси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237270
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 05.07.2011


Лунная соната

Не пара!

;Мы  с  тобой  совсем  не  пара!  
Ясно  все,как  дважды-два.  
Но  у  нашего  романа  
Есть  начало,-нет  конца...  

Мы  с  тобой-две  разных  грани  
У  кубических  основ.  
Но  опять  виток  спирали  
Раскрутил  до  облаков!  

Ты  ведь  соткан  из  материй  
Заземленной  суеты.  
Я-как  ветер  вдохновений,  
Воплощающий  мечты.  

Я-огонь,а  ты-лишь  пепел,  
Догорающих  стихов.  
Я-слова,  а  ты-лишь  ветер,  
Уносящий  нежность  слов.  

Я-как  эхо,ты-молчание  
В  глухоте  сердечной  тьмы,  
Омертвевшее  звучание  
Растворилось  по  пути.  

Я-как  плюс,ты-минуй  крепкий.  
Разнополюсовый  мир  
Нас  притягивает  метко,  
Протирая  жизнь  до  дыр.  

......Мы  с  тобой  совсем  не  пара!  
Знаешь  ты  и  знаю  я.  
Так  давай  начнем  сначала!  
Но  теперь,как  два  плюса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235432
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 05.07.2011