Стікає про́ливень по ринві,
Заграва жовтня – небокрай..
І ти.. усміхнений і милий
Це щастя. Мите, не лишай!.
Десь їжачок піймав листочок,
Каштани встелені навкі́л,
А ось видніється грибочок,
Трава пожовкла, де поді́л..)
Мене пригорнеш тепло й ніжно,
До тебе любо притулюсь..
Усе так райдужно, неспішно,
За це я Богу помолюсь!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995837
дата надходження 10.10.2023
дата закладки 16.10.2023
Чашка кави на твоїм столі,
Знаю, що ховаєш милі мрії,
Щирі і найкращі у душі
І найперші радісні події
Ніжний аромат такий п'янкий,
Трішки цукру, тістечко із маком,
Бачу, що смакуєш тихо ним,
Так смачним та ще корисним злаком
Ніжить мою душу мила мить,
Ніби повернулася у юність
І хвилина грає і щемить
Та з'явилась нотка - тиха мудрість
Пригадаю трепетні роки,
Чашку кави, що все так п'янила,
Жовто милі осені листки,
Що тендітно з чарами любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944086
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 05.04.2022
Чашка кави на твоїм столі,
Знаю, що ховаєш милі мрії,
Щирі і найкращі у душі
І найперші радісні події
Ніжний аромат такий п'янкий,
Трішки цукру, тістечко із маком,
Бачу, що смакуєш тихо ним,
Так смачним та ще корисним злаком
Ніжить мою душу мила мить,
Ніби повернулася у юність
І хвилина грає і щемить
Та з'явилась нотка - тиха мудрість
Пригадаю трепетні роки,
Чашку кави, що все так п'янила,
Жовто милі осені листки,
Що тендітно з чарами любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944086
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 05.04.2022
[b]Я[/b] тихо встану вранці на зорі,
[b]Т[/b]оркнусь природи думкою своєю,
[b]А[/b] сяйво так нашіптує мені,
[b]К[/b]расиво, обійймаючи душею.
[b]Ч[/b]арує мить, яку чекаєм ми,
[b]Е[/b]легію, збираючи доцільно,
[b]К[/b]раплинки миру, правильні думки
[b]А[/b] згодом, щоб дихнути можна вільно.
[b]Ю[/b]рбою, поглинаючи святе,
[b]Щ[/b]омиті ми вбираємо хвилини,
[b]О[/b]світлення, що зваблює лице,
[b]Б[/b]анально ми оцінюєм години.
[b]В[/b] тенетах смутку скрути цих часів,
[b]С[/b]вітлини перелистуєм, як цінність,
[b]М[/b]анливо у безмежжі кольорів,
[b]І[/b]ронію сприймаємо, як вічність.
[b]Х[/b]аризма вже прокинувшись, як світ,
[b]Н[/b]адією дивує наші очі,
[b]У[/b] нашій вірі сотні-сотні літ
[b]Л[/b]ишає феєрично милі ночі.
[b]А[/b] згодом запанує вічний мир,
[b]С[/b]хиляючись, як ніби неньки руки,
[b]Я[/b] вірю, що привабливий кумир
[b]В[/b]елично заспіває мирні звуки.
[b]Е[/b]легія душевно зазвучить,
[b]С[/b]творивши тільки спокій у природі,
[b]Н[/b]аснага неповторно забринить,
[b]А[/b]спектом, розчинившись в насолоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943864
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 04.04.2022
На смерканні зорі сходять,
я іду до тебе в ніч,
білокрилий в небі лебідь
демонструє вільний літ.
Може, я на нього схожа,
та не в тому зовсім річ,
в квітах-росах босонога
я іду тобі навстріч.
Приспів:
Обійму тебе, обіму,
пригорнуся до тебе ніжно,
в небі місяцю одному
споглядати на нас утішно.
Обійму тебе, обійму,
нехай бачать у небі зорі,
своє серденько покладу
в твої руки, віддам я долю.
Я лебідкою до тебе
знов щовечора лечу,
про кохання шепотіти
будем разом до схочу.
Нехай що там кажуть люди -
почуття моє святе,
пов'язало, повінчало
і шалене й молоде.
Приспів:
Зацілуй мене, зацілуй,
пригортай мене ніжно, ніжно,
зваблюй, любий ,мене, балуй,
я з тобою свята і грішна.
Місяць човником проплива,
нічка сиплеться зорепадом,
вітер пісню в траві співа,
ми щасливі з тобою разом.
Автор Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934646
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 02.04.2022
Там журавлі летіли клином
вечірнім небом над селом,
а батько сивий, мати сива
дивились в небо за вікном.
Один журавлик повернувся,
змахнувши їм своїм крилом,
і наче сином обернувся,
почувся голос під вікном.
Приспів:
Мамо,мамо,
він крикнув криком журавлиним.
Мамо, мамо,
і янголом злетів у вись.
Чуєш, тату,
я захищав свою країну,
а ви живіть,
а ви живіть тут, як колись.
Я вас прошу мене пробачте,
інакше просто не зумів,
болить, я знаю, та не плачте -
і в небо янголом злетів.
Голосить матінка за сином,
а батько, наче скам'янів,
вдивляється у небо сине.
Кого з-за хмар чекає він.
А ключ у небі журавлиний
махає їм з небес крильми,
то не сім'я літа пташина,
то наші янголи-сини.
Автор Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934643
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 02.04.2022
Дивляться очі на мене з світлини,
Ніжні і милі моєї дитини,
Бачу, що смуток трепетно крає,
В серці тихенько слід залишає
А від малого до більшого суму,
Знову гадаю й міркую я думу,
Тихо вдивляюсь, сяє ще радість.
Може на мить торкнулася слабість
Світ так безмежний, а в ньому світлина,
Дивляться очі моєї дитини.
Бачу в куточку ще щось ховає,
Знає, що неньки серце чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943765
дата надходження 02.04.2022
дата закладки 02.04.2022
Дядько Сем із тої хати,
що за автобаном,
наче вже не дочувати,
хорий став за станом...
Просю в него, дай соломи,
щоб владнати стріху,
бо літають птахи коло,
не матиму втіху...
Чую каже, йди вже бе́ри
худобі полови,
то буде собі грести й рить...
Й сам, ходи здоровий!
Просю в него, дай мо бляхи,
хату щоб накрити,
бо літають кляті тварі,
маю щось зробити.
Не дочув він мову мо́ю,
шлях би його трафнув...
Та невдовзі град з грозою
вже й по нему бахнув...
Як побило йому грядку,
та хату й баштани́,
наложив із переляку
у свої штани...
Йой, кричить, віддам, що схочеш.
Ти голосніш сурмли!
Разом будем захищатись
від тої, блін, чуми!!!
Ps даруйте за навмисні помилки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943636
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 01.04.2022
Ну як ти " матушка рассія"?
Як поживаєш? Добре спиться?
Ще не дійшло?: бур'ян посієш,
То не чекай врожай пшениці...
Вєдь нєт аналогов й не буде...
У сіл твоїх вооружжонних...
Вони валяються усюди
Кто по частям, кто обожжонний...
Вони валяються усюди,
Для нас смердить, й тобі не треба...
А в нас Герої! Наші - люди,
За них ми дякуємо небу.
За кожним, хто в бою загинув
Все місто плаче й проводжає.
Комусь він батьком був, чи сином.
Їх пам'ятаєм й поважаєм.
А ти на втрати не зважаєш -
Нових народить орко-мати.
За м'ясо мала їх і маєш...
Лиш цифри в списках військкомату.
Пожнеш з плачем. Що зараз сієш -
Вже починаєш пожинати.
А ми пишатися умієм,
Що Україна - наша мати!
~Щоб гнати вас, хабар давати...
Бо шість на місце , тож не світить.
Без батога... не треба гнати...
Тобі того на зрозуміти...
Ти вже добряче нас втомила.
І часу в тебе вже немає.
Тебе Русь Київська родила,
Вона тебе і відспіває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943578
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Ти – жінка, моя Україно!
Це свято жіноче й твоє.
Твоя мова й пісня не згине:
Ти була, ти будеш, ти є!
В світанках встаєш синьооких
Над обрієм світлим землі.
В ланах золотистих, широких
Зерном колосишся в стеблі.
Ти -матір, моя Україно!
У тобі є ніжність й любов.
Воскреснеш з руїн неодмінно
Й розквітнеш трояндою знов.
Терпляча, розумна та сильна…
І мирна завжди й вольова.
У вірі своїй неухильна.
Відверта, правдива, жива.
В душі незалежна й манлива,
Чарівна красуня для всіх.
Шляхетна, як жінка гордлива,
В якої привітний Усміх .
ТИ – ненька для нас Україно!
Плекаєш і тулиш дітей.
Єднаєш нас всіх породинно,
Вселяючи міцність в людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943628
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Експромт
Ви, наші Герої!
Ви стали до зброї,
без призову навіть,
а з доброї волі!
Ви всі - добровольці,
дівчата і хлопці,
за віком Ви різні
та духом - єдині!
І служите вірно
своїй Україні!
Ми Вас поважаєм,
зі Святом вітаєм!
Вертайтесь живими!
Вам цього бажаєм!
Ми молимось Богу,
і ждем ПЕРЕМОГУ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942400
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Моє кохання пахне милим квітом,
Який весна дарує кожну мить
І променем чарівним, ніби літом
Торкає серце, ніжністю бринить
Кохання пахне літньою порою,
Ромашками, волошками в полях,
Закохані мандруємо з тобою
Де в розкоші купається земля
І аромати осені збирає,
Кохання і у квітах, і листках,
Його краса постійно спокушає
І наяву, і просто у думках
Кохання пахне взимку вечорами,
Теплом душевним, ніжністю краси,
Обіймами, що милими руками
Ми відчуваєм дотики весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943608
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Повітряна тривога наче ніж, пронизує наскрізь нам серце й душу, бомблять з небес безжально орки сушу, звірства давно вже перейшли рубіж! Сотні загиблих, спалені міста, в молитвах ми звертаємось до Бога, знову і знову йде повітряна тривога, на очах сльози і тремтять вуста… Ціннішого немає за життя, діти налякані і посивілі вдови, важливе та не діє добре слово, звучить тривога, всім негайно в укриття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943605
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Вже весна до нас прийшла,
Як же ми її чекали.
Що закінчиться зима,
Зникнуть всі наші печалі.
Холод душі нам не грів,
Принесе весна кохання.
Йтимуть зграї теплих слів,
Не було у нас вагання.
Мріям нашим не кінець,
Є любов у нас і щастя.
У окопах нехай десь,
Нас тримає рука братська.
Одна стали ми сім'я,
Україна наша мати.
У крові пливе земля,
Українців не здолати.
Нехай моляться за нас,
Всі Боги, що є на світі.
Віримо прийде той час,
Даруватимуть нам квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943403
дата надходження 27.03.2022
дата закладки 31.03.2022
А Ви мені мить дарували,
Найпершу, найкращу в житті,
Романси чарівні писали
Для милої в світі душі
У них відчувалися звуки,
Як спів соловейка в саду
Та ніжно тягнулися руки,
Торкаючи кожну струну
А в вечір, як тихо смеркало
Співали романс під вікном
І серце щомиті плекало,
Вкриваючи милим теплом
Шуміли гаї дивним співом,
Дуетом у два голоси,
Всміхалась калина, як літом
У розкоші білій краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942715
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Вмирав дідусь тихенько, без плачів,
Бо наказав, щоб сліз не розпускати.
Ще зранку вийшов у широкий двір,
Оглянув сад і обійшов круг хати.
До кожного деревця підійшов,
Листочок кожен приласкав очима,
Спинився поглядом на зелені дібров,
Звів погляд догори на небо синє,
Якось тужливо голосно зітхнув,
Зайшов до хати, там все роздивився,
Покликав всіх, хто лиш удома був,
І в мертвій тиші з усіма простився...
А більш не пам*ятаю вже нічо -
Якась стіна жалю, журби і болю
Закрила двері в те, що відбулось
Й відкрити вже нікому не дозволить.
Лишень слова, святі його слова,
Лежать у серці і керують мозком,
По них звіряю всі свої діла,
Як був малим і вже як став дорослим.
В важку хвилину деколи і звав,
Питавсь поради і у снах знаходив
Ту відповідь лишень в його словах:
«Будь вірним сином для свого народу!»
Надворі знову дощик моросить.
Я внуків кликнув, щоб зайшли до хати,
Кругом стола усіх їх розсадив
І дідові поради став читати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189646
дата надходження 15.05.2010
дата закладки 30.03.2022
Урочиста ода
Радій, Україно, прекрасна і сильна!
Нарешті ти долю свою здобула:
Постала державою - вільна і рівна,
Під сонцем свободи, як цвіт розцвіла.
Зазнала ти голод, війну і розруху,
Та все подолає твій вільний народ,
Бо сила незламна козацького духу
Для тебе - надійний і вірний оплот.
Тернисту дорогу до щастя народу
Тобі ще не скоро судилось пройти.
В єднанні і дружбі, за мир і свободу
Ти впевнено йдеш до святої мети.
Живи, Україно, могутня державо
Славути воз'єднаних двох берегів!
Квітуй, наша Ненько, у сяєві слави,
Яка не померкне навіки віків!
22.08.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209554
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 30.03.2022
Розмалювала осінь все життя,
До глибини прекрасне почуття
І милий тон твоїх коханих рук
Душі і серця неповторний звук
Розмалювала барвами умить,
ЇЇ той дотик до цих пір бринить,
Його теплом милується душа,
В ній поєдналась всесвіту краса
Барвисте листя, милий водопад,
В них було безліч радісних принад,
Чарівний дзвін щасливого життя
Де зародились справжні почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942053
дата надходження 10.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Не от страха Бога молю,
Для себя не прося взамен,
Ни пристанища в чьем-то углу,
Ни надежных убежища стен,
Когда взрывы смертью грозят,
Когда окна вдребезги!
Нет!
Нет.., любовь мою не разбомбят.
Всему миру - на плечи плед.
Теплый плед натуральной любви,
С крепкой нити, длинною в жизнь...
Боже правый, людей сбереги.
Украина моя, держись!
Стихло вроде бы... Пес, не смотри,
Что немного руки дрожат...
Хоть и четверть козацкой крови
В моем теле, "хвост" не поджат.
С нами Бог. Ни шагу назад!
Киев. 17.03.22г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942904
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Пишаюся тобою, президенте!
Ти - гідний України - неньки син!
В сьогоднішні страшні такі моменти
Ти - воїн! Ти народжений був ним!
Прийшов твій час! Яви свою потужність!
Ти в силах подолати цю війну!
Нехай зростають слава, честь і мужність,
Відчув щоб ворог злочину ціну!
Щоб знав, що нас - не легко подолати!
З тобою - України сила й міць!
За неньку нашу молить кожна мати,
Дружина, донька! Тисячі дзвіниць
Хай дзвонять на весь світ про Україну!
Про те, що не зламається вона
І вистоїть, бо воля наша спинить
Злочинства, що несе в собі війна!
Пишаюся тобою, президенте!
Тримайся, України мужній син!
На честь твою мої аплодисменти
І воїнів твоїх! Ти - не один!
27.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942548
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Над степом сокіл не літає,
Не тільки верби сльози ллють -
Земля синів своїх втрачає,
Що сотнями до неба йдуть...
За ними янголятка босі,
Жінки старі та молоді...
Земля отямитись не в змозі -
В ній крові більше ніж води.
Яку ж бо треба мати душу,
Її і мужність, і любов -
Сказати ворогу -" Не рушу!"
Й пролити в землю свою кров
За волю й назавжди єдину,
Що ненькою усі зовуть,
За нашу рідну Україну..?
Приймай, Господь, Святі ідуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943537
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Не летіть в Україну, лелеки,
Хоч і близька вже зовсім весна.
В ріднім краю страшна небезпека:
Ллється кров - спалахнула війна!
Хижий ворог, підступно і підло,
Біснуватий шакал, лицедій
Черевиком брудним, ніби бидло,
Серед ночі ввірвався, крадій,
До оселі, до вашої, пта'хи!
Зруйнувати - така в нього ціль,
І вкраїну покласти на плаху!
В голові в нього єресь і хміль!
Він заплатить за все, маразматик,
І потоне у крові своїй!
Він - сьогодні царьок і загарбник,
Він сьогодні прожерливий змій,
Але завтра настане розплата!
Бо для всього в житті є ціна!
Тільки шкода, що втратила брата
Україна... Війна - це війна!
Коли брат йде на брата тараном,
Коли в руки бере автомат,
Щоб вбивати, щоб стати тираном -
То вже ворог презренний, не брат!
Не летіть в Україну, лелеки,
Бо не радісна буде весна!
Буде литися кров, буде спека,
Бо добра не приносить війна.
25.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942549
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 30.03.2022
"Привіт, моя ластівко!" - чую твій голос рідненький
І сльози у горлі... і серце стискається болем...
Цей біль - ні роботою, мамочко, ні алкоголем
Із серця живого не витурити. Тоненька
Мотузочка слів в телефоні дає мені сили!..
Тримайся! Тримайся - як вмієш й молись, моя люба!
Я чую твій лагідний голос, твій відчай, голубо,
І світ мені білий водночас: і милий, й не милий!
Над краєм Господнім пливуть почорнілії хмари!
Триклята війна сіє смерть в нашу землю, не жито!
Але ця війна - і ненавидіти, і любити
До крику навчила! Я вірю, що Господа кара
Убивцям настане! А ми ще обіймемось, мамо,
Але не забудемо кривди, ніхто не забуде!
Тиранам кривавим уже не відмитись від бруду,
А ми переможемо! Воля і правда - за нами!
Поплачемо разом ми, поруч, дві матері - жінки,
Коли у обіймах відчуєм сердець стукотіння!
А над Україною жовто - блакитне проміння
Нову оголосить у долі Вкраїни сторінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943476
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Чому прийшла до мене ти,
Така прекрасна і вродлива?
Як ніби осені листки,
Що дарували мить красиву
Різноманітна і проста
Та і велична, ніби пані,
Твоя непрохана рука
Торкнулась ніжністю в тумані
Чому прийшла до мене ти,
Така вразлива й загадкова?
Як ніби в осінь пелюстки
Злетіли подихом казковим
Ошатна, ніжна і п'янка,
Як щедрість всіх смаків із саду,
Всміхнулась образом листка,
Помандрувавши до фасаду
І зупинилась там на мить,
Підфарбувавши лист уміло,
Нехай чарівність ще бринить
І знов полинула так сміло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943440
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 30.03.2022
До дому вже не так то і далеко,
а стежка бур'янами поросла,
бо ми, нажаль, не відданий лелека,
який щороку лине до села...
Хоча пройшли дорогами багато,
а щасливіші не були ніде,
ніж на порозі стомленої хати,
яка все жде…
Тепер лиш роки важно, по-одному,
злітають тихим скрипом із воріт,
та туляться ромашки біля дому,
мов зграйка переляканих сиріт...
Струмить повітря пахощами липи,
яким колись впивались досхочу,
а бджоли лементують аж до хрипу,
коли впаде краплиночка дощу...
Любисток ще не вивітрили сіни,
стоять похмурі в хаті рогачі,
забуті фотографії на стінах,
та мамина хустина на печі...
Латає вітер плечі черепичні,
голосить, часом, в комині нудьга...
Стоїть порожня хата, наче вічність,
під небом на березових ногах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939904
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 30.03.2022
А Ви мені мить дарували,
Найпершу, найкращу в житті,
Романси чарівні писали
Для милої в світі душі
У них відчувалися звуки,
Як спів соловейка в саду
Та ніжно тягнулися руки,
Торкаючи кожну струну
А в вечір, як тихо смеркало
Співали романс під вікном
І серце щомиті плекало,
Вкриваючи милим теплом
Шуміли гаї дивним співом,
Дуетом у два голоси,
Всміхалась калина, як літом
У розкоші білій краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942715
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 27.03.2022
Сьогодні бачила я сон
Де мир торкнувсь моїх долонь,
Як ніби неньчина душа,
Сказала - мирна вже весна!
Невже, радію і молюсь,
Щоби не зникла я боюсь,
Як світло втримати в руці,
Найкращі мирні промінці?
Найбільше щастя на землі,
Щоб мир всміхнувся навесні!
Своєю мрією в душі
Ділюся з Вами у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943353
дата надходження 27.03.2022
дата закладки 27.03.2022
Розмалювала осінь все життя,
До глибини прекрасне почуття
І милий тон твоїх коханих рук
Душі і серця неповторний звук
Розмалювала барвами умить,
ЇЇ той дотик до цих пір бринить,
Його теплом милується душа,
В ній поєдналась всесвіту краса
Барвисте листя, милий водопад,
В них було безліч радісних принад,
Чарівний дзвін щасливого життя
Де зародились справжні почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942053
дата надходження 10.03.2022
дата закладки 27.03.2022
Не вір! Не бійся! Не проси!
Ворог напав зброю бери.
Міцно тримай свій автомат,
Бо ворогом став підлий брат!
Він у вірності нам клявся,й
У любові присягався.
Але лукаво говорив,
Бо кров українську пролив...
Звіра гіршого немає,
Як той, що дітей вбиває.
Із цим гріхом йому жити!
Це не зможемо простити!
Світ цих вбивць запам"ятає,
І прощення їм не має.
У світі будуть гонити,
Немов хижих звів травити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942898
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 27.03.2022
Олександру Леонідовичу Кухарчуку -
Людині, Лікареві, Вченому
Для нього це дванадцятий monsson*,
Та цьогоріч без блискавок і грому.
Під пісню «Вальс-бостон» приходить сум.
Комп’ютер тихне – відчуває втому.
На моніторі декілька листів,
А вчора їх отут було чимало…
Невже у світі, як того хотів,
Хвороб і бід людських в цю ніч не стало?
Холоне кава – чорна і гірка.
За Києвом на серці ностальгія,
А за вікном шумить дощу ріка,
І другий рік на світі пандемія.
І він два роки чесно, як умів,
Щоб якнайбільше хворих врятувати,
В direct** писав до тисячі листів,
Не дивлячись чи бідним, чи багатим.
Він не зважав на втому. Уночі
В очах двоїлись коагулограми,
Омріяні одужання ключі
Всім безоплатно надсилав листами.
А коли ранок світла таїну
Нового дня розкинув по кімнаті,
На мить біля комп’ютера заснув
Наш сивий ангел в білому халаті.
19.06.2021р.
Примітки:
* monsson – мусонні дощі в Індії
** direct – особисті повідомлення в соціальній мережі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917320
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 27.03.2022
Між нами кров, між нами ріки крові,
Які убрід тепер не перейти.
Освідчуйтесь могилам у любові,
Ординці, мародери і кати.
Ви вибір свій зробили в злу годину,
Тепер для нас ви вічні вороги.
Чому прийшли незвано в Україну?
Вас хтось чекав? Огляньтесь навкруги:
Міста і села, і малі й великі
У синьо-жовтих сяють прапорах,
А мешканці, беззбройні вам у пики
Плюють і дружно посилають нах…
Такого сподівались ви прийому?
Щоб вас вбивали в кожному кутку?
Ніхто з вас не повернеться додому,
Війна вас перемеле на муку.
Вас перетравить зголоднілий шлунок
Кремлівського убивці - упиря,
І на смітник історії пакунок
Із залишками викинуть здаля,
Щоб не смерділо. Отака вам плата
За зраду, за брехню і за війну.
А українці ще зустрінуть свято,
Забивши цвях у Рашкіну труну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943349
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 27.03.2022
Стискає козак у руці РПГе
Та пильно вдивляється в далі.
Вогнем поцілує, та й смерть не мене,—
Ублюдків у Харків, не звали.
Закрутить в рулет почорнілий метал
Й тушонка спечеться чудова.
Впакують у цинк та гайда за Урал,
В прокльонах остання промова.
Матрони поплачуть, а може і ні? —
Віночок скупенький від Вови.
Хай тішиться щиро гівно у Кремлі,
Насупивши гномиком брови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943216
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 27.03.2022
Рахунок уже 10: 0
На користь Чорнобаївки.
Ой. не очікував мабуть
Ворог такої " славоньки".
Ще буде 20, 30 : 0,
Якщо не заберетеся,
Наші бійці іще зметуть
Всі літаки і техніку.
Як ви спустошуєте скрізь
Міста й села вкраїнськії.
А боїтесь вступати в бій
З нашим сміливим військом.
І буде скоро вам капут
Не тільки в Чорнобаївці,
Вкраїна визволиться з пут,
Співатиме від радості.
Ворожій армії "труба",
Яка себе так славила,
А раші путінській ганьба,
На увесь світ " прославилась".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943302
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022
В Москве сказали- там фашисты
И очень много наркоманов.
Иди стреляй, "работай" быстро
И "поливай" из танков, градов.
Бомби дома, взрывай роддомы
-Широкий к коммунизму путь...
Вы не вояки! Мародёры!
Что вы творите? Просто жуть!
Зачем вломились вы зимою?!
Зачем расстреливать весну?!
Підготувались до двобою
-Зламали долю не одну.
Навіщо в Путлера повірив (1)
Ваш поневолений народ?! (2)
Чи мало однієї віри?!
Гальмуйте, вас ведуть як зброд
На ритуальне поховання,
На знищення і на ганьбу,
На материнські хвилювання
І на прокльони за війну.
Навіщо взяв меча у руки,
Щоб волю, правду полонить?!
Чекають вас душевні муки
У все життя і в кожну мить!
22.03.2022
(1) -В Москве проведут лекцию о том, что Путин
станет Богом. 7 сентября 2014 г. в Воскресенье
уникальная лекция и круглый стол: "...станет ли
Президент Владимир Путин богом по благодати,
т.е. будет ли он иметь всё тоже, что
и Творец вселенной. Является ли Владимир Путин
богом по природе или он только может стать им
по благодати? Можно ли поклоняться В.Владимировичу
как богу на земле?" -лекция основателя общественного
движения "Божья воля" и эксперт в области путинизма
Дмитрий Энтео.
1) Слова В.Путина из его выступления: "Кто говорит
что Россия для русских, тот или прид...к или провокатор."
2) Ответ с трибуны В.Жириновского женщине-депутату:
"Власть никогда не принадлежала народу
и принадлежать не будет! Иди отсюда! Дура!"
2) Отрывок из книги Т.Грачёвой "Когда власть не от Бога"
2010 г., которая издавалась и продавалась только в РФ.
В отрывке на страницах 15-16 говорится про власть РФ
и про народ: "А что делают с противником? С ним воюют
и его пытаются уничтожить. Беспрецедентная ситуация,
когда власть ведёт войну против собственного народа
не для того, чтобы сохраниться у власти в собственном
государстве, а для того, чтобы это государство
уничтожить."
2) Навіщо в Путлера повірив
Ваш зазомбований народ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943310
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Не рахую дні тижня і дати.
Новий відлік і вимір - війна.
Батьківщину та матір обрати -
Нìяк. Землю та вись обійма,
До грудей пригорта, як дитину,
Бороню від знегоди й біди;
Час настав захищати країну
Від смердючої мокші-орди.
Нездоланнність міцнішає люттю,
Шал шляхетний підносить любов.
"Душу й тіло положимо..." - суттю,
Врешті, сповнені. Скраплена кров
Стугонить - у військових, цивільних,
Нищить ворога вщент, назавджи.
Не здолати соборних і вільних
Українців. До скону орди
Як один, употужнені люттю,
Укорінені в небо і твердь,
Душі й плоть наші сповнені суттю.
Мокшу нищимо вщент і на дерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943314
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Прийди до мене в ранішню пору,
Залиш цілунок на моїх долонях,
Я в них побачу трепетну весну
І милий квіт, на побілівших скронях
Згадаю, що з тобою ми пройшли,
Таке тяжке та в світі найдорожче,
Що почуття любові зберегли,
Мабуть і зараз серцю допоможе
Я розгорну долоні, а на них -
Усе життя, написане, як книга,
По лініях простих і дорогих
Я прочитаю впевнено і стиха
І першу зустріч, що була в житті,
Де успіхи були та і невдачі
І поцілунок милий від душі,
Який заповнив теплоти нестачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943276
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 26.03.2022
З’явилися сармати, готи, гуни.
Киплять, ростуть в крові мого народу.
Жалі колись точили кобзи струни.
Порвав шайтан.
Мелодію свободи
Трембіта прокричала войовнича.
Помножив вітер.
Степом клич несеться.
Не плуг, а джавелін до часу личить.
За праве вухо вкласти оселедця.
Звільнити землю.
Ці жнива весняні.
Зерном в комори слава, мужність, сила.
Орди навала вгрузне в ґрунті, втоне.
Без імені, без правди, без могили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942745
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Чадить безмежжя. Крик абсурду болю.
Цінність життя рве струни амплітуд.
Помічений незрячою судьбою
На мою землю виродків пре бруд.
А з неї проліски в росі раненько:
Радійте, панство, ось вона, весна.
Розтріпане гніздо ладить лелека.
Ховайся, брате, тут у нас війна.
Снують смердючі хмари хтивих орків
Чад нищить, убиває все живе.
Минають дні, неділі. Як же довго.
Застиглим плесом качі тінь пливе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943139
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Святий Спаситель, захисти
Від злого духа та напасті.
Всіх нас, прошу, оборони,
А ворогам за зло воздасться!
Невже не чує нас Господь?
ПлачУ, молитов і благання?
Як рветься від жахіття плоть?
Як душить серце від страждання?
Невже несправедливий меч
Ударить по невинним душам?
За що нам це? Як скинуть з плеч
Тягар із відчаю та сумом?
Не покарай лише за те,
Що бережемо свою волю,
Що рідний край для нас - святе,
Що прагнемо щасливу долю.
Помилуй нас та сбережи!
Дай розуму ворожим силам!
На небі хмари розжени.
Хай сонце запалає миром!
Благаю, Боже, поверни
З війни усіх синів додому !
І всіх загублених знайди!
Молю тебе я знов і знову.
Хай буде день і буде ніч
Без втрат і болю, сліз та горя!
На вколішках та віч-на-віч
Молю. Хай буде твоя воля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943113
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Я не дамся жива
Як і вся Україна
Не для тебе чужак, мене мама ростила
Не для вас проростали золоті колоски
Душі ваші всі згнили, ваше місце в пітьмі
Забирайтесь до гнилі в свої болота
Хоч до пекла прямуйте, зачекались вас там
Я не дамся жива, думаю я що ночі
Вірю я в ЗСУ закриваючи очі
Вірю я в Україну, в наш величний народ
Незалежна та віра, вільна в нас тече кров
Я не дамся жива, бо в свободі зросла
Непорушна та воля, що предками дана
А в рашисти з давен замість мозгу царь- рана
В них свободи нема - не життя просто драма
Та немає жалю до бездушних тварин
І немає страху, бо то загнаний звір
Я не дамся жива тай вмирати не стану
Бо поглине пітьма всю рашистьку навалу
Відбудуєм міста, ми всі стали за правду
Заспіває душа, ми поборим проклятих
Слава Україні 🇺🇦
Героям слава🇺🇦
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943166
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Експромт
Минула ніч, настав день знову.
Орка ріша - нам буть, чи ні?!
В свої права вступив вже ОВЕН.
Світ, наче бранець, у війні?!
Падлючий орка - звір не новий...
Шекспіра Гамлет - нам пророк?!
В свої права вступив вже ОВЕН!
Броню получить орка в лоб!
Зібрались всі сузір'я в небі,
дали - добро ході Весни.
Нам треба МИР! Війни - не треба!
Сурмли Весна - кінець війні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942974
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Не знаю, чи почуєте мене,
Чи зможете сьогодні зрозуміти.
Єдине знаю - біль мій не мине
бо ж рідної землі зреклися діти.
Хто мовчки споглядає на війну,
а хто й благословив криваві ріки:
на батьківській землі спалив весну -
не забувається таке повіки.
Добробут ваш, то тридцять срібняків -
за душі ниці може й гідна плата.
Здолає Україна ворогів -
і вільних, і невільних жде розплата.
Давно вже мова їм не до душі,
бо заважає рускому язику,
і вишиванки стали їм чужі -
свої для них орлів двоглавих лики.
Москва і Пітер їм не чужина.
Рашистський Київ - їх солодка мрія.
Там на іконах - світу сатана.
А в нашім серці - віра і надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943163
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Вмер за Україну, було двадцять років.
Гарний був хлопчина ще й блакитноокий
Любив він дівчину та не цілував
Навесні в калини квіт не обривав
Вмер... бо ворог клятий, калину спалив
Ту, яку ще батько на щастя, садив
Жив би син Вкраїнський, на рідній землі
Та бидло ординське десь отам, у Кремлі,
Здичавіло й душу вогнем обпекло
І ота дитина… що в неї було!!! Лише бідна мати,
Хата край села.. Батьківська калина,
Мрія ще була!
Дівча цілувати. І міцно любить.
Та ні .. нині ..той соколе На землі лежить..
В боротьбі за хату та за рідний край,
За руки матусі, за зелений гай…
Вмер, в бою кривавім, не встиг все сказати
Що хотів дівчині..
Не встиг маму обійняти..
Мами теплі руки могли б врятувати!
А сльози оживити, з землі підняти...
Та ненька - далеко, в хатині одна,
Не плач так рідна. Ще буде весна!
Синок повернеться у квітках, додому
Ординська ж держава загине в диму.
Той.. упир триклятий, хозарин тупий..
Ще буде благати – убий.. хоч убий..
Та ні..буде кара йому більш страшна...
Вічне прокляття, пекельна тьма
Душі його й серцю - російська зима.
Анфіса Букреєва-Стефко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941874
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Краєчком ока бачу тиху тінь,
Як ніби спогад рідних поколінь,
Де у тенетах мудрість проросла
Та слід лишила в образі листка
Де стежка бігла від порогу в світ,
Вже не злічити скільки точно літ,
А серце завмирало на шляху,
У нім було багато так страху
Але мета вела вперед завжди,
Найперші кроки, пройдені сліди
І вдячність, як відлуння у душі -
Звучить і зараз, як мої вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943036
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Я так поезію люблю глибинно й чисто,
Її небачену красу, як тон на листі,
Таку і щиру, і просту, як неньки слово
Та неповторну у житті, як наша мова
Люблю до ніжності душі, як сон дитини,
Найкращу, рідну, дорогу, як світ родини,
Її плекаю, бережу, ловлю хвилини,
Як дотик ранньої роси у чарах днини
Я так поезію люблю, як літо квіти,
Як сонце ясне, що сія, лоскоче віти,
Як осінь трепетні листки золотить в гаї
Де насолода так бринить, як ніби в раї
Я світ поезії люблю, як смак дитинства
Та милий промінь теплоти та материнста,
Як тихе дихання землі, що нас тримає
Та серце ніжних почуттів, яке кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943111
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Тривожна в Голосієво весна, з першого погляду і не відчутні зміни, страшна біда на теренах країни, болить душа, прийшла до нас війна! Болить душа нестерпно день і ніч, хоч сильні духом але мокрі очі, дати однакові святкові і робочі, щодня народ зі смертю віч-на-віч! Вмирають старші люди й молоді, дітям гірку подарували долю, від вбивств, руїн душа кричить від болю, не цінували ми, не берегли тоді… Сонячні ранки з мирного вікна, небо спокійне, білосніжні хмари… болить душа, ракетні знов удари, тривожна в Голосієво весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943110
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Козацький дух не розколоть
І не здолати нашій волі!
Хай проросте ворожа плоть
Чудовим соняхом у полі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942909
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 21.03.2022
Сьогодні днів вже двадцять п'ять,
З тих пір іде страшна війна.
Та час іде і дні летять,
Злодюг веде дорога в ад.
А час іде і дні летять,
Злі тварі знищують народ.
Запхати "Пукіну" снаряд,
І кожному у зад перо.
Нехай від нас вони летять,
Дати в рота по морквині.
Якось зустріне ота мать,
Люкс у тихій домовині.
А час іде і дні летять,
Де Кадир подівсь славетний?
Лишилось лиш його ім'я,
Слава йде йому посмертно.
Не вдасться вже забити цвях,
Час скоти вам помирати,
Втомились смерті рахувать,
Проводжаєм лише матом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942854
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 21.03.2022
Чому ж ти, донечко сумна?
Сьогодні ж в тебе іменини!
Чом не всміхаються вуста?
Неначе є якась провина?!
Та відповідь була одна -
Не радісна мені ця днина,
коли навкруг іде війна,
горить і стогне Україна!
Де вщент руйнуються міста.
Людей вбивають оркосвині,
вже вбитих діток - більше ста...
Кому вони були що винні?!
Твоєї тут вини нема!
До всіх прийшла лиха година.
Ввірвалася в життя війна...
І зруйнувала мирні дні нам!
Не плач! Терпіння набирайсь!
Частіше обіймай дитину,
щоб вибухів він не лякавсь,
спокійна з ним будь, кожну днину!
Тримайсь! Така ти не одна...
Настане день! Треба чекати,
коли закінчиться війна...
І прийде МИР у кожну хату!
А він прийде! Це однозначно,
бо згине в пеклі "руський мір"!
Наш МИР набуде нових значень!
Ти тільки жди! Ти тільки вір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942894
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 21.03.2022
А ви, нам казали, що ніби не знали,
Що наче, не чули, не бачили кров?!
Коли ми синів на колінах ховали,
Своїх ви ховали під цвинтарем — знов.
Ховали, як псів по шматках у лахміттях,
Згорілих-зотлілих у чорній золі.
Ви, дух поховали, в смітті на століття,
В прокльонах убитих, в сльозАх матерів.
На суд призовемо, на наш та Господній,
Судити вас будуть в раю діточки!
З вас кожен отримав квиток у безодню…
Ваш символ свободи — Гулаг й Соловки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942653
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022
Мені б заплакати... Не можу.
Всі сльози висохли либонь.
Пробач наш, Боже, що тривожу
Та у душі горить вогонь.
Горить і палить, розриває
Рве серце болем на паски,
Збирає знову й роздирає
На ще кривавіші куски.
Мені б заплакати... Не плачу.
Всі сльози запеклись. Мабуть,
Я цього пекла не пробачу.
Не я одна. Не в цьому суть.
Земля здригається і стогне...
Той стогін чути в небесах.
У цьому стогоні потоне
Усяк, із кров'ю на руках...
Мені б заплакати... Поможе?
Чи стане легше? І кому?
На що скажіть усе це схоже?
Спецоперацію? Війну?
Шкода проклясти я не можу!...
Не вмію, духу не стає.
Та знаю, сарану ворожу
Пекельна кара - кров заллє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942181
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 18.03.2022
Мені б заплакати... Не можу.
Всі сльози висохли либонь.
Пробач наш, Боже, що тривожу
Та у душі горить вогонь.
Горить і палить, розриває
Рве серце болем на паски,
Збирає знову й роздирає
На ще кривавіші куски.
Мені б заплакати... Не плачу.
Всі сльози запеклись. Мабуть,
Я цього пекла не пробачу.
Не я одна. Не в цьому суть.
Земля здригається і стогне...
Той стогін чути в небесах.
У цьому стогоні потоне
Усяк, із кров'ю на руках...
Мені б заплакати... Поможе?
Чи стане легше? І кому?
На що скажіть усе це схоже?
Спецоперацію? Війну?
Шкода проклясти я не можу!...
Не вмію, духу не стає.
Та знаю, сарану ворожу
Пекельна кара - кров заллє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942181
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 18.03.2022
Це ж треба було таке втнути,
Собі придумати дивне́,
І, підливаючи отрути,
Собі ж самому! Під шафе.
Мабуть, що точно - щохвилини,
Секунду кожну, кожну мить -
Лице, втрачаючи людини,
Поміж людьми на світі жить...
Десь тишком-нишком рити бункер -
Туди ж тікаючи, як щур.
Кричати звідти Світу "Струнко!
Я так сказав!" - старий баху́р!
Та доки ж будеш заливатись?
Докіль? Ще довго? Та дарма...
Йому б в солдатики погратись,
але ж союзників нема!
Зате він телепорт освоїв,
Поміж панянок, як павич.
Своїх, стріляючи "героїв",
Заклеймував свій на́рід - бич.
Це ж треба було таке втнути,
Собі придумати дивне́ -
Узяти й випити отрути...
Над нами Бог, життя одне!
Чи, може, про запас десь маєш?
Купити можна? Продають?!!
Піґулки вічності вживаєш?
Вони побічок не дають?
Ох, дали значить... Це помітно.
Ми це помітили усі.
Ну, посміхнись ще раз привітно
Й давай швиденько до землі.
Поближче, трішки нижче "брате".
Та, що ж це в Бога є таке?
Зроби планеті нашій свято!
Земля до себе не бере?
Ну, знаєш... Вона є святою,
А ти накинувсь на святе.
Та не візьмеш ти ніц з собою,
Молись, щоб взяли хоч тебе.
Це ж треба було таке втнути,
Собі придумати дивне́.
Хотів усіх нас проковтнути,
А проковтнув лишень себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942702
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022
Знов Московія проклята
Полонить Україну хоче.
Вони хижаки-звірята
Духовно незрячі.
Вони взяли в руки зброю
І спалили мою хату.
Не маю я спокою
Відомщу я кату.
За домівку, за родину,
Що земельку топчуть.
Москалів доб'єм до згину
І не будуть світ морочить.
Ми боремося за Свободу
З піснею в серці.
Бо не має кращого Роду,
Ми всі Українці.
13 березня 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942388
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 18.03.2022
[i][b][color="#66086b"]Хто сказав, що весни відмінили,
що панує в паростках війна?..
Ми засіємо ще мирні ниви –
руново всміхнеться нам весна!
Хто казав, що потьмяніло небо,
що нависли хмари грозові?
Вимрію я сонечко для тебе
й родимку – на щастя – на брові!
Хто сказав, що за рубіж – морока,
що в Європі – ми для всіх чужі?
Ми тут ближчі стали, й наші кроки
в тих країнах стерли рубежі…
Хто сказав, що згасло наше сонце,
що для нас настане вічна ніч?
Темних сил навала – вже не сон це.
знак порідь прийлешніх і сторіч!
...Чисте поле сниться нам, лелітко,
де посадимо іще свій сад.
Вже чекають нас весна і літо,
кличуть повернутися назад…[/color][/b]
9.03.2022, Duisburg, BRD
_____________________
На світлині автора: цвітіння
декоративних в Німеччині.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942651
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022
́ Тяжко писати такі слова! Але... Далі буде.
[youtube]https://youtu.be/TB2LdtWd5aU[/youtube]
[i][b][color="#d62db7"]́
Не спиться!.. Від розпуки і безсилля!
Бо ГАЗОдихи й НАФТОжуї сплять,
а канібали в серце наше цілять –
возводять ЗЛУ мільярдами палац.
Й не спатиму, допоки сплять магнати
тих газогонів й нафтових річо̀к…
Сатрап вже вдерся до моєї хати –
заядлий, хоч віджилий, старичок*!
До скону захисник стояти буде,
окрилений ідеєю століть:
робити що – вже знають наші люди
у цю жертовну для Вітчизни мить!
Нехай не торжествують андрофаги –
неправедна у людожерів суть:
двохсоті… і трьохсоті в саркофагах
у Оркію рікою попливуть…[/b][/color]
28.02.2022,
Konin, Plsk Rpbl.
_____________
*ПТН ПНХ, а по-простому – Huylo…[/i]
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941362
дата надходження 28.02.2022
дата закладки 18.03.2022
[i] Актуально й корисно для
роздумів про сенс життя...[/i]
[i][b][color="#800c5d"]Не старший брат мені ти й навіть не молодший,
тамбовський вовк тобі і друг, і рідний брат.
Брати мої – каменярі і теслі – зодчі,
ти ж для руїнступав до наших мирних врат.
Немов у гості, ти прийшов у нашу хату,
надіючись на наш гостинний хліб і сіль?
Тебе ж уже з порога стали випихати:
“Іди, злодюго, вбивцю, орку із відсіль!”
Не брат мені ти – ані старший, ні молодший:
в генетиці се є незаперечний факт*,
в тобі є гени стадності й агресій. Отже,
супроти людності здійснив страшний теракт.
Й не допоможуть стаду засоби люстрацій!
І санкції звірюці дикій – не під стать.
В пригоді стануть вівісекції кастрацій,
що змінять дух, і тіло – вашу вовчу стать!
На злочин твій чекають праведні одвіти
в Гаазі і у Божому суді вгорі!
…І на могилах ваших не ростимуть квіти –
ти там в пекельному вогні ущент згорів…
* * *
Не брат мені ти – ані старший, ні молодший,
боронять бо брати від тебе цілий світ,
Як доведеться ж їм від тебе смертне ложе,
квітчатиме їх вдячний світу дивний квіт…[/color]
[/b]
11. 03. 2022,
Duisburg, BRD
___________
*Згідно з новітніми даними генетичних досліджень,
геноми росіян відносяться до гаплогрупи N, яка
охоплює Північ Євразії, разом з фіно-угорськими
(68 %) та уральськими народами (удмурти, буряти,
татари тощо, 32-58 %). Серед українців переважає
гаплогрупа R1a (53 %), характерна для слов’ян –
нинішньої територі України і Польщі, тому зветься
«слов’янською» або «арійською». Гаплогрупа N тут
сягає: 6.9 % – серед укранців; 5,3 % – серед поляків.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942658
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022
Я сумую, моя Україно
Я сумую...Ти снишся мені
Твоя гарна і рідна долина
Твої ріки, багаті води
Я сумую, моя Україно
Дуже хочу торкнутись тебе
Посміятись з тобою у днину
Коли радісно, добре так є
Україно моя, Ти найкраща!
Україно моя, Ти живи!
Я ж буду сумувать за тобою
І любити...чекай мене, жди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529103
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 15.03.2022
Як паростки квітів пробивають землю,
Чи там суш ,чи твердинь,чи там сиро,
Так і ти Україна,яку я люблю,
Пробиваєш дорогу до миру.
Стільки то перепон маєш ,люба,тепер,
Моя ненька,така синьоока,
Пробираєшся ти розриваючи терн
Що так боляче ранить жорстоко
Та ще й ворог прийшов,заступив за межу,
Хоче знищити він тебе мила,
Та не бійся,тримайся,тобі я кажу,
Переможеш! у тебе є сила.
І паде його царство все к твоїм ногам,
Як непотріб його приберемо,
Не дамо Україно тебе ворогам,
Проженемо, в раю заживемо.
І з бутона твого що пробився на світ
Цвітом щастя розкриється квітка,
Твою долю яскраву сам Бог захистить,
Ти для нього як вірна лебідка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942409
дата надходження 15.03.2022
дата закладки 15.03.2022
Ти пам'ятаєш ще мене малям,
Як я робила тільки перші кроки
Та пізнавала милу мить життя
Тихенько, добавляючи все роки
І перше слово, що злетіло вмить
Та рухи ще невпевнені, невмілі,
Ота тендітність до цих пір бринить,
Слова найкращі і такі несмілі
Мені б тепер, хоча б на мить туди,
Де все було так просто і красиво,
Відчути знову дорогі сліди
Та посміхнутись радісно й щасливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942268
дата надходження 13.03.2022
дата закладки 14.03.2022
У ці безжальні дні війни,
Коли від вибухів чорніє небо,
Вона залишить щось собі,
Таке, що дуже-дуже треба:
Його обійми, теплу каву,
Вірші, пісні, червоні "Найки",
Свою єдину Україну як державу,
В "Інста" й "Фейсбуці" лайки,
Одесу літом і Чернігів навесні,
І Львів та Буковель без меж,
І мокрий сніг, і ті дощі рясні,
І кожну з фортифікаційних веж,
І вісім всіх мостів через Дніпро,
І колії на сотні кілометрів,
І Київське та Харківське метро,
І десять кольорових светрів,
"Форд Фокус" сірий і такий знайомий,
Світанки на роботі за столом,
І стежку через ліс, що йде до дому,
І двадцять фото, що просочені теплом,
Колегу по роботі, що подобається сильно,
Своїх котів, собак і спогади всі мирні,
І сотню-другу смсок на мобільном,
І Україну - любу, рідну, вільну.
Запилений асфальт, що кроки полірують, -
На плечі тисне той рюкзак,
А люди за спиною хай пліткують,
Все буде добре й тільки так.
Німіє мозок від безсилля,
Коли ж уже, коли прийде весна,
Припиниться насилля,
Закінчиться війна?
Коли весняне сонце
Зігріє вже теплом?
Хай швидше все здійсниться це,
І вся сім'я, нарешті, збереться за столом.
Він очі прикрива, бринить сльоза під віями,
Ще відіспиться, з'їздить за кордон,
Та поки мрії залишаються лиш мріями,
А у стволі - один патрон.
Чекає на весну,
Жде Перемогу,
Переживе війну,
Надіється на Бога.
Принаймні, він живий ще,
Під ноги пада попіл тихо,
Він боронить кордон, щоб той не щез,
Та відвернеться, й буде лихо.
Хай дивиться у небо та випускає дим,
І знову до світанку залишиться на стрьомі,
Та раптом пригадає себе ще молодим,
Як зараз він стояв на цім кордоні,
Під берцями пісок карбує слід,
І десь початок свій бере Дніпро,
Він вчора дописав свій заповіт,
Та помирать не хоче все одно.
За руським кораблем пішов весь світ,
Що мовчки бачить все, але...
І хай там як було раніш тоді,
Все буде дуже добре, все мине.
Закінчиться війна, весна прийде,
Забути скажуть, просто жити далі,
Розкажуть, як пробачити усе,
Та як забути, як на нас напали?
А як пробачити Чернігів, Суми, Харків, Бровари?
Удар ракет по людям мирним?
І Маріуполь, і Гостомель, і Бучу нашу та Ірпінь?
І після того можна як удома спать собі спокійно?..
14.03.22 р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942381
дата надходження 14.03.2022
дата закладки 14.03.2022
(Моє рідне селище! Я від тебе далеко,
але моя душа і серце завжди з тобою)
( Клуб поезії Ніна Незламна)
Знову думками в рідному саду,
Де вишні вряд, по стежці я іду,
Тут народилась. І босонога,
Стежки зміряла. Просила Бога,
За мене ненька в нічні години,
Як духи злі плели павутини,
Та кров козацька протіка в жилах,
Земна любов - подарили крила!
Рідненьке селище Козача Лопань,
І повноводна річенька Лопань,
Придали сили. Й віри в суцвітті,
Серед цих вишень, кращих у світі,
Як навесні в весільному вбранні,
Вбирали в себе ранки туманні.
З промінням сонячним несли радість,
Тікала слабість, вдихала свіжість,
Замала сил, здійнялась на ноги,
В рідному селищі, є дороги,
І не одна, по якій ходила
Красу довкілля, в серці схранила.
Хатки… хатки потонули в садах,
Від поля марево, сльози в очах,
То сонце пестить золоту стерню,
А, я ж її і досі… так люблю,
Хоч і колола, ноги до болю,
Та душа мріяла - будь на волі,
Де вітер коси розсівав на плечі,
Коли лунали голоси лелечі,
В річці вода, грала веселкою
Втішавсь лелека із лелекою.
По всій долині гусячі лапки,
Ясніють сонцем жовті лампадки,
В квітах ховаються ранні роси
Легкий вітрець, пестить вербі коси,
Що до води, нахилились низько,
А тут й тополі, в рядочок близько
Мов на параді височать вгору,
Як не полюбиш, ти літню пору,
Коли краса, чарує довкола,
А далі, моя рідненька школа.
Широке залізничне полотно,
Воно мені, знайоме так давно,
Шлях до станції Козача Лопань,
Правда не пройдеш, без переживань,
Адже потяг за потягом спішить,
Земля вся, часом здається дрижить,
Але ж дороги, іншої нема,
І незалежно весна, чи зима,
Єдиний шлях, тільки цей до школи.
Полотно ділить, селище навпіл,
Частина рівно, є й часом нахил,
Де вздовж дороги, а де й посадки,
За ними вряд будинки і хатки.
Я часто в снах, бачу рідні стежки,
Безмежна втіха та беруть думки,
В цей час важкий, тривожиться душа,
Сусід, на жаль, нікого не втішна,
Брехливо, нахабно зливає бруд,
На наш, козацький, відчайдушний люд.
Бажає знищити Батьківщину,
Закатувать у тюрмах родину,
Хто хоче мирно жити й працювати,
Країну щастя й добра збудувать,
Вирощувати зернові в полі,
Й виховувати дітей в любові,
Щоби ніколи не знали війни!
Єднаймось люди! Заради життя,
Заради волі, майбуття й щастя!
23.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941057
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 14.03.2022
Як вберегти тебе, моя Вітчизна,
Від пекла і жорстокої війни?
До Бога я в молитвах прибігаю -
Спаси Всевишній Україну й сохрани.
Загарбники напали безпощадні,
Коли світила вранішня зоря.
Спросоння зовсім ти не зрозуміла,
Чому здригається від вибухів земля.
Ти плачеш, нене? Дай я витру сльози,
Щоби не бачили прокляті вороги.
Не бійся рідна, моя ясночола.
Настали темні для нас всіх часи.
Твої сини на варті і готові
Голівоньки покласти у боях.
Щоб колосилась ти багатством-хлібом,
Синіло небо й васильки в полях.
Ми переможем... Вже летять лелеки
До рідних гнізд вертають з чужини.
Летять додому, у свій край страждальний
Та миру звісточку благу несуть вони.
Щезнуть примари, згине чорна нечисть.
І гул припиниться ворожих літаків.
Ще потерпи, не плач моя рідненька,
Ми проженем проклятих ворогів.
Твоїх героїв всіх ми пам'ятаєм.
Їх в пам'ять закарбуєм назавжди.
Що за свободу й нашу незалежність
В боях запеклих мужньо полягли.
Історію свою ми перепишем.
І вирвем окупанта сторінки,
В яких брехня і ціле море фальші.
Правди зерно засіємо в рядки.
Розправить Україна вільні крила.
І всюди прапор наш замайорить.
Над небом мирним, над безмежним світом
Гімн України гордо прозвучить.
Нам небеса наближать перемогу -
Почув Всевишній наші молитви.
Терням колючим і кривавим потом
Ще кілька кроків залишилося пройти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942098
дата надходження 10.03.2022
дата закладки 11.03.2022
День, як рік... Палають видноколи,
Край безодні зупинився час...
Не пробачу ворогу - ніколи!..
Ту війну, що він приніс для нас.
Ні на цьому, ні на тому світі
Він не зможе прихистку знайти.
Буде синім полум’ям горіти.
І хрести невинних душ нести...
Прямо в пекло поведе дорога
Сім його майбутніх поколінь.
Він почує грізний вирок Бога -
Винний!.. І покараний!.. Амінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942118
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 11.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2022
Когда твоя холодная граната
Перед броском вдруг замерла на миг,-
Не промахнись, взрывая супостата,-
Пусть лучше он покинет этот мир.
Ты не забудь про Родину святую,-
Её тепло ты с молоком впитал.
И Бог не даст тебе уже другую,
Которую ты Матерью назвал.
...И сонный пруд, и пыльная дорога...
И лес такой знакомый за холмом...
Не дай врагу всё это даже трогать,
И испоганить грязным сапогом!
Тебе здесь посчастливилось родиться,
В краю, что Украиною зовём.
Пускай неповторимые зарницы
Тьму освещают на пути твоём.
И пусть немного от судьбы досталось,
И звёзд ты с неба можешь не сорвать.
Но горсть земли, что кровью пропиталась,
Нельзя врагу при жизни отдавать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942039
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 10.03.2022
Голосно ранок вітає ракетами,
Боже, скажи на якій ми планеті?
Сниться війна і я хочу збудитись,
Паніка, хаос, що зараз робити?
Небо накрила густа павутина,
Плаче в будинку маленька дитина.
Тікати, ховатись, від розпачу вити,
Боже, скажи що ми маєм робити?
Ми ж про війну тільки книги читали,
Страшні ті часи, там людей убивали.
Як маю сказати я своїй дитині,
Війна! В нас стріляють! Ми в тому не винні.
Боятись сирени і спати в підвалі,
Хвилини як вічність, а хтось під завалом.
А ночі безсонні, очей не зімкнути,
У скронях лиш гул літаків в небі чути.
Налякана, втомлена, прошу у неба,
Боже врятуй! Відверни все це пекло!
Ти можеш усе, Ти Всевишній, благаю!
Нехай в цій війні більш ніхто не вмирає.
Нехай вороги відійдуть з України,
Ми сильний народ, відбудуєм руїни.
Боже Всевишній! Помилуй благаю!
Бо Україна це все, що ми маєм!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941512
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 10.03.2022
Земля в вогні і нам її гасити
Бо ще такого в світі не було,
Щоб український рід могло спалити
Якесь плюгаве, миршаве х*йло
Тримай кулак на відстані удару!!!
Ми всі єдині, як отой кулак!
Наздожене його небесна кара
Горіть у пеклі буде вурдалак!!!
Ні, не нагнати в наші душі страху,
Ми УКРАЇНЦІ, дух міцний у нас!
Отож, рашисти, йдіть ви краще нах*й,
Поки живі... допоки є ще час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941985
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 09.03.2022
А свято є, було і буде,
Нікому нас не подолати.
Живі ми, українські люди,
А з нами, Україна - мати.
Яку б професію не мали,
Освіта є у людей різна.
Війна усіх нас об'єднала,
Тепер задача у нас спільна.
Хто може, тим допомагає,
Велика кількість є роботи.
Захисники міста звільняють,
В когось- волонтерів турботи.
Обов'язком подати руку,
Тепер вона така потрібна.
Іде війна: сльози і муки,
Хоч словом поміч необхідна.
А свято є, було і буде,
До перемоги крок за кроком.
Боже, страшні спалахи чути,
Та мирне небо прийде згодом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941913
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 08.03.2022
Росси́йский солдат, я к тебе обращаюсь
Тебе Украи́ну вовек не сломать ! ! !
Штык в в землю вонзи и домой возвращайся,
Ведь ждут тебя дома невеста и мать !
Но если сейчас ты меня не услышишь,
Продолжишь суровую с нами тяжбу́ -
С мечо́м ты пришел, от меча и погибнешь !
И гру́зом двухсотым верне́шься в гробу́ !
Танков коло́нны и градов машины
Испепели́м, защити́м города !
Силу дает нам любовь к Украине,
Рабо́м нам не быть, под пято́й - никогда !
От крымских степей до полесского края
Раскинулась наша родна́я земля !
Готовы погибнуть тебя защища́я,
Любовь беззаветная, боль ты моя !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941909
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 08.03.2022
Є на москов'ї chmo маленьке,
яке "вєлікій їх народ"
штовхає на війну із Ненькой,
на "х" три букви йому в рот.
Нездаро, що за 20 років
довів до злиднів всіх своїх-
ми не боїмось твоїх кроків,
ти окупант, нездара, псіх.
Твій мінікарліковий мозок,
хоч він навряд чи в тебе є,
ніколи зрозуміть не зможе,
що ми відстоюєм своє.
І відштовхнувшись від історії-
писав же Пушкін ваш А.С.,
що дуб зільоний в лукоморії-
це саме ти-смердючий пес.
25.02.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941892
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 08.03.2022
Я умер где-то в Херсоне
В форме времён Чечни,
В предсмертном обугленном стоне
Было "всё зря -беги".
Я видел жёлтые ленты,
Я слышал чужую речь,
Сжимая в руках документы
(жаль, не успел их сжечь).
Сказали "за нами святость,
За ними, конечно, Тьма.
Но скоро вся эта гадость
Покинет свои дома".
Сказали, что мы со светом,
Мы голуби, счастье, мир,
Сказали, что этим летом
Получим земли, квартир
И женщин, их тело, душу,
И земли, и города...
Но я за чужую сушу
Остался в ней навсегда...
Я умер где-то в Херсоне,
Закопан без слёз, венков,
А жёны стоят на перроне,
Ждут нас домой, дураков...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941918
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 08.03.2022
Батьківщина - велике поняття...
Згадую дитинство,
сильні татові руки,
вони захищали, оберігали,
любили, піддержували...
Приходив з роботи
і кожного дня,приносив щось
їстівне
від чарівного зайця...
Бігла, раділа, вірила.
З покоління в покоління,
почуття дитинства не змінні.
Згадую, як мій малий зустрічав
вже мене з роботи, очікував
кіндер-сюрприз, дуже радів,
коли маленькі іграшки
не повторювались , а були інші.
Батьківщина - це ми українці, єдина родина...
Зараз у нас нелегке життя,
але ми віримо у краще майбуття,
покоління змінюється поколіннями
та прагнення до кращого життя
палає у душах наших,
ніби невгасима свіча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941078
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 08.03.2022
С хід РФ,ти заблукав?!! Z наками нас не злякав,
іди на
Х рєн, кажем хором, разом із своїм кадиром!
О знак зради боягузів! Бог суддя вам, бульба друзі!
V оля наша - не є злам, морпіхоті - не по зубам!
К рим - не рашен! Z нак - багно! Крим ми вам не
віддамо!
А льфа спец, путін боєць, РАШЕН ТВАРІ - вам
КАПЕЦЬ!!!
Отака наша промовка: "Вам - могила, ваша
СХОVКА!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941453
дата надходження 01.03.2022
дата закладки 08.03.2022
Путінська зграя,
як пси безголові!
Знесло мізки́ вам
від запаху крові!
Крові не винних
дітей, вами вбитих!
Мирного люду
домівок розбитих...
Вас ще не нудить
від запаху крові?
Ви вже у ній
захлинутись готові?!
Згинете геть, всі
чужинці прокляті!
Будуть круки лиш
над вами кружляти!
Краще не суньтесь,
ми вами не зля́кані!
Зразу пошлемо
в відомому напрямі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941866
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 07.03.2022
Идёт четвёртый день войны,
Столкнули жёстко две страны.
За две различные идеи
Ракеты в Киев полетели.
Без объявления войны
С мечом соседи к нам пришли.
(м)Учения как на убой
И завязался смертный бой. 27.02.2022
Стреляют в города и сёла,
Кровь потекла рекою снова.
Какая мать вас родила?
Благословила ли она?
Всё в этом мире не случайно.
Вновь вспоминают Вангу, Майя
И "Протоколы мудрецов",
Где зверь показывал лицо.
Про Три Войны там были планы,
Их фанатично выполняли.
Им подсказал из бездны зверь,
Хоть веришь ты или не верь.
Мир на пути Армагедона.
Свободу и Днепра и Дона
-Зачем ломать природы суть?
Зачем встревать в мас...в муть?
И мир уже не будет прежним,
Хоть каждый будет с вас прилежным
И начертание врага
Война народам принесла...
Фашизм гуляет на планете
-Об этом много в интернете.
Фашизма следствие -война.
Экзамен людям принесла. 02.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941494
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 07.03.2022
Перший день весни. Над головою сонячне небо. Господи Ісусе, Пресвята Богородице, як же холодно! Я помираю…Помираю у кожній жіночій сльозинці, що тремтить на зворушеному триклятою війною обличчі. Помираю у кожній скупій, перемішеній зі злістю, чоловічій сльозі на мужньому обличчі, у скрежеті стиснутих на вилицях до болю зубів. Помираю у кожному плачі новонародженого у сирому підвалі немовляти, якого з тихою любов’ю пригортає рідна матуся до грудей. Помираю у кожній дитині, жінці та чоловікові, життя котрих обірвалось від підлої ненаситності російської орди. Помираю у кіптяві, вогні та димові, у кожному розпачливому крикові чи зойкові скаліченої війною людини. Помираю, щоб відродитись у праведному гніві, безстрашності, відданості та вірі у нашу перемогу над всесвітнім злом. Падаю на коліна у низькому поклоні до Господа, Пресвятої Богородиці на спалену, переорану снарядами, залиту людською кров’ю нашу стражденну землю і молюсь за її спасіння та новітнє відродження. Молюсь за стійкість та непохитність наших воїнів, за їх доблесний героїзм.
Господи Ісусе, Пресвята Богородице, збережіть нас, наших захисників, збережіть Україну!
01.03.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941415
дата надходження 01.03.2022
дата закладки 07.03.2022
Пришла война...нас разбросало...
Нет ря́дышком родных людей!
Наш Киев га́ды обстреляли
Лесно́й, Трое́щину сильне́й!
Весь мир в душе переверну́лся!
Нет я́сности, как дальше жить?
Бог призывает нас очну́ться,
Чтоб в людях - лю́дность разбудить!
По сё́лам - танки, автоматы...
Ирпень и Буча, всё в огне!
Народ их кро́ет благи́м матом!
Боль материнская везде́!
Народ очну́лся от зомби́зма,
Жаль только, что такой ценой!
Воняет воздух от фашистов,
Им не понять боли людско́й!
Раке́тным гу́лом стонет небо,
Клуби́тся дым под небеса́!
А́нгелы плачут над плане́той,
Вздыма́я души на крыла́х!
Фанто́мно виден город Харьков...
Его забыть возмо́жно ль нам?
Вся Украина - рiдна мати
Стон испуска́ет тут и там!
Одесса-мама вновь страда́ет!
Чернигов лупят нещадя́!
В нас Белоруссия стреляет...
Тем распина́ют - как Христа!
Как жить, ко́ль озвере́ли люди?
Детдо́м с плане́ты сте́рли сей!
Их больше никогда́ не будет
Их души - ста́я лебедей...
Молю́ Марию я Святую
Ты Сына Божьего спроси
За како́й грех мы так беду́ем?
Прости нас Го́споди, прости!
Пусть будет мир скоре́й по-всюду!
Его должны мы все ценить!
Войны пускай нигде не будет!
Сплоча́йтесь люди - чтобы жить!
СОЛНЕЧНАЯ(Кондратюк Т.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941761
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 07.03.2022
Я рідний край люблю без меж
Вклоняюсь я його красі,
Люблю осінні звуки теж,
Що чути чітко в тишині
Люблю луги, степи, поля
Все, що оточує навколо,
Люблю тоді, коли земля
Так диха свіжістю просторо
Люблю я шум і сміх дітей,
Бо так життя тоді вирує,
Люблю я вічливих людей,
Що доля так мені дарує
Люблю я тишу й диво-сон,
Як вмить дрімоту наганяє,
Коли захвачує в полон
Та ніжно росами вмиває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851811
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Розмаїттям цвіту ваблять очі
Айстри в вересневому садку.
Синьоокі - люблять тихі ночі,
Білі - денну пісеньку дзвінку.
Жовті - посміхаються від рання,
Ловлять кожен промінь золотий.
Ніжать теплоту і ждуть смеркання
Коли ж вийде місяць молодий.
Ось іще – очам для милування
Сотні голочок, як в їжачків,
Це рожеві вітру шлють вітання,
Ненароком будять павучків.
А червоні тішаться собою
(Пелюстки рівнЕнькі у плісе).
Всі джмелі летять до них юрбою
Кожен краплю меду їм несе.
Ось такий парад із квітів маю.
Гріють душу ніжні квіточки.
З кожною із них я розмовляю
Сонцем наповняючи роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847499
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Минуло нас бабине літо,
на кухні небес - збій системи...
Натомість, милують всіх квіти
осінніх садів - хризантеми,
жовтаві, бузкові та білі,
останні, тому і чудові.
Здається, душа ледве тліє,
бо прагне всім серцем любові,
яка не зів'яне, і цвітом
не стане під ноги спадати.
Й шепочуть разом квіти з вітром...
-Кохати... кохати... кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455084
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 01.01.2014
Сонце зайшло за лісосмугу,
Залився перцем небосхил.
В червонім сяйві серед лугу,
Між сивих пращурських могил
Сиділа бабця дуже квола,
В руках тримаючи букет,
Перед хрестом старим додолу
Для гав насипала канхвет.
Вона ридала, з того зморшки
Неначе м’якли від води.
Їй усміхалися волошки,
Голівки рути й череди.
І було чути, як старенька,
Сповнена тугою, журбой,
Засохла нібито опенька,
З хрестом ділилася бідой:
– Кого зростила я, Іване?
Мені хвала йде від людей,
Проте найбільше горе дане
Від рідних, від своїх дітей.
Один на фермі головує,
В полях збира врожайний хліб.
Він найманців чужих годує,
А рідну матінку – сусід.
Молодший наш такий учений,
Він археолога здобув.
Земель об’їздив – край вселений,
А рідне селище забув.
Він раз на рік листівку ма́рку
Прислати може до йменин,
А я тоді прошу Одарку,
Хай прочитає, як там син.
Медаллю, каже, наградили,
Бо цінну знахідку знайшов.
А я благаю вищі сили,
Аби хоч раз у двір зайшов.
Гадала, донька білолиця
Розвіє ген жіночий плач.
Мар’яна з’їхала в столицю,
А муж у неї мов палач.
Сам їздить із директорами,
Її закрив, неначе в хлів.
Яка там подорож до мами?
В самої трійко дітлахів.
І я тепер одна, Іване.
Зростила, дáла, що могла.
Одарка ходить, баба Ганна,
В цілому, в хаті я одна.
Тебе младим цей світ пом’янув.
Ти все казав: дітей рости.
І хоч би раз із неба глянув,
У що ці дітки проросли!
…Там, де в полях зростає рута,
І перцем сходить небосхил,
Старенька мати, ніби пута,
Скинула душу між могил.
Коли зайшло за лісосмугу
Червоне сонце, все село
Померлій віддало заслугу.
А рідні дітки, хоч би хто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449022
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013
М огутнім плинеш крізь віки,
І час не власний над тобою,
С толичний град Дніпра ріки,
Т воїм величчям серце гою.
О двічну п'ю твою красу,
К аштанів краю, віру й мрії,
О дному лиш тобі несу,
Х рам мій любові і надії.
А Русь твоя це - цілий світ
Н е скорених слов'ян, де мир і
Н е зів'яне ВІРИ цвіт,
Я ку усім дав Володимир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440171
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Музыка и исполнение galina bahteeva
Уже в прошлом метели
Отшумели дожди.
Домой птицы летели,
Их, судьба, пощади!
Словно белая тучка
Потерялась вдали.
Всколыхнулась речушка:
"Мы вас ждём, журавли..."
Я стою на крылечке.
Что ж в душе непокой?
Закололо в сердечке...
"С возвращеньем домой!!!"
Ветер ветки качает
Ветки тонкой осины
́И печально вздыхает,
Слыша плач журавлиный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248982
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 05.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2013
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 05.03.2013
С егодня ты в греховном мраке,
Г невишь Творца, вредя другим,
О днажды, знай, проснешься в страхе,
Р ешишь, что надо стать иным.
А сил, растраченных впустую, их
Я вно больше не вернуть,
С мотря, не видеть жизнь иную,
А только в омуте тонуть.
М еняться надо чем пораньше,
С егодня сразу и навек,
В едя борьбу с собой без фальши,
Е два ль забыв, кто - человек!
Т ы жизнь свою не жги напрасно,
И зря не сокращай свой путь,
Д ругим свети, пусть будет ясно,
Р уки подать им не забудь!
У той черты, где нет порога, и
Г де кончается твой мир,
И стока нет, но есть дорога,
М инуя тень, светить другим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343188
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 21.02.2013
потертий якір на наших бортових тілах
жах охоплює тихі будинки кісткові
в зубах цієї мови роз'ятрена гуща смислів
і так необачно торкаюсь країв нарцисизму.
ти, звісно, лікуйся,
читай необхідності гострі
і вдосталь куштуй веревицю із чисел.
так трапилось, друже,
і може не зовсім це й втішно,
замурзані діти не мають сьогодні вітчизни.
наші кораблики геть не придатні до моря
і все, що лишається-
нудження в них апріорі
десь поблизу суші постмодернізму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402544
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 20.02.2013
У ніч Новорічну чекаємо дива,
що прийде, і станем одразу щасливі!
Все лихо мине й нас полишать тривоги,
і будуть безпечними наші дороги.
Надія і радість прийде в кожну хату,
бо нам на роботі підвищать зарплату.
А зменшать податки - закриєм всі латки.
Дотепно? Не дуже, це тільки здогадки.
Та все ж таки, друзі, надій не втрачаймо,
і з святом казковим усіх привітаймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388813
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 20.02.2013
О, як швиденько роки прошуміли,
Не так давно на вишитий рушник
Ми зовсім молоденькими ступили.
Дивились люди, шепотіли і хтось врік.
Не довгий у подружжі був мій вік.
Та час своє, і знову рушника стелю,
На нього твердо мій синок ступає.
Весь світ від щастя їм до ніг лягає
Для них, у Бога, долі кращої молю.
Я знову вишиваю рушники,
А барви підбираю все найкращі.
Чи доживу, -загадую собі ,-
Вистилить долю внукові та внучці?
Стелімо дітям красні рушники,
А поряд з ними світлії серденька,
По праву руку стане рідна ненька,
Як оберіг! Що відганяє темні кольори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367448
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 04.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2012
Крутить снігом завірюха
І мороз щипає вуха.
Наче хоче залякати,
Не пускає вийти з хати.
Але ми не боягузи,
Светри одягли, рейтузи,
Чобітки і кожушину,
Щоби гріло груди,спину.
А на голову – вушанку,
І до самого смерканку,
Ми на гірці так каталися,
Що аж санки поламались.
Від морозу розпашілі
І від снігу зовсім білі,
Вже, як почало смеркати,
Ледь добралися до хати.
І бігом, хутчіш до мами,
Та, аж сплеснула руками,
Бо ми мокрі і холодні,
Потомились і голодні.
Насварилась і сказала,
Що давно нас виглядала,
І, щоб завтра знов гуляти,
Навіть не просились з хати!
Але нам відомо теж –
Мама любить нас без меж!
Любить, пестить і жаліє,
Нас чудово розуміє.
Бо сама маленька була
І про це ще не забула!
23.12.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351991
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Без мене літай...я не дам тобі своїх крил
Моя криза мине і я знову направлюсь в небо
Наберись божевілля поки я набираюсь сил
Щоб з"єднатися з вітром навічно і вже без тебе
І засліплений сонцем не знайдеш мене в свому небі
Без мене літай...ти давно вимагав свободи
А мене не болить...я зробила все так як треба
Тільки в грудях лишився дуже гострий шматочок льоду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347688
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 21.07.2012
«Любов від Бога!» - дід мені сказав.
Коли спитав, як те розтолкувати -
То відповів: « Онучку, Боже збав,
Щоби любові в світі не пізнати
Бо у любові народились ми,
Її Господь колись, разом з душею,
Вдихнув у глину тої давнини,
Коли творив Адама він і Єву.
І, навіть потім, первородний гріх
Простив Отець в ім*я її, любові,
Чимало в світі різних є утіх,
Але щоб стільки, і в одному слові!
Бо то любов нас змалку догляда,
Вона веде нас по життєвій ниві,
І окриляє, і кара бува -
Та завжди тільки робить світ щасливим.
А, якщо щось десь склалося не в смак
То не її вина і не провина -
Заглянь у душу, чи зробив все так,
І чи не твоя є у тім причина.
Любов не може щось зробити зле -
То почуття найвищого гатунку,
Рости ж в любові, внучку, перш за все
І другим не шкодуй до віддарунку.
Люби батьків, люби свій отчий дім,
Оцю стежину в квітах біля хати,
Люби людей, усе на світі цім -
Той сам будеш у тім вогні палати!
Бо ми приходим у любові всі,
Щоби у серці зберегти горіння
Й в прийдешнє передати, як привіт,
Саме любов майбутнім поколінням!
Люби Вітчизну, хлопче, понад все,
Для її слави нас і породили.
У нас з тобою її кров тече,
Від неї у нас розум наш і сила!
Не раз ти будеш у чужих світах
І побуваєш в багатьох країнах,
Та завжди повертатися, як птах,
На землю цю, що зветься - Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189447
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 16.07.2012
Десь мерзне в свідомості, в серці щемить:
"Моя Україна" - заморена фраза.
Немов охопила раптово, за мить
Мою Україну хвороба-зараза.
І плаче, немов, у колисці дитя
Від цеї хвороби моя Україна.
Втрачає надію і волю життя...
Втрачає останнє, втрачає єдине...
А десь за ставками і поле, і гай,
У зелені цвіт... Це вже не України.
Закони манкуртів підвели під край
Землі української вірного сина.
Жебрак він і злидар бо мовчки, як віл
Свою Україну віддав яничарам.
І мертві зіниці знекровлених сіл
Лякають круків... Україна - примара.
Вже часу немає... Лише тільки мить,
Щоб волю з'єднати у силу єдину.
І знов повернути квітучу блакить
І золото лану - свою Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310958
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 15.07.2012
Весна прийшла...
а я пішла...услід з зимою.
Тоді померла та душа...
моя ота...Зимо, з тобою...
Тепер я чую співи птиць
і прагну полетіти з ними...
Туди, де вже не буде сліз.
Туди, де буду біля тебе.
Ах жаль, що втрата отих крил
нас роз'єднала...ми вже двоє.
Я впала десь не там де ти.
Ти впав і встанеш не зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346570
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 13.07.2012
Так боляче…заплуталась душа.
Заплуталась у павутині горя.
Незрозумілість, сліпість, каяття…
А так хотілося іти в любові.
Хотілося обняти там,
Де бачу твої карі очі.
Хотілось побувати там…
Там, біля тебе…та не взмозі.
Вже більш немає тут тебе.
Ти зник з життя мого, як хмара.
Вернись! І захисти мене
В біді, в журбі й в сльозі прощання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348142
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Шалений світ – шалені люди,
Не знаєм ми, що завтра буде,
А все туди ж бо! Ту Європу
Не бачить нам як власну…
Куди ж бо котиться цей світ.
І з діда, прадіда – наш рід
Європу ту саму ж звільняв,
З колін народи підіймав!
Натомість, що ми зараз маєм?
Вони живуть, а ми – «здихаєм».
Це сміх сказати, хто почує,
Що нас Європа нагодує!
Стоять незорані поля,
Така свята наша земля.
Стоять і фабрики й заводи
І скільки ж люду без роботи!
Чи хтось із тих, хто має владу
Та намагався дати раду:
Піднять колгосп, завод відкрити
Культуру нашу відродити!
«Боргів набралися як бліх» -
Не я сказала, один з них.
І ще беруть – треба сплатить
Америці за «Аудит»!
А наша Рада – «цирк на дроті»,
Ці шашки та «розбір польотів».
Невже таких ми вибирали,
Виходить – зовсім їх не знали!
Вони забули мабуть те,
Що у Європі ми і є.
І є у нас одна, єдина –
Це наша рідна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189828
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 11.07.2012
Культура, культура. Ура! Ура!
Яка там культура,
Одне, звісно, є в нас, це - мукулатура.
Кричим, галакаєм. Лаєм! Лаєм!
Поняття не маєм,
До кого й до чого, а тільки - волаєм.
Живемо, жиємо? Є ми! Є ми!
Чи просто існуєм,
Чи то вже життя ми своє - не цінуєм.
В цей світ ми так просто, це сто на сто!
Прийшли як ті гості,
І підемо з нього, залишивши - кості.
Де істина ця є? Не є! Не є!
І де той Мессія,
І де та душа, що до нього - воліє.
Бездушні, безкарні. Марні! Марні!
Мов хмари, примарні
Блукаєм по світу - як тіні химерні.
До скону чи доки? А поки! А поки!
Хто зна, і ще скільки
Терпітимем злидні, наругу - й не тільки...
Як кажуть, тривога, до Бога! До Бога!
То зразу й до Бога,
Надія, що буде його нам - підмога.
А самі не можем? Можем! Можем!
Чи просто не хочем
Мінятись на краще, а все тільки - стогнем.
Ми люди, чи іуди? Люди! Люди!
Не знаємо правди,
Не маєм надії, поснули - назавжди!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201186
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 11.07.2012
Покинь мене,душевний болю,
хоча б на мить.Одну лиш мить.
Так,-не розлучні ми з тобою,
та серце втомлене болить.
Болить і туже,і страждає,
бо крил немає,щоб летіти
туди,де соловей співає,
де тато,мама,рідні діти.
Де хата біла на помості,
де сад вишневий у цвіту.
Куди я приїзджаю в гості,
щоби розвіяти журбу...
Тож зупинись,душевний болю.
Хмаринкою я попливу,
Слізьми,немов дощем,по полю-
тебе досхочу напою,
лише вгамуйся.Не турбуй
мого,так зраненого,серця.-
Краще стежину приготуй,
якою легше в світі йдеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343599
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 11.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2012
І це фарби мої? Це палітра моя?
Цей набір сірих плям?
Серед сірого міста і сірих людей
Де на площах гуде колізей,
Де тортури – буденність,
Де схиблених часом ідей,
Кольорові обгортки
Кидає в юрбу берендей.
І цей край – моя Русь?
Ця юрба – мій нарід?
І цей злодій на троні - мій князь?
На коня би і в степ!
У долонях відчути руків’я меча!
І захищаючи Київ щитом
Волю відчути єством!
І під свист диких стріл половецьких
Чергову орду гнати степом за Дін!
Бавлячись ставити долю на кін!
Московитів навали топити в Дніпрі
І «шоломом іспивши із Дону»
На площі почути Бояна пісні!
(Примітка: У вірші йдеться про події 1171 року, коли суздальський князь Андрій "Боголюбський" зі своїм військом дощенту зруйнував, пограбував і спалив Київ.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329920
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 11.07.2012
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.07.2012
Я пам"ятаю все,-
як зорі нам світили ввишині,
по-змовницьки підморгуючи зрідка,
і як шептав на вушко ти мені:
"Люблю тебе!
Люблю,моя лебідко!.."
І завмирало все навколо враз,
лиш серця музика звучала...
Не зчулися,як прогайнув цей час...
Враз струни твого серця обірвала
жорстока і підступна лиха смерть,
й навік тебе од мене одірвала...
...А я живу...
Ніхто не пояснить,-
навіщо?,і для чого?,і для кого?..
Якби хто знав,як серденько болить,
коли не залишилося нічого
окрім жалю і зір,що ввишині
все світять так,як і тоді світили.
По-змовницьки підморгують мені:
"Живи і пам"ятай,
як ти його любила!"-
Я пам"ятаю!
Цього не ти не зітреш,
не вирвиш з серця,не забудеш...
Лише тихенько іноді замреш,
як серденько заб"ється
ніжно в грудях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349402
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Немов у двері стук, насправді в плечі,
Час швидкоплинний, часто недоречно.
Нагадує, що він не довгий, не на вічно,
Чекатиме поки збиратимеш свої ти речі.
Що по життю розслабився, не спішучи
Часом, як на розпуття ідучи.
Збираєш гамузом , що під руками
Лиш при потребі у гармонії з думками.
Вже хаос полонив всю твою сутність,
І мудрість за порогом вже відсутня .
У надолуженні не скоєних дурниць.
Наслухався й набрався небилиць.
З тим, що згори заложено прийшов,
Та за роки загубив, а чи примножив.
Поріг миттєвості ,ти гідно перейшов.
А чи з ганебністю ?
Там на горі його поділять, чи помножать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341798
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 10.07.2012
Якось сиділи за столом .
Cвяткові.
Просили маму;
- Розкажи про дні війни
димові
Та мама того не хотіла,
Нелегкий той спомин.
Та зрештою згодилась,
І притих наш гомін.
-Бомбили станцію
і рельси, як червоні макарони.
Летіли, Подали. Ревли.
А ми… ховали голови в долоні.
І ніч,… як день горіла
У війни полоні,
Мені чотири,брат сестра,
ще менші. Троє.
Біда смичком по
Струнах долі.
Розбомблений вокзал.
Евакуація.Заповнені вагони.
Та коло станції Попільні знову бомби.
Наш ешелон рознесли вщент,
А ми малі, наполовину голі…,
Біжим і навіть не кричим,
Лише хапаємось за мамині долоні.
Назад до Жмеринки дісталися живі.
У мами посивілі скроні.
А їли…
мама терла лушпайки від бараболі,
І жарила млинці. В румунів виміняла солі.
Ото у вас дієти в моді.
А потім ще гармата на городі
Гатила,охкала війна,
А ми під лавкою, в хліві,
Замерзли, тремтимо.
У мами нас лишилось двоє.
Потім прийшли червоні.
Коня забрали в діда при нагоді.
До 47-го роки голодні.
Та пережили муки ті господні.
Тепер до пенсії добавка…Була.
Політикани Регіонні.
Аби не повернулись ті роки.
А ми терпіти згодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324902
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 10.07.2012
Дарма я волію,
щоб сонце гаряче
мене не впіймало
вночі, коли спляча.
Навмисно ховаю,
я тіло до ранку,
повітрям хапає
задушним як бранку.
Куди б його збігти,
ото вже "холєра",
купи мені, любці
кондиціонера.
-А може путівку
на північ до моря,
там сонце в затінку,
не знатимеш горя.
Почула не те я,
що сильно бажала,
мабуть ця спекота
його не дістала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348889
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2012
Не виношу тиші,
бо вона гнітить
і думки невтішні
обсідають вмить,
Раптом в мене знову
зневіра вповзе,
з тривогою змовна,
а мені й так зле.
Віра є, не скресла,
певно ще не час,
й діти перевеслом
поєднали нас.
Душа твоя наче,
ластів'я в вікні,
достукатись хоче
в серденько мені.
Бог, прости гординю,
всі не без гріха,
лиш себе виню я,
що любов стиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311717
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 07.07.2012
Клопіт мав це кум від зуба,
мало вже не врізав дуба,
так йому він розболівся,
що не спав, не їв, змарнів се.
Прикладав часник і сало,
люди кажуть, помогало,
та бач, йому не помогло,
а натомість, гірше стало.
Йди в лікарню, жінка каже,
там і лікарю покажеш.
Очі в кума не веселі,
бо живе він у селі, а
які ж бо там лікарні, і
де до біса, лікарі?! А
до району їхать треба,
знать, будЕ в грошах потреба,
на дорогу, ліків торбу,
от придбав собі хворобу,
та ще й вистоять у чергах,
а вже й так увесь на нервах.
Та й доїхать нема змоги,
бо такі у нас дороги,
що ніщо в село не ходить,
а щоби транспорт не побить.
...Жінки знехтував пораду,
й сам собі рішив дать раду.
Самогону дістав кварту,
бо скупитись тут неварто,
а з полиці взяв обценьки
та й в первак закинув всенькі.
Провів так дезінфекцію,
а щоб почать резекцію,
люстро спереду поставив
та й обценьки в рота вставив,
і покИ вчепивсь за зуба,
сам змокрів увесь до чуба.
А вже як смикнув, що бУло,
мало не злетів із стула,
враз йому як заболіло,
з очей іскри, потемніло.
" Як на голову цеглина,
- думав кум, що буде глина,
й щастя, мав міцне здоров'я,
що недугу поборов я."
От таку мав кум пригоду,
як одужав, трохи згодом
випив чарку, мав причину
та й начхав на медицину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291691
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 07.07.2012
Секретарка вчора, шушком: «На «Купала»
Ви - приходьте, тільки стемнеться, на Буг.
Після вогнища віночки-зілля - далі,
Десь за течієй полинуть в хвилях дуг.
Йду – їх, кличучих, танцюючих – пів міста
На одне, в підморгках всяяне лице.
Й тут мене - одна сліпуча, метушиста
Потягла на трави вушком-стремінцем.
Вранці, каже секретарка: правда, казка!
Я, здивований, питаю : «В чому річ?»
А вона: « Шаліла папороть купальська,
Я – у всіх тілах жінок була в цю ніч.»
07.07.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348712
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Тихо дышит свеча
Колдовским огоньком.
А фитиль, как душа,
Вот взлетит мотыльком.
Пролетит сквозь печаль:
Станет ясно, как днём.
И, летя к счастью вдаль,
Освятится лучом.
Словно тонкую шаль,
Сердце тронет плечом.
Снова грусть и печаль
Станут вновь нипочём.
Золотится душа
В переливах рассвет...
Тихо тает свеча
И уж прошлого нет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263892
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 07.07.2012
Возможно ли стереть воспоминанья о любимой?
О той, с кем обещался быть всегда,
О той прекрасной, бережно хранимой,
Единственной, что привлекала в шумных городах.
Кто может позабыть все пламенные речи,
Идти, не видя трупа собственной мечты в руках?
Порвать и сжечь свой лучший в жизни вечер
И жить потом в суровых северных снегах?
Возможно ли забыть последнее свиданье,
Последнюю улыбку сквозь слезы на глазах?
Последний взмах руки, тяжелое прощанье,
Солено горький вкус разлуки на губах?
Я видел солнце в ее волосах и слышал ветер,
В улыбке чувствовал рассвет, в глазах – закат.
Вы сможете не чувствовать родного дома пепел,
Когда его сожгли на ваших собственных глазах?
Возможно ли забыть о рае для двоих?
Ведь без нее существовать – что ад после Эдема.
Вы не подумайте, что я какой-то псих…
Но жизнь моя – недоказуемая теорема.
И не смотря на все последствия и муки,
Я не хотел бы о своей любви забыть.
Ведь лучше полюбить и ощутить бессилие разлуки,
Чем жизни путь пройти и вовсе не любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202889
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 07.07.2012
А ты прости за то, что полюбила...
Я отпустила, больше не держу.
Ещё прости, что ласкою вскружила,
Не потревожу впредь своим "люблю"...
А ты прости, без зла и без упрёков,
Меня цветком запомни навсегда,
А нежность, что у наших, у истоков,
Пусть сердце вспоминает иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347990
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 07.07.2012
Незабаром збіжить літо,
Тепле літечко пройде.
Туга в думку перелита,
Осінь в серці заживе.
Знов дощі, холодні ранки.
Чомусь плачуть журавлі.
Затуманені світанки,
А на серці лиш жалі.
Що вже літо догорає.
І зникають десь роки.
Ніжним цвітом відцвітають,
Як у квітів пелюстки.
І на серці непогода.
Куди ж дітись від думок?..
Та ще ж літо...Насолода...
Зеленіє ще кленок.
Ще проміння сипе сонце,
Буйні трави ще в степу.
І сміється спілий сонях
В золотистому вінку.
А ще поряд любе серце,
Відверне журби напасть.
Не заплачуть два озерця:
Він не дасть сльозі упасть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346643
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 07.07.2012
Посріблила скроні сивина,поселився смуток на обличчі,
П"ятдесята стукає весна у обійми старості найближчі .
Як розумно увійти в цей вік?Без образи і жалю,І болю,
Мудрості попрошу і снаги.В Господа -його господню волю.
Тяжко одинокому іти,доля заручила з самотою,
Смутку невгамовний,відпусти.Сію зерна радощів довкола.
Проростуть онуками,дітьми.У гніздечку заколосяться родинно
Боже,радістю благослови,старосте,подбай про мене жнивно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325371
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 06.07.2012
Не нарікаю я на долю,
Лиш прикро,Боже,в самоті
У одинокості поволі
Тягнути стомлені жалі.
Вдовина правда-лише сльози.
Чому так рано відійшов ?
Несправедливо,в чім провина,
Що ми упали під хрестом?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327254
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 06.07.2012
Крыша — лоскутное одеяло, там асфальтово-серо, а тут черно
и куда ни глянь — то дерево, то окно.
Свет из солнца вливается в фонари,
плещется — как вино
в бокалах — в плафонах своих, смотри.
Скоро небесные дамы и короли
их осушат до дна.
Они пьют, когда не о чем говорить
и когда весна,
когда кто-то важный уходит и внутри
ворочается тоска:
отчего же ты его удержать не смог,
неужели настолько плох?
В общем-то, как и люди.
Воцарившаяся темнота
спрячет шпили высотных зданий в непроницаемые чехлы,
чтобы птицы не изрезали крылья хрупкие о них.
Холодно, чувствуешь? Ветер с легкостью продувает худи,
а значит ночь не задержится ни на миг,
спи, дорогая моя, спи.
Солнце утром тебя разбудит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342490
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 06.07.2012
Якщо була у молоці матусі
Любов до України, всмоктана віками,
То і понині нею я горджуся
І п’ю любов цю дрібними ковтками.
Бо в українців це тепло з роками,
Нас піднімає і дає нам силу,
Воно родилося і гріло нас віками
І ми із ним були завжди щасливі.
Шануймо нашу землю, як матусю,
Перевертням не місце в нашім домі,
Я - українець, дуже цим горджуся,
Для цього в мене є думки вагомі.
Я постелю на лузі скатертину,
Бо на землі своїй я рідний, не чужинець,
Гімн заспіваю рідній Україні,
Бо це земля моя і тут я - українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320414
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 06.07.2012
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
21.06.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209883
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 06.07.2012
Справедливо чи ні – я не знаю –
В цьому світі влаштовано так:
Хто сильніший, то той виживає.
І не пнися, якщо ти слабак.
Хто сильніший – не значить, що кращий,
Просто в когось зламалось крило
Просто доля судилась пропаща
Й поруч друзів якраз не було.
Не піднявсь? – не топчіть, схаменіться,
Не примножуйте біль самоти.
Не піднявсь… - заступіть, заступіться!
Хай душа долетить висоти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346028
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 06.07.2012
Я біля тебе хочу бути.
Не потім – зараз. У цю мить!
Хоча би голос твій почути –
А телефон, німий, мовчить…
В твоїх очах хочу тонути
І відчувати ніжність рук…
Я біля тебе хочу бути,
Щоб чути подих, серця стук…
Себе не можу зрозуміти:
Я і щаслива, і сумна.
Я біля тебе хочу бути
В цю мить – та зараз я одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348440
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Я думала, що часу ще багато,
Надіялась, що все лихе мине.
Уникнути ж не можна було втрати:
Бог вирішив, тебе Він забере.
Бог вирішив, а я не розуміла,
Повірити я просто не могла.
Душа моя так тихо-тихо мліла.
На серце опускалася імла.
Я думала, що часу ще багато,
Але раптово тріснула струна.
Змирилася, та завжди буду знати:
Ти був. Ти будеш, поки я жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347849
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Стискається серце до болю.
Я плачу сухими сльозами.
Душа моя рветься на волю.
Кричу я німими словами.
Я плачу за всім, що не збýлось,
За мріями тими, що вбила…
Кричу я про все, що відчулось,
Коли марно Бога молила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348210
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Скажіть мені, хіба ревуть
Воли, якщо в них ясла повні?
Вони заслужено жують
Пахуче сіно у воловні.
Та що казати про волів –
Спокійна, лагідна тварина.
А хто тобі терпіть звелів?
Ти ж не скотина, а Людина!
Народе мій, чом не ревеш,
Хіба у тебе повні ясла?
Чому ти прив’язі не рвеш?
Чи спрага до свободи згасла?
Терпиш? Та годі вже терпіть,
Вставай, поки ще кріпить сила.
Згадай Шевченка "Заповіт"
І буржуїв - на гострі вила!
04.10.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290837
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.07.2012
Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.
Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
24.06.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 05.07.2012
Душа нагострена, мов ніж.
Співає біль, бо вже не плаче.
Я ладна бігти босоніж
в твої обійми, мій юначе.
Я ладна бігти навмання,
я ладна плакати журбою.
Туди, де чорне вороння
кружляє тупо над юрбою.
Я ладна бігти ген у ніч.
Я вітром стану і горою.
Лише, щоб завжди... босоніж,
хоч світ за очі... лиш з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347927
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 03.07.2012
(Не закінчене)
1.Стоїш ти, славна Україно,
На перехресті всіх доріг
І вороги не раз зміїнно
До тебе крались на поріг.
Тяглись до тебе хижі руки,
Тому крізь битви, кров і муки
Твій шлях в історії проліг.
2.Неначе чорні грізні хмари
Повзли у край привільний твій:
Пихаті ляхи, злі татари
Чинили кривду і розбій.
І щоб здолать лиху навалу,
Почувши гетьманську ухвалу,
Козацьке військо йшло на бій.
3.І перемоги, і невдачі
Були на карбі тих віків,
Лягали голови козачі
За землю прадідів-батьків.
Про це співала Україна,
Тужили мати і дівчина,
Не дочекавшись козаків.
4.На сході Русь, братів країна,
Збирала землі і моря.
Тобі з'явилась, Україно,
Надії нової зоря:
По волі славного Богдана
Була навічно ти віддана
Під руку Руського царя.
5.Чи стало легше українцям
В сім’ї великій, новій жить?
Адже так боязно чужинцям
Розбій і кривду їм чинить,
Бо Русь – держава православна,
Вона могутня, грізна, славна, -
Братів зуміє захистить.
6.На півдні добре пильнували
Кордон від підлих кримчаків,
Щоб у полон не забирали
Дітей, жінок, а юних дів
Не продавали до гаремів.
Так береже господар ревний
Свою отару від вовків.
7.Козацьке військо, грізна сила,
Були хоробрі вояки.
І де їх тільки не носило
По волі царської руки:
Чи бити турків та поляків,
Чи штурмувать Хотин, Очаків, -
Скрізь побували козаки...
8.Чудовий край! І землі добрі,
І ріки повні, і ліси.
А люди гарні і хоробрі.
Та волелюбні дуже всі!
Але ж те виборне козацтво,
Ті конституції і братство, -
Поганий приклад для Русі.
9.Батурин - гетьманську столицю -
Петро дощенту зруйнував,
Дітей покидав у криниці,
А решту люто порубав.
Хоч бились довго і завзято,
Але знайшовся зрадник клятий, -
Таємний хід за гріш продав.
10.Козацькі звичаї, свободи, -
Це небезпечна вельми річ...
До волелюбного народу
Біда прийшла, мов чорна ніч.
Козацтву вчинена наруга:
На троні сіла Катря Друга
І зруйнувала вільну Січ.
11.Заголосила Україна:
- О, Боже, глянь із висоти, -
Кругом лиш сльози та руїни.
І це накоїли – брати!
Вони ж рідня, вони ж слов’яни,
Тепер від крові ходять п'яні,
Немов ненависні кати.
12.Тяжкі, лихі часи настали:
Іздавна вільні, козаки
Ніяких утисків не знали,
А стали – панські кріпаки.
Царі вельможам, генералам
За вірну службу дарували
Міста і села на віки.
..................................................
Весна 2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210054
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 03.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2011
Той, хто придумав SMS
Витримував шаленний прес
Свого нестримного бажання.
Не зміг чекати він до рання.
Хотів опівночі дзвонить.
-А що як раптом вона спить?
Тож він не смів її тривожить.
-А що як вона тако́ж множить
Словами сво́ї почуття?
То як же передать биття
Цих двох сердець, що в унісон
Ніяк не поринають в сон
На різних полюсах землі?
В здогадках він увесь змарнів.
А потім, щоби зняти стрес -
Взяв і придумав SMS.
Він класний був оцей дивак.
Своїм творінням дав нам знак:
ЛЮБОВ'Ю множте білий світ
І проживете до ста літ!
Лише не передбачив він:
Як ПОВНУ ПАМ'ЯТЬ щирих слів
-Твоїх віршів - моїх віршів -
У телефоні зберігать?
Як SMS не видалять?!?!?
Вітаю зі святом всіх закоханих в життя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240931
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 14.02.2011