Михайло Плосковітов: Вибране

Леся Геник

Спрагле

Дощі  випивають  вечір.  Лишається  ночі  спрага.
Мовчання  порожній  келих  у  витомленій  руці.
О,  як  тебе  зачекалась!  Чекання,  як  біла  брага
тримає  зімліле  серце  у  злиплому  кулаці.

А  ти  десь  напевно  мокнеш,  не  маючи  парасолі.
І  потім  не  спиш  півночі,  висушуючи  думки...
У  вікнах  застигли  зорі,  такі  неприкметно  кволі,
як  наше  забуте  щастя  на  денці  недоріки.

Ще  хвиля  -  і  чорні  плеса  затоплять  небесну  гавань.
Зостанеться  порух  вітру  -  у  грудях  і  десь  горі.
Хай  спиться  тобі,  хай  спиться!  Мо'  сну  потойбічна  лава
розкаже  чи  натякне  хоч  на  виспраглі  димарі.

29.07.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680817
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Наталя Данилюк

З тих часів

[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]

Скільки  мені  лишилося  з  тих  часів  –
Рідного  й  не  забутнього  –  не  злічити!
Пахощі  хвойні  темних  густих  лісів,
Тепле  гніздо  лелече,  на  грабі  звите…

Вечір,  що  пахне  м’ятою  й  чебрецем,
Стежка-хідни́к,  що  завше  веде  до  хати,
Комин  у  космос  цілиться  олівцем…
На  видноколі  –  сині  кити́  Карпати
Ув  океані  неба,  у  піні  хвиль
Мирно  вляглись  погріти  вологі  спинки.
Хата  моя  осіла,  мов  корабель,
Серед  лілових  повеней  материнки.

Вікна  мої  розчахнуті  в  білий  світ,
Скупаний  у  медах,  у  траві  пахучій.
Кличе  подвір’я  скрипом  старих  воріт,
Світять  шибки́  у  душу,  мов  лід,  блискучі.
Рідного  дому  скромність  і  простота,
Все  тут  близьке  –  бери  і  затягуй  шрами!..
Двері  привітно  рипнули:  «Ех,  Ната́…»,
Знову  домів*  прибило  мене  вітрами.

Стільки  приємних  спогадів  що  не  крок:
Місяць  повис  на  дідовому  горісі,
Тут  по  черешні  дерлася  до  зірок,
Скільки  мені  було  тоді  –  сім  чи  вісім?
Там,  під  покровом  затінку,  між  дерев  ,
Груша  тримала  гойдалку  за  мотузки:
Я  підлітаю  –  й  страх  мене  не  бере,
П’ятами  б’ю  повітря,  мов  скло,  на  друзки!

Ген  біля  хати  тато,  міцний,  як  дуб,
Вхопить  мене  і  хвацько  уверх  підкине!
Я  верещу,  сміюся,  кричу  «Впаду!»,
Хоч  розумію,  паніка  без  причини…
Руки  у  тата  дужі,  для  нього  я,
Мов  невагома  гілочка  чи  стеблина.
Мить  –  і  вже  кличуть  в  мандри  густі  поля,
Сонцем  рудим  всміхається  літня  днина.

Вже  наслухаю  шерехи  у  траві  –
Коників  і  джмелів  дивовижні  соло.
Мов  парасольки  сонячні,  деревій
Кошики  цвіту  порозправляв  довкола.

Світ  був  тоді  безмежним,  і  простота
Чи  не  найбільшим  дивом  була  й  дарами!
Мов  крізь  роки  відлунює  те  «Ната́…»  
Голосом  мами…

[i]*Домів  –  прислівник,  діалектне,  вживається  у  значенні  «додому».
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Тетяна Луківська

Жіноча осінь…

До  мене    теж  прийшла  у  душу  осінь…
Хитнула    вітром  в  краплях  дощових.
Схилившись  сумом    у  захмарну    просинь,
День  і  собі  туманами  притих.
Притихло    зело      подихом    осіннім,
Неначе  зупинилось  на  межі.
Насупилось    осоння  в  позу  тіні
І  літо  залишилось  в  міражі.  
Такою    осінь  у  природі  бачу,
А  смутком    відчуваю    у  душі…
Хмурнію    небом  і  дощами  плачу
Й  печально  відцвітають  спориші.
Осінні  вітражі  в  розгін    анфасу,
Душевні  -  зачепилися  в  думках.
Жіноча  осінь...  Спита  кварта  часу
І  філіжанка  кави  у  руках.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016


Віталій Назарук

ДЯКУЮ ВАМ

Не  буду  віршів  я  наздоганяти,
Робив  перерву,  треба  так  було.
Втому  на  радість  прагну  поміняти,
Сьогодні,    наче  місто  на  село.

Всіх  усмішки  закарбував  довіку,
Ваш    теплий  погляд    світить  промінцем.
І  теплих  слів,  яких  було  без  ліку,
Що  випрямили  зморщене  лице.

Вклоняюсь  Вам,  мої  хороші  друзі,
Я  Вас  побачу  ще  в  житті  не  раз.
Зберемося  на  іншій  ми  окрузі,
Хай  буде  Вам  Волинь  дороговказ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678727
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Наталя Данилюк

Вона пахне…

Вона  пахне  
морською  свіжістю
і  J’adore,
і  волосся  її  
вилискує,  
ніби  глянець…
В  час,  коли  
надвечір’я  змінює  
свій  декор
і  ховає  
за  обрій  сонця  
палкий  рум’янець,
вона  входить  
у  літню  спеку,  
як  гострий  ніж,
розтинає  
нагрітий  прострір,  
пульсує  нервом…
І  багряно  кровить  
небес  
ножовий  поріз
на  густий  і  зелений  
морок  
старого  дерева.
У  відчинені  вікна  
протяги  
хрипло  дмуть,
і  полощуть  
солоні  бризи  
вуаль  фіранок…
Вона  пахне  J’adore  
і  сниться  
вночі  йому:
на  безлюдному  пляжі  
кутається  в  серпанок…
Мов  простромлена  
списом  сонця  
на  тлі  піску,
бронзовіє  
і  манить  сяйвом  
густа  засмага…
І  спиває  до  дна  
поставу  
її  тонку
шоколадних  
його  очей  
ненаситна  спрага.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676129
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Наталя Данилюк

Гаряче літо

Літо  гаряче  пахне  суничним  джемом,
Ваблять  вуста  солодкі,  як  мед,  липкі!..
Зорі  далекі,  ніби  вогні  Сан-Ремо,
Вкотре  нам  двом  не  вистачило  квитків…

Жалять  високі  ціни,  немов  медузи…
Втім,  нам  не  зле  і  тут,  головне  –  удвох!
Космосу  хвилі  ловимо  на  «блютузи»,
Теплий  асфальт  провалюється,  як  мох…  

Погляд  у  тебе  –  градусів  десь  під  40,
Аж  пропікаєш  тіло!  ..  І  я  –  пломбір:
Тану,  немов  під  сонцем,  течу  додолу,
Крихтами  шоколадними  –  на  папір…  

Вулиці  людні,  збовтані  аж  до  піни,
Літнє  кафе  –  кораблик  у  місті  мрій…
Навперегін  автівки,  немов  дельфіни,
В  руки  штурвал  –  і  наздоганяй  мерщій!

Ві́зьмемо  курс  туди,  на  далекий  острів  –
Ложе,  накрите  хвилями  простирадл…
Свистом  тугих  коліс  розгойдало  простір,
Ніби  протяжним  скрипом  нічних  цикад.

Поки  лечу  з  тобою  і  просто  мрію,
Кутаюсь,  як  у  плед,  у  казковий  світ,
Ген  ліхтарів  недопалки  млосно  тліють,
Іскрами  розсипаючись  нам  услід.

Ну,  а  коли  дістанемося  кімнати    –
Двійко  нічних  блукальців  у  пізній  час,
Десь  загориться  світлом  вікна  квадратик
І  за  хвилину  кліпне,  сховавши  нас.

[img]http://41.media.tumblr.com/b1aeca596d77c1d08e2593e95ceabe90/tumblr_nzk9wdZiZW1sqwlqgo1_1280.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672963
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 19.06.2016


Наталя Данилюк

Сини ідуть…

[i]У  родину  Михайлишин  з  с.  Липовиця  на  Рожнятівщині  
прийшло  непоправне  горе.  14  липня  2015  року  у  зоні  
проведення  антитерористичної  операції  при  виконанні  
бойового  завдання  біля  Станиці  Луганської  обірвалося  
життя  бійця  128-ої  гірсько-піхотної  бригади,  старшого  
лейтенанта  Миколи  Ярославовича  Михайлишина.  
Йому  було  лише  23...[/i]

Сини  ідуть  за  обрії  далекі,
Не  залишають  звісток  і  адрес,
Немов  підбиті  кулями  лелеки,
Пливуть  у  сивій  купелі  небес.

Скривавлені  і  спалені  у  танках,
Розірвані  у  полі  на  шматки…
Чорніють  на  похованих  останках
Хрести,  немов  обвуглені  кістки.

За  ними  відголосять  панахиду
Тужливі  дзвони,  дощ  і  матері…
Невже  зі  смертю  програно  кориду
І  ґніт  життя  у  свічці  догорів?

І,  кров’ю  замережана,  дорога
Поміж  ниток  лягла  на  полотно…
Як  мало  їм  відведено  земного
І  як  багато  вічного  дано!..

І,  мов  з  корінням  вирвані  дерева,
Лишають  по  собі́  глибокий  шрам.
Сини  ідуть  тримати  наше  небо,
Щоб  дати  шанс  усім  новим  життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596938
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015


Галина_Литовченко

ПАМ"ЯТІ ПОЕТА

                     «  Ой,  ридала  гармонь  ридма...»
                                                     (Данило  КОНОНЕНКО)
А  серце  –  
воно  ж  не  камінь…
Воно  ж  чутке,
мов  струна.
Палало  
у    світлім  храмі,
зірвалось,  
коли    війна.
Злетів  у  
прозорий  ранок
сваволею
вбитий  птах.
І  сонячний  
обагрянок
завис  
на  гірських  хребтах.
Вкраїна  
лишилась  сина,
від  болю  
і  слів  нема…
Схилила  гілля  
калина,
ридає  
гармонь  ридма.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552316
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Михайла Плосковітова :: У свята



Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  в  цьогорічнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548767
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


Наталя Данилюк

Дива таки трапляються…

Дива́  таки  трапляються,  повір,
І  засвіти  лампадкою  надію
У  ніч,  коли  посріблений  факір
Зірок  огненних  вивергне  завію
В  безодню  неба,  вижухлий  велюр
Вмить  спалахне  гранатовим  камінням
І  в  завитках  розкішних  шевелюр
Зимових  крон  розсипле  мерехтіння.
Обтрусять  сажу  в  комині  вітри,
Як  чорну  пудру  на  обличчя  ночі,
Різдвяний  янгол  спуститься  згори,
Крильми́,  мов  хуртовина,  залопоче...
І  за  собою  мовчки  поведе
Настрі́чу  дню  січневому  новому,
І  розіллє  багряне  каркаде
Світанок  у  мереживі  тонкому
На  вовну  хмар,  і  перший  промінець
Затягне  облямівкою  тонкою
В  душі  твоїй  задавнений  рубець,
Немов  сам  Бог  торкнув  тебе  рукою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015


Марічка9

Тихо

Перетворились  спогади  у  листя
І  раз-у-раз  падуть  перед  очей.
То  були  ми,  чи  "ми"  мені  здалися
У  мареві  заблуканих  ночей?

Нехай  не  так,  як  ми  собі  хотіли,
І  хай  не  так,як  подумки  клялись,
Та  снігом  все  позабуваєм  білим.
Як  літом  теплим  ніби  відбулись.

А  потім  впали  листячком  на  воду,
Потоком  днів  у  безвість  понеслись.
І  ти  колись  згадаєш  мою  вроду,
І  тихо  жалкуватимеш  колись.

І  стане  тихо.  Тихо,  ніби  рідно.
Усе  на  світі  має  відцвісти.
Я  не  жалкую  ні  про  що.  Ти  квітни.
А  я  твої  читатиму  листи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529338
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 21.12.2014


Марічка9

з Тобою

Думки  мої  -  мої  кайдани,
Мої  ж  ви  недруги  сумні,
Нащо  ятрити  давні  рани,
Як  навіть  сльози  -  й  ті  прісні?
Мої  скупі  слова  пророчі,
Та  ж  час  не  вернеться  назад...
Хтось  ніби  долю  поторочив
І  сумнів,  злісний  адвокат,
Мені  шепоче  дивні  речі,
Вже  майже  вірю,  вже  здаюсь,
А  потім  ти  обіймеш  плечі
І  все  минається  чомусь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539083
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 21.12.2014


Наталя Данилюк

Різдвяно-спогадне

[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]

Мої  думки,  оголені  дерева,
Гілками  присягають  висоту
І  паморозі  стружка  металева,
Здіймаючись,  згасає  на  льоту.

А  спогади  –  захекані  хлопчиська  ─
Вже  вкотре  повертають  у  Різдво,
Де  світ  дитинства,  як  ніколи,  близько,
Де  з  вітром  неприборканим  удвох

Розхитуємо  гойдалку  скрипучу  ─
Аж  п’ятами  торкаємося  хмар!
На  прутику  різдвяну  зірку  кру́чу,
Усівшись  на  засніжений  димар…

І  пряники  розвішую  медові,
Стрічками  почепивши  за  гілки.
Тут  відлиски  на  шибці  кольорові
Мені  малює  місяць  від  руки.

Вкладає  бабця  казку  сизооку
В  картатий  вузлик:  “Спи,  дитино,  спи…”
І  серце  розбігається  з  півкроку,
В  сузір’їв  позолочені  снопи

Пірнає  легко,  тоне  в  мерехтінні,
Вбирає  в  себе  зоряний  пилок…
На  стику  часових  космічних  ліній
Відлунює  кожнісінький  мій  крок…

Минуле  там  розсипалось,  мов  сонях,
Насінням  перепріло  в  рукавах…
І  тільки  пам’ять  гупає  у  скронях,
Вривається  у  сни  мої  безсонням,
Як  посвіт  із  далекого  Різдва.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Галина_Литовченко

ЗИМНО


Накинулися  з  неба  заметілі,
укрили    землю  голубі  сніги.
В  замерзлій  річці  на  прозорім  тілі
намалювались  білі  береги.

Повзуть  полями  свіжі  перемети,
сховати  намір  мають  і  ріку.
Тримають  наступ  стійко  очерети,
вартують  кригу  на  ріці  тонку.

На  лід  слизький    упав  з  розбігу  вітер,
перечепившись,  рухнув  долілиць.
Лишила  осінь  грудню  заповіти
в  опалім  листі,  в  розсипах  зірниць.

Та  небо  густо  затягнули  хмари,
зірок  не  видно  й  місяця  нема.
Снують  вечірні  сутінки-примари,  
стискає  світ  обіймами  зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544882
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 21.12.2014


Галина_Литовченко

ВЕСНА-ВЕСНА…

Пустився  дощ  на  сиві  явори,
Розцілував  краплинами  листочки.
Дзвенить  довкілля  сміхом  дітвори,
Рвонули  в  ріст  в  городі  огірочки.

Маніжать  краплі  в  вікна  до  людей,
Тонкий  струмочок  ринва  цідить  в  діжку.
Припала  сукня  ніжно  до  грудей,
Заплуталась  в  струнких  дівочих  ніжках.  

На  квіти  взір  розгублено  відвів
Юнак  з  букетом  лісових  конвалій.
Весна-весна…  У  кронах  яворів
Святкує  дощ  травневі  фестивалі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492212
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 14.04.2014


Галина_Литовченко

* * *

В  моєму  домі  оселилась  тиша,
Коли  весна  пишалася  розли́вом.
Пішов  коханий  у  цвітіння  вишень
І  побажав,  як  завжди:  -  Будь  щаслива…

Те,  що  хотів,  неначе  б  то  отримав,
Успішним  став,  живе  не  в  самотині.
Та  хто  ж  мені  сьогодні  за  дверима
Лишив  букет  із  незабудок  синіх?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492329
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 14.04.2014


Наталя Данилюк

Квітнева замальовка

На  павутинну  ниточку  душі
Нанизую  думки,  немов  коралі,
Весна  аромить  ніжністю  конвалій,
Перейдено  останні  рубежі.

Шовкові  мрії  в  пуп'янки  тугі
Затягнуті  й  чекають,  щоб  розкритись
Плеядами  квітково-пишних  китиць,
На  випраних  веретах  берегів

Розбудять  білосніжну  заметіль,
Вальсуючи  дрібними  пелюстками.
Тонує  квітень  теплими  мазками
Залишену  зимою  вогку  цвіль.

Природа  молодіє  на  очах,
А  з  нею  і  душа  квітує  щедро,
Пахтять  ліси  смерекою  і  кедром,
Пливуть  гаївки  чистого  ключа.

І  дні,  налиті  сонячним  вином,
Замайоріли  рясно  і  строкато,
А  поміж  ними  дощику  стаккато
Раптово  пролунає  за  вікном

І  обірветься...  Ранок  на  горі,
Запалить  люльку,  запарує  чаєм,
Весні  русявій  коси  заквітчає,
Уплівши  дві  загублені  зорі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489344
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 01.04.2014


Весняна Осінь

Коли у веснах листопад

Кажуть,  що  весни  не  згадують  осінь,
не  мріють,  не  бачать  краси  ідеал.
Мені  б  забути  твої  ́  сірі  очі,
а  потім  з  тобою  вернутись  назад.

Говорять,  що  терпко  буває  в  душі,
а  надто  тоді,  коли  й  світ  весь    забув.
Весною    цвітуть  десь  в  раю    комиші,
а  осінь  так  вперто  чекає    любов.

Помовчи,  бо  в  тиші  не  чути  лиш  слів,
у    веснах  давно  вже  звучить  листопад.
Проси  мене  мрією  до  свої  ́х  снів,
І  я  вже  ніколи  не  ве́рнусь  назад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489669
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014


Мазур Наталя

Сум і весна

(40  днів  по  "Небесній  сотні")

Вже  сорок  днів  лікує  втрати  час.
Вже  пісня  "Лине  кача"  одзвучала.
Молитва  тиха,  тризна  і  свіча...
І  сотня  воїнами  Світла  стала.

Тамуєм  сльози,  ревний  біль  і  крик
За  тими,  хто  за  небокрай  полинув.
На  місці  страти  -  тисячі  гвоздик...
Сум  і  весна...  Майдан  гірчить  полинно.

Ті,  що  в  безсмерті,  нам  дають  наказ:
Хай  не  панують  чужаки-заброди!
Живіть,  боріться  і  не  зрадьте  нас!
Здобудьте  волю  для  свого  народу!

31.03.2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489516
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014


Шон Маклех

Блукаючи над морем

                                         «Omnia  flumina  fluctus  maris,  
                                             sed  maris  illius  non  impletur...»
                                                                                 (Liber  Ecclesiastes.  VII)*

 Такий  чудовий  синій  оксамит,
 Такий  прозорий  над  водою  плач  -  
 Як  аргонавтів  призабутий  міт.
 Читаю  Данте.  Ти  мені  пробач.
 Не  докоряй.  Минуле  –  це  міраж
 Чи  то  абсурд.  Моя  fata  morgana.
 Який  чудовий  на  планеті  екіпаж!
 Та  все  проходить…  І  відкрита  рана
 Суворих  хронік  Кромвеля  болить
 Твоїх  повстань  задушена  надія  -  
 Моя  Ірландія…  Я  снив  тобою  мить  -  
 Лише  століття…  Ностальгія
 Чи  то  за  вічністю  чи  то  за  літом,
 На  березі  збираю  камінці,
 І  небо  хворе  називаю  оксамитом.
 Розмову  тиху  заведу  на  манівці
 Тебе  немає  –  ти  лише  уява.
 Мій  спогад  дивний,  марення  легке
 Шляхів  шукати  нині  –  марна  справа
 Усе  отруєно,  усе  кругом  чуже.
 І  тільки  призабутий  переспів
 Легенди  дивної  розкопаних  могил
 З  скарбнички  призабутих  мертвих  слів,
 Друїдів  істин  та  камінних  брил…

 Примітки:
 *    -  «Всі  потоки  до  моря  пливуть,  але  воно  не  наповнюється…»  (Кгига  Проповідника.  7.)  (лат.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 09.01.2014


Інга Хухра

Очі твої ліщинові… (присв. О. М. )

Очі  твої  ліщинові...  
                       Сну  мені  не  залишили...
             
Вуста  вершково-малинові
                       Тілом  ковзали...

Вишнями  ліжко  встелене  стиглими...
                         І  пелюстками  ніжними,

Наче  пір'їнки  пухнастими
                         Трепетно-орхідейними

Пестиш  своїми  ласками...
                         
Очі  твої  ліщинові...
                         Сну  мені  не  залишили...
                         
Саме  з  таким  мужчиною
                           Хочу  впиватись  тишею...
                         
Очі  твої  ліщинові...
                           Липою,глодом,  м'ятою...
                         
Ранки  медові,  бурштинові...
 
                                                                           
                             Постіль  залиш  зім'ятою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319116
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 08.01.2014


Інга Хухра

Квітневий холод (присв. О. М. )

Мені  холодно  у  цій  квітневій  тиші.
Заливаю  біль  ковтком  вина.
Вже  за  вікнами  цвітуть  рожеві  вишні.
Серед  люду  я  сама-сама.
Кажуть,  нелегкі  випробування.
Кажуть,  що  не  винесу,  слабка.
Та  зі  мною  трепетне  кохання.
Віра  і  надія  крем'яна.
Руки  поклади  мені  на  плечі.
І  хоча  б  на  хвильку  так  замри.
І  нехай  надворі  буде  вечір
Тихої  морозної  зими.
Очі  не  ховай!  Я  добре  знаю,
Що  чужа  постава  і  лице.
Я  тебе  відречено  кохаю.
Ні  вінця  не  треба,  ні  кільце.
Господи,  пожалуй  ти  хоч  трішки!
Непотрібна  самим  дорогим.
Надворі,  босоніж,  мерзнуть  ніжки.
Надто  сильна,  плакать  нема  чим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328866
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.01.2014


Мазур Наталя

Дощ

Непогода  страшна!  Півдоби
Ллє  лавиною  небо  потоки.
Грім  у  бубон  дубасить,  аби
Чорні  хмари  пришвидшили  кроки.

Хвацька  блискавка,  як  батогом,
Перерізує  вовняні  шати,
І  зникає  зненацька,  кругом
Чорноту  залишивши  кудлату.

Наче  довгий  небесний  сувій
Розмотався  гучними  струмками.
Під  шалений  канкан  вітровій
Срібні  кидає  перли  разками.

Раптом  -  тиша...  Лише  гомонить
Дощ  тихенький  у  райдужній  тозі,
І  тривога  ущухла  умить,
Бо  усміхнений  ти  на  порозі.


05.07-14.11.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460504
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013


Наталя Данилюк

Так близько до зими…

Так  близько  до  зими.  Лякливі  тіні
Її  холодних  кучерів  лляних
Я  вловлюю  у  кволому  промінні,
Що  ковзає  поверхнею  стіни,
Мов  пензлик  позолочений  мольбертом.
Барвисту  петриківку  яворів
Туманною  пастеллю  вже  затерто
І  ліхтарем  яскравим  догорів
Шовковий  клен,  закутаний  у  мжичку.
У  жовтооких  відблисках  лампад
Чекають  на  останню  електричку
Осіння  діва  й  мокрий  листопад.
Вдихає  запах  мускусних  парфумів
І  книг  пожухлих  прілі  сторінки
Журлива  панна,  схилена  в  задумі,
І  стан  її,  обтічний  і  тонкий,
Обвити  прагне  холодом  шовковим
Джигун-вітрисько,  смикає  парчу,
Та  не  пасують  ві́тряні  обнови
Її  сумному  тихому  плачу.
Ще  мить  і  осінь  з  тихим  листападом,
Майне  собі  у  сонячні  краї.  
А  десь  гарбу́  зима  вантажить  радо,
І  скроні  жалить  дихання  її.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013


Тетяна Луківська

Навчи мене…

                           Навчи  мене…(Михайло  Плосковітов)
Навчи  мене  не  бачити  тебе,
Навчи  думок  спечалених  не  чути.
Нехай  так  буде  в  долі:  все  мине
І  більше,    звісно,  зустрічам  не  бути.
Навчи  мене  всміхатися  слізьми,
Навчи  похмурі  хмари  розсувати
Й  вичікувати  сонце  із  пітьми
І  промені,  на  щастя,  розсипати.
Навчи  мене  мовчанкою  іти,
Навчи  любов'ю  жити  понад  кару.
Теплом  душі  з'єднати  ті  мости,
Які  перетворилися  в  примару.
Навчи  мене  долоні  піднести,
Навчи  в  молитві  випросити  в  неба.
Щоб  ,  врешті,  донести  усі  хрести,
Усі,  усі…усі,  в  яких  потреба…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 14.11.2013


Наталя Данилюк

Казка ночі

Самотній  човник  плещеться  на  таці
Дзвінкого  плеса  між  очерети́н.
Серед  летких  пластичних  декорацій
Погойдуються  китиці  жоржин.

Пряде  павук  посріблені  вітрила,
У  мандри  кличуть  мрійника  моря.
Передосінній  степ  позолотила
Налита  білим  вермутом  зоря.

Як  сизий  шовк,  натягнутий  на  п'яльці,
Лисніє  місяць,  піниться  вино
Між  тополиних  вигорілих  пальців.
Мережать  зорі  темне  полотно.

Серпнева  ніч,  немов  Шахерезада,
Терпким  садам  нашіптує  казки.
Крадеться  по  стерні  осіння  зрада
І  факелом  запалює  листки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 17.08.2013


Тетяна Луківська

Я ж навіщось іду…

«…я    ж    тут    не    просто    собі,    я    ж    навіщось»  (Катка).


Я  ж  навіщось  іду  серед  тисячі  днів.
Ну,  навіщось  скресаю  щоночі.
І  чомусь  у  безмежжі  серед  безлічі  слів
Я  навіщось  твої  чути  хочу.
Я  навіщось  обіруч  тримаю    дарма
Наше    щастя,  яке  вже  не  з  нами.
І  навіщось  в  душі    вистилає  зима
Із  чужої  печаль    мелодрами.
Я  навіщось  отут,  в  сокровенні    жалю,
Винувато  чекаю  пробачень…
Паленіють  долоні,  а  я  долю  молю,
Головних  не  впустити    означень.
Я  ж  навіщось  іду  серед  тисячі  днів…
Серед  тисячі…і    до  одного
Викладаю    рядки  з  переможених  слів,
Бо  навіщось  моя  це  дорога.
Я  навіщось  твої  все  чекаю  слова.
До  небесних    вслухаюсь  акордів.
Саме  тут    я    душею    відкриваю  дива,
Не  з  чужих  бо  реклам  із    біг-бордів…
То  ж  ,  навіщось  я  тут,  в  перехресті  доріг,
Все  думки  запрягаю  в  погоню.
Кажуть,  знов  переміг!  Хтось  любов  переміг…
У  кулак  я,  навіщось,  долоню…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 13.08.2013


Тетяна Луківська

Я давно вже від тебе пішла…

Я  давно  вже  від  тебе  пішла…
Ще  тоді,  на  краєчку  літа.
У  долонях  не  стало  тепла
І  ти  знову    забув  про  квіти.
Я  давно  вже  від  тебе  пішла…
А  щовечора  речі  складаю.
Тепер  знаю,  любов  замала,
Коли  двом  у  ній  місця  немає.
Я  давно  вже  від  тебе  пішла…
Залишатись  все  важче  ставало.
То  ж    щоденно  від  тебе  ішла…
А  натомість  ,  для  сина  співала.
Я  давно  вже  від  тебе  пішла…
Та  себе  у  тобі  залишила.
І  дорога  якась    вже  не  та,
І  пройти  в  самоті  ще  несила.
Я    давно  вже  від  тебе  пішла…
Косить  дощ  попід  вікна  непевно.
Між  літами  стежина  лягла.
Я  шукаю  її  …    і…  даремно.  
Я  давно  вже  від  тебе  пішла…
Та  чомусь  ще      плече  підставляю.
То  сорочка  не  так  підійшла,
А  чи  ґудзика  знов  пришиваю…
Я  давно  вже  від  тебе  пішла…
Відпусти,  не  тримай,  я  благаю.
І  моя  вже  любов  без  крила,
І  твоєї  для  щастя  немає.
Я  давно  вже  від  тебе  пішла…
Чи      ж  пішла…чи  пішла  …  я  не  знаю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425126
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 13.08.2013


Тетяна Луківська

Я у літо іду…

Знайти  ромашку    в  польовім  роздоллі,
Зібрати    сяйвом      у    кошіль    росу,
ПіднЕстись  духом,  щоб  дістати    зорі
І  візерунком  викласти  красу.
Усмішку  серця  зачепити  в  трави,
Нехай  лоскочуть    вітрові  боки.
І  …  чаруватись  подихом  отави…
Квітують  барви  на  усі  смаки.
І  вже  по  плечі  загорнутись  в  жито,  
Вплести    волошок  у  вінок  собі…
Доріг  пройшла,  багато  пережито.
Та  якось    так,  неначе    у  юрбі.
Хіба  в  мені  не  квітувало  літо,
Не  духмянів  в  покосах  аромат…
Чому  ж,  неначе  все  водою    "змито",  
Неначе  щастя,  хтось  відрізав  шмат.
Вернусь  літами    я  в  розкішне    літо,
Щоб  знову  в  квітах  віднайти  себе,
Я  стану  сонцем    понад  нашим    світом,
І  ще    зустріну,  як  тоді,  тебе.
І…  не  повірю,  що  ми  все  ж  не  пара,
Не  відпущу,  не  відступлюсь  назад.
Тоді  ми  щастя  загубили  в  хмарах,
Дощем  –  сльозою  переплакав  сад.
Ми  не  почули  мудрого  мольфара,
Не  зберегли  розсипаних  дарів.
То  ж      кожне  літо,  наче  наша  пара,  
Збирає  пам'ять  барвами  з  полів.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433531
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 13.08.2013


Тетяна Луківська

Ти не прийшов…

                                                                                                                             
                                           (Ти  не  прийшов…        Любов  Ігнатова)

Ти  не  прийшов...  І  небо  мрячно  тужить,
А  у  душі  образа  і  обман.
Цілує  вітер  сльози,  гоном  дужим,
Але  так    плечі    обгорнув  туман…
Ти  не  прийшов...  І  біль  несамовитий…
Як      змалювати  крила  без  висот.
Бо  кожен  змах,  розлукою  прошитий,
А  кожен  подих  смутком  пересох.
Ти  не  прийшов...  І    в  часі  зупинилось
Палке    кохання  ,  здивувавши  нас.
Неначе  поруч    вільне    залишилось,
Але    зміліле  й  зовсім  без  прикрас.
Ти  не  прийшов…  Вже  вкотре  повторився,
Ще      повернутись,    знову  не  прийти…
Мені  сьогодні  інший    сон  приснився,
 А  в  ньому  ми,  але  чомусь  не  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435208
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 13.08.2013


Тетяна Луківська

Не обгортайте душу самотою …

                                                                                                           

                                   (Ксеня  Габа:  інколи  людина  не  може    нічого      зробити  з  своєю  самотністю,  а    інколи  просто  боїться  ще  одної  дози  болю)


Вночі    вела  розмову    з  самотою,                                                                                                                                      
Здавалася  вона  мені  сумною.
Уранці  попрощатися  хотіла,
Сміливо  за  столом  вона  присіла…
-  До  серця  смуток    не  клади,-  просила,  -
Не  обгортай  мої  опалі  крила,
Не  зазирай  печаллю  в  мою  душу
Із  самоти  я  вибиратись  мушу…
Від  неї  я  невміло  відбивалась
Та  самота  щільніше  пригорталась.
Спокусливо  шептала  і  пророче…
І  світлий  день  ішов  у  смуток  ночі.
Тремтіла  кава  у  моїй  долоні,
Останній  промінь  стерсь  на  підвіконні,
А  самота  мостилася  під  серцем,
Неначе  стала    вже  життєвим  сенсом,
Неначе  ми  із  нею  стали  цілим…
Та,  просто,  якось,    друзів  поріділо.
Згубилися  слова  у  заметілі  
Думок,  що  у  мовчанні  посивіли…
Необережно  самоту  позвала…
-  Ти  відпусти  мене,  -    її  благала…
Так    щиро  я  просилася  на  волю,
Не  прогадати  ще  старалась  долю.
А  самота  скептично  усміхалась
І  залишати  душу    не  збиралась.
В  моїх  руках    давно  схолола  кава,
А  я  все  менше  й  менше  мала  права.
Ще  більше  в  низку  додавала    смутку,
Сіріло  вже  у  кожному  закутку.
І  серце  в    павутиння  обгортала…
Стояла    недоторканою  кава…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 13.08.2013


Ольга Кричинська

Про пісок

Його  мова  гаряча
                         мов  дотик  південних  пісків
І  немає  спасіння    
                         од  вітру  тієї  пустелі.  
Борони  мене,  Боже,  
                         пізнати  відчуження  скелі,  
Милосердя  озер,  
                         відчайдушну  свободу  степів.  

І  не  дай  цьому  духу
                       зустріти  інакшу  пору,  
Час  не  буде  щадити  
                         по  той  бік  любові  нікого...  
Борони  мене,  Боже,  
                           молитися  іншому  Богу
І  носити  під  серцем  
                           іще  щось,  окрім  піску.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443110
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013


Марічка9

Кораблі

Не  змовкають  думки...Де-не-де  лиш  пульсує  годинник.
Ніч  розкидала  зорі,  мов  бісер  на  темному  тлі.
І  на  ньому  мені,  наче  тінь  днів  чомусь  невловимих,  -  
Із  минулих  років  у  безодню  пливуть  кораблі...

Білим  шляхом  пройдусь  вказівним,  не  моргнувши  і  оком.
Кажуть,  зветься  "чумацьким",  а  я  би  сказала  -  "людським".
На  дорозі  небесній  безсонних  ночей  так  нівроку,
Так  немало  життя  за  солодким  вином  і  гірким.

Найбагатше  у  світі  -  то  небо  скорботної  ночі:
Там  обличчя  без  масок,  молитви  без  пафосу  слів,
І  пливуть  безупинно  у  тиші  прозоро-урочій
В  світлу  гавань  до  краю  мільярди  таких  кораблів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 13.08.2013


Марічка9

Помовчимо

Помовчимо.  Слова  вже  відбулися.
Несказане  -  залишиться  таким.
Бо  фрази  ті,  яких  давно  зреклися  -  
Забули  й  нас  і  маревом  блідим

Розвіялися,  ніби  на  світанні
Холодні  зорі  з  купола  небес...
Вмирає  непочате  запитання,
Німий  душі  приборкавши  протест.

Помовчимо.  Це  добре  в  нас  виходить,
А  потім  кожен  тихо  прокричить:
"Ну  не  мовчи,  благаю  тебе,  годі"!
І  вкотре  ж  розійдемося  за  мить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 13.08.2013


Марічка9

Не забути!

На  Твоїх  плечах  смерть  і  біль  гріха,
Страждання  людства  і  моя  провина,
І  серце  тихий  смуток  повива,
Бо  я  твоя  улюблена  дитина.

Бо  ту  любов  мені  подарував,
Як  кожній  грішній,  праведній  людині,
Прибитими  руками  до  хреста
Просив  Отця  пробачити  провини...

І  Ти  мене,  Ісусе,  пом'яни,
Пробач  мені  і  болі,  і  осмути...
Я  вчитимусь  подячними  слізьми
Про  чудо  Воскресіння  не  забути!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422932
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 13.08.2013


Марічка9

Мені додому…

Мене  додому  кличуть  голоси,
Їх  тихі  ноти  згадують  минуле.
Бо  за  травою  час  мов  покосив
Днів  безтурботних  радощі.  Зітхнули
Старі  троянди  в  мами  під  вікном.
І  з  ними  пам'ять  в  унісон  зітхає...
Стоять  дерева,  білені  вапном,
І  в  тім  усім  гармонії  без  краю!

І  батьків  дім...  Старенька  добра  хата
Без  суперстилю,  моди,  новизни.
Де  ми  босоніж  бігали  із  братом,
Де  ми  любили  жити.  Поясни,
Як  сталось  так,  чи  хто  у  тому  винний,
Що  дні  летять,  мов  журавлі  увись?
Що  стало  небо  не  таким,  не  синім,
Що  ті  хвилини  просто  відбулись?..

Мене  додому  кличуть  молитви,
Недільний  дзвін  і  рушники  строкаті,
Де  мама  з  татом  лишаться  завжди
Своїх  дітей  любити  і  чекати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421708
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 13.08.2013


Віталій Назарук

Я сам не знаю

Я  сам  не  знаю,  як    писати  маю,
То  серце  пише,  в  тому  вся  біда,
Мені  не  треба  похвали  і  раю,
Бо    думка  віршем  з  серця  вирина…  

Не  хайте,  але  й  не  хваліте,
Справа  у  тому,  що  вірші  мої,
Повинні  трішки  на  землі  пожити,
Серед  гаїв  ,  в  яких  є  солов’ї..

Як  думка  з  серця  виринає  часом,
Знімається    високо,  аж  до  хмар,
З  душі  злітає  інша  –  парять    разом,
Сердечний  ліквідуючи  тягар.

Колись,  можливо,  час  такий  настане
І  зрозуміють  вірші  від  душі,
Неприязнь  віршова  тоді  розтане,
І  стануть  вони  рідні  -  не  чужі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440845
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 10.08.2013


Віталій Назарук

ОСВІДЧЕННЯ

Я  признаюся,  земле,  тобі,
Що  закоханий  я  з  головою,
Що  не  маю  тоді  я  спокою,
Коли  бачу  потребу  в  мені.

Золотаві  пшеничні  поля
І  ліси  у  пташиному  співі,
Я  буваю  в  великому  гніві,
Коли  хтось  обража  немовля…

А  на  тебе,  як  пси  із  тічні,
Набігають  не  наші  вельможі,
Правда,  наші  на  них  дуже  схожі,
Чути  лозунги  їхні  гучні.

Ми  на  грудях  пригріли  змію,
Що  так  прагне  народ  покусати,
Їм,  насправді,  на  нас  наплювати,
Вони  прагнуть  розбити  сім’ю.

Бо  живемо  ми  дійсно  в  раю…
Хіба  можна  тебе  не  любити?
Ми  зумієм  тебе  захистити…
Я  ж  тебе,  Україно,  люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441262
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 10.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2013


Юля Фінковська

Акустика хрускоту

І  серед  ночі  на  небі  хрустить  шкарлупа  яйця,
Виплітаючи  макраме  густого  дощу.
Скільки  блискавок  не  лишалося  б  до  кінця,
Я  тебе  із  очей  своїх  не  відпущу.

Вкотре  шукання  тебе  вигорає  іржею  в  кранах,
Сухість  у  горлі  вимолює  в  кранів  подачку.
Ліктекусання  в  постільних  пустельних  барханах,
Робить  із  мене  голодну  чеканням  хижачку.

Виживуть  сильні,  і  Дарвін  таки  був  правий,
Власне,  тому  я  чекаю  тебе,  прикусивши  лікті.
Я  ж  бо  без  тебе  прісна,  як  рис  без  приправи,
З  острахом  –  в  ліжку,  з  радістю  –  у  конфлікті.

Ми  загубились  в  кишенях  кінокартини,
Відстань  між  кадрами  виріжу,  перегризу!
А  серед  ночі  на  небі  тріскають  яйцеклітини,
І  проливають  запліднену  жахом  грозу.

Ти  ж  не  з  домашніх,  надто  багато  рому,
Тебе  не  купиш  порцією  борщу.
Та  скільки  б  ще  не  вдаряли  ці  спазми  грому,
Я  тебе  з  вій  своїх  не  відпущу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429463
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 10.08.2013


Ольга Кричинська

б/в

Ми  розмовлятимемо  на  рівних
Тільки  коли  я  помру,  коханий.
Вживану  душу  приймуть  за  винну
І  не  спитають  якого  храму.

Рік  пролетить  -  і  забуду  дотик,
Стане  мабуть  невимовно  просто,
Я  уподібнюсь  твоїй  істоті,
Звужу  до  крапки  серцевий  простір.

Що  нам,  порожнім,    чужі  образи?
Ми  їх  залишим    живим,  а  доти
Має  минути  достатньо  часу:
Тисяча  дотиків  —  тисяча  років.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406201
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 10.08.2013


Ольга Кричинська

Про ангелів

Мій  ангеле  змучений,  знаєш  останні  новини?
Мене,  мов  хлібину,  ламають  кохані  руки.
Сердечні  куранти  пробили  фінальну  годину  -  
І  крихти  любові  чекають  на  схвалення  круків.

Допоки  ти  вештався  десь  поміж  світлом  і  тінню,
Рятуючи  скривджених,  хворих,  зневірених,  мертвих,
Твою  підопічну,  для  тебе  занадто  невинну,
Стирали  на  крихти,  з  метою  єдиною  -  стерти.

Про  що  говорити?  Для  нас  все  позаду,  крилатий.
На  кого  прийшов  подивитись?  Мене  вже  немає.
Взяли,  мов  хлібину,  кохані,  омріяні,  кляті  -  
І  краяли,  краяли,  краяли,  краяли,  краяли,  края...

...либонь  не  знайшлось  тобі  місця  у  мене  між  ребер,
либонь  ти  чекав  на  молитву  чи  слушної  миті...    
Мій  ангеле  вірний...  а  ти  ж  не  повернешся  в  небо?
Там  круки  панують.
Безсмертні.
Невтомні.
Ситі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421607
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 10.08.2013


Ольга Кричинська

В бронзі

Червень,  торкнися  прозорої  шкіри,
Тіло  моє  заслуговує  бронзи,
Я  дожила  до  останньої  віри  -  
В  сонце.

Не  пошкодуй  ні  безсоння,  ні  спраги,
Виснажи  душу,  безвольну  і  грішну,
Зливою  злизуй  цю  сіль  наче  благо,
Ніжно.

Нам  пораховано  дні,  а  не  ночі,  
Літом  керує  легенда  повернень...
Зникнеш...а  я  наречу  тебе,  хлопче,  
Червнем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430046
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 10.08.2013


Мазур Наталя

Мамо рідна кохана (Автор мелодії - Віктор Охріменко)

Вітерець  лебедино,
Вітерець  лебедино,
Вітерець  лебедино
Мої  думи  несе.
Мама  рідна,  єдина,
Мама  рідна,  єдина,
Мама  рідна  єдина
Зрозуміє  усе.

У  час  коли  в  замріяній  долині
Спадає  в  роси  пісня  солов'я,
Як  у  дитинстві,  по  м'якій  стежині,
Уздовж  подвір'я  йду  до  хати  я.

Хата  вишнями  вбрана,
Хата  вишнями  вбрана,
Хата  вишнями  вбрана  -
Мій  початок  доріг.
Мамо  рідна,  кохана,
Мамо  рідна,  кохана,
Мамо  рідна,  кохана,
Ти  -  життя  оберіг.

Матуся  сива  жде  біля  порогу
У  хусточці  терновій  на  плечах,
І  крізь  одвічну  за  дітей  тривогу,
Любов  ясніє  в  маминих  очах.

Мамі  рідній  благання,
Мамі  рідній  благання,
Мамі  рідній  благання
Тихо  я  шепочу.
За  твої  всі  страждання,
За  твої  всі  страждання,
За  твої  всі  страждання
Я  прощення  прошу.

Торкнуся  зморщок  на  щоці  устами,
На  серці  радість  грають  скрипалі.
За  тебе  Богу  помолюся,  мамо,
Бо  ти  для  мене  Ангел  на  землі.

17.12.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385659
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 10.08.2013


Мазур Наталя

Заворожи

Заворожи  мене,  заговори,
Ти  ж  володієш  магією  слова!
Скажи  про  почуття,  що  до  пори
У  вічності  жили  позачасово.

Про  білі  орхідеї  розкажи,
Які  вони  тендітні,  ніжні,  гожі,
Серед  суцвіть  яскравих  і  чужих
Ти  відшукав  одні  -  на  мене  схожі.

Навколишній  зникає  міста  звук,
Повільно  доторкаючись  до  стебел.
Заворожи!  Не  розмикай  лиш  рук,  -
Несила  відірватися  від  тебе.

04.04.2013р.  15:55

Перевод  Ирины  Лебедевой

заворожи  меня,  заговори,
тебе  подвластна    магия  живая
слов  чувственных,  они  живут  внутри
о  времени  и  не  подозревая.

о  белых  орхидеях  расскажи,
о  теплом  шелке  их  прозрачной  кожи,
среди  соцветий  ярких  и  чужих
ты  отыскал,  что  на  меня  похожи.

звук  всяческий  -  и  гасни,  и  сникай,
от  наслажденья  стебельков  касаться.
заговори!  и  рук  не  размыкай,
бессильна  от  тебя  я  оторваться.



Для  ілюстрації  віршу  використана
картина  польського  художника
Томаша  Алана  Копера  "Обійми"
http://www.ex.ua/view/19020568  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415595
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 10.08.2013


Мазур Наталя

Почуй!

Не  треба!  Молю!
Зупинися!  Зажди!
Невже  не  настане  мій  перший  світанок?
Як  добре  було  б  нам  укупці  завжди,
І  я  б  називав  тебе  лагідно  -  
Мамо...

І  очі  б  у  мене  були  голубі,
Бездонні,  як  небо  погожими  днями.
Надією  був  би  довіку  тобі,
І  я  б  називав  тебе  лагідно  -  
Мамо...

Не  знала  б  ніколи  зі  мною  біди,
На  старості  літ  не  марніла  сльозами,
І  хліба  доволі  було  б,  і  води,
І  я  б  називав  тебе  лагідно  -  
Мамо...

Рідненька  матусю!  Мене  не  губи!
Життя  не  вкорочуй  своїми  руками.
Я  б  так  тебе  щиро  і  ніжно  любив...
Благаю,  почуй  мене!
Матінко!
Мамо!

12.07  -15.07.2013р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437803
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 10.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2013


Наталя Данилюк

Я тобою снила…

Я  тобою  снила,  як  дощем
Квітка  снить  у  полудневу  спеку,
І  торкав  душевні  струни  щем,
Що  для  тебе  я  така  далека...

Я  тобою  снила,  наче  птах
Снить  у  клітці  небом  волошковим...
По  твоїх  заплутаних  стежках
Розгубило  щастя  всі  підкови.

Та  збирати  випало  чужим
І  ділити  навпіл  дні  і  ночі.
Ти  мені  на  долю  ворожив,
Та  слова  не  справдились  пророчі.

І  в  чужих  незвіданих  світах
За  тобою  стерла  білі  крила...
Я  тобі  відкрилась  у  віршах,
Та  даремно  душу  оголила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442112
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013


Галина_Литовченко

СВІТИТЬ ВЕЧІР СИНІМ КАГАНЦЕМ

Світить  вечір  синім  каганцем,  ̶
День  подався  в  далеч  на  ходулях.
Впав  у  трави  жайвір  камінцем,
Затаїлась  у  гнізді  зозуля.

Відкувала  поспіхом  літа  
Запашним  конваліям  у  гаї.
Заховались  маки  у  жита,
В  небі  зорі  темінь  вишиває.

Розпустили  крила  кажани,  
Сновигають,  відіспавшись,  сови.
Прохолодним  тілом  гущини
Залягли  під  зорями  діброви.

Хтось  один  у  темряві  зітха,  ̶  
Десь  від  щастя  загубив  підкову.
В  берегах  розлога  лепеха
Доспівала  річці  колискову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427493
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 08.08.2013


Окрилена

Матіола

Матіола  розквітла  духмяна,
милий  серцю  з  дитинства  стіжок.
І  очей  не  стуляє  до  рання  –
в’яже  шаль    із  бузкових  ниток.
Ніжну  амбру  розлито  в  городі,
наче  Янгол  ступав  по  землі.
Розбудилися  спогади,  годі  
зупинити  їх…  
–  Що  принеслИ?
–  Теплу  звістку  про  сонце  кирпате,
перші  яблука-мед  наливні…

Матіолу  волію  спитати,
чи  приходжу
до  Тебе  у  сни?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441326
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 08.08.2013


Окрилена

У храмі Твоєї душі

Упиваються  ночі  любистком.
Озиваються  хвилі  в  ріці,
розтривожені  риб’ячим  блиском,
наче  золотом  у  гаманці.

Не  поснули  іще  сінокоси,
стрибунці    розгойдали  зело.
Певно,  марення  вітер  розносить,
що  в  безсоння  мене  завело.

І  колишуться  зорі-каїри.
Чи  у  безлічі  взнаю  свою?
Не  приймаючи  жодної  віри,
я  у  Храмі  Твоєму  стою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441178
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 08.08.2013


Окрилена

Ахіллесова п'ята

Густіє  літо.
Падає  на  дОли,
верхами  пил  
в  серпанку  золотім.
Червоні  маки  
міряють  камзоли,
з  волошок  
парашутик  залетів  -
як  синя  павутинка  
до  кімнати
і  білим  вальсом  
сиплеться  ромен…
Люблю  Тебе  
щоразу  пізнавати.
Ім’я  Твоє  
із  тисячі  імен
як  таїну,  
настояну  у  зливах
шептати    словом  
тихим  і  ясним...
Коли  гроза  за  вікнами  –  
вразлива…
Вона  говорить  
голосом  Твоїм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.08.2013


Окрилена

Колись…

Немов  десерта  подали  невчасно  -
квітневий  сніг  обабіч    як  халва.
Коли  навколо  тане,  небо  гасне  -
у  босих  снах  куйовдиться  трава.

Як  добре,  що  Ти  є:  це  так  важливо  -
У  грудях  чую  клекіт  лелечат
і  навіть  у  думках  стаю  щаслива,
бо  носиш  ясне  сонце  на  плечах.

Потоки  не  спинити,  бо  розлито
у  часі  водопілля  затяжне…
А  хочеться  повірити  у  літо:
прийде  учасно  –  тепле,  осяйне.

Покриється  рум’янцями  суниця,
Запахне  медом  і  зійде  підбіл...
А  Ти  не  перестанеш  мені  сниться  –
можливо  як  і  я?  Колись…  тобі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 08.08.2013


Окрилена

Тюльпани

Вона  прийде,  
жадана  і  терпка.
По  талих  водах.  
Жменька  журавлини
брунатним  соком  
скотиться,  злегка  -
обдасть,  немов  
жаринками.  
На  глині  -
за  кроком  крок,  
розійдеться  капіж,
а  де-не-де  -
гірчичники  проталин.
Легеням  вільно  
дихати,  бо  скрізь
напнули  лук  
закохані  тюльпани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 08.08.2013


Окрилена

Ласкавий…

Чалапав  сніг,  почовгував  ногами,
ліпив  дашок  із  льоду  над  вікном.
А  потім  щедро  сипав  пластівцями,
в  тумані  розливався  молоком.

Блищать  на  шубці  ґудзики  у  хвої  -
то  вітер-швець  від  шишок  насінин
понасипав  як  бісеру.  Горою
скотивсь  на  санках  спілий  мандарин.

Запахло  чаєм  липовим  і  воском,
латаття  біле  плавиться  на  склі.
Від  хуртовин  лишились  відголоски…
Ласкавий  сон  муркоче  у  теплі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386969
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 08.08.2013


Салтан Николай

Цілую губи як востаннє

[img]http://cs306700.vk.me/v306700008/5d79/WgfNHITWLgc.jpg[/img]
Даремно  думав,  що  в  коханні
Щасливі  станемо,  але….
Цілую  губи,  як  востаннє,
Цілую…  як  і  ти  мене.

Останнім  кинутим  трамваєм
Щоночі  в  пошуках  тебе,
Наївно  зустрічі  шукаю,
(Але  ж  ніхто  мене  не  жде).

Кохання  наше  відцвітає,
Бо  ти  повільно  з  серця  йдеш,
Та  навіть  квіти  в  нашім  гаї
Повільно  сохнуть...  і  я  теж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421788
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 08.08.2013


Салтан Николай

Згадую тебе

[img]http://cs312627.vk.me/v312627008/bdc/udhEV5F6wa0.jpg[/img]
Я  сумую  за  тобою
В  ці  казкові  дні  весни,
Розцвітають  вже  тополі,
А  ми  досі  не  змогли.

Пух  на  вії  опадає,
А  я  згадую  тебе  -
Як  же  ніжно  цілували
Твої  губи  лиш  мене.

А  тепер  цілують  інших,
Може,  навіть  там  любов.
Не  важливо  хто  з  нас  грішний  -
Охолола  наша  кров.

Почорніли  наші  мрії…
Зачерствіли  наші  дні…
Тільки  в  серці  мене  гріє  -
Прилетять  ще  журавлі.

Хай  летять  над  небокраєм
Не  до  мене  -  до  людей.
Бо  від  того  вже  щасливий,
Що  я  жив  і  знав  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424706
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 08.08.2013


Люба Василик

Тридцять способів

"Є  тридцять  способiв  складати  вiршi,  а    тридцять    перший    -    ваш.    Якщо,
звичайно,  не  розминулися  з  музами..."
Г.  С.  Сковорода


Є  тридцять  способів  складання  віршів,  
А  тридцять  перший  -  той,  яким  напишеш  ти.
І  хоч  там  що,  вони  нічим  не  гірші  
Від  творів  Ліни,  Тараса,  Сковороди.

І  хоч  ти  думаєш:  "Мені  до  них  далеко!",
А  так,  як  ти,  ніхто  ще  в  світі  не  писав.
Приборкувати  риму  й  ритм  нелегко,
Але  ж  поезія  -  це  тисячі  октав!

Бо  кожен  вірш  -  це  світ,  в  якому  воля.
Це  простір  для  польоту  й  висоти.
І  поки  муза  є,  пиши.  Пиши  доволі,
Бо  так,  як  ти,  напишеш  тільки  ти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428226
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 07.08.2013


Люба Василик

Плями на сонці

"  Плями  є  навіть  на  сонці,  але  їхні  очі  здатні  помічати  лише  дрібні  вади  й  не  бачити  яскравого  сяйва  світил."    
Ш.  Бронте  "Джен  Ейр"


Коли  ти  не  знаєш,  із  чого  почати,
Не  можеш  зв'язати  докупи  двох  слів,
Коли  вже  несила  тихенько  мовчати
Чи  просто  збирати  недопалки  снів,

Ти  просто  сідаєш  і  пишеш  тихенько,
Без  страху  зробити  помилку  в  рядочках.
Папір  -  не  життя.  Можна  стерти  легенько,
А  можна  й  почати  з  нового  листочка.

Коли  тільки  вади  дрібні  в  твому  оці,
Ніяк  не  побачиш  ясного  світила.
Ти  знаєш,  а  плями  є  навіть  на  сонці.
Не  бійся  помилок.  У  них  твоя  сила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429794
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.08.2013


Наталя Данилюк

Вже майже прощаюся з липнем…

Вже  майже  прощаюся  з  липнем,
Пошерхлою  стежкою  йду...
Ще  трохи  -  і  хвірткою  скрипне
Осіння  віщунка  в  саду.

Загубить  червоні  коралі
В  куделях  пахучих  отав.
Схилилися  верби,  мов  ткалі,
Кужівка  бринить  золота.  

Вилискує  сонячна  вовна  -  
Аж  гусне  цитринна  імла!
І,  трунку  липневого  повна,
Шепоче  хмільна  ковила.

Ще  спрагла  мелодій  і  дива,
Спиває  душа  висоту,
Допоки  віщунка  зрадлива
Не  вилила  охру  густу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438127
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 07.08.2013


Наталя Данилюк

До лісу

Коли  буває  важко  між  людьми,  
Я  йду  до  лісу  говорити  з  Богом...
Високі  сосни  дужими  крильми
Мене  стрічають  за  старим  облогом.

В  молочне  мрево  дивні  молитви
Шепочуть  стиха  схимниці  суворі,
Поміж  ворсинок  мокрої  трави
Палахкотять  у  душу  мідні  зорі.

Тут  потічки,  як  струни  золоті  -
Одна  за  одну  тонша  і  дзвінкіша!
У  цій  могутній  звичній  простоті
Така  п'янка  і  кришталева  тиша!..

Тут  кожна  голка  хвойна,  чи  листок,  
Травинка  кожна  -  все  таке  знайоме...
Немов  якийсь  невидимий  місток
Веде  через  нефритові  хороми

Тебе  до  Бога.  Краплею  роси,
Обкуреної  ладаном  духмяним,
Торкає  світ  нетлінної  краси,
Загоює  твої  душевні  рани.  

І  ти  летиш  з  холодної  пітьми  -
Увись,  у  синь,  подалі  від  земного!..
Коли  буває  важко  між  людьми,
Втікай  до  лісу  говорити  з  Богом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438784
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 07.08.2013


Наталя Данилюк

Коли навчишся слухати траву…

[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]

[i]Озвучка:  Аліна  Орел
Малюнок:  А.  Годованець

Освітньо-культурний  проект  «Рідний  край  у  словах  і  барвах»[/i]

Коли  навчишся  слухати  траву
І  голос  лісу  зможеш  розуміти,
Річок  дзеркальних  музику  живу
Та  гул  вітрів,  подібний  до  трембіти...

І  у  простих  березових  листках
Уздриш  легких  метеликів  тендітних,
А  полонина  в  росяних  квітках
Тобі  ясними  барвами  заквітне,

Мов  самоцвіти  впали  у  траву  -  
Замерехтить  палітрою  дзвінкою!..
Коли  відпустить  серце  тятиву,
Пробивши  обрій  думкою  легкою...

Ти  просвітлієш  сонцем  поміж  хмар,
Збагнеш  нарешті  істину  важливу:
Життя  -  такий  неоціненний  дар,
Таке  просте  і  неповторне  диво!

І  прокричиш  у  небо:  "Я  живу!
Усе  моє:  ліси,  поля  і  квіти!"
Коли  навчишся  слухати  траву,  
Тоді  і  душу  зможеш  розуміти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 07.08.2013


Наталя Данилюк

Снує над садом прядиво дощів…

Снує  над  садом  прядиво  дощів,
Плоди  намоклі  гупають  в  отаву,
Бешкетник-вітер  яблуньку  розплів,
Пірнув  у  хмарку  димно-кучеряву.

Дрібні  краплини,  зібрані  в  разки,
Замерехтіли  в  літа  на  долоні.
Шовкових  лілій  ніжні  пелюстки,
Мов  полохливі  крильця  безборонні,

Заграли  щедро  барвами  в  саду.
Легких  думок  в'юниться  веретено:
Дитинних  мрій  хурделицю  пряду,
Лелійний  пух  лягає  на  рамено.

І  так  на  серці  радісно  мені!
Дзвенять  калюжі  струнами  кіфари,
Тонкі  патьоки  грають  на  вікні  -
Дощу  дзвінкого  мокрі  мемуари.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 07.08.2013


Наталя Данилюк

Яремче

[i]27  липня  на  запрошення  Ігоря  Стожара  "Об'єднані  словом"  побували  в  самому  серці  Карпат  –  мальовничому  містечку  Яремче.  Серед  гостей  була  присутня  і  Оля  Шнуренко  (Консуело)  -  мила  і  сонячна  жінка,  яка  осяяла  наше  товариство  своїм  душевним  теплом  і  щедрим  поетичним  словом.[/i]


Де  водоспад  посріблене  волосся
Порозсипав  поміж  холодних  брил
І  потічків  веселе  суголосся
Торкає  неба  лагідний  акрил...

Де  розмаїті  древні  візерунки
Мережать  домоткане  полотно
І  камінці  видзвонюють  так  лунко,
Торкнувши  Пруту*  зеленкаве  дно...

А  сувенірів  –  море  веселкове!
А  вишиття,  а  посуду  –  краса!
І  поетичне  викохане  слово,
Як  гул  трембіти,  лине  в  небеса.



*Прут  –  річка  на  території  України,  Молдови  та  Румунії,  ліва  притока  Дунаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440657
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 07.08.2013


Наталя Данилюк

Крокує Спас…

Налитий  медом  золотавим
І  соком  яблук  запашних,
Через  фісташкові  отави
І  поруділі  бур'яни
Крокує  Спас.  Химерні  тіні
Тремтять  над  плахтами  полів.
Яскраві  проблиски  осінні
Цілують  крила  журавлів.
Така  налита  світлом  тиша,
Що  навіть  колос  не  дзвенить...
Мрійлива  яблуня  колише
Ефірну  лагідну  блакить.
Аж  прогинаються  дерева
Під  плодом  щедро-наливним.
Так  близько  осінь  вереснева  -
Лиш  тільки  руку  простягни,
Відчуєш  подих  і  тривогу,
Що  гострим  протягом  кольне.
Вози  вантажить  у  дорогу
Русяве  літо  запашне.  
Вже  атмосфера  трохи  терпне,
Немов  розлито  пінний  квас...
Іще  тримаюся  за  серпень,
Де  пахне  яблуками  Спас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441585
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 07.08.2013


Марічка9

Всесвіт і весна

На  серці  ранок  краплями  роси,
Промінням  чистим  і  звучанням  тиші.
А  ще  бажання  світу  довести,
Що  ти  -    моє  найкраще  в  ньому,  вище.

Що  ти  -  любов  незнана  до  сих  пір,
Що  кожне  слово  -  заповідь  й  наука.
Що  у  житті  всьому  наперекір
Буду  з  тобою,  бо  без  тебе  -  мука.

У  цьому  сенс.  Єднання.  Однина.
А  інше  -  так,    штрихи,  деталі,  коми...
Бо  ми  з  тобою  всесвіт  і  весна,
Які  не  будуть  жити  без  любові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403968
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013


Тетяна Луківська

Зимова казка (для малят)

Всі  доріжки  замітати  взявся  січень  нині.
Як  Новий  рік  зустрічали  у  своїй    гостині?
Розкажіть,  малята  милі,
Новорічну  казку.
Та  послухайте  і  нашу
Січневу,  будь  ласка.

У  далекім  Срібнокраї
Краплі  проживали.
З  неба  дощиком  зливались,
Землю  напували.
А  коли  зима  холодна
Хурделила  світом,
Наші  Краплі  замерзали
На  сніжинки  –  квіти.
Та  одного  разу  в  гості
До  друзів  Краплинок,
Де  й  не  взявся  на  помості  -
Кап!  Серед  крижинок...
Капнув  з  хмарки  Капітошка
Й  весело,  завзято,
Нумо,  всіх  Краплин  вітати,
-  З  Новорічним  святом!
Зазирнула  Королева
На  галас  в  господу,
-  Хто  порушує  мерзлоту
Із  вічного  льоду?
Чому  Крапля  не  замерзла?
Бунтаря  на  очі!
Спати,  спати,  наказую!
А  хто  тут  не  хоче?
Тож  найбільш  за  все    бажала
Королева  льоду
Діамантом  заморозить
Капітошки  вроду.
-  Кап,  кап,  кап!  
Зовсім  не  треба!
Хто  таке,  де  бачив!
Я  Краплинка  Сонця  й  Неба,
Шановна,  пробачте!  
Ви  в  зимовому  палаці  
В  завірюху,  в  хугу
Перетворювали  Краплі  
У  холодну  стужу.
Витинали  мереживом
Сріблясті  сніжинки…  
Хто    розбудить  царство  льоду
Без  води  краплинки?  
Я  у  кожній  заспіваю
Й  захлюпоче  хвиля,
Все  навколо  оживає  -
З  води  така    сила!
Усміхнулась  Королева:
-  Малий  Капітошко!
У  крижинці,  ти  не  знаєш?
Теж  води  є  трішки,
А  сніжинка  ніжно  тане  
На  теплій  долоньці.
Й  моє  царство  з  снігу  й  криги
Розтане  на  сонці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391516
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Наталя Данилюк

Не бийся так у шибку, сніговію…

Не  бийся  так  у  шибку,  сніговію,
Не    огортай    трояндові    кущі...
Ще    крапелину    літечка    лелію
На    денці    білокрилої    душі.

Іще  світанки  пахнуть  споришами,  
У  свіжих  росах  викупався  хміль
І  теплі  ночі  срібними  дощами
Лавандову  цілують  заметіль.

Терпких  вишень  розсипані  коралі
На  килимках  зелених,  ніби  крам,
І  виткали  на  кроснах  верби-ткалі,
Леліткові    серпанки    вечорам.

І  я  в  житах,  як  маківка,  хмелію
В  п'янких  обіймах  ситцевих  вітрів
Допоки  ти,  мій  білий  сніговію,
Так  безпорадно  бавишся  у  гнів!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 19.01.2013


Наталя Данилюк

Два янголи

Опусти  мене  тихо  додолу
На  сатинових  крилах  своїх.
На  зимову  печаль  захололу
Облітає    замріяно    сніг,

Наче  свіже  пелюстя  жасмину,
Що  роздмухав  легкий  вітровій.
Снігопад  побілив  скатертину,
Силует  розпрозоривши  твій.

Замережили    ніч    заметілі,
Загортаючи  Всесвіт  крильми,
Ми  з  тобою  два  янголи  білі
На  криштальній  долоні  зими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Наталя Данилюк

Біло (с) ніжне

Ранковий  засніжений  спокій:
Затих    сніговій    у    дворі,
Мов    яблука    червонобокі,
На    білім    гіллі    снігурі

Вмостились  і  тихо  гойдають
Зими    білокрилу    печаль.
На  сизе  плече  небокраю
Прозору  мереживну  шаль

Накинув  розніжений  ранок,
Вершками  розпластаний  сніг.
На  серці  бузковий  серпанок
Від    дотиків    теплих    твоїх.

І  пінне  торкається  море
Моїх  зацілованих  скронь...
А    небо    таке    неозоре  -
Сметану  розлито  либонь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392923
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Наталя Данилюк

Зимове затишшя

Згорнула  крила  віхола  дзвінка,
Гучні  вітри  втомились  завивати
І  срібнокоса  річенька  прудка  
Між  берегів  засніженої  вати

Порозсипала      кучері      дрібні,
Під  кригодзвін  витьохкує  врочисто.
Сріблясті  рибки  плещуться  на  дні,
Мов  лоскотух*  розсипане  намисто.

Ще  стільки  днів  лишилось  до  весни,
Ще  стільки  часу,  мабуть,  до  відлиги!..
А  вже  природа  теплі  бачить  сни,
Сира  землиця  дихає  з-під  криги...

І    вже    плекає    паростки    тугі:
Як  завесніє  -  вироїться  сила!
Колачик  сонця  виринув  з-за  гір,
Допоки  крила  віхола  зложила.





*Лоскотуха  -  русалка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393300
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Наталя Данилюк

Захороводило снігами…

Захороводило  снігами,
Пухкої  пудри  намело
І  над  крутими  берегами
Зими  розпатлане  крило
Творило  магію  казкову  -
Сніжинок  срібну  пелену.
Залізну  місяця  підкову
Зимовий  шалик  огорнув.
Сховались  зоряні  світила
Під  оксамитовим  сукном,
Легкою  шубкою  накрила
Калини  кущик  за  вікном
Ця  незворушна  королева
З  холодним  поглядом  ясним.
Серпанком  вкрилися  дерева
І  кришталеві  бачать  сни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391818
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Рідний

Поклич мене з мирської суєти

Поклич  мене  з    мирської  суєти  
У  храм  кохання,  любощів  обитель,
Я  серце  ,  болями  розлук  побите,
Твоїм  зітханням      вигою    святим.

Давно    щоденним  хлібом  стала  ти,
І    тихим  словом  щирої  молитви,  
Не  тямлю,      як  би  міг  без  тебе  жити,
Не  відаю,      як  міг  би  геть  піти.  

25.12.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387706
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 09.01.2013


Рідний

Я руки вітром простягаю

Я      руки  вітром  простягаю,
Ступаю      бризом  по  воді
За    веселковість  небокраю,  
Де  ми  розстались  молоді.

З  далеким  днем  на    самоті  
Печальним  серцем      опиняюсь,
І  миті  згадую    тамті,  
Коли  позбулися  ми  раю.

Гірчив  оскоминою  плід,
Ефір  блакитний  геть    поблід,
Роздерлась  спокою  попона,

Без  вороття  ми  йшли  звідціль,
І  загортала  нас  у  біль  
Прощання  мантія  червона…

08.01.13

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390745
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Наталя Данилюк

Біла печаль

Сумує  день  на  білому  папері,
Розгорнутому  снігом  по  землі,
І  збитими  вершками  акварелі
Загусли  на  пошерхлому  гіллі.

Від  подиху  морозу  перемліли
Вітрами    не    причесані    кущі
І  смуток  мій  сьогодні  білий-білий,
Прочинене    віконечко    душі,

А  в  ньому  стільки  білої  печалі,
Такого  снігу  зА  ніч  намело!..
І  зайнялися  інеєм  скрижалі,
Під  кригою  застигло  джерело...

Вустами  пересохлими  ворушу
Вогких  туманів  димчасту  вуаль...
Ну,  зазирни  промінчиком  у  душу,
Розвій  оту  засніжену  печаль!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 18.12.2012


Люба Василик

Розфасовані порції щастя

Розфасовані  порції  щастя
У  яскравих  пакунках  емоцій.
І  людина,  трапляється  часто,  -
Порожнеча  в  блискучій  обгортці.

Серпантини  думок  підсвідомо  
Не  озвучують  чиєсь  мовчання.
Справжнє  щастя...  Воно,  як  відомо,
Не  минає  у  ритмі  чекання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384953
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 18.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2012


Діана Сушко

Під серцем носила з вірою

(мамі)

Вишивала  зірками  й  дірами.
Юлія  Холод


Під  серцем  носила  з  вірою.
Світанки  чеканням  міряла.
Сорочку  зірками  й  дірами
стривожено  гаптувала.

На  долю  дзвінку,  усміхнену!
У  старості  –  мати  втіхою…
Колиску  в  морози  сміхом  і  
долонями  зігрівала.

Слова  молитвами  танули,
на  тім’я    лягали  манною…

Роки  постаріли  й  канули
під  хустку  тернову  вмить.

Душа  загубилась  в  осені.
Онуки  по  хаті  –  босими,  
в  сорочках,  розшитих  росами…

і  серце  за  всіх  болить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382055
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Віталій Назарук

ОРЕЛ

Біжить,  мов  хвиля,  тінь  по  полонині,
Це  беркут  в  небесах  ліг  на  крило,
Розхитує  смерічки    вітер  сині,
Співає  Черемоша  джерело.

Орел  парить  у  небі  урочисто
І  гонить  хмари  помахом  крила,
Вверху  синіє  небо  чисте  –  чисте…
Безхмарне  небо  тільки  для  орла.  

Живи  століття,  бережи  Карпати,
Смілива  птахо,  ти  гірська  краса,  
Ти  вмієш  силу  з  синіх  гір  черпати,
Нехай  тобі  радіють  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384570
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 14.12.2012


АнГеЛіНа

Мрія

Над  бруківкою  вулиць  і  площ,
Над  дахами  сумних  хмарочосів
З  кислим  настроєм,  ніби  той  дощ,
Бродить  Мрія,  похнюпивши  носа...

Після  сірих  хвилинок-століть
Не  впізнати  веселу  й  крилату...
Ви  ту  мрію,  прошу,  прихистіть,  
Бо  вона  хоче  дійсністю  стати...
                             12  грудня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384835
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Наталя Данилюк

Зима в Карпатах

Зима  в  Карпатах.Ух,  яка  зима!
Які    патлаті    сніжні    кучугури!
Мете-мете    і    про́світку    нема,
Дзвінких  бурульок  срібні  абажури,

Немов  гірлянди,    туляться  до  стріх.
Молочним  димом  викурився  ранок,
У      кожушку      ондатровім      горіх
На  білу  ковдру  струшує  серпанок.

Вузької  стежки  вибілився  шов,
В  овечі  дже́рги*  вкутало  долини
А  хтось  небесне  лоно  розпоров  -  
Закружеляло    пухом  тополиним.

А  сніг  на  ґа́нок  та́тем*  крадькома  -  
Не  проженеш  прудкого  горностая,
Зима    в    Карпатах.Ух,  яка  зима!
Мов    налетіла    лебедина    зграя.


*Тать  -  злодій.
*Джерга  -  гуцульський  тканий  килим  або  покривало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Рідний

Терпляче жду на березневі ранки

Отак    надворі  холодно  зимою,
Як  у  душі  без  ласки  теплих  слів.
Забанував  печаллю  я  німою,  -
Засипав  сніг  дороги,  всі  замів.

Юга  пекуча  не  розкаже  де  ти
Очей  сховала    вересневу  синь,  -
Не  перейти  -  перебрести  замети,
Не  віднайти    загублених  стежин.

Від  ревних    шалів    білої  панянки
Боюсь,  аби  я  дочиста  не  змерз.
Терпляче    жду  на    березневі    ранки,
Що  розкоркують  літепло  небес,

Що  запалає  коло  полум’яне,
Розтане  сніг,  льодини  крем’яні,
І  ти  відкриєш  у  палкім  бажанні
Не  тільки  двері,  а  й  себе  мені…

13.12.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384592
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Наталя Данилюк

Осінньо-ностальгійне

Відгомоніли    віденські    бали,
Відкружеляли  мідним  листопадом,
Молочний    саван    білої    імли
Осінній  день  розгойдує  над  садом.

Десь  в  рівчаку  наспівує  ручай-
Вслухається  у  срібні  ноти  осінь,
Вже  відзвенів  багряний  листограй
В  її  хмільному  житньому  волоссі.

Бліді  агати  блимають  з-під  брів,
Мов  сивий  льон,  біліє  за  плечима
Холодна  шаль  мереживних  дощів.
Вже  кроки  грудня  чутно  за  дверима.

Ще  мить  і  біле  прядиво  зими
Загорне  все  в  бавовняну  пелюшку.
Мов  затулила  теплими  крильми
Журлива  осінь  перемлілу  грушку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 12.12.2012


Тетяна Луківська

Верби…

Берізки,  тополі  і  клени,
Без  листя,  ну,  геть  роздяглись!
А  верби  жовтаво-зелені,
Уперто  за  руки  взялись…
І  зовсім  не  хочуть  скидати
Ошатне  у  сонці  вбрання,
Так  гордо  стоять  біля  хати,
Неначе  осіння  рідня.
Тремтливо    тріпочуть  листочки
В  завії  холодних  вітрів.
І  візерунком  в  сорочки
Лягає  осінній  мотив.
А  верби  сьогодні    не  плачуть,
Вони,  просто,  трішки  сумні.
Гілля  опустили,  неначе
Задумались  в  тихому  дні.
І  сльози  колишні  у  росах,
Згоріли  зірками    давно...
Зібрала    все  осінь  у  посаг.
А  вербам,  чомусь,  все  одно.
Вони,  наче  подихом  літа,
Пройшли  повз  осінню    сльоту.
І  загорнувшись  у  віти,
Листочки  готують  до  сну.
Забули  ,  напевно,  сердешні,
Що  хуга  зимова  в  порі.
А  вітер  сердито  у  клешні
Все  листя  збирає  в  дворі…
І  падає,  падає  тихо  
Вербова  краса  до  землі…  
Лиш  мить  …і  уже,  наче  вихор!
Сяйнула  зима  на  крилі.
Війнула  із  неба  пихато
Білявих  сніжинок  в  танок.
І  верби  мої  біля    хати
Сплела  у  зимовий  вінок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382867
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Рідний

Якби Ви знали про мою любов

Про  те,  що  мало  статися  між  нами,  
(Якби  Ви  знали  про  мою  любов)
Я    вірші  Вам  писав  і  клав  у  схов,
Не  сміючи  бентежити  листами.

Життя  відрізок  чималий  пройшов,
Та  серце  не  вернулося  до  тями,
Хоч  інша  жінка  в  нім  зігріла  кров,
Чуття  до  Вас    лишилися  ті  ж  самі.

Я  тайкома  від  неї  ще  пишу,  
Немовбито  поезію    чужу,
Нотуючи  душі  палкі    цитати  .    

Щасливий    обмірковую    кінець,
Як  Ви  йдете  до  мене  навпростець
Мою  ліричну  тугу  почитати.

09.12.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383572
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Віталій Назарук

Будь слухняною зимонько

Холодний  вечір,  небо  у  зірках,
Співає  Місяць  про  зимові  хмари,
Перші  сніжинки  тануть  на  щоках,
Виблискують,  як  сльози  від  забави.

Біліє  поле,  засіває  сніг,
А  вітер  творить  магію  надворі,
Листочки  гонить,  стелить  їх  до  ніг
І  творить  нам  сніжинки  кольорові.

Зимо  -  красуне,  принеси  сніги,
Накрий  хліба  периною  святою,
Хай  при  тобі  спочинуть  береги,
І  засміються  ранньою  весною.

Нам  снігу  дай  і  подаруй  Різдво,
Пришли  Діда  Мороза  в  кожну  хату!
Щоб  свято  в  домі  щастям  зацвіло,
Столи  були  у  кожного  багаті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381927
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Віталій Назарук

Падолист

На  крилах  листопадових  униз,
Жовтавий  лист  летів  немов  лелека
І    вітруган  гонив  його  далеко,
Під  шурхіт  зачарованих  реприз.

А  сірі  хмари  –  чайки  в  небесах,
Млином  мололи  промені  червоні
І  листя,  як  обрамлення  в  іконі,
Спадали  вниз,  як  сльози  на  очах.

Безлистий  терен  в  чорному  кущі,
Набрав  нектару  в  ягоди  дозрілі,
Що  від  морозу  стали  зовсім  спілі
Й  помилися  в  холодному  дощі.

Дерева  і  кущі  неначе  голі,
Лише  калина  одягла  намисто,
Прощаються  дерева  з  падолистом,
Чекають  снігу  в  лісі  і  у  полі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382816
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Галина_Литовченко

ОСЬ-ОСЬ ЗИМА

Виглядає  зима  з-за  причілка,  
Посилає  з  морозом  вітри.
Обіцяє  сніги  з  понеділка,
Та  не  стримає  осені  гри.  

Десь  копитами  б’ють  білі  коні,
Заметілі  пускаючи  з  грив,
Хтось  коханій  замерзлі  долоні
Поцілунками  щойно  укрив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383806
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Віталій Назарук

ЗИМОВА КАЗКА

Засоромлене  сонце  з’явилось  на  сході,
Заскрипіли  пісенно  під  ногами  сніги,
Снігурі  під  вікном  при  морозній  погоді,
А  дими  з  коминів  на  городи  лягли.

Дрібний  сніг  пролітає  і  сіяє  рубіном,
У  легенькому  танці  виконує  па
І  збирається  сніг  в  кучугури  під  тином,
Його  вітер  туди  із  хмарин  досипа.

А  хмарки,  ніби  срібні,  летять  лебедино,
Виписують  в  небі  легкі  віражі
І  сніжок  досипає  пухнасту  перину,
Творить  казку  зимову,  що  близька  до  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384049
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Віталій Назарук

волинське моє джерело

Моя  рідна  Волинь  у  льонах  і  в  зеленому  житі,
Небайдужі  ліси,  де  ховаються  Мавки  в  глуші,
Заборонений  шлях,  всі  дороги  туди  перекриті,
Лиш  єдиний  Лукаш  має  щастя  до  неї  пройти.

Освятіте  ліси  і  найкращі  у  світі  озера,  
Хай  вугрі  і  надалі  в  саргаси  крізь  роси  пливуть.
Хай  дарує  дівчатам  красу  їх  богиня  Венера,
А  волинські  дуби  хлопцям  силу  надалі  дають.

Маю  щастя  одне,  бо  живу  у  волинському  краї,
Хоч  мені  ще  потрібно,  щоб  внуки  лягли  на  крило.
Нехай  рідна  земля  солов’їні  пісні  заспіває,
І  для  роду  завжди  б’є  волинське  моє  джерело!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383361
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Ольга Кричинська

Як життя?

Чаша  терпіння  і  чашечка  чаю,
В  мене  нічого  нового,  любий.
Я  переповнена,  я  розливаюсь,
Зірваний  голос  вмерзає  у  грудень.

В  мене  нічого  нового,  тільки
Я  все  частіше  дивлюсь  в  порожнечу,
Із  циферблата  зникають  стрілки,
Благословляють  мене  на  втечу.

Знаєш,  позаду  не  так  і  мало  -  
Кілька  життів  і  розривів  серця,
Я  витягаю  жалі  і  жала,  
І  досі  дихаю,  це  інерція.

Зрештою,  всіх  нас  поглине  грудень,
Схоже  тепер  недоречний  щебет,
В  мене  розтерзана  пташка  в  грудях.

Що  в  тебе?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383715
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Рідний

Міцна до мрій наснага взимку

Люблю  зимою  мріяти  про  Вас.
В  душі  теплішає      одразу.
Облюбувавши  снів  оазу,  
Люблю  зимою    мріяти  про  Вас.

Узимку  вірші    дарувати  Вам.  
Немов    сніжинкою  летіти
В  сяйному  сонячному  світлі,  -
Узимку  вірші    дарувати  Вам.

Коли  безумно  недосяжні  Ви,
І  день  за  пруг    тікає  стрімко,
Міцна  до  мрій  наснага      взимку,  
Коли    безумно    недосяжні  Ви…  
         
08.12.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383287
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Ліна Біла

іній*

Диким  янголом  я  увірвусь  в  Твоє  шовкове  небо.
Хоч  не  любиш,  та  я  загорнусь  і  напевно  засну.
Колискову  ванільну  цілунком  своїм  розтоплю  -  
хай  стікає  тепло  на  снови́днім  чолі...

Півмажорно-мінорно  розсипані  зорі  осінні.
Заяріють  тоді,  коли  грудень  вдосві́та  прийде.
Білосніжною  ниткою  виднітись  на  фоні  тебе́.
На  зразок,  як  лягає  на  гілля  притишений  іній...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383206
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Стяг

Щось більше за нас

І  забудеться  все  –
Того  вечора  скінчена  плівка,
І  палючі  слова,що  пекли,  
Наче  та  кропива
А  з  порожніми  відрами
Ходить  по  Місяцю  дівка,
Й  на  Чумацькім  Шляху
Хтось  ізнов  молоко  розлива

Залишиться  минулим  ,як  терен,
Терпкий  поцілунок
І  в  зіницях  очей,як  сльоза,
Перламутровий  сум
А  білява  принцеса,
По  шибках  складе  візерунок,
Йтимуть  спраглі  до  Храму,
Із  дальніх  сухих  Каракум

Безсумнівно,  зросте  вічним  полем
Натхненна  зернина,
А  любов  мерехтітиме  завше  в  
Високих  світах,
Лиш  тоді,як  оселиться  Всесвіт
В  маленькій  людині,
І  заб’ється  крильми
У  душі  зачудований  птах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382955
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Тамара Шкіндер

Перевірте власну вагу…

З  терезами  старенька  стояла…
 Сніг  січе,  аж  згинає  в  дугу.
 І,  як  докір,  табличку  тримала    -
 «Перевірте  свою  вагу!»

 Власне  влучно  ось  так  –  «Перевірте».
 Добре  зважте,  хоча  б  за  п’ятак.
 І  до  сотої    долі  відмітьте
 Все,  чому  живемо  не  так.

 В  закоцюрблених  пальцях  істина
 Загубилась,  як  слід  на  снігу.
 Проривається  стомлено,  стиснено    –
 «Перевірте  свою  вагу!».

 І  проходимо  мимо  байдуже,
 Нас  турбує  на  мізер  «своє».
 Знак  доби:  важко  скривджено,  друже,
 З  терезами  старенька  стає.

 ЇЇ  погляд  обпалює  душу…
 Сніг  січе,  аж  згинає  в  дугу…
 Переконана,  впевнена,  мушу
 Перевірити  власну  «вагу».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383062
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Тамара Шкіндер

Мертвий сезон

 Сніг  перебілює  барви  осінні.
 Паморозь  сріблить  зело.
 Бризне  на  трави  коштовним  камінням...
 Ніби  тепла  й  не  було...

 Ні  йти,  ні  бігти  –  увімкнено  гальма.
 Мертвий  сезон  –  на  поріг.
 Пустка  відлунює  дзвоном  печальним
 На  перехресті  доріг…

 До  кісточок  аж  пронизує  вітер.
 Холод  стократ  дошкуля.
 А  на  газоні  мертвими  квітами
 Встелена  змерзла  земля.

 Їм  не  відомий  блиск  порцеляни.
 Квіти  під  сонцем  цвіли.
 Ніжні  голівки  покрили  тумани,
 Мов  полонянок  імли.

 Не  здійснені  мрії,  згублені  долі
 Вкриє  байдужості  сніг.
 Втрачений  цвіт  затаврованим  болем,
 Сумом  лягає  до  ніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382896
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Наталя Данилюк

Лебедино-сніжні заметілі

Цілий  день  сніжи́ло  за  вікном,
В  горностаях  біла  королева
В  домоткане  грубе  полотно
Загортала  приспані  дерева.

На    вікні    повісила    шифон,
Візерунки    дивні    вишивала
І  плелись  мережива,  мов  сон,
Під  снігами  танули  дзеркала

Недопитих    осінню    калюж.
Стиглі  грона  мерзли  на  калині
І  пелю́стя    випалених    руж  
Проглядало  в  білій  пелерині.

А  під  вечір  сонні  димарі
Розпустили  пасма  посивілі
І  вляглися  спати  у  дворі
Лебедино-сніжні  заметілі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Наталя Данилюк

Груднева ніч

Груднева  ніч.Барвиста  мішура
Міські  вогні,  підборів  перестуки.
Йдемо  удвох,  тримаючись  за  руки,
Мов  безтурботна  щира  дітвора.

Зимовий  килим  ковзає  з-під  ніг,
Тобі  за  комір  снігу  натрусило-
Який  чудний!(і  посміхаюсь  мило,
Так  неквапливо  струшуючи  сніг).

В  обіймах  ночі  змерзли  ліхтарі,
Розсипавши  медово-жовті  плями.
Уздовж  вітрин,  освітлених  вогнями,
Ми,  наче  дві  загублені  зорі,

В  застиглій  тиші  довго  снуємо,
Замерзлі  пальці  гріємо  вустами,
Дзвенить  повітря  свіже  поміж  нами,
Ох,  не  лякай  так  холодом,  зимо́!

Бо  що  нам  сніг,  мороз  чи  вітровій,
Коли  удвох,  замріяні  й  щасливі
Ми,  наче  зорі,  світло-мерехтливі,
Торкаєм  неба  кінчиками  вій!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Наталя Данилюк

Передгрудневе

Вже  листопад  рихтує  довгу  фіру*
Вбирає  в  у́пряж  білого  коня.
Так  мало  сонця  кинуто  в  офіру
Цим  перепрілим  вистудженим  дням.

Дме  вітерець  в  калинову  свирівку*,
Тріщить  над  ставом  схилена  лоза,
Сухий  листок  скотився  на  долівку-
Сумного  клена  трепетна  сльоза.

Таке  німе  зворушливе  прощання...
Холонуть  стрази  чистої  роси.
Ну,  відпустімо  осінь  без  вагання,
Мабуть,  і  в  грудня  є  свої  плюси:

Зимових  ранків  блискітки  яскраві
На  тонкорунних  прядивах  снігів
Дзвінкої  річки  пасма  кучеряві,
Закуті  в  кригу  сонних  берегів...

Дрібних  сніжинок  пишні  візерунки,
На  мокрих  вітах  паморозь  крихка,
А  ще  -  морозу  щирі  поцілунки,
Що  рум'яніють  в  тебе  на  щоках.


*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 06.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2012


Poetka

…всього лише…

...твоя  звичка  жити  така  ж  пагубна  як  і  моя-вірити
семиструнна  тиша  спровоковує  серця  ритмічно  битися
ми  з  тобою  останні  зраджені  власними  душами  лірики
змушені  коритися...
будні  вилікуються  самообманом  та  постом
зруйнований  простір  надмірних  бажань  щезне
і  буде  вечір  особливий  та  просто
відчуватимеш  п'ятами  землю  яка  мерзне...
а  власне  про  що  я?..
осінній  полудень  частує  яблуневим  димом
секундна  стрілка  наближає  час  одкровення
я  під  ногами  твоїми  хочу  бути
землею  Єрусалиму
містити  у  собі  віру  та  благословення...
ніч  немов  кровотеча  
заливає  безсонням  повітря
і  тривога  подушечками  пальців  торкається
правди...
я  всього  лише  жінка  я  всього  лише  пастка
я  всього  лише  лезо
яке  торкнулось  твого  зап'ястка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370253
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 05.12.2012


Ветра

День зиме изменяет с дождем

Ночь  снегами  не  понята.  Ветер.  Декабрь.
Обрываются  точками  линии-строки.
Мне  сегодня  с-то-бой-без-те-бя-о-ди-но-ко,
а  холодным  дождям  и  капели  не-жа-л-л-ль.

Пятна  лунные.  Полночь  укрыла  постель.
Тянут  звезды  колючие  желтые  пальцы.
Поменялась  оседлость  на  посох  скитальца.
Знаешь  -  скоро  заснежит  больная  метель.

День  зиме  изменяет  с  промозглым  дождем  -
перепрятаны  тучи  со  снегом  богами.
Вытри  память  мне.  Вытри,  пожалуйста,  память  -
я  скучаю  за  нашим  "вдвоем"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382096
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Ветра

Напиши для меня неответ…

"Напиши    неответ    мне.    Но    так,    как    велит    душа."
                             (golod00x)

                                 ***
Я  прошу  об  одном  -  напиши  для  меня  неответ.
Если  завтра  морозы  отступят  и  окна  оттают,
если  бог  или  черт  бездну  новых  страниц  пролистает,  -
напиши,  я  прочту.  Даже  если  пройдут  сотни  лет.

Напиши,  как  живешь,  кто  целует  твои  ноябри.
Кем  начертаны  линии  жизни  на  милых  запястьях.
Напиши.  Или  просто  окно  для  меня  отвори
с  незаметной  почти  и  насмешливой  надписью  "счастье".

Напиши...  И  подай  мне  хоть  крохотный  знак.
Я  замечу  его  на  окутанных  сном  перекрестках,
даже  если  рассерженный  снег  все  дороги  заносит,  
даже  если  замкнется  твой  круг...  Будет  солью  в  глазах    
каждый  прочерк  в  словах,  обронённых  любимой  рукой.

Напиши  неответ...  прикоснувшись  чуть-слышно  строкой...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378782
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 05.12.2012


s o v a

мабуть наснилось, а день прокидався

послухайте,  послухайте,  вітри
чому  так  щемно  серце  завмирає?
непереборним  жаром  від  струни
у  дотику,  здіймаючись  над  нами

почуйте,  потривожте,  будьте  поруч,
і  може...  вже  замало  буде  снів,
але  в  обіймах  вулиць  тихий  подив
у  сторінках  пропалених  рядків

все,  що  було  -  згубилось  мимоволі,
минуле  з  ароматом  дежавю,
повтори  згадок  в  пошуках  нового...
немов  наснилось,  що  його  люблю

і  листопадом,  пошепки,  під  ранок,
його  слова  у  променях  надій
затримають  на  мить  і  як  відрада:
люби  мене,  дурненька,  бо  я  твій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379709
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 05.12.2012


s o v a

провокатор вдохновений

за  тобой  едва  поспеваю,
тихий  голос  укутан  сном.
переносица  дня  в  трамваях,
переулки  зимы  с  огнём

троеточие  пальцев  смято
и  словами  молитвы  жжет
в  миллиметре  от  сонной...  альтом,
скрипкой  ветер  и  переход

нарисовано,  лунно,  в  бликах,
жемчуг  улиц  по  проводам,
и  весь  вечер  в  партере  с  пикой
шум  дорог  шепчет  поездам

осень  смылась  листом  кленовым,
на  губах  оставляя  жар,
обнимая  три  дня  и  снова...
шепчет  тихо  "не  провожай"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381585
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 05.12.2012


Окрилена

І дощ, і сніг…

Скотився  перстень  ночі  золотавий,
в  обіймах  пальців  ніжиться  зоря.
І  дощ  у  шибку  -  наголос  проставив
на  змоклі  від  очікувань  слова…

Жовтіє  скло  у  місячній  оливі  -
з  вершечка  неба  скрапує  зима…
Як  Ваші  очі  в  усмішці  щасливі  -
тоді  і  щастя  більшого  нема.
 
І  Як  би  не  згустилися  тумани  -
у  серці  буде  теплий  Оберіг,
і  Як  би  грізно  дощ  не  лихоманив  -
назавтра  він  летітиме  як  сніг…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Люба Василик

Проникаю у твого мовчання фонеми…

Проникаю  у  твого  мовчання  фонеми,
Усвідомивши  щирості  всю  необхідність.
Осінь  недописала  останні  поеми,
У  рядочках  розсипавши  гідність.

Відпускаю  із  пам"яті  цілі  фрагменти
Листопадних  фантазій  та  мрій.
Осінь  вже  відкидає  усі  сентименти,
І  чекає,  що  хтось  скаже:  "Стій!

Зачекай!  Не  губися!  Не  йди!  Не  втікай!"
Післязавтра  зима,  хоч  цвітуть  хризантеми.
Осінь  йде.  Не  допивши  цукрований  чай.
А  я  знов  проникаю  у  твого  мовчання  фонеми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381307
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 05.12.2012


Люба Василик

Дощу і дива!

Дощу!  Дощу  і  дива
У  перший  день  зими.
Тебе.  Тебе  і  зливи
У  мої  постосінні  сни.

Тепла!  Тепла  і  снігопаду
У  мої  мрії  малинові.
Тебе.  Тебе  і  шоколаду
У  перший  день  зимовий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381635
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 05.12.2012


LaurA

всё те же горы…

[img]http://www.nastol.com.ua/large/201403/90909.jpg[/img]

Горы,  предвечерье,  воздух  дымный
багрянец  солнца    в  листьях  стынет.
В  желаньях  ветер    осторожен
и    кроны  больше    не    тревожит.
Встречая  хохотом  щербатую    луну,    
охоту    предвкушает  хищный  филин.
Вот  эхо  отозвалось  кличем  длинным
и    оборвалось  нервами  струны.

На  бархатистом    небосклоне
мерцают  звезды-очи    томно    -
Пантера-ночь  бредёт  по  склонам
с    проверкою  владений    сонных..
Дежурство  у    цепного    пса-тумана  -
без    отговорок    и      обмана
он      охраняет  леса  тайны  ..          
Роса  коснулась  поцелуем  трав  долины  
и  вновь  благословенна  тишина.

Вступила    ночь    в      свои      права...

Лишь  у    ручья    своя  забава  -
слова  любви  журчать  дубравам...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381160
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 05.12.2012


Валентина Ланевич

Вплітається гомін зими

Вплітається  гомін  зими  в  осінній  день  останній,
Іскриться  паморозь  сіда  у  красі  первозданній.
Шолопається  вітер  у  кущі  принишклім  калиновім,
Тьохкає  серце,  там  образ  твій  очима  вкарбований.
 
Пам’ять.  Уява  рве  солодку  муку  -  клич  кохання.
Плекає  думку,  жебенять  ніжні  слова-послання.
Наріжний  камінь  -  лезо  ножа,  на  вістрі  пусті  вагання.
Очищення  сльози.  Волає  душа  -  прагне  пізнання.

30.11.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381509
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 05.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2012


Мазур Наталя

#Крок осені

Вітерець,  що  аж  пашів  від  спеки,
Поблукавши  між  прив'ялих  трав,
Стару  лавку  з  дощеч́ок  смереки
Листям  липи  вправно  посипав.

На  дошках,  пошерхлих  від  негоди,
Що  ввібрали  в  себе  спеку  дня,
Почитати  книгу  в  прохолоді,
Ненадовго  влаштувалась  я.

Сонце  липі  золотило  коси,
Повагом  ховаючись  за  став.
Майстер-дятел  "Скоро  прийде  осінь"
На  корі  шовковій  карбував.

А  коли  було  вже  по  роботі,
Задивився  на  чеканки  тло.
Легкокрилий  вітер  у  польоті
Вчив  листок  ставати  на  крило.

І  беріг  його,  немов  обранця
Осені.  Пронісши  між  гіллям,
Вклав  на  лавку.  Жовтого  блукальця
Довго  роздивлялась  мовчки  я.

Так  пос́еред  тиші  і  мовчання
Осінь  ще  підкралася  на  крок.
Я  вірші  читала  про  кохання...
Липа...
Лавка...
І  сухий  листок...


23-29.07.2012р.        13:15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 05.12.2012


Мазур Наталя

Випадковий

Ніч  знову  стікає  по  вікнах  у  краплях  печальних
Дощу,  що  завчасно  навіює  тугу  та  спомин.
Давно  загубився  у  снах  серед  марень  безкрайніх
Твій  образ.  А  може,  ти  просто  в  житті  випадковий

Прохожий,  що  тільки  спинився  напитись  водиці,
Зігрітися  серцем  від  серця  палкого.  І  знову
Згубитися  поміж  доріг,  де  іскрять  громовиці,
Пішов,  залишивши  на  згадку,  цілком  випадково,

Свій  усміх?  Чому  ж  до  цих  пір  ще  бринить  відголосся
Тих  слів,  що  промовив  мені  у  останній  розмові?
Враз  тиша  запала  глибока  і  навіть  здалося  –
Цей  дощ  і  ця  ніч  у  моєму  житті  випадкові.


02.12.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382271
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Рідний

Простіть мені

Коли  спадуть    на  Вашу  душу  тіні
Моїх,    учинених  давно,    гріхів,  
Ви  сонцем  прощ      у    мареві      осіннім
Зніміть  із    мене    справедливий      гнів.

У  тім  саду,  де  ми  плоди  зривали,
Давно  немає  радості  цвітінь,
Лиш  юних  днів  жовтіючі    аннали  
Імлою  їсть  немилосердний    тлін.

І  що  нам  від  майбутнього  чекати,
Коли    минуле      роз’єднало  нас?
Простіть  мені  ці  непоправні  втрати,
Простіть      мені  уже  в  останній  раз…

29.11.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381301
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 04.12.2012


Halyna*

А знаєш, йди…

А  знаєш,  йди…  Мені  болить  душа.
Твої  слова  неначе  ніж  у  серце.
Чи  то  любов  така  в  твоїх  віршах,
Чи  то  мені  прощання  дзвін  здається?

А  знаєш,  йди…  Вертай  чи  навпростець.
Нехай  я  знаю  тільки  щастя  хвилі.
Таке  життя:  у  всього  свій  кінець,
На  «некінець»  з  тобою  ми  безсилі.

А  знаєш,  йди…  На  віддалі  очей
Твоя  любов  мені  така  знайома…
Чому  ж  вона  безжально  обпече,
А  у  душі  така  гірка  оскома?..

А  знаєш,  йди…  Ти  втомлений,  мабуть.
Напевно,  я  також  не  маю  сили.
Забудь  про  все.  Мене  також  забудь.
Ти  обітнув  мені  у  злеті  крила.

А  знаєш,  йди…  Нікому  не  кажи,
Що  я  була  колись  в  твоєму  серці…
Чи  то  любов  така,  як  міражі,
Чи  то  мені  прощання  дзвін  здається?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381586
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 04.12.2012


АнГеЛіНа

Хтось

В  моїй  душі  живе  маленький  Хтось,
Він  вередливий  дуже  і  ледачий...
Чия  ж  вина,  що  в  нього  така  вдача,
Що  виховати  добре  не  вдалось???

От  узялись  за  нього  б  хоч  на  мить,
То  був  би  Хтось  далеко  не  лінивий!..
А  так,  маленьке  кучеряве  диво
То  вередує,  то,  згорнувшись,  спить...

Хоч  має  справи  безтурботний  мій,
То  байдикує,  вереда  ледача!..
Чия  ж  вина,  що  має  таку  вдачу
Маленький  Хтось,  що  у  душі  моїй?..
                                           30  листопада,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381959
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 04.12.2012


Рідний

Очі

Часу  плин  вражає  наче  месник,
Повергає  в  бездну  небуття.
Спогад      очі  сині      тихо  пестить,
Як  матуся  на  руках  дитя.
Їх  тепло  щемливе  і  привітне
Бережу    непам'яті  на  зло,
І  палка  снага  у  серці    квітне,
Наче  літ  розлуки      не    було.
Золотом  осіннім  луки  хворі,
Вороття  у  провесну  нема.
Тільки    очі  сяють  наче      зорі
Над  гіркими  втратами      всіма.

26.11.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380564
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 04.12.2012


Рідний

Я у вашу вдивляюся осінь

Зазирни        в    мою    осінь,    благаю....
                                     Тетяна  Луківська    "Зазирни        в    мою    осінь"
                                 


                           ***
Я  у  вашу  вдивляюся  осінь,
В  ній  ,  неначе    зізнання  палке,      
Вітер  лист    пурпуровий    відносить  
У  безкрає  і    дальнє  таке.
Хоч    упевнений  ,  що      не  дістану
Голубине    і  щире  «люблю»,
До      студеного  вашого    лану
Сонцем  душу  журливо      тулю.
Я  хмариною  в  небі  за  вами
Полечу      ризиковано  ввись,
І  проллюся  рясними  дощами,
Де      ви  з  літом    навік  обнялись.
Я  у  вашу  вдивляюся  осінь,  
Як    це  сталося  -      не  осягну:
Ви    мого  доторкнулись      волосся,  
Заплели      юність  у  сивину…

19.11.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378879
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 04.12.2012


Тамара Шкіндер

Ти одночасно є й… тебе нема…

Ти  одночасно  є  й...  тебе  нема.
Кохання    опинилось  поза  світом…
Осіння  ніч  предовга  і  німа
Про  щось  мовчала…Так  несамовито

Вітрище  вив  у  люфі  димаря.
Куйовдив  по  землі  туманів  пасма…
Любов,  неначе  свічка  догора,
Ще  трішечки  і…  назавжди  погасне.

Гарячим  воском  душу  обпече
І  тілом  розіллється  по  краплині.
Задивленої  пам"яті    ковчег
Вже  відпливає.    Смуток  у  хатині,

Налитий  повним  келихом  вина
Ще  недопитого,  п"янкого  літа.
Ти  одночасно  є  й  тебе  нема.
Кохання    опинилось  поза  світом…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380676
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Тетяна Луківська

Зазирни в мою осінь…

Зазирни    в  мою  осінь,  благаю,
Це    для  неї  з  душі  всі  слова.
Ці    признання  тобі  надсилаю
Від  любові,  повір,  так  бува.
Бездоглядну  її      залишили
В  листопад  і  осінню  сльоту.  
Ми  з  тобою,  напевно,  грішили,
Попрощавшись  отак,  нальоту.
А  любов  непомітно  присіла    
Вже  осіннім  пейзажем      в  саду.
Попроситись  назад  не  посміла,
Чи  на  щастя,  а  чи  на  біду.
Не  простила,  мабуть,  нашу  зраду.
Й  слізно  впала  осіннім  дощем,
Зачепившись  в  осінню  принаду,
Хризантемовим  жовтим  кущем.
Зазирни  в    мою  осінь
                                   любов'ю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378766
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Леся Геник

Не вернуться…

Не  ве́рнуться,  не  ве́рнуть  журавлі,
Що  загубили  небо  перелітне...
Снує  світанок  роси  по  землі,
За  хвилю  -  паторо́ччя  непомітне.

Таке  життя,  і  янголи  такі,
І  радощі,  і  смути  неозорі...
Вгорі  розтануть  крилечка  легкі,
Зоставивши  сивіти  ясні  зорі.

Та  хай  за  обрій  доля  не  зове,
А  дні  у  вікна  –  зовсім  непривітні,
В  душі  усе  ж  лелеченько  живе  -
Отой,  що  мав  вернутися  у  квітні...
(1.12.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381626
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Стяг

Тумани

На  вулиці  -  розкриті  парасолі,
Все  правильно:ми  в  полосі  дощів,
Цілують  нас  тумани  сивочолі,
Ледь  чутно  доторкнувшись  до  плащів

Незатишно.  Промінять  простір  фари,
Шукаючи  притулку  для  машин,
А  поруч,наче  сонце  в  сизій  хмарі,
Ледь  блимає  світильник-апельсин

Нам  добре  вдвох,хоч  піймані  в  лабети,
Блищать  плащі  од  іскор  наших  слів,
Тумани  ж  сиві  бережуть  секрети,
В  осінній  мряці  білих  островів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380588
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Олександр ПЕЧОРА

ОСІННІЙ СНІГ

Осінній  сніг
на  землю  ліг.
Багаття  згасло,  стихли  звуки.
Над  білим  полем  –  чорні  круки…
Немов  за  гріх
на  землю  ліг
осінній  сніг.

Осінній  сніг  –
новий  мотив.
Та  біла  заздрість  швидко  тане.
Невже  ж  ми  бачимось  востаннє?
Невже  згасив  
старий  мотив
осінній  сніг?

Осінній  сніг  –
неначе  сміх,
неначе  витівка  юнацька.
Кохання  не  мина  зненацька.
Лиш  білий  гріх,
лиш  білий  сміх  –
осінній  сніг.

Приспів:

Заметіль.  Заметіль.
Розгулялась  невпопад.
Але  душу  зігріва  листопад.
Притуляється  до  ніг,
розтає  осінній  сніг.
Розгулялась  заметіль  невпопад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381266
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЛЕБЕДИНИЙ МАНУСКРИПТ

Лебеді  летіли  до  тепла
у  прозорій  прохолодній  гладі.
Голубінь  між  крилами  текла,
вітерець  ласкаво  пір’я  гладив.

Наді  мною  низько  линув  клин,
розправляли  пружно  крила-руки,
мов  розкриту  книгу-життєплин,
лебеді  любові  і  розлуки.

В  нелегкому  леті  шурхіт-скрип
лоскотав,  зігрів  і  стиснув  душу.
Лебединий  дивний  манускрипт
спраглим  серцем  розгадати  мушу.

Тільки  б  не  зазнали  холодів,
не  зреклись  жаданого  маршруту.
Ген  по  небу  розчерки  надій  –
в  голубіні  ніжній  тане  кутик.


Приспів:

Коли  в  небі  пісня  –
як  же  не  радіти,
як  же  не  хотіти  полетіти  в  даль?
Лебеді  провісні
крилонька  гойдали,
наче  підіймали  на  душі  вуаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381718
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Галина_Литовченко

БАЛ ХРИЗАНТЕМ

Невпинна  осінь  недаремно
Свою  сповільнює  ходу.
То  розцвітають  хризантеми
У  ботанічному  саду.

Мов  елегантні  іноземки,
Піднявши  гордо  пелюстки,
Танцюють  парами  фламенко
Багряні  осені  квітки.

То  тут,  то  там  пірнають  стрімко
В  лілове  марево  густе
Закучерявлені  голівки
У  граціознім  фуете.

Через  таке  барвисте  поле
У  гурті  сонячних  квіток,
Зробивши  жовто-біле  коло,
Ромашки  повели  танок.

П`янкого  випити  нектару
Злетілись  бджоли  на  банкет,
Бо  зірве  вітер  незабаром
Останній  осені  букет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379294
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Галина_Литовченко

МОЯ РІКА

Там,  де  лани  хвилюються  житами,
Де  неба  синь  глибока  і  дзвінка,
Біжить  собі  поміж  очеретами
З  села  в  село  моя  в`юнка    ріка.

То  кручами  дороги  переймає,
То  з’єднує  містками  береги,
Біжить  собі,  водою  напуває
Заквітчані  волошками  луги.

Діждусь  суботи  і  залишу  місто,  -
Майну  у  рідні  батьківські  краї,
Щоб  в  надвечір’я  у  човенце    сісти
І  попливти  назустріч  течії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380946
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Анатолійович

Блюз.

На  прохання  свого  друга,  однокурсника  з  музичного  училища,  який  зараз  працює  викладачем  по  класу  духових  інструментів  в  гімназії  міста  Шверіна  (Німеччина)  написав  для  його  учнів  простенький  для  виконання  блюз.  Кажуть,  що  сподобалось...  Хочеться  вірити.  І  хочеться,  щоб  друзі  по  сайту  послухали  і  оцінили...і  хочеться,  щоб  ще  кому-небудь  сподобалось...Може  і  слова  якісь  до  ноток  прилипнуть.  Якщо  треба  буде  -  додам  ще  приспів...А  як  ні  -  ну  то  хоч  настрій    комусь  може  підійме...  Надіюсь...  І  ще  одне  зауваження.    Це  просто  демо-версія,  без  обробки  звуку,  тема  проведена    лише  один  раз.  Далі  оброблю,  якщо  буде  інтерес.  Бажаю  успіху!  З  повагою.  Сергій.
P.S.  Версію  із  словами  можна  послухати  за  назвою    "Вечірній  блюз".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348878
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 02.12.2012


Діана Сушко

Торкайтесь жінки до щему ніжно

Торкайтесь  жінки  до  щему  ніжно,
немов  беззахисна  і  безгрішна,
разом  спокуслива  і  дитинна.
Сама  лиш  віра  –  її  провина!
Торкайтесь  жінки  до  щему  ніжно...

Торкайтесь  жінки  тривожно  й  тихо.
Не  накликайте  на  неї  лихо.
Вона  у  муках  дарує  сина.
Сама  надія  –  її  провина!
Торкайтесь  жінки  тривожно  й  тихо...

Торкайтесь  жінки  з  теплом,  як  Долі.
Щоб  їй  покора  –  миліша  волі.
Вона  з’явилась  на  світ  для  того,
щоб  з  чоловіком  пізнати  Бога!
Торкайтесь  жінки  з  теплом,  як  Долі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379850
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Надія Гуржій

Віра

Молилась  бабця  сива  у  кутку
Одна  кровинка  ж  в  неї,  та  ще  й  пізня.
Просила  долю  щоб  її  гірку
Минуть  онуці,  так  просила  слізно.

Ломила  руки,  в  образи  святих,
Спиналися  її  старечі  очі
І  так    вона  молилася    до  них,
І  як  вона  в  це  вірила  пророче…  
 .
Нова  епоха,  а  бабуся  ще  
З  минулого  прийшла    сюди  століття
Онуці    -  от  підставить  вже  плече
Її  прийдешнє    світле  повноліття.

Хотіла  бабця,  щоб  її  дитя
Пізнало  щастя  і  доброту  й    любов.
Бо  цей  екзамен    не  простий  –  життя,
Не  зранила  щоб  серце  й  душу  в  кров.

Жила  святою  вірою  в  житті,  
Яка    тримає    людяні    вітрила.  
Дивились  на  бабусеньку  Святі,
І  на  онуку  сходила  їх  Сила…́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378516
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Ліна Біла

Квітка*

Віддаляються  хмари,  лишаючи  шлейф  світло-синій,
а  над  ним  полетіли  до  сонця  осінні  пташки.
У  дзьобочках  тримали  кетяг  гіркої  калини,
мов  прощались  зі  мною  на  вічність  або  назавжди.

Стали  інеєм  вже  одягатись  гілочки  клена,
не  запахне,  як  завше,  філка  в  нічному  саду.
Не  впізнати  природу  -  тільки  ялинка  зелена
у  глибокій  зажурі  чека,  коли  в  дім  заберуть.

Віддаляються  ріки,  в  серці  -  лиш  тонкощі  льоду.
Прибережна  зімліє  і  стане  покірна  зимі.
І  в  неволі  своїй  буде  вкотре  жадати  свободи,
проростаючи  наперекір  сніговитій  золі.

Все  живе  хоче  жити,  тягнеться  до  свого  неба,
навіть  шибку  коли  замальовує  січень  міцний.
Квітка  раптом  цвіте,  коли  зовсім  краси  і  не  треба.
Підвіконня  своє  наближа  до  святої  весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378310
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Осіріс

Прощання з осінню

(у  співавторстві  з  дорогою  для  мене  людиною)

Відносять  гуси  на  крилечках  осінь  
За  обрію  печально-млисту  просинь.  
А  ніч,  немов  смола,  між  зір  красою  
Прощання  смуток  струшує  росою.  
Льодяться  про  теплінь  химерні  мрії,  
У  паморозь  вбирають  вербам  вії...  
Лиш  річка,  ніччю  введена  в  оману,  
Дрімає  в  пасмах  сивого  туману.  
Півмісяць  клен  спіймав  в  гілок  мережці,  
Застиг  звабливо  в  осяйній  сережці.  
-  Цей  красень  -  мій!  -  з-за  хмар  зима  дихнула  
Й  у  віти  клена  інеєм  сипнула.  
Ревнивий  вітер  здмухував  дарунки,  
Дзвеніли  в  травах  срібні  візерунки!..  
Та  клен  не  чув!  Зажурено  хитався,  
Бо  з  осінню  коханою  розстався:  
–  Вернись  до  мене,  ніжне  сновидіння,  
Вернись,  молю,  пора  моя  осіння!..  
–  Ні…  –  до  вершечка  з  далини  війнуло,  
–  Не  можу,  милий,  все  давно  минуло…  
Ой,  як  зраділа  враз  зима  студена,  
Озимком  пригорнулася  до  клена,  
Сніжинок  сон  леліяла  неспішно,  
Морозцем  в  гіллі  затихала  ніжно…  
Серпанками  грайливими  лилася…  
Поки…  чого  бажала,  домоглася!  
Судили  верби  кОсами  ламкими,  
Гнівилась  річка  сплесками  стрімкими:  
–  Та  спам‘ятайся  ж,  звабнице  холодна!  
Є  в  клена  в  серці  суджена  природна!  
Від  погляду  зими  пошерхли  хвилі,  
Бо  любко  пригадав  цілунки  милі.  
Знов  кликав  осінь,  золоту  коханку,  
В  багряних  спалахах  холодного  світанку.  
Враз  сонця  промені  у  небі  зайнялися,  
І  пристрасті  кленові  уляглися!  
Розтанув  вмить  зими  звабливий  іній,  
Лиш  квилив  з  далини  табун  гусиний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380578
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 02.12.2012


євген уткін

Заосінелось

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aGim4WiY6SQ[/youtube]


Заосінелось,  ой  заосінелось
Хмари  шматтями  наче  кучмА.
Наокіл  пеленою  запінилось,
На  порозі  стоїть  вже  зима.

Замете,  загуде,  запорошиться
Сірим  смутком  на  тихій  стежі.
Повернутись  у  літо  захочеться,
Тільки  шлях  добігає  межі.

Засумується,  спогад  розчулиться
Защемить  десь  у  серці  печаль
У  негоду  осінню  зажуриться
Бо  минуле  не  верне  нажаль

Мої  мрії  жагучою  знадою,
Нездійсненні,  побіля  двора
незлічЕнні  вони  міріадою
все  витають..  Та  то  мішура.

Заосінелось,  ой  заосінелось.
Слякітлива,  гнітюча  пора.
Наокіл  пеленою  запінилось,
Наче  спала  на  землю  чадра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380579
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Салтан Николай

Звичайне співчуття

Нічна  тепер  самотність  …  і  в  дощ  я  під  вербою,
Там  згадую  миттєвість,  несказані  слова,
І  знову  хочу  бути  обманутим  тобою,
Бо  щось  не  гріє  серце  осіння  ця  журба.

Замерзли  мої  руки,  потерпли  мої  щоки,
Від  холоду  такого  замерзла  і  любов,
Словами  не  зігрієш,  бо  стільки  то  мороки  -
Вже  тисячі  відбулись  пустих  отих  розмов.

В  обмані  важко  жити,  і  знати  чи  не  знати,
Де  гола  твоя  правда,  а  де  густий  туман,
Та  я  не  розумію,  бо  може  і  не  вартий,
Відчути  ще  раз  присмак  гарячий  на  губах.

Мені  хоча  б  хвилинку  побути  біля  тебе,
Повірити  у  мудрість  миттєвості  життя,
Я  знаю  ти  зуміла  б,  злетіла  би  до  неба,
Та  не  замінить  щастя  звичайне  співчуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Наталя Данилюк

Біла ворожбитка

Розстелила  сріблястий  перкаль
На  стерню,  перемлілу  од  вітру,
І  густу  сніжно-білу  емаль
На    убогу    осінню    палітру
Розілляла.Шовковим  крилом
Поторочила    пасма    туману,
Процідила    останнє    тепло
Крізь  надбиту  крихку  порцеляну
Білощокого    сивого    дня.
Заморозила  крізні  патьоки,
Осідлала    вітриська-коня
І  хутчій  подалася  навтьоки.
Захурделивши  біливом  світ,
Розчинилася  в  мареві  панна!..
Срібний  клен  шепотів  їй  услід:
"Ворожбитко  моя  невблаганна..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Наталя Данилюк

Дерева засинають…

Дерева  засинають  -  це  не  смерть,
Тож  не  оплакуй  їхнє  обмирання...
Ще  буде  днів  шалена  круговерть,
Осяє  морок  полум'я  світання.

Ще    забіліє    дивоцвітом    сад,
П'янка  весна  дозріє  в  тепле  літо,
Не    озирайся    з    тугою    назад,
Нова  доба  розкрилиться  над  світом.

Дерева    засинають  -  до    весни:
Така  в  життя  задумана  циклічність.
Отак    і    люди    падають    у  сни,
Зірками  повертаючись  у  Вічність...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Наталя Данилюк

Свіча пам'яті

Не  дай  задути  в  темряві  свічу,
Коли  затужать  поминальні  дзвони
І  потьмяніють  золотоікони
Від  чорної  розпуки  і  плачу.

Не  дай  задути  пам'яті  вогонь,
Коли  змахнуть  крилом  ворожі  круки,
Щоб  заглушити  стогони  і  муки,
І  змити  кров  з  осквернених  долонь.

Їм  не  згубити  істину  в  олжі
І  крики  душ,  розтерзаних  безвинно...
Бо  їхня  кров  гірчитиме  полинно
Тим,  хто  життя  розмінював  чужі!..

Хто  розтоптав  надію  чобітьми,
Останні  крихти  вирвавши  із  хати.
Їм  перед  Богом  випаде  постати-
Тим,  хто  не  зміг  залишитись  людьми...

Хай  затуляють  вуха  від  плачу,
Та  правди  їм  ніколи  не  збороти!
В  цей  чорний  день  полинної  скорботи
Не  дай  задути  пам'яті  свічу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Наталя Данилюк

Залюблена у музику дощів…

Залюблена  у  музику  дощів,
Закутана  в  сатинові  тумани,
Напоєна  медами  почуттів
І  відчаю  гіркими  полинами...

Розніжена  у  пахощах  бузку,
Розсипана  словами  на  папері-
Невже  мене  допустиш,  отаку,
Відкривши  серця  зрадженого  двері?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 02.12.2012


Наталя Данилюк

Відмарила…

Відмарила  з  гарячки,  відіснила
Цей  солодко-гіркий  самообман,
Цей  вихор,  що  мої  обшарпав  крила,
В  душі  густий  посіявши  туман...

Крізь  літоднів  мереживо  зелене
І    снігопадів    білу    пелену
Нова  зоря  запалиться  для  мене,
Пробивши  світлом  темряви  стіну.

І  я,  журби    покинувши    пенати,
На  вільних  крилах  випурхну  у  світ!..
Але    й    тоді    я  буду  пам'ятати
В  моєму  серці  твій  гарячий  слід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381663
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


del Consuelo

Згадай своє ім'я!

Згадай  ім'я  своє  напередодні
Суттєвих  зрушень  в  напрямку  ідей.
Імен  без  лику  -  незліченні  сотні
І  Я  без  імені  поміж  людей...


У  тілі  світяться  властиві  грані  -  
Транслюй  їх  форми  звичні  для  буття!
Ці  сплески  перехідних  хвиль  -  останні
Відчуй  себе...  Згадай  своє  ім'я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375867
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 26.11.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ВПЛЕЛИ РОКИ У КОСИ…

[i]"Дерева        засинають  –  до        весни"[/i]  
                                                                       (Наталя  Данилюк)


Дерева  засинають  до  весни,
Купа  їх  дощ  у  купелі  осінній,
А  потім,  потім  прийдуть  дні  зими
Укриє  гілля  перший  білий  іній.

Усе  засне.  Неначе  літа  й  не  було  —
Ні  цвіту,  ні  плодів,  цієї  долі.
Дивися,  вже  й  дитинство  відійшло,
І  юність  вже  скотилася  поволі.

Роки,  роки.  З  весни  у  осінь  йдуть,
Злітає  цвіт,  мов  срібні  заметілі.
І  щоб  красу  ніколи  не  забуть,
Вплели  вони  у  коси  квіти  білі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379894
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Валентина Ланевич

Дружно сядьмо вечеряти в хаті

Як  сховається  вечір  під  ганок,
Дружно  сядьмо  вечеряти  в  хаті.
Самогонка  -  домашній  ґатунок,
Свіжоспечені  хліби  бокаті.

І  парує  картопелька  з  салом,
Огірочок  захрумтить  на  зубах,
Ковбаса  наповняє  азартом
Та,  помолімося  ще,  попервах.

За  всіх  близьких  своїх,  за  родину
І  за  неньку  нашу  -  Україну.
Щоб  в  нелегку,  лиху  цю  годину,
Не  гнули  перед  ворогом  спину.

Дружно  сядьмо  вечеряти  в  хаті,
Заспіваймо  -  луна  ген  горою.
Щоби  ночі  химери  строкаті
Світло  не  заступали  собою.

18.11.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378634
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Салтан Николай

Все рідше згадую тебе у віршах

[img]http://cs421921.userapi.com/v421921008/b96/IG81wEtXVi8.jpg[/img]
Все  рідше  згадую  тебе  у  вІршах,
Все  рідше  ти  полониш  і  думки,
Можливо,  ти  вже  стала  зовсім  інша,
Та  я  не  повернУся  більш  туди.

Вчорашній  сум,  здається,  вже  позаду,
Хоча  залишив  шрами  на  щоці,
Від  сліз  гарячих  (ще  від  листопаду),
Що  майже  рік  текли  в  моїй    душі.

Хоч  ти  старАнно  ставиш  досі  мури,
Я  їх  без  сили  все  одно  зітру,
Бо  осінь    грає  швидко,  без  цензури  -
Заповнить  вмить  осілу  пустоту.

На  твоє  фото  знову  я  дивлюся…
Без  ненависті,  злості  і  образ.
З  теплом  до  нього  щиро  пригорнуся,
Щоб  спогади  прийшли  хоча  б  ще  раз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378870
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Віталій Назарук

НІЧНЕ МІСТО

Мій  Луцьк  не  спить,  лиш  ліхтарі  в  рядок
Стоять  в  тумані,  мов  вечірні  зорі,
А  із  дерев  спадає  сум-листок,
Гаптує  килим  різнокольоровий.

Нема  прохожих,  пара  лиш  одна
І  та  завмерла,  як  якась  скульптура,
Притихше  місто  з  ночі  вирина,
Замковим  блиском  старовинних  мурів.

Яка  краса,  без  гуркоту  машин,  
Помилуватись  ліхтаревим  містом
І  розглядати  полотно  картин,
Що  ніч  малює  рясним  падолистом.

Неначе  казка,  заклубивсь  сивач,
Побігли  хвилі  вулицями  міста,
Місто  не  спить,  воно  спостерігач,
У  нього  осінь  в  гостях  жовтолиста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378807
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Віталій Назарук

Коріння родини в тобі Україно

Коріння  родини  в  тобі  Україно,
Тут  серце  своє  заховав  я  в  землі,
Пишаюсь  тобою  єдина  країно,
Люблю  тебе  земле,  де  є  солов’ї.

Не  бачив  ніде  на  землі  я  ожини,
Цих  ягід,  які  бережуть  нам  тепло,
Живу  на  землі,  маю  внуків,  дружину,
Мені  в  цьому  плані,  ох  як  повезло.

В  нас  луки  зелені,  весною  в  лататті,
Де  сіно  дурманить  букетом  квіток,  
Живу  в  Україні,  немов  щодня  в  святі,
І  п’ю,  наче  долю,  повітря  ковток.

Люблю  тебе  земле,  пишаюсь  тобою,
Для  мене  ти  матір,  тобою  живу,
Вмиваюся  вранці  твоєю  росою,
Оскільки  твій  син,  то  тобі  я  служу.

Коріння  родини  в  тобі  Україно,
Ти  матінка  наша,  ти  наша  земля
І  де  б  не  бував,  та  до  тебе  я  лину,
Бо  вріс  тут  корінням,  тут  доля  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378529
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Віталій Назарук

Михайлику

Оченята  чорні  і  кругленьке  личко,
Усмішка  казкова,  що  бере  в  полон,
От  якби,  Михайле,  ще  тобі  сестричку,
Ви  б  тоді  співали  з  нею  в  унісон.

Радий,  що  ти  маєш  дідуся  характер,
Вмієш  постояти,  як  тебе  навчав,
Хоч  ти  вчора  внучку,  новий  зламав  трактор,
Та  дідусь  на  тебе  навіть  не  бурчав…

Бо  тобі,  рідненький,  варто  світ  пізнати,
Коли  щось  ламаєш  –  значить  пізнаєш,
З  дідусем  ти  можеш  все  перевертати,
Бо  любов  дідуся  не  сягає  меж.

Хай  засіють  поле  чистими  житами,
Хай  твоє  дитинство  колосом  піде,
Щоб  пишались  завжди,  твої  тато  й  мама
І  було  дитинство  в  тебе  золоте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379659
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 26.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012


Ольга Кричинська

Внутрішнє кабаре

всередині  трохи  горя  любові    диму
хоч  диму    мабуть  найбільше  бо  як  без  нього
прийняти  в  собі  цю  згаслу  напівлюдину      
точніше  недопалок    у  попільничці  Бога

всередині    трохи  пауз  і  кілька  крапок  
глибока  взаємодія  таємна  змова
бо  кажуть  що  замовляє  лиш  той  хто  платить
і  це  основа

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377564
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Адель Станіславська

Іще чекаю…

Вже    не    чекаю...    Осені    печаль    
Вповила    серце    в    неозору    сутінь.
Дрижить    на    склі    сполохано    кришталь,
Мов    за́вода    моєї    каламуті...  (Леся  Геник)

Іще  чекаю...
Дива  з-поміж  див...
Ось-ось  торкнеться  і  стече  сльозою
пухка  сніжина,  що  Господь  творив
і  філігранно  вибавив  Рукою
у  крихті  досконалу  чистоту,
красу  і  міру  миті  в  піднебессі...
Іще  чекаю...  
Вірою  росту
в  дитячу  казку…    
Ось  уже  воскресне,
як  тільки  Янгол  зі  свого  крила
розсипле  зимно-кришталеву  тишу
під  сяйвом    срібла  місячного  тла,
і  давній  трепет  серця  розколише…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378049
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Halyna*

А раптом…

А  раптом  завтра  впаде  перший  сніг,
І  злий  мороз  скує  брудні  калюжі?..
Я  не  спитаю  зміг  ти  б  чи  не  зміг
До  мене  стати  скілечку  байдужим.
Якщо  б  не  зміг,  -  то  Бог  мені  суддя:
Я  на  краю  пішла  по  лезах  долі.
І  вже  нема  нічому  вороття,
Лиш  в  венах  пульс  викрикує:  доволі!
А  якщо  б  зміг  –  то  я  не  прокляну,
Цю  бурю  злив  приборкаю  негожу.
Залиш  лише  тоді  мене  одну,
А  я  вже  якось  житиму…  я  зможу.
А  потім  не  вертайся  на  поріг:
В  моїм  житті  тобі  немає  місця…
…А  раптом  завтра  впаде  перший  сніг
По  голих  й  мертвих  вуличних  обійстях?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378045
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Тетяна Луківська

Зі смутком в прощанні…

Зі  смутком  в  прощанні,  
                           душею  в  слова…
Поставимо  крапку  літами.
Тебе  я  спитати  таки  не  змогла,
Чом  зрада  принишкла  між  нами?
В  осінній  порі  я  тугу  зачерпну,
В  долонях  зігрію,  пробачу.
І  може,  біду  цю  від  нас  відведу,
Неначе  і  зради  не  бачу.
Та  все  ж  між  серцями  упала  межа
І  вже  не  вмивається  щастя
У  ранках  щоденних…  
                         На  нас  паранджа
Закрила  любові  причастя.
Чи  ж  ці  половинки  коханням  цвітуть?
Чи  краще  його  відпустити?
Чомусь    у  терпінні  звикають,  живуть,
А  як  без  любові  любити?!
Зі  смутком  в  прощанні,  
                           душею  в  слова…
Поставлю    й  я      крапку  літами.
Немає  любові,  обабіч  пройшла,  
Не  втримати    і  під  замками!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377734
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

ВІДМОВИВ

Мучивсь  дядько  в  автобусі.
Жах  –  їзда  тутешня.
Весь  обвішаний  торбами.
Вже  в  одній  яєчня.
Ні  обпертись,  ні  присісти.
Загнуздані  руки.
В  ногах  лантух,  зверху  сітка.
Знизу  тітка  щупа.
Не  втрималась.
–  Ей,  мужчина.  Не  мажте  одежу!
А  давайте  ваші  яйця  
трішечки  подержу.

Хто  правий  тут,  а  хто  вредний  –
сказать  не  беруся.
–  Та  я,  мовив  дядько  твердо,  –
лоскоту  боюся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377775
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Весняна Осінь

Віриш?. .

Знаєш...   Люблю   і   тривожусь...
Знаєш...   Лелію   й   живу...
Іншу   любити   не   зможу,
мрію   тобою   і   сню.

Віриш?..   Що   сяєш   зорею.
Віриш?..   З'являєшся   в   снах.
Мріяв,   що   будеш   моєю,
тільки   приходиш   в   думках.

Чуєш...Калинові   дзвони.
Чуєш...   У   небі   гримить...
Рани   любов   не   загоять,
тільки   розлука   щемить

Мрієш...   Засяє   веселка...
Мрієш...   Зупиниться   дощ...
Знаєш   що   ти   моє   небо?
Віриш?   Будемо   разом.

14.        05.        2011        р.        (вірш                написаний                у                співавторстві        від        чоловічого        імені)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378030
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2012


Віталій Назарук

Ми нині п’ємо чай з лимоном

Ми  нині  п’ємо  чай  з  лимоном,
Біжать  літа,  неначе  сон,
А  я  зайнявся  патефоном,
Старий  монтую  грамофон.

Мелодія  чарівна  ллється,
Утьосов  пісню  заспівав…
Кохана  знову  усміхнеться,
Їй  пісня  ця  добавить    чар.

І  знову  руки  в  нас  спотіють,
Розчавлять  ноги  каблуки,
Повір,  кохана,  ми  зумієм,
Пронести  радість  крізь  роки.

Ми  нині  п’ємо  чай  з  лимоном,
Хоча  роки  кудись  спішать,
Кручу  я  ручку  патефона,
Життя  людське  –  це  благодать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377859
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Наталя Данилюк

Дитина лісу

"...з  лісу  я  вийшла,в  ліс  і  піду..."

                                   (В.  С.)

Карпати  мої  правічні,
ТінИсті    мої    ліси!
Я  вам  заглядаю  у  вічі,
Вслухаюся  у  голоси:

Як  тихо  шепочуться  буки
Під  журну  сопілку  вітрів,
Як  дятел  вистукує  звуки
На  темній  пошерхлій  корі.

Я  вчитуюсь  в  кожну  руну
На  свіжій  долоні  листка
І  музику  семиструнну
Я  вловлюю  із  потічка.

Я  чую,  як  в  прілому  листі
Ворушаться  мокрі  гриби
І  морок  стинає  іскристе
Проміння,  неначе  серпи...

Як  вітром  розгойдана  тиша
Зринає  сатИном  у  вись.
Я  з  лісу  колись  вийшла,
І  в  ліс  я  піду...Колись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377623
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2012


Салтан Николай

Не по твоїй, не по моїй вині

[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую  я  за  осінню  шалено,
Сумую…  полетіли  журавлі,
І  ти  підеш,  я  думаю,  напевно  -
Не  бережеш  любові  взагалі.

Крізь  стрІчки  слів  приховані  лиш  сльози  -
Не  по  твоїй,  не  по  моїй  вині.
Та  от  чому  тепер  ось  ці  морози
Картають  моє  серце  у  журбі?

А  ти  холодна!  Хоч  така  холодна,
Та  я  тобою  пристрасно  горів,
І  не  потрібна  мені  досі  жодна,
Бо  серцем  відпустити  не  зумів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Тетяна Луківська

Філософія…моя

Я  за  руки  тримаю  простір,
Донедавна  і  ти,  поруч  …тут.
Ми  замріяно    йшли    у  гості,
Так  наївні  ,  закохані,  прості,
А  тепер  я  сама  на  помості
Серед  тисячі  зраджених  пут.
Я  краєчок  притримую  часу,
Ось  уже  вислизає  із  рук,  
Змалювавши    в  повітрі  гримасу,  
Посміявся  з  хмарин  викрутасу,
Затуманив  осінню  окрасу
Й  залишив  у  минулому    звук.
Так  назавжди  любов  відспівала,
Без  заземлення,  в  небо  зійшла,  
В  часі  я  почуття  не  зміряла
І  у  просторі    не  завмирала,
Я  тобою  жила  і  чекала…
Та,  на  жаль,    така  мить  відійшла.
Відминув  час  у  простір.  Немає!
Не  вернути,  не  вкрасти  назад.
І  дороги  до  тебе  не  знаю
Й,  мабуть,    двері  не  ті  відчиняю,  
Час  у  часі  крізь  тьму  доганяю…
Наче  з  вітром  я  б'юся  в  заклад.
Як  примарне  те  щастя  торкнути,
Коли  я  загубилась  сама….
Чи  у  світі  я  є  і  чи  бути?
Чи  в  минуле  змогти  завернути,
Або  просто  назавжди  забути…
Був  наш  світ…і  нічого  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377786
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Валентина Ланевич

Коли вечір лягає на плечі

Коли  вечір  лягає  на  плечі
Й  горне  ніч  у  тремтячі  долоні,
Відганяю  я  сум  і  в  Предтечі
Молю  бути  в  твоєму  полоні.

Виринають  у  спогаді  миті:
Ласка  в  погляді,  ніжність  у  слові.
Теплотою  обоє  сповиті,
Завмираєм  в  кохання  покрові.

І  зливаються  душі  в  екстазі,
В  переспіві,  в  єдинім  пориві,
І,  здається  тоді,  що  наразі,
Ми  одні  в  цілім  світі,  щасливі.

14.11.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377833
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Віталій Назарук

Дівча з каштановим волоссям

Переглядаю  зорі  в  небі,
Шукаю  де  сховався  «рак»
В  думках  лечу  я  знов  до  тебе,
На  небі  прокладаю  шлях.
Чи  ти  далеко,  а  чи  близько,
В  яких  зірках  твоя  душа,
Яка  вона,  якого  блиску,
Чи  вона  рідна,  чи  чужа?
Скажи  мені,  не  муч  до  болю,
Чи  я  знайшов,  а  чи  здалося,
Бо  я  шукаю  свою  долю  -
Дівча  з  каштановим  волоссям.
З’явлюся  я  в  житті  твоєму,
Мене  не  зможеш  не  впізнати,
Лише  по  погляду  моєму,
Душа  повинна  заспівати.
Разом  підемо  в  чисте  поле,
Щоб  все  в  житті  у  нас  збулося,  
Тебе  зустріти  прагну  -  доле  ,
Дівча  к  каштановим  волоссям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377391
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Окрилена

Сугестивне

Снуються  дні.  
Напитися  досхОчу
і  кольором,  і  світлом  -
бракне  снів...
Ліхтарики  фізалісу
тріпочуть
і  шурхотом  бентежаться
в  мені.

У  листі  жолудь  -
ковдрою  накрився,
щільніше  напинаючи
каптур  -
од  вітровію  втік  
і  причаївся,
як  нотка  в  лабіринті  
партитур.

Ще  гріє  погляд
вервиця  вербова  -
у  златі  із  тонкОго  
перкалю...
Поволі  тане
туга  вечорова  -
теплішає  від  спогадів....
...л-ю-б-л-ю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377513
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2012


Весняна Осінь

Ти уже не болиш…

Мене  вже  не  болить,  я  не  вмію  Тобою  боліти.
І  цей  час  швидкоплинний  біжить,  наче  світ  за  вікном.
І  так  важко  в  душі,  бо  до  Тебе  іду  крізь  століття,
А  ти  знову  чужий,  і  у  мрії  вриваєшся  з  сном.

Мене  більш  не  тривожить  холодна  понура    байдужість,-
Заметілі  торкнулись    і  наших  з  Тобою  сердець.
Десь  омріяний  наш  листопад  загубив  свою  мужність,
А  весна  на  асфальті  малює  останній    сюжет...

Ти  уже  не  болиш,-  відболів,-  в  нас  не  вірить  кохання.
Кілька  ран  заживуть,  коли  осінь  торкнеться  весни.
Я  не  та,  яка  зранку  приносить  в  обійми  страждання.
А  я  та,  що  всміхнеться  Тобі,  коли
                                                     Ти  більше  серця  болиш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 15.11.2012


Весняна Осінь

Між рядків…

І   вирвані   листки...   Незрозумілі   фрази...
Несказані   слова   у   строках   телеграм.
Нам   не   судилось,   певно,   більше   бути   разом...
Кричить   душа   рядком,   який   не   дописав.

Слова   всі   між   рядків...   На   жаль,   не   так   читались...
Назавжди   замовчить   мобільний   телефон...
не   скажемо   тепер,   навіщо   закохались...
Розходимося   ми,   полишивши   цей   сон.

Не   думай...   Не   читай...   Спинились   на   трьох   крапках...
Продовження   десь   там   втекло   за   горизонт...
давай   повіримо,   що   раптом   так,   -   зненацька,
розквітне   всесвіт...   З   ним   -   наша   любов.

08.    05.    2011    р.    (вірш        написаний        у        співавторстві    від    чоловічого    імені)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377795
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Весняна Осінь

Ти не приходь…

Ти  не  приходь,  бо  осінь  стала  ближча,-
Вона  ж  мене  найкраще  розуміє:
Розмай  збирає  з  горстки  попелища,
Із  мрій  шукає  часточку  надії.

І  так  далеко  -  близько,  наче  ве  ́сни,
Тремтіння  кине  вдаль,  а  Ти  зустрінеш.
На  відстань  в  мрію  був  зі  мною  чесним,
На  крок  від  щастя  бачив  лише  тіні.

І  не  кажи,  що  небо  просто  плаче,
Що  ми  не  ті,  "сьогодні"  не  судилось.
Я  не  шукаю  жодних  в  світі  значень.
Твоє  "люблю"  в  мені  відговорило...        ́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377565
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Стяг

Розлука

Над  ними  тінь  од  жовтого
Крила  -
Розлука  візу  вчора  
узяла.
Її  літак  замчить  у  теплий
край  –  назавтра,
а  сьогодні  -  обирай:
Ступити  знову  в  пройдені
сліди
Прохають  очі:  зупинись,
зажди,
ще  тільки  жовтим  світ  забарвив
гном
й  читає  казку  осінь  
над  вікном
Та  вже  пожовкло  в  літака
Крило,
бо  щастя  візу  вчора  
узяло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377304
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Володимир Шевчук

Умре зоря – народжується мрія…

Умре  зоря  –  народжується  мрія,  
Що  точно  зірка  падає  до  ніг.  
Так  швидко  в  листопаді  вечоріє,  
А  в  інший  вечір  –  то  уже  і  сніг.  

Мотає,  наче  розпис  петриківський  
Дивацькі  візерунки  заметіль.  
Вибілює  вузькі  провулки  львівські,    
Як  це  буває  часто  у  житті.  

На  серці  в  такі  дні  чомусь  неспокій  
(Хоча  й  в  зимі  можливі  чудеса).  
…А  в  тебе  знов  зачервонілись  щоки,  
Як  я  про  тебе  вкотре  написав…  







10.11.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377278
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Віталій Назарук

Напитись хочу із твоїх очей

Напитись  хочу  із  твоїх  очей,
У  глибину  пірнуть  своєї  мрії,
Дорогу  скласти  з  зоряних  ночей,
Завмерти  і  вдивитися  в  надію.

Щоб  засіяли  зіроньки  в  очах
І  заспівали  ніжно  про  кохання,
Я  б  полетів  у  небо,  наче  птах,
Тебе  забрав  би,  моя  Зоре  рання.

І  щоб  летіти  через  всі  літа,
Дивитися  в  твої  глибокі  очі,
Щоб  засіяла  зірка  золота,
Неначе  сонце,  нам  посеред  ночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377191
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Наталя Данилюк

Надвечірок

Облетіла,  мов  сон,  безголосо
Журна  липа  в  намисті  краплин.
Перестиглим  терпким  абрикосом
Закотилося    сонце    за    тин.

На  пахучу  розпатлану  тую
Діамантами    впала    роса.
Ну,  чого  ж  це  я  знову  сумую?
Днів  останніх  журлива  краса,

Наче  легіт  між  трав,  проминуща.
В  надвечір'ї  обвуглився  сквер,
Розіллялася    кавова    гуща
На    посріблені    таці    озер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Віталій Назарук

Тобі, мій брате

В  «День  мови»  я  пишу  тобі,  мій  брате,
Пишу  словами  мови  від  душі,
Я  змушений  тепер  оберігати,
Родиною    написані  вірші.

Хоч  португальська  теж  чарівна  мова,
Там  не  буває  наших  солов'їв,
Калина  в  них  не  та  -  не  калинова…
І  не  для  наших  доньок  і  синів.

Прошу  гуртуй  навколо  українців,
Роздай  бажані  вила  і  ціпи,
Злоба  щоб  їхня  вилилась  за  вінця,
Щоб  ми  прозріли  -  не  сліпі  були!

Бо  слово  тепле,  що    дарує  мова,
Завжди  підставить  стомлене  плече,
Нехай  чарівна,  мова  калинова,
В  Дніпрі    віками  радісно  тече!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376744
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Тамара Шкіндер

Передзимне

Цвіт  рожевих  ілюзій  
Осипається  так  непомітно.
І  пелюсточка  кожна
Відчайно  додолу  впаде...
Невимовний    пейзаж    
Ще  учора  такий  колоритний,
Потускнів,  похмурнів...
І  неначе  терпкий  каркаде,
Сум  ледь  чутних  зітхань,  
Що  самотністю  переповиті.
Затискають  лещата
Дощами  гартований  біль,
Що  лишився  віршем
Недописаним  у  манускрипті.
«До»  і  «після»  тепер  поділилися,  
Наче  навпіл.
А  холодна  пора
Підкрадається  тихо-зрадливо.
Гонить  листя  пожухле  рікою  
Замшілий  асфальт.
Сіризною  слідів  порожнеча
 Снує  неквапливо…
Чи  ж  то  туга  ридає?
 А  чи  нерозділений  жаль???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376767
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Леся Геник

Ти в осені мене цій віднайди…

***
Ти  в  осені  мене  цій  віднайди
Допоки  ще  палають  буйно  липи,
Допоки  з  неба  чистої  води
Яскраве  сонце  злата  щедро  сипле...

Ти  відшукай  мене  на  стежах  тих,
Де  шелестить  незримою  сльозою
І  так  знеможно  без  кохання  йти
Душі  у  далеч  вічно  самотою...

Ти  розгледи́  ув  осені  той  слід,
Що  дріботить  до  капища  святого
Допоки  ще  буяє  листоліт
І  снігом  не  занесено  дорогу...
(9.11.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376788
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

Кажуть: ми – не ангели…

*      *      *

Кажуть:  ми  –  не  ангели,
в  ідеальних  вади  є.
Яблуко  від  яблуні
далеко  не  падає.

Любомудри  радили  
домагатись  істини.
Правдами  й  неправдами?
                         
Чесних  совість  їстиме.


Не  чекаю  помочі.
І  лікуюсь  вадами.
Вже  найближчих  родичів
вороженьки  звабили.


Підманитись  пряником
багатьом  судилося.
...Розгойдалось  яблуко.
Впало  й  покотилося.

На  стежині  істини
перехожий  стрінеться.
Смаковито  їстиме?

Віриться  –  не  віриться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376524
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

ПРО МАНЕРИ І «ФАНЕРУ»

Кум  у  мене  –  балабол,
недолюблює  футбол.
Дискутує-талаконить  –
коментує  беззаконня.
–  Як  же  можна  вигравати,
як  нема  що  й  суддям  дати?
Дивно,  як  ще  не  сконали
наші  провінціонали?
Давай  змістимо  акцент  –
підем  разом  на  концерт.
Краще  пригощу  тебе
шоу-групою  «Бе-бе».

Сидимо  на  стадіоні,
глядачів  трибуни  повні.
Тут  співають,  ще  й  танцюють,
безугаву  лементують.
За  оте  круте  виття
аплодують  і  свистять.
А  співак,  хай  йому  грець,
застрибав,  мов  жеребець.
Дибки  став.  Геп!  –  розпластався.
Мікрофон  ущент  розпався.
А  музика  далі  грала,
і  співала…  фонограма.
Хто  казав:  –  Оце  манери!
Хто  кричав:  –  Та  це  ж  «фанєра»!
З  поля  геть!  –  волав  мій  кум.  –
Це  ж  халтура!  Сущий  глум!

–  Ну,  ти,  куме,  й  балабол.
Краще  все-таки  –  футбол!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376850
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Halyna*

Просто йди

Ти  просто  йди  і  більше  не  приходь,
І  не  тривож  свою  намарне  душу.
Бо  осінь  вже  змінила  позолоть
І  скоро  сніг  засипле  чорну  сушу.

Ти  не  шукай  тепер  в  моїх  очах,  
На  милість  Бога,  іскорку  любові…
Не  збіглась  ліній  стежка  на  руках,
Від  болю  губи  скусані  до  крові…

Якщо  простіше,  хочеш,  -  прокляни,
І  вже  не  клич:  вертатися  не  хочу.
Не  нам  з  тобою  снились  віщі  сни
Щасливих  днів,  хмільних  солодких  ночей.

…Та  і  не  нам  змінити  хід  життя,
А  ми  у  нім  така  коротка  казка…
Ти  просто  йди,  без  слів  і  співчуття,
Не  повертайся,  не  боли,  будь  ласка…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376909
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Рідний

Отак живу

Отак  живу  без  вас,  немов  із  вами.
Не  відаю,  -  у  сні  чи  наяву
Кохаю  вас  наївно  і  безтямно,  
У  майбуття  з  минувшини  зову.

Я  сивиною  приоздобив  скроні,
Веду  за  руку  внучку  у  садок.  
Для  мене  ви  вже  начебто  сторонні,
Але  уперто  не  йдете  з  думок.

Отак  живу  без  вас,  немов  із  вами,
Немов  ось  -  ось  торкнуся  до  руки,
Що  хтось  узяв,  коли  пішли  ви  заміж,
А  я  не  втримав  у  своїй  таки…

04.10.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375684
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Рідний

Не клич мене із осені моєї

Не  клич    мене  із  осені  моєї,
Не  відіймай  багряність    осяйну,      
Допоки  на  задумані    алеї
Впаду  листком    в  обіймах    туману́.
Не  зазивай  у  сиві  заметілі
Хай  погляд  мій      ще  милує  бурштин,
І  почуття  голодні  та  змарнілі
Наситить  день,  бодай  би  ще      один.
І  не  проси,  і  не  кляни    любов’ю,    
Бо  в  цих  словах  я  чую      льоду    хруст.
Як    навесні  ми    мерзнули  з  тобою,
То  чим  зима  торкнеться  наших  уст?
Якщо  впаду  за  тихою    межею,
Або    злечу    у  небеса  звідсіль,  -  
Не  клич  мене  із  осені  моєї,
Не  зазивай  у  сиву  заметіль.    

10/10/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376877
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Марічка9

Незакінчений лист

Загорнулося  небо  у  спогади,  
І  мовчить  їх  потомлений  зміст.  
Сірим  димом  втікає  із  комину  
Мій  сумний  незакінчений  лист.  

І  тріпочуть  дерева  сполохані  
Сильним  вітром,  бо  скоро  зима,
Золотої  і  теплої  осені  
не  буде́,  не  було́  і  нема.

За  водою  пливуть,  ніби  лебеді  -  
Білі  тіні  несповнених  мрій.
Бо  ніхто  так,  як  ти  не  вмів  трепетно  
До  моїх  доторкатися  вій.

Бо  ніхто  так,  як  ти  не  полюбиться.
Випадковості  мають  свій  шарм...
Хай  степліє  хоч  трохи  на  вулиці,  -  
Мій  до  тебе  наспіє  поштар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012


Наталя Данилюк

Прощання з осінню

Пані  Осене,  мідним  відливом
Грає  сонце  в  русявій  косі!
Облетіли  тополі  журливо,
Діамантиться  листя  в  росі.

Зовсім  скоро  накриє  габою
Білий  сніг  спорожнілі  поля.
Попрощаюся  тихо  з  тобою,
Золотава    красуне    моя!..

Дай  надихатись  пахощів  пряних,
Розігрітих  у  мушлях  лампад!..
Мов  дрібні  черепкИ  порцеляни,
Хрумкотить  золотий  листопад.

У  твоїх  мерехтливих  зіницях,
Наче  кавові  зерна,  терпких
Літо  бабине  досі  іскриться.
Макраме  павутинок  тонких

Заплелося  в  сатИнові  пасма.
Ах,  яка  недоречна  журба!..
Пані  Осене,  діво  прекрасна,
Так  не  хочу  прощатись!..Та  ба...

Догорає  троянда  остання,
Не  діждавшись  цілунку  джмеля.
Дай  тебе  обійму  на  прощання,
Золотава    красуне    моя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 10.11.2012


Віталій Назарук

Про прірву і про душу

Чи  може  в  прірву  випасти  душа?
Чи  засіяє  знову  чисте  небо?
Чи  заблукає  доля  без  «ковша»?
Чи  в  радості  зупиниться  потреба?

До  прірви  легким  випадає  шлях…
Тюльпани    розквітають  завжди  рано…
Ріка  тече  у    рідних  берегах…  
Кохана  ж  не  завжди  стає  кохана.

А  висівковий  хліб  не    золотий,
Не  завжди  небо  тільки  в  білих  хмарах,
І  чоловік  буває  не  святий,
Бо  дуже  рідко  він  іде  до  храму.

Ви    не  шукайте  прірви  для  душі,
Почистіть  небо  від  зірок  із  фальші,
Читайте  щирі  вірші  -  не  вірші,
Які  поети  нам  писали  раньше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376296
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012


Мазур Наталя

#Про що мовчав бузок

День  догорав  у  зарослях  бузку,
Вдивляючись  у  річкове  люстерце.
Чорнявий  красень  дівчину  струнку
Голубив,  пригортаючи  до  серця.

"Красуня!  Мрія!  Зіронька  ясна!
Моє  кохання  ніжністю  розлито!"  -  
Він  личко  цілував  їй,  а  вона
Дивилася  на  нього  сумовито.

Бо  завтра  вже  його  не  буде!  Ні!
Їм  вісімнадцять,  то  ж  йому  служити.
Прощальний  погляд  милому...  Сумні
Зітхання  обпекли  бузкові  квіти:

"Коханий,  я  чекатиму!  Лишень
Скажи,  чи  буде  зустріч  довгождана?
Писатимеш  мені  ти  кожен  день?"
Він  очі  цілував:  "Щодня,  кохана!"

У  стоптаній,  безросяній  траві
Слова  прощання  танули  помалу.
Вона  ридала  гірко,  коли  він
Із  рекрутами  йшов  у  бік  вокзалу.

Гірчила  осінь  спомин  полином,
Бузкове  листя  стомлено  опало.
Вона  з  дощем  зітхала  під  вікном
І  все  листа  чекала...  Все  чекала!

Вже  й  рік  пройшов,  а  дівчина  сумна.
Весіль  у  подруг  відбулось  чимало.
Її  за  дружку  кликали.  Вона
Без  нього  веселитись  не  бажала.

Минали  дні,  ішов  за  роком  рік...
Та,  раптом,  люди  стали  гомоніти,
Що  сивий  однорукий  чоловік
Щовечора  бузку  зриває  квіти.

В  полоні  незабутніх  почуттів
До  нього  йшла...  На  щастя,  чи  розлуку?
Він  простягнув  їй  тисячу  листів,
Вона  міцніш  стискала  доньці  руку.

15.09  -  05.11.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012


Осіріс

Міжсезоння

Пустельний  пляж  замучено  притих.
Вітри  зрівняли  літечка  сліди.  
Між  човників  опало-золотих,    
Гойдаються  на  хвилях  холоди.
Від  сивої  розхристаності  хмар,
На  йод  перетворилася  блакить.
Безрідна  чайка  стогне  мов  бідар
У  вечорі,  що  обрієм    горить.
І  стражником  на  обмілі  валун,
Гривасто-пінний  вирядив  пасок…
Торкаючись  душі  моєї  струн,
Журба  тече  між  пальців  у  пісок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376214
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012


Лілія Ніколаєнко

Із присмаком абсенту…

Терпка  жага  із  присмаком  абсенту,
Театр  абсурду  на  підмостках  снів  –
Ти  грав  так  мало,  але  так  відверто…
Сюжет  забувся,  але  правда  –  ні.

Зітерлись  лиця  і  розмились  фрази,
Та  між  рядками  проросла  вина.
Сумління  скине  покаянну  рясу,
І  якір  честі  не  дістане  дна.

Перлини  чорні  упадуть  у  море
Хмільних  ілюзій  і  гірких  облуд.
І  навіть  розум-лікар  нині  хворий.
Хоч  злочину  немає  –  буде  суд.

Зірве  із  неба  ніч  порочні  вишні,
І  плоду  забороненого  сік
Напише  на  душі  сонети  грішні.
Хай  буде  так.  Хай  час  утратить  лік…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376150
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 08.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

Ой ти доле моя, недоле…

*      *      *

Ой  ти  доле  моя,  недоле,
переповнене  поле  болем.
Скільки  дум  тут  переплелося  –
і  збувалося,  й  не  збулося.

Жнивувалось,  бувало,  щедро,
і  від  споминів  –  тепло  й  щемно.
Пломеніють-сміються  ружі,
а  від  мрієньки  –  серце  тужить.

Ой  ти  доленько  –  спрагле  поле.
Ой  ти,  воле  моя,  неволе.
Ген  волошки  мандрують  житом...
Любо  й  боляче...
Хочу  –  жити!
Світ  увесь  берегти  й  кохати,
чаруватися  й  чарувати.
Я  вже  істину  знаю  ясно:
як  не  тяжко  –  життя  прекрасне!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376363
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012


Наталя Данилюк

Спогади

Старі  образи,  спогади  старі,
Лоскоче  ніздрі  запах  кардамону,
В  осінню  ніч  сльозяться  ліхтарі
Зеленим  чаєм  з  долькою  лимону.

Спиває  місяць  паморозь  крихку
З  колючих  віт  посрібленої  туї.
В  туманну  шаль  закутавшись  тонку,
Самотньо  сквером  стишеним  крокую.

Крізь    голі    віти    дихає    зима,
Такий  туман-що  зашпори  у  душу!
Пощо  сную  в  цій  темряві  сама?
Гірких  думок  пергаменти  ворушу.

Шепоче  станси  пряний  листовій,
Просочуються  звуки  в  ніч  негожу.
Ці  спогади-страшніші  всіх  завій!..
Розсипати  б  на  порох...Та  не  можу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Тетяна Луківська

Осінній етюд (відеопроект)

(за  адресою)  http://youtu.be/s-hbT6SvJ24

На    нашу    лавку    осінь    підсідає…
У    бесіду    осінню        з    листопадом.
На        жаль…    уже    нас        тут    немає.
І    лише        смуток    бродить    садом.    
Туманом    щільно    листя    обгортає,
І        не    знайти    минулого        кохання.
Іду    до    осені,    вона    лиш    знає    ,
Що    саме    зустріч    тут    була    остання.
Тихо    злітає        золоте    листів'я…
В    долоні    щедро    ми        його    ловили.
В    букет    складали…    та    чужим    міжгір'ям    
Любов    надвоє    нашу        розділили.
Сумую    я    в        осінньому    барвисті,    
І    спомини        щораз    перегортаю.
ОсІнь        моя    стоїть    в    букеті…лИстом.
Твоя    ж    …        у    другу    долю    завертає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375027
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 06.11.2012


Наталя Данилюк

Колись і ти…

Колись  і  ти  навчишся  між  рядків
Шукати  істин  проблиски  і  тіні,
В  безлистій  тиші  заспаних  садів
Ловити  звуки-співи  солов'їні.

Колись  і  ти,  гортаючи  життя,
Пізнаєш  серця  зболеного  муку.
І  добре  те,  що  інша,  а  не  я,
Тебе  в  цю  мить  триматиме  за  руку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


Люба Василик

Затишок…

Розсипати  всю  ніжність  по  сходах
На  шляху  до  осіннього  затишку.
Чай  із  запахом  м'яти.  Без  льоду.
На  сторінках  -  емоції  в  надлишку.

Розгадати  дощів  нерозгаданість.
Одягати  знов  спогади  зношені.
В  шарфи  кутати  свою  прив'язаність
Чи  до  тебе,  чи,  може,  до  осені...?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371787
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 03.11.2012


Люба Василик

Розливаючи осінь чорнильними кляксами…

Обережно  торкатись  краєчків  свідомості.
Скурпульозно  вивчати  красу  невагомості.
Розливаючи  осінь  чорнильними  кляксами,
Відсилати  свій  настрій  кленовими  факсами.

Перший  сніг  налаштовує  серце  на  зиму,
А  застуджена  осінь  дописує  риму.
Нові  вірші  про  зорі  не  хочуть  надійності.
Наша  осінь  -  це  вічність,  це  символ  постійності.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374314
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 03.11.2012


Ліна Біла

То вона*

Так  магічно
лягає  спочити
земля
лиш  тоді,
коли  вересень
поряд
розправляє
свої  золоті
рукава,
а  з-під  них  
просіває  хтось
зорі...

Привигадлий  птах
розказав  -  
то  вона
своє  сито
носитиме  
доти,
як  три  місяці
геть  пролетять,
а  зима
стане  подихом
мрій
чи  свободи.

Оживає  
один  
від  приходу  її,
від
засніжених  зір,
листопаду.
Інший  
серцем  углиб  -  
меланхолій  потік!
...Мені  
осінь  болить...
Без  обману...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362285
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 03.11.2012


Лія***

Спішила на побачення…

Спішила  осінь  з  вітром  на  побачення...
Ледь  золотила  шовковисті  коси...
Вагалась...  чи  проситиме  пробачення...
За  те...  що  закохався  в  літні  роси...
За  те...  що  цілував  струнку  вербиченьку...  
За  те...  що  обіймав  чужі  вітрила...
Що  скаламутив  чистую  водиченьку
Все  знала...  та  кохала...  і  спішила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363460
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 03.11.2012


Лія***

Запізніле щастя…

В  саду  старому  вишня  розцвіла...
Так  дивно,  осінь  вже,  йде  до  морозів,
Все  в"яне  тихо,  жовкне,  а  вона  -
Заквітчана,  пишалась  на  порозі...

Хтось  говорив,  що  сорому  нема,
Немолода,  загинеш,  так  невчасно...
Та  їй,  щасливій,  байдуже,  дарма,
І  з  кожним  днем  все  розцвітала  рясно.

Морози  перші...  Пролітає  сніг...
Гарніша  ще  в  засніженій  вуалі!
Замріяна...  ну  хто  б  подумать  міг?
Що  так  цвістиме,  всупереч  печалі.

Вона  ж  цвіла,  леліяла  тепло,
Що  зігрівало...  де  там  -  їй  морози...
Кохання,  що  плекала  так  давно,
Летить  до  неї!  Щастя  вже  в  дорозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 03.11.2012


Весняна Осінь

Прощання на пероні

"Ми   зустрілись   вперше:   вперше   і   востаннє
довелось   прожить   нам   ледь   єдину   мить.
Хто   із   двох   нас   скаже,   скаже   на   прощання,
що   за   хвилю   щастя   варто   в   світі   жить?"
                                                 Мирослав   Кушнір   


Наша   перша   зупинка   нестримно   вкарбована   в   пам’яті,
Кольорові   трамваї   повезли   всі   мрії   у   даль,
Кожну   мить   дощову   похвилинно   у   спогадах   згадую,
На   прощання-   цілунок,   в   думках-   хаотичний   вокзал.

Знов   минають   секунди   й   зникають   вагони   у   безвісті,
Небокрай   запалила   остання   щаслива   зоря.
На   пероні   прощались   герої   забутої   повісті,
Дописали   новелу,   а   завтра   допишуть   роман

15.  05.  2011  р.  (вірш  написаний  у  співавторстві)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374426
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 03.11.2012


Весняна Осінь

Мрії крізь гордість

Ці   мрії   йдуть,   щоб   більше   не   прийти.   Летять   ...   
Хотіла   б   я   спинити   мить   (чи   зможу!?)
Усе   кохання   в   нас   поділене      на   п'ять:
Життя   і   гордість,   мрії,   сон,   тривоги...

А   сни   вертають   частку   небуття.   Ідуть...
Я   прагну   осінь   цю   зустріти   (пізно!!!)
А   згодом   в   щасті   й   долі   сивій   каламуть   
Втопити   світ...   й   Тебе   кохати   слізно...

Життя   таке   безмежне.   Зовсім   не   мовчить...
Малює   сни   веселкою   (по   морю),
На   два   поділить   вічність,   завтра   закричить,
Та   тільки      гордість   мріям   не   поможе.


(07.  06.  2010  р)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374850
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Володимир Шевчук

Щастя

Що  найбільше  багатство,  найвище  добро  у  житті,  
Ніж  зіниці  дітей,  у  майбутнє  вузенький  місточок?  
Що  є  більшим  од  дива  дитячої  радості,  і  
Коли  крихітні  пальчики  вас  відпускати  не  хочуть?..  

А  обійми  дитячі  –  це  впевненість:  все  ж  недарма!  
Милі  очка  зігріють  до  сліз,  це  віконця  едему.  
Коли  поруч  із  нами  дитячого  світу  нема  –  
Чи  тоді  ми  великі,  дорослі,  хіба  ми  ростемо?  

Сотворити  маленьке  життя  –  от  задача  яка;  
Не  придумало  небо  для  смертних  гарнішого  вчинку.  

…А  колись,  може  скоро,  народиться  й  в  мене  донька,  
Усміхаючись  мамі  і  сонцю,  маленька  людинка…  





12.06.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 03.11.2012


Володимир Шевчук

Вже заспівали…

Вже  заспівали  в  садочках  птахи  –  
Райські,  либонь  нетутешні.  
Геть  осоромлені  співом  таким  
Почервоніли  черешні.  

Квіти  під  сонцем  голівок  своїх  
Навіть  на  вечір  не  стулять.  
Липа  в  пахучій  рахує  фаті  
Скільки  кувала  зозуля.  

Очі  радіють  від  кількості  див  –  
Безмір  барвистого  квіту!  
…В  спеку  таку  я  й  тебе  полюбив  
Позаминулого  літа…  



04.07.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348140
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 03.11.2012


Наталка Кольоровісни

А ти не гукаєш…

Ізнов  зарядили  ті  кляті  дощі,
Струмлять,  бубонять,  стукотять  без  потреби.
Я  вже  розучилась  писати  вірші
І  всесвіт  не  вмію  любити  без  тебе.

Приречене  листя  зіпріє  до  тла
Покіль  мандруватиме    в  пошуках  правди.
А  я  б  за  тобою  у  безвість  пішла
Крізь  терни,  крізь  морок,  якби  погукав  ти.

А  ти  не  гукаєш….  То  ж  плачте  дощі,
Залийте  усе,  стукотіть  без  потреби.
Я,  може,  навчуся  писати  вірші
І  всесвіт  навчуся  любити  без  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375245
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Галина_Литовченко

Я СТУПАЮ У ОСІНЬ ЛЕГКОЮ ХОДОЮ

"Не  займай  мене,  осене,  марно,
                                               бо  близькою  тобі  я  не  стану."
                                                                         (Г.Литовченко)
Я  ступаю  у  осінь  легкою  ходою,
Ставлю  в  глеки    букети  червоних  жоржин.
Я  до  клена  біжу,  як  колись  молодою,
Він  дарує  мені    листопаду  бурштин.

Його  листя  плету  у  каштанові  коси  -
Жінка-осінь  до  мене  сміється  з  дзеркал.    
Щось  лишилося  в  ній  від  весни.  Чи  здалося?  -
Чи  під  сумнів  взяла  хризантемовий    бал?

До  вподоби  мені  ця  пора  золотиста
А  недавно  ж  благала:  –  Мене  не  займай…
І  шепочеться  клен  про  любов  падолистом,
І  нагадує  серцю  минулий  розмай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375219
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


АнГеЛіНа

Тільки через те

Як  сироти  дерева  за  вікном,
Немилосердно  вітер  дме  у  спину...
Так  сумно  нам  із  осінню  обом
І  в  кожної  на  те  своя  причина...

Не  знаю,  чом  усмішка  не  цвіте
У  панни  тої  на  обличчі  милім...
А  я  ж  сумую  тільки  через  те,
Що  осінь  карі  очі  зажурила...
                           31  жовтня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374593
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 03.11.2012


Стяг

Самота

Тремтять  дахи
Від  сизого  туману,
В  трьох  соснах
Пізній  ранок  
Заблукав,
Зламались  в  небі
Моросисті  крани,
Розтанув  обрій,
Знітився,  пропав

Жебракувата  осінь
Мідяками
Торгує  під
Каштановим  столом,
Чи  ж  заглядає
Крізь  кімнатні  рами
На  фікус,  що  жене
Уверх  стебло

Торкнеться  ручки,
Чистого  паперу
В  надії  на  останнього
Листа,
Й  відчує  :  наче
В  човнику  химера,
Крізь  неї  пропливає
Самота…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375188
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Валентина Ланевич

Уклін низький вам, татку

Мій  любий  тату,  спадає  листя  золотаве  з  клена,
Трава  місцинами  ще,  подекуди,  росте  зелена.
Насипало  життя  вам,  чомусь,  срібла  густо  на  скроні...
Вісімдесят.  Субота.  Так  ясно-сонячно  сьогодні.

Швидко  біжать  пухнасті  хмарки,  немов  би  оті  роки,
Терпимими  до  пустощів  дитячих  були  ви  завжди.
Синам  у  самостійний  шлях  давали  напутнє  слово,
Щоб  не  чекали  на  повне  блюдце,  на  усе  готове.

Доньки  звисали  з  вас,  стрічаючи  з  роботи,  як  груші:
Щебетали  навперебій,  ви,  певно,  хотіли  тиші.
Тепло  ваших  долонь  в  своєму  серці  ревно  бережу,
Уклін  низький  вам,  татку,  і,  дозвольте,  щиро  обійму.

22.10.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372704
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 03.11.2012


Валентина Ланевич

Вклякла тихо

Вклякла  тихо  перед  броньованими  дверима,
Від  гострих  країв  гальки  під  колінами  було  болісно-мулько.
Прохолодно  щулилась  під  поривами  холодного  вітру,
А  осінь  відбивала  із  ним,  хороводила  листяну  кадриль.
Тільки  серце,  чомусь,  так  бухкало  у  грудях
Та  думки  напосідали,  вп’явшись  у  мізки  клешнями.
Не  повірив,  подумав:  "От  причепа,  ніяк  не  угомониться."
Якби  ж  то...Якби  ж  то  сни  не  мали  властивості  збуватись,
А  вона  знала  і  уже  стала  боятись  таких  снів,  снів  передвісників.
Що  ж...Вона  буде  молитись,  молитись  за  усіх  своїх  близьких
Та  за  нього,  щоб  був  їм  захистком  у  цьому  такому  жорсткому  світі.
Буде  молитись,  а  право  вибору,  хіба  хтось  відміняв  його?
Кожна  людина  робить  свій  вибір  самостійно
І  вона  свій  уже  зробила,  проза  виявилась  сильніша  за  лірику,
Хоч  кохання  і  стискає  груди,  виймаючи  душу
Та  кидаючи  її  на  амбразуру  спротиву,  якому  здається,
Його  хочуть  поневолити  та,  насправді,
Саме  кохання  і  є  добровільною  полонянкою,
А  без  нього  і  полон  гіркіший  гіркого  полину.
Смак  того  полину  уже  вивітрювався  із  її  тіла,
Ніякі  прянощі  довго  не  в  силі  були  його  змити...
І  якщо  їхнім  життєвим  шляхам  не  судиться  перетнутись,
Вона  буде  щиро  молитись,  з  покорою  на  те  у  серці.

02.11.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375021
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Мазур Наталя

Як починається осінь

Може,  так  починається  осінь:
Спрагле  літо,  втомившись  від  спеки,
На  поля,  де  зібрали  покоси,
Побіжить  проводжати  лелеки?

А  можливо,  на  всю  зелень  листя
Рудуваті  розќидає  барви?
Дощ  рясний  над  садами  зависне,
Аби  їх  відіпрати,  та  марно.

Ну,  а  може,  як  вітер  щодуху
У  гіллі  затріпоче  високо,
І  попадають  яблука  глухо
В  сухотрав'я,  спливаючи  соком?

Та  буває,  відчувши  самотність,
Що  у  лінію  долі  злам  вносить,
Усвідомиш  життя  незворотність  
І  збагнеш  -  починається  осінь!

13.08.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 02.11.2012


Мазур Наталя

Стакато дощу

Сіє  дощ  на  вервечки  машин
І  автобусів  жовто-яскравих.
Край  вікна  у  кав'ярні  один
Ти  сидиш  з  філіжанкою  кави.

Ароматний  напій  і  терпкий
Закінчився  так  швидко,  як  літо,
Наче  спогад  приємний,  який
Знов  у  пам'ять  забрів  сумовито.

Може,  ти  пригадав  у  цю  мить
Почуття,  що  стелились  габою?
У  зажурі  з  дощем  гомонить
Пізня  осінь  -  не  наша  з  тобою.

Задощило  стакато  в  душі...
Залишивши  усі  свої  справи,
У  кав'ярню  заходжу  мерщій,
Щоб...  замовити  чашечку  кави.
(Розтривожив  мене  запах  кави)
(Щоб  зігрітися  чашкою  кави.)

16-23.10.2012р.      Львів


II  варіант  

Йду  дощем  обіч  низок  машин
І  автобусів  жовто-яскравих.
Край  вікна  у  кав'ярні  один
Ти  сумуєш  за  чашкою  кави.

Ароматний  напій  і  терпкий
Закінчився  так  швидко,  як  літо,
Наче  спогад  приємний,  який
Знов  у  пам'ять  забрів  сумовито.

Очевидно,  згадав  у  цю  мить
Почуття,  що  стелились  габою?
У  зажурі  з  дощем  гомонить
Пізня  осінь  -  не  наша  з  тобою.

Задощило  стакато  в  душі...
Залишивши  усі  свої  справи,
У  кав'ярню  заходжу  мерщій,
Може,  разом  ми  вип'ємо  кави?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373174
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 02.11.2012


Віталій Назарук

Я прошу

Посивію,  полисію,  
Старість  зашумить,
Я  живу  і  хоч  хворію,
Але  хочу  жить.

Я  люблю  тебе,  кохана,
Ластівко  моя,
Прокидаюсь  і  чекаю
Пісню  солов’я.

Хочу  вранці  вдвох  з  тобою
Бігти  у  поля,
Показати,  яка  наша
Матінка  Земля.

Обійняти  твої  плечі
В  губи  влити  мед,
Розповісти  дивні  речі,
Долі  наперед.

 Я  прошу,  моя  кохана,
Теплоти  в  душі,
Поцілунку,  щоб  надалі
Я  писав  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375013
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


Віталій Назарук

Життя одне і янгол в нас один

Життя  одне  і  янгол  в  нас  один,
Не  бачу  іншого  в  житті  нічого,
Ростуть  онуки  і  мужніє  син,
А  я  тепер  кінця  чекаю  свого.

Роки  летять  туманами  в  клубках,
А  роси  осипають  срібло  в  лузі
І  риба  плеще  вранці  по  ставках,
Лишивши  рибакам  шматок  ілюзій.

Таке  життя,  такі  мої  роки,
Хоч  доля  кожного  біжить  кудись    далеко
І  тиха  хвиля  бистрої  ріки,
Дует  веде  із  клекотом  лелеки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374993
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


Тамара Шкіндер

Ін"єкція правди…

Ін"єкція  правди  лікує  болюче,  уперто.
Гірка  сутність  спускає  з  небес  додолу.
Світ  рожевих  ілюзій  стає  перекотиполем.
Пошматована  осінь  діри  латає  відверто.

Підступний  укол!  З  одновприском  усе  перетліло.
Поглинає  чітко  думки  порожнеча.
Не  порятує  незбагненна  від  себе  утеча,
Невідворотності  кігті    впиваються  в  тіло.

Земля  тужавіє,  вбирає  дощі  з  високості.
Вже  покриті    перса  полів  першим  снігом.  
Несподівно  істина  в  равді  стала  бліцкригом,
Суєтою  суєт,  де  у  програші  -  переможці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374952
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


Наталя Данилюк

(не) жаль

Рясних  дощів  посріблену  вуаль
Впустило  небо  осені  на  руку.
Хіба  тобі  ніскілечки  не  жаль
Мою  любов  розпачливу  і  муку?

Пекучий  сум  невиспаних  безсонь,
Полин  думок  на  білому  папері?
Тобі  несу  тепло  своїх  долонь,
Та  все  не  ті  в  мої  заходять  двері...

І  не  про  тих  гірка  моя  печаль
І  молитви  невтішеного  серця...
Хіба    тобі    ніскілечки  не  жаль
Душі  моєї,  що  мов  пташка,  б'ється

В  забиті  вікна  гордості  й  пихи
В  похмурі  дні  дощів  і  ностальгії?
Опалим  листям  встелено  шляхи,
Скупим  мовчанням  спалено  надії.

І  так  мені  образливо  до  сліз,
Така  в  душі  розбурхалась  негода,
Що    ти    жалієш    золото  беріз
І  лиш  любов  мою  тобі  не  шкода...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 02.11.2012


Наталя Данилюк

Відлистопадиться…

Відлистопадиться,  я  знаю,
Затихнуть  сльози  і  печаль.
На  стиглих  персах  небокраю
Світанок  вИпрозорив  шаль,

Налиту  хересом  багряним.
На  листя  клена  де-не-де
З  надтріснутої  порцеляни
Пролила  осінь  каркаде.

Гірчить  повітря  полиново,
Пітніють    сАду    вітражі...
Не  ти  мене  зігрієш  словом,
Зігріють  інші,  та...чужі.

І    я  забудуся    з    одчАю,
Усім    жалЯм    наперекір!..
Відлистопадиться,  я  знаю,
Лиш  не  здавайся,  чуєш?Вір...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2012


Віталій Назарук

За Україну і за мій народ

Лечу  в  світи,  як  одинокий  птах,
Гартую  крила,  маю  ще  летіти,
Щасливим  хочу  бути  у  літах,
Горіти  по  житті,  але  не  тліти.

Любити  рідну  землю  -  день  і  ніч,
Глядіти  пшениці,  щоби  зростали
І  хочу  знову  відродити  Січ,
Щоб  в  Україні  відновилось  право!

За  Україну  і  за  мій  народ!
Я  вип’ю  чарку,  як  у  нас  ведеться…
Як  досягну  омріяних  свобод,
Тоді  у  серці    радість  відізветься.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374332
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Віталій Назарук

О Боже, зішли благодать…

О,  Господи!  Дай  мені  силу,
Щоб  вижити  в  світі  оцьому.
Дай  мудрості  в  голову  сиву,
Дізнатись  в  житті,  що  по  чому…

Прошу  Тебе  вдома  і  в  Храмі,
Спаси  й  захисти  від  печалі,
Зніми  із  душі  мені  камінь,
Щоб  ворони  більш  не  кричали.

І  дай  благодаті  в  родину,
Навчи  Україну  любити,
Здоров’я  дай  внукам  і  сину,
І  рід  мій  прошу  захистити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374312
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Мазур Наталя

#Груша

.          Грюкнули  двері.  На  подвір’я  вийшла  Стефка.  Сипнула  кукурудзи  курям,  влила  в  миску  води  псові,  та  й  задивилась  на  зеленобокі  груші.
           Ох  і  груші,  ох  і  груші!  Одна  краща  іншої.  І  багато  ж  їх  вродило  цього  року!  Зараз  вони  ще  тверді  та  зелені.  Та  Стефка  дасть  цьому  раду.  Вона  обережно  зірве  кожну  грушку.  Щоб  не  побилися  і  не  прим’ялися,  поскладає    їх  на  солому  в  ящик.  А  зверху  знову  ж  таки  соломою  притрусить.  Так  в  льоху  вони  до  Різдва  пролежать.
         А  взимку  внесе  Стефка  побілілі,  налиті  соком  груші  до  хати.  От  тоді  вона  і  поласує  запашним  фруктом,  з  якого  сік  аж  збігатиме  по  пальцях.  Стефка  ковтнула  слину.
         Загавкав  собака,  і  аж  тепер  Стефка  побачила  коло  воріт  жіночу  фігурку  у  чорному.  «Хто  б  то  міг  бути»,  -  подумала  про  себе,  і  через  все  подвір’я  попрошкувала  до  воріт.  Жінка,  що  там  стояла,  була  не  стара,  але  якась…  замучена,  чи  що…  Змарніла  на  лиці,  худа,  в  стоптаних  чоботах,  що  вкриті  жовтим  пилом.    Жінка  дивилася  в  глибину  подвір’я,  і  ніби  не  помічала  господарки.
-  Чого  вам,  -  звернулася  до  неї  Стефка.
         Жінка  наче  прокинулася,  закліпала  очима  і  видушила  з  себе:
-  Водички  б  попити…
         Стефка  метнулася  до  криниці.  Вправно  закрутила  корбою,  дістала  води,  зачерпнула  алюмінієвою  квартою  з  відра,  і  подалася  знову  до  воріт.
         Жінка  спрагло  припала  губами  до  кварти,  та  погляд  її  не  відривався  від  подвір’я.  Стефка  прослідкувала  той  погляд.  Жінка  дивилася  на  її  грушу…
         Груша  і  справді  була  чудовою!  Висока,  розлога,  пишна!  Розкинула  віття-руки  на  всеньке  подвір’я.  Велике,  оксамитове    листя  створювало  тінь  та  прохолоду.  Не  даремно  Стефка  так  любила  вечорами  сидіти  під  грушею,  спершись  натрудженою  спиною  до  теплої,  гладенької  кори  дерева.
         А  який  весною  над  подвір’ям  запах  стояв,  коли  груша  зацвітала!  Бувало,  сидить  Стефка  і  слухає,  як  хрущі  гудуть.  Дивиться    як  вони,  вдарившись  об  гілля,  сиплються    додолу,  а  потім  отямившись,  знову  злітають  до  запашних  квітів.
         Жінка  вже  й  пити  перестала,  а  поглядом  так,  ніби  вчепилася  в  її  грушу.
-  Зелені  ще,  -  промовила  Стефка.    То  зимові.  Їм  вилежатися  треба.  А  зараз  ще  тверді,  як  камінь.
         Та  жінка  ніби  й  не  чула  Стефчиних  слів.
-  Можна…  можна  я  підійду  до  дерева,  -  попрохала,  а  сама  не  відвертала  очей  від  груші.
-  Та  що  вам  треба,  жіночко?  Йдіть  собі!  –  Стефку  почав  дратувати  той  погляд  в  глиб  її  подвір’я,  та  й  ця  обірванка  також.
-  Та  куди  ж  я  піду?  –  запитала  жінка.  Та  це  ж  моя  хата.  Її  ще  мій  дід  будував.  І  грушу  оцю  –  серед  двору,  він  садив.  А  під  грушею  у  нас  стіл  стояв.  І  вся  сім’я  наша  вечеряла  за  ним  влітку.  Та  дід,  і  мама,  аж  поки  не  повмирали  там,  в  Сибіру,  все  оцю  грушу  згадували,  і  плоди  її  запашні  та  соковиті.  А  мама,  як  вмирали,  то  просили  хоча  б  шматочок  нашої  грушки  скуштувати.  А  я  їм  слово  дала,  що  скуштую.  За  них,  і  за  себе…  Дай  мені,  дай  мені  зірвати…
-  Та  що  ти  верзеш?!  –  закричала  Стефка,  -  сама  не  помічаючи,  що  перейшла  на  «ти».
-  Який  дід?  Який  Сибір?  Іди  собі!  Стала  би  я  на  своє  подвір’я  приблуд  пускати!  Іди,  а  то  собаку  спущу!  Ач!  Груші  їй  закортіло!  Йди  геть!  -  все  дужче  і  дужче  кричала  Стефка.
         Жінка  раптом  заплакала.  Сльози  цівкою  стікали  по  запилених  щоках,  залишаючи  брудні  потьоки.  Далі  впала  перед  ворітьми  на  коліна,  шльохаючи    і  простягаючи  до  Стефки  руки,  заголосила:  «  За  ради  Христа!  Дозволь  мені  скуштувати  грушу!»
         Стефка  холодно  подивилась  на  неї,  сказала  ще  раз  «йди  геть»,  відв’язала  собаку,  і  грюкнувши  дверима,    пішла  до  хати.
         До  самого  вечора  заглядала  Стефка  через  вікно,  аби  дізнатися,  чи  пішла  жінка  в  чорному,  чи  ні.  А  та  сиділа,  як  німий  докір,  на  горбочку  під  ясенем,  якраз  навпроти  її  хати,  і  була  схожа  на  кам’яну  брилу.
         Ранок  наступного  дня  видався  теплим  та  погожим.  Голосно  кукурікали  півні.  Жінки  в  чорному  не  було…
-  Наче  страшний  сон,  -  промовила  Стефка,  та  й  пішла  поратися  по  господарству…
     …  А  за  тиждень  груша  всохла.  Спочатку  вкрилося  чорними  плямами  і  обпало  листя.    Потім  обсипалися  збабчені  плоди…  «Може,  хто  наврочив»,  -  казали  люди.
         А  може,  спокутувала  людський  гріх….  Хто  зна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374329
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Наталя Данилюк

Сльота

Так  тісно  у  твоїх  обіймах,  осене...
Сльота  надворі  і  в  душі-сльота.
Небесні  сльози  крижаними  росами
Посипались  на  плечі.Гіркота

Нитками  вен  розходиться  цикутою,
Така    сумна    розпачлива    пора.
І  знов  наївність  відчаєм  спокутую,
Душа,  як  пташка,  мерзне  на  вітрах.


За  літодні  ціну  сповна  вже  сплачено,
На  теплі  скроні  -пальцями  дощі,
І  горобці,  мов    шишки    наїжачені,
Безлисто-мокрі    всіяли    кущі.

В  густий  туман,  розлитий  поміж  соснами,
Скотився  з  хмари  сонячний  мідяк*.
Так  тісно  у  твоїх  обіймах,  осене,-
Аж  хрип  з  душі...Не  вирвуся  ніяк!..


*Мідяк-мідна  монета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Наталка Кольоровісни

Побачення

Музика:  Віктор  Ох
Слова:  Наталка  Кольоровісни

Сховалися  кульбабки  в  тихі  трави.
Тендітний  сонях  квіт  свій  похилив.
Вечірнє  плесо  пестило  купави
Та  очерет  стривожено  тремтів.
Щось  таємниче  шепотіли  зорі
І  вітерець  хмаринку  колихав.
Я  падала  сама  в  твої  долоні,
А  ти  мене  до  серця  притискав.

Цнотливі  мальви  знічено  зітхали,
Здивовано  дивилися  на  нас.
А  ми  з  тобою  у  танку  кружляли,
Невтомно  цілувались  раз  у  раз.
Щось  таємниче  шепотіли  зорі
І  вітерець  хмаринку  колихав.
Я  падала  сама  в  твої  долоні,
А  ти  мене  до  серця  притискав.

Нам  солов’ї  співали  до  півночі
Любовно-елегійний  свій  мотив.
Відчуло  згубу  серденько  дівоче,
А  ти  усе  лишитися  просив.
Розтали  зорі  в  небі  на  світанні
І  вітерець  хмаринку  загубив.
Поцілував  мене  ти    на  прощання,
Притис  до  серця...і  не  відпустив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348833
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 30.10.2012


Наталка Кольоровісни

Не прощаюся…

Чом    мене    ховаєте    живою,
На    зап’ястях    в’яжете    рушник,
Держите    свічки    над    головою
Під    глухий    затужавілий    крик?

Долілиць    безбарвними    рядами    -    
Немічна,  згорьована    юрба    -
Ви    йдете…    А    поруч    я    із    вами,
Безтілесна    йду,    але    жива.

Сльози    вам    нечутно    витираю,
В    маківки    цілую    промінцем
І    долоню    кожного    тримаю.
Не    прощаюся    –    іду    тихцем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349152
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 30.10.2012


Юля Фінковська

Заримована в тебе

А  людям  треба  розділових  знаків,
Що  розділяють  їх  до  нервів  –і  навпіл.
Замість  обіймів,  снів,  гарячих  маків
Крапками  ,комами  встеляють  буднів  стіл.

І  намагаються,  щоб  все  було  «як  треба»,
За  розкладом  стереотипно  –  п’яних  днів.
В  їхніх  очах  все  менше  сині  неба…
А  на  вустах  так  мало  справжніх  слів.

Десь  в  бронхах  мрії  душаться  пісками,
Зап’ястя  від  байдужості  бліді.
А  спробуйте  широкими  мазками,
Хоч  раз  в  житті  провести  по  воді.

Помрійте…Дощ  торкає  партитурою…
В  обіймах  моря  ніжаться  дельфіни…
Ні,  більшість  марять  лиш  архітектурою
Тому  будують  стіни,  стіни,  стіни…

 І  кожна  доза  кисню  відрахована,
Стискають  серце  дві  півкулі  ребер.
А  я  лише  страшенно  заримована
Тобою.  І  у  тебе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Halyna*

Щоб він…

Не  забарися,  осінь  золота,
В  мій  тихий  сад,  в  його  квапливе  місто.
Щоб  він  без  слів  в  очах  моїх  читав,
Про  що  тепер  казати  надто  пізно.

Про  що  змовчать  затерплістю  уста,
І  вересневе  небо  раптом  зблідне.
Щоб  він  мене  ніколи  не  спитав:
«Для  чого  ти  мене  вбиваєш,  рідна?»

Щоб  тільки  мить,  і  знов  –  міста,  міста…
Осінній  щем  залиш  комусь  назавтра.  
Щоб  він  мені  хоч  подумки  шептав,
Про  що  сказати  я  тепер  нездатна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363983
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 30.10.2012


Halyna*

Затерпло серце

Ну  доторкнись…  застиг  тремтливий  подих,
Затерпло  серце…  знову  на  межі,
Коли  ти  вже  спускаєшся  по  сходах,
Коли  ми  знов  безпросвітно  чужі.

Коли  ніхто…  На  вулиці,  на  людях…
Затерпло  серце…  Як  же  може  йти?..
Ну  доторкнись…  Мені  болить  у  грудях,
Бо  поруч  ти.  Бо  десь  далеко  ти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364554
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 30.10.2012


Halyna*

Як я тепер

Відпусти,  іди  собі,  забудь,  -  
Я  тепер  гартована  зі  сталі,
В  мене  протікає  в  жилах  ртуть,
А  думки  –  самотні  вертикалі.

В  мене  радість  –  погляд  з-під  брови,
Йти  вперед  і  більш  не  оглядатись.
Ти  мене  ніколи  не  любив?..
А  мені  тепер  це  навіть  в  радість!..

А  тепер  для  мене  все  це  гра;
І  про  друзів  варто  помовчати.
Думаєш,  ти  сенс  життя  забрав?
Чи  про  сенс  тепер  казати  варто?

Я  –  залізна.  В  мене  в  грудях  скло.
Зашкарубле  серце  біль  не  чує.
Краще,  мабуть,  статись  не  могло.
Я  такого  просто  не  вартую.  

Не  вагаюсь.  Впевнена.  Мабуть,
Ти  мене  такою  ще  не  бачив.
Відпусти,  іди  собі,  забудь,
Бо  такі,  як  я  тепер,  не  плачуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366927
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 30.10.2012


Halyna*

Ця осінь…

Насип  мені  у  жмені  трохи  щастя,
Бо  досить  з  нас  гіркого  полину.
Ось  осінь  так  розкішно  зодяглася,
Вона  мені  нагадує  весну.

Блакитне  небо  ще  таке  високе,
І  ранки  тішать  ще  своїм  теплом.
Налий  мені  у  душу  ніжний  спокій,
Бо  в  неї  стільки  снігу  намело…

І  тільки  промовчи  про  недосяжне:
Он  бачиш,  листя  жовте  і  рябе…
А  я  лише  всміхнусь  і  тихо  скажу:
«Ця  осінь  принесла  мені  тебе».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368217
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Анна Вейн

Мить єднання

Як  у  душі  –  гармонія  єднання  –
Пора  забути  правила  чужі…
Всміхнися  і  засяй,  мов  сонце  раннє,
і  я  збагну,  що  ти  не  збайдужів.

Хай  небо  стане  чистим  і  безкраїм.
Присядемо  на  березі  надій,
де  сонний  вечір  стигло  догорає,
де  так  розлого  для  відвертих  мрій…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351335
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 30.10.2012


Анна Вейн

НЕ ВТРАЧАЙ НАДІЇ

Приклич,  приворожи  крилату  мрію,
бо  для  чуттів  нема  у  світі  меж!
Хоча  від  долі,  кажуть,  не  втечеш,
Усе  ж  -  ніколи  не  втрачай  надії.

Ще  буде  сонце!  Зорі  у  долонях
тримай  міцніше  і  не  відпускай,
бо  хто  сказав,  що  є  у  щастя  край?!
Шукай  його  до  сивини  на  скронях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355886
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 30.10.2012


Салтан Николай

До останньої краплі дощу

[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До  останнього  подиху  вітру,
До  останньої  краплі  дощу,
Серце  юне  любитиме  вірно,
А  в  душі  лиш  питання:  Чому?

У  коханні  цінив  я  довіру,
От  тому  і  довірив  життя,
Я  по-іншому  просто  не  вмію,
Бо  була  ти,  мов  щире  дитя.

По-наївному  вірив  у  вірність,
Тільки  в  тобі  її  не  знайшов,
Жаль  пройшли  ті  часи  і  та  юність,
Коли  легко  повірити  знов.

Ти  поглянь,  вже  і  вітер  не  сильний,
Та  і  дощ  не  такий-то  рясний,
То  чому  ж  тоді  досі  я  вірний,
І  цей  світ  для  нас  двох  замалий?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Ninel`

КОЛИШНІЙ

В  піалі  чай  зі  смаком  вишні.
Спинився  погляд  в  натовпі  людей.
Між  них  -  коханий  мій,  "колишній",
І  серце  ледь  не  вискочить  з  грудей.

За  столиком  в  кафе  затишнім,
Де  очі  в  відображенні  дзеркал,
Ти  не  один...і  я  вже  з  іншим,
Твій  не  мого  торкається  бокал.

Нервуєш  так...ця  мить  коротка,
Твої  слова  і  жести  невпопад.
Між  нас  тепер  перегородка,
І  той  з  вітрами,  сірий  листопад.

А  бачиш?...Я  таки  змінилась,
Мов  те  дівчисько,  виросла  з  образ.
Надіі  всі  давно  зносились,
Подарувала  доля  інший  шанс.

Вже  досить  тих  блукань  в  минуле,
У  кожного  із  нас  -  окремий  світ
Я  знов  щаслива!...Все  забула!
Жаль,  сину  ти  не  передав  привіт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371182
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Ninel`

…НЕ ЙДІТЬ ЗА МНОЮ…

Шукає  осінь  затишку  в  провулках,
Одягнута  у  фарби  золоті.
Накину  шаль  з  багряним  візерунком,
Іду  від  Вас...блукаю  в  самоті

Не  озирнусь...а  сльози  сушить  вітер,
Гортає  спогади  жива  душа.
Для  мене  стали  Ви  єдиним  в  світі,
Лиш  Вам  навіщо,  жінка  ця  чужа?

Прошу,не  йдіть  за  мною!...Опалий  лист
І  ностальгія  дме  у  скроні,
Мов  скло,розбивсь  життя  порожній  зміст,
Візьміть!..  Ці  ружі  не  мої  червоні!

Лишаю  все  Вам!...на  цім  балу  осіннім,
І  ту  красу,що  вже  за  мить  -  іржа,
Могли  б  Ви  стать  моїм  спасінням,
У  Вас  -  дружина!...а  я  ж  таки  чужа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369412
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Ninel`

ОСІННЯ ЗУСТРІЧ…

Просочивсь  вечір,  смаком  м`ятним,
Ніч  сумно  накидає  темну  шаль
І  хмари  папірцем  зім`ятим,
Пливуть  кудись,за  горизонт...у  даль

Хвилює  штори  теплий  вітер,
Забувшись,в  вальсі  кружить  тихо  час,
І  ніжність  ароматом  квітів  -
Через  роки  єднає  знову  нас

Блукала  зустріч  ця  мостами,
Губила  поцілунки  край  доріг  -
Вже  осінь  пише  нам  листами
І  жовте  листя  кидає  до  ніг

Зникає  втомлене  мовчання,
Скінчилась  почуттів  болюча  гра,
Та  й  нерозтрачене  кохання  -
Нам  повертати  з  вирію  пора

...Тихенько  сяду  на  коліна,
Струшу  з  очей  твоіх  сумну  печаль,
Життя  пробігло,  мов  хвилина,
Й  весільну  дітям  грає  вже  скрипаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364097
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 30.10.2012


Ольга Кричинська

Після рими

Я  не  зможу  про  це  писати,
рими  стогнуть  від  мертвих  штампів,
для  поета  найвища  плата  -  
пережити  свої  естампи.  

Всі  епітети  вже  тілесні
і  фінал  —  просто  справа  часу.

Бог  воістину  з  нами  чесний,  
не  ховає  свою  відразу.

От  чому  ти  не  знайдеш  спокій,
от  за  що  мені  зріжуть  крила,
ми  пізнали  любов  на  дотик
і  поезія  тут  безсила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373273
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Весняна Осінь

Не проклинай…

Не  проклинай,  бо  все  одно  забуду,
Із  пам'яті  прогоню,  наче  буревій.
Не  зрозуміють  нас  з  Тобою  люди
І  сльози  не  успіють  висохнуть  із  вій.

І  так  безжально  стане  ком  у  горлі,
І  серце  затріпоче,  болем  защемить.
А  ми  з  Тобою-  в  розпачі,  но  горді
Не  поєднали  разом  мрії  в  одну  мить.

Я  так  тривожно  світ  Твій  забуваю,
І  більше  не  торкнуся  я  Твоїх  грудей.
У  серці  нелюбов  Тобі  прощаю,
Не  проклени,  а  світлом  будь  поміж  людей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372881
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 29.10.2012


АнГеЛіНа

Бойкот

Розплелися  вітри,  повтікали  зі  смажених  днів,
І  земля  зашкварчала  під  сонячним  "ніжним"  промінням...
І  навіщо,  спитати  б,  бойкот  влаштували  мені???
Де  шукати,  скажіть,  і  у  кого  шукати  спасіння???

Так  єхидно  сміється  "світило",  роззявивши  рот,
Тільки  сліплять  мене  золоті  його  вставлені  зуби...
Ну  навіщо  мені  влаштували  той  підлий  бойкот???
І  за  що  ж  мене  вітер-втікач  так  жагучо...  не  любить???
                                                 14  червня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343994
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 29.10.2012


АнГеЛіНа

Приміряю світ

Приміряю  цей,  мною  недавно  ще  куплений,  світ…
Він  старезний,  в  дірках…  Мов  народжений  для  секонд-хенду!
Я  по  нього  ішла  тисячами  занудних  століть,
Щоб  узяти  у  предків  у  довгострокову  оренду…

Ось  нарешті  він  мій!  Я  по  ньому  очима  пряду,
Доторкаюсь  руками,  милуюся  запахом  світу…
Він  тепер  мій  господар  і,  мабуть,  надовго  мій  друг!
Вірю  я,  вірить  він:  я  його  не  могла  не  купити!..
                                                 29  червня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347325
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 29.10.2012


АнГеЛіНа

Лист ЙОМУ…=)

Серденько…♥
Як  би  ми  обоє  цього  не  хотіли,  але  вже  скоро  нам  з  тобою  доведеться  розлучитися…=(  Не  переймайся!  Я  не  буду  плакати!..  Навпаки,  сміятимусь(ти  ж  знаєш,  я  інколи  можу  дивувати;))…  Милий,  я  хотіла  б  попросити  тебе,  щоб  ти  не  будив  мене,  коли  ітимеш…  Пам’ятаєш  же,  яка  я  лінива???=D  Тож  пишу  тобі  цього  листа,  щоб  попрощатися  заздалегідь!..  І  пропоную  тобі  згадати  деякі  моменти,  що  ми  разом  пережили…=)
     Пам’ятаєш,  сонечко,  як  все  почалося?..  Я  тільки  розійшлася  зі  своїм  колишнім,  як  у  моєму  житті  з’явився  ти…=)  Був  таким  ніжним,  таким  уважним,  романтичним…  Згадаю,  як  колись  уранці  ти  приніс  мені  білого  наливу…  Я  бачила,  як  ти  почервонів,  коли  я  взяла  у  тебе  з  рук  одне,  дякуючи!..=Ь  Яблука  були  такими  теплими…  І  дуже-дуже  смачними!..  Жаль,  що  зараз  від  низ  залишилися  майже  самі  спогади…=(    …А  пам’ятаєш,  як  розцвіла  троянда???  Така  маленька  і  беззахисна…=)  Може,  тієї  тендітності  їй  додавав  її  блідо-рожевий  відтінок?..  Але  зараз  мені  це  байдуже!  Тільки  приємно  згадувати,  як  ти  вперше  показав  мені  її…    Хм…=)    …Знаєш,  зараз  у  мене  цвіте  вже  чотири  троянди!..=Ь    …Ти  пам’ятаєш,  як  ми  удвох  чекали  дощу???  Наче  якісь  божевільні,  ми  ображалися  на  сонце!..=D  Збоку  це,  звичайно,  виглядало  смішно,  але  тільки  ми  з  тобою  знаємо,  що  було  в  нас  у  душах…  Страшенна  спека,  яка  просто  благала  дощу!..  Справжнього!..  Але  ти  знаєш,  я  його  й  досі  не  дочекалась…=(  …Проте,  краще  не  будемо  згадувати  сумне!..  ;)  Ти  пам’ятаєш  соняшники???  Здається,  ніколи  не  забудеш…  Я  знаю,  вони  тобі  дуже  сподобались!..=)  Та  й  мені,  чесно  кажучи,  вони  здаються  дуже  симпатичними!..=)  В  мене  ще  досі  лежать  на  столі  ті  фото,  що  ти  мені  їх  подарував…=)  Там  скрізь  жовтопузі  (бачиш,  не  забула,  як  ти  їх  називав!=Ь)  соняхи  на  фоні  блакитного  неба…  Дякую!..  =)    …До  речі,  мені  є  ще  за  що  тобі  казати  спасибі!  =)  Вдячна  за  те,  хороший  мій,  що  змусив  мене  нарешті  навести  лад  у  кімнаті!...=)  Дійсно,  в  моєму  робочому  столі  був  безлад(але  ж  ти  згадай,  що  я  лінива!=Ь)…  Сотні  незакінчених  задумів,  які  на  початку  здавалися  мені  ідеалом,  тисячі  непотрібних  мені  речей!..  Спасибі,  що  навчив  мене  прощатися  з  колишнім!..=)
     І  з  тобою  я  прощаюся  так  само  легко!..=)  Але  не  тому,  що  усвідомила  те,  що  ти  мені  не  потрібен!  Просто,  я  вірю  в  те,  що  ми  ще  зустрінемось…=)  І  ти  в  це  вір,  любий  мій!..
     Що  ж???  Цілую  тебе  на  прощання!..=*
     Твоя  маленька…=)

P.S.  Знаєш,  у  своєму  щоденнику  я  записую  своїх  колишніх(але  це  таємниця!=Ь)  Ти  не  думай,  це  не  для  того,  щоб  колись  їм  помститися!..  =D  Так  от!  Я  запишу  тебе  в  цьому  списку  сьомим…  Інакше  й  не  могло  бути!  І  ти  це  добре  знаєш!..=)  Адже  сім  –  це  твоє  число…  Ти  ж  Липень…=)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352461
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 29.10.2012


АнГеЛіНа

Замерзла Осінь

Вічно  самотня  Осінь
Просить  у  всіх  тепла…
Я  під  порогом  босу  
Вранці  її  знайшла.

Руки  їй  зігрівала
Ніжні,  тонкі,  бліді,
Вкутала  покривалом
Ніжки  замерзлі  їй…

Пізно  заснула  в  ліжку
Осінь  моя  руда…
Вранці  цукерок  трішки
Й  теплого  чаю  дам.

Осінь  всміхнеться  мило,
Дякуючи  за  чай,
Й,  сонячна  вся,  прихилить  
Голову  до  плеча…
                   1  вересня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361565
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 29.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2012


Віталій Назарук

Дружина - «скарб»

Запитала  у  Миколи  дружина  Марійка…
Здивувало  це  питання  дуже  чоловіка.
-  Ти  скажи  мені,  Миколо,  -  Марійка  питає,
Чому  наш  Іван  дружину  «скарбом»  називає?
-  Мене  часом,  як  питають  про  тебе,  Марійко,
То  питають  звідкіля  ти,  скільки  з  чоловіком,
Скільки  діток  нажили  ми,  чи  є  теща  в  мене,
Такі  ставлять  запитання  й  сусіду  Семену…
Бо  ж  Іванова  дружина,  коли  ми  у  полі,
Намалює  собі  губи  і  ходить  поволі,
Або  часом,  наче  кішка,  ляже  в  холодку,
Всі  питають  у  Івана,  де  ж  ти  взяв  таку?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343909
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 28.10.2012


Наталя Данилюк

Тобі…

В.Д.

Це  ти  мене  привів  в  цю  тиху  осінь:
В  листках  опалих  ніжилось  тепло,
Таким  легким  багрянцем  зайнялося
Дзвінкого  жовтня  лагідне  крило.

Це  ти  мене  привів,  моя  любове,
Коли  вмлівали  в  золоті  сади,
Ясний  світанок,  ніжно-пурпуровий,
Торкав  свічадо  срібної  води.

Пливли  хмарин  розніжені  лебідки,
Легкий  серпанок  сіяли  згори...
Ну,  звідки  ти  приніс  мені,  ну  звідки
Жовтневих  днів  барвисті  кольори?

Іскристих  рос  коштовну  діадему,
Гірських  струмків  осяяний  кришталь?
На  теплі  барви  нашого  Едему
Впустило  небо  сонячну  вуаль.

Купались    душі    в    диво-мерехтінні
Навкір    усім    незгодам    і    журбі...
В  цей  світлий  день,  трояндово-осінній,
За    все    на    світі    дякую    тобі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012


Рідний

***** /романс/

Ваші  коси,  мов  лісу  осіннього  дим
Пахнуть  літом,  що  вже  оддзвеніло,
Але  досі  так  сумно,  так  сумно  за  ним,
Аж  проймає  і  душу,  і  тіло.

Ваші  очі,  мов  неба  жовтневого  синь,
Наче  море  на  сонці    безкрає.
Одбриніли  давно  журавлів  голоси,
А  у      серці    їх  клич    не  змовкає.  

Ваші  руки  мов  сонячна  тиха  ріка
Зігрівають,  вигоюють  смуток.
Ви  ласкава  і  ніжна,  і  добра  така,
Що    незмога  про  вас  позабути.

Я  до  лісу,  я  в  небо,  я  долом  піду
На  ту  згублену  стежку  до  раю,
Де  зустрів  колись  вас  гарну  і  молоду,
Покохав  і  донині  кохаю.


24.10.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373142
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012


MADLEN

ти ховаєш себе…

ти  ховаєш  себе  за  тоною  мокрих  складів  і  болю
замотуєш  підсвідомість  свою  в  клубок  на  вузли
ти  всі  свої  безглузді  вчинки  спихаєш  просто  на  долю
а  потім  так  безнадійно  намагаєшся  від  неї  втекти

римуєш  все  те  що  відчуваєш  на  дотик  душею
розрідженою  кровю  замість  пера  гострені    голки
 і  всі  ось  ці  думки  закінчуються  словом  «самотньою»
а  на  зап’ястях  стискають  підпухлі  ланцюгом  жилки

ти  сумуєш  за  кимось  кого  стирає  кінцівками  дощ
і  кілометри  почутів  так  вливаються  в  завтра
і  все  тобою  сказане  на  дні  стоптаних  підошв
все  немає  значення  і  навіть  недочитана    мантра

лиш  тонна  спогадів  лоскочуть  лімфатичні  вузли
і  сни  що  й  подосі  сняться  тими  темними    ночами
в  них  він  ти  і  всі  думки  «а  ми  могли»!
але  все  це  ніщо  ,
нічого  нема  лиш  пустота  що  живе  між  цими  рядками…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355635
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 24.10.2012


Svetok

Ти проти мене

Ти  проти  мене.  Я  ж  тобі  чужа.
Я  майже  не  існую.  Майже  зникла.
Між  нами  спроектована  межа.
Між  іншим  -  я  до  неї  майже  звикла.

Ти  проти  мене.  Ось  тобі  й  війна!
І  я  не  зможу  здатися  без  бою.
Ти  проти  мене.  Я  така  одна..
Що  не  злякалась  бути  не  з  тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356064
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 24.10.2012


Svetok

Уявні мости

Дивись  мені  в  очі.  В  очі  дивись.
Це  любов?  Це,  по  твоєму,  щастя?
Ніколи  не  буде  так,  як  колись,
А  жити  минулим  -  не  вдасться.

Тримай  мою  руку.  А  в  тім...  Відпусти.
В  цих  дотиках  сенсу  немає.
До  тла  догоряють  уявні  мости...
Нікого  ніхто  не  кохає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343983
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 24.10.2012


Svetok

Просто друзі. .

Я  буду  проникати  в  твої  сни
І  маритись  самотніми  ночами.
"Ми"  існували  майже  від  весни,
Ми  не  кохали  майже  до  нестями.

Таку  любов  -  любов"ю  не  назвеш.
Хоча  слова  розпалювали  війни...
Я  без  вагань,  я  повністю,  без  меж,
Не  від  кохання,  ...  падала  в  обійми.

Я  бачила,  як  гаснули  вогні,
В  очах  твоїх  від  надлишку  ілюзій,
І  всоте  ти  зізнаєшся  мені,
Що  ти  мене  не  любиш...  Що  ми  друзі.

Пробач,  якщо  слова  тебе  пекли,
Якщо  ти  вірив  ніжності  -  я  грала.
Ті  сльози  від  байдужості  текли,
Бо  ти  мені  брехав...  І  я  брехала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341275
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 24.10.2012


Квітка Надії

МУРЛИКАВ ТЕПЛИЙ СИНЬООКИЙ ВЕЧІР

Мурликав  теплий  синьоокий  вечір,  
Шовковий  мак  в  степах  палав,  
Додому  линули  ключі  лелечі  
Межи  потомлених  заграв.  

І  лився  синій  воркітливий  спокій,  
Торкався  краплями  невмитої  землі,  
А  ми  йшли  разом  по  землі  широкій,  
Немов  не  з  нами  все  це  і  немов  не  ми.  

Так  пахло  м’ятним  медом  надвечір’я,  
Трояндовим  настояним  вином,  
Й  здавалось  янгол,  просушивши  пір’я,  
Вкриває  й  нас  своїм  пухким  крилом.  

Під  ніжне  сяйво  зоряних  багать  
Бриніли  срібні  нитки  павутинки,  
А  нам  лишилось  трохи  почекать  -  
До  щастя  –  лише  мить  і  півзупинки….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355901
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 24.10.2012


Квітка Надії

Набридло місто. Хочеться села

Набридло  місто.  Просто  хочеться  села,  
Тонкої  музики  припалених  степів  
І  трохи  шуму  річки,  пісні  солов’я,  
І  чисто-пінних  струменів  рясних  дощів.  

Напитись  сонцем  крізь  безкрає  небо  
І  заблукати  десь  під  вечір  у  імлі,  
Ну  що  для  щастя  ще  людині  треба:  
Свобода.  Простір.  Дотик  рідної  землі.  

А  в  місті  що?  Гуде  совдепівський  трамвай,  
І  сірі  площі,  де  багато  люду,  
Тут  одинокі  парки  і  збіднілий  гай,  
Рясніють  новотворами  міськбуду.  

Квадрати  банків,  довгих  шопів,  АТБ,  
Тісних  маршруток  і  річного  бруду,  
І  як  тут  підхопити  й  вирвати  себе  
Із  цього  з  асфальтованого  кругу?  

Бо  ген  кличе  старенька  електричка,  
Залізну  руку  приховавши  в  комиші,  
Така  в  людей  буває  часом  звичка:  
Втекти  кудись  у  світ  за  покликом  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364093
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 24.10.2012


Квітка Надії

Похрещені сонцем приречено смакують дощем

Похрещені  сонцем  приречено  смакують  дощем,  
Чудернацька  осінь  тиражує  містом  сірість...  
Так  безпечно  і  простіше  -  заховатись  під  плащем,  
Й  імітуючи  присутність,  перейти  осінність...  

А  втім,  усе  як  завжди  -  нудно  аж  до  чортиків,  
Якісь  новини  знову  бубонить  приймач  і  ТВі,  
Так  хочеться  Верлена,  скрипки,  чаю  й  дотиків,  
А  за  вікном  лише  мамірно  човгає  старий  трамвай.  

Скажи,  якого  ж  біса  осені  оцій  так  треба,  
Навіщо  знову  вкотре  бути  символом  печалі?  
А  нам  би  трохи  сонця,  люмен  світла  й  краплю  неба,  
А  нам  би  горстку  щастя  й  полум`яно-літні  далі.  

Ввійти  в  нове  життя,  немов  в  вишневий  сад,  
І  стиснути  все  незабутнє  в  пам`яті,  у  жмені,  
А  хтось  як  завше  дивиться  на  зорепад  
й  ховає  крихти  сонця-літа  в  себе  у  кишені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367265
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 24.10.2012


Solomia

Як кохають, не йдуть.

Як  кохають,не  йдуть,кажу  впевнено  з  поглядом  в  небо,
(там  напевне  весна,інші  ролі  і  другий  маршрут),
щастям  пахне  трава,на  додачу  нічого  не  треба,
Висне  сонячна  тінь,що  повторює  креслення  рук.
Білі  мари  хмарин  заглядають  прискіпливо  в  очі,
залишають  одну,проти  течії  хвиль  на  землі,
Як  кохають,не  йдуть,не  проймають  холодом  ночі,
не  лишають  надій,на  пів  кроці  зростивши  нові.
Не  смакують  провин  під  сумлінним  набридливим  тиском,
Не  здають  всі  чуття  в  осуд  сірій  гнітючій  пітьмі,
Як  кохають,не  йдуть,а  лишаються  сонячним  блиском,
що  іскрить  до  кінця  у  святій  неосяжній  душі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344153
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 24.10.2012


del Consuelo

Я люблю говорити з весною

Я  люблю  говорити  з  весною,
Коли  місто  ще  спить,  або  вже
Місяць  тишу  нічну  стереже,
Роздягаючи  тінь  над  водою...

У  єдину  сплітаючись  суть,
Поглинає  та  тінь  моє  тіло
І  зірки  неземним  солоспівом
Вдалечінь  мою  душу  несуть....

Я  люблю  говорити  з  весною,
Коли  вітер  хмаринки  жене,
Обійнявши  із  небом  мене,
Підіймає  аж  ген  над  собою.

У  далеку  зіркову  блакить,
Де  ще  звечора  сонце  світило,
Полишивши  земне  своє  тіло,
Я  лечу,  коли  місто  ще  спить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343896
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 24.10.2012


del Consuelo

Осіння пісня

Мовчу  -  мовчатиме  й  осіння  ніч...
Не  рознесе  таїн  кармічний  вітер,
Він  тільки  що  сліди  від  протиріч  
З  очей  турботливо  і  ніжно  витер.

Вслухаюся  до  вітряних  пісень,
Натхненність  ледь  вуста  мені  колише.
Зібралась  ніч  народжувати  день,
А  я  мовчу...  Я  в  цілковитій  тиші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363764
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 24.10.2012


del Consuelo

До дня вчителя

Не  пам'ятник  із  брилів  терракоту
Над  одіозним  написом  "Софіст"
За  Вашу  щиру,  віддану  роботу,  
За  мій  духовний,  професійний  зріст

Я  возведу,  а  пам'ятку  навічно
На  шпилях  серця,  мов  чумні  стовпи,
За  те,  що  Ви  мене  між  пересічних
У  темряві  пізнали  і  вели.


(Присвячується  Воронько  Людмилі  Миколаївні)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366896
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 24.10.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

НЕ ВІДПУСКАЙ

Як  добре,  що  зустрілися  з  тобою,  
Не  заблудились  поміж  берегів.  
Глибокий  простір  синього  сувою  
У  тиху  пристань  наші  долі  звів.

Холодний  ранок  дише  свіжим  вітром,  
Неначе  небо  пригортає  нас.  
На  дворі  осінь.  А  між  нами  —  літо.  
О,  як  приємно  зупиняти  час!

Дивитися  у  вічі  океану,  
Розчулитись  від  дотику  руки.  
Коли  ти  боязко  сказав:  «Кохана»,  
Змінився  час  в  природі  навпаки.

Не  відпускай,  як  берег  гонить  хвилі,  
Спадає  нишком  золотий  відлив.  
Світ  без  любові,  мов  птахи  безкрилі.  
Чи  я  без  тебе  й  ти  без  мене  б  жив?

Над  морем  галас  чайок  вже  стихає,  
Вечірня  загорається  свіча.  
Як  вітер  ніжно  хвилі  обіймає,  
Так  ти  горнись  до  теплого  плеча.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370109
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 24.10.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ДОЩ

Гаптую  крила,  щоб  у  вись  злетіти,  
Туди,  де  голубінь  твоїх  зіниць.
А  дощик  не  вмовкає  дріботіти.  
Усе  мине  під  шепіт  багряниць.

Думок  політ,  як  сад  дощами  вмитий.  
Від  тягаря  звільняється  душа.
Цілує  промінь  рими  день  прожитий,  
Стікає  дощ  трикрапкою  вірша...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 24.10.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ПОНАД ЗМОЖУ

Плакав  дощ,  але  небо  тулилось,
Сірий  дощ  видавався  теплом.
Один  крок...    А  чомусь  зупинилась,
Серце  билось,  хололо    чоло.

Це  –  моя  українська  землиця!
Рідний  Край  у  співучих  піснях.
У  душі  моїй  біла  світлиця,
Сильні  крила  і  мужній  птах.

Скільки  радості  вплетено  в  долю,
Я  цілую  Землю  Святу.
Так  далеко...  та  поруч  з  тобою
Я  тебе...  по-своєму  люблю!

Я  люблю  тебе  понад    зможу
Помістити  любові  в  душі.
Помах  крилами  –  вже  не  ходжу...
Емігранти  ми…    
Ми  –  журавлі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363137
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 24.10.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЯК Я ЛЮБЛЮ ЦІ БІЛІ ХРИЗАНТЕМИ

Як  я  люблю,  ці  хризантеми  білі!
Ці  сонечка,  що  пахнуть  уночі.
Здається  тихим  раєм  день  осінній,
Що  навіть  і  не  падають  дощі.

Як  я  люблю  цей  спокій,  що  панує
В  квітках  поміж  долоньок  пелюстків.
Вмивають  роси  і  на  них  ночують
Сріблясті  дива  —  кульки  водяні.

Погідний  ранок  сонно  спочиває,
Що  навіть  спокій  обгорнув  плече.
В  мізерну  крихту  не  любов  згорає,
А  білим  цвітом  повниться  земне.

Як  я  люблю  ці  диво-самоцвіти,
Маленькі  сонечка  до  спраглої  душі.
Чого  ж  від  долі  можна  ще  хотіти?
Хіба  що  жити,  жити  на  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 24.10.2012


терен юрій

Зрада, спека, Мова і поети.

Київ.    Жорстока  спека.
З    Ради  кульгала    Мова...
Обдерта…    Майже  мертва...
У  небо  погляд...  В  вись  хрести.
Дзвенить…    Фальцетом
Не  помісна  церква…
Дзвенить  монета;
Підкуп,  чи  пожертва,
Внизу:  бруківка,  суржик,
Чорний  беркут.
Дім    Український.    Голод.
Студенти.  Крути.  Нації  батьки.
Історії  круги.                                                                                                                                            
Чи  можна  пам'ять  стерти?
Йдуть.  Посміхаються.
Онуки  тих  червонопиких,
Що  у  Холодному  Яру
В  крові  топили  українство  вперте…
Паперть.  Поезія.  Поети.
Слізьми  пливуть  сумні  рядки.  
Наш  Батько  мудрий  :-  Де  ти?
Безвихідь.  А  чи  часу  тятива.
Московщина...    До  Пушкіна,-
Французькі  лиш  куплети.  
Там  Захід  «друг».  Зі  Сходу  «  брат»
А  мати  українка.  Німа.
Без    колискової    дитя.
Ридма.  Віка.
У  серці  пращури,
У  голові  Москва.
Душа!  Яка?...
Зґвалтована,  спаплюжена.
Йшла  Мова    вперта,  в  спеку.
Води...,  грози  просити.
У  студента,  у  поета….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350940
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 24.10.2012


Тетяна Луківська

Напиши мені казку…


                                                                                 Намалюй  нашу  казку  (Катка)

Напиши  мені  казку  в  минуле,    
Ти    для  мене  весь  світ    обіцяв.    
Ми  ж  кохання    там  вчора  забули,
А  сьогодні    уже  не  впізнав.
Загубили  всю  велич  любові,
Спопелила  байдужість    красу.
Не  сказали  суттєвого  в  слові…
Чи  ж  тепер  головне  я  скажу?
Напиши  мені  казку  в  сьогодні
І  осіннім  листком  надішли.
Ти  казав,  що  листи  старомодні,
По  –  сучасному  вже    напиши.
Я    хотіла    в  теперішнє  взяти
Щастя  трішки,  бо  як  же  це  так?
Ми  шалено  уміли  кохати,
Зберегти  ж  не  зуміли  ніяк.
Не  пиши  мені  казку  в  майбутнє!
Подорожні  у  ньому  лиш  ми…
Спогад  лине  в  моє  незабутнє,
Обгортаючи  пам'ять  крильми.
Не  пиши  більше  казку…не  треба.
Смутком  осінь  іде  дощова…
Нагадала  навіщось  про  тебе
І    з  минулої  казки    слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Тетяна Луківська

Сльозу осіннім листом обітру…

Чому  так  серце,  осене,  щемить?
Грайливо  й  щедро  розсипаєш  листом.
Така  прекрасна,  дивовижна    мить!
А  я  сльозу  нанизую  в  намисто.
Ця  щира  й  чиста  зблиснула  тоді,
Коли  уранці  задивилась  в  небо.
Хвилюють  спомин  роки  молоді.
Й  нестямно  я  закохана  у  тебе…
А  ось  важка,  прихована  для  всіх,
У  пригорщах,  запалена    душею.
Коханням  знехтував,  шукаючи  утіх,
Тому  й  не  стала    парою  твоєю.
Тамую  я  розгублено  в  думках,
Чия  ж  тепер  вже    буду  наречена?
Сушила  довго  сльози  на  вітрах,
Обнявши  стовбур    молодого  клена.
Гірка    краплини    зболена  сльоза…
Таких  найбільше  у  разках  намиста.
Пекла    образа,  кинута    в  слова
Й  моя  дорога  довга  і  гориста…
А  цю  сльозу,  як  росяну    іскру,
Я  пригорну  у  промені  серпанку.
Осіннім  листом  ніжно  обітру.
Вона  зі  сну  щасливого  світанку.
Ти  вибач,  осене,    таку  мою    журу.
Нехай  твої  золотяться    принади.
Я  ж  сльози  всі    в  букет    дощу  зберу,
А  ти  розсип  в  осінні  зорепади.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 24.10.2012


Тетяна Луківська

А у часі… вже осінь

Золотить  верховіттями  осінь,
Сивиною  торкнувшись  чола.
Відзеркалює    вереса  просинь,
А  учора  ж  весна    ще  була..?
Йшло  цибато  ромашкою  літо,
Зазирало  волошкою  в  світ,
Набиралося  силою      в  квітах,
Приміряло  трояндовий  цвіт.
Плюскотіло    у  синьому  плесі,
Очерет  зашептало    у  сон…
Прокотилось  в  такому  піднессі!
І    в  осінній  прибралося    тон.  
Зажовтіло  навколо…Схилилась
У  подяці    уклінно  літам.
Ну,  чому  вже  чоло  засріблилось?
Я  ще  тут,  а  роки  уже  там.
Не  жури  мене,  осене  мила,
Ще  не  всі  написала  вірші.
Прихилила  б  я  небо  щасливо
Та  захмарене  через  дощі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 24.10.2012


Тетяна Луківська

Тиша непрочитаних листів…

Непрочитана    тиша    листів...(  Ninel)              
                             

-    Не  пиши,  все  рівно  не  пробачу,  -
Стугонять  слова    в  моїх  думках.  
Від  образи  лише    усміх  бачу
Твій  гіркий    на      стиснутих    вустах.
 В  споминах    отак,  коли  тримала
 Новий  лист  з  далекої  землі.
Знову  вперто  звістку  не  читала
І  складала  в  купку  на  столі.
А  у  сні  ходила  між  рядками,
Все  шукала  вибачень    в  словах.
Так  межа  все  глибшала  між  нами
Й  тиша  непрочитана  в  листах.
А  тепер  тобі  пишу  щоденно,  
Як    давно    твоїх  уже  нема!
Знаю,  що    даремно,    все  даремно,
Бо  чи  ж  квітне    цвіт  ,  коли  зима...
Завертає  літо  із  господи,
Ключ  у  небо  злине  журавлів.
Перегорне  осінь  в  час  негоди
Тишу  непрочитаних  листів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 24.10.2012


Тетяна Луківська

Заблукала у снах

Забери  гірку  печаль  у  серця
І  розсип  на  синьоокий  льон.
Небо  полем  щедро  усміхнеться
І  розбудить  мій  ранковий  сон.
Подихом  волошок  і  житами,
Ароматом  під  вікном  жоржин...
Всі  слова  несказані,  між  нами    
Зав*язались    вузликом  стежин.
Час  лікує  серце,  кажуть,    кожне,
Не  встигаю      я  ж  чомусь    за  ним.
І  літами    зупинить  не  можна,
Скільки  вже  без  тебе  було  зим...
Весни  не  цвіли  в  душі  садами,
У  зажурі  осені  жила.
Все  чекала  звістки  –  телеграми
Від  Любові.  А  вона  ж    була!
Ще  пройду  востаннє  поміж  снами.
Заблукаю  у  ранковій  млі.
Наша  зустріч,  мабуть,  за    зірками,
Бо  її  немає  на  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 24.10.2012


Тетяна Луківська

Не сполохай мої почуття

Не  сполохай    мої  почуття,  
Як  світання  я  їх  зустрічаю.
І,    неначе  маленьке  дитя,
Щиро    в  очі  твої  зазираю.
А  там  неба  така  далечінь...
Аж  ніяк  не  пробитись  крізь  хмару.
І  чия  ж  то  вина,  і  у  чім?
Що  мене  не  береш  ти  у  пару.
Не  сполохай  мої  почуття,
На  ромашках  гадаю  про  щастя.  
Знову  я,  як  маленьке  дитя,  
Поспішаю  прийняти  причастя.
Смуток  в  спогад  гіркий    переллю,
Пригорнуся  до  долі    душею.  
Та  не  раз  уві  сні  прошепчу:
-Я      хотіла    так  бути  твоєю.  
Не  сполохай  мої  почуття...
З  пелюстОк  ще  ромашки    збираю.
Не  судіть...  Як  маленьке  дитя,
Я      розбите    -    у  ціле    складаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 24.10.2012


Галина_Литовченко

ПРОГРАШ

А  словам  твоїм  -  віри  нема.
На  душі  лише  прикрість  і  втома.
Затягнулася  сцена  німа,
Сірість  в  погляді,  зовсім  чужому.

Всі  можливі  ходи  за  дверми
Хтось  продумав  за  нас  бездоганно.
Вирішальну  цю  партію  ми
Вдвох  з  тобою  програли,  коханий.

Дві  обручки  лежать  на  столі,  -
Якось  враз  недоречними  стали.
В  порт  пливли  на  однім  кораблі,
Та  зійшли  на  сусідні  причали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353146
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 24.10.2012


Галина_Литовченко

В МОЇМ СЕЛІ РОЗКІШНІ ВЕЧОРИ

В  моїм  селі  розкішні    вечори.
З  дворів  розносять  запах  матіоли,
Зірки  садам  підморгують  згори,
Наливом  білим  стеляться  додолу.

Шепочуть  листям  в  темних    берегах
Дівчата-верби  й  хлопці-осокори,
У  запашних  розніжених  лугах
Джмелям  до  ранку  сняться  медозбори.

Щедротам  місяця  немає  меж,  -
Городи  сріблом  поливає  з  глека.
Між  тополиних  заховавшись  веж,
В  своїм  гнізді  цілуються  лелеки.
 
В  моїм  селі  розкішні  вечори…
В  моїм  селі  такі  щасливі  ранки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355406
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 24.10.2012


Галина_Литовченко

ТАМ, ДЕ ГАСАЛО ДИТИНСТВО МОЄ

Там,  де  гасало  дитинство  моє,
Вдосвіта  сонце  вставало  з-під  вишні,
Мальви  з-за  тину  всміхалися  пишні
Там,  де  гасало  дитинство  моє.
 
У  наймилішому  краї  моїм
Діток  гойдали  в  вербових  колисках.
Яблука  в  серпні  сушилися  в  низках.
Співом  зозуль  озивались  гаї.

Згадую,  як  в  полуденній  порі
З  неба  на  церкву  спускалось  проміння
Грало  в  хрестах  під  блакитним  склепінням,  
Дзвоном  котилось  по  Лисій  горі.

Там,  де  гасало  дитинство  моє,
Сіялись  зорі  курганам  на  плечі,
Ніжились  травами  ноги  лелечі…
Так  воно,  знаю,  і  нині  там  є.

(Фото  з  інтернету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361513
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 24.10.2012


Галина_Литовченко

ЗАПІЗНІЛА ОСІНЬ

Ще  жовтень  листя  не  позолотив,
Ще  в  зріст  іде  отава  молода
І  день  осінній  вперше  задощив  –  
Змиває  літа  залишки  вода.

Жаркого  серпня  губляться  сліди,
Краплини  спрагло  поглинає  шлях  –  
Земля  напитись  квапиться  води.
Готує  крила  перелітний  птах.

Роса  припала  до  пелюсток-губ  –  
Квіткам  троянд  щось  бачиться  своє.
А  при  дорозі  величезний  дуб
Зелене  світло  осені  дає.
02.10.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371406
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Мазур Наталя

А пам'ятаєш

А  пам'ятаєш,  як  раділа  осінь,
Коли  ми  йшли  за  клином  журавлиним?
Траву  намистом  прикрашають  досі
Червоні  ягоди  розкішної  калини.

А  пам'ятаєш  зібрані  у  жмені
Смарагди  крапель  ніжно-прохолодні?
Багряне  листя  із  осик  та  кленів
Тоді  так  опадало,  як  сьогодні...

Чому  ж  нам  вітер  проспівав  прощальний
Мотив  кохання,  що  було  шаленим,
І  цілий  день  колючий  дощ  безжальний:
"А  пам'ятаєш,"-  все  питав  у  мене?

14.10.2012р.                          19:10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Мазур Наталя

Скажи

Скажи  ще  раз:"  Кохана,  я  люблю!"
Повторюй,  мов  уперше,  безупинно!
Додай  ще  сил,  як  вітер  кораблю,
Коли  вітрилам  надимає  спину.

Скажи  "люблю"  -  твоїх  чекаю  слів.
Дозволь  насолодитись  почуттями.
Хоч  досить  є  гордіївих  вузлів,
Будь  мрійником,  закоханим  без  тями.

Дарма,  що  зморшки  стеляться  чолом,
Та  прикрі  будні  посріблили  скроні.
Скажи  "люблю",  щоб  серце  розцвіло
Під  супровід  небесних  передзвонів.

30.09.  2012р.  Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Мазур Наталя

Не зрозумів

Відповідь  на  коментар  IgorKo  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216

Навіщо  ти  чекав  слова  зізнання?
Перевіряв,  чи  зрілі  почуття?
А  я  несла  своє  сліпе  кохання
У  вир  подій,  до  тебе,  до  життя.

Несла  мов  відра,  сповнені  водою,
Боялася,  щоб  необачний  крок
Не  вів  до  каяття,  не  став  бідою,
Хоч  у  думках  летіла  до  зірок.

Про  тебе  мріяла.  У  мареннях  блукала,
Засвічувала  жовті  ліхтарі,
Коли  небес  шовкові  покривала
Тонкий  ховали  місяць  угорі.

А  ти  чекав...  Скажи  мені,  навіщо?
Слова,  як  хвилі,  що  несе  вода,
Розіб'ються.  Моє  кохання  вічно
Світитиме!
Не  зрозумів...
Шкод́а...

06.08.2012р.            22:50

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355998
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 24.10.2012


Мазур Наталя

Дозвольте лиш

Дозвольте    лиш    любити    Вас,
Прошу,    благаю    милостиво!
Кохання    розцвіло,    мов    диво,
Зумівши    вправно,    без    прикрас,
Вас    огорнути    в    сонця    блиск.
Життя    буяє    в    барвах    літа,
У    серця    келихи    налито
Любові.    А    було    колись
Там    повно    жалю,    болю,    сліз.
Хоч    відстань    чимала    між    нами,
Та    з    Вами    поряд    я    думками,
Коли    Ви    дивитесь    на    Віз
Малий.    В    чарівнім    сяйві    зір
Ваш    погляд    бачу,    Ваші    очі.
Я    б    розчинилась    в    них    охоче
Після    нещасть,    незгод,    зневір.
Чому    з'єднала    доля    нас,
Довівши    до    кінця,    до    краю?
Я  ні  про  що  Вас  не  благаю  -  
Дозвольте    лиш    любити    Вас!



26.07.2012р.        22:00

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 24.10.2012


Мазур Наталя

Кава без цукру

Наша  осінь  була,
Як  цукрована  кава.
Наша  осінь  удвох  –
Я  тебе  так  кохала!
У  обіймах  твоїх    
Засинала  щоночі...
Промайнуло  усе,
Ніби  нас  хтось  наврочив.

Білий  сум  у  душі
Поселився  на  денці.
Білий  сум  огорнув
Опустошене  серце.
Пам'ять  палить  мости,
Розсіваючи  згадку.
На  стривожених  днях
Туги  слід,  як  печатка.

Новий  день.  На  плиту
Збігла  зварена  кава.
Новий  день.  Ти  прийшов,
Я  тебе  не  чекала.
Тихо  кажеш:  "Люблю..."
Дістаю  другу  чашку:
"Знаєш,  цукру  нема..."
Чомусь  дихати  важко...


23.06.2012р.                      4:45

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.10.2012


Наталя Данилюк

Кульбабова віхола

Боже  мій!-
кульбаба  одцвіла...
День  який-
пухнастий  і  погожий.
У  яку  ж  я  глиб  зими  зайшла,
що  відтам
вернутися  не  можу...

(Валя  Савелюк  "Теплий  сніг")


Віхола  кульбабова,  мов  сон,
Сніг  весняний  пухом  лебединим...
Дихаю  із  небом  в  унісон.
Хмар  шовкові  лагідні  перини

Облягли  топАзову  блакить,
Мов  лебідки  плесове  свічадо.
Теплий  сніг  кульбабовий  летить-
Шумовиння  піниться  над  садом.

Білим-білим  Всесвіт  замело,
Ніжне  диво  подихом  ворушу
І  пливе  кульбабове  тепло
У  дощами  викупану  душу.

Білосніжний  невагомий  німб-
Теплий  пух,  легкий  і  тонкорунний!..
І  сплелись  в  мережива  дрібні
На  долонях  вирізьблені  руни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Весняна Осінь

Ти у світі один…

Ти  питаєш  мене,  чи  колись  трепет  рук  ще  згадаю,
Чи  торкнуся  устами  Твоїх  найрідніших  зіниць.
А  мені  б  тільки  щастя,  що  творить  кохання  між  нами,
А  все  інше-  не  варте  незнаних  отих  таємниць.

Ти    не  знаєш,  як  довго  я  вітром  вриватимусь  в  серце,
І  ще  скільки  чекань  відболить,  а  несказаних  слів...
Мої  мрії  весняні  для  Тебе  із  мертвих  воскресли,
Щоби  ра́зом  сьогодні  весну  запросити  до  снів.

І  ніхто  так  не  вміє  руками  торкатися  неба,
І  крім  тебе  не  має  кому  розпогодити  дощ.
Мені  в  світі  нікого  крім  Тебе  одного  не  треба.
Ти  у  світі  один,  це  Тебе  дарував  мені  Бог...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341789
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 22.10.2012


Весняна Осінь

Не сказане (осіннє)

Коли   за   вікном   розцвітає   розкішна   весна,
Троянди   стискають   шипами   думки   десь   у   серці.
Тоді   хочу   мчати   у   край,   де   блукає   вона-
Пекуча   надія,   відбита   в   сумному   люстерку.

Коли   ніжне   літо   вдягне   неймовірну   красу,
А   душу   зима   заморозить   жорстока   й   нестерпна,
Я   квітами   спокою   щастя   тендітно   торкнусь,
Згубивши   надію   -   налякано,   втомлено,   вперше.

Коли   закружляє   у   вальсі   осіння   гроза,
А   в   мріях   романси   заграють   мелодії   тихі.
Тоді   я   піду.   Ти   "кохаю"   своє   не   сказав...
А   біль   кароокий   ця   осінь   у   даль   відпустила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354549
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 22.10.2012


Весняна Осінь

Я Вас люблю…

Я  Вас  люблю.  Люблю  щодня  сильніше
І  ця  любов  у  серці  небом  розквітає.
Нема  очей  у  світі  найрідніших
І  тільки  Ваші  щастям  ніжно  так  світають.

Я  Вас  люблю.  Тривожу    часом  хмари,  
І  часто  так  собою  весни  затуляю.
Не  має  в  світі  ближчих  Богу  чарів,
Як  ті,  в  яких    Любов  життя  благословляє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355615
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 22.10.2012


Весняна Осінь

Ще сотні чекань…

Ще  сотні  чекань  і  пів  світу  натомлених  ві  ́ршів,
Клаптик  неба,  що  чахне  грозою  у  Тво  ́їх  очах...
А  мені  б  тільки  мить,  в  якій  був  би  Ти  щасливішим,
А  все  інше  -  це,  Богом  даровані,  відстань  і  час.

Ще  півмилі  тремтінь,  так  мало  зосталось    зупинок,
Крихта  болю  під  серцем  і  терни  в  мінливій  душі...
А  мені  би  надію,  в  якій  не  знала  б  я  спину.
А  мені  б  тільки  щастя,  що  серцем  не  знає  дощів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356179
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 22.10.2012


Весняна Осінь

Осіннє із запахом весни…

А  у  снах  десь  звучить  заворожена  мріями  осінь.
Це  вона  натще  серця  співає  про  весни  пісні.
А    я  просто  щодня  виглядаю  Її  поміж  сосен.
І  щоб  там  не  було:  грає  пісню  на  кращій  струні.

І  ніхто  не  зумів    відвернути  правдиво  цю    зраду:
Щоб  тремтіння  осіннє  звучало  палкіше  весни.
Ну  скажіть,  хіба  весни  приходять  у  гості  до  саду,
Розсипають  щедроти-  солодкі  для  серця  плоди?

І  ця  осінь  терпка    незбагненна  така  таємниця
В  неї  горсточка  мрій:  краса  з  запахом  яблук  та  груш
Це  вона  -не  підкорена  у  часі  Імператриця,
А  я  просто-  Весна,  що  чекає  її  поміж  руж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372027
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Рідний

Лиш в тобі

Якби  проник  я  у  скарбівню  неба,
Для  тебе,  доле,  я  б  лише  любов
Узяв.    Вона  одна  моя  потреба,
Відтоді,    як  немудро    я  пішов.

Але,  на  жаль,  до  неба  я  не  можу
Зір  безсоромний  навіть  підвести,
Лише  надіюся  на  ласку  Божу
І  те  що  вибачити  зможеш      ти.

Я  повернуся,  впокоривши  гідність.
Вона  без  тебе  гине  наяву,
Щезають  її  прояви    безслідно.

І  лиш  в  тобі,  моя  лебідко  рідна,
В  самоповазі  знову  оживу,
Снаги  напнувши    диво  –  тятиву.

28/09/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367342
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 22.10.2012


Рідний

Осіннє

Шепіт  золотий.  Сльоза  розлуки.
Помах      шалі  голубих  вітрів.
Ваших  яворів  опалі  руки
Я  підняти  в  зе́лені  хотів.

 Вії  трав  звільнити  із  туманів,
 Груди  знов  у  квіти  одягти,
 І  черешні  цілувати  ранні,
 І  веселок  зводити  мости.

Я  хотів.  Та  хто  я  в  цьому  світі,  -
Бузько  із    пораненим  крилом,    
Що  на  позолоченій  блакиті
Пише  вірші  вам  тремким  пером.  

08.10.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369589
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Рідний

Утіха

Як  було,  відбулось  все  це
У  квітучих  садах  життя?..

Цілувала  утіха  серце,
Наче  мати  рідне  дитя.

Юні  душі  у  чистих  росах
Прокладали  рожеву  путь.

Там  із  ними  оте  відбулося,
Що  коханням  найпершим  звуть.

Хмурить  обрій  барвиста  осінь,
Осипається  клен  і  бук,

А  цей  світ  зігріває  досі
Ніжне  сонце  коханих  рук.

14/10/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370828
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Наталя Данилюк

Проведи…

Проведи  мене  з  літечка  в  осінь
Під  шовковий  мінор  яворів...
Оксамитовий  лист  у  волоссі,
Мов  метелик  крихкий  догорів.

Струни  серпня  в  житах  відзвучали-
Ох,  якби  ж  то  вловити,  якби!..
Зачепилася  річка,  мов  шалик,
За  смарагдові  коси  верби.

Між  галузок  в  діброві  розквітли
Тонкострунні  нитки  павутинь...
Скільки  спогадів  теплих  і  світлих
Нам  залишить  серпневий  цей  день!

І  коли  спрагле  літо  розтане,
Зажевріють  багрянцем  сади,
Проведи  мене  в  сиві  тумани,
У  печаль  яворів  проведи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 22.10.2012


Наталя Данилюк

Навідуйся…

Навідуйся  до  мене  –  хоч  у  снах!
Я    так    боюся    звикнути    до    тиші...
Дрижить  німа  надтріснута    струна,
Намокла    гілка    листячко    колише

Нектаром  -    в  загустілий  медом    час…
Розсить  пергу    закоханостей    пізніх,
Хай    буде    ніжність    ця    лише    для    нас  -
І    голос    твій,    і    музика,    і    пісня.

Хай    не    торкнеться    випадковий    хтось
Моїх    надій    в    тендітній    порцеляні...
Таким    кривавим    соком    запеклось
Холодне    лезо    місяця    в    тумані!..

І    проковтнувши    відчаю    сльозу,
Ворушать    тишу    пересохлі    губи...
Навідайся  в    розпачливу    грозу,
Прошепочи    молитвою,    що    любиш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Наталя Данилюк

Босоніж

Бог    пройшовся    по    серцю    
       ногами    босими.

         (Валя  Савелюк  "Клечальна  неділя")

       Навіщось    ніч    і    ти    -    до    серця    босий,
       І    ці    п’янкі    спокусливі    слова...

         (Леся  Геник  "Босе")

Босоніж  по  траві  мойого  серця
Пройдешся,  ледь  торкаючи  росу.
І  голос  мій  раптово  обізветься
На  слів  твоїх  нечувану  красу!..

Босоніж  по  піску  моєї  мрії,
Як  тепла  хвиля,  пошепки  майнеш...
І  полетять  кульбабові  завії,
Дмухне  в  обличчя  літепло  хмільне!..

Мов  доторкнувшись  таїнства  причастя,
Розвію  попіл  сумніву  й  тривог.
Босоніж  по  хмаринах  мого  щастя-
Як  літній  дощ.Як  музика.Як  Бог...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 22.10.2012


Наталя Данилюк

У серпня на крилі

О,  як    чудово    травами    іти
І  лагідно  триматися  за  руки!
Лиш  ми  удвох  і  сонячні  мости,
Й    Едему  дивовижні  милозвуки!

Вже  де-не-де  зелений  оксамит
Фарбує  в  охру  Вершниці  примара.
Зринають  зблиски  сонця  з-під  копит
І  тихо  гаснуть  у  молочних  хмарах.

В  шовкових  косах  срібного  струмка
Листків  дочасні  тліють  ікебани,
Гірського    вітру    лагідна    рука
Куйовдить  хмар  повільні  каравани.

Сидить  на  зрубі  сивочолий  бог,
Духмяна  люлька  куриться  між  сосен...
О,  як    чудово    дихати    удвох,
ОбрУчено  ступивши  з  літа  в    осінь!..

Здмухнути    в  небо  щастя  кораблі
Хмеліти  разом  сонячним  промінням-
Лиш    ти    і    я  у    серпня    на    крилі
І  наших  рук  веселкове  сплетіння!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 22.10.2012


Наталя Данилюк

Не поспішай прощатися…

Не  поспішай  прощатися,  пожди!..
Даруй  надії  сонячну  краплинку.
Вже    на    мої    заплакані    сади
Впустило  небо  срібну  павутинку.

Вже  зайнялось  мереживом  крихким
Моє  вікно  прозоре  на  світанку,
Немов  фольги  зіжмакані  пластки,
Кленове  листя  всіяло  альтанку.

Старий  горіх  вже  майже  облетів,
В  зажуру  впала  яблуня  крислата...
Не  поспішай  прощатися!..А,  втім...
Для  тебе,  певно,-це  буденна  втрата.

Тобі  так  сильно,  може,  й  не  пече,
Так  не  ятрять  розсипані  надії...
Схиляюсь  тихо  на  твоє  плече,
Погоже    небо    хмарами    сивіє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Окрилена

Білі дощі

Ідуть  дощі.  
Накрапують  сонети,
а  зрІдка  –  
білих  віршів  перелив…
Закохані  в  самотність
як  поети,
змивають  спеку  
променями  злив.

Скоринку-ґрунт  
напоюють  собою.  
О,  як  же  спрагло  
дзвоник  пророста!      
І  там,  де  жовті  
очі  звіробою,
і  там,  де  маком  
вкрилися  жита.
 
Червнева  ніч.  
Півонія  зоріє,  
мов  БІЛИЙ  Ангел...  
Думаю  про  Вас  -
по  краплі,
небом,  
сонячно  
лелію…    
Дощить  -
на  звуки,  
пахощі,  
слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 22.10.2012


Окрилена

Царівна

Припав  корицею  
і  медом  дах
над  площею  
святого  Теодора,
де  флюґер  крутиться,  
неначе  птах
над  куполом.  
А  сонце  -
як  Просфора
блаженно  сходить….
Уявляю  мить,
коли  в  передчутті,  
інтуїтивно
росою  посмішка  
жива  тремтить
і  місто  оживає,  
мов  ЦАРІВНА…
Вплітає  в  коси  
волошковий  сміх,
вбирається  у  вишивку  
й  дукати
Готує  каву  –  
"лісовий  горіх"
і  випічку  ,  
із  аґрусу  цукати…

***  
А  в  ніч  спекотну  
не  злічити  зір,
закутаних  
у  липовому  клярі.
Царівну  Місяць  
обіймає  з  гір...
Легенди  словотворяться  
у        п  а  р  і...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 22.10.2012


Окрилена

Загадаю…

Загадаю…  
без  краплі  ілюзій,
у  прозорій  
воді  сподівань,
щоб  опЕрені  руки  
і  дужі  -
не  здіймались  
у  кола  прощань.
У  малинній  
настоянці  тиші
забувалися  
голки  журби…
Проростали  корінням  
у  глибший
І  незвіданий  простір.  
Аби  огорталися  
в  хрумкіт,  фольгою  
яблуневі  сади  наливні.
Загадаю,
щоб  збутись  Тобою.
Не  минати,  
а  літньо...
в  Тобі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358010
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 22.10.2012


Окрилена

Зростає рівень осені в крові…

Зростає  рівень  осені  в  крові…
Це  стан,  який  мені  не  приховати  –
присутність  грона  солоду  і  м’яти,
а  на  долонях  -  прожилки  трави.

У  лунку  стрімко  котиться  горіх  –
із  ним  подібні  –  пОділом,  на  зламі
у  дво-єдине  линемо  думками,
які  ведем,  як  лінії  доріг.

А  небо,  ніби  складене  із  плям  –
чорнильно-синя  загадка  для  ока.
Вона  мілкА  буває  і  глибока,
на  міру  кожен  зважується  сам.

На  дотик  Осінь  –  тепла  і  густа,
вона  як  мед  бурштиновий  на  клени,
кладе  до  рук  гранатні  хризантеми
і  два  півсонця  стиглі  на  вуста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 22.10.2012


Окрилена

Гравітаційне

Гойдалось  небо,  
вікнами  гойдалось,
завіси  відривались  
від  землі…
Тяжіння  –  це  усе,  
що  нам  зосталось
крізь  відстані  
у  часі
немалі.
Довкола  рій…  
Чужі  горизонталі  -
дзеркальне
відображення  
зими…
І  дозволу  думки  
не  запитали,
вони  до  Вас  
приходили  самі.
Сідали  поруч  
тихого  безсоння,
писали  
невіршовані  листи.
Лишали  світлячків  
на  підвіконні  -
аби  назад  
дорогу  віднайти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Марічка9

Щасливим дням

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
Я  буду  в  них  ще  теплим  ранком  жовтня.
Чому  любов  бува  така  самотня,
Як  паде  листя  знову,  поясни?

Так  добре  знати,  що  ти  просто  є.
Все  інше  раптом  стало  невагомим.
Чи  є  це  почуття  тобі  відоме?
І  чи  ти  знаєш,  що  воно  моє?

П'янкий  глінтвейн  корицею  запах,
Закутаємось  теплим  покривалом,
Поки  зима  своїм  холодним  жалом  
Нам  слідом  не  лишилась  на  вустах.  

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
У  них  зостатися  росою  на  троянді,
Щоби  колись  удвох  нам  на  веранді
Щасливих  днів  згадати  восени...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 21.10.2012


Марічка9

Журбою-радістю

За  чим  сумуєш,  серце,  ким  болиш?
І  ждеш  кого  самотнім  листопадом?
Хтось  дав  мені  колись  не  злу  пораду:
Лягати  спати  восени  скоріш.

Усе  не  те,  куди  не  подивись:
Пустує  сад  за  домом  над  рікою.
І  я  себе  не  згадую  такою,
Щоб  радість  й  сум  в  одне  переплелись.

Та  й  ти  мене  такою  не  згадай,
Для  суму  радість  в  службі  не  подру́га,  -  
Скупенька  фраза,  скажеш,  недолуга...
І  будеш  мати  рацію.  Нехай.

Прозоро-сірим  димом  у  вікно
Загляне  в  гості  думка  підвечірня:
Тебе  моє  неприбране  подвір'я  
Журбою-радістю  чекало  так  давно!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367429
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 21.10.2012


Марічка9

Сама собі

В  пустій  кімнаті  стихли  голоси,
Померкло  світло  в  розрізах  фіранки.
А  ти  тепер  сама  собі  прости
І  міцно  спи  без  сумнівів  до  ранку.

І  скажеш  мовчки  серцю:  "відпусти",
Як  небо  зорі,  як  вуста  прощання.
Бо  хто  ж  таке  на  світі  допустив,
що  мовить  "відпускаю"  без  вагання?..

Чи  так  хотілось?  Тільки  буде  так.
Пролиє  світло  вицвіла  фіранка,
А  я  сприйму  то,  ніби  долі  знак
Щасливо  спати  до  самого  ранку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 21.10.2012


Марічка9

* * * (кращим)

Присвячується  Я.З.

Сховалось  сонце  за  понурі  хмари,
Лишилось  серце  без  краплини  сну,
То  грім  безжально  і  щосили  вдарив
В  твою  таку  засніжену  весну.

Комусь  болить.  Хтось  хлипає  і  тужить,
Забрало  небо  зрілість  золоту.
Хтось  крикне:  "Тату!"  Хтось  ледь  чутно:  "Друже...".
Хтось  мовчки  зронить  з  ока  пилину́.

І  прийде  ранок  спогадом  ледачим,
Росою  вмиє  стоптаний  полин.
Бог  знов  до  себе  забирає  кращих,
Даючи  час  на  роздуми  живим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342038
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 21.10.2012


Марічка9

Я не вірю, вітри

Почекайте,  вітри,  не  зривайте  із  серця  надію,
Я  не  вірю,  що  він  поверне  мені  в  нього  сніги...
А  як  так,то  нехай  скам'яніє,  змете  буревієм,
Її  крихітну  тінь  вам  без  бою  віддам  назавжди.  

Почекайте,  вітри,  не  штовхайте  в  задуму  роздолля.
Бо  не  вірю,  що  там,  я  знайду  свій  омріяний  рай...
Я  не  вірю,  що  нам  нещасливі  судилися  ролі!
А  як  так,  ну  то  що  ж...Як  судилося  так,  то  нехай.

Почекайте,  вітри,  ще  хвилину,  ще  дві  почекайте.
Ми  поранені,  так,  але  ті,  які  здатні  іти,
Разом  зможемо  йти,  разом  б́удемо,  Боже,  ми  варті!..
Як  плече  до  плеча,  серце  з  серцем,  рука  до  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341853
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 21.10.2012


Ольга Кричинська

Про земне

Є  намріяне  й  правда.  І  більше  нічого  немає.
Не  дивуюсь  годинам  чекання,  бо  згідно  сузір’ю
Ти  з’являєшся  вчасно.  І  я  остаточно  приймаю
Найземніший  з  плодів,  хоч  чекала  троянд  в  узголів’ї.

Є  стрільці,  є  мішені.  І  я  не  дивуюсь  останнім.
Коронуй  мене,  рідний,  і  цілься  в  п’янку  серцевину.
Співчуваючий  натовп  зійшовся  на  свято  кохання,  
Натягни  тятиву,  я  ж  бо  рівну  триматиму  спину.

...лиш  як  навзнак  лежала,  а  яблуко  в  трави  котилося,
Мов  невтомна  спокуса,  засліплююче  і  жагуче,
Здивувалася  вперше  –  трояндам,  що  впились  в  потилицю,
І  чому  не  лунають  овації,  адже  ти  влучив…


́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366411
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 21.10.2012


Ольга Кричинська

Розв'язка

Справді,  ну  що  я  таке  вигадую,
Хто  мені  лікар  і  хто  тобі  критик,
Будь  я  хоч  звабою,  владою,  Ладою  -  
Ти  не  повинен  мене  любити.

Речі  чимдалі  стають  простішими,
Простір  люб'язно  стає  закритим,
Будь  я  хоч  світлом,  відлунням,  тишею  -  
Ти  не  повинен  мене  любити.

Мрії  підошвами  стали  стертими,
Мало  дороги,  багато  провини,
Будь  я  хоч  трохи  живою,  мертвою  -
Ти  не  повинен

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360601
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 21.10.2012


Ольга Кричинська

Або

Бо  справжні  приходять  мовчки,  немов  додому,
Скидаючи  зайвий  одяг,  колишніх,  страх,
Лягаючи  поряд  з  нами  не  через  втому,
Зникаючи  десь  опівдні  в  своїх  світах.

Мій  справжній  прийшов  запізно.  Або  зарано.
Без  сумніву,  став  останнім  з  моїх  причасть.
Прийшов  завдавати  болю,  ятрити  рани.
Любити  до  скону,  або  убивати  час.

Бо  справжні  —  не  завше  кращі.  Або  ж  ніколи.
Або  ж  ти  не  був  тим  справжнім.  Але  коли
Прийдеш  як  раніше,  болем,  жагучим  болем,
Роби  лише  те,  що  мусиш.  Лише  боли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351111
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 21.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2012


кохананірвана

про що не пишуть.

Ти  міг  бути  коли  завгодно  і  ким  завгодно.
або  зовсім  і  не  з'явитися,  не  відбутися.
я  напевно  всередині  зовсім  таки  старомодна,
що  боюсь  (уявляєш?)  просто  тебе  торкнутися.

Ніби  може  сполохати  теплий  раптовий  дотик.
(наче  вже  й  не  маленька,  а  досі  живу  прикметами)
і  в  цю  мить  ти,  такий  неймовірний,  сидиш  навпроти,
а  у  мене  під  серцем  метелики  стали  кометами.

На  волоссі  в  екстазі  застигли  ранкові  промені.
і  впиваються  в  душу  парфуми  твої  пасатижами...
Хто  б  подумати  міг?  Я  для  тебе  була  забороною,
і  для  тебе  (так  просто)  навчилася  бути  ніжною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355480
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 11.08.2012


Luchina

Цілющі руки

Каліграфічним  почерком  руки
на  серці  відчеканені  курсиви  -
про  невагомі  доторки  щоки,
про  сповнені  жагучості    пориви.

Таки  байдУже,  що  там  навкруги  -
і  погляди  чужі,  і  перемови
перепечуть  -  на  спині  батоги...
Цілющі  руки  ніжної  ЛЮБОВІ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323359
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 11.08.2012


Luchina

НА НІЧ

Я  погляду  очікую,  як  хвилі  –
Щоразу  в  нім  по-новому  живу:
То  небом,  що  захмарене  ваніллю,
то  вітром,  що  розгойдує  строфу.

У  повен  зріст  -  здіймаюся  навшпиньки,
аби  почути  сюркіт  цвіркунят…
Сховає  вечір  блИскавки  у  скриньки  -
Тебе  жадаю  небом  обійнять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349191
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 11.08.2012


Віталій Назарук

Я не хочу лягти у могилу з своїми думками

Я  не  хочу  лягти  у  могилу  з  своїми  думками,
Залишивши  родині  і  друзям  щемливі  слова,
Але  хочу  батькам  на  могилі  вклонитись  словами,
Щоб  печаль  моя  разом  зі  мною  в  могилу  лягла.

І  ніколи  й  ніхто,  я  кажу,  мої  друзі    рідненькі,
Не  зіб’є  мене  з  того  шляху,  що  колись  я  обрав,
Є  життя,  та  не  має  тепла,  що  від  неньки
І  оцінок  батьківських  ніхто  мені  так  і  не  дав.

Поки  є  ще  життя  і  біжать  не  сполохані  коні
І  лягає  до  ніг  недостигла  іще  лобода,
Помолюся  у  вечір  старенькій  святині-іконі,
Хай  зозуля  рахує  мені  ще  багаті  літа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338022
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Віталій Назарук

Філософія життя

Коли  по  нервах  ріжете  ножем,
Стрілою  з  серця  п’єте  кров,  як  п’явка,
А  по  житті  звиваєтесь  вужем  -
У  вас  є  ціль,  чи  просто  певна  ставка.

То  ви  продумайте,  коли  прийде  кінець,
Чи  варто  пити  кров,  ятрити  рану,
Чи  вас  цікавить  тільки  гаманець,
Чи  ви  знайшли  в  житті  свою  кохану?

Якщо  ви  закохались  до  кінця,
Забилось  серце,  хоч  і  кровоточить,
Підіть  з  своїм  коханням  до  вінця,
Нехай  Господь  Вам  долю  напророчить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338285
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Віталій Назарук

Я святою водою окроплю тобі, сину, дорогу

Я  святою  водою  скроплю  тобі,  сину,  дорогу,
Щоб  було  менше  ям  на  тернистім  життєвім  шляху,
Щоби  біди  минали  і  серце  не  знало  тривоги,
Щоб  гладенька  дорога  була  на  твоєму  віку.

І  щоб  сонце  світило  щодня  без  дощів  і  туманів,
А  у  пору  вечірню  щоб  місяць  сіяв  угорі,
Щоб  завжди  суперечки  вирішував  тільки  словами,
Щоб  Господь  послав  щастя  твоїй  золотій  дітворі.

Щоб  ніколи  в  одинці  не  йшов  по  життєвій  дорозі,
Щоб  завжди  були  плечі  опора  й  надія  твоя,
Зустрічались  тобі  лише  щирі  і  віддані  друзі,
Не  гриміли  гармати,  а  чути  було  солов’я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338235
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Віталій Назарук

Я вірю у кращі часи

Я  вірю  у  кращі  часи  для  народу,
Коли  запанує  не  сила,  а  розум,
Не  станемо  двічі  у  ту  саму  воду
І  далі  не  будемо  їхати  возом.

Для  цього  нам  треба  єдине  -  це    віра,
Щоб  сонце  сіяло  у  нас  над  землею,
Щоб  гордість  за  рідне  у  серці  горіла
І  кожен  пишався  землею  своєю.

Гордилися  тим,  що  ми  є  українці,
Ми  ж  люди  розумні  і  сила  у  цьому,
Збираймося  в  гурт,  не  живім  поодинці
І  Богу  молімося  лише  одному.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339080
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Любов Іванова

НЕЧАЯННАЯ ВСТРЕЧА. АКРО.

Н-еужто  -  ты?  Стоим..  глаза  в  глаза..,
Е-ще  чуток  -  нас  бросит  в  плен  объятий..
Ч-его  же  вдруг..  непрошенно  слеза..
А  мы  стоим..  подобие  распятий..
Я-вь  или  нет?  Дай  трону  я  рукой..
Н-у  вот,    тепло    уже  бежит  по  нерву..
Н-е  соглашусь,  что  ты  совсем  чужой,
А  как  принять,  что  смог  тогда  отвергнуть?
Я-нварь  развел..  снегами  боль  занес..

В-есна  -  свела..  Она  -  любви  царица.
С-ложил  нам  май  мозаику  из  звезд,
Т-еперь  мне  это  снова  будет  сниться...
Р-ядИтся  небо  в  облако  чудес..
Е-му  бы  только  видеть  наше  счастье...
Ч-тоб  мы  вдвоем  с  судьбой  наперевес...
А  рядом  Бог,  хранящий  от  напастей...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11205227661

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339181
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Poetka

…слідом за…

"мабуть,  найбільші  розчарування
припадають  на  долю  тих,  хто  намагається
впорядковувати  навколишню  порожнечу,
доповнюючи  її  своєю  власною"
             С.ЖАДАН
_______________________________________________________

...якщо  бути  чесним  то  найважче  дається  перший  та  останній  подих
час  втискається  лініями  у  твої  долоні  неначе  джерело  від  якого
витікає  холод...  обпечені  небом  твої  животворчі  води
із  усіх  "найближчих"  чомусь  завжди  не  вистачає  "близького"...
кожен  розуміє  що  рано  чи  пізно  прийдеться  навчитись  мовчати
і  алегорія  пам'яті  судомним  диханням  прорве  простір
межі  завжди  видаються  занадто  тісними
якщо  не  знати
що  за  ними  є  інші...
все  частіші  твої  власні  руки  нагадують  руки  солдатів
обіймають  тільки  тоді  коли  є  команда  стріляти...
навіть  якщо  імя  твоє  і  твого  бога  ребусом  в  серці
нерозгаданим  залишиться
навіть  якщо  перехожі  зализуватимуть  твої  рани
своїми  очима
все  одно  дві  паралелі  не  зіткнуться...
дно  неба  все  частіше  нагадує  поверхню  води
на  ньому  ніколи  ніхто  не  зможе  залишити  сліди...


повертайся  у  простір  гаптований  безсонними  хворобами
повертайся  на  захід...щоб  схід  не  здавався  таким  безмежним
бо  вірність  часто  вимірюють  оббитими  порогами
а  цінність  дощу  непогашеними  пожежами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338372
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Мазур Наталя

Я так тебе кохаю!

Тебе    кохаю!    Так    тебе    кохаю,
 Як    любить    сонце    небо    у    блакиті
 І    пестить    його    лагідно    щомиті,
 Цілунками    вкриваючи    до    краю.

 Так    ще    веселка    літній    дощ    кохає,
 Розповідаючи    свої    секрети,
 Сплітає    семибарвні    амулети,
 Розвішуючи    там,    де    він    бажає.

 Кохаю    безтурботно,    як    уперше,
 Коли    життя    стелилось    рушниками,
 Ведучи    в    світ    незнаними    шляхами
 Під    білий    вальс    заквітчаних    черешень.

 Кохаю    так,    що    калатає    серце,
 Коли    в    твоїх    обіймах    затихаю,
 Зненацька    потрапляючи    до    раю...
 Коханий    мій,    чи    знаєш    ти    про    все    це?



14.05.2012р.  Сатанів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338774
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Наталка Кольоровісни

Мамині сни

Опадають  долу  квіти,
Наче  хто  зурочив.
Вицвітають,  відцвітають
У  матусі  очі.
 
Крізь  шпаринку  заглядає
Місяць  у  світлицю.
Заглядає,  мов  питає:
-  Що  рідненькій  сниться?

Сниться  мазанка  стареча.
Лава  під  вербою
І  замурзана  малеча
Бігає  юрбою.

Сняться  вишні  у  садочку,
В  відрах  полуниця,
На  піщаному  горбочку
Дідова  криниця.

А  буває,  що  насниться
Дівчинка  русява  –
Сіроока,  круглолиця,
Кручена  та  жвава.

Ластовиння  на  дві  щоки,  
У  малині  руки.
Засміється  та  й  навтьоки
Ген  за  дальні  луки...

І  вже  хата  похилилась,
Роки  мчать  неспинні.
Лиш  на  згадку  залишилось
Мамі  ластовиння.

Опадають  долу  квіти,
Наче  хто  зурочив.
Вицвітають,  відцвітають
У  матусі  очі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338529
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Інна Серьогіна

Громовиця

Шматує  шуби    у  хмариння
У  низькім  небі,  наче  смоль,
Вітрисько-дід  й  мов  павутиння
Кида  на  велетнів-тополь.
І  грізне  сиплеться  вогнИще
То  тут,  то  там  крізь  пасма  хмар,
Гуркоче  небо,  вітер  свище
І  сум  наводить  дощ-кобзар.
Не  шаленій  так,  вітровоє,
Притримай  хмари  на  крилі.
Удосталь    дай  води  святої
Від  спраги  втомленій  землі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338108
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Ярослав Дорожний

Спогад про сон

Повіки  все  важкість  нічну  бережуть,
До  долу  ж  бо  тягне  їх  спогад  сонливий,
Про  мариво  мрії,  що  чудом  назвуть
Поети,  що  пишуть  у  світ  цей  мінливий.

Бо  то  недосяжна  далека  є  "даль",
Не  збігти  ніяк  там,  ні  босим,  ні  взутим,
Ракетою  теж  не  дістатись,  на  жаль,
Лиш  мрії  дано  хмарок  неба  сягнути…

2011  р.  06.05.  10.30.,  автобус:  Чортків  –  Тернопіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338133
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Наталя Данилюк

Не достойна

І  може  я  насправді  й  недостойна
Твоїх  висот  небесних  і  глибин...
Яка  брехня,  що  мудрий  часоплин
Все  залікує!Рана-невигойна.

І  може  я  не  гідна  твоїх  рук
І  не  для  мене  усміх  твій  ласкавий.
Мрійливий  квітень,  ніжний,  золотавий,
Десь  прошмигнув  між  тінями  розлук.

І  окропив  мої  терпкі  жалі
Таким  холодним  росяним  намистом.
Нехай  в  душі  іще  не  зовсім  чисто,
Та  сум  гіркий  вже  трохи  перемлів.

Нехай  мине  іще  чимало  днів,
Сумних  ночей  бузкового  відтінку,
Не  забувай  земну  звичайну  жінку,
Що  недостойна  теплих  твоїх  слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339052
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

НЕРОЗКАЗАНА КАЗКА

Нерозказана  казка  для  тебе,  
Вечір  тихо  спадає  в  траву.
На  просторах  таємного  неба
Зорі  мову  ведуть  світову.

Жовтий  місяць  засвічує  зорі,
Світить  в  очі,  —  ніяк  не  заснеш.
Ти  колись  обіцяв,  що  в  долоні
Ясну  зірку  з  небес  принесéш.

Не  даруй  мені  ночі  намисто,
Двері  дому  могó  відчини.
Принеси  мені  айстрів  барвистих,
Що  як  небо  у  ніч  восени.

Розпроміниться  серце  з  нестями
В  діамантах  яскравих  зірок.
Засміюся  дзвінкими  піснями.  
До  любові  на  відстані  крок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Рідний

Моє серце

Віще    Слово    -  духовний  нектар.
Бути  з    Ним    -  вище    кредо.
Моє  серце  -  бджола.
Бог  -  бджоляр.
А  душа  -    рамка  з  медом…      

17.05.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338092
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Олександр ПЕЧОРА

ПРО ДВОМОВНІСТЬ

Не  кажіть  про  двомовність  мені.
Панібратство  оте  –  ненаситне.
І  державу  мою  не  виніть.
Україна  –  не  двоязика.

Панібратство  –  юродива  ціль.
Вже  в  обіймах  держава  холоне.
Вже  наїлись  імперських  млинців.
Україна  –  не  п’ята  колона.

То  хронічна  хвороба  така,
коли  з  жиру  трапляються  «бзіки».
Хижим  виродкам  не  потакай.
Янучари    –    новітні  базіки.

Далебі  не  однаково  нам.
Добре  знаємо  капосність  вражу.
Догоджали  чужинським  панам.
І  назад  вже  не  хочемо  в  Рашу!

І  в  Європі  нас  надто  не  ждуть.
І  Америка  знай  вижидає.
На  налигачі  нагло  ведуть.
А  куди  бредемо  –  не  питаєм.

Звично  водять  по  колу  сліпих.
Поводир  неодмінно  обмане.
Та  якби  ж  то  Господь  нас  водив,
а  ведуть  –  крутії-добермани.

Ділять  Бога  злодюги  круті.
«Гляньте  –  кажуть  –  які  ми  хороші!»
У  небоги  –  кишені  пусті,
у  «святих»  –  швидко  множаться  гроші.

Братство    те  не  годиться  й  на  раз.
Бзік!  І  знову  –  паскудну  умову.
Утридорога  пхають  нам  газ,
хочуть  вижити  з  нас  рідну  мову.

Українець  лукавства  зазнав,
від  чуми  вже  потроху  одужав.
Хижа  мова  імперії  зла
сіромах  доконає  байдужих.

Той,  хто  вільно  балакати  звик,  –
вже  не  схоче  ізнов  прогинатись,
не  полюбить  за  довгий  язик.
Краще  з  двору  спесивців  прогнати.    

Гонористі,  лукаві  «брати»
наші  душі  паплюжити  звикли.
Туповперто  уміють  ректи
мов  тут  люди  «многоязикі».

Українство  здолати  якби  –
затівається  свійське  тут  військо.
Хоч  зазнало  немало  ганьби,
провокує  все  ж  тут  самоїдство.

Возсідає  двоглавий  хижак
у  церквах.  Там  –  лихі  інтереси.
Сіє  розбрат,  зневіру  і  жах.
«Руський  мір»  ловко  щепить  агресор.  

Марно  мріє  новітній  могол
територію  взяти  в  оренду.
Українець  –  давно  не  хохол.
Україна  тепер  –  суверенна.

Чи  чужинець,  чи  свій  хижий  пан,
чи  з  бидлоти  ти  підпанок  бритий,  –
начувайся.  Бо  ти  –  окупант.
Час  гряде.  Все  одно  будеш  битий!

Ну  й  живи  в  Україні  ладком.
Ну  й  клянися  в  братерській  любові.
Вільно  «какай»  своїм  язиком,
як  не  здатний  навчитися  мові.  

Як  тобі  Україна  чужа
як  у  тебе  духовне  каліцтво  –
не  казись,  у  світи  вирушай,
не  кусай,  не  жери  українство.

Україна  на  світі  –  одна.
І  повсюди,  куди  ти  не  підеш,
тут  привільно  і  гордо  луна
і  російська,  й  англійська,  й  ідиш…

В  Україні  гостинній  моїй
мовам  світу  однакова  шана.
І  які  б  не  велися  бої,  
рідна  мова  одна  в  нас  державна!

Не  імперська  і  не  панівна,
а  природна  і  суто  арійська.
І  довершеність,  і  таїна…
Рідна  мова  моя  –  українська.

Визнаю,  що  у  вірші  оцім
забагато  болючого  крику.
Але    ж  як  показати  усім
історичну  образу  велику?!

Як  достукатись  до  земляків,
збайдужілих  ягнят-хохломонів?..
Українці  ж  отут  –  з  правіків.
Від  лукавого  –  ігри  двомовні.

Чашу  долі  спиваю  до  дна
і  напевно  вже  істину  знаю:
рідна  мова,  як  мати  –  одна,
а  двоюрідних  не  буває.

Запанує  в  державі  Любов.
Кожен  житель  тут  –  вільна  людина.
Про  двомовність  на  треба  розмов,
щоб  держава  була  єдина.


Олександр  Печора  (Ромоданець)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Вячеслав Романовський

ВІДЦВІТАЮ БЕЗ ТЕБЕ. ТУЖУ…

Відцвітаю  без  тебе.  Тужу.
Повернути  б  утрачені  миті.
Але  вже  перейшли  за  межу
Наші  долі  і  гнані,  і  биті.

Залізничний  вокзал.  Вузлова.
На  пероні  залишили  щастя.
І  відтоді  між  нами  слова,
Та  і  ті  йдуть  назустріч  нечасто.

Відцвітаю  без  тебе.  Один.
І  одцвіття  розсіює  вітер.
Хто  у  тебе  -  шатен  чи  блондин?
Чи  зосталась  сама  на  цім  світі?

Ти  не  скажеш.  І  носиш  в  собі
Гіркоту,  наче  втіху  та  спокій.
Так  без  тебе  і  я,  далебі,
Як  у  вирві  глибокій-глибокій...

13.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337063
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Віталій Назарук

Мовчіть, слова…

Хай  слова  помовчать,  коли  зло  возвеличити  мають,
Забринять  лиш  тоді,  коли  вгору  злітає  добро,
Коли  яблука  грішні  забрали  з  життєвого  раю
І  Адам  не  шкодує  за  відданим  Єві  ребром.

Помовчімо  тоді,  коли  мир  на  землі  без  солдатів,
Помолімося  тихо,  за  тих  хто  лежить  у  землі
І  радіймо  тоді,  коли  щастя  приходить  до  хати,
І  коли  спозаранку  співають  дзвінкі  солов’ї.

Не  хваліться  багатством  й  ніколи  не  будьте  пихаті,
Не  принижуйте  тих,  хто  вершин  у  житті  не  досяг.
І  моліться  завжди,  коли  ви  в  лікарняній  палаті,
І  коли    на  життєвій  вершині  ваш  піднято  стяг.

Хай  слова  помовчать,  коли  звістку  несуть  почорнілу,
Чи  образу  душі,  чи  родині  довічну  ганьбу.
Ті  ж  на  крилах  летять,  що  несуть  звістку  роду  щасливу,
Що  дарують  нам  радісну,  сонячну,  теплу  добу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337728
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Наталя Данилюк

Думки про літо

Арабікою  пахне  теплий  вечір,
Сповзає  день  сльозою  по  вікні,
В  саду  затихли  співи  голосні
І  органзою  оповило  плечі

Чорничне  небо  яблунькам  сумним,
Що  облетіли  білим  снігоцвітом.
На  видноколі  достигає  літо
В  хмелю  п'янкої  мрійниці-весни.

Вже  заіскряться  в  сонячнім  вині
Медові  соти,  мов  янтарні  смоли,
Заколоситься,  зашепоче  поле
І  зажевріють  маки  вогняні.

Намисто  ягід,  солодко-терпких,
Розсипле  літо  у  пахучих  травах...
І  винограду  арка  кучерява
В  промінні  сонця  грітиме  листки.

Жита  всміхнуться  ніжно-волошково
І  попливуть  погожі  теплі  дні-
Отак  про  літо  мріється  мені!..
І  з  неба  зорі  дихають  медово.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Рідний

Нев’янучий надії кипарис

Безжальний  вітер  чинить  все  минулим,
Секундно  сипле  у    лице      пісок,
Аби    ми    ярі      радощі  забули  
На  безконечно  невідомий  строк.
Мете  буран  ,  годин  здіймає  дюни,      
Лише  оаза  пам'яттю  дзюрчить
Про  те,  як  ми  впивались  щастям  юним,
Коли  хилилась    нам  до  ніг        блакить.
Хоч  без    дощу  стрічань,  як  в  дні  бувалі,
Пече  розлуки  сонця  сизий  диск,  -
Лікує    горло  від  клубка  печалі
Нев’янучий  надії      кипарис.  

16/05/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337789
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Любов Іванова

ЦЕЛУЕТ БЕРЕГ ВОЛНА. АКРО.

Ц-елится  море  охапками  пены..
Е-сли  лежишь  на  горячем  песке..
Л-инию  пенную  сменит  мгновенно
У-зким  видением  там,  вдалеке..
Е-сть  в  этом  виде  особая  прелесть,
Т-аинство  всех  на  планете  морей.

Б-риз  нам  подарит  прохладу  и  свежесть.
Е-ле  касаясь  в  порту  якорей..
Р-ифы  полощет  бегущим  потоком,
Ё-кает  сердце  от  мощи  воды..
Г-ладь  или  штиль  в  горизонте  далеком..

В  память  навечно  оставит  следы..
О-стровом  счастья  останется  море..
Л-ижет    мне  тело  соленый  прибой..
Н-ежный  песок  на  приморском  просторе..
А-х!  Как  мне  нравится  отдых  такой..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112051610074

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337858
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Тетяна Луківська

Запізніло так стукаєш…

Запізніло  так  стукаєш  в  шибку  дощем
 Й  пелюстковий  танок  затихає.
Я  тебе  не  чекаю,    у    серці    лиш  щем  -
Нас  не  наша  весна  зустрічає.
А    у    спомині  та      дивовижна  краса,  
Як  рожевим  квітчав  диво-цвітом.
Усміхалася  я,  усміхалась  весна
Й  заметіль  яблунева  над  світом.
А    вдивляюся  в  дощ  лиш  з  тієї  пори,
Коли    сльози      ховала  в      краплину.
Я  просила  в  дощу,  що  усі  забери,  
А  він  тільки    забрав  половину.
Ти  не  стукай    дощем,  не  впізнаю  тебе.
Не  коханий  ти  вже...  моя  смута.
Яблунева  завія  всі  сліди  замете.
Відчахнута  любов...  чи  ж  забута?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Віталій Назарук

Я щороку чекаю весну

Повернула  обличчя  весна  до  ласкавого  літа,
Та  й  для  осені  теж  ця  казкова  пора  золота,
Як  я  хочу  летіти,  та  в  мене  не  ті  уже  крила,
Та  і  сила  для  лету  у  крил  тепер  зовсім  не  та.

Хоч  бузкові  свічки  освітили  життєву  дорогу,
Щоб  мені  не  прийшлося  блудити  одному  в  пітьмі,
Та  в  зозуленім  «ку-ку»  я  чую  постійну  тривогу,
Хоч  весна  для  життя  посилає  нам  дні  золоті.

Моя  весно,  красуне  у  квітах  яскравих  і  співі,
По  тобі  рахуватиму  пройдені  мною  сліди,
Знай,  осінні  роки  теж  весною  бувають  щасливі,
Та  багато  років  ти  до  мене,  красуне,  ще  іди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337480
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Окрилена

А пам'ятаєш…

А  пам'ятаєш,  мамо,  тихі  вечори,
коли  світала  медом  матіола?
І  молитовно  зірка  падала  згори,
завмерши  в  росах,  наче  чиясь  доля.

А  пам'ятаєш  перших  чудо-ластів'ят?
(Весну  стрічали  щебетом  з  гніздечка).
Я  дивувалась  -  звідки  сила  у  крилят
і  мужність  звідки  в  юного  сердечка,

щоб  у  польоті  стрімко  ввись  і  до  вершин.
Без  стрАху!  В  них  же  вірила  матуся!
Я  дотепер  в  дитинство  сонячних  долин
й  до  Тебе,  мамо,  пташкою  горнуся.

...І  не  забуду  світло  мудрих  настанов,
що  крила  -  страх  долають  і  крізь  ґрати…
Бо  дивовижна  сила  –  мамина  любов,  
яка  і  небо  здатна  наближати…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337649
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 17.05.2012


tatapoli

Ж И В И

М  и  світ  пізнаємо  на  кожнім  уроці,      
А  ле  потойбіччя  не  змінимо  впливу,
М  и  можемо  втратить  життя  на  пів-кроці,
О  т  тільки  продовжити  -  нам  не  підсилу!

Р  ідніше  не  стане  ніхто  в  цілім  світі,
І  важко  дивитись,життя  як  згасає,
Д  алеко  зібралась,її  не  спинити,
Н  е  треба,  матусю,бо  нас  там  не  має!
А  би  зполовинить  її  всі  недуги?!

М  и  Бога  попросим,  подовжить  хай  роки!
О  сь  так,  усі  поруч,  і  правнук,  і  внуки,  
Я  тільки  молюсь,  хай  не  спиняться  кроки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337130
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 16.05.2012


Наталя Данилюк

Пастка

Тонкий  браслет  на  білому  зап'ястку,
Гірчинки  кави  терпнуть  на  вустах...
Чи  ризикую  втрапити  у  пастку,
Заплутавшись  думками  ув  очах

Твоїх  глибоких,  наче  в  павутинні
Метелик  необачний  і  крихкий?
А  може  й  добре:станеться  все  нині-
Десь  там,  на  небі,  зійдуться  зірки

І  доля  підштовхне  мене  лукава
В  твої  обійми,  теплі  і  міцні.
А  ніч  на  ранок  вистигне,  мов  кава,
І  подих  твій  розтане  серед  днів,

Як  тихий  вітер  між  тополь  високих,
Як  ледве  чутне  слово  поміж  фраз...
Десь  так  усе  і  станеться,  а  поки...
Так  хочеться  спіткнутись...Бодай  раз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337509
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012


Ветра

***

Плакать  болью  на  небесах,
отражаться  в  твоих  закатах,
приходить  дуновеньем  в  снах
на  кресте  (твоем  ли?)  распятой.

Быть  весною  твоей.  Одной.
Обезумевшим  откровеньем.

Оставаясь...  водой  речной,
и  в  жару  -  влажной  нежной  тенью...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336220
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 14.05.2012


Весняна Осінь

Мамі…

А  в  повітрі  весна  розсипає  травневі  щедроти,
І  запахло  нектаром  нестримно-палкого  бузку.
Щиро  вдячна  я  Богу  за  Тво́ї  щоденні  турботи.
Саме  Ти  мене  вчила  безмежно  любити  весну.

Не  забуду  усмі́шки  Твоєї,  що  сяє  світанком.
Пам`ятаю,  як  плакали  ра́зом  серцями  у  такт.
А  сьогодні  весна  заховалась  у  складках  фіранки,
Щоб  торкнутися  рук,  поклонитися  Тво́їм  літам.

Ти  прости,  що  не  часто  для  Тебе  народжую  ві́рші
І  пробач,  я  не  вмію  шукати  подячні  слова.
Просто  знай,  Твої  очі  для  мене  в  житті  найрідніші.
І  завжди  Ти  найвище  звучиш  у  моїх    молитвах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012


терен юрій

На пруттях.

Холоду  немічні  пута.
Котики  ніжні  на  пруттях.
Квітень  сидить  на  приступі.
Гріє  заголені  ступні.
Залишенець  дощ  підступний,
Іноді  страшить  путніх.
Ранки,  весняні  ранки,
Туманами  сірими  дуті.
Сміються,  котикам  смішно,
Хитають  вербові  пруття.
Знають,  що  буде  тепло,
Променів  сонячних  жмуття,
Розкидають  дні  майбутні,
По  травневому  білому  цвіту,
Жовто-зеленій  руті.                              
Котики,  милі  котики.
Погляду  теплі  дотики.
Сидять  на  вербових  пруттях,
Всміхають    стомлених  путніх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331556
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 14.05.2012


Наталя Данилюк

Не говорімо поки про розлуку…

Не  говорімо  поки  про  розлуку,
Не  підливаймо  здогадів  терпких...
В  своїй  руці  мою  тримаєш  руку
І  тулиш  до  гарячої  щоки.

І  доторкаєш  смутком  розпочатим
Моїх  таємних  закутків  душі.
Чи  знаєш  ти,  як  буду  сумувати?-
Як  за  дощем  принишклі  спориші,

Як  за  вітриськом  молода  вербиця,
Що  срібні  роси  ронить  у  ставок...
І  погляд  твій  не  раз  мені  насниться,
Натрусить  в  душу  ніжних  пелюсток

Цього  бузку,  що  відцвіте  без  тебе,
А  ще  ворсин  кульбабових  легких,
Що  полетять  у  волошкове  небо,
Осиротивши  на  землі  квітки.

Іще  сидиш,  тримаєш  мою  руку,
Старий  дзигарок  відбиває  час...
Не  говорімо  поки  про  розлуку,
Нехай  ще  смуток  не  торкнеться  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336999
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012


Віталій Назарук

Мамина мрія

Ростила  мати  сина,  як  надію...
Леліяла,  вкладала  в  нього  душу,
Пишалась  ним,  в  ній  зародилась  мрія,
Собі  сказала:  «Я  здійснити  мушу».

Дуже  хотіла  щастя  й  долі  сину,
Щоб  народились  внуки-янголята,
Дружина  була  мудра  і  красива,
Щоб  кожен  день  у  нього  було  свято.

І  все  збулося,  вимолила  мати...
Настала  старість  і  пропала  сила,
Проте  ходила  сина  виглядати
І  щастя  йому  в  Господа  просила.

Пройшли  роки  і  білі  скроні  в  сина,
Давно  лежить  матуся  в  домовині,
Та  до  могили  втоптана  стежина,
А  мамині  молитви  у  калині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337310
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012


Віталій Назарук

Я не знаю чому

Я  не  знаю,  чому  вдалині  стає  вужча  дорога
І  не  знаю,  чому    тихо  голос  далеко  луна,
І  чому  із  роками  на  серці  у  мене  тривога,
Часто  рветься  натягнута  співом  тендітна  струна.  

І  чому  у  хлібах  розцвітають  раненько  волошки,
Синій  льон  творить  знову  у  полі  озерну  красу,
Сяють  квіти,  неначе  чеканені  сріблені  брошки,
Що  вдягають  блискучу  холодну  досвітню  росу.

Освятися  мій  ранку  близеньким    куванням  зозулі,
Хай  у  травах  запахнуть  багаті  пергою  меди,
Хай  вернуться  назад  ті  роки,  які  вже  проминули
І  покриють  росою  не  пройдені    мною  сліди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337054
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012


Марічка9

І рідна

Моє  минуле  вистигло  дощем,
Рясніло  густо,  довго.  Відболіло.
На  серце  вилось-куталось  плющем
І  цвітом  опадало  білим-білим...

А  потім  тихий  виткався  туман,
Мов  сіре  полотно.  Безмірно  сіре.
Бо  час  -  ще  той  невидимий  капкан,
Повільно  йшов,  на  зло.  І  я  безсило

спокійно  йшла,  безмрійно,  долілиць...
І  хто  ще  знав,  як  хитро  вміє  доля
В  собі  ховати  стільки  таємниць,
Вкладати  суть  в  усе-усе  навколо.

Моє  минуле  -  осінь  золота:
Запахнуть  смутком  ніжні  хризантеми,
Бо  вже  за  краєм  лагідна  весна,
Чужа  і  рідна  тягнеться  до  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337118
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012


Валя Савелюк

ПРИТЧА ПРО ОБАЧНОГО

Вона  його
під  милий  бік  просила:
-  Не  залишай  мене,
без  тебе  жить  несила…

Вмовляла  кожен  раз,
благала  слізно,
та  він  казав:
-  Піду  додому,
пізно…


Ішли  роки,  
минали  дні  за  днями.
Вона  його!  любила  до  нестями:
-  Чи  будеш  ти  моїм?  
скажи,  єдиний,
бо  я  від  тої  безвісті
загину….

І  він  також  любив  її  неначе…
але  обачним  був,
тому  казав:
-  Побачим…
не  поспішай…  не  підганяй  коней…
іще  не  вечір…  встигнем…  
ще  –  гей-гей!  

і  от  від  горя,
чи  від  іншої  причини,
її  гукнула  владно  домовина…

і  на  могильнім  камені
в  одчаю!
нашкрябав  він:
«я  згоден!..  я  кохаю!..»

 прокинувсь  вітер,
і  по  соснах  
грізно
пробігло  цвинтарем:
-  Іди  додому.  
Пізно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333265
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 12.05.2012


Весняна Осінь

В конверті крапелька дощу…

Не  думаю  про  Вас,  а  Вами  серце  зігріваю,
Торкаюсь  струн,  і  веснами  між  осінню  цвіту.
Простіть,  так  часто  мрії  в  віршах  тихо  заховаю,
Натомість    Вам  пришлю  в  конверті  крапельку  дощу...

Ви  бережіть  її,  вона  торкає  серцем  небо,
А  потім  на  асфальті  десь  нагадує  мене.
Мені  в  житті  дарунку  більш  палкішого  не  треба,
Як  бути  краплею,  що  в  Вас  стікає  по  щоці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336110
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Solomia

Наснилось…

Наснилось...Осінь  плаче  сріблом  диму.
Холодні  дні...Останній  злет  птахів.
А  я  чимдуж  ховаю  сум  в  кофтину,
І  рукавом  стираю  щіпку  сліз...

Зливаюсь  із  дощем  у  ритмі  джазу,
І  мовчки  між  думок  гірких  бреду.
Щоб  повз  алей  німих,пустих  трамваїв-
ближче  до  мрій  своїх...так  і  живу...

Наснилось...Осінь...Туга  журавлина...
Холодні  дні,і...погляд  в  висоту.
І    як    тоді    я    пізно    зрозуміла,
що  так  тебе  невичерпно  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336494
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Валентина Курило

Вони живі… Дерева ще живі

Вони  живі…  Дерева  ще  живі.
Вцілілий  паросток  тремтить  осиротіло.
Смола  -  гарячими  сльозами  по  траві.
Вони  живі…  І  плакали…  Боліло…

А  їм  би  вітами  та  в  неба  височінь!
А  їм  би  в  листі  колисати  пташенят!
«Спиляти!»  -  наказав  високий  чин…
З’явився  ще  один  понівечений  сад.

Як  легко  простим  розчерком  пера,
Нещирим    словом      нанести    на  мапу  
     святинь,  
               душі  
                   чи  на  людські  серця
Чорнобилі  місцевого  масштабу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334349
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 12.05.2012


MADLEN

Ти любиш…

Ти  любиш  слухати  як    шепоче  вітер,
як  мріють  між  собою  сили  природи,
як  місяць  здригаючись  дарить  зорям  квіти,
І  в  шовковому  волоссі  ніжності  блукають  ноти.

Ти  любиш  в  долоньках  просипатись  росою,
і  дотиками  торкатись  глибини  казкових  снів,
в  літку  по  калюжах,ти  танцюєш  лишень  босою,
зриваєшся  від  дотиків  тисячею    метеликів.

Ти  любиш  коли  вуста  змащені  липовим  медом,
 І  складати  вірші  коли  на  дворі  співає  гроза,
чекати  коханого  що  ранку  на  кінчику    неба,
і  мрієш  хоч  раз  подивитись  як  опадає  сакура.

Ти    любиш  сприймати  музику  серця  частинами,
відроджуватись  в  ній    і  знову    в  ній  помирати,
ти  любиш  узимку    об’їдатись  варенням  з  малини,
і  коли  самотньо  читати  під  настільну  лампу  Ремарка.


І  ти  любиш  плакати    щоб  ніхто  ніколи  не  бачив,
схлипувати  коли  серцем  чуєш    його  голосу  звуки,
згадуєш  завжди  тих  хто  для  тебе  щось  значив,
 гріючи    до  гарячого  трав’яного  чаю  свої  руки,

Ти  любиш  тАкож  Його,  бережно  й  тендітно,
на  ниточці  тримаючи  всі  свої  сни    й  почуття,
ти  захлинаєшся  ним  …і  твою  усмішку  ледь  помітно,
коли  там  у  снах    він  на  вушко  шепоче…  моя….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336364
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Наталя Данилюк

Вже майже і не згадую…

Вже  майже  і  не  згадую  тебе,
Вже  майже  забуваю(ох,наївна!)
Закуталась  у  небо  голубе
П'янка  весна,  заквітчана  царівна.

Порозсипала  перлами  росу
У  травах  буйних,  квітниках  духмяних.
А  я  ще  й  досі  в  пам'яті  несу
Твоїх  очей  бездонні  океани.

І  забігаю,  наче  крадькома,
В  далекі  дні,  наповнені  цвітінням.
Сама  себе  обманюю,  сама
Втікаю  від  правдивого  прозріння,

І  не  збагну  в  цих  істинах  простих,
Що  розум  мій  засліплений  коханням.
Так  заздрю  тим,  хто  спалює  мости
І  долю  відпускає  без  вагання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Рідний

Боротьба

Суха  чорнильниці    душа,    
Пера  –  обм’якле    серце.
     
Купив  би    риму  –  ні  гроша,
Та    і  не  знаю,    де  це.

Строфа    сумує  за  рядком,
Рядок  словами  марить.  

Пробрались  лінощі  тайком,
Взяли  снагу  на  нари.  

Німа    тематика      пісень,
Мотиви  –  по  комонях.

Чатує    сумнів    мій    удень,
Вночі    -  стоїть    безсоння  .

Глаголю  вперто:  згинь,  маро,
 Я  ціль      приймаю    вищу  !

І  знов  беру  до  рук    перо,
І  біль  паперу  нищу.  

09/05/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336179
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Любов Іванова

Весна в душе и за окошком

В-чера  еще  метель  пускалась  в  пляс,
Е-ё  унять  природе  не  под  силу,
С-егодня  ива,  над  водой  склонясь,
Н-а  гладь  речную  ложит  веток  гриву..
А-преле-маем  воздух  опьянен..

В  сердцах  проснулись  чувственные  струны..

Д-урман  любви  с  особой  страстью    пьем..
У-пившись  всласть  бездонным  небом  лунным..
Ш-умит  в  дубравах  первая  листва,
Е-ё  тихонько  на  ветру    качает..

И  ковролином  стелется  трава..

З-атихли    в  мыслях  зимние  печали....
А  во  дворе  опять  цветет  сирень..

О-кутан  сад  в  загадочную  дымку..
К-уда  ушла  не  давнишняя  лень
О-пять  желанья  с  чувствами  в  обнимку..
Ш-алит  в  лесу  проказник  соловей..
К-то-либо  смог  бы  столько  петь  влюбленным?
О-н  бесподобной    песнею  своей..
М-елодий  страсть  подарит  ночкам  темным..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11205036442

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334813
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Любов Іванова

НЕЧАЯННАЯ ВСТРЕЧА. АКРО

Н-ам  предрекалось  свидеться  опять,
Е-два  на  сердце  станут  меньше  раны,
Ч-ерт  побери!!  Как  сложно  устоять...
А  ведь  с  тобой  друг  другу  мы  желанны..
Я-блоко  сада  райского  мы  вновь,
Н-е  сомневаясь  поглощаем  жадно..,
Н-у  разве  это..  разве  не  любовь?
А  что  же  нас  сжигает  беспощадно?
Я-зык  любви  опять  доступен  нам..

В-лечет  друг  к  другу    с  небывалой  силой?
С-текают  дни  и  годы  по  волнам,
Т-уда,  где  море  счастье  утопило...
Р-азделит  снова  время..  разведет..
Е-го  украсть  пытались  у  разлуки...
Ч-то  там  за  гранью..нас  с  тобою  ждет??..
А  ведь  любовь  нам  не  отпустит  руки...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11205119051

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336888
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Окрилена

Травневе

Важніють  роси  
сонячним  теплом,
кульбаба    тане
в  травах  карамельних.
У  м̕'ятну  свіжість  
мріється  крилом  
накритись...
Вашим  голосом  
пастельним  -
збудити  грОзи,  
стукіт  колісниць
розкроїть  тишу-шовк  
на  покривала…
Струсити  пил  
небесних  медуниць,  
щоб  мить  бажана  
вічністю  тривала…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334323
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Віталій Назарук

Мій рай

Озерний  край,  поля  і  ліс,
Всі  мною  сходжені  стежки,
Я  в  цім  краю  квітковім  ріс,
По  ньому  бігав  навпрошки.

Тут  пас  корів,  косив  траву,
Ходив  за  плугом,  тут  любив,
Рибалив  зранку  на  ставу,
Навчався  тут  і  просто  жив.

Повітря  тут,  як  хліб,  своє
І  небо  синню  віддає,
Тут  пізно  захід  настає,
Тут  все  життя  пройшло  моє.

Хіба  ще  в  світі  є  земля,
Де  є  волошкові  поля,
Де  видно  маки  ген  здаля,
Де  пісня  душу  окриля.

Молюся  Господу  весь  час,
За  те,  що  я  живу  в  раю,
Щоб  Він  цей  рай  для  внуків  спас,
Його  прошу,  Його  молю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336637
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Віталій Назарук

Життєві роздуми

Не  згаснуть  зорі  навіть  після  нас,
Сонце  на  захід    йтиме  до  колиски
І  буде  сходити  у  визначений  час,
І  громовиця  сипатиме  блиски.

 Бо  світ  є  вічний,  а  життя  -  це  мить..
І  поки  ми  живі,  то  є  надія,
Нас  гріє  сонце  і  зоря  горить
І  творить  розум  свої  теплі  мрії.

Змінити  –  зась!  Бо  зміни  -  це  біда!
Не  раз  переконались  в  цьому  люди,
Як  поміняємо  -  не  лишиться  й  сліда,
Життя  замре  і  пустка  буде  всюди.

У  всесвіті  багато  таємниць
І  розум  є  сильніший,  як  в  людини,
Життя  у  нас  із  тисячі  дрібниць
І  більшість  з  них  кладемо  в  домовину.

А  світ  живе,  як  світло  від  зірок,
Яке  дає  життя,  не  тільки  на  землі,
Тож  людям  варто  лиш  зробити  крок,
Щоб  у  земному  втриматись  сідлі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336352
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Ольга Кричинська

Суто теоретично

Бо  якщо  божеволіти  —  краще  на  самоті.

Розпізнавши  в  нових  надіях  старі  симптоми,
Зав'язати  себе  у  вузол  твоєї  втоми
І  чекати  меча,  давши  змогу  тобі  піти.

Бо  якщо  зупинятися  —  краще  вже  наприкінці,
У  кишенях  душі  зайвий  дріб'язок  дражнить  розрадою,
От  би  тільки  не  стати  для  тебе  страшною  менадою  -  
Невтолима  жага  по  собі  залишає  мерців.

...  але  я  не  наважусь,  не  зможу  і  вже  не  звикну.
Загублю  у  тобі  монету,  не  взявши  згоди,  
Повертатимусь  знову  й  знову,  неначе  злодій.

Бо  ж  якщо  вже  любити...  то  мабуть-таки  довіку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336240
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Леся Геник

Так рідко…

***
Ти  рідко  так  являєшся  мені,
Не  часто  так  торкаєшся  рамена...
Лоскочу  серцем  спомини  сумні.
Не  осягнувши  щастя  достеменно,
Бреду  самотньо  в  далеч  журавлів,
Де  небо  сонне  -  квітничок  надії,
Десь  на  краю,  припавши  до  землі,
Північним  сяйвом  півтуманно  мліє...
Туди,  де  тінь  од  лебедя  пера  -
То  тільки  мрія  вірності  без  смутку...
Ти  рідко  так  торкаєшся  чола,
І  геть  нечасто  зачіпаєш  думку...
(13.04.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335360
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Леся Геник

Спомин…

***
Ви    нині  спомин,  мій  болючий  спомин,
Моєї  юні  невблаганний  сон...
Так  пахкотить  душа,  неначе  комин,
І  стелиться  під  ноги  сірий  тон
Сумних  думок  -  невиплаканих  марев…
Листів  пожовклих  тіні  навесні.
Господь  свічу  у  серденьку  зоставив  -
І  Ви  свічею  тлієте  в  мені
Крізь  пасмо  літ,  повз  інших  круговерті…
Тремка  троянда,  на  вікні  -  півтон.
Не  смію  з  пам’яті,  одначе,  стерти,
Ні  Вас,  ані  отой  щемливий  сон...
(13.04.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335363
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Віталій Назарук

Шана Вам, ветерани

До  дня  Перемоги

Їх  небагато,  але  ще  живі,
Ті,  що  грудьми  країну  захистили,
А  більшість  їх  лежить  в  сирій  землі,
Про  них  лише  нагадують  могили.

Ось  тут  -  ще  нецілований  юнак,
В  першім  бою  поліг  від  куль  фашиста,
Він  свою  волю  всю  зібрав  в  кулак,
Щоб  зупинити  вражого  танкіста.

Хтось  без    ноги  з  гранатою  в  руках,
Лягав  під  танк  і  разом  з  ним  взривався,
Лилася  кров,  чорніла  у  пісках,
А  побратим  стояв  і  не  здавався.

Земний  уклін  Вам,  воїни  землі,
Ви  світ  в  боях  зуміли  захистити,
Хай  Вам  співають  довго  солов’ї,
До  сотні  літ,  Вам,  любі,  всім  дожити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335955
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Тетяна Луківська

Сумота…

Заколихана  вітром  вершина...
Затуманена  в  сизій  імлі.
Непогодою  плакала  днина,
Доторкнувшись  сльозами  землі.
Хлюпотіла  дощем  у  калюжах,
З  верболозом  сплакнула  навзрид.
То    пейзажем      весняним    затужить,
То  зітхнувши,      прощально      вітрить...
Ще    б  розсипати      срібла    востаннє
В  дощову  пелену,  хоч  на    мить!
І    заплакане  наше    кохання...
Відпустити,  нехай  не  болить!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012


del Consuelo

Рецепт знайомства

Зашарілась,  мрією  принишкла...
Притягнуло,  наче  ти  -  магніт!
Підкрадалась  інтернет-інтрижка
Вишеньками  в  кремовий  бісквіт...
Раптом  все,  що  видалось  значущим  -
Загорнулось  в  яблуневий  дим...

(При  бажанні  можна  в  темну  гущу  
Ще  й  додати  солоденьких  рим!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335885
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Наталя Данилюк

Обеліск

Той  обеліск,  загублений  у  полі,
Мов  вірний  сторож,  на  вітрах  стоїть,
Бо  не  надійдуть  татові  тополі,
Щоб  заломити  руки  верховіть...

І  не  прилине  мамина  калина,
Щоб  постелити  білі  рушники
Під  голову  скривавленого  сина,
Зронивши  в  душу  росяні  разки...

І  не  подасться  матінка  старенька,
В  далеку  путь  із  рідного  села...
Лише  обабіч  яблунька  біленька,
Немов  з  одчаю,  в  землю  увійшла.

І  натрусила  рясно  снігоцвіту
В  розмай  такої  пишної  весни
На  ту  плиту  з  холодного  граніту,
Де  вічним  сном  впокоєні  сини...

Той  обеліск,  загублений  у  полі-
О,  скільки  їх,  мов  скалок,  у  землі!..
Чиїсь  життя  обірвані  і  долі,
Чиїсь  навіки  змовклі  журавлі...

(26.04.2012)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335603
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 08.05.2012


tatapoli

Т А Ю

В  се  было  на  одном  дыхании,
С  ошли  снега,  растаял  лед,
Я  чуть  смутилась  в  ожидании,

В  есна  сняла  с  души  оплот.

Т  еперь  твоя,  и  нет  сомнения,                                                        
В  глазах  твоих  моя  любовь,                                    
О  на  -  Творца  прикосновение,                  
И  ей  мы  отдаемся  вновь.                                                                
Х  очу  с  тобой  на  небе  скрыться  я,

Г  орячих  чувств  нам  не  унять,
Л  уна  нам  будет  колесницею,                                                          
А  звезды  -  путь  наш  освещать.
З  атихнут  птицы  до  рассвета,
А  мы  к  мирам  дерзаем  путь,
Х  оть  раз  испытывал  кто  это,

Я  знаю,  вспять  не  повернут!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335452
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 08.05.2012


s o v a

кофейные зёрна, кофейная гуща

а  мне  так  нравится
вокзальный  шум  рядов,
простудный  кашель
этих  ровных  улиц
и  невозможно
объяснить  одно:
что  так  тревожит,
будоражит,  кружит

и  вдруг  под  утро
он  опять  приснится,
волшебный  город
в  белых  простынях,
мосты  под  ветром,
в  платьицах  из  ситца,
каналы  стойко
и  Варшавский  в  ряд

и  где-то  в  мае,
где-то  весь  в  заботах
прозрачным  эхом
тихо  позовет
моё  вчера,
моё  сегодня,  кто-то...
продрогшим  утром
в  паутине  лет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335503
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Ольга Струтинська

ФАНТАЗІЯ ЮНОСТІ .

Ми  з  тобою  в  вишневу  підем  заметіль.
Попід  шепіт  ялин  і  зажурений  клекіт  лелеки
Ми  підемо  туди,де  літа  зупиняють  свій  плин,
І    повернемось    в    юність    далеку  .

Ми  полинемо  спогадом  в  юність  свою,
В  сніжно-білу,яскраво-мальовану  казку,
Коли  небо  стелило  під  ноги    зорю  ,
А  весь    світ    дарував    тільки  ласку  .
 
Я  у  тому  саду    поцілую    тебе  .
Поцілую  й  розтану  в  обіймах  любові,
А  із    серця  на  білу  вишневу  фату
Сочитися  будуть  краплиночки  крові.

Закружляє  в  повітрі  стрімка  заметіль.
Замете  і  твій  слід  ,і  стежину    оту.
,І  хоч    серце      ятритиме    відчай  і  біль
На  коси  накине    самотності  білу  фату.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328879
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 06.05.2012


tatapoli

Ж І Н К А

Експромт

                                                           Ж  иття…
                                                           І    з    нею  -  рай,    без
                                                           Н  еї  –  кара,
                                                           К  оли  -  чужа,
                                                           А    гріх  -  забава!




                         Акро

Ж  иве    у    тобі    і    щоразу    хвилює,
І  гристим    шампанським    по    крові    вирує,
Н  езнана    й    собі,    так      зваблива,    і    ніжна,
К  расива    й    п'янка    як    та    ромова    вишня,
А    гріх    певно    в    тім,    що    раз    кожний    вже    –  інша!́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319119
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 06.05.2012


Віталій Назарук

Щоб не було поставлених свічок

Свічі  каштанів  і  квітки  бузку,
Горять  не  зверху,  а  горять  із  низу,
Довше  яскряться    в  тихім  холодку,
Коли  є    сонце,  то  не  треба  хмизу.

А  коли  простір  -  квіту  через  край,
Роса  на  листя  падає  травнева,
Сади  відквітнуть  -  скінчиться  розмай,  
Покриє  землю  ягода  вишнева.

Суниці  запахом  засіють  сонця  схил,
Травневий  вітер  спопелить  вуста
І  засміються  тисяча  вітрил,
І  пісню  заспівають  небеса.

Щоб  свічами    порозцвітав  бузок
І  ніжно  квітли  сонячні  каштани,
Щоб  не  було  поставлених  свічок
І  щоб  ніколи  не  ятрились    рани.  

І  пломеніють  свічки  зверху  вниз,
Це  не  бузок  цвіте  і  не  каштани,
Стікає  по  обличчі  море  сліз,
Це  плачуть  за  минулим  ветерани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334786
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Віталій Назарук

Радіймо життю, половинко моя

Як  хочу  щорік  доживати  до  дня,  
Коли  забуяє  весною  земля,
Як  вечір  зчарують  пісні  солов’я,
Лишитись  удвох,  половинко  моя…

Хай  зорі  щоденно    нам  світять  з  небес,
Щоб  кожен  листочок  весною  воскрес,
Хай  дощик  травневий  омиє  поля,
Весною  цвіти,  половинко  моя.

Зелена  перина  застелить  луги,
Вода  у  річкові  зайде  береги,
Весняно  всміхнеться  квітуча  земля,
Радіймо  життю,  половинко  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335424
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Віталій Назарук

Чому родюча, друже, в нас земля

Чому  родюча,  друже,  в  нас  земля?
А  через  те,  що  крівцею  полита…
Тут  кожен  клаптик  болем  промовля,
Кров  і  понині  ще  дощем  не  змита.

Сум  в  колосочку,  в  кожному  зерні
І  конюшина  більш  росте  червона,
Шануймо  і  вклонімося  землі,
Бо  в  нас  земля  ,  немов  свята  ікона.

Хто  кров  пролив  та  залишивсь  живий,
Хай  йде  собі  під  прапором  червоним,
Бо  кров  його  у  цій  землі  святій,
А  смак  землі  й  по  нині  ще  солоний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335002
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Віталій Назарук

Кохання ходить по лататті

Ось  тут…  Не  там…  А  саме  тут…
Кохання  ходить  по  лататті
І  тільки  тут  квітки  цвітуть,
Вони  ще  свіжі  -  не  зім’яті.

Я  руку  протягну  тобі
І  ми  босоніж  підем  лугом,
Зорі  світитимуть  вгорі,
А  голова,  мов  п’яна  –  кругом.

Моя  царице,  світе  мій,
Моя  красуне  пелюсткова,
Ти  поклонись  зорі  святій
І    по  житті  будь  веселкова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334699
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Ольга Кричинська

Тремтіння

Я  дам  тобі  слово  не  здатися,  
А  ти  мені  —  не  заважати.
Так  легко  позбутися  святості,
Уже  не  чекаючи  свята.

Хай  мужність  не  стане  помилкою,
Я    виборю  в  тебе  спасіння  -  
Ковтаючи  шпильку  за  шпилькою,
Вбиваючи  тихе  тремтіння

Окрилених  неміччю  й  владою,
П'янкіших  за  сотню  келихів...

дай  слово,  що  він  не  питатиме,
чи  оживуть  метелики...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335384
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012


s o v a

майский пятак

Детство  спряталось  в  пачке  "Артека",
в  мандаринах,  в  уроках,  в  беретах,
и  вприпрыжку  шмыгнуло  в  проспекты,
так  заносчиво,  так  незаметно...

в  автомате  с  простой  минералкой,
с    телефоном  на  вахте,  шпаргалкой...
дневником,  где  родителей  в  школу,
банкой  0.33  кока-колы

в  деревенской  озябшей  избушке,
в  модно  розовых  кедах,  игрушках...
все  крутило,  крутило  педали,
а  теперь  -  нереальные  дали  

и  не  так  чтобы  грустно,  не  очень!
и  гроза  в  мае  ночи  щекочет,
только  так,  что-то  вдруг  между  делом,
замечаешь:  виски  поседели...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335295
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Рідний

Черешенька

О  стільки  в  неї  ласки  й  світла!
Немов  нема    на  світі  зла.
Зимовим    спогадом  розквітла
В  саду  черешенька  мала.
Як  те  дівча  у  чотирнадцять,  
Фату    замріяно    вдягла,
З  горіхом    в  помислах  на  шпацір
У  бір  модриновий  пішла.
Я  не  здивуюсь,  як  неждано
В    садочку  не  найду  її...  
У  клена  мрія  є  так  само  
Забрати    яблуньку    з  гаїв.

30/04/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334175
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 05.05.2012


Наталя Данилюк

Про що сумує сивий піаніст…

Про  що  сумує  сивий  піаніст
І  доторкає  клавіш  так  щемливо?
Якби  літа  відкликати  на  біс
І  вилити  у  щедру  нотну  зливу...

І  повернути  з  попелу  весну,
Де  на  одній  із  людних  вулиць  міста
Мрійливий  погляд  в  душу  зазирнув,
Розцвів  блаженно,  мов  лілея  чиста.

Де  обривались  лагідні  слова
Таким  солодким  трепетним  мовчанням,
Звучала  в  парку  музика  жива
І  мідні  зорі  канули  в  світання...

І  так  хотілось  в  пахощах  хмільних
Творити,  жити,  мріяти,кохати!..
Допоки  крик  холодної  війни
Не  розірвався  вибухом  гранати...

Враз  заніміла  радості  струна,
Вчаділі  вишні  мертво  захололи...
Ще  й  дотепер  відлунює  війна
Таким  пекучим  невигойним  болем...

О,  скільки  доль  злетіло  під  укіс
Під  градом  куль  прострелено  надії...
Про  що  сумує  сивий  піаніст?
Тремтить  сльоза  непрохана  на  вії...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


MADLEN

твої запястя пахнуть грозою…

я  йду  спостерігати  як  падає  дощ,
краплями  брунатного  меду  із  неба,
поглядом  торкатись  милих  його  очей,
ловити  поштовхи  вітру…
більше  й  нетреба…
вслухатись  як  перешіптуються  листочки  зі  мною,
твоїм  голосом,  що  лунає,  наче  з  нікуди…
смакувати...
сприймати    його  по  секунді…
ловити  вдих  і  видих  грудей  амплітуди...
відчувати  його  наче  в  остатнє  в  житті..
вишневим  цвітом  
білим  бузком...
стікаючою  росою…
свіжістю...
ранковість…що  назбирується  в  долонях  
в  мені
відчувати  як  травень  …
як  твої  вії  …
зап’ястя  пахнуть  грозою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335042
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012


АнГеЛіНа

Квітнева гарячка

У  квітня  гарячка!  У  квітня  розпахлого  жар!..
Висока  давно  не  збивається  температура...
І  вишні,  злякавшись,  бліді  виглядають  з-за  муру,
Під  вітром    гойдаються,  схожі  на  дивних  примар...

Черемха  -  красуня  у  сукні  весільній  своїй  -
Сполохано  горнеться  до  нареченого-дуба...
Таж  гарно  було  так!  І  тепло,  і  мило,  і  любо...
Та  раптом  хвороба  полишила  квітня  надій!..

Й  бузок  не  заснув  -  під  очима  від  синього  тінь...
І  навіть  червоні  наплакала  очі  калина!..
Мабуть,  так  вже  треба...  Хоч  як  цьому  світу  не  дивно...
Зупиниться  травень  між  тихих  квітневих  цвітінь...
                                                 30  квітня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334200
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 05.05.2012


Інна Серьогіна

Грустная сказка любви (мелодія 32 Віктор Ох)

Поверив  в  сказку,  я  тебе  
                             себя  доверила,
Не  прекословила  судьбе
                             И  свято  верила,
Что    ночью  звезды  для  любви
                             луна  рассыпала,
Что  нам  счастливая  весною  
                             карта  выпала

Весна  решила,
Что  нам  с  тобою  по  пути,
Сама  спешила
Среди  толпы  тебя  найти.
Со  счастьем  сон  наперевес  -
Любовь  парила  до  небес,
Весна  чудес  !

Не  долгим    выдался  костер
                   да  горьким  горюшко,
Холодный  ветер  слезы  стер,
                   развеял  в  полюшке.
Жар-птицей  мне  не  упорхнуть
                   из  клетки  тягостной.
Печали  камень  давит  грудь
                     любви  нерадостной                                              
                                   
Весна  решила,
Что  нам  с  тобою  по  пути,
Сама  спешила
Среди  толпы  тебя  найти.
Да  только  август  дождь  пролил,
Седой  туман  следы  укрыл.
Ты  все  забыл!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332929
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 05.05.2012


tetyana-radko

Солодке небо.

СОЛОДКЕ  НЕБО.

РОЗКИДАНА  ПО  НЕБУ
ПУХКА  ВАНІЛЬНА  ВАТА,

В  МЕНІ  П*ЯНКА  ПОТРЕБА
ТЕБЕ  ПОЦІЛУВАТИ.

ПІД  ЦИМ  СОЛОДКИМ  НЕБОМ
УДВОХ  ЛЕЖИМ  ОБНЯВШИСЬ,

ДЛЯ  ЩАСТЯ  ЛЮДЯМ  ТРЕБА
ТАК  НЕБАГАТО  ЗАВШЕ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331522
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 05.05.2012


Наталя Данилюк

Скрипка. Музика…

Скрипка.Музика.Подих  вітру.
Заколисаний  нотний  стан
Шелестить  у  обіймах  пюпітра*.
Цвіту  ніжного-океан.

Скрипка.Музика.Теплий  вечір,
Догорає  дзвінкий  кришталь.
На  оголені  білі  плечі
Водоспадом  сповзає  шаль.

Заціловані  плачуть  струни
Від  чуттєвих  торкань  смичка
І  виводить  зірками  руни
В  небі  долі  чиєїсь  рука.

Перегорнута  знов  сторінка
І  допита  до  дна  печаль,
Де  близька  недосяжна  жінка
І  закоханий  в  неї  скрипаль.

Де  прикрила  тоненькі  віти
Білоцвіту  густа  пелена...
Стихла  музика.Пахнуть  квіти.
Над  Парижем-п'янка  весна.


*Пюпітр-підставка  для  нот.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Наталя Данилюк

Яка відрада-дихає бузок…

Яка  відрада-дихає  бузок...
Яка  окраса  в  повені  бузковій!..
Солодку  мить  наблизити  б  на  крок-
І  потонути  в  ніжності  шовковій

Твоїх  обіймів  трепетних,палких,
Твоїх  очей,  мов  кавові  зернята!
Крізь  теплу  хвилю  променів  м'яких
Весна  війнула  музикою  свята.

І  постелила  щедро,  мов  руно,
Із  буйнотрав'я  ліжники  ворсаті,
Вдягнула  вишні  в  біле  кімоно,
На  клумби  барви  вилила  строкаті.

Мов  літачки,  в  небесній  далині
Шовкову  гладь  пронизують  лелеки.
Лише  б  радіти  разом  тій  весні!..
Лише  б  любити...Але  ти-далекий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 05.05.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

МОЖЕ ВИДУМАЛА Я ТЕБЕ ВЕСНОЮ

Теплий  травень  не  дає  спокою.
Вимріяла  долю  навесні...
Соловей  рулади  над  рікою
Виливає  в  співи  голосні.

Ніжний  вітер  грається  в  волоссі,  
Білим  цвітом  юність  нагадав.  
Хто  сказав,  що  в  мене  в  серці  осінь?  
То  не  осінь,  травень  заблукав.

Приспані  збудилися  надії.  
Пахне  так  любистком,  чебрецем.  
Рвуться  у  житті  рожеві  мрії  
Поміж  цвіту  свіжим  вітерцем.

В  теплім  травні  видумала  долю.
Снився  опівночі  хтось  мені,
А  тепер  лиш  піснею  дзвінкою
Соловейко  крає  вдалині


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333814
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Анна Вейн

НАХЛИНУЛО

Хмільні  пісні  озвучує  струна  –
В  моєму  серці  -  музика  весняна.
Поглянеш  -  то  гучнішає  вона
І  дихає  -  незрима  і  духмяна.

Уранці  –  рано  жду  свою  весну
і  гріюся  у  гніздах  журавлиних!
Нахлинуло  –  сьогодні  не  засну,
бо  мрію  про  обох,  але  єдиних...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333839
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012


MADLEN

я втратила

Я  втратила  щось..
десь  між  зефірними  снами  і  ранком  без  кави
звикла    до  тебе,так  і  не  навчившись  відпускати  і  прощати
Я  вже  не  можу..це  як  не  прокинутись  одного  ранку
І  зупинитись  десь  на  межі  між  серця  і  шкірою
Наче  мене  і  не  має…і  ніколи  не  було.
Переплелась,  прив’язалась  пальцями  ,волоссям  ,
до  крові
 істерики  
до  анемії…  пустоти…в  мені…
І  до  роздертих  на  склади    слова  на  ліктях
що  топляться  в  мені…
не-ви-сказаними  думками  
скусані  пальці  знову  лізуть  в  горло  нагло
І  нафталіном  насичується  кров,і  зіниці.
невже  я  знову  зникну  …
зникнеш  ти…
пульсують  дні  години  хвилини  не_виносимо  без  тебе  
і  легені  наповнюються  днями  твоєї  відсутності
Бентежить  мене  я  втрачаю
А  що…
тебе  в  собі…
так  і  не  навчившись    кохати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333321
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Віталій Назарук

Укрийте з головою мене, мамо

Укрийте  з  головою  мене,  мамо,
Чи  заспівайте  пісню  колискову
І  притуліться  до  очей  губами,
Бо  я  так  хочу  Вас  почути    знову.

Життя  біжить,  неначе  бистрі  коні,
Я  своїм  онукам  пісеньки  співаю,
Давно  вже  попіл  запорошив  скроні,
А  я  дитинство  й  нині  пам’ятаю.

Зчорнілі  руки  ті,  що  пахли  хлібом
І  теплий  погляд,  де  сховалась  ласка,
І  чорний  день,  що  серце  обдав  снігом,
Коли    життєва  закінчилась  казка.

Тепла  я  Вашого  сховав  у  свою  душу,
Ви  ж  людяність  дали  у  подарунок,
Її,  як  пам'ять,  берегти  я  мушу,
Як  той  дитині  ніжний  поцілунок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332837
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Віталій Назарук

Квітнуть вишні у садку весною

Квітнуть  вишні  у  садку  весною,
Знов  розкішну  одягли  фату
І  літають  бджоли  за  пергою,
І  гудуть  в  заквітчанім  саду.

Пелюстки,  немов  малі  сніжинки,
Засипають  роси  у  траві
І  летять  всміхаючись  хмаринки,  
Шлють  свої  вітання  до  землі.

Налітає  вітер…  Хуртовина…
Гонить  пелюсточки  догори,
Час  –  художник  вишеньку  зелену
У  червоні  вдягне  кольори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333758
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Solomia

…упаду в твої руки…

Не  дивуйся  коли    упаду    в  твої    руки  зорею,
бо  позаду  важкий,невагомий  пройшлося  вже  шлях,
Хай  би  все  із  нуля  -  і  я  б  просто  зосталась  твоєю,
хай  би  знову  змогла  вчитись  наче  колись-по  складах.

Знаю,зараз  тобі  я  як,жменя  пекуча,порею,
Чи  терпка  данинА  що  лиш  серцем  п*янить-без  вина,
Знаком  долі  колись  ще  впаду  в  твої  руки  зорею-
і  зостанусь  навік  відзеркаллям  у  рідних  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333494
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 29.04.2012


del Consuelo

Володарю очей, кольору небесного раю…

Я  про  тебе  нічого  не  знаю...
Може  й  знаю,  але  не  про  те,
Чому  колір  небесного  раю
У  очах  твоїх  тінню  живе...?


І  сплітає  рожевим  шнурочком
У  спокусу  медові  вуста,
Збудувавши  уяві  місточок
Через  дійсність,  ймовірність  й  міста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333642
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Тамара Шкіндер

Вечірній етюд.

Зблідли  фарби,  видовжились  тіні.
За  мольбертом  вечір  сивочолий
Аквареллю  пише.  На  долині
Димом  стелиться  туман  додолу.
А  в  саду  духмянить  матіола…

Чарівниця  ніч  сором"язливо,
Мов  незаймане  дівча  шепоче
Cлово  ніжне  місяцю,  грайливо
Зіроньками  заглядає  в  очі
І  дарує  дивні  сни,  пророчі.

Мов  химери  в  таїні  ялини,
Тишу  в  зелен  оксамит  ховають.
Мліють  трави    запахом  полину…
Стих  вітрець…  Вже  нічка  наступає...

Колискову  пісню  заспіваю:
Лю-лі,  Лю-лі,  Спи,  моя  дитино…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332357
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Рідний

Поміж хмари опустило…

Поміж  хмари  опустило
Літо  сонячний  фелон.
Лип  божественне  кадило,    
Нив  євангельський  амвон.

Хор  пташиний  літургію
Править  щебетом  святим.
Заворожено  німію
Я  в  задумі  перед  ним.

У    холодні  люті  зими
Відійшли  гріхи  мої,  
Сповідальні  диво  -  рими  
Вишумовують      гаї...

Купол  неба,  храм  природи,
Воском  скапує  зоря.
Молодик  –  диякон  водить
Млу    довкола  олтаря.



24.04.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332601
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Люба Василик

Намалюй…

Зупинись  на  хвильку  і  поглянь  у  вічі  -  
Там  відбились  мрії  багатьох  епох.
Чудеса  бувають  не  раз,  і  не  двічі.
Намалюй  у  хмарах  сонце  для  нас  двох.

Намалюй  усмішку  на  моїм  обличчі.
Подаруй  хоч  клаптик  безхмарних  небес.
Пригорни  до  себе  не  раз,  і  не  тричі.
Хай  собі  хтось  каже,  що  нема  чудес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326771
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Наталя Данилюк

Мов журавлі…

(до  трагічних  роковин  аварії  на  ЧАЕС)

Мов  журавлі,  що  згасли  в  піднебессі,
Блукають  душі  тих,  що  на  землі
Не  дочекались  буйноцвітних  весен
І  полягли  в  урановій  імлі...

Мов  журавлів  очікує  природа
Своїх  людей  з  незвіданих  країв,
Мов  не  торкнулась  атомна  негода
Отих  п'янких  покинутих  садів.

О,  як  вони  духмяняться  врочисто-
Лише  б  радіти  щедрим  тим  дарам!..
Квітуча  гілка  сяє  променисто
І  прихиляє  сонце  пелюсткам.

Колише  вітер  гойдалку  скрипучу,
Що  вже  від  часу  мохом  поросла
І  так  оту  колиску  туга  мучить,
Що  у  дворі  затихла  дітвора...

І  з-поміж  гілля  зиркають  хатини,
Крізь  биті  шибки  дихаючи  в  світ,
Чи  хтось  з  рідні  додому  не  прилине,
Чи  не  торнеться  до  німих  воріт.

П'янкі  сади  аж  гнуться  від  розмаю,
Аж  доторкають  спраглої  землі...
Вони,  мов  гнізда,  віддано  чекають,
Із  того  світу  рідних  журавлів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333305
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Наталя Данилюк

Квітневі заметілі

На  сад  квітневий  випали  сніги-
Такі  духмяні  щедрі  заметілі!..
І  попливли  шовкові  береги,
Помчали  в  далеч  плеса  сніжно-білі.

На  сад  квітневий  Божа  благодать-
Така  весна  розсипалась  довкола!..
Мов  срібні  струни,  промені  бринять,
Теплом  цілують  землю  з  виднокола.

Кружляють  бджоли  роєм  гомінким-
Вже  скоро  медом  обважніють  соти.
Турбот  весняних  сповнені  пташки
Злітають  рвучко  на  стрімкі  висоти.

І  доторкають  крильми  до  склепінь
Хмільного  неба  в  повені  бузковій.
Мов  тихий  човник  плесами  цвітінь
Пливу,  по  вінця  сповнена  любові...

Квітучим  снігом  вибілився  день,
Лимонним  соком  сонячним  налитий.
В  саду  квітневім  під  фату  вишень
Сама  весна  присіла  відпочити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333767
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Наталя Данилюк

Задощило

Задощило,  застрУнило  срібно-
Розлетілись  акорди  гучні
І  посипалось  стразами  дрібно
В  закосичені  трави  хмільні.

Підхопило  з  дерев,  закружляло
Абрикосовим  цвітом  легким
І  рожевим,  мов  сон,  покривалом
Постелило  дрібні  пелюстки.

Напоїло,  мов  глечики,  квіти-
Обважніли  тюльпани  п'янкі
І  помчало  собі  шелестіти,
Сколихнувши  калюжі  дзвінкі.

А  по  тому,  мов  струни  гітари,
Обірвалось  і  стихло-чудне!..
Крізь  розшиті  батистові  хмари
Протинає  вже  небо  ясне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332811
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Solomia

Загартовуй мене…

Загартовуй  мене  гіркотою,що  ллється  з  словами,
і  подалі  очей  рідний  блиск  до  землі  відведи.
Я  на  осліп  тепер,буду  пити  байдужість  ковтками.
Певно  доля  така-звела  шлях,щоб  колись  розвести...

Я  зуміла  піти,та  в  думках  сотні  раз  поверталась...
І  даремно  в  нічних  переходах  шукала  живе.
І  за  вітром  німим  тихим  ранком,містами  подалась-
та  ні  в  якім  із  них  не  відчула  поблизу  тебе.

Загартовуй  мене,я  стою  ще  на  протязі  гола,
Моє  завтра  в  твоїй,наче  в  клітці,  "розкритій"  руці.
Я  стомилась  іти,при  свободі  невільна  і  квола-
дай  лиш  краплю  тепла  бо  зневірилась  вже  у  собі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332822
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 26.04.2012


s o v a

танцующие

вчера,
в  серебристых  
потоках  зонта,
под  симфонию  ливней,
звезды  спрятались  
в  дымке

пьянящий  
аромат  цветения
танцующие  хороводы
ласточек
и  хлопанье  дверей
у  соседей

вчера  
все  
казалось
каталось
грустилось

просто
было
вчера

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332482
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


LaurA

просто так…

Дождь...  -  это  мокрый  подарок  капризной  стихии.
В  такую  погоду  писать  бы  стихи...  и
видеть  слова,  что  слагаются  в  строки,
Как  капли  дождя  в  водяные  потоки...      

Лиггет  Дукатыч    http://www.stihi.ru/avtor/dukat&book=2


 Re:
Губами      испить    бы  живительной    влаги
И  взором      связать    бы    бантик  из    радуг
И    чувствовать  кожей  ласкающий    лучик,
что  солнце  дарило  как  свой    поцелуйчик...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332477
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Тетяна Луківська

Суму сірого вповні…

Ти  називав  мене  незвичайною,  а  я  ж  звичайнісінька.  Називав  мене  злагідною,  а  я    була  невпевненою.  Чомусь    оригіналкою,  а  я  була  самотою.  А  ще  називав    дивною,    я  ж  була    безмежно  закоханою.  Закоханою  і  ...    зрадженою.  Та  все  ж  я  тобі  вдячна  за  себе  таку  :  незвичайну    в  житті  ,  впевнену  у  думці,  оригінальну  в  самотності,  дивиною  в  коханні...    Лише    трішки  розгубилася,  бо  де  ж  я  тепер    справжня???  Ох!!!

Суму  сірого  вповні  наберу    я  з  дощу.
Розмалюю    розлуку,  а  за  зустріч  прощу.
Не  відчула  б  я  неба  
       в  чистих  краплях  роси,  
 Не    зуміла  б  без  тебе
       так  любити  й  зрости.
Не  побачила  б  в  зорях  
       сяйва  дивного  я.
І  дорога  до  моря  -
       це  теж  казка  твоя.
Поцілунок  наш  перший  
       ще  і  досі  тремтить...
Ти    ж  прощанням  завершив
         найчарівнішу  мить...
Посіріло  від  суму    
         моє    щастя  в  сльозах.
Наче  вдарило  струмом
       й  розп*яли  на  вітрах...
Та  у  пам*яті  зорі
           і  прибою  кришталь.
І  слідами  узори  
           плачуть  в  росах,  на  жаль.
Я  так  довго    розмову  ще  з  тобою  вела,
А  повірити  в  зраду  ну,  ніяк  не  могла.
Суму  сірого  вповні  наберу    я  з  дощу.
Розмалюю    розлуку...  і  за  зустріч  прощу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331382
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Весняна Осінь

Ви… рідний і далекий…

Ваші  очі...  Очі  кольору  грози...
Ви  бачили  сумніший  в  світі  погляд?
Не  бачу  у  ́смішок...  Й  серце  в  Вас  сльозить,
А  я  наївно  вірю,  що  Ви  поряд...


Ваші  губи...  В  них  нема  мені  життя...
Холодні,  спраглі  і  такі  далекі.
З  Вами  я  стаю,  немов  мале  дитя.
Простіть  мені,  бо  знаю  що  не  легко...


Ваші  ві  ́рші...  Дарма,  що  не  для  мене...
Вони  мені  дорожчі,  ніж  всі  весни.
Торкнусь  до  них,  хоч  знаю,  що  студенні,-
Між  ними  десь  життя  моє  воскресне...


Ваші  руки...  Ви...  рідний  і  далекий...
З  холодним  серцем,  із  трепетом  в  душі.
Як  з  Вами  в  світі    боляче  і  легко...
Розквітну  в  мріях,  а  в  спогадах-  дощі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331365
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Осіріс

Межсезонье любви

Сезон  окончен…  Пляж  пустой
Спит,  убаюканный  волной.
Лишь  только  чаек  дерзкий  крик,
Да  по  песку  бредёт  старик.
А  взор,  под  ноги  устремлён...
Как  будто  что-то  ищет  он.
-  Что  потерял  у  сих  брегов?-
Спросил  его.-  Свою  любовь!
Блаженства  миг  и  страсти  стон…!
Ту,  кем  навеки  был  пленён!
С  тех  пор  прошло  немало  лет,
Но  всё  ищу  её  я  след.
Ищу  свой  рай…:  -  Он  зарыдал.
И  удалился….  Я  молчал.
Смотрел  на  гребни  над  водой,
Всё  размышлял  о  встрече  той.
Вдруг  налетел  прозренья  шквал:
Себя  я  в  старце  увидал!
И  вспомнил  ту,  кого  забыл,
Чьё  сердце  в  дребезги  разбил…
Болит  душа!  Возврата  нет  -
Волна  времён  слизала  след...

А  солнце  пело  сев  за  край:
-  Она  -  потерянный  твой  Рай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331319
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Осіріс

Як тобі сказати, що…?

Ти  не  помітиш  в  дзеркалах  сторонню  тінь.
Рожевим  зайчиком,  на  зустріч…  По  кімнаті…  
Грайливе  сонечко  в  махровому  халаті,
Чарівна  фея  із  дитячих  сновидінь.
Відчиниш  двері,  поцілуєш…  В  серці  щем
Застугонить.  Заб’є  ковадлом  в  скронях!!!
І  зрада  заблищить  в  твоїх  долонях,
Стікаючи  з  лиця  мого  дощем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331233
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Леся Геник

Таємниче…

А  він  так  кохав  таємницю  -
Лиш  очі,  лиш  усміх-уста...
Незнану  небесну  зірницю,
Що  сіяла  юнню  літа.

Не  знав  ані  слів,  ані  росту
Шаленим  посланцям  весни.
Та  рвучись  писаннями  посту,
Скоромив  бажаннями  сни...

І  зранку,  стрічаючи  сонце,
Голубив  окрилення  мрій.
Торкались  римовані  гронця
До  серця,  до  жа́даних  вій...

Чекання,  тасьма  кольорова,
На  зустріч  невіданих  птиць...
Його  таїна́  весноброва,
Коханіша  всіх  таємниць...
(21.04.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331978
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 22.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012


Віталій Назарук

Народе мій, ти ж розумом титан

О,  як  я  не  люблю  черствих  людей,
А  ще  таких,  які  плюють  у  душу,
Що  просто  проживають  без  ідей,
У  цьому  списку  певно  я  щось  зрушу.

Я  прикладу  уміння  й  купу  сил,
Щоб  люди  подружились,  обнялися,
Щоб  не  було  не  прибраних  могил,
Щоб  мудрі  у  державі  віднайшлися.

Щоб  керівник  за  крісло  не  тремтів,
Щоб  його  діти  їли  хліб,  як  люди,
В  своїх  думках  я  трохи  захмелів…
Бо  знаю,  що  в  нас  є  Іуди.

Зникає  мова,  кажуть:  не  біда,
Земля  не  родить  -  віддамо  в  оренду,
Хочуть  забрати  букви  і  слова  
І  наректи  паї  землі  –  фазенда.

Народе  мій,  ти  ж  розумом  титан,
Робочі  руки  і  знання  від  Бога,
В  нас  має  бути  гетьман  -  капітан,
Щоб  вивів  нас  на  правильну  дорогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332340
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Віталій Назарук

Сльози

Сльози  ллють  через  втрату,
Часто  плачуть  від  болю,
Коли  жити  не  змога,
Проклинаючи  долю.

Від  біди  і  принижень,
І  від  відчаю  теж,
Коли  близькі  відходять
І  назад  не  вернеш.

Коли  щастя  постійно
По  житті  обминає,
Коли  та,  яку    любиш,
Твого  друга  кохає.

Важкі  сльози    бувають,
Коли  орють,  чи  сіють
І  бувають  щасливі,
Коли  люди  радіють.

Сльози  завжди  солоні,
З  гіркотою  бувають
І  щасливі,  солодкі,
Коли  ніжно  кохають.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331824
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Solomia

Я так давно чекала цих очей…

Я  так  давно  чекала  цих  очей,
глибоких  і  безкраїх  наче  море,
я  в  них  пішла  на  дно  як  корабель,
хоч  була  певна,сильна  не  потоне...

я  так  давно  хотіла  цього  стуку,  
що  в  такт  з  твоїм  без  зайвого"чому",
прошу  не  відпускай  холодну  руку,
мені  ще  б  трішки...а  тоді  піду...

Я  так  давно  у  мріях  із  весною
намалювала  бАжаний  мотив...
І  як  давно  хотіла  стати  тою,
якою  тільки  ти  мене  зробив...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332127
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

БУТИ ПРАВЕДНИМ…

*      *      *

Бути  праведним,  –  чи  житимеш  щасливо?
Істину  довідатись  хотів.
Жити  правильно  навчитись  неможливо.
А  когось  навчити  –  й  поготів.

Все  ж  кажу,    потрібно  віру  мати.
Праведність  –  і  є  свята  мета
на  яку  благословила  мати.

Вчусь  і  буду  вчити  саме  так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331644
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ВІЧНІ ПОШУКИ ЩАСТЯ…

*      *      *

Вічні  пошуки  щастя.
Час  невпинно  мина.
Розчиняються  в  часі
імена,  імена...

Коні  гублять  підкови.
І  вітрить,  і  гримить.
Все  по  колу,  по  колу...
А  до  вічності  –  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331852
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ДО ВСЬОГО ТРЕБА ДОТИКУ ДУШІ…

*      *      *

До  всього  треба  дотику  душі  –
корінням  –  в  землю,  крилами  –  у  небо.
Де  вічний  пошук,  там  нема  межі.
Там  вічний  рух  –  життя  потреба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331853
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012


АнГеЛіНа

Дякую, рідна!

Я  вдячна,  мамо,  за  великий  світ,
Що  вклала  вже  давно  в  мої  долоні!..
За  те,  що  Ти  уже  немало  літ
Навчаєш  жити  зовсім  юну  доню...

Я  дякую  за  той  душі  вогонь,
І  за  любов,  що  в  серці  запалила...
І  за  підтримку,  мудрість  сивих  скронь,
За  те,  що  вчиш,  де  чорне,  а  де  -  біле...

Спасибі,  рідна!  І  Тобі  нехай
Кує  зозуля  вічно  сизокрила!!!
Перед    Тобою  я  в  боргу,  це  знай,
Бо  Ти  для  мене  щастя  відмолила!..
                                         17  квітня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331589
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Halyna*

Скільки

Шкода,  життя  не  змотане,  як  плівка
І  стрілок  нам,  на  жаль,  не  перевести.  
І  скільки  було  відчаю!..  І  скільки
Пройшло  сумних  і  осеней,  і  весен.

Не  раз  були  на  зболенім  розпутті,
І  по  слідах  шукали  щось  незнане.
І  скільки  нам  хотілося  б  забути,
Але  для  цього  сил,  мабуть,  не  стане.

Якби  ж  її,  ту  плівку,  відмотати,
Чи  наперед  прискорити  хвилини,
То  скільки  кожен  виграв  би,  чи  втратив,
То  скільки  б  залишилося  незмінним?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331527
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Рідний

*-*-*

Став      люльку  річки  на  світанку  смокче,  
Туманом  сизим  пахкає  у  лози  .
День      тре    рожеве  видноколу  очко.
Вітрець  за  гонами  таїться  зозла.      
Квача  в  зелене    умокає  квітень,
Мете  з    лугів  журбу    осінню      трухлу,
Щоби        стеблом      небавом    тріпотіти,
Метеликом  злетіти    легкодухим  .
Землиці  лоно,  спрагле  насінини,
Чекає,  перелоги  розпростерши  .
Озимині  волошки  сняться  сині,
Плодами  марять  за  селом    черешні.
20.04.12.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331881
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Тамара Шкіндер

Можна бути ніби хорошим…

Можна  бути  ніби  хорошим
У  світлі  відносних  понять.
Щось  можна  купити  за  гроші,
А  щось  й  на  честь  промінять.

І  можна  прогнутися  плідно,
Замовивши  вдале  слівце.
Ніколи  ж  не  буде  огидним
Втратити  власне  лице.

Колишучи  одномоментно,
То  Бога,  а  то  -  Сатану,
Плодити  брехню  іскрометно.
Правду  ховати  в  труну.

Болото  мішати  з  глиною
В  ролі  невинної  жертви.
Якщо  не  став  ти  Людиною,
То  за  життя  був  мертвим  .

Всесильному  Богу  молюся  :
"Дай  силу  достойно  жити!"
Хоч  смерті  я  не  боюся.
Страшно  Себе  згубити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332050
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Любов Іванова

ЗАГЛЯНИ В МОИ ГЛАЗА. . АКРО

З-абыто  все?  Не  верю,  хоть  убей,.
А-прель  развеет  стылое  ненастье!
Г-ортанным  криком  изреку:  "  Не  смей!
Л-юбовь  убить  и  нам  разрушить  счастье.."
Я-на  распятье  чувства  ..не  отдам..
Н-икто  не  может  их  отнять  у  сердца..
И-  вопреки  невзгодам  и  ветрам

В-  наш  общий  мир  я  не  закрою  дверцу..

М-олюсь  и  верю  -  мне  поможет  Бог..
О-дин  лишь  он  всегда  со  мною  рядом..
И-  пусть  пройдешь  ты  множество  дорог.

Г-де  нет  меня,  там  рай  быть  может  адом..
Л-ишь  для  тебя  я  сберегу    любовь!
А-  ты  однажды  посмотри  мне  в  очи..
З-а  ними  даль  таинственных  миров..
А-  в  тех  мирах  -  живительный  источник..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11204194285

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331796
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Віталій Назарук

Запізніле освідчення

Посивіли  мої  скроні,
Як  зимою  сніг,
Ви  біжіть  життєві  коні,
Я  люблю  ваш  біг.

Бо  радію,  як  весною
У  душі  політ,
Я  летітиму  з  коханням
Ще  багато  літ.

До  небес,  моя  подруго,
Вознесу  тебе,
Хоч  життя  іде  по  кругу,
Доля  ж  не  мине.

Тепло  серця  відчуваю
Через  стільки  літ.
Знай,  що  я  тебе  кохаю  -
Хай  розтане  лід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332209
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Наталя Данилюк

Травневий сад

Травневий  сад,  світанками  омитий,
Крізь  мокрі  шибки  піниться  бузок.
О,  як  я  хочу  вікна  прочинити,
Впустити  сонця  теплого  ковток,

Що  після  сну  так  мило  позіхає,
Мов  кучеряве,  лагідне  дитя!..
А  сад  квітучий  повниться  розмаєм
І  в  кожній  квітці  дихає  життя.

І  кожна  гілка  росами  сріблиться,
Гойдає  цвіту  білого  фату,
В  шовкове  небо  дихає  криниця,
Барвисті  клумби  в  пахощах  пливуть.

А  понад  ними  тануть  медоноси,
Янтарним  блиском  світиться  смола
Стара  верба  в  шовкові  пишні  коси
Сліпучожовті  промені  вплела.

Гаряча  кава  стигне  в  порцеляні,
Парує  в  двір  нестримний  аромат
І  снігоцвітом  вишеньки  духмяні
Заполонили  мій  травневий  сад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Наталя Данилюк

Яке то щастя просто знати Вас… (диптих)

(Валі  Савелюк)

З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!


Яке  то  щастя-просто  знати  Вас
І  Ваших  дум  мереживо  тендітне,
В  яке  вплелись  окрилені  слова,
В  якому  світло  веселково  квітне.

Яке  то  щастя  випадком  зайти
У  глиб  зими-кульбабову  завію
І,  розгубивши  зерна  гіркоти,
Впустити  в  душу  світлу  ностальгію.

І  доторкнутись  справжньої  краси-
Таких  тендітних  граней  дивосвіту,
Де  перла  сліз  чистіші  від  роси,
Де  сила  слів  міцніша  від  граніту.

Де  почуттів  вирують  кольори
І  в  теплу  душу  світять  так  блаженно
Смарагди-люди,янголів  дари...
Де  тиха  осінь  розмовляє  з  кленом.

Там  відпускає  смутку  тятива,
Стара  хатуня  дихає  гостинно...
Яке  ж  то  щастя-просто  знати  Вас-
Глибин  космічних  зоряна  Людино...  



***

Давайте  я  насиплю  теплих  слів
У  Вашу  душу,  оповиту  квітнем,
Немов  дрібних  коштовних  камінців,
І  в  серці  Вашім  папороть  розквітне!

Давайте  я  нарву  того  бузку,
Що  в  небесах  розніжився,  мов  повінь!..
І  зронить  квітень  райдугу  дзвінку
У  Ваші  мрії,  ніжно-волошкові!..

І  так  Вам  легко  стане  у  думках,
Така  любов  затЕпліє  в  судинах!..
Розгорне  крила  небо,  наче  птах,
Над  Вами,  найпрекрасніша  Людино!

І,  зачерпнувши  жменями  весну,
Вам  піднесу,  всміхаючись:  тримайте!
Давайте  я  долоні  простягну
І  обійму  Вас  лагідно!..Давайте...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Наталя Данилюк

Я так люблю…

Я  так  люблю,  втікаючи  від  злив,
Сховатись  десь  під  явором  крислатим,
З-за  хмар  патлатих  сонечка  налив
Очима    волошковими    спивати.

Я  так  люблю  між  пахощів  хмільних
Ловити  слухом  ніжний  трепет  листу,
Вдивлятися,  як  порухом    весни
Гойдає  гілка  крапельку  сріблисту...

Мов  кіт  чудний,  завмерти  у  кущах,
Ловити  спрагло    наспіви  пташині...
Я  так  люблю  згубитись  у  думках,
Заплутатись,  як  сонце,  в  павутині.

А  потім,  очі    звівши    в    голубінь,
Радіти  тепло  майже  вщухлій  зливі!..
Я  так  люблю  крізь  повені  цвітінь
Впустити  в  серце  промені  щасливі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 22.04.2012


kriwoy

"Незавісімость"

Хто  тут  незалежний  ?  Устань!  
Де  ж,  козаче,  твоя  держава  ?  
Тут  панує  всіляка  срань  
Від  Мукачева  до  Полтави  
Зранку  –  гімни.  Та  віє  цвілістю  –  
Знов  ведуть  у  словесні  тенета  
І  вітає  мене  з  «независимостью»  
У  кіоску  чужинська  газета…  
Знов  з  динаміків  прославляється  
На  «шансонах»  псевдоромантика  -  
Вам  така  Україна  «нравіца»  ?  
Уркагани,  космоси,  ландики,  
Депутати  з  червоними  пиками,  
На  «Кайєнах»,  -  все  їм  не  йметься  
І  мажори  з  нападками  дикими  
Роблять  все,  що  їм  заманеться  
Мова  –  зась!  Закриваються  школи  
Бо  «права  нарушаюца»  -  лозунг  
Тільки  наших  не  знають  ніколи  -  
Гроші  знов  відбирають  розум  
Де  Тарас?  Немає  Тараса!  
Лише  згадують  раз  за  рокИ  
Лицеміри,  кати,  невігласи  -  
Для  піару  несучи  вінки…  
Українець  -  НІХТО  тут.  Статистом  
На  майданах  для  революції,  
І  не  дай  Боже  бути  расистом  -  
Є  така  стаття  в  Конституції  !  
Сало,  борщ,  гопак  та  вареники  –  
Оце  все,  що  від  нас  тут  зосталось  
Й  до  вареників  -  «еники-беники»  
Що  в  дитинстві  нам  рахувалось  
Хай  Європа  крокує  до  єдності  -  
Ті  ж  прибалти  з  поляками  вкупі  
Ми  ж,  із  салом  та  «незалежністю»  
У  великій,  глибокій  ДУПІ…  

23  -  26.08.2011  року  м.  Київ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282818
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 18.04.2012


Весняна Осінь

Запах акацій…

Розівчилась   я   слухати   тишу,
Вже   не   вміє   весна   зігрівати,
Кілька   спогадів   вітер   колише,
За   вікном,   поміж   цвіту   акацій.

Перестала   всі   мрії   чекати,
Зупинила   на   мить   все   минуле,
А   в   долонях-   цей   запах   акацій,
Який   вічність   з   Тобою   забула.

Загубила   між   хмарами   щастя,
Присягала   Тебе   не   зустріти   ,
Тільки   запах   невтомних   акацій
Нагадав   про   любов   не   зігріту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329796
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Діана Сушко

*** (найдорожче…)

Ось…  Від  мене  на  пам’ять    скромний  візьми  дарунок.
Він  не  має  ціни.  Я  його  в  молитвах  до  Небес
гаптувала  ночами  смАком  твоїх  цілунків
і  теплом,  у  якому  дотик  руки  воскрес.

Я  вплітала  у  нього  кавово-карий  погляд
і  джерельно-дзвінкий,  розмаїтий,  веселий  сміх.
Теплим  вітром  плекала  лЕгкий  прозорий  подих…
І  трусила  поверх  рум’янець  з  невинних  втіх.

Я  творила  його  із  ніжності,  самобутньо,
ненароком  вкрапляла  гілочки  полину.
А  сьогоднішній  ранок  для  мене  став  незабутнім.
І  віднині  спокійно  нам  уже  не  заснуть.

Ось…  Від  мене  на  пам'ять  скромний  тобі  дарунок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330761
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Діана Сушко

Я давно не тамую спрагу в твоїх обіймах

Я  давно    не  тамую  спрагу  в  твоїх  обіймах.
Розімлілими  нервами  блискавки  дна  шукають.
Ти  мені  ейфорію  вранці  колов  підшкірно.
Розраховував  так,  щоб  на  вечір  до  тла  зникала.

Я  давно  не  гаптую  простір  хисткими  снами.
Замовкає  асфальтне  олово  в  глибі  ночі.
Розчиняються  слідом  бляклі  віконні  рами
і  холодною  стрічкою  Небо  чумне  лоскочуть.

Я  в  обіймах    твоїх  давно  не  тамую  спрагу.
Отруїлась  на  волі  –  шаную  і  клітку  з  міді.
Так  прокинувся  пізно  ранок  під  статним  Раєм
і  зневоженим  хрипом  земного  просив  довголіття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329709
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Анатолійович

Ох, как это нелегко!

Мама  учит  дочку  Дашу,
(ту,  что  хочет  кушать  кашу,
игнорируя  мамашу)
верно  говорить  слова,
научив  её  сперва
слову  "Мама",  "Папа",  "Дед"
(Даше  дед  -  авторитет!),
"Витя",  "Оля",  "Баба",  "Алла",
ну  и  прочих  слов  немало...
Но  даётся  нелегко
Даше  слово  "молоко"!
Буква    "М"  в  начале  слова  -
это  ж  просто  бестолково!!!
"Молоко"  услышав,  Даша
отправляется  к  мамаше,
и  покажет  (кто  не  знает),
где  ж  то  молоко  бывает...
И,  хоть  это  нелегко,
скажет  :"Мама  -  кококо!"
И  такое  в  слове  этом  
вожделенье,  что  поэтам
нужно  все  стихи  бросать
и  про  "Кококо"  писать!
Мама  снова  учит  Дашу
в  перерывах  между  кашей,
учит  мягко,  но  упрямо:
"Слушай,  Даша!  Слово  мама
начинается  на  "М",
это  ведь  легко  совсем!
Не  могу  тебя  понять!
"Мама"  можешь  ведь  сказать!
"Мама"  с    "М",  и  "молоко"  -
почему  же  "кококо"?!
Даша  маму  обнимает,  
в  "кококо"  взгляд  устремляет...
Здесь  без  смеха  нелегко  -
вновь  лепечет  :"Кококо"!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328318
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Анатолійович

Я писала тобі листи. На сл. Л. Козирь.

Я  писала  тобі  листи  

Я    писала    тобі    листи,
Про    пусті    і    буденні    речі,
Бо    втікала    від    самоти,
А    дзвонити    –    вже    не    доречно.
Я  писала    тобі  листи
             (Оркестр)
Я    писала    тобі    листи
             (Оркестр)

Я    писала    тобі    листи
Про    минуле,    що    догорало,    
Про    зруйновані    вщент    мости
І    про    світ,    де    тебе    замало.
Я    писала    тобі    листи
                 (Оркестр)
Я    писала    тобі    листи
                 (Оркестр)

Я    писала    тобі    листи…    -
Це    дурне    і    безглузде    правило.
Задихалась    від    пустоти,
Але    жодного    не    відправила.
Я    писала    тобі    листи...      (ДВА
             (Оркестр)                                (РАЗИ)
Я    писала    тобі    листи...      
             (Оркестр)                                (

 Я  писала    тобі    листи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331139
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Леся Геник

І я за Вами теж сумую…

...І  я  за  Вами  теж  сумую...  Вечір
Голубить  лагідно  моє  вікно.
Думками  доторкаю  Ваші  плечі,
Уста  гарячі,  трепетне  чоло...

У  ритмі  вальсу  обіймаю  зорі  -
Не  спиться  знову...  Звісно  ж  не  до  снів!
Схиляю  серце  ніжне  у  покорі
Межи  омрій  -  оцих  журливих  днів

Без  Вас,  без  Вас...  Коралями  печалі  -
На  грудях  заколисані  вітри.
То  ближче  знов,  то  нездоланно  далі,
Не  дотягнутися,  не  перейти...
(8.04.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329792
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Леся Геник

Моє дитятко…

***
Моє  дитятко,  радосте,  надіє!
Ти  -  найясніша  зіронько  моя...
Поглянь,  як  за  віконечком  весніє,
Як  пишнобарвно  стелиться  земля...

В  долоньках  неба  -  сонячне  проміння,
Що  залоскоче  ніжки  павучка.
Вітрець-бешкетник  бавиться  із  тінню,
Берізонька  он  вибралась  гнучка,

Колише  мрії  на  високім  гіллі...
Чи  щастячко  виношує  тобі?
Які  ж  бо  бруньки,  пишні  та  дозрілі,
Які  ж  бо  очка  в  долі  голубі!

Та  хай  Господь  тебе  оберігає
На  кожнім  крочку,  у  чужих  світах.
Понад  тобою  щирістю  літає
Молитва  материнська  -  вірний  птах...
(22.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330941
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ПРОБАЧ

Хтось  перший  з  нас  колись  сказав  «Пробач».
Хтось  мовив  сумовито  «Пробачаю».
Удалечінь  легесенько  відчалив
кохання  човен.
А  чи  смійсь,  чи  плач…

Вітрила  мрій  торкалися  мети.
Кохання  загасало  й  гоготіло.
Ми  іскорки  кресали,  бо  хотіли
на  березі  розради  вдвох  зійти.

То  де  ж  ми  помилилися  й  коли?
Щомиті  не  лишалися  на  чатах.
Щемить,  а  ми  навчилися  прощати.
Та  так,  що  вже  й  кохання  не  болить.

Так  щиро  говорили  ми  «Прости».
Так  часто  і  так  завчено  прощали.
Без  весел  човен  втомлено  причалив.
І  тихо  стогне  берег  самоти.

Збагнули  вже  –  печалі  є  межа.
Прощали  ми,  але  не  знали  міри.
Прощаємось.  Нарешті  зрозуміли:
сильніше  за  любов  буває  жаль.

В  обох  у  нас  однакова  вина.
Наука  нам,  а  молодим  –  повчання.
Щемке  прощання  цебенить  мовчанням.
Прости  й  прощай.
Яка  гірка  ціна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329830
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЗНОВ НАСНИЛАСЯ…

*        *        *

Знов  наснилася.
Мов  наврочено:
ніжні  очі  –  не  видно  дна.
А  побачитись  не  пророчено,
не  провіщено.
Далина...

Та  довіку  гіркою  втіхою,
світлим  образом  угорі,
будеш  лагідно  диво-зіркою
у  безмежжі  душі  горіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331069
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Осіріс

Ти не плач, не плач Душа мов скрипка…

Ти  не  плач,  не  плач  Душа  мов  скрипка,
Стоячи,  у  прірви  на  краю!
Каламутна  хай  вода  і  глибка,
Не  чатують  нас  іще  в  Раю!  
Ми  з  тобою  мрійники  крилаті,
Що  не  влазять  ні  в  один  формат.
Може  не  практичні  й  дурнуваті,
Та  не  лестимо  хазяйських  грат!  
Не  нажили  слави  чи  достатку,
З  клаптями  на  зношених  штанях,
Ще  й  ступнями  «вдячності»,  на  згадку,  
Гордовито  свій  долаєм  шлях.  
Та  нехай  нас  турять  відусюди
І  таврують  «праведні»  кати  –
Не  ридай!  Прости!  Вони  ж  бо  люди…
В  піднебесся  орликом  злети!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330537
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Галина_Литовченко

НЕ ПАРА

Я  при  зустрічі  скромно  мовчу
І  дивитися    в  очі  не  смію.
За  мовчанку  сльозами  плачУ,
Зазиваю  щодня  в  свої  мрії.

Разом  нас  не  веде  гороскоп,
Про  майбутнє  мовчать  ворожбити.  
Та  про  мене,  хай  завтра  –  потоп.      
Лиш  тебе  хоче  серце  любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327922
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Svetok

Снігопади

Нам  знову  по  вікнах  транслюють  одні  снігопади..
Так  і  звикнути  можна  до  холоду,  до  порожнечі.
Пам"ятаєш  ми  мріяли,  щоб  на  долоні  сніг  падав?
А  зараз  так  хочеться  зникнути...  Хочеться  втечі.

Сипле  сніг...  І  ти  знаєш,  між  нами  ніяка  весна.
Трохи  дивно  між  мрій,  які  начебто  і  не  здійснились..
Не  збагну,  чому  кажеш,  що  я  провинилась  сама  -
Нам  однакові  сни  про  минуле  непрохано  снились.

Сипле  сніг..  А  я  вірю,  що  ти  розлюбив  ненароком
І  пробачу  усе...  Навіть  скоїний  гріх,  навіть  біль...
А  я  ж  поряд,  поглянь!  Я  від  тебе  лише  за  півкроку...
І  весна...  Але  знаєш,  між  нами,  чомусь,  заметіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329833
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Раїса Гришина

Беззвучно плакала свеча перед иконой…

Беззвучно  плакала  свеча  перед  иконой,
Вобрав  чужую  боль,  страдания,  печаль  -
Слеза  стекала  воском  мягким  -  СТОНОМ,
Накинув  призрачную  желтую  вуаль…
Навзрыд  рыдая,  облегчала  чье-то  сердце,
Незримым  светом...чистым  как  хрусталь,
Своей  ладошкой  открывала  в  душу  дверцы,
И  терпким  дымом  уносила  беды  вдаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329374
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Наталя Данилюк

Великий день

Великий  день-який  великий  день!
З  двінниць  високих  величальні  дзвони,
Пташки  розносять  вервиці  пісень,
На  білих  фанах-вишиті  ікони.

Довкола  церкви-богомільний  люд,
На  сонці  сяють  золотаві  бані
І  писанки  у  кошиках  цвітуть,
І  смачно  пахнуть  пасочки  рум'яні.

Колише  ніжний  теплий  вітерець
Свічок  воскових  язички  шовкові.
Спиває  Бог  з  намолених  сердець
Іскристі  роси  світла  і  любові.

Гойдає  дзвін  освячену  весну
В  цю  світлу  днину,  радісну  і  милу,
Де  кожен  з  нас  душею  осягнув
Святої  жертви  переможну  силу..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330429
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Наталя Данилюк

Сумую…

О,  як  сумую  я  за  Вами  світло
І  б'юсь  об  шибку  спогадів  терпких...
Весняне  сонце  соняхом  розквітло,
Зібрало  з  вікон  росяні  разки.

О,  як  сумую  ніжно  і  дитинно,
Спиваю  днів  фісташковий  нектар...
Шовкова  просинь  в  хмарках  лебединих
Тече  в  старий  закурений  димар.

І  так  боюсь  прокинутись  з  думками,
Що  день  новий  зустріну  знов  без  Вас...
О,  як  сумую  світло  я  за  Вами
У  цей  квітнево-неповторний  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Halyna*

Ось ці місця…

Ось  ці  місця,  де  так  запахла  м’ята,
Де  слід  згубився  в  травах  й  споришах,
Бо  не  знайти  таких  іще  на  карті,
Де  так  би  легко  дихала  душа.

І  я  про  них  хотіла  розказати  
Високим  мальвам  в  баби  під  вікном.
Заради  цього  сонця  жити  варто,
Заради  дня  і  ночі  заодно.

Ось  ці  місця,  на  цьому  видноколі
Така  п’янка,  безмежна  широта...
Бо  не  знайти  таких  мені  ніколи
По  всіх  чужих  дорогах  і  світах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329873
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Мазур Наталя

Пасторалi дощу

Малює  дощ  на  листі  кленів
 Рясні  рядки...
 Давно  для  мене  незбагненні
 Твої  думки.
 Чи  доведеться  зрозуміти,
 Чому  все  так?
 Сплелися  наші  дві  орбіти
 В  таємний  знак.
 Передусім,  кому  потрібно
 Було  все  це?
 Жбурляє  дощ  краплини  дрібно
 В  моє  лице.
 Життя  пригадую  картини  -
 Сумне  кіно...
 Згортаю  пам'ять  неупинно,
 Як  полотно.
 Ховаю  спогади  подалі
 Я  стрімголов...
 Дощ  таємничі  пасторалі
 Малює  знов.

 18.04.2012р.  02:00

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331171
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Poetka

…версія…

не  кожен  хто  простягає  руку  хоче  тебе  врятувати
комусь  хочеться  віри  а  іншим  вина  та  видовищ...
і  Бог  спить..Богу  так  добре  у  тобі  спати
приходить  час  коли  відмовляєшся
від  милостені
бо  сам  уже  маєш  
так  багато
що  можеш  тепер  віддавати...
                                                                 ***
...більшість  із  нас  -  діти  провулків  доріг  безкінечних  маршрутів
міцно  в  долонях  стисувши  останні  монети  та  правду
на  плечі  одягаючи  не  крила  а  парашути
із  "сьогодні"  так  безпечно  стрибають  у  "завтра"
із  теплих  обійм  у  гарячі  пекельні  жерла
і  хочеться  більше  аніж  просто  любити
мрію  яка  пройшовши  з  тобою  так  багато
змогла  вижити...не  померла...
бо  кожного  дня  якщо  не  дощ  то  цвяхи  із  неба
то  крига  на  зустріч  то  урвища  й  скелі
які  оминати  насправді  неоціненний  дар
але  згадай  старого  друга  Фрейда:
"справжній  мазохіст  підставить  щоку  саме  там
де  у  нього  є  перспектива  неодмінно  отримати
удар..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328419
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Любов Іванова

ПОЛЕТ БАБОЧКИ. (АКРО)

П-ришел  курьер  и  мне  принес  пакет..
О-ткройте  сами..  Там  сюрприз..  Красивый..
Л-арец  резной  ..  и  белых  роз  букет!
Е-го  прислал  бесспорно..  мой  любимый...
Т-яну  за  бант..  и  чаще  сердца  стук..

Б-ывало  так  в  минуты  нежной  страсти...
А-х  Бог  ты  мой!!  Струится  из  под  рук!
Б-езбрежный  мир  парящих  фей  из  сказки...
О-бъят    цветами  радуги  альков,
Ч-адрой  ожившей  убрана  гардина.
К-расивый  бал..  парящих  мотыльков..
И  я  средь  них  кружусь,  как    балерина..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11204165417

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330712
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Окрилена

Омрію…

Омрію  Вас…
У  крапельках  сріблявих  -
п̕'янкі  лавандові  поля…
І  погляд  Ваш  золОчено-смаглявий,
зіниці  –  кАвове  зерня.

Одне  на  двох  -  
горнятко  кави,  
долоні  складені  в  бутон.
Який  же  дотик  Ваш  ласкавий!
І  як  же  пахне  цинамон…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329768
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Окрилена

Незабудки

У  хвилини  вечірнього  смутку,
як  на  призьбу  кладе  булаву  
ясне  Сонце  -  несу  незабудки,
наче  пам'ять  про  Тебе  живу…

І  єдиному  Богу  відомо  -
як  Тобі,  як  мені  вже  без  нас….
Бо  такої  блакиті  як  вдома
не  знайду,  хоч  шукала  не  раз.

Я  забуду  дороги  і  втому,
застелю  білосніжний  обрус  -
незабудки  як  завжди  на  ньому…
Посміхнуся,  на  стіл  обіпрусь…

Надвечір̕'я  огорне  любистком,
місяць-глек  молоко  розіллє…
Розстилається  тиша  батистом…
Відчуваю…  Ти  поруч…  Ти  є..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Віталій Назарук

Вітаю всю сайтівську родину!!!

Чекали  дня  -  Ісуса  Воскресіння.
Говіли,  сповідались,  причащались…
І  дочекалися  небес  Благословіння,
В  родиннім  колі  вранці  всі  зібрались.

Молитва!  І  тоді  господар  дому
Поріже  Паску,  м’ясо  і  яєчко,
Прославить  Сина  Божого,  Святого,
Ковбаски  покладе  на  стіл  колечко.

З  самого  рання  ,  всі  лягають  спати  ,
Бо  ніч  чекали  чуда  із  чудес  чудес,
Слова  приходять  в  серце  із  небес…
Христос  Воскрес!
Воїстину  Воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330213
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Віталій Назарук

КОЛИ ТИ НЕ ЧУЄШ

                                                         Музика,  запис,  виконання  -  Шевченко  Микола
Коли  ти  не  чуєш,  як  пахне  в  дворі  матіола,
І  знизу  не  бачиш  великого  в  небі  «ковша».
Це  гине  кохання  і  більш  не  воскресне  ніколи,
А  в  грудях  замовкла  уже  зачерствіла  душа.

Відразу  тоді  -  солов’ї  у  гаях  безголосі,
І  роси  на  травах  -  краплини  простої  води.
І  вже  не  хвилюють  ні  брови  чарівні,  ні  коси,
І  в  серце  вриваються  хижі,  страшні  холоди.

Слова  повтікають  у  степ  чи  до  темного  лісу,
І  сонце  змарніє,  неначе  дівча  на  лиці.
Життя  на  шляху  враз  повісить  новеньку  завісу,
І  більше  не  буде  тепла  у  холодній  руці.

Слова  повтікають  у  степ  чи  до  темного  лісу,
І  сонце  змарніє,  неначе  дівча  на  лиці.
Та  буде  ще  щастя,  йому  не  повісять  завісу,
І  долю  зігріють  гарячі  життя  промінці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330940
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Віталій Назарук

Вдихни, кохана, запахи весни

Вдихни,  кохана,  запахи  весни,
Поглянь  у  лісі  повно  первоцвіту,
Я  заберу  тебе  в  свої  казкові  сни,
Щоб  ми  змогли  у  парі  полетіти.

Поглянь,  голубко,  на  небесну  синь,
Де  хмарки  пропливають,  як  лебідки,
Лише  удвох  досягнемо  вершин,
Хмарки  у  небі  будуть  нам  за  свідків.

Вдивися,  серденько,  в  засріблену  росу,
Як  жайвір  зрання  розправляє  крила,
Яку  весна  дарує  нам  красу,
Щоб  ми  раділи  і  були  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329744
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 18.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2012


Наталка Кольоровісни

Моєму другові Михайлику Плосковітову

Ти  не  Іван  Франко,  а  я  не  Українка,
Щоб  мірятися  нам  значущістю  рядків.
Та  є  у  нас  обох  співучая  пір’їнка,
Яка  творить  дива  із  оберемків  слів.

Твій  поетичний  гурт  -  лиш  клаптик  розпочатий.  
Хай  спокою  не  зна  натруджене  перо.
Михасю,  друже  мій,  не  можна  нам  мовчати.
Поет  –  це  не  на  мить.  Поет  –  то  вже  тавро.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330541
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Галина_Литовченко

ПОГЛЯДИ

«  -  Ти  мій  назавжди…»  «  -  Ти  моя  навіки…»
Вели  розмову  сині  й  карі  очі.
Каштанові  –  то    очі  чоловіка
І  синьо-незабудкові  –  дівочі.

Він  гладив  поглядом  її  волосся
І  смакував  п’янку  сліпучу  вроду,
Як  пестить  вітер  подихом  колосся
І  спраглий  п’є  з  відра  джерельну  воду.

Дівочий  погляд  бачив  мужні  руки,
В  широких  плечах  –  захист  і  опору.
А  чийсь  недобрий  –  сіяв  тінь  розлуки,
Колов  шпильками  заздрості  й  докору.

Мовляв,  йому  –  вже  літ  багато  нині,
Вона  ж  –  немов  троянда  у  бутоні…
Та  обіймались  карий  погляд  з  синім
Й  серця  зливались  в  чистім  в  унісоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329601
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Ліна Біла

Полярність*

Між  ними  полярність,  високі  паркани,
та  досить  думками  до  когось  дійти,  -  
як  зорі  згорають,  а  місяць  розтане.
І  відстань  до  щастя  лише  в  півруки!

І  міряють  небо  ті  двоє,  обнявшись,
в  руках  канделябри,  сто  свіч  -  фестиваль!
Кохання  те  чисте,  без  жодної  фальші  -  
рожево-квітнева  весняна  вуаль.

З  робіт  спочивають  натомлені  люди,
а  ті,  повні  сили,  прості  пустуни
веселі,  закохані  "будь-що  там  буде"  -  
високо-високо  єднають  світи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329587
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Віталій Назарук

Просто жити

Рідні  мої,  дорогі  земляки,
Я  хочу  в  житті  вам,  рідненькі,  признатись,
Я  ще  напишу  чудернацькі  рядки,
Які  вам  дозволять  іти  й  посміхатись.

І  хочу  вам  просто  писати  слова,
Березу  із  соком  обняти  рукою,
І  щоб  не  боліла  у  вас  голова,
І  щира  душа  віддавалась  спокою.

Нехай  ніжна  пісня  і  теплі  слова,
Дарують  вам  радість,  і  серце  співає,
І  просить  кохання  душа  лісова,
Бо  Мавка  у  лісі  веснянім  блукає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329562
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Наталя Данилюк

В розбиті шибки білі заметілі…

В  розбиті  шибки  білі  заметілі
Вишень  квітучих  щедро  так  метуть.
Порозсипались  спогади  зотлілі,
Пірнули  весни  в  сиву  каламуть.

Вже  й  не  згадала  б  може  і  ніколи,
Якби  сьогодні  не  зайшла  в  цей  дім:
Трухляві  стіни,  ніби  захололи
У  павутинні  димчасто-крізнім.

Навіть  вітри,  мов  коні  полохливі,
З  німої  пустки  рвуться  до  садів.
Які  ж  були  ми  в  стінах  цих  щасливі-
Ще  й  досі  чую  відгомін  тих  днів.

Вже  і  весна    настала  світлоока,
П'янким  цвітінням  вибілився  сад...
О,  як  боюсь  заплутатись  у  кроках,
В  терпких  думках  вертаючись  назад...

О,  як  боюсь  на  спогади  зомлілі
З  минулих  днів  накликати  дощі!..
Метуть-метуть  вишневі  заметілі
В  розбиті  шибки  теплої  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329499
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


Леся Геник

Я знаю…

***
Я  знаю,  любові  не  просять...
Я  знаю  -  її  не  благають...
Калічить  безпліддям  колосся,
Уперто  його  пригортаю.

Молюся  в  заплакане  небо  -
Захмарна  бузкова  надія.
Та  марно,  не  треба  ж,  не  треба  -
Безсило  потуги  не  всію.

Курличуть  безкрилі  поеми,
То  ж  інші  гніздяться,  воркують...
Немає  отвітів  про  "де  ми?",
Нема  запитань,  не  гадкують...

Я  ж  знаю,  що  серце  -  то  воля,
В  посуху  годує  вітрами...
Самотньо  стою  серед  поля,
Вчепившись  у  вічність  руками...
(11.04.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329500
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ВЕСЕЛИЙ МУДРЕЦЬ

Де  лоскоче  срібляста  вода
мальовничу  красуню-Полтаву  –
з  далечіні  віків  вигляда
білим  дивом  альтанка  преславна.

Тут  Іван  Котляревський  ходив,
розбудив  українські  простори,
життєдайний  вогонь  запалив
українським  Енеєм  моторним.

І  зметнувся  крилато  над  світ
в  невгасимій  любові  народу
барвограйний  його  буйноцвіт
про  відвагу  й  жадану  свободу.

Він  і  досі  людей  бадьорить,
не  минає  гостинні  родини.
Сміх  і  гріх  –  веселить  і  болить.
І  не  меркнуть  яскраві  картини.

Сотворитель  Наталки-краси,
повелитель  ватаги  Енея  –
і  тепер,  і  в  грядущі  часи  –
батько  скарбу  з  живою  душею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329457
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


Віталій Назарук

Несу свої роки, як відра коромислом

Летять  мов  хмари  стомлено  літа,
Їх  гонить  вітер  по  життєвім  небі,
Пора  осіння  –  золота  пора
І  іншої  тепер  мені  не  треба.

Я  руки  до  хмаринок  протягну
В  пісні  додам  своєї  трохи  туги,
Не  раз  я  гори  ще  переверну
Удвох  з  тобою  віддана  подруго.

Летіть  хмарки  мої    у  вишині,
Літа  даруйте  із  весняним  блиском,
Нехай  вони  всміхаються  мені,
А  вітер  ще  погойдає  колиску.

Тільки  уверх,  у  хмари,  наче  птах,
Роки  попестять  душу  новим  змістом,
Бо  мій  давно  вже  визначений  шлях,
Несу  свої  літа,  як    відра  коромислом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329244
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Віталій Назарук

Прости мене

Знову  лягають  на  папір  слова,
Сльозинки,  мов  кришталь  у  друзки
І  цілу  ніч  чомусь  кричить  сова,
А  біль  із  нервів  скручує  мотузки.

А  я  пишу  і  це  не  перший  лист,
У  ньому  зізнання,  де  виливаю  душу,
Крізь  вікна  долинає  вітру  свист,
А  я  пробачення  просити  в  тебе  мушу.

Пробач  мені  за  випиту  любов,
За  місяць,  що  не  зміг  тобі  дістати,
Прости  мене  і  повернися  знов,
Щоб  зорі  ми  змогли  дорахувати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329230
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2012


Осіріс

Ты мотыльком летишь в его объятья…

Ты  мотыльком  летишь  в  его  объятья
В  надежде  на  взаимность  и  любовь,
Но  не  оценит  этого  он  вновь:
Ни  страстных  глаз,  ни  новенького  платья,
Ни  локона  прилёгшего  на  бровь.

Твой  аромат,  его  не  растревожит,
Не  вызовет  желаний  ураган  …
И  ты  падёшь  от  равнодушья  ран,
Надеясь  вновь,  что  он  поймёт,  быть  может  …
Но  нет…  увы  …  Тщеславием  он  пьян.

Ведь  жарких  слов  безумного  признанья
Понять  глухому  сердцу,    не  дано.
К  себе  любовью    только  лишь  полно,
Оно,  не  зная  чувств  и  состраданья
Дарить  лишь  слёзы  всем  обречено.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329175
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Мазур Наталя

*Розбите боліти не може

Замість  взаємних  пробачень,
Шалені,  мов  змилені  коні,  
Летіли  слова  звинувачень
І  жалом  впивались  у  скроні.

Чомусь  запекло,  закололо,
До  щему,  до  крику,  до  болю,
І  раптом,  весь  світ,  що  навколо,
Пролився  гіркою  сльозою.

Словами  скалічене  тіло
На  одяг  старий  стало  схоже...
Та  серце  уже  не  боліло,
Розбите  -  боліти  не  може.

01-09.04.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329115
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012


Журавка

Невиліковна

Я  застудилась  словом  «назавжди».
Усе  ніяк  не  видихну  обрАзу.
Ти  думаєш,  що  ти  такий  один,
З  яким  так  легко  впасти  у  екстази?

Без  тебе  світ  похмурий  і  нудний?
З  тобою  за  спиною  раптом  крила?
Ти  думаєш,  що  ти  один  такий,  
З  яким  я  вперше  у  житті  щаслива?

Напоїш  чаєм  із  гірських  малин,  
Загорнеш  у  обіймів  теплу  вовну…
А  я  ж  бо  знаю:  в  світі  ти  один!  
І  це  тобою  я  невиліковна.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325234
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 09.04.2012


Журавка

Незабутнє

Не  хочу  чути    «Час  загоїть  рани».
До  біса!  Не  лікує  -  злодій  час.  
З  обличчям  сірим,  начебто  пергамним,
Приходить  спогад  уночі  до  нас.  

І  в  кожного  своя  над  ліжком  стеля  
Давно  вже  стала  схожа  на  мольберт.  
Колишні  втрати  (нині  –  акварелі)  
Смакує  тиша  знову  на  десерт.  

Хай,  з-під  гардин,  все  ті  ж  приходять  будні    
Вже  хто  як  вміє,  так  їх  і  прикрасить.  
Та  в  кожнім  серці  є  щось  незабутнє,  
Нам  непідвладне,  а  тим  більше,  часу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326384
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 09.04.2012


Осіріс

Не плачу, ні…

Не  плачу,  ні…  Уже  давно  не  плачу,
Журавликом  все  щезло  вдалині.
По  кабакам  я  розгубив  удачу,
Втопив  кохання  у  хмільнім  вині.
Пробач  п'янчугу  янголя  невинне,
Що  не  додав  я  ласки  і  тепла,
Провів  життя  у  гульбищах  невпинне…  
І  не  тримай  на  мене  люба  зла.
Налий  корчмар,  сьогодні  я  гуляю!
До  ранку,  стану  оковиту  пить,
Бо  знаю,  що  заказано  до  Раю…
Яка  різниця  де  душа  згорить?!
Гей,  не  журися,  друже  мій  скрипалю!
Зіграй  від  серця,  ніжне  щось  мені!
Я  перед  Богом  свічечку  запалю,
Що  воссіда  зі  списом  на  коні.
Днів  мало  залишилось…  Дуже  мало.
Ото  ж  мені  сьогодні  не  до  сну.
Щоб  на  душі  хоч  трішечки  розтало,
Перехилю  горілкою  весну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329033
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012


MADLEN

А я б хотіла сипатись ніжністю

А  я  б  хотіла….
сипатись  ніжністю
на  твої  долоні,
тендітно  оксамитовими
віями  доторкатися    скроні…
хотіла  б  ,
пірнути  у  небо,
в  легкості  з  тобою  тонути,
пелюстково-тремтяче
зірватись  фіалковим  буревієм  ,
і  в  тобі  метеликом  затихнути…
насититись    подихом,
щілинками    просочених  губ…
ніжністю…  ласкаво
горнутись  обличчям  до  рук….
дихаючими  дотиками,живими
вздовж  шиї  ненароком  блукати…
з  плечей  стікати
краплинками  янтарного  сонця
що  пахне  тобою…
і  кусочками  свіжої  м’яти
щоб  лишень  у  твоїх  обіймах  …
у  тобі    ,в  трьох  кроках  до  раю…
лиш  на  твоїх  руках  засипати…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328201
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 09.04.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

РАНОК УКРАЇНИ

Сонце  сходило,  як  сонце,
Тільки  проміння  ярке
Очі  сліпило,  мов  гостре
Вино  похмеліло-терпке.

Небо  горіло  від  сходу,
Всміхалося    поміж  дерев.
В  ранковому  леготі  знову
Проснулося  все  живе.

У  кожній  росинці  -  сяйво,
У  довгій  дорозі  -  мета,
А  в  матері  -  квіти  мальви,
А  в  школі  -  дзвінка  дітвора.

У  батька  -  ранкове  натхнення,
В  достатку  -  щаслива  сім'я.
У  краю,  що  зветься  на  ймення
Соборна  Україна  Свята.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328110
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Віталій Назарук

І загорілись у матусі очі

І  загорілись  у  матусі  очі,
Травневий  ранок,  син  приїхав  з  міста,
Біля  плити  з  усмішкою  хлопоче,
На  стіл  заслала  скатертину  чисту.

Налила  в  миску  теплої  водиці
І  рушничок  чистенький  дістала,
Все  винесла  на  лавку,  як  годиться,
Про  себе  тихо  пісню  заспівала.

Радіє  мама,  син  хоч  ненадовго,
Проте  приїхав  помогти  по  дому,
Щодня    чекає  гостя  дорогого,
Не  дай  Господь  йому  бути  самому.

Лице  старіє  і  німіють  руки,
Немає  сприту  більше  щоб  робити,
Радіє  дітям  і  маленьким  внукам,
Для  них  і  варто  на  цім  світі  жити.

А  син  -  добряка,  хоч  далеко  трохи,
Частенько  приїжджає  до  матусі
І  хоч  біжать  літа  і  підростають  внуки,
Життя  ще  заставляє    бути  в  русі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328965
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Віталій Назарук

Дощ

Полоще  душу  благодатний  дощ,
Змиває  з  шибки  ранішню  пилюку
І  пише  ноти  по  бруківці  площ,
Творить  симфонію  своїм  чарівним  стуком.

Ви  вслухайтесь  в  мелодію  дощу,
Яка  краса,  тут  певно  три  октави,
Я  теплим  словом  звуки  пригощу,
Щоб  вони  разом  тихо  заспівали.

О  дивний  дощ,  ти  наша  благодать,
Ти  музика  землі,  чарівне,  ніжне  диво,
Даєш  життя,  лише  хмарки  кричать,
Вмиваєш  землю,  щоб  була  вродлива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328120
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Віталій Назарук

Весняне весілля

Квітнуть  бруньки,  зростає  лист,
Краплинки  слізно  осідлали  гілля,
Лиш  вітер  стиха  надсилає  свист,
Немов  весну  готує  до  весілля.

Збирає  у  оркестр  пташині  голоси,
Всі  шурхоти  і  стукоти  довкола
І  пробує  ці  чари  донести,
Весні  красуні  геть  за  видноколи.

Як  староста  весільний  в  рушнику,
Веде  весну  заквітчану  віночком
І  множить  кольори  на  квітнику,
Мов  надягає  вишиту  сорочку.

Зовсім  легенько  сколихнув  фату,
Прибрав  у  квіти  зеленяву  спальню
І  закружляла    пара  у  танку,
Весна  красуня  з  нареченим  Травнем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328631
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Віталій Назарук

Дякую долі

Життя  змінилося  і  знову  купина,
Оцей  стрибок  піднятися  дав  змогу,
Колодязь  свій  не  міряю  до  дна,
Бо  поки  з  глибини  черпаю  воду.

Чомусь  з  просоння  на  щоці  сльоза,
Кохана  каву  подає  до  столу,
Вологий  поцілунок,  як  роса,
Бажає  щастя  з    рідного  порогу.

Робота  жде,  впрягаюсь  у  вірші,
Живу  на  світі,  бо  Господь  тримає,
А  доля,  що  припала  до  душі,
Мене  і  досі,  як  колись  кохає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328465
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Наталя Данилюк

Вже не злелію…

Вже  не  злелію  той  журливий  клен,
Що  ти  зрубав  край  битої  дороги...
Байдужий  вітер  свище  між  антен,
Дощі,  мов  струни,  б'ються  об  пороги.

Вже  не  злелію  трепетну  печаль-
Оту  кленову  лагідність  листочків...
Пекучий  щем  вплітається,  мов  шаль,
Поміж  сумних  віршованих  рядочків.

Десь  за  вікном  розніжиться  весна-
Яка  п'янка!Такої  більш  не  буде!..
А  ти  не  бійся,  винесу  одна
Оту  ганьбу  оплакану  між  люди...  

І  позбираю  згаслі  кольори-
Моїх  надій  обпалене  ганчір'я...
Хіба  ж  не  ти  про  щастя  говорив?
І  пух  летів  кульбабовий,  мов  пір'я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Тамара Шкіндер

Краплинами дощу збігає ніч…

Краплинами  дощу  збігає    ніч
І  темряву  ховає  у  шпаринку.
Ти  знов  зі  мною  поруч,  віч-на-віч...
Не  йди,  побудь,  затримайсь  на  хвилинку.

Сказати...  Що?  Забулися  слова,
Які  в  серцях  так  сонячно  бриніли.
Та  може  ця  хвилина  рокова  
Засяє  ранком  в  душах  онімілих.

Як  вистояне  надхмільне  вино,
Кохання  мить....  Чом  так  зникає  швидко?
Самотність,  що  постукала  в  вікно,
Невідворотністю  зачинить  клітку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328478
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Наталка Кольоровісни

І не жалій…

І  не  жалій,  і  душу  не  облизуй,
І  пальці  не  шматуй  об  колючки.
Намисто  рветься.  Скільки  не  нанизуй  -
Не  держаться  укупі  круглячки.

І  не  жалій…  Не  грій  мене  словами.
В  розбитий  глек  вода  не  набіжить.
Безпомічні  потужні  криголами
Супроти  криги,  що  між  нас  лежить.

Пройди  байдуже  повз  моє  мовчання.
Вже  вдосталь  було  шансів,  лотерей.
І  не  жалій...  Хай  станеться  прощання
Біля  розверстих  навстежки  дверей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328534
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Осіріс

Заплутані стосунки

Іще  не  йду.  Затримавсь  на  порозі...
Хоча  тобою  сказані  слова,
Що  ми  не  пара  й  нам  не  по  дорозі,
Надію  вбили,  наче  булава.
І  серце  розуміє,  все  скінчилось,
Але  душа  надіється…  чомусь,
Хоч  кригою  все  докорів  покрилось…
Якщо  піду,  то  знаю  не  вернусь.
Отак  й  стою.  Ти  плачеш  у  кімнаті,
Ображена  пустим  безладдям  слів.
«А  краплі  сліз,  мов  квіти  на  халаті»  -
Подумав  …  й  поряд,  на  дивані  сів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328544
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012


del Consuelo

Молитва

О  ,  Мати  Христа,  Богородице  Діво,

Дай  сили  тим  людям,  яких  я  люблю!

Даруй  їм  здоров'я,  всели  в  них  надію,

Храни  їхні  душі...  покірно  молю...

Хоч  знаю,  що  буде  все  так,  як  повинно,

Що  тілу  земному  відведено  час...

Не  втомлюсь  благати  тебе  безупинно,

Щоб  вогник  життя  їх  завчасно  не  згас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328030
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Мазур Наталя

#Приїздіть до мами

Тривалою  щось  видалась  зима,
У  квітні  ще  кидається  снігами.
Дивлюся  у  віконце  крадькома,
Чи  не  приїдуть  діточки  до  мами?

З  надією,  що  скроплена  слізьми,
За  вас  шепочу  молитви  ночами,
Щоб  Ангел  Божий  огорнув  крильми!
Чому  ж  не  приїжджаєте  до  мами?

Смачненькі  приготую  пиріжки,
Округлі,  із  блискучими  боками.
Почастувала  б  діток  залюбки...
Коли  приїдете  у  гості  ви  до  мами?

Минає  час...  Ідуть  за  днями  дні,
І  старість  підкрадається  з  роками.
В  якій  би  не  були  ви  стороні  -  
Не  забувайте,  приїздіть  до  мами!

01-06.04.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ДІДУСЕВА НАУКА

Казав  дідусь:  «Побережи  здоров’я.
Ти  ще  малий,  але  запам’ятай:
Здоров’я  й  розум  –  то  найліпша  зброя.
І  скарб  отой  онукам  передай».

Казав  дідусь:  «Здоров’я  не  розтринькуй.
Ти  –  молодий,  та  надто  не  швиди.
Старого  слухай.  А  судьба  –  то  скринька.
Одна  –  для  тебе.  Не  згуби  гляди.

Іди  у  світ,  та  залишайся  вдома:
корінням  –  в  землю,  в  небеса  –  крильми.
Допоки  й  не  здолає  тебе  втома,  –
людиною  живи  поміж  людьми.

«Побережіть  себе.  –  Кажу  онукам.  –
Не  тратьте  без  толку  здоров’я  й  час».
Складна  і  водночас  проста  наука:
люби,  зі  світом  білим  родичайсь.

Життя  уроки  –  то  найліпша  школа.
Веде  й  спиняє  віра  не  чужа.
В  бою  за  правду  не  пасуй  ніколи.
Терпінню  всякому  все  ж  є  межа.

До  істини  доходять  звідусюди.
Нащадкам  щиру  правдоньку  кажіть.
Заради  себе,  люди,  будьте  люди.
Заради  Бога  –  душі  бережіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328410
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Інна Серьогіна

ПРИТЧА ПРО ХРЕСТ

Зустрівся  якось  з  Богом  чоловік
І  нумо  скаржитись,  мовляв,  вже  звик
Нести  свій  хрест,  та  він  важкий  доволі,
І  сил  нема,  і  руки  ,  й  ноги  кволі.
- Найтяжчу  ношу,  Отче,  дав  мені,
Мабуть  злічЕні    стали  мої  дні.
Забрав  той  хрест  Отець,  поклав  в  кімнату,
В  якій  лежало  ще  хрестів  багато.
Завів  у  ту  кімнату  чоловіка
- Поглянь,  -  сказав,  -  ось  тут  хрестів  без  ліку,
Ти  обери  собі  по  силам  на  свій  смак,
Воістину,  нехай  же  буде  так!
І  величезні,  і  малі
Із    дерева,    і    кам’яні,  
З  граніту,  з  золота,  з  металу,
І  з  шиком,  і  без  п’єдесталу…  
Побачив  чоловік  хрести.
Який  же  взяти,  щоб  нести?
І  вибрав  з  них  собі  найменший,
Найнепомітніший,  дешевший.
І  з  ним  до  Бога  повернувся,
Бог    лишень  гірко  посміхнувся.
- Ну  що  обрав?  -  звернувсь  до  нього,  -  
Це    той  же  хрест,  що  й  був  до  цього.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328729
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012


АнГеЛіНа

Хата без життя

Хвилина    мовчання...    В    скорботі    зажурений    дім...
 Скінчилось    життя    тут...    Зітхнула    старенька    хатина...
 І    схлипує    вікнами    мертвий    будинок    без    спину,
 Бо    більш    не    заб'ється    господаря    серце    у    нім...

 Уже    не    притуляться    тепло    до    стін    рушники,
 Ніхто    більше    сміх    у    цій    хаті    бездумно    не    зронить...
 Заплакались    глухо    в    куточку    забуті    ікони,    -
 Молитва    не    буде    проказана    в    домі    ніким...

 Чорніє    від    страху    хатина    щомить    без    людей,
 І    стіни    тремтять    під    квітневими    сльозо-дощами...
 Вже    серце    хатини    давно    похитнулось    на    зламі,
 Лиш    кіт    біля    хвіртки    так    вірно    господарів    жде...
                                                                                           8    квітня,    2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328764
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Рідний

****

Світло  випало  з    торбини
Сивої  імли.
Поховались  темно  -  сині
За  гору  воли  .

У  святім  натхненні    драять  
Сонячні    ножі
Рало  місяця  над  гаєм
Від  нічної  ржі.

На    закурені    вершини,
На  росистий  низ  
Сіє  щебети  пташині
Промениста    вись.

Помолитися,  допоки
Позіхає    гам,
У  косинках    поволоки
Верби  йдуть  у  храм,

Де    під      банею  блакиті
Курять  фіміам
Ниви,        золотом  налиті,  
Божим  іменам.

07.04.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328440
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Halyna*

Осанна в вишніх

Тебе  зустріли  пальмові  гілки,
А  проводжав  вінок  колючий  з  терню.
І  руки  продірявили  дірки
Тих  душ,  в  які  Ти  сіяв  чисті  зерна.
За  жменьку  проржавілих  срібняків
Тебе  на  хрест  понесли  на  покуту.
Але  ж  за  що?  Так  Голос  повелів,
Так  сказано  і  так  вже  мало  бути.
І  Ти  нам  всім  пробачив.  До  небес
Роздався  грім  по  всій  планеті  грішній...
А  в  третій  день  Ти  з  тлінного  воскрес,
Бо  Ти  –  Господь.  Тобі  осанна  в  вишніх!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328834
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Наталя Данилюк

Татові

В  городці  нашім  так  відрадно,  тату,
Вишень  пахучих  біла  заметіль
І  на  омиту  променями  хату
Вітри  весняні  віють  звідусіль.

Так  свіжо  пахне  зорана  землиця-
Такий  знайомий  серцю  холодок!..
В  ранковім  сонці  лагідно  сріблиться
Старих  порІчок*  росяний  листок.

Кущі  малини  кинулись  по  плоті,
Між  шпаргалинням*  міцно  заплелись.
А  ви,  як  завше,  танете  в  роботі-
Такий  невтомний,  дужий,  як  колись...

Вже  й  сивина  вас  вибілила,  тату,
Наклав  відбиток  на  обличчі  час...
Не  раз  у  землю  вмочено  лопату,
Шовкові  трави  скошено  не  раз.

І  кінь  прудкий,  осідланий  завзято,
Не  раз  під  вами  іскрами  задув.
В  городці  нашім  так  відрадно,  тату,
Така  потіха,  звідки  не  прийду...



*Порічки(діал.)-червона  смородина.
*Шпаргалиння(діал.)-тонкі  дощечки,з  яких  складається  паркан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328914
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012


Осіріс

Родилась ніч…

Родилась  ніч.  У  зорянім  саду,
Трояндою  проквітнув  місяченько.
Благоуханним  сріблом  в  степ  піду,
Де  спокій,  туманцем  вповивсь  легенько.
Наповню  груди  солодом  весни,
Закалатає  серце  охмеліло.
Душа  прошепче:  -  «І  мені  плесни,
Здіймуся  в  небозвід  натхненнокрило!  
Там,  поетичних  сповнена  я  сил,
Співатиму  про  Україну  мою,
Допоки  зірочок  коштовний  пил,  
Не  забринить  на  ковилі  росою.»  
                                       3.  04.  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327581
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 06.04.2012


Віталій Назарук

Свічка довжиною у життя

І  запалили  свічку  на  хрестини,
Хресні  батьки,  рідні  батьки  від  роду,
Дали  ім’я  своїй  малій  дитині
І  опустили  у  ледь  теплу  воду.  

Горіла  свічка  полум’ям  яскравим,
І  язичок  злітав,  немов  мав  крила,
Душі  батьківські  в  унісон  співали,
Була  родина  у  цей  день  щаслива.

Дитя  зростало  і  горіла  свічка,
І  колихалось  полум’я  яскраво,
Текло  життя,  неначе  бистра  річка,
Точила  камінь,  берег  обмивала…

А  свічечка  горіла  і  горіла,
Дивись,  згоріла  більше  половини,
Тепер  вона  лише  яскраво  тліла,
В  ній  відбивалась  чорна  тінь  могили.  

Та  час  від  часу  полум’я  кипіло  ,
Немов  колись,  неначе  знову  свято,
Свіча  тоді  по  -  новому  світила,
І  радість  поверталася  до  хати.

Свіча  життя,  немов  життєва  мірка,
У  полум’ї  її  все  можна  прочитати,
Вона  горить,  неначе  в  небі  зірка,
Проте  із  часом  мусить  догоряти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327961
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012


Віталій Назарук

Дідове життя

Стежина  в’ється  крізь  роки,
Тягар  все  більш  згинає  плечі,
А  десь  збираються  круки,
Чекають  днів  моїх  старечих.

Та  ще  невтоптана  земля,  
Де  понесуть  вперед  ногами,
Ще  не  засіяні  поля,
Де  урожай  зберу  із  вами.

Хай  в’ється  довго  стежки  слід,
Поля  ростуть  багатим  хлібом
І  хай  примножується  рід,
Щоб  внуки  ще  пишались  дідом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327891
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012


Ветра

пить росу…

И  будет  день,  как  прежде,  пить  росу
и  шить  из  шелка  маленькие  крылья
весенним  мотылькам.  И  золотистой  пылью
их  нежных  крыльев  окроплять  слезу,
что  уронил  подснежник.  Первый.  Хрупкий.
Он  к  солнцу  тянется,  протягивая  руки,
неся  улыбку  твоему  лицу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327896
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012


Наталя Данилюк

Моя земля готується до свят…

Моя  земля  готується  до  свят,
В  люстерку  неба  гарно  чепуриться.
А  понад  нею  Господа  десниця*
Жене  хмаринок  золотавий  ряд.

Моя  земля  полощеться  в  росі
Перед  святим  Христовим  Воскресінням
Таким  шовковим  піниться  цвітінням,
Що  аж  дивуюсь  неземній  красі!

І  доторкаюсь  кінчиками  вій
Того  п'янкого,  лагідного  дива...
Яка  ж  душа  небачено  щаслива,
Що  є  причетна  до  таких  подій!..

І  що  спиває  світлий  той  нектар,
Немов  джерельну  кришталеву  воду,
Милуючись  на  дивовижну  вроду,
На  той  прекрасно-незбагненний  дар!

Моя  земля  готується  до  днів
Святої  Пасхи,  світла  і  любові,
На  сонці  гріє  котики  вербові
На  струнах  вітру  награє  пісні.

Бо  в  день  недільний  зі  святих  небес
Господній  дзвін  врочисто  пролунає
І  пронесеться  рідним  моїм  краєм,
Щаслива  звістка,  що  Христос  Воскрес!



*Десниця(архаїзм)-рука.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327907
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ПОЗДОРОВЛЕННЯ МАТУСІ

Вже  сонечко  весняне  гріє,
Верба  пухнастим  котиком  цвіте.
Підсніжники  між  пагорбом  біліють.
А  ми  радієм  понад  все.

В  Карпатах  сніг  не  весь  стопився,
У  затінках  поміж  дерев,
Зайчик  маленький  примостився
І  теж  радіє  гожим  днем.

Тихесенько  дзюрчить  струмочок,
Весняним  голосом  своїм.
На  дубі  видно  трьох  синичок,
Бо  стало  веселенько    їм.

Ми  завтра  з  школи  із  сестричкою
П'ятірки  мамі  принесем.
Бо  дружимо  ми  дуже  з  книжкою
І  привітаємо  з  твоїм,  матусю,  днем!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327195
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 05.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2012


Рижулька

ТРОЯНДА

Вона  так  манить  пелюстками  губ,
На  них  -  застиглий  діамант  роси.
Божественне  творіння  дивних  рук
Довершеної  ніжної  краси.

Минає  мить  -  і  розцвіта  бутон
На  тому  гордому  й  стрункому  стані.
Від  похітливих  рук  -  голки  кругом,
Та  іноді  спасти  вони  не  встані.

Приманює  усіх  цей  аромат.
І  хтось  зірве  цю  гордую  принаду.
Задовільнить  свій  ігрока  азарт,
А  з  нею  -  байдуже,  що    далі  буде.

Лиш  кілька  днів  й  краса  мине,
Обсипиться  сухими  пелюстками.
І  вродою  захоплення    пройде,
Яку  знівечив  своїми  ж  руками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324181
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 05.04.2012


del Consuelo

Закохана в твою харизму!

Бо  доля,  то  примхлива  річка!
У  парі  ти,  а  я  сама...
Ховаю  вперто  своє  личко,
Дзюркочу  крижані  слова,
Щоб  ти  бува  не  здогадався,
Як  стискувалось  серце  ледь
Мій  погляд  на  тобі  спинявся  -
З-під  ніг  втікала  земна  твердь...
Закохана  в  твою  харизму!
Змарную  поклик  у  душі
На  кілька  тактів  мелодизму,
Рядочків  жменю  у  вірші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326196
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 05.04.2012


Любов Іванова

МНЕ НРАВИТСЯ….

Мне  нравится  смотреть  в  твои  глаза..
Омытые  прозрачною  слезою,
А  может  теплой  майскою  росою,
В  них  моря  синь  и  неба  бирюза..

Мне  нравится,  когда  твоя  ладонь
Касается  меня  тепло  и  нежно..
В  ней  чувственная,  сладкая  безбрежность..
Творящий  благо  жизненный  огонь..

Мне  нравится,  когда  с  тобой  вдвоем..
И  все  вокруг  теряет  свою  ценность..
Два  сердца..  и  святая  откровенность.
Мы  снова  вкус  блаженства  познаем..

Желанный  плен  любви  и  наготы..
Общение  -  беззвучное...  сердцами..
Подаренное  счастье  небесами..
Мне  нравится  тот  мир..  где  Я  и  ТЫ..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11204049983

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327777
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012


Віталій Назарук

Заспівайте нам, небеса

Заспівайте  нам,  небеса,
Подивіться  на  нас  із  верху,
Бо  ж  яка  на  Землі  краса,
Вона  довго  ще  не  померкне…

В  кожну  душу  загляньте  ви
І  дорогу  вкажіть  до  Раю,
Кожен  має  свої  Хрести,
Дані  Богом,  не  вибирають.

Сяйво  дайте  нам,  небеса,
Долю-квітку  внесіть  у  хату,
І  зробіть,  щоби  ця  краса,
Нам  була  кожен  день  за  свято.

Щоб  п’янила  завжди  весна,
Усміхалися  люди  долі,
Щоб  сіяла  роса  рясна
І  щоб  щедро  родило  поле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327662
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012


Весняна Осінь

На аркуші паперу…

І  знову  сколихнулася  душа,
І  знову  мрії  падають  на  аркуш.
До  Тебе  долітають  у  вірша́х,
Думки  і  сни  запрошують  до  вальсу.


Моїм  теплом  народжений  у  снах
Звучиш  мені  на  аркуші  паперу.
Це  сповідь  мрій  у  зболених  серцях,
Це  та  Любов,  що  стукає  у    двері.


Ще  кілька  фраз,  не  випитих  до  дна,
Ще  кілька  митей  в  серці  найсвятіших.
Якби  Ти  знав,  якби  Ти  тільки  знав!..
Як  боляче  народжуються  ві́рші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 05.04.2012


Весняна Осінь

Я просто хочу знати, що Ви є…

Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є,
Що  там,  на  відстані  із  сотень  кілометрів
Усмі́шка  Ваша  щастям  виграє,
А  я  для  Вас  щодня  народжую  сонети...

Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є,
Що  Ви  щасливі,  що  життя  у  Вас  прекрасне.
Хоч  осінь  часто  болю  завдає,
Ви  зачекайте  мить,-  і  завтра  прийдуть  ве́сни.

І  хай  там  що  життя  для  нас  снує,
І  хай  би  скільки  мрій  в  душі  не  існувало...
"Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є",-
Моя  Любов  про  Вас  шепоче  молитвами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 05.04.2012


Олександр ПЕЧОРА

ПТАХА-МАТИ

Хвилююча  безрадісна  краса:
під  крилами  горіха  –  біла  хата.
А  мати  край  віконечка  згаса:
несила  й  по  долівці  вже  ступати.

Журливий  погляд  на  побитий  шлях:
по  світу  ген  порозлітались  діти.
А  матінка  до  хати  приросла:
летіла  б,  та  не  може  вже  злетіти.

Судилися  і  радості,  й  жалі:
іще  краплинку,  хоч  промінчик  вимрій.
У  сивім  небі  стогнуть  журавлі:
от-от  злетить  її  душа  у  вирій.

Про  світле,  тепле  мріяти  не  гріх.
Зносилася-згубилася  вуздечка.
Поскрипує  над  хатою  горіх,
а  мати-птаха  стереже  гніздечко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321300
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 05.04.2012


Леся Геник

Залишусь мрією…

Зали́шусь  мрією  твоєю  назавжди́...
Блакитні  весни  повінчають  інших...
Та  не  цурайся,  не  змітай  сліди,
Міняючи  на  кращих  чи  на  гірших.

Нехай  живу,  хай  в  пам’яті  живу
Краплинкою  невтриманої  волі.
Хай  лиже  вітер  тиху  ковилу,
Стежки,  що  загубилися  в  роздоллі...

І  в  небесах  освячені  дощі
Устеляться  солоною  росою...
Зали́шусь  мрією  твоєю  на  межі,
Маленькою  волошкою  сумною...
(22.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324186
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 05.04.2012


Леся Геник

Коли ти всміхаєшся…

***
Коли  ти  всміхаєшся...  Тільки  устами,
А  очі  ховаєш  за  вії  -
Тримаюсь  за  дійсність  безсило  руками.
І  тану,  і  тихну,  і  млію...
Немов  надвечір’я  у  зорянім  танці,
Стрибає  у  грудях  моління.
Надії  –цнотливо-палкі  пуританці,
Схиляють  під  ноги  склепіння.
Коли  ти  всміхаєшся...  Кутиком,  скраю  -
Ловлю  кожен  порух  душею!
Мені  усміх  твій,  наче  доторк  до  Раю,
Мов  сонячний  день  над  межею...
(24.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325586
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 05.04.2012


Леся Геник

Мій друг мовчить…

***
Мій  друг  мовчить...  Сьогодні  –  безсловесний:
Не  в’яжуться  думки  у  перевесла,
Не  блискає  між  римами  роса...
Сльоза,  сльоза,  сльоза
Непрохано  вселилася  у  душу...
Мовчання  твого  серця  не  порушу,
Та  доторкнуся  подихом  вікна...
Вона,  вона,  вона,
Мабуть,  так  цільно-щемно  полонила...
Чи  полюбила,  та  -  чи  полюбила?
Чи  буде  чесно  пригортати,
Кохати...  так,  як  я?
Кохати
Тебе,  мій  любий  друже?
Дуже,  дуже,  дуже...
(28.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325923
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 05.04.2012


Лілія Ніколаєнко

Мені наснився яблуневий сад…

Мені  наснився  яблуневий  сад.
А  хата,  мов  оділа  вишиванку.
Над  вікнами  повився  виноград,
І  голуби  воркують  біля  ганку.

І  добре  так  у  рідній  стороні,
Весела  дітвора  в  дворі  щебече.
І  сонце  усміхається  мені,
Промінням  щедро  обсипає  плечі.

Проснулася  і  душу  стиснув  жаль  –
Села  того  давно  уже  немає…
Тепер  живуть  не  люди,  а  печаль
В  забутому  життям,  чужому  раї.

А  люди  розлетілись  хто  куди,
Хто  мучитись,  а  хто  добра  шукати…
Травою  поросли  в  саду  сліди,
І  постаріли  яблуні  крислаті.

Хати  пустіють,  валиться  душа
Занедбаної,  дикої  країни.
Жорстокого  будення  де  межа?
За  що  така  розплата  Україні?

Ідуть  одне  за  одним  в  небуття
Квітучі  села,  і  квітучі  мрії.
А  десь  далеко  «золоте»  життя
Усім  примарно  світить,  та  не  гріє…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325049
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 05.04.2012


Halyna*

* * * (Така непоправима суєта…)

Така  непоправима  суєта,  -
У  кожного  свій  біль,  своя  тривога,
Тяжка  вага  в  житті  свого  хреста,
Заслуженого,  мабуть,  чесно  в  Бога.
 
Чиясь  душа  –  простягнута  рука,
А  в  когось  зачерствіла.  Скажуть  –  камінь.
Дорога  щастя  зовсім  нелегка,
Вона,  здається,  встелена  голками.

Вона  незрозуміла.  Навмання
Ми  знову  зупиняємося.  Досить.    
Якби  не  було  тіні  незнання,
То  як  би  загартовувався  досвід?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327633
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012


Halyna*

Прийшла весна. Дивись, яка весна!. .

Прийшла  весна.  Дивись,  яка  весна!
На  неї  ждуть  дуби  широкоплечі,
На  неї  верби  моляться  у  снах,
Про  неї  навіть  квіти  перші  шепчуть.

Але  вона  не  квапиться  прийти,
Вона  дощем  припрошує  до  танцю.
А  темні  хмари,  мабуть,  то  щити,
Які  сховали  чисте  небо  вранці.

Воно  так  є...  Хіба  ж  то  дивина,
Що  в  квітні  теж  бувають  злі  морози...
Прийшла  весна.  Дивись,  яка  весна!
Яка  чудна  для  нас  метаморфоза.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326540
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Halyna*

На зло…

Неважливим  колись  стане  факт  призупинення  часу,
Навіть  те,  що  зірки  не  світитимуть  в  чистій  воді.
Ми  живем  тільки  раз,  але  жити  виходить  нечасто,  -  
Наше  серце  чомусь  таке  вперте  до  зважених  дій.

І  доводиться  знов  існувати  в  мережах  ілюзій,
Суперечити  всім,  та  найгірше,  що  спершу  –  собі.
Попрощатись  із  кимсь  найріднішим  на  цій  злітній  смузі,
Вгамувавши  печаль  і  розлуки  прощальної  біль.

Дорікати  чомусь  всім  умовам,  обставинам,  світу…
Тільки  в  думці  нестись  за  таким  недосяжним  теплом.
А  за  кілька  хвилин  вже  потягне,  неначе  магнітом,
До  безмежності  хмар  так  невчасно…  Напевно,  на  зло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326194
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Наталя Данилюк

Ну, і пощо вона тобі здалася…

Ну,  і  пощо  вона  тобі  здалася-
Зухвала  жінка  з  блиском  ув  очах?
До  неї  йдеш,  мов  грішник  до  причастя,
Вертаєшся,  мов  до  гніздечка  птах...

Ну,  а  вона-вона  собі,  як  жінка:
Не  ідеал  твоїх  високих  мрій,
Шовкова  синь  квітучого  барвінку
Стікає  в  душу  з-під  хвилястих  вій.

Нехай  з  таких  не  пишуться  полотна,
Та  все  ж  тебе  торкнулася  вона...
Яка  весна-пянка  і  безтурботна,
Яка  чужа  оспівана  весна!..

Аж  знемагаю,  зціплюючи  зуби,
Які  там  мрії,  злети  чи  розмай?
О,  не  питай!О,  не  питай  же,  любий...
Нічого,  чуєш,  більше  не  питай!..

Сама  ж  бо  винна,  що  любов  плекала,
Немов  реп'ях  вчепившись  за  рукав!..
А  ти  ілюзій  розтрощив  дзеркала
І  в  сад  чужий  стежину  протоптав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327592
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012


Віталій Назарук

Як мало потрібно для щастя людині

Як  мало  потрібно  для  щастя  людині,
Як  очі  темніють  і  сірі,  і  сині,
І  сльози  дощем  добавляють  жалю,  
Спасіння  твоє  -  ніжне  слово  «люблю».

Коли  захиталась  земля  під  ногами,
Коли    ти  лишився  без  тата  і  мами,
Неначе  вже  втратив    надію  свою,
Спасе  тебе  знову  надійне  «люблю».

Коли  все  довкола  змітають  цунамі,
Коли  все  життя  -  це  образи  і  драми,
Тоді  дзвони    вдарять  пісні  кришталю,
Коли  зазвучить  щире  слово  «ЛЮБЛЮ».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327340
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 04.04.2012


Віталій Назарук

Готуймося до Пасхи…

Пасхальна  ніч  і  радість  навкруги,
Сьогодні  Бог  дарує  нам  спасіння,
Вогонь  із  неба    запалив  свічки
І  обдаровує  Христовим  Воскресінням.

Яка  ж  це  радість,  мов  злітаєш  ввись,
Літа  вертаються,  які  давно  минули,
Пісні  Пасхальні  знову  полились
І  свічечки  по  світу  спалахнули.

Звучать  слова,  що  нам  Господь  сказав,
Думки  його  до  нас  летять  з  небес,
Господній  Син  в  неділю  цю  Воскрес…
Христос  Воскрес!    Воістину  Воскрес!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327399
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 04.04.2012


Віталій Назарук

Приліт журавлів

І  пронеслось  «курли»  над  головою,
Як  перший  поцілунок  у  житті,
Як  спомини  навіяні  весною,
Як  почуття  незмінні,  золоті.

А  як  тягнув  вожак  спітнілу  шию,
Він  долетів  до  рідної  землі,
Добрались  всі    і  здійснилася  мрія  -
Вернулись  додому  журавлі.

Вклоняюсь  вашій  мудрості  і  честі,
Ви  віддані,  як  справжні  козаки,
Велика  дяка,  що  тепло    принесли,
Тепер    за  вами  прилетять  шпаки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324974
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Віталій Назарук

Готуймося до Великодня

Цвіркотлива  весна  позбиває  росу
І  болото  в  лататті  зімліє,
А  шпаки  сколихнуть  ледь  розквітлу    весну,
Весняний  півень  вранці  запіє…
І  зустрінуться  вперше  медунка  й  бджола,
Первоцвітом  покриються  схили,
При  дощі  уночі  усміхнеться  трава
І  підсохнуть  від  снігу  могили.
Скоро  посту  кінець,  попереду  свята,
Дні,  коли  ми  по  справді    щасливі,
Щоб  біліли  сади  і  хатинок  краса,
Хай  Господь  добавляє  нам  сили.
Поклонімося  синім  святим  небесам,
І  схилімось  в  поклоні  землиці,
І  хай  квітне  в  серцях  Воскресіння  краса
І  Пасхальна  неділя  святиться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324443
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Віталій Назарук

Козацький шлях

Рипить  давно  об’їжджене  сідло,
В’ялене    м’ясо  манить    до  спочинку,
Орел  летить,    налігши  на  крило,
Ну  а  козак  шукає    відпочинку.

Тут  ковила,  полин  росте  кругом
І  хащі  лісові  посеред  степу,
І  тихі  ріки  із  мулистим  дном,
І  зорі  ясні,  що  бажають  лету.

І  вогнище  з  полинових  гілок,
Маленький  казанок  на  теплу  юшку,
І  погляди  віддалених  зірок,
Кулак  під  вухо  замінив  подушку.

А  йому  далі:  бо  завдання  є,
Для  кошового  вісточка  важлива,
Чумацький  шлях  блудити  не  дає,
Степ  козаку  і  хата,  і  могила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323472
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Віталій Назарук

Летіть до нас

Кричать,  вертаючись  весною,  журавлі,
Ніби  вітаються  із  ріднею  землею,
Вони  "курли"  несуть  нам  на  крилі,
Їх  темний  шлях  освічений  зорею.

Їм  озеро  застелить  голубінь
І  створить  затишок  в  старому  очереті,
Стола  накриє  озеркова  синь,
Добавить  силу  при  вечірнім  злеті.

Це  ваша  доля,  ваша  тут  земля,
Вертайтесь  у  гніздечко,  як  до  мами,
Ми  вас  чекаємо  щороку  звідтіля,
Щоби  веснянки  заспівати  з  вами.

Летіть  до  нас,  без  огляду  назад,
Бо  ви  частинка  нашої  землиці,
Хай  вас  п’янить  ще  незацвівший  сад,
Роса  весняна  рясно  заіскриться..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326317
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Віталій Назарук

Кохання вищого гатунку

Вино  кохання  вип’ємо  до  дна,
Бо  ніч  забрала  у  свої  тенета,
Воно  співає,  мов  п'янка  струна  
І  місяць  нам  освічує  багети.

Сплелись  барвінком    душі  і  тіла,
Волосся    розстелив  по  ліжку  вітер,
А  нас  кохання  спалює  дотла,
Блаженна  мить…  О  тільки  б  не  зомліти!

А  далі  сон,  це  хвиля,  може  дві,
І  поцілунки  ніжно  вкриють  губи,
Які  ж  це  миті  справжні,  чарівні,
Ведуть  вони  до  щастя  і  до  згуби.

Не  до  кінця  ще  випите  вино,
Вуста  не  п’яні  в  ніжнім  поцілунку,
І  доля  ще  відкриє  нам  вікно,
Віддасть  кохання  вищому  ґатунку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325500
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Окрилена

Я Вами забуваюсь…

Я  Вами  забуваюсь…
Дивно  -  
тонути  в  м̕'якоті  
небесних  сфер,    
де  дихання  
пульсує  зливно
і  близькість  Ваша  
як  гроза…  
Тепер  -  ціную  
щохвилинність  сяйва.
Усмішки  м̓'ятної  
квітневий  пил    
духмяно  розпорошить
МАЛЬВА  -  
вуста  пелюстками  
стають  навпІл…  
Я  Вами  забуваюсь…  
Вільно  -  
сягаю  пОдумки  
найтоншу  грань...
Ви  знаєте,  
я  стала  схильна  -
любити  Вас  
до  забуття  бажань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327210
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 04.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2012


Марічка9

Цілющий вогонь

Якби  мені  забракло  часом  сили,
То  ти  скажи  одне-одне  "люблю".
Які  ж  у  цього  слова  переливи,
О,  скільки  в  нім  цілющого  вогню!

Якби  мені  раптово  захотілось
Забути  все,  покинути,  піти,
То  Ти  моєму  змученому  тілу
Відчути  дай  від  свого  теплоти.

Якби  мені  сказав  Ти,  що  несила,
Якби  й  змовчав,  що  гинеш  від  жал́ю,
Я  в  твої  очі  б  свого  перелила
Безсмертного  цілющого  вогню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326683
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Марічка9

А можна я?. .

А  можна  я  вас  міцно  пригорну,
Наскільки  зможу  міцно  й  не  відпущу?
Ваше  ім'я  -  із  запахом  бузку
Для  мене  силу  має  надцілющу.

А  можна  я  навмисне  промовчу?
Слова  псують,  зазвичай,  ноти  тиші.
Послухаємо  хлипання  дощу,
І  монолог  заквітчаної  вишні...

Давайте  не  відважимось  на  "ти",
Нехай  звертання  буде  особливе...
Я  ж  так  собі  хотіла  довести,
Що  так  буває,  що  таке  можливо...

А  можна  я  усім  не  розповім,
Що  ви  є  той.  І  тихо  усміхнуся.
В  куточку  серця,  хай  і  не  святім,
А  можна  я  назавжди  залишуся?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Марічка9

Не смій!

Не  забирай  руки,  не  відпускай  долоні.
Не  стане  сили  йти,  
не  стане  просто  сил...
Твоя  любов  -  життя,  як  пульс  у  м́оїх  скронях.
Борись  за  нього  ще.  
Не  смій  складати  крил...

І  ніч  пройде,  відчуй.  
За  ним  похмурий  ранок,
Мінливий,  як  життя,  та  сонце  не  зайде!
У  світі  стільки  зла,  
смертельні  в  серці  рани,
А  щастя  шанс,  мов  тінь,  видніє  де-не-де...

Коли  ж  побачу  знак,  почую  чуда  гомін,  -  
До  тебе  прибіжу,  
і  вистачить  нам  сил...
Не  відпускай  руки,  і  сльози  хай  солоні,
Борися,  ще  борись,  
не  смій  складати  крил!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325617
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Любов Іванова

КАНУН ЖЕНСКОГО ДНЯ.

К-ак  ишак,  тащу  опять  домой  авоськи..      
А  они  -  на  килограммов    двадцать  пять..
Н-е  житье,  а  бабской  доли    отголоски..
У-морилась  в  доску  дама,  твою  мать!!
Н-афиг  сдался  мне,  скажите,  этот  праздник?


Ж-аль  бедняжечку  себя  до  горьких    слёз..
Е-сть  уклад,что  фешенебельностью  дразнит.
Н-у  хоть  день  прожить  бы  жизнью  наших  звезд.
С-амолично  взять  и  пальцем  ткнуть  на  карте,
К-уда  ткнула  -  надо  ехать..  Знать  -  судьба..
О-торваться  бы  по  полной  в  этом  марте,
Г-рёзы  радужны,  фортуна  вот  -  скупа....
О  мечты  мои,  ну  где  же  ваша  сладость??


Д-а  и  есть  ли  она?  Всюду    кутерьма..
Н-аступает    мне  на  пятки  эта  праздность
Я    мимоз  букет  куплю  себе..  сама..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11203136282

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324212
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Любов Іванова

ПОЛЕТ БАБОЧКИ. . АКРО.

П-орхает  грациозно  и  легко,
О-бласканная  солнцем  и  ветрами.
Л-етает  невесомо  над  цветком,
Е-два  касаясь  нежными  крылами...
Т-исненными  узорами  парчи,

Б-лестяшки  ей  на  крылышки  упали.
А-  ей  бы  только  в  солнышка  лучи..
Б-аюкаться  в  прозрачности  вуали...
О-крашен  цветом  радуг  мотылек,
Ч-астичка  неземного  мирозданья.
К-уда  твой  путь  неведомый  пролег?
И-  где  у  нас  опять  с  тобой  свиданье?


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11203304379

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326428
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Тамара Шкіндер

Не зволікай, прошу, не відпускай…

Не  зволікай,  прошу,не  загуби!!!
Кохай  її  сьогодні  до  нестями.
Шалену  пристрасть  радості  сльозами
Омий,  нектар  любові  пригуби.

Реанімуй  змарновані  хвилини,
Що  cклалися  цеглинками  в  стіну,
Яку  жорстоку  сплачену  ціну
Тієї  незбагненної  провини…

На  капищі  щасливих  не  буває…  
Молитвою  кохання  освяти.
Любов  без  меж  усі  гріхи  простить.
Зійшла  зоря,  минула  ніч,  світає…

Не  зволікай,  прошу,  не  відпускай…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325906
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Тамара Шкіндер

Черпаю пригоршнями я життя…

Черпаю  пригоршнями  я  життя,
Що  як  вода  біжить  крізь  пальці  нині…
Не  набирає  швидкість  паротяг
І  не  співається  сумній  пташині…

Перебираю  низку  звичних  слів
Складаю  в  скриню  доленосні  руни.
Як  цукор,  що  приємно  солодив
І  обіцяв  дарунки  від  Фортуни.

Щоб  потім  там,  на  перехресті  літ,
Розкрити  книгу  з  чистими  листами
І  на  життєвій  ниві  не  жаліть,
Що  доля  йшла  не  нашими  стежками.
 
Мов  на  курок,  я  тисну  на  курсор.
Мій  кожен  порух  буде  чітко  впевненим
Бо  сенс  мого  життя  –  це  мій  Фавор.
А  ти  лишайсь  таким,  понадприземленим…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325733
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Тамара Шкіндер

Я вже не згадую тебе.

Я  вже  не  згадую  тебе.
Ти-сон,  який  давно  не  сниться.
Захмарне  небо  голубе,
Мойого  серця  таємниця.

Лишайсь  повік  естампом  мрій
На  полотні  моєї  долі.
Немов  шалений  буревій,
Пронісся  шквалом  в  чистім  полі.

І  розродилась  з-під  небес
Щасливих  днів  цілюща  злива.
Шал  пристрастей,  як  грім  воскрес...
О,  Боже,  я  була  щаслива.

Та    роз"єднала    доля  зла,
І  не  шукай  тому  причини.
Кохання  річка  в  два  русла
Враз  розлилася  долечинно.
 
Ти  не  вертайсь,  коли  літа
Посіють  сум  невинним  жартом.
Ти  вже  не  той  і  я  -  не  та.
Минуле  зачіпать  не  варто.

Я  вже  не  згадую  тебе...
Та  інколи  нехай  насниться.
Безхмарне  небо  голубе,
Й  сердець  одвічна  таємниця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324384
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Poetka

…натомість…

"Потому  что  на  самом  деле  каждый  человек,  в  сущности,  одинок.  Не  важно,  есть  у  него  близкие  или  нет.  Человек  в  одиночку  переживает  свои  страхи,  даже  если  кто-то  другой  в  это  время  держит  его  за  руку.  Он  сам  плачет,  даже  если  кто-то  другой  вытирает  его  слезы.  И  если  сейчас  у  него  есть  кто-то,  кому  он  может  доверить  самые  свои  большие  тайны,  то  вовсе  нет  гарантии,  что  так  будет  до  конца  жизни.  А  в  конце  человек  и  так  уходит  в  одиночестве…"


           Януш  Леон  Вишневский.  Малгожата  Домагалик.  188  дней  и  ночей

     _____________________________________________
...накресливши  мапу  твоєї  долоні  відтінками  
суму  очей
дістаю  із  глибин  дна  моря  твоїх  роздумів  світло
так  важливо  мені
молитись  перед  сном  на  лінію  твоїх  плечей
на  невагоме  волосся  з  яким  грається  вітер...
терпкий  наче  чай  
який  залишився  недоторканим  зранку
твій  голос...
тремтіння  скла  в  глибині  лабіринту  ховається  проміжок  часу
хотілось  сказати...але  натомість
думка  з'їдає  слова  щоразу...

наші  серця  високо  в  небі  неначе  птахи
що  під  язиками  тримають  розлуку
і  життя  найчастіше  це  гра  у  шахи
коли  біле  і  чорне  тримає  одне  одного  за  руку...
в  мені  губляться  планети  твоєї  уяви  
і  щоразу  зізнаюсь  сама  собі
ти  просто  дотик  що  не  потребує  з'яви
ти  ніби  мед  який  тече  по  бороді
ти  далеко  не  той  хто  сповідує  правду
ти  наче  Господь  бо  до  тебе  я  йду  по  воді
твоїх  слів  -  тимчасової  радості  серця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326414
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 04.04.2012


АнГеЛіНа

Набридливі

Цей  вітрюган  вишукував  октави,
Шугаючи  німим  і  кволим  садом...
Всю  ніч  вслухалась  в  дивні  серенади,
Що  він  мені  присвячував  лукаво!..

І  міцно  обіймав  мене  за  плечі,
Зізнаннями  тривожив  сонний  спокій!..
А  сивий  холод  притулився  збоку,
Та  він,  між  іншим,  зовсім  недоречний!..

І  я  не  знаю,  як  його  прогнати!
Та  й  вітер  вже  набрид  своїм  коханням...
І  що  це  взагалі?!.  Весна  -  не  рання,
А  сонце  й  досі  сховане  за  ґрати!
                                           29  березня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326089
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Анна Вейн

Молись

Буває,  що  життя  ламає  крила
у  той  момент,  коли  злетів  увись.
І  що  поробиш  -  доля  тут  безсила.
Як  маєш  крила  -  Богові  молись...

Як  маєш  розум  -  не  міняй  на  гроші.
Цінуй  хвилини  –  в  них  усе  буття.
Достойно  пронеси  життєву  ношу,
З  любов’ю,  що  не  кане  в  забуття…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323371
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Віктор Фінковський

*** А найперше чистилище - це земне

А  найперше  чистилище  -  це  земне,
А  найважча  дорога  -  дорога  праведна,
І  існує  краса,  яка  не  мине,
Хоч  кусає  її  по  початку  згаданий.

А  найбільша  сльоза,  та,  яку  проллєш,
Як  зашкалює  жаль,  чи  без  міри  весело...
А  найперша  любов  -  це  любов  без  меж,
І  немає  у  ній  низькоти  тілесного.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324352
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Інна Серьогіна

Порожнеча

Із  вікна  покинутої  хати
Зяє  божевільна  порожнеча.
Прагне  сонце  кинути  за  грати,
Кроїть    промені  рука  стареча.

Роззявляє  ненаситну  пащу
На  будинки,  що  стоять    навпроти.
Руйнівниця  не  віддасть  нізащо,
Те,  що    встигла  нагло  побороти  .

Розгулялась  лиходійка  в  селах:
Дошки  навхрест,  під  замок,  в  кайданки
Закувала  спів    в    садках  вишневих,
Висушила  росяні  світанки.

Чахне  груша  під  вікном  поволі,
Оповита  виноградом    диким.
Лиш  півонії  голівки  –  краплі  крові,
Непоборно  сяють  з  гордим  ликом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324933
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 04.04.2012


MADLEN

пелюсткове…

Опадає    на  далекому  сході  сакура  тендітна…
снігом  рожевим  …
невинним…
як  дотик  найніжнішого  пера…
а  я  б  поглядом  твоїм  огорнутись    хотіла..
сховатись  в  кишеньку,
 як  голодне  кошення…
Рожеві  пелюстки    …
спадають  з  долоні…
доторкаючись  душі,
босими  губами…
слідами  …
       ривками…
               мовчанням…
ти  пробач  що  народилася  мабуть  не  та..
не  така…
             не  з  тобою…
                       не  сьогодні…
                                 не  в  тому  місці
що  думками  засипаю  собі
 погляд  і  скроні…про  тебе…
про  завтра…
       сьогодні  і  вчора…віками…
думала..відчувала  …тремтіла…
а  може  ми  були  рідними  в  попередньому  житті
не  з  нами…між  нами…
 Ти  пробач  що    вуста  ,самі  шепочуть.
 так  хочу…так  хочу
 губами  теплими    торкнутись  чола…
і  частинки  мене…розсипаються  ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
               тобою…
                       твоєю…
                             запізно…не  знаю…
цілуючи  потаємно  руки  твої  ..
плечі…приємні  вуста…
Я  б  так  хотіла  посміхатись  тобііі
 до  безтями…..
досліджуючи  …
гріючи  душу…
до  приємної    болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я  б  так  хотіла_______
Захлиснутися  в  ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а    де  тепер  віднайти  наші  місця….
а  чи  вони  ще  є…




(з  мелодією  сприймається  краще....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 04.04.2012


MADLEN

А як це мріяти, коли в руках стиснені струни?

а  як  це  мріяти,  коли  в  руках  стиснені    струни?          
і  серце,  сховане  в  шухлядці,так    кричить...
та  вирватись  би...А  куди  тепер..в  нікуди??
до  тебе…моя  душа  на  пів  дорозі  згорить…                  

краплинки  суму  розвіються  вітром    ...                        
по  плечах  що  затерплі  стомились  від  болю                  
душа  розсиплеться  крихтами    мірти  і  літа...      
як  лише  серця  торкнутися  свого  дозволю…                        

а  як  це,  мріяти  про  когось  ночами?                              
коли  душа  тремтить  і  вовком  скулить
боячись,  відкритись  знову…до  гола
та  вирватись  би  раз...туди...до  тебе
_____________ні...  боюсь...згорить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324159
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Раїса Гришина

Коснись душою серебра поющих звуков

Возьми  гитару  вдохновенно  в  свои  руки,
И  вспомни  жизнь  свою,  прошедшую  в  пути,
Коснись  душою  серебра  поющих  звуков,
И  ты  поймешь,  что  значит  слово  "загрустить"...

Щемящей  болью  в  твоем  сердце  отзовется,
Вином  доспевшим  разольется  по  крови,
Воспоминание  о    тех  минувших  буднях,  -
Что  разливались  светом  радости  любви....

В  поющем    серебре    звучит  твое  смятенье
Мятежность    боли  уходящих  вдаль    времен,-
И  сердце  плачет  от  щемящего  волненья,
Коснувшись  мысли,  что  твой  путь  уже  пройден  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325518
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 04.04.2012


Валентина Курило

Чому болиш?

Чому  болиш,  для  чого  підла  гра?
Ледь  жевріє  вже  спалене  багаття.
Я  ж  стільки  рівнів  вже  важких  пройшла!
Повинен  бути  в  грі  і  рівень  «щастя»!

Чому  ти  шепчеш  щось  із  темноти,
Коли  дощем  холодним  осінь  сіє?
Чому  так  легко  спалюєш  мости
Між  сподіванням  і  ковтком  надії?

Та  ворухнулось  в  серці,  ожило.
І  розтопило  легко  сніг  торішній.
І  спантеличеним  барвінком  розцвіло,
Коли  у  біле  нарядились  вишні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326914
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 04.04.2012


Анатолійович

Батьківська пісня. На слова Віталія Назарука.

Чудовий,  ніжний,  сповнений  глибокої  любові    вірш  про  батьківські  почуття,  надії,  віру.  Він  не  міг  залишити  мене  байдужим...  Адже  у  мене  теж  є  син,  а  у  сина  підростає    продовжувач  роду.  Нехай  всі  сини  Украіни  почують  слова  любові  від  своїх  батьків    і  нехай    їх  береже  Бог!

БАТЬКІВСЬКА  ПІСНЯ

Мій    любий    синочку,
Мій    соколе    ясний.
З    тобою    по    іншому    сонце    встає.
Я    Богу        молюся,
Я    дякую    долі,
Я    радий,    що    ти    в    мене    є.

Хмаринки    зникають  
 і    небо    ясніє,
Веселка    на    струнах    своїх    виграє.
Спасибі,    синочку,
Спасибі,    мій    рідний,
Я    тішусь,    що    ти    в    мене    є.

Коли    ти    далеко,
Тебе    виглядаю.
Тривога    заснути    мені    не    дає.
Я    Бога    благаю,
Щоб    ти    повернувся.
Я    вдячний,    що    ти    в    мене    є.

Коли    тобі    важко,
Коли    в    тебе    горе,
Кров    в    жилах    холоне    і    серце    стає.
Я    Бога    благаю,    
Щоб    дав    тобі    сили,
Щасливий,    що    ти    в    мене    є.

ID:  225152
Рубрика:  Вірші  ,  Лірика
дата  надходження:  29.11.2010  07:12:38
©  дата  внесення  змiн:  15.05.2011  13:01:51
автор:  Віталій  Назарук

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326999
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 03.04.2012


Анатолійович

Дві легенди. На слова Ігоря Федчишина

ДВІ    ЛЕГЕНДИ



 І    у    легенд    бувають    імена,
 Що    крізь    сторіччя    славу    краю    віють.
 Ми    їм    за    це    завдячуєм    сповна
 І    квіти    їм    даруємо    уклінно.
 В    моїм    краю,    що    зветься    Україна,
 Є    дві    легенди    на    одне    ім"я    -
 Софія    Київська    і    донька    гір    -    Софія!
 Неначе    у    жар-птиці    два    крила.

 Як    чисті    переливи    солов"я,
 Пісенні    нотки    ніжно    душу    гріють
 І    дзвоном    обзиваються    в    серцях                        
 Від    скал    Говерли    до    узгір"я    Криму.
 Бо    у    краю,    що    зветься    Україна,
 Є    дві    легенди    на    одне    ім"я    -
 То    Храм    Святий    і    пісня    гір    -    Софія!
 Неначе    у    жар-птиці    два    крила.    

 Софіями    пишається    земля,
 Старий    Дніпро    піснями    молодіє.
 Їм    обидвом    мелодію    щодня    
 З    гірських    джерел    дарує    полонина.
 В    моїм    краю,    що    зветься    Україна,
 Є    дві    легенди    на    одне    ім"я    -
 Софія    Київська    і    ліра    гір    -    Софія!
 Неначе    у    жар-птиці    два    крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325381
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Ліна Біла

про себе…

Мовчанням  сплітається  біль  і  розлука.
І  сонце  здається  напівзолоте.
Коли  ж  провесняність  хапає  за  руки
-  мужніше  тоді  я  творю  вар'єте.

Така  необачна...Простіть  -  закохалась!
Душа  розірвала  нарешті  нитки!
І  досить  чекати  -  я  вічність  чекала,
щоб  втратити  певно,  і  знову  знайти.

Мовчанням  сплітаються  сльози  від  щастя,
коли  мені  ве́сну  стрічати  є  з  ким!
Така-собі,  люди,  дивачка-фантастка  -  
сьогодні  я  вітер,  а  завтра  -  лиш  дим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323350
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Solomia

*Лебедина вірність*

Кружляє  небом  лебідь  одинокий,
між  хмар  ховає  сильний  серця  щем.
Не  знає,сизий,як  вернути  спокій,
лебідку  сво́ю  жалібно  зове.

Нестерпні  стали  вільні  досі  крила,
що  так  нестримно  рвались  до  весни́.
Як  жаль,що  людям,так  бува  -  несила,
кохати  тільки  раз  і  назавжди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326582
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Solomia

Я вимрію тебе холодним ранком…

Я  вимрію  тебе  холодним  ранком,
Як  півні  заголосять  третій  раз,
огОрну  тіло  радісним  серпанком,
І  слів  замало  в  світі  стане  нам.
Із  сто  очей,твої  відчує-серце,
В  шаленім  ритмі  степу  зазвучить,
І  все,що  найдорожче,та  вчорашнє,
Із  попелом  зотліє...догорить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326556
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Solomia

ОТ І ВСЕ, ЩО ПОТРІБНО…

Відчувати  серце  твоє  поряд,
Тамувати  шалений  вир  мрій,
Чути  дотики  рідних  долоней,
ЛЕгким  струмом  на  ніжній  щоці,
Задивлятись  невпевнено  в  очі,
І  губитись  в  полоні  обійм,
Бути  всім,навіть  тим,ким  не  взмозі,
І  щоб  більше  ніхто  не  посмів...

Дивні  плани  на  склі  малювати,
І  мовчати,де  випав    пробіл,
Щоб  за  рамки  всі  винести  спами,
А  чуття  не  звести  у  турнір.
Нехай  тишу  зриває  лиш  шепіт,
І  забудеться,що  на  землі,
В  нашім  небі,не  сьомім,хай  першім-
заіскриться  двох  долей  політ.

От  і  все,що  потрібно  душі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325621
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Осіріс

Смак дитинства

Дитинства  смак  –  суботній  жар  печі,
Де  бабця  короваї  випікала,
Пампушки  і  рум’яні  калачі…
А  потім  борщ  у  джбані  діставала.
Білоголовий  я,  між  подушок,
Що  голка  неньки  уквітчала  вміло,
Жував  хлібець  і  не  лишав  кришок.
Від  насолоди  у  душі  десь  мліло.
Біг  до  печі.  Дививсь,  чи  є  зола,
Кидав  картоплю  потайки  від  мами.
Як  зморщилась,  вчорнівши  мов  смола,
Тяг  кочергою  та  й  хапав  руками.  
Здавалося,  смачніше  на  землі,
У  Всесвіті  нема  за  це  нічого…
Та  щезло  все  у  зрілостній  імлі,
Згубив  в  літах  іскру  дитинства  свого.
Померкла  та.  Задув  мусон  часу,
В  печі  вогонь…  Жую  батон  я  кволо,
П’ю  каву…  А  колись,  плекав  росу
І  мріяв  все  майнуть  за  видноколо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327301
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012


Осіріс

Випадкові думки

Нічної  тиші  боязку  вуаль
Сполохав  сич  глузливим  переливом.
На  думи  наштовхнув  холодним  мстивом
Співак,  що  душу  розпинав  між  паль:

«…кашерність  слів  та  вишуканість  фраз,
Слащавих  речень  втаєна  отрута,
Стискають  серце  щупальцями  спрута…
Такі  обійми  відчував  не  раз..."

Лиш  соловей  затенькав  у  гаю,
Віщуючи  початок  дня  нового,
Закінчив  пісню  сич  поглуму  свого
І  зняв  з  розп’яття  душеньку  мою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324826
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Осіріс

Чоловічі тортури

(сприймайте  як  ранковий  жарт  :)))  )          

На  душеньку,  мелодія  сльозою,
Лягає  не  питаючи  мене.
Гадав,  що  біль  наситившись  мине,  
Та  смуток,  не  розлучиться  зі  мною.
На  дзеркалі  порожнім  відгук  уст  -
Цілунок  пустотливий  у  помаді.
А  поруч  косметичка  «при  параді»…
Від  калатання  серця  -  ребер  хруст!
Рожевих  капців  припечаливсь  міх,  
Халат  у  тузі  опустив  рукава,
На  кухні  недопита,  в  чашці  кава,
Струмує  ще  повів  долонь  твоїх.  
Журби    стискає  горло  водоспад:
-  «Сімнадцять  тридцять,  а  тебе  немає…!?»
За  мить  душа  до  сонечка  злинає  –
З  роботи  повернулась  ти  назад!!!

Ввергаю  тлен  свій  у  диванний  суд,
Відсунувши  пивну  порожню  банку:
-  -  «Чого  так  довго?  Я,  не  їв  із  ранку!
-  «Кохана,  пиво  дай!  І  витри  тут!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323730
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Рідний

Мої вірші

Ростуть  мої  вірші  на  горах  паперу.
Гладінню      екрану    армадою  йдуть
У  гавань  очей,  де  сердець  тихий  берег
Чекає  ліричних    героїв  з    кают.

Живуть  мої  вірші  у  сайтів  хоромах.
З  колегами  дружать,  а  з  кимось  і  ні.
Забрав  би  їх  звідти,  та  боязко,    -    вдома
Не  вдасться  усіх  зберегти  їх  мені.

У  збірочки    храм    я    не    в  силі  зібрати
Сумних  і  веселих  своїх  непосид,
Ще  страшно,  що  сяде  натхнення    за  ґрати      
І  втратять  вони    приворожливий  вид.

27.03.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325591
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Мазур Наталя

*Як просто

Як  просто  не  почути  слів  образ,
Як  просто  не  скипіти  на  півслові,
Та  пригадати  світлу  мить  любові,
І  ніжність,  і  тепло  найперших  фраз.

Як  просто  не  спалити  всі  мости,
Як  просто  не  зронити  слово  люті,
І  не  зривати  ланцюги  прикуті
Між  двох  сердець,  щоб  їх  не  розвести.

Як  просто  ще  уникнути  біди,
Як  просто  ще  триматися  за  руки...
Чому  ж,  скажи,  прямуєте  туди,
Де  чорний  день  від  розпачу  розлуки?


02.04.2012р.                        18:00

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327154
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012


Мазур Наталя

*Солодкий сон

Долає  ранок  ночі  тьму
У  споконвічному  двобої.
Мій  сон  сьогоднішній  чому
Так  розтривожений  тобою?
Чому,  скажи,  мої  вуста
Без  поцілунку  ти  залишив?
Нерозуміння  нароста
І  загортається  у  тишу.
Ти  ж  обіймав  мене  у  сні,
Я  пам'ятаю  кожен  дотик.
В  словах,  що  говорив  мені,
Вчувалися  журливі  ноти.
Уява  то  моя,  чи  ні?
Хитнулася  ураз  гардина...
Твій  голос  чую  вдалині,
Шепочеш:  "  Спи,  моя  єдина.
Світанку  сяючий  бутон
Іще  блукає  десь  шляхами."
І  знов  мене  солодкий  сон
Твоїми  обійма  руками.

22-27.03.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325810
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталка Кольоровісни

Живу…

Погода  у  березні  хвора  й  напрочуд  лінива.
Весні  не  пасує  плямисто-брудний  камуфляж.
Дивлюся  на  фото  твоєї  дружини  –  вродлива  –
Безодня  в  очах  і  пристойний  цілком  антураж.

Вітрами  гартується  збуджене  сонце  спроквола.
Вже  пнеться  до  неба  зароджене  Богом  дитя.
А  я  своє  серце    шматую  тортурами,  болем
Й  несу  до  погосту  убите,  ще  тепле  життя.

Прибралися  в  траур  дощі,  розпочали  купалу,
Надміру  ретельно  гримують  веселку  криву.
Ти  жив  в  моїм  серці.  Із  ним  я  тебе  поховала.
А  як  же  без  серця?..  Як  бачиш,  коханий,  живу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325627
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталка Кольоровісни

Кава на двох

Знаходячи  в  часі  проріху,
Посеред  невдач  і  звитяг
Шукаєм  настирливо  втіху  –
Попорпатись  у  почуттях.

Горнятко  розчинної  кави  –
Знайомий  уже  ритуал.
Коротка  розмова  про  справи  –
Дещиця  і  та  на  загал.

У  прагненні  довгих  цілунків
Вуста  паленіють  вогнем.
Присутність  лишень  обладунків
Тамує  гарячий  тандем.

Картинка,  напевне,  яскрава
Збентежила  раптом  обох…
Тож  маємо  вистиглу  каву
І  дружню  розмову  на  двох.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326732
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталя Данилюк

Така вже доля…

Не  треба  солодити  гіркоту-
Пощо  примара  щастя  серед  пустки?
Хіба  ж  я  винна,  що  знайшли  не  ту
І  мрії  розлетілися  на  друзки?

Хіба  ж  я  винна,  що  любов  гірка,
Що  поряд  почуваємось  чужими?
Така  вже  доля,  пане  мій,  така:
Нас  часто  зводять  у  житті  не  з  тими.

І  часом  нас  закохують  не  в  тих-
Такий  раптовий  станеться  трафунок*...
Не  треба  підливати  гіркоти
У  невзаємно-щирий  поцілунок.

Давайте  я  Вас  просто  відпущу
Без  докорів,  претензій  і  театру
В  палкі  обійми  теплого  дощу,
І  не  вдавайтесь  більше  до  азарту.

Не  треба  солодити  гіркоту,
Давайте  змовчимо  не  так,  як  завше...
Життя  вам  ще  підкине  саме  ту-
Така  вже  доля,  пане  мій,  така  вже...



*Трафунок(діалектне)-випадок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталя Данилюк

Ти глянь, яка весна…

Шовковий  ранок.Сонячна  струна
Легкий  серпанок  сипле  на  дорогу.
Яка  весна!Ти  глянь,яка  весна!..
Якщо  помру,  не  скаюся,  їй  Богу!

Яка  весна!Крізь  папороть  ялиць
Мандрує  лісом  квітень  ясноокий,
Він  прокладає  стежку  навпростець
Через  звори  і  потічки  глибокі.

І  залишає  щедро  по  собі
Квіток  духмяних  лагідні  мережки.
Зриває  вітер,  гублячи  в  траві,
З  тонких  беріз  смарагдові  сережки.

І  плеса  гладь  прозірчасто-ясна
Спиває  з  неба  роси  волошкові.
Яка  весна!Ти  глянь,  яка  весна!..
Аж  захлинаюсь  в  повені  шовковій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324359
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталя Данилюк

Нестримний вітер гне струнку вербу…

Нестримний  вітер  гне  струнку  вербу,
Шовкові  коси  доторкають  плеса...
Чи  ти  в  житті  моєму  завше  був,
Чи  я  тебе  намріяла  між  весен?

І  посадила  спогадом  в  душі,
Мов  гіацинт  прегордий,  синьоокий...
Там,де  сльоза,  там  пишуться  вірші,
А  там,  де  щастя,  там  панує  спокій.

Нестримний  вітер  гне  струнку  вербу,
Тремтить  смола,  мов  свіжі  краплі  крові...
Посію  в  серці  попелом  журбу-
А  раптом  зійдуть  проліски  шовкові..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323791
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталя Данилюк

Весняний листопад

Ох,  листопаде,  що  тобі  я  винна,
Що  ти  прийшов  в  цю  березневу  мить?
П'янка  весна,  тендітна  і  дитинна,
Лебідкою  пірнула  у  блакить.

Захолидило  краплями  на  скронях,
Проллявся  дощ  крізь  ситечко  небес.
Чи  я  тебе  накликала  безсонням,
Що  ти  в  мені  негадано  воскрес?

І  устелив  думки  опалим  листям,
Пожухлий  аркуш  спогадів  надніс...
Таким  крихким  прозірчастим  намистом
Моя  весна  обсипалась  з  беріз.

І  розчинилась  мрія  лебедина
Між  сизих  крил  обірваного  сну...
Ох,  листопаде,  що  ж  тобі  я  винна
Що  ти  весну  на  осінь  обернув?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталя Данилюк

Нехай летить…

Нехай  летить  минуле  під  укіс,
Не  склеїш  вже  розбитого  корита!..
Між  стовбурІв  заплаканих  беріз
Моя  журба,  світанками  надпита...

Нехай  бринить  освячена  струна-
Мого  безсоння  місячна  соната...
Невже  весна?Ти  ба,  таки  весна-
Між  тихих  буднів  крапелина  свята!

Така  ясна,  аж  наспіви  дзвінкі
Зринають  в  небо,  лагідно-погоже!
Все  відпускаю  з  попелом  років...
Ну  що  це  я...Ну  що  ж  я  плачу,Боже?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324880
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталя Данилюк

Куди не гляну…

Куди  не  гляну,  всюди-тільки  ти,
Снуєш  туди-сюди,  чудна  людино!
А  серце,  мов  ображена  дитина,
По  днях  прожитих  черкає  хрести.

Пощо  тривожиш  спокою  струну?
Чи  може  я  сама  її  тривожу
І  уповаю  знов  на  милість  Божу,
Що  нам  повернуть  з  попелу  весну?

І  доторкаю,  ніби  й  ненароком,
Дрібні  шпаринки  відболілих  ран...
Який  солодкий  той  самообман!
Яка  ж  бо  правда-підла  і  жорстока...

Куди  не  гляну-проблиски  весни,
Шовкове  небо  сьорбає  калюжі...
О,  не  виказуй  ту  страшну  байдужість!..
Вже  краще  у  ненАвисть  оберни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Наталя Данилюк

Отак стоїш…

Із    вікна    покинутої    хати
                                         Зяє    божевільна    порожнеча...
                                                 
                                                                 (Інна  Серьогіна  "Порожнеча")

Отак  стоїш  убога  край  села:
На  биті  вікна  покосилась  стріха
І  темна  тінь  самотнього  горіха
Тобі  на  душу  зболену  лягла...

Отак  стоїш,  сплюндрована,  мов  храм,
Старенькі  вишні  заломили  віти
І  клен  ридає  голосом  трембіти
У  такт  різким,  поривистим  вітрам.

І  що  тобі,  сирітонько,  болить-
Ота  зотліла  незрорушна  тиша,
Що  плісняву  між  стін  твоїх  колише,
Ота  бузково-лагідна  блакить,

Що  прогляда  крізь  нитку  павутин,
Мов  цвіту  повінь  крізь  колючі  грати?
Ніхто-ніхто  не  вернеться  до  хати:
Ні  сивий  дід,  ні  батько,  ані  син.

І  лиш  вітри  розвіють  між  людей
Оту  гірку  розпачливу  недолю,
Мов  мак  дрібний  по  ораному  полю,
Ту  самоту,  що  скиглить  із  грудей...

Отак  стоїш  убога  край  села...
Чого  ж  я  спокій  тихий  твій  ворушу?
Яка  печаль-аж  пристроми  у  душу,
Аж  та  роса  на  шибці  обпекла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 03.04.2012


Люба Василик

Кожна мить - як есе…

Заплющуєш  очі  на  сиву  печаль,
Розбивши  всі  мрії,  неначе  кришталь,
А  серце  своє  не  зачиниш  ніколи
На  ті  почуття,  що  давно  охололи.

Щоб  стати  хоч  трішечки  ближчим  до  неба,
Тобі  зараз  просто  з  колін  встати  треба.
А  час,  як  вода,  відшліфує  усе:
Життя  -  це  роман,  кожна  мить  -  як  есе.́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326135
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012


Люба Василик

Математичне…

Реальність  та  мрії  -  перетин  множин.
Помножити  радість  на  кількість  новин.
Відняти  проблеми.  Відкинути  біль.
І  перед  собою  побачити  ціль.

Підносити  всі  почуття  до  квадрату.
Звести  до  нуля  гірку  оту  втрату.
Вже  досить  шукати  думок  інтеграли  -  
Ми  не  логарифми  й  не  факторіали!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Люба Василик

У кожній людині є сонце…

У  кожній  людині  є  сонце,  
Тільки  дайте  йому  засвітити.
Цілий  світ  -  у  маленькій  долоньці,
Цих  емоцій  вам  всім  не  злічити!

У  кожній  людині  є  зорі,
Тільки  їх  не  ховайте  за  хмари.
У  житті  є  ще  стільки  історій,
Хто  ж  напише  про  них  мемуари?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322137
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Галина_Литовченко

ВТЕЧУ У СТЕП

Втечу  у  степ,  де  море  ковили,
Де  ноги  лоскотно  цвіт  маків  лиже,
Де  нас  колись  дороги  розвели,
Де  скіфським  бабам  студить  протяг  крижі.

Густе  волосся  в  коси  заплету,
Напну  на  плечі  у  квітках  хустину,
Втечу  у  степ,  де  чути  за  версту
Як  «ромів»  кінь  смакує  конюшину.

Допізна    знову  не  засне  скрипаль,
Розвіє  ніч  снопами  іскор  ватра,
Зависне  в  небі  срібна  пектораль
І  обійме  циганська  пісня  шатра.

І  розлетяться  думи  в  шир  і  в  вись,  
А  дикий  степ  заплаче,  закурличе.  
…Чи  так  запав  у  душу  погляд  чийсь,      
Чи  давніх  предків  кров  циганська  кличе?

   Фото  з  інтернету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323230
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Наталя Данилюк

Весна, як жінка…

Весна,  як  жінка.Жінка,  як  весна:
Буває  ніжна,  а  бува  примхлива,
То  зазвучить  грайливо,  як  струна,
А  то  раптово  вибухне,  мов  злива!..

Весна  і  жінка.Жінка  і  весна:
У  них  обох  свої  земні  турботи
Своя  морська  бездонна  глибина,
Свої  космічні  зоряні  висоти.

І  не  спізнаєш  істину  сповна,
Бо  хміль  думок  обсиплеться,  мов  сонях...
Весна-це  жінка.Жінка-це  весна:
Чиясь  розрада  і  чиєсь  безсоння...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Осіріс

За мить до пітьми

Місяць,  оком  дракона  стереже  видноколо,
 М’язи-хмари  напружив,  жде  команду  «Зійди!».
 У  гаю,  диво-птах  розплескав  ніжне  соло.
 На  прокрадливих  лапах  нічка  плине  сюди.  
 Її  подих  опаром  устилає  покоси,
 Ніжно  пестить  колосся  перезрілих  хлібів.
 І  потемок  гіркий  солодять  медоноси,
 Що  всіріли  на  схилах  панівних  берегів.
 Ще  єдиний  стрибок,  і  померхне  багаття  -
 Дня  минулого  спомин  розчиниться  мов  сон…
 Вовчу  шкуру  свою  на  роззорене  плаття
 Нічка  змінить…  і  небом,  поплазує  дракон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323185
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Анатолійович

Елегія.

Ця  мелодія  написана  давно,  не  для  пісні,  просто  музика  настрою.  Можливо  комусь  вона  допоможе  створити  відповідний  стан  душі  при  написанні  свого  твору...  Буду  щасливий,  якщо  це  станеться...Значить  не  даремно  писав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323136
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Анатолійович

Перше зізнання. На слова автора Борода.

Неможливо  залишитись  байдужим  до  
                     ТАКОГО  ЗІЗНАННЯ!!!


Перше  зізнання

Ми    мовчимо.    Притихли    верболози
і    опустили    віти    до    води,
затихли    зорі    у    блаженстві    божім,
а    місяць    стих    в    передчутті    біди.

Мовчазна    тиша    роздирає    простір,
молотить    серце,    ніби    молотком,
завмерли    звуки    на    міськім    погості,
птахи    замовкли    над    німим    ставком.

Здурів    весь    світ    в    мовчазному    чеканні
та    плесом    ночі    вже    до    нас    гребе
і,    німоті    пручаючись    в    змаганні,
почув    свій    голос:    «Я    люблю    тебе!»

ID:  318599
Рубрика:  Вірші  ,  Лірика  кохання
дата  надходження:  03.03.2012  02:37:24
©  дата  внесення  змiн:  03.03.2012  02:37:24
автор:  Борода

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323095
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Віталій Назарук

Весна горланить

Весна  горланить:  «  Це  мої  права!!!»
Зима  брикається:  «А  я  не  відступлюся!!!
Та  квітнуть  зачаровані  слова,
Якими  я  з  весною    поділюся.

При  повені  красу  сплету  вінком,
Нехай  водою  плещуться    заплави,
Веснянку  заспіваю  перед  сном,
Роздам  коханню  ніжні  квіти-чари.

Багрянцем  захід  я  накрию  знов,
Смаком  волосся  задурманю  душу
І  щастя  обміняю  на  любов,
Бо  я  живу,  і  ще  кохати    мушу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323055
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012


Осіріс

Сповідь тіні

Коли  світило  уквітчає  синь
Над  кручами,  лісами  і  полями,  
З’являюсь  я  –  німа  й  убога  Тінь,
І  невідступно  рухаюсь  за  вами.
Найменшу  волю  вашу,  як  свою
Повинна  повторити  неодмінно:
Ви  йдете  –  йду,  спинилися  –  стою,
Присіли  –  нахилилася  уклінно.
Маріонетка  я  в  чужих  руках,
Такий  мій  хрест…  Та  в  чім  моя  провина,
Що  по  багну  життя  в  дрібних  грішках,
Тріщить  під  вами  чесна  моя  спина?!
За  що  мене  ви  тягнете  в  обман,
У  спільники  убивств,  насилля,  зради?
Чому  повинна,  мов  отой  баран,
Мовчазно  йти  на  бійню..?  Бога  ради,
Звільніть  мене  від  порохних  окуть,
І  дайте  жити  так,  як  я  бажаю!!!
Не  здичавілу  мавпувати  лють,  
А  маяком  світить  стезю  до  Раю!
Якщо  не  можна,  то  хоча  б  в  зеніт
Злетіти  жайворонком    над  полями,
 І  привітати  піснею  весь  світ!
…А  не  безславно  леститись  під  вами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320552
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 19.03.2012


АнГеЛіНа

Термін скінчився

Я  прошу,  відпусти!..  Відпусти!!!  Відпусти  мою  руку!
Я  уже  не  твоя!  Та  і  ти  не  належиш  мені.
Лиш  довірся,  що  це  не  занадто  трагічна  розлука!
Просто  термін  скінчився  на  наші  з  тобою  вже  дні…

В  мене  інша  любов!  І  твої  не  розчулюють  сльози!
У  кохання  мого  в  оченятах  цвіте  малахіт…
Зрозумій!  Не  прив’яжеш  мене,  люба  зимо,  морозом!..
Просто  термін  скінчився…  І  серце  належить  весні…
                                               8  березня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320718
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Окрилена

Збувається…

Весняний  сон
із  запахом  дощів
завісу  крепдешинової  ночі
відкриє  тихо...
Тільки  комиші  -
у  ритмі  колискового  тороччя.

Густу  блакить
художник  розведе  -
злетять  угору  білі  парашути…
Яскравий  сонях  –  сходить!
Новий  день
народжується  знову,
щоби  збутись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322922
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Мазур Наталя

*Досі люблю (Автор мелодії Віктор Ох)

По  весільному  вбрались  дерева  в  садах,
На  серпанку  весни  колихається  спомин.
Ти  сьогодні  наснилась  мені  молода,
Цілував  твої  очі  у  сні  барвінковім.

Від  цілунків  моїх  ти  була  осяйна,
І  мені  раптом  легко  і  радісно  стало.
У  буянні  садів  вирувала  весна,
І  кохання  моє  у  душі  розквітало.

Пролетіли  над  нами  роки,  як  птахи,
Та  тебе,  ніби  вперше,  у  скроні  цілую.
І  хоч  білі  заплутались  в  них  пелюстки,
Щиро,  ніжно,  як  в  юності,  досі  люблю  я.

16.03.2012р.  18:10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322843
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Інна Серьогіна

Веснянка

Зорі  в  небі  сплітають  вінок  для  Весни,
Щоб  волосся  сріблилось    шовкове.
Місяченько-казкар  на  вершечку  сосни
Їй    гаптує  вбрання  веселкове.
Весно-Лебедонько,  –  
Тихо  струмочок  журчить,  –
Всі  зачекалися    
Теплу  і  радісну  мить
 
Закружляй  у  танку
В  запашному  вінку,
Кинь  під  ноги    смарагдовий    килим,
Понад  ставом  лети,
З  верболозу  сплети
Колисанки    пташаточкам    милим

Розчеши  кучеряві  берізки  в  гаю,
Подаруй  їм  сережки  пухнасті,
Розфарбуй    празеленню*  у  ріднім  краю
Край  дороги  тополі  гіллясті.
Весно-подруженько,  –  
Пролісок    ніжно  дзвенить,  –
Дай  помилуюсь  
На    ясного  неба  блакить    

 

Празелень  –  стародавня  назва  яскраво  -  зеленої  фарби

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322802
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Рідний

Весна прийшла

Весна  прийшла.  
Крізь  терни  до  зірок
Свій  шлях  розпочинають  трави,
У  сні  праматеринської  уяви
Вони  у  небо  роблять  перший  крок.

Весна  прийшла.
Маленькі  кулачки
Розкриють  пуп'янки  небавом.
З  теплом  їх  цілуватимуть  ласкавим,
У  душах    мед  шукаючи,  бджілки.

Весна  прийшла.
Вчорашнє  ще  дівча
Лишає  кокон  кострубатих  ліній,
Розкішне    йде  у  образі  княгині
По  узбережжі    скреслого  Збруча.

Весна  прийшла.
Когось  уже  й  нема,
Десь  позостались  в  сивих  заметілях,
Та  із  жалоби  піднялось  довкілля,
Неначе  смерть    подолана  зима.


17.03.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322653
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Віталій Назарук

Сюрчать у полі знову цвіркуни

Сюрчать  у  полі  знову  цвіркуни
І  кличе  вечір  маками  у  поле,
Прокинулися  знову  віщуни,
Які  співають  пісню  «  Моя  доле».

Це  сонце,  що  за  обрій  осіда…    
І  темні  хмари,  що  ховають  щастя,
Ще  терпкий  смуток,  що  в  мої  літа,
Приносить  кожен  рік  нове  причастя.

А  я  цю  музику  несу  завжди  в  собі,
Навчаю  того,  чого  сам  навчився,
Несу  кохання,  зіронько,  тобі,
Бо  лише  при  тобі  в  житті  я  засвітився.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322738
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Віталій Назарук

Я зачитався віршами чужими

Я  зачитався  віршами  чужими
І  зрозумів,  що    тут  є  еталони,
Їхня  поезія,  як  зірка  незгасима,
Як  лики  чудотворної  ікони.

Душі  частинка  сяє  в  кожнім  вірші,
Думки  летять,  благословенні  Богом,
Я  хоч  пишу,  та  вірші  мої  гірші,
Ще  вчитись  маю  володіти  словом.

А  образи  чудові  із  бальзамом,
Слова  летять,  неначе  віє  вітер,
Виблискують,  немов  хрести  на  храмах,
Як  сяють  в  розмаїті  літні  квіти.

І  хай  Господь  благословить  їх  творчість,
Родяться  вірші,  мов  нова  перлина,
Щоб  кожне  слово  мало  свою  вартість,
Квітло  в  народі,  наче  цвіт  калини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322620
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Halyna*

Червоний вечір

Червоний  вечір.  Перша  тепла  ніч.
Чиясь  весна.  Чиєсь  останнє  літо.
Чарівний  погляд.  Вперше  цьогоріч
Чумацький  Шлях  заплутався  у  вітрі.
Чавунна  тиша.  Навіть  не  боюсь
Чомусь  її,  хоча  вона,  як  повінь.
Чи  цілий  світ  зійшовся  би  на  прю,
Чи  смуток  свій  сховав  би  в  осінь  знову?
Чи  розтеклися  б  вичахлі  моря,
Чортополох  чи  вицвів  би  в  осонні?
Чекай  мене.  Десь  вештаюся  я...
Червоний  вечір.  Мокрі  теплі  скроні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322512
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012


Наталя Данилюк

Ранкова тиша гусне над селом…

Ранкова  тиша  гусне  над  селом,
Летить  весна-прекрасна,  юна  Геба*!
Таким  вершковим  піниться  теплом
Бузково-ніжне  шовковисте  небо...

Дзвенять  довкруг  пташині  голоси
Летять  луною  гучно  по  діброві
І,обтрусивши  хутро  від  роси,
На  сонці  мліють  котики  вербові.

Стара  криниця  сірим  журавлем
З  води  черпає  сонячну  монаду,
А  сонце  вже  солом'яним  брилем
Висить  на  вітах  стишеного  саду.

І  так  мене  дурманить  світлий  день,
Таке  блаженство  розтинає  груди!..
Нарву  зо  жменю  радісних  пісень
І  понесу,  всміхаючись,  між  люди!  



*Геба-в  античній  міфології  богиня  вічної  молодості.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Любов Іванова

НЕПРЕДСКАЗУЕМА ЛЮБОВЬ. .

Непредсказуема  любовь..  и  без  прогнозов..
То  удивляет    словно  март  -  рывком  морозов,
То  вдруг  капелью  зазвенит,  ручьем  заплачет,
А  то  на  радость  грусть  мою  переиначит..

Вонзает  оттепель  в  сугроб  сосульки-стрелы,
Заносит  сердце  холод  чувств  мне  снегом  белым,
Твоя  любовь,  как  март  способна  на  капризы..
То  озарит,  а  то  туманом  ляжет  сизым..

Весна  зазнобушкой  войдет  и  лед  растает,
Смотри,  любимый,  вновь  подснежник  расцветает..
И  пусть  пурга-метель  еще  невестой  кружит..
Я  расскажу  своей    весне,  как  ты  мне  нужен..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112031511208

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322219
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Анатолійович

Испепелённая дотла. Музыка на стихи Людмилы Ганяк.

Испепеленная    дотла,
(Но    ей    все    мало)
Зачем    опять    к    нему    пришла
В    его    начало
К    изнеможенному    плечу,
К    потухшим    векам?
Пришла    святая    к    палачу
И    все    померкло.
Померкло…  Померкло!

Он    пригубил    ее    уста,
А    ум    –    стреножил,
Как    неспроста    все,    неспроста
Ты    прав    был,    Боже,
Чуть    угловатые    штрихи
И    профиль    гордый
Зачем    пишу    ему    стихи
Любви    аккордом?
Печальным  аккордом!

Испепеленная    дотла
(И    жить    устала)
Не    сберегла,    не    сберегла,
Что    обещала
Саму    себя,    свою    любовь
В    единстве    веры
Я    не    с    тобой,    я    не    с    тобой,
И    дождь  льёт  серый.
Льёт  серый…Льёт  серый
                   ДОЖДЬ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322218
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Віталій Назарук

Яка ж це держава, де мови немає

Яка  ж  це  держава,  де  мови  немає,
Хоч  є  в  Конституції  мова  державна,
Із  телеекранів  її  ми  не  чуєм,
Вона  хоч  державна,  але  є  безправна.

Північний  сусід  нам  свій  суржик  вселяє,
Нав’язує  фільми,  пісні,  щирі  мати,
Проте  і  своєї  пів-мови  не  знає,
А  нас  научає,  як  нам  розмовляти.

Не  маємо  зброї  від  них  відбиватись,
Єдина  в  нас  зброя  -  це  любляче  слово,
Та  час  ще  наш  прийде,  нам  треба  триматись,
Щоб  рідна  звучала  для  нас  колискова.

Народе  стражденний,  невже  ти  без  слова,
Чи  мова  сусіда  для  тебе  є  рідна?
Співаймо  своєю,  в  нас  пісня  чудова
І  мова  державна  чарівна  і  гідна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322142
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Віталій Назарук

Моя душа вся віршами промокла

Душа  моя  вся  віршами  промокла,
Цей  плащ  від  сліз  сушити  може  вітер,
Благословити  має  тільки  доля,
Кохання  Музи  може  лише  гріти.

Вдягну  пропахлу  сумом  одежину,
Яка  зігріє  плечі  коли  холод,
І  виберу  протоптану  стежину,
Бо  долі  я  своїй  давно  не  ворог.

Кохання  оспіваю  в  рідній  мові,
В  любисток,  чорнобривець,  вкладу  душу,
Хай  квітне  на  землі  високе  слово,
А  я  писати  і  ще  жити  мушу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322098
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Марічка9

Подарунок

Я  не  знаю  чому  Бог  такий  подарунок  зробив  нам,
Що  в  подяку  молитви  замало  і  в  вечір,  і  рано.
Відчуваю  тепер,  що  уголос  сказати  повинна:
Ти  найкращих  мені  в  світі  вибрав  і  тата,  і  маму.

Я  не  знаю  чому  мені  так  пощастило  безмежно,
Не  зрівняються  з  тим  щоб  усі  хай  багатства  узяти.
Мені  мама  в  життя  необхідних  дал́а  застережень,
І  ніколи  у  нім  не  здаватись  -  навчив  мене  тато.

Прошу,  вислухай  нині  мене  і  Ти,  Тату  Небесний,
Сам  ж  сказав,  що  в  молитві  попрошу  із  вірою,  -  дасться.
Подаруй  мамі  з  татом  і  довгі,  і  радісні  весни,
Заслуговують  в  нас  вони,  рідні,  і  тільки  на  щастя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322072
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Марічка9

Пора тепла

Ми  зи́му  пережили.  Вже  простіше.
А  в  спину  сонна  дихає  весна.
У  згадках  -  тінь  задумливої  тиші,
А  нині  інша.  
Вільна.  
Голосна.

У  ній  немає  нот  меланхолі́ї.
Розтанув  лід  і  понесла  вода.
Я  з  ним  пройду.  
Зостануся.  
Зотлію.
А  потім  осінь  -  дорога  пора...

І  то  не  страх,  не  ілюзорні  мрії,
Життя  природа  -  мудра  і  проста:
Ранкове  небо  тихо  вечоріє
Під  спалах  зір,  і  в  тім  така  краса!..

І  кожен  день  -  всі  найдорожчі  миті,
Усі  вони  -  Тобі.  
Мені.  
Обом.
У  нас  серця  з  тобою  відігріті,
Ми  можем  поділитися  теплом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322059
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Наталя Данилюк

Весняне

Іще  біліє  клаптиками  вати
Останній  сніг  на  вимоклій  стерні,
А  вже  в  землі  ворушаться  блавати*,
Багряні  маки  дихають  у  сні.

Верба  полоще  коси  у  промінні,
Смарагдовіють  здалеку  бруньки,
Мов  стадо  кіз  по  сірому  камінню
СторчмА  летять  розбурхані  струмки!

А  вітер  мчить,  розгнівавшись,  за  ними,
Мов  той  пастух  дбайливий  навздогін-
Та  не  спинити  стадо  полохливе,
Летить  лісами  срібний  передзвін!

Вже  згодом  буйно  всюди  завесніє,
Зелена  повінь  рине  у  сади
І  проростуть  злеліяні  надії,
Тендітним  цвітом  крізь  вогкі  сліди.


*Блавати-волошки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321807
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 5

Кум  с  кумою  мылись  в  бане
Долго  видно  киснули..
Не  заметили,  как  сани
У  порога    свиснули.
*
Муж  пришел  домой  под  утро..
Лучше  бы  у  Таньки  спал!
Он  урок  по  камасутре
Мне  с  Серёгою  сорвал..
*
Если  дашь,  то  я  сумею
Не  испортить  борозду.
И  сноровкою  своею.
Рассмешу,  блин,  и  ..зду..
*
Мы  с  тобой  договорились
Этой  ночью  грабить  банк!
Но  ты  сразу  же  спалилась,
Лишь  завидела  собак.
_________________________

Кум  с  кумою  мылись  в  бане
А  у  ней    радикулит...
Хоть  беги  за  мужем  Ваней,
Раком  третий  день  стоит..
*
Муж  пришел  домой  под  утро..
У  пупка  с  засосами..
Да  и  я  то  переспала
С  десятью  матросами..
*
Если  дашь,  то  я  сумею
Твои  стринги  поносить.
И  от  счастья  -забалдею.
Я  гламурная,  смотри..
*
Мы  с  тобой  договорились
Не  скрываться  и  не  врать!
Если  кто  сходил  налево  -
Сразу  честно  рассказать.

______________________
Кум  с  кумою  мылись  в  бане
Но  воды  не  стало  в  кране..
Чтобы  потушить  скандал
Он  её  вином  смывал..
*
Муж  пришел  домой  под  утро
Кто  таков  -  он  помнил  смутно!
В  чувства  этого  орла
Только  скалка  привела..
*
Если  дашь,  то  я  сумею
Я  же  гангстер  половой.
Все  за  6  минут  успею.
Нынче  с  пятой  я  с  тобой..
*
Мы  с  тобой  договорились
Чтоб  не  звал  меня  козой!
Еще  раз  и  лопнет  милость!
Отпорю  тебя  лозой.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11203137555

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321531
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Леся Геник

Ні, не світляк…

***
Ні,  не  світляк...  Та  най  би  був  світанком,
Слабким  промінням,  першим  з-за  гори...
Я  б  допивала  неба  філіжанку,
А  він  би  вправно  теплі  кольори
Топив  у  іскрах  вранішнього  сонця
Моїх  чуттів,  торкаючи  уста.
Блакитна  мальва  в  дзеркалі  віконця...
Авжеж,  блакитна!  Нитка  золота
У  косах  тихо  вигравала  б...  Ну  ж  бо!
Прилинь  на  мить  між  крилами  надій!
Мій  милий  друже,  мій  коханий  друже...
Та  не  світляк…  Не  промінь…    І...  не  мій...
(11.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321563
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Анатолійович

Там, за окном. На слова Натальи Мазур.

Це  одна  з  моїх  перших  (і  улюблених)  пісень,  які  я  розмістив  в  клубі  поезії.  І  сподобалась  вона  не  тільки  мені.  Ще  один  чудовий  поет,  Леонід  Луговий  (Новоградець)  зробив  переклад  чудового  тексту  Наташи  Мазур.  Послухайте,  що  вийшло...  А  подивитись  відео-кліп  можна  в  ютубі  по  посиланню  "Там,  за  окном",  Наталія  Мазур.

Ніч.  Сонне  місто  лежить
В  тиші  холодній  одне.
Сніг  монотонно  летить
І  присипляє  мене.

Я  з  ним  пливу  заодно,
Йду  між  домів  і  квартир.
Там,  угорі  вікно  -
Ти  полонив  мій  зір.

Глянув  на  постать  мою
Жовтий  квадрат  без  жалю.
Я  трішки  тут  постою  -
Знаєш,  що  потім  зроблю?

Потім  я  просто  піду
В  білий  туман  сніговий.
Так  і  повинно  буть  -
Ти,  як  завжди,  правий.

Там,  за  вікном,  ти  береш
Чашку  в  себе,  за  столом;
З  тишею  мову  ведеш,
Віє  від  тебе  теплом.

Знову  пролив  на  листи
Чай  в  неувазі  своїй.
Там,  за  віконцем,  -  ти.
Мій...  І  такий  чужий.

Моя  сердечная  благодарность  Наташе
 за  чудесный,  душевный,  певучий  текст,
побудивший  к  написанию  музыки.

 
Ночь.        Город        дремлет        давно
После        тревожного        дня.
Сонно        баюкает        снег,
И        засыпает        меня.
Я        утомленно        бреду
Между        домов        и        квартир.
Там        высоко        -        окно,
Ты        за        окном        -        один.
Ты        за        окном        -        один.

Желтым        квадратом        глазниц
Смотрит        на        улицу        дом.
Я        постою        здесь        чуть-чуть.
Знаешь,        что        будет        потом?
Просто        потом        я        уйду,
Пряча        от        снега        лицо.
Так        и        должно        все        быть...
Прав        ты        в        конце        концов.
Прав        ты        в        конце        концов.

Там,        за        окном,        тишина,
И        в        центре        комнаты        стол.
Ты        с        тишиною        своей
Длинный        ведешь        разговор.
Чай        подливаешь        себе,
Капли        стирая        рукой.
Там,        за        окошком,        -        ты,
Мой...        но        совсем        чужой...
Мой...        но        совсем        чужой...

24-25.12.2011г.

ID:  321596
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
дата  надходження:  13.03.2012  19:54:09
©  дата  внесення  змiн:  13.03.2012  20:02:07
автор:  Мазур  Наталя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321672
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Леся Геник

Запалімо вогонь на прощання…

***
Запалімо  вогонь  на  прощання...
Ти  мене  відпускаєш  сьогодні
Під  мелодії  серця  -  звучання
Безсловесної  півнелюбові...

Розколисаний  місяць  у  хмарах.
Ниті  пам’яті.  Долі  облуда.
Під  санскритне  ледь-чутне:  не  пара...
Ледь-вловиме  прощальне:  не  буду...

Вітер  полум’я  стелить  під  ноги.
Незабудки  зітліють,  пов’януть...
Ми  розплутуєм  нині  дороги,
Що  нев’язане  тулять  і  в’яжуть.

І  далеким  озветься  відлунням
Небувале...  Захмарна  безодня.
Під  мелодії  серця  безструнні
Ти  мене  відпускаєш  сьогодні...
(11.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321279
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Весняна Осінь

Прости мені…

Прости  мені,-  не  ту  чекав  зустріти,
А  я  непрохано  ввірвалась  у  життя...
Весна  дарує  серцю  ніжні  квіти,
Зима    і  досі  ще  не  знає  каяття...

Прости  мені,  бо  знаю,  що  не  схожі,
І  важко  так,  в  душі  чомусь-  гроза.
Бо  десь    Любов  для  Тебе  є    ворожа,
І,  мабуть,  я  стаю    Тобі    чужа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321170
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 14.03.2012


Olechka

Та все ж

Самотній  вітер  скиглив  попід  тином,
набрякло  небо  в  сірому  манто,
а  холод,  вовком  виючи  невпинно,
весну  вдягав  у  снігове  пальто.

Пронизливо  і  жалібно  скрипіла
стара  верба  над  заспаним  струмком
і  лиш  підсніжник  боязко,  та  сміло
прощався  із  нудним  зимовим  сном.

Поблідло  сонце  в  хмарному  галуззі,
так  й  не  напившись  усмішок  сповна,
та  все  ж…  один  промінчик  посміхнувся.
Тобі.  Від  мене.  Це  прийшла  весна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321337
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012


Мазур Наталя

*Стомилася

Стомилася...  Терпіть  не  сила
 Страждань  вагу  несамовиту,
 Щоб  заховатися  від  світу,
 На  руки  голову  схилила.

 Думки  колотяться  шалено,
 Волають  щось,  товчуть  у  скроні.
 Біль  заповзає  у  долоні
 І  звідти  дивиться  на  мене.

 Стомилася...  Стомилась  дуже...
 Лютує  біль  в  шаленім  герці...
 Чи  в  світі  хто  стерпів  би  все  це?
 Та  світ  довкруг  мовчав  байдужий.

 10.12.2011
 27.02.2012
 10.03.2012(зведено  і  надруковано)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320746
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 13.03.2012


Наталя Данилюк

Тюльпанова весна

Ще  не  цвітуть  розпатлані  тюльпани
І  тихий  двір  не  тоне  в  споришах...
Та  вже  потроху,  мов  крижинка,  тане
Моя  крихка  ображена  душа.

Ще  так  боюсь  до  себе  підпустити
Твоїх  долонь  шовкову  пелену.
Та  світлим  ранком,  чистим,  не  надпитим,
Любов  торкає  спокою  струну.

Хіба  ж  уникнеш  ніжного  полону,
Не  вип'єш  чашу  повну  цю  до  дна?
Яка  ж  душа  вразлива  й  безборонна,
Коли  гряде  тюльпанова  весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321145
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012


Діана Сушко

Старий годинник

У  нас  на  стіні  годинник  старий  з  пружиною,
розкраює  час  на  початок  і  небуття.
Я  стала  для  нього  заочно  тобі  дружиною.
Прокралась  вперед  на  століття,  в  наступне  життя.

Прокралась  навшпиньки,  злодійкою  і  оманою.
Без  дозволу,  підпису,  свідків,  фатину,  вінчань.
Босоніж,  наосліп,  розсипавшись  з  Неба  манною
на  вічний,  хиткий,  безнадійно  живий  причал.

Я  стала  заочно  тобі,  поза  час,  дружиною.
Душа  віддалась…  ні  обручок,  ні  прісних  «так».
У  нас  на  стіні  годинник  старий  з  пружиною,
розкраює  Вічність  і  тихо  зітхає  в  такт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320809
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012


Леся Геник

Немає слів…

***
Немає  слів.  Елегію  мовчання
Дарує  небо  під  рум’яним  склом.
У  тиші  теж  своє  палке  звучання
Із  вічністю  безмежжя  в  унісон.

На  нотах  часу  -  непомітна  сила,
Що  німотою  здавлюючи  крик,
Ламає  гордість  і  підносить  крила!
Слабенький  вогник,  пам’яті  сірник…

Прибій  вечірній.  Зтончене  безслів’я
У  погляді  розсипаних  зірок.
Цвіркун  уяви.  І  ряднина  віри
Між  тишею  і  словом  стелить  крок...
(11.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320883
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012


Solomia

…спинився весь час…

Грудень  шати  убрав  за  вікном,наче  в  перше  причастя,
замела  вже  давно  хуртовина  вчорашні  сліди.
Неприборканий  пульс  виривається  з  скронь  і  зап'ястя,
І  втікає  кудись  у  незвідані  людом  світи.

Ти  далеко,мабуть,а  між  іншим,я  навіть  не  знаю,
Затуляю  в  кулак  з  неба  мокрий  злітаючий  сніг.
Досі  в  грудях  болить  і,по-  дивному  якось,стискає,
Я  не  знаю  чому,та  спинився  весь  час  на  тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321024
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012


Luchina

Не ворожка я…

Не  ворожка  я…  Просто  хотіла  б,
Щоб  на  вітті  уяви  весна  -
зарясніла  й  вишнево  біліла
чи  літала  метеликом  в  снах…

Перевтілююсь...  Ти  упізнаєш  -
як  проникну  до  Тебе  крізь  час…
Бо  так  тепло  крильми  обіймаєш,
Як  ніхто,  як  ніколи  до  нас…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319018
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 11.03.2012


MADLEN

(не) вАжно

боязнь  потерять  тебя..
 сильная...
страх  умереть...
 не  так  уж  важен,
         для  меня.
пульс  учащенный…
опережая  мысли  …
в  два  дня…
в  минуту  …
я  задыхаюсь,
то  ли  от  болезни,
то  ли  от  страха  тесного  помещения  ,
и    от  сужения    объятий...
или  вида  из  окна  ...сквозь  хрустальное  стекло...
ударами  в  запястье  ,
в  затылок  по  горлу  ..
миллиметрами  зимы,  вдыхая  через  рот
воздух  влажен...
или  как  ето  там
 ...  свежевдыхание  ..
.  кажется  мята...
мне  больше  не  надо  ..
только  утро…и  тебяяяяяя
не  важно  какое  имя  будет  иметь  этот  день
не  важно  как  снова  будет  одета  улыбка
или  с  какой  ноги  будет  начинаться  утро  ..  
кофе  точно  не  будет  ...
и  холодно  тоже  ..  может  немного  прохладно  ...
важно  то
что  с  тобой  мне  дышится  ...

 если  только  ты  ...
если  только  тебя…
________--

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320630
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Solomia

…тобою пахне світ…

Тобою  пахне  світ  моїх  очей,
Такий  легкий,неначе  пух  кульбаби,
В  нім  я  тобі  схиляюсь  на  плече,
І  більше  слів  мені  нема  відради.

В  нім  радість  із  весняним  ластів'ям,
Сягає  наче  понад  сьомим  небом,
Вдихає  аромат  весни  й  земля,
Збагачений  духмяністю  едему.

В  нім  простота  овіяна  красою,
І  на  яву  в  нім  ти,а  не  у  сні,
В  цім  світі  залишаюсь  я  собою,
Сміюсь  крізь  сльози,плачу  через  сміх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320617
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Halyna*

Мені чомусь до болю захотілось

І  знову  сніг.  І  знов  навколо  біло,
Хоча  весна  вступила  у  права.
Мені  чомусь  до  болю  захотілось,
Щоб  стопи  легко  ніжила  трава,

Щоб  небо  засміялось  росянисто,
А  сонце  щоб  купалося  в  зірках.
І  бруньками  заквітло  сіре  місто,
І  квітів  захотілось  в  пелюстках.

До  радощів,  до  мрій,  до  божевілля
Мені  чомусь  так  хочеться  весни!..
І  серце  б’ється  пташкою  щохвилі,
Торкаючись  таємної  струни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319911
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Віталій Назарук

Вже весна заспівала у серці

Вже  весна  заспівала  у  серці,
Радість  знову  забила  у  дзвони,
Розмістилось  кохання  в  веселці,
Весняні  почались  перегони.

Перші  вдарили  проліски  в  дзвони,
Килими  повкривали  медунки
І  дерев  загойдалися  крони,
Знов  шпаки  виясняють  стосунки.

Первоцвітом  весна  вишиває,
Не  шкодує    ниток  для  картини,
Жайвір  в  небі  чарівно  співає,
Набухають  бруньки  горобини.

А  повітря  дурманить  весною,
Покриває  роса  світанкова,
Я  не  знаю,  що  творить  зі  мною,
Ця  красуня  -  весна  проліскова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320546
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Віталій Назарук

Шануймо нашу землю, як матусю

Якщо  була  у  молоці  матусі
Любов  до  України,    всмоктана  віками,
То  і  понині  нею  я  горджуся
І  п’ю  любов  цю  дрібними  ковтками.

Бо  в  українців  це  тепло  з  роками,
Нас  піднімає  і  дає  нам  силу,
Воно  родилося  і  гріло  нас  віками
І  ми  із  ним  були  завжди  щасливі.

Шануймо  нашу  землю,  як  матусю,
Перевертням    не  місце  в  нашім  домі,
Я  -  українець,  дуже  цим  горджуся,
Для  цього  в  мене  є  думки  вагомі.

Я    постелю    на  лузі  скатертину,
Бо  на  землі  своїй  я  рідний,  не  чужинець,
Гімн  заспіваю  рідній  Україні,
Бо  це  земля  моя  і  тут  я  -  українець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320414
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Віталій Назарук

І пригадалися Шевченкові слова

І  пригадалися  Шевченкові  слова,
Згадалась  хата  і  весна  вишнева,
Політ  хруща,  защемлена  душа,
Що  думкою  лягала  на  дерева.

З’явився  образ,  як  в  думках  ікона,
Я  долю  перебрав  свою  і  Кобзаря,
Із  нею  буду  жити  я  до  скону,
Бо  це  Його  земля  й  земля  моя.

А  нині  в  день  народження  Шевченка,
За  Його  душу  Богу  помолюсь,
Бо  Україну  Він  любив,  як  неньку,
Його  любові  я  ще  научусь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320352
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Віталій Назарук

Жіночій половині клубу «Тільки для Вас»

Жінкам  із  клубу  –  сонячним,  красивим…
Чоловіки    сьогодні  подарують  квіти,
І  розцілують  в  день  цей  особливий,
Щоб  поетеси  всі  могли  радіти.

Кохання  любі,  щирого  зізнання,
Щоб  мали  Ви  завжди  надійні  плечі,
А  ласка  щира  звечора    і    зрання,
Переросла    в  народження  малечі.    

А  ще  родило  поетичне  поле
І  Ви  жили  в  достатку  й  посміхались,
Щоб  зранку  любий  кликав  «Моя  зоре!»
І  кава  з  медом  в  ліжко  подавалась.

Щоб  обминали  всякі  негаразди,
Біда  летіла  поза  темні  хмари,
Щоб  Вас  любили  трепетно  і  завжди,
А  Ви  нам  дарували    віршів    чари!

З  весною  Вас,  Любі!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319791
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Леся Геник

Змахни сльозу мою…

***
Змахни  сльозу  мою,  а  хочеш  спий
Солоний  біль  солодкими  губами.
Цей  вечір,  ніч...  і  ти  -  такий  чужий,
Та  ба,  такими  рідними  руками!

Нема  вже  днів,  згубились  між  весни,
У  пролісках,  небесній  луговині...
Залиш  мені  на  згадку  мрії,  сни
На  вибіленій  пам"яті  шматині.

Бери  слова...  І  плетиво  зірок
Завчасно  в  захмелілі  ніжні  груди.
То  був  лиш  крок,  один-єдиний  крок
Таємної  неможної  облуди...

І  ця  сльоза  -  останній  терпкий  смак.
На  шиї  -  жилка,  дотик,  поцілунок...
І  місяць,  тінь,  і  руки  -  просто  знак.
Розлито  некохання  теплий  трунок...
(8.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320279
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Леся Геник

Легкий серпанок смутку…

***
...  І  ці  органні  вицвілі  висоти,
І  купол  цей  -  Усесвіту  жага...
Вже  березіль,  набрякнуть  швидко  соти!
Та  лиш  душа  лишається  нага.

В  легкім  серпанку  смутку  на  світанні,
Мов  ніжна  фея  заблукала  в  снах  -
Самотній  подорожній,  що  востаннє,
Ще  пнеться  вірою  у  небеса...
(9.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320311
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Дощ

На Чернечій горі

Єство  моє  безжально  поглинає
Суєтність  днів,  і  звершень,  і  діянь.
І  плач,  до  Бога  звернених  благань,
Крізь  товщу  зла  навряд  чи  долинає.
Шукаю  Істину  в  друкованому  слові.
І  шлях  до  неї,  то  є  шлях  страждання,
Як  формула  одвічного  кохання,
Є  символом  прабатьківської  крові.
Сьогодні  вбік  рішуче  відкладаю
Священних  псалмів  мудрість  велемовну  -
Мені  "Кобзар"  снагу  дає  духовну,
Від  нього  силою  незмірною  владаю.
За  Божим  помислом  і  за  велінням  долі,
Прийшов  Поет,  що  став  для  нас  Пророком.
Він  Словом  віщим,  дужим,  та  високим,
Збудив  вогонь  уярмленої  волі.
Здалось  на  мент,  що  волю  вже  здобуто,
Що  те  ярмо  розбите  на  друзки,
Та  грішна  думка    тисне  на  мізки
Й  тривогу  будить,  наче  щось  забуто...
Стоїть  Пророк  на  знаменитій  кручі.
Чоло  нахмурив,  голову  схилив.
А,  може,  Бога  він  за  нас  молив,
Тому  і  думи  з-під  чола  пекучі?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320347
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


АнГеЛіНа

***

А  можна  я  буду  мовчати?
Хоча…  Тут  питання:  «Чи  зможу?..»
Навколо  душі  –  хай  сторожа,
А  серце  зашию  канатом…

Табу  на  тайфуни  емоцій,
На  білих  листках  –  тільки  вето!
Чому  вже  не  можу  відверто?
Невдача  на  кожному  кроці…

Можливо,  ще  спроба?..  Ще  спроба?!!
Я  їх  проковтнула  зі  жменю!..
Слова  не  знаходяться  кревні!..
Відчужені  мовби…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320387
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Solomia

Не запитуй мене

Не  запитуй  мене,чи  не  стану  я  зовсім  байдужа,
чи  роз'ятрений  біль  не  роздує  ненависті  жар,
Я  хотіла  піти,та  залишилась  подихом  вітру,
хтось  зурочив...прирік  на  ганебний  довічний  провал.

Не  запитуй  тепер,чи  не  стане  зрадливою  ніжність,
ще  ніхто  наперед  не  довідався  долю  свою,
Коли  ти  не  зумів,то  й  даремно  казати  за  більшість,
коли  я  не  змогла,то  й  даремно  чекати  весну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320023
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Наталя Данилюк

Чудна зима

Чудна  зима  покурює  кальян:
Димить-димить,  мов  з  комина,із  яру.
В  молочне  небо,  наче  в  океан,
Впустив  світанок  сонечка  флояру.

Сидить  зима,  закутавшись  у  плед,
На  ніс  напнула  срібні  окуляри:
То  щось  шукає  в  насипі  газет,
А  то  візьметься  знов  за  мемуари.

І  що  їй  те  зарюмсане  дівча-
Ота  весна  тендітна,  несмілива?
Вона  як  гляне-миттю  на  очах
Так  захурделить  віхола  спесива!..

Тож  хай  іще  набудеться  сповна,
Бо  вже  десь  сонце  позіха  спросонння-
Таки  розквітне  згадана  весна
Підсніжником  в  бабусиних*  долонях!




*Тут  мається  на  увазі  в  долонях  зими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320158
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 10.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012


Ярослав Дорожний

Діалог про щастя / у співавторстві з Нею

Від  Неї:
Пальці  хвилин  на  зап’ястях  
Сила  «Вселенної»  всеї  
Голос  Твій  –  крапелька  щастя  
Бути  хоч  трішки  Твоєю…  

Від  Нього:
Частинка  щастя  –  жити  у  думках  Твоїх,  
Бо  ж  Ти  –  велична  Всесвіту  монада!
Торкатись,  бачити,  Твій  чути  сміх…
Прекрасна  Ти  як  давня  Леля-Лада.  

06.03.  17.47.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320245
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Анна Вейн

Лише тобою мрію і живу…

Світанок  нині  -  ніжно  променистий:
на  повні  груди  дихає  весна:
Крилом  торкнувши  небо  синьо-чисте,
Намисто  цвіту  одяга  вона.

Мої  думки  несуться  ген  за  хмари  –
лише  тобою  мрію  і  живу.
Очей  палких  і  вуст  барвисті  чари
відчула  не  у  сні,  а  наяву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320250
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Тетяна Луківська

Полюби… ( Весняна рапсодія)

Полюби  ти  мене  ,  полюби.
Задивися  в  проталену  воду.
Там  зимової  крапля    сльози,
               Там  краплинка  моєї  сльози...
До  кохання    відшукує  броду.
 Я  так  довго    до  тебе  іду,
Пелюстками  нанизую  квіти,
А  слова  у  букети  кладу,  
                 Ті  слова  у  букети  складу,  
Які  серцем    зуміла  зігріти.
Полюби  ти  мене  ,  полюби.  
Прихили  моє  небо    душею.
 І  мене  за  любов  не  вини,
                   За  безмірну  любов  не  вини,
Я  веснянкою  буду  твоєю.
Полюби  ти  мене  полюби.
Ми  зітремо  сльозу  поцілунком.
Попросила  я  щастя  в  весни,
                   Попросили    ми  б  долі    в  весни,
А  кохання  було  б  подарунком.
Полюби!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319385
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Лілія Ніколаєнко

Він – осінь…

Він  –  осінь.  Сни  його  –  багряні
Ще  давній  спогад  бережуть.
Та  гасне  за  гірким  туманом
Весняних  мрій  нестримна  суть.

По  листю  крапотять  провини,
Шкребе  по  серцю  самота.
У  небі  ключ…  Не  журавлиний.
У  даль  відносить  він  літа…

І  не  проси  ночами  слізно
У  Бога  зустрічі  із  ним.
Не  клич  його.  Він  –  осінь  пізня.
Твоя  ж  душа  –  як  цвіт  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319517
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Віталій Назарук

І лежать троянди на снігу

І  лежать  троянди  на  снігу,
Наче  кров’ю  хтось  полив  по  полю,
А  вони  спинившись  на  бігу,
Гріють  душу  невідомим  долям.

Тут  колись  три  хлопці  молоді,
Танки  через  міст  не  пропустили,
Про  життя  не  думали  тоді
І  що  в  полі  виростуть  могили.

Хто  вони,  з  якої  сторони,
Чи  шукає  хтось  їх,  чи  забули?
Тут  вони,  на  полі,  полягли  
І  додому  більше  не  вернулись.

Ми  у  них  в  одвічному  боргу,
Дуже  жаль,  що  їхня  така  доля
І  лежать  троянди  на  снігу,
Наче  кров’ю  хтось  полив  по  полю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319516
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Наталя Данилюк

Коли цвіте за вікнами жасмин…

Музика  Віктора  Оха.


Коли  цвіте  за  вікнами  жасмин,
З  тонких  гілок  пелюстя  напівсонне,
Немов  пуанти  ніжних  балерин,
Злітає  вниз  і  на  вітрах  холоне.

І  доторкає  запахом  п'янким
Душі  моєї  струни  перемлілі...
Холодним  сріблом  зрошують  зірки
Ці  пелюсткОво-білі  заметілі.

Коли  цвіте  за  вікнами  жасмин,
Невже  й  тобі  у  ніч  таку  не  спиться?
В  тонку  щілину  атласних  гардин
Жевріє  місяць,  мов  руда  лисиця.

І  може  й  добре,  що  кохання  плин
Нам  доведеться  нарізно  збагнути...
О,  як  цвіте,  як  пахне  той  жасмин,
Аж  віддає  краплиною  отрути!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Анатолійович

Назарова Криниця. На вірш автора Борода. (Ігоря Федчишина)

ЖИТТЯ    ТРИВАЛІСТЮ    В    ПІСНЮ    


30    червня    1995    року    після    тривалої    і    важкої    хвороби    нас    покинув    видатний    естрадний    співак,    народний    артист    України    Назарій    Яремчук.
 30    листопада    2011    року    йому    мало    би    виповнитися    60    років,    та    напевне    Бог    захотів,    щоб    ми    запам"ятали    його    вічно    молодим.    Щоб    він    залишився    у    нашім    пам"яті    тим    неписаним    красенем,    а    його    високий,    чистий    і    щедрий    голос    щоразу    пробуджував    у    нас    любов    до    рідного    краю,    до    України.
 Десь    там,    біля    міста    Вижниця    Чернівецької    області    у    присілку    Рівня,    де    народжуються    Карпати    і    народився    співак,    стоять    "Смерекова    хата"    і    Дмитрівська    церква,        а    відразу    за    церквою    стежина    веде    до    Гуцулового    урочища,    де    так    любив    гуляти    Назарій    Яремчук.    Там    серед    скал    журчить    джерело,    в    воді    якого    гартувався    голос    великого    співака.    Люди    прозвали    його    "Назаровою    криницею."
 Ми    чуємо    Твій    спів,    Назаріє!    З    райських    садів    він    доноситься    до    нас,    несеться    над    зеленими    Карпатами,    збігає    веселими    дзвіночками    разом    з    невгамовним    Черемошом    до    Прута.    Він        у    нас    в    серці,    як    і    пам"ять    про    Тебе.    Спасибі,    що    Ти    був...    і,    що    Ти    є!

                                         
 НАЗАРОВА    КРИНИЦЯ

Де    обрій    став    у    гори    підніматись,
де    Черемош    збігає    до    Прута    -
в    Твої    пісні    вслухаються    Карпати
і    б"є    вода    із    Твого    джерела.
В    твої    пісні    вслухаються    Карпати
і    б"є    вода    із    Твого    джерела.


Переплелись    акорди    і    краплини,
а    голос    Твій    відлунням    в    небесах
дзвенить,    як    колискова    Буковини,
бо    гори    починаються    в    піснях.
Дзвенить,    як    колискова    Буковини,
бо    гори    починаються    в    піснях.

Вклонилась    стежка    церкві    дерев"янній,
яка    Тебе    у    вічність    провела,
побігла    в    гори,    де    ти    був    востаннє,
де    б"є    вода    із    Твого    джерела.
Побігла    в    гори,    де    ти    був    востаннє,
де    б"є    вода    із    Твого    джерела.

ID:  285177
Рубрика:  Вірші,  Присвячення
дата  надходження:  09.10.2011  15:18:47
©  дата  внесення  змiн:  15.10.2011  01:04:36
автор:  Борода

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319423
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Ольга Кричинська

Собі

ще  вони  нагадають  про  себе
страхом  жару  і  запахом  диму
нерозвіяна  сажа  чернеток
опаде  під  твоїми  очима

все  вертатимешся  до  початку
у  надії  зламати  мовчання
і  тобою  поставлена  крапка
зазміїться  ще    знаком  питання

і  на  серці  ще  скрутиться  гаддям
обернувши  сміливість  на  смуток

але  доти      підкинь  до  багаття
недосповідей  скошений  жмуток

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319139
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Просто Тетяночка

Заповідь колишньої

Він  не  назве  Тебе  моїм  ім*ям,
Тебе,  таку  щасливу  й  безтурботну,
А  поцілує,  йдучи  на  роботу,
Вже  Ти  його  опора  і  сім*я.

Він  не  злякає  спогадом  твій  сон,
Солодкий  сон  щасливої  дружини,
Моя  ж  любов  в  очах  його  загине,
Не  зачепивши  вже  принишклих  струн.

В  твоїх  обіймах  засина  мій  бог,
Сьогодні  Ти  в  душі  його  богиня.
Тож  будь  йому  і  мати,  й  берегиня,
Люби  його,  прошу  тебе,  за  двох.

Прощай  його,  згори  в  ньому  до  тла,
Віддай  йому  до  краплі  душу  й  тіло,
Будь  тою,  ким  я  бути  не  зуміла,
Ким  стати  я  для  нього  не  змогла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281641
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 05.03.2012


Просто Тетяночка

Шкода цієї ночі

Ця  ніч  була  така  бездонно  тиха
І  зорі  в  жмені  струшували  сни,
А  десь  голубку  ніжну  голуб  кликав
Удвох  напитись  пахощів  весни...

Ця  ніч  була  така  терпка  і  п*яна,
Пора  для  двох,  а  я  була  одна...
Тебе  все  виглядала  крізь  тумани
Закутана  у  шаль  біля  вікна.

А  ранок  теплим  променем  розбудить,
Очистить  душу  краплями  роси...
Ця  ніч  найкращою    могла  би  бути,
А  ти  її  бездарно  так  згасив.

Ну  виправдовуйся  ,  як  дуже  хочеш,
Уже  не  вірю,  що  б  ти  не  сказав.
А  все  таки  шкода  цієї  ночі,
Її  ти  сам  у  себе  відібрав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298180
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 05.03.2012


Просто Тетяночка

Коли ти йдеш…

Коли  ти  йдеш,  стає  морозно-зимно,
Сріблиться  іній  в  пустоті  кімнат,
Холодні  руки  самоти  невпинно
Малюють  на  шибках  узори  грат.

Холоне  кава,  навіть  не  почата,
Домашні  справи  свій  втрачають  зміст...
І  тільки  кіт  відчує  мою  втрату,
В  мої  долоні  заховавши  ніс.

А  сонце  за  вікном  чомусь  радіє,
Втікає  сніг  під  натиском  весни...
Лиш  дім  пустий,  в  нім  ще  зима  біліє
Й  щоночі  сняться  сніжно-білі  сни.

Коли  ти  йдеш,  тремтить  байдужа  тиша,
Спиняє  час  свій  непотрібний  хід,
Життя  на  паузі  стоїть  і  ледве  дише
І  кожна  річ  твій  зберігає  слід.

Цей  час  розлуки  вічністю  здається...
Нема  рятунку  їй,  немає  меж...
Ти  ніби-то  частинку  мого  серця
З  собою  забираєш,  коли  йдеш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316247
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 05.03.2012


Діана Сушко

«… і не сумуйте за тим, що втрачено. »

…  і  не  сумуйте  за  тим,  що  втрачено.
Воно  насправді  було  лиш  кроком
у  щастя,  Кимось  для  нас  призначене,
незриме  в  попелі  для  пророків.

…  і  не  тривожте  чеканням  помисли.
Усе  приходить  до  болю  вчасно.
Із  оксамиту  очима  повними,
які  ніколи  уже  не  гаснуть.

…і  не  розмінюйтесь  на  тлумачення.
Шукайте  фарби,  малюйте  щастя!
Ви  не  жалкуйте  за  всім  утраченим.
Це  як  очищення  до  Причастя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318885
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Діана Сушко

Я помолюсь

Думаєш,  відлітали,  поколе  й  стихне?
Кілька  неділь…  А,  може,  таки  століть?!
Я  помолюсь  за  плечима,  як  завжди,  стиха
-  ти  озирнешся  дотиком  мимохіть.

Надто  зневірені,  їдко  обпечені  душі,
в  мокрих  бинтах,  не  спішать  до  чужих  долонь.
Ти  щось  давно  заніміле  в  мені  порушив.
Щось,  що  тепер  пульсує  в  районі  скронь.

Я  помолюсь  за  обох  (в  мене  досить  віри!).
Хай  Небеса  прозріння  несуть  –  не  гріх!
Щоб  не  з  покори,  остраху,  тлінних  втіх…
Але  в  прощенні,  зціленні  і  довірі
щоб  ти  себе  і  мене  воскресити  зміг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318887
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Леся Геник

Та хоч за тисячі земель…

***
Та  хоч  за  тисячі  земель
Я  не  знайду  таких  очей,
Як  в  тебе,  любий!
Щоб  мить  одна  -  неначе  вік...
Сама  собі  втрачаю  лік,
Весною  розпирає  груди!

У  лестощах  чужих  вітрів,
В  аншлажності  скупих  умів,
Думками  го́рнуся  до  тебе...
Ти  -  острів  мій,  десь  на  краю...
Тебе  люблю,  люблю,  люблю
Сильніше  сонця,  більш  за  небо!

І  зорі  -  мов  намисто  снів,
Рахую  миті  спраглих  днів,
Де  інший  хтось,  не  ти,  голубиш...
На  пальцях  -  павутинка  мрій:
Ти  мій,  та  все  одно  ти  -  мій!
Цілую  плечі,  руки,  губи...

І  хай  простить  мені  Господь,
Душа  і  серце,  грішна  плоть,
Що  віддаюся...  Хай  що  буде!
Та  хоч  за  тисячі  земель,
Нема  ніде  таких  ночей,
Як  ти  мені  даруєш,  любий...
(3.02.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318903
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Наталя Данилюк

Енна весна

Вже  еннна  весна,
наче  крапля  дзвінка  на  долоню,
з  проталин  зимових  
підсніжники  пнуться  п'янкі...
Замріяний  вітер  
жасминовим  духом  у  скроню
нашіптує  спомини  
тих  проминулих  років.

Вже  еннна  весна  -
не  така,  як  передніші  весни,
із  теплих  долонь  
відпускаю  літа-ластівки!..
Снує  попід  вікнами  
березень,  мов  перелесник,
і  здмухує  роси  
на  шибах  прозірно-дзвінких.

Вже  еннну  весну  
пронесуть  понад  садом  лелеки,
а  скільки  таких  -
наздогнати  б  одну  лиш!..Та  ба...
Прозорі  калюжі  
заповнять  слідів  моїх  глеки
і  талого  снігу  
натрусить  за  комір  верба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318904
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


LaurA

Прислушайся…

Прислушайся…
То    дышит    нам    весна.
Ручьёв    запомни  звонкие  хоралы
В  необозримом    мире    -    
ты    одна...

Кому  же  от  меня  они  дарили
свою  шальную    непрестанность,  
восторг  невероятный    
и    чувство  столь  неудержимого  полёта!
Вскрывает  тело    лед.
И    солнце    правит    бал.
И    мелочно,  и  так    не  важно
все,    
 ...что        будет    после

Оригинал    здесь:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244318
автор:  viter07
Прислухайся  -  то  дихає  весна…

Прислухайся…
То    дихає    весна.
Запам’ятай    струмків    дзвінкі    хорали!
У    неосяжнім    світі    -    
ти    одна,
Кому    вони    від    мене    дарували
свою    невпинність,
неймовірний    шал    
і    відчуття    нестримного    польоту!
Скресає    крига.
Сонце    править    бал.
Так    неважливо
все,    
що    буде    потім…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318957
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Віктор Фінковський

Небо

Небо  -  краса,  
невід'ємна  від  серця,
незбагнена,
Небо  -  
домівка  для  духу  й  престол  Бога  Вишнього...
Денне,
ранкове,
вечірнє  і...
сповнене  чарами...
Хмарами,
маревом,
заревом,
краплями  чистими...

Небо  -  величне,
далеке  і  близьке  для  кожного:
Небо  і  серце  
з  давен  оспівали  
безмежністю.
Славнями  всепіднесними  і
діями  гожими
Небо,
красиве  і  щире,  
хай  в  серці  оселиться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319060
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Віталій Назарук

І знову повернулася зима

І  знову  повернулася  зима,
Посипав  сніг,  знялася  хуртовина,
Проте  вона  старається  дарма,
Бо  біле  покривало  -  не  перина.

Хурделить,  дме  нещадний  вітрюган,
Не  бачать  очі  де  ногам  ступати,
І  не  вщухає  вітер-дідуган,
Стукає  в  шибку,  заважає  спати.

Зимові  завидки  полились  через  край,
Весні  не  можуть  аж  ніяк  простити,
Знов  посивів  весняний  небограй,
Зима  свої  права  ще  хоче  захистити.

Та  вже  весна  і  проліски  в  лісах,
Зібрались  дружно  вдарити  у  дзвони,
Весняний  запах  обпалив  вуста,
Весна  зимі  наклала  заборону.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318658
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Тамара Шкіндер

Не зупиняють подиху…

Не  зупиняють  подиху
Зримовані  рядки,
Мов  вибрані  із  мотлоху,
Обтріпані  шматки.
У  вирі  пустослів’я,
Рахує  миті  час.
Вишукує  чар-зілля
«Дозрілий»  парафраз
Із  виписок,  покритих
Архівним  пилом  книг,
Вже  кимось  пережитих,
Задуманих  інтриг.
Не  доторкнеться  серця
Нещира  гра  в  слова.
Бо  чистим  є  джерельцем
Поезія  Жива.
На  камені  посіяне,
Зерно  не  проросте…
Бо  правді  буде  праведне,
А  решта  все  –  пусте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318748
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Віктор Фінковський

Персні

Мала,
ми  обоє  на  рік  поближчали.
(Кохання  -
єдина  річ,
що  дорожчає  сплавами.)
Ходити  без  срібла  та  й  ,,із''  -
чи  личить  нам,
Коли  і  сьогодні  в  серці  знаходимо  барви  ми

Веселки,
жаги,
краси  від  іскристого:
,,НАВІКИ  УДВОХ'',
,,НАЗАВШ'',
чим
КОХАННЯ
прославимо...
Підношу  на  руки...  
цілунком  пишемо:

КОХАННЯ  -  

ЄДИНА  РІЧ,  

ЩО  ДОРОЖЧАЄ  СПЛАВАМИ.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B2eOCiGs2fA[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318555
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012


Квітка Надії

Моє intermezzo

Я    утомився.    Мене    втомили    люди.    Мені    докучило    бути    заїздом,    де    вічно    товчуться    оті    створіння,    кричать,    метушаться    і    смітять.    Повідчиняти    вікна!    Провітрить    оселю!    Викинуть    разом    із    сміттям    і    тих,    що    смітять.    Нехай    увійдуть    у    хату    чистота    й    спокій.    (М.Коцюбинський    «Intermezzo»)    


Якесь  примарне  відчуття  щастя  
Мене  ліниво  штовхає  у  спину,  
Усе  проходять  люди  крізь  серце  
Без  жодних  пауз,  зупинок,  упину…  

Агов,  люди!  Спиніться!  Зробіть  зупинку!  
Бо  усе  ж  іде  не  за  планом,  усе  ж  не  так!  
Маю  звичайну  потребу  відпочинку,  
А  годинник  вперто  скандує  тік-так…тік-так...  

Я  хоча  б  на  мить  відречуся  від  світу,  
Ковтну  тої  свободи  бодай  на  хвилину  –  
Так  боюсь,  аби  серед  галасу  й  гніту  
Ненароком  не  втратити  в  собі  людину.  

Ви  не  маєте  на  мене  жодного  права  
З  безкінечними  «мусиш»,  «треба»,  «повинна»,  
Дозувати  дні  і  встановлювати  рамки,  
Я  ж  така  як  і  ви  –  звичайна  людина.  

Досить!  Я  подарую  свою  відсутність,  
Хай  інші  штрихують  вам  порожнечу,  
Аби  просто  не  втратити  власну  сутність  
Маю  право  на  безстрокову  втечу.  


Intermezzo  –  перерва,  відпочинок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318526
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012


Леся Геник

Мій проліску шаленства…

***
Мій  проліску  шаленства,  до  весни
Невтримно  протягаєш  спраглі  крила!
Даруй  мені,  що  бачу  тільки  сни...
І  не  напну  ніяк  надій  вітрила  -

Та  врізавшись  у  сіру  заметіль,
Що  вже  весною  пахне  усебічно,
Там  не  зали́шу  свій  гірчичний  біль...
Печаль  не  вкину  в  днину  пересічну  

І  з  радістю  не  ринуся  чимдуж
На  груди  долі  -  світанковій  мрії.
Забувши,  як  хурделить  поміж  стуж,
Нарешті  вбачу:  справді  вже  весніє!

І  ти  -  такий  шалений  до  без  тям,
Невтримно-спрагло  доторкаєш  висі!
Даруй  мені,  що  так  віддана  снам...
Що  навіть  ти  мені  всього  лиш  снишся...
(2.03.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318471
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2012


Інна Серьогіна

Не уходи

Роняет  небо,  словно  шаль,
Холодный  белый  пух.
В  глазах  застывшая      печаль,
Отчаянье,  испуг.
Сердечко  девичье    в  груди
Окутала  зима  ,
Кричит  душа  –  Не  уходи,
Я  не  могу  одна!
В  ответ  –  немая  тишина  
В  лицо  бросает  снег,
И  с  ней  глазастая  луна
Смеется,    как  на  грех.

Бутылка  белого  вина
И  сигаретный  дым…
В  проем  открытого  окна
Шагнуть  бы  вслед  за  ним.
Одно  бы  небо  на  двоих
И  райский  Альтаир,
Увы,  для  грешников  земных
Закрыт  Эдема  мир.
Смирилась,  если  б  захотел
К    другой    прижаться    он…
Погиб  геройски  !  –  прохрипел  
Сквозь  сумрак    телефон.

Платок  срывает  ветер  с  рук,
И  вороном  кружит
Соленый  пух  –  свидетель  мук
На    волосах  дрожит.
Асфальт  чернеет  под  окном,
Всего  один  лишь  шаг…
Уснуть  с  любимым    вечным  сном…
Крыла    прощальный  взмах
Погиб…    Герой…  –    стучит  в  висок,
Но  разом  отрезвил
Малышки    сонный  голосок:
–  Нам  папа  позвонил?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317997
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 02.03.2012


Окрилена

Прокинувся у душах березіль…

Дозволь  мені  
ввірватися  без  стуку  -
шаленим  вітром,  
повінню,  
дощем…
Прикласти  ніжно  
чудодійну  руку  -  
до  серця,  
щоб  пульсуючим  вогнем
медові  краплі  
пити  з  вуст  гарячих,
вдихнути  небо  -  
пахощів  ваніль...
Сміятись  дзвоником  
у  полі,  наче  
ПРОКИНУВСЯ    
У  ДУШАХ  БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись  цвітом  
в  росянистій  втомі,  
на  хвилях  завмирати  
у  плавбі...
Щоб  ми  були  
єдино-невагомі  -
дозволь  мені  
лишитися  
в  Тобі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Віталій Назарук

З весною Вас

Проліскове  повітря  піднімається  в  хмари,
Блиск  кохання  сіяє  з  очей  навкруги,
Наступила  весна  і  розвіялись  чари,
Їх  забрали  з  собою  у  вічність  сніги.

А  жінки  і  дівчата  первоцвітом  розквітли,
Скоро  жайвір  у  небо  пісні  понесе,
Прокладе  соловейку  дорогу  у  літо
І  на  крилах  пісенних  любов  рознесе.

Чорноокі  й  білявки,  щастя  Вам  і  любові!
Хай  весняні  струмочки  Вас  розбудять  від  сну,
Гілочки  набухають  до  свята    вербові,
Зустрічайте  свою  довгождану  весну!

Теплий  вітер  кохання  принесе  подарунок,
І  підсніжники  дзвоном  наповнять  серця,
Вас  кохані  пригорнуть,  а  п’янкий  поцілунок,
Вам  запалить  усмішку,  яка  так  до  лиця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318088
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Галина_Литовченко

ПОВЕРНЕННЯ В ХЕРСОНЕС

Великий  херсонеський  дзвін  був  взятий  у  "полон"  під  час  Кримської  війни  1854  р.  Шістдесят  років  знаходився  у  Соборі  Паризької  богоматері.  Повернутий  в  Херсонес  за  вимогою  російського  уряду.

"Адью",  барони  й  баронеси,
Мадмуазелі  і  мадам!
Вернувся  дзвін  до  Херсонесу,
Набрид  до  біса  Нотр-Дам.

Пройшов  знедолення  і  плаху.
Полон  -  це,  звісно,  не  престиж.
В  минулому  лишився  Захід,
Давно  у  спогадах  Париж.

Завис  навіки  на  обриві,
Де  хвиля  б`є  берегова.
Радіють  базиліки  сиві,
Під  сонцем  Корсунь*  виграва.

Здригнулись  мармурові  сходи,
Як  прозвучав  забутий  дзвін.
Тепер  вітає  теплоходи
З  поверненням  додому  він.

*  -  Херсонес  Таврійський  за  середніх  віків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318340
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Віталій Назарук

Прийшла весна і кожен молодий

Співає  з  року  в  рік  пробуджена  душа,
Де  скресла  крига,  стихла  хуртовина,
Знов  зазиває  Мавка  Лукаша,
Із  квітів  стелить  нову  скатертину.

Сіяють  зранку  очі  чарівні
І  терпнуть  губи  від  палких  цілунків,
Кохання  прилетіло  навесні
І  обдарило  всіх  любовним  трунком.

А  жіночки  –  лебідки  чарівні,
Пливуть  весною  із  коханням  в  парі,
Веснянками    прокинулись  пісні
І  розсипають  скрізь  медунків  чари.

Прийшла  весна,  земля  уже  не  спить,
Зелений  килим  стелить  день  новий,  
Знов  від  кохання  серденько  щемить,
Прийшла  весна  і  кожен  молодий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318341
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Наталя Данилюк

От і прийшла…

От  і  прийшла  відмолена  весна,
Вже  талим  снігом  скроплені  надії...
Пощо  снуєш  в  прозорості  вікна
Поміж  вогких,  нестримних  вітровіїв?

Пощо  думкам  намітуєш  ярмо
Зимових  снів  в  крізному  павутинні?
Крізь  сивих  хмарок  вовняне  більмо
Вже  протинають  промені  первинні.

І  доторкає  ніжний  первоцвіт
Проталин  серця  трепетно  й  незримо...
Пощо  гойдаєш  віхолою  світ,
Моя  холодна,  незворушна  зимо?

Крізь  непроглядність  снігопелени
Війнуло  в  душу  ладаном  сосновим...
В  моєму  серці  в  перший  день  весни
Граничить  ніжність  з  холодом  зимовим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318079
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Наталя Данилюк

Пожди ще трішки…

Пожди  ще  трішки  і  розтане  сніг,
В  душі  раптово  вщухне  завірюха,
Не  раз  ще  зливи  прийдуть  на  поріг,
А  ти  всміхайся,  чуєш,  ти  не  слухай!

І  відчини  віконечко  душі
Ясному  сонцю,  проліскам  і  травам,
На  світанково-вранішній  межі
Яріє  світла  сяюча  заграва!

І  накупавшись  в  променях  ясних,
Розпушать  хутро  котики  вербові...
Плекай  у  серці  проблиски  весни
Вирощуй  квітку  світлої  любові...

І  відганяй  надією  щодня
Гірку  печаль,  зневіру  і  розлуку,
І  хтось  назустріч(може  навіть  я)
Тобі  простягне  теплу  свою  руку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012


Люба Василик

В очікуванні дива

Вечірня  тиша.  Прохолода.  Зорі.
Моїм  волоссям  ніжно  вітер  грає.
Емоції,  як  на  межі  мінору,
Хочай  причин  для  сумоти  немає.

Я  розчиняюся  серед  сніжинок,
Уже,  мабуть,  останніх  в  цьому  році.
Я  уникатиму  старих  зупинок,
Нізащо  не  зупинюсь  на  півкроці.

Завмерло  все  в  очікуванні  дива.
І  серце  мало  не  спиняє  стук.
Лише  мелодія  зими  правдива.
Сніжинкою  бринить  останній  звук.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317484
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012


Віктор Фінковський

Будь

Намалюй  мені  усмішку,
добротою  уквітчане  золото,
Намалюй  мені  соняхи
і  безмежністю  сповнену  синь,
Намалюй  мені  озеро,
де  кохання  сіятиме  човником,
Бо  немає  й  між  зорями
яскравішої  в  світі  краси...

Намалюй  мені  затишок
і  доверши  його  оченятами,
Намалюй  мені  загадку,
що  й  премудрі  її  не  збагнуть,
Намалюй  свою  радісність,
і,
кохана,
не  прошу  багато  я:
Просто  
будь.
Просто  
будь.
Просто
будь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317750
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012


Галина_Литовченко

ДЗВІНОК ІЗ БАКУ

Спливли  роки  із  пам`яті  безодні
(Дарунок  долі  на  моїм  віку),
Коли  почула  в  трубці  телефонній
Знайомий  голос  друга  із  Баку.

Перетинали  всяк  мої  дороги
Той  загадковий  Схід  із  краю  в  край.
Здавалось  часом  -  світ,  забутий  Богом,
Та  раптом  зовсім  поруч  -  справжній  рай!

Було:  пустельний  вітер  шарпав  душу,
Волав  під  сонцем  кам`янистий  кряж,
Швиргали  хвилі  Каспію  на  сушу
Сльозини  нафти  на  піщаний  пляж.

А  в  той  же  час  у  тихій  Ленкорані
Пухким  вінцем  акації  цвіли,
Гойдались  райські  птахи  на  ліані,
Густі  плющі  дерева  заплели.

Ділились  тінню  вікові  чинари,
Стікали  медом  дині  й  кавуни,
Рясніли  щедро  фруктами  базари
Та  кликав  пряний  запах  чайхани.

Не  знаю  я,  коли  ще  доведеться  
Мені  відвідать  той  гостинний  край,
Дізнатись,  як  вам  в  тім  раю  живеться,
Мої  близькі  Самая  й  Агадай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317837
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012


Галина_Литовченко

ЦВІТЕ МИГДАЛЬ

Покриті  снігом  перевали
Іще  зимові  бачать  сни,
А  навкруги  весняно  стало
Від  цвіту  первістка  весни.

З  плато  спускається  в  міжгір`я
З  туману  зіткана  вуаль,
Де  всім  наперекір  повір`ям
Рожево  піниться  мигдаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317847
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012


Віталій Назарук

В цілому радий, що таке життя

Я  в  товаристві  свій,  хоч  вже  не  ті  роки,
Іній  покрив    колись  чорняві  скроні,
Ріка  тече,  ще  скільки  їй  текти,
Бо  я  ж  давно  в  життєвому  полоні.

Азарт  ще  молодий,  з  думками  про  ребро,
Залізе  в  серце,  вигнати  не  можу,
Ще  збереглося    юності  тавро,
Із  нього    виходу  й  понині  не  знаходжу.

Люблю  пісні,  які  колись  писав,
І  танці  ,  коли  поруч  молодиці,
І  анекдоти,  їх  я  не  складав,
Та  їх  багатством  можу  погордиться.

В  цілому  радий,  що  таке  життя,
Що  сходить  сонце  і  рясніють  роси,
Що  маю  друзів,  є  своя  сім’я,
І  ноги  ще  по  білім  світі  носять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317882
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012


АнГеЛіНа

***

Я  так  чекаю  зустрічі  з  тобою!!!
Руками  хмари  в  небі  рву  колючі!..
Все,  що  було  між  нами,  серце  мучить,
Та  рани  ті  весна  лише  загоїть.  

Я  пам’ятаю  перший  твій  цілунок
Сором’язливо  в  щічку,..    може,  в  шию…
Невже  в  собі  я  більше  не  відкрию
Твого  тепла???    І  так  від  цього  сумно…

Я  проганяю  зиму  з  цього  року!
Весну  шукаю  радо,..  до  нестями  …
Я  не  забуду,  що  було  між  нами  –
Малим  дівчам  і…  сонцем  жовтооким…  
                                                         28  лютого,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317638
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2012


Галина_Литовченко

У ПЕРЕДДЕНЬ ВЕСНИ

Всі  з  надією  ждали  весни.
Та  заснІжило  зранку  сьогодні.
Ще  чекати  ріллі  борони,
Ще  співатимуть  хуги  холодні.

За  вікном  посипає  сніжок,
Не  здається  він  березню  в  руки.
Білу  шапку  торішній  стіжок
На  потилицю  зсунув  з  розпуки.

В  годівничку  снують  горобці,
Сніда  салом  жовтенька  синичка.
На  закляклій  гілляці-руці
Їх  погойдує  яблуня  дичка.

Забарилась  красуня  весна...
Що  ж  -  не  гріх  для  красивої  статі.
Вже  була  на  порозі  вона,
Та  затримали  хмари  кудлаті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317597
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012


Віталій Назарук

Весняні слова

«Пора!!!»  -  кричить  весна  –  «Прийшов  для  мене  час,
Женіть  геть  зиму  –  відкривайте  двері!
Їду  до  вас  і  все  зміню  нараз,
Засію  зелень  в  лісі,  полі,  сквері.

Я  святом  одарую  всіх  жінок,
Своїм  теплом  їх  хочу  обігріти,
Із  ранніх  квітів  плестиму  вінок
І  розцвітуть  жінки,  як  квіти  розмаїті.

Пошлю  птахів  у  поле  і  лісок,
Щоб  зазвучала  пісня  спозаранку
І  запалю  мільярди  зірочок,
Кохання  парам  освічу  до  ранку».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317527
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012


Наталя Данилюк

Лютнева ніч

Поміж  дзвінких  прозірчастих  бурульок
Лютневий  день  неквапом  догорів
І  дим  клубиться,  наче  з  чорних  люльок,
З  покашлюючих,  сивих  димарів.

І  ніби  напарфумлену  хустинку
В  холодних  перлах  росяних,  вогких
Ніч  притуляє  срібну  павутинку
До  ледве-ледве  теплої  щоки...

Кипить  у  пічці  полум'я  шовкове,
Мете-мете  іскриста  заметіль,
У  вир  дрівець,  розпечених  соснових,
Багряні  іскри  линуть  звідусіль.

Парує  чай  шипшиновий  на  бляті*,
На  білих  стінах  спалахи  ясні-
Кружляють  тіні  хатою  строкаті,
Шовковим    лиском  тануть  у  вікні.

І  так  на  серці  волошково-ніжно,
Бентежу  тишу  порухом  струни,
А  за  вікном  сьогодні  сніжно-сніжно,
Хоча  вже  зовсім  трохи  до  весни...


*Блят(діалектне)-чугунна  плита  на  поверхні  печі,місце  для  приготування  страв.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317503
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012


Solomia

Не залишай мене із тоннами думок…

Не  залишай  мене  із  тоннами  думок,
не  лЕгкий  доля  нам  дала  екзамен,
Останній  все  ж  найважчим  є  ривок,
та  чи  від  нього  ми  багатші  станем?!

Не  обіцяй,що  все  не  буде  так,
щоб  не  були  пустими  обіцянки.
Ну  скільки  спровокованих  ще  раз,
зустрітись  треба,щоб  зійтись  назАвжди?!

Гординя  вередує  вже  роки,
ми  кинули  чуття  напризволяще  -
твоє  оте  :"чому  не  разом  ми?",
моє  оте:"так  справді  буде  краще".

Ти  не  вини  тепер,що  не  змогла
від  себе  лихі  думи  відігнати,
Давно  між  нами  крига  пролягла,
Невже  її  повік  не  розламати?!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317489
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012


Любов Іванова

ЧЕРНОГЛАЗАЯ НОЧЬ…

Черноглазая  спутница  ночь,
По  старушьи  у  дома  сутулится.
А  к  рассвету  уносится  прочь,
по  безлюдным  и  заспанным    улицам..

Словно  тень    постоит  у  окна,
Испугав  нас  своим  отражением.
Только  вряд  ли  стремиться  она,
обуздать  двух  сердец  притяжение.

Подарила  нам  страсти  бальзам,
укрывала  заботливо  в  горнице..
Подмигнет  на  прощание  нам..
И  уйдет  отдохнуть  за  околицей..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112022511102

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317136
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012


Інна Серьогіна

Перше кохання муз. В. Ох

Іскриста,  мов  грайливий  діамант,
Прийшла  любов,  уквітчана  весною,
З  невинно-білих  пелюсток  троянд
Умита  прохолодною  росою.

               Не  потривожена  слізьми  розлук,
               Ще  не  розбавлена  гірким  полином.
               Зірки  нічні  спустилися  до    рук
               Із  галасливим  журавлиним  клином.

Іще  цнотлива,  жадана,  палка,
Рожевою  зорею  обійнята,
Така  зваблива  і    така  терпка,
Як  недозрілий    плід  із  гілки  знятий.

                 Не  знають,  що  готує  Небо  їм
                 (Усі  перебуваємо  в    незнанні),
                 Можливо  доля  під  крилом  своїм
                 З  кохання  першого  сплете  останнє

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317045
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012


Наталя Данилюк

Ще не весна

Ще  не  весна,  ще  тільки-но  відлига-
І  за  вікном,  і  в  тебе  на  душі...
Хоч  і  тріщить,  та  ще  тримає  крига,
Ще  снять  в  землі  принишклі  спориші.

Ще  не  весна.І  мружиться  спросоння
Ліниве  сонце  між  пухких  перин...
Цей  світлий  день  на  біле  підвіконня
Тобі  насипав  росяних  перлин.

І  за  вікном  розплакались  ледІвки*:
Намисто  сліз,  провісників  весни,
Немов  разки,  спадає  на  долівку,
Розносить  дзвін,  мов  порухи  струни.

І  б'ється  в  шибку  у  поривах  гніву
Такий  нестримний  впертий  вітровій!..
Ще  не  весна.Та  стільки  в  серці  співу
І  стільки  сонця  в  посмішці  твоїй!


*Ледівки-бурульки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316951
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Марічка9

Варто

Люблю  людей,  що  в  мові  обережні,
Їм  слово  грубе  серце  не  плями́ть.
А  мою  душу  здогад  той  бентежить,
Що  тво́є  "я"  мої́м  не  дорожить...

Не  знаю  я,  чи  так  то  є,  чи  просто
Чергового  очікую  синця.
Якби  ти  знав,  як  слово  твоє  гостре
Мене  вбиває-мучить  без  кінця...  

Є  в  кожного  в  душі  свої  стигмати,  -  
І  їх,  і  сльози  варто  берегти.
Чи  так  багато  рідних  цінувати?
Дозволь  любові  раз  хоч  зацвісти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316918
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Леся Геник

Обіймаю тебе так лютнево…

***
Обіймаю  тебе  так  лютнево...
На  душі  -  мерехтливий  пейзаж.
О,  я  знаю:  в  спокусі  -  не  Єва!
Може  й  ти  -  тільки  мрія-міраж,
Що  в  саду  заблукала  до  ночі...
А  на  небі  -  повісмо  хмарин.
Заглядаю  прийдешньому  в  очі,
Нараховую  пальці  хвилин  -
Небагато...  Неділь  зовсім  мало,
Що  волочать  снігами  весну!
А  допоки  маріння  не  впало,
Ще  лютнево  тебе  обійму...
(7.02.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316695
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Ольга Медуниця

ДОДАТИ ТВІР

Додати  твір.
Невже  ти  цього  хочеш?
На  люди  винести  свій  почорнілий  біль?
І  хтось  повірить  у  прозорий  почерк.
Хтось  буде  з  сліз  випарювати  сіль.

Хтось  потовчеться  на  твоїх  молитвах.
Хтось  квіти  прикладатиме  до  ран.
Запросить  хтось  на  "поетичну  битву".
Поетам  -  крові?  
 Блимає  екран.

Хтось  подихи  розплющить  найніжніші
Не  зміною  відмінків.
Це  замало?
А  потім  хтось  читатиме  не  вірші,
А  те,  що  нижче,  з  присмаком  скандалу.

Хтось  надрукує  не  спитавши  згоди.
А  хтось  вкраде.
І  видасть  за  своє.
Тобі  замало?
Ти  ж  не  для  пригоди
Свої  вірші  із  серця  дістаєш.

Невже  бракує  у  житті  реальнім
Скорбот  і  горя,  прикростей  і  драм?
Тоді  ж  навіщо  із  висповідальні
Робити  цирк,  вертеп  і  балаган?

Щоб  знову  захлинутись  власним  горем?

На  люди  винести...

А  це  ж  не  на  папір...

Ділитись  щастям.

На  кінці  курсора:  
Додати  твір.

Авжеж.

ДОДАТИ  ТВІР.



.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316709
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Віталій Назарук

Ніколи не пізно сказати

Ніколи  не  пізно  сказати  –  «Пробач!»
Подати  ручицю,  як  винен  у  чомусь,
Теплом  припинити  знедолений  плач,
Важливо  в  поступку,  признатись  самому.

Бо  біль,  що  наніс  ти  колись  ненароком,
Можливо  не  було  у  думці  нічого,
Ти  знімеш  його  лише  зустрічним  кроком
І  рану  загоїш    у  серці  чужому.

Ніколи  не  пізно  сказати  –  «Пробач!»
Коханій  своїй,  а  чи  другу  своєму,
Це  слово  позбавить  тебе  від  невдач,
Що  можуть  в  житті  виникати  твоєму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316419
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Леся Геник

Я ж знаю…

***
Я  ж  знаю,  що  майбутнього  нема
В  гірких  сніжинок  під  ногами  долі:
За  кілька  днів  мине  уже  зима  -
Розчиняться  замети  сіро-кволі.
Струмочками  розплачуться  стежки.
То,  може,  вітер  витре  щирі  сльози.
Ще  й  пересипле  попелом  думки,
Що  призвичаїлись  брести  в  морози...
Яскравий  промінь,  мов  разок  намист,
Так  світанково-щебетно  під  ноги,
І  тільки  пам’ять  -  обгорілий  лист,
Затоптаний  минулим  до  знемоги.
Гіркі  сніжинки  поміж  літер  -  тінь...
На  майбуття  не  стане,  звісно,  сили
Старого  парку...  Доземний  уклін
Теплу,  весні  і  сонцесяйним  крилам...
(16.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316533
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Анатолійович

Зимнее танго. Сл. Мазур Натали

Музыка  Голоскевича  Сергея  Анатольевича
Ты        очень        далеко,
 В        кафе        сижу        одна.
 На        небе        высоко
 Полночная        луна.
 Смотрю        на        телефон,
 Жду        твоего        звонка.
 Взгрустнула        о        былом
 Упавшая        звезда:
 Любовь        -        беда...

 Зима        бросает        снег
 В        замерзшее        окно.
 Все        было,        как        во        сне,
 Между        тобой        и        мной.
 Цветы        и        снегопад,
 Притихшие        дома.
 Кто        в        этом        виноват,
 Что        мы        сошли        с        ума?
 Любовь        одна!

 Разлука        не        страшна,
 Поет        аккордеон.
 Гитарная        струна,
 Расскажет        дивный        сон.
 Закружит        танго        нас.
 Нас        двое        -        ты        и        я.
 В        зрачках        зеленых        глаз
 Вращается        земля...
 Любовь        моя!

 Ты        обними        меня,
 Прижми        к        своей        груди.
 Любовь        не        потеряй,
 Все        будет        впереди.
 Веселый        Новый        Год,
 Рождественская        ель.
 Зажжется        небосвод
 От        нежности        моей!
 Любовь        сильней!

 03.12.2011г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316612
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Окрилена

В волоссі пахнуть гіацинти…

Печаль  моя!  Нічне  безсоння
і  туга,  випита  сповна...
Я  перед  Вами  -  безборонна!
О,  ні,  я  з  Вами  як  броня….

Прошу,  у    сни  мої  прилиньте,
хоч  я  втікачка  наяву.
В  волоссі  пахнуть  гіацинти...
В  мені  інверсія…  Живу….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316580
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Halyna*

Я потребую вийти з берегів

«Я  потребую  вийти  з  берегів...»
                                   (Галина  Мирослава)  


...І  знову  вечір  снігом  побілів,
Вдалечині  горять  маленькі  вікна.
Я  потребую  вийти  з  берегів,
Бо  в  берегах  загублюсь,
                           Знищусь,
                                               Зникну.
Бо  наче  айсберг,  втоплений  в  глибінь,
Не  схаменюсь  підводними  шляхами.
Як  біла  ніч  в  продовженій  добі,
Я  буду  миттю,
                     Вічністю,
                                     Роками.
Або  як  суша  спраглих  островів,
Попід  небесним  встеленим  покровом...
Я  потребую  вийти  з  берегів,
В  останній  раз,
                       Чи  вперший,
                                               Або  знову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316615
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Наталя Данилюк

Я так підсіла на терпку печаль…

Я  так  підсіла  на  терпку  печаль...
Дні  обтрусили  дерево  надії,
В  моє  вікно  крізь  димчасту  вуаль
Обмерзлим  цвітом  сиплять  сніговії.

Я  так  з  усім  змирилася  без  сліз
І  перестригла  наболілі  струни...
З  блідих  зап'ястків  висохлих  беріз
Стирає  вічність  ледь  помітні  руни.

І  темну  тінь  непроханих  тривог
Я  відганяю  видихом  незримо...
Я  так  відвикла  дихати  удвох,
Немов  ніколи  й  не  була  із  кимось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012


s o v a

високосная весна

у  снега  срок  годности  вышел
и  тают  в  поспешности  крыши,
под  звук  колыбельно  -  дождливый,
под  музыку  станции  зимней...

ожоги  на  пальцах  от  вёсен,
от  взглядов  ...и  завтра  быть  в  восемь...
плывут  облака  друг  за  другом,
под  утро,  в  заносчивых  дугах

за  прочерком  граф  и  проталин,
под  временным  "...завтра  поправим..."
по  медленным  нотам  и  звукам,
по  клавишам,плавно  по  кругу...

и  долго...  и  долго  там  снится,
уставшей  от  холода  птице,
прозрачно-вишневым  нарядом
в  цветущем  саду  за  оградой!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316361
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.02.2012


Рідний

Надія

Я  вчора  вмер.  Сьогодні    народився.
Не    існував  ,  а,  значить,  не  кохав.
Неначе  гриб  підвівся  в  пору    листя,
Зустрів  тебе  натхненну    між  отав.
Цвітеш  лавандно,  пахнеш  волошково,  
У  віях  трав  метелики  ряхтять
Знемогу  віє  вітер    загадково…
Яка  прекрасна  ця  прекрасна  стать!

Прийде  грибник,  обріже  шкірку  плоті,  
Зчорніє  світ,  заплачуть  небеса,  
Під  білі  ковдри  в  щирій  позолоті
Приляже  наших  мрій  окраса    вся.
Та  є  надія  знову  відродитись!
Гірка  зневіро,  що  ти  не  роби,  -
Трава  проб’ється  крізь  могильні  плити,
На  пні  сухому  виростуть  гриби.


24.02.12.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316416
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012


Мазур Наталя

*Я хочу повернутися у осінь

Заплакала  під  стріхами  зима,
І  небо  одягнулося  у  просинь,
Сльозинку  я  змахнула  крадькома,
Думками  повертаючись  у  осінь.

Птахи  на  крилах  принесли  весну,
Дівчатам  грає  сонце  у  волоссі,
Струмок  співає  пісню  голосну...
Та  як  же  я  забути  можу  осінь?

Забути  зустрічі  під  поглядом  зірок,
П'янкі  цілунки  пам'ятаю  досі,
З  минулого  в  майбутнє  тільки  крок...
Я  хочу  повернутися  у  осінь.


23.02.2012р.                    11:20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012


s o v a

на одной частоте

І

Желание
ВОздух  пульсирует
в  отраженьи  -  света  биография  
переплелась  закладкой  избранного  
невнятными  снами  замелькали  дни  
капельками  тают  многоэтажки  снеговиков  
в  преддверии  искренней  оттепели  
на  пороге  земляничных  поцелуев  
растяжимой  жвачкой  радуги  
и  надувными  шарами  адреналина  
в  полном  лунном  ожидании  
замирать...

ІІ
Зелени  в  этом  городе  много
Мы  в  первый  раз  виделись
Но  все  промелькнуло  вдруг
Как  в  подземке  поезд
И  время  мчало  по  кругу
Как  космонавт  в  центрифуге
Чтобы  привести  меня  вечером  к  чаю
и  созерцанью
Тебя...
будто  аквариум  неба
а  вместо  рыбок  в  нем  звезды...
это  Тебе
Этот  город  в  зелени
который  строили  столетия
и  достроят  наши  дети...


одним  касанием

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316103
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 23.02.2012


Квітка Надії

Хочеться весни

Напустив  скрізь  Лютий  нам  холоду,  
Не  лишає  живого  сліду,  
Й  трусить  вітер  його  за  бороду:  
«Схаменись,  розійшовся,  діду!»  

Немає  морозам  упину,  
Вже  й  дерева  зігнули  хребти:  
–  Ану  випрямте  хутко  спину!  
–  Ми  втомились.  Коли  вже  цвісти?  

Ще  у  сонця  холодний  дотик,  
Гей,  промінчику,  проблисни!  
І  муркоче  маленький  котик  –    
Йому  хочеться  вже  весни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316125
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 23.02.2012


Віталій Назарук

Повернімо назад вечорниці

Ви  скажіть,  що  таке  дискотека?
А  хіба  це  не  ті  ж  вечорниці…
Ми  не  знали  ні  віски,  ні  «крека»,
Поруч  з  нами  були  молодиці.

З  наших  вуст  лише  тепле  лунало,
Не  хотіли  когось  ображати,
Запросити  до  танцю  мав  право
Той,  який    вмів  у  фант  вигравати.

А  пісні  які  з  хати  лунали,
Вишиванки  тоді  були  в  моді,
Сорочки  нам  жінки  вишивали,
Розбігалися  тільки  при  сході.

І  жили,  і  раділи  щоднини,
Кожен  вечір  були  вечорниці,
Були  друзі,  нікого  не  били,
Пили  воду  і  тільки  з  криниці.

Повернімо    назад  вечорниці,
Щоб  могли  із  людьми  спілкуватись,
Розповісти  свої  таємниці,
А  можливо  ще  раз  закохатись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316044
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 23.02.2012


Віталій Назарук

Сірі хмари накриють знедолені плечі

Сірі  хмари  накриють  знедолені  плечі,
Вже    кожуха  мороз  розірвав    на  спині,
Він  залізе  у  груди  сумній  порожнечі,
Що  забрала    із  серця  слова  чарівні.

Слово-свято  притихло,  вже  осліпли  зіниці
І  заглянула  в  груди  настирна  печаль,
Лиш  парує  покинута  рідна  криниця,
Своїм  подихом  знову  взиває  у  даль.

Пригадалася  вранці  татусева  хата,
Ті  сходинки,  якими  у  двері  зайшов,
І  родина  моя,  і  мої  онучата,
І  те  щастя,  яке  у  житті  я  знайшов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315818
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 22.02.2012


Наталя Данилюк

Весняна повінь

Ховаю  в  жменьку  мрію  обігріту,
В  промінні  сонця  ніжиться  рука...
Чи  не  мені  натрусиш  того  цвіту,
Моя  весняна  повене  п'янка?

І  на  душі  так  стане  росянисто,
Так  завесніє  радість  у  думках!..
Розсипле  ранок  перлами  намисто,
Заструменіє  сонце  по  гілках.

І  розгойдає  яблуні  ще  сонні
Грайливий  вітер  подихом  гірським,
Шовковий  день  на  білім  підвіконні
Розсипле  мрій  достиглі  колоски.

Знайомі  кроки  скрипнуть  за  дверима,
У  груди  вдарить  лІтепло  хмільне
І  хтось  привітний  з  карими  очима
Мене  до  серця  свого  пригорне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012


Ліна Біла

Скалічено кохатиму

Чекати  можна  довго,  навіть  вічно,
кидаючи  на  долю:  був-не-був.
Сьогодні  я  пішла,  а  Ти  забув
очей  моїх  смарагди  предковічні...

Сере́д  ночей  лютневих  не  знайти
спокою!  Розпинає  руки  сніг  -  
і  знов  в  душі  чорти  танцюють  свінг...
Іду  до  Тебе,  а  чи  варто  йти?!

Полюбить  серце  іншого  в  недузі.
Загою  шрам  вином  лише  до  ранку,
і  поки  згине  світ  -  я  до  останку
скалічено  кохатиму  в  заслузі!

І  так  ненадаремно  ми  зустріли:
я  -  долю,  а  Ти    -ляльку  для  потіх.
Зірвав  із  неба  чистий  оберіг
для  того,  щоб  Тебе  тільки  любила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315813
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 22.02.2012


Віталій Назарук

Журавлі збираються додому

Журавлі  збираються  додому,
Хоч  летіти  ніби  ще  й  не  час,
Та  злітаються  до  гурту  по  одному,
Бо  вогонь  кохання  ще  не  згас.

Тут  у    них  давно  своє  гніздечко,
Дитинчат  народять  журавлі
І  залишать  часточку  сердечка
У  єдинім  місці  на  землі.

Ви  збирайтеся  додому,  вас  чекають,
Відкривайте  двері  для  весни,
Сніг  потрохи  на  полях  зникає,
На  річках  вже  плавають  човни.

Посилайте  нам  «курли»  із  неба,
Подаруйте  ключик  від  весни,
Прилітайте,  ви  нам  дуже  треба,
Щоб  зимові  повтікали  сни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315704
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 22.02.2012


Любов Іванова

ПОЛЁТ БАБОЧКИ. . АКРО

П  онять  не  просто,  лучше...  помолчу,
О  бжечься  снова  -  вроде  не  желаю.
Л  юбовь  -  огонь!  Я  на  огонь  лечу!
Е  два  следы  ожогов  заживают...
Т  ак  обжигает  крылья..  мотылек,

Б  ез  опасений  к  пламени  летящий.
А  знал  ли  он,  что  милый  огонек..
Б  ывает  диким  в  миг  порыва  страсти...
О  пять  лечу!!  И  пусть  истлею  вновь,
Ч  его  бояться  в  небе  вольной  птице?
К  оль  правит  миром  нежность  и  любовь
И  м  и  служу..  без  страха  опалиться..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112022011687

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315597
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 21.02.2012


Ліна Біла

Притихни…

Повій  вітре,  віджахнися  та  притихни!
Неймовірно  осідає  снігопад.
Тільки  сидячи  самотньо,  навіть  дико,
десь  на  дні  дзеленькотить  мій  серце-храм...

Навесні,  мов  оживають  кровотоки,
дихать  легше,  розхриставшись  від  вузлів!
А  зима,  неначе  тягнеться  сто  років,
і  здається,  що  осліп  і  онімів...

Ляже  сніг,  і  вітер  знову  роздмухає...
Застигає  кров  у  тілі.  Гасне  все...
Крім  зими,  мене  ніхто  не  налякає,
навіть  смерть  здається  -  то  таке  пусте...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311807
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Тетяна Луківська

Сумніви довкола почуттів

Притули  свою  душу  до  неба,
Збережи  власну  зірку  на  нім.
Хто  сказав,  що  любити  не  треба,
То  ж  бо  вигадка,    марево,  дим?
Хто  сказав,  що  для  мрій  не    потрібно,  
Зазирати  у  синю  блакить.
І  не  бачити  паморозь  срібну,
І  як  небо  вечірнє  зорить.
Хто  сказав,  що  світанки  не  сяють,
Не  у  вірності  справжність  свята...
Тоді  ж  як?!  Коли  щастя  безкрає,
А  в  любові  обидва  крила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315044
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Раїса Гришина

РАНОК

Стікає  ніч  у  марево  подій,
Ховаючи  нічні  свої  бажання,
І  кличе  ранок  до  життя  новий
Мережками    блакитного  вітання.

Ніч,  що  пішла,  та  тихий  передзвін,
Тремтяче  листя  на  ранковім  фоні,
Троянди  дивні    кольору  -    рубін,
Та  стрази  рос  на  ніжному  бутоні.

Біля  озер  туман  ще  мирно  спав,
Та  розгулявся  пустотливий  вітер,
Він  розплітав,  та  знову  заплітав
Сумній  вербі  плакучі  коси-віти.

Десь  соловейко  ніжно  заспівав,
Туман  зійшов  на  мерехтливе  рвання,
І  втративши  краплинами  снагу,
Журливо  озирався  на  світанні…

А  сонце  вже  буяло  на  ріллі,
В  стрічки  яскраві  щиро  обрядившись,
І  все  живе,  що  проросло  с  землі  -
Віталось,  із  повагою  вклонившись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311880
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Наталя Данилюк

Все зів'яло…

Все  зів'яло,  Боже,  все  зівяло-
Відцвіло,  відтануло  у  сні...
Сніг  ховає  в  біле  покривало
Вже  зотлілі,  проминулі  дні.

Все  зів'яло.Нащо  кличу  долю?
Завдаю  душі  своїй  жалю?
На  мою  розвінчану  тополю
Натрусило  небо  кришталю.

Розхитала  всі  мости  розлука,
Облетіли  клени  ще  торік...
Ти  пощо  у  серце  моє  стукав?
Ти  навіщо  поглядом  обпік?

-Я  тому  тривожив  тебе,мила,
Щоб  гірку  розвіяти  печаль...
Візерунком  зоряним  розшила
Темна  ніч  посріблену  вуаль.

Скоро  дні  наповняться  розмаєм,
Вкриє  сад  квітуча  пелена,
Заметіль  весільна  закружляє
Вже  не  нас,  кохана,  вже  не  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315473
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Галина_Литовченко

ДОРОГОЮ В УТИШШЯ

У  лісі  спокій  та  затишшя,
Скінчився  плин  колючих  бур.
Зима  насипала  в  Утишшя
Пухких  глибоких  кучугур.

В  снігу  застигли  на  відкосі
Кущі  розлогих  сивих  лоз,
Пригладив  на  шляху  заноси
Широким  пузом  лісовоз.

Пересувається  хутенько
До  гомінких  пташиних  зграй
Ген  між  берізок  молоденьких
В  розкішній  шубці  горностай.

Мене  хрипким  накривши  снігом,
Стрибають  білки  в  вишині,
Вітає  стрічний  люд  забігом
Вухатий  заєць  на  лижні.

Хати  темніють  сірим  станом,
Співає  хор  димових  труб,
Беззубим  вицвілим  парканом
Сміється  тихо  крайній  зруб.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315168
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Наталя Данилюк

Ти навіщо…

Ти  навіщо  снуєш  візерунки
На  моєму  вогкому  вікні?
Вже  шукає  душа  порятунку
У  прийдешній  квітучій  весні.

Ти  навіщо  хурделиш  мій  спокій,
Доторкаючись  клавіш  німих?
На  думки  мої  щемно-глибокі
Віє  подих  сирої  зими.

І  в  душі  над  весняним  розмаєм
Сива  тінь  незворушна  лягла...
Ти  навіщо  мій  світ  розбиваєш,
Доторкнувшись  чужого  крила?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Мазур Наталя

*Я приснюсь тобі

В  час,  коли  всерйоз
Затріщить  мороз,
Загудуть  вітри  грізним  клекотом,
Захурделить  ніч
Снігом  навсібіч  -  
Я  приснюсь  тобі  тихим  шепотом.

В  час,  коли  зима
Майже  крадькома,
Закує  вікно  срібним  помахом,
І  захочеш  ти
Краплю  теплоти  -  
Я  приснюсь  тобі  ніжним  подихом.

В  час,  коли  тобі
Важко  у  журбі,
Бо  без  мене  ти,  як  з  одним  крилом.
Якщо  ось  в  цю  мить
Серденько  щемить  -  
Я  приснюсь  тобі  добрим  Янголом.


9-10.02.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Віктор Фінковський

Правда

І  правда  уся  у  тому,
що  анголи  й  демони  -  люди,
І  правда  уся  у  тому,
що  зло  і  добро  в  нас  самих,
І  той,  хто  відкине  правду
за  срібло  чи  злото  -  Юда,
А  ще  будь  готовий  чути:
чому  ти  це  відав  й  застиг?

І  правда  уся  у  тому,
що  Кай  у  палаці  із  льоду
Складає  ту  кляту
ВІЧНІСТЬ,
а
ВІЧНІСТЬ  -  не  тлінного  скарб.
А  той,  хто  відкине  правду,
до  неї,  
насправді,  
є  гордим,
Хоч  кожен  від  малку  знає:
По  правді:
дорога  вузька.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315086
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012


АнГеЛіНа

В пошуках…

Досліджую  кутки  свого  я  дому,
Шпаринки  в  вікнах,  сонцю  знов  зраділих.
Мені  так  нудно,  бо  сиджу  без  діла!
На  подушках  доводжу  аксіоми...

Це  нонсенс!  По-англійськи  муза  знову
Втекла  кудись!  Тепер  її  шукаю!
А  між  шуканням  забавляюсь  чаєм,
Застрягши  вкотре  у  пустих  розмовах.
                                     18  лютого,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315000
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Квітка Надії

Де ж твої крильця, сизоока голубко?

Сніжний  вечір.  Зимно.  Потріскує  грубка.  
Тоненький  димок  із  хаток  майорить...  
—  «Де  ж  твої  крильця,  сизоока  голубко?  
Чому  ж  не  літаєш  у  чисту  блакить?  

Завітай,  маленька,  знову  на  крилечко,  
Янголом  до  мене,  прошу,  повернись,  
Але  де  ж  твої  крильця,  біле  крилечко?  
Чому  не  літаєш  уже  як  колись?  

Скоро  завесніє,  задзвенять  струмочки,  
Забринять  веснянки,  сонце  заспіва,  
А  назустріч  сонцю  повиходять  люди,  
Наче  ж  усе  буде….лиш  тебе  нема».  

—  «Мені  заздрість  людська  обрізала  крила,  
Блукаю  землею,  злетіти  ж  несила.  
Та  лишень  волі  не  зуміла  зламати  
Маленької  пташки,  що  любить  літати.  

Ти  не  бійсь  за  мене,  відростуть  крилечка,  
Не  втрачай  надії,  буде  все  колись,  
Десь  блукає  щастя  зовсім  недалечко,  
Я  із  вільним  вітром  ще  злечу  у  вись».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314844
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 18.02.2012


Наталя Данилюк

Донечці

Маленька  доню,  гілочко  бузкова,
Моя  потіхо,  променю  ясний!
В  замерзлу  шибку  місяця  підкова
Ясним  серпанком  сіє  ніжні  сни.

Дивлюсь  на  тебе,  тепле  моє  диво,
Яка  ж  ти  безпорадна  в  цьому  сні...
Хай  буде  в  тебе  доля  незрадлива,
Зозуля  накує  щасливих  днів!

І  янгол  твій  тебе  благословляє,
В  дарунок  дасть  надійний  оберіг,
Щоб  сад  завжди  стрічав  тебе  розмаєм,
Коли  з  далеких  вернешся  доріг.

А  поки  ти,  усміхнена  і  мила,
Витаєш  у  своїх  дитячих  снах,
Я  над  тобою  розгортаю  крила,
Мов  над  маленьким  проліском  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Тамара Шкіндер

Порушено правила руху.

Порушено  правила  руху.
Прийшли  не  в  той  час  й  не  туди...
Несказаних  слів  завірюха
Твої  замітає  сліди.

Розсипле  зима  світлочинно
Сніжиночки  від  Фаберже.
Я  вже  не  шукаю  провини,
Бо  спогад  неначе  верже.

Розписаний  болем  утрати,
Розмитий  туманами  літ.
Приречено  і  винувато
Тобі    я  дивлюся  услід.

Зронилась  сльоза  діамантом.
На  серці  залізна  печать...
Ти  близько  й...  далеко  занадто-
Про  щось  старі  верби  мовчать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314545
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Галина_Литовченко

БУВ БЕРЕЗЕНЬ

Був  березень,  ясніла  неба  синь,
З  бурульок  рясно  крапотіли  сльози.
Тонким  теплом  пульсуючих  судин
Забилась  кров  у  тілі  верболозів.

Втікав  струмок  з-під  льоду  у  світи,  -
Проклав  до  яру  не  найближчу  стежку.
Раділа  я,  коли  в  долоню  ти
Поклав  гарненькі  вільхові  сережки.

Вже  не  одна  весна  з  тих  пір  пройшла.
Та,  не  в  докір  сережкам  бірюзовим,
Я  ті,  мов  скарб  коштовний  берегла
На  подив  подружкам  своїм  бідовим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314462
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Віталій Назарук

Душа

Ти  пам’ятай  про  мене,  чоловіче,
Що  я  з  тобою  вічно  по  житті,
Навіть  тоді,  коли  мене  не  кличеш,
Коли  із  кимсь,  коли  на  самоті.

Ти  не  гони  мене,  не  проклинай  ніколи,
Бо  ти  живеш,  допоки  я    живу,
З  тобою  йду  у  даль  за  видноколи,
Чи  тонеш  ти,  чи  міцно  на  плаву.

Ділю    з  тобою  всякі  негаразди,
Всміхаюся,  як    радісно  навкруг,
Живу  в  тобі  і  буду  жити  завжди,
Бо  я  твоя  і  ти  для  мене  друг.

Мені  приємно,  що  тобі  я  треба,
Дивись  на  землю,  яка  тут  краса,
Та  прийде  час,  я  полечу  від  тебе,
Мене  покличуть  сині  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314415
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Вячеслав Романовський

. . І ПАДАВ ПРОЩАЛЬНО ВАЛЬСУЮЧИЙ СНІГ

...І  падав  прощально  вальсуючий  сніг
На  нас  із  тобою,  на  стежку  й  озимі.
Хотів  розлюбити  тебе,  та  не  зміг,
Хоч  ми  і  розстались,  і  стали  чужими.

Все  наше  -  позаду,  лишилось  у  снах.
А  сни  золоті,  та  гостюють  не  часто.
Минувся  не  вік,  а  десята  весна,
Відколи  нарізно  і  долі,  і  щастя.

Зустрілись:  забракло  і  духу,і  слів,
Лиш  очі  вологі  і  серце,  як  бубон.
Від  вроди  твоєї  я  знову  осліп,
Та  вже  не  почую  ні  "рідний",  ні  "любий"...

Хитнула  голівкою  прикре  "Вже  час,
Не  ждатиме  потяг...".  Пішла  по  стежині.
І  щось  потемніло  і  згасло  в  очах  
Відтоді  й  донині.

13.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314438
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012


Віталій Назарук

Тепло для жінки

Тепло  для  жінки  так  багато  значить…
У  любу  пору,  а  не  тільки  літом,
У  неї  очі  радістю  сіяють,
Коли  вона  теплом  наскрізь  прогріта.

Весна  відквітла,  літо  ще  дрімає,
Лиш  сивина  нагадує  про  осінь,
А  їй  ще  тепло,  бо  вона  кохає,
Вогонь  кохання  в  своїм  серці  носить.

А  сивина  все  більше  сіє  й  сіє,
Волосся  процідилося  крізь  сито,
Щаслива  жінка,  як  кохання  гріє,
Люба  пора  тоді  для  неї  літо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314141
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012


LaurA

о бабочке…

я  -    бабочка...      мой      век      короток
и    крылья  приспустив,  прильну    к      цветку,
и      поцелуем    жадно    выпью    сок  нектара,
пусть    силы    даст  вспорхнуть    мне      на    заре,
коснуться    неба    синевы,      поймать  лучи
что        солнце  бросило  ко  мне,    раздвинув      тучи.
спущусь    к      лугам    зелёных  трав,
станцую    сальсу    с      ветром    своенравным,
а  на    закате,    так    за  день      устав,
послушав    ручейка    вечернюю  октаву,
                   прилягу    в    тишине    дубравы..
   
                                   там    эхом  листьев      шепоток,
                                   я    слышу...
 -    бери    от    лета    всё,    оно  твоё    по    праву,
а    звуки    леса  тише,    тише...
и    соглашусь
я    -    бабочка...    мой      век      короток...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314244
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012


Леся Геник

Зустрілися…

***
Зустрілися:  почубились  за  коси!
Летіло  пір’я  біле  до  землі,
А  на  щоках  хололи  ніжні  роси,
Губились  у  розхристаній  імлі...

Ті  ж  дві  уперто  рвали  покривало
Незграбно-сірих  вайлуватих  хмар.
І  кожен  напирав,  що:  мало,  мало!
Моє  це,  я  ж  бо  нині  тута  цар!

Зорів  мороз  і  потирав  зап’ястя,
Та  й  сонце  між  ваганнями  висот:
Піде  нарешті?  Чи  таки  удасться
Вчепитися  обіруч  до  щедрот?

І  лиш  надвечір  врешті  розійшлися:
Зима-зимою,  рано  ще  весні...
Останній  промінь  теплий  застудився,
Примарою  розтанув  в  далині...
(15.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314269
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2012


АнГеЛіНа

АКРОВІРШ до свята любові!!! !!!

ВІТАЮ  ВСІХ  ЗАКОХАНИХ  З  ЇХНІМ  СВЯТОМ!!!
ЩИРО  ВАША,  ЗАКОХАНА  В  ПОЕЗІЮ,  АнГеЛіНа  


Солодко  й  лоскотно,  пахне  на  вулицях  святом,  
Вічні  слова  про  любов  на  вустах  і  в  серцях…
Якось  не  так...  Ні!  Сьогодні  не  так,  як  щодня!
Тепло  занадто!  Бо  гріє  кохання  крилате!

Квітів  без  меж,  валентинок  строкатих  без  ліку,
Усмішки  світлі,  обійми,  цілунки  цвітуть!..
Є  в  нас  любов!  Безлімітна  сьогодні,  мабуть!..

Може,  до  речі,  рожеві  побачите  щічки!..
О…  Не  мороз!!!    То  кохання  палаюча  суть!
                                                                     14  лютого,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314012
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 15.02.2012


Віктор Фінковський

Хто

І  вони  не  покаялись
У  численних  своїх  беззаконнях,
І  вони  не  повірили,
Хоча  знаків  було  як  тих  зір...
А  вони,  
як  засліплені,
І  неначе  ходили  спросоння,
І  прийшов  до  них  злодієм
Передрічених  час  Терезів.

І  вони  не  спинилися,
Хоч  давно  загорілось  червоне,
І  вони  не  прислухались,
Хоча  Голос  ішов  з  початків...
А  вони,
як  зачерствіли
До  пророків,  
до  Слова,
Закону...
І  вони  не  покаялись...
А  ми  думаєм:
хто  ж  то  такі?
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=NdBCd-siFGI&list=UU2wgT3638CHUo29aY07ruAQ[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314090
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 15.02.2012


Наталя Данилюк

Стрітення

Коли  зима  стрічається  з  весною,
Твердих  крижин  розгойдується  спів,
Пухнастий  сніг  крихкою  пеленою
Мов  водоспад  сповзає  із  дахів!

Дзвінкі  синиці  зграями  прудкими
Важкі  від  снігу  струшують  гілки,
Весна  гаптує  різнобарвний  килим
І  розшиває  бісером  квітки.

Ну,  а  зима  сидить  собі  в  куточку,
Весни  здалеку  вгадує  сліди
І  вишиває  березню  сорочку-
Ото  вже  буде  красень  молодий!

І  поведе  свою  русяву  панну-
Свою  весну  чарівну  під  вінець
І  зронить  небо  музику  органну,
Здмухне  замети  білі  вітерець.

Гучні  струмочки  захлюпочуть  зрубом,
Грайлива  річка  розплете  косу...
І  так  на  серці  стане  любо-любо,
Немов  із  нього  струшують  росу!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314124
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012


Леся Геник

Пам’яті М. А. Верещаки…

***
Бо  й  що  життя?  За  мить  згорає  свічка.
Солоне  море  незупинних  сліз.
І  свіжа  глина,  пам’яті  смерічка,
І  скрип...  Уже  такий  далекий  віз!

Пронесли  слово  стрічкою  сумною...
Не  ве́рне!  Боже,  більше  не  верне́!
Не  пригорне́  безсилою  рукою,
Опалий  сум  потрісканих  ренет...

Багатий  сад,  ще  буде  плодоносся!
Та  пагінець  засох  між  нас  один...
Вплетімо  жаль  у  вічності  волосся:
Пішов  з  життя  Вкраїни  вірний  Син!
(14.2.12)

Усі  посилання  на  сторінці  Світанка:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313917

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314060
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 15.02.2012


Леся Геник

На відстані холодної руки…

***
На  відстані  холодної  руки,
На  відстані  бездонного  мовчання
Смакуємо  самотності  роки
Натомість  неосяжного  кохання.
Пліч-о-пліч  по  бульварах  бредемо́,
Зриваючи  думками  поцілунки,
На  плечі  начепивши  вічне  "мо",
Його  непереміряні  ґатунки.
І  доторкнувшись  пальцями,  бува,
Під  ноги  погляд,  наче  прокажені!
Із  уст  -  півзвуком  втомлені  слова,
Хоча  серця  насправді  навіжені!
І  молитви,  невпинні  молитви,
І  вервичні  замацані  розпуки...
А  всього  б:  взяти  й  просто  протягти  
Один  до  одного  замерзлі  руки...
(13.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313768
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012


Окрилена

Вільшанка*

Збігає  ніч,  мов  біле  молоко  -
з  розпечених  долонь:  тече  додолу..
Тремтить  сльозою  студінь  у  вікно  -
мигтіння  свіч  схилилося  до  столу…

По  краплі  тане  спогад-силует
і  воском  оживає  на  папері  –
малює  Твій  застуджений  портрет
з  очима  незимових,  теплих  прерій…

Втікає  ніч  на  вафельні  дахи…
Я  там  у  сні  блукатиму  до  ранку,
А  ти  зерном  гоститимеш  з  руки
довірливу,  замріяну  вільшанку…


_________
*  Вільшанка  –  (малинівка,  така  назва  вживається  в  російській  мові)найближча  родичка  соловейка  і  дроздів,  найкращих  солістів  наших  лісових  ландшафтів.  Співочі  здібності  у  неї  не  менші,  хоча  піснею  вона  відрізняється  від  своїх  знаменитих  родичів.  Дуже  активно  співає  в  густих  сутінках,  а  інколи  і  серед  ночі  при  повному  місяці.  Схильність  співати  на  вечірніх  і  ранкових  зорях  стала  причиною  того,  що  пташка  отримала  свою  третю  досить  відому  назву  –  зорянка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312080
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Віталій Назарук

До дня закоханих

Горять  вогнем  зціловані  вуста,
Вечірнє  небо  вкрили  ясні  зорі,
Я  вже  не  той  і  ти  тепер  не  та,
Вже  стихли  хвилі  на  бурхливім  морі.

Тоді  був  шквал  і  хвилі  догори
Здіймались,  шаленіли  не  спадали,
Які  слова  тобі  я  говорив,
А  ти  мовчала,  очі  все  казали.

Як  хочеться  у  шторм  попасти  знову,
Щоб  хвилі  набігали,  як  цунамі,
Згадати  нашу  пройдену  розмову
І  помолитись  за  блаженство  в  храмі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313611
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Наталя Данилюк

В День закоханих

Лютневий  ранок.Сніжно-біла  піна
Застигла  візерунками  на  склі...
Крокує  день  Святого  Валентина,
Густим  серпанком  тане  по  землі.

Поміж  гілок  сріблясті  павутинки
І  паморозь  іскриться,  мов  жива!
Летять-летять  строкаті  валентинки-
Палких  освідчень  трепетні  слова.

І  так  мені  в  думках  моїх  весняно
Від  того,  що  у  натовпі  людей
До  мене  поспішаєш  ти,  коханий,
Троянду  притиснувши  до  грудей!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Анна Вейн

РОЗМОВА З ВІТРОМ

Думками  я  полину  в  синє  небо  –
наслухаюся  зоряних  казок.
Прийняти  їх  у  серце  є  потреба,
у  пам'яті  лишити  образок
про  те,  як  пахне  сонце  в  надвечір’я,
як  солов'ї  співають  до  небес,
де  невагомі  хмари  -  наче  пір’я.
А  ще  -  про  велич  світу,  сім  чудес…

Вклонюся  вітру  за  таку  розмову!
Я  на  землі  згадаю  ще  не  раз
магічних  слів  веселку  кольорову
і  сокровенних  мрій  жагучий  джаз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313509
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Ольга Кричинська

Далі буде

Щоб  не  ввійти  у  річку  вдруге,  достатньо  втопитися  в  ній  за  першим  разом...

Ти  зважуєш  за  і  проти,
вердикт  зависає  в  повітрі,
я  входжу  в  знайомі  води,
благаючи  в  Бога  титрів,
а  краще  -  "далі  не  буде...",
зумій  загасити  свічку,
звільнись  від  цієї  згуби...

а  зрештою...  в  нашу  річку
не  гріх  увійти  укотре  -  
хай  дно  благодать  чи  трунок...
ти  зважуєш  за  і  проти,
я  сплачую  свій  рахунок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313504
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Любов Іванова

ЗИМНИЕ ВЕЧЕРА. АКРО.

З  венит  январь  закованными  льдами,    
И  скрится  иней,  чисто  перламутр.
М  орозный  пар,  обласканный  ветрами,    
Н  е  страшен  нам..  Желанных  ждем  минут!  
И  две  мечты  в  мороз,  метель  и  вьюгу,
Е  два  коснутся  сумерки  земли,    
     
В  который  раз,  влекомые  друг  другом,
Е  динством  душ,  желаний  и  любви..
Ч  ерез  эфир  слова  любви  потоком,
Е  му  и  мне  пора  сказать  "Пока"..
Р  убахой  ночь  одела  ставни  окон,
А  завтра  снова  буду  ждать  звонка..

©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112021211516

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313490
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012


LaurA

А тот горчащий привкус миндаля…

Вернусь    ли    я,  когда-нибудь  сюда,    -  
в  наш  город  снов,  
                 иллюзий  и  любви,  -  однажды?    
Снег      заметет  уставшие    следы
и    отберёт    чрезмерные    надежды..

на    встречу  двух  в    мерцаньи  фонарей..
Признания  в    любви,    касанья    в  страсти..
И      миллион  космических      огней,
что  душу  зажигают  огоньками    счастья.

А    тот  горчащий      привкус      миндаля,
что        с      уст    сорвала      каплей      яда  -
Не    потому,    что    я      тебя      люблю..
 -  Мне  от  любви    былой    тАк    излечится    надо...


автор:  oduvan4ik
...І  не  тому…  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040

Чи    я    колись    повЕрнуся    сюди-
У    місто    снів,    ілюзій    та    кохання?
Сніг    замете    залишені    сліди
І    відбере    надмірні    сподівання

На    зустріч    теплу    в    сяйві    ліхтарів,
Палкі    зізнання,    дотики    жагучі
І    півмільйона    зоряних    вогнів,
Що    сіють    в    душу    спалахи    блискучі.

І    той    солодкий    присмак    мигдалю,
Що    з    вуст    зірвала    краплею    отрути-
І    не    тому,    що    я    тебе    люблю,
А    лиш    тому,    щоб    іншого    забути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313186
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 13.02.2012


s o v a

перекрестки зим

почему  так  далеко  вдруг  разъехались
части  сердца,  а  легко...  вру:  немыслимо...
фейерверком  вспыхнет  ночь  странно-светлая,
запятых  немой  вопрос  где-то  слышится

у  курсора  не  растает  проталина,
ярким  небом  не  светить  мониторчику,
минус  двадцать  -  это  Яндекс  сознания,
колыбельных  нерешительно-творческих

а  замёрзшие  кварталы  под  сотенный
трубочистов  дымоход  и  Kunst  кители,
виртуозно  прошагают  по  городу,
в  нарисованных  узорах  прочитанных

вот,  февраль,  такой  щипательно-солнечный,
проигрался  в  пух  и  прах  окончательно!
абрикосовым  вареньем,  без  косточек,
с  карандашного  эскиза  подхваченный

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313506
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Мазур Наталя

*#Спливає час

.                                  На  тему  "Еміграція"

Спливає  час...  так  непомітно...  Як  в  кіно
Мигочуть  кадри  чорно-білі  і  субтитри.
Міняються  у  пам'яті  "давно"
На  обнадійливі  слова  -  "ще  буде  видно".

Та  хто  б  заглянути  зумів  за  горизонт,
Сказати,  чи  настане  скоро  літо?
Чи  ти  повернешся?  Чи  будемо  разом?
Адже  між  нами  відстань  у  пів  світу.

У  пів  життя,  де  нарізно  жили...
Пил  пам'яті  на  серці  осідає.
Мені  б  тебе  спитатися  "коли",
І  не  почути  відповідь  -  "не  знаю".

12.02.2012р.                    8:30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313474
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Наталя Данилюк

Не тіш мене прийдешньою весною…

Не  тіш  мене  прийдешньою  весною,
Вона  розтане  в  маренні,  мов  сон...
І  тільки  тиша  дихає  зі  мною
Так  рівномірно,  майже  в  унісон.

І  тільки  стіни,  пусткою  сповиті,
Снують  печаль  впокорену  без  меж...
О,  як  боюсь  наближеної  миті,
Коли,  дверима  грюкнувши,підеш.

І  втопиш  щастя  в  лагідному  морі
Отих  шовкових  пролісків  п'янких!..
Вже  не  мені  любов  запалить  зорі,
Коли  торкнешся  іншої  щоки...

І  тільки  тиша  лишиться  зі  мною
Поміж  моїх  оплаканих  тривог...
Не  тіш  мене  прийдешньою  весною,
Бо  що  вона,  коли  ми  не  удвох?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312043
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Наталя Данилюк

І не тому…

Чи  я  колись  повЕрнуся  сюди-
У  місто  снів,  ілюзій  та  кохання?
Сніг  замете  залишені  сліди
І  відбере  надмірні  сподівання

На  зустріч  теплу  в  сяйві  ліхтарів,
Палкі  зізнання,  дотики  жагучі
І  півмільйона  зоряних  вогнів,
Що  сіють  в  душу  спалахи  блискучі.

І  той  солодкий  присмак  мигдалю,
Що  з  вуст  зірвала  краплею  отрути-
І  не  тому,  що  я  тебе  люблю,
А  лиш  тому,  щоб  іншого  забути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 13.02.2012


MADLEN

Грустить иногда можно ведь красиво!

а    я    тоскую,        а    он    даже    не    знает,
молча,    сижу    у    тетрадки,    что-то    пишу,
сочиняя    стихи,    иногда    рифма    хромает,
мысли    ковыряя,    ручку    грызу,

чернилам    испачканы    щеки,    пальцы    теребя...
смешно,почему    то    на    языке    не    родном,
с    ошибками    глупыми,    тени    рисуют    Тебяяяяя...
и    слова    с    изъянами,    выдергивая    из    груди    ком,

и    с    грустью    странно    туплюсь    в    пол,
отведу    взгляд    ,посмотрю    в    окно,
кто-то    за    краткое    время    стал    почти    родной…
брошу    мысли    с    плеча,    от    них    тяжело…

сочиняю,    ведь        так    не    скучно        грустить!
в    мыслях    ухмылка,    хлопнула    дверь,
ведь    не    надо    при    грусти    улыбку    носить,
Правда?    мой    потрепанный    плюшевый    звёрь!

P.S
.И    грустить    иногда    можно    ведь    красиво!
с    корицей    и    яблоками    на    губах
кружкой    цветочного    чая    с    мелисы    в    руках
краплями    мандарин...
молча    говоря    Спасиииибо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313065
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Леся Геник

Певно, мати спови́ла у сум…

***
Певно,  мати  спови́ла  у  сум,
Коли  гори  диміли  лада́нно,
Поки  місиво  втомлених  дум
Ще  чекало  дозріння  вівтарно.
Юна  доля  плекала  жалем,
Цілувала  холодним  доко́ром,
І  різьбила  на  серці  ножем
Щось  красиве,  а  вийшло  потворне!
Янголята  шляхів  не  знайшли,
Загубились  у  хмарах  чужинних,
У  пов’ялих  листках  ковили
Чи  у  келихах  болю  полинних...
Не  чаклуйте,  давно  небеса
Освятили  на  вічне  стенання!
На  устах  -  волошкова  роса,
На  душі  -  споришеве  вигнання...
(11.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313069
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 13.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2012


Віталій Назарук

Рятуйте лебедів

І  сіли  лебеді  на  воду,
І  прихопив  їм  крила  лід,
Як  місяць  освітив  їм  вроду,
Тоді  пішов  до  них  убрід.

Ціную  я  красу  небесну,
Озерну,  хочете  земну…
Якщо  спасу,  тоді  воскресну,
І  принесу  скоріш  весну.

Вони  шипіли,  не  давались,
Бо  їх    мороз  так  закував,
Вони  і  бились,  і  клювались  -
Я  їх  з  неволі  все  ж  дістав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313108
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Рідний

*-*-* ( розляглось роздолля …)

Розляглось  роздолля  порохнявим  степом,
Скроплює    отави    юний  смерк  –  монах.
Перекотиполем  вітер  пише    епос,
Мов  закладка    книги  глянцем  сяє  шлях.      
Розповзаюсь  в  небі  сивочубим  димом,
Місяцем  прошитий    в  темряві    тону.    
Так  мені  без  неї,  як  строфі  без  рими,  -
 Радості  не  знаю  і    не  маю    сну.
Вийду  на  розлоги  під  хітоном  ночі,
Сяйте,  ясні      зорі,    -  мрії  молоді.
Найніжніші  щоки,  губи  найсолодші
Зранку  намалюю  сонцем  на  воді.
Вигойдайте  верби,  вихлюпайте  хвилі
Ніжності  моєї  лірику  сумну,
Проречіть    із  неба  ангелята  милі,
Що  кохаю  досі  лиш  її  одну.

11.02.12.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313157
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Тетяна Луківська

Так хочеться ще вірити…

Так  хочеться  ще  вірити  в  добро,
Пройти  обабіч  сумоти  й  печалі.
Та  світ  обманом,    наче  замело…
І  опустилась  чорнота  вуалі.
А  сонце  сходить,  небокрай  горить,
Довкола  сипле  золотом    проміння..
Душа  моя  чомусь    за  всіх  болить…
Прошу  у  неба  ласки  і  терпіння:
Любити  роси,  у  яких  сльоза.
Попри  усе...піднятися    -  і  жити!
Серед  своїх  хай  буду  я  чужа,
Аби  лише  облуди  не  творити.
Невже  усім  не  хочеться  добра!
Чому  ж  тоді  так  брудно  поміж  нами?
Не  може  світ  вмістити  більше    зла…
Й  стинає  землю  паводком  й  цунамі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Лілія Ніколаєнко

Терновий погляд…

Терновий  погляд  –  в  серце,  як  кинджал,
Ввійшов  аж  по  руків’я…  Я  вмираю…
Але  за  нього  і  життя  не  жаль.
Солодшого  нема  для  мене  раю…

Ти  болем  цим  мене  приворожив…
Тернова  пісня  вилилась  в  розлуку.
Мені  казали  люди  –  ти  чужий,
Та  голос  твій  щоночі  в  душу  стукав.

Тернові  сльози  на  твоїх  слідах
Щемливої  жаги  зростили  квіти.
Мені  казали  –  там,  де  ти  –  біда.
А  я  б  за  тебе  віддала  півсвіту…

А  я  б  з  тобою  щастя  напилась,
На  зло  усім  пліткам  і  пересудам.
Та  мрія  ця  без  одного  крила.
За  нас,  на  жаль,  все  вирішили  люди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312949
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 13.02.2012


Квітка Надії

Два попи

«Часи  не  ті  і  помисли  не  ті,  -  
Так  два  попи  на  лавці  мізкували,  -  
Усі  гладкі,  вгодовані,  товсті,  
Такі  зажерливі  і  грішні  стали!

Бо  хто  ти,  людино,  насправді  єси,  
Вживаючи  смажене,  жирне,  м’ясне?  
Не  для  життя,  а  для  утіхи  їси!  
А  нам  же,  щоб  жити,  згодиться  й  пісне!  

 Ех,  часи  не  ті  і  помисли  не  ті,  
Та  лиш  нам,  мабуть,  про  те  з  тобою  відать.  
Он  м'ясо  зашкварчало  на  плиті»,  -  
Сказали  це  й  почалапали  обідать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312894
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Віктор Фінковський

В Новому році Новорічна дитяча пісня

Вже  на  дворі  стало  зимно,
Ми  чекаєм  справжню  зиму...
Разом  з  снігом  нам  незримо
Січень  принесе  свята.

І  до  кожної  оселі,
Щоб  були  усі  веселі
По  містах  та  ще  й  по  селах
Хай  це  пісенька  луна:

Приспів:
В  Новому  році
Ми  бажаємо  щастя,
Хай  задумане  вдасться,
А  душа  хай  співа...

Хай  вас  вітають
Щастя-миру  бажають,
А  вертеп  з  колядою...
Принесе  Вам  добра!

ІІ
Йдуть  до  нас  морозні  свята,
А  в  серцях  вогню  багато...
Рік  Новий  будем  стрічати  -
Ми  зігріємо  усіх!

Час  оцей  завжди  казковий,
Повен  радості  й  любові...
Ще  й  бажання  загадкові
Дід  Мороз  збира  у  міх.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JI4yU-TiN6k[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312852
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Рідний

*-*-* ( на твоїх долонях …)

на  твоїх  долонях  почиває  спокій
в  човнику  молитви  крізь  недолі  шал
до  причалу  щастя  в  небеса  високі
ти  мене  провадиш      під  зірок  хорал
 був  я  неуважним  біль  тобі  приносив
та  душа  збагнула  кається  й  болить
як  же  я  бажаю  у  пахучі  коси
потекти  щокою    крізь    блаженну  мить
ангельського  миру  хочу    скуштувати
у  саду  у  лузі    між  пахких  отав
досить  за  розлуку  болісної      плати
що  її  в  бездоллі    я    так  довго  брав
на  твоїх  долонях  бездну  переплинув
не  зблудив    із  курсу  -    палахтів    маяк  
райдужної  віри  в  ту  одну  -  єдину
що    мене  забути    не    могла  ніяк


10/02/12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312777
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012


Luchina

Лише ковток…

Лише  ковток...  і  холодом  пройма
ковток  гіркої  кави  натще.
Здавалось,  неморозяна  зима  
та    кисню  бракне,  дихать  важче...

Лише  ковток...  розлитого  тепла
твоїх  долонь  мені  насниться.
А  може,  я  до  тебе  не  жила?
до  тебе  в  серці  була  криця…..

Лише  ковток...  лишає  сніжний  слід
трояндова  пелюстка  біла.
Горнятко  у  руках,  неначе  лід  -
завчасно  кава  схолодніла  ....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308668
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 10.02.2012


Наталя Данилюк

Ти прийдеш знову…

Ти  прИйдеш  знову,  ніжна  моя  вЕсно!
Чи  не  з  тобою  раптом  оживу?
Чи  не  з  тобою  в  серці  крига  скресне,
Дзвінкий  кришталь  посиплеться  в  траву?

І  розіллється  літепло  шовкове
Духмяних  квітів  по  вогкій  землі,
Загубить  вітер  зоряні  підкови
Між  гострих  скель  у  димчастій  імлі.

І  розплетуться  промені  сліпучі,
Пшеничні  пасма  небом  попливуть!
Зірветься  сонце  зі  стрімкої  кручі
Пірне  між  верби  в  сиву  каламуть.

Поллються  дзвінко  наспіви  пташині
Поміж  дерев  і  танучих  дахів,
Сховає  небо  пухові  перини
Аж  до  нових  морозів  та  снігів.

Розстелить  щедро  розмаїтий  ліжник,
В  таких  пахучих  росяних  квітках!
Ти  прийдеш  знову,  янголе  мій  ніжний,
Моя  квітуча  віхоло  п'янка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012


АнГеЛіНа

Фальшивить доля

Акомпанує  доля  нам  на  флейті  –
Ноктюрни-сни…
А  партитури  на  шматки  роздерті,
І  фальш  рясний.

Вже  на  балу  життя  панує  хаос,
Невірні  па…
Та  доля,  мов  не  бачить  все,  що  сталось!
Немов  сліпа

Продовжує  фальшивити  на  флейті
Без    вірних  нот.
І  в  неї  знов  і  знов  звучить  уперто
Не  той  акорд.

А  люди  звинувачують  ізнову
В  цім  не  себе.
Забули  всі  розумні  настанови,
Які  з  небес

Диктує  Бог,  надіючись  на  диво,
Що  все  ж  колись
Зуміє  людство  ритми  всі  правдиві
Собі  знайти.
             8  лютого,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312593
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012


Віталій Назарук

Яскраво сяйте, зіроньки, вгорі

Спасибі  зорі,  за  чудову  ніч,
Й  тобі  уклін,  мій  красеню  рогатий,
За  смак  цілунку,  коли  віч-на-віч,
За  дивосвіт  і  за  тепло  багате.

Що  ми  без  вас,  хоч  ви  там  угорі,
Ведете  у  світах  свою  розмову,
А  ми  далеко  на  своїй  Землі,
Про  вас  частенько  теж  ведемо  мову.

Милуємось,  коли  мерехтите,
Бажання  кажемо,  як  летите  у  простір,
Можливо  з  нас  когось  заберете
І    ми  до  вас  ще  попадемо  в  гості.

Та  поки  ми  живемо  на  Землі,
Кохаємо  і  дивимось  на  зорі,
Яскраво  сяйте,  зіроньки,    вгорі,
Даруйте  щастя  на  Землі,  любові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312473
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012


Леся Геник

Насій мені у серце позолоти…

***
Насій  мені  у  серце  позолоти
Прекрасних  слів  і  милозвучних  нот...
Нехай  не  знаю:  звідки  ти  і  хто  ти,
Але  торкнуся  істинних  висот!

Але  відчую  силу  Майстра  Слова!
В  твої  вірші  дитинно  загорнусь...
Вклонившись  щиро  ангелам  любові,
Під  їх  крилом  до  щастя  понесусь...
(8.2.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312441
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012


del Consuelo

Я дарую тобі на святвечір….

Запалали  різдвяні  вогні  -
Згуртувалась  довкола  родина.
Сумний  настрій  зробився  п’янким  -
Ти  приніс  у  кульці  апельсини…
На  святковій  яскравій  кошмі
Аж  за  край  переповнились  таці,
А  з  динаміків  линуть  пісні
Про  відверто  засніжені  танці:
«Let  it  snow,  let  it  snow»  білі  мушки,
Заквітчайте  мій  сад  в  дивні  шати!
Крішталеві  хай  сяють  пелюстки  
На  деревах  поснувших,  патлатих.
Обійми  мене  ніжно  за  плечі,
Заплющ  очі….  Чекай    подарунок...
Я  дарую  тобі  на  святвечір….
Найкоштовніше  -  свій  поцілунок…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311530
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 09.02.2012


Окрилена

Хто зна…

Молитва  –  сонце  на  Твоїх  вустах,
не  просто  звук  магічний  або  слово...
а  стан  душі  ,  неначе  вільний  птах  -
відкриє  де  пшениця,  де  полова..
Молімося,  не  тільки  у  біді,
Молімося,  у  щасті  ще  палкіше...
хто  зна  –  чи  на  вершині,  чи  на  дні?
Лиш  Богові  єдиному  видніше...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312218
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012


Рідний

*-*-* ( пеклись молитвою уста …)

Пеклись      молитвою  уста.    
Лилося    серце  парафіном.
Чекало  милості    Христа
В  імлу  занурене  коліно.
 Запакував    у  сльози  гріх.
Уникнув    обшуку  невір’я.
Відніс  вину  за  край  доріг.
Прийшов    на  храмове    подвір’я.
По  вірі,  -    не    урукопаш  
Подужав  кривди  суть  обманну  
Прицільним  словом  «  Отче  наш».
Та  чи  грішити    знов  не  стану?

08.02.12.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312290
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012


Віталій Назарук

Чому собаки виють по ночах

Чому  собаки  виють  по  ночах,
Хмари  летять  по  небі  тихо-тихо
І    пугачі  кричать  по  вечорах,  
Неначе  зазивають  в  хату  лихо.

І  вітер  гілками  вишкрябує  вікно,
А  зорі  падають  униз  на  небосхилі,
Сценарій  пишеться    жахливого  кіно,
Де    ставлять  хрест  на  свіжій  ще  могилі.

Тіні  від  хмар,  неначе  мертвеці,
Проходять  по  подвір’ї  і  по  хаті,
Малюють  страх    людині  на  лиці,
Якісь  незграбні,  дикі,  кострубаті.  

Нехай  собаки  виють  по  ночах,
В  народі  здавна  є  така  прикмета:
Коли    у  хаті  на  столі    свіча,
Вона  від  лиха  захистить  поета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312002
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012


Віталій Назарук

Ти нишком подивився мені в очі

Ти  нишком  подивився  мені  в  очі,
Так  пристрасно,  так  щиро,  як  колись,
І  пригадались  зореносні  ночі,
Коли  з  тобою  вперше  обнялись.

Згадались  роси,  зорі  без  рахунку,
Хоча  ти  їх  хотів  порахувати,
Смак  першого  п’янкого  поцілунку,
Якого  нам  ні  з  чим  не  порівняти.

Запах  любистку  розлітавсь  довкола,
Вплітався  в  коси,  як  стрічки    шовкові,
Хоча  роса  під  ранок    охолола,
Ти  все  дивився  в  очі  волошкові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312003
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2012


Анна Вейн

ВІРЮ І КОХАЮ

Чекатиму  світанку  у  очах
з  надією,  бо  доля  так  веліла.
Уже  не  заховаєшся  в  дощах,  -
Я  їх  пережилА,  переболіла.

А  віхола  гуляє  за  вікном...
Тебе  нема,  а  я  усе  -  чекаю,
немов  у  чорно-білому  кіно.
Біліють  скроні...
Вірю.
І  кохаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312187
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 08.02.2012


Віталій Назарук

Щасливого вам лету

Ви  не  спішіть  рости,  мої  онуки,
У  вас  обох  дитинство  золоте
І  я  ще  хочу  взяти  вас  за  руки,
Завести  в  сад,  де  дерево  цвіте.

Ваші  роки  нехай  ідуть  поволі,
Батьки,  щоб  довше  молоді  були,
Додайте  літ    і    дідусевій  долі,
А  вам  роки,  щоб  килимом  лягли..

Самі  ж  гризіть  науку,  як  належить,
На  сильних  крилах  здійснюйте  політ,
Бо  ваша  доля  від  цих  крил  залежить,
Я  лету  зичу  вам  до  сотні  літ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311739
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 08.02.2012


LaurA

Кофе «Jacobs» с молоком…

Кофе  «Jacobs»  с      молоком...
Первый      снег  на      асфальте      холодом,
Белый      мир  за    двойным      стеклом
раскидается      сребром-золотом..
Ты,    как    всегда,    -    весела  и  ..  одна  -
Маникюр  из    салона,  -      с    рисунками..
а    в      глазах  -  то,      дорога  грустна,
первые    боли    горчат    перчинками..

Тушь,    помада,    шпилька-каблук
Тонкие    пальцы    унизаны  золотом
И    слова,    как    умелый    паук,
заплетают    меня      первым    холодом..
Ты    ушла..      теперь  не    со    мной...

Силуэт  твой    во  сне  с  моим  встретится.
И    как  же    сердита    в  отместку    зима
Безумствуя    как  зверь  дикий,  злится.

Кофе      «Jacobs»    с    молоком,
воспоминания  ноют  оголённым  проводом
А    зима    за    двойным    стеклом,
                       Как    любовь    твоя,    -  
...  с      первым    холодом...

плэйкаст:  http://www.playcast.ru/view/1752260/c9c9c4beba9d6111437043b11492f76231714c38pl

Оригинал:
автор:  Михайло  Плосковітов

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234051

Кава    «Jacobs»    із    молоком,
перший    сніг    на    асфальт    холодом,
білий    світ    за    подвійним    склом
розкидається    сріблом-золотом.
Ти    як    завжди    –    весела    й    …одна    –
манікюр    із    салону    з    малюнками,
а    в    очах    дорога    сумна
й    перші    болі    гіркими    трунками.
Туш…    помада…    шпилька-каблук,
тонкі    пальці,    окуті    золотом,
і    слова,    як    умілий    павук,
заплітають    мене    першим    холодом.
Ти    пішла.    Тебе    поряд    нема,
силует    уві    сні    моїм    стрінеться
й    ніби    в    помсту    сердито    зима
від    нестями,    як    лютий    звір    піниться.

Кава    «Jacobs»    із    молоком,
ниє    спогад    оголеним    проводом,
а    зима    за    подвійним    склом,
як    любов    твоя    -    
з    першим    холодом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311937
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 08.02.2012


Троянда Пустелі

Без суму і без болю… без вагань…

В  мені  твоє  кохання  не  заплаче
В  тобі  моя  любов  не  загорить
Твої  уста  такі  палкі,  одначе
Розлука,  ніби  прапор,  майорить

І  дотики  тремкі,  як  ніжні  віти
Та  не  теплом  палахкотить  від  них
В  очах  весна,  котра  дарує  квіти
Та  зимний  спокій  в  тих  очах  притих.

І  не  заб’ється  серце  з  переляку
Від  неминучих  та  гірких  прощань
Бо  звикло  воно  жити  «на  відзнаку»
Без  суму  і  без  болю…  без  вагань…




*не  автобіогр.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311854
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


Наталя Данилюк

Холодний день

Холодний  день.Надірвана  струна.
Зима  неквапом  струшує  перини.
О,  не  питай,  чия  у  тім  вина,
Бо  там,  де  двоє,  кожен  трохи  винен.

Бо  там,  де  двоє,  тягнеться  вуаль
Крихких  надій,  зневіри  і  образи...
О,  не  питай,  чи  досі  маю  жаль!..
На  мокрих  віях  захололи  стрази...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311794
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012


LaurA

Твоё кредо…

Ты  тихонько  замри,
пробуждаясь  в  зари
И  меня  не  зови
Не  надо...

Я  проснусь  и  уйду
В  тихий  парк  забреду
Мы  с  тобой  -  визави
Не    рядом...

Тихо  гаснут  огни,
Сдают  смену  они,
Солнце  встанет  вдали  -  
Мне  отрада...

Пряный  вкус  на  губах,
Дрожь  волненья  в  ногах
Я    пьяна  от  любви
У  тебя  есть  преграда...

Не  трамваев  там  звон,
А    души  моей  стон,
Боль  прошу  -  оживи
Дам  тебе...  яду

Вот  и  встала  заря
Отболела,    а    зря
-  Не  гневи...  не  реви...
-  Это  кто  говорит?
-  Твоё  кредо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308831
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 06.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012


s o v a

мечта Акапулько

часы  спешат  на  10  и  15,
как  точно,  долго,  может  и  всегда
под  струны  песни  звуками  фальстарта
улыбка  с  фотографии  как  знак

услышать,  вспомнить,  снова  оглянуться,
по  коридорам  длинным  и  жилым,
зайти  в  тот  дворик,  снежный  и  бермудский,
там  детство  потерялось,  у  двери

рукой  смахнуть...  ты  знаешь,  зимы  крепнут,
минуты  грусти,  я  не  помню  снов,
а  помнишь,  тот  февраль?  дождливо-терпкий
ты  уезжал,  казалось,  -  это  всё

дышать  табачным  непутевым  утром,
искать  вагоны,  соль,  конверты  дней,
читать  твоё  письмо,  когда  минута
вернет  мне  память...  непривычно  с  ней

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311543
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Парчевська Ольга

Щаслива…

Замерзлі  шибки  розпорошують  вранішнє  світло,
І  ніжність  хрусткої,  ванільно–терпкої  зими.
Вбираю,  мов  промені  сонця,  тепло  твого  тіла.
Щаслива…  Любуюсь,  як  ти  додивляєшся  сни.

А  сад  за  вікном  шепотів  уночі  про  кохання,
Хурделиця  кішкою  гралась  на  спинах  дахів.
Щось  є  загадково  –  врочисте  у  кожнім  світанні,
Коли  поруч  той,  що  в  життя  твоє  щастя  привів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311472
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Halyna*

Достатньо сильна

Я  хочу  написати  як  люблю
затишшя  на  моєму  підвіконні,
і  дзенькіт  від  гірського  кришталю
і  неба  неозорого  бездоння.
А  ще,  либонь,  зимову  заметіль
і  повний  місяць,  наче  на  долонях,
і  навіть  вічно  тліючий  цей  біль,
а  з  ним  таке  пригнічене  безсоння.
Як  тішуся  щораз  новому  дню,
і  вірю  у  любов,  немов  в  тяжіння.
Я  вже  давно  нікого  не  виню,
і  вже  не  скаржусь.  Так.  Достатньо  сильна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311423
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Наталя Данилюк

Не кажи…

О  ,не  кажи,  що  я  колись  "була",
Кажи,що  є,  що  неодмінно  буду!..
Мені  дорогу  інша  перейшла
І  пригорнула  щастя,  мов  приблуду.

О,  не  кажи,  що  вивітриться  біль,
Що  розійдуться  спогади,  мов  згустки...
В  обмерзлу  шибку  б'ється  заметіль-
Моїх  надій  обсипані  пелЮстки.

Як  відчайдушно  в  пошуках  тепла
Наївне  серце  втрапило  в  облуду...
О,  не  кажи,  що  я  колись  "була",
Нехай  твоєю  трішки  ще  побуду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


She said: gray...

За вікном - чорно-біле кіно…

За  вікном  -  чорно-біле  кіно.
Режисеру  не  треба  овацій  –
п”є  байдужа  зима,  мов  вино,  
хміль  кружляння  ялинових  грацій.

Але  я  -  за  осінній  бурштин,
казку  пізню  сумних  листопадів,
на  вікні  дощовому    -  з  краплин
заримовані  вітром  балади.

І  морозних  не  хочу  вже  днів!
Та  байдужа  зима-королева
візерунки  на  вікнах  сумні
знов  малює  мені  кришталево...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310961
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 03.02.2012


Леся Геник

"Покавуємо, любий?"…

***
"Покавуємо,  любий?"  -  востаннє
Заіскрились  надії  святі!
Та  втонуло  в  горнятку  кохання,
Захлинувшись  цукро́во  на  дні.

І  вже  очі  мовчання  -  холодні,
Тільки  тінь  і  байдужість  одна.
Та  ще    -  айстри,  осінньо  бездонні,
І  самотність  сумного  вікна.

Не  вернути  і  не  оминути!
Витанцьовував  смак  на  душі...
Доведеться  сьогодні  забути
Кавування...  Горнятка  -  чужі!
(27.1.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309654
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Віталій Назарук

З теплом у серці… Миколі Верещаці

Миколо,  друже,  ти  один  у  нас,
Ти  України  син,  хоч  і  лежачий.
Хай  плечі  наші,  бо  настав  вже  час,
Будуть  тобі  опора  і  удача.

Твоя  поезія,  як  сонечко  на  сайті
І  мрії,  як  в  полку  у  Кривоноса…
Твої  слова  багато  чого  варті,
А  думка  щира  і  дужоголоса…

Тримайся,  друже,  плечі  є  у  нас,
Підставимо  тобі  у  будь  –  яку  хвилину
І  прийде  ще  той  благодатний  час-
Твоє  ім’я  вшанує  Україна!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309719
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Леся Геник

Тихий вечір…

***
Тихий  вечір  знову  за  вікном,
Обіймаю  мрію  волошкову...
Вже  за  мить  ого́рне  ніжно  сном,
Поведе  в  ілюзію  казкову:

Де  між  трави  стелиться  туман,
Де  чекаю...  Півжиття  чекаю!
А  тебе  чомусь  нема,  нема...
Розлило́ся  поле  молочаїв...

Притулюсь  блаженно  до  землі  -
Всім  єством  надію  увібрати!
Знову  вікна  у  вечірній  млі,
Знову  марити  і  знов  чекати...
(28.1.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309879
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Віталій Назарук

Як по бджоли їздив Коля

(Любителям  гумору)
По  обіді,  після  школи
Їде  Коля  наш  по  бджоли.
Кинувши  в  портфель  плящину,
Він  сідає  у  машину.

Просить  він  Антона  й  Толю,
Взяти  бджоли  у  неволю.
Їдуть,  весело  співають,  
Що  їх  жде,  вони  не  знають.

Ось  Вітоніж,  стоп  машина,
Зустрічає  батько  сина.
Ціль  Антона  і  Миколи,
Щоб  скоріш  забрати  бджоли.

Каже  Коля  -  Взяти  мушу!
І  скоріш  поліз  на  грушу.
Швидко  взяв  димар  до  рук,
Осідлав  добрячий  сук.

Бачить  вулик  наш  Микола,
Бджоли  злі,  вони  довкола.
 Жалять  сильно  Колю  в  спину,
Він  забувсь,  як  звуть  дитину.

Впав    як  міх,  зірвавсь,  тікає,
А  бджола  ще  більш  кусає…
Як  спортсмен  вперед  він  рветься,
Капелюшок  лиш  трясеться.

А  Антон,  герой  на  слові,
Не  поміг  він  встати  Колі.
Швидко  біг,  злякався  в  дошку,
По  шляху  згубив  росчоску.

Ось  такі  були  проколи
У  Антона  і  Миколи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309965
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 2

Не  знакомлюсь  я  на  пляже..
Ведь  известен  мне  мотив!
Кто  ко  мне  быстрей  приляжет  -
Тот  становится  своим!!
***
Над  деревней  НЛО
Развернуться  не  могло..
Видно  штурман  перебрал..
И  не  мог  найти  штурвал!!!
***
Это  кто  там  в  кукурузе,
В  неглиже  лежит  на  пузе??
И  туда  ползет  сосед..
А  за  ним  -  глубокий  след!!
***
Ой  вы  нивы  и  поля,
Сколь  всего  вы  видели!!
Разокрали  до  нуля,
Вас    эти  правители!!

________________________
Ой  вы  нивы  и  поля..
Сеяли  на  веру..,
Как  созрела  конопля
Нравится  премьеру..
***
Не  знакомлюсь  я  на  пляже..
Есть  на  то  причина...
Подошел  ко  мне  однажды  -
Трансвестит-мужчина!
***
Над  деревней  НЛО
Нами  был  замеченный..
Вот  откуда  за  селом  ..
В  ржи  круги  очерчены!!!
***
Это  кто  там  в  кукурузе,
Ждет  слиянья  жарких  тел?
Завяжи  его  на  узел..
Раз  меня  не  захотел!!

___________________________


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112012811386

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310029
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Віталій Назарук

А вишні обсипаються у роси

А  вишні  обсипаються  у  роси,
Як  крапелинки    згуслої  крові,
Лише  набридлі    жовті,  дикі  оси,
Їм  не  дають  лежати  на  землі.

Але  зернини  проростуть  у  росах,
Піднімуть  пагінці  у  висоту
І  лише  там  де  не  пройдуть  покоси,
Вишневий  цвіт  нам  принесе  весну.

Красуні  вишні  і  хрущі  над  ними,
Прикрасять  кожну  хату  на  дворі
І  запахами  ніжними  п’янкими,
Протримають  кохання  до  зорі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310104
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Леся Геник

На твоєму вікні…

***
На  твоєму  вікні  тріпотить  ніжний  вогник,
То  моєї  душі  -  лиш  печаль.
Заховав  десь  за  пазуху  втрачений  дотик,
Залишивши  очима  "прощай".

І  хурделиця  болю  ударилась  в  двері,
Серце  рвалося:  "Ні!  Не  впущу!"
Та  улізла,  як  злодій,  невчутно-майстерно,
Мокрим  кляпом  німого  дощу.

Розстебнулися  очі,  потоки  розпуки,
Що  та  свічка  -  шматований  віск?
Вже  твоєю  надією  щастя  не  бути,
Вже  й  мої  сподівання  -  укіс!

Тільки  вогник  маленький  в  твоєму  віконці  -
Те  холодне,  забуте  тепло,
Наче  плямка,  що  вже  на  вчорашньому  сонці,
Тільки  тінь,  що,  мовляв,  не  було...
(21.1.12)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310215
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012


Наталя Данилюк

Може й так…

Може  й  так:відректися  найлегше,
Замести  сніговієм  стежки...
А  мороз  попід  вікнами  креше
І  заквітчує  мокрі  шибки.

Може  й  так:все  загоїться  згодом,
Вщухне  в  серці  палкий  буревій...
О,  як  вперто  лютує  негода
У  душі  безпросвітній  моїй!..

Може  й  добре,  що  випало  в  щасті
Скуштувати  нам  плід  гіркоти,
Бо  в  житті  тобі  стрінуться  кращі
Світлі  зорі-такі,  як  і  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310251
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Віктор Фінковський

Твої очі

Твої  очі  —  діаманти!
Годі  серцю  вже  дрімати!

Твої  очі  —  ясні  зорі.
Що  освічують  простори
І  душі,  і  мого  тіла,
Бо  любов  —  велика  сила!
Бо  любов  —  небес  знамення,
Бо  любов  —  це  откровення,
Що  несе  тебе  в  висотах  -
Неземна  вона  істота.

Твої  очі  —  синє  небо...
Я  повітряний  до  тебе
Мчу-лечу  із  поцілунком,
На  губах  краплинка  трунку,
Що  жадає  заіскриться…
Серце  стукає  і  б'ється...
Серце  битися  не  хоче,
Як  не  гляне  в  твої  очі.

Твої  очі  —  це  натхнення...
Нове  радості  учення...
Душу  мою  окриляє,
Бо  вона,  вона  кохає!
Бо  вона,  вона  співає!
Їй  на  світі  меж  немає!
Нам  на  світі  меж  немає,
Бо  душа,  душа  кохає!

Марю,  марю  дні  і  ночі...
Твої  очі…  Твої  очі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310256
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012


s o v a

моя радість засне тихо поруч

моя  радість  засне  тихо  поруч,
десь  притулиться,  десь  заговорить,
у  долонях  казкового  сну,
милий  хлопчик  побачить  весну...
і  не  знаєш  ніколи  напевно,
що  ще  варто,  а  що  вже  даремно,
але  справжні  оці  рученята,
які  ніжно  торкаються  святом,
і  мелодії  снів  серед  міста
десь  під  ранок  не  стримають  відстань
по  кімнатах  у  пошуках  слів
нас  покличуть  на  ярмарок  днів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310278
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Віталій Назарук

Львівські леви

О,  древній  Львове  –  місто  моїх  мрій,
Років  моєї  юності  колиско!
Скільки  у    віршах  сказано  надій.
Тобі,  як  місту,  я  вклоняюсь  низько.

Театри,  сквери,  парки  чарівні
І  люди  метушливі  спозаранку,
І  ковані  шедеври  -  ліхтарі,
Горби  порослі  лісом    Погулянки.

Маленькі  скверики  у  затишних  дворах,
Кав’ярні  -  диво,  що  на  кожнім  кроці.
Львів’яни  в  Стрийськім  парку  на  лавках
І  молодь  у  вишиваній    сорочці.

Весільні  звичаї,  вертепи  на  Різдво
І  брички  з  «трійками»,  немов  для  королеви.
Високий  замок,  усмішки,  тепло
І  вічний  символ  –  твої  древні  леви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310374
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Halyna*

…Бо серце материнське не спинити

Присвячується  Щ.Л.,  матері  її  дітей

 …Те  серце  материнське  не  спинити,
Не  вирвати,  не  викреслити  з  болем.
Тобі  несуть  сьогодні  штучні  квіти,
І  нам  вже  не  зустрітися  ніколи…

Як  мало  було  радісних  усмішок,
І  теплих  слів,  що  встигла  ти  сказати.
У  кого  ж  запитати  би  –  навіщо
Господь  забрав  найближчу  в  світі  –  матір?..

І  он  воно…  за  мить  осиротіла,
І  серце  розривається  у  грудях…
Матусенько,  твої  надійні  крила…
Ну  як  без  них,  ну  як  без  них  я  буду?..

Пробач,  рідненька,  болі  і  тривоги,
Для  мене  ти  за  всіх  найближча  в  світі…
І  я  щодня  молити  буду  в  Бога…
…Бо  серце  материнське  не  спинити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310423
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012


АнГеЛіНа

Обійнявши вікно

Я  так  спрагло  дивлюся  на  небо,  вікно  обійнявши,
Я  рахую  зірки...  Так  банально  рахую  зірки!
Я  на  дні  у  нічній  лиш  надпитій  засніженій  чаші,
Що  й  до  ранку  не  стане  спустошена  зовсім  ніким...

Я  вже  п'яна,  хмільна,  наковталася  чару  нічного,
Я  вже  вкотре  збиваюсь,  рахуючи  зорі  старі!..
Я  обманута  знову:  гадала,  що  близько,  за  рогом
Той,  що  перед  дверима  до  неба  трухлявий  поріг.

Я  сама  покарала  себе  за  дитячу  наївність,
Я  сиджу  під  замком,  чи,  точніше  сказати,  вікном...
Я  вслухаюся  в  серце,  що  стукає  в  груди  нерівно...
Може,  також  сумує  за  небом,  як  я,  вже  давно???
                                               31  січня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310440
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Наталя Данилюк

Не приручай

А  ти  пішов-без  дотиків,  без  слів,
Сховав  в  кишені  теплу  жменю  світла...
Холодний  ранок  сріблом  продзвенів
І  в  серці  в  мене  паморозь  розквітла.

Та  перетруться  зерна  гіркоти
Пекучі  сльози  висохнуть  на  віях.  
Не  дозволяй  коханню  зацвісти
Там,  де  немає  проблиску  надії.

І  серед  снігу  не  буди  розмай,
Хай  слів  зрадливих  не  шепочуть  губи!..
Не  приручай,  молю,  не  приручай
Допоки  сам  безтямно  не  полюбиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012


Рідний

Плюс

Хрест  є      плюс.
Два  доданки:  дух  і  тіло
Поєднав    Ісус  
Уміло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310436
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012


Наталя Данилюк

На краю світу

Зимовий  вечір.Із  плениць  хатинка
Десь  на  краю  забутого  села...
Бринить  на  склі  шовкова  павутинка,
Що  на  морозі  сріблом  зацвіла.

Біліє  двір.Засніжені  верети
Мережать  дрібно  заячі  сліди.
Самотній  комин,  сажею  затертий,
Покашлюючи,  видихає  дим.

А  в  хаті  тепло,  розгуділась  пічка,
Колише  тяга  полум'я  живе.
На  столику  стікає  воском  свічка,
Побіленими  стінами  пливе,

Розгойдуючи  відлиски  шовкові,
Немов  троянд  розмиті  пелюстки...
Скупались  очі,  ніжно-волошкові,
У  темно-карих,  як  вогонь  палких!..

Холодний  місяць  мружиться  спросоння,
Пірнувши  в  хмару,  наче  під  рядно...
І  я,  втопившись  у  твоїх  долонях,
Смакую  щастя  сонячне  вино!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012


Наталка Кольоровісни

Поговори зі мною

Прокинулась  лиш  почало  сіріти.
Проміння  вранішнє  не  веселить.
Скажи  мені,  як  з  гідністю  зустріти
Цей  спокій  твій,  коли  мені  болить?

Твоє  мовчання  стримане,  безжальне,
Твій  погляд  апатичний  мимохідь,
Сніданок  прохолодний,  ритуальний
І  тишу,  що  ледь  чутно  вже  бринить?

Торкаюся:  «Поговори  зі  мною!».
Мені  потрібні  так  твої  слова.
А  ти  ідеш…      Лишились  біль  з  журбою
І  тиша  ...  безпорадна,  нежива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012


Наталя Данилюк

Колись усе повториться…

Колись  усе  повториться  на  світі:
Зими  буденні  і  святкові  дні,
Весняні  ранки,  сонцем  обігріті
Липневі  ночі,  теплі  і  хмільні...

І  буде  знову  тлінна  золотавінь,
В  старому  сквері  мідний  падолист,
Гучних  дощів  розсипані  октави
І  завірюх  такий  протяжний  свист...

І  вкотре  будуть  райдуги  цвісти
Барвистим  сяйвом  десь  на  видноколі...
Колись  усе  повториться!Лиш  ти
Для  мене  не  повторишся  ніколи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309504
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012


s o v a

помолчим…

тишина  на  двоих  златоустом,
путешествуя  по  облакам,  
мелодично,  касанием  чувства,
проведет  по  небритым  щекам

парафраз  деловито,  некстати,
пролетит,  проиграет  глазам,
лунный  диск  полотном  и  токкатой
зачеркнет  глубину,  как  нельзя

черно-белые  клавиши  жизни
заиграют  мелодии  дней,
обнимая,  чудачества  в  призме,
возводя  степень  важности  ей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309492
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012


Рідний

Шанс

Забував    тебе  надовго,
Та  не  зміг.
Перебрів  і  перечовгав  
Сто  доріг.

Повернувся  в  гай  осінній  -
Щастя    схов,
Пісня  давня    -  синій  іній
Залунала  знов.

Як  підставив  дятлу    груди
Граб,  що  всох,
Я  відчув  -    уже  не  будем  -
о  удвох.

Остовпіла    яворина,
Дуб  поник,
Замішався,  наче    винен    
Чагарник  .

І  пішов  я  в  путь  стопершу.
Прощавай!
З  іншим  задуми  вивершуй,
З  ним    -    у  рай    .

Я  тужитиму,  а  вдасться,
То  не  так,  -
Шанс  в  житті  пізнати  щастя
Має  всяк.  

27.01.12.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309472
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012


s o v a

предубеждение жить (с)

до

перепутались  звонкие  ночи
очевидностью,  звуком,  мечтой,
там,  где  след  уходил  как  сквозь  точки,
там,  где  таяли  сны,  дни  с  тобой...

а  потом  в  обитаемых  далях
кто-то  медленно  плечи  укрыл,
предложил  на  двоих  чашку  чая
и  не  смахивал  млечности  пыль...

многоточий  несносная  кратость,
пролетевшая  снегом  вчера,
театрально  свернулась  под  тапком,
видно,  чувствует,  что  ей  пора




и  еще

перепутались  звонкие  ночи
очевидностью,  звуком,  мечтой,
там,  где  след  уходил  как  сквозь  точки,
там,  где  таяли  сны,  дни  с  тобой...

и  потом  в  обитаемых  далях
кто-то  медленно  плечи  укрыл,
предложил  на  двоих  чашку  чая
и  не  смахивал  млечности  пыл...

многоточий  несносная  кратость,
пролетевшая  снегом  вчера,
театрально  устроила  пакость,
видно,  чувствует,  что  ей  пора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309217
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012


Віталій Назарук

В Тетянин день

Тетянин  день,  щасливий  для  Тетяни,
Це  день  зізнань,  заручених  сердець,
Вітання  засівають  всі  екрани,
В  обійми  загортає  молодець.

Прийміть  вітання  щирі    і  від  нас:
Кохання  ніжного  і  щастя  у  житті,
Його  тепло  і  квіти  ці  для  Вас,
Щоб  Вам  роки  вернулись  золоті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309028
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 26.01.2012


Наталя Данилюк

Яка зима!. .

Яка  зима!..Заквітчана  княгиня
В  дубові  сани  коней  запрягла.
Мете-мете  патлате  хуртовиння,
Дерева  затулила  біла  мла.

І  на  варцАбі*  задрімали  квіти,
Стуливши  міцно  ніжні  пелюстки,
Їм  сняться  весен  громові  трембіти,
Високих  гір  посріблені  струмки.

А  за  вікном  така  рясна  завія,
Немов  роздмухав  хтось  молочаї*!..
Застигли  краплі  на  зимових  віях
І  кришталем  виблискують  у  млі.

Кущі  малини  мліють  безборонні
Між  кучугур,  мов  серед  білих  скирт.
Летять-летять  сліпучобілі  коні,
Холодні  іскри  крешуть  з-під  копит!..

Звисає  з  верб  скуйовджена  куделя,
В  густих  заметах  губляться  стежки...
Яка  зима!..І  в  білих  акварелях
Мої  легкі  втопилися  думки...



*Молочай-кульбаба

*Варцаб(діалектне)-підвіконня

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309093
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 26.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012


Галина_Литовченко

ЗА КЛЮКВОЙ

Обув  резиновые  боты,
Махнув  Полкану  -  "будь  здоров!",
Иду  за  клюквой  на  болото
В  лесное  царство  комаров.

Ступаю  бережно  по  кочкам,
В  руке  -  надёжная  клюка.
Осины  (матери  и  дочки)
Тряхнули  золотом  слегка.

Краснеют  россыпью  багряной
ЖурАвель-ягоды  во  мху.
Какой-то  голос  полупьяный
Болотной  птицы  -  на  слуху.

От  комаров  лесных  миграций
Сбежать  мне  хочется  скорей,
Но  в  гуще  клюквенных  плантаций
Резвится  стая  глухарей.

С  лукошком  прячусь  за  сосною,
Хоть  ягод  -  горсточка  на  дне,
А  гнуса  -  тучи  надо  мною.
Но  птиц  тревожить  жалко  мне.

Неподалёку  прозвучало
"А-у!"  протяжное  в  бору.
Вспорхнула  стая...  Все  ж  немало
Сегодня  клюквы  наберу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308792
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 26.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2012


Наталя Данилюк

Погода на душі

Зі  мною  часом  коїться  не  те:
Торкнуся  струн  замріяного  серця-
І  враз  бузок  духмяний  зацвіте-
Така  бузкова  віхола  здійметься,

Аж  на  оскомах  виступить  роса,
Замерехтить  перлинами  дзвінкими!..
Та  вмить  насуплять  брови  небеса,
І  дощ  впаде  краплинами  важкими...

І  так  мені  у  грудях  запече,
Така  печаль  заструменіє  в  тілі...
Схилюся  долі  тихо  на  плече,
Розсмакувавши  спогади  зотлілі.

Та  враз  в  погідність  теплу  перейде
Ота  моя  непрохана  негода!..
Зі  мною  часом  коїться  не  те
І  змінюється  на  душі  погода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308620
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012


Віталій Назарук

Надії

Колись  у  серці  загорілась  мрія,
Злетіли    доброзичливі      рядки,
Всміхнулася    звіршована  Надія,
Що    пише    для  душі  і    залюбки.

Їй  я    віддам  тепло  від  свого  серця,
А  вірші  зацілую,  мов  вуста,
І  щоби  світло  від  ясного  сонця,
Їй  прокувало  довгії  літа.

Моя  подруго,  ластівко,  Надіє,
Тобі    я    поклоняюсь    у  душі.
Навчитися  писати,  як  ти  –  мрію,
Але  тобі  я  напишу    вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308492
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012


Наталка Кольоровісни

Зимовий вечір

Об  шибку  вдарившись  міцну,
Малі  сполохані  сніжинки
Нам  прошепочуть  таїну
І  заметуть  усі  шпаринки.
А  вечір,  мовчазний  чернець,
Розкине  за  вікном  зірниці,
Старий  запалить  каганець,
Глінтвейном  з  дрібкою  кориці
Нас,  зовсім  змерзлих,  пригостить,
Вкладе  в  затишне,  тепле  ліжко.
Свічадом  ледь  замерехтить
І  далі  піде  тишком-нишком…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308373
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012


Наталя Данилюк

Перехолонь у паморозь нічну…

Перехолонь  у  паморозь  нічну,
Зимову  тишу,  зоряно-погожу...
Гірку  образу  якось  проковтну,
Та  нелюбов-не  прилюблю,  не  зможу...

Гірку  образу  згодом  відболю-
Переживу,  відплАчу,  як  умію...
Лиш  не  промов  пекуче  "не  люблю",
Не  загаси  ще  тліючу  надію...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308366
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 23.01.2012


Наталка Кольоровісни

Задощило…

Задощило,  занило,  захлипало…
По  відливах  краплини  сурмлять.
За  три  дні  стільки  опадів  випало,
Що  напилася  вдосталь  земля.

Перехожі  снують  з  парасолями,
Поховавши  обличчя  в  пальто.
Протирають  віконця  долонями
Пасажири  міського  авто.

Чи  розрадять,  чи  то  ж  бо  порадують  
Ці  зимові  нещасні  дощі?..
Про  забуте    минуле  нагадують,
Холоднечею  душу  рвучи.

Знов  дощить  з  усієї  потужності.
Не  сховатись  вже  в  тиші  німій.
Стогнуть,  тонуть  в  купелі  байдужості
Недобитки  загублених  мрій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308301
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012


s o v a

горизонт в белом, но это доступно

нет  ответов,  только  снег,
которого  так  давно  не  было  слышно
трюфельный  вечер  горчит,
кто  ему  не  угодил  непонятно...

а  в  паузах  ночей
маленьким  колокольчиком  
напоминания
звонко  так,  заливисто.
лю...

твои  пальцы  пахнут
мандаринами,
едва  касаясь  моих  губ,
обжигают  страстью
и  сводят  с  ума

фабрики  и  пароходы
не  сравнятся
с  этой  наполненностью
 


___
наверно  оно  было  вечно,  
как  и  ты,  как  и  я.
вспомнилось

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308161
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012


Мазур Наталя

*Незбережені листи

.
                   Письма...  Она  их  писала  без  счастья...  
                   Капали  слезы  с  ресниц...
                   (А.Блок)


"Всі  тво́ї  розгубив  всі  листи
Та  не  знаю,  як  сталося  все  це...
Не  зберіг,  але  прошу,  щоб  ти
Не  лишила  це  смутком  у  серці.

Та  нічого  там  в  них  не  було
Особливого...  Стільки  тривоги?
Я  того  не  хотів...  Як  на  зло...
Засмутився  я  сам  до  знемоги".

У  мовчання  занурився  день,
Видаватись  не  сміла  сумною.
Не  було  там  нічого...  Лишень...
Все  життя,  що  написане  мною.

19.01.2012р.                                  19:40


Для  ілюстрації  використана  картина
англійського  художника  Джорджа  Гудвина  Килберна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308222
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012


Віталій Назарук

Ой, Наталко моя – Наталі

Ти  для  мене  Наталя  була,
Скоро  віддаль  між  нами  лягла,
Ти  злетіла  в  далекі  краї
І  тепер  ти  уже  Наталі.

Кращих  я  не  знайшов  на  землі,
Недосяжна  моя    Наталі,
Але  я  свого  часу  все  жду
І    Наталкою  знову  назву.

Ой,  Наталко  моя  –  Наталі…
Ти  єдина  така  на  землі,
Хай  співають  тобі  солов’ї,
Я    Наталку  люблю  –  Наталі.

Ніжні  квіти  тобі  Наталі,
Я  зірву  із  всієї  землі,
Зацілую  я  губи  твої,
Моя  доле,  моя  Наталі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308042
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012


Любов Іванова

НОВОГОДНЯЯ СКАЗКА (АКРО)

Н  очь  особенная..  дарит  чудеса,
О  кунают    звезды  в  речку  небеса.
В  сё  сбывается  под  сенью  этой  тьмы.
О  колдованные    -  в  чудо  верим  мы.
Г  остем  званным  этот  сон  пришел  ко  мне,
О  чутилась  в  своем  детстве  я..    во  сне..
Д  ома..  мамочка  хлопочет  у  печи.,
Н  а  столе  исходят  паром  калачи,
Я  блок  полная  корзинка  до  краев..
Я  вернулась..  в  детство  нежное  свое.

С  лёзы  капают  из  глаз  и  щеки  жгут.
К  ак  мне  дорог  тут  родительский  уют..
А  дрес  счастья..Он  единственный  такой.
З  абрела  опять  в  мечтах  своих  домой,
К  ошку  гладила  как  будто  на  крыльце,
А  проснулась..  с  умиленьем  на  лице..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11201204920

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307916
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 22.01.2012


Квітка Надії

Душа тікає вовчицею

Друзки  сонць  у  завмерлій  кімнаті,  
П’є  вино  із  солодкої  тиші,  
Це  останнє  усамітнене  party  
Рудої  дівчини,  що  любить  вишні.  

У  повітрі  пахне  корицею,  
А  куце  щастя  в  котрій  зі  скринь?  
Лиш  душа  тікає  вовчицею  
Туди  де  вітер,  небо  і  синь.  

Бо  так  простіше  жити,  напевно,  
Не  вростати  в  людей,  мов  коріння,  
І  таким  усамітненим  party  
Святкувать  чергове  воскресіння.  

Вже  тліє  день  на  небесній  осі,  
Всі  думки  не  з’єднає  і  клей…  
Завтра  ж  їй  знов  буть  такою  як  всі,  
І  вчитись  жити  серед  людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308029
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 22.01.2012


АнГеЛіНа

Попри все…

Солоне  сонце-крекер  в  небі  скраю
Рум’янить  хмари  тліючим  теплом…
А  я  в  снігах  стежки  свої  шукаю,
Які  вночі  недбало  замело…

Хай  сонце  перестигле  сліпить  очі,
А  сніг  блідий  заплутує  ходу!
Та  попри  все,  якщо  знайти  захочу,  
То  свою  стежку,  вірю,  віднайду!
                     18  січня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307863
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.01.2012


Віталій Назарук

А день побільшав

А  день  побільшав…  Рано  встало  сонце,  
Хмари  пливуть,  їх  ледь  колише  вітер…
Ось  снігурі  заглянули  в  віконце,
Сніг  обліпив  висячі  верби  віти.

До  яблуні  зайці  свої  сліди  проклали,
На  горобині  -  сойки  і  синиці,
Зима  хурделицю  біленьку  розіслала,
Мороз  заставив  вдіти  рукавиці.

Знов  сипле  сніг  і  хуртовина  злиться,
Із  вітром  грає    схованки  у  полі,
Скрипучий  явір  до  затишку  пнеться,
Рахує  дні  своїй  старечій  долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307821
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.01.2012


Наталя Данилюк

Дух минулого Різдва

Вже  і  Різдво  залишилось  позаду
І  відцвіло  веселкою  гірлянд.
Вже  не  дарує  трепет  і  відраду
Блиск  ялинОк  з  освітлених  веранд.

Не  миготять  прикрасами  вітрини
І  не  сріблиться  дощик  на  вікні...
Летять  згори  сніжинки-балерини
І  я  сную  в  крихкій  цій  білизні...

І,  наче  лампи  тріснутих  гірлянд,
Лягли  на  біле  сніжне  покривало
Обмерзлі  стебла  кинутих  троянд,
Що  на  снігу  обсипались  недбало...

Ох,  ті  троянди...Гострі  колючки,
Немов  оскоми,  в'пялися  у  душу!..
Перегортаю  в  пам'яті  роки
І  сторінки  обшарпані  ворушу...

Ми  всі,  мов  діти,  віримо  в  дива,
Шукаємо  між  спогадами-днями
Той  світлий  дух  минулого  Різдва,
Що  догорів  святковими  вогнями...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307788
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.01.2012


Віталій Назарук

Одна земля у мене – Україна

Одна  земля  у  мене  –  Україна,
В  садках  вишневих,  в  китицях  калини…
До  тебе,  земле,  я  на  крилах  лину,
Щоб  смак  відчути    житньої  хлібини.

Які  б  часи  важкі  не  випадали,
Перед  Тобою  стану  на  коліна…
Молитимусь,  щоб  кращі  дні  настали
Для  тебе,  Мамцю,    рідна  Україно!

Я  все  віддам:  свої  знання  і  силу,
Щоб  квітла  ти  хлібами  золотими
І  хоч  роки  біжать  униз  по  схилу,  
Любов  до  тебе  все  життя  нестиму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307611
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012


Віталій Назарук

Настане день, і я тобі скажу

Настане  день,  і  я  тобі  скажу,
Що  я  боюся  каменю  німого,
Хай  краще  ним  встеляється  підлога,
А  я  по  ній  ще  трохи  походжу.

Настане  день,  і  я  тобі  скажу,
Що  не  забуду  зоряної  ночі,
Коли  я  вперше  подивився  в  очі
І  їхній  блиск  донині  бережу.

Настане  день,  і  я  тобі  скажу,
Що  пам’ятаю  спалахи  зірок,
Коли  життя  отримав  наш  синок,
За  спалахом  і  нині  я  тужу…

Настане  день,  і  я  тобі  скажу,
Що  бути  хочу  лиш  з  тобою  в  парі,
Мені  приємні  завжди  твої  чари,
Без  них,  моя  кохана,  затужу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307550
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012


Halyna*

Все повертається

Все  повертається.  Все  стало  на  місця.
Нема  для  мене  іншого  маршруту,
Як  тільки  лиш  з  одним  тобою  бути...
Гірка  усмішка  так  не  до  лиця...

Навперебій  гарячим  почуттям,
Що  душу  вже  давно  мою  тривожуть,
Я  повернуся.  Впевнена,  -  я  зможу!
У  тому  ти  мене  запевнив  сам.

Лиш  не  питай  про  зронену  сльозу
І  про  слова,  що  шепотом  завмерли.
На  тятиву́  збираю  знову  перли,
Як  наші  дні  побачень  і  розлук.

Нехай  простить  Всемилостивий  Бог,
На  те  Його  судилась,  видно,  воля,
Я  не  йому  оспівана,  як  доля,  -  
Сама  собі  німий  чортополох...

Лише  тобі  всміхнусь  крізь  гіркоту,
Пробач,  якщо  я  видадусь  байдужа...
Але  тепер...  тепер,  мій  ніжний  друже,
Перед  собою  бачиш  вже  не  ту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307559
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012


Окрилена

Абстракція

У  місті  янголів  мете...
І  звідусіль,
немов  провісники  зими,
дзвенять  трамваї.
Пульсують  білі  ліхтарі.
Стихає  біль.
І  тільки  хуга  у  душі
не  затихає.
У  місті  янголів
із  місячних  перил
на  нотні  зошити  доріг
сповзає  втома...
Наранок  -  Усмішка  цвіте,
бо  подих  крил
таки  лишився  на  снігу:
мій  Янгол  вдома...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306436
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 19.01.2012


АнГеЛіНа

Мені не забути…

О  мій  народе,  чорним  горем  битий,
І  до  землі  нахилений  війною…
Твій  лютий  ворог  так  несамовито
Пречисте  небо  над  тобою  кроїв…

Звідтіль  дощами  ринули  тривоги,
Жалі  німі  і  дикі  чорні  сльози…
А  батько  сина  вигляда  з  порога,
А  матір  в  Бога  йому  щастя  просить…

А  він,  буває,  скошений  війною,
Впаде,  руками  в  землю,  кров’ю  вмиту.
Я  плачу,  мій  народе,  із  тобою,
Коли  твій  ворог,  мов  несамовитий…

Та,  все  одно,  наш  сильний  вірний  воїн
Чужинцю  дав  землі  на  смак  відчути!..
Ділись,  народе,  радістю  зі  мною!
Мені  твій  подвиг  вічно  не  забути!
                                   10  січня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306619
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 19.01.2012


Раїса Гришина

ПОЛІТ ДУШІ Переклад з російської мови

.      Відчуття  польоту  душі  на  підйомі  духовних  сил  -  схоже  на  щастя.  Мені  якось  довелося  випробувати  цей  підйом  духовних  сил...

       Одного  разу,  літом    у  серпні  на  відпочинку,  я  серцем  відчула  незримі  сходинки  підйому  до  казкового  світу  марень  у  спілкуванні  із  золотими    китицями  дозріваючої  пшениці,  польовими  блакитно  -  синього  кольору  нехитрими  квітами,    привітним  дзижчанням  працелюбних  польових  бджіл  і  безтурботним  шелестом  високих  струнких  тополь,  які  оздоблювали    шалено  -  бархатисту  урочистість  буяння  природи.

       Легкі,  мов  мережка,  хмаринки  вабили  до  себе  загадковими  мозаїками,  а  птахи  щебетали  про  радість  насущного  дня  і  закликали  летіти  разом  з  ними.  Перламутрове  сонце  раділо  разом  зі  мною  неосяжним  просторам    полів  і  благословенній  золотій  хвилі  шорстких  колосків  пшениці.  

       Непереборне  почуття  свободи  і  співоча  небесна  блакить,  загострили  бажання  злетіти  і  забути  про  усе  реальне  і  насущне,  що  стоїть  за  межами  цієї  величі  природи.  

       Я  відчула  легкість  і  нестримність  своєї  душі,  яка  в  радісному  хвилюванні  прагнула  возз'єднатися  з  природою,  але  не  могла  відірватися  від  землі,  внаслідок  тяжкості  фізіологічного  тіла.  І  я  -  її  відпустила…

       Незрима  духовна  сила,  в  захопленні  розпластавши  крила,  покинула  земне  тіло,  що  належало  їй,  розпростертим  в  обіймах  Матінки-землі  і  полетіла  до  ваблячих  горизонтів  блакитних  ліній.  Їй    допомагав  легкий  літній  вітер:  то,  підіймаючи  вище  за  пір'ясті  хмаринки,  а  то  опускаючи  на    квітучий  килим  благодатної  Землі.

       Синь  озер  і  річок  легким  прозорим  бризом  вітали  це  свято  польоту.  Зелена  палітра  життя  на  землі  оспівувала  з'єднання  променів  сонця  з  крапельками  води  від  річок  і  озер.  Аметистові  бульбашки,  відбиваючі  усі  барви  веселки,  із  захватом  поглинали  перламутрову  енергію  сонця,  з’єднуючи    фонтаном  любові  повітряні  марення  і  реальність  навколишнього  світу,  заплітаючи  веселку  в  коси  Гармонії  Життя  на    планеті  і  тихенько  наспівуючи  душі,  що  пора  повертатися….

       І  вона  повернулася  до  мене  чиста,  незвичайно  щаслива  і  сказала:  "Вставай,  вже  пора  додому!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307429
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 19.01.2012


Рідний

Заради вас

Розсудок    дурними  думками  не  парте,
Бо  мислення  ваше  мудрішого    варте,  
Зведіть  свої  очі  до  вічних  висот,  -
Заради    вас  ангел  Господній    на  варті!

18.01.12.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307434
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 19.01.2012


Наталя Данилюк

Заметіль у Франковому місті

Заметіль  у  Франковому  місті-
Неймовірна  така  заметіль!
І  роями  сніжинки  сріблисті,
Наче  мухи  снують  звідусіль..

Заповзають  нахабно  за  комір,
Жалять  щоки(от  капость  дрібна!)
Світлі  вулиці,  тихі  знайомі,
Затулила  густа  пелена.

А  сніжинки  у  вітрових  лапах
Миготять,  мов  сполоханий  рій!
І  приємний  доноситься  запах
Із  кав'ярень,  міських  піцерій...

І  на  серці  так  тепло,іскристо,
Мов  пірнула  у  літепло  днів,
Світлих  спогадів  біле  намисто
Шелестить  у  шкатулці  на  дні!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307107
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012


Віталій Назарук

Щоб снилися вірші

Розквітли  вірші  мальвами  в  душі…
Слова,  як  бджоли  всілися  на  квіти,
Переплелись  неначе  спориші,
Їм  цвітом    вдаль  схотілося    летіти…

І  кожне  слово  –  мальвочка  ясна,
Кожен  рядочок  –  рамка  у  вощині,
Яка  залита  медом  аж  до  дна…
Злетіли  вверх,  де  небо  синє-синє.

Щоб    звідти  вірш,  як  Сонце  засіяв,
Рядки  лягли  чарівними  словами,
Приємні  серцю    рими    увібрав,
Щоб  диво-вірші  снилися  ночами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307305
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012


Віталій Назарук

Лесин ясен

Наш    ясене  старечий…  Під  тобою
Колись  писались  Лесині  вірші,
Ти  їх  від  сонця  захищав  собою,
Вони  й  твоїй  подобались  душі.

Щадив  її  розтріпане  волосся,
Беріг  рядки,  що  слались  на  папір,
Щоб  краплям  намочити  не  вдалося,
Щоб  чари  їх  читали  до  цих  пір…

Поруч  лавчина,  де  сиділа  Леся,
І  замок  неприступний–вартовий,
Твоєю  тінню  Леся  відізветься
І  вітер  заспіває    річковий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307293
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012


Рідний

Версії

Цвяхи  –  булавки  із  серця  Отця
Кесаря  воїни  там,  на  Голгофі,
Ревно  вганяли  ,  мов  рими  у  строфи,
В  тіло  невинне  у  поті  лиця.
Небо  заплющило  очі  святі,  
Серце  землі  стугоніло  в  розпуці,
Первосвященики  -  велетні    куці  -
Удовольняли  побожність      у  мсті.
Де  ти  тоді  серцем  був,пригадай:
З  учнями?  З    Юдою?  Може  з  Пілатом?
Версій  для  тебе  в    житті  пребагато,
Дві  лиш  опісля  -  це  пекло  і  рай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306535
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 18.01.2012


SinusoЇda

Поговорімо…

Поговорімо…
тільки  не  про  сни…
і  не  про  зорі…
і  не  про  кохання…
не  про  ілюзій  втоплені  човни…
не  про  цвітіння  дзвоників  у  травні…
не  про  букети  із  осінніх  квітів…  
Є  ще  на  світі  
дисперсійні  призми…
закон  Кулона…
вчення  кришнаїтів…  
постмодернізм  та  різні  інші  «ізми»…
єретики,  пожовані  вогнем…
земна  кора  і  літосферні  плити…
Існує  безліч  дуже  гарних  тем,
та  й  в  божевільні  є  час  говорити…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307235
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012


Віталій Назарук

Чому у мами посивіли коси

Чому  у  мами  посивіли  коси
І  зморшки  появились  на  лиці?..
Вона  ж  всі  болі  в  своїм  серці  носить
І  пульт  життєвий  у  її  руці…

В  дитини  пальчик  заболить  ,  а    в  мами  -  серце,
Дитя  не  спить  і  мамі  не  до  сну…
А  болі,  наповняючи  відерця,
Несуть,  як  хмари,  мамі  сивину.

Та  й  зморшки,  мов  війни  траншеї,
Відбитком  залишились  на  лиці,
Вона  не  раз  хустинкою  своєю,
Стирала  кров  на  зраненій  руці…

Тулила  до  грудей,  коли  були  маленькі
І  разом  плакала,  коли  хтось  ображав,
Вона  єдина,  наша  люба  ненька,
Вже  посивіла,  а  я    й  не  помічав…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306827
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012


Віталій Назарук

У ніч на Василя

Посипав  сніг  у  ніч  на  Василя,
Пофарбував  білилом  ніч  святкову,
Неначе  подарив  землі  обнову
І  посміхнулась  матінка  Земля.

Сніжинки  -  щастя  з  Божої  руки,
У  танці  тихо    білий    вальс  танцюють,
А  люди  старий  Новий  рік  святкують
І  ходять  засівати  малюки.

Прийшла  зима  на  свято  Василя
І  усмішки  людські  покрили  лиця…
Щедрують    і  вітають,  як  годиться…
Периною  накрилася  поля…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306569
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 16.01.2012


Мазур Наталя

*#Краплі запізнілого дощу

Надихнула  мене  на  написання  віршу  почута  мною  
по  телевізору  мелодія  "Краплі  запізнілого  дощу"  
композитора  Романа  Коляди.
В  пам'ять  про  мелодію  та  композитора,  я  
залишила  для  віршу  цю  назву...

Випав  дощ.  
Взимку.
Попри  закони,
Із  бездонного  синього  неба
Краплі  падали  прямо  на  тебе,
Цілували,  
Котились  за  комір.
Як  могло  таке  статись  зимою?
В  час,  
Коли  крижані  заметілі
Випускають  метелики  білі,
І  душа  оповита  журбою?
Коли  сковане  холодом  серце,
І  життя  
Затискає  в  лещАта,
Ніжні,  
Лагідні  краплі-малята
Зігрівають.  
Як  сталося  все  це?
Почуття,  
Що  намріяні  снами,
Що  у  долі  
Намолені  слізно,
Наче  дощ  -  
Той,  що  випав  запізно,
Кожну  краплю  
Ти  ловиш  губами.

13.  01.  2012р.                                    13:30

Виконавець:  Роман  Коляда  -  фортепіано
Мелодія  -  "Краплі  запізнілого  дощу"́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306231
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012


s o v a

у хвилях терцій

своїх  думок  таку  нестримну  перспективу
залиш  у  повені  ранкових  парадигм
ще  ялинкових  подарунків,  як  жарину,
нових  акордів,  ніжних  фарб  зими  та  сигм  

у  стратосферах  хмарочосів  трохи  рими
шумлять,  розхитують  небачені  шляхи
і  по  книжкових,  непочутих  і  незримих
сюжетах  впевненості,  віри  і  жаги

за  цими  кроками,  за  па,  у  хвилях  терцій,
в  поривах  вітру,  розкуйовджених  словах,
таке  просте,  таке  чарівне  твоє  серце,
але  найкраще...  як  буває  вільний  птах

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306102
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 13.01.2012


Віталій Назарук

Скрипить перо

Скрипить  перо,  рядок  лягає,
Слова  з’являються  нові.
А    думка  дивне  щось  шукає,
І  вносить  виправки  свої.

Біжить  рядочок  за  рядочком,
Вкриває  віршами  папір,
Неначе  хтось  плете  віночок…
Мов  творить  виріб  ювелір…

Побудь  зі  мною,  вірна  Музо,
Ти  не  втікай,  мене  не  ріж,
А  розквітай,  мов  ніжна  ружа,
Тоді  і  вийде  гарний  вірш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306145
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012


Наталя Данилюк

Я вкотре вже згораю…

Я  вкотре  вже  згораю  у  вогні,
Коли  стоїш  обернений  спиною...
Бузкове  небо  дихає  весною
А  в  серці  рвуться  струни  голосні!..

Я  вкотре  шаленію,  мов  дівча,
Коли  звертаєш  погляд  не  на  мене!..
Грайливе  літо  губиться  зелене
В  твоїх  ясних  смарагдових  очах...

І  так  мені  ця  стриманість  пече-
Ота  любов  до  іншої  незряча,
Коли  рука  твоя,  така  гаряча,
Лягає  ніжно  на  чуже  плече...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306176
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЗИМОВІ ЯБЛУКА

Довший  час  не  був  він  в  Україні,
Та  приїхав,  тут  живе  рідня.
Все  довкола  в  білій  одежині
І  припало  радості  сповна.

Сніг  хрустить  у  легкому  рипінні,
Залишає  слід  кожна  ходá.
Бачив  рідний  Край  у  сновидінні:
Коломию,  погляд  Кобзаря,

«Писанку»  і  ратушу  й  алейки...
Споглядав  сніжинки  навздогін
І  співав  тихенько  коломийки,
Ще  колядку  під  церковний  дзвін.

Раптом  вгледів  постарілу  жінку,
Продавала  яблука  з  відра;
Дмухала  на  руки…  й  на  хвилинку…
Пригадалась  мама  молода.

Перехожих  було  небагато,  
Двадцять  п'ять  морозу  по  шкалі.
Йде  Різдво  –  для  всіх  родинне  свято,
Ждуть  його  дорослі  та  малі.

Нагадав  дитинство,  рідну  хату,
Заметілі  зоряних  ночей,
Як  усмішка  важила  багато
У  Святвечір  з  маминих  очей.

Він  помітив  дві  сльозини-болю
На  старечій  зморщеній  щоці.
Стало  гірко  за  жіночу  долю,
Аж  стиснув  мобільний  у  руці.

Підійшов,  хотів  сказати  «нене»,
В  горлі  сохне,  знемагає  спазм.
В  силі  я,  а  боляче  для  мене:
Що  зробить,  аби  зігріти  вас?

Україну    я    люблю  безмежно,
Та    поїхав  вдалеч  за  кордон.
Обгорнула  враз  печаль  бентежно
За  людей  самотніх  і  закон.

-    Тітко,  ваші  яблуні  вродили?
-    Так,  синочку,    -    осінь    принесла.
 Всі  знайомі  вже  порозходились,
 Лиш  зостались  яблука  й...  журба.

Я    куплю  червоних  і  біленьких,
За  усі  оплачую  ціну.
Ось,    візьміть,  і  простягнув    старенькій,
Вийнявши  купюру  й  не  одну.

В  теплій  хаті  –  біла  скатертина,
Яблуками  пахне  на  столі.
І    заплакав,  як  мала  дитина,
Пригадав  старечі  мозолі.

Україно,  скільки  ти  терпіла?!
Вже  невдовзі  зацвіте  весна.
Якби  всіх  отак  душа  боліла,
То  і  ти  б  не  мерзла,  а  цвіла!






В  білім  цвіті,  рясті  та  барвінку,
Співом-переспівом  пшениців.
Хай  у  тебе,  ненько-Україно,
Будуть  люди  всі  щасливі  на  землі!

Хай  лунає  спів  дитячий  в  хаті,
Вкупочці  батьки  з  дітьми  живуть.
Вдовам  і  сиротам  –  благодаті,
Боже,  дай  на  їхньому  віку!

Навесні  хай  гніздяться  лелеки
І  крилаті  мрії  оживуть.
Цвітом  весняним  у  круговерті
З  дощиком  до  серця  припадуть.

Вороженькам  –  згинути!  Й  доволі!
Хай  лукаве  слово  пропаде.
Боже,  дай  нам  єдності  в  народі    
І  любові,  хто  в  краю́  живе!

Хай  не  плаче  осінню  калина,
Засміється  небо  голубе.
Хай  матуся  пригощає  сина
Пирогами  з  яблук,  що  спече.

Рідна  наша  мати-Україно,
Зацвіте  невдовзі  вже  весна...
Якби  всіх  отак  душа  боліла,
То  і  ти  не  мерзла  б,  а  цвіла!


[i]«Пи́санка»*  —  музей  писанки  в  місті  Коломиї,  в  колекції  музею  понад  
6000  писанок  з  різних  регіонів  України  та  країн  світу.[/i]  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306040
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 13.01.2012


SinusoЇda

Якось так

Замерз  шматочок  неба  у  калюжі,
І  по  льоду  безглуздо  далі  йти.
І  якось  так  життя  вдалось  не  дуже,
І  якось  так  затоплені  мости.
І  не  Принцеса,  не  прекрасна  Фея,
Але  ж  в  казках  не  треба  паспортів.
І  якось  так  не  знаю,  хто  і  де  я,
І  якось  так  бракує  звичних  слів.
Ведуть  думки  на  горе-естафету,
Хоч  присипає  іній  доріжки.
І  якось  так  розтоптані  касети,
І  якось  так  розірвані  книжки.
Дрібна  лампадка  тане  у  тумані,
До  цілі  довга  попереду  путь.
І  якось  так  думки  дурні  останні,
І  якось  так  життям  дурним  ведуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298086
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 12.01.2012


SinusoЇda

Чого не трапилось

Шкода,  що  всем  написане  чорнилом  -
То  не  про  нас,
І  осінь  не  про  нас.
Та,  може,  ми  б  ніколи  не  любили,
Якби  не  спільний  дактилічний  вальс.

Шкода,  товсті  і  постарілі  книги
З'їдає  пил,
Ховає  клякси  пил.
А  грудень  цей,  чомусь,  не  хоче  снігу.
Він  весь  у  нас  —  катма,  немає  сил.

Шкода  думок,  поєднаних  нитками,  -  
Порвались  вже,
Давно  протухли  вже.
І  все,  чого  не  трапилось  між  нами,
На  пам'ять  вузлик  тільки  збереже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298555
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 12.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2012


Ярослав Дорожний

Кавова медитація

Розбурханість  емоцій,  сподівань,
Немов  то  плесо  в  дзеркалі  ставка,  
Де  камінь  хтось  жбурнув  зі  зла  незнань,
А  згладить  –  чудна  кава  не  гірка.  
Хоча  у  ній  нема  «Солодких  снів»,
Та  кава  має  дотик  ніжних  рук,
Що  заспокоять  кривизну  рядків
І  хвилю  слів  тривожний  перегук.  

11.12.  близько  15  год.  Ресторан  «Асторія».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299373
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 12.01.2012


Віталій Назарук

До дня Святого Василя

(Віншування-посівання)
Добрий  день  у  Вашій  хаті,
Я  віншую  всю  родину,
Щоб  були  завжди  багаті
І  любили  Україну!
Щоб  хліба  родили  щедрі,
Щоб  плодилися  ягнята,
Щоб  жили  у  щасті  й  мирі,
Кожен  день  був  наче  свято!

Засіваю  Вашу  хату,
Сію,  вію,  посіваю!
Щоб  усі  були  здорові,
З  Василем  Святим  вітаю!

Засіваю  Вашу  хату,
Сію,  вію,  посіваю!
Щоб  водились  грошенята,
З  Новим  роком  Вас  вітаю!

Засіваю  Вашу  хату,
Сію,  вію,  посіваю!
Довгих  літ  прожити  дружно
Я  родині  цій  бажаю!
Сію,  вію,  посіваю!
Сію,  вію,  посіваю!

Вам,  господарю  й  дружині,
Діткам  Вашим  і  онукам,
Засіваю  у  дім  щастя,
Щоб  не  було  горя  й  скуки…
Сію,  вію,  посіваю!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305913
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Віталій Назарук

Міць

Дівча  малює  на  віконці,
А  кіт  мурликає  в  кутку…
Сніг  засипає,  світ  без  сонця,
Мороз  скував  стрімку  ріку.

А  хуртовина  знову  пнеться,
Ганяє  з  вітром  крок  у  крок…
Лиш  дуб  крислатий  з  них  сміється
І  хвастунам  дає  урок.

Що  міць  зламати  не  під  силу
Ні  буревіям,  ні  снігам,
Він  вистоїть  -  міцний,  красивий,
На  зло  снігам  і  ворогам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305476
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Віталій Назарук

Прийшла зима

Біленькі  падають  сніжинки,
Картинки  творить  морозець
І  замальовує  стежинки
Сріблясто–білий  олівець.

Зима-красуня  почалася,
Гуляка-вітер  знов  летить,
Лиха  хурделиця  знялася,
Земля  від  холоду  тремтить…

Та  сніг  тихесенько  приляже,
Зігріє  землю  і  хліба
І  береги  мороз  пов’яже,
Таки  до  нас  прийшла  зима!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305712
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Віталій Назарук

Одні на Землі

Узявшись  за  руки,  ми  йшли  під  зорею,
Вже  роси  покрили  луги…
Кохання  літало,  мов  птах  над  землею,
Сп’яніли  від  трав  береги.

А  місяць  підглянути  встиг  поцілунок,
Бо  вийшов  з  –  за  хмари  на  мить.
І  світло  послав,  мов  зробив  подарунок,
І  серце  кохати  спішить.

Пісні  усе  линуть,  ми  п’яні  коханням,
Не  мовкнуть  всю  ніч  солов’ї…
І  ми  цілувались  до  самого  рання
Й  були  лиш  одні  на  Землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304831
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Віталій Назарук

Перший крик дитини

Перший  крик  дитини  і  радіє  мати…
Тато  ще  з  обіду  під  вікном  стоїть…
Цій  малечі  треба  трішечки  поспати,
Потім  буде  мамця  перший  раз  кормить.

Чому  ти  злякалось,  миленьке  дитятко,
Я  ж  для  тебе,  любий,  зорі  прихилю,
Захистом  від  лиха  буде  рідний  татко,
Бо  ж    тебе  серденько,  як    життя  люблю.

Хоч  не  просто  буде  жити  на  цім  світі,
Поки  ти  не  станеш    на  міцне  крило…
Хай  тобі,  синочку,  ясно  сонце  світить…  
Щоб    життя    щасливе  квітами  цвіло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305034
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Віталій Назарук

Тільки удвох

Я  поведу    тебе  в    поля,
Де  пахне  гречкою  і  медом,
Бо  родить  запах  той  земля
І  щастя  більшого  не  треба…

Кохана,  люба,  світе  мій,
Ти  моя  доля,  дар  небесний,
Скільки  нездійснених  ще  мрій…
Лише  з  тобою    я  воскресну.

Засіємо    поля    удвох,
Щоб  урожай    вродив  багатий,
Життя  одне  на  нас  обох,
Нам  двом  прийшлося  обирати.

Я  квіти  нестиму  тобі
Віршами  я  змалюю  долю,
І  ми  на    бистрому  коні,
Поскачемо  у  світ  з  тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305475
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Любов Іванова

Вечер у камина (акро)

В  эту  ночь  до  утра  не  уснем,
Ерунда,  что  бушует  ненастье.
Чудеса  с  нами  здесь..  мы  вдвоем..
Елка..  свечи  и  общее  счастье..
Разожженный  с  заботой  огонь,

Угольки,  словно  с  неба  зарницы,

Кружат  тени  в  азарте  погонь
Абрикосовым  глянцем  на  лицах.
Мне  тепло  и  надежно  с  тобой,
И  не  страшно,  хоть  сумрачно  в  доме
Нам  уютно..    Я..  ты    и  ЛЮБОВЬ
А  бывает  важней  что-то  кроме?


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11201046480

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304502
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Тамара Шкіндер

А що ж бо там далі…

В  молитві  до  неба  підносяться  руки...
Ось  так  від  розлуки  і  знов...  до  розлуки
Долиною  смутку,  рікою  печалі.
А  що  ж  бо  там  далі?  А  що  ж  бо  там  далі...

Зануриться  погляд  у  душу  без  сили.
Де  ж  миті  поділись,  що  долю  вершили...
Загублені  мрії  нам  фатум  залишив.
Некролог  коханню  безжалісно  пише.

А  далі  сніги,  пересипані  часом,
Холодну  самотність  ковтнемо  не  разом.
Мов  дві  паралелі  лягли  на  скрижалі...
Не  варто  гадати,  а  що  ж  бо  там  далі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305094
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Рідний

На Різдво

У  колисанці  серця
Гойдається  Христос
А  попід  вікна  ходить
Гріха  похмурий  бос.

-  Йди,  Іроде,  злостивий
В  безводну  пустоту,  -
Хай  правди  спраглі  душі  
Поклоняться  Христу.

І  ти,  продажний  Юдо,
Удруге  не  жадай
В  долині  смертних  тіней
Звести  омани    рай.

Летять  сніжинки  білі  
На  крилах  ніжних  муз.
Із  колисанки  серця
Всміхається  Ісус.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304710
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 12.01.2012


АнГеЛіНа

Самотня старість

Так  тихо  в  хаті,  тихо  цілий  день,
Лиш  цокотить  годинник  на  комоді…
До  бабці  вже  давно  ніхто  не  йде,
Гостей  не  дочекалась  і  сьогодні…

В  печалі    дня  нового  жде  вона,
Погасить  світло,  ляже  і…  заплаче…
Бо  звеселяла  дім  колись  рідня.
Здається  бабці,  вчора  ще  неначе…

А  зараз,  коли  двері  зариплять,
То  серце  швидше  б’ється  у  чеканні!..
Та  знов  нікого  за  вікном  нема…
А  бабця  вже  рахує  дні  останні…

Так  гірко  й  важко,  і  болить  душа
Дивитися  в  її  вже  сірі  очі…
Вони  у  світ  глухонімий  кричать,
Що  її  серце  самоти  не  хоче…
                                 5  січня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304717
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 12.01.2012


s o v a

…И надпись в уголке визитки…

а  моё  утро  было  сонным,
проспавшим  молодым  вином,
небес  молочно-  монотонных,
неведомо-воздушным  днем

продрогший  переулок  в  зимах,
перчатки  тонким  полотном,
кому-то  встречному  почином
и  новой  песней  напролом

у  расписаний  есть  обычай  -
они  теряются  легко!
и  так  плутают  все  привычки!
под  звёздным  небом  высоко

не  признавая  расстояний,
по  детски  хочется  шутить,
читать  спросонок  Мандельштама,
на  завтрак  кофе  заварить...

а  на  визитках  -  правда  прозы,
и  Вам  я  вымокнуть  не  дам,
Январь,  пишите,  смейтесь  тоже!
и  пистолетом  хвост,  да-да!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305849
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012


Раїса Гришина

ЗОРЯНИЙ ВАЛЬС

Сонце  в  білих  шовках  заплітає  думки  легкокрилі,
І  в  обіймах  вітрів  та  в  сплетінні  світів  мерехтить,
Знов  неспокій  душі  полетить  до  зірок  небосхилу,
Щоб  таїну  думок  в  перехресних  світах  освятить…
«Відродися  любов  крізь  розлуки,  печаль  і  руїни,
Випий  дихання  дня  -  кришталеві  сльозинки  роси,
Освяти  під  хрестом,  серця  двох  в  одне  серце  єдине  -
Світоч  зоряних  мрій  з  джерела  неземної  краси!
Дай  пізнати  любов  у  веселкових  сферах  весняних,
Сокруши    морок  ночі,  з  очей  познімай  пелену,  
Пригуби  сьогодення,  у  обіймах  земного  кохання,  
Щоб  у  вальсі  життя  -  дві  душі  поєднались  в  одну!…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300566
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 11.01.2012


Раїса Гришина

На хвилях щастя…

Пристрасне  кохання  в  сполохах  життєвих,
Віртуозним  співом  в  серці  гучно  б’ється,
Маренням  літає  в  кольорах  рожевих,
Де  блаженство  щире  щастям  роздається…

Чарівне  кохання  в  срібнім  палантині,
Розплескавши  сонцем  свято  чистоти,
Попливе  пісенним  легким  серпантином,
Щоб  пізнати  серцем  водограй  краси…

Те  п’янке  блаженство-чарівне  кохання,
Полетить  сонетом  в  пісню  скрипаля,
В  море  лазурове  райського  Едему
Де  на  хвилях  щастя  …тільки  ТИ  і  Я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303665
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Раїса Гришина

Легкий смуток – жіноча печаль

Легкий  смуток–жіноча  печаль,        
Долетить  до  небесних  висот,
Заспівати,  неначе  кришталь,    
В  океані  незримих  частот.

Та  вільється  в  хорали  стежок,
З  перламутрових  зірок-кружав,
До  обіймів  сріблястих  казок,
Та  осінніх  барвистих  заграв…

Там  відкриється  світло  душі,
Промінь  ніжності  -  тонкий  місток,
З  переливів  живої  краси,
Та  мережки  натхненних  думок…



́́́́́́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304484
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Дощ

Солдат повернувся з чужої війни…

Саме  в  ці  дні,  32  роки  тому,
було  розпочато  введення
радянських  військ  до  Афганістану...


Терпкими  димами  димлять  полини.
Дорога  до  мами  -  дорога  з  війни...
Невиспану  втому  чужинських  доріг
Для  отчого  дому  солдат  приберіг.
Чи  бачив  ти,  сину,  з  далеких  країв
Свою  Україну,  своїх  журавлів.
Свою  наречену  і  матір  свою
З-за  гір  височенних,  в  смертельнім  бою?
Відколи  покинув  ти  батьківський  дім,
Полиновий  смуток  замешкав  у  нім.
Журилася  мати  твоя  молода
І  рідна  земля,  що  тебе  вигляда!
Зів"яла,  мов  цвіт,  наречена  твоя,
А  ти  їм  привіт  не  прислав  звідтіля.
Їм  слово  розради  хотілось  почуть...
Ти  тут  при  параді...  А  сльози  течуть...
Ти  марно  шукав  у  далекім  краю
Примарну,  лукаву  планиду  свою.
Чи  ж  дякуєш  долі  за  милість  таку,
Що  спиш  тепер  в  полі,  в  жало́бнім  вінку?
Вже  коси  матусі,  мов  сивий  полин  -
Для  неї  ти  й  досі  живісінький  син!
І  батькові  очі  зросила  роса...
Від  рання  й  до  ночі  свіча  не  згаса...
Ридає  матуся...  Димлять  полини...
Солдат  повернувся  з  чужої  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302858
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 11.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012


Окрилена

Снігопад

Старенький  записник,  потерта  обкладинка  -
історія  життя  сховалася  у  нім.
Кіношний  happy  end?  Обірвана  сторінка!
"Осанна"  -  була  вчора.  ...  Сьогодні  -  "Розіпнім!!!"

Це  сповідь  в  самоті,  в  надламаному  стержні,
де  почерк  плакав  так,  як  свідок  і  як  кат.
Лягали  на  папір  сніжинки  обережні,
а  на  душі  такий...  холодний  снігопад...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302954
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 11.01.2012


Окрилена

Казкове:) )

Ми  віримо  у  казку  новорічну  
(хтось  більше  ,а  хтось  менше  -  не  біда:).
Запалюєм  вогнем  надії  свічку,
і  в  ніч  святкову  сняться  нам  дива.

Наснилося....!!!  Лялькове  королівство:  
Лускунчик  в  танці  закружляв  з  Марі.  
У  Замку  з  марципанів  було  дійство,
далеко  -  на  Ірисовій  горі...

А  нАвколо  Різдвяний  ліс  в  гірляндах,
долина  Кольорова  із  драже:
тече  там  справа  річка  Лимонадна,
а  зліва  -  дерево  Бажань  цвіте.

Ванільна  музика  торкалась  слуху,
прикраси  ялинкові  ожили...
І  сніг,  ніжніше  лагідного  пуху
дав  крила  для  Лускунчика  й  Марі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303465
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 11.01.2012


Окрилена

Я дякую Тобі!

Я  дякую  тобі,  мій  день  прийдешній,
за  сонце  в  гронах  темно-синіх  хмар.
За  далечінь  гірську  до  нових  звершень,  
за  поштовх  в  спину,  хоч  який  удар!

Я  дякую  тобі,  крилата  Мріє,
за  шторм  уяви  і  за  штиль  терпінь.
Понад  усе  сьогодні  мене  гріє,
що  Твої  очі  неба  має  син!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303875
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 11.01.2012


tetyana-radko

Украдене щастя.

Украдене  щастя.
Я  не  хочу  значних  подарунків,
Навіть  квітів  чарівних,  повіриш?
Лиш  украдених  кілька  цілунків
І  краплинку  в  очах  твоїх  віри.
Пам,ятаєш?  Околиця  міста,
Січень  місяць-  початок  нового
І  шампанське  «Совєцьке»  ігристе,
Хоч  ми  вже  були  п,яні  й  без  нього.
І  обоє  ми  знали-  не  можна
Красти  щастя  у  тих,  кого  любим…
І  все  ж  крали,  гріховно,  безбожно
Ще  і  досі  обпалені  губи.
Час  лікує.  Це  також  мине.
Якщо  зможеш,не  згадуй  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300619
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 11.01.2012


MADLEN

А вона так хотіла заснути і прокинутись поруч із тобою

А  вона  так  хотіла  заснути  і  прокинутись  поруч  із  тобою,
Щоб  не  згадувати  це  все  що  хочеться  забути  перед  сном,
Щоб  ранковий  день  на  білосніжному  покривалі,
Обіймав  і  пестив  своїм  неодруженим  теплом...в  твоїх  обіймах...

Відчула  лише  аромат  незробленої  кави  на  чужій  кухні,
А  ти  терпкість    сліз  на  її  спраглих  до  болі  вустах,
заблистіла  на  мить  її  стерта  обруча  і  погляд,  прощай...
Вона  не  твоя  і  ніколи  нею  не  стане  ..на  жаль...
і  прокинетесь  вже    самотніми...але  рідними...в  різних  чужих  містах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298932
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 11.01.2012


Віталій Назарук

Слова і мова

Слова  говорять  і  кричать  слова,
Слова  співають  і  словами  плачуть.
Слова  чарівні  сотворять  дива
І  є  слова,  які  багато  значать…

Якщо  зібрати  визнані  слова,
До  слова  підібрати  інше  слово,
То  вийде  мова  чиста,  як  сльоза  -
Пісенна    наша  мова  калинова.

Із  рідних  слів  у  сплетений  вінок
Слова  –  перлини  треба  повплітати,
Тоді  і  мова  піде  у  танок
І  буде  в  наших  душах  проростати.  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297154
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 11.01.2012


Віталій Назарук

Невже наш народ біди й злидні гуртують

Моя  мама  й  подружки  рушники  вишивали,
Номер  п’ятий  «гасівка»  ледь  світилась  в  кімнаті.
Тихо-тихо  пісень  українських  співали,
Щоб  бува  не  почули,  не  прийшли  й  не  забрали…
П’ятдесяті  без  світла…  Чи  «гасівка»,  чи  скалка…
До  вечері  лиш  миска  і  п’ять  ложок  лежали…
Я  радів  вечорницям,  як  пора  наступала,
Головне,  що  матуся  й  дівчата  співали.
Промайнули  літа  і  достаток  у  хаті,
Кругом  бра,  телевізор  у  кімнаті  сіяє
І  живемо  ми  краще,  живемо  багато  -
Та  тепла  і  душі  чомусь  зараз  немає…
Бо  сусід  до  сусіда  ішов,  як  годиться,
А  збиралось  багато:  то  були  вечорниці.
В  різних  байках  малеча  кожне  слово  ловила
І  покласти  їх  спати  не  було  просто  сили.
Не  пили,  як  тепер,  і  у  карти  не  грали,
А  робили  вертепи  і  колядки  складали.
Говорили  за  дрова,  кому  треба  до  хати,
А  раненько  гуртом  йшли  тому  помагати.
І  жили,  і  раділи  життю,  наче  діти,
Бо  лишились  живі,  а  чому  ще  радіти…
Кусень  хліба  і  тюлька,  і  якась  картоплина,
І  на  ліжку  солома,  а  із  пір’я  перина.
І  раділи,  що  вижили  в  страшнім  бою,
Повернулись  додому  у  родину  свою.

Та    невже  наш  народ  біди  й  злидні  гуртують?
Бо  коли  стає  краще,  нас  сусіди  не  чують…  


                                                                                                 Гасівка  №5  –  гасова  лампа  із  склом  №5

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289633
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 11.01.2012


Віталій Назарук

Голосиста моя Україно

Голосиста  моя  Україно,
Де  співучим  є  цілий  народ
І    немає  у  світі  такої  країни,
Де  б  звучав  так  пісенний  акорд.

Тут  чудово  співають  красуні  дівчата,
Ведуть  соло  своє  парубки,  як  дубки.
Комусь  варто,  буває,  лиш  пісню  почати,
Враз    підхоплюють  дружньо  усі  залюбки.

Як  співає  чарівно  малеча…
І  старенькі  заводять  пісні…
І  тоді  розправляються  згорблені  плечі,
Пісні  линуть  дзвінкі  й  голосні.

Хай  гуртує  народ  пісня  наша
І  співають  в  гаях  солов’ї…
Наша  пісня  –  це  гордість  і  вдача,
Ми  єдині  такі  на  Землі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304667
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Віталій Назарук

На прийомі

(Любителям  гумору)
Прийшла  бабця  до  лікаря,  їй  під  дев’яносто,
З  пацієнтами  такими    говорить  не  просто…
Питається  бабцю  лікар:  «Які  в  Вас  болячки,
Скільки  років,  як  живете?»  -  Веде  так  балачку.
«Та  нічого,  -  каже  бабця  -  не  жалуюсь,  сину,
А  прийшла,  бо  щось  стріляє  під  лопатку,  в  спину.
Ще  я,  доктор,  забуваю…  Поклала  й  забула…
Часом  цього  так  боюся,  щоб  чогось  не  втнула.
Раз  ключика,  що  від  хати,  пів  дня  прошукала,
А  повісила  на  шию  й  забула  де  клала…»
«А  Ви  в  паспорт  заглядали?  -  питає  бабусю…»
«Та  недавно  дивилася,  ще  раз  подивлюся…
Он  прописка  є  на  місці  і  фото  змінила,
І  здається,  я  нічого  більш  не  натворила».
Усміхнувся  лікар  хитро,  щоб  бабця  почули,
Сказав:  «Ви  у  паспорт  заглядайте,  коли  щось  забули…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305242
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Svetok

* * *

Просто  йди...  Я  вогнем  спалахнула.  
Не  дивись...  Це  не  твоя  біда...  
Я  тебе  зрозуміла,  збагнула...  
Я  -  вогонь...  Ти  не  мій...  Ти  -  вода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304003
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Наталя Данилюк

Схрестилось все…

Схрестилось  все:і  спокій,  й  суєта
в  моїх  листах,  що  я  тобі  писала...
Так  схрещуються  руки  і  вуста
під  стразово-шовковим  покривалом
в  холодну  ніч.Відтанувши  на  крок,
я  так  боюся  подих  твій  впустити.
А  відстань  тисне,  тисне  на  курок,
думки  зринають  почерком  розмитим,
і  десь  між  ними  часом  промайне,
що  ми  з  тобою  чимось  навіть  схожі,
що  серця  два  єднаються  в  одне,
як  хмарні  дні  вливаються  в  погожі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Halyna*

Як складно…

Як  складно  розламати  грубу  кригу
Байдужості,  що  вкутує  серця.
Чи  варто  сподіватись  на  відлигу,
Чи  буде  так  до  самого  кінця?..

Як  легко  говорити  за  очима,
Не  вдаривши  хоч  пальцем  для  мети.
У  вас  на  все  віднайдеться  причина,
Бажання  ж  вам  ніколи  не  знайти.

Як  міцно  закувала  і  надійно
Душевна  безпросвітна  глухота...
Замерзнімо...  Затухнім  же...  Зігниймо...
Стулімо  на  замок  свої  вуста.

Як  складно  промінь  світла  в  ваші  душі
Пролити  над  безоднею  пітьми.
Чи  люди  ті,  які  такі  байдужі?..
Як  складно  називати  вас  людьми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304235
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 07.01.2012


Адель Станіславська

Крило Любові

Коли  душа  вжахнулася  пітьми,
що  огортала  нагло  ніби  повінь  -
до  Неба  потягнулася  крильми,
вхопивши  рятівний  надії  промінь.

Бо  хибила  на  битому  шляху...
Бо  падала,  збиваючи  коліна...
Бо  стукала  у  мур,  стіну  глуху
затвердлої  і  зимної  руїни

невірства...  Чи  не  був  то  Долі  знак,
прозорий  натяк  виснуваний  снами?
У  днів  стихії  рятівний  маяк
душі  заблудлій  між  життя  штормами...

Щоб  в  мить  якусь  торкнутися  змогла
крилом  великої  вселенської  любові,
припавши  до  надійного  крила
посланника  Небес...  із  плоті  й  крові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304117
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 06.01.2012


АнГеЛіНа

ВІН…

Він  по  собі  залишив  тихий  блюз
І  делікатно  -  аромат  парфумів...
За  мною,  може,  ходить  дежа-вю,  
Бо  вже  не  вперше  в  мене  стільки  суму...

Я  й  на  підборах  побіжу  за  ним
І  хай  про  гордість  в  мене  не  питає!
Та  сумнів  є,  чи  дожену  коли?
Бо  його  тінь  весь  час  цілують  далі...

А  що,  коли  я  не  наздожену?
Коли  він  просочиться  знов  між  пальців?
І  в  тім  побачать  всі  мою  вину,
Що  він  -  це  сніг  -  не  з'явиться  і  вранці...
                 29  грудня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303076
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 06.01.2012


Володимир Шевчук

Ремонтник взуття (історія у вірші)

Михайлу  Плосковітову  
Міша,  усі  чекають  на  Твої  нові  вірші  :)


Ще  так  ніхто  не  сумував  за  світом,  
Як  ти,  коли  відчула  небуття…  
Він  був  простим  ремонтником  взуття,  
А  ти  була  його  яскравим  літом.  

Яскрава,  красивіша  за  богиню.  
Тебе  любили  всі  без  таємниць,  
І  тільки  в  тіні  татових  крамниць,  
Поставив  свою  ятку  темно-синю  

Ремонтник,  що  по-справжньому  кохає.  
На  тебе  він  дивився,  і  літав  
Під  звук  любові  радісних  октав…  
Та  хто  там  на  ремонтника  зважає!  

Та  сталось  так,  що  ти  верталась  з  бару,  
В  компанії  нових  багатіїв,  
Ремонтник  у  цей  час  обідав,  їв,  
Коли  побачив  над  тобою  хмару.  

Один  тебе  схопив  за  коси  тяжко,  
А  інший  рот  долонею  закрив…  
Ремонтник  знав,  що  це  крутий  обрив  –  
Спішив  на  допомогу  своїй  пташці!  

Вони  хотіли  ніжностей  дівочих?
І  тут  один  з  багатіїв  замовк,  
Усе  ще  лютий,  як  голодний  вовк,  
Отримав  шилом  прямо  межи  очі.  

А  іншому  ж  ремонтника  не  треба!  
З  кишені  найчорніший  пістолет  
(Та  це  ж  падіння,  а  не  вірний  злет!)
Він  витягнув,  і  вистрілив  у  тебе,  

А  захисник  махнув  удруге  шилом…  
Взуття  ремонтник  все  життя  латав,  
Він  за  хвилину  вже  і  не  літав!  –  
Убив  обох,  щоб  врятувати  диво…  

Ще  так  ніхто  не  сумував  за  світом,  
Як  ти,  коли  відчула  небуття…  
Він  був  простим  ремонтником  взуття,  
А  ти  була  його  яскравим  літом.  

Стікала  кров’ю,  падала,  молилась,  
Дивилась  на  його  брудне  лице,  
Ти  плакала!  –  а  втім,  до  чого  це?  –  
Ти  вижила,  однак,  сама  лишилась.  

28.12.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302895
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 06.01.2012


АнГеЛіНа

Допиваю день

Я  п’ю  з  піали  вже  холодний    день  –
Дві  ложки  цукру,  скибочка  лимону…
А  сонце  спить  на  лавці  на  пероні,
Воно  собі  експрес  вечірній  жде…

І  знов  тихенький  черговий  ковток  –
Смакую  день  із  запахом  меліси…
А  місяць  скоро  на  вербу  залізе.
В  експрес  нічний  я  дам  йому  квиток.

Як  жаль,  що  день  залишився  на  дні,
Хапаю  ті  останні  аромати…
А  зорям  в  піжмурки  набридло  гратись!..
Експрес…  Квиток  один…  Квиток  мені…
                                   5  січня,  2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304453
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012


Наталя Данилюк

Світло душі

...природа    Світла
                             для    всіх    єдина:
                             Зірка    ти,
                             чи    Людина…

                             (В.Савелюк)



Очищу  душу,  вивітрю  оскоми,
Змахну  росу  освячену  на  віях...
Сліпучим  снігом,  ніжним,  невагомим,
В  душі  осіла  світла  ностальгія.

Снують  планети  срібну  павутинку,
Спадають  з  неба  зоряні  дощі-
Не  знають  зорі  в  вічності  спочинку,
Блаженно  світять  в  закутки  душі.

Те  світло  стелить  серцю  теплу  постіль,
Фарбує  думи  в  лагідні  пастелі!..
Отак  і  ти  осяюєш  мій  простір,
В  безмежний  космос  прочинивши  двері.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304424
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012


s o v a

занудливый сов

Давай,  перепутаем  даты,  
пропустим  граммульку  Бейлиз,
напишем  по  статусам  баста!
и  этот  январь  наш  каприз!  

Давай,  кашемир  воскресенья
смотаем  кусочком  Луны,
простуженный  чай  примирений
пропустим  под  шепот  струны.

А  искорки  снежно-чудесных
огней  перламутровых  слов,
сегодня  на  стеклах  развесим
для  очень  занудливых  сов!

Давай,  будет  радуга  песен
лететь  незаметно  для  всех
и  в  городе  тихом  и  тесном
огнями  бросаться  на  снег

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303890
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 05.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012


Наталя Данилюк

Коли зачиниш за собою двері…

Коли  зачиниш  за  собою  двері,
Не  озирайся  на  прощання,  йди.
Пекучим  болем  зринуть  на  папері
Твої  ще  теплі  тліючі  сліди...

І  не  розквітне  вишня  посивіла,
Коли  прийде  заквітчана  весна.
Я  стільки  слів  промовити  хотіла,
Та  обірвалась  зрадницьки  струна,

І  вже  на  поклик  мій  не  обізветься...
Зима  в  душі,  за  вікнами-зима.
Скільки  зірок  на  небі  твого  серця,
Та  для  моєї  місця  там  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304216
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 05.01.2012


Наталя Данилюк

Веселих свят приємна суєта…

Веселих  свят  приємна  суєта,
Коли  оселя  радістю  багата!
Отак  чекаєш  поміж  буднів  свята
І  проростаєш  спогадом  в  літа.

Щасливі  миті  радісних  стрічань,
Коли  довкола  посмішки  знайомі
І  рідні  голоси  лунають  в  домі
Дзвінким  намистом  теплих  побажань.

Поміж  розмов  вплітаються  пісні,
А  хтось  і  жарти  видає  завзято!
Всміхається  крізь  вуса  сивий  тато
І  мама  тане  в  посмішці  ясній!..

Неначе  вулик  радісно  гуде
Домівка  рідна  переспівом  звуків,
Веселим  сміхом,  криками  онуків,
А  то  й  плачем  дитячим  де-не-де.

Я  так  люблю  ці  зустрічі  палкі,
Оте  розлоге  дерево  родинне,
Коли  ми  у  святкові  гарні  днини
Так,  як  ніколи,  щирі  і  близькі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303863
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 05.01.2012


Наталя Данилюк

Новорічне диво

Коли  небо  розстелить  
розшитий  зірками  велюр,
де  зімкнулись  сузір'ями  
дивні  блискучі  сплетіння,
спалахне  сизий  місяць,
неначе  лляний  абажур,
і  на  ковдру  снігів
розіллє  золоте  мерехтіння.

Храбустітиме  сніг,
мов  хрумка  гарбузова  скоринка,
поміж  блискіток  білих
жеврітимуть  пригорщі  страз
і  розпатлані  віти
прихилить  святкова  ялинка,
обважніла  від  снігу
й  таких  розмаїтих  прикрас!

Закружляє  зима,
мов  у  вальсі  легкім  наречена,
білосніжного  цвіту
натрусить  у  дзбанок  душі
і  така  благодать  потече
по  розсипаних  венах,
і  такі  легкокрилі
поллються  із  серця  вірші!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303057
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 05.01.2012


Наталя Данилюк

В очікуванні Нового року…

Пахне  хвоєю  в  прибраній  хаті-
Ялинковою  свіжістю  гір!
І  вогні,  веселково-строкаті,
Просочились  в  засніжений  двір.

Мерехтять  розмальовані  кульки,
Від  прикрас  обважніли  гілки
І  гірлянд  кольорові  бурульки
Розповзлись,  мов  намиста  разкИ.

Сторінками  гортаю  минуле,
Пересіюю  бісером  дні,
Всі  вони,  наче  сон,  промайнули-
І  щасливі,  й  тривожні,  й  сумні...

Не  забути  б  лишити  погане
І  забрати  найкраще  в  цей  рік,
Що  ось-ось  на  порозі  постане,
Мов  вродливий  чужий  чоловік!

І  на  серці  приємна  тривога
Між  думок  павутиння  пряде:
Де  ж  ота  серпантинна  дорога,
Що  у  дім  мій  тебе  приведе?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302818
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 05.01.2012


Рідний

Весна

Вона  казково  з  баби  снігової
Крізь  подих  льодоставу  перейшла
У  світлу  юнь    шовкового  зела,
Що  вим’я  хмар  на  оболонях    доїть.

І  поки  не  прокинеться  бджола
І  бруньку  шишки  зв’яжуть  голки    хвої,
Її  душа  не  матиме  покою
Ні  день,  ні  ніч,  аж  до  пори  тепла.

І  вітровій  -  небес  хоробрий  воїн  -
Не  в  силі  їй  вчинити  й  крихти  зла,
Вона  його  отим  перемогла,  
Що  проти  вроди  світ  не  має  зброї,    
       
Хоча    писання  про  її  діла
На    золотому    сохнуть  аналої.  

29.12.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303035
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 03.01.2012


Рідний

нашепти наснаги

поли  полів  полатані
сонячним  сумом  скушені
вкрилися  врешті  ватними      
добрими  диво    душами

хижі  храбустя  холоду
язви    ятрять  явору
знай  захворів  змолоду
гордим  гріхом  гамору

бору  берізки      білені
мило    мигають  місяцю
сиплять  сузір’я  стрілами
по  полуночній  плісняві

цілодобово  цокають
носять  наснаги  нашепти
коні  крилаті  кроками
поли  полів  прикрасити

28.12.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302868
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 03.01.2012


Ольга Кричинська

Балада про лицаря

Зніми  обладунки,  хіба  тут  доречні  реванші?
Ні  серця  ж,  ні  дами,  ні  вдячних  тобі  глядачів.
Для  них  ми  давно  уже  стали  героями  шаржів,
А  ти  роззираєшся  в  пошуках  кращих  мечів.

Облиш  свої  спроби,  зійди,  як  годиться,  з  арени
Без  звичних  для  тебе  вже  оплесків  і  конфеті.
Ми  довго  за  мене  боролись,  і  схоже,  даремно  –  
Нам  світить    довічне  неразом  у  незабутті.

Та  карою  стане  не  пустка  років  животіння,
Не  плач  за  жагою,  яка  переповнить  рядки,
Ти  болю  боявся,  а  справжні  ж  тортури  –  прозріння…

Зніми  обладунки,  навколо  лише  вітряки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302739
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 03.01.2012


Наталя Данилюк

Музика лікує

О,  як  ти  вправно  й  солодко  лукавиш,
Прицукрюєш  гірку  отруту  слОва!..
Розсипалася  пальцями  між  клавіш
Моя  розпука  гірко-полинова...

Між  нот  терпких  німіють  теплі  руки,
Неначе  крила  в  доторках  вітрів...
Летять-летять,  розпилюються  звуки,
Холодні  зорі  блимають  з-під  брів.

Не  говори  мені  про  вічне  всує,
Слова,  як  постріл-вже  без  вороття.
А  може,  й  справді,  музика  лікує,
Дарує  мить  п'янкого  забуття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302422
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 03.01.2012


V.A.

Чотири невідомих

Без  права  на  щастя,  у  пошуках  долі.
Шукаєм  проблеми,  живем  у  неволі.
Злітаєм  до  неба,  сидим  у  тенетах.
Гукаєм  у  натовп,  а  плачем  в  сонетах.
Кохаєм  даремно  та  швидко  втрачаєм.
Блукання  в  тумані,  вважаємо  раєм.
Лікуємось  швидко,  як  сядем  на  потяг.
Шукаємо    сонця,  в  коханих  долонях.
Дивуємось  з  інших,  себе  не  пізнавши.
Ковтаєм  повітря…  із  димом…  як  завше.
Благаєм  про  помсту,  чекаємо  зради.
Не  можем  зламати  обіцянки-грати.
Чекаєм.  Чекаєм.  І  знову,  і  знову.
Кохаєм.  Втрачаєм.  І  все  це  до  болю.
Чотири  в  житі  у  нас  невідомих:
Для  Кого,  для  Чого,  Допоки  і    Хто  ми?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296415
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 26.12.2011


Olechka

Не питай

Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай,  я  не  знаю  й  сама.
Я  б  летіла,  та  зламані  крила,
Йшла  б  –  землі  під  ногами  нема…

І  буденності  сірі  картини
Світ  розмішують  в  сум  безнадій,
А  я  знову  любові  хвилини
Хороню  в  своїм  серці  на  дні…

Відболіти  б  давно  вже  повинно,
Переплакати,  перецвісти,
То  чому  ж  тоді  в  сни  безупинно
Все  одно  повертаєшся  ти?

Не  приходь  в  мої  сни!  Вже  несила
Стільки  пити  тривог  і  жалЮ.
Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай  мене  нащо…  люблю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 25.12.2011


Olechka

Коли блукаєш ти в моїх думках

Коли  блукаєш  ти  в  моїх  думках,
нічна  зоря  тремтить  як  в  лихоманці,
а  вітер  мрій  танцює  дикі  танці
і  цілий  світ  тоді  в  моїх  руках,
коли  блукаєш  ти  в  моїх  думках…

Коли  цілунком  дихаєш  мені
у  спину  вітром,  струшуючи  листя,
зриваючи  з  очей  сльозинки  чисті,
я  оживаю  сонцем  уві  сні
і  оживаєш  сонцем  ти  в  мені!

Коли  приходиш  ти  у  мої  сни,
сідаєш  на  краєчку  мого  ліжка,
я  п’ю  до  дна  хмільну  твою  усмішку
і  небо  вмить  стає  мені  тісним,
коли  приходиш  ти  у  мої  сни.

Коли  тобою  плаче  зорепад,
роса  сльози  тремтить  у  павутинні
і  воскресають  ніжності  світлини,
напившись  сил  очей  твоїх  свічад...
І  знов  тобою  плаче  зорепад…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277852
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 25.12.2011


Halyna*

Я думала…

Усе  до  болю  вийшло  прозаїчно:
така  печаль  всю  душу  обгорта...
Я  думала,  ти  більше  не  покличеш
мене  в  думках,  а  хоч  би  у  листах.

Я  думала,  що  все  тобі  минулось,  -  
ти  відболів  в  холодну  заметіль,
а  спогади  і  ті  покрились  мулом,  
і  сухоцвітом  вичах  дикий  біль.

Не  переймайсь,  я  також  відболію:
мені  нема  зворотнього  шляху.
Я  думала,  то  тільки  сніговієм
твою  любов  засипало  ветху...

Хотіла  так...  А  вийшло  все  інакше:
старий  закон  не  діє  у  житті.
Я  думала,  ти  більше  не  побачиш
мою  іскру  в  бездонній  самоті.

Я  думала,  а  все  того  не  варто...
Розбиті  вщент  казкові  вітражі.
Бо  ти  сказав  до  слова,  напівжартом,
що  ми  тепер  далекі  і  чужі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302125
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011


Віталій Назарук

З Новим роком!

(  Для  малечі!!!)
В  сніговій  своїй    хатинці
Дід  Мороз  бере  гостинці.
Від  чарівного  порогу
Він  збирається  в  дорогу.
У  мішок  собі  на  плечі
Склав  пакунки  для  малечі.
На  неприбрані  ялинки
Срібні  почепив  сніжинки.
Склав  гостинці  в  диво  -  сани
Для  Миколки  і  Оксани…
Для  Михайлика  пакунок,
Для  Оленки  подарунок.
Трійку  коників  запряг,  
Кожуха  свого  надяг,
Швидко  в  чудо  –  сани  сів  
І,  як  вихор  полетів…
Дітки  полягали  спати,
Бо  стомилися  чекати…
Чарівник  і  віртуоз
В  сни  прийде  їм  Дід  Мороз.
Сам  Дідусь  відразу  зник…
Під  ялинку  в  Новий  рік
Дивні  він  поклав  гостинці  
Й  наказав  своїй  ялинці
Берегти  діткам  пакунки  –
Новорічні  подарунки,
Як  відкриють  оченята  -
Всім  дарунки    повручати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302037
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 25.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2011


Наталя Данилюк

Передноворічне

Нам  листопад  нічого  вже  не  винен-
Відшелестів  і  стихло  все  довкруг.
Збивають  в  небі  янголи  перини,
Летить-летить,  кружляє  білий  пух.

Неначе  дим  клубиться  біла  тиша,
Повзе  і  гусне  в  приспаних  садах.
Стара  ялинка  паморозь  колише,
Що  мерехтить  серпанком  на  гілках.

Вже  скоро  прийде  радісна  година
І  спалахнуть  веселкою  вогні,
В  бокалах  зашиплять  іскристі  вина,
І  розіллються  звуки  голосні!

Проб'ють  12  голосно  куранти
І  фейерверків  вибухне  гроза!
Розсипле  ніч  холодні  діаманти
Крізь  мокру  шибку  у  святковий  зал.

Усе  це  буде.Ну,  а  поки-тиша,
Анішелесть!..Хіба  що  рипне  сніг...
Нехай  ще  сон  ялинку  поколише,
Допоки  свято  десь  поміж  доріг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301998
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 25.12.2011


Тетяна Луківська

Лірика

По-осінньому  плаче  дощ,
По-осінньому  хмуряться  хмари,  
Хризантем,  по-осінньому,  кущ
Догоряє,  у  відблиску    чарів.
І  немає  в  любові  весни,
По-осінньому  плаче  затишшя.
По-осінньому  дивимось  сни…
Так  минає  любов  колишня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291234
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 23.12.2011


Тетяна Луківська

Не вини

Стинає  ніч  у  надвечір’ї  гаму
 І  розсипає  в  кольорові  сни.
Тебе  любити  я  не  перестану.
Моєї  в  тім,  повір,  нема  вини.
Твоя  любов  -    уламками  каміння,
Моя  ж  не    хоче  із  душі  іти.                
 У  спогадах  ота  пора  осіння,            
Хоч  де-коли  до  неї  забреди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 23.12.2011


Галина_Литовченко

ОСІНЬ

Трусить  осінь  яблука  додолу  -
Червонясті,  зрілі,  соковиті.
Зникло  літо  десь  за  видноколом,
Згасли  фарби,  зливами  розмиті.

Я  блукаю  виснаженим  садом,
Пригортаюсь  до  старої  груші.
Вже  й  до  мене  осінь  листопадом
Зазирає  потайки  у  душу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290734
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 23.12.2011


Галина_Литовченко

ВРЯТОВАНИЙ ПОНЕДІЛОК

Комусь  дорогу  кішка  перейшла,
А  хтось  із  ліжка  встав  не  на  ту  ногу,
Та  нанівець  уся  хандра  зійшла  -
Всміхнулось  сонце,  дякувати  Богу.

По  діловому  руки-промінці
У  землю  запустило,  мов  у  діжу,
І  на  тумані,  як  на  молоці
На  день  опару  замісило  свіжу.

Родзинками  приправило  заміс,
Моргнуло  з  висоти  усім  лукаво,
Вказало  хмарі  напрямок  на  ліс
І  понеділок  видався  на  славу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288480
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 23.12.2011


Галина_Литовченко

МАЙНУ НА ЧОРНОБРИВЦІ У СЕЛО

Майну  на  чорнобривці  у  село.
У  них  сховалось  так  багато  літа!
Ввібрали  сонце  полум`яні  квіти.
У  них  -  мого  натхнення  джерело.

Майну  на  чорнобривці  у  село.
Наразі  ними  кожен  двір  багатий.
Мене  зустріне  материнська  хата
Та  щедра  піч  із  хлібом  і  теплом.

Майну  на  чорнобривці  у  село.
Хіба  ще  можна  з  чимось  порівняти
Той  милий  квіт,  що  сіє  кожна  мати,
І  без  якого  пісні  б  не  було.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290264
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 23.12.2011


Галина_Литовченко

У ЛУЗІ

Від  сонця  зашарілися  суниці.
Гудуть  джмелі  в  голівках  конюшин,
А  жовта  кашка  бабками  іскриться,
Немов  в  траві  розсипано  бурштин.

Доносить  вітер  запах  материнки,
Петрів  батіг  вдивляється  навкруг.
Стрибунчик-коник  осідлав  билинку
І  поскакав  галопом  через  луг.

Лоскочуть  трави  ноги  мої  босі,
Припудрив  носа  маковий  пилок.
Вплету  ромашку  я  собі  у  коси
Й  подамся  із  метеликом  в  танок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291845
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 23.12.2011


Галина_Литовченко

ЯК ЧОЛОВІКИ ФЛОТ ДІЛИЛИ (З далекого минулого)

Без  політичного  базару,
Без  адміральських  позолот
У  Севастополі  під  баром
Ділився  Чорноморський  флот.

Човни  підводні  рахували
Чоловіки  там  без  нікчем.
Ескадри  всі  на  ваги  клали
Теоритично  без  проблем.

Згадали  й  лоцманську  науку,
Коли  до  практики  дійшло:
Те,  що  потрапило  під  руку,  -
Все  по  фарватеру  пішло.

А  стало  лиш  тоді  спокійно,
Коли  в  громади  на  лиці
Розподілились  пропорційно
Дряпи́ни,  садна  і  синці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293012
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 23.12.2011


Галина_Литовченко

НІЧ І Я

Ніч  і  я.  Місто  зморене  спить.
Грають  марно  у  келиху  чари.
Стелять  постіль  для  місяця  хмари  -
Незабутня,  зворушлива  мить.

Підбивають  перини  пухкі,
Потакають  його  забаганкам.
Звабно  сяє  зірниця-коханка,
Мерехтлива,  в  сорочці  легкій.

Із  задуми  не  виберусь  я,
В  ніч  дивлюсь  зі  свого  підвіконня.
Не  женуть  мої  чари  безсоння,
Б`ється  пульс:  ні-чи-я,  ні-чи-я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298081
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 23.12.2011


Галина_Литовченко

ЗАЛИШЕНІ КОНІ

Лишились  в  минулім  майстри-ковалі,
Степів  прикаспійських  простори.
Де  край  суходолу,  ділянку  землі
Назавжди  відрізало  море.

Від  людського  ока  за  декілька  миль
У  гурті  вітрів-бумерангів
Тут  серед  солоних  розгнузданих  хвиль
Зросло  покоління  мустангів.

Міцніли  копита  в  ропі  бурунів,
Вітрами  заплутались  гриви,
Гуляли  на  спинах  гнідих  скакунів
Осінні  безжалісні  зливи.

Ще  й  досі  в  табунщика  ниє  душа
Та  спогади  ранять,  мов  постріл,
Про  те,  як  квапливо  колись  залишав
Утворений  хвилями  острів.

І  чутиме  довго,  до  скону  років,
Від  першої  зірки  до  рання,
Як  котиться  з  острова  до  берегів
Залишених  коней  іржання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298423
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 23.12.2011


Рідний

Кохання мотив

Подаруй  мені,  мила,  кохання  мотив,    
Заплети  у  мелодію  ніжність  дівочу.
Я  у  пісні  твоїй  народитися  хочу,
Умирати  -  у  ній    поготів.

Дай  мені  кілька  нот,  слів  -  хоча  би  рядочок.
Все  життя  я  б  дарунком  оцим  дорожив,
І  до  коди    ішов,  як  оратай  до  жнив,
У  обіймах  синочків  і    дочок.

Без  пісень  і  хлібів  обезлюдніє    світ,
Серце  ніжне  обернеться  в  чорний  граніт
І  окутають  землю  темноти…

Я  слухач,  я  глядач,  я  голодний  прохач.    
Хоч  діезом  мене  в  нотнім  стані  зазнач,
Тільки  десь  притули    біля  ноти.

23.12.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301834
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011


Дощ

Чужій коханій

Я  давно  вже  тебе  не  бачив  -
Десять?  Двадцять?  Чи  з  сотню  літ?!
Загубився  у  снах  юначих
Твій  далекий  ромашковий  слід.
Заблукали  в  світах  дві  долі,
У  туманну  пішли  далину,
Розійшлись  на  життєвому  полі
В  ту  осінню  годину  сумну...
Я  зустрінуть  тебе  боюся,
Вже  змирившись,  що  ти  -  чужа...
Я  на  тебе  ще  ту  молюся,  
Ту,  котрої  колись  бажав.
Хай  розкаже  верба  розлога
І  духмяна  липнева  ніч,-
Знають  тільки  вони  й  дорога,
Як  кохались  ми  віч-на-віч!
Нам  всміхались  пахучі  зорі,
Що  вогнями  вгорі  цвіли.
О,  яка  була  ніч  надворі  -
Ми  від  щастя  хмільні  були!
А  тепер  ти  -  чиясь  кохана
І  голублю  тебе  -  не  я...
Ти  -  моя  невигойна  рана,
Ти  -  сердечна  недуга  моя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301801
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011


s o v a

срисовано

за  горстью  звезд  
разрозненные  даты,
остывший  чай,  
простуженный  декабрь,
так  хочется  запить
всю  ночь  токкатой...
шептать  негромко,
но  не  о  делах

слепые  сны,
рисунки  мерзлых  окон,
почтовый  адрес  -
тот  давно  забыт,
я  тороплюсь
куда-то  в  теплый  кокон(!?)
под  руку  с  ветром
без  былых  обид...

негромким  эхом
падают  снежинки,
никто  не  спросит
как  у  них  дела,
кружится  снег
построчно  и  пружинно...
рисует  в  зимах
новые  слова  

и  так  однажды,
кто-то  же  вернется,
(или  напомнит
тихо  о  былом),
а  в  чашке  чай
"нетронутая  осень",
где  мы  бродили
эту  жизнь  вдвоем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301739
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011


Віталій Назарук

Ще піднімусь

Ну  й  що?  Упав  і  крикнув  лише  –  «Ой!»
Забилось  серце,  а  душа  зомліла.
Це  ранив  душу  відчайдушний  зойк,
Ніхто  не  запитав,  чи  заболіло.

Ніхто  руки  піднятись  не  подав,
Хоч  очевидців    назбиралося  досить…
Сльоза  котилась,  але  не  ридав,
Хоч    падав    наче  листя    в  пізню  осінь.

Ще  піднімусь,  очищусь,    хоч  і  сам,
В  мені  достатньо  волі,  сили  й  духу
І    Віршам  помолюсь,  і  Небесам,
Прошу  лише,  щоб  Бог  мене  послухав!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301681
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011


Віталій Назарук

Тепло і холод у віршах

Поганих  слів  не  хочу  говорити,
В  думках  нема    образити  когось,
І  все  життя  не  тліти,  а  горіти,
Щоб  кожному  поету  довелось.

Бо  словом  теплим  можна  розтопити
Не  тільки  лід  на  річці,  а  й  в  душі.
І  особливо  слово  має    жити,
Якщо  воно  зігріте  у  вірші.

Тепло  від  серця  покладіть  у  вірші,
Про  що  б  цей  вірш  написаний  не  був,
Якщо  він  теплий,  значить    буде  гріти,
Щоб  вірш  такий  життя  собі  здобув.

Бо  в  тих  віршах,  в  яких  є  лід  і  холод,
Вірші  такі  не  варті  і  гроша,
Від  них  в  поетів  наступає  голод,
Мертвіє  від  таких  віршів  душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294049
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 22.12.2011


Віталій Назарук

Я через очі загляну у душу

Я  через  очі  загляну  у  душу,
Коли  вони  глибокі,  а  на  дні
Знайду  кохання  й  розбудити  мушу,
Яке  заснуло  там  на  глибині.

І  усміхнуться  очі  сині,  карі…
Кохання  промінь  заблищить  в  очах,
І  знову  в  них  засяють  ясні  зорі,
І  піснею  полинуть  в  небесах.

Закохані  -  сумними  не  бувають
І  світяться,  коли  в  душі  пісні,
Тоді  і  очі  радістю  сіяють,
І  солов’ї  співають  голосні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297959
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Віталій Назарук

Як кохання птаха заспівала…

Дівчина  на  стильних  каблуках,
З  довгими  красивими  ногами,
Із  букетом  квітів  у  руках,
Цілувала  пелюстки  губами.

І  дивилась  в  очі  мовчазні,
Серце  від  кохання  калатало,
Стрілись  вони  вперше  навесні,
Як  кохання    птаха  заспівала.

Він  стояв  кремезний,  як  гора,  
З  чорними,  як  вуглики,  очима,
Вже  додому  час  іти  пора
Та  любов  тримала  невгасима.

Злинуло  із  вуст  її:  «Люблю!»,
Вона  цього  навіть  не  чекала.
Ніжно  він  обняв    зорю  свою,
В  унісон  кохання  заспівало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298852
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Віталій Назарук

Господи, образум їх…

Пропито  все:  і  речі,  і  душа…
І  знищено  життя,  немов  «окурок»…
Живе  один,  бо  по  житті  –  придурок…
Один,  як  перст    й  немає  ні  шиша.

Ніби  й  не  бомж  бо  залишилась  хата…
Батьки  померли,  має  хоч  де  жити.
Пропив  здоров’я,  буде  й  далі  пити…
Поки  прийде  з  косою,  щоб  забрати.

О,  Господи,  Ти  ізціли  людей,
Які  не  бачать  за  горілкою  нічого,
Бо  їх  душа  не  зберегла  святого,
А  п’яними    подібні  на  свиней!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299087
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Віталій Назарук

Настанова для чоловіків

Сіяє  усмішка  у  жінки  на  лиці,
Коли  раненько  подаєш  їй  каву,
І  ніжний  погляд  з  кавою  в  руці
На  цілий  день  зробили  свою  справу…

Цей  щебет  –  спів  постійно  окриля
І  ніжний  погляд  до  дверей  проводить,
А  усмішка,  що  серце  звеселя,
Всі  негаразди  швидко  залагодить.

Уважні  будьте  до  своїх  дружин,
Шануйте  те,  що  називають  –  щастя…
І  бійтеся  не  вивчених  стежин,
Тоді  вам  щастя  зберегти  удасться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299277
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Віталій Назарук

До дня Святого Андрія

Святого  Андрія,  це  -  молоді  свято,
Нас    завжди  збиралося  досить  багато,
Картоплю  варили    і  тісто  місили,
Вареники  разом  швиденько  ліпили…

Капуста,  картопля    були  за  начинку,
В  цей  вечір  хтось  міг  собі  вибрати  жінку,
Якщо  попадався  вареник  із  клоччям,
То  значило  хлопцю  женитись  пророчать.

Коли  із  вівсом  попадався  вареник,
То  хлопець  на    вечорі  був,  як  «крученик»,
Бажання  любого  на  цих  вечорницях
Виконував  чітко  і  навіть  в  дрібницях…

Вертепи  робили,  дівчата  гадали
І  нові  колядки  частенько  складали.
Прийти  на  вечірку  -  це  кожного  мрія
У  вечір    на  свято  -  Святого  Андрія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299536
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Андрєєв

Осенние хокку

Небо  вновь  по-осеннему  бледно.
На  тропе  жёлтых  листьев  ковёр:
А  ведь  недавно  они  были  –  на  кронах.

***
Снова  грусть  посещает  ночами.
День  настанет,  –  она  снова  тут.
И  она  не  похожа  ни  на  чью.

***
Лишь  на  тихие  думы  наводит
Эта  осень,  её  вдовий  плач.
И,  Боже,  чем  её  утешить?

***  
Восени,  як  буває,  i  зараз
Треба  листя  кидати  вогню.
Тiльки  в  ньому  зберiгаєтся  пам’ять.

***
Так  знайоме  все:  дивнi,  чарiвнi,
Але  сумнi  цi  думки,  на  жаль.
I  лише  навеснi  журба  буває  свiтла.


***
Бабье  лето  –  последняя  радость.
Ещё  ласково  греют  лучи.
И  лишь  теперь  видна  вся  хрупкость  бытия.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204249
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 22.12.2011


Андрєєв

НЕДОСТРОЕННЫЙ МОСТ

Недостроенный  мост.
Зыбкость  робких  стропил.
На  снегу  семь  борозд  –  
Ни  одной  не  забыл.

Словно  прерванный  пост
(Лицемерный  монах!)  –  
Недостроенный  мост.
Не  достроить  –  в  снегах.

Не  добраться  до  звёзд…
Не  упасть  до  всех  бездн.
Подгнивающий  мост  –  
Неудержанный  крест.

Не  поднять  во  весь  рост  –  
В  снег  вживлённых  стропил.
Прерывается  мост…
К  краю  –  я  подступил…

…  Не  добраться  до  звёзд…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299098
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Андрєєв

Как кропление - дождь…

Как  кропление  –  дождь.
Отзывается  –  сталь,
Как  от  холода  –  дрожь.
Как  наитие  –  даль.

Как  злопамятство  –  стих,
Отречением  –  сна.
Ни  искринки  от  –  «них»,
Как  бездонье  –  от  дна.

Как  раскаянье  –  соль:
Разрываньем  –  очей.
Как  презрение  –  роль,
Роль  –  неспящих  –  ночей.

Как  сокрытие  –  снег
Под  фригидностью  –  вьюг,
Над  забвением  –  век,
От  –  не-чаянья  –  рук…  

2  –  3  июня  2006  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301454
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Наталя Данилюк

Переболю (маленька смерть)

ПереболЮ,  якось  переболю-
Мені  не  вперше(може  й  не  востаннє).
Застигле  серце  зм'якло  від  жалю
І  розтопило  паморозь  світання.

Переболю,  пірнувши  в  круговерть
Буденних  днів,  провалів,  навіть  звершень.
Розлука-це  також  маленька  смерть,
Та  боляче  вмирати  тільки  вперше.

А  потім  звикнеш,  стИснувши  кулак,
Підсівши  на  самотність,  мов  на  опій...
Гірка  та  смерть  малесенька  на  смак-
Отак  і  вчишся  смакувати  спокій.

Отак  звикаєш  падати  в  ровИ,
Та  не  здаватись,засівати  поле.
Переболю...А  ти  собі  живи,
Лише  у  серце  не  вертайся  болем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Halyna*

*** (Згадай мої слова…)

Згадай  мої  слова...  Або  не  згадуй,
нехай  горять  в  зіницях  міражі.
Для  чого  нам  така  смертельна  правда,  -  
мовчи.  Мовчи...  Нічого  не  кажи.

З  тобою  нам,  одначе,  не  звикати
в  одну  ріку  вже  вкотре  увійти...
І  я  переживу  якось  цю  втрату,
й  якось  переживеш  цю  втрату  ти.  

Згадай  мої  слова...  Або  не  згадуй,  -  
нема  для  мене  більшої  ваги
як  тільки  закувати  в  серці  правду,
як  чорну  землю  сковують  сніги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301491
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Журавка

Злива

Коли  в  самотність  падаю  як  в  зливу,  
Де  холод  пробирає  до  кісток  -
Я  просто  жінка,  хоч  у  край  вразлива…  
Але  ж  і  ти  десь  в  цьому  світі  змок?  

Коли  в  самотність  падаю  притомна.  
Іще  жива  напевно,  чи  напів  -
Так  хочу  слів  отих,  як  біла  вовна…  
Собі  на  плечі  на  пів  чутних    слів.  

Так  хочу  знати:  все  пусте  й  минуще,  
Печаль  в  душі  притулку  не  зів’є!  
В  самотності  люблю  тебе  ще  дужче  
За  те,  що  ти  на  цьому  світі  Є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 21.12.2011


Мазур Наталя

*#А утром…

А  утром  выпал  чистый  снег,
Прикрыв  все  улицы  пустые,
На  ветках  серебрился  иней,
И  был  прозрачен  на  просвет.

Вдруг  стала  чистою  душа,
Как  после  исповеди  Богу,
И  снег  все  сыпал  на  дорогу
Безмолвно,  тихо,  не  спеша.

А  люди,  сонные  с  утра,
Вновь  торопились  на  работу,
Предновогодние  заботы
Неся  с  собою  со  двора.

И  только  непорочный  снег,
Веленью  Божьему  послушный,
Кружился  над  людьми  воздушно,
Неслышно  засыпая  след.



20.12.2011г.                                              11:20

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301265
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011


Наталя Данилюк

Відлига

Колись  і  в  тебе  станеться  відлига:
Дзвінкі  бурульки  раптом  потечуть
І  скресне  на  душі  зненацька  крига,
Вмить  промайне  грайлива  каламуть,

Немов  отара  стрімко  берегами,
Яку  жене  додолу  пастушок!..
І  ти  відчуєш  подих  під  ногами-
Підсніжника  тремтливого  листок...

Уламки  криги  на  дрібні  кристали
Розсипляться  і  кануть  в  небуття.
І  світлі  мрії,  що  в  душі  дрімали,
Умить  розквітнуть  пишним  вишиттям!

Заструменіють  теплі  акварелі,
Проллється  срібло  нотами  весни!..
Колись  і  я  прочиню  твої  двері,
Щоби  нарвати  променів  ясних.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301302
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011


Віталій Назарук

Молюся за тебе

Вона    не  розуміє,  що  біда,
Не  по  її  вині  прийшла  до  хати,
Останню  каплю  теплого  добра
З  собою  в  домовину  взяла  мати…

Що  залишила  донечку  одну,
А  батько  десь  подівся  і  не  знати…
І  світ  приймає  нову  сироту,
Яка  повинна  в  світі  виживати.

Як  важко  на  душі  за  цих  дітей,
Чому  Господь    дав  їй  невтішну  долю,
Вона  ж  від  татка  ждатиме  вістей,
А  серденько  щемітиме  від  болю.

Дитя  Землі!    Кровиночко  мала!
Молюсь  за  тебе,  будь  в  житті  щаслива!
Щоб  доля  світлим  шляхом  повела
І  вижити  в  цім  світі  мала  силу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299684
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 20.12.2011


Рідний

Вона

Вона  мені  кохана  і  сестра,
Моя  утіха  і  сердечна  туга,
Окрилення  для    хомута  і  плуга,
Наснага    для    ліричного  пера.

Не  знаю  я  у  чім    моя  заслуга.  
Отак  в  чудесний  спосіб  із  ребра
Мені  Господь  дав        ласки  і    добра  -  
Коханого  і  відданого    друга.

З    озер  очей      черпаю  осіяння,
Джмелем  бриню    над  лоном  осяйним,
З  колосся  кіс      збираю    роси  раня,
З  ланіт  спиваю  холоднечу    зим.

Хоч  біль  не  раз  несе  її  кохання,
Себе  в  житті  рятую  саме  ним.

19.12.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301056
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 20.12.2011


s o v a

кактуз

***

И  Мысли  как  жертвы
И  солнце  как  рана,
Соленое  былью  ранение,
«Большая»-  равно  как  странная  …
Сейчас  объясняю,что
Я  любви  не  хочу,
Я  не  хочу  люболи,
Або  ж  задоволеболю  (те  ж  саме),
А  лучше  бы  игратьсебе,
Если  можно,  где  клавиш
Белое  улыбается  доверие…
Есть  ты,  только  если  ты
Не  прежняя-пресная,  а  больше
Противо
Положенная
Против  всего  соленая.
Смотреть  долго  и  блестяще
Суженными  до  предела  зрачками
Как  частички  тепла  вникают  в  тебя
И  в  пространство  разносятся
спящими>
провозглашая
Расторможено  сладко,  рябиново  тоже
жизней  касались  пути  и  казалось
Впервые  прекрасное  было  близким  таким
И  вранье  очень  терпким,  нездешним.

Я  только  помню  как  мы  слились  –
еле-еле-
Нашими  мембранами
Из  карбона


и  еще  какого-то

мне

напомни
___


В  коконе  цвета  весны  так  много  места  для  всего,
Что  напоминает  о  мечтах  в  песках  времени.
Такой  решительный  поворот  обстоятельств  и  дверей
Чудеснейшим  образом  заплетается  в  клубок  созвездий.
Кто-то  даже  согреет,  просто  так,  улыбкой,  среди  прохожих,
Невольно  перепутав  станции,  уехав  не  в  том  вагоне  метро,
Кто-то  сегодня  несколько  раз  будет  ошибаться  в  наборе  номера,
А  после  -  просто  так  позвонит,  как  старому  знакомому…
Стрелки  часов,  упираясь  к  горлу,  затягивают  воротник,
Как  же  вдохнуть  и  переварить  такое  непростое  решение?

А  после  -  переворачивая  страницы  альбомов  улыбаться
Своим  странствиям,  протоколам  встреч,  пропущенным  поездам…
Совершенство  полета  и  высота  звука  …
Резонно  заметить,  что  нет  более  чудесного  романса,
Как  бы  не  хотелось  знать  и  помнить  все  слова…

А  после  –  в  аромате  комнат  доминирует  карамельный  кофе,
Шанели,  фрагонары,  дольчегабаны  годами  колдуют  на  нотами,
Играют  с  рецепторами,  вдохновляются  гаммами,
А  кому-то  не  различить  новый  сезон  от  старого.  Актуальна  свежесть!

Соседки  парадного  укутались  в  парчу  тополя,
Гамма  скрашивает  одиночество  и  греет  не  только  душу  ночи
Такой  родной  и  близкий  голос  прирос  к  телефону
Уже  не  различая  ни  прошлого,  ни  настоящего.  Состояние  лёд.
Сжимается  и  стучит  навылет,
Брызнувшие  дожди  тихо  катятся  по  лобовому  стеклу  ноября

Свежие  газеты  разносят  в  запахах  красок  обстоятельства,
Ракушки  ответственно  продают    шум  морского  прибоя,
а  вышки  операторов  молниеносно  носятся  за  сиюминутными  желаниями
кто  же  загадал  эти  загадки?  

дым  рассвета  прилип  к  оконной  раме.
Внушительность  наиграна,  глубина  изменчива.
Ощущения  просеиваются.
Сердце  не  обманывает.  Что-то  знает.
Слушай…
27.10.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290105
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 20.12.2011


s o v a

времяидата

Кутаться  в  палантин  ночи,
Читать  по  рассыпанным  звездам  новые  истории
Да  тихонько  прислушиваться  к  колыбельным,
Что  затягивают  поезда…
Проходящие,  важные,  насыпные,
А  поют  хорошо

Где  же  отмычка  от  расписания  времени?
Знает  же  как  и  куда  ему  бежать!
Да  хитро  помалкивает,
Зачем  же  такие  знания  разбрасывать.

А  переулок  раскачивается
И  тает  в  звуках
Закладка  наспех  оставленная  октябрем
Как-то  вся  растрепалась,  разошлась,  истончала

Мансарда  улицы  пробегала  под  ногами  поверенных,
Крыши  тихо  красовались  под  ультра_фиолетом,
Господа,  послушайте.  Город  просыпается

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290363
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 20.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011


s o v a

ветер чердачный

ветер  чердачный  
листья  на  сдачу
слов  неприметных
в  сферах  кометы

паруса  шелест
пальцы  и  смелость
кружатся  письма
памяти  искры

ночи  плененной
дисками  молний
долькой  лимонной
озером  сонма

прочерки  точкой
к  поезду  ночи
чайными  снами
как  оригами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292192
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 20.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011


s o v a

демократию в мысли

бегут  светофоры,  ныряют  огни,
шумят  придорожные  ветры,
в  касании  сна,  захмелевшем  на  миг,
какой-то  лимерик  проспектов.

и  знаю,  что  сотый,  что  будет  еще
какого-то  праздника  шалость,
и  губы  искусаны,  тонкий  расчет-
секунда  -  как  тела  усталость

негромкий  декабрь,  из  окна  -  фонари,
прописаны  точки  и  письма...
разбрасывать  листья,  не  спать  до  зари,
заслушавшись  музыкой  Листа

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301117
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011


Мазур Наталя

* Туман

Туман  розвісив  за  вікном
Свої  картини,
Розлив  досвітнє  молоко
Все  до  краплини.
Заполонив  мене  усю,
Моє  все  тіло.
Чекала  я  тебе  у  снах,
Я  так  хотіла...
Відчути  подих  на  щоці,
І  тихий  шепіт.
Прийди  з  туманом  разом  цим,
Відчуй  мій  трепет.
Я  розповім  про  снігопад,
Що  скоро  буде,
Хоч  хмурий  грудень  за  вікном
З  лицем  приблуди
Лишає  сльози  на  душі,
І  бруд  на  рамі...
Чомусь  так  хочеться  мені
Тебе  губами
Торкнутися  хоча  би  раз
Палким  цілунком...
Туман  у  скроні  проникав
І  стукав  лунко.


16.12.2011р.                              12:15


(попытка  перевода)

Туман  развесил  за  окном
Свои  полотна,
Разлил  с  рассветом  молоко
Весьма  охотно.
Заполонил  меня  кругом,
Все  мысли,  тело,
А  я  ждала  тебя  во  снах,
Я  так  хотела...
Испить  твой  выдох  на  губах,
Слова  хмельные.
Приди  скорей  с  туманом  тем
В  мечты  цветные.
Я  расскажу,  что  снегопад  -  
Он  все  же  будет,
Хотя  сейчас  скулит  декабрь
С  лицом  приблуды.
Роняет  слезы  за  окном,
И  грязь  на  раме...
А  мне  так  хочется  к  тебе
Припасть  губами.
Коснуться  бы  еще  хоть  раз
Тебя,  мой  милый...
Туман  в  висках  моих  стучал
С  огромной  силой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300372
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 19.12.2011


Наталя Данилюк

Відшелестиш…

Відшелестиш  нечутно  в  листопад-
У  цю  сусальну  штучну  позолоту...
Із  темних  шиб  насуплених  мансард
Зоріє  пустка  у  мою  скорботу...

Відшелестиш,  немов  і  не  було-
Лише  у  снах  примарилось  спонтанно...
В  смарагдах  ночі  вистигло  тепло,
Відшепотіло  тихим  океаном.

Отак  і  нам  судилось  між  рядків
Переболіти  спогадом  багряним,
Неначе  жмутки  вирваних  листків,
Що  розповзлись  асфальтом,  ніби  рани.

Переболиш-без  сліз  і  без  жалю,
В  цю  тиху  рань,  негадано  погожу.
А  я  тебе  безтямно  так  люблю-
Нікого  полюбити  так  не  зможу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300929
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011


Наталя Данилюк

Вечірнє (зимове)

Плакучі  верби-білосніжні  пави,
Схилили  коси  висріблені  ниць...
Тріщить  в  каміні  літечко  русяве
Поміж  сухих  смерекових  дрівець.

Вальсують  легко  відблиски  шовкові,
Мов  свіжі  плями  винні  на  стіні
І,  наче  крихти,  сипляться  цукрові
Легкі  сніжинки  й  тануть  на  вікні.

Поміж  дерев  розгойдується  вечір
На  павутинках  вимерзлих  гілок
І,  мов  серпанок,  сиплеться  на  плечі
Дзвінкий  кришталь  роздмуханих  думок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300402
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 19.12.2011


MADLEN

Я не стану писати віршів

Я  не  стану  писати  віршів  на  видряпаному  до  пустоти  асфальті,
так  як  давно  стерла  пальці  до  крові  і  надлишку  емоцій,
втискати  в  них  немічну  і  кволу  мораль  нікому  не  потрібно,
вона  давно  схожа  на  пошарпані  і  зношені  капрони.
.
Не  буду  дальше  гвалтувати  дощові  і  пасмурні  дні
як  незайману  дівчину  на  мокрому  покривалі  старого  ліжка,
так  як  болить  до  втрати  свідомості  і  анемії
кричати  до  надірваних  звязок  у  горлі  і  серця,навіщо.

Хочу  просто  без  віршів  де  присутня  рима,
без  болі  яка  скоро  почне  роздирати  стіни  ,
просто  бути  трішечки  не  такою  і  стирати  дні  календаря
до  дня  коли  на  мить,моя  обручка  перестане  стискати  горло
і  я  знову  на  хвилинку  навчуся  літати....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288257
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 16.12.2011


Парчевська Ольга

Осіннє прощай

ПрошепочУ  ледь  чутно  я  „Прощай”,
Прощай...Моя  нова  болюча  згадка.
Гіркого  диму  ледь  помітний  жаль
Ховає  в  листя  кинута  цигарка.

Сухе,  хрустке,  скуйовджене  мовчить...
Опале  і  принишкле  безневинно.
Разом  із  листям  серце  забринить,  
Заниє  тугою  і  сигаретним  димом.

Догралась  знову,  ось  моя  вина,  
Пробігла  тінню  вітру  по  калюжі,
Так  дивно-солодко,  що  вільна  і  одна,
Із  осінню  пряду  туману  кужіль.  

„Прощай”  із  ніжністю  до  блискіток  роси,
Що  освіжить  світанки  твої  сині,
Тебе  кохала  як  ніхто...  а  ти...
Заплутався  і  щез  у  павутинні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289937
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 16.12.2011


Марта Мохнацька

То був сірий, безликий, поржавілий будень перону…

То  був  сірий,  безликий,  поржавілий  будень  перону.
Зграї  воронів  імітували  вагонну  смолу.
Хтось  поспішно  прощався  цілунком.  Помада  червона
Стослівні  відбитки  строчила  вокзальному  склу.  

Ми  із  зонтиком  тихо,  сумирно  й  беззлісно  чекали.
Ми  вдавали,  що  не  помічаєм  чимало  речей:
Нас  усі  оминали,  нам  дорікали,  нас  проклинали,
А  ми  собі  ні  пари  з  вуст  і  німотна  байдужість  очей,
Що  встромлені  у  циферблат,  неначе  він  зараз  втече.  

Ми  фальшивили  власною  вірою  у  атракційність
Цього  міста  в  мереживі  сірості  і  чорноти.
Півголосом  зонтик  бубнів  щось  потішливе  і  мелодійне,
Що  я  самохіть  учепилась  за  той  непривабний  мотив,
Хоч  секундою  швидше  я  потай  ладилась  піти.

То  був  той  же  безликий,  поржавілий  будень  перону...
Рейвах  воронів  невипадково  вказав  неземне  -
З  прикінцевого  енного  стомленого  вагону,
З-поміж  сотень  людей,  від  яких  так  нелюдськістю  тхне,
Вийшов  той,  хто  над  все  ощасливив  мене.

Ми  поспішно  вітались  цілунком.  Помада  червона  
Відбивалась  раптово  й  раптово  зникала  на  нім.
В  зграї  воронів  випали  вкраплення  білого  тону,
Ржа  повільно  втікала  з  закутків  перону...
То  був  він.  Я  діждалась.  Прибув.  Прилетів.  То  був  сніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296661
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Анна Вейн

Сьоме небо

А  хочеш  –  я  візьму  тебе  з  собою
на  сьоме  небо?  -  маю  два  квитки…
Полинемо  з  нестримною  жагою
за  небокрай,  у  зоряні  казки.

Розкаже  нам  про  день  яскраве  сонце,
про  дивну  нічку  -  місяць  осяйний…
А  зранку,  крізь  відчинене  віконце,
нас  приласкає  промінь  чарівний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292890
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Анна Вейн

Реквієм

День  двадцять  шостий.  Вітер.  Листопад.
Холодним  снігом  почуття  не  стерті:
Горять  мільйони  пам’ятних  лампад
За  зниклими  в  голодній  круговерті…

Молімося  -  тепер  вони  святі.
Вшануймо  їхню  пам’ять  нині,  друже.
Розіпнуті  на  сталінськім  хресті  -
Не  відболять  у  віковічній  стужі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296385
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Анна Вейн

Не тримай розлуку за плече

Аби  не  сивіли  твої  скроні  -
не  тримай  розлуку  за  плече,
відпусти,  бо  Світ  –  як  на  долоні:
що  Твоє  –  повір  –  не  утече.

Розірви  німу  незриму  тишу,
Що  минулим  дихає  щомить  -
І  кохання  знов  тобі  напише,
світлячком  у  грудях  защемить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296634
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Анна Вейн

Давай залишимось обоє…

Твоїх  долонь  нестримане  бажання  –
До  ніжності  лишився  тільки  крок.
Жагучі  очі  кольору  кохання  –
Володарі  моїх  палких  думок.  

Мрійлива  ніч  запрошує  з  собою
У  неймовірну  ніжність  віщих  снів.
Давай  навік  залишимось  обоє
У  вічнім  літі  щирих  почуттів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300053
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Галинка)))

…Позвольте быть…

...А  раньше  я  дышала  только  вами...
(на  запряженном  облаке  орлами,-
неслась  по  небу,  будто  стая  птиц...)
Позвольте  быть!  Позвольте  жить  мечтами!
И  пусть  -  не  вспоминаемая  вами  -
меж  сотни  потеряюсь  в  мире  лиц...
А  раньше  я    одним  жила  забвеньем:
осенним  небом,  снами,  откровеньем,
в  душе  была  неистовая  прыть!..
Сегодня  ж,  на  одно  только    мгновенье,
вселяя  в  душу  радость  и  смиренье,
немножко  нужной  вам  позвольте  быть.........
 




                       Свидетельство  о  публикации  №11111040372

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290641
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 16.12.2011


АнГеЛіНа

Нежданий

Хіба    ж  це  не  краса  –  цей  перший  сніг?
Та,  жаль,  слабкому  довго  жить  не  дано,
Бо  ж  тільки  на  траву  спочити  ліг  –
Умить  розтане…

Та  в  депресійну  осінь  і  за  мить
Реальнішими  зробить  він  бажання,
Танцюючи,  всім  віру  принесли  
Сніжинки-панни…

Як  зорі,  що  зірвалися  з  орбіт,
Все  падає  на  землю  сніг  нежданий,  
Бо  він  у  цей  осінній  жовтий  світ
Забрів  так  рано…
                     18  жовтня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287033
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 16.12.2011


АнГеЛіНа

Життя для того

Востаннє  сонце  посилає  промінь  –
Між  нами  відстань,    розміром  у  ніч…
Воно  обійме  хмари  –  всі  червоні
Від  сліз,  що  потекли  з  напухлих  віч…

І  я  за  сонцем  буду  сумувати,
Та  сліз  німих  на  щоки  не  пущу!
Життя  ж  для  того,  щоб  пізнати  втрати  –
Болючі  різки  грішника-дощу…
                                       24  жовтня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288334
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 16.12.2011


АнГеЛіНа

Жовтень-спокусник

Богиня-осінь  на  лавці  в  парку,
Над  нею  з  небом  зрослись  дерева...
Надворі  холод,  а  в  серці  -  жарко,
Зігріла  панну  любов  жовтнева...

Він  кидав  листя  до  ніг  кленове,
Волоссям  грався,  хапав  за  руки,  
Казав  на  вушко:  "Моя  любове,..
Між  нами,  рідна,  нема  розлуки!.."

Хотіла  осінь  пірнути  в  ласку,
Віддати  серце  й  красу  коханню.
Та  з  уст  жовтневих  зринала  казка...
Її  покине  він  на  світанні.

Тож  сяде  в  парку  на  лавці  осінь,
Порине  в  мрії,  бо  сум  -  нізащо!
Із  жовтнем  щастя  в  них  не  вдалося,
А  листопад,  може,  буде  кращим...
                                   28  жовтня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289189
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 16.12.2011


АнГеЛіНа

Між нами…

Застигла  крапля  перед  ніччю,
По  склу  геть  в  темряву  повзе…
А    ти  ж  мені  так  вабиш  вічі,
Вночі  ти,  мов  крихке  бізе…

На  тебе  гляну  –  час  цукровий,
Водою  не  зап’ю  цю  мить!..
Жаль  –  крапля  на  вікні  –  без  слова,
Але  з  печаллю…  Так  болить!

Страждаю,  не  знаходжу  місця,
Бо  не  налити  вже  мені
Для  тебе  чаю…  Ти  ж  бо  –  місяць…
Між  нами  крапля  на  вікні…
                               13  грудня,    2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299965
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Наталка Кольоровісни

Під спів осіннього листа

Під  спів  осіннього  листа
Дрімає  кіт  на  підвіконні
І  гріє  лапки  на  осонні,
Ліниво  звісивши  хвоста.

Ледь-ледь  на  відстані  руки
Сапфіром  виграють  краплинки.
То  виплітають  павутинки  
На  диво  жваві  павуки.

У  небі  зграї  кочові.
Воркують  голуби  над  ґанком.
Немовби  скошені  серпанком,
Зомліли  квіти  на  траві.

Під  спів  осіннього  листа
Схилилось  сонце  у  поклоні.
Лиш  кіт  дріма  на  підвіконні,
Ліниво  звісивши  хвоста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289007
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 16.12.2011


Наталка Кольоровісни

Вечірній дощ

Царює  вечір  золотий,
Сховавши  сонце  у  коморі,
Гойдає  місяць  молодий,
Купає  у  калюжах  зорі.

Статечні  ясени  мовчать
І  викладають  листям  руни.
Затихло  все.  Лиш  десь  бринять
Утомлені  гітарні  струни.

Про  марність  свар  і  неміч  прощ
Співають  пальці  –  віртуози.
Заслухався  вразливий  дощ,
Розчулено  зронивши  сльози.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290971
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Наталка Кольоровісни

Тобі, коханому…

Віктор  Ох,  Наталка  Кольоровісни

Допоки  в  серці  жевріє  вогник,
Зі  мною  будуть  твої  тривоги.
Я  буду  поруч  завжди  з  тобою,
І  сум  розвію,  і  заспокою.
У  дні  негоди,  у  снігопади
Я  подарую  тобі  розраду.
Своїм  коханням  тебе  зігрію,
І  пожартую,  і  зрозумію.

У  дні  негоди,  у  снігопади
Я  подарую  тобі  розраду.
Своїм  коханням  тебе  зігрію,
І  пожартую,  і  зрозумію.

Якщо  зустрінешся  з  бідою,
Полину  тінню  за  тобою.
Закрию  смерті  безжальні  брами.
Я  встою  під  сімома  вітрами.
Зорею  в  небі  твоєму  стану.
Цілунком  зцілю  на  серці  рану.
І  після  болісної  розлуки
Тебе  обіймуть  кохані  руки.

Зорею  в  небі  твоєму  стану.
Цілунком  зцілю  на  серці  рану.
І  після  болісної  розлуки
Тебе  обіймуть  кохані  руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294847
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Наталка Кольоровісни

Солодка ніч

Музика:  Віктор  Ох
Слова:  Наталка  Кольоровісни

Сірий  асфальт  вмився  дощем,
Двір  оповив    мокрим  плащем.
 Місяць  надів  білий  хітон,    
Душі  збира  в  сонний  полон.
Мудрий  ліхтар  оком  зорить.
Жадана  мить  розум  п’янить.
 Погляд  очей,  руки  навстріч.
Підемо  вдвох  в  місячну  ніч.

Солодка  ніч  
             одна  на  двох.
Божевільна  ніч  
             на  двох.
Солодка  ніч  
             одна  на  двох.
Божевільна  ніч  
               на  двох.

-  Як  тебе  люблю  я.
-  Як  тебе  люблю  я.
-  Пам’ятай,  коханий.
-  Мила,  пам’ятай.
-  Назавжди  з  тобою.
-  Назавжди  з  тобою.
-  Пам’ятай,  коханий.
-  Мила,  пам’ятай.
-  Я  люблю.
-  Я  люблю.
-  Назавжди.
-  Назавжди.

В  плетиві  слів,  бажаних  фраз,
В  кроках  твоїх  чується  джаз.
Подиху  такт  -  серця  акорд,
Пісня  душі  в  декілька  нот.
Випий  любов  з  моїх  долонь,
Слухай  биття  вогненних  скронь.
Буду  тобі  терпким  вином  -
Насолодись  моїм  смаком.

Солодка  ніч  
             одна  на  двох.
Божевільна  ніч  
             на  двох.
Солодка  ніч  
               одна  на  двох.
Божевільна  ніч  
                 на  двох.


-  Як  тебе  люблю  я.
-  Як  тебе  люблю  я.
-  Пам’ятай,  коханий.
-  Мила,  пам’ятай.
-  Назавжди  з  тобою.
-  Назавжди  з  тобою.
-  Пам’ятай,  коханий.
-  Мила,  пам’ятай.
-  Я  люблю.
-  Я  люблю.
-  Назавжди.
-  Назавжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295432
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 16.12.2011


LaurA

Служил фонарь

Фонарь  горел  тигриным  глазом..                          
Он  службу  нёс  бессменным  стражем.
Служил  фонарь  как  раб,
                 зарывшись  в  ветки  клена.
Что  ж  город,..  
         Он  принимал  его  услугу  благосклонно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288078
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 16.12.2011


LaurA

зарисовки осени…

По  парковой  аллее,  не  спеша,                                
Невестою,    достойной  падишаха,
Бродила  осень,  в  золото  и  изумруд  одета.
Теплом  прощалась  осень  с  летом
И  с  грустью  ожидала  от  зимы  привета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288086
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 16.12.2011


LaurA

Вальс листопада…

[img]http://logif.ru/priroda/priroda7.gif[/img]

Осенней    грусти    листопад
и  желтых    листьев  променад
кружится  нежно  в    вальсе...  
слезам    дождя  вторит  подчас
души      моей    ненастье...  

Вдруг  ветра  вихрь  мятежный,
как  вечный      странник-фаталист,
унес  с    собой  небрежно...
упавший    наземь  лист

твои-мои    надежды....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288504
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 16.12.2011


Рідний

Я вийду з осені у жовтні

Я  вийду  з  осені  у  жовтні
На  листопадовий  перон  
Помандрувати  гаєм  змовклим  
Повз  шерехату  оболонь
На  сніжні  дюни.  Таємничо
Руда  лисиця  промелькне
Осіннім  днем  .  Чи  спантеличить
У  біле  вбраного  мене?
Мабуть  .  Та  я  вже  до  вокзалу
Навряд  чи  схочу  повернуть,
Шляхетну  виявивши  суть  
Яви  лілейної  помалу.
Статечне  сонячне  проміння,
Бурульок  сльози  на  вітрах…
Прощайте,  дні  мої  осінні,
Бо  я  ваш  перелітний  птах.

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293947
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Рідний

*****

Знову  імлою  окутана  осінь
Зняла  перуку  печальних  дібров,
На  золотаву  уклалася  постіль
І  задрімала,  на  хвилю  немов.  

Очі  відкрила,  а  скроні  берізок
Іній  іскристий  нараз  посріблив  ,
Навіть  листочків  іржаве  залізо
Стало  неначе  казковий  відлив.

Тиша  ступає  криштальним  ефіром,
Хрупає  висі  морозяний  хрящ,
І  у  зимовий  вдягаються  звірі
Одяг  у  тайній  гущавині  хащ.

Шле  криптограму  настійливо  дятел
В  надра  потоками  кореневищ,
Хоче  достоту  сердега  узнати  
Скільки  лишилось  до  віхоли  грищ.

Вітер  пронизливий  відповідь  виніс
На  поглинаючий  розсуд  ріллі  :
Обрієм  кінь  набігатиме  синій,  
Знай  ,  -  то  несеться  зима  у  сідлі.


20.11.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294705
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Рідний

Любов

У  любові  уста  пошерхлі
Від  цілунків  палких    і  жаги,
Очі  наче  лампадки  в  церкві
Все  осяюють  навкруги.
У  любові  долоні  теплі,
Гріють  ніжними  рухами    плоть
І  гарячий  гамують  шепіт,
Затуляючи  ніжно  рот  .
У  любові  душа  відкрита,
Двох  єднання  властиве  їй.
Так  спроможна  любов  любити,
Як  ніхто  на  планеті  цій.
Я  до  неї  іду  настійно,
 Треба    -  витерплю    сто  доріг  ,    
Чи  розрухи  які,  чи  війни,
Бо  без  неї  прожити    -    гріх…

21.11.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294809
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Рідний

*-*-*

Висот      лазурні      манускрипти  
Згорнула    осінь  золота,
Та    не  спиняє    грудень    -  митник
Блаженні  в  Господі  літа.

Морзянка  з  бору    долинає,
Горби  звітують    і  яри    
Про  відлетілі  птичі    зграї,
І  сумно,  -      що  й  не  говори.

Риплять    вночі    гілки        дубові
На    нот  мінорній  висоті  ,
Альтами    мерлої    любові  
Гучать    печальні  рипи  ті.

Черкає    прописом      морозу      
На  склі  грядущий  рік    пролог,
І  млою      висне    в    небі      лозунг:
Що  буде  далі  –  знає  Бог.

02.12.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297524
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Рідний

мрії

на  землі  розритій  не  спізнати  раю
без  трудів  жертовних  мізерний  ужин
не  боюся  смерті  -  побуту  страхаюсь
без  мети  прожити  хоч  би  день  один
радості  немає  від  годин  безцільних  
дума  творча  сохне  опадає  лист
очі  застилають  каламутні  більма
мре  у  надрах  серця  Богом  даний  хист
мово  моя  рідна  напувай  щоднини
спрагнену  до  праці  суть  мого  єства  
і  нехай  відлуння  віршів  моїх  лине
крізь  читацькі  дýші  до  душí  Христа


06.12.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298187
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Vivien Pepper

Візьми ненароком мене за долоню

Візьми  ненароком  мене  за  долоню,
       дай  блискавку  в  серце,  бо  я  ж  не  чекаю…
Оглянусь  –  і  пульс  молотками  у  скроню,
       та  вжалений  спокій  бентежно  тікає…

Вхопи  ненароком  за  струни  –  й  донизу!
       Так  різко,  так  впевнено,  щоби  сіпнулась!
Жарину  зотлілу  попести  ще  хмизом,
       щоб  крилами  жадних  вогнів  розгорнулась!

Спали  мене  поглядом,  словом  та  градом,
       щоб  крик  виривався  із  уст  скам’янілих…
Розгадуй  мене,  як  одвічну  шараду,
       ти  ж  знаєш,  що  серце  тебе  лиш  воліло…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287731
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 16.12.2011


Олеся Шевчук

Метелики, які летять

Метелики,  які  летять  на  світло  –
Це  вогники  твоїх  маленьких  мрій…
Хотіла  би,  щоб  серце  твоє  квітло,
Як  човен  що  не  стане  на  прибій.

Той  шурхіт  крил  змінив  мене  раптово,
Залишив  тишу  що  була  в  Тобі
І  світлий  дотик  музики,  і  слово
Переплелись  навіки  у  журбі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298562
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Ольга Медуниця

ПОЕТИ. ХТО ТАКІ ПОЕТИ?

Поети.    Хто  такі  поети?
Ті,  що  з  душі  беруть  сюжети
І  в  римах  випишуть  життя
У  такт  свого  серцебиття?

В  потоці  слів,  в  потоці  рим
Чому  весь  час  збиваєш  ритм?

Поети.  Хто  такі  поети?
Закохані,  що  роблять  крок
У  плавнім  танці  на  паркеті,
Чи  з  скель  -  в  безодню  гір  -  стрибок?

Поет.  Поет.  Завжди́  самотній.
Завжди́  з  людьми.
І  проти  -  натовпу.
Рядки  тихенько  вполе  са́пою.
І  будуть  згодні  і  незгодні,
Хто  -  з  кулаком,  а  хто  -  із  лапою.

А  він  усім  махне  крилом...

У  мить  останню...  Перед  стратою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297220
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Ольга Медуниця

В обране

Я  думала  багато  про  цей  вірш.
Я  так  багато  думала  про  крила.
Я  думала  що  Ти  перегориш,
Щоб  ця  Жар-Птиця  знову  полетіла.

Я  думала  багато  про  цей  вірш.
Я  так  багато  думала  про  втечу,
Коли  ночами  -  все-таки  -  не  спиш
І  думаєш  про  далечінь  лелечу.

Я  так  багато  думала  про  нас,
Про  полум'я,  слова,  кохання,  вчинки.

...Тебе  читач  у  обране  додасть
І  з  мого  серця  вогняні  жаринки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300091
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Poetka

…є такий час коли…

…є  такий  час  коли  не  пишеться  і  майже  не  живеться
день  жалоби  за  словом  знехтуваним  у  будні…
засинаю    на  ранок  не  знаходячи  в  тілі  серця…
і  холодно  так  немов  торік  у  грудні…
я  сповідую  музику  твоїх  кроків  у  спокій
де  немає  нічого  окрім  стін  із  фанери…
і  виникає  лиш  одне  запитання  «доки»?
ти  не  випускатимеш  мене  із  душі  своєї
немов  би  із  темної  печери?...
я  там  задихаюсь  втрачаюсь  малію
стаю  непомітною  неспокійною  злою…
треба  ж  так  полюбити  і  сказати  що  вірю
вірою  непохитною  хоча  все  таки  людською…
в  нас  людей  посезонно  змінюються  боги
хоча  одного  тримаємо  під  невпинним  серцем
він  потайки  пише  всі  анотації  та  епілоги
на  частоті  життя  у  сотні  тисяч  мегагерців…
бо  є  такий  час  коли  замовкає  навіть  тиша
і  в  чашку  улюблену  капає  дощ  на  терасі
немає  брехні  більшої  ніж  та  коли  нишком
ховаєш  недопалки  у  старенькій  китайській  вазі
і  кажеш  собі  що  ніхто  не  помітить  змови
твого  серця  і  навдивовижу  терпкої  осені…
але  пам’ятай  що  є  такий  час  коли  слово
шукає  тебе  загубленого  у  часі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287692
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 16.12.2011


Poetka

…писати і жити і знати що живеш і пишеш…

Как  хорошо,  что  некого  терять,
и  можно  плакать.

                                       Анна  Ахматова
                                   ________________________________

...я  б  хотіла  хоча  б  раз  написати  тобі  листа  на  папері...
ніхто  ніколи  не  втратить  більше  ніж  може    втратити...
і  якщо  за  кожною  стіною  насправді  заховані  двері
то  ці  стіни  мають  хоча  б  щось  для  нас  усіх  значити...
попри  те  все  що  ми  зможемо  дати  один  одному
в  період  безнадійних  прощань  та  найбанальніших  віршів
у  щастя  твоє  буде  вірити  далеко  не  кожен
це  передчасне  відчуття  найсправжніших  
та  найжорстокіших  снігів...
я  маю  час  сказати  як  насправді  ми  нікому  ніколи  
неналежимо...
а  ви  мені  у  відповідь  кидатимете  свій  фальшивий  сміх
я  кожного  разу  згораю  у  слові  пожежею
і  попелом  лягаю  до  чиїхось  передсердь  та  ніг...
шкода  лише  твоїх  химер  та  спроб  здолати  кригу
нічних  зізнань  і  всіх  нездійснених  телефонних  дзвінків
бо  й  справді  треба  вміти  закривати  нецікаву  книгу
і  йти  по  снігу  не  залишаючи  слідів...
і  у  проваллі  спогадів  та  випадкових  весен
жити    сьогодні  так  немов  востаннє
писати  неначе  слова  то  насправді  стиглі  черешні
і  кинувши  кісточку  в  плідну  землю
вона  цілим  деревом  проростає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292662
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Poetka

…зима - це тоді коли ми суміжно хочемо зігрітись…

Ищу  зазор  между  снегом  и  мной  
И  понимаю:  одно  и  то  же  мы:  
Снег  горизонтальной  лежит  стеной,  
Я  с  каждой  смертью  на  жизнь  моложе.

                                             Ольга  Арефьева
       __________________________________________________

...заповнюючи  собою  нехитрі  будні  та  час  перед  світанком
розмикаючи  руки  знаючи  що  це  все  ж  таки  востаннє
коли  власна  кров  і  плоть  стає  твоїм  сніданком
а  наступний  вірш  -  всього  навсього  черговим  повстанням
ти  розплачуєшся  з  тишею  одним  єдиним  франком...
цей  страх  прокинутися  у  чужому  світі  та  чужій  спальні
по  той  бік  власного  розуму  та  відображення
після  півночі  коли  знімають  всі  маски  карнавальні
кардинально  змінюються  душі  та  враження...
там  де  твій  простір  обривається  на  "до"  і  "після"
там  де  небо  пересипається  в  долонях  мов  цукор
поміж  усім  хламом  твого  існування  залишається  пісня
і  твій  ангел  невпинно  волає  у  рупор
"чувак  ти  сам  вперто  лізеш  на  це  гостре  вістря"...
але  як  зупинити  цю  зиму  яка  у  кожного  із  нас  різна
як  вивільнитись  із  густого  туману  та  диму
ховатись  за  який  уже  настільки  пізно
що  не  чіпляєшся  за  життя  так  як  за  риму
і  цілуєш  заплакані  вікна  так  ніжно
що  дивлячись  на  тебе  я  починаю  розуміти
зима  -  це  тоді  коли  ми  суміжно
хочемо  зігрітись  але  боїмось  обпектись
об  власні  серця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294241
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Poetka

…для вас…

...друже...час  згортати  свої  крила  і  шукати  притулку  на  зиму
літати  в  холодному  небі  це  все  одно  що  провалитись  під  кригу
а  ти  цілуєш  сліди  на  снігу  немов  святу  землю  Єрусалиму
і  потайки  віриш  що  право  на  власне  життя  ні  з  ким  не  ділиме...
повз  погляд  проходять  ті  яких  ти  ще  не  готовий  побачити
сняться  ті  яким  ти  винен  шматок  свого  серця
та  ці  сни  у  період  самотності  неварто  тлумачити
вони  порожні  як  і  ти...тут  сердься  чи  не  сердься
найважче  насправді  самого  себе  пробачити...

проковтнувши  слова  сідаєш  на  вечірній  експрес
у  країну  мрій  тепер  не  потрапити  через  задзеркалля
і  спогади  утворюють  душевний  абсцес
а  часом  хтось  усе  це  божевілля  називає  коханням...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297899
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Тамара Шкіндер

Тобі мене не можна не любить!

Думки,  неначе  концентричні  кола,
Розходяться  й  зникають  вдалині.
Хапає  шмат  життя  дещиця  квола,
Що  відчаєм  вселився  у  мені.

Триває  незавершена  корида
Моїх  вагань,  що  стали  надиби.
Я  -  просто  жінка,  я  -  не  Артеміда.
Та  все  ж  ти  і  таку  мене  люби.

Зведи  ураз  на  п"єдестал  кохання,
Вдягни  корону  світла,  хоч  на  мить...
Тоді  збагнеш,  а  може  і  востаннє  -
Тобі  мене  не  можна  не  любить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290281
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Тамара Шкіндер

Мамина хустинка.

В  дорогу  мати  проводжала  сина,    
Стояла  і  дивилася  услід.
Молилась  за  кровиночку  єдину,                                                                                        
Просила  Бога,  щоб  зберіг  від  бід.

 Спинився  син  всього  лиш  на  хвилину…
 І  в  пам’яті  зринатиме  завжди
 Та  мамина  білесенька  хустина,
 Як  оберіг  від  горя  і  біди.

 В  останній  раз  він  підійшов  близенько    –
 Багато  ще  хотілося  сказать    …
 Із  сумом  подивився  в  очі  неньки,
 А  на  щоці  –  непрошена  сльоза.

 Присіли,  як  годиться,  надорогу...
 Посріблив  іній  дороге  чоло.
 Й  полинув  син  від  рідного  порогу,
 А  мати  все  ходила  за  село...

 Вже  груша  похилилася  старенька,
 І  біля  хати  вишня  розцвіла...
 Та  може,  то  не  вишенька  біленька,
 А  мамина  хустиночка  була...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290955
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Тамара Шкіндер

Побути хочеться мені на самоті…

Побути  хочеться  мені  на  самоті,
Де  поглинає  стрим  глибока  ніша
Оздобити  хвилини  золоті
Рядками  ненародженого  вірша.

Манить  рядками  сонцесяйних  рим,
Ридати  словом,  ще  ніким  не  чутим,
Моє  перо,  цей  вічний  пілігрим,
Шукає  порятунок  від  отрути.

Щоб  доторкнутись  віршем  до  сердець
І  пробудити  омертвілі  душі...
Та  має  все  початок  і  кінець...
Ніхто  закон  всесвітній  не  порушить.

Щоб  обминути  віражі  круті,
Так  хочеться  побуть  на  самоті

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290973
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Тамара Шкіндер

Крізь тебе тінню пройду…

Тінню  крізь  тебе  пройду    
І  розчинюся  неначе...
У  березневім  саду  
Рясно  дощем  не  заплачу.

 Ніби  фантом    промайну
 Вітром  здіймусь  на  узбіччі.
 Нашу  не  стріну  весну
 З    усмішкою  на  обличчі.

 Доля,  маестро,  пюпітр.
 Тож  покладіть  партитуру.
 Висіяв    ноти  вітер  -
 Ми  пожинаємо  бурю.

 Світле  чуття    свободи
 В    серці  пульсує  віднині.
 Воля  -  це    насолода
 Вкраплена  у  часоплині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295505
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Тамара Шкіндер

Так мені чомусь бентежно й легко…

Так  мені  чомусь  бентежно  й  легко.
Ніби  відірвалась  від  землі.
Часом  висотаний  мед  із  глека,
Солодом  покрив  мої  жалі.

Живограй  роки  перебирає,
Спогадів  струмочок  жебонить.
Залишилось  те,  що  не  вмирає,
Лиш  зотліло  те,  що  не  горить...

Рудокосе  сонечко  сідає,
Пломеніє  світ  рожевих  хмар.
Темна  ніч  надійно  заховає  
Той  напій  із  любодійних  чар.

Приспане  кохання  -  то  не  диво,
Та  Морфею  душу  не  віддам.
Долі  всупереч    я  знов    щасливо
Повернусь  в  березовий  вігвам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297841
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Ласунка

Бог Арены.

Вот  твой  самый  важный  бой!
И  весы  колеблет  вера...
Под  прицелом  револьвера!
На  земле  одной  ногой...

В  дочери  вопрос  немой!
И  не  спит  любовь  седая...
Прошепчи  им  жизнь  нагая!
Победит  ли  их  герой!?

Колит  в  сердце  как  иглой!
Неизбежность  предвкушая,
И  от  счастья  мир  рыдает!
Камень  не  сточить  косой….

                                                                               Верю  в  тебя,  Николай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293505
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Ласунка

Сповідь німфоманки. (озвучена)

«  Остановись,    мгновенье  ,  ты  прекрасно!»  В.  Гетте

Казкові  відчуття!  Незвичайні  ..хвилюючі!
Щаслива  милуюся  вмиранням  сьогоднішнього  дня!
Не  очі  мої  дивляться!  А  щось  в  мені.  Наче  крізь  вікна!
О  ,  боги  ,  як  же  я  люблю  бачити……
Моя  оболонка,  моє  тіло,
моя  ж  картина,    витвір  моєї  харизми,
шліфуватиму  !!!  Тесатиму  так,    як  цей  світ  вирізає  мою  душу  поміж  інших…..
В  мені  більше  ніж  здається!  Я  –  енергія,  -  думка,  що  змінить  сірий  плин  часу…Любов*ю!
Вишуканість,  еротичність  і  таємничість  цього  світу  –  моя  найбільша  спокуса…,  що  збуджує  мозок,  хвилює  погляд…
Пізнати!  Пізнати!    Пізнати!
Я  під  прицілом  очей  незнайомої  сили…
Я  знайду!  Побачу!  Відчую!  
Хочу  змін  !  Змін!  
Я  хочу….
ЖИТИ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296816
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 16.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2011


s o v a

проплывая над осенью

Задыхаясь  в  кофейной  гамме,
посветлевшие  дни  пройдут,
Пролистали  мы  осень  с  Вами,
как-то  быстро,  за  5  минут...

Из  касаний  ветров  и  строчек,
из  мелодий  да  в  ритмы  снов,
В  зачерпнувшей  руке  пророчеств
пульс  рассвета,  оконный  шов

Независимо-ровный  почерк,
в  листопадах  продрогший  снег,
Пароходный  гудок  меж  прочих,
сонным  шармом  по  следу  нег

По  эскизам  и  экспонентам  
степень  важности,  как  песок,
Тает,  тает,  плывет  всё  "Свема",
лента  памяти,  как  глоток...

Виноградные  гроздья  мыслей,
карандашно  -  блокнотных  дней,
Так  летят  беспристрастно-чисто,
подгоняя  своих  коней

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295138
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 16.12.2011


s o v a

…кто-то скажет…дышу тобой (с)

так  случилось...
что
потерялись
и  расстались,
выходит  зря?
и  рассветы
и  горько-  сладкий
шоколадно-
осенний
ряд...
может,  снова
и  по  порядку?!
может,  просто
молчать  в  глаза.
только  лист
пролетел
последний,
как  страница
календаря!
но  не  стоит
жалеть,  что  было
или  не  было
по  шагам...

карнавал
непременно  в  Рио
и  рассветы
по  облакам,
чашки  кофе
с  тобой,  
Монмартры,
переулки,  
огни,
слова...
голубей  
покормить,
прогулки,
как
чудачества
номер  два

разговоры,
мечты,
конверты,
береги  себя,
просто  будь!
разноцветные  сны,
как  ленты,
пачкой  фокусы
зачерпнув...

невесомому
не  расскажешь,
но  иллюзий
одна  толпа
все  же
к  лучшему,
улыбнешься.
я  соскучилась,
как  всегда!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295814
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 16.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2011


s o v a

из черновиков

Вокзал.  Черемушки.  Пробелы  после  детства,
куда-то  мчится  Рождество  в  немых  огнях.
Морозный  вечер  декабря  -  причины  следствий,
в  ладони  зимние  две  капельки  меня.
Червонный  вечер  пролетая  над  посадкой,
шаги  приглушит  незаметно,  не  для  нас
и  песней  нежной  златокудро  без  оглядки,
коснется  неба  глубины  любимых  глаз...
Пусть  эта  радуга  его  бродячей  жизни,
вприпрыжку  с  радостью  и  чашечкой  лате
меня  чарует  неизвестностью  капризов,
бесшумной  графики  под  музыку  сhantе  le  ...
                                                                                                                         blues

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299604
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 16.12.2011


Валентина Ланевич

Я ступаю вулицями міста

Я  ступаю  заніженими  осінню,  дощами,
Вітрами  вулицями  міста  осіннього.
Ступаю  слідами,  що  невидимо  відпечатались,
Полишили  свої  відбитки  тут,  
Можливо  і  твоїми.
По  звірячому  розширивши  ніздрі,
Всотую  в  себе  вібрації  простору,
Намагаюсь  пізнати,
Зрозуміти  незвідане-заховане.
Шумно  вдихаю  повітря,  
Можливо  видихнуте  тобою.
Лунко  стукають  підбори  моїх  чобіток  по  бруківці.
Їх  відголосок  цвьохає  мене,
Батожить  душу  віжками.
Маятником  розгойдується  надірвана  відозва.
Цурпалками  виринають  неживими,
Розмиті  ворохом  часу  слова.
Пригріла  на  грудях  біль  та  розпуку,
Що  кубляться  в  перемішку
Із  жаром  сердечним.
Каскадами  різнобарвними
Розлітаються  бризки  фонтанні,
Сльозою  непрошеною  тремтять  на  обличчі  моєму.
Тихо  плаче  душа,  невсипно  бажаючи
Відчути  на  губах,  на  тілі  
Присмак  цілунку  єства  твого,
Теплом  твоїм  закутатись  та  до  останку,  
До  знемоги,  -  викупатись  у  ньому.

23.11.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295500
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 16.12.2011


Окрилена

Не все минає…

Найтонші  порухи  душі  –  вони  як  лілії  свічадні  
то  світанкові,  мов  пісні,  то  смутку  знову  є  підвладні
і  дуже  боляче  ,  коли  в  ранимій  зав̓'язі  посуха  -
зів׳януть  білі  пелюстки  –  впадуть  снігами…  Ти  послухай...
як  б׳є  по  ринвах  долі  час  -   вливається  у  срібло  ритму.
І  Ти  згадаєш  ще  не  раз,  промовиш  не  одну  молитву...
Стара  клепсидра  знає  всіх,  по  краплі  спогади  збирає…
І  терпко  падає  горіх,  шкоринку  спіло  розбиває…
         Ступає  жовтень  за  поріг…
  ….але  не  все  ,  не  все  минає….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287419
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 15.12.2011


Окрилена

Паростки

Торкає  небо  сірим  рукавом,  
вже  фарбу  сонця  змито  з  падолисту.
Ми  будемо  не  пОрізно  -  разОм
і  речі  оживуть  подвійним  змістом.

Мовчання  переповнює  межу,
зневіра  -  в  cерце  -  гострою  різьбою  -
Запам׳ятай,  -  найменшим  дорожу
я  спогадом,  напоєним  Тобою.

Коли  в  полоні  бурі  і  тривог  -
повір,  що  під  ногами  -  твердь  і  суша…
Думки  бувають  зернами,  що  Бог,
чекаючи  врожаю,  сіє  в  душах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290047
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 15.12.2011


Окрилена

Монолог (озвучене)

Яке  блаженство  думати  про  Вас!
Крізь  шпарку  світлом  розбивати  темінь,
відлуння  пальців  у  солодкім  щемі  
пускати  на  вуста  у  ніжний  вальс...

Даруйте  за  сміливий  монолог,
без  права  на  перерву  і  питання,
тонкої  нитки  довгого  зізнання  
і  ділення  тривожності  на  двох.

Я  не  гадала,  що  все  буде  так  -
два  погляди  урізнобІч  медалі,
ви  віддалялися  все  далі  й  далі,
а  я  назустріч  вітру  і  навзнак.

Яке  блаженство  думати,  що  Ви
так  розпогодилися  попри  осінь...
Та  повернулися  спиною,  і  я    досі
читаю    нерозбірливі  шрифти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 15.12.2011


Окрилена

Вдивляюся…

Вдивляюся...  боюся  пропустити
проміння  сонця  ув  очах  на  мить,
і  кожен  погляд  Твій,  то  пишноквіти,  
і  подив  кожен  росами  тремтить...

В  пустелі  загартовую  коріння  -
стаю  гнучкою  або  йду  на  злам.
І  глибшає  у  пошуках  прозріння:
в  Тобі  моя  криниця  Міріам*.

В  переспівах  води  фортепіанних  
душа  зазеленіє  як  жасмин...
Я  мрійниця?  Але  і  в  мріях  п'яних  -
медові  згустки  і  рідкий  полин.



*  криниця  Міріам  в  пустелі  -  символ  духовного  переродження.  Вона  земля  і  одночасно  -  джерело  води,  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298545
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 15.12.2011


Окрилена

Із мушлі неба дихала зима

Мов    мушля    небо    одтворилось,
перлина    снігу    котиться    на    дно.
Мороз    бере    у    руки    стилос,    
наносить  літери    свої    на    скло.
Біжать  рікою  перехожі
і  тануть  погляди,  немов  свічки...
Буває        стрінуться        два        схожі,
як  стрілись  ми.  На  відстані  руки  -
здавалось    ангели    схилились
з    фасадів    ренесансної    доби,
здавалося    вони    молились:
"Люби    його,    люби    її..    Люби!".
А    ми    стояли    оглашенні  -
в    притворі    серця...  билася    струна.
Ми    були    наче    полонені  -
із    мушлі    неба    дихала    зима...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298674
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 15.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2011


Ляля Бо

знесилене

Мамусю,  я  тепер  зовсім  від  рук  відбилася,  
П"ю  по  вісім  горняток  кави,  палю  муратті,
Не  навчилась  просити  у  долі  і  крихти  милості
А  живу  як  виходить:  двічі  не  помирати.

Я  жахливо  не  пунктуальна,  не  знаходжу  часу  на  сон,
Не  навчилася  рахувати  гроші  і  час…
Підпускаю  в  інтимну  зону  не  віп-персон,
І  живу  як  по  нотах  –  у  стилі  "ламаний  джаз"…

Видихаю  через  кватирку  клубками  дим,
У  минулім  житті  я  напевно  була  драконом…
Пам"ятаєш,  існує  істина  незникома:
Хто  яскраво  пала  –  помиратиме  молодим…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297441
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 15.12.2011


Ольга Кричинська

Просто

Я  не  питаю  дозволу,
Ставлю  лише  до  відома.
Просто  цієї  осені
Віру  мою  розхитано  

Саме  тобою,Господи.
Ми  розійшлися  в  істині.
Я  не  чекаю  поступу.
І  не  долаю  відстані.

Тож  обійди  увагою-
Не  наділяй  мотивами.
Не  обдаровуй  спрагою
Як  не  керуєш  зливами,

Не  відвертай  призначене,
Просто  прийми  до  відома-  
Разом  вдаємо  начебто
Я  відтепер  невидима.

Душу  мою  не  ранити
Осудом  пересмішника,
Годі  чекати  каменю  
В  світі  невтомних  грішників.

Просто  так  має  статися,
Я  не  питаю  дозволу.

Може  іще  звертатимусь,
та  не  цієї  осені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290827
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Ольга Кричинська

Достигання меду

Її  голос  до  меду  подібний,
Коли  мова  ведеться  про  мене.
Соти  натяків,  панни  не  гідних
Закладає  в  ній  внутрішній  демон...

Тож  коли  вона  рій  стоголосся
Перетворює  в  стримані  строфи,
І  коли  обрізає  волосся,
Аби  демон  ослабнув  хоч  трохи  -  

Дозволяю  останній  спокусі
Дочекатись  достиглої  мрії...

...її  демона  я  не  боюся  -  
він  цілує  мене  у  шию.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292836
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

Прилети в мої сни (Автор мелодії Віктор Ох)

Прилети    в    мої    сни,
У    рожеві,    заквітчані    весни.
Принеси    лік    душі,
Що    стомилась    в    безмежжі    шляхів.
Промовляй    ті    слова,
Що    забуті    були,    та    воскресли.
Помолися    за    нас,
За    прощ́ення    минулих    гріхів.

Хай    молитва    твоя
Лине    тихим    зітханням    до    Бога.
Хай    сльоза    на    очах
Розплескає    найтяжчу    печаль.
Хай    від    нині    у    нас
Буде    тільки    щаслива    дорога,
На    якій    ми    удвох
Разом    знайдемо    втіхи    причал.

Там    зупиниться    час.
Хто    щасливий    -    живе    поза    часом
В    ілюзорних    світах
Безкінечних    вершин    таїни.
Там    звучатиме    Гріг,
Пісню    Сольвейг    прослухаєм    разом...
Та    потрібно    лише,
Щоби    ти    прилетів    в    мої    сни.

19-20    вересня    2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297658
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

*Забери мене (Автор мелодії Віктор Ох)

Кліп  можна  подивитися  тут:
http://www.youtube.com/watch?v=tyfRtsylQnw

День    у    морок    сховався    неначе.
Чуєш,    милий,    як    серденько    плаче.
Без    обіймів    палких    і    гарячих
Линуть    дні.    Дуже    важко    мені.

На    дворі    задощило    і    мряка.
Небо    плаче    і    я    хочу    плакать.
Сльози,    як    краплі,    падають    м’яко.
Все    неначе    у    сні.

       Я    благаю.
       Заклинаю.
       Забери    мене,
       Хай    мій    біль    мине.

       Забери    мене    з    собою,
       Щоб    не    зналося    з    журбою,
       Моє    серце,
       Моє    серце.

       Щоб    палало    від    кохання,
       Ти    любов    моя    остання,
       Подаруй    мені    світання,
       Зачаруй    мене    зізнанням,
       Ніби    вперше,
       Ніби    вперше.


Хай    всміхнуться    нам    радісно    квіти,
Я    тебе    буду    завжди    любити,
Бо    для    мене    найкращий    у    світі
Тільки    ти.    Не    барися    прийти.

Наша    доля    гаптується    в    небі,
Я    лебідка,    ти    мій    білий    лебідь.
Все    що    буде,    то    значить    так    треба,
Вже    нема    самоти.    

       Я    благаю.
       Заклинаю.
       Забери    мене,
       Хай    мій    біль    мине.

       Забери    мене    з    собою,
       Щоб    не    зналося    з    журбою,
       Моє    серце,
       Моє    серце.

       Щоб    палало    від    кохання,
       Ти    любов    моя    остання,
       Подаруй    мені    світання,
       Зачаруй    мене    зізнанням,
       Ніби    вперше,
       Ніби    вперше.

07.12.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299462
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

*#Осенний стриптиз

Плейкаст  на  это  стихотворение  можно  просмотреть  и  прослушать  здесь:
http://www.playcast.ru/view/1661053/94c63c3a4e7221249325006ad04167f8287a5849pl
Автор:  AmriLaura

Октябрь.  Природе  вопреки
Прозрачный  воздух.  Небо  блёкло,
И  от  дождей  еще  не  мокро.
Летят  с  деревьев  медяки.

Как  будто  щедрою  рукой
Расплачиваясь  за  объятья,
Деревья  сбрасывают  платья,
Чтоб  обрести  во  сне  покой.

А  ветер,  в  пляске  чумовой,
Хватает  на  лету  одежды,
Как  запоздалые  надежды
Разносит  их  по  мостовой.

01.10.2011г.
дорогой  во  Львов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284389
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

Я останусь с тобою

Я  останусь  с  тобою  в  стихах  и  невинных  рассказах,
В  теплом  шелесте  ветра  прошепчу,  как  тебя  я  люблю.
Полноводной  рекой  берега  наводню  до  отказа,
И  с  небес  буду  путь  освещать  твоему    кораблю.

А  когда  твой  комп́ас  не  покажет  на  север  стрелою,
Все  умолкнут  стихии,  и  штиль  захлестнет  жизнь  твою.
От  миров  и  галактик  тебя  заслоню  я  собою,
На  знакомый  мотив  колыбельную  песню  спою.


20.11.2011г.        21:06

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294714
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

Істини Божі

Коли  мені  важко  і  серце  у  тузі,
Коли  мене  зрадили  рідні  і  друзі,
Молюся  Ісусу!  Мене  Він  прощає,
І  Духом  Святим  Своїх  істин  навчає.

                           1
Не  брати  чужого    кохання  дещиці,
На  світ  не  дивитись  очима  блудниці,
І  щастя  чужого  шматками  не  рвати.
За  вкрадене  щастя  прийдеться  страждати.

                           2
Не  клясти  сусіда  і  не  обмовляти.
Своїх  ворогів  варто  благословляти.
Та  жити  у  мирі  з  душею  і  тілом,
Слова  власні  завжди  доводити  ділом.

                           3
До  друзів  своїх  не  лукавою  бути,
І  користь,  і  зиск  щодо  них  -  позабути.
Не  заздрити  іншим,  на  них  не  брехати,
І  завжди  із  вірою  правду    шукати.

                           4
Звертатися  вранці  в  молитві  до  Бога,
Була  щоб  щаслива  на  весь  день  дорога.
І  низько  схилятись  в  момент  каяття,
Ввіряючи  в    руки  Ісуса  життя.

                         ***
До  Бога  і  радість  несу  і    печалі,
І  хочу,  щоб,  друзі,  ви  знали  надалі:
Господь  мій  людей  усіх  благословляє,
Всіх  любить,  прощає,  чекає,  приймає.


03-26.  09.  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282843
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

*До тебе хочу

В  осінню  ніч  крокую...  Тихо  в  парку...
Тьмяніють  ліхтарі  вздовж  огорожі.
Крізь  хмари  місяць  заглядає  в  шпарку,
Блищать  зірниці  на  намисто  схожі.

На  вежі  б'є  годинник  знову  й  знову...
Рахую  пошепки:  п'ять,  вісім,  десять.
Пригадую  розмову  телефонну,
Думки  літають  десь  у  піднебессі...

Ти  так  далеко  і  мені  самотньо...
Холодний  парк,  шумлять  тихенько  віти.
Вперед  крокую  крізь  нічну  безодню,
До  тебе  хочу,  ніде  правди  діти.


07.11.2011р.                                    20:42

Подільські  Товтри                      Сатанів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293104
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

*#Чи я люблю тебе…

Чи  я  люблю  тебе,  чи  ні...
Навіщо  ставиш  запитання?
Слова  навіщо  про  кохання,
Коли  летять  за  днями  дні
Й  затоплюють  всі  береги
Мого  єства,  мого  чекання.
Тужливі  ночі,  і  світання,
І  спрагнені  уста  жаги.
Жаги  цілунків  ураган,
Жаги  обіймів  до  нестями,
Коли  підносить  почуттями
І  вивергає,  як  вулкан
Всю  пристрасть,  що  в  мені  живе,
Що  десь  захована  у  серці,
В  шаленому,  нічному  герці,
Що  плоть  мою,  як  греблю  рве.
Звільняючи  себе  із  пут,
Мов  підіймаючись  у  небо,
Я  стрімко  падаю  до  тебе,
Бо  небо  із  тобою  тут.


17.11.2011р.                            11:30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293861
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

Ассоль

Бриз  морський,  солоний  спогади  приносить,
Навіває  вечір  ніжність  іздаля.
В  далечінь  дивлюся  у  небесну  просинь,
Як  Ассоль  чекаю  з  моря  корабля.

Сніг  в  краях  далеких  сипле  над  землею,
Сіре  небо  холод  розлива,  мабуть.
Той,  що  дуже  схожий  з  капітаном  Греєм,
Там  мене  чекає,  й  просить:"  Не  забудь!"

Вітер  гонить  хвилі  попід  берег  кволо,
Я  вдивляюсь  дужче  в  горизонту  край.
Через  шепіт  хвилі  я  кричу  уголос:
-  Скоро  я  приїду,  ти  мене  чекай!


16.10.2011р.
Шарм-Ель-Шейх

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294981
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Мазур Наталя

*#Подаруй мені посмішку долі

Через  пасмо  дощів  подаруй  мені  посмішку  долі,
Простягни  через  простір  в  долонях  свою  теплоту.
В  кришталевому  серці  сховай  мої  думи  і  болі,
В  дивну  мушлю  скрути  смуток  той,  що  несе  гіркоту.

Принеси  мені  віру  в  безмежному  морі  любові,
Віднайди  всі  слова  в  незрівняній  перлині  душі.
Ніжну  пісню  твою    рознесуть  хай  вітри  світанкові,
Хай  зупиниться  час  і  народяться  знову  вірші.

Солов'ї  захмеліють  від  слів,  що  промовиш  до  мене,
А  досвітній  туман  твою  вірність  візьме  в  небеса.
Загориться  кохання  в  мені,  наче  сонце  огненне,
Почуття,  що  ніколи,  як  Вічність  сама,  не  згаса.



27.11.2011р.                                21:45

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296381
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Помовчимо…

Несказане  лишилось  несказанним...

                                                     (Ліна  Костенко)


Помовчимо,  затамувавши  подих,
Не  треба  слів,  фальшивих  і  гучних.
Серпанок  ночі  стелиться  по  сходах,
Повільно  гусне  в  запахах  терпких

Різких  парфумів,  кави  та  маслин,
Гіркого  диму  на  блідих  зап'ястках...
І  промінь  світла  липне  до  гардин,
Потрапивши  в  якусь  незриму  пастку,

Немов  метелик  в  нАскрізну  вуаль,
Що  безпорадно  бореться  за  втечу.
Помовчимо,  розсипавши  кришталь
Байдужих  слів  в  холодну  порожнечу.

І  не  шукаймо  знаків  і  причин,
Не  сколихнімо  в  душах  океани-
Усе  вгамує  мудрий  часоплин,
НескАзане  залишмо  несказАнним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299876
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Шурхіт падолисту

Вже  перемліли  липи  за  вікном,
Відгомоніли,  майже  безголосо...
І  у  саду  в  лляному  кімоно
На  лаві  сіла  відпочити  осінь...

Жевріє  смуток  в  стомлених  очах-
Вже  не  така  вдоволена  і  горда.
Між  павутинок  срібних  відзвучав
Грайливий  жовтень  джазовим  акордом.

Обдерті  крони  зблякли  від  дощів,
Згорнули  листя  в  дивні  орігамі...
І  падолист  сухий  зашурхотів
Позліткою  у  мене  під  ногами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287637
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Осіння сповідь

Осінній  ранок.Молитовна  тиша
Над  головою  куполом  висить...
Листок  осики  неба  дзвін  колише,
Відбитий  в  перлах  свіжої  роси.

Осіння  сповідь.Храм  старого  лісу-
Немов  причасник  перед  ним  стою...
Підняли  сосни  прИсмерку  завісу
І  обкурили  ладаном  мою

Ще  сонну  душу,смутком  оповиту...
І  обтрусили  всі  мої  жалі...
Здригнулись  гори  голосом  трембіти,
Гойднули  хмар  застиглі  кораблі.

І,наче  всі  мої  душевні  рани,
Багряне  листя  висипала  осінь...
Так  невагомо  в  падолисті  тане
Моя  молитва,світла  й  безголоса...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287911
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Дощ

Цей  дощ,мов  неприкаяний  приблуда,
Прибився  до  спітнілого  вікна.
Сповзла  з  чола  думок  важких  полуда
І  я  зробилась  світла,як  весна!..

Цей  дощ,мов  пес,загублений  між  вулиць,
Його  годую  з  теплої  руки
І  він  свій  мокрий  ніс  до  мене  тулить,
Грайливо  ловить  лапами  думки,

Що  розлетілись  хутко  на  всі  боки,
Неначе  рій  сполоханих  джмелів!..
Цей  дощ,як  ти,чуттєвий  і  глибокий,
Він  розуміє  все  в  мені  без  слів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288403
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Клен

Клене,мій  клене  осінній,
Дай  я  тобі  поворожу.
Сидровим  грає  промінням
Ранок  дзвінкий  і  погожий.
Звідки  ці  барви  яскраві,
Клене,самотній  мій  клене?
Тепла  крихка  золотАвінь
Впала  на  листя  зелене...
Тліють  листки  в  безголоссі,
Мов  незагоєні  рани,
Їх  позазбирує  осінь
В  пишні  чудні  ікебани.
Зранку  роздасть  перехожим
Диво,яскраво-вогненне.
Дай  я  тобі  поворожу,
Клене,невтішний  мій  клене...
Що  тобі  сниться  ночами-
Буйні  заквітчані  весни?
Теплих  дощів  срібні  брами?
Райдуг  дзвінкі  перевесла?
Повінь  садів  перетліла?
В  травах  розпатлані  квіти?
Як  би  я,клене,хотіла
Душу  тобі  обігріти...
Наче  обпалені  ружі,
Тліють  листочки-долоні...
Що  ж  ми  з  тобою,мій  друже,
В  світі  такі  безборонні?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288716
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Під осінньою зливою

Осіння  злива.Лавочка  промокла,
Затерлись  давні  фрази  і  слова...
І  розтеклися  барвами  полотна-
Оті,що  жовтень  зранку  малював.

Осінній  шепіт.Купол  парасолі
Нас  затулив  від  цих  погодніх  примх.
В  кишенях  грію  руки  захололі,
Під  краплі  підставляю  свіжий  грим.

І  так  мені  спокійно  біля  тебе,
І  стільки  в  грудях  ніжності  й  тепла!..
Осіння  злива  прихилила  небо,
І  нотами  дзвінкими  потекла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289953
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Вже завтра…

Не  треба  гіркої  отрути
В  злостивій  цій  пригорщі  слів.
Вже  завтра  нас  може  не  бути
На  твЕрді  цієї  землі...

Вже  завтра  новітні  піїти*
Прийдуть,наче  зорі,в  цей  світ
Любити,страждати  й  творити,
Леліяти  слово,мов  цвіт...

Нести  його  світло  між  люди,
Горіти  свічею  в  імлі.
Лиш  нас  поміж  ними  не  буде-
Вже  завтра,на  твЕрді  землі...




*піїт  (застаріле)-поет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290061
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

В мить ностальгії

Горобине  червоне  намисто
Тліє  полум'ям  поміж  листків.
Знову  осінь  проскакує  свистом
Між  липких  монотонних  гудків...

Знову  смуток  садів  перемлілих
Органзою  в  повітрі  висить,
Перейшли  теплі  дні,  відлетіли
Журавлями  в  шовкову  блакить.

І,  туманом  розбавлений  ранок,
Просочився  в  занедбаний  двір...
Сонне  листя  лягає  на  ганок,
Шурхотить,  мов  пожухлий  папір.

І  блукає  душа  в  веремії
Сірих  днів,перемитих  дощем...
Як  же  хочеться  в  мить  ностальгії
Обіпертись  на  дружнє  плече!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291012
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Терпкий листопад

Листопаде,терпкий  листопаде,
Не  дощи  в  цю  відмолену  тишу...
Поволокою  вкрились  левади,
Вітер  верби  плакучі  колише,

Що  полощуть  розплетені  коси
В  повноводному  купелі  річки.
Серце  спокою  в  осені  просить,
Безголоссям  гамує  свій  відчай...

І  в  безлюдді  шукає  відради,
Щоб  полегшити  спогадів  ношу.
Листопаде,терпкий  листопаде,
Я  нічого  у  тебе  не  прошу,

Лиш  забутись  у  тиші  на  грудях
(Перемеле  життя,перетре)...
Коли  важко  довіритись  людям,
Я  приходжу  до  мудрих  дерев.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291732
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Сніг на душі

А  в  мене  на  душі  сьогодні  сніг-
Мете-мете,квітує  хуртовина!..
І  не  твоя,повір,у  тім  провина,
Що  вже  й  не  видно  обрисів  доріг

До  мого  серця...Що  наткав  мороз
Мені  крихких  вибагливих  мережив.
І,мов  на  зло,ніхто  із  нас  не  встежив,
Не  передбачив  дивний  той  прогноз,

Коли  змінилась  осінь  ця  терпка
На  біле  поле  сніжного  колосся!..
А  може  все  це  нам  обом  здалося?
І  день  почався  з  білого  листка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292035
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Я просто промовчу…

V.S.

Тендітна  жінко,жрице  і  богине,
Немов  стерня,колюча  в  тебе  путь,
Літа  несуться  стрімко,мов  крижини,
У  ту  життєву  темну  каламуть.

Невтомна  жінко,мовчки  на  плечах
Ти  пронесла  таку  невтішну  ношу...
Та  не  втопила  промені  в  очах!..
Що  я  для  тебе  в  Господа  попрошу?

Ясного  сонця?Світлої  весни?
Барвистих  квітів  на  терновій  долі?
Нехай  приходять  янголами  в  сни,
Щоб  освітити  темряву  юдОлі

Ті,хто  лишились  в  пам'яті  живі,
Хто  світить  в  морок,мов  іконостаси...
Маленька  жінко,у  душі  твоїй
Ніхто  й  ніколи  світло  не  погасить.

Тобі  я  вірю.Вірю,як  собі-
Так,як  нікому  вірити  не  вмію.
Бо  ти  не  раз  в  розпачливій  журбі
Безвихідь  обертала  у  надію.

І  пронесла  запалену  свічу
Крізь  буревій  і  темряву  незрячу.
Я  промовчу.Я  просто  промовчу...
І  десь  в  душі  тихесенько  поплачу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292344
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Не озирайся…

Не  озирайся,я  прошу,не  треба,
Не  зупиняйся,чуєш,просто  йди.
Раптовий  дощ  мені  прихилить  небо
І  позмиває  всі  твої  сліди

В  моєму  серці.Лиш  би  все  забути,
Лиш  би  на  днях  поставити  хрести...
О,як  багато  в  ніжності  отрути,
І  як  багато  в  щасті  гіркоти!..

Не  озирайся,я  благаю,чуєш,
Коли  дивлюсь  з  вікна  тобі  услід.
Чи  ж  про  любов  свою  говорять  всує?
І  чи  кричать  про  це  на  цілий  світ?

Ні,не  кричать-такі,як  я,не  вміють
І  в  долі  не  вимолюють  жалю.
Не  озирайся,не  давай  надію,
Коли  я  тут,згораю  і  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292771
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Листок календаря

Похмурий  вечір  вдарив  у  батіг,
Помчала  осінь  верхи  берегами
І  лебедем  крилатим  білий  сніг
Упав  на  сходи,вимиті  дощами.

В  розкішне  хутро  вбралася  рілля,
Вдягли  дерева  білі  кабатИни*...
І  ще  один  листок  календаря
Злетів  пером  тендітним  лебединим,

В  повітрі  стерпнув,ніжно  затремтів
І  повагом  прибився  до  підлоги...
Скільки  таких  відірваних  листків
Мені  щоразу  падало  під  ноги!..

І  скільки  днів,вже  й  ліку  їм  нема,
Злетіло  вмить,промчалося  невпиннно!..
А  за  вікном  заплуталась  зима
Поміж  крихких  сріблястих  павутинок...



*кабатина(діалектне)-хутряний  одяг,підшитий  сукном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293860
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Коли тебе…

Коли  тебе  не  стане  на  землі,
В  моїй  душі  засохнуть  океани,
Роса  кривава  зійде  на  ріллі,
Коли  тебе  в  житті  моїм  не  стане...

Коли  тебе  не  буде  в  цих  садах,
Обсипляться  троянди  снігоцвітом,
І  потече  отруєна  вода
В  моє  солодке  яблуневе  літо...

І  змовкнуть  всі  пташині  голоси,
Дзвінкі  струмки  обірвуться,мов  ноти,
І  перетліють  попелом  ліси
В  той  темний  день  невтішної  скорботи...

І  відлетять,мов  пізні  журавлі,
Усі  мої  несправджені  надії,
Коли  тебе  не  стане  на  землі,
І  крик  в  мені  раптово  заніміє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

І я піду…

І  я  піду  в  цей  пізній  листопад,
У  цю  холодну  перемлілу  осінь.
Сухий  листок  заплутавсь  у  волоссі...
Невже  покличеш  знов  мене  назад?

І  озирнусь,леліючи  надію,
Що  доля  враз  зведе  нові  мости.
А  ти  світи,у  морок  мій  світи,
Бо  я  світити  так,як  ти,не  вмію...

А  ти  приходь  світанками  у  сни
І  падай  снігом,лагідно-лапатим,
І  буде  на  душі  у  мене  свято
Від  проблисків  такої  білизни!..

І  зазоріють  тисячі  лампад
У  мій  туманний  незворушний  спокій,
І  я  зроблю  оті  найважчі  кроки
У  цей  холодний  пізній  листопад...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295566
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Ні слова про минуле…

Ні  слова  про  минуле,  вже  ні  слова-
Ні  поглядів,  ні  натяків,  ні  слів...
Осіннє  листя  скинула  діброва
І  клен  сумний  завчасно  постарів.

Ні  згадки  про  колишнє-перемлію
І  розірву  намисто  наших  днів.
А  ти  плекай,  неси  в  собі  надію,
Впивайся  спрагло  болем  почуттів...

А  ти-як  хочеш,  воруши  минуле,
В  осінніх  днів  вимолюй  вороття.
Ні  слова  про  кохання-вже  забула!
І  гріш  ціна  таким  от  почуттям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296482
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

Край вікна

Я  так  люблю  сидіти  край  вікна
І  споглядати  невагому  зиму,
Коли  її  холодна  пелена
Торкає  душу,сонну  і  незриму...

Я  так  люблю  дивитися  на  сніг-
Коли  летить,пухнастий  і  лапатий,
І  замітає  обриси  доріг,
Вкриває  землю  клаптиками  вати...

І  так  мені  спокійно  на  душі
В  такі  казкові  сніжнобілі  миті!..
Летять-летять  квітучі  спориші
І  огортають  спогади  розмиті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296975
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 14.12.2011


Наталя Данилюк

За поволокою туманів…

За  поволокою  туманів,
За  маревом  рожевих  снів
Гойдає  вітер  вишні  п'яні,
Що  облітають  по  весні.

І  плавно  чеше  пряні  трави
У  сяйві  росяних  перлин
Червоним  гребенем  заграви,
Що  багряніє  між  хмарин,

Набитих  пухом  лебединим,
Немов  подушечки  м'які...
А  тут--сніжинки-балерини,
Як  ті  метелики  крихкі,

Тремтять  у  мене  на  долоні
І  розтікаються  за  мить.
А  у  зимовому  полоні
Земля  закута  міцно  спить.

І  сняться  їй  сади  весняні,
Пташині  співи  голосні
За  поволокою  туманів,
За  маревом  рожевих  снів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298839
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Зимовий ранок

Зимовий  ранок.Невагома  тиша
Пливе  туманом  млистим  по  землі,
Ледь  чутний  вітер  паморозь  колише,
Що  мерехтить  на  сонному  гіллі.

Зимовий  ранок.Озера  свічадо,
Неначе  скло  узірчасте,дзвенить
І  курять  сосни  перемерзлий  ладан
В  молочно-ніжну  вицвілу  блакить.

Легка  вуаль  повисла  між  гілками,
Тремтливим  сріблом  пОвагом  сповзла
І  притулилась  сизими  вустами
Зима  холодна  до  вогкого  скла...

Вмить  розповзлись  по  шибці  візерунки,
Мов  намистин  розірвані  разкИ...
І  дзвін  борульок  прозвучав  так  лунко,
Немов  кришталь,  прозірчасто-крихкий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299240
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Троянда на снігу

Мете-мете,  хурделить,  біловіє-
Перини  трусить  хтось  на  небесах.
На  бізизнІ  рубіном  теплим  тліє
Троянда,  зацілована  в  снігах...

І  застигають  пелюстки  тендітні,
Неначе  кров  загусла  в  кришталі,
Їм  сняться  дні,  шовкові  і  погідні,
Пухких  хмарин  повільні  кораблі...

Мете-мете,  хурделить  безпросвітно,
Сріблиться  сніг  на  мокрому  плащі...
Багряна  квітка,  змерзла  і  тендітна-
Вона,  як  рана  в  мене  на  душі...

І  так  мені  болить  ця  крапля  крові-
Крихке  життя  на  мЕртвій  білизні...
А  їй  так  само  хочеться  любові,
Як  нам  з  тобою  в  ці  зимові  дні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299450
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Якби ти знав…

Якби  ти  знав,яка  вона  крихка-
Ота  любов,оспівана  віками,
Коли  згасає  полум'я  в  руках
І  крок  стає  безоднею  між  нами...

Якби  ти  знав,яка  вона  гірка-
Ота  любов,здавалося  б,невинна...
Вона,мов  Брута  зрадницька  рука,
Холодний  ніж  тобі  встромляє  в  спину...

І  голос  серця  рветься,мов  струна...
І  вже  не  вирвеш  жало  це  закляте!..
Якби    ти  знав...якби  ж  ти  тільки  знав...
То  не  посмів  би  в  себе  закохати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Далека і чужа

О,як  я  хочу  бути  тим  дощем,
Торкатися  до  щік  твоїх  вологих
І  дріботіти  ніжно  під  плащем,
І  цілувати  вигини  дороги,

Якими  ти  блукатимеш  вночі,
Зімкнувши  пальці  в  звичному  сплетінні...
О,як  я  хочу  полум'ям  свічі
Тобі  зоріти  в  морок  цей  осінній...

І  прихиляти  небо  до  воріт-
Як  та  твоя  розпатлана  смерека!..
Скільки  всього  оточує  твій  світ
І  тільки  я-чужа  тобі  й  далека.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294790
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Дорога до тебе

Дорога  до  тебе
пропахла  зимовими  соснами,
цей  запах  бентежить
мої  захмелілі  думки...
Куди  ж  ти  поділась,
куди  заховалася,осене?
На  теплій  щоці
ще  не  вистиг  твій  доторк  руки.

Ще  вгадую  стукіт
твого  перестиглого  серця,
вслухаючись  в  ритми
по  склі  сивогривих  дощів...
У  голуба  щастя
в  польоті  зламалися  крильця,
мій  образ  у  серці  твоєму
на  попіл  згорів.

Ніщо  не  змінилось-
земля,як  раніше,ще  крутиться
і  світ  не  розпався,
мов  люстро,на  друзки  дрібні.
О,як  же  я  хочу
сховатись  де-небудь,забутися!..
Розвіятись  снігом
між  цих  пересипаних  днів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293404
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

І запали вселенськую свічу…

Вплетіть,  матусю,  свічечку  в  колосся
І  запаліть,  поставте  на  вікні...
Може  в  цю  пізню  перемерзлу  осінь
Сюди  вернутись  випаде  й  мені...

Може  і  я  в  холодному  тумані
Свою  стежину  в  дім  наш  віднайду...
І  зажевріють  кетяги  багряні
Калини,  що  зосталась  у  саду

І  запеклась  кривавою  росою,
Неначе  спалах  східної  зорі,
Коли  мене  смертельною  косою
Підтяв  безжальний  голодовий  рік...

Насипте,  мамо,  пригорщу  пшениці
І  залишіть  яріти  на  вікні.
Цей  запах  хліба...Він  і  досі  сниться,
Колоссям  проростає  у  мені...

Я  ним  ніяк  насититись  не  можу,
Крізь  темний  морок  в  розпачі  кричу!..
Згадай  про  нас,  заморених,мій  Боже,
І  запали  вселенськую  свічу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296095
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

У філіжанці кава захолола…

У  філіжанці  кава  захолола,
Пропахли  пальці  димом  цигарок
І  пізні  айстри,  кинуті  додолу,
Немов  уламки  скинутих  зірок,

Вже  дотлівають,  втративши  надію
Надпити  спрагло  свіжої  води...
А  я  при  тобі  плакати  не  вмію,
Не  озирайся  на  прощання,  йди.

І  не  вторгайся  літом  проминулим
В  моє  сум'яття,  сповнене  жалю!..
Вже  пізню  осінь  дні  перегорнули
І  відзвучало  трепетне  "люблю"

Таким  мрійливим  джазовим  акордом,
Відшелестіло  в  паморозь  нічну...
А  ти  пішов,  вдоволений  і  гордий,
І  у  лещата  серце  затиснув.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297732
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Коли печаль…

Коли  печаль  нефритових  очей,
Мов  океан  в  мою  стікає  душу,
Перебираю  пригорщі  ночей
І  сторінками  дні  твої  ворушу...

Коли  печаль  крізь  відстані  земні
Тебе  відносить  на  чужі  орбіти,
Я  розумію:істина  в  вині,
Проте  ніяк  не  можу  захмеліти...

І  не  збагну,  чи  в  тім  моя  вина,
Що  цілий  світ    перед  тобою  тане...
Коли  печаль  висушує  до  дна
Твоїх  очей  глибокі  океани...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287300
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Загубитись десь там…

Загубитись  десь  там,
між  беріз,золотаво-зелених,
між  атлантів-тополь,
що  тримають  небес  мідний  дзвін...
Заблукати  десь  там,
де  принишкли  зажурені  клени
і  не  встигли  майнути
за  літом  дзвінким  навздогін...
Заховатися  там,
під  галуззям  крислатого  дуба,
на  пошерхлій  корі  
написати  одвічні  слова.
І  не  вірити  в  те,
що  тобі  я  давно  вже  не  люба,
і  казати  собі,
що  любов,  як  ніколи  жива!..
І  брехати  собі,
що  зустрінемось  знов  неодмінно,
що  не  буде  між  нас
гіркоти  і  неправди,авжеж!
І,  умить  схаменувшись,
упасти  в  сльозах  на  коліна,
усвідомити  правду:
від  долі,  на  жаль,  не  втечеш...
І  не  стримати  крику,
у  відчаї  битися  в  груди,
щоб  ніхто  не  почув,
тільки  небо  і  вітер,і  ліс.
Що  за  осінь  така?
Вже  назавтра  такої  не  буде...
І  летить  падолист,
ніби  щастя  моє  під  укіс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290484
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Переболи…

Переболи,  молю,  переболи,
Хоча  б  на  день  дозволь  мені  забутись!..
Тернові  ружі  в  серці  проросли
І  каяття  вимолює  спокути

В  скрижалів  неба...  Що  йому  твій  крик,
Твої  одверті  запізнілі  муки?
Переболи,  молю,  і  догори,
Розвійся  в  полі  попелом  розлуки...

І  не  залиш  ні  сліду  по  собі
У  цих  садах  біблійних,  посивілих,
Поміж  самотніх  велетнів-дубів,
Що  в  позолоті  майже  перетліли.

І  не  зазбируй  спогади  в  душі,
Неначе  люстро,  в  дріб'язки  розбите!
О,  як  нестерпно  бути  на  межі!..
Та  важче  цю  межу  переступити...

І  розділити  порізно  світи,
Зректись  в  любові  спраглої  потреби.
Переболи,  молю,  і  відпусти
В  цю  тиху  осінь...  Але  вже  без  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Я не приїду

Я  не  приїду.Більше  не  чекай,
Яка  ж  бо  мука  в  марному  чеканні!..
Вечірнє  сонце  вилилось  за  край
І  дотлівають  промені  останні.

Стрімке  таксі  помчить  мене  у  ніч-
В  холодне  місто  смутку  й  порожнечі...
О,як  багато  дивних  протиріч
У  цій  моїй  невиправданій  втечі!..

І  як  багато  кривди  й  гіркоти
У  тих  словах,що  кинуті  недбало...
Я  не  приїду.Спалено  мости
І  ніч  пробита  зрадницьким  кинжалом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297165
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Коли втечу в грудневий передзвін…

Коли  втечу  в  грудневий  передзвін
І  сколихну  в  душі  твоїй  затишшя,
Чи  побіжиш  за  мною  навздогін,
І  чи  зупиниш,  мовивши  "залишся"?

Не  побіжиш,  хоч  як  би  захотів-
Яка  ж  бо  недоречна  підла  гордість!..
І  промовчиш,  не  вимовивши  слів,
Бо  сантименти  вже  давно  не  в  моді...

І  побіжу  в  розстібнутім  пальто,
Згубивши  шаль  квітчасту  по  дорозі,
І,  сівши  в  перше  впіймане  авто,
Сховаю  у  долонях  теплі  сльози...

А  ти  згориш,  розвієшся,  мов  тлін,
У  цій  крикливій  вистражданій  тиші,
Коли  втечу  в  грудневий  передзвін
І  порожнечу  по  собі  залишу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299076
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Де ти, небо?

Де  ти,небо  моє  волошкове?
Де  ти,сонце  привітне  моє?
Знов  хвилюються  пишні  діброви,
Ключ  джерельний  з-під  каменя  б'є.

І  на  Північ  летять  ластів'ята,
Голубінь  розтинають  крильми.
Обсипаються  мідні  дукати
З  верховіть  передзвоном  німим.

І  затерпли  натягнуті  струни
Срібноликих  нестримних  вітрів.
Осінь  пише  вибагливі  руни
На  пошерхлій  дубовій  корі...

Шарудить  між  деревами  платтям,
Ронить  смуток  в  пожухлу  траву.
Жмені  листя  патлатим  лататтям
За  водою  повільно  пливуть.

Даленіють  гусей  каравани
Між  розпушених  хмарок-перин...
Де  ти,небо  моє  з  порцеляни?
Де  ти  сонця    яскравий  бурштин?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288985
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

До берега чужого

Мій  човнику,осінньої  пори
Прибились  ми  до  берега  чужого...
Як  молитовно  тліють  явори,
Зодягнуті  у  золотаві  тоги*...

Тут  ветхий  млин  самітником  стоїть,
Немов  ковчег  біблійний  серед  моря.
Тремтливе  листя  буйних  верховіть
Нашіптує  печаль  далеким  зорям.

Столітній  дуб,  як  вервицю  в  руках,
Перебира  із  жолудів  намисто,
І  тане  постать,  світла  і  крихка,
У  надвечір'ї  грає  променисто.

Ген  розплелась  заквітчана  коса
Струмка  дзвінкого  по  плечистих  схилах!..
На  теплу  душу  випала  роса,
Мій  світлий  смуток  ніжно  посріблила...

І  все  забулось,  тлінне  і  земне,
З  очей  сповзає  висвячена  втома...
Прадавній  ліс-загублений  Едем,
Моїх  блукань  омріяна  укрома...



*тога-верхній  чоловічий  одяг  у  Древньому  Римі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289657
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Якби ж то…

Якби  ж  то  знов  вернутися  сюди-
В  той  перший  день  у  ранку  на  долоні,
Де  після  сну  прокинулись  сади
І  розпустились  квіти  безборонні,

Прикриті  щедро  перлами  роси,
Що  мерехтять  на  сонці,ніби  стрази...
Якби  ж  то  знов  напитися  краси
З  твоїх  очей,що  сяють,мов  топази!..

І  бігти  вдвох  крізь  спокою  вуаль,
Зривати  цвіт,що  ніжиться  спросоння
І,лиш  впіймавши  променів  кришталь,
Втопитись  сонцем  у  твоїх  долонях!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295324
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Може колись…

Може  колись  і  ти  мені  напишеш,
Сплетеш  крихке  мереживо  зі  слів...
І  свіжий  ранок  випросить  у  тиші
Мені  грайливих  сонячних  дощів!

І  над  дахами  райдуга  розквітне,
Розсипле  барви,  ясногомінкі,
І  я  нарву  тих  променів  привітних,
Немов  достиглих  житніх  колосків!..

Може  колись  і  ти  прочиниш  двері,
Мрійливо  скажеш  лагідне  "привіт"-
І  увірвуться  нАспіви  веселі
У  мій  сумирний  вИтишений  світ!..

І  вже  вітрам  задмухати  не  вдасться
Червоних  маків  трепетний  вогонь!..
Може  і  я  колись  нап'юся  щастя
З  твоїх  ванільних  затишних  долонь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Пересипати сни…

ПересИпати  сни,
перевіяти  давні  оскоми,
перетлілі  печалі
і  майже  забуті  жалі...
І  летіти  туди-
в  піднебесся,  крихке  й  невагоме,
відірвавшишь,  
мов  кулька  легка,  
від  тяжіння  землі!..

І  кружляти  вгорі,
в  білизні  лебединого  пуху,
вальсувати  між  хмар
в  мерехтінні  зими-пелени!..
І  торкатись  зірок,
прикладаючи  ніжно  до  вуха,
ніби  мушлі  морські,
щоб  послукати  шепіт  нічний...

І  зривати  з-під  хмар,
мов  добірні  засніжені  грона,
обважнілі  слова
й  перестиглі  терпкі  молитви...
І,  долаючи  всі
піднебесні  й  земні  перепони,
понад  шаллю  зими
невагомо  і  ніжно  пливти!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Наталя Данилюк

Перечекай

Перечекай  негоду  дощову-
Ану  всміхнеться  сонце  променисте!
І  у  шовкову  скошену  траву
Розсипле  ранок  росяне  намисто...

Перечекай,  а  раптом  все  мине-
Усі  жалі,  сум'яття,  мелодрами
І  світла  радість  в  серці  спалахне,
Немов  веселка  в  небі  кольорами!..

Розсіє  промінь  попіл  гіркоти
І  всі  печалі  вивітрить  безслідно...
Перечекай  і  ранок  золотий
Загляне  в  шибку  росяну  погідно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298207
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

Все стається колись

Скільки  сказано  вже,  скільки  зроблено,  скільки  прожито,  -  
Хоч  така  ще  мала  та  насичена  горизонталь,
За  завісою  днів  заховалося  страчене  літо,
Але  то  не  печаль,  то  ще  зовсім,  повір,  не  печаль.

Десь  навшпиньки  пройшло  мимо  нас  заворожене  щастя,
Не  тривож  зайвий  раз  свою  пам'ять  моїм  співчуттям.
Вже  холодна  земля  перед  небом  приймає  причастя,
Наче  власні  гріхи,  розкидаючи  в  простір  сміття.

Все  стається  колись.  За  законом  земного  тяжіння
Приземлило  мене,  -  ти  тепер  мій  туманний  міраж.
Навіть  тиші  глухій  часом  бракне  простого  терпіння,
І  в  ту  згублену  мить  я  промолю  в  думках  «Отче  Наш».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288398
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

Ти навіть не спитав

Ти  навіть  не  спитав  мене  чому
зелене  листя  вкрилося  снігами,
лиш  погляд  твій  холодний  перейму
і  знищу  відстань  голими  руками.
На  згадку  ти  мені  віддав  свій  страх,  -  
мені  ж  то  й  свого,  друже,  забагато.
Ти  навіть  не  спитав:  для  чого  так?
Ти  просто  побоявся  запитати.
А  зараз  щось  вишукуєш  в  собі...
Ти  думав,  що  не  може  бути  пізно.
 Лиш  снігом  притрусило.  Далебі,
нам  Бог  призначив  дві  дороги  різні.    
А  як  колись  боліло  і  пекло,
і  в  грудях  як  щеміло  від  утрати,
коли  в  твоїх  зіницях  тьмяне  скло
завадило  про  щось  мене  спитати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290468
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

На сторожі

З  сірих  холодних  рим
можна  впізнати  осінь.
Став  ти  мені  чужим...
Годі  брехати.  Досить!..

Сповна  віддячив  час:
надто  аж  справедливо.
Більше  не  буде  "нас",
в  серці  у  когось  зливи...

Й  навіть  якщо  твій  біль
буде  палати  ясно,
він  же  не  той,  що  мій
випав,  мов  град,  невчасно.

Помах  руки  в  вікні,
хай  нам  пробачать  люди...
Ти  став  чужим  мені
вчора,  сьогодні,  всюди.

Смак  пріснуватих  фраз,
вибач,  я  вже  не  зможу
жити,  як  в  другий  раз,
жити,  мов  на  сторожі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292720
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

Між нами пролетіла чорна зграя

...Між  нами  пролетіла  чорна  зграя
сумних  круків.  Нема  шляхів  назад.
І  день  злощасний  врешті  догорає,
і  облітає  жовтий  листопад.

В  твоїх  очах  мій  світ  давно  згубився,
нема  на  карті  навіть  сторони...
Застигла  тінь  німа  на  наших  лицях,
але  ніхто  й  сльози  не  проронив.

Одні  круки  над  голим  кладовищем
проворончать  безладно  на  весь  світ.
А  в  нас  в  думках  така  могильна  тиша,  
а  у  серцях  нікчемний  пустоцвіт.

Ти  не  посмів  на  щастя  посягати,
і  от  вони,  -  ці  втрачені  роки...
Вони  такі  ж  самотні  і  крилаті,
немов  оці  зажурені  круки.

Вже  не  питай  того,  чого  не  знаю,  -  
мені  бракує  просто  зараз  слів.
Між  нами  пролетіла  чорна  зграя,
і  листопад  наш  жовтий  облетів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294568
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

Ніч

Ця  дивна  ніч,  зірками  перелита,
Чумацький  Шлях  подавсь  в  північний  сон.
Мені  тебе  судилося  зустріти,
І  всю  себе  віддати  в  твій  полон.

Здійснилось  все:  забудь  колишні  болі,
Твоя  рука  так  гріє  на  плечі...
Така  вже  нам  судилась,  видно,  доля,  -  
Нелегкий  путь  відважних  шукачів.

Минає  все  в  шумнім  коловороті,
Життя  -    його  не  поле  перейти...
Ця  дивна  ніч  відклала  все  на  потім,
Бо  все  –  ніщо,  коли  є  поруч  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296384
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 13.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

Там наші душі

…Там  наші  душі  кволі  і  німі,
Розхристані  всіма  вітрами  долі,
Замучені  неспокоєм,  самі,
Яким  забракло  дещо  сили  волі.
Поборені  нікчемним  співчуттям,
Запалені  небаченим  світилом.
Там  душі  поміж  смертю  і  життям
З  останніх  сил  розправлять  в  небо  крила
І  знайдуть  свій  далекий  Оріон,  -  
Те  вимріяне  жадане  обійстя.
Наткнувшись  на  гранітний  бастіон,
Там  наші  душі  знов  відчують  вістря,
А  далі  заніміють,  заболять…
Зависнуть  поміж  небом  і  землею.
Там  наші  душі  криком  промовчать
Й  на  спомин  нам  напишуть  епопею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290017
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

Передзимове

Зимовий  ранок  дихає  в  плече,
на  склі  мені  лишивши  візерунки.
Я  вкутаюсь  від  холоду  плащем
й  до  кави  я  зігрію  зимні  руки.

Всміхнусь  до  позолочених  листків,
що  памороззю  вибиті  на  вікнах,
не  осінь  вже,  лише  зима  -  напів
вторгнулася  в  природу  непомітно.  

А  хтось  вчорашню  проповідь  забув,
притишеного  вітром,  падолисту,
й  мені  його  розпуку  і  журбу
морозом  фарбував  над  раннім  містом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291024
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 13.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

* * *

Я  якось  тихо  піду,  без  валіз,
без  гучності  від  цокоту  підборів,
ще  досі  не  знайшовши  сили  волі,
щоб  втримати  в  очах  солоних  сліз.
Про  себе  не  згадаю,  промовчу.
Годинник  відбиватиме  мій  відчай.
Ми  -  різні.  Ми  -  чужі.  Ми  зовсім  інші.
Ти  ж  знав  про  це,  та  вдав,  що  не  почув.
А  я  німа.  Ти  бачиш,    я  німа?
Коли  все  вислизає  з-під  контролю,
в  останній  раз  тобі  й  собі  дозволю
втекти  туди,  де  інших  всіх  нема.
Та  що  там  їм?  Їм  справді  все  одно,
що  ця  розлука  нам  у  спину  дише,
залишивши  нічну  безжальну  тишу...
Я  якось  тихо  піду,  як  в  кіно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292393
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 13.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011


Halyna*

Спинімось тут

Спинімось  тут.  На  тлі  самого  краю,
де  цілий  світ  зійшовся  на  стики.
Скупа  зима  життя  перегортає,
немов  книжок  роздерті  сторінки.

Спинімось  тут.  Дорогу  перекрито,  -  
ось  це  він  є  -  з  тобою  наш  причал.
Здійме  до  хмар  цей  біль  розлучник-вітер...
Ох,  краще  б  він  навіки  замовчав...

Спинімось  тут.  Струною  одізветься
чиясь  душа  на  шахматних  рядах,
не  заболить  у  когось  хворе  серце,
не  заросить  у  когось  на  очах.

Спинумось  тут.  Не  можна  прогинатись
під  смак  солодких  трунків  і  отрут.
Ми  навчимося  долю  пробачати,
як  і  себе  колись.  Спинімось  тут.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293610
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 13.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011


Марічка9

Як добре було б знати, що не… (У співавторстві з Halyna*)

Веди  мене  у  пам’ять  опівнічну,
де  вже  не  чути  сивої  сови...
Минуть  роки,  так  само  прийде  січень,
а  поки  говори  лиш...  Говори...
                                 (Ольга  Майборода)

Як  добре  було  б  знати,  що  не  я
В  душі  у  тебе  гірко  наслідила,
А  ти  ж,  не  озираючись,  стояв,
А  я  все  говорила,  говорила…

Як  добре  було  б  знати  наперед,
Що  два  життя  підуть  не  тим  маршрутом.
Що  твій,  такий  знайомий,  силует
За  мить  мені  приречено  забути.  

Безладно  листя  падало  згори
І  вже  його  нічого  не  врятує…
Скажи  хоч  щось,  благаю,  говори!
Мов  звір,  розлука  віддана  чатує.

За  нами  –  оберемки  пустоти,
Примарне  щастя  –  щастя  опівнічне…
Як  добре  було  б  знати,  що  не  ти
В  моєму  серці  лишишся  навічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287538
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 13.12.2011


Марічка9

За справжню осінь дякую тобі…

Не  каюсь,  не  жалію.  Вже  не  каюся...
Хай  навіть  світ  весь  осуд  огласить.
В  моєму  серці  квіти  осипаються.
І  дощ  осінній  тихо  моросить.

Туман  осів  без  згоди  і  запрошення,
Що  навіть  і  несила  далі  йти.
Усе  дарую:  сльози,  спокій,  прощення.
Лиш  ті  пелюстки  з  серця  прибери...

У  них  печаль,  безмежний  трепет  спогаду,
І  дика  туга.  Як  вони  страшні...
Я  за  той  сум  кланяюся  листОпаду,
За  справжню  осінь  дякую  тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289823
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 13.12.2011


Марічка9

Майже зимовий ранок

Ранкова  кава  стигне  у  руці,
Гірка  на  смак,  та  запах  неповторний.
А  за  вікном  мороз  такий  потворний
Тепло  ховає  сонця  в  кулаці.

А  мого  дому  двері  не  скриплять.
І  звикла  я  спокійно  не  чекати,
Бо  мрії,  мов  потомлені  солдати
Безсилі  вже.  І  майже  не  болять.

Це  мій  світанок  в  спогадах-рубцях,
Я  ж  в  долі  не  просила  подарунків.
Мороз  лишає  перші  візерунки
На  ще  живих,  хоч  вистиглих  серцях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290942
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Марічка9

Голоси

Торкнулося  пророче  відчуття...
Слова  гучніше  музики  звучали.  
Не  заглушити  пізнім  каяттям
Симфонію  осінньої  печалі.

Думкам  моїм  забракло  новизни.
А  ти  мене  проколюєш  наскрізно
Своїм  таким  пекучим  "надто  різні",
Своїм  отим  протягненням  руки...

Залиш  мене.  Додому  поверни.
Хай  холодно,  та  рідно  мені  в  ньому,
Зимою  не  турбуйся,  -  ми  знайомі.
У  вас  із  нею  схожі  голоси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291035
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 13.12.2011


Квітка Надії

Самотністю наповнилась душа

Я  з  тих,  що  завжди  самотні  
у  натовпі,  що  сміється…  
Т.Роса  


Кімната  –  наче  осередок  смутку,  
Безмовний  свідок,  до  якого  звик…  
Так  наступає  на  горлянку  тиша  
І  тисне  стін  моїх  нечутний  крик.  

Я  задихаюсь  в  стінах,  мов  у  клітці,  
Ми  все  життя  у  хатах  сидимо,  
І  тихо  заздримо  сусідці,  
На  диску  перемотуєм  кіно.  

А  десь  погасла  синя  зірка,  
Цвіркун  в  гаю  заснув.  Трава.  
І  в  серці  помирають  знову  
Не  сказані  комусь  слова...  

Згоріле  сонце  випиває  вечір,  
Самотністю  наповнилась  душа,  
І  може,  зараз  зовсім  недоречно  
Мовчу  до  тебе  римою  вірша…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256583
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 19.10.2011


Квітка Надії

Під осіннім крилом

Все  летіли  поволі,  поволі  
журавлі  крізь  холод  і  втому,  
їм  шептали  волошки  у  полі:  
«Повертайтесь  скоріш  додому!»  

Відшуміли,  шуміли,  шуміли  
одиноких  степів  буйні  трави,  
їх  ще  довго  тоді  косили  
дві  лелеки  під  блискіт  заграви.  

І  шепоче,  що  хоче,  що  хоче  
степ  заснуть  під  осіннім  крилом,  
та  все  тривожить  патлату  тишу  
дядько  грім  унизу  за  селом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285213
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 19.10.2011


Любов Іванова

ЛЮБИШЬ ЛИ. . ТАКУЮ??

Расцелую  в  губы  солнечным  рассветом,
поселюсь    в  сердечко  бесподобным  летом..
Приукрашу  небо  радугой-дугою,
освещая  темень  яркою  звездою..

Хрусталем  слезинки..  как  бы  понарошку
я  стеку  тихонько  на  твою  ладошку..
Подарю  на  память  губ  горячих  спелость,
разрисую  ярко  жизненную  серость..

Исцеляя  ветром,  приласкаю  взглядом,
как  вода  и  воздух    быть  желаю  рядом..
На  плече  голубкой  нежно  поворкую..
Ты  ответь  мне  только,  любишь  ли  такую??


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11110112992

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285646
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Галина_Литовченко

СЕЗОН ТУМАНІВ

Почались,  як  на  зло,  сірі  дні.
Розкрутились  сувої  туманів
І  вечірні  примхливі  вогні
Тьмяно  блимають  в  білій  сутані.

В  цих  туманах  уяву  мою
Веселять  помаранчеві  дольки
Та  доречні  в  туманнім  краю
Кольорові  зонти-парасольки.

Десь  поділись  горласті  птахи,
Переплуталось  все  з  сивиною.
Розчинились  в  тумані  дахи,
Розповзлася  земля  піді  мною.

А  в  тумані  уяву  мою
Веселять  помаранчеві  дольки
Та  доречні  в  туманнім  краю
Кольорові  зонти-парасольки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286576
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2011


Наталя Данилюк

Осінній орнамент

Залита  сонцем  світиться  стерня,
Покрита  щедро  росяним  намистом,
І  листопад  грайливим  кошеням
Стрибає  хвацько  за  пожовклим  листом.

Понад  горами  куриться  туман-
Пахучий  ладан  кучерявих  сосен,
І  свіже  небо,наче  океан,
В  шовкових  хвилях  обмиває  осінь.

Мов  піраміди,виструнчились  в  ряд
Кумедно  наїжачені  ялини...
Десь  поміж  листом  полум'ям  горять
Налиті  соком  кетяги  калини...

Немов  верети  випрані,стежки
Скотилися  додолу  берегами.
І  звідусіль  злетілися  думки,
Розшили  душу  в  райдужний  орнамент.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286796
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Наталя Данилюк

Просто жінка

Я  не  зійшла  до  тебе  з  полотна
Картин  Далі,да  Вінчі,Рафаеля...
Я  просто  жінка,грішна  і  земна-
Часом  сумбурна  й  дика,мов  пустеля...

А  часом  свіжа,сповнена  снаги,
Немов  оаза,буйна  і  квітуча!
То,наче  Ніл,ламаю  береги,
То,мов  ручай,стрімкі  долаю  кручі.

Я  не  прийшла  богинею  зі  снів,
Твоїм  думкам  не  дарувала  крила,
І  поміж  щастя  виливала  гнів,
Тривожилась,раділа  і  любила.

І  ти  не  раз,траплялося,надпив
Ту  чашу  смутку  сам-один  без  мене,
І  я  для  тебе  не  творила  див,
Не  відкривала  вічність  незбагненну...

І  не  завжди  п'янила  без  вина,
Чи  поцілунком  спопеляла  губи...
Я  ж  просто  жінка,грішна  і  земна,
Спасибі,що  мене  такою  любиш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Віталій Назарук

Матусине прохання

Приїдь,  мій  синочку,  сусіди  хворіють,
Я  тиждень  у  хаті  знаходжусь  сама.
І  квіти  померзли,  перина  не  гріє,
Поліночка  дров  вже  у  хаті    нема.

Я  знаю,  тобі  тепер  вже  не  до  мене,
Та  в  мене  в  житті  ти  зостався  один.
Колись  ти  мене  називав  -  моя  нене,
Моя  був  надія  і  люблячий  син.

Я  пенсію,  сину,  для  тебе  складаю,
Поститися  мушу  -  достатків  нема...
Я  скоро  помру…  То  приїдь,  я  благаю,
Бо  я  в  цілім  світі  лишилась  одна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286586
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Віталій Назарук

Живімо без «мата»

Мені  вже  набридло,  мені  допекло,
Що  «мати»  на  вулиці  часто  лунають.
Раніше  був  стид  і  цього  не  було,
Тепер  навіть  пісню  із  «матом»  співають.

А    як  же  культура,  де  ділась  вона…
Де  мова,  в  якій  не  було  місця  «мату».
З  екранів  ми  чуємо  «пік»  це    слова,
Неначе  це  «пік»  хтось  вставляє  по  блату.

Народні  артисти,  актори  кіно,
У  їхній  розмові  ми  «пік»  не  раз  чуєм.
І  «мат»  за  столом,  як  хороше  вино,
Неначе  його  за  столом  нам  бракує…

Вернімо  культуру,  хай  линуть  пісні,
А  сміття  із  мови  нам  варто  забрати.
Вживаймо  слова    дорогі,  чарівні,
Щоб  жити  без  «мата»,  радіти  й  кохати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286531
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Галина Малюга

рими

О  скільки  у  думках  ще  буде  рим,  
Я  знаю  точно  їх  ще  буде  й  буде.
Вони  життя  мого  переміряють  плин,
І  аж  ніяк  не  збайдужілі  люди.

Вони  приносять  в  серце  трепетну  жагу,
Тоненьку,  щастя,  ниточку  незриму,
Можливо  рватиметься-вузликом  зв"яжу,
Можливо  згубиться-знайду  її  єдину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286588
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Галина Малюга

І все сміялось в іскорках яскравих

І  все  сміялось  в  іскорках  яскравих,
Дощі  тремтіли  ніби  майорці.
І  просто  так  ,  напевне  для  забави,
Веселкою  втішалися  в  кінці.

І  так  було  просторо,  ніжно,  легко,
І  тілом  грали  молоді  вітри,
Розкинеш  руки  майже  як  лелека.
І  ось  свобода!
           Хочеш-  то  лети!

Заграє  пісню  у  душі  трембіта.
Роздасться  гуркіт  у  душевній  млі,
І  легко  так  людина  чи  лелека,
Майне    дощами  в    вимитім  вікні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286436
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Наталя Данилюк

Твоя любов

Твоя  любов  цвіте  мені  жасмином  
В  холодну  зиму,в  тихі  вечори,
Коли  душа  зривається  і  лине
Туди,де  зорі  сипляться  згори!..

Твоя  любов-гаряча  крапля  літа  
На  білій  ковдрі  вимерзлих  снігів.
Душа  тобою  в  спогадах  зігріта,
Душа  вирує  в  морі  почуттів!..

І  білим  цвітом  сиплеться  в  долоні,
Терпким  вином  стікає  по  руках!..
Твоя  любов,як  квіти  безборонні-
Така  прекрасна  і  така  крихка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011


Віталій Назарук

Все життя я тебе люблю

Все  життя  я  тебе  люблю,
Що  я  можу  тобі  сказати…
Половинку  знайшов  свою,
Хоч  і  довго  прийшлось  чекати.

В  мене  слів  для  тебе  нема,
Лиш  кохання,  воно  і    буде,
Бо  без  тебе  життя  -  тюрма,
Що  камінням  лягла  б  на  груди.

Друзі  вірші,  лише  вони,
Закривають  від  куль  собою.
Ти  приходиш  до  мене  в  сни,
Бо  я    марю  щодня  тобою!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286339
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011


s o v a

memory

Порвалась  паутина  соблазнов
И  захлопнулось  небо  в  алмазах,
Грифель  тайного,  будто  случайно,
Расплескался  по  лужам  банально...

По  запискам  осенней  дороги,
В  пересчете  на:  очень  и  много
Так  хотелось,  мерещилось,  ныло
За  уснувшим  паромщиком  в  ивах

И  в  осенне  -  разбавленой  грусти
Писем.net.  Точка.com.  Адрес.  Пусто.
Пролетают  в  погоне  как  повод
С  колыбельной  для  сонных  вагонов

А  по  парковой,  вверенной,  светлой,
Осень  знала,  чудачила  бегло…
Возвышаясь,  играя  в  архивы,
Рисовала  по  памяти  зимы

Никому  не  расскажет,  что  важно,
По  живому,  как  шарфиком  свяжет.
Не  дотронуться,  не  дотянуться
И  руки  не  подать…  не  вернуться

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286325
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011


Тамара Шкіндер

Страх – ваші Альфа й Омега…

Страх  –  ваші  Альфа  й  Омега.
Зблідлого  світу  анклав
Жах  зруйнував  обереги,
Вас  ще  живим  поховав.

Вже  страшнуватенько  жити,
Й  вмерти  не  хочеться,  зась.
У  лицемір"ї  розмитий
Ваших  руїн  майстер-клас.

Ви  є  подоба  людини.
Дивишся  -  просто  жах.
Скоро  відмітить  хвилини
Цей  закарбований  Страх.

Що  ж  почувайтеся  добре
У  світі  кривих  дзеркал.
Слава,    осанна  хоробрим!!!
А  вам  -  лиш  страху  оскал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286268
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011


АнГеЛіНа

Крихка краса

Із  себе  скине  вранці  шати  сну
І  щиро  засміється  –  світле  й  чисте
Село  завжди  стрічало  так  весну,
А  зараз  бачить  очі  падолисту.

Стоїть  село  скраєчку  і  шумить
Березами,  каштанами,  дубами.
Нам  треба  берегти  крихку  цю  мить.
Бо  доки  ми  з  ним  є-  воно  є  з  нами…

Воно  долоні  теплі  простягне,
Нагріті  сонцем  лагідним  щоднини,
Й  благатиме  тихенько  про  одне:
«Від  пустки  порятуй  мене,  людино!»

Сльозяться  сині  очі  у  села,
Тьмяніє  віра  вічно,  щохвилини…
Його  лише  б  турбота  зберегла,
Лише  любов  від  кожної  людини.
                                         11  жовтня  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286242
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011


Рідний

Сподівання

Помахало  літо  на  прощання
Журавлиним  окриком    згори,
Але    ти,  моя  любове  рання,
У  луні  жури    його  не  мри.
Ніж    мене  святими  почуттями,
Пахни  ароматами    садів,
Я      кохати  буду  до  безтями,
Так,  як  жоден  цього  б    не  зумів.
Листя  зжовкне,  посивіють  скроні,
Дні  купання  являться  у  сни,
Ми  у    тимчасовому  полоні
Будем    сподіватися  весни,
Щоб    розквітли  знову      у    обнові
Наші  душі  сповнені    любові.


14.10.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286184
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Віталій Назарук

І застидався знову красень клен

І  застидався  знову  красень  клен,
Почервонілим  листям  вкрились  гілки  –  щоки.
Його  із  далеку  ми  бачимо  –  ген-ген…
Бо  він  від  осені  червоний  на  всі  боки.

Чарівний  парубок  серед  дівчат  –  беріз,
Які  разом  із  ним  багато  років.
Вони  вбирають  дощ,  як  капелинки  сліз,
Щоб  навесні  віддати  сльози  –  соки.

Коли  ж  берізки  стануть  золоті,
А  клен  зніме  свої  осінні  шати,
Зима  застелить  килим  по  землі,
То  нам  весну  прийдеться  виглядати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286177
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Лілія Ніколаєнко

Мабуть, найгірше бути безхребетним…

Мабуть,  найгірше  бути  безхребетним,
І  гнутися  туди,  куди  нагнуть,
І  грати  роль  в  абсурдному  сюжеті,
Впустивши  в  душу  мілину  і  муть;

Розносити  усім  і  подавати
Нудного  підлабузництва  вино,
Що  замовляють  –  так  оте  й  співати,
Спустити  гідність  на  гниюче  дно.  

Мабуть,  найгірше  втяти  вільні  крила,
За  харч  і  пійло  зрадити  себе,
Не  бачити,  як  шлях  ганьба  покрила,
І  він  у  прірву  небуття  веде…

Найгірше  йти  покірно,  наче  вівці,
Нести  у  жертву  ідолу  козла,
І  долями  йому  встеляти  східці
На  трон  фальшивий,  на  вершину  зла…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285933
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Марічка9

І я пишу…

І  я  пишу́.О,  скільки  я  пишу́!..
Чи  знає  хто,  чи  краплю  розуміє?
І  тим  свята,  і  знову  тим  грішу,
Бо  зупинитись  просто  не  посмію.


А  ті  вірші  спроможні  на  дива:
Пророчать  долю,  серце  розуміють.
Що  б  я  без  них  робила,  -  не  жила  б,
Вони  мені  -  й  за  радість,  і  надію...


Мені  ти  можеш  будь-чим  дорікнуть,
А  їм  не  смій,  вони  мені  як  діти.
Вони  за  мене  довше  проживуть,
Вони  зуміють  вище  полетіти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286030
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Галина_Литовченко

ОСІННІЙ БУРЕВІЙ

Осінь  з  вітром  вступила  в  двобій.
Все  навкруг  загуло,  засвистіло,
Стрімголов  налетів  буревій,
Витряс  кленову  душу  із  тіла.

Щось  надумав  пихатий  собі,
Чи  вже  так  у  вітрів  повелося,  -
Свої  пальці  плакучій  вербі
Запустив  безсоромно  в  волосся.

Вдарив  сплетеним  туго  хлистом,
В  димарі  покрутився  хвилину,
Помахав  рудолистим  хвостом
Й  зник,  знайшовши  в  паркані  шпарину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286066
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Svetok

Облиш її

Ти  знов  слова  жбурляєш,  як  каміння.
Зламати  хочеш!  Просто,  невідверто.
Покладено  було  все  на  везіння...
І  все  дарма.  І  все  забуто.  Стерто.

Чому  штовхаєш  в  плечі?  Облиш!  Вона  вже  йде!
Розгублена.  Розчавлена.  Без  бою..
Без  тебе  -  їй  не  вижити....  Помре.
Моя  душа  пошарпана  тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285930
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Віталій Назарук

Схаменіться літа

Відлітають  у  вирій  невблаганно  літа,
Кожен  день  наближає  до  краю.
Моя  осінь  життя  -  це  пора  золота,
Я  зими  поки-що  не  чекаю.

Схаменіться  літа,  припиніть  свій  політ,
Дайте  трохи  ще  сонця  і  ласки.
Бо  не  знаю  ще  скільки  відміряно  літ,
Кожен  день  із  життя  я  робитиму  казку.

Нехай  осінь  моя  ще  обніме  крилом,
А  у  літку  зозуля  накує  літ  багато.
Посивіли  давно  мої  скроні  й  чоло,
Я  приймаю  життя,  кожен  день,  наче  свято.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285994
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011


Ласунка

Ще раз… (не зупинись!)

Зв’яжу  тебе  волоссям!
В  замок  ногами  стисну!
Ти  подихом  ще  досі
Тремтиш  в  мені  навмисно!

Голодним  звіром  стану!
Тримай  мене,  шалену!
Ще  раз  й  богами  дана…
Ця  мить  для  нас  блаженна….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285899
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011


Віталій Назарук

Я плюю на закон

Я  плюю  на  закон,  так  ,  як  і  ЗЕКи  плюють,
Хоч  закони  свої,  вони  пишуть  «толково».
Бо    у  них  заблукала    заборонена  суть,
Де  не  можна  сказати  нам  єдиного  слова.

А  закон,  як  струна,  розірветься  у  мить
І  поправки  підуть  до  закону.
Моє  серце  й  понині  у  грудях  щемить,
І  болітиме    вічно,    до  скону.

Він  для  нас  має  бути  завжди  лиш  один,
Президенту  і    «Вору  в  законі»,
Щоб  йому  поклонялися  батько  і    син,
І  ще  ті,  що  бували  на  зоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285819
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011


Віталій Назарук

Я напивсь кохання

                             Музика  Віктора  Охріменка
                           (Шукаємо  виконавця)
І  сп’яніло  небо  від  палких  цілунків,
Розійшлися  хмари  –  місяць  засіяв.
Я  напивсь  кохання  ніби  чар  від  трунку
І  навік  у  серце  я  тебе  забрав.

Вже  пора  настала  розправляти  крила
І  тебе  забрати  в  зірковий  політ.
Знаю,  що,  ти,  мила,  лиш  мене  любила,
Мов  зійшовся  клином  наді  мною  світ.

І  своє  кохання  ти  не  розгубила,
Клин,  що  понад  світом  віддала  мені.
І  за  стільки  років  ти  не  розлюбила,
Світяться  й  понині    очі  чарівні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011


Наталя Данилюк

Бери усе!

Бери  усе!Без  сліз  і  без  жалю
Тобі  віддам  усе,що  тільки  маю.
Ні,не  люблю,ти  чуєш?Не  люблю-
І  в  цій  брехні,як  в  полум'ї  згораю!..

Ні,не  люблю!Чому  ж  моїм  словам
Ти,мов  навкірки,вперто  так  не  віриш?
Бери,що  хочеш-все  тобі  віддам:
Нічних  зірниць  осяяні  сапфіри,

І  срібні  струни  лагідних  вітрів,
Гірських  озер  прозірчасті  свічада,
Соснові  храми  велетнів-лісів,
Вогкий  туман,що  куриться,мов  ладан...

Червоні  маки  в  сонячних  житах,
Небес  ранкових  волошкові  хвилі,
Де  так  самотньо  терпне  білий  птах,
Журливо  манить  за  собою  в  ирій...

Тендітну  зав'язь  юної  весни,
Вишневий  сад,задумою  сповитий...
Бери  усе!Лиш  серце  поверни...
Бо  як  мені  без  серця  далі  жити?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285757
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011


Марічка9

Шкода ( у співавторстві з Михайлом Плосковітовим)

Не  треба  слів.  Вони  пусті  звучанням.
І  навіть  сліз.  Вони  тепер  вода.
О,  як  доречне  це  небес  втручання!
Хоч  так  мені  обох  із  нас  шкода...

Шматує  вітер  спогади,  мов  листя.
Забутий  час  за  спинами  росте.
Невже  ми  справді  просто  відбулися,
згубивши  щастя  в  листя  золоте?

Що  хочеться  до  зриву  закричати,
Руками  зачепити  небеса!
Якби  ж  кохання  вміло  приручатись,
Ми  б  вірили  з  тобою  в  чудеса…

Побачення  перевелось  раптово
В  небесну  і  прощальну  благодать.
А  ти  ?  А  я?..  Нам  не  знайшлося  слова,
що  зможе  нас  удруге  поєднать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011


Журавка

ГІСТЬ

Всміхнись  і  знову  
                             назвися  гостем.  
(Наглухо  двері,  
                           впритул  фіранки).
Хай  стане  тихо
                             і  раптом  просто  -  
Найдовша  вічність
                             живе  до  ранку.  
А  далі  кава…  
                               І  босі  ніжки.  
Навшпиньки…    Думка:
                             чи  то  востаннє?
Навіщо  в  мене  
                             вселилась  кішка  
І  серце  в  грудях  
                               давно  не  камінь!?  
Впусти….  ще  трохи.  
                             Отак  пограйся.
Хай    пахне  довго
                           тобою  постіль.  
І  знову  будень
                           в  святкове  вбрався,    
Замкнувши  двері
                           за  вічним  гостем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285754
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011


Марічка9

А за вікном привіти шлють дощі…

А  за  вікном  привіти  шлють  дощі.
І  все  ще  є  незмінним  і  пекучим.
Знав  тільки  Бог:  пробачити  чи  ні,
А  я  не  знала,  що  він  нам  озвучить.

А  знаю  все  ж,  що  ти  мене  картав,
За  вибір  долі  як  судив  жагуче.
Хто  ж  вибрав  зависоких  нам  октав?
І  як  мене  їх  недосяжність  мучить...

Та  хто  спитає,  хто  подасть  руки?
Ти  знаєш  сам,  як  бути  одиноким.
Той  дощ  в  вікні  лишив  мені  сліди
В  душі  твоїх  невиправданих  кроків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285672
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Галина_Литовченко

ГРУДНЕВА ЗАМАЛЬОВКА

Застигла  кров  у  стовбурах  дубів,
Надовго  влізли  зашпори  у  пальці.
Напнулось  цупко  озеро  на  п`яльці,
Забувся  туркіт  диких  голубів.

Обвисле  небо  смутку  додає,
Шпига  мороз  колючками  акацій.
Від  театральних  голих  декорацій
В  морозний  грудень  щось  в  природі  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285621
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Галинка)))

…Збагнула. . ( на Юра…

...Нести  мене  у  серці  кожну  мить
тобі,  мабуть,  вже  більше  не  під  силу...
Я  знаю,  як  насправді  все  болить,
це  -  як  живцем  сховатися  в  могилу...
А  ще  сказав  -  "ніколи  не  збагну"
Збагнула    я  ще  більше,  мій  коханий.!.
Тепер  іду,  неначе  на  війну...
А  світ  довкола  -  в  чорному  убраний.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285587
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Валентина Ланевич

Ветер в поле резвился

Ветер  в  поле  резвился,  игриво  шумел,
Ты  в  окошко  моё  улыбаясь  глядел.
Взял  на  мушку  меня,  ох,  на  верный  прицел.
Осыпалась  листва,  бронзой  лес  запестрел.

Не  могу  без  тебя  и  с  тобой.  Всё  не  так.
Годы  ржавчина  ест,  словно  медный  пятак.
И  клокочет  вода  вниз  по  горной  реке,
И  блестит  диамант  на  пожухлой  траве.

За  рассветом  рассвет  укрывает  туман
И  ведёт  в  никуда  пегий  свой  караван.
В  небо  птицей  взлечу,  рассеку  пелену,
Может  там,  милый  мой,  путь  к  тебе  я  найду.

11.10.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285548
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Наталя Данилюк

Коли любов торкається до скронь…

Коли  любов  торкається  до  скронь,
Вдаряє  серце  в  кришталеві  струни,
І  поміж  ліній  двох  чужих  долонь
Виводить  доля  життєдайні  руни.

Коли  любов  торкається  до  вуст,
Холодна  сталь  спалахує  вогненно,
І  відпускає  пристрасть  тятиву,
Вогнем  палким  пронизує  рамЕно.

Коли  любов  торкається  душі,
Із  берегів  виходять  океани!..
І  проза  буднів  ллється  у  вірші,
Коли  любов  приходить  довгожданна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285575
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Halyna*

Не докоряй

Не  докоряй  моїй  бездумній  вірі,
Що  все  у  нас  закінчиться  й  мине.
Сьогодні  вечір  грає  на  клавірі
Щось  дуже  гарне,  хоч  таке  сумне…

В  моє  волосся  вплутується  осінь:
Пробач,  що  я  здавалась  саме  ТА.
Мені  отруту  в  келиху  приносить
Заплакана  і  вірна  самота.

А  в  тебе  розквітатимуть  жоржини,  -
Та  віра  як  гранітний  обеліск.
І  вечір  зазвучить  на  клавесині
Так  легко,  хоч  в  душі  роздався  тріск.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285473
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011


Наталя Данилюк

Ніч-парасолька

Ніч-парасолька...
Розбитими  вікнами
зиркає  
в  душу.
Не  сколихну,
ні  на  мить  не  порушу
того  
застиглого  в  часі  
мовчання...
Тільки  б  ловити  
вогкими  
вустами
жадібно  тепле  
повітря  між  нами-
так,
ніби  все  у  нас  
майже  востаннє.

Ніч-парасолька
сховала  
мене  від  цинізму-дощу.
Хоч  ти  й  лукавиш,
та  я  
не  впущу
в  душу  свою  
гострі  бритви-слова...
Краще  мовчи!
Я  благаю,тихіше...
Слухай,як  вітер  
трави  колише
і  цвіркунами  
гуде  
голова!..

Ніч-парасолька
в  душу  мою  
зорепаду  натрусить,
відчай  накриє  
квітчастим  
обрусом,
пилом  
розвіє  
задАвнений  біль...
Вишні  розквітли-
такі  
безборонні,
сиплять  
в  мої  захололі  
долоні
цвіту  п'янкого  
рясну  
заметіль!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285378
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011


Анна Вейн

Не зупинити почуттів

Не  зупинити  почуттів  -
і  завтра  не  помре  ніколи:
нестримне  сяйво  спільних  днів
не  дасть,  щоб  душі  охололи  

Нам  не  забути  світлу  мить
Що  поєднала  нас  навіки
Мов  перший  раз  -  душа  щемить…
А  ти  -  мої  найкращі  ліки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285426
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011


Окрилена

Психотерапевтичне (гіперопіка)

Розлогий  дуб  –  кремезний  ,  величавий
із  віттям,  що  торкає  небеса
зростав..  коріння  пестили  заплави
а  листя  умивала  рань-роса.

А  поруч,  зовсім  поруч  дуже  ніжна
береза  -  і  тендітна,  і  низька,
горнулася  до  дуба.  В  тінях  грізних  
ховалася  її  п'янка  краса...

Вона  і  він  ,  здавалося...  щасливі
(коріння  ж  заховалося  в  землі),
він  захищав  її  у  грім  і  зливи.
Береза  ж  сохла,  спогадом  -    рубці...


...як  часто  віддаємо  ми  бездумно
свій  простір,  своє  сонце  без  жалю.
І  все  життя  минає  так  -  безшумно:
руйнуємо  самі  свою  ж  ріллю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285318
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011


Окрилена

І неможливо погляду відвести…

Просила  тишу  вберегти  в  вітрів
верба,  загорнута  у  золотисте  сарі.  
У  сутінках  плив  жовтень  і  з-під  брів
він  сипав  на  вуста  Твої  солодке  карі.

На  перехресті  -  фОновий  диптих
як  пори  року  у  душі  на  перехресті...  
і    навіть    вітер  серед    верб    притих,
і    неможливо...  було    погляду    відвести...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285228
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011


Віталій Назарук

Спаси її Боже

Ніхто  окрім  неї  цей  біль  у  собі  не  несе,
Вона  ж  посміхається  горем  до  ліжка  прикута.
І  моляться  рідні,  хай  горе  Господь  пронесе,
Щоб  болі  від  неї  поміг  хоч  на  мить  відвернути.

Бо  ж  стільки  страждань  на  одну  забагато  –  повір…
Вона  за  одужання  Бога  сердечно    благає.
Хвороба  вчепилась  зубами,  мов  ранений  звір,
Лиш  стогін  легенький  часом  із  дверей  долинає.

Спаси  її  Боже,  щоб  квітка  розцвісти  змогла,
Щоб  очі  -  волошки  засяяли  променем  ясним.
Щоб  вельон  вдягнути  вона  на  віку  ще  змогла,
І  долю  життя  обсипало  квітами  рясно.
                                               Спаси  її,  Боже!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285183
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011


Halyna*

Всупер́еч

Напевно,  я  тобі  вже  не  потрібна.
Не  треба  слів...  Не  треба  стільки  слів!..
Мої  зіниці  з  відчаю  не  збліднуть,
тому  що  ти  їх  раптом  розлюбив.  

Мої  зап'ястя  не  заледеніють,
бо  ти  вже  не  торкаєшся  до  них.
Пробач,  що  я  розплакатись  не  вмію
і  кинутись  від  розпачу  до  ніг.

Ти  ж  знав,  що  не  буває  ненавмисних
нікчемних  боязких  порожніх  втеч.
Все  буде  добре.  Просто  в  грудях  стисне,
бо  я  люблю  не  просто...  всупер́еч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285187
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011


LaurA

Мы помолчим…

Мы    помолчим.    Для      слов    нет    мест,
скатилось  солнце  золотом  в    реку  устало...
На      фоне    перевёрнутых    небес
последний  раз  тебя    поцеловал.

А  загоревший    вечер  крался    под  плетнём,
и  звёзды  шепот  вытрясли      в    траву,  
в    ночь    теплую,  не  схожую  на    осень
...  любимой      я    тебя  уже    не    назову.

И  счастья  не    хватает,  словно    кислорода.
Октябрь-любовник  примостился  средь  октав,
И  подпирал  полнеба    месяц      круторогий,
Вихрастый      ветер    вербы  чаровал.

Мы      помолчим.    Для      слов    нет    мест...  
Но  знаю  я,      меня    ты    будешь    ждать,
Покуда  ветер  вербам    косы  расплетает,
Покуда    наша      осень    не      пройдёт...

Наша  осінь…  М.  Плосковітов.  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175

Помовчимо.    Словам        нема    потреби,
скотилось    сонце    золотом    у    став.
На    фоні    перевернутого    неба
останній    раз    тебе    поцілував.

Засмаглий    вечір    крався    попідтинню,
трусились    зорі    шепотом    в    траву,
у    теплу    ніч    -    не    схожу    на    осінню    -
коханою    тебе    вже    не    назву.

Бракує    щастя,    кисню    до    знемоги,
приліг    коханець-жовтень    між    октав,
підпер    півнеба    місяць    круторогий,
чубатий    вітер    верби    чарував…

Помовчимо.    Словам        нема    потреби.
Я    знаю:    ти    чекатимеш    мене
допоки    вітер    розплітає    верби,
допоки    наша    осінь    не    мине.

Плейкаст:    http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 10.10.2011


Наталя Данилюк

В осінньому вальсі

Самотній  клен  змінився  на  очах
І  спалахнув  в  гарячому  багрянці
І,мов  пергамент,списана  душа
Листком  кленовим  закружляла  в  танці.

Осінній  вальс-багряний  падолист,
Глибокий  щем  високого  польоту:
Раптовий  злет  у  піднебесну  вись,
Легке  падіння  в  теплу  позолоту...

І  забуття...У  пригорщі  листків
Повільно  тлію,майже  безголосо...
Невже  й  мене  в  пожухлий  цей  архів
Листком  кленовим  викинула  осінь?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285124
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 09.10.2011


Poetka

…листопадна кровотеча…

...одного  разу  я  розкажу  тобі  як  осінь  помирає
листям  травою  бездомними  собаками  та  жебраками...
коли  під  ногами  останнє  тепло  калюжа  поглинає
а  вірші  народжуються  каліками  та  байстрюками...
місто  насититься  чорними  пальтами  та  парасолями
а  спогади  стануть  до  неприроднього  схожі  на  плями
які  уже  ніхто  ніколи  не  виведе  з  зорового  поля...
і  тепер  я  знаю  -  її  серце  із  найтоншої  порцеляни...
...як  тобі  пояснити  що  осінь  ця  тільки  тимчасова  причина
щоб  вкотре  стати  безсилим  і  не  почути  ранком  будильника
моя  любов  до  цих  сутінків  настільки  злочинна
що  повертаючись  вночі  я  не  вмикаю  світильника...
затримуючи  погляд  на  одній  із  знайомих  тіней
тихим  кроком  переступю  через  розкидані  речі...
ця  осінь  так  близько...вона  пробралась  до  сіней
і  страждає  від  листопадної  кровотечі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284839
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011


АнГеЛіНа

Полька для листя

Осінній  вітер-віолончеліст
Смичком  прозорим  все  веде  по  струнах.
Він  кличе  в  танець  пожовтілий  лист,
Що  на  землі  застиг,  як  вічні  руни.

Завзято  так  той  вітер  виграє,
Шугає  між  дерев  з  віолончеллю.
А  листя  щось  шепоче  «про  своє»,
Й  безрушно  на  землі  лежить  пастеллю.

Та  вітер  вже  нові  акорди  взяв  –
Лукавий  –  він  обрав  веселу  польку.
І  радо  листя  піднялося  з  трав,
Бо  вже  набридло  шурхотіти  долі.
                                                   8  листопада,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285043
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Наталя Данилюк

Коли калина вдруге зацвіте…

Коли  калина  вдруге  зацвіте
І  рясно  вродить  соковиті  грона,
У  своє  серце  я  впущу  тебе,
Покірна  буду,тиха  й  безборонна...

І  не  спитаю  з  докором  про  те,
Де  ти  блукав,невтішний  мій  приблудо...
Коли  калина  вдруге  зацвіте
І  всі  образи  серце  призабуде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285010
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Віталій Назарук

Емблема осені

Спадає  лист  та  квітнуть  хризантеми,
Вони  прикрасять  опустіле  поле.
Ці  квіти  -  ніби  осені  емблема,
Картини  творять  в  пору  цю  казкову.

Вони  приносять  нам  краплину  щастя,
Тепло  від  літа,  кольорів  палітру.
Їх  залякати  і  зимі  не  вдасться,
Морозам  першим,  ні  страшному  вітру.  

Поля  засніжить,  стане  біло  –  біло…  
З  під  снігу  виглядатимуть  червоні
Осінні  квіти,  що  дарують  світло,
І  іскрами  горять  на  білім  фоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284224
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Віталій Назарук

Вічність

Ми  не  знайомі  з  вічністю  земною,
Землю  залишимо,  як  налетить  зима.
Тут  ми  лиш  двоє,  доленько,  з  тобою,  
Нічого  вічного  в  нас  на  Землі  нема.

Міняється  погода,  Сонце  сходить,
Повіє  вітер,  дощик  зашумить,
Який  буває  довго  не  проходить,
Здається  –  вічність,  а  насправді  –  мить.

А  жорна  перемелюють  хвилини,
Які  складають  вічності  часи.
Так  ніби  промінь,  що  у  простір  лине
Не  зупинити  -  хоч  і  попроси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284263
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Віталій Назарук

Подарунок від бабці Гані

Любителям  гумору
До  схід  сонця  прокинулась  нині  бабця  Ганя,
Почала  збиратись  в  місто  із  самого  рання.
Наварила  діду  супу,  спекла  бараболі,
Стала  в  сумку  накладати  моркви  і  квасолі,
Буряків  і  капустину,  яєць  три  десятки…
Сумку  в  руку…  Ні,  не  важко…Напишу  для  згадки,
Що  купити  в  місті  маю…  Хустину,  калоші,
Майонезу,  пачку  масла,  олію  хорошу…
Хвилин  сорок…  Бабця  в  місті,  спродалась  швиденько
І  пройшлася  між  рядами,  добре  що  близенько.
Вибрала  собі  хустину,  дідові  калоші,
Дуже  довго  вибирала,  щоб  були  хороші.
Спакувала  все  у  сумку,  калоші  не  влазять.
Десь  коробку  візьміть,  бабцю,  добрі  люди  радять.
На  станцію  пошвеньдяла,  бо  ще  була  сила,
По  дорозі  разів  зо  три  калоші  губила.
Підійшла  в  кіоск  аптечний  пита  чоловіка,
Чи  не  має  бува  часом  коробки  з  під  ліків.
Подивився  чоловічок  на  бабцю  й  калоші,
З  -  під  стола  дістав  коробку,  дає  бабці…Прошу.
Аптекар  був  із  гумором,  хоч  уже  й  посИвів,
Дав  коробку  він  бабусі  з  -  під  презервативів.
Спакувала  ті  калоші,  шнурком  обв’язала,
Сумку  збоку,  а  коробку  на  руки  поклала.
Зайшов  хлопець  у  автобус,  глипнув  на  бабусю,
А  чи  можна  ,  він  питає,  я  тут  примощуся?
Зняла  бабця  свою  сумку,  кинула  під  ноги
Сідай  синку,  місця  досить,  поїдем  в  дорогу.
Прочитав,  що  на  коробці  написано  зверху,
Ніби  повна  коробчина,  набита  доверху.
І  цікавість  розібрала  хлопця  молодого,
А  ось  це  скажіть,  бабусю,  везете  для  кого?
Це  дідові…  Ще  й  пляшечка…  Додому  везтиму,
Хоч  старий,  та  ще  при  силі,  зчовгає  за  зиму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284439
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Віталій Назарук

Саломани всіх країн, єднайтеся!

САЛОМАНІАНА  -2011
                                                                                                                             

В  книгу  Гіннеса,  без  блату,      
Місто  Луцьк  ураз  попало.
Коли  в  парку,  що  над  Стиром  -
Відбулося  „СВЯТО  САЛА”.
Поросяток  кільканадцять
Закололи  на  Волині
Й  довели,  що  в  нашім    краї
Найсмачніші  в  світі  свині.  
Більше  трьох  центнерів  дзіки,
Свиноматки  кіль  по  двісті.
Їх  кормили  по  два  роки,
Щоб  могли  потому  з’їсти
Бутерброди  і    ковбаси,
Шашлики  і  просто  сало,
Їли  все  в  надстирськім  парку
І  жалілися,  що  мало.
І  знайшовся  лобуряка  -
Гордість  нашого  народу.
Доказав,  що  більший  розмір
Мають  мати  бутерброди.
Бо  шматочок  хліба  з  салом
Залюбки  їдять  в  родині,
Добавляють  ще  й  цибулю
В  нас  до  сала  на  Волині.
З  часничком  і  чорним  перцем,
Трішки  хрону  і  гірчицю,
Люблять  так  Волинське  сало,
Як  хорошу  молодицю.
Рекордсмен  також    з  Волині,
А  таких  у  нас  немало.
Він  найшвидше  в  цілім  світі
З’їв  без  хліба  кільо  сала.
Якщо  Ви    любитель  сала,
Якщо  Ви  на  святі    нині,
То  смакуйте  і  купляйте
Краще  сало  в  Україні!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284610
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Віталій Назарук

Пісня про осінній Луцьк

Червоніє  у  парку  калина,
Мов  намисто  вдягнула  дівчина
І  шумлять  понад  Стиром  тополі,
Що  пророчать  щасливу  їй  долю.

А  навколо  розкинулись  луки…
Замок  Любарта  дзвонами  кличе.
Древній  Луцьк  нам  протягує  руки,
Тихо  птахи  у  небі    курличуть.

Пожовтіли  каштани  і  клени,
Лише  клумби  цвітуть  в  центрі  міста.
І  ялинки  сріблясті  й  зелені
Обсипає  листва  золотиста.

Я  іду  своїм  красенем  Луцьком
По  бруківці,    милуюся    містом.
І  хрести,  що  над  Луцьким  собором,
Нас  освячують  сонячним  блиском.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284643
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Віталій Назарук

Прощання і надія

А  журавлі  зажурено  летять,
До  болю  туга  серце  огортає.
Чи  всі  вони  повернуться  назад,
Ніхто  із  них  сьогодні  ще  не  знає.

Земля  чужа  пригріє  від  зими,
Накормить,  хоч  не  так,  як  в  себе  вдома.
І  журавлі  летять,  махаючи  крильми,
Що  кожен  помах,  то  все  більша  втома.

Мої  хороші,  залишіть  «курли»,
Цю  пісню  берегтиму  цілу  зиму.
Ви  до  весни,  щоб  сили  зберегли,
Щоб  знов  почув  я  пісню  журавлину.

Журавлики  мої,  передвісники  весни,
Вас  проводжаю  у  далекий  вирій.
Лише  тоді,  як  долетить  «курли»,
Я  оживу  і  буду  знов  щасливий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284834
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Наталя Данилюк

Прощання

Туманним  світанком  прощається  бабине  літо,
Розкидавши  мушлі  порожні  на  білім  піску.
Чого  ж  це  я  плачу?Мені  залишаєш  півсвіту,
Бо  й  досі  ще  любиш  мене,ненадійну  таку...

Чого  ж  я  шукаю,простромлена  наскрізь  дощами,
В  обтесаних  скелях,закутаних  в  білий  туман?
Мені  залишаєш  в  квадраті  віконної  рами
Усміхнене  сонце,що  впало  в  нічний  океан...

Мені  залишаєш  грайливі  дзвінкі  зорепади,
Розлитий  по  небу  Чумацький  осяяний  Шлях...
Чого  ж  не  знаходжу  в  дарунках  твоїх  я  відради?
І  роси  холонуть  в  моїх  мерехтливих  очах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284782
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011


Галина_Литовченко

НІЧНИМ АВІАРЕЙСОМ ДО БАКУ

Ступлю  на  трап  із  борту  літака
В  палкі  обійми  оксамиту  ночі.
І  закружля  феєрія  п`янка
У  хвилях  снів  і  спогадів  дівочих.

Вдихну  знайомий  теплий  аромат
Морської  нафти  із  солоним  бризом
І,  певно,  кине  пам`ять  компромат
Якимсь  новим  вигадливим  сюрпризом.

Із  поцілунком  ночі  на  щоці
Від  двигунів  пронизливого  свисту
Щаслива  із  валізою  в  руці
Пройду  неспішно  коридор  таксистів.

І  у  кареті,  поданій  мені,
Де  шлях  освітить  місяць  круглолиций,
Я  до  твоїх  привабливих  вогнів
Помчу  на  зустріч,  зоряна  столице.

Нехай  слова  поцупили  роки,
Пробіл  лишили  в  мовнім  арсеналі,
Тебе  я  знову  зватиму  Баки  -
Так,  як  звучить  ім`я  в  оригіналі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284773
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2011


Наталя Данилюк

Ветхий сад

Вже  постарів  той  ветхий  дідів  сад,
Пустив  углиб  коріння-паралелі.
Тут  водоспадом  в'ється  виноград,
Спадає  в  трав  шовкові  акварелі...

Принишкли  груші  в  затінку  густім
І  зажевріли  стиглими  плодами,
Немов  зірниці  мідні  в  темноті...
І  обважнілі  яблуні  рядами

Мов  та  сторожа  віддана  стоять
І  верховіттям  чешуть  сиві  хмари,
І  сизий  місяць,мудрий  циферблат,
Рахує  чітко  вічності  удари.

Тут  у  траву  устромлені  граблі
Підперли  небо,зоряне,стріхате...
Летять  планети,наче  кораблі,
І  світять  на  стару  самотню  хату.

А  в  хаті  цій  пристелений  обрус
І  пахне  хліб  усміхнений  дровами,
І  на  іконі  вицвілій  Ісус
У  сяйві  свічки  грає  кольорами...

Зоріють  вікна  згустками  лампад
У  сутінкОву  вогкість  прохолоди...
Вже  постарів  той  ветхий  дідів  сад,
Та  ще  так  рясно  і  завдячно  родить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284481
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 07.10.2011


Наталя Данилюк

Журавлик

Журавлику,пощо  мою  печаль
Тривожиш  ти  своїм  плачем  журливим?
Вже  відзвеніло  літо,мов  кришталь,
Приволокли  світанки  срібні  зливи...

Вже  відбуяли  пахощі  садів,
На  пишні  крони  впала  позолота...
Журавлику,який  щемливий  спів
На  тих  дзвінких  захмарених  висотах...

І  розтинає  лагідне  крило
Шовкову  синь  небесної  дзвінниці,
В  застигле  плесо  листу  намело-
Дерев  сумних  рясної  багряниці.

І  мов  полин  печаль  моя  гірка,
Що  той  журавлик  в  піднебессі  терпне...
І  обважніла  осені  рука
Листком  лягла  на  серце  моє  тепле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284615
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 07.10.2011


АнГеЛіНа

Дарунок від Жовтня

Простує  Жовтень  в  чепчику  смішнім,
Закутаний  у  шарф  жовтогарячий.
Я  здалеку  його  в  своїм  вікні,
Одягненого  в  жовтий  плащ,  побачу.

І  вискочу  до  Жовтня  на  поріг  –
Вручити  хочу  листя  пожовтіле  ,
Бо  впевнена  –  вже  у  моїм  дворі
Іде  галантний  чарівник  несміло.

Тож  піднесу  сором’язливо  в  дар  
Йому  букетик  із  листків  кленових.
А  щоб  не  застудилась  раптом  я  –
Шкарпетки  Жовтень  дасть  мені  багрові…
                                           1  жовтня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283702
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 07.10.2011


Мазур Наталя

Мій лицар

Десь  осінь  по  ѓорах  блукає  в  багр́янці,
В  червоних  коралях,  що  на  вишив́анці.
Намітка  із  жовтого  листя  янтарна,
Запаска  з  ялиці:  зелено-примарна.

Випитує  осінь  в  прохожих  дорогу,
Добратися  хоче  до  м́ого  порогу.
Принести  в  дарунок  жалі  та  печалі,
І  крик  журавлиний  з  блакитної  далі.

Зітхання  і  смуток,  утому,  зневір'я,
Тривогу  й  несп́окій  до  м́ого  подвір'я.
Та  стрівся  їй  вітер,  мій  лицар  вродливий  -
Хоробрий  і  мужній,  хоч  трішки  встидливий.

У  вальсі  кружляв  осінь  без  перестанку.
Спинилися  вдвох  лише  в  мене  на  ґанку.
У  гарному  вбр́анні  з  легких  візерунків
Чомусь  світла  осінь  стоїть  без  пакунків.

То  лицар  прекрасний  мене  захищав,
Образити  жінку  нікому  не  дав!
Коли  осінь  в  танці  кружляла  по  схилах,
Усі  подарунки  в  лісах  розгубила.

Я  чемно  всміхаюся:  Осене  мила,
Без  тих  подарунків  ти  дуже  красива.
Що  їх  не  дал́а  мені,  я  не  сумую,
Пригожого  лицаря  ніжно  цілую.

21-22.09.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282693
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 07.10.2011


LaurA

Осеннее (навеянное)

В  плащ  осень  кутает,  тихонько  плача
Метель  дождя,    -    в    нём    душу  прячу.
Чет-нечет  дней  моих,  -  кульбиты    циркача
Мы  встретились,  -  судьбы  метаморфоза  ?
Как  кружится    шальная  голова...
Иллюзия  весны,  очарованье  снова
Ах,  мне  бы  выдох  и  на  тормоза,
Но  я  в  порыве  промо-чувства,
Забыты  горечи  разлук.  Слова...  слова.
Ловлю  мгновения,  -    момент    гипноза.
И    я  люблю  ,    а  как  иначе...



Плэйкаст  :

http://www.playcast.ru/view/1656957/a9322027802e45f5a6d3ec9b0d4e495d89677bbbpl

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283333
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 07.10.2011


Н-А-Д-І-Я

Грусть осенняя в сердце теплится…

Пролистал  ветер  лета  страницы...
Улетают  последние  птицы.
Дымкой  тают  мгновенья  и  годы,
Тяжела  всё  же  сладость  свободы.

Провожаю  с  тоской  вереницы...
Что-то  радость  теперь  только  снится.
Прилетают,  как  стаи,  невзгоды,
Что  под  стать  дождевой  непогоде.

Хочу  счастье  собрать  по  крупице...
Как  похожи  счастливые  лица!.
Знаю:  к  радости  радость  приходит,
Только  долго  ли  ждать?  Где  же  бродит?

Слезой  горькой  промокли  ресницы:
Разлетелись  с  тобою,  как  птицы...
Лист  резной  тихо  в  танце  кружится
Грусть  осенняя  в  сердце  теплится...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283322
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 07.10.2011


Ольга Медуниця

Відкрий і відчини

ВІДКРИЙ  І  ВІДЧИНИ  -  це  не  одне  й  те  саме.
Синоніми  -  слова,  але  між  ними  час.
Якщо  одне  бриніло  дзвінкими  голосами,
То  друге  стільки  болю  і  туги  передасть.

Відчинено  давно  для  Тебе  усі  двері...
Які  із  них  насправді  хотів  би  Ти  відкрить?
О,  скільки  слів  дзвінких  лишилось  на  папері...
І  скільки  слів  правдивих,  в  яких  Тобі  болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284155
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 07.10.2011


s o v a

пастель світанку

кавовим  осадом  ніч  розійшлася,
десь  серед  поглядів,  серед  вистав,
тихо  герої  губились  по  трасах
зрадженим  поспіхом  вітру  без  справ...

щойно  світанок,  стривожений  сонцем,
танув  на  скронях  фарбованих  днів,
пальці  торкались  до  мого  волосся,
наче  уперше...  як  вересень  мрій

будуть  гойдати  словами  секунди,
ті,  що  так  довго  не  мали  адрес,
вулиці,  спогади,  джазові  будди...
в  обрисах  тануть  ранкових  чудес

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283280
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 07.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2011


Окрилена

Я спрячусь…

Я  спрячусь  от  ветров  морозных
В  Твой  мир,  где  внутренний  покой,
где  не  гремят  предчуствий  грозных
глухие  звоны...  Ты  укрой  -

глазами  полными  надежды,
руками  полными  любви
чтобы  расстаяли  все  "между...."
любимой  в  мыслях  назови.

Я  спрячусь…  дотянусь  до  окон
Твоих  загадочных  огней
А  от  луны  лимонный  локон,
На  образ  Твой  -  святой  елей…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284337
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 07.10.2011


Svetok

Між іншим

Дощу  краплини  створені  для  хмар...
Буває  ними  небо  тихо  плаче.
Я  від  очей  твоїх  прийму  удар.
Та  це  для  тебе  дуже  мало  значить.

В  калюжі  відображення  твоє
Топтатиму  безжально  каблуками.
Хтось  серце  кислотою  обіллє...
Допоки  ти  ховатимешся  снами.

Дощу  краплини  створені  для  хмар...
Так  плаче  від  розгубленості  небо.
Ти  влив  своєї  ртуті  в  мій  нектар...
А  я,  між  іншим,  створена  для  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283593
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 06.10.2011


Svetok

Повірила =)

Між  нами  математика  і  все.
Я  просто  віднімаю  в  тебе  спокій.
А  ніжність  твоя  в  казку  віднесе,
Якщо  тобі  на  зустріч  зроблю  крок  я.
Помнож  всі  почуття  у  100  разів.
Я  хочу  ще  сильніше  відчувати,
Я  хочу,  щоб  ти  мріяв  і  хотів
Мене  до  втрати  розуму  кохати.
Поділимо  закоханість  на  два  –
Це  розв"язок  останнього  рівняння.
Повірити  у  формулу  змогла,
Що  «  Я  +  (плюс)  ТИ  =  (дорівнює)  КОХАННЯ  ».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282860
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 06.10.2011


Галина_Литовченко

МІСЬКІ ВОГНІ

Згасли  грона  запашних  акацій,
Захлинулись  в  парках  солов`ї.
Розлетілись  бурею  овацій
По  містах  неонові  рої.

Миють  фари  сяючу  бруківку,
Золотих  вогнів  тече  потік.
В  руслах  вулиць  плавають  автівки,
Місяць  з  горя  на  село  утік.

Грає  простір  штучними  вогнями,  
Сяйва  зір  ніхто  не  поміча.
Фейєрверки,  щедрі  до  нестями,
Б`ють,  немов  з  підземного  ключа.

Різнобарвно  темрява  іскриться,
Але  щось  підказує  мені,
Що  невдовзі  з  неба  блискавиця
Сполохне  розрядами  вогні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284496
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 06.10.2011


Любов Іванова

ПОСТУЧАЛАСЬ ОСЕНЬ. .

Постучалась  осень  вечерком  в  окошко,
потянулась  в  сердцу  золотым  листом.
Но  оно  взмолилось  "Погоди  немножко!
Обойди,  родная,  стороной  мой  дом!"

Постояла  робко,  отошла  несмело,
в  золотых  одеждах,  расписной  парче.
Красотою  рыжей  и  рябиной  спелой
прилегла  у  дома    на  сырой  ночлег..

У  моей  калитки  погости  незримо,
на  тебя  восторгом,  как  вином  плесну..
Улетай  далече  журавлиным  клином.
Без  тебя  останусь  ожидать  весну..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11109265693

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282863
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Тамара Шкіндер

Осені протуберанці

О,  світлі  осені  печалі,
Торкнуться  серця  ще  не  раз.
Бо  горобинові  коралі
Принадніші  усіх  прикрас.

                 Приспів.
Осінній  смуток  серце  крає...
Ми  -долі  непростої  бранці.
То  не  кохання  догорає,
Це  -  осені  протуберанці.

Складає  вересень  рядками
Осінніх  дум  бурхливий  плин.
Земля  ще  пахне  чебрецями,
Дивує  стразами  ожин.

Запалює  свічки  шипшина,
Де  так  ряснів  рожевий  цвіт.
Що  безпорадно  й  долечинно
Тобою  затулив  весь  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282853
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Наталя Данилюк

Ранок в осінньому лісі

Благословенна  позолота  дня!
Яка  краса  у  цій  ранковій  тиші!
До  водопою  білого  коня
Багряна  осінь  напувати  вийшла.

Між  гострих  круч  заплутався  струмок,
Немов  дівча  грайливою  косою,
І  обважнілий  різьблений  листок,
Що  заіскрився  чистою  росою,

Немов  сльозою,в  прОсвітку  затерп,
Упав  на  ліжник  вовняного  моху.
І  промінь  сонця  розітнув,мов  серп,
Цю  прохолоду  вранішнього  льоху.

Ударив  запах  свіжої  смоли,
Немов  бальзам  цілющий  по  оскомі,
І  натрусили  росяних  перлин
Дрімучі  сосни  осені  за  комір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Рідний

Душа

Моя  душа  ледь  теплою  була,
Коли      пекучу  зраду  провістила
І  обрубала  жалем  вільні  крила,
І  сіла  край  самотнього  стола.

Здалося    їй  ,    -  о    як  поталанило,  -
 Кохання    квітка  красно    розцвіла,
І  ти  по  мед    до  неї,  мов  бджола
Літати  мала  ,  та  не  так    судилось.

О  чом    звернула  ти  у  чагарі,
Де    торг  любов’ю  чинять    гендлярі  
І  продала  нектар  моєї    ружі?

Усього  -  на  -  всього  за  два  гроша  
Тобою      занехаяна    душа,  
Яка  усе  ще  за  тобою  тужить.

03.10.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284128
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Рідний

Ця осінь…

Ця  осінь,  мов  любов  колишня,
Що    вид    її  в  тумані  згас,
Лиш  озивається  щораз,
Коли  у  теплий  іній  вишня

Вдягнеться  ,  наче  в  перший  клас
Дівча,  чудуючись  незвичним
Нарядом.  Чорні    черевички  -
Через  роки  -    в    останній    вальс.

У  позолоченім    наряді  
В  саду,  у  лісі,  полі  рядить,  -
Ґаздиня  зріла,  мила  панна,

І  так  в    мені    бажання  в’ється
Своїм  її    торкнутись  серця!
Прости  мені  цей  гріх,  кохана…

25/09/11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282690
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Галина Малюга

Жовте кімоно

Строката  осінь  стукала  в  вікно,
 Яскравим  сонцем,  вибродженим  листям,
 Кістляві  пальці  жовте  кімоно,
 Мені  до  ніг  кидали  на  обійстя.

Худенькі  руки  в  осені-пори,
 Хапали  краплями  будинки  в  позолоті,
 І  обплітались  сивістю  двори,
 І  потопали  в  жовтому  турботи.

І  заживали  рани  у  серцях,
 І  відійшли  свої  й  чужі  провини.
 Сьогодні  осінь  спершися  об  дах,
 Зацокотіла  пальчиком  по  ринві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283964
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 04.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2011


Halyna*

Муза

...а  мене  турбує  зовсім  інше
не  минають  в  безвість  сиві  дні
я  зненацька  пишу  дивні  вірші
ти  ж  -  блукаєш  в  неба  сіризні

всі  гріхи  спокутую  безсонням
втомлено  шукаю  свій  Парнас
бачиш  на  моїх  блідих  долонях
римою  застиг  невпинний  час...

і  кричать  грозою  фіолети
як  моя  сполохана  душа
де  ти  музо  вигадана...  де  ти
не  губись  в  приречених  віршах

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283995
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 04.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2011


Наталя Данилюк

Чи ти щасливий?

Чи  ти  щасливий-хто  тебе  вгадає?
Чужа  сім'я  для  когось-темний  ліс.
Так  само  сонце  сходить  понад  плаєм
І  заплітає  китиці  беріз.

Так  само  ранки,росами  сповиті,
Провадять  будні,тихі  і  сумні,
І  час  від  часу  згадуються  миті
Наших  щасливих  пережитих  днів.

І  десь  тебе  зустрівши  випадково,
Збагнути  зможу  істину  гірку:
Немає  в  тебе  з  іншою  любові,
Зачахла,мабуть,ще  у  сповитку.

І  не  важливо,в  чому  тут  причина,
Лише  зітхне  з  полегшенням  душа,
Що  то  не  я-ота  твоя  дружина,
Така  байдужа  і  така  чужа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284078
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Наталя Данилюк

Слово зі сльози

І  прОйдеш  повз,без  гордості  й  пихи,
Бо  і  без  цього  в  тОбі-щось  високе!..
І  проростуть  затаєні  гріхи
У  мій  смиренний,виважений  спокій...

І  прОйдеш  повз,не  знаючи  про  те,
Як  я  люблю  і  мучусь  до  нестями!..
Багряна  ружа  в  серці  зацвіте
І  облетить  додолу  пелюсткАми...

І  розів'ється  пристрасті  лоза,
Не  давши  плоду-вернеться  в  основу.
І  в  муках  тих  народиться  сльоза,
А  зі  сльози  повстане  вічне  Слово.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283481
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Наталя Данилюк

Чужий між нами

Маленький  столик.ЗАтишне  кафе.
На  гобелені-перестигла  осінь.
В  моїх  очах  небесно-ніжна  просинь
Між  хмар  патлатих  плавно  так  пливе.

У  порцеляні  кавовий  напій,
Зігріти  б  душу  теплими  ковтками...
І  знову  осінь  стала  поміж  нами
І  закружляв  багряний  листовій.

А  може  то  й  не  осені  вина
І  не  вона  обох  нас  розлучила,
А  хтось  чужий  позичив  тобі  крила,
Забрав  у  світ  вибагливих  принад...

І  розтоптав  злеліяну  надію,
Розвіяв  прах  зотлілою  журбою...
Чи  ж  я  була  для  тебе  не  такою?
Може  й  була...По-іншому  не  вмію.

Може  й  не  знала  витончених  слів,
Не  розсипала  ніжність  пелюсткАми,
Тому  й  повстав  чужий  хтось  поміж  нами
І  гіркотою  щастя  переплів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283310
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Наталя Данилюк

Осінній блюз

Музика  Віктора  Оха.


Цей  падолист  вибагливим  санскритом
Ліг  на  пергамент  теплої  душі.
В  холодну  зиму  хвіртку  привідкрито,
Вже  докурила  осінь  спориші.

І  погасила  люльку  почорнілу,
Багряний  плед  згорнула  у  сувій,
Ранковим  блюзом  вдарила  по  тілу,
Корицею  обсипалася  з  вій...

І  розчинилась  у  горнятку  кави.
Зухвалий  вітер  вдерся  на  балкон,
З-під  капелюха  глянувши  лукаво,
Він  затрубів  щосили  в  саксофон.

І  від  дощів  осінніх  потемнілу
Зронила  вільха  мідну  пектораль.
Глінтвейном  теплим  вилилась  на  тіло
І  потекла  під  шкірою  печаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Наталя Данилюк

Моя тополя

Моя  тополя  скинула  вбрання-
Осіннє  листя  світлої  печалі.
А  я  шукаю  в  пам'яті  щодня
Дзвінкого  літа  росяні  коралі...

Моя  тополя  журиться-німа,
Обдерте  гілля  п'є  важку  вологу.
Ще  трохи  й  снігом  кривдниця-зима
В  обмерзлу  душу  вимостить  дорогу.

І  закружляє  білий  сніговій
Її  печаль  у  срібнім  павутинні...
Русяве  літо  снитиметься  їй
І  зронять  сльози  віти  тополині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283030
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Віталій Назарук

Відродимо Січ

Козацька  слава  і  по  нині  
Крокує  ще  по  Україні
І  часто  чуємо  ми  річ
Про  славну  Запорізьку  Січ.
Гетьманську  владу  ми  любили
Від    Скалозуба    до  Могили,
Про  Хмеля    ми  пісні  співали,
Мазепи  славу  пам’ятали
Про  тих,  хто  ще  з  маленьких  літ,
Землі  своїй  залишив  слід,
Бувало  падав,  помирав,
Але  народу  не  продав…
А  коли  ворог  на  поріг  -
Ставав  до  бою,  хто    як  міг.
Козак  народу  вмів  служити,
Лише  для  нього  мусив  жити.
Обов’язки  він  знав  свої
І  був  господар  на  землі.
Хоч  мав    полатаний  кожух,
Та  в  нього  жив  козацький  дух.
Нам  варто  відродити  Січ,
Щоб  кожен  день  і  кожну  ніч
Шановні  наші  депутати
Про  свій  народ  змогли  подбати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283039
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Віталій Назарук

Появилися в лісі опеньки

Появилися  в  лісі  опеньки,
Обліпили  берези  й  грабину,
На  пеньках  і  великі  й  маленькі,
А  окремі  сховались  в  ожину.

У  траві,  ніби  хтось  їх  насіяв,
Всі  світленькі,  стоять,  мов  солдати.
В  грибників  є  одна  лише  мрія  –
Повні  кошики  швидше  набрати.

Бо  коли  в  лісі  осінню  пахне,
Коли  вітер  шумить  опеньково,
Є  бажання,    яке  і  не    чахне,
В  ліс  приходити  знову  і  знову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283158
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 04.10.2011


Віталій Назарук

Спасибі, щастя

Спасибі,  щастя,  за  твою  любов,
За  те,  що  все  життя  мені  дивилось  в  очі.
Хоча  від  смутку  закипала  кров,
В  моїм  житті  тебе  хтось  напророчив.

І  друзів  по  житті  знаходив  я  завжди,
Які  шматочком  хліба  діляться  й  понині.
І  говорили  часто:  не  тужи,
Пишайся,  що  родивсь  на  Україні.

З  коханою  мене  звело  життя
І  щастя  у  сім’ї  запанувало.
Вродився  син  –  кровиночка  моя,
І  двоє  внучків,  поки  –  що  їх  мало.

Щасливий  тим,  що  бачу  білий  світ,
Що  зранку  поспішаю  на  роботу.
Щасливий  був  я  протягом  всіх  літ,
Життю  радію,  хоч  і  є  турботи.

Спасибі,  щастя,  не  залиш  мене,
Я  іншого  на  знаю  і  не  бачу…
І  будь  таке,  яке  ти  в  мене  є,
Даруй  здоров’я,  усмішку,  удачу!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283719
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Віталій Назарук

Вчительська настанова

З  днем  учителя!!!

Ми  вас  навчали,  як  в  життя  летіти,
І  наше    серце    в  кожному  із  вас.
А  ви  учились,  як  у  світі  жити,
Тепер  дорослі  -  як  то  лине  час…

Зміцніли    крила,    впевненість    в  польоті,
І  крила  друзів,  як  міцне  плече.
Важливо,  щоб  вписались  в  повороті
І  хай  сльоза  кровава  не  пече.

І  пам’ятайте    вчителів  і  школу,
Батьків  своїх,  родину  бережіть.
Шануйте  честь  і  збережіте  мову,
Якщо  при  силі,  слабшим  поможіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283912
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Віталій Назарук

Колезі по перу

Іnsolito,    моя        Іnsolito!
Не    зима  ще,  проте  вже  й  не  літо…
Я  поезію  Вашу  люблю,
Бо  читаючи  –  я    у  раю…

Кожен  вірш,  кожна  думка  ,  мов  казка.
Ви  пишіть,  я  прошу  Вас,  будь  ласка!
Ваші  вірші  рахую  казками,
Багатію    я  чудо  словами…

Хай  з  дня  в  день  виникає  щось  нове,
Бережіть,  я  прошу,  рідну  мову.
Я  бажаю  весни  Вам  і  літа,
І  прошу  Вас,  пишіть,    Іnsolito!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283913
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Віталій Назарук

Художник осені

Чи    ви  дивились  на  листочки  клена,
Чи  милувалися  осінньою  красою?
Це  листя  золоте,  а  не  зелене,
Воно  нас  кличе  у  політ    з  собою.

Як  лист  злітає  вгору  вітром  гнаний,
І  листяна  почнеться  хуртовина,
Неначе  вальс  закручений,  багряний,
Мелодія,  мов  казка,  в  серце  лине.

Художник  осені  так  фарби  підбирає,
Що  творить  казку  в  золотім  віночку,
Він  щохвилини  листя  обриває,
І  відправляє  в  чарівний  таночок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284056
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Галина_Литовченко

ТАНОК НА КАМЕНІ

Де  б`ється  в  камінь  бистрина  весела,
Розносить  вечір  щебет  солов`їв.
А  солов`ям  підспівують  джерела
У  супроводі  шелесту  гаїв.

Лукавий  місяць  демонструє  ріжки,
В  заплаві  хвацько  б`є  хвостом  линок.
Джерелам  в  такт  дівочі  босі  ніжки
Вистукують  на  камені  танок.

Хоч  не  кружляє  у  промінні  слави,
Зірковий  час  поки  ще  не  настав,
Та  оберемок  жовтої  купави
На  стежку  хтось  для  дівчини  поклав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282839
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 29.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2011


Наталя Данилюк

Без тебе

Без  тебе  світ-не  світ  і  сонця  спалах-
Блідий  відбиток  кволої  зорі.
Таким  тривожним  блимають  сигналом
Із  траси  неба  зорі-ліхтарі...

І  кожен  зойк  нагадує  про  тебе,
І  кожен  спомин  гіркне,мов  іржа...
Біжу  по  скельцях  тріснутого  неба,
Немов  по  лезу  гострого  ножа.

А  там  до  тебе-довгі  магістралі,
Безлюдна  тиша  в  сяйві  ліхтарів,
Сповитих  димом  сонної  печалі,
Що  так  похмуро  зиркають  з-під  брів...

А  там  до  тебе-урвища  й  безодні,
Щемливі  миті  в  спогадах,в  піснях...
Ми  в  цьому  світі  все  життя  самотні,
По  трупах  мрій  вторуємо  свій  шлях.

Без  тебе  я-не  я,без  тебе  серце
Притишує  шалений  ритм  биття
І,мов  кришталь,розтрощене  на  скельця
Моє  гірке,спустошене  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282825
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Наталя Данилюк

…І не вторгайся в спогади мої…

...І  не  вторгайся  в  спогади  мої,
Мов  прохолода  в  теплий  літній  вечір!..
Колись  і  нам  співали  солов'ї,
Легкий  серпанок  сипався  на  плечі.

Колись  і  нам,зітхаючи  услід,
П'янкі  пелЮстки  сипали  троянди,
Світила  ніч  на  стежку  до  воріт
І  зорі  прихиляла,мов  гірлянди.

Колись  і  нам  світанок  на  крилі
Ніс  день  погожий,сонцем  обігрітий!..
...І  не  вторгайся  в  спогади  мої,
Дозволь  хоч  трішки  серцю  відболіти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282605
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Окрилена

Обійми

Беру  ім'я  Твоє  у  круглі  дужки
в  обіймах  літери  і  теплі,  і  дзвінкі...
а  небо  прихиляє  свої  вушка
сережки-зорі  погубивши  на  рядки.

Не  зупинити  стрімкості  стихію
коли  у  серці  є  любові  купина...
а  як  же  хочеться  мені,(чи  смію?)
у  спільні  дужки  взяти  наші  імена.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282665
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Віталій Назарук

Бережіть пам'ять

Зриваються  із  місць  і  відлетять  у  вирій,
Хоч    не  орлята,  але  й    не  орли…
Бо  кожен  хоче  бути  з  них  щасливий,
Хоча    цього  і  вдома  б  досягли.

Та  тут  тюрма,  тут  грати,  тут  неволя,
Орлята  линуть  у  блакитні  небеса.
Така  напевно  склалася  їх  доля,
Хоч  на  очах    бринить    стривожена  сльоза.

Важка  там    праця,  але  це  нічого,
Бо  платять  гроші,  робиш  недарма.
Працюйте  вдома,    добивайтесь  свого,
Бо  в  тих  краях  землі  для  Вас  нема.

Бо  ж  тут  у  Вас    країна,  рідні  люди,
Батьки,  дружина  і  своя  земля…
А  час  пройде  Ви  зможете  забути,
Де  Ваша  Батьківщина  і  сім’я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282478
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Віталій Назарук

Не рви мені душу, циганко – гадалко

Не  рви  мені  душу,    циганко  –  гадалко,
Розкинь  свої  карти:  чи  маю  кохання?
Бо  в  дівчину  зірку  влюбився  я  змалку,
Для  мене  кохання  -  це  вічне  чекання.

Я  погляд  зловлю  твій  і  все  зрозумію,
Якщо  є  кохання,  то  очі  засяють,
Бо  очі  циганки  брехати  не  вміють.
В  них  зірка  горить,  бо  вони  теж  кохають.

Лиш  правду  скажи,  не  криви  ти  душею,
Грошей  за  гадання    тобі  не  шкодую…
Лише  нагадай,  щоб    назвав    ту  своєю…
Гадай!    Хай  я  правду  кохання  почую!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282602
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Віталій Назарук

Летить осінній лист

Летить  осінній  лист,  немов  летять  роки
І  застеляє  стежку  моріжкову,
А  під  горіхами  зібралися  крукИ
І  тихим  «карканням»  ведуть  свою  розмову.

«Курли»  затихло,  хмари  в  небесах
Змінилися  і  трохи  потемніли.
Осіннє  золото,  ця  неземна  краса,
Вкриває  землю  і  теплом  ще  гріє.

Готується  до  сну  матусенька  земля,
Десь  ожила  рілля,  озименіє  жито.
Ідуть  до  сну  притомлені  поля,
Щоб  навесні  врожаями  ожити.

І  смуток  на  душі,  що  холод  настає,
Темніє  ліс,  щодня  плащі  міняє.
Лиш  кольоровий  лист  тепла  ще  додає,
Готується  земля  і  зимоньку  чекає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282790
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 27.09.2011


Марічка9

Ось знову я…

Ось  знову  я  твою  тривожу  пам'ять.
Проходять  дні,  і  з  тих  лише  дещ́иця  
У  серці  залишається,  -  не  криця  ж.
Себе  саме  і  спалює,  і  ранить.

А  в  день  чужий,  холодний,  напівсірий
Асфальтом  мокрим  душу  рве  надвоє,
Ніяк  забути  тої  днини  злої,
Що  в  серце  якір  кинула  зневіри.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282496
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 25.09.2011


Наталя Данилюк

Осіння злива

Краплинки  розбиваються  об  сходи,
Збігає  з  ринв  холодний  водоспад
І  верби  поставали  струнко  в  ряд,
Принишкли  від  осінньої  негоди.

В  розбиті  шибки  листя  намело,
Старий  рояль  сховався  в  падолисті.
Розсипав  дощ  прозірчасте  намисто
На  пізні  айстри,вигріті  теплом.

І  під  патлату  виноградну  арку
Сховалась  осінь,вкрилась  від  дощів.
Злетілись  в  душу  на  папір  вірші,
Та  вітер  видер  той  пожухлий  аркуш.

І  десь  поніс  в  негоду  дощову,
Над  тихим  ставом  смуток  мій  розвіяв...
Дощинки  заіскрилися  на  віях,
Скотилися  намистом  у  траву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282438
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2011


Віталій Назарук

Кіт і пес (байка)

У  господаря  Миколи  жив  маленький  кіт  Маркіз.
Розбишака,  непослуха,    куди  хтів  туди  і  ліз.
А  минулої  неділі  взяв  Микола  собача,
Хай    Господар  буде  в  домі  і  щоб  котик  не  скучав.

Коли  випустив  у  хаті,  подружились  кіт  і  пес.
Песик  став  господар  в  домі  і  Маркіз  немов  воскрес.
Цілі  дні  вони  у  парі  від  схід  сонця  й  до  зорі.
Спільні  є  у  них  забави,  що  влаштовують  в  дворі.

Один  раз  Маркіз  на  дворі  сіре  мишеня  зловив,
А  Господар,  як  господар  ту  малечу  захистив:
Відпустив  маленьку  мишку,  вперше  гаркнув  на  кота:
«Ще  маленька,  щоби  з’їсти,  хай  ще  здобич  підроста».

Зрозумів  Маркіз…  Господар  в  господарці  знає  толк,
Він  лизнув  його  за  носик,  відійшов  і  враз    замовк.
Поговірка,  що  в  народі,  тут  вона  втрачає  зміст:
Вони  стали  справжні  друзі,  наш  Господар  і  Маркіз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282372
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011


Віталій Назарук

Відповідь

Коли  стріляє  добре  кулемет,
І  вила,  що  в  хліві  ще  не  зігнуті.
Ми  рознесемо  «шобло»  це  ущент,
Козацьку  славу  хочем  повернути!

Народ  мовчить,  залякана  душа,
Немає  віри,  радості  немає.
Хоч  за  душею    навіть  ні  гроша,
Але  терпіння  нам  ще  вистачає.

Та  є  бажання,  поклик,  є  народ,
Який  змінити  хоче  Україну.
Я  Вас  прошу,  позбудьмося  «господ»,
Щоб  всі  почули  пісню  солов’їну.

І  щоб  на  стіл  поклали  ми  хліби,
Щоб  заспівали  пісню  українську
Щоби  в  родині  не  було  журби,
І  «господа»  нас  не  схиляли    низько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282268
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011


Наталя Данилюк

І як це ти посмів?

Насипав  жовтень  пригорщі  листків
В  мої  долоні,сонцем  обігріті...
І  як  це  ти,скажи  мені,посмів
Для  мене  стати  найдорожчим  в  світі?

І  не  хапати  жменями  зірок,
Не  розсипати  матові  перлини,
А  просто  бути  лагідним,як  шовк,
Лягти  на  душу  пухом  тополиним...

І  не  будити  пережитих  днів,
Хіба  ж  важливо,що  було  до  тебе?
І  як  це  ти,скажи  мені,зумів
Раптово  розпогодити  це  небо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2011


Дощ

Прощання з літом

Пряжить  сонце  спеку  над  полями,
Сохне  кущ  пожовклої  трави.
Соняхи  похитують  брилями
І  не  зводять  більше  голови.
В  кожнім  плоді  мірку  сонця  влито
Та  з  півмірки  місяця  і  зір  -
Через  тин  звисає  ваговито
Пара  крутобоких  гарбузів.
Тоне  лайнер  в  п"ятім  океані  -
Аж  за  обрій  смуга  пролягла.
Скоро  вже  і  птахи  на  світанні
Звірять  геометрію  крила.
Їм  услід  журитиметься  літо
Пломінкими  айстрами  в  саду.
Там  учора  вперше  плакав  вітер,
Покохавши  осінь  молоду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281976
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 23.09.2011


Ninel`

Я ПАМ`ЯТАЮ…

Я  пам`ятаю,  як  ВИ  на  мальви  задивились,
Що  розрослися  під  вікном  моїм.
Скажіть,  навіщо  ж  Ви  мені  зустрілись
І  смутком  вкоренились  у  житті  чужім?...

А  може  зможете    Ви  відповісти,
Коли  в  безсонній  ночі  кави  я  наллю
Як  в  пору  ту,  коли  з  дерев  спадало  листя,
Нащось...  прошепотіли  потайки  "люблю"?...

А  чи  посмієте  згадати  Ви  колись,
Як  порожнеча  в  душу  завіта,
Про  ніжні  дотики,  що  солодом  лились
І  у  цілунках  танули    вуста?...

А  ще  чому...Ваш  погляд,  що  мене  зламав,
Висить  мов  тінь,  у  занімілій  тиші?
І  б`ються  спогади  у  скло  -  час  не  забрав,
А  ЗАМІСТЬ  ВАС....  лиш  сум  й  печальні    вірші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282007
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 23.09.2011


Наталя Данилюк

Дорога до страти

Ведіть  мене  через  дрімучий  ліс.
У  променях  погожого  світанку
Так  сонячно  біліє  вишиванка-
Ота,що  бабця  вишила  колись...

Немов  ручай  розплЕлася  коса,
Ой  коси-коси,ви-дівоче  щастя!
Сира  мотузка  в'їлася  в  зап'ястя,
Обмила  ноги  вранішня  роса...

Вологий  ліс  сьогодні  мовчазний,
Йому  мій  біль  разючий  і  нестерпний...
О,як  у  мене  в  грудях  серце  терпне!..
Вже  не  зустріну  теплої  весни...

Вже  не  прийду  до  тебе  на  розмову,
Мій  любий  лісе,батьку,не  журись,
Десь  там,можливо,стрінемось  колись
І  у  сльозах  обіймемося  знову.

Між  гострих  круч  звиваються  стежки:
Отут  мого  дитинства  перші  кроки
Від  батьківської  хати  в  світ  широкий,
Отут  мої  повстанські  співанкИ...

Тут  журавлем  увічнена  криниця
І  мамине  барвисте  вишиття
На  витканому  полотні  життя-
Воно  тепер  мені  щоночі  сниться...

Блищить  у  травах  батькова  коса,
Холодна  сталь  її  на  сонці  терпне,
Парує  молоко  у  дзбанку  тепле...
Лягла  на  душу  спогадів  роса...

Ведіть  мене,совітські  конвоїри,
Від  подихів  важких  повітря  згіркло
І  на  шинелі  п'ятикутна  зірка
Уп'ялася  у  серце  диким  звіром!..

Спинилися  над  прірвою...Аж  заки-
Холодний  постріл!..Кров  на  вишиванці...
Прощай,мій  лісе!І  брати-повстанці!..
На  грудях  розцвіли  криваві  маки...

Ой,маки-маки,хто  це  вас  насіяв
Між  вишиття  барвистого  мого?
Схилився  наді  мною  сивий  Бог,
Утер  сльозу,що  висікла  на  віях...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282010
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 23.09.2011


Svetok

І нехай. .

Я  не  залишуся  такою,  як  була
В  старому,  чорно-білому  кіно.
В  мені  зникає  ніжності  пора
Від  твоїх  снів  покинутих  давно.
Дві  жмені  мрій  закину  в  небеса,
Щоб  ти  не  міг  здійснити,  чи  забути,
Щоб  ти  збагнув,  що  сльози  –  не  роса,
Щоб  не  хотів  зі  мною  більше  бути.
Не  посміхнусь  тобі,  і  не  чекай!
Твоя  пора  в  мені  давно  минула.
Залишуся  одна?  Ну  і  нехай…
Я  все  одно  кохання  не  збагнула.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280623
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 23.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2011


s o v a

дотик мрій

часом  зайві  слова,  часом  гріють  промови,
перестрибують  ночі  і  дні  через  лаз,
і  буває  нестримно,  і  щиро,  і  ново  
відчувати  все  в  перший  і  надцятий  раз...

намалює  щось  осінь  у  сонних  світанках,
перемішують  зорі  там  інший  маршрут,
і  усміхнені  ночі  і  тихі  серпанки
стануть  щось  шепотіти  у  поспіху  тут

хай  по  крихті,  по  дотику  мрій  у  провулках,
так  повітряно-ніжно,  за  подихом  дум...
і  вже  всоте  відчую  слова  і  цілунки
чимось  викажу  серця  пронизливий  струм

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282109
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 23.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2011


Галина_Литовченко

ПОГЛЯД ЗА ВІКНО

Прорвало  дах  -  не  ступиш  за  поріг.
А  зранку  простір  був  таким  блакитним.
Ховались  хмари,  грім  не  застеріг,
Лиш  вітер  надто  виявився  спритним.
Схилила  гичку  морква  на  грядках,
Завіси  стогнуть,  мов  чумацькі  гарби,
А  на  зволожених  дощем  шибках
Порозтікатись  акварельні  фарби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281678
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 22.09.2011


Ігор Вовк

Місто жахів…

Петлями  вікна  здавлюють  шиї.
Офісний  шум  машин,  моніторів.
Місто  вливає  у  душі  помиї,
Роблячи  фільми  з  дешевих  акторів.

Втрачають  серця  у  битві  за  стіни.
З’їдають  з  кістками  за  білі  сидіння.
Вкладають  під  двері  бомби  і  міни,
Малюючи  в  мозку  хворі  творіння.

Місто  затягує  холодом  в  прірву,
Будуючи  стелі  на  стелі  на  стелі.
Кидає  надії,  втрачаючи  міру,
І  дні  пробігають,  як  сірі  пастелі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281872
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 22.09.2011


Ігор Вовк

Наш будинок зітканий в хай теці…

Наш  будинок  зітканий  в  хай  теці,
Весь  у  склі  легкий,  немов  повітря.
Дві  кімнати  в  хромовому  серці,
Ще  одна,  у  нікелевій  сітці.

Ти  чарівна  в  білім  пеньюарі,
Посміхаєшся  в  неоновому  світлі.
Два  холодних  келихи  на  барі.
І  мелодії  літають  ледь  помітні.

Закриваємо  від  ночі  вікна  й  двері.
Наш  будинок  -  захистом  від  жахів.
І  малюнки,  лінії  на  стелі,
Наче  книга  із  життєвих  знаків.

Мої  мрії  зіткані  в  хай  теці…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280823
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 22.09.2011


Володимир Шевчук

Я забуду тебе…

Я  забуду  тебе,  як  помре  почуття  голосне;  
Я  забуду  тебе,  коли  стишаться  грому  гармати;  
Я  забуду  тебе,  коли  жайворон  в  небі  засне,  
А  піснями  на  небі  хмарини  спроможуться  стати.  

Я  забуду  тебе,  як  дощі  перестануть  іти,  
Коли  сніг  повесні  просто  тихо  розтане  без  бруду  
І  на  радіо  зникнуть  усі  про  кохання  хіти,  –  
Я  забуду  тебе!  Я  ніколи  тебе  не  забуду…  

05.09.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278808
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 22.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2011


Віталій Назарук

Мій народе, мої українці

Мій  народе,  мої  українці,
Я  звертаюсь  до  Вас,  як  нащадків,
Ми  ж  господарі  тут,  не  чужинці,
Досить  нам  на  землі  безпорядків.

Як  прийдуть  патріоти  до  влади,
Як  обнімуться  всі  українці…
То  народ  наш  тоді  буде  радий,
Нас  тоді  зрозуміють  чужинці.

Що  є  в  світі  держава  багата,
Де  шанують  і  батька,  і  сина,
Де  чудова  земля  і  дівчата,
Це  держава  -  моя  Україна!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280742
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Віталій Назарук

Осіннє кохання

Вечори  вересневі  хризантемами  пахнуть,
А  всі  ночі  казкові    туман  покриває.
Від  цілунків,  під  ранок,  зорі  в  небі  згасають,
В  таку  пору  кохання  я  своє  проводжаю.

Я  тримаю  за  руку,  ту  єдину  –  царівну
Із  якою  в  житті  я    постійно  щасливий.
До  якої  душею,  ніби  пташкою,  лину,  
А  вона  завжди    каже:  «  Я  люблю  тебе,  милий!».

Листя  осені  стелить    до  щастя  дорогу
І  злітаються  птахи  на  зимівлю    в  кубельце.
Хоч  зима  попереду  викликає  тривогу,
Але    осені  шурхіт    заспокоює  серце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281025
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Віталій Назарук

Поверніться назад

Чи  можна  хвилини  я  ті  підберу,
Що  сипались  в  батьківське  серце,  мов  зерна.
Батькам  я  скажу,  як    їх  щиро    люблю,
І  Бога  благаю,  нехай  їх  поверне.  

Щоб  ласку  віддати  і  шану  батькам,
Для  них  у  житті,  я  зробив  дуже  мало.
Тоді  зрозумів,  що  я  борг  свій  віддам,
Коли  їх  на  білому  світі  не  стало.  

Я  Бога  молю,  хай  почують  батьки,  
Щоб  знали    тепер,  що  вони  біля  мене.
Мов  птахи  у  вирій    злітають  роки,
А  я  пам’ятаю,  Вас  Тату  і  Нене!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281246
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Любов Іванова

НЕМА НІЧОГО…

Нема  нічого..  тільки  морок  ночі,
та  печія,  що  їсть  безжально  очі.
Гіркий  полин  байдужості  твоєї
і  на  узбіччі  в"янучі  лілеї..

Нема  нічого..  тільки  слід  від  болю,
і  той  мольберт,  де  малювала  долю..
На  нім  не  квіти...  ланцюги-кайдани,
від  розуміння  -  більше  не  кохана.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11109125761

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280373
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Тамара Шкіндер

Ні за чим не шкодую, не загадую…

Ось  і  осінь,  крайкою  підперезана.    
Пломеніє  чорнобривцями  наш  сад.    
Заходився  вітерець  між  березами    
Зустрічати  навперейми  листопад.

Ні  за  чим  не  шкодую,  не  загадую    –    
Спалах  спогадів  з  туманної    імли.
Пролетіли  журавлі  понад  хатою,    
Залишили  слід:  курли-курли-курли…

Вже  покрилися  ліси  багряницею,    
Розстеляють  жовтий  килим  на  землі.
Зупинився  журавель  над  криницею,    
Саме  тут  ось  він  закінчив  свій  політ.    

Я  іду  покритою  мохом  стежкою,
Пізнаю  прозорих  лісів  новизну.
Посумую  з  осінню,  але  все  ж  таки    
Навесні  я  знову  сюди  повернусь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281689
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Poetka

…тим котрі уміли зрадити …

...ми  швидко  звикнемо  до  холоду  що  голками  ранить  пальці
до  хрестів  своїх  чужих  і  вкрадених
накладатимемо  шматки  живої  плоті  на  хлібні  окрайці...
а  ти  знаєш  як  це  ...  бути  зрадженим?..
проростаючи  світлом  у  душах  колись  майже  рідних
плакати  так  як  плакав  вперше  коли  від  тебе  звільнилась
материнська  утроба
і  враз  стала  щаслива  й  уже  "безплідна"...
ти  був  сильний  ти  лукавив  тільки  по  понеділках
стигматами  тріщини  стін  твоїх  на  ранок  ставали...
а  тепер  розливаємо  мінімальне  тепло  у  резинові  грілки
і  бідкаємося  ...  бо  таки  замало...

...пам"яттю  по  пам"яті  -  найшвидший  транзит
вузькоколійка  думок...кожен  третій  втретє  зайвий
твої  очі  колись  голубі  нагадують  мені  антрацит
секунди  ковтає  вмонтований  у  серце  таймер...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280808
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Ольга Медуниця

ЯК ПИШУТЬСЯ ВІРШІ?

*
Як  пишуться  вірші?
Вони  в  тобі  палають.
Зачепляться.  Живуть.
 І  душу  вивертають.
Це  сяйво.  Світло.  Ритм.
І  наголос.  І  голос.
Це  полум'яний  світ.
І  слів  невипадковість.
Як  вберегти  слова
У  цім  вогні  живими?
І  думку  донести
Вцілілу  поміж  ними?
Слова.  Слова.  Слова.
Дим.  Попіл.  Іскра  знову.
Мовчання.  Відзвук.  Звук.
Світанок.  Передмова.
І  висновок.  І  звіт
З  твоїх  доріг  хрещатих,
І  розумієш  ти,
Що  це  -
     лише  початок.


**
Як  пишуться  вірші?
У  невимовній  тиші.
Коли  гримлять  громи.
І  зацвітають  вишні.
Як  перед  першим  снігом
Впаде  листок  останній.
Як  пишуться  вірші?
Вночі.  Опівдні.  Зрання.
Коли  свічки  палають.
Коли  палають  очі.
Коли  клекоче  кров
Із  горла  серед  ночі
Словосполучень,  слів,
І  образів,  і  смислів.
І  треба  все  сказать.
І  висловитись  стисло.
І  риму  віднайти,
 Не  допустивши  фальші.
І  молодіти  з  віршем...
   Або
       ставати  старшим.



***
Як  пишуться  вірші?
Чому  вони  приходять?
Піднімуть  з  дна  душі,
 Таке  наколобродять,
Щоб  визбирать  росу
Із  найчистіших  слів,
Які  ти  так  шукав,
А  мовить  не  посмів.
Уголос.  Чи  колись.
Але  ось  тут,  сьогодні
Без  них  не  обійтись,
   Бо  вірш  -
           Сльоза  Господня.


****
Як  пишуться  вірші?
Секрет.  І  таємниця.
У  груди  б'є  крильми
Поезія.  Жар-птиця.
І  проситься  на  волю.
І  з  серця  вилітає.
Як  пишуться  вірші?
Цього  ніхто  не  знає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280101
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Ольга Медуниця

У Києві - осінь

У  Києві  -  тепло.  У  Києві  -  осінь.
Вже  бабине  літо  плете  свої  коси.
А  квіти  останні  яскраво  сміються
У  місті,  де  наші  літа  зостаються.

У  Києві  -  ясно.  У  Києві  -  осінь.
Насіння  дозріло  і  лагідно  просить:
Збирайте  мене  для  краси  на  майбутнє
У  місті,  де  серцем  ви  завжди  присутні.

У  Києві  -  дзвінко.  Повітря  -  прозоре.
І  синь  піднебесна  густа  й  неозора.
І  котять  каштани  свій  глянець  беззвучно
У  місті,  з  яким  ми  повік  нерозлучні.

У  Києві  -  гарно.  Рясна  горобина
Намисто  для  себе  і  міста  зробила.
І  листя  кружляє  у  дивному  танці
У  місті,  з  яким  ми  коханці  і  бранці.


   ...Ходили  світами.  Вже  мабуть-що  досить.
         Вертаймось  додому:  у  київську  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281217
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Н-А-Д-І-Я

У надвечір*ї тиха осінь…

Стою  в  осінній  заметілі,
А  на  душі  зими  пурга...
У  вирій  роки  відлетіли...
Не  покидай  мене  снага!

Я  знов  одна  на  роздоріжжі,
І  необуздані  думки...
Бредуть  собі  по  бездоріжжі,
Бо  лист  засипав  вже  стежки.

У  надвечір"ї  тиха  осінь
Фарбує  пензлем  кожен  лист,
(Краса  сліпить  і  в  темінь  очі),
Який  це  треба  мати  хист!

В  гіркій  задумі  і  печальний,
Останній  промінь  пестить  ліс.
Пташками  листя  позлітало:
Господар  в  лісі  падолист.

Кленовий  лист  упав  на  плечі,
Такий  беззахисний,  як  я...
Уже  складає  крила  вечір...
Світи  ясніш,  МОЯ  ЗОРЯ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281124
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Терен

* * *

Як  відмикали  небо  журавлі  
 Й  сади  зелені  золотили  коси,
 До  вулика  продерлися  джмелі,
 А  їм  на  поміч  заспішили  оси.

 На  соти  люто  рвалася  орда:
 Позаду  оси,  а  джмелі  -  сперЕду!
 Ненаситці,  у  них  одна  біда  -
 Ніколи  не  буває  вдосталь  меду!

 Проте  не  знали  (треба  було  знать,
 То  оминули  б  їх  бджолині  жала):
 Хто  працьовитий  -  вміє  й  воювать,
 На  зброю  перековуючи  рала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280958
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Рідний

*-*-*

О,  як  у  той  осінній  вечір
Бажав  тебе  зігріти  я,
Огнем  зайшлась  душа  моя,
А  розум  холодно  перечив.

Твоє  залишилось  ім’я,
Мов  слід  на  серці  від  картечі
І  дивні  подуми  чернечі
Мого  торкнулись  житія.

Із  плином  літ  зажив  той  слід,
Я  подолав  журбу  убрід,
І  там,  на  березі  чекання

З’явилась  зіркою  мені
Та,  що  мої  порожні  дні
Палким  заповнила  коханням.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281329
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Рідний

Не згасають, мов зорі

Не  згасають,  мов  зорі,    пригадки  мої
Про  віддалені  дні  молодечі,
Та  жахаюся    їхньої  втечі
У    загублені  щастям  краї.

Я  розбив    тобі    з  мріями  глечик,
Як    нас  кликали  в  гай  солов’ї,
І  не  знав,  що  у  кишлі  змії
Почуття  схоронив  я  сердечні.

То  тому  ж  так  пекуче  болить
Пам'ять  серця  про  ту  давню  мить,
Що  в    череп’я    змінила        гладущик,  

Коли  ти  за  межею  стоїш
Усього,  що  бувало    давніш
І  не  буде    уже  у  грядущім?
12.09.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280243
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Мазур Наталя

Молитва

Господь  Всемогущий!  
К  Тебе  я  взываю!
Я  много  грешила!  
Я  грешница,  
Знаю.
Прости  мне  грехи!  
О,  Господь  мой,  
Прости,
И  с  чистой  душою  
Меня  отпусти.
Стою  пред  Тобой  на  коленях,  
Мой  Бог,
Смиренно  прошу,  
Чтоб  беда  мой  порог
Прошла,  
Не  оставив  нигде  и  следа.
Ты  знаешь,  
Что  дочка  моя  молода...
Пошли  ей  терпенья  
И  мудрости  в  срок,
Чтоб  мир  сей  безумный  
Ее  не  привлек.
Пусть  Ангел-Хранитель  
Ее  защищает
От  всякой  беды,  
Что  ее  поджидает.
Спаси!  
Сохрани!  
И  дай  веру  в  надежде...
Ведь  Ты  возлюбил  
Этот  мир  еще  прежде.
И  Сына  Исуса  послал,  
Чтоб  спасти
Людей  всех  заблудших.  
К  Тебе  привести.
Чтоб  каждый  с  Тобою  
Имел  жизнь  благую,
Чтоб  каждый,  кто  верит,  
Был  жив!  
Аллилуйя!
Спасибо,  мой  Бог,  
Что  молитву  приемлешь!
Ты  Мудр!  
Справедлив!  
Никогда  Ты  не  дремлешь!
Ты  столь  Терпеливый  
И  Милостив  с  нами...
Так  будь  же  прославлен  за  все,  
Бог  мой!  
Amen!  

31.05.2010г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280799
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Мазур Наталя

*Поцілунок дощу

Відео  ролик  на  цей  вірш  можна  подивитися  тут:
http://www.youtube.com/watch?v=bucQ7Atk82o&feature=youtu.be
Автор  :  Таира

Дощ  цілував  у  сквері  всі  дерева
Та  ще  й  до  мене  ліз  під  парасолю.
Нахабно  чмокнув  у  загривок  лева,
Котрий  фонтани  прикрашав  собою.

Я  від  дощу  сховалася  в  кімнаті.
Він  гримав  гучно  у  вікно  і  двері.
На  ранок  хмари  розійшлись  кудлаті,
Калюжі  заблищали  в  мокрім  сквері.

Хоч  вітер  бавиться  з  листочками  для  втіхи,
Виходжу  з  дому,  вдягнена  тепліше.
Зненацька  крапелька  зірвалася  зі  стріхи  -
Мені  свій  поцілунок  дощ  залишив.


18.09.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281727
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Мазур Наталя

*Прилети в мої сни

Прилети  в  мої  сни,
У  рожеві,  заквітчані  весни.
Принеси  лік  душі,
Що  стомилась  в  безмежжі  шляхів.
Промовляй  ті  слова,
Що  забуті  були,  та  воскресли.
Помолися  за  нас,
За  прощ́ення  минулих  гріхів.

Хай  молитва  твоя
Лине  тихим  зітханням  до  Бога.
Хай  сльоза  на  очах
Розплескає  найтяжчу  печаль.
Хай  від  нині  у  нас
Буде  тільки  щаслива  дорога,
На  якій  ми  удвох
Разом  знайдемо  втіхи  причал.

Там  зупиниться  час.
Хто  щасливий  -  живе  поза  часом
В  ілюзорних  світах
Безкінечних  вершин  таїни.
Там  звучатиме  Гріг,
Пісню  Сольвейг  прослухаєм  разом...
Та  потрібно  лише,
Щоби  ти  прилетів  в  мої  сни.

19-20  вересня  2011р.



Звучить    -  музика    Е.  Гріга  
до  драми  ібсена  "Пер  Гюнт"  -  Пісня  Сольвейг  
(вик.  Анна  Нетребко)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281642
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Наталка Кольоровісни

Зоряна пісня

Музика:  Віктор  Ох
Слова:  Наталка  Кольоровісни

Плине  листя  по  воді.
Пророкує  холоди
Ранній  листопад.
Сипле  мрії  золоті
У  долоні  молоді
Щедрий  зорепад.

По  садочках,  по  ярках,
По  заплутаних  стежках
Я  до  тебе  йду.
Тануть  зорі  в  небесах,
Тану  я  в  твоїх  руках.
Чи  не  на  біду?..

У  небі  розливається
Густий  Чумацький  шлях.
А  місяць  підіймається
На  крилах,  мов  Жар-птах.

Десь  далеко  нині  ти
Лічиш  зорі  в  самоті
З  диво-кришталю.
Я  пишу  тобі  листи,
Прокладаючи  мости,
Сповнені  жалю.

Задрімало  все  зело.
Заглядає  сон  в  вікно.
Свічку  запалю.  
Пам’ятає  ще  тепло
Вуст  твоїх  моє  чоло.  
Я  тебе  люблю.

У  небі  розливається
Густий  Чумацький  шлях.
А  місяць  підіймається
На  крилах,  мов  Жар-птах.

Плине  листя  по  воді.
Пророкує  холоди
Ранній  листопад.
Сипле  мрії    золоті
У  долоні  молоді
Щедрий  зорепад.

По  садочках,  по  ярках,
По  заплутаних  стежках
Я  до  тебе  йду.
Тануть  зорі  в  небесах,
Тану  я  в  твоїх  руках.
Чи  не  на  біду?..

У  небі  розливається
Густий  Чумацький  шлях.
А  місяць  підіймається
На  крилах,  мов  Жар-птах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280382
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 21.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2011


АнГеЛіНа

Вдячність

Вірш  –  звернення  до  людей,                                    
             прохання  бути  добрими,                                    
             вдячними.  
     
Я  тобі  своє  дарую  Сонце,    
Що  ласкаво  ніжиться  в  руці…    
Ну,  а  ти  за  це  в  своїй  долоньці    
Принеси  із  моря  камінці…        

Я  тобі  своє  дарую  Щастя,    
Що  в  очах  грайливо  миготить…    
Ти  ж  мені  зумій,  неначе  вдячність,    
Піднести  у  дар  веселу  мить…        

Я  тобі  своє  дарую  Диво,    
Що  цвіте  в  усмішці,  як  бузок…    
Зрозумій,  подяка  –  це  важливо,    
До  Добра  це  величезний  крок!..                                                            
                                 17  вересня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281221
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 21.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2011


Інна Серьогіна

МЫ С ВАМИ ВСТРЕТИЛИСЬ СЛУЧАЙНО музыка: Виктор Ох (мелодия №4)

Мы  с  Вами  встретились  случайно
В  осеннем  парке  под  луною.
Вечер    задумчиво-печальный
Вы  озарили  вдруг  собой.
А  взглядом  трепетным  и  нежным
Пленили  душу  так  нежданно
И  запылал  костер  безбрежный,    
Запылал  костер  желанный,
Разожгли  костер  любви        
Со  мною  Вы.

Пр-в:    
Танго  осени  нас  свело,
Обнимаю  Ваш  стан.
Всем  дождям  и  ветрам  назло
Я  любить  не  устал

Мы  в  танце  кружимся  осеннем,
Шепчу  я  Вам  слова  о  страсти.
И  звезды,  словно  карусели,
Разгонят  тучи  и  дожди.
Глаза  в  глаза  и  рук  сплетенье,
Луна  танцует  в  ритме  танго.
И  в  танце  нашего  забвенья
В  танце  губы,  словно  манго,
Ваши  губы  –  жар  любви,
Со  мною  Вы

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281032
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Наталя Данилюк

Чого ж ти ходиш, осене, за мною?

Чого  ж  ти  ходиш,осене,за  мною,
Чого  тривожиш  пам'ять,ледь  живу?
Вже  сонце  перестиглою  хурмою
Скотилося  у  скошену  траву...

Обсипалась  осіння  позолота
Монетами  дзвінкими  у  саду...
А  як  мені  цей  біль  перебороти?
Між  крон  сумних  у  відчаї  бреду...

О,ці  дерева,мовчазні,понурі,
Вони  мені  давно  вже  не  чужі,
Летять  листки,неначе  з  партитури,
В  розбитий  глек  порожньої  душі...

Повисло  небо  пусткою  німою-
Вже  пута  ті  ніяк  не  розірву!..
Чого  ж  ти  ходиш,осене,за  мною,
Торкаєш  біль,як  пружну  тятиву?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281801
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Наталя Данилюк

Поезія і музика (Назвіть цю зірку іменем моїм…)

Поезія  і  музика.Слова
ПелЮстками  лягли  на  срібні  ноти...
Як  обертом  зайшлася  голова!..
По  келиху,мій  друже?Я  б  не  проти!

Самотній  місяць,сивий  пілігрим,
Торкнувся  неба  лагідної  плоті.
Назвіть  цю  зірку  іменем  моїм-
Оту,найкращу,в  пишній  позолоті!..

Маленька  зірко,світоче  ясний,
У  тобі  є  щось  вічне,незбагненне!
Торкнись  мене,як  мідної  струни,
Мелодією  забрини  для  мене.

Дозволь  сягнути  пальцями  душі
В  твої  космічні  зоряні  глибини!
Поезія  і  музика.Вірші
Лягли  на  ноти  клином  журавлиним.

Я  вам  усе  без  фальші  розповім
І  може  вам  печаль  моя  насниться...
Назвіть  цю  зірку  іменем  моїм,
Нехай  це  буде  наша  таємниця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281576
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Наталя Данилюк

Слово

О  слово,над  прірвою  світу
Гориш,мов  прозорий  кристал!
Довкола  зірки  на  орбітах  
Ведуть  безкінечний  свій  бал.

І  тягнуться  цілі  епохи
До  променів  чистих  твоїх,
Щоб  душі  зігріти  хоч  трохи.
А  ти-наче  той  оберіг.

А  ти  під  небесним  склепінням,
Де  часто  вмирають  зірки,
Гориш  незгасимим  промінням
Крізь  довгі  космічні  рокИ!

Над  трупами  тлінних  ілюзій
Ти-вічне  світило  епох!
До  тебе  в  самотності  й  тузі
Приходить  довіритись  Бог...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281440
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Наталя Данилюк

Віч-на-віч

Мій  любий  пане,кава  захолола
І  згіркла  вже,як  зболена  душа...
Ми  сидимо  і  слухаємо  Крола*,
Ви-говіркий,а  я-така  чужа...

Ми  сидимо  в  прокуреній  кав'ярні,
У  келихах  шипить  холодний  брют*.
Мій  любий  пане,як  же  це  негарно
Ховати  за  манірністю  свій  бруд.

Нехай  для  всіх  ви-стриманий,галантний
І  ця  краватка  так  вам  до  лиця,
Зав'язуєте  вміло  білий  бантик
Наївним  завойованим  серцям!..

Вони  вам  вірять,що  б  ви  не  казали,
Боготворять  улесливі  слова!
Мій  любий  пане,хитрий  і  зухвалий,
Не  розпинайтесь,я  не  вірю  вам!..

Не  розсипайте  гарних  слів  на  вітер,
Вони-отрута,згубна  і  гірка!..
Мені  б  ще  якось  вами  відболіти,
Лежить  на  серці  істини  рука...


*Крол  Анатолій-джазовий  композитор  і  піаніст.

*Брют-сорт  дуже  сухого  шампанського.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281249
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Наталя Данилюк

Чужий мій гість

Вечірній  блюз.В  мальованім  горнятку
ПелЮстки  вишні  в  теплім  молоці.
Той  срібний  перстень  в  тебе  на  руці
Ще  береже  про  мене  світлу  згадку.

Чужий  мій  гостю-рідний,та  не  мій,
Чи  ти  щасливий  з  іншою  без  мене?
Твій  пильний  погляд  обпікає  вени
І  глибше  грузне  в  пам'яті  липкій...

В  трухлявих  шпарках  теплої  душі
Що  ти  шукаєш,впертий  мій  блукачу-
Мою  любов,бездумну  і  незрячу?
Вже  й  слід  застиг...Хіба  ж  ми  не  чужі?

Нестерпна  гра    в  набридливу  мовчанку...
Пора  тобі  на  твій  Чумацький  Віз,
І  ніч  летить,мов  доля  під  укіс,
Сіріє  від  молочного  світанку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281082
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Наталя Данилюк

Не тривожте

День  осінній  акордом  повис
І  розсипав  дзвінку  позолоту,
Не  згрібайте  рясний  падолист,
Не  тривожте  осінню  скорботу...

Не  тривожте-це  сльози  дерев
За  смарагдовим  поглядом  літа...
День  осінній  приліг,ніби  лев,
На  кленових  обпалених  вітах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280912
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 21.09.2011


Наталя Данилюк

Люби мене

Люби  мене,люби  до  забуття,
До  подиху  останнього,до  крику!..
Люби  мене  сильніше  за  життя-
І  грішну,і  таку  багатолику...

Люби  мене  у  подиху  вітрів,
У  прохолоді  чистого  світання,
Люби  в  палітрі  теплих  кольорів,
Мов  щастя  мить,даровану  востаннє!..

Люби  мене,як  мрію  неземну-
Солодку  мрію,що  плекав  роками,
Як  довгожданну  сонячну  весну,
Чи  шурхіт  листя  в  парку  під  ногами!..

Як  помах  крил  сполоханих  пташок,
Як  запах  квітів  літніми  ночами!..
Люби  мій  жест.І  подих  мій.І  крок-
Єдиний  крок  між  вічністю  і  нами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 14.09.2011


Наталя Данилюк

То нам обом…

То  нам  обом  даровано  цей  сніг-
Такий  легкий,тендітно-непорочний,
Він,наче  кіт  улесливий  приліг
До  наших  ніг  і  лагідно  муркоче!

То  нам  обом  посипався  кришталь
З  небес  холодних  прямо  у  долоні!..
І  сивий  місяць,згорблений  скрипаль,
Нам  написав  найкращу  із  симфоній!

То  нам  обом  снувала  ця  зима
Тонкі  пейзажі  в  ніжнім  оксамиті!..
То  я  тебе  придумала  сама,
Лишила  в  казку  двері  привідкриті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280347
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011


Наталя Данилюк

Задума

Моя  печаль,прозірчасто-легка,
Акордом  плавним  віддає  у  скронях...
І  сипле  ніч  зі  зрібного  мішка
Сріблястий  пил  на  біле  підвіконня.

Скупали  в  росах  ніжні  пелюсткИ
П'янкі  жоржини,мальви  зореокі,
І  промінь  світла  дотиком  легким
Навіює  такий  жаданий  спокій...

Вже  чути  шурхіт  свіжих  сторінок-
Душа  в  задумі  спогади  гортає...
П'янкі  герані  свіжих  пелюстОк
Насипали  в  моє  горнятко  з  чаєм...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280068
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 12.09.2011


Рідний

Дороги

Прийдіть  до  мене  ,  всі    дороги,
Що  у  житті  я  перейшов,
Іще  ведіть  мене  в  любов,
Іще  мої  цілуйте  ноги.

Ви  доторкались  підошов
Моїх  то  лагідні,  то  строгі,
І  наші  з  вами  діалоги
Я  оновити  хочу  знов.

За  горизонтом  зріє  путь,
Якою  люди    всі  ідуть
На  іспит  совісті  своєї.

Дороги,  ви    -    мої  трофеї  
І    мій  до  вічної  дебют  
У  щирім  золоті    алеї.

11/09/11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280016
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 12.09.2011


Наталка Кольоровісни

Бувають миті…

Бувають  миті,  мов  тавро  важке,  -
Карбуються  у  пам’яті  назавжди.
І  світ  летить  у  прірву  через  те,
Що  хтось  комусь  відкрився  в  щирій  правді.  

Колись  зі  слів    букет  подарував.
Він  став  невтішним,  радше  поминальним.
Із  ним  мене  живцем  ти  поховав.
Ще  й  поглядом  окинувши  прощальним...

Ті  очі  без  тепла  і  без  жалю
І  по  сьогодні  моє  серце  крають.
Себе  виню  за  сказане  «Люблю».
Тебе    –  за  надвідверте  «Не  кохаю».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279970
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011


Микола Верещака

Через пустелю нас ведуть…

Вже  двадцять  літ  Мойсеї  водять
В  пустелі  бідний  мій  народ,
Кружляють  там,  невпинно  ходять,
Шукають  скрізь  джерельних  вод.

Бредуть  уперто,  прагнуть  пити,
Їх  мучить  голоду  мара.
Якби  напитись,  відпочити,  -
Та  зверху  крик:  «Ще  не  пора!»

В  пісках  пекучих  і  безводних
Їм  сниться  марево  оаз,
Та  гонить  спраглих  і  голодних
Лише  вперед  –  вождів  наказ.

В  дорозі  падають  безсилі,
Які  не  можуть  вже  іти.
Ніхто  не  знайде  їх  могили
І  не  поставить  їм  хрести.

А  що  ж  вожді,  теж  недолугі,
Також  страждають  від  біди?
Ба  ні,  у  них    є  вірні  слуги,
Припаси  їжі  і  води.

Вони  відверто  бенкетують
В  часи  нещастя  і  журби,
І  їх  ні  трохи  не  хвилюють
Прокляття    бідної  юрби.

Питають  зморені  попутні,
Чи  скоро  цій  дорозі  край.
А  зверху  чути  глас  могутній:
«Ще  двадцять  літ  і  буде  рай!

Ви  ще  нічим  не  заслужили
Собі  щасливого  життя.
Лише  вперед,  зібравши  сили,
Назад  немає  вороття.»

І  знов  вперед  і  сняться  знову
Оази  в  лагідній  росі.
Коли  ж  прийдуть  у  Землю  НОву?
Дасть  Бог,  дійдуть.  Але  не  всі.
11.09.2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279921
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011


Інна Серьогіна

Ти вже давно пішов з мого життя

Ти  вже  давно  пішов  з  мого  життя.
Ти  лиш  примара  в  образі  людському.
А    я  не  хочу  вірити  в  буття
Тої  химери,    що  блука  по  дому.
Ловлю  німий  прозорий  силует,
В  мої  тенета  пристрасті  й  бажання.
Граційно  оминаєш.    Мов  поет,
Римуєш  сни    минулого  кохання,
Моїми  упиваєшся  слізьми,
Крізь  стіни  бачиш  втомленії  очі.
А  я  наївно  прошу:  «На,  візьми
Моє  серденько,  милий!»  -  серед  ночі.
Я  душу  на  поталу  віддала
І  серце  кинула  до  ніг  безжальних.
Якою  ж  я    незрячою  була!
Й  глухою,  бо  не  чула  слів  брутальних.
Ти  вже  давно  не  мій,  я  –  не  твоя,
Та  тільки  загнане  у  кут  кохання,
Заплутавшись  в  розставлених  сітях,
Конає,  бідолашне,  у  вигнанні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278960
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 11.09.2011


Віталій Назарук

Чому так?

Я  питання  піднімаю,
Що  цікаве  для  народу.
Як  так  сталось,  що  сьогодні
Продають  народну  воду.

Всі  багатства  у  державі
Споконвік  були  народні,
А  тепер  напитись  хочеш  -
Закладай  у  кнайпі  сподні.

А  хіба  із  крана  дурно
Ви  отримаєте  воду?
Якщо  треба,  то  шануйте
І  не  лийте  на  городи.

Тож  за  воду  і  за  рибу,
За  суниці    і  грибочки…
Заробила  влада  гроші,
Не  відро,  а    цілі    бочки.

А  бабуся  біля  хати,
Що  вже  дихає  на  ладан,
Мусить  копійки  збирати,
Щоб  віддати  ситим  гадам.

Я  прошу,  шановні  друзі,
Відновіть  нам  справедливість!
Злість  кипить  у  наших  грудях,
Поможіть,  прошу  на  милість!!!


Пояснення:
Кнайпа  –  генделик  –  кафе  –  забігайлівка…
Сподні  –  швіньки  -  штани

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279851
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 11.09.2011


Галина_Литовченко

СТИХІЯ

Водночас  зіпсувався  пейзаж.
Буревії  накоїли  злочинів.
На  осколки  розбився  вітраж,
Полягали  стовпи  на  обочину.

На  долині  в  плодовім  саду
Про  цвітіння  лишилися  спомини.
Кореневі  корчі  на  виду
І  верхів`я  жорстоко  поломане.

До  землі  сивиною  поник
(Бо  той  сад  був  останньою  мрією)
І  не  стримує  сліз  садівник,
Переможений  злою  стихією.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279866
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011


Валентина Курило

Випадок на дорозі

Водій  на  гальма  натиска  щосили
Маршрутки  стали.  Що  за  чортівня?
Сказати  б,  то  ніхто  і    не  повірив.
Собака  –  суча  мати  –  серед  дня
Рух  зупинила.  І  мороз  по  шкірі
Від  погляду  собачого  сумного.
З  її  очей  природа  у  зневірі
Благала  спокою,  лиш  спокою  одного.
- Поїхали!  -  кричали    пасажири
- Запізнимось!  –  спішили  в  марноту.
Гінця  природи  проганяли  і  сварили.
Та  псині  не  указ  людський  статут.
Що  привело  її?  А  може  пра-вовки
Вночі  тут  вили  з  місяцем  у  змові?
Чи  в  біоцарстві,  що  терпіло  нас  віки,
До  бунту  проти  людства  вже  готові?
…Нарешті  встала…  Почимчикувала
В  життя  собаче.    В  кроках  –  безнадія.
Невже,  людино,  ти  усе  вже  зруйнувала?!!
Луна  у  серці  озивається  «  …надія…дія…дія.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265778
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 10.09.2011


Мазур Наталя

* Грезы

Грёзы

Я  дождями  пролью
Капли  воспоминаний  о  прошлом.
Пусть  сверкают  они
Нитью  жемчуга  прежнего  дня.
За  завесою  той
Все  обиды  сложу  осторожно
И  взлечу  в  ширь  небес,
Где  давно  ожидаешь  меня.

Сильным  белым  крылом
Мою  душу  обнимешь  и  тело
И  согреешь  теплом,
Пронизав  ярким  светом  насквозь.
И  парить  над  землёй
Вместе  будем  с  тобою  умело,
Потому  что  летать
Раньше  вместе  нам  не  довелось.

А  когда  лунный  диск
Разольёт  водопад  откровенья
И  на  струи  его
Я  присяду  на  самом  краю,
Ты  тогда  положи
Свою  голову  мне  на  колени,
А  я  тихо  тебе
Колыбельную  песню  спою.


10.09.2011г.

Для  иллюстрации  использована  картина
БИБИК  Александра  Васильевича  /  Вечерние  грезы  /  Живопись  [Ню]
http://www.artlib.ru/index.php?id=11&fp=2&uid=11406&iid=144395

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279798
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011


Наталя Данилюк

Я з горя перетнула океан…

Я  з  горя  перетнула  океан,
Щоб  дихати  тобою  і  п'яніти.
Між  нами-невідомість,як  капкан,
Повисла  над  моїм  розбитим  світом...

Я  вставила  зінниці  з  кришталю,
Щоб  бути  трохи  схожою  на  тебе!
Та  в  погляді  вловила  "не  люблю"-
І  каменем  зірвалася  із  неба...

Я  вени  обривала,як  дроти,
Щоб  втратити  зв'язок  з  реальним  світом,
Та  хтось  єднав  розведені  мости,
І  зиму  обертав  на  тепле  літо...

Я  прагнула  забути  на  вікИ
Тебе,мов  звичайнісіньку  пригоду!..
Та  в  розпачі  відправила  гудки,
Схвильовано  затамувавши  подих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279799
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011


Ольга Медуниця

Далеч-інь

Я  відчувала  вірш.    Він  мав  прийти  вночі.
Він  раптом  обірвався  на  слові  ДАЛЕЧІНЬ.

Я  знову  цілу  ніч
             Твого  вірша  чекала.
Я  знов  з  Тобою  вдвох
             і  букв,  і  слів  шукала.

Прийшло  чарівне  ДАЛЕЧ  від  слова  ДАЛЕЧІНЬ.
Десь  в  темряві  губилось  оте  сакральне  ІНЬ.

Де,  на  яких  перонах,
             і  на  яких  вокзалах
Блукали  ті  слова,  які  ми  не  сказали,
В  яких  не  передати  падіння  і  висоти,
Глибинний  пласт  взаємної  духовної  роботи?
І  хто  кому  з  нас  вчитель
             у  зреченнях  приречень?
І  хто  з  нас  більше  виніс  -
               чи  ніс  -  в  цей  час  на  плечах?

Ось  так  проходять  ночі  в  кармічності  чекань.
Нові  приходять  ранки  із  відчуттями  знань.

Близьким  зробилось  слово.
             Хоч  слово  ДАЛЕЧІНЬ.
Гармонія  єднає  одвічні  ЯНЬ  та  ІНЬ.






***  Вірш  читає  Наталя  Годун.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279735
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2011


АнГеЛіНа

Чари падолисту

Осінь  розірвала  золоте  намисто,
З  вій  вабливих  спала  не  сльоза  -  роса...
На  деревах  сонних  -  чари  падолисту  -
Намистинки-листя  вітер  колиса...

Примадонна  Осінь  по  траві  ступає,
Струшує  із  шалі  блискітки  униз...
Відраділо  літо  буйним  барвограєм  -
Зараз  же  фарбує  мрії  падолист...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279637
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Любов Іванова

ФЕЯ-ОСЕНЬ. .

Фея-осень,  земная  царица,
паутинки  накинув  платок..
Рукодельница  и  кружевница,
величаво  пришла  на  порог.

Изощряясь  оттенками  охры,
рыжим  золотом  красит  листву.
И  заботливо  воздухом  мокрым
вымывает  небес  синеву..

Хороводятся  желтые  листья
и  зовут  на  осенний  парад..
И  романтиков  тропкою  лисьей
провожают  в  задумчивый  сад..

Обнимает  тихонько  за  плечи
тишины  сентябристая  шаль.
И  рябины  горящие  свечи
красят    бисером  дымки  вуаль..

Мне  приятен  твой  стынувший  воздух,
и  молочный  туман  над  рекой.
И  роса  на  траве  -  лета  отзвук....
Я  ЛЮБЛЮ  ТЕБЯ  ОСЕНЬ  ТАКОЙ!!


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11109094237

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279634
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Ласунка

Приречена пам*ятати…. .

Вкуси  мене  за  пальчик!
Дай  знати  що  реальний!
І  світ  наш  віртуальний
Шматуй!  Зітри!  Спали!

Без  сну  вогняні  ночі…
Забути?  Ні!  Не  хочу!!!
Чаклую  я  й  пророчу…
Побачити  б  ..Знайти…

Пішов.  Закрив  всі  входи!
Ключі  забрав  і  коди.
І  мого  серця  ноти.
Міняєш  на  баси...

За  мить  ти  став  як  вічність.
Випробуєш  на  міцність…
І  згадувати    грішність!
Приречена  завжди…..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279622
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Валя Савелюк

В ГУСТОМУ ЖИТІ

Покинув  мене  у  світі,
Як  немовля  у  житі.
І  що  мені  з  цього  раю,
В  якому  я  умираю.

Мене  колисає  жито,
Мене  забавляють  квіти.
Та  що  мені  з  цього  світу,
Де  мушу  без  тебе  жити.

Росами  літо  наврочить,
І  жито  відполовіє.
Без  тебе  ні  дня  не  хочу,
Без  тебе  ні  дня  не  вмію.

Соколику  мій,  козаче,
Душа  за  тобою  плаче,
В  житті,  як  в  густому  житі,
Берізкою  перевитім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279614
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Ярослав Дорожний

Гіркість смаку

Ходьба  вперед  у  шлях,
Та  камінь  враз  неждано  під  ногами.
Отак  іду  в  думках,
Де  шлях  шорсткий,  мов  дотик  оригамі.  
Лише  папір  квіток
Шипи  колючі  має  «невидимки».
І  гіркість  у  ковток,
Коли  вкусив  вчорашні  черстві  грінки.  
Дорога  й  харч  у  дні,
Немов  і  світлі  й  верх  покритий  сонцем,
Та  пироги  пісні
І  світ  тьмяний  в  немоднім  вже  віконці.  

09.09.  15.20.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279590
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Наталя Данилюк

Дороги

Знов  дороги-дороги  земні,
Ці  розлучниці,вмиті  дощами,
Пролягли  через  нас.А  мені
Досі  пахне  твоїми  вустами...

Досі  тисне  на  серці  печаль
За  отим  безтурботним  минулим,
Мов  іржею,в'їдається  жаль-
Пережили,проте,не  забули...

Перескочили  юності  дні
Так  зухвало  і  так  непомітно,
Мов  безсмертні!І  часом  мені
Твоя  посмішка  лагідна  квітне

Орхідеями  радісних  днів
І  солодких  ночей  гіацинтом!..
А  довкола  дороги  земні
Обмотали  невидимим  бинтом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279558
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Рідний

Моє кохання

Моє  кохання  -  згуслий  мед,
Нуртує  в  нім  кров  бурштинова.
Мені  б  назад,  а    я      вперед  ,
Де  замість  ласки    -    чари  слова.

А  помість  страсних  поривань  
Звичайний    дотик  ,  душ  єднання,
У  ніжність  прибрані  слова,
І  кожна  мить    немов  остання.

Осінньо  щулиться  душа,
Дощить  і  липне  жовте  листя,
А    меду  сповнена  діжа  -
Моя    розрада  урочиста.

09/09/11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279512
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш insolito у співавторстві із Тарасом Кушніром :: Прощальний слід

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260261

 
Коридори    з    бетонних    стін.
 Перехрестя    стомлених    вулиць.    
 І    у    вухах    нестерпний    дзвін.
 Так    і    хочеться    десь    відбутись.
     У    очах    сіро-чорний    блиск.
     Серце    тисне    залізна    втома.
     Пригадай,    що    було    колись.
     А    що    збудеться    –    невідомо.

 З    неба    срібна,    тонка    вуаль
 Вже    сховала    торішнє    листя.
 Наші    погляди    в    синю    даль.
 Лиш    для    нас    –    це    бездонне    місто.
     Змиє    осінь    чарівний    світ,
     Що    створив    ти    в    своїй    уяві.
     Тільки    щастя    прощальний    слід
     Промайне    на    кордоні    зламів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278031
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 09.09.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш авторів insolito та Михайла Плосковітова :: Тополиний пух

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262182


Клубком        у        горлі        та        остання        ніч,
Той        протяг        сяйва        місячного        в        скельце.
Розлука        –        це        ж        як        біль        –        звичайна        річ,
проте        так        гостро        надрізає        серце.
   Тополя        під        вікном.        Злітає        пух
   Тонесенькими        скибочками        вати.
   Крадеться        тиша,        цей        вселенський        дух,
   А        час        тебе        стомився        зупиняти.

 У        небі        чорний        птах        твоїх        образ
 Кричить        слова        безжальні        на        прощання.
 Заплаче        щастя        наше        тільки        раз,
 Та        біль        пройме        від        слів        твоїх,        останніх.
     Хіба        ж        спроможний        тополиний        рай
     Встелити        нам        дорогу        в        рай        небесний?
     Довірились        простим        словам        «Кохай!»
     Та        їх        у        кригу        заметіль        занесла

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275660
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 09.09.2011


Анатолійович

Україна. Біле і чорне… Святковий салют (з рикошетом)

БІЛЕ.
Моя  ти  рідна  Україна!
Найкраща  на  Землі  країна!
Багата  надрами,  лісами,
озерами  і  небесами,
ученими,  учителями,
спортсменами  і  лікарями.
А  чорноземи!    Що  казати  –
могли  б  весь  світ  нагодувати!
Чарує  всіх  твоя  природа
і  зваблива  дівоча  врода,
міцні  ,  кремезні  парубки,
і  до  роботи  мастаки!
Відкриті,  щирі,  добрі  люди,
тут  кожен  гостю  радий  буде.
Співуча  українська  мова  –
весь  світ  признав  –  вона  чудова!
Ми  горді,  що  ми  твої  діти
і  гордість  цю  несем  по  світу!
                           ЧОРНЕ
Кордонів  гордість  ця  не  знає
і  за  кордоном    осідає…
Вже  нас  десяток  міліонів
країну  славить  з-за  кордонів,
для  діток  гроші  заробляє,
надій  вернутися  не  має…
А  може  варто  повертати
і  дома  щастя  будувати?
Ми  з  кожним  днем  живемо    краще,
а    хто  бідняк  –  так  той  ледащо!
Народні  слуги  –  депутати
уміють  про  країну  дбати,
вони  весь  час  бюджет  латають,
адже  мільярди    з  нього  мають!
Тарифи  людям  піднімають,  
самі    ж  в  офшори  утікають…
У  всіх  містах  висять  білборди,
на  них  здорові,  ситі    морди
кричать,  як  добре  може  стати,
коли  він  стане  депутатом!  
І  ми  їх  тупо  обираєм,
А    вже  за  тим  –  лікті  кусаєм!
У  нас  чудова  медицина
(порадьте  –  де  взять  інсуліна?)
Ми  перші  в  світі  щодо  СНІДу,
а    ліки  де?  Нема  і  сліду!
А  правозахисна  система?
Яка  болюча,  вічна  тема!
Лиш  тих  надійно  захищає,
хто  купу  грошей  на  те  має…
Підеш  придбати  для  малечі
найважливіші  в  школі  речі  –
заплатиш  стільки    у  крамниці    -
положиш  зуби  на  полицю!
Нам  славні  надають  кредити  –
не  повернеш  –  нема  де  жити,
бо  йде  квартира  у  заставу…
Для  банків  дуже  ласа  справа!
Колись  було  нас  значно  більше,
хоч  і  жилось  тоді  нам  гірше  .
Згадайте  –світло  відключали.
(А  дітки  ж    з  того    й  прибували!)
А  зараз  світла  повна  хата,
та  тільки  де  ж  ту  хату  взяти?
За  щастя  більшості  –  кімната,
де  їх  п’ять  душ,  ще  й  мама  з  татом…
А  уряд  вперто  верещить,
що  мусить  кожний  народить
хоч  троє  діток  для  країни,
для  демографії!  Бо  згинем!
Та  ж  нас  і  так  ведуть  до  згину  –
народ  не  розгинає  спину
на  своїх  мізерних  городах  –
стоять  всі  рачки  в  хороводах,
щоб  урожай  з  цих  соток  зняти
і  щоб  сім,ю  прогодувати…
Реформи  роблять  для  народу,
а    хто  на  те  давав  їм  згоду?
Закон  пенсійний  –  це  страхіття!
веде  нас  всіх  до  безробіття
і  не  життя,  а  животіння,
знущань  ,  біди  і  зубожіння!
Ще  мудрий  кодекс  податковий,
він  для  людей  такий  збитковий,
що  вони  справи  закривають
і    на  поліпшення  чекають…
А  наші  мудрі  кровосісі
(від  мудрості  товсті  та  лисі)
всі  на  зарплату  мають  вілли,
а  нас  вважають  за  дебілів,
бо  де,  скажіть,  в  яких  країнах
народ  стоїть  так  на  колінах?
Та    починайте,  гади,    з  себе
і    визначіть  –  вам  скільки  треба,
щоб  себе  гідно  почувати
і    гордістю  країни  стати?!
Мільйонні    статки    -  цього  мало?
їм  до  зарплати  не  хватало
доплат,  підвищень,  пільг,  пайків,
ще  й  пару  сотень  батраків,  
на  оздоровлення  копійку  –
і    ллється  все,  неначе  в  лійку!
Ой,  бідна  ненька  Україна!
Скажи,  Господь,  чому  не  згине
та  нечисть  бісівська,  що  нас
гнобить  і  нищить  повсякчас?!
Та  все  ж  ми  маємо  надію  –
пошле  нам  Бог  святу  подію
і    прибере  їх  Божа  сила!
ЩОБ  НАМ  НЕ  БРАТИСЯ  ЗА  ВИЛА!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276531
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 09.09.2011


Рідний

Як у степу посутеніє

Як  у  степу  посутеніє,
Тополя  кине    тінь    худу,
Моя  ридатиме  надія
У  мрій  засохлому  саду.
Ти  не  являлась  по  сьогодні,
А  післязавтра  -  поготів,
І  почуття  мої  голодні
Зіходять  у  розпуки      рів.
Із  глибини  журби  та  болю  
В  минуле  сном  солодким  зрю,
Як  ми  закохані  з  тобою
Диханням    гріємо  зорю,
Схололий    вогник    оживає,
Ясою    всесвіт  виграє…
Та    ти  із    кривдою  навзаєм  
Кохання    знищуєш  моє.

 Мов  тугу  вічну    Єремія,
 Я    обійняв  терпку  біду  
 Коли  вінчалися  надія
 І  плач  в  засохлому  саду.

                                                                       08.09.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279422
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Оксана Рибась

МАЯК

перевтомлені
       перевтілені
               перероджені  відчуття
неподільні
             та  неподілені
і  наївні  немов  дитя

від  очікувань  пахне  мріями
із  коріння  зростає  сад
сили  зміряні  
                         та  відміряні  
як  нездатність  піти  назад

як  незламність  і  невідчудженість
і  як  вірна  віра  моя
ніч  затемнена  
                                   в  ній  пробудженість  
запалилась  немов  маяк


Фото:
img.artoff.ru/_i/100/orig/1947.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162933
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 08.09.2011


Віталій Назарук

Пісня про школу

                                               Спроба  промуркотіти...
Пролітають  роки  дуже  швидко,
Ти  старієш,  красуне  моя,
Та  довіку  тебе  не  забудем,
Бо  ходили  до  тебе  щодня.

Приспів:
Рідна  школо  моя,  рідна  школо,
Найдорожча  для  мене  в  житті,
Рідна  школо  моя  веселкова,
Ми  всі  діти  з  твоєї  сім’ї.  

Ти  матусею  другою  стала,
Бо  навчила  і  вивела  в  світ,
Тих  дівчаток  і  хлопчиків  змалу,
Що  злетіли  в  життєвий  політ.

Приспів:

Не  забудемо,  рідна,  ніколи,
За  науку  ми  вдячні  тобі,
За  недоспані  ночі,  за  ласку,
Ми  вклоняємось  Вам,  вчителі!!!

Приспів:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279288
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011


Наталя Данилюк

Забудеш

І  проклинеш,і  вирвеш,і  забудеш,
Розвієш  попіл  спомином  гірким,
По  ньому  знов  топтатимуться  люди,
Новим  віршем  заповнять  сторінки.

А  нам  з  тобою  місця  вже  не  буде,
Палких  обітниць  вицвітуть  слова...
І  проклинеш,і  вирвеш,і  забудеш,
Як  і  до  цього  інших  забував.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279279
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011


Лілія Ніколаєнко

Кого ж любити?

Кого  ж  любити  тут…  посеред  хмар,
На  цій  холодній  і  сирій  дорозі?
Не  доля  зберегти  нам  вічний  дар,
Лиш  маятись  судилося  в  тривозі…

Кого  любити?  Тінь  твою?  Ім`я?
Гучне  і  тихе…  -  для  пліток  пожива!
Любити  голос,  що  звучить  здаля,
Із  сутінків,  де  вітер,  грім  і  злива?

Усе,  іду…  Набрид  протест  німий!
В  твоєму  світі  тісно.  Місць  немає!
Квиток  для  мене  надто  дорогий.
Перон  пустий  –  ніхто  вже  не  чекає.

Пусти  мене…  За  руку  не  тримай.
Хай  все  іде  своїм  звичайним  плином.
Скоси  троянд  кривавих  дикий  рай,
Де  були  ми  удвох  лише  хвилину…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279235
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 08.09.2011


s o v a

осень под небом млечным

осень  под  небом  млечным
дисков  летящих  к  звездам...
кажется  и  дождь  вечным,
серым  регланом  прозы

мимо  огни  и  крыши,
круговорот  дней  пишет,
снова  садится  слышно
и    тает  тише-тише...

писем  летят  две  строчки
в  листьях  немой  шорох,
осень  чудит,  и  впрочем,
мы  же  того...  похожи

осень  под  небом  млечным
тихо  в  эскизах  тает,
день  догорел  свечкой,
листьями  и  мечтами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279221
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 08.09.2011


Віктор Фінковський

Іграшка

Кулю
лише  в  десятку!
Очі  орлині,
вовчі...
Іграшка!
Отже,  
моя!
Іграшка!
Отже,  
хочу!

Амінь.
Тунельний  погляд.
І  на  сторожі  вуха...
Гратись  з  вогнем  не  можна  -
Хто  
і  
коли
це  слухав?

Іграшка  поламалась.
Жалем  налились  вічі...
Іграшка  -  
ненадовго:
Справжнє  кохання  -
вічне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278416
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 07.09.2011


Віктор Фінковський

Життя

Є  багато  стежок,  автострад,
Та  дороги  не  всі  йдуть  до  Риму,
Бо  життя,
Бо  життя  –  течія  –
О,  як  мало  у  ній  від  гольфстріму!

Хай  пливе  швидкісний  корабель!
Хай  матрос  опускає  вітрила!
Бо  життя  –
таїна
і
вітри...
І  не  завжди  вони  дмуть  у  спину.

Перемоги  здобуті  людьми!
Полководець  –  не  успіх,  а  плани,
Бо  життя,
Бо  життя  –  це  війна...
О,  як  мало  на  ній  капеланів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277518
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 07.09.2011


Віталій Назарук

Я хочу написати твій портрет

Я  хочу  написати  твій  портрет,
Купив  свіженькі  звечора  пастелі.
На  рамку,  з  візерунками  багет,
І  нову  люстру  причепив  до  стелі.

Поставив  світло,  щоб  сіяли  очі
І  підібрав  мелодію  пташину.
Маленький  столик  чистив  до  півночі
І  слухав  пісню  ніжну,  солов’їну.

Ти  сядеш  на  стільці  біля  вазона
Із  книгою  в  червоній  обкладинці.
Немов  княгиня,  що  сидить  на  троні,
Вуста  застигнуть  в  лагідній  усмішці.

І  перший  штрих  тремтячою  рукою,
Я  покладу  і  буду  милуватись.
Спасибі  долі  -  ти  переді  мною…
І  я  очей  не  зможу  відірвати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279177
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011


Galkka

Навіщо відкрили ми сонцю всі сни….

Навіщо  відкрили  ми  сонцю  всі  сни,
Навіщо  ділились  із  літом  коханням,
Тепер  прийшла  осінь,  хоч  їй  поясни,
А  ти  розігнав  усі  мрії  мовчанням!

Ми  щастя  сховали  у  кроні  дерев,
Тепер  облітають  листочки  з  зітханням,
І  вітер  кружляє,  не  знає  перерв,
Тож  зараз  не  спиниш  шаленим  благанням.

І  дощик  розвів  наші  буйні  серця,
Сховались  за  склом,  де  малюєш  картини,
Ось  так  виглядає  початок  кінця,
Прикрили  твій  образ  самотні  гардини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278937
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 07.09.2011


Halyna*

А вітер…

Не  пишуться,  не  пишуться  слова,
а  десь  на  півдорозі  слід  свій  гублять...
А  вітер  ніжно  хмари  цілував,
а  вітер  цілував  і  їх  не  слухав.

Самотньо  обгорів  гіркий  полин,
хилилися  додолу  верболози.
А  вітер  сумував  в  степу  один,
а  вітер  стих  до  першого  морозу.

Вже  осінь  розстеляла  полотно,
і  фарби  на  палітрі  були  різні...
А  вітру  просто  стало  все  одно,
а  вітер  повернувсь  занадто  пізно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279082
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011


Наталя Данилюк

Не вирвати…

Не  вирвати  із  серця,не  забути,
Від  себе  не  втекти,на  жаль,мені,
І  піниться  у  келиху  отрута
Гіркої  зради,підлості,брехні...

Гірчать  слова,пронизує  обман,
Лукавий  погляд  обпікає  спину...
А  дощ  періщить  в  душу,як  у  дзбан,
І  тихий  світ  мій  паводок  поглинув.

Важкі  думки  в'їдаються,мов  тля,-
Не  віджену  навалу  осоружну!..
Надворі  вітер  листям  закружляв,
Кленовий  лист  закинув  в  мою  душу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279078
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011


Наталя Данилюк

Не візьму

Не  візьму,падолистова  осінь,
Твоїх  щедрих  підкупних  дарів,
Бо  вітри  табунами  голосять
І  шматують  печаль  яворів,

Обриваючи  листя  тендітне,
Підкидають  і  граються  ним...
А  мені,мов  з  гарячки,ще  квітне
Веселкова  усмішка  весни!..

І  блакитні  омріяні  крила
Ще  ввижаються  в  тих  небесах,
Де  вже  осінь  свій  смуток  розлила...
Ще  горить  у  бездонних  очах

Теплий  промінь  квітучого  літа!..
Знову  подумки  лину  туди,
Де  земля  літнім  сонцем  зігріта,
Де  квітують  духмяні  сади!

Не  візьму,падолистова  осінь,
Тепле  золото  з  мертвих  долонь!..
Чуєш,явір  заплаканий  просить
Погасити  на  листю  вогонь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278945
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 07.09.2011


Віталій Назарук

Роздуми альпініста

Крок  за  кроком  угору  -
Досягнути  вершини,
І  її  досягають  
Тільки  справжні  мужчини.

Коли  йдете  у  зв’язці,
Якщо  друг    карабін,
Головне  -  не  зірватись,
Досягати  вершин.

Унизу  чорні  скали,
Попереду  –  стіна,
Та  обв’язки  з’єднали  
І  вершина  одна.

І  хоч  дихати  важко,
Вітер  руки  пече.
Та  підтримує  завжди
Товариське  плече.

Чомусь  прагнеш  додому,
Як  висиш  на  стіні,
Важко  бути  одному
Коли  друзі  одні.

Лиш  коли  ти  у  зв’язці
До  вершини  дійшов,
Побував  наче  в  казці,
Справжніх  друзів  знайшов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279099
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 07.09.2011


Галина_Литовченко

СУСІДИ

Сусіда  мій  -  стрункий,  немов  бамбук.
І  в  мене  не  зіпсована  осанка.
Йому  пасує  білий  архалук,
Мені  яскрава  личить  вишиванка.

Глухих  між  нами  не  існує  брам  -
Розділені  садиби  перелазом.
Мою  родину  кличуть  на  Байрам,
Стрічаємо  Великдень  з  ними  разом.

Щодня  частує  вістками  зі  ЗМІ,
Я  пригощаю  у  спекоту  квасом.
Радіє  він,  що  знаю  Нізамі,
Мені  вгодив,  цитуючи  Тараса.

Зі  слів  сусіда  я  -  його  баджі*,
Я,  відповідно,  зву  сусіда  братом.
Коли  із  ним  зустрінусь  на  межі,
Завжди  цікаве  є  що  розказати.

Летять  із  вікон  репліки  меткі
З  обох  боків  у  наші  рівні  спини.
То  із  своїх  насиджених  кутків
Жартують  ревно  наші  половини.

       *  -  сестра  (азербайджанською  мовою).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278714
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 06.09.2011


Галина_Литовченко

ДОЩ СЕРЕД ЛІТА

Грізно  цьвохнула  у  небі  блискавки  нагайка.
Поміж  хмарами  зчинилась  неймовірна  лайка.

Бубонять  краплини  в  ринвах,  розшумілись  в  кленах,
Миють  стебла  кучеряві  споришів  зелених.

Хутко  бігає  дахами  довгов`язий  дощик,
Розігріті  черепиці  цівками  полоще.

Начіплялись  намистини  на  пелюстки  ружі,
Розбухтілися  бульками  пишними  калюжі.

У  польоті  шквальний  вітер  розкуйовдив  гриву.
Схоже,  будемо  чекати  затяжної  зливи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278715
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 06.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2011


Віталій Назарук

Від дружини…

Прошу,  вірші    ти  напиши  свої
І  тему  вибери,    яку  завжди  чекаю.
Щоби  розтанув  сніг  в  моїй  душі,
Щоб  зрозуміла,  що    мене  кохаєш.

Невже  хтось  може  зупинити  час
І  кулаком  ударити  у  груди?
Моє  життя  -  воно  тільки  для  нас
І  іншого  у  мене  вже  не  буде.

Я  знову  покладу  свої  слова
На  білий  лист  і  щирістю  покрию.
Мій  любий,  в  мене  ти  один
І  я  завжди  лише  про  тебе  мрію.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278935
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011


Окрилена

…настроєве….

Осінні  дні  ще  пахнуть  літом
медове  павутиння  на  вустах
і  сонячний  дюшес  із  вітром
гурманять  смак  у  рисових  дощах.

В  нічних  конвертах  монологи
заклеєні  від  зайвих  запитань.
До  осені  ведуть  дороги,  
а  літо  наче  полохлива  лань.

До  осені  схилились  айстри,
як  міріади  зір  у  кольорах
в  твоїх  очах  осінній  настрій,
а  мій  згубився  в  літніх  берегах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278671
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 06.09.2011


s o v a

может быть…

прошлепало  утро  
под  окнами  в  тучах,
довольно  свежо  
от  прохлады  тягучей,
проснулся  рассвет,  
отражая  бегущий
луч  нового  дня  
в  силуэтах  растущих

и  может  быть  осень
в  расстроенных  чувствах,
со  смешанным  лаймом,  
и  капелькой  грусти,
гуляла  по  средней
своей  полосе,
искала  цвет  охры
в  уснувшей  росе

и  может  быть  осень,
по  ритму  и  просто,
немного  простужен
сентябрь  в  отголосках,
и  завтра,  в  кашне,
на  балкон  забежит,
послушать  аккорды,
коснуться  души

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278027
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 06.09.2011


Ольга Медуниця

Скажи мені

Коли  двоє  людей  -
             на  одній  піднімаються  хвилі,
Коли  двоє  летять  -
             -на  однім  -
               -на  однім  лиш!  -  крилі,
То  скажи  Ти  мені,  -
           може,  справді?  -
             для  них  неважливо,
Чи  побачаться  знову
           вони  в  цім  житті  взагалі?

Коли  двоє  людей
             із  самотності  чаші  гіркої
Вже  напи́лися
               доп'яну,  досита,  вщент  і  до  дна,
То  скажи  Ти  мені,
               чи  не  можна  своєю  рукою
Їм  налити  інакшого  -
             -  трішки  -
                   у  келих  вина?

Коли  двоє  людей,
             наче  прапор,
                   несуть  свою  гордість,
Якщо  в  гордості  цій
             їх  зане́сло  в  крутім  віражі,
То  скажи  Ти  мені,
           а  чи  вартий  цей  прапор  Любові?
Тільки  в  очі,  уголос,  
           усім  своїм  серцем  скажи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278466
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 06.09.2011


Н-А-Д-І-Я

Долгая разлука…

Стих  составлен  в  соавторстве  с  Владимиром  Люсиным  (музыкальный  сайт).
Музыка  и  исполнение  его  же  -  Владимира  Люсина.

 В  череду  непогоды,
 когда  сыплют  дожди,
 станут  слякотью  воды,
 но  грустить  подожди.

 Наши  годы  умчались,
 все  надежды  круша,
 только  горечь  печали
 не  приемлет  душа.

 Скоро  небо  завьюжит
 и  посыплется  снег.
 Кто  из  нас  кому  нужен
 и  в  мечтах,  и  во  сне?

 Когда  ранней  весною
 с  крыш  прольётся  капель,
 от  сердечного  зноя
 рвётся  нежность  с  петель.

 Затуманится  лето
 белоснежной  фатой,
 вновь  тебя  без  билета
 я  пущу  на  постой.

 Нанесёт  снова  осень
 бабье  лето  как  грим.
 Птицы  годы  уносят…
 Что  с  тобой  мы  творим?..

 Вновь  придёт  непогода
 с  моросящим  дождём,  -
 что  не  ищем  мы  брода,
 что  в  разлуке  мы  ждём?

 Пусть  не  быть  звездопаду
 в  ватной  серости  туч,
 я  поставлю  лампаду  –
 маяка  дальний  луч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 06.09.2011


Н-А-Д-І-Я

Серебрится роса на рассвете…

Серебрится  роса  на  рассвете.
Нежен  луч  восходящего  солнца.
Вот  уснул  незатейливый  ветер
У  куста,  что  напротив  оконца.

Ах,  зачем  эти  лучики  света
Мне  напомнили  давние  встречи,
Твоей  нежностью  бЫли  согреты,
А  сегодня  от  грусти  не  лечат?

Позабыть  я  с  другим  не  хотела
Твои  сладкие,чудные  речи...
Вот  и  осень  уже  подоспела.
Как  забыть  незажжённые  свечи?

Жёлтый  листик  присел  у  окошка
И  напомнил  письмо  без  ответа.
Мне  взгрустнулось  сегодня  немножко,
Что  мелодия  лета  допета...
́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277461
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 06.09.2011


Галина Малюга

Буденне

Вже  скоро,  дуже  скоро  зажуряться  ліси,
   Бо  їх  перефарбує-  осінь  для  краси,
   Обтрусить  хутко  листя  для  шурхоту  доріг,
   І  випнеться  алея  в  холодний  голий  ріг.

   Вже  скоро,  дуже  скоро  ще  кілька  теплих  днів,
   Забухкотить  прозорим  -дощик  по  вікні,
   І  зашкарубнуть  тіні  завмерлі  під  столом  
   І  присмерки  похмурі  потягнуться  селом.

   І  будуть  довгі  ночі,  коротші  стануть  дні,
   Лиш  казка  сонна  літня  дріматиме  на  пні.


Вже  скоро,  дуже  скоро  зажуряться  ліси,
Бо  їх  перефарбують  у  жовте  для  краси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278418
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 06.09.2011


LaurA

Ночной блюз…

У  порога  надежд  шелестел  звездопад
загадать  не  успев,  хвост  кометы..  всё  мимо
Вся  душа,  -  неглиже,  там  осенний  наряд,
одинокое  сердце  гоненьем  печали  ранимо
Подари  мне,  украдкою,  нежности  взгляд,
что  любовью  пылает,    -    ожиданье  томимо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277975
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 06.09.2011


Галинка)))

Вночі

На  землю  впала  ніч,  густа-густа,
з  кишень  своїх  зірки    навпомацки  виймає,
прозорими  крильми  міцніше  обіймає
і  потай      виціловує  в  уста...

Як  солодко,  буває,  дрімота
в  закохані  тіла  по  венах  затікає....
Між  лабіринтами  очей  твоїх  блукаю,
знімаючи  мурашок  з    живота.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275153
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 06.09.2011


Інна Серьогіна

В обіймах осені

В  обійми  осені  прилинули  літа,
Учора  ще  мале  дівчатко  босе
Метеликом    пурхАло  на  покосах,
Сьогодні  ж  у  господі  Золота.

То  жменю  срібла  висипле  на  коси,
То  кине,  з  пересердя,    тінь  під  очі,          
То  з  теплої  і  затишної  ночі
Жбурне  в  холодні  вранішнії  роси.

Я  не  пручаюсь,  не    кричу  сердито,
Нехай  вона  чарує,  прикрашає,
Дарма,  що  з-під  тишка  про  тіло  дбає,
В  душі  моїй  однак  вирує  літо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277546
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 06.09.2011


Парчевська Ольга

Яблучко

Пахуче,  рум’яне,  таке  наливне  і  медове,
Падає  додолу,  в  долоні  розкриті  мої...
Вдихну  на  всі  груди,  і  сіном  п’янким  волошковим,
І  димом  сушарень,  вологістю  трав  і  землі

Пронизає  наскрізь.  Так  тихо,  врочисто  і  сумно,
Лишень  ледве  чутно  десь  в  вуликах  бджоли  гудуть...
А  літо  упало,  мов  яблучко,  та  не  в  долоні,
А  долі  в  кропиву,  тепер  вже  його  не  знайду.

Вже  скоро  сплетуть  прохолодні  ранкові  тумани,
Зі  срібного  пилу,  що  ніч  натрусила  із  зір,
З  квіткових  росинок,  коштовний  мереживний  саван,
І  в  вирій  полинуть  слідом  за  птахами  ті  дні,

Напоєні  сонцем,  любов’ю  і  щастям  налиті,
НезлІчені,  повні  й  солодкого  трунку,  і  чар...
Щоб  вірилось  серцю,  що    казка  триватиме  вічно,
І  вічно  палатимуть  пристрасні  очі  стожар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277664
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 06.09.2011


Наталя Данилюк

Куди поділось літо з наших днів…

Куди  поділось  літо  з  наших  днів,
Рум'яне  сонце,зорі  пурпурові?
І  на  коліна  падають  мені
В  старому  сквері  гілочки  соснові...

Чому  розтанув  відгомін  пташок,
Зотліла  синь  шовкових  незабудок?
І  плачуть  верби,ронячи  в  ставок
З  похмурих  ранків  вичавлений  смуток...

Чому  так  легко  віриться  в  обман
І  я,вже  вкотре,втягнута  в  аферу?
До  твого  серця  тулиться  зима,
А  я  за  літом  бігаю  по  скверах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278734
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 06.09.2011


MADLEN

Розміняна совість… (…вокзальне…)

Таксі,ніч,в  сумочці  розміняна  совість  на  дрібні  купюри.
І  пляшка  сліз  з  болем  і    апельсиновим  смаком  в  руках.
Сонний  таксист  заглушує  свідомість  звуками  радіо.
Розраховуєшся  макалатурою  і  фальшивою  посмішкою.

Струсиш  з  плеча  рукою  остатній  спазм  совісті,  
Кидаєшся  на  зустріч  девятигодинній  відчайдушності
Львівський  вокзал,в  руках  совість  з  написом  номера  поїзду
Пом"ята  і  волога  від  хвилювання,закинеш  в  кишеню.

Переповнені  зали  очікування  дешевою  кавою  і  випічкою.
Твоя  совість  в  кутку  займається  пірсінгом  на  твоєму  тілі
щоразу  проколюючи  нові  місця  вставляє  туди  сережку
Терпиш  зціпивши  зуби  з  остатньою  надією  на  його  голос.

Заклеїш  рот  совісті  скотчом  і  вульгарно  закинеш  назад  в  кишеню.
Остатня  надія  відвороту  телефон  який  онімів  від  твоїх  рук
Один  день  ковтаєш  який  стає  камнем  в  горлі  ,задихаєшся.
Крок  ,поїзд  ,реальнісь  губиться  в  натовпі  сонних  людей.

Купе,третя  поличка,і  смак  вишневого  велюру  в  роті.
Обнімаєш  подушку  яка  головним  болем  б"є  по  скронях.
І  один  тупий  спогад  який    дусить  тонкими  пальцями  шию.
Добєш  совість  низьким  його  вчинком  і  сигаретним  димом.
Попереду  безсонна  ніч  в  обіймах  з  мобільним  телефоном.

Під  запах  вагонного  пилу  який  лоскоче  свідомість,
Побачиш  марево  з  відбитком  його  вульгарності  і  низькості.
Нудотливий  ранок  з  присмаком    міцного  чаю  з  лимоном,
І  шматком    мігрень  з  шоколадом  і  горішками  в  фіолетовій  обгортці.
 
Прибуття,  київський  вокзал,метро,чужі  вулиці
Втікаєш  від  виснаженої  совісті  в  зимово-сніжні  спогади.
З  надією  що  життя  зробить  поворот  на  дев"яносто  градусів...
наЇвна....тікАєш!  ...від  реальності...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277724
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 06.09.2011


Окрилена

Шифоновий туман

Засмагле  небо  поглядом  землі,
стеблини  тягнуться  угору,
з  висот  тяжіють  до  низин  дощі,
блакить  магнітом  є  для  зору.

Шифоновий  туман    спаде  з  плеча
і  ми  між  небом  і  землею.
Ми  -  тиша...  а  солодка  алича
вкриває  бурштинОм  алею.

Стирають  межі  кроки  уперед
і  часу  не  буває  мало
на  мрії...  знаєш,  цей  шалений  злет
лиш  мій,  а  я  цього  не  знала......

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277463
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 04.09.2011


Наталка Кольоровісни

Відпусти

Зібралась  в  далеку  незвідану  путь:  
Душі  –  забуття,  домовина  -  для  тіла.  
Я    вже  не  дізнаюсь,  у  чім  моя  суть  –  
Все  склалося  якось  не  так,  як  хотіла.  
   
Набридло  шукати  ковточок  води  
І  вкотре  долати  заїжджене  коло.  
Я  хочу  піти,  не  тримай  –  відпусти,  
Вважай,  що  життя  мене  перебороло.  
   
Хай  вкриються  попелом  давні  листи,  
Й  останні  вірші  не  підуть  на  цитати.  
Я,  мабуть,  хотіла  б  ще  трохи  цвісти  
Та  вже  не  зумію  –  мій  час  відцвітати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278641
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Наталя Данилюк

Чи знаєш ти…

Чи  знаєш  ти,яка  це  безпорадність-
Не  мати  сили  вимовити  "ні",
Коли  думки  тобі  вже  непідвладні
І  відчай  б'є,мов  лезо  по  струні?

Чи  знаєш  ти,яка  страшна  розпука-
Не  мати  змоги  встати  із  колін?
Кохання,  друже,це  підступна  штука-
Піднявши  в  небо,кине  до  землі...

І  спопелить  до  щенту,до  зневіри,
Примарних  мрій  розвіявши  туман!..
Чи  знаєш  ти,як  вперто  серце  вірить
Там,де  тій  вірі  місця  вже  нема?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278643
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Рідний

Злагоди нашої день

Вбрід  по  сердечному  денцю
Смуток  на  конях  баских
Вискочив    на  посиденьки
До      стиглих    років  моїх  .
Пам’яті  листя  жовтаве
Хвилями    долі  плило  
Вниз,  де  у  вирі  обставин
Гине    душевне      тепло.    
Трель  солов’я  одиноко  
В  скелю  пів’яви    билась,  
Лиха  всевидяче  око
Зирило  з  гніву  кубла.
Роки  мої  перебуті
З  горя  рятунок    знайшли,  -
Витягли  з  дійсної    суті
Вістря  жахної  стріли.
Рана  загоїться  –  знаю,
Туга      перейде  іще,
З  нашого  шляху  до  раю
Зникне  неспокою    щем.
І  осіяє    привілля
Злагоди    нашої    день,
В  срібне  наливши  весілля
Павідь    веселих  пісень.

03/09/11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278518
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Рідний

Листи життя

Весна  минула      молода  
І  липня  спека  строга,
Набігла  втома  мов  орда,
А    біль  -  немов  облога.
Пожовклі    вісті    сипле  ліс  -
Листи    життя    останні,
Промінням  писані  навскіс,
Байдужим  вітром  гнані.
І  б'є  дощем  на  битий  шлях,
Січе  у  дні  прийдешні,
Де  нам  не  стрітись,  позаяк
Там  відцвіли  черешні.


31.08.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277994
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 04.09.2011


Наталя Данилюк

Самотня актриса

Там  на  стінах  розмиті  картини-
Щось  на  кшталт  Сальвадора  Далі,
І,підхоплені  вітром,гардини
Теплим  хересом  ллються  по  склі...

Там  запилена  тріснута  ваза
З  дорогого  богемського  скла
І  розсипані  жменями  стрази
Розповзлись  на  поверхні  стола...

Там  у  затінку,під  кипарисом,
На  канапі,м'якій,мов  руно,
Призабута  самотня  актриса,
Гоїть  стигми  душевні  вином.

Що  це  їй  серед  ночі  не  спиться
І  печаль  полинОво-гірка?
В  небі  місяць  ліниво  на  спИцях
Теплі  шалики  в'яже  зіркам.

Що  йому  до  самотньої  пані
У  малесенькій  рамці  вікна?
Між  пелюсток  п'янкої  герані
Відцвіла  її  буйна  весна...

Розчинились  солодкі  присвяти,
Град  овацій  і  крики  "на  біс"
Там,в  проваллі  сирої  кімнати,
Де  в  задумі  застиг  кипарис...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278236
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Наталя Данилюк

Осінній день

Осінній  день-який  осінній  день!
Яка  печаль-легка  і  невагома!..
Кудись  втекла  буденна  сіра  втома
І  серце  ледве  чутно  "дзень-дзелень"...

Яка  краса!У  повені  садів
Я  так  боюсь  сполохати  цю  тишу...
В  долонях  теплих  вересень  колишу,
Що  яблуком  налитим  обважнів...

Цвіте  душа  у  променях  барвисто,
Пірнувши  у  рожевий  теплий  сон!..
Достигле  сонце  впало  поміж  крон
І  помаранчем  на  гіллі  повисло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278123
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Наталя Данилюк

Останній літній день

Останній  літній  день...Останній  день
Між  трав  хмільних  розтанув  органзою,
І  пахне  небо  свіжою  грозою,
Закашлюється  громом  і  гуде.

Останній  літній  день-останній  привид
Дзвінкого  серпня  в  пишнім  квітнику.
Зронила  мальва  пЕлюстку  п'янку,
А  вітер  закружляв  її  грайливо.

Останній  літній  день...Легка  печаль
Повисла  над  моїм  барвистим  світом...
Прощай-прощай,моє  серпневе  літо!
Вже  осені  жевріє  пектораль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277939
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 04.09.2011


Наталя Данилюк

Не кличу, не сумую анітрохи…

Не  кличу,не  сумую  анітрохи-
Минуле  полином  вже  поросло.
Пливуть  зірки,небесні  скоморохи,
І  сиплять  сон  зозулі  під  крило.

А  там-стежки,пропахлі  споришами,
Ведуть  в  прадавні  велетні-ліси,
Де  між  старими  мужніми  дубами
Далеких  предків  чути  голоси...

Там  височіють  ідоли  суворі-
Своїх  жерців  надійні  вартові.
І  крізь  віки  пливуть,неначе  зорі,
Ті,що  лишились  в  пам'яті  живі.

О  ні,не  кличу,не  сумую  наче...
Проте  минуле  тягне,як  магніт.
Невже  і  я  колись  себе  розтрачу
І  передчасно  ляжу  під  граніт?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277848
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 04.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2011


Мазур Наталя

Ти до мене прийди (Автор мелодії Віктор Ох)

Ти  до  мене  прийди,  як  заграє  світанок.
Ти  до  мене  прийди,  коли  сонце  встає.
Теплий  потиск  руки,  зачудований  ранок...
Ти  кохання  моє!  Ти  кохання  моє!

Ти  до  мене  прийди,  коли  сонце  в  зеніті.
Ти  до  мене  прийди,  хай  все  бачить  село.
Поцілуй,  пригорни,  щоб  в  обіймах  зігріти,
Щоби  там  не  було!  Щоби  там  не  було!

Ти  до  мене  прийди,  коли  сонце  сідає.
Ти  до  мене  прийди,  наче  подих  весни.
Давню  мрію  свою,  що  коханням  палає,
Постелю  в  твої  сни!  Постелю  в  твої  сни!

Пелюстќи  сон-трави  розкидаю  шовкові,
Приберу,  як  до  свят,  і  світлицю,  і  дім.
Я  скупаю  тебе  в  ніжній  хвилі  любові...
Будеш  завжди  моїм!  Будеш  завжди  моїм!

02.09.2011р.

Для  ілюстрації  використано  картину  мексиканського  
художника-сюрреаліста  Октавіо  Окампо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278492
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Мазур Наталя

*#О! Що то буде…

О!  Що  то  буде  за  приємний  день,
Де  дві  самотності  зустрінуться  очима,
Залишать  все  минуле  за  плечима,
І  житимуть  теперішнім  лишень.

О!  Що  то  буде  за  щаслива  мить...
Твоя  рука  торкнеться  до  зап'ястя,
В  моєму  тілі  розіллється  щастя,
Та  музикою  в  серці  зазвучить.

О!  Що  то  буде  за  шалена  ніч!
Всі  зорі,  хоч  досвідчені  в  коханні,
Лиш  спрагло  споглядатимуть  в  мовчанні
За  диким  полум'ям  з  глибин  сторіч.

02.09.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278490
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Мазур Наталя

*#Фантом і Паганіні

Я  пустка...  Спогад...  Я  фантом...
Без  почуттів,  без  болю  і  без  тіні...
Кидає  вітер  зірваним  листом
Мене  й  несе  в  своєму  повелінні.

Нема  думок,  бо  впали  десь  на  дно
Душі,  що  пошматована  мовчанням...
Нема  бажань,  бо  вітру  все  одно,
Чим  розважатись  -    листям  чи  коханням.

А  всесвіт  мчить...  Байдуже,  без  перерв,
В  спірально-марнотратнім  миготінні...
В  мені  одна  струна  -  зболілий  нерв...
На  ньому  грає  вітер-Паганіні.


30.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277739
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 04.09.2011


Віталій Назарук

Слово рицаря

Рицар  мав  щит  і  меч,  вороного  коня,
Списа  мав  у  чохлі  і  стрілу  вмів  пускати.
Носив  лати  завжди,  що  були,  як  броня,
Ненавидіти  вмів,  але  вмів  і  кохати.

Якщо  слово  давав,  то  міцніше  за  сталь,
Якщо  входив  у  бій,  вороги  відступали.
У  полоні  тримав  не  одну  сотню  краль,
Проте  вірність  свою  він  умів  зберігати.

Він  хустинку  беріг,  як  дружину  свою,
А  тепер  духу  рицарства  навіть  не  чути.
Титул  цей  здобувався  в  смертельнім  бою,
І  коли  він  казав,  так  воно  й  мало  бути

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277895
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 04.09.2011


Віталій Назарук

Зрозумій

А  ти  не  знаєш,  як  болить  душа
І  серце  рветься,  як  побита  доля.
До  щастя  крок,  між  ними  є  межа,
Немов  в  посівах  на  веснянім  полі.

Знайдеш  у  полі  жайвора  кубло,
І  обійдеш  траву  косою  біля  нього.
І  зрозумієш  -  де  добро,  де  зло,
І  капельку  прожитого,  святого…

Та  пам’ятай  і  зрозумій,  що  тут,
Ти  на  своїй  землі  і  можеш  відпочити.
Це  твій  єдиний  вибраний  маршрут,
Який  ти  маєш  у  житті  прожити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277908
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 04.09.2011


Віталій Назарук

Спинися літо

Спинися  літо!  Хай  теплом  ще  віє,
А  ти,  охриста,    можеш  зачекати…
Я  знаю,  що  ти  землю  нашу  вмієш
Туманним  покривалом  накривати.

У  тебе  фарб,  неначе  у  Брюлова…
Картини  –  чудо,  описати  важко,
Для  них  потрібно  підбирати  слово,
Бо  із  землі  ти  робиш  справжню  казку.

Коли  скидаєш  золота  красу
І  чорна  фарба  полотно  вкриває.
Я  теплих  слів  тобі  не  принесу,
Бо  знаю,  що  зима  нас  всіх  чекає.

Дощів  не  треба,  сонечка  нам  дай
І  теплі  руки  май,  як  рідна  мати.
Повільна  будь,  не  дуже  поспішай,
Бо  нам  тепло  прийдеться  довго  ждати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278098
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Віталій Назарук

Честь

Якщо  слово  даю  –  розіб’юсь,  а  зроблю,
Не  спізнюсь,  як  сказав,  й  на    хвилину.
Як  почуєш  люблю,  то  повір,  що  люблю,
Сумніватись  не  буде  причини.

Слово,  честь,  бережу,  бо  його  знаю  суть,
А  без  честі  душа  відлітає.
Хай  не  вірять  мені,  хай  катують  чи  вб’ють,
Та  в  житті  свою  честь  я  завжди  захищаю.

Ви,  обранці  народу,  я  звертаюсь  до  вас,
Для  вас  люди  -  ніхто,    ви  їх  маєте  десь…
В  Україні,  повірте,  наступить  ще  час,
Коли  ви  зрозумієте,  що  таке  –  честь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278100
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Віталій Назарук

Моя мова

Якщо  ви  вважаєте  мову  державну  
Лише  для  хохлів,  як  чужу,  чи  «телячу»,
Народ  України    не  хоче  чужої,
Він  іншої  мови    в  державі  не  бачить.

Байдуже  мені,  ти  є  турок,  москаль,
Тобі  українців  я  знаю  не  жаль.
А  ми  на  землі  своїй  ще  молоді  ,
Сини  України  на  власній  землі.

Як  тільки  покинули    мамині  груди,
Батьків  залишили,  стають  -  «словоблуди».
Враз  «ШТОкати»,    «КАКати»  всі  починають,
А  мови  своєї  й    на  йоту  не  знають.

Ми  молимось  Богу,  вклоняємось  низько,
Хай  буде  нам  мова  співуча  і  близька.
Бо  кращої  мови  у  світі    немає,
Кому  вона  рідна,  той  нею  співає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278266
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Віталій Назарук

Перше вересня

Перше  вересня    свято  дарує,
Починається  осінь.  Для  дітей  -  свято  знань.
Заплітає  бабуся  першокласниці  коси,
І  виконує  низку  дитячих  бажань.

Тато  з  мамою  тиждень  не  можуть  заснути…
Все  зібрали  до  школи,  а  може  й  не  все…
В  школу  сім’ями  йдуть,  щоб  роки  повернути,
І  портфель  знову  тато  до  школи  несе.

Ніби  клумба  дорога  до  школи  ,
Перша  вчителька  знову  заводить  у  клас.
Пам’ятаємо    школу,    ці  роки  не  забути,
І  той  перший  урок,  як  прийшли  в  перший  клас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278268
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Віталій Назарук

Вчися пускати стрілу

Роблять  лука  для  того,  щоб  пускати  стрілу,
Вона  має  летіти  і  цілі  сягнути.
Щоб  міцнішою  мав  він  пружну  тятиву,
Її  варто  сильніше  в  дузі    натягнути.

Лук  –  це  він,  а  звичайно,  стріла  –  це  вона,
Арбалет,  рідний  брат  ,  в  бою  місце  для  нього.
Та  проте  він  -  це    не  лук,  в  нього  інша  струна,
Яка  варта  господаря  свого.

В  арбалета  приціл,  є  приклад    і  курок,
З  нього  можна  й  лежачи    стріляти.
Та  і  він  не  досягне  у  цілі  зірок,
Як  стрілу  не  зуміє  пускати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278415
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 04.09.2011


Наталя Данилюк

Якщо мене забудеш…

Якщо  мене  забудеш,я  зів'яну,
Як  пролісок  в  негоду  дощову,
І  чайкою  посеред  океану
ВпадУ  і  струни  серця  обірву...

Якщо  мене  забудеш,то  з  розпуки
Молитвою  обІрвусь  на  вустах,
І  терен  проросте  з  моєї  муки,
Розсипле  цвіт  по  зрошених  слідах...

Якщо  мене  забудеш,в  безнадії
ВідпУщу  душу,наче  лук  стрілу...
Не  витримаю,чуєш?Не  зумію...
Якщо  мене  забудеш...то  помру!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277665
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011


Наталя Данилюк

Журавлі так тужливо голосять…

Журавлі  так  тужливо  голосять,
Мов  накликати  хочуть  біду...
На  світанку  розвісила  осінь
Павутиння  в  старому  саду.

І  в  задумі  застигли  тополі,
Повстромлявши  у  небо  гілки,
І,устелені  голками  хвої,
Повтікали  у  гори  стежки.

І  не  знаю,куди  притулитись
О  такій  дивовижній  порі!..
Мідне  сонце,блакиттю  сповите,
Задрімало  на  тихій  горі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277525
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011


Мазур Наталя

*#Повір (Автор мелодії Віктор Ох)

Відеоролик-карооке  на  цю  пісню  можна  подивитись  і  проспівати  тут:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/0/5TczKjdP4eU
Автор  відеоролика  Таира


Повір,  мій  милий,  не  зима,
А  щедра  і  багата  осінь.
Хоч  павутинка  у  волоссі,
Причин  для  смутку  ще  нема.

Повір,  мій  любий,  не  дарма
Тобі  я  снилася  ночами,
Коли  вогненними  мечами
Твій  розум  розривала  мла.

Коли  терзало  каяття,
Палали  в  спогадах  години...
Як  промінь  сонця  злої  днини,
В  житті  твоїм  з'явилась  я.

Для  тебе  полечу  до  зір,
Пірну  в  глибини  океану,
І  вигою  на  серці  рану!
Повір,  коханий  мій,  повір.


26.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011


Мазур Наталя

*Терен і Тернина

Хмарка  біла,  як  вовна  пухнаста,
Зупинилася  враз  над  горбочком.
"Ох,  яка  ця  Хмаринка  прекрасна!"  -  
Прокотилося  понад  лісочком.

Обійняла  за  крону  Хмаринка
Кущ  терновий,  побитий  роками.
"Ти  легесенька,  наче  пушинка,"  -
Огорнув  її  Терен  гілками.

Недалеко  від  Терну  -  Тернина,
Свої  віти  вверх  тягне  змарнілі.
Колихає  в  листочках,  як  сина,
Ягідки,  ще  зовсім  не  дозрілі.

"Ой,  Хмаринко,  віддай  білокрила,
Діточкам  моїм  рідного  тата.
Ти  ж  бо  вільна,  Хмаринко,  вродлива,
І  вітрів  в  тебе  буде  багато.

Полетиш  ти,  Хмаринко,  до  неба,
Не  згадаєш  маленький  горбочок.
А  моїм  ягідкам  батька  треба,
Онде,  чуєш  ти  їх  голосочок?"

Чи  почула  Хмаринка,  не  знаю,
Та  ураз  віддалятися  стала...
Старий  Терен  шептав  їй:  "Кохаю!"
А  Тернина  тихенько  ридала...

22.08.2011

Для  ілюстрації  використане  фото  Юрія  Шаншина  "Терновий  кущ"
http://www.lifeisphoto.ru/theme.aspx?id=8&orderid=2&n=896

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277304
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 30.08.2011


Віталій Назарук

Коли болить душа

І  все  –  таки,  коли  болить  душа,
А  серце  покривається  морозом.
Знаходиться  в  житті  якась  межа,
Коли  не  варто  утрачати  розум.

А  за  межею  знову  новизна  -
Життя  щасливе  і  чудові  квіти.
Хоч  чарів  чаша  випита  до  дна,
Від  щастя  ми  не  маємо  хмеліти.

Бо  хліб  і  сіль  кладуться  на  столі  
І  ставляться    бокали  для  напитку.
Це  тільки  в  нас,  на  вишитій  землі,
Живе  народ  без  щастя  і  без  блиску.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277773
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011


Віталій Назарук

Курли…

І  відлітають  в  вирій  журавлі,
У  інший  край,  де  сяє  чуже  сонце.
Летять  далеко  з  рідної  землі,
Я  проводжаю  їх  засмучений  в  віконці.

«  Курли…  курли…»,  немов  кричать:  «Прощай!»
А  я  сиджу  і  на  їх  клин  дивлюся.
Летять  вони  у  невідомий  край,
За  їх  повернення  я  Богу  помолюся.

Повіють  холодом  засніжені  вітри,
Тепла  прийдеться  довго  виглядати.
Лише  трава  попнеться  догори,
Знов  журавлів  ми  будемо  чекати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277720
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011


Віталій Назарук

Роздоріжжя

Обіймає  життя,  килим  стелить  до  ніг,
Подає  тобі  руку  в  якій  ключик  до  раю.
Ти  до  цього  спішив,  трохи  повз,  трохи  біг,
А,  як  жити  ти  дальше  не  знаєш.

В  тебе  розум,  знання    є  родина  і  честь,
Ти  стоїш  під  хрестом,  де  зійшлися  дороги.
Якщо  вправо  підеш:  на  шляху  стане  смерть,
І  на  мить  у  душі  виникає  тривога.

А  на  лівій  дорозі…  Покинеш  свій  дім,
І  країна  заплаче  від  болю.
Ти  живеш  на  землі,  України  ти  син,
І  Вона  не  бажає  прощатись  з  тобою.

Я  звертаюсь  до  Вас,  дорогі  земляки,
Бережіть  свою  честь  і  любіть  Україну.
Та  дорога  в  житті,  що  до  щастя  веде,
Бог  послав  ,  як  дорогу  єдину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277620
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011


Віталій Назарук

Піду рубати дрова

Візьму  сокиру  і  піду  рубати  дрова,
Складу  в  хліві,  бо  дощ  йде  на  дворі.
Сьогодні  зіпсувалася  погода
І  у  посадці  стихли  солов’ї.

І  тато  покладе  поліно  в  плИту,
Байдуже,  що  на  дворі  сипле  дощ.
Каструля  на  плиті  ще  не  долита,
Матуся  готувати  буде  борщ.

І  щастя  більшого  мені  в  житті  не  треба  -
Тепла  в  родині,  щоб  жили    батьки.
Зеленої  землі    і    голубого    неба,
Хоч  збігли  вже  давно  мої    роки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277593
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011


V.A.

Трошки Маруся… Майже Грицько…

В  здешевлених  словах,  шукай  відради!
Бо  ти  манірна  постать.  І  не  більш...
Твоя  візитна  картка  -  серенада...
Вражає  мою  душу...  Більше  ніж...

Все  виставляєш  ти,  усім  напОказ,
Я  ж  душу  вивертаю  лиш  словам...
Знайти  якийсь  усім  ти  хочеш  доказ.
Я  ж  не  шукаю  виправдань.  Ти  сам...

Ти  бачиш  в  книгах  -  стопки  лиш  паперів,
А  я  живу...  По-справжньому...  Лиш  там!
Ти  бачиш  тільки  стіни,  де  є  двері...
Не  маю  я  обмежень...  
                         Немає  місця...
                                                 "Нам"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277326
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Віктор Фінковський

Люди

Пити,
коли  добро...
Горе  -
топить  повинні!
Ліки  завжди  одні...
Люди.
Діагноз  ,,дивні''.

Стада  Господь  -  
Пастух.
Дайте  трави,  водиці...
Літні,  
чи  то  малі...
Люди.
Діагноз  ,,вівці''.

Маємо,
що  знесем:
Доля  людини  варта.
Можна  сягнути  більш!
Люди.
Діагноз  ,,втрата''

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277314
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Любов Вакуленко

СІЛЬСЬКЕ ЖИТТЯ (інтерв"ю)

Приїхали  журналісти  у  село  до  бабці,
Роззуваються  в  кімнаті  і  шукають  капці.
Бабця  широко  й  гостинно  двері  прочиняє:
Та  заходьте  сміливіше  -  килимів  немає.
Скільки  себе  пам"ятаю  -  по  землі  ходила,
Навіть  в  хаті  я  долівку  нічим  не  встелила.
Та  проходьте,  не  цурайтесь,  до  столу  сідайте.
Вас  цікавить  моя  доля?  Не  мовчіть,  питайте.
Хлопець  камеру  лаштує,  дівча  -  мікрофона,
А  бабуся  вся  сіяє,  як  ота  ікона.
Тож  скажіть,  будь  ласка,  пані,  дівча  проказало:
Чи  в  селі  останнім  часом  жити  краще  стало?
Чи  ви  маєте  проблеми?  Чи  всього  доволі?
Чи  маєте  господарство?  Що  росте  у  полі?
Як  тут  з  водопостачанням,  а  взимку  -  із  газом?
Чи  ви  самі  тут  живете,  чи  з  дітками  разом?
Чи  вам  вчасно  листоноша  пенсію  приносить?
Та  чи  вам  тих  грошей,  бабцю,  на  прожиття  досить?
Яка  у  вас  медицина,  чи  є  тут  аптека?
І  як  ви  влітку  рятуєтесь,  коли  така  спека?
Бабця  тихо  проказала  -  живу,  як  умію...
Ви  назвали  мене  "пані"?  Я  ніяковію...
Були  часи,  та  минули  -  тепер  я  не  пані.
Бо  пани  зараз  не  носять  черевики  рвані.
В  селі  краще  стало  жити  тим,  хто  розум  має,
Хто  скупив  паї  за  безцінь,  про  прибутки  дбає.
А  в  простих  людей  проблема  -  як  їм  далі  жити,
Де  роботу  відшукати  й  з  горя  не  запити.
Є  у  мене  й  господарство  -  кішка  та  собака.
Хтось  почне  просити  їсти  -  мало  не  балака.
Ми  харчуємося  разом,  тим,  що  росте  в  полі.
Якщо  рясні  дощі  пройдуть  -  то  всього  доволі.
І  вода  є  у  криниці,  та  не  можна  пити:
Там  нітрати  й  хімікати,  хочу  ще  пожити.
А  зимою  не  бідую,  що  газу  не  маю.
Щоб  зігрітись  я  поволі  дровцята  рубаю.
Бо  живу  одна,  як  палець,  діти  розлетілись,
Десь  до  міста  поїхали  і  там  залишились.
А  я  живу  на  пенсію,  ще  й  платять  нівроку:
Сімсот  гривень  отримую  вже  ось  стільки  років.
Маю  право  на  доплату  як  війни  дитина,
Тільки  правди  не  доб"юся,  от  лиха  година.
Хто  пояснить  -  буду  рада,  вік  молитись  буду,
Чому  я  за  своє  право  маю  йти  до  суду.
А  так  пенсії  достатньо,  я  ще  й  відкладаю:
То  на  смерть,  а  то  онукам  дещо  надсилаю.
Лікарі  у  нас  сімейні,  скажуть  -  пожартують:
Нема  ліків  від  старості.  Ось  так  і  лікують.
І  аптека  є  аж  в  центрі,  та  хто  туди  ходить.
В  мене  завжди  свої  ліки,  на  городі  родять.
А  від  спеки,  любі  діти,  ніде  не  сховатись.
Вже  зима  не  за  горами,  треба  нагріватись.
Журналісти  послухали  бабусю  стареньку,
Щось  собі  все  нотували  в  блокноти  тихенько.
Якось  похапцем  прощались  і  ховали  очі...
Так  ось  чому  наша  молодь  жить  в  селі  не  хоче.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273236
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Ольга Медуниця

Київ. Успіння.

Серпень  спливає.  Дощі  почалися.
Літо  -  з  коня  -  наче  стомлений  вершник.
Вже  і  свята  в  нього  всі  відбулися.
Перша  Пречиста  їх  і  завершить.

Вже  починають  падать  горіхи.
Насіння  настурцій  зберу  в  квітнику.
Лавра  Успенська  дзвонами  дихать
Зможе  ще  трішки  на  нашім  кутку.

А  на  той  рік  -  дай  нам  Боже,  дожити  !  -
Так  забудують  "висотками"  вгору...
Дзвони  Успенського!  Вам  не  пробити
Так,  щоб  дійти  і  на  Лисую  гору.

Хай  в  нас  побуде  ще  трішечки  свята,
Києва  трішки,  якому  ми  свідки.
Треба  було  цей  Собор  відновляти.
Але  ж  його  вже  не  видно  нізвідки!

Хай  ще  сміються  настурції  квіти,
Хай  ще  нам  родять  горіхи  плечисті...
Київ.  Успіння  спекотного  літа
І  Богородиці...  Перша  Пречиста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277355
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Любов Іванова

МОЛИТВА У ТРЕХ ЦЕРКВЕЙ. .

Устремленные  глаза..  в  тень  ветвей,
на  златые  купола..  трех  церквей..
В  перемешку  из  души..  боль  и  кровь..
Я  молюсь,  припав  к  земле..за  любовь..

Руки  сложены  крестом..  на  груди..
Ты  прости  меня,  Господь!  Не  суди!
И  спасение  пошли..  мне  вослед..
Где    есть  чувства..  там  греха,  Отче,  нет!

Дай  мне    силы  снять  с  души..  тяжесть  дум..
Подними,  когда  я  вдруг..  упаду..
Ты  ведь  любишь  неразумную  дочь..
Испытанья  помоги  превозмочь!


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11108283820

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277428
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Мазур Наталя

Два світи

Над  полями  і  лісами  вітру  чути  спів.
Натягнулась  павутинка  поміж  двох  світів.
Перший  світ  -  то  тепле  літо,  сонячна  блакить.
Другий  світ  -  то  жовта  осінь,  що  от-от  примчить.

Перший  світ  -  метелик  білий  осипа  пилок.
Другий  світ  -  позолотився  фарбою  листок.
Наливаються  червоним  кетяги  калин,
І  натруджено  зітхає  над  рікою  млин.

Дуже  скоро  падолистом  вкриє  всі  шляхи.
Спорожніє  ліс  і  поле.  Відлетять  птахи.
Позбирають  до  комори  люди  урожай,
І  настане  добра  осінь.  Літо  -  прощавай!

22.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277360
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Наталя Данилюк

Мене вполюєш…

Мене  вполюєш  між  величних  гір,
Немов  мисливець  сарну  молоду.
В  прадавні  нетрі  я  тебе  веду-
Зі  стежки  не  зіб'єшся,просто  вір!

Я  вже  змирилась:це  веління  долі-
Зійтися  нам  в  нерівному  двобої.
Чи  ж  я  бажала  зустрічі  такої,
Щоб  саме  так  розподілились  ролі?

У  тебе-лук,як  ревний  оберіг,
Очей  не  зімкнеш  навіть  на  хвилину!
О,як  твій  погляд  обпікає  спину,
Він  і  без  зброї  може  збити  з  ніг!

Твоя  рука,напружена  й  міцна,
Натягує  повільно  тятиву...
Я  ще  живу,мій  Боже,я  живу!..
Допоки  не  зірвалася  стріла...

Я  ще  вдихаю  пахощі  лісів,
Впиваюся  безмежним  білим  світом!..
Яке  ж  воно  п'янке-останнє  літо!..
Останній  промінь.Відгомін.І  спів.

Яка  ж  вона  гаряча-перша  кров!..
Трояндою  розквітла  свіжа  рана...
І  я  схилилась,зранена  і  п'яна...
А  ти  в  собі  сльозу  переборов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277334
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Віталій Назарук

Жити і творити

Щоб  жити  -  не  вмерти,    потрібно    творити…
Бо  творчість  дає  на  Землі  силу  жити.
І  це  не  важливо,  чи  сієш,  чи  ореш,
В  житті  головне,    коли  любиш  і  твориш.

Нам  творчість  дарують  Пегасові  крила,
І  доля  стає  тоді  мудра    й  щаслива.
Щоб  кожен,  свій  вік  міг  красиво  прожити,
Старайтесь  в  житті  працювати  й  творити.

Свою  Україну,    як  матір  любити,
Повірте,  для  цього  ми  маємо  жити.
Щоб  кожен  сказав:  "Так  я  жив,  я  творив
І  власне  життя  не  даремно  прожив!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277388
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Віталій Назарук

Моя калинонько

Моя  калинонько,  я  дякую  тобі,
За  цвіт,  за  ягоди  червоні  з  гіркотою.
І  за  життя,  хоч  ми  ще  молоді,
Та    виросли  удвох  разом  з  тобою.

Тумани  вкриють  цвіт  твій  навесні
І  листя  вмиється  духмяною  росою.
І  зазвучать  забуті  вже  пісні,
Я  буду  знов  пишатися  тобою!

Бо  на  моїй  землі  споконвіків,
Разом  ішли  калина  й  Україна.
Прошу  пробачення  у  прадідів  –дідів,
За  те,  що  не  розквітла  ще  країна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277379
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Марічка9

* * *

Зловила  за  руку  марево...
"З  поверненням!"  -  чути  скрізь.
А  знаєш,  що  там  за  хмарами
Нема  і  не  було  сліз!

Там  тихо  і  трохи  вітряно,
А  болю  нема  зовсІм.
Якби  ж-то  назад  хоч  мріями,
Бо  сумно  на  світі  цім...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277327
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Наталя Данилюк

Не муч мене…

Не  муч  мене,благаю,відпусти,
Яка  в  тобі  нестримна  дика  сила!..
Я  вкотре  вже  підпалюю  мости,
Та  все  ніяк  не  випростаю  крила...

Та  все  боюся  кинутися  вниз,
Щоб  об  каміння  гостре  не  розбитись!..
Хто  я  для  тебе-іграшка?Каприз?
Солодкий  трунок,майже  вже  допитий?

Легка  інтрига?Марення,авжеж?
Порожній  message,кинутий  в  нікуди?
Отак  образиш,вимучиш,підеш,
А  в  мене  серце  плавитися  буде!..

А  я  з  розпуки  дертиму  листи,
Метатись  буду  в  муках  по  підлозі!..
Не  муч  мене,благаю,відпусти,
Бо  я  терпіти  більше  вже  не  в  змозі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277250
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Віталій Назарук

Козаче, землю захисти

Посади,  Україно,  в  сідло  козака,
А  він  знає,  кого  захищати  він  має.
Бо  у  нас  всі  віки  була  доля  така,
Що  козак  із  землі  ворогів  виганяє.

Дай  шаблюку  йому,  від  землі  силу  дай,
Захисти  від  стріли  і  від  кулі.
Хай  відчує  козак,  що  його  рідний  край
Захищає  життя      й  щедру  долю  дарує.

Подивися  й  подумай,  хто  диктує  життя,
Хто  в  народі  твоєму  має  сонячну  душу.
А  людей,  в  чиє  серце  вселилась  змія
Із  своєї  землі  виганяти  ти  мусиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277264
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Журавка

Не знай мене…

Я  промовчу,  що  вільна  як  ніколи.  
Не  клею  будні  з  клаптиків    покути.  
Для  тебе  –  просто    леді  загадкова.
Дозволь  мені  такою  ще  побути.
Отак  від  сміху  закривати  очі  
І  роздивлятись  всі  найтонші  риси.  
Не  знай  мене  ще  поки…    я  так  хочу!  
Так,  кожна  жінка  у  душі  актриса.  
Давай  не  класти  правди  на  терези,    
Не  впізнавати  почуттів  на  дотик.  
Ще  поки  можеш  думати  тверезо,
Ще  поки  я  для  тебе  не  наркотик.    
Отак  до  ночі  (про  усе  й  нічого)
Дзеленькати  бокалами  сценічно.
Ще  поки  обирати  маєш  змогу  
Й  не  знаєш,  що  в  тобі  я  вже  навічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275860
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Окрилена

Літературний салют: Чуєш, мій рідний краю?

Чуєш,  як  птах  небесний
пісню  з  світанком  несе?
Краю  мій,  з  пут  воскреслий,
свято  сьогодні  твоє.

Чуєш,  Софії  дзвони,
голос  карпатських  трембіт?
Діти  несуть  в  долоні
пташку    надії  в  політ.

Чуєш,  мій    рідний  краю,
хвилі  волошок  в  житах?
Сонце  у  серці  маю,
море  любові  в  руках.

Чуєш,  моя  Вкраїно?
Голос  мій,  я  не  одна,
тільки  з  народом,  спільно,
в  душах  цвістиме  весна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276714
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Любов Іванова

ЛІТЕРАТУР. САЛЮТ

Я    би  зібрала  зелен  квіт  землі,
із  водних  плес  дістала  всі  лілеї,
щоб  мій  віночок  на  твоїм  чолі,
додав  краси  на  славнім  ювілеї..

А  ще  зібрала  б  я  такі  слова,
які  навічно  закарбує  серце..
А  в  них  повага  і  любов  жива
в    душі  краян  відлунням  озоветься..

Якби  ж  то  кожне  слово  проросло
і  врожаями  рясно  забуяло,
може  б  тоді  несамовите  зло
плодитись  в  нашім  краї  перестало..

Ти  -  неповторна,  ти    одна  така,
наче  в  дібровах  пісня  солов"їна..
То  ж  процвітай  віднині  у  віках
наша    квітуча  ненько,  Україна!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276832
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Тамара Шкіндер

Повернуло вже літо на осінь…

 Повернуло  вже  літо  на  осінь
Табунами  холодних  ранків.
Срібно-білі  виблискують  роси
Сизим  шлейфом  чистих  світанків.

На  гіллі  з  порцеляни  яблука
Підфарбовує  стигле  літо.
Незбагненна  природи  азбука
Таємницею  злив  покрита.

Йду  вперед  я  не  озираючись,
Зустрічати  барвисту  осінь.
А  в  хмарах  кудлатих  блукаючи,
Ледь  видніється  неба  просинь.

Ясні  зорі  серпневої  ночі
Упадуть  на  прозору  вуаль.
Тихим  смутком  у  час  цей  урочий
Доторкнеться  душі  пастораль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276727
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Мазур Наталя

*Три криниці

Вона:          Коханкою  ти  просиш  стати?
                 Тебе  кохаю  -  знаєш  це.
                 Навіщо  ж  змушуєш  страждати,
                 І  зустрічатися  тихцем?

Він:            На  красоту  твою  жіночу
                 Все  задивлявся,  аж  до  сліз.
                 Я  в  гОрах  опинитись  хочу,
                 Щоб  тільки  ти,  і  я,  і  ліс.

Вона:          У  гОрах,  в  лісі  -  три  криниці.
                 Скуштує  вОди  хто  оті    -
                 Удень  побачить  всі  зірниці,
                 Та  втратить  спОкій  у  житті.

Він:            Поляни  світлі,  темні  хащі...
                 Аби  з  тобою,  як  у  сні!
                 Побачу  зорі  я  найкращі!
                 Навіщо  спОкій  той  мені?

Вона:          Ось  перше  джерело  студене.
                 Нап'єшся  з  нього  ти  води    -
                 Дивитимешся  лиш  на  мене...
                 Ти  згідний?  Що  ж,  тоді  іди!

Він:            Тобою  марю  до  загину...
                 П'ю  воду  ковшиком  руки.
                 Птахи  співають  без  упину,
                 Розповідає  ліс  казки...

Вона:          Та  поспішати  нам  потрібно!
                 Он  водопаду  чути  звук.
                 Дзюркоче  там  водиця  срібно,
                 Напийся  із  моЇх  ти  рук.

Він:            Твої  я  руки  взяв  в  долоні,
                 Припав  губами  до  води,
                 І  опинився  у  полоні
                 Твоєму,  мила,  назавжди.

Вона:          Б'є  третє  джерело  щосили
                 У  хащах,  де  старечий  дуб.
                 Якщо  тобі  я  дуже  мила,
                 Напийся  із  моЇх  ти  губ.

Він:            Припав  губами  до  водиці,
                 Збирав  по  краплі  з  губ  блакить...
                 Побачив  всі  ураз  зірниці!
                 Та  милої  не  стало  вмить...

Вона:          Тепер  ранковою  порою
                 Мене  шукати  будеш  скрізь.
                 Втамуєш  спрагу  лиш  водою,
                 Що  з  лісу  ти  собі  приніс.

Він:            З  тих  пір  ходжУ  я  до  криниці...
                 Куди  ж  поділась  ти?  Куди?..
                 Удень  я  бачу  всі  зірниці,
                 Та  втратив  спОкій  назавжди.


08.08.    -    25.08.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277000
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Троянда Пустелі

Прометей

Під  поглядом  всевидящого  ока,
Під  променем  яскравої  зорі
Ти  в  губи  цілуватимеш,  допоки
Не  сполохнеться  серце,  що  в  імлі.

Близь  Богом  ненависних  прихожан,
Святих,  що  не  різняться  і  від  мертвих
Я  у  очах  побачу  диво-жар,
Якому  все  підвладно…  й  після  смерті.

І  під  негласну  суть  людських  турбот,
Під  гамірливий  сміх  малих  дітей
Впаду  в  обійми…  як  у  синь  висот…
Бо  ти  в  моєму  серці  –  Прометей.


10.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275743
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Наталя Данилюк

Я-Жінка

Я-Жінка.Я-народження  початок,
Життя  нового  вічна  таїна,
Душі  твоєї  неповторне  свято
І  днів  твоїх  заквітчана  весна!

Я-Жінка.Я-гармонія,натхнення,
Твоя  спокуса,демон  твій  і  гріх,
Дарунок  долі  і  благословення,
Солодка  згуба  помислів  твоїх!

Я-Жінка.Я-невтомна  Берегиня
Твого  вогню,що  в  домі  запалив,
Всіх  таємниць  нескорена  твердиня,
Усіх  бажань  окрилених  порив!

Я-Жінка.Я  навчилася  чекати
Тебе  з  далеких  і  чужих  доріг,
Я-любляча  і  найніжніша  Мати,
Я-  твого  роду  ревний  оберіг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277077
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2011


Віталій Назарук

Кличе дідова земля

Привіт,  моя  земле,  за  Західним  Бугом!
Земля  де  родився  мій  тато  і  дід.
Вони  тут  жили  і  ходили  за  плугом,
В  родині  своїй  залишився  їх  слід.

А  я  -  їх  нащадок,  живу  в  Україні,
Дідівська  земля  вже  тепер  не  моя.
І  в  мене,  як  там,  небо  чисте  і  синє,
Та  кличе  до  себе  дідівська  земля.

Бабусину  пісню  я  часто  співаю
І  вірші  пишу,  маю  їх  цілий  жбан.
Живу  на  Волині,  працюю,  кохаю,
Та  все  ж  розумію,  що  я  забужан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277158
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Віталій Назарук

Про кохання співати я мушу

Промінь  сонця  все  більше  косить  і  косить,
Чомусь  ночі  стають  кожен  раз  холодніші.
Тож  шануйте  тепло,  бережіть  кожну  мить,
Бо  воно  для  душі  чомусь  завжди  рідніше.

Як  зникає  тепло,  то  мертвіє  душа,
І  втікає  кохання  у  холодну  комору.
Тоді  гине  воно  і  не  варте    й    гроша,
І  не  прийде  ніколи  до  нашого    двору.

Щоб  у  наших  серцях  мальви  завжди  цвіли,
Літні  промені  гріли  закохану  душу.
І  в  любові  завжди  ми  щасливо    жили,
Про  кохання  співати  я  мушу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276985
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 27.08.2011


Halyna*

Біжать від мене будні навздогін

Біжать  від  мене  будні  навздогін,
Шелесне  десь  останнім  зорепадом.
Проб’є  глухий  далекий  передзвін
Минулих  днів,  -  чиясь  сліпа  відрада.

Тікає  час…  Куди  його  несе,
В  які  світи  колись  закине  доля?..
Безмежне  небо,  виткане  усе,
Як  те  життя,  поділене  на  ролі.

А  у  думках  гірчить  ворожий  страх,  -  
І  вирвати  його  мені  не  в  силах…
Та  вже  в  вікно  крилом  трепече  птах,
А  я  ще  тут,  -  тримаюсь  за  перила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276903
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011


Halyna*

Які високі пафосні слова

Які  високі  пафосні  слова
із  різних  уст  зриваються  сьогодні.
Що  Україна  є!  Вона  жива,
у  мить  свою  сміється  великодну.

Що  Україна  є!  Зробімо  вид,
що  нам  живеться  добре  і  щасливо!..
А  хтось  змовчить.  Комусь  вже  остогид
манірний  тон,  улесливо-брехливий.

А  хтось  змовчить.  У  серці  запече
ота  чудна  прикрашена  промова.
Які  слова!  Який  бурхливий  щем,
Бо  Україна  є!  Така  чудова...

Які  слова!..  Тримайте  при  собі
і  не  роніть  при  першому  трапунку.
Бо  хтось  вмирав  за  неї  в  боротьбі,
але  ж  сьогодні  все  це  за  лаштунком.

Бо  хтось  вмирав.  Новина  не  нова.
Салютний  марш  у  вись  небесну  лине.
Які  високі  пафосні  слова
в  урочий  день  для  тебе,  Україно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276781
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011


Наталя Данилюк

Гладіолуси

Немов  з  гарячки  в  осінь  увійду...
Так  гірко  споглядати,як  вмирають
Багряні  гладіолуси  в  саду-
Забутий  клаптик  вкраденого  раю

З  обіймів  літа,з  теплих  кольорів,
Духмяних  трав,що  росами  сповиті...
За  небокраєм  серпень  догорів,
Втопившись  у  замріяній  блакиті.

Летять  пелюстки,ніжні  і  легкі,
Як  подих  серця  в  миті  ностальгії,
І  краплі  крові  в  скошеній  траві
Так  поминально  тліють  в  безнадії.

Осіннім  сонцем  вигріта  земля
Крізь  пагони  ще  п'є  живу  вологу,
А  понад  вечір  капосна  мушня
Влаштовує  над  квітами  облогу.

І  дотліває  буйний  мій  квітник
Багряних  гладіолусів  тендітних-
Як  безпорадно  дихають  вони
Мені  у  душу,що  з  гарячки  квітне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276907
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011


Наталя Данилюк

Серпнева ніч

А  зорі  серпневі,як  сльози,
Блищать  на  небесних  щоках...
І  чути,як  схилені  лози
Тріщать  на  холодних  ставках.

І  свище  між  лозами  вітер,
Пронизливим  свистом  різким.
Під  вікнами  в  сутінках  квіти
Тендітні  свої  пелюсткИ

Нечутно,замріяно  ронять,
Мов  ніжні  хустинки  в  траву,
І  трави  гойдають  в  долонях
Пелюсточку  кожну  живу...

І,снами  сповита,природа
Не  відає  смутку  й  тривог,
А  з  неба  по  вимитих  сходах
Спускається  всміхнений  Бог...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276740
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011


Віталій Назарук

Осінь на порозі

Засріблилась  на  лузі  отава,
Ластівки  на  дроти  посідали.
Картоплиння  на  полі  зів’яло,
Огірки  на  городах  зібрали.

На  качок  полювання  відкрилось,
Бідні  птахи  у  вирій  втікають.
Жовте  листя  ледь  –  ледь  засвітилось,
Люди  осені  в  смутку  чекають.

Та  краплини  осіннього  літа,
Ще  теплом  зігрівають  землицю.
І  вона  сонцем  літа  зігріта,
Квітне  наче  краса  –  молодиця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276901
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011


Віталій Назарук

ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ- З Днем Народження!!!

З  днем  народження,  державо  -
Україно  калинова!
Маєш  свято  це    по  праву,
Надаю  тобі  я  слово…

«Я,  звертаюсь  до  народу…
Тих,  хто  землю  обробляє,
Хто  дає  в  будинки  воду,
Хто  вугілля  добуває.

Ви,  мої  сини  і  дочки,
А  для  вас  я  ненька  –  мати.
І  повірте,  я  не  хочу,
Щоб  гриміли  знов  гармати.

Ви  для  мене  рідні  діти
І  на  заході  й  на    сході.
Ви  умієте    зібрати,
Що  росте  в  вас  на  городі.

Але  й  тим,  хто  є  у  влади,
Дайте  люди  по  лопаті.
Щоб  вони  пізнали  працю
Й  не  були  такі  пихаті.

Мій  народе,  ти  є  мудрий
І  у  тебе  нині  свято.
То  ж  святкуй  і  будь  розумний,
Коли    будеш    вибирати!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276843
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 25.08.2011


Наталя Данилюк

Вже серпень зачинив за літом брами…

Вже  серпень  зачинив  за  літом  брами
І  клен  старий  щось  ніжне  відспівав.
Крадеться  осінь  стиглими  полями
І  пахнуть  хлібом  зібрані  жнива.

І  ронить  листя  осінь  у  озера,
Де  сльози-перла  сховані  на  дні,
Де  у  глибоких  зарослях-печерах
Вдаряє  вітер  в  струни  крижані.

І  так  на  серці  трепетно,журливо
І  смуток  мій-прозорий  і  легкий!..
Над  садом  розродилась  тепла  злива
І  у  траву  попадали  грушки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276254
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 24.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2011


Galkka

Тримай мене!!!!!!!!!

Тримай  мене  в  обіймах,  міцніше  ще  тримай,
Тепло  від  свого  тіла  до  краплі  віддавай,
Відчути  звуки  серця  дозволь  моїй  душі,
Як  музика  кохання  зростала  у  мені.

Не  відпускай  обійми,я  ще  в  них  постою,
Твої  прокляті  чари  всім  лоном  пожеру,
Та  руки  на  лопатках  відкриють  мені  рай,
Ні,  тримай  міцніше  і  більше  не  пускай.

Зігрієш  мою  душу,  бо  там  давно  сніги,
Я  прошу,  будь  лиш  поруч,  розквітну  навесні,
Обличчя  у  долонях  до  себе  пригортай,
Отрути  поцілунок  у  губи  мені  дай.

Ти  зазирни  лиш  в  очі,  побачиш  глибину,
Тебе  немає  знову,  в  безодні  потону,
А  так,  стою  в  обіймах  і  знаю,що  ти  є,
Хай  біль,  журба,  розлука  у  полі  десь  згниє.

Оголене  кохання  валялось  на  столі,
Якщо  підеш  ти  зараз,  то  пропаду  вві  сні,
Ти  не  побачиш  знову,  мене  уже  не  стане,
Тому  тримай  міцніше,неначе  це  востаннє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275078
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 23.08.2011


Ninel`

ГІРКА СПОКУСА…

Всміхалось  сонце  віями  весни.
Чомусь  в  той  день  хотілося  літати.
Ти  вкрав  мене  на  білому  коні,
Галопом  мчали  в  ніжності  згорати...

Хиткий  місток  купався  у  воді
На  озері,  де  квітнуло  латаття.
Там  гордості  лишалася  тоді,
Коли  зім`яв  ти  моє  біле  плаття...

Знесилені  в  цілунках  до  незмоги,
Вдихали  аромат  трави  густої...
Душа  спиналась  дотиком  тривоги,
У  серці  щем  -  натяк  долі  пустої...

Давно  місток  нетесаний  скосився,
В  років  польоті  не  спинити  час...
Спокуси  результат  гірким  лишився,
Щаслива  мить  уже  не  звабить  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275710
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 23.08.2011


Мазур Наталя

Україно моя, моя мальво рожева! (ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ)

Україно  моя,  моя  мальво  рожева!
Ти  для  мене  найкраща  в  світах  і  в  віках.
З  добротою  небес,  із  хоробрістю  лева,
Ти  свій  стяг  підняла  в  мозолистих  руках.

Відбивала  ти  грізні  навали  Батия,
Яничар  і  татар,  і  литовських  князів.
І  прадавня  столиця,  величний  наш  Київ,
Всі  віки  над  Дніпром  переможно  зорів.

Заспіваймо  пісень  про  мою  Україну,
Про  вишневі  сади  у  ранковій  росі.
І  про  мову  чарівну  її  солов'їну,
Про  ліси  і  степи  в  первозданній  красі.

Моя  земле  єдина,  святая  і  грішна!
Колосись  пшеницями  з  роси  і  води!
Розцвітай  калиново,  багата  й  розкішна!
Нехай  зріють  жита,  достигають  плоди!

Хай  натруджені  руки  всміхаються  дневі,
Простягається  небо  для  всіх  голубе.
Коло  хати  цвітуть  нехай  мальви  рожеві.
Україно!  Вітаю  із  святом  тебе!


08.08.2011


Вірш  був  написаний  до  20  річчя  Незалежності  України.
Для  того,  щоб  адаптувати  вірш  до  сьогодення  мною  
було  редаговано  останній  катрен.

                 *****
Хай  натруджені  руки  всміхаються  дневі,
Небосхил  розливає  над  нами  блакить.
Біля  хати  цвітуть  нехай  мальви  рожеві,
Наша  пісня  і  слово  довіку  звучить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276620
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011


Віталій Назарук

Чомусь не пишуться вірші

Чомусь  уже  не  пишуться  вірші,
І  промені  сховалися  за  хату.
Замовкла  музика  в  засмученій  душі,
А  я  ще  хочу  трохи  пописати.

Вірші  про  край,  який  життям  люблю,
Про  рідну  й  безталанну  Україну.
Про  мій  народ,  про  землю  і  рідню,
Бо  зичу  долю  їм  усім  щасливу.

Хай  хмари  не  закриють  небеса,
Своїм  теплом  я    Музу  ще  зігрію.
І  напишу  не  одного  вірша,
Як  тільки  свіжий  вітер  знов  повіє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276595
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011


Інна Серьогіна

Відлітають журавлі

Журавлі  курличуть  над  водою,
Розвівають    вранішнє  тепло,
Кличуть  красне  літечко  з  собою,
Підіймають  серпень  на  крило.

Вже  вожак  окинув  пильним  оком
Галасливу  братію  свою,
Чи  готові  всі,  чи,  ненароком,
Хтось  у  приозерному  гаю.

Відлітають  журлики  за  море,
Покидають  рідну  сторону:
Гай  привітний,  озеро  просторе,
Й  гАляву  соково-запашну.  

Клин  здійнявся  високо  до  неба,
Гонить  осінь,  наче  тих  примар.
«Не  сумуй,  домівочко,  не  треба!  –  
Ледь  доносить  вітер  із-під  хмар.  –

Ми  з  тобою,  люба,  серцем  вічно,
Там,  за  морем,  збережем  любов,
Через  зиму  повернемось  звично,
Весну  принесем  під  рідний  кров!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276586
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011


Микола Верещака

Колись і я був молодим…

Колись  і  я  був  молодим:
Веселим,  гарним,  незалежним,  -
Життя  здавалося  безмежним,
Тепер  на  скронях  сивий  дим.
Минула  молодість,  як  мить,
Бо  час  не  можна  зупинить.

Кохав  я  дівчину  тоді,
Здавалось  нам,  що  це  навіки,
Та  не  з’єднались  наші  ріки,  -
Були  ми  дуже  молоді.
Таке  трапляється,  на  жаль,
І  серце  сповнює  печаль.

І  спохмурнів  недавно  світ:
Знайшов  я  в  Неті,  друзі  милі,  -
Вона  давно  уже  в  могилі.
Було  їй  всього  тридцять  літ.
Кольнула  в  серце  новина:
За  що  покарана  вона?

Скажи,  мій  Боже,  Ти  чому
Одним  даруєш  все,  що  треба,
А  інших  змолоду  –  на  небо?
Як  визначаєш  –  Що  й  Кому?
І  в  чім  була  її  вина?
Така  історія  сумна.
19.08.2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276373
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 23.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2011


Віктор Фінковський

Люди

В  море...
і...
голіруч  -
Де  ти  подібне  бачив?
Ближні
Чужі
Сліпці
Люди...  
вид  
вузькозрячі.

Хто  і  кому  тут  брат?
Люті,
уперті,
злобні  -
Пише  усе  в  серцях...
Люди...
вид  
твердолобі.

Прагнути  треба  змін!
С  е  р  ц  е...
синонім  -
ч  и  с  т  и  й...
Серце,
воно  
з  о  р  я...
Люди  не  знають  істин...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276453
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Галина_Литовченко

НАРОДЖЕННЯ МЕЛОДІЇ

На  неба  тлі  -  дроти,  мов  нотний  стан,
А  ластівки  -  неначе  ноток  зграї.
Злетить  одна  і  задзвенить  фонтан,
Злетять  гуртом  -  заплещуть  водограї.

На  мить  спорхнула  в  небо  четвертна,
За  нею  слідом  -  ціла,  половинна.
Десь  затремтіла  високо  струна,
Рояль  розкинув  клавіші  гостинно.

Що  ж  забаривсь  під  дахом  музикант?
Лови  мерщій  мелодії  крилаті.
Ніхто  не  звинуватить  твій  талант
В  такім  тонкім  майстернім  плагіаті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275132
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Наталя Данилюк

В саду моєму літо відбуяло…

В  саду  моєму  літо  відбуяло,
Принишкли  мальви,вклякли  до  землі
І  вкрили  роси  срібним  покривалом
Мій  тихий  жаль,що  важко  відболів...

І  я  змирилась,втомлена  тополя,
Зронила  смуток  в  скошену  траву...
Чи  не  на  все,мій  друже,Божа  воля-
Не  я  цілунок  з  вуст  твоїх  зірву...

Не  я  твій  сон  присутністю  порушу,
Торкнувшись  ніжно  теплої  долоні...
Натрусить  осінь  в  безпорадну  душу
Пелюсточок  рожевих  пеларгоній.

А  листопад  грайливо  їх  розвіє
І  глек  душі,ще  теплий,спорожнить.
Це  не  надії-надто  не  надії!..
Це  розпачу  мого  зрадлива  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276392
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2011


АнГеЛіНа

Ти - особисте…

Вже  все...  Кінець  так  близько...  "Прощавай!"  
Мене  ти  розумієш  із  півслова...  
Я  дякую  за  божевільний  Рай  -  
Короткий,  але  все  ж  такий  драйвовий...  

Жаль...  Осінню  не  буде  дежа-вю  -  
Бурхливих  мрій  скінчиться  термін  дії...  
Але  ти  знай  -  весь  рік  тебе  люблю,  
І  згадочка  про  наш  Едем  -  зігріє...  

Була  принцеса  -  вільна,  без  табу,  
З  твоєї  волі  -  я  -  одна  з  еліти...  
Не  сумнівайся  -  забредеш  в  юрбу  -  
І  там  знайду!  Ти  -  особисте...  ЛІТО...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275592
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Halyna*

Наче перша любов…

Не  цвітуть  на  вікні  герані…
                                                     (Олена  Теліга)
На  самотнім  вікні  розквітає  червона  герань,
Наче  перша  любов  –  розквітає  шалено  і  палко,
І  вмирає  сама  після  перших  сумних  розставань
За  лаштунками  слів  у  осінньому  вічному  парку.

Відмирає  той  цвіт.  У  тривожну  прозору  блакить
Журавлем  без  крила  відлітає  в  далеку  мандрівку.
Тільки  спогад  п’янкий  ще  собою  згадає,  зболить,
І  впаде  пелюстком  пурпуровим  на  голу  бруківку.

Як  відчути  її  –  ту  тонку,  ту  мереживну  грань,
У  обійми  сліпі  свої  руки  комусь  розпростерши?..
 На  самотнім  вікні  розквітає  червона  герань,
Наче  наша  любов  –  найсолодша,  найбільша.  Найперша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276279
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Наталка Кольоровісни

Тарганяча фермочка

У  каждого  в  голове  свои  тараканы...  (c)


Кожен  має  свою    безневинную
Тарганячу  улюблену  фермочку.
Щоб  не  стала  юрба  депресивною,
Видає  тій  дрібноті    цукерочки.

І  лежать  тарганята  вгодовані,
Ледь  ворушаться  і  не  пручаються.
А  мої  ж  таргани  недресовані
І  цукерками  не  спокушаються.

Влаштували  суцільну  анархію,
Все  снують  в  голові  некеровано.
В  тарганячу  оту  ієрархію
Вхід  стороннім,  нажаль,  заборонено.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275393
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Тамара Шкіндер

Останній літа поцілунок.

Вирує  золотом  осінній  падолист,    
Танцює  вальс  у  сонячнім  промінні.
 І  горобина  в  тисячі  намист,
 Неначе  наречена  на  весіллі.

 Красується,  п"є  молоде,  хмільне  вино    
 Із  яблук-дичок-терпкуватий  трунок.
 Із  присмаком  печалі  заодно,
 Немов  останній  літа  поцілунок.

 Стоять  в  зажурі  тихій  верби  молоді,
 Крокує    осінь  стрімкою  ходою.
 То  розсипає  листя  по  воді,
 То  шелестить  прив’ялою  травою.

 Сріблясто  й  легко  літо  бабине  летить,
 Спішить  життя  у  далечінь  незнану.
 Як  геніально,  що  чарівна  мить
 Спинилася  під  пензлем  Левітана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276379
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Мазур Наталя

*Буря

Стишилось  навколо.  Все  чекає  бурі.
Замовчали  жабки,  чуючи  біду.
Річка  заховалась  в  береги  похмурі,
А  понад  рікою  я  до  тебе  йду.

Сонце  розчинилось  у  мутному  плесі,
Вітер  в  темнім  небі  полатав  дірки.
Назганяв  докупи  хмари  в  піднебессі,
Хоче  зачепить  їх  за  дерев  гілки.

На  мені  рве  сукню,  наче  для  потіхи.
Зупиняє  грізним  громом  іздаля.
Падають  додолу  краплі,  мов  горіхи,
Їх  приймає  спрагло  матінка-земля.

Чи  мене  чекаєш?  Чи  зустрінеш,  милий?
Серденько  тріпоче,  рветься  із  грудей.
Холодно  і  страшно,  і  немає  сили,
Дощ  уже  періщить!  Озовись  лишень!

Мокра  сукня  липне,  сповиває  ноги.
Серце  огортає  смутку  гострий  щем,
А  тебе  немає...  Вже  кінець  дороги...
Підійшов  зненацька,  і  накрив  плащем.


21.08.2011


Для  ілюстрації  використано  картину  "Storm"  
французького  художника  КОТ  Пьер  Август
http://prerafaelit.ru/gal17/1_1_85-4.htm

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276327
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Мазур Наталя

*Місяць визбирує зорі

Розірвалося  ночі  намисто,
І  розсипалось  зорями  в  небі.
В  довгій  сукні  прозорій,  врочисто,
Мій  коханий,  іду  я  до  тебе.

Посміхається  місяць  привітно,
Сяйвом  встелена  срібна  доріжка.
Мерехтливі  зірки  тепле  світло
Від  дверей  розплескали  до  ліжка.

На  розкішне  волосся  шовкове,
На  мій  стан  задививсь  до  знемоги.
На  мереживо  сукні  квіткове,
Що  обвило  мої  босі  ноги.

Мліють  груди,  як  пуп'янки  спраглі,
Зачекались  твого  повеління.
Простягнув  свої  руки  засмаглі,
І  тихесенько  став  на  коліна.

Затремтіло  бажання  в  зап'ястях...
Біля  тебе  спинилась  в  покорі.
Ти  занурюєш  голову  в  щастя...
Місяць  вправно  визбирує  зорі.

18.08.2011

В  якості  ілюстрації  використано  картину  художника  Vicente  Romero  Redondo  
http://www.liveinternet.ru/community/2332998/post168020069/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275843
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Мазур Наталя

*Вербиця

Серпень  струшував  ранок  зі  стебел
І  сухий  зачепив  завиток.
Я  приїхала  в  гості  до  тебе,
Ось  верба  і  той  самий  місток.

Вербо,  сестронько!  Начебто  сниться...
Пригадались  роки  молоді...
Мовчазна,  величава  вербиця
Коси  мочить    в  зеленій  воді.

Стовбур  скривлений  часом  зухвало,
Лишаями  покрились  гілки...
Тепле  літо  твоє  відспівало,
І  загублений  усміх  п'янкий.

Задивилась  у  воду...  Журлива...
Наче  спомин  шукаєш  на  дні...
Молодою  була  ти  красива,
Чи  то  тільки  здавалось  мені?

16.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275534
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Мазур Наталя

Жінка-осінь

Вже  не  зелене  все...  якесь  прив'яле...
На  нивах  порозкидані  покоси...
Хоч  сонце  припікає  вдень  зухвало,
Холодними  над  ранок  стали  роси.

Сріблиться  бур'янами  павутинка,
Маруна  підняла  свої  голівки.
І  тепла  осінь,  як  дбайлива  жінка,
Їй  жовтим  розмальовує  верхівки.

Полин  сріблиться  і  гірчить  потроху,
Поодцвітала  кропива  пекуча.
Від  річки  тягне  холодом,  як  з  льоху,
І  зажурилася  верба  плакуча.

Літає  ще  метелик  над  квітками,
Обпилює  родину  будякову.
Лиш  жінка-осінь,  добрими  руками,
Усім  готує  золоту  обнову.


13.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275536
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Мазур Наталя

От така рибалка (Жартівливе)

У  ставочку,  понад  берег,  сплескує  вода...
Муха  все  кружка  літає...  Ох,  і  набрида...
Поплавок  на  плесі  воднім  зупинився,  вкляк:
"Щось  не  ловиться  в  нас  рибка,  мила,  дай  рюкзак".

Милий  вудочки  полишив,  витяг  з  рюкзака,
Бутерброди,  огірочки,  парочку  пивка.
Випив,  смачно  пообідав,  ляг  на  бережок:
"Ти  ж  дивись  за  поплавками,  я  посплю  часок".

Сонце  ген  за  обрій  сіло,  вечір  вже  бринить,
Я  вже  й  поплавок  не  бачу,  а  мій  милий  спить:
"Уставай,  коханий,  скорше  і  мене  вези,
Може,  встигнемо  з  тобою  ми  у  магазин.

Замороженого  хека  ти  купи  скоріш.
Хека  я  тобі  зажарю  і  зварю  куліш.
Ти  ж  у  мене  від  утоми  кволий  став,  худий..."
От  така  у  нас  рибалка  була  в  вихідний.

14.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275306
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Рідний

Діло віри

Ми  б  душі    вилили    дощами
У  сиву  млу  земних  тривог,
Якби    забули,  що    над  нами
Є  милосердя  повен    Бог.

Ми  б  розум  кинули  в  безодню
Нечистих  помислів  ураз,
Якби  святу  любов  Господню
Лукавий  взяти    міг  від  нас.

Ми    б  серце    витовкли    об  тління
Безщастя  гордої  скали,  
Якби  не  сила  воскресіння,
Що  ми  в  Ісусі  осягли.

Не  проминає  віри  діло  -    
В  порядку      дух,  душа    і  тіло.

19.08.11.

Вітаю  усіх  поетів  та  поетес  КП  зі  святом  Преображення  Господнього!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275979
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Галина Малюга

Тінь

Вже  не  сміється.  В  крапельку  застигло,  
Між  уст  солодке  літо  молоде,
А  вітер  безсоромно  спину  вигнув,
Під  плащ,  що  осінь  старанно  пряде.

Під  дощ,  що  потім  щедрістю  проллє,
Під  гілля  розфарбоване  в  брунатне,
І  буде  все  червоне,  аж  гранатне,
Чужим  залишиться,  та  поки  все  моє.

Та  поки  в  поцілунках  вся  земля,
І  вітер  розкуйовджує  волосся.
Можливо  то  мені  лише  здалося,
Але  ж  я  бачила  майнула  тінь  твоя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275191
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Н-А-Д-І-Я

Різнотрав*я…

Знов  літнє  сонце  душу  крає,
Осінні  туляться  думки.
А    літо  в  квітах  вже  згорає,
Та  серце  гріють  нагідки.

Запах  чебрець  побіля  річки.
Он  хвилька  хвильку  доганя.
Від  вітру  хиляться  смерічки...
Я  йду  по  стежці  навмання.

Як  море  поле...  Різнотрав"я...
Чомусь  світлішають  думки.
Вони  нудьги  мене  позбавлять,
Пісні  поллються,  як  струмки...

Знайду  на  рани  серця  ліки,
Образи  з  серця  всі  зітру.
Всі  негаразди  невеликі
Розвію  в  полі  на  вітру...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276303
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Н-А-Д-І-Я

А літА заплутались в мережці…

Літо  в  жовтих  фарбах  догорає.
У  німій  зажурі  старий  сад.
Ось  пташками  листя  облітає...
Яблук  спілих  чую  аромат.

Змійкою  прослалась  жовта  стежка.
Оксамитом  встелена  земля.
І  літА  заплутались  в  мережці,
В  тій  що  доля,  сміючись,  плела.

Я  без  тебе  осінь  зустрічаю...
Пусткою  повіяло  в  саду.
Може,  зараз  й  ти  мене  згадаєш?
На  хвилинку  тільки  украду...

Яблуко  упало  й  покотилось
На  давно  зів"ялу  вже  траву...
Ну  чого  ж  ти,  серце,  зажурилось?
Я  свою  журбу  переборю...

Вже  останній  промінь  погасає.
Холод  пробігає  по  спині...
Яблуками  спілими  стрічає
Сад,  що  тихо  тоне  у  імлі..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275915
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Н-А-Д-І-Я

Чому ж тоді сльоза моя гірка?

В  моїм  житті  ця  осінь  неповторна.
О,  скільки  принесла  мені  тепла  !
І  музика  тепер  звучить  мажорна,
Що  смуток  заспокоїть  так  змогла!

Любов  осіння  -  поцілунок  з  медом,
Це  літа  нерозтрачена  жага.
Я  з  вдячністю  тепер  дивлюсь  на  небо:
Ця  зустріч  невимовно  дорога.

Мене  ти  врятував  у  час  байдужий.
Я  дякую  за  серце  вогняне!
Ти  ласкою  і  простотою  дужий!
І  тим,  що  розумів  завжди  мене...

Вустами  поринаєш  в  мої  коси...
Любисток  прибавляє  свій  дурман...
Але...чому  це  рано  так  покоси
Ховає  під  крило  своє    туман?

Як  солодко  відчуть  твої  обійми.
Я  голову  поклала  на  плече...
Обоє  разом  і  такі  щасливі  ми...
Чому  ж  тоді  сльоза  моя  пече?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275235
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Poetka

…аugust [time]…

...після  того  як  до  останньої  молекули  зникає  твій  запах
змінюється  кімната  старіють  і  тріскаюсь  впоперек  стіни
сліду  твого  перебування  не  знайти  на  жодних  мапах
ти  надто  часто  змінюєш  координати  своєї  задзеркальної  країни
а  я  тільки  на  початкових  етапах
видалення  твого  імені  із  всесильної  рутини
часу...
коли  руки  тремтять  вбираючи  в  себе  холод
а  волосся  здається  від  смутку  сивіє
хтось  приходить  і  замикає  коло
і  від  сліз  злипаються  вії...
і  ніким  не  порушена  тиша  сплітає  у  кокон
наші  притихлі  серця  намертво
коли  ти  засинаєш  я  повертаюсь  до  світу  боком
щоб  не  бачити  тих
які  приносять  тобі  байдужу  вкрадену  жертву...
і  начебто  віра  повинна  ставати  щоразу  міцнішою
а  насправді  ми  з  тобою  давно  запеклі  атеїсти
ти  просто  молишся  імітуючи  шукання  істини
а  я...
від  безпорадності  перед  відстанню
тривалістю  в  один  крок  на  зустріч...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276109
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Тамара Шкіндер

Скупався Серпень у сузір"ї Лева

Скупався  Серпень  у  сузір"ї  Лева,
На  землю  бризнув  зоряним  дощем.
Прозорі  ранки  в  росах  кришталевих  -
Відлуння  літа  незбагненний  щем.

Збираю  стиглі  яблука  і  груші.
Тяжіє  гроном  зрілий  виноград.
Пташина  світлий  спокій  не  порушить.
Бентежить  серце  чорнобривців  ряд.

Всесвітній  ритм  сповільнює  знов  оберт.
Скоротить  день  осіння  Фея-ніч,
Щоб  зорями  холодними  оздобить
Терновий  шлях  відвертих  протиріч...

Палають  диво-ватрами  жоржини,
Згорає  літо  золотим  вогнем.
Як  подарунок  долі  осінь  стріну.
І  вкотре  усвідомлю  -  все  мине...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276256
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Тамара Шкіндер

Притупилося майстра перо.

Притупилося  майстра  перо,
Зашарілася  й  зблідла  рима.
Муза  вдарила  під    ребро,
Підтяла  підступно,  незримо.

Загубилися  влучні  слова,
Між  рядками  гуляє  вітер,
Та  йде  обертом  голова  -
Розлетілись  думки  по  світу.  

І  безжально  спресовує  час
Пережиту  кожну  хвилину
Закарбованих  серцем  фраз
Про  любов  й  печаль  лебедину.

Несподіваних    спалахів  мить
Зазоріє  світлим  лібретто.
Мов  оголений  нерв  болить
Невгамовна  душа  поета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275107
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Любов Іванова

ЖРЕБИЙ… Анекдот в стихах. .

В  дружеской  Германии  в  пивбаре,
около  старинного  дворца,
русские    в  подвыпившем  угаре
пиво  поглощали  без  конца..

В  меру  панибратских  отношений,
нАспор  разыграли  свой  бедлам..
У  кого  короче  будет  "жребий",
тот  платить  и  будет  по  счетам..

Бармен,  наблюдая  эти  трюки,
 в  ужасе  нарушил  тишину:
"Застегните  все  немедля  брюки,
ведь  на  спичках  меряют  длину!!"


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11107156768

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275411
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Любов Іванова

ВОЗЬМИ МЕНЯ В СВОЕ МОЛЧАНИЕ. .

Возьми  меня  в  свое  молчание,
в  твою  обитель  тишины.
Я  сквозь  преграды  и  отчаянье
коснусь  души  твоей  струны..

Возьми  меня  в  свое  молчание..
Мне  лишь  бы  рядом,  пусть  без  слов..
Я  буду  нежности  касанием
нести  тебе  свою  любовь..

Я  объяснятьcя  буду    взглядами,
слегка  нарушив  твой  покой..
И  верю,  чувства  водопадами
тебя  накроют  с  головой..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11108204231
Плейкаст:
http://www.playcast.ru/view/1844680/72c19b5736a7ea19bc7fdc80aea30530e461e34epl

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276108
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Окрилена

Несказане

Між  мною  і  Тобою  -  східці  Якова,
до  неба  заведуть,  вертають  до  землі,
на  зламі  серпня  -  серцевина  знакова,
в  сітківці  ока  світ,  а  ми  його  ловці.

НевпІймана  душа  витає  миртою  -
півнОчі  -  до  землі,  до  Тебе  -  ще  півсна.  
Так  швидко  літні  дні  лягають  скиртою,
але  надія  як    нескошена  трава.

Між  мною  і  тобою  щось  несказане
тримає  у  руці  розкидані  склади.
Небажане:  «бувай»  -  вустами  складене,
але  очима  склалось  бажане:  «Зажди!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276317
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 22.08.2011


Ольга Кричинська

Про переможених

А  інколи  хочеться  знати  -  ну  що  там,  далі?
Розтринькаю  серпень  і  враз  повернусь  у  себе.
Вивчатиму  надбані  зморшки,  немов  медалі
За  всі  незаслуги  й  неподвиги  перед  Фебом.

А  потім...  згортатиму  мрію  неначе  прапор,
І  мороком  в  душу  чужа  марсельєза  виллється...
І  днів  наших  славних,  пронизаних  наскрізь  браком
Чомусь  бракуватиме  попри  нестерпні  милиці.

А  потім...  прощатиму  іншим  свої  медалі,
І  буду  просити  у  Феба  нову  потребу
Сховати  у  римах  священне  ім"я.  А  далі  -  



Розтринькаю  серпень  і  враз  повернусь  у  себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276136
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Окрилена

Що це?

Cховалось  сонце  в  чебреці,
накрилось  хмаркою  з  меліси.
Заснуло...  що  це  на  щоці?
Комарику  не  спиться  в  лісі!

З  цеберка  лиє  молоко
на  стежку  щедро  місяць.  Біло!
Посьорбало  собі  й  втекло...
Горою  кошеня  присіло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275460
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 21.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2011


Halyna*

Молю тебе

ти  знав  що  непідвладна  темна  ніч
захоче  доторкнутись  до  обличчя
тоді  назавжди  підем  врізнобіч
за  вигадане  кимось  потойбіччя

залишиться  торкатись  до  дзеркал
і  знову  одягатись  в  однотонне  
де  хтось  когось  колись  чомусь  шукав
долаючи  сумбурні  перепони

де  хтось  когось  шукав…  напевно  в  сні
нагадував  про  щось  невідборонно
а  вранці  вже  ті  спогади  смішні
полинно  протікатимуть  по  скроні

мов  сутінки  мов  начерки  пожеж
по  тілу  протікатиме  знемога
ти  знав  що  непідвладна  ніч?..  авжеж
а  зараз  йди…  молю  тебе…  на  Бога

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275402
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Halyna*

Як заклик

Напевно,  світ  вже  зовсім  знавіснів
В  шаленості  свого  круговороту.
І  кожен  день,  то  день,  як  на  війні,
Де  світле  «за»  вбиває  чорне  «проти».

І  мрії  мруть,  як  скошена  трава,
Слізьми  зайшовся  шурхіт  падолисту.  
Усе  життя  ми  ділимо  на  два:
Що  було  «до»,  і  що  буд́е  «опісля».

А  там,  диви,  і  виходу  нема,
І  знов  крутись  у  плесі  швидкоплиннім,
Всміхаючись  крізь  сльози,  й  надарма
Плазуючи  на  стовчених  колінах.

Чи  то  й  усе,  що  маємо  –  плисти
Без  спину  за  німою  течією,
І  ставити  промовисті  хрести
На  інших  по  дорозі  за  трофеєм?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275808
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Лілія Ніколаєнко

Втікає літо…

Пелюстки  спогадів  летять  в  печальний  вирій,
І  пізні  квіти  без  насіння  –  пустоцвіт…
Вітрами  зморені,  пожовкли  літні  мрії,
Їм  не  злетіти  у  небес  широкий  світ.

Дрімотний  ранок  розганяє  сни-приблуди,
Кораблики  майструє  із  сухих  листків,
В  струмки  кидає  їх,  які  течуть  в  нікуди  –
В  минуле  не  залишать  по  собі  містків…

Вже  літо  бабине  наткало  павутиння,
Такого  сивого  й  гіркотного,  як  дим.
І  дні  летять  жалями-зграями  невпинно…
Втікає  літо…  і  втікає  серце  з  ним…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275147
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 21.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2011


s o v a

крапка

капітане,  
прошу  вас,
не  шукайте  вчорашніх  маршрутів
римами,  серцебиттям  
чи  вишуканими  парфумами,
алітерації  та  бездумні  ритми
залишають  по  собі  хмари  
перелічених  днів,  
розгублених  над  вечір  кав"ярень...
коли  руда  осінь
залетить  до  вітальні
запитайте  чим  її  пригостити,
а  мені  вже  час

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275223
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Наталя Данилюк

Якби мені хто-небудь розповів…

Якби  мені  хто-небудь  розповів,
Де  ти  тепер?В  якому  кінці  світу?
Скільки  чужих  непроханих  вітрів
Перелітають  крізь  твою  орбіту?

Якби  мені  хто-небудь  підказав,
Де  перетнуться  наші  дві  дороги?
Яка  небесна  зіронька-сльоза
Тобі  щоночі  падає  під  ноги?

І  хто  тобі  присвячує  вірші,
З  тобою  навпіл  ділить  клаптик  раю,
І  на  твоєму  теплому  плечі
В  палких  обіймах  міцно  засинає?

Скільки  питань...І  знову  на  межі!..
І  знову  ночі  в  роздумах,в  безсонні,
Бо  хтось  чужий  з'явився  в  мережі  
І  підключився  до  твоїх  нейронів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276115
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Наталя Данилюк

Щастя поштою

Листами,есемесками,дзвінками,
То  поштою,то  в  далеч  по  дротах
Скорочуємо  відстань  поміж  нами
І  забуття  розвіюємо  прах.

Несуть  тебе  далекі  магістралі,
Зігріті  світлом  сонних  ліхтарів...
А  я  складаю  спогади  зів'ялі,
Мов  орігамі,в  ящички  старі.

А  я  біжу,долаючи  вокзали,
Що  вкрали  погляд  в  поїзді  за  склом.
Твої  вуста  ще  стільки  не  сказали,
В  самотню  душу  снігу  намело...

І  вже  навряд  чи  обіграти  вдасться
Наш  відлік  часу,що  почав  свій  шлях.
Отак  і  будеш  надсилати  щастя
Мені  в  конвертах,в  душу-по  дротах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275907
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Наталя Данилюк

Не вертай до мене

Розвійся  десь  серпневими  стежками,
В  гаях  тінистих,де  тополі  й  клени,
Та  тільки  не  вертай  назад  до  мене,
Бо  ще  люблю,ще  марю  до  нестями!..

Бо  ще  горю  і  згаснути  не  можу,
І  розвінчати  з  літом  не  дозволю,
Як  листопад  розвінчує  тополю
З  пожовклим  листям.Що  це?Воля  Божа?

Чи  то  моє  розпачливе  сумління?
Ні,не  вертай,розвій,спали,зітри
Всіх  наших  днів  барвисті  кольори!..
На  них  вже,мабуть,паморозь  осіння...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275713
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Наталя Данилюк

Квітковий сон

Вітер  дихає  легко  й  духмяно
У  відчинене  навстіж  вікно,
Яблуневим  пахучим  туманом
Затяглося  небес  полотно.

Що  ж  тим  квітам  так  солодко  спиться,
Що  печаль  їхня  світла  й  легка?
Місяць,наче  улеслива  киця,
Що  заснула  на  теплих  руках...

І  немає  в  цю  ніч  перепони
Тим  таємним  вибагливим  снам!..
І  спросоння  троянда  червона
Щось  шепоче  далеким  зіркам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275524
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Наталя Данилюк

Ідеш, то йди…

Ідеш,то  йди!Неволити  не  буду  
І  не  заплачу(Господи,прости!)
Твоя  любов,жорстокіша  за  Вуду,
На  трупах  мрій  звела  свої  мости

До  мого  серця,краплею  отрути
Розбавила  ночей  п'янких  нектар!..
А  я  не  вміла  правду  осягнути
І  до  землі  спуститися  із  хмар...

І  заблукала  в  нетрях  безпросвітних,
І  не  вернула  поспіхом  назад...
Моя  любов  залишилась  у  квітні,
Твоя  втекла  в  холодний  листопад.

І  погляд  твій  залишив  безнадію-
Без  зайвих  слів  він  все  мені  сказав.
Ідеш,то  йди...Тримати  не  посмію,
Хіба  що  блисне  зрадницьки  сльоза...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275368
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Віталій Назарук

Життя моє, ти ніби білий птах

Життя  моє,  ти  ніби  білий  птах,
Який  розправив  крила  і  літає.
Не  визнаю  я  втрачених  невдах,
Підтримка  в  того  є,  кого  кохають.

Хай  білий  птах  у  кожного  в  житті
Знайде  любов,  щоб  запалила  серце.
І  хоч  роки  у  мене  вже  не  ті,
А  я  люблю  життя  прожити  «  з  перцем»!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276214
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Віталій Назарук

За довгими рублями не поїду

Моя  Україно,  мені  ти,  як  мати,
Бо  ти    в  житті  мені  зміцнила  крила.
І  я  не  хочу  землю  іншу  мати,
Бо  маю  долю,  яка  тут  щаслива.

За  довгими  рублями  не  поїду,
Сеньйорів  в  Україні  є  багато.
Я  хочу  по  собі  лишити  сліду,
І  ранки  на  землі  своїй  стрічати.

В  твоє  багатство  я  вкладаю  працю,
Мої  здобутки  множать  славу  роду.
Земля  розквітне,    квіточка    неначе,
А  праця  принесе  нам  всім  свободу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276198
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Віталій Назарук

Перший сніг душі

Коли  лягає  в  душу  перший  сніг,
То  серце  чомусь  зразу  завмирає.
І  квіти  більш  не  падають  до  ніг,
Тоді  душа  вмирає,  не  кохає.

Вже  не  відчуєш,  як  горять  вуста,
Й  не  розумієш  трепету  від  тіла.
Кохання  чаша  без  вина  пуста,
Ну,  а  душа,  вона  перегоріла.

Проте,  коли  розтане  перший  сніг,
Розтопить  лід    весна  у  нашім  серці.
І  по  житті  десяток  ще  доріг
Закрутять  нас    у  ніжні    круговерті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275914
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Віталій Назарук

Час

Важливий  для  людини  лише  час,
Думки  у  часі,  в  радості,  здоров’ї.
Ми  в  ногу  з  ним,  а  він  біжить  від  нас,
Лиш  проміжки  заповнює  любов’ю.  

І  затихає  круглий  циферблат,
І  стрілки    вальс  у  ритмі  відбивають,
А  бій  курантів,  мов  звучить  набат…
Назначеного  часу  все  чекають.

І  невблаганно  ляже  час  в  роки,
І  пробіжить  життя  скоріше  миті.
І  збережуть  його  лише  віки,
І  пригадаються  роки  давно  прожиті.

По  сонцю  варто  визначати  час
І  берегти    його,  коли  життя  дарує.
І  варто  жити  в  світі  без  прикрас,
І  слухатися  серця,  що  хвилює.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275693
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Віталій Назарук

До яблуневого Спаса

Достигли  яблука  у  літньому  садку,
Грушками  застелився  другий    Спас,
Їх  завжди  сушать    лише  в  холодку,
На  зиму  сушать,    просто    про  запас.

І  кожне  яблуко  із  свіжого  врожаю,
Магічну  має  силу,    стимул  жити…
З  дерев  до  Спаса  яблук  не  зриваю,
Їх  необхідно  в  церкві  освятити.

А  прийде    Спас  і  яблука  червоні,
Які  до  церкви    нестиму  святити,
Укриють    щедро  яблуневі  крона
І  довгі  роки    будуть    ще  родити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275565
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Віталій Назарук

Дякую долі

Настане  час  і  відізветься  доля
Піснями  у  гаях,  колоссям  в  житнім  полі.
І  заспіває  серце,  долі  усміхнеться,
І  на  цей  усміх  доля  відізветься.

Все  пригадає:  радості  й  невдачі
Вона  промовить:  «Так  було,  юначе  ».
Притупить  біль,  загляне  правді  в  очі,
Її  слова  були  завжди  пророчі.

І  нас  візьме  з  собою  в  чисте  поле,
Я  їй  скажу:  «  Ти  моя  рідна,  доле,
Люблю  тебе,  люблю  життя  і  волю,
І  дякую,  що  маю  таку  долю!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275376
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 21.08.2011


Halyna*

Ти будеш непорушним…

Ти  будеш  непорушним,  мов  стіна,
В  думках  хмільних  вимолюючи  спеку,
І  знову  у  своїх  таємних  снах
Вертатимеш  під  висохлу  смереку.

Розм’якнути  вільготно  не  даси,    –
До  поглядів  лишень  окраєць  милі.
Кудись  тікаєш  втомлено,  й  що  сил
Самотньо  потопаєш  у  безсиллі.

Яка  терпка  й  солодка  боротьба
На  тебе  чатувати  підозріло,
Сумління  знов  нашіптує:  «Ганьба!»,
Бо  я  тебе  приборкати  не  вміла.

І  тільки  на  тонке  байдуже  тло
Із  темряви  просочує  осоння.
Та  все  відкриє  зморщене  чоло  
Й  спітніла  від  твоїх  бажань  долоня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275032
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Інна Серьогіна

Нехай буде вічна любов

Дякую  Галинці,  що  надихнула  
(за  мотивами  вірша  "Так  самотньо  постіль  часом  замерзає"  Galkka    
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274913#com1250600)


О,  юність  крилата  і  серце  гаряче  –  
Дівчинонько-квітко  і  сокіл-юначе!
Життя  у  неспокої  то  не  для  тебе,
Не  треба  розлучень,  і  горя  не  треба.
Сорочки  не  треба  тобі  гамівної,
Залиш  свої  болі  й  страждання  в  спокої.
Очима  на  світ  подивися  із  сонцем  -
Побачиш,  як  гарно  отам,  за  віконцем.
Полинь  у  безумства  нового  життя,
Минуле  ж  забудь  без  тіней  каяття!
Знайди  свою  пару,  кохай  до  нестями,
Нехай  буде  вічна  любов  поміж  вами!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275050
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Наталя Данилюк

Була любов

Була  любов.Світанки  сонце  пили,
Хитали  роси  в  кучерях  трави...
А  час  летів,невпинний  і  стокрилий,
І  наші  дні  долонями  ловив!

А  час  летів,безжальний  і  зухвалий,
Як  дикий  кінь,сполоханий  в  степу!..
Ми  цілий  світ  у  нетрях  поховали,
А  я  ним  досі  марю  і  живу...

Було  вино,і  музика,і  квіти,
Була  весна!Любов  була,колись...
А  де  мені  від  спогадів  подітись?
А  як  мені  від  себе  вберегтись?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275038
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Віталій Назарук

Бережіть Україну

Україно  моя,  куполи  золоті,
Моя  земле  в  хлібах  і  калині.
Хай  співають  тобі  все  життя  солов’ї
І  лунають  «курли»    журавлині.

Моя  земле  озерна  в  лісах  і  степах,
Краю  мій  чарівний,  дорога  Україно.
Пшениці  золоті,  що  ростуть  на  ланах,
Рідна  серцю  моя    Батьківщино!

Я  люблю  свій  народ,  його  диво  пісні,
Хай  Господь  захистить  нашу  землю  єдину.
Я  звертаюсь  до  вас,    українці  мої,
Ви,  як  матір  свою,  бережіть  Україну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275051
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Мазур Наталя

*До кого прихиляється небо?

Чи  серпень  смутку  додає  краплину?
Чи  чорнобривці  пахнуть  гіркотою?
Ти  задивився  на  мою  світлину,
А  осінь  гаптувала  сивиною.

"Чарівна  пані,  -  кажеш  ти  відверто,  -  
До  тебе  прихиляється  і  небо".
Та  інших  слів  чекаю  я  уперто:
Слова  кохання  чути  би  від  тебе.

Моє  вже  літо  зникло  за  порогом,
Свої  дарунки  пропонує  осінь...
А  небо  прихиляється  до  того,
Хто  сумував  і  настраждався  досить.

14.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275017
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Ольга Медуниця

Відпустка

Скажи,  а  Ти  дійсно  вже  хочеш  в  відпустку,
Де  ночі  не  плавляться  в  згустках  віршів,
Де  замість  любові  -  СВОБОДА  -  як  пустка,
І  де  повний  штиль,  а  не  шторм  почуттів?

Де  вітер  спокус  не  підніме  Твій  парус,
Де  радість  і  страх,  як  одне  -  неподільні...
А  що  в  цій  СВОБОДІ:
                             Чи  старість,  чи  сталість?
І  ризик  з  вершинами  вже  непотрібні?

Як  важко  не  зрадити  клятвам  юнацьким,
І  в  вірності  клятвам  -  не  знищить  себе.
Ти  тільки  скажи...  З  легким  серцем  -  на  щастя  -
Візьму  і  з  любов'ю  відпущу    Тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275010
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Ляля Бо

відверте

Сплети  мені  браслет  з  доріг-ниток,
Котрась-бо  точно  приведе  за  покликом.
До  дідька  межі!  Близько,  як  ніхто...
"Люблю"...  там  знак  питання  чи  знак  оклику?

Не  треба  знаків.  Власне,  все  це  -  гра.
Любов  -  всуціль  азарт  і  провокація!
Сплети  мені  тіару  із  заграв,  
Допоки  час  просіюю  крізь  пальці  я.

Прозрінь  нема.  Мій  світ  -  банальна  фікція.
Шукай  собі  простих  і  несподіваних.
І  уяви  на  мить:  в  твоєму  віці  я
Не  буду  вже  ні  мавкою,  ні  дівою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274948
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Інна Серьогіна

Осенний вальс

Кружатся  листья,  посмотри,
Танцуют  Венский  вальс.
Звучит  призывно  раз-два-три,
Я  приглашаю  Вас!

Ах,  этот  танец  неземной,
Он  манит  сердце    вновь.
Танцуй  со  мной,  танцуй  со  мной.
Кружись,  моя  любовь.

Мне  листопад  поет  о  том,
Что  вновь  пылает  страсть,
Огнем  любви,  зари  огнем
Душа  моя  зажглась.

Ах,  этот  танец  неземной,
Он  манит  сердце    вновь.
Танцуй  со  мной,  танцуй  со  мной.
Кружись,  моя  любовь.

Кружатся  листья  на  ветру,
Ловлю  их  и  смеюсь.
Пусть  осень  плачет  поутру,
А  я  весны  напьюсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274972
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Н-А-Д-І-Я

А жизнь обязательно спросит…

Жизнь  дарит  подарки  бывает,
Что  делает  часто  не  знает.
Любовь,  что  дарила,  отнимет,
К  врагу  вдруг  в  объятия  кинет.

Теплом  осчастливит  порою,
Потом  насладится  игрою.
Минутную  слабость  приносит:
Безжалостно  в  прошлое  бросит.

Когда  твоё  имя  прошепчет,
Ты  сразу  куда-то  исчезнешь.
Заставит  умыться  слезою,
Что  годы  прошли  стороною.
 
И  если  вдруг  "крышу"  в  нас  сносит,
То  жизнь  обязательно  спросит...
Да!  Жизнь-это  нас  отраженье:
Какое  мы  примим  решенье...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274953
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Наталя Данилюк

Мамина весна

Музика  Віктора  Оха.


А  мамина  весна  була  квітуча,
Буяла  цвітом,солодко-п'янким,
Струмками  дріботіла  десь  по  кручах,
Губила  в  травах  ніжні  пелюстки!

А  мамина  весна  любила  гори-
Той  храм  зелений  сосен  і  модрин,
Де  потічок,студений  і  прозорий,
Несеться  стрімко  хвилями  згори.

Знайомими  стежками  бігла  боса
І  день  над  нею  піснею  дзвенів!
А  мамина  весна  гойдала  роси,
Вплітала  квіти  в  кучері  дрібні.

І  між  квіток  мережилось  колосся,
Немов  на  щастя  вічний  оберіг!..
Та  якось  увійшла  до  мами  осінь
І  листопад  їй  кинула  до  ніг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274946
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Віталій Назарук

Шана жінкам України

Складаю  шану  жінці  України
І  хочу,  щоб  завжди  вони  цвіли.
Немає  в  світі  жодної  країни,
Де  б  кращі  за  укрАїнок  були.

Красиві  личком,  пишні  -  наче  кралі,
У  їхніх  ніг  султан  лежав  колись.
Напевно    буде  друзі  так  і  далі…
Хіба  ж  вони  у  нас  перевелись.

Сестра,  кохана,  мамця,  чи  бабуся
Родили  нас  і  вивели    в  життя.  
В  них  теплі  руки,  я  на  них  дивлюся,
Бо  їх  зростила  матінка  земля.

Мої  красуні,  я  пишаюсь  Вами
І  хочу,  щоб  щасливі  Ви  були.
Щоб  у  душі  дзвеніло  слово  –  мама,
 Вас  шанували    доньки  і  сини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274936
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Н-А-Д-І-Я

Незабудка…

Темные  тучи  превращаются  в  небесные  цветы,  
когда  их  поцелует  свет.  (Тагор  Рабиндранат)
------------------------------------------------------------------------------

На  цветочной  поляне
Средь  тюльпанов  и  роз,
Тихо,  в  робком  молчаньи,
Цветок  верности  рос.

Цвет  лазурного  неба,
Бирюзовой  волны,
Ослепительней  снега,
Обаянье  весны.

И  зовут  однолюбкой
Этот  милый  цветок...
Ты  сказал,  вроде  в  шутку:
До  сих  пор  одинок...

Подарил  незабудку...
Что  ж  забыть-то  не  смог?
Я  в  смущеньи  минутку...
Был  у  нас  же  пролог...

Приколол  ты  мне  в  косы
Незабвенья  букет.
В  мелких  бусинках  росы,
Как  Любви  нашей  свет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274897
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011


Анатолійович

Дискуссия с Некрасовым.

Есть  женщины  в  русских  селеньях
(а  шо  -  в  украінських  нема?)
с    красивою  силой  в  движеньях
(таких  у  нас  -  кожна  кума!)
Пройдёт  -  словно  солнце  осветит,
посмотрит  -  рублём  одарит!
(У  нас  -  кожна  друга,  чи  третя,
для  хлопців  вони  -  як  магніт!)
В  игре  её  конный  не  словит,
(та  й  нашу...  Хіба  "Мерседес"...)
Коня  на  скаку  остановит,
(та  шо  там  коня  -  табун  весь!)
Коли    вже  пожежні  не  в  змозі  -
в  горящую  избу  войдёт,
у  полум"ї,  в  димній  облозі  -
в  беде  не  сробеет,  спасёт!
Красавица,  миру  на  диво,
румяна,  стройна,  высока  -
це  ж  наша,  украінська  діва,
що  око  і  серце  ласкА.
Во  всякой  одежде  красива,
ко  всякой  работе  ловка,
розумна,  проста,  жартівлива,
до  смаку  така  парубкам.
И  по  сердцу  эта  картина
всем,  любящим  русский  народ!
А  я  -  патріот  Украіни!
Я  наших  дівчат  патріот!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274710
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.08.2011


Галина_Литовченко

ГАРБУЗОВІ ПІРАМІДИ

Нам  на  нашім  кутку  пощастило:
За  городами  Ніл  не  тече
І  в  осінньому  небі  світило
Все  ж  не  так,  як  в  Єгипті  пече.

Ген  за  тином  кривим  біля  броду
Засвітився  коралами  глід,
А  у  центрі  пустого  городу
Виростають  ряди  пірамід.

Від  єгипетських  наші  -  гарніші,
Хоч  і  менші  в  мільйони  разів.
Та  й  будуються  значно  хутчіше
Із  блискучих  гладких  гарбузів.

Бовваніють  на  сонці  нагріті,
Гарбузовий  примноживши  рід,
І  чіпляється  бабине  літо
За  верхівки  сільських  пірамід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274144
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 13.08.2011


Галина_Литовченко

МІСЯЧНА ПОВІНЬ

Накупалася  в  місячній  повені,
Запливла  у  середину  ночі.
Там  повітря  любистком  наповнене
І  снують  сновидіння  пророчі.

Мила  кучері  в  зіллі  духмяному,
Полоскала  у  повені  чисто.
Поблукала  стежинами  п`яними,
Назбирала  роси  на  намисто.

До  подушки  лишень  притулилася  -
Заходивсь  мене  сон  обіймати.
Повінь  довго  ще  хвилями  билася
У  зачинені  вікна  кімнати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273871
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 13.08.2011


Галина_Литовченко

ВЕСНЯНЕ ЛАСТОВИННЯ

Чайки  бухту  лоскочуть  крильми,
Виграє  акваторія  синя.
Байдикуєм  на  березі  ми,
Я  покірно  ловлю  ластовиння.

Доки  пальми  широкий  листок
Заховатись  у  затінок  кличе,
Сонце  безліч  яскравих  цяток
На  моє  висіває  обличчя.

Розквітають  веснянки  рясні,
Від  проміння  немає  відбою.
Посила  його  сонце  мені,
Зговорившись  таємно  з  тобою.

Що  ж,  не  буду  ховатись  під  грим,
Процедуру  прийматиму  справно.
Ти  мене  своїм  сонцем  рудим
Називатимеш  небезпідставно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274747
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.08.2011


Галинка)))

…. захотілось…

Чомусь  закортіло  зірвати  весь  одяг...    й  на  себе    весну  одягти...
Прокинутись  там,  де  замріяні  верби  кохали  її...  Там,  де  ти...

Устами  припасти  до  рук  твоїх  теплих,  розтанути  в  них,  наче  сніг.
Між  твоїх  артерій  розлитись  нектаром  по  тілу  у  сотні  доріг.

За  обрій  хотілось  летіти  щодуху,    збирати  в  долоні    росу.
Сплітати  з  дощу  і  придуманих  лілій  у  полі  дівочу  косу.

Упасти  долів  і  забути  про  відчай,  закрити  під  віями  час.
Завішати  небо  (...щоб  було  гарніше...)    мільйонами  срібних  прикрас.

А  ще  захотілось  тебе  обійняти,  від  спеки  й  дощів  берегти..
Із  сонцем  у  квітах  в  зеленім  світанні  для  тебе  лише  розцвісти...

Горіти  багаттям  в  гарячому  серці,  продовженням  стати  у  снах.
Тобі  рушниками  любов  простеляти,  до  щастя  -  хмаринковий  шлях.


Чомусь  закортіло  зірвати  весь  одяг...    й  на  себе    весну  одягти...
Прокинутись  там,  де  замріялись  верби  ...  Залишитись  там,  де  є  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274824
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.08.2011


Терен

Емігрант

На  кривавих  пам'яті  шаблюках
Запеклась  не  віддана  любов.
Чужозем'я  кинуло  на  муки  -
Не  уникнув  ти  його  оков.

Тільки  спогад  зберігаєш  свято
В  пустоті  змертвілого  єства,
Та  щодня  повторюєш  затято
Пісні  материнської  слова.

І  одчаєм  повнишся  моментом,
(То  у    серці  стратили  святе)
Як  твої  нащадки,  вже  з  акцентом,
Проспівають  материнське  те...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274815
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 13.08.2011


Віталій Назарук

Як далі жити

Як    бути  далі  в  рідному  краю?
Де  не  дають  ні  думати,    ні  жити…
Ховайся  з  думкою,  коли  маєш  свою,
А,  якщо  ні  –  то  змушений  кривити.

Споконвіків  ми  проливали  кров,
Вона  лилась  за  землю  і  за  волю.
Ніхто  й  не  думав,  що  вернуться  знов
Важкі  часи,  що  нестимуть  неволю.

Невипадково,  кинувши  гніздо,
Летять  на  чужину  злиденні    діти  -  птахи.
Вертає  те,    що  стільки  літ  було,
А  замість    патріотів  –  є  невдахи.

Прокинься  земле,  краю  рідний  мій,
Моя  красуне,  ненько  Україно!
Бо  ж  твій  народ,    це  є  господар  твій,
А  ти  у  нас  для  всіх  -  одна    єдина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274742
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Віталій Назарук

Земля йде на спочинок

Вже    опустіли  від  хлібів  поля,
Лише  стерня  шкодує  за  врожаєм.
Йде  спочивати    матінка  Земля
І  чим  її  засіють  ще  не  знає.

Стерню  розорють,    зачорнить  рілля,
Сніги  накриють  білим  покривалом
І  до  весни  засніжені  поля
Наповнять  землю    чарівним  нектаром.

І  з  першим  співом  птахів  на  весні,
Коли  вони  із  вирію  вернуться,
Розбудять  землю  чарівні  пісні,
Поля  від  сплячки  враз  тоді  проснуться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274560
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Окрилена

Волію знати

Волію  знати  (і  душа  б  співала!!!),
що  Ти  щасливий,  стерти  всі  "проте".
Для  чого  жити  з  муками  Тантала,
коли  у  Тобі  молодість  цвіте!

Питання  риторичні,  мов  обличчя,
стають  одне  за  одним  у  кортеж...
А,  може...  зникнем  в  іншому  сторіччі  -
і  там  не  буде  вавилонських  веж?

Розтане  морок.  На  траву  зелену
ясніші  сонця  й  місяця  стократ
проллються  роси  з  молодого  клена  -
як  гроно-сльози  лісових  Дріад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274646
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Любов Іванова

НЕВІДОМІСТЬ. .

О  Боже  мій!!  Невже  у  тому  милість,
щоб  у  тривогу  серце  запрягти?
І  міркувати,  чи  ж  була  то  щирість
як  пригортав  до  себе  ніжно  ти?

Кому  ж  бо  вірить,  як  не  вірить  серцю,
отим  терезам  мрій  і  сподівань.
Воно  щораз  коханням  озоветься
і  затамує  зойкіт  хвилювань..

Мовчить  сердЕнько..  тільки  тихо  плаче
в  сумнім  чеканні  бажаних  вістей..
То  затріпоче  ластівкою,  наче
ця  невідомість,  це  -  ніщо...  пусте..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11108113318

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274665
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Мазур Наталя

*Не вийшло

Я  в  інтернеті...  час  уже  четвертий...
Снують  усюди  смайлики  бадьорі...
"Ти  дуже  добра,  я  скажу  одверто",-
Помітила  слова  на  моніторі.

"Ти  пречудова,  мрія  для  поета...
Своє  тобі  я  серце  залишаю,
Та  мушу  розпрощатись  з  інтернетом,
Бо  я  без  тями  лиш  тебе  кохаю!"

Слова  розсипались  в  мовчазній  тиші:
"А  як  же  я?  Куди  ти  йдеш?  Навіщо?"
На  моніторі  фрази  ще  скупіші:
"Хотів  піти  і  зникнути...  Не  вийшло..."

09.08.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274260
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Наталка Кольоровісни

Абонент недоступен

Ковыряется  в  прожитом  ночь,
Как  старуха  в  поношенных  тряпках,  -
Ей  волочь  эту  кучу  невмочь,
Да  и  выбросить,  в  общем-то,  жалко.

Не  даёт  беззаботливо  спать
Нагноение  давнишней  раны.
Остромодным  романам  унять
Боль  не  вышло  –  бессильны  романы.

Здравый  смысл  уж  устал  ударять
По-шамански  да  в  праведный  бубен.
Заклинаниям  надо  бы  внять:
Абонент  для  меня  недоступен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274424
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Наталка Кольоровісни

Жіночі сльози

У  світі  безліч  є  залізних  дам,
А  я  –  ревуха,  ніде  правди  діти.
Не  довіряю  марним  балачкам.
Куди  простіше,  сісти  й  заревіти.

І  знаєте,  вщухає  грім  на  раз.
Я  тільки-но  була  в  усьому  грішна,
А  вже  суперник  мій  здається  «Пас!».
Жіночі  сльози  –  зброя  дивовижна.

Немає  відчайдух-чоловіків,
Усі  бояться    (це  я  точно  знаю),
Щоправда,  не  мишей  і  павуків,
А  сліз  жіночих.  Що  їх  так  лякає?..

Коли  почнеться  міжстатевий  бій,
Беріть  ні  посмішку  в  надмірній  дозі,
Ні  теплий  погляд  з-під  пухнастих  вій  –
Беріть,  жінки,  за  зброю  ваші  сльози.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274584
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Halyna*

Самотній Бог

Самотній  Бог  розсипав  блискавицю,  
Тепер  вона  здається  не  страшна,
Коли  в  таких  сполоханих  зіницях
Своїм  теплом  торкаюся  до  дна.

Без  сумніву,  не  стерти,  не  забути
На  тлі  образ  вчорашню  заметіль.
Та  нині  щось  розжарене  у  грудях
Свій  закуток  віднайде  в  суєті.

Пробачення  лунають,  мов  відгомін
Поразок  злих  чи  добрих  перемог.
В  сумних  очах  залишиться  на  спомин
Щаслива  мить,  що  дав  самотній  Бог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274466
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Галинка)))

…коли ти не один…

Коли  долонями  торкаєшся  душі,
коли  вдихаєш  зранку  сонце  з  мого  тіла,
здаються    ангели  нам  зовсім  не  чужі...
Земля,  здалось,  у  пульсі  раптом  затремтіла.
Коли  настане  день,  сріблясто-золотий,
захочеш  далі    жити  -  дико  і  нестримно!
І  поглядом  -  водночас  грішним  і  святим,-
мене  обіймеш  так,  неначе  це  таємно.
Коли  не  стане  сил,  щоб  встати  і  піти,
коли  забракне  слів,  щоб  знову  попрощатись...
Не  йди!  Залиш  свої  надумані  світи,-
дозволь  мені  тобою  тихо  милуватись.
Коли  долонями  торкаєшся  до  мрій,
коли  ти    перед  сном  знімаєш  свої  крила...
Коли  ти  не  один...  Живи!  Кохай!  Радій!
Тримай  щодуху  нас!...  Я  так  ще  не  любила....                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274525
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Наталя Данилюк

Не йди до мене…

В  порожнє  небо  дихають  сади
Зів'ялим  листям,памороззю,цвіллю...
Не  йди  до  мене,осене,не  йди,
Не  потурай  моєму  божевіллю!..

І  сивий  смуток  в  серце  ти  не  лий,
Не  дихай  в  душу  холодом  мовчання.
Той  день  серпневий,теплий  і  ясний,
Чи  відіснився  він  мені  востаннє?

Чи  вкрали  сонце,кинувши  в  мішок,
Заморські  старці(мабуть  зі  Стамбулу?)
Лиш  павутиння  срібне  між  гілок,
Немов  вітрила  в  подорож  напнули...

І  якось  терпко  дихають  сади,
І  вмитий  ранок  з  присмаком  кориці...
Не  йди  до  мене,осене,не  йди,
Нехай  ще  літо  в  серці  колоситься!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274587
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Наталя Данилюк

Мій грішнику, помолимося Богу…

Мій  грішнику,помолимося  Богу,
Бо  лиш  на  Бога  маємо  надію.
І  я,мабУть,завчасно  постарію,
Коли  в  мій  дім  забудеш  ти  дорогу...

Не  треба  слів,безцінний  скарб-мовчання,
Не  сколихни  цю  тишу  без  потреби,
Твої  ж  бо  очі  скажуть  все  за  тебе
І  не  злукавлять:все  у  нас  востаннє...

Остання  ніч,розпачливо-шалена,
Останній  крик,останній  оберіг!
У  відчаї  впаду  тобі  до  ніг,
Як  грішниця  Марія-Магдалена!

Хіба  ж  мені  за  щось  тебе  картати,
Мій  грішнику?Я  ж  гірша  за  отруту!..
Але  твою  спокутую  покуту
І  у  мені  усі  твої  стигмати!

Мій  грішнику,помолимося  Богу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274412
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 12.08.2011


Віталій Назарук

Прагну лету

Виростають  крила  кожен  раз,
Як  пишу  вірші.  Я  прагну  лету,
Але  й  розумію  водночас,
Що  мені  далеко  до  поетів.

Що  не  завжди  думки  з  під  пера
На  папері  розмістити  можу.
Але  наступає  знов  пора
Коли  Муза    римами  тривожить.

Закликає  разом  десь  увись
І  рука  до  ручки  потягнулась…
Знов  пишу,  як  вчора,  як  колись  -
Це  до  мене  Муза  пригорнулась.

Серце  б’ється,  як  вагона  стук,
А  душа  співати  починає
І  виходить  вірш  з  під  моїх  рук
А  який  він,  ще  ніхто  не  знає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274464
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 11.08.2011


Рідний

Цей світ жахливий…

Цей  світ  жахливий  тим,  що  він  прекрасний.
Раптово  ,  у    благословенну  мить
В    ясних  очах  вогонь  життя  погасне,
Струна  весела    серця  відбринить
І  гріб  сльозами      твій  окроплять    рясно,
Та  не  здоліють  тіло    оживить,
Яке  лягає    вглиб  землі    баластом
І  мовчки  на  це  дивиться  блакить.

А  ти  ж  настільки  виріс  був    літами,
Що  зір  торкнутись  завтра  мав  руками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274508
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 11.08.2011


Рідний

Стану я…

Стану  я  твоїм,  моя  пташино,
Небом    невимовно  голубим
Злиймося  блаженні    воєдино
На  безмір'я    щедрих    літ  і    зим

Сонцем    ніжно  серце  наречеться,
Грітиме  твій    витончений  стан,
У  гаїв  заквітчаній      фортеці
Ружу  цілуватиме    тюльпан.

Чистою  росою  надвечір’я
Упаду  до  благоліпних  ніг,  
В  їх  слідах  лежатиму  покірно
Зморений  від  пройдених  доріг.

Стану  я  твоїм,  моя  пташино,
Біля  хати  деревом  гінким  ,
Дам  тобі  у  гіллі    відпочинок,
Загойдаю    любістю  затим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274184
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 11.08.2011


Інна Серьогіна

Звездопад

Звездопад,!  Звездопад!  Звездопад!
Августовское  небо  рассыпалось.
Все  желанья  мои  невпопад,
Слишком  много  их,  видимо,  выдалось.

Загадала.  Гляжу  в  высоту,
Замерла,  в  ожиданьи  падения,
Может  небо  исполнит  мечту?
Как  томительны  эти  мгновения!

Я  из  этих  летящих  огней
Напишу  тебе  в  небе  послание:
Дорогой,  приезжай  поскорей,
Затянулось  мое  ожидание.

Полумесяц  в  ответ  покивал,
В  облака  полукутаясь  белые,
Это  ты  мне  привет    передал
И  слова  о  любви  полусмелые

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274191
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 09.08.2011


Наталя Данилюк

Минулого не стерти

Чи  то  моя  вже  юність  відбуяла,
Чи  листопад  під  ноги  ліг  мені?
Минуло  все-і  вдарило,мов  спалах,
Різким  акордом  втяло  по  струні.

Чи  то  не  ми  он  там,серед  розмаю,
Цвітінням  лип  тамуємо  свій  щем?
І  я  тобі  за  щось  там  дорікаю,
В  долоні  плачу  проливним  дощем...

Дівча  вразливе  і  хлопчисько  впертий,
Чи  ж  то  не  ми  ті  двоє?Боже  ж  мій!..
Минуло  все...Минулого  не  стерти
І  не  згорнути  спомин  у  сувій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274237
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011


Наталя Данилюк

Нові міста, дороги і вокзали…

Нові  міста,дороги  і  вокзали,
Чужих  очей  морозяна  блакить
Примарне  щастя  навпіл  роз'єднали.
А  ти  вдавав,що  наче  й  не  болить...

А  ти  хотів  не  дихати  минулим,
Забути  все!У  поспіху  подій
Ми  півжиття  за  ніч  перегорнули,
Змахнули  вниз,як  паморозь  із  вій.

І  знову  осінь  сипле  листопадом...
Осінній  бал-сумний  осінній  бал...
Найкращі  дні  лишилися  позаду,
Вогким  світанком  дихає  вокзал...

Ніщо  в  ту  ніч  фатальну  не  вціліло-
Розбилось  все  об  мури  кам'яні!..
Та  хто  ж  повірить,крім  листків  зотлілих,
Як  невимовно  боляче  мені?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274106
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 09.08.2011


Н-А-Д-І-Я

Так хочу серцем доторкнутись…

Так  хочу  серцем  доторкнутись,
Відчуть  тепло  його  очей,
Обняти  й  ніжно  посміхнутись
Тому,  хто  гість  моїх  ночей.

Знайти  на  серця  рани  ліки,
Журбу  в  душі  не  колихать.
І  повернути  все  навіки,
Зневіру  підлу,  щоб  приспать.

І  щоб  заграли  струни  знову,
І  як  тоді,  пісні  лились,
Але  тепер  на  тему  нову...
Кохання!  Знову  повернись...

Та  чую  звуки  арфи  тихі...
Чи  не  наладжена  струна?
І  знов  думки  сідають  стиха
На  все,  що  пам"ять  зберегла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274103
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 09.08.2011


Віталій Назарук

Завжди разом

Коли  твоя  рука  лежить  в  моїй  руці,
І  губи  заніміли    від  цілунків,
Хоча  з'явились  зморшки  на  лиці,
Це  є  любов  найвищого  гатунку.

Коли  цвіте  розбурхана  душа,
І  серце  умивається  коханням,
І  замість  сліз  виблискує  роса,
А  новий  день  наповнений  чеканням.

Ми  так  щасливі  на  своїй  стезі,
І  в  унісон  пісні  разом    співаєм.
Думки,  як  в  юності,  заплетені  в  косі,
І    ми  лише    удвох  їх  розплітаєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274075
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 09.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2011


Рідний

За гаєм коник вороний…

За  гаєм  коник  вороний
Щезає  в  чистих  росах,
Цілує  сонце    пруг  земний
Під  щебет  стоголосий.

Душа  відсвіжена  полів
Зітхає  колосками
І  дожидається      сватів,
Щоб  урожаєм  -  заміж.

Їй  з  неба  Бог  подарував
Добросердечне      віно  ,  -
В  оздобі  квітів  і  отав
Обличчя  України.

Бери  її,  цілуй  уста
І  не  покинь  ніколи,
О  вічна  милосте  Христа    
В  немеркнучім  глаголі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274016
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 08.08.2011


Олекса Терен

Рідний дім

Не  знаю  я  чому  така
На  мене  туга  нападає,
Як  сонце  за  гору  піде
Й  на  землю  тиха  ніч  лягає.
Я  забуваюся  тоді
Й  душею  лину  в  ту  хатину,
Де  я  дитинство  залишив,
Як  ніжну  пісню  журавлину.
І  перед  взором  повстають
Мої  невдалі  перші  кроки,
Що  батьку  й  матері  моїм
Дали  приємної  мороки...

І  не  гадалося  мені,
Що  все  оце  колись  скінчиться,
Що  я  покину  рідний  дім
І  згадувать  про  все  прийдеться.

Та  ні  покинути  його,
Його  ніколи  я  не  зможу
Бо  світла  пам'ять  в  мене  є
Й  без  цього  жити  я  не  можу.
А  рідний  дім,  як  мати  жде,
Як  мати  жде  дітей  додому
Стаємо  знову  там  дітьми,
Там  залишаєм  буднів  втому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273911
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 08.08.2011


Любов Іванова

ИЮЛЬ…. ИЮЛЬ…

Июль..  Июль..  Ну  что  же  ты  наделал?
Границей  стал..  жестоким  переделом..
Размежевал  любовь  на  "ДО"  и  "ПОСЛЕ",
надежд  на  счастье  не  оставил  вовсе..

Пролил  печали  серыми  дождями,
прилег  на  душу  грустными  стихами.
Зачем,  скажи,  ты  стал  зловещим  знаком?
Ведь  мог  цвести  букетом  алых  маков..

Зачем  развел  мосты  между  сердцами?
Как  сложно  быть  чужими  берегами..
Куда  теперь  река  любви  стремится?
Двум  берегам  нельзя  соединиться...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11108075974

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274012
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 08.08.2011


s o v a

однажды

однажды  влюбиться  в  утро
не  слушать,  не  слышать  смуту,
листать  пожелтевший  город,
смущаться  от  взглядов  гордых

однажды  дышать  мечтами,
дарить  волшебство  за  снами,
тонуть  в  облаках  объятий,
в  настойчиво-жгучих  party

а  после  ...  искать  губами
все  ночи  и  дни  как  пламя,
а  бабочки  по  сплетеньям
порхают,  мечтают  тенью

однажды  влюбиться  в  утро
со  вкусом  кофейным  будто,
чуть  слышно  будить  губами
мой  август  в  черничной  гамме

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273994
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 08.08.2011


Н-А-Д-І-Я

Коси посріблила осінь рання…

Коси  посріблила  осінь  рання,
Серцю  більше  смутку  завдала.
А  душа,  зневірена  в  коханні,
Від  думок  звільнитись  не  змогла...

Вітер  шарудить  опалим  листям  -
Припадаю  хутко  до  вікна.
Та  хиткі  надії  не  збулися:
То  сумує  осені  струна.

А  душа  в  надії  завмирає,
Іскорка  маленька  ще  горить.
Від  солоних  сліз  не  погасає.
Як  листочок,  на  гіллі  тремтить.

Подумки  я  стежку  прокладаю...
Може,  ще  не  спалені  мости?  
Чуєш?  Я  тебе  не  проклинаю,
Тільки  зрозумій  мене  й  прости...

А  навколо  тьма  і  бездоріжжя,
І,  спіткнувшись,  б"ються  всі  думки.
І  лежать  уламки  у  підніжжя,
Почуттів  розбитих  на  шматки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273957
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011


Galkka

Цвіте надія ще у серці

Цвіте  надія  ще  у  серці,
Колись  побачимось,  колись….
Тоді  я  буду,  як  принцеса,
Краса  моя  проб’є  за  мить.

Я  буду  вся,  як  сонце  сяє,
Від  жару  тіло  все  згорить,
Як  місяць  золотом  так  грає,
З  романом  серце  забринить.

Як  ніжні  роси,  що  розтали,
Я  душу  ніжно  огорну,
Як  спрагу  літом  тамували,
Від  тебе  горе  віджену.

Отак  все  мріяла  тобою,
Чекала  зустрічі  не  раз.
Та  як  зустрілись  очі  в  очі,
Пропав  і  сенс  усіх  тих  фраз.

Тобі  я  зовсім  не  потрібна,
Якою  б  просто  не  була,
Ніяк  не  можу  зрозуміти,
Чим  не  сподобалась  душа.

Я  краще  в  кут  свій  сірий,  темний,
Тихенько  знову  повернусь,
І  не  смішитиму  надії,
А  болем  лагідно  нап’юсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273912
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011


hronik

Ейфоричне очікування

Ейфоричне  очікування  веде
до  Великої  Ср.ки.
Ірена  Карпа

Очікуєш  постійно  кращого  життя
І  мов  дибіл  ганяєшся  за  щастям  -
Воно  ж  таке  відносне.  Якби  не  чекав
Та  ухилявся  від  дурних  напастей.

І  ейфорія  не  пропишеться  навік,
Вона  в  болото  кинута  десь  буде,
Тому  тут  зловить  кайф  премудрий  чоловік  -
Тоді  напевно  він  себе  здобуде.

І  як  би  ти  від  долі  стрімко  не  втікав  -
Вона  тебе  із  легкістю  обляже.
Шукав  ти  волі?  Що  ж,  безумцю,  відкопав?
Не  завжди  шлях  між  перлами  проляже.

06.08.2011  року      Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273857
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 07.08.2011


Наталя Данилюк

На розі в маленькій кав'ярні…

Музика  Віктора  Оха.


На  розі  в  маленькій  кав'ярні,
Де  янголи  плачуть  сумні
На  ніжних  картинах  примарних...
Де  тануть  свічки  на  стіні,

Сльозами  стікають  додолу,
Розгойдують  тишу  хмільну...
Малесенький  затишний  столик
У  тінях  гардин  потонув...

Там  стрінуться  наші  долоні
І  пальці  сплетуться  тонкі,
І  з  кошика  маки  червоні
Нам  зронять  легкі  пелюстки...

І  я,неймовірно  щаслива,
В  очах  твоїх  карих  втону!
І  променів  сонячна  злива
Заллє  потемнілу  стіну!..

І  може  всі  давні  оскоми
Ця  зустріч  загоїть  мені
В  кав'ярні,  до  болю  знайомій,
Де  янголи  плачуть  сумні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273850
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 07.08.2011


Н-А-Д-І-Я

Буває зустріч випадкова…

Буває  зустріч  випадкова,
Життя  все  змінює  у  нас.
Й  тоді  здається,  що  підкова
Тобі  на  щастя  десь  знайшлась.

І  вже  сильніше  пахнуть  квіти,
Усмішка  сонця  все  ніжніш.
Від  щастя  хочеться  радіти.
І  в  непогоду  день  ясніш.

Ну  і  душа  в  чеканні  мліє:
Так  щастя  втратити  боюсь.
Та  він,  на  жаль,  не  розуміє,
Чому  так  пильно  я  дивлюсь.

Пішов  собі,  здвигнув  плечима,
Лиш  озирнувся  раз,  чи  два...
А  я  шукаю  в  тім  причину,
Та  недоречні  тут  слова...

Вітри  про  щось  зашепотіли,
Та  враз  зітхання  змінив  сміх.
Мабуть,  так  Ангели  хотіли,
Щоб  не  попутав  мене  біс...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273838
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 07.08.2011


Halyna*

Сонце постукало в шибку

Нині  сонце  смутне  знов  постукало  променем  в  шибку,
Сколихнувши  в  мені  ностальгічну  печальну  струну.
У  солодких  думках  я  промокла  від  щастя  до  нитки,
І  чи  збулось  воно  наяву,  то  й  сама  не  збагну.
Мабуть,  літа  тепло  зачепило  у  серці  неспокій,
Наче  вчора  сама,  –  а  сьогодні  все  зовсім  не  так.
Тільки  сонце  мені  заглядає  в  вікно  ненароком
І  промінням  своїм  посміхається  легко  навзнак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273808
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 07.08.2011


Ляля Бо

колискове

міцно  спи...  я  стою  над  ліжком.
ти  не  бачиш,  а  я  стою.
тобі  в  серденько  тишком-нишком
перелию  журбу  мою.

не  дивуйся,  я  маю  привід,
щоб  жалі  складати  в  букетик:
покровитель  рим  білогривий
вирішив  побути  аскетом.

на  прощання  лиш  оком  блись  -  
пилом  зоряним  вкрилась  стежка...
час  літати  прийде  колись
і  покинеш  мене  ти  теж  так.

але  доти  -  солодко  спи...
покладу  долоню  на  бильце...
в  скло  метелик  крильцями  бився...
хто  кохає  -  завше  сліпий.

06.08.2011  (00:08)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273781
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 07.08.2011


Н-А-Д-І-Я

Вже осінь залишає перший слід…

Давно  відцвів  черешень  білий  цвіт,
І  яблука  вже  падають  в  саду.
Це  осінь  залишає  перший  слід,
Та  я  стежками  літа  ще  іду.

Гостріше  вже  запахли  пізні  квіти,
Ще  росами  обтяжена  трава.
І  вітер  колихає  дерев  віти,
А  до  зими  лишилось  крок,  чи  два.

Та  осінь  особлива  пора  року:
В  душі  ще  може  квітнути  весна.
Як  радісно  відчуть  і  бачить  оком,
Що  осінь  різнобарвна,  чарівна..

Осінній  подих  тихо  прокотився,
(Та  в  серці  не  поселиться  журба),
У  річці,  наче  в  дзеркалі  відбився,
Та  зміни  ці  помітить  лиш  верба.

Ця  тиша  навіває  ніжний  смуток.
Казкова,  неповторна  ця  пора.
Та  сонце  ще  кидає  цілий  жмуток
Проміння  життєдайного,  тепла.

В  руці  тримаю  я  букет  із  листя.
Мені  дарунок  -  посмішка  твоя.
Всміхаюсь  й  я,  бо  знов  шляхи  зійшлися.
І  поряд  ти,  Любов,  що  з  осінню  прийшла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273734
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2011


Наталя Данилюк

Другові

(Валі  Савелюк)

І  нехай  відречуться  від  мене  всі  янголи  світу,
І  розтрощиться  місяць  лампадою  вщент  об  бетон,
І  загублять  вітри  громову  стоголосу  трембіту,
І  осяяне  сонце  не  зійде  на  пишний  престол...

І  нехай  розчахнеться  небес  позолочений  купол,
І  впаде  на  коліна  в  знемозі  могутній  Атлант,
І  сади  посивіють  умить  від  гіркої  розпуки,
І  проллється  у  всі  океани  отруйна  зола...

І  нехай  всі  довкола  сміються,  плюють  мені  в  спину,
Тягнуть  з  мене  всі  соки,  як  сонце  палюче  росу...
Всеодно,  я  ніколи-ніколи  тебе  не  покину,
У  пітьмі  безнадії  я  свічку  тобі  піднесу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273323
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 04.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2011


Наталя Данилюк

Цвітуть сади

Не  повернутися  туди-
В  мою  весну,теплом  зігріту!
Цвітуть  сади,цвітуть  сади,
Але  любов  не  родить  цвіту...

І  ви  йдете  в  той  пишний  сад,
Рвете  пелюсток  повні  жмені,
Як  хитрий  циган-конокрад
Із  моїм  серцем  у  кишені!..

І  час,як  вмілий  фармацевт,
Для  ваших  ран  дозує  опій-
І  застигає  біль  свинцем,
І  ви  п'єте  ковтками  спокій!..

І  ви  радієте  один
Серед  весняного  розмаю!
Цвітуть  сади,цвітуть  сади,
А  я  журбою  облітаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273183
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011


Галина_Литовченко

ВІДПОЧИНОК В СТИЛІ КАНТРІ

На  хуторі  сховалось  наше  літо.
Греблися  кури,  паслася  коза
І  пахло  сіном  все  на  білім  світі,
І  зеленіла  у  кілках  лоза.

Горлав  будильник  вдосвіта  хвостатий
Поміж  горняток,  скочивши  на  тин.
Духмянив  чай,  настояний  на  м`яті
І  сон  зарано  рвався  із  перин.

Втекли  берези  з  кленами  з  алеї  -
Танцюють  в  гаї  польку  й  краков`як.
Що  в  телефонах  сіли  батареї,
На  настрій  наш  не  вплинуло  ніяк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273222
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011


Наталка Кольоровісни

Ластів’ятко

Музика:  Віктор  Ох
Слова:  Наталка  Кольоровісни

Ледь  в    пір’ячко    вдяглося,    ластів’ятко,
А    вже    у    світ    збираєшся    летіти.
Я    відпущу    тебе,  моє    малятко,
Щоб  потім    із    турботою    зустріти.

       Лети  та  знай,  моя  маленька  пташко,
       Твоє  гніздечко  –  то  найкраще  саме.
       Як  буде  зовсім,  мій  маленький,  важко,
       Лети  до  мами...  Ти  лети  до  мами...

       
Ледь  в    пір’ячко    вдяглося,    ластів’ятко,
А    вже    у    світ    збираєшся    летіти.
Я    відпущу    тебе,  моє    малятко,
Щоб  потім    із    турботою    зустріти.

       Мої  долоні  кожен  день  відкриті
       І  прихистять  від  бурі  та  від  спеки.
       Де  б  не  було  моє  малятко  в  світі,
       Долоні  мами  –  острівець  безпеки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273191
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011


Ольга Медуниця

Яблуко Софійське

Т.  П.

Мить  святкова  щастя
                           стала  на  поріг:
Яблуко  Софійське  котиться  до  ніг.

Урочисто  й  тихо  нам  у  цім  саду:
Поруч  із  Тобою  -  я  до  Тебе  йду.

Голубе  бароко  Мудрої  дзвіниці:
Очі  скинь  до  неба,  
                           все  земне  облиш.
Голуби  та  янголи  -  все  тут  як  годиться:
Ти  мені  читаєш  Анни  клятву-вірш.  *

Ти  мені  даруєш  Вічне  серце  Брами,
Гіацинти  Долі,  Виноград  хвилин.
Що  там  поза  нею?
                         Золотисті  бані
І  серпневе  диво  дощових  краплин.

Ми  були  наївні.  Вірили  мов  діти:
Яблуко  Софійське  -  то  є  добрий  знак.
Мріяли  піднятись  на  нічну  дзвіницю.
І  пройти  крізь  Браму  в  монастирський  сад.

Я  люблю  блукати  поруч  із  Собором.
Доторкнусь  до  плінфи.  Чую  подих  стін.
Граються  тут  діти.  Як  їм  тут  просторо!
Ще  їм  невідомий  міф  про  часу  плин.

Вже  давно  немає  яблуньки  отої.
Плиткою  вмостили  монастирський  сад.
Зрублені  каштани.  Вибриті  газони.
Чи  не  починається  так
                       дорога  в  ад?

Втім,  
   тепер  ти  можеш  вийти  на  дзвіницю.
І  крізь  Браму  нині  мостять  вже  прохід.
А  у  снах  і  мріях:  
                     тільки  подивиться,
Як  зростає  яблуня  серед  сірих  плит.

Голубе  бароко  Мудрої  дзвіниці!
Ще  мене  бентежать  праведність  і  гріх...

Там,  за  білим  муром,
                         струменить  столиця.
Тут  завжди  впадає  яблуко  до  ніг.



1  серпня  2008  р.



*Анни  клятва-вірш  -  вірш  Анни  Ахматової  "И  в  Киевском  храме  Премудрости  Бога"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272983
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 02.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2011


Марічка9

Здогад

Правдивий  здогад  мене  вколов:
Когось  зігріє,  когось  знівечить,
А  кожен  жде  на  свою  любов,
Ба,  навіть  той,  хто  цьом́у  перечить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272919
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 02.08.2011


hronik

Вчись нарешті жить!

Глушу  я  душу  в  музиці  навзнак,
В  вухах  навушники  собі  гуркочуть
І  зосереджено  будую  власний  шлях,
А  тут  прокуратура  щось  белькоче...

Життя  б  відкинути  кудись  назад,
Забрести  в  хащі  істини,  прозріння,
Навести  в  серці  цім  нарешті  лад,
Бо  щось  воно  мені  в  відпустку  лине.

Кудись  податись  і  спалить  мости,
Зібрати  щастя  в  подорож  далеку
На  тім  катамарані  в  Гірне  поплисти,
Побачить  довгодзьобого  лелеку.

Життя  коротке  -  вчись  нарешті  жить:
Воно  веселістю  тобі  озветься!
Полиш  ті  будні,  з  волею  зійдись,
Бо  світ  не  вічний  й  не  такий  далекий!

29.07.2011  року      Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272623
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 31.07.2011


Рідний

Мені до твого поцілунку

Мені  до  твого  поцілунку
Судилось  дуже  довго  йти,
Із  серця    видворити  думку,
Що  вже  давно  не  любиш  ти.
Ваганню  змушений  служити,  
Я  уподібнивсь  блукачу,
Та  ,щоб      обіймами  сповити
І  ласки  спити  досхочу,
Я  з  дня  на  день  зростав  у  вірі,
Я  нею  бачив  нас  обох,
Що  подолали  будні  сірі
І  вознеслись  туди,  де    Бог.      
І  ось  сьогодні  на  порозі
Тривоги  й  радості  стою.
Тріпоче  серце,  зріють  сльози  
На  щиру    усмішку  твою.
О  як  я  довго  по  пустелі
Бродив  у    спраглій    самоті,
Та  перейшли  дні  невеселі,
Настали  ночі  золоті…

30.07.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272810
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 31.07.2011


Парчевська Ольга

Поміж дерев

Читаю  стежку  кроками  поволі,
Сплітає  думка  десь  в  гущавині
Смарагдового,  трепетного  моря,
Забуту  пісню  про  минувші  дні.

Цей  ліс  –  мій  храм.  Душа  стає  прозора,
Насправді  вільна,  дика  і  жива!
Ні  з  ким  вона  так  щиро  не  говорить...
Ніхто  її  так  вірно  не  чека!

І  як  завжди,  зелені  добрі  руки
Загорнуть  від  всевидячого  неба
В  квітковий  килим  і  пташині  звуки
Мою  любов.  Яка  вже  не  взаємна...

Впаде  роса...  Грибна  волога  тиша
Війне  по  шкірі  легким  холодком.
Потрібно  йти,  а  хочеться  згубитись,
Поміж  дерев  яскравим  світлячком!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272837
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 31.07.2011


Марічка9

Дощить

Дощить.Журба.Вечірнє  жало.
Сиджу  собі  біля  вікна.
Чи  то  боліти  перестало?..
Чи,  може,  сили  вже  нема?

Дощить-дощить...Гримить-сміється.
Підкрався  спогад-сирота.
Десь  ненавмисно  відізветься,  
Що  ти  не  той,  бо  я  не  та...

Дощить  на  зло.Дощить  без  жалю,
І  щось  вривається  мені.
То  з  неба  крапля  в  серце  впала,
А  з  серця  тихо  по  щоці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272780
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011


Окрилена

Між рядків…

Між  рядків  доводжу  теореми  нові,  
розливає  місяць  на  папір  вапно,
а  чорничні  ночі  -  жестами  в  розмові,
а  думки  про  Тебе,  мов  німе  кіно.

Я  на  склі  віконнім  залишУ  відбитки,
у  вершковім  небі  -  дощове  панно
закриває  зорі  і  зникають  свідки,
лише  ти  побачиш  -  іншим  не  дано.

Лише  Ти  у  русло,  з  джерела  -  рікою,
бо  мене  збагнути  як  ніхто  зумів.
Як  мені  кричати,  будучи  німою,
Як  мені  мовчати,  коли  стільки  слів  ?!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272766
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011


Галина_Литовченко

СЮЖЕТ ДЛЯ САМОТНЬОЇ ЖІНКИ

Він  знову  був  учора  у  дворі,
Ховався  в  тінь  під  липу  вікову.
Той  незнайомець,  що  в  нічній  порі
Попід  вікном  витопчує  траву.

Бува,  недбало  свій  залишить  слід
У  вигляді  недопалків  сигар.
Майне  в  думках,  як  в  космосі  болід
Й  безсоння  кине  в  тихий  будуар.

Хто  він,  поклонник  мій,  чи  маніяк?
Чи  в  пам`яті  адресу  загубив?
Я  на  контакт  не  зважуся  ніяк
І  він  назустріч  кроків  не  робив.

За  ним  слідкую  нишком  із-за  штор,
Тамую  в  тиші  дихання  своє.
А  в  грудях  вже  заводиться  мотор
І  самотиння  зраджує  моє.

Та  ось  напроти  темний  силует
З`явився  несподівано  в  вікні.
Він  під  моїм  вікном...  нарвав  букет
І  лиш  сюжет  залишився  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271789
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 30.07.2011


Василь Кузан

І сняться сни…

І  сняться  сни...  
Твоя  рука,  
Твоє  волосся  грає  водоспадом,  
Твоя  присутність  лагідна,  м’яка,  
Твої  вуста,  що  пахнуть  шоколадом.  

Твоє  тепло  вплітається  у  сни  
І  змушує  спросоння  посміхнутися.  
Твоє  кохання,  мов  вино  весни,  –  
П’янить  і  не  дає  проснутися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272533
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.07.2011


Рідний

Долі приз

Розлука  до  скроні  приставила  дуло
І  здався  в  полон  її  я.
Облогою  сліз  моє  серце  стиснула
Єдино  –  кохана  моя.
Мені  на  узвишші    земної  гордині
У  замку  утрачених  снів
Судилось  посидіти  замкненим  нині
Без  ніжних  твоїх  почуттів
До  горла  журба  підпливала  в  гондолі    
І  вужчало  гирло  ріки,
Та  все  ж  вітерець  поміж  верби  поволі
Дим  болю  розвіяв  гіркий.
Хай  вистріл  розлуки  мене  обезкровить,
А  замкові  мури  –  впадуть!
Піду  із  полону  в  обійми  любові,
Здолаю  омріяну  путь.
Вже    бачу,  як  води  біжать  у  заплави
І  плесами  грається  бриз,
І  ти  із  туману  у  сонці  яскравім
Виносиш    мені  долі  приз.

29.07.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272663
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011


Наталя Данилюк

Різдвяний вечір

Підійди,підійди  до  вікна
І  поглянь,які  зорі  яскраві!
Десь  пливуть  у  прозорих  човнах,
Тануть  в  небі,мов  цукор  у  каві.

Запалімо  в  цей  вечір  свічки,
Хай  іскряться  вогні  пурпурові!
Розчиняюсь  в  цілунках  п'янких,
В  тихім  шепоті,в  ніжному  слові!..

В  цих  блискучих  різдвяних  вогнях
Розпливаюсь,мов  крапелька  в  морі!
Ніч  спустилася  тихо  на  дах,
Розгубила  в  снігу  теплі  зорі...

Може  вийдемо  разом  у  двір
Подивитись,як  з  гір  кучерявих
Місяць  злизує  білий  пломбір,
Запиваючи  чашкою  кави!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272391
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 29.07.2011


Halyna*

Дозволь мені у серпні загубитись

Дозволь  мені  у  серпні  загубитись,
У  купелі  таких  пахучих  трав,
Де  з  каменя  ростуть  бузкові  квіти
І  райдуга  сміється  до  заграв.

Де  шурхотом  сухого  сінокосу
Повіює  над  заспаним  ставком,
І  затінок  у  свій  прихисток  просить,
І  пахне  всюди  медом  й  молоком…

Де  бджоли  щось  вишукують  у  айстрах,
І  м’ята  загубилась  в  споришах.
Дозволь  мені  торкнутися  до  щастя,
Немов  крилом  до  неба  сизий  птах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272558
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011


LaurA

Cентиментальность…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811

автор:  Михайло  Плосковітов

Гульвіса-дощ.    Із        хмари.    Без        адреси.    
На    нитках    краплі    звісились    живі.
У    ці    часи    гламурного    прогресу    –    
позаздрив    я            нескошеній    траві.

Липневий    дощ    вже    не    знімає    стресу,
сентиментальність    кине    якорі,
а    за    вікном    гойдаються    берези
і    миють    ступні    в    замшевій    корі.

Життя    зашите,    наче    вікна    в    пластик,
а    час    підступно    викрадає…щось.
Позаздрю    я    ще    й        горобцям    криластим,
бо    ж    лебедів    у    місті    не    знайшлось.

Мов    повростАли    парасолі    в    плечі,
калюжі    гонять    бульбашок    юрбу.
Дощ    до    вподоби    лиш    мені    й    малечі:
малечі    –    в    радість,    а    мені    –    в    журбу.

Я    від    дощу    роблюся    нетверезий.    
хлюпкий    асфальт,    мов    змокла    сивина
Все    миють    й    миють    ступні    дві    берези.
Сентиментальність…в    спогади    лягла.

перевод...

Сентиментальность...


Гуляка  -  дождь..  Из  туч...  Без  адреса.
На  нитках  капли  свесились  живые...
И  в    этот  час  гламурного  прогресса
я  позавидовал  не  скошенной  траве.

Июльский    дождь  не  снимет    больше  стрессы,  
сентиментальность    сбросит  якоря,
А    за    окном  колышутся    берёзы
и    моют    ступни  в  замшевой    коре.

Зашита    жизнь,  как  окна  в  пластик,
Исподтишка  сворует  время    что-то...
Я  позавидую  воробышкам  крылатым,
ведь  лебедей    в    пруду-то  не  нашлось.  

Как  будто  зонтики  врастали  в  плечи,
и  лужи    гнали  пузырей    толпу.
Дождь  детям  мил  и  мне,  конечно..
Им,    в  радость,    ну,    а  мне    тоска.

Я  от    дождя  хмелею  и  кажусь  нетрезвым.
асфальт  приник  как  взмокшие  седины
Всё  моют,  моют  ступни    две  берёзы
Сентиментальность...    памятью    её  храню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272641
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011


Мазур Наталя

Промова ювілярки

Я  тримаю  за  ніжку  бокал,
Тост  сказати  вам,  любі,  готова.
Срібним  дзвоником  тепла  промова
Відбивається  в  тиші  дзеркал.

У  бокалі  червоне  вино
Ще  співає  про  щастя  жіноче,
Та  схвильовано  серце  тріпоче,
Бо  вже  осінь  стоїть  під  вікном.

Усміхаються  щиро  уста,
А  в  очах  вже  закралась  тривога:
"Чи  ще  довга  життєва  дорога?
Донести  чи  зумію  хреста?"

Прилетіли  мої  п'ятдесят,
Притомилися,  сіли  на  плечі...
Я  упевнена,  це  ще  не  вечір,
Відсвяткую  чимало  ще  свят!

Піднесу  я  бокал  за  сім'ю,
Що  з'єдналась  єдиним  порогом!
За  внучатко,  дароване  Богом!
Із  бокала  ковток  надіп'ю.

Тата,  маму,  родину  мою!
Таню,  Юру,  Андрія,  сестричку!
Щоби  мали  здоров'я  з  водички!
Побажання  найкращі  вам  шлю.

Друзям  добрим  подяка  усім!
Тим,  хто  в  радості,  і  хто  в  печалі
Розділяли  буденність  реалій,
Словом  й  ділом  ділились  своїм.

Вам  усім,  хто  зі  мною  сповна
Розділити  прийшов  оце  свято  -
Щастя,  радості  зичу  багато!
І  вино  випиваю  до  дна!

29.07.2011

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272498
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 29.07.2011


Рідний

Творчість

Ти    відійшла,  мов  сонце  в  сон  багряний
За  кучеряві  буки  і  дуби,
Кропило      небо  смуток  на  поляни,
Чесали    пір’я  в  нетрях    яструби,
А  я  блукав  ланами  з  горя  п’яний,  
Аж  ціпеніло  серце  від  тужби.
Якби  ж  то  знав  я  горя  прихід  лютий,
Прощання  б    міг  з  тобою  оминути.

Тепер  півмісяць    -      золотий  грабіжник
Тебе  в  осяння  обгорнув  своє,
Він  виссав  млість  з  обіймів  наших  ніжних
І  в  млу  печалі    любість  нашу  в’є  .
Якби  ж  то  ти  мені  була  заміжня,
То  не  було  би  так  ,  як  зараз  є…
Дивлюсь  на  мряки  непогідну    габу:
 -  О  нащо  ти  послухала  нахабу.

Чекаю  ранку,  наче  воскресіння
Коли  потрощить  світло  ночі  тінь
І    двері  рипнуть        у  скорботних    сінях
І  вийде  геть  година  потрясінь,
І  ти,  здолавши  перепони    тління,
Одягнеш  душу  в  радісну    теплінь…

Упала      в  яр  важка  нічна  верета,
Ти  знову  повернулась    до  поета.


28.07.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272438
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 29.07.2011


Ledi_S

Бог?

для  тиші  хтось  придумав  ніч
ба,навіть  ангел  за  плечем  дрімає
а  хтось  не  спить  та  весь  із  протиріч
ВІН  наче  є  і  тут  його  немає
ВІН  ніби  любить  і  хіба  тому,
обмежує  життя  парканом  долі?
чи  не  абсурд?  тоді  ж  кому,
читаю  я  молитви  на  подолі
для  тиші  хтось  придумав  ніч?
чи  задля  снів  безглуздих?  я  не  знаю
дивак  цей  Бог  -  він  весь  із  протиріч
він  ніби  є..і  тут  його  немає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272351
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 29.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2011


Тамара Шкіндер

Тремтить на плесі місячна доріжка

Тремтить  на  плесі  місячна  доріжка
Й  ховається  у  гострій  осоці.
Ковшем  збирає  вечір  зорі  нишком.
І  знов  моя  рука  в  твоїй  руці.

У  келих  ночі  вллється  рута-м"ята,
Снодійним  трунком  у  липневу  ніч.
У  лоні  літа  у  зелених  шатах
Безсмертним  дотиком  торкнешся  пліч.

Цей  дивний  сон  насниться  аж  до  ранку,
Засвідчивши  кохання  таїну...
Та  зорі  в  небі  збліднуть  на  світанку,
І  я  відчую  присмак  полину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272480
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 29.07.2011


Ляля Бо

ліричне, ніжне і просте) )

Мені  без  тебе  вірші  не  пишуться  -
вогник  згас...
Зорі  у  небі,  мов  квіти  на  вишивці...
Мій  Пегас
десь  заблукав  на  веселці  між  смугами
кольорів
або  шукав  собі  іншую-другую
та  й  зустрів.
Їй  тепер  рими  приносить  у  глечику,
стука  ритм
срібним  копитцем...  Від  мене  далеченько
пілігрим.
Може  тут  справа  не  в  конях  із  крилами,
як  в  гусей?
Де  взятись  віршам  без  любого-милого?
От  і  все.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272160
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 29.07.2011


Галина Малюга

Душа

Сьогодні  знов  навшпиньки  за  поріг,
Моя  душа  я  чула  крокувала.
Виходила  до  вулиць,  ліхтарів,
На  повні  груди  пісеньки  волала.

А  потім  аж  до  ранку  без  взуття,
Забрьохана,  промерзла  і  щаслива,
Водила  тротуарами    життя,
І  де  на  все  беруться  в  неї  сили?

Прийшла  як  сонце  в  небо  піднялось,
Запитувала  чи  не  сумувала.
«Та  ні»,    кажу  »  Хоча  мені  здалось,  
Що  ти  без  мене  десь  всю  ніч  гуляла.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272111
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 27.07.2011


Halyna*

Чекати сили вже нема

опівночі  для  нас  застигне  світ
щоб  ще  хоч  раз  торкатися  несміло
ми  зірвемо  із  душ  колючий  дріт
і  визволимо  виснажене  тіло

ми  іскрами  розжарених  зіниць
спадатимемо  попелом  на  груди
і  серце  обірветься  долілиць  
і  захід  сонця  пурпуровий  буде

цілунками  розсиплемось…  трьома
словами  на  обніжених  зап’ястях  
коли  ні  в  кого  сили  вже  нема
чекати  на  трамвай  чужого  щастя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272154
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 27.07.2011


Троянда Пустелі

Дозволь мені вчасно піти…

Дозволь  мені  вчасно  піти…  без  повернень  додому
Прибережною  хвилею  стерти  життєві  сліди
З  очей  познімати  більмо,  наче  ту  глаукому*
Дозволь  не  прощатись…  лиш  тихо  й  неспішно  піти

Всі  радощі  й  смуток  залишити  чайкам  манірним
А  біль,  як  отруту,  відпити  останній  ж  бо  раз
Дозволь  лиш  піти…  підкоритися  волі  покірно…
Тримати  без  сенсу…  свободи  моєї  вже  час!




*  Глаукома  —  група  довготривалих  захворювань  очей  внаслідок  підвищення  внутрішньоочного  тиску

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272048
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011


Мазур Наталя

*#Мовчи…

Мовчи...  Я  бачу  все  в  твоїх  очах  -  
Що  не  така,  як  всі,  що  особлива...
Дощ  припустив...  Мелодія  журлива
Вплітається  в  твої  слова...  Хоча...

Мовчи...  Я  знаю,  за  тобою  даль  -  
Дванадцять  тисяч  кілометрів  мрії,
І  нездійсненні,  неземні  надії...
Та  я  належу  не  собі,  на  жаль...

Мовчи...  Мовчу  і  я  в  хвилини  ці...
Схиляєшся  так  низько  у  поклоні,
Береш  із  ніжністю  мої  долоні...
Палає  поцілунок  на  руці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272014
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2011


Наталя Данилюк

Теракотовим листям, опалим…

Теракотовим  листям,опалим
Осідаєш  на  теплі  сліди.
Скільки  слів  ми  іще  не  сказали,
Не  вливайся  в  цю  осінь,не  йди.

Не  торкайся  долонь  занімілих
Сивим  попелом  зтлілих  листків!..
Відійшли  наші  дні,відлетіли-
Аж  до  розпачу  й  туги  гіркі!..

Аж  до  нападів  дикого  болю,
Що  зажерливо  крутить  кістки!..
Не  підходь!Я  тобі  не  дозволю
Знов  діткнутись  моєї  руки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271666
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 23.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2011


Ігор Вовк

Наркоз

Дякую  всім  Близьким,  осбливо  тобі  кохана,  за  те,  що  допомогли  перебороти  мою  хворобу  і  за  те,  що  не  помічали,  що  я  хворий...  

Кохана  коли,  коли  мені  наркоз  
У  мозок,  серце,  в  кожну  вену.
Не  жалій  голок,  шприців  і  доз.
Врятуй  від  болю  душу  полонену.

Я  вже  в  думках  помер  -  убив  себе,
Повішався,  втопився,  падав  з  даху.
Лиш  твій  наркоз  від  ночі  береже,
Мене  ховає  від  святого  жаху.

Я  всі  дзеркала  розбивав  очима,
Втрачав  контроль,  здирав  із  себе  шкіру.
Лиш  твій  наркоз  знайшов  де  моя  сила.
Лиш  твій  наркоз  всилив  у  мене  віру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271525
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.07.2011


Наталка Кольоровісни

Буває, хочеться пригоди…

Буває,  хочеться  пригоди
(Натхненню  вкрай  потрібні  допінги),
Втекти  до  дикої  природи,
Відвідати  місцеві  тропіки.

Знайти  незаймане  містечко,
В  траві  цнотливій  примоститися,
Як  пташенятко  у  гніздечку,
Й  на  хмари,  мружачись,  дивитися.

Впізнати  в  них  якусь  тваринку:
Собачку,  зайчика  чи  слоника.
Насмоктувать  собі  стеблинку
І  слухати  сюрчання  коника.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271468
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.07.2011


Наталя Данилюк

Не стало краплинки…

Не  стало  людини,не  стало  краплинки  у  морі-
Малої  краплини  в  безмежному  морі  Буття...
Ніщо  не  змінилось:так  само  виблискують  зорі,
День  змінює  ніч,обертається  наша  Земля.

Ніщо  не  змінилось:снують  заклопотані  люди,
Підошвами  топчуть  земну  загрубілу  кору.
Та    в  небі,де  зірка  погасла,нової  не  буде...
І  хто  залатає  оту  непроглядну  діру?

Не  стало  людини,не  стало  краплини  малої...
Та  час  не  притишив  від  того  невпинний  свій  плин.
Та  щось  сколихнулось,та  щось  обірвалося  в  морі,
Коли  розчинилась  ОДНА  із  мільярдних  краплин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271428
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.07.2011


Віктор Фінковський

Н е в а ж л и в о

Як  милує  око  все    

м  а  л  е  н  ь  к  е...

Як  іскриться  барвами  зоря...
І  летять  у  далечі  лелеки  -
Ніби  Землю  бачити  здаля.

Чи  шумливий  день,  а  чи  погожий  -
Наче  сокіл,  відстані  лечу...
І  рукою  стиха  заворожу...  
І  до  тебе,  

п  т  а  ш  к  о,  

прошепчу:

Ніжне    д  и  в  о,

квіткою  р  о  с  т  и...

Полювання,  жертви  т  о  г  о  варті.

Це    н  а  з  а  в  ж  д  и.

Казкою  на  карті...
А  тому  мені  не  шкода  сил.

Наче  море,  водами  

б  у  р  х  л  и  в  о

Починанням,  щирістю  земля...

Ц  і  л  и  й      с  в  і  т  ...

н  а  с  п  р  а  в  д  і...

н  е    в  а  ж  л  и  в  о,

Бо  

к  о  х  а  н  а,  

л  ю  б  а,  

Т  и  

моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271422
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 22.07.2011


Ляля Бо

вечірньо-колискове)

Нехай  над  тобою  зорі  всміхаються,  мій  загадковий.
Нехай  тобі  сивою  стрічкою  стелиться  шлях...
(Я  -  та,  хто  власноруч  майструє  собі  окови
І  марить  польотами  фенікса  чи  журавля)

Хай  срібний  серпанок  до  ранку  стоїть  на  сторожі,
Щоб  сон  твій  мережився  сяйвом  моїх  почувань.
Нехай  моя  слабкість,  що  так  на  кохання  схожа
З-під  пензлика  ночі  дістане  нові  дива.

І  справдиться,  як  пророцтво,  все,  про  що  мріялось,
А  ні  -  то  й  не  треба  -  всміхаються  херувими...
Та  в  час,  коли  ніч  махне  темно-синім  віялом
І  сон  начаклує,  згадай  мене,  мій  невловимий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271412
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 22.07.2011


Мазур Наталя

*#Бабуся

Пригадалась  бабуся  Їленка,
І  хатинка  старенька,  мала.
На  бабусі  темненька  сукенка,
А  в  очах  -  аж  по  вінця  тепла.

Два  віконця  схилились  докупи,
Двері,  врослі  в  дощатий  поріг.
Пересохлі  свої  шкаралупи
Розкидає  крислатий  горіх.

Хоч  вітрець  повіває  лиш  трішки,
З  тихим  стукотом  на  моріжок
Обпадають  біленькі  горішки
І  ховаються  в  сіна  стіжок.

Промайнула    картинка    в    уяві,  
Мов  розвіяна  дрібка  золи.
Маю    очі    зелені,    мов    трави,
Карі  очі  в  бабусі  були…



21.07.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271399
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 22.07.2011


Рідний

Залиши

Залиши  мені  крапельку  болю
Поцілунком    підхмелених  уст,
Бо    інакше  піти  не  дозволю
Я  тобі  в  одурманену    путь.

Залиши  мені  крихту  страждання,
Чи  й  цього    почуття  тобі  жаль?
Як    мене  ти  не    гріла  коханням,
Хоч    опалою  лютою    вжаль.

Та  зостав  мені  світлу  надію,
Десь,  колись,  може  стрінемось  ще,
Як    я    болями  перехворію,
Лиш    жеврітиме  спогаду  щем.

Залиши  мені  те,  що  не  вільно
З  серця  вирвати  просто  за  так  :
Світлу  мрію    квітчасто  -  весільну,
Поцілунку  прощального  смак…



 21.07.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271286
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2011


Лілія Ніколаєнко

Одна лиш куля в пістолеті…

Думки  з  вином  у  чаші…  Де  ж  той  знак?  –
Де  спосіб  віднайтись  в  стрімкому  леті?
Є  сотні  їх,  щоб  жити  абияк,
І  лиш  одна  є  куля  в  пістолеті…

Хто  ви  для  мене?  –  друзі?  Вороги?
Союзники,  чи  так…  як  вам  прийдеться?
Здається  вам,  що  ви  уже  боги…
Мені  ж  із  вами  нудно…  не  сміється…

І  зникли  вже  той  запал  ваш  і  гра.
Куняєте…  Старі  ви  стали  й  пізні…
І  збунтувавшись,  розчерком  пера
Нашкрябали  для  мене  вирок  грізний.

Надієтесь,  що  здамся?  –  ні!  –  втечу!
Сховаюся    за  маскою  обману.
Й  не  видно  буде,  сльози  як  течуть
Під  нею  і  гризуть  на  шкірі  рани…

Є  сотні  слів,  і  сотні  є  порад,
Та  у  душі  моїй  лиш  запитання,
А  відповідей  –  нуль…  Така  от  гра!
Одна  лиш  куля…  Стримує  вагання!

Ні-ні,  жартую!  Не  беріть  всерйоз!
Це  ж  просто  роль  із  пишними  словами.
У  режисера  був  тоді  невроз…
А  може,  так  задумано…  для  драми…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271206
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 21.07.2011


Інна Серьогіна

Коли поранена душа дитини

Ніщо  не  має  значення  у  світі,
Думки  дурманять,  мов  заклятий  хміль,
Шалено  в  скронях  стукає  щомиті:
Твоя  дитина  відчуває  біль!

Душа  її  розірвана  на  шмаття,
А  серденько…  О,  лишенько  моє!
Мов  із  глибин  віків  встає  прокляття
Й    дійти  промінцю  щастя  не  дає.

Все  незрівнянне  з  гіркотою  болю,
Який  твою  дитину  полонив.
Вдихнути  маєш  в  неї  силу  й  волю,
Аби  хоч  трішки  біль  той  відступив

Ніщо  не  має  значення  потому,
Лиш  прагнеш  встати  на  шляху  біди,
Марнуєш  ніч,  не  відчуваєш  втому,
І  відчайдушно  молишся  завжди:

«О,  Пресвятая  Діво!  Матір  Божа!
Не  дай  зневіру  пташечці  моїй,
Не  буде  доля  із  моєю  схожа,
Дай  щастя  і  кохання  силу  їй»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270542
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 20.07.2011


Галина Малюга

Дощ

Сьогодні  дощ  вихльостував  плащем,
Такий  стрімкий,  швидкі  у  нього  кроки,  
Від  погляду  його  проймає  щем,
І  ностальгічні  нотки  тих  ще  років.

Він  назбирав  у  краплі  стиглих  слив,
В  моїх  садах,  у  спогадах  і  втратах,
І  довго  ще  під  вікнами  бродив,
І  не  давав  ні  думати  ні  спати.

Залопотів  по  стежці  босоніж,
Омив  зелене  листя  на  троянді,
А  потім  десь  пішов,  сховався  між…
Залишивши  калюжу  на  веранді.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271139
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011


Наталка Кольоровісни

Стомилася. Взуттям натерла ніжки

Стомилася.  Взуттям  натерла  ніжки.
І  питоньки  аж  раптом  захотіла.
З  трави  зробила  королівське  ліжко    
Й  голівку  на  коліна  примостила.  

Розсипалось  волосся,  розлилося.
Долоня  човником  у  ньому  ходить.
Поцілував?..  Чи  то  вже  так  здалося?
А  втім,  цілуй.  Мені  це  не  зашкодить.

Твої  вуста  вершково-полуничні
До  себе  ваблять  і  мої  гукають.
Такі  солодкі  з  присмаком  незвичним.
Цілую  їх  (скоріше,  випиваю).

Натішилась.  Втомила  свою  спрагу.
Підемо,  друже,  в  пошуках  доріжки.
Ми  знайдемо  іще  якусь  розвагу.
От  тільки  б  не  боліли  більше  ніжки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271120
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2011


Окрилена

В грозу…

Листя  осики  тремтить  під  дощами,
блискавка  крає  небесні  плащі.
Грім  вибиває  гучні  телеграми  -
терпне  чекання  у  моїй  руці.

Скошені  трави  лежать  хоругвами,
корінь  цикорію..  солодко..  П’ю…
і  не  нап’юся  Твоїми  словами  -
трунок  енігми  в  шалену  грозу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271059
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 20.07.2011


Олеся Шевчук

Ангел поруч ( У співавторстві з Осіння тінь=)

«Мамусю,  скажи  мені,  де  ти?»  -  спитала  дитина  у  неба,
   Піднявши  голівку  доверху…  і  крапля  упала  сльози…
   «Чому  Ти  піднялась  до  Бога,  лишивши  мене,  моя  нене?»
   Лиш  тихо  вітер  на  вушко  шепоче:  «Голубко,  прости…

   Чи  з  власної  волі  могла  я  покинути  своє  дитятко?
   Чи  легко  тебе  залишати?  Чи  серце  моє  кам’яне?
   Та  вибору  доля  мені  не  далА,  моє  рідне  малятко,
   Мій  янгол  у  щасті  та  в  горі  завжди  із  тобою  буде».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271048
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 20.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2011


Віталій Назарук

Коли автобус запізнився

Дві  години  чекаю,  а  тебе  все  немає,
Автостанція  вже  залишилась  пустою.
Лише  я  і  ще  двоє  цей  автобус  чекають,
Я  так  прагну,  кохана,  зустрітись  з  тобою.

Сонце  трохи  червоне  –  певно  знову  на  вітер
І  хмаринки,  мов  клумби,  де  засіяні  квіти.
Я  сиджу  і  вдихаю  запах  теплого  літа,
Та  не  гріє  воно,  як  ти  можеш  зігріти.

І  ось  промені  фар  летять  в  небо  вечірнє,
І  автобус    з’явився,    я    його  так  чекаю.
У  вікні  промайнуло  щось  знайоме  і  рідне,
Я  впізнав…  Так,  це  ти…  Як  тебе  я  кохаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270984
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011


Наталка Кольоровісни

На струнах тихо янголи заграли

Віктор  Ох,  Наталка  Кольоровісни

На  струнах  тихо  янголи  заграли.
І  серце  мов  розплавили  повільно
Чи  то  акорд,  тобою  взятий  вдало,
Чи  блиск  очей  нестримно-божевільний.

Чи  то  акорд,  тобою  взятий  вдало,
Чи  блиск  очей  нестримно-божевільний.

Ми  довго  потім  пили  теплу  каву
І  говорили  будь-що  й  ні  про  кого.
Прощалися  і  забувались  знову,
На  ранок  лиш  діставшися  порогу.

Прощалися  і  забувались  знову,
На  ранок  лиш  діставшися  порогу.

Зі  струн  ледь  чутно  янголи  злетіли.
Заплакав  дощ,  по  склу  розливши  сльози.
А  нам  проститися  не  стало  сили.
Стояли  мовчки  на  отім  порозі.

А  нам  проститися  не  стало  сили.
Стояли  мовчки  на  отім  порозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270957
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2011


Любов Іванова

ИДУ К РЕКЕ…

Когда  мне  грустно  я  иду  к  реке,
несу  туда  печали  и  невзгоды.
И  свято  верю  -  их  на  челноке
уносят  вдаль  таинственные  воды..

Здесь  у  воды  совсем  иная  жизнь,
будто  в  пучину  все  плохое  смыло..
И  все  ручьи  в  один  поток  слились,
чтобы  наполнить  свежестью  и  силой..

Здесь  рокот  волн  в  обнимку  с  тишиной,
он  наполняет  все  особым  смыслом.
Водоворот  скрывает  под  волной
то,  что  опасно  и  граничит  с  риском...

Мне  хорошо...  я  вновь  к  реке  иду,
испить  с  глубин  энергии  для  жизни..
Здесь  благодать,  здесь  я    с  собой  в  ладу,
здесь  чище  дух..  сознание..  и  мысли.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11107186419

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270860
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 19.07.2011


АнГеЛіНа

А я?. .

Загублене  літо…  Забуте  десь  поміж  дощами…
Обрамлене  росами…  Тими,  де  губиться  сум.
А  я?  Так  самотньо…  Сумую  в  кутку  за  снігами.
А  спека  знущальна  бере  мої  мрії  на  глум…
 
Усміхнене  літо…  До  сонця,  до  неба,  до…  мене…
Дзвінким  абрикосам  і  яблукам  журно-п’янким.
А  я?  Невідомо…  Весела,  чи  сколена  терном.
А  ночі  мізерні  затьмарюють  снами  думки…
                                             18  липня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270859
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 19.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2011


Ярослав Дорожний

Монолог Русалки до Мавки

Десь  місяць  заглянув  крізь  штору  цупку,
А  в  лісі  Русалка  до  Мавки  прийшла:
«Ходімо,  омию  міфічну  луску
У  дивних  світах,  крізь  захмарні  поля.
А  там  до  людей  смішних,  несвідомих
У  їхню  уяву  та  забобони,
У  сітку  е-мейл  і  квіп  повідомлень.
Ось  чуєш,  гучні  Водяника  дзвони.
Він  кличе  вже  нас  у  дорогу  нічну,
Висотні  краї,  що  не  відають  люди,
Там  щастя  –  це  дійсна  реальність  зі  сну
І  смуток  світанку  тебе  не  розбудить.

Десь  місяць  зиркне  у  відкрите  вікно,
Освітить  химерну  сонливість  людей.
Десь  Мавка  у  лісі  жила  тут  давно,
Тепер  лиш  у  міфах  і  в  казках  про  фей.  

24.05.  00.04.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270446
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 18.07.2011


Мазур Наталя

*Солодкий десерт

По  мотивам  віршу    Galkka  "СОЛОДЕНЬКА…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270594


Я  стану  полуницею  в  вершках
Для  тебе,  мій  коханий!  Ось,  тримай!
Розтану  шоколадом  у  руках,
В  твоїх  руках,  мій  любий!  Обіймай!

Душа  у  мене  ніжна,  як  бізе
Чи  як  рожевий  яблуневий  цвіт.
Ти  будь  джмелем,  що  вранці  заповзе
Серед  пелюсток...  Стримай  свій  політ!

Торкнись  мене,  мій  милий,  язичком,
Відчуй  морозива  ванільний  аромат.
Жадай  мене  ти  спраглим  потічком,
Посилю  твою  спрагу  я  стократ!

Занурся  в  мене!  Випий,  як  лікер!
Зцілуй  із  губ  вишневу  карамель!
Я  розчинюсь  в  тобі...  І  відтепер
Ти  будеш  Маріо,  а  я  -  Еммануель.


17.07.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270667
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011


Галинка)))

Я. . сегодня

Вот  и  все.  За  холмы  закатилась  луна.
И  остатками  свеч  догорает  в  чужих  поцелуях...
Обними  меня,  милый  ..Я  сегодня  опять  влюблена...
Я  сегодня  живу!  От  земли  отрываясь,  танцую...

Ещё  спишь?    Только  я  всё  никак  не  смогла...
Я  осталась  в  тебе,  -  там,  где  в  такт  умирают  секунды.  
Поцелуй  меня,  милый  
(сладко-сладко,  совсем  не  спеша...)
Я  сегодня  живу!  И  летаю...  
(ведь  это  не  трудно!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270653
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011


Наталя Данилюк

О, як ти вмієш вдарити тим словом…

О,як  ти  вмієш  вдарити  тим  словом
Мені  в  обличчя,ніби  батогогом!
А    потім,посміхнувшиись,вдати  знову,
Що  начебто  нічого  й  не  було.

О,як  ти  вмієш  бути  незворушним,
Коли  сльоза  кислотна  обпече,
І  шепотіти  ніжно  щось  на  вушко,
І  пригортати  міцно  за  плече...

І  цілувати  палко  без  зупину...
А  потім-відштовхнути  навідріз!..
О,як  ти  вмієш  вдарити  у  спину,
Гіркого  слова  вигостривши  ніж!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270241
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 17.07.2011


Ляля Бо

Не ятри собі душу, дівчинко

Не  ятри  собі  душу,  дівчинко,  не  ятри,
Не  фарбуй  аквареллю  світанки  у  колір  смутку.
Спомини  -  пластилін:  відриваєш  маленьку  грудку
І  ліпи  що  завгодно,  допоки  свіча  горить...

І  нехай  тобі  буде  щемливо,  гірко  й  нетлінно,
Медитуй  на  вогонь  і  на  ніч,  на  тишу  в'язку...
В  супермаркеті  долі  немає  лишень  пластиліну,
Аби  щастя  зліпити  на  зорянім  мотузку.

Ставлю  крапочку.  Небо  грає  всіма  відтінками:
Бірюзово-рожеве,  і  синє,  і  фіолет...
В  ритмі  серця  невтомно  зухвалий  годиннник  тікає
І  усе  було  б  добре,  але...  багато  але.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270607
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 17.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2011


Litera

Я хочу…

Я  хочу...
Дихати  тобою,
Збирати  у  долоні
Твої  погляди
Й  щоночі
Напувати,  мов  водою,
Відганяти  сонність
І  навіть  подумки  -  
Триматися  за  пальці,
Відчувати  солод
Й  молочний  запах  тіла.
Намочу
Росою  очі  аж  уранці,
А  поки  ми  малюєм  коло,
Щоб  місяць  заздрив  тілу...
Я  хочу...

2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270481
дата надходження 16.07.2011
дата закладки 17.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2011


Віталій Назарук

тихе полювання

Гриби,  гриби,    гриби,  гриби…  по  цілому  Поліссі
І  знову  чути  голоси  на  вирубці  і  в  лісі.
Ще  є  чорниці  де  –  не    -  де,  що  люди  так  збирали,
Але  прийшла  грибна  пора,  яку  ми  всі  чекали.

Це  він  король  наш  білий  гриб,  а  ось  «бабки»  в  рядочок,
Їх  кожен  з  ніжністю  кладе  у  кошик  чи  садочок.
А  під  осикою  в  строю  «рядівочки»  засяли
І  ми  за  декілька  годин  всі  кошики  набрали.

Пора  чудова  настає,  вже  час  врожай  збирати,
І  те,  що  нам  дає  земля  ми  мусимо  зібрати.
Легкий  туман  подівся  в  мить,  роса  зникає  рання,
З  надією  махнемо  в  ліс  на  тихе  полювання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270379
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011


Наталя Данилюк

Пролітає озлобленим свистом…

Пролітає  озлобленим  свистом
Дикий  вітер  крізь  струп'я  гілок!..
Золотим-золотим  падолистом
Плаче  осінь  в  холодний  ставок.

І  під  вечір  застиглим  туманом
В  сиве  небо  чадить  жовтий  сад.
Мов  розтрощена  вщент  порцеляна-
Листопад,листопад,листопад

Замітає  холодну  бруківку,
Сипле  попіл  в  самотнє  вікно...
Хтось  фіксує  ці  миті  на  плівку,
Хтось-на  біле,мов  сніг,полотно.

Хтось  ховає  свій  жаль  на  папері,
В  нерозбірливо  злитих  рядках,
Залишивши  прочинені  двері
В  тихий  сад  в  жовтуватих  тонах,

Щоб  у  душу  з  пронизливим  свистом
Дикий  вітер  в'їдався,як  дим,
І  в  обличчя  мело  падолистом-
Золотим,золотим,золотим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270329
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011


Віталій Назарук

магія вогню, води і неба

Годинами  дивитимусь  і  не  відчую  втоми,
Коли  горить  вогонь  і  дим  злітає  ввись.
І  коли  річка  швидко  воду  гонить,
Чи  просто  коли  в  небо  задививсь.

Ця  магія  вогню,  води  і  неба,
Без  них  не  було  б  на  Землі  життя.
Ми  відчуваємо  щодня  у  них  потребу,
Допоки  не  підемо  в  небуття.

Вогонь  освітить  шлях,  від  холоду  зігріє,
Ріка  втамує  спрагу  і  зросить  поля.
Летять  хмаринки,  значить  вітер  віє,
Сіяє  сонце  -  ще  живе  Земля!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270338
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011


Окрилена

Емігрантка

«Вже  ніч  вкриває  сонце.  Пора  спати!
І  зіронька  яскрава  коло  хати
голубить  сині  оченята  сяйвом,
в  пелЮстках  роси  сняться  ніжним  мальвам».

Вкладала  спати  діток  няня-мати,
а  вдома  двійко  рідних...  Колихати
їх  буде  вітер  із  дощем  холодним.
Тривога:  «Добрий  ранок»  -  скаже  сонним.

«Якби  ж  не  руки,  крила  –  полетіла    б!!
Не  можу  -  поруч,  а  без  Вас  не  сила!»  -
В  зажурі  емігрантка  в  Лісабоні
молилась  і  стискала  щось  в  долоні…  -

Листи  із  дому  -  від  синочка  й  доньки
обвЕли  дітки  на  папір  долоньки,
щоб  мама  доторкнулась  України,
щоб  мама  була  часткою  родини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270288
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011


s o v a

Монтигомо, Америка - это другое

Экран  не  спит,  как  в  мае.  Спешащий  в  ночь  трамвай  желаний.
Не  сказано,  не  брошено.  Огни  как  звуки  прошлого.
Достойный  выход  к  публике,  цветы  и  фильмы  Кубрика
Имперскими  разгульными,  балконами  с  горгульями  

И  безмятежно  спящие  мечты  не  проходящие
Ни  грамма,  ни  проталины,  ни  песни  на  завалинке,
Опалом  в  перстне,  радугой,  песочно-плавной  Ладогой,  
Гаргантюа  квадратными,  воздушно  необъятными,
Дюма-отцом,  дугою  лета  в  бинарных  парапетах,
А  если?  это  ли  вода...  улыбка  слышится  всегда  

Волнует,  радует,  летит...магнитом  пламенных  орбит,
Семантика,  слова  на  вдох  и  непонятно  в  чем  подвох...
Есенинские  строки...  тихо,  да  подпевают  вихри

Негоже  лилиям  ...  цвести!  а  к  сердцу  надо  бы  идти,
Ему  и  азбуку  Морзе  не  спутать  в  огненной  стезе
Платону  трубку  раскурить,  Сократу  с  Диогеном  пить...
О,  сколько  чудных  совершенно!..  люблю...  не  помню.  бренно  
Накладки,  дубли,  монтажи,  пролеты,  дымкой  куражи
Янтарным  соком  хмель  под  пеной,  по  краю  неба  суть  Вселенной,  
Топографический  цинизм  отпущен  сквознякам  на  бис,
Ноктюрн  мечтательной  стихии  записан  в  строчке  на  стихире...
Округлый  росчерк.  тает  ночь.  бегите  сны.  летите  прочь


___
(накрученно-самонавязанный  ритм,  который  автор  будто  старался  удержать...как  горячую  сковородку  без  перчатки)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270294
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2011


АнГеЛіНа

Хто такий Поет?. .

Ось  –  листок  на  столі  у  Поета,
Чистотою  своєю  зове.
Та  не  довго…  Бо  слів  силуети
Вже  складають  творіння  нове,

Що  всотало  Поетову  душу  –                
Він  її  всім  віршам  присвятив.
А  вони  з-під    пера  його  рушать,
Хоч  тому  невідомий  мотив.                                                      
                                                 
У  шаленстві  розірве  канати,
Що  творити  завадять  на  мить…                                    
Не  Поет,  той  хто  вміє  писати!
Той  Поет,  що  без  віршів  згорить…
                                           12  липня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270234
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011


Halyna*

Пісня про Великі Мости (разом з Марічка9)

Тут  синє  небо  зорями  сміється,
про  щось  мовчать  таємно  береги.
Великі  Мости  -  радість  мого  серця,
де  все  для  мене  рідне  навкруги.

Приспів:
Там,  над  рікою  Ратою,  місто  моє  старе,
років  дитинства-юності  спогади  не  зітре.
Полонили  звабили  вечори-світанки
і  красою-вродою  ніжні  мостівчанки.

Тут  кожна  стежка  стоптана  ногами,
яка  веде  до  теплого  крила.
Бо  там  чекають  щирі  очі  мами,  -  
мій  оберіг  від  заздрощів  і  зла.

Чекай  мене  без  натяку  прощання,
згадай  мені,  як  пахнуть  спориші.
В  тобі  усе:  весна,  життя,  кохання,
Великі  Мости  -  цвіт  в  моїй  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270229
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011


Радченко

***В хатині тиша. Пахне хмелем

В  хатині  тиша.  Пахне  хмелем.
Підходить  тісто  -  будуть  пиріжки.
На  припічку  охайно-теплім
Давно  живуть  мальовані  квітки.

Матуся  в  кружевній  хустині
Виконує  знайомий  ритуал:
Підмісить  тісто  в  мисці  синій,
Подрібнить  в  ступочці  старій  мигдаль.

Вже  скоро  розпочнеться  дійство:
Нагрілася  духовка,  аж,  пашить.
Сформовані  кульки  із  тіста,
Але  матуся  зовсім  не  спішить.

Повільно,  ніжно,  як  дитину
Несе  матуся  до  духовки  лист.
І  вже  наповнює  хатину
Духмяний  запах,  що  лоскоче  ніс.

Мені  так  часто  сниться  мама
В  хустині  кружевній,  щока  в  муці.
...Вона  онуків  частувала
З  ясною  посмішкою  на  лиці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270178
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011


Адель Станіславська

Липень

Липневим  медом  ніжаться  вуста,
липневим  сонцем  розімліло  літо,
і  буйна  зелень  травами  густа
ховає  поміж  себе  вітер.

Вчорашня  спека,  випита  до  дна,
ясним  світанком  наливає  дзбанок,
безмежна  синь  небесного  рядна  
вдяга  хмарин  біліючий  серпанок.

Розплавлене  повітря  мерехтить,
пливе  понад  зігрітою  землею,
здається,  ніби,  застигає  мить
увитою  лінивою  змією

і  сонно  кліпає  на  час  в  спекотний  день,
розлігшись  на  його  принаднім  лоні,
чекаючи  води  з  небесних  жмень,
підставивши  жаркі  свої  долоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270173
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011


Віктор Фінковський

Зірка

Падайте  на  коліна,  кайтесь,  просіть  прощення!  -
Наше  скадне  днювання  повне  простих  дилем...  -
Скільки  б  людей  не  було,  а  проти  Нього  -  жменя.
Небо  заснуть  забуло:  ніч  засіяла  днем.

Землю  в  обійми  скута  світло,  як  смертне  віко...
-  Вразило  аж  до  серця?  
-  Темені  гірш  нема!  -
Завтра  візьмуть  на  кпини:  
-  Як?!  Ти  не  чув  про  зірку?!
-  Що?  Ти  ходив  до  церкви?  
-  Що?  Ти  спасений?  -  Тьма!

Ми  навіть  в  силі  -  дрібка,  
мізер,  крихтина,  друзка...
Щастя  -  зустріти  вечір,  щастя,  як  зранку  встав.
Шальки  готові  важить  кожну  й  дрібну  галузку.
Небо  заснуть  забуло  -  
хто  на  коліна  впав?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254290
дата надходження 16.04.2011
дата закладки 14.07.2011


Парчевська Ольга

Космос

Фіранки,розвіваючись  на  вітрі,
Шепочуть  ніжно,  з  містом  в  унісон
Що  ти  десь  спиш,  а  я  –  малюю  вірші
На  синім  небі  зоряним  пером.

Мільйон  думок  лише  навколо  тебе,
Немов  круг  Сонця  крутяться,  мені
Ти  замінив  собою  ціле  небо,
І  Сонцем  став  в  буденності  пітьмі...

Мов  космос.  І  цього  напевно  досить.
Щоби  вивчати  все  земне  життя
Ту  душу,  таємничу,  мов  безодня,
З  якої  вже  немає  вороття.

Фіранки,розвіваючись  на  вітрі,
Шепочуть  тихо  у  нічній  пітьмі,
Що  ти  такий  один  у  всьому  світі,
Мабуть  десь  посміхаєшся  у  сні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270111
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 14.07.2011


Любов Іванова

СПРЯЧУСЬ ОТ ТЕБЯ. .

Я  спрячусь  во  Вселенной  от  тебя
в  парящей  дымке,  в  облаке  рассвета,
Но  если  любишь  -  ты  найдешь  меня,
ведь  для  любви  не  велика  планета..

Я  призрачно  уйду  в  густой  туман,
укроюсь  в  пелене  тепла  и  лета.
Мой  силуэт  из  туч  -  самообман.
Ищи  меня  в  волнующих  куплетах..

А  стоит  только  приподнять  вуаль
из  нежности  и  солнечного  света.
И  вмиг  Вселенной  станет  ближе  даль,
сближая  чувства    рифмами  поэта..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11008215555

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270056
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.07.2011


Віталій Назарук

жнива

Вже  пройшло  Петра  й  Павла,
Починаються  жнива.
Піст  закінчивсь,  є  в  нас  право
Пити  чарку,  їсти  сало.
Та  не  час,  до  праці  люди,
Хай  лунають  пісні  всюди.
І  гордімося  по  праву,
Бо  вродив  нам  хліб  на  славу.
Хай  припиняться  дощі,
Попрацюймо  від  душі.
Буде  хліб,    то  й  буде  сало,
Щоб  на  довго  вистачало.
Пригадаймо  лиш  слова  -
Хліб  -  усьому  голова!
Щоб  у  скирти  вбралось  поле,
І  наповнились  комори.
Головне  врожай  зібрати,
Тоді  будем  святкувати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269987
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.07.2011


Віктор Фінковський

*** Ой біжить потічок нешустренько

Ой  біжить  потічок  нешустренько  і  впадає  у  річку  Гнізну.
Ми  зовемось  усі...  
християни,  
але    маємо  віру  різну.

І  свобода,  і  Бог,  і  та  воля  -  це  як  мантра,  священне  гасло.
Ми  зовемось  усі...  
українці,  
але  це  не  підтвердить  паспорт.

Скільки  річці  судилось  міліти,  стільки  буде  кричати:  
Грози!..
Ми  зовемось  усі...  
"ті,  що  homo",  
але  це  ще  не  значить  розум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269903
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 12.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2011


Анна Вейн

Тепла злива

Із  неба  лило.  Бігли  у  кіно,
а  яблуні  -  палахкотіли  цвітом.
Всміхались  теплі  мальви  під  вікном:
у  танці  з  вітром  виглядали  літо,

А  ми  ловили  дощ,  неначе  діти:
Щасливі_по  калюжках_в  серці  щем…
Могли  Усесвіт,  граючись,  зігріти,
Як  літечко  сміялося  дощем!

Я  хочу  зупинити  світлу  мить,
Коли  гримить  -  лишитися  з  тобою,
Та  невблаганний  час  кудись  летить,
щезаючи  за  темною  габою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269286
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 12.07.2011


Рідний

*-*-*/ колись на перший поцілунок/

Колись  на  перший  поцілунок
Я  кілометрів  намотав
Немало,    й  наче  в  подарунок
Його  омріяного      брав.
 А  нині  -    добре  й  незнайомі,
 Та  без  натруджених  потуг
 Вже  у  злитті    фізіономій,
 Хоч  день,    і  люди  наокруг.
   Мені  нічого  не  потрібно,
   Хай  буде  так  воно,  як  є,    
   Та  вік  стоятиме  осібно
   Кохання  трепетне  моє  .
     Я  працював  над  ним  у  мріях,
     В  житті  від  зради  боронив,
     Сьогодні    повисять  на  шиях
     І  шмиг  до  інших  у  актив!
       Мабуть  закони  незворотні  -
       Все  від  порядку  йде  в  хаос,
       А  може  я  став  ідіотом
       І  все  мені  це  приверзлось.

                                       11.07.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269714
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2011


Віталій Назарук

Кузня

Червоне  горно,  світиться  метал,
Ковальську  пісню  чути  вдалині,
То  молотковий  відзвін  заспівав,
Пісню  душі  під  звуки  чарівні.

Коваль  всміхнувся,  взяв  металу  прут,
Поклав  у  горно  і  роздув  вогонь.
Вогонь  горить,  немов  квітки  цвітуть,
А  молоточки  б’ють  охваткою  долонь.

Стою  у  кузні,  чарами  окутий,
А  він  кує  метал  і  гріє  знову  й  знову.
І  ось,  вода  шипить,  метал  зігнутий,
Коваль  на  щастя  викував  підкову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269651
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011


Микола Верещака

Нічний концерт

Чомусь  не  спалося  мені,
Я  вийшов  з  хати,  сів  на  ганку.
Вслухаюсь    в  звуки  весняні,
Не  буду  спати  до  світанку…

Сюркоче  пісня  цвіркуна,
Він  кличе  так  свою  цвіркунку.
На  серці  в  нього  теж  весна,
Він,  мабуть,  прагне  поцілунку.

Нахабні    жаби  в  озерці
Вчинили  ґвалт  на  всю  округу,
Так  роздувають  міхурці,
Що  ледь  не  лопнуть  від  натуги.

На  липі    славний  соловей
Співає  щось  своїй  коханій,
З  його  схвильованих  грудей
Привіт  лунає  полум"яний.

На  небі  синьому  зірки  
Комусь  підморгують  лукаво,
Галантний    місяць  залюбки
Їм  усміхається  ласкаво.

Почувся  десь  дівочий  сміх,
Дівчата  з  хлопцями  співали.
Радійте,  юні,  це  не  гріх,  -
Аби  себе  ви  шанували.

Чаклує    звідниця-весна,
Кохання    вміла  чарівниця.
Всіх  зачаровує  вона,
Кому  вночі  чомусь  не  спиться.

До  ранку  слухав  цей  концерт,
Поки  на  сході  запалало.
Земля  звершила  круговерть
І  в  небі  Сонце  засіяло.

Вітайте  Сонце  –  джерело
Всього  живого  на  планеті.
Життя  і  смерть,  добро  і  зло  –
Це  вічна  тема  для  поетів.
11.07.2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269631
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011


s o v a

reset

над  вечерней  неспешной  прохладой
звуки  джаза,  знакомые  ритмы,
виновато  срываются  ...  надо...
и  глаголами  терпкими  липнут

не  рулеткой  смазливо-доступной,
без  крупье,  без  построчной  помады,
фейерверками  ливней  под  утро,
переспевшей  черешни  парадом

и  случайные,  звучные  мысли,
в  бестолковом  и  новом  зависли,
и  на  гребне  волнительно-быстром,
подчеркнут  безмятежностью  чистой

что-то  складно,  а  что-то  не  очень,
закружило  смешливое...  впрочем,
губ  искусанных.  точка  и  прочерк.
(ты  не  помнишь  какой  же  мой  почерк)

а  от  песен,  где  мимо  и  близко,
в  сердце  что-то  уверенно...  низко  
тает  музыкой  вечер...  в  записке
слов  немного:  "люблю!"  точка.  числа

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269604
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011


Наталя Данилюк

Ти несеш листопад у мій храм…

Ти  несеш  листопад  у  мій  храм,
У  весну  мою  свіжу  й  погожу...
Підкоряюся  гордим  вітрам,
А  тобі  підкоритись  не  можу!..

Підкоряюся  диким  степам,
Що  розкинулись,ніби  полотна!..
Я  себе  на  поталу  не  дам,
Я  сьогодні  така  безтурботна!

Я  не  хочу  мелодій  сумних
У  розпачливих  мареннях  скрипки!..
Ну  навіщо  в  розмаї  весни
Листопад  знову  стукає  в  шибку?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269380
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 10.07.2011


Ласунка

Её голос (написано серцем Gala. vita)

Робота  належить  талановитим  рукам  і  пристрасному  серцю  магічної  дівчинки...
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8681
У  моєму  виконанні.


Её    голос    в    каждом    из    нас…
Нежной    песней,    искушением,    болью    звучит.
И    шанс    полюбить,    
И    заслушаться    мелодией    волшебной    
есть    у    каждого.
Её    глаза    смотрят    из    каждой    капли    росы,
Из    каждой    витрины    ювелирных    лавок.
И    шанс    полюбить    
И    засмотреться    ,    и    быть    поглощенным        игрой    
есть    у    каждого…
Её    голос    вибрирует    маняще    сладко,    
Зовет    из    каждой    телефонной    трубки…
И    шанс    полюбить,
И    замечтаться,    и        безоглядно    пойти    на    зов
есть    у    каждого…

В    каждом    сидит    угрюмый    шут,
Священный    долг    которого    не    дать
Нам    потерять    себя.
Но    каждый    день    любовь    проникает    
В    наши    сердца,
В    наши    тела,
И    мы    послушны    ей,    
И    преданы,
И    безупречны…

Любовь    играет    с    нами...
Любовь    живет    в    каждом,
Смотрит    в    окно,
Читает    смешные    записки,
Пьет    чай,    пишет    стихи,
Спит    до    особого    часа…
И    внезапной    волной
Накрывает,
Лишая    рассудка!
И    шанс    познать    её    есть    у    каждого!!!

06.07.2011г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269525
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011


Poetka

…буденне… (озвучене)

...ти  мрієш  одного  ранку  прокинутись  у  Празі
від  похмілля  рятуватись  добірним  пивом...
а  у  моїй  країні  дощ  і  май  на  увазі
під  ногами  мокро  на  душі  часто  буває  гнило...
тут  річ  зовсім  не  в  твоїх  мізерних  появах
не  у  підвищенні  цін  і  знеціненні  честі
просто  часто  я  відчуваю  себе  якось  миршаво
неначе  на  якому  нудному  маніфесті...
літрами  кави  заливаю  внутрішній  простір
їду  на  роботу  проклинаючи  затори
а  ввечері  знесилено  падаю  у  холодну  постіль
мені  сниться  смак  алкоголю  та  море...
не  дивуйся  моїй  тимчасовій  шизофренії
я  і  так  лікуюсь  від  Тебе  роками
це  шалене  життя-найкорисніша  анестезія
навіть  якщо  погляд  виходить  на  вулиці  Праги...
____________________________________________________________

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269234
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 09.07.2011


Наталя Данилюк

Бабина хата

Старенька  хато,бабина  потіхо,
Давно  вже  всохла  липа  у  дворі,
Лиш  мертве  гілля  падає  на  стріху
І  застрягає  в  чорнім  димарі...

Старенька  хато,із  твого  порогу
Пішов  у  світ  мій  гордий  родовід!
Ти  рушниками  білими  дорогу
Нам  простелила  пишно  до  воріт.

І  провела  дбайливо,наче  мати,
Пустила  вслід  з  тривогою  сльозу...
А  ми  забули  в  гості  повертати,
Топтати  трав  нескошених  росу.

Топити  піч,закурену  димами,
Що  й  досі  хлібом  дихає  у  світ,
Молитись  щиро  перед  образами,
Які  колись  прибив  на  стінах  дід...

Вже  не  скриплять  розхитані  ворота,
Старий  поріг  не  вгадує  сліди...
Ой  хато,хато,давніх  літ  скорбото,
Нема  кому  у  храм  твій  увійти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269198
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011


Любов Іванова

УРОКИ. . ИНТИМА (ШУТОЧНОЕ)

Для  тебя,  мой  котенок  любимый.
преподам  я  уроки  интима.
Ты  расслабься,  родной,  не  стесняйся,
беспрепятственно  мне  подчиняйся..

Поцелуй  меня  в  носик  и  шейку,
расстегни  до  пупка  платья  змейку.
Поводи  язычком  вокруг  мочки
и  потрогай  губами  сосочки..

Расцелуй  мои  вишенки-губки,
прогуляйся  по  плечикам  хрупким.
Опускайся  смелей  к  вратам  рая,
язычком  заводя  и  играя..

У  пупка  разбросай  поцелуи,
я  взмолюсь:  "Бог  ты  мой!  Аллилуйя!"
Твой    напор  и  твой  шарм  не  напрасен,
мы  с  тобой  растворимся  в  экстазе..

Рассказала  я  все,  а  покуда,
я  уже  в  предвкушении  чуда...
Сотвори  этой  ночью  такое,
чтоб  надолго  забыть  о  покое.

Ну..  Снимай  свой  скафандр  -  эту  майку!
Обними  и  согрей  свою  зайку!
И  придвинься,  прижмись  со  всей  силы..
А  теперь.....  Да  ты  спишь  уже,  милый!?!


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11107077440

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269091
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011


АнГеЛіНа

НАВІЩО цей безглуздий маскарад?. .

Навіщо  цей  безглуздий  маскарад,
Ці  посмішки,  ці  фрази,  а  ще  –    грим?..
Життя  спочатку  налаштуй  на  лад,
А    потім  і  фарбуй…    Та…  перед  ким?..

Навіщо  безкінечне  це  кіно?
Тобі  не  личать  почуття,  слова…  
Зігрій  спочатку  мерзле  «Ескімо»,
Хвали  пізніше…  Та…  хто    того  варт?..

Навіщо  ці  лукавості,  брехня?
Вдягнеш  від  вітру  спліток  анорак…  
Хоч  раз    поколе  ноги  хай  стерня,
Опісля  вже  ЖИВИ…  Ти  ж…  хочеш  так?..
                                                       7  липня,  2011р.

На  цей  вірш  мене  надихнула  фотографія(як  не  дивно  -  це  була  собака).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269088
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011


never

Другові

А  ти  ще  зовсім  молодий  
Та  сивина  на  скронях.
Хоч  смак  життя  твого  пянкий,
Але  частіше  приторно-солоний.

В  твоїх  очах  якась  печаль
У  них  я  бачу  Всесвіт  весь.
Ти  бачив  біль,  мені  так  жаль,
Що  в  той  момент  далеко  десь.

Ти  бачив  світ,  ти  знаєш  грані,
Ті  тонкі  грані  по  яким  ходив,
Але  не  впав,  бо  в  роки  ранні
Ти  уже  знав  чого  хотів.

Вивчав  життя,  вивчав  людей,
Ти  розумів,  що  треба  бути.
Ти  не  стуляв  вночі  очей,
Ти  намагався  все  збагнути.

І  шлях  в  житті  обрав  важкий,
Де  треба  просто  виживати,
Але  ж  ти  сам  в  душі  такий,
Коли  бунтар,  коли  романтик.

І  вартий  ти  найкращих  слів,
Про  тебе  так  говорять  друзі,
Бо  ти  подати  руку  вмів,
Коли  життя  тримало  їх  в  напрузі.

Яким  би  сильним  ти  не  був,
В  тобі  є  стільки  ласки,
Я  хочу,  щоб  ти  знав,  збагнув  -
З  тобою  бути  -  казка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269166
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011


Валентина Ланевич

Я не твой идеал

Занесённая  ветром  соринка  в  глазу,
Застилала  мне  взор,  разбавляла  тоску.
Скрежетали  замки  на  массивных  дверях,
На  засов  запираясь  всегда  второпях.

И  незбытной  мечтой  в  небе  месяц  мерцал,
Эхом  бились  слова  в  неприступности  скал.
Быть  с  тобой  не  судьба.  Я  -  не  твой  идеал...
Жадно  радуясь  ночи  филин  громко  кричал.

Закатилась  заря  за  пригорок  лесной,
Я  стою  на  опушке  да  с  душой  нагой.
Дрожь  по  телу  прошла,  наливая  виски,
Прижимается  вздох  лишь  к  горячей  груди.

08.07.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269157
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011


Віталій Назарук

Дарунок коханій

Минає  ніч,  приходить  день.
Знов  затихають  співи  солов’я.
Тебе  чекаю  я  ,  тобою  лиш  живу,
Ти  наче  сонце,  що  зійшло  –  любов  моя.

Світи  мені,  мене  зігрій.
Я  лиш    тебе  люблю,  моя  єдина.
Зоря  моя,    я  весь  навіки  твій
Ти  моя  доля,    любляча  дружина.

 Пр.  При  зорях  я  візьму  тебе  на  руки,
Примушу  місяць  стежку  освітити.
Тобі  я,  люба,  подарую  квіти
І  буду  все  життя  тебе  любити.

Минає  ніч,  приходить  день.
Знов  затихають  співи  солов’я.
Тебе  чекаю  я  ,  тобою  лиш  живу,
Ти  наче  сонце,  що  зійшло  –  любов  моя.

Гори    мені,    трояндою  цвіти.
Бо  лиш    тебе  люблю,  моя  єдина.
Щаслива  будь  і  все  життя  світи
Моя  кохана,  любляча  дружино.

Пр.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269155
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011


s o v a

insomnia… до и после) ) )

выключи  свет,  
уснувший  в  коридоре,
головокружение  жарких  ночей
и  аромат  кофе  на  пальцах...

фонари  подглядывают
в  свое  пенсне,
а  тени  скользят  
по  сочной  и  разомлевшей
средней  полосе  лета

утро  вечера
ярче  и  выразительней,
смелей  и  находчивей...
резонно
разительно
резвей

и  только  шепот  ветра
будоражит  мысли,
раздаривает  
налево  и  направо
комплименты,
и  гонит  прочь  
сто  первого  барашка

____
музыка  Нино  Катамадзе  -  OleI

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269143
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2011


Рідний

*-*-*/ пам"ять зализує/

Пам"ять  зализує  рани  сердечні
Вірним    і  лагідним  псом.
Тіло  бажає  у  молодість    втечі,
Дух    -    з  ним  не  згоден  цілком.
Різні  у  них  з  віку  пріоритети:
Дух  у  майбутнє,  а  тіло  –  назад;
Неоднорідні    щорічні      бюджети
Й  діапазони    витрат.
Тіло  вичерпує  із  портмонетки
Бувші  свої  гаразди,
Рідше  на  лоні  природи  й    брюнетки
Звершує      любі  труди  .
Дух    же  із  Богом  практично  ровесник,
В  нього    нетлінні  паї,
Золото  й  срібло  у  скрині        небесній,
Членство  в  Господній  сім’ї.
Чом  же  так  часто  ми  нехтуєм  духом,
Ніжимо  плоть,  догоджаємо  їй,
Адже  по  ній  пусто  -  голо  і  глухо,
Горбик  землі  і  безкровний  пирій.

07.07.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269119
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011


Ольга Медуниця

Скільки в літа роботи!

Скільки  в  літа  роботи!
         Стрибнуть  сонцем  в  суницю,
Заховатись  у  травах
         встигнуть  до  косовиці,
Сплести  житньому  полю
         волошковий  віночок,
А  ще  з  жовтої  квітки
         змайструвать  огірочок,
У  блакиті  небес
         випасати  хмарини,
Підрум'янити  щічки
         стиглим  соком  малини,
І  квітучій  картоплі
         заглянуть  в  сині  очка
А  іще  впеленати
         капустину  в  листочки,
І  прозорим  намистом
         розсмішити  порічку
Дріботіти  горошком
         до  нагрітої  річки,
Крутобокої  дині
         грать  веселим  м'ячем
Обернутись  круг  тички
         крученим  паничем,
Пил  доріг,  як  муку,
         ситом  пальчиків  сіять,
І  в  степу  запускать
         повітряного  змія...

А  ще  встигнуть  пробігти
         босоніж  під  дощем
Щоб  літа  залишали
         лиш  дитинячий  щем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269092
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 08.07.2011


Наталка Кольоровісни

Випадково…

Заграй  на  серці  моїм  етюди.
Затисни  в  обіймах  міцно  у  танці.
Торкайся,  милий,  мене  усюди  –
Я  люблю  твої  допитливі  пальці.

Вустами  випий  мою  криницю.
Візьми  неквапливо,  ніжно  на  руки.
Вивчай,  як  хочеш,  мою  спідницю.
Мене  ж  зацікавить  ремінь  у  брюках.

...

А  далі  три  лиш  промовні  крапки
І  лінія  серця  в  вигляді  кола.
Який  шедевр    змалювали  раптом!
Хіба  ж  ми  навмисно?..    Ні,  випадково.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269066
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011


Poetka

…все починається зі страху… (ОЗВУЧЕНЕ)

...все  починається  зі  страху  сказати  "не  те"...

захворіти  якимось  однотипним  римуванням
і  так  уже  дочекатись  вогкої  весни
проклинаючи  чергове  самотнє  зимування...
...все  починається  зі  страху  перейти  на  "ти"...

агресій  завжди  чомусь  понад  норму
і  цей  передбачений  дощ  заливає  сліди
від  того  вони  якось  суттєво  змінюють  форму...
ти  як  і  я  ненавидиш  самотності  й  попси
не  розставляєш  розділових  знаків
загоюєш  рани  на  чужих  розбитих  колінах...
а  в  моєму  квітнику  найбільше  диких  маків
на  паркеті  -  пахучого  свіжого  сіна...
ми  доживемо  до  глибокої  старості
ховаючись  за  прирослими  до  нас  ніками
і  ніяк  уже  не  сховати  потягу  й  вульгарності
хтось  стає  Магдаленою  хтось  Веронікою
хоча  сучасніше  дамою  чорною  піковою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269056
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011


Віталій Назарук

Пісня про село

Моє  село,  моя  краса.
Ти  все  в  хлібах  у  маках  і  волошках.
Нехай  в  полях  виблискує  роса,
Така  краса  лиш  для  людей  хороших.

Іду  в  полях,    лечу,  як  птах.
Село  моє  дало  дорогу  в  вирій.
І  котить  вітер  хвилю  по  хлібах,
І  я  життю  радію,  бо  щасливий.

Пр.  Роки  летять,  мов  журавлі  у  вирій,
Село  моє  розквітло  й  буде  довго  жити.
Тебе  люблю,  для  мене  ти  найкраще,
Я  буду  все  життя  тебе  любити.

Моє  село,  моя  краса.
Ти  все  в  хлібах  у  маках  і  волошках.
Тут  моя  хата,  тут  моя  рідня,
Серед  людей  трудящих  і  хороших.

Іду  в  полях,    лечу,  як  птах.
Бо  ти  дало  мені  дорогу  в  вирій.
І  тонеш  ти  в  городах  і  хлібах,
Я  тут  родився  і  тому  щасливий.

Пр.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269045
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011


Віталій Назарук

Дяка селу

Усім  нам  Несвіч  вибрав  шлях,
шкільний  залишивши  поріг.
Життя  вело  нас  по  полях  –
І  кожен    йшов  по  них,  як  міг.
Минали  дні,  роки  минали,
А  ми  –  мудрішими  ставали…
Хоча…  По  -  різному    траплялось:
То  падало  ,  то  піднімалось…
Але  ми  завжди  пам’ятали,
Що  рідний  Несвіч  дав  нам  шлях,
Тому  у  серці  зберігали,
Немов  реліквії  священні,
Мов  заповіти  сокровенні,
Немов  святині,  хто  тут  жив,
Той  дух,  що  Несвіч  нам  вділив.
Шкільний  дзвінок,  журнал,  указка…
Як  дивний  сон,  як  гарна  казка,
Як  мами  усмішка  і  ласка,
Як  дивні  чари,  як  вино,
Як  ніжний  запах  матіоли
У  надвечір’ї  біля  школи…
Здається  вчора  все  було…
Та  вже  давно,  давним  –  давно
Воно  за  обрій  відпливло…
І  ось  тепер,  вже  стільки  літ,
Коли  усі  ми  вже  не  юні,
А  вже  матусі  і  бабуні,
Зібрались  тут  немов  на  звіт.
Намов  на  сповідь,  як  було…
Нам  Несвіч  знову  шле  привіт.
Отож  шануймо  це  село!

                               Разом  з  І.  Моторнюком

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269041
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011


Ласунка

Падай в мої руки (у співавторстві з коханим)

Ігор  Вовк:

Падай,  падай,  падай  в  мої  руки!
Із  неба  в  непідкорену  безодню.
Розривай  на  тілі  одяг  -  пути,
Ті  що  сковані  були  тобою.

Роздягай  свої  нестримні  мрії!
Вибухом  впивайся  в  мою  шкіру!
Говори,  мовчи,  кричи  в  безсиллі
Те,  що  твоя  воля  захотіла.

Ласунка:

Бери,  бери,  бери  мої  бажання!
Вогнем    спалю  твою  сорочку!
До  хрипоти  зірву  страждання
На  вушко,  ставши  на  носочки!

Тремтітиму  вже  несвідома…
На  плечах  готика  котяча.
Я  над  тобою  невагома.
Кричу,  зітхаю,  стогну,  плачу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268925
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011


Ігор Вовк

Падай в мої руки (у співавторстві з коханою)

Ігор  Вовк:

Падай,  падай,  падай  в  мої  руки!
Із  неба  в  непідкорену  безодню.
Розривай  на  тілі  одяг  -  пути,
Ті  що  сковані  були  тобою.

Роздягай  свої  нестримні  мрії!
Вибухом  впивайся  в  мою  шкіру!
Говори,  мовчи,  кричи  в  безсиллі
Те,  що  твоя  воля  захотіла.

Ласунка:

Бери,  бери,  бери  мої  бажання!
Вогнем    спалю  твою  сорочку!
До  хрипоти  зірву  страждання
На  вушко,  ставши  на  носочки!

Тремтітиму  вже  несвідома…
На  плечах  готика  котяча.
Я  над  тобою  невагома.
Кричу,  зітхаю,  стогну,  плачу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268926
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2011


Марічка9

Надією

Попроси    мене  йти  за  тобою.
Крізь  терні,  крізь  бурі,  крізь  сни.
Бо    умію  в  зимовім  двобої
Поселяти  надію  весни.
І  я  знаю,  її  варто  мати,
Бо  кидаючи  виклик  собі,
Перед  страхом  можливої  втрати
Вміють  терпнути  руки  й  міцні…
Ти  не  бійся  шепнути  про  поміч,
Хай  там  що  оголосять  нам  люди,
А  я  буду  завжди  поруч-поруч…
А  я  світлом  твоїм  буду-буду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191560
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Листопад-листопад

Листопад-листопад...
Скільки  ран  незагоєних,скільки
Прорахунків  і  вад.
І  зажурено  туляться  вільхи
До  облуплених  стін-
Прозаїчної  графіки  двору.
Так  хотілося  змін,
Так  хотілося  падати  вгору!..

І  ловити  зірки-
Макраме  на  ожинному  небі-
Вільним  жестом  руки.
Так  хотілося  вірити  в  себе!..

І  ні  кроку  назад,
В  хворобливе  минуле-ні  кроку!
Листопад-листопад,
Замети  цю  знайому  дорогу,
Цей  вмираючий  сад,
Де  зажурено  туляться  вільхи...
Озираюсь  назад-
Скільки  ран  незагоєних,скільки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265751
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Старий рояль

Старий  рояль  ще  й  досі  пам'ятає
Тремтливих  пальців  ніжність  і  тепло...
Мій  любий  друже,нас  давно  немає,
В  розбиті  шибки  снігу  намело.

І  голос  серця  в  клавішах  втопився,
Як  теплий  подих  в  келисі  вина...
Брилем  стареньким  дах  наш  похилився,
В  трухляві  шпарки  дихає  весна.

Моя  відрадо,все  давно  забулось,
Знов  розтривожив  душу  тихий  жаль:
В  порожній  тиші  клавіша  здригнулась-
Мене  впізнав  столітній  наш  рояль!..

Старі  картини  пліснявою  вкрились,
Пилюка  з'їла  барви  полотна...
І  знов  думки  роздмухані  злетілись,
Немов  мушня  на  вогник  до  вікна!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265564
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Ти пахнеш терпко-терпко, як шафран…

Ти  пахнеш  терпко-терпко,як  шафран,
Морозним  вітром  дихаєш  у  душу!..
Рум'яне  сонце  впало  в  океан,
Немов  достигла  випалена  груша.

І  теплі  хвилі  котяться  до  ніг,
Розносять  шепіт  тихий  берегами,
І  свіжий  вітер  свище,як  батіг,
Гойдає  саван  вишитий  над  нами.

І  я  ще  хочу  вірити  в  обман,
Надпити  з  вуст  усміхнених  отрути?
Ти  пахнеш  терпко-терпко,як  шафран,
Цей  аромат  ніколи  не  забути!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265263
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Знов виблискують вранішні роси…

Знов  виблискують  вранішні  роси,
Біла  паморозь,наче  руно.
Падолистом  постукала  осінь
У  прозоре  спітніле  вікно...

І  не  чути  ні  зойку,ні  писку,
Тільки  вітер  між  чорних  гілок
З  павутиння  гойдає  колиску,
Пересипану  пилом  зірок.

І  останні  розпатлані  квіти
Притулились  до  кованих  брам,
І  благають  хоч  крапельку  літа,
Слізно  молячись  древнім  богам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265217
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Микола Верещака

Гречана історія

Від  погодної  стихії
Почалися  паси:
Продали  братам  Росії
Гречані  запаси.

Спекулюють  гречкосії
Гречкою  в  натурі,
Бо  не  родить  у  Росії
Козацька  культура.

А  китайська,  із  жмихами,-
Галушок  не  зліпиш.
ГеМеО  і  всякі  шлами,  -
Від  них  зуби  зціпиш.

Не  купуйте,  гречкосії,
Китайської  гречки,
Бо  в  Китаї  її  сіють
Свиням  та  овечкам.

Вчені  радять  нам  продукти
Ті,  де  ви  вродились,
Злаки,  овочі  і  фрукти,  -
Все  це  Божа  милість.

Почекайте  гречкосії,
Скоро  вродить  наша.
І  запахнуть  в  Україні
Галушки  і  каша.
28.06.2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267583
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Микола Верещака

Пир во время чумы

Недавно    ловкий    депутат
 Нам    долго    толковал    любезно,
 Что    сокращенье    их    зарплат
 И    пенсий    будет    бесполезно.

 Мол,    эти    жалкие    гроши,
 Когда    раздать    всему    народу,
 Получит    каждый    лишь    шиши.
 Они    не    делают    погоду.

 Сказать  по  правде,  мы    должны
 Теперь  привлечь  его  к  ответу.
 И    что    он    сделал    для    страны?
 Товары  есть.  Но  денег  нету!

 И    что    ещё    могу    сказать
 Об    этих    ловких,    хитрых    бесах:
 Законы  стали  сочинять
 В    своих    буржуйских    интересах.

 Зачем    тут    долго    толковать,    -
 Он    что,    совсем    не    понимает,
 Как    низко,    подло    шиковать,
 Когда    народ    наш    вымирает.

 Трещат    тугие    кошельки,    
 Блестят    авто    у    рестораций
 И        льются    вина,    коньяки
 Под    шум    веселья    и    оваций.

 Чтоб    не    ударить    в    грязь    лицом,
 Им    помогают    шик  и    мода.
 Быть    хочет    бравым    молодцом
 Избранник    нищего    народа.

 А    бедный    люд    всё    ждёт    и    ждёт
 И    верит    им,    своим    обранцам.
 Хоть    жизнь,    скрипя,    ушла        вперёд,    -
 Народ    остался    голодранцем.

 Пирует    панство    в    дни    чумы:
 На    деньги    бедного    народа.
 Что    будем    делать    с    этим    мы?
 Зачем    такая    нам    свобода?
 23.06.2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267921
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

У жінки не запитують про вік…

У  жінки  не  запитують  про  вік,
Вона  завжди  душею  молодіє,
Коли  десь  поруч  любий  чоловік,
Який  її  обожнює  й  леліє!

У  жінки  не  запитують  про  вік,
Бо  це  її  маленька  таємниця,
Її  думки-окрилені  й  живі,
Коли  вона  комусь  щоночі  сниться!

Тоді  вона  прекрасна  без  прикрас
І  їй  ота  закоханість  пасує!
У  жінки  не  запитують  про  час-
Щаслива  жінка  часу  не  рахує!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Дві дороги назад

Дві  дороги  назад.
На  вустах  тільки  залишки  слів...
Й  захлинається  сад
Від  холодних,нестерпних  дощів.

І  стікає  вода
По  слизьких  і  розмоклих  гілках.
Може  крок,може  два-
Ми  з  тобою  по  різних  стежках

Розтікаємось  знов,
Як  по  тих  розгалужених  венах
Розтікається  кров!..
Я  сьогодні  твоя  наречена,

А  вже  завтра-ніхто,
Тільки  спогадів  крихітний  жмуток!
Відчуваю  нутром
Твій  невдало  прихований  смуток.

І  лікуюсь  вином,
Заспиртовую  душу  і  тіло...
Відболіло  давно-
Ностальгією  все  відболіло.

Дві  дороги  назад.
Хто  підкаже,як  вибрати  долю?
А  трояндовий  сад
Захлинається  й  плаче  од  болю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268054
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Мрійниця

Вона  любить  міцну  чорну  каву
І  червоне  десертне  вино.
На  побачення,як  на  забаву,
Йде  під  вечір.В  легке  кімоно

Із  найтоншого  чорного  шовку
Ніжно  кутає  ніч  ліхтарі.
І  шукає  між  хмарами  сховку
Срібний  місяць  високо,вгорі.

Вона  йде  на  тоненьких  підборах,
Ритми  ночі  вистукує  в  такт!
Наче  дим,в'ється  сукня  прозора
І  рожевий  виблискує  лак,

Як  перлина,легким  перламутром!
Довгі  пасма  по  плечах  пливуть,
І  під  ноги  їй  стелиться  хутром
Місто-привид,ув'язнене  тут,

Серед  безлічі  каменів  сірих,
Безколірних  облуплених  стін...
Та  вона  ще  не  втратила  віри,
Ще  женеться  вночі  навздогін

За  своїм  синьогривим  Пегасом!
І  так  впевнено  вірить  у  те,
Що,закинувши  в  темряву  лассо,
Власне  щастя  у  дім  приведе.

Зі  звірячим,озлобленим  свистом
Хтось  жбурляє  услід  їй  слова!..
Вона  йде  цим  приборканим  містом-
Надто  впевнена,надто  жива!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267663
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Нежданна осінь

Котить  літо  стиглими  житами
Запашні  припечені  хліба.
Вже  крадеться  вересень  стежками,
Ох,якби  не  стрітися-та  ба...

Так  жалію  ту  стару  тополю,
Що  на  стріху  струшує  росу,
Розбере  до  відчаю,до  болю
Листопад  пісенну  ту  красу...

І  вкрадуть  смагляві  мароканці
Жовтий  диск  з  високої  гори!..
Відгуляє  літо  свої  танці
І  погубить  теплі  кольори.

І  світанки  випустять  тумани,
Щоб  пливли  димами  по  ставках...
Ох,яка  ж  ти,осене,нежданна,
Як  полин  душі  моїй  гірка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267368
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

То не мені така судилась карма…

То  не  мені  така  судилась  карма-
Тебе  в  чужої  вкрасти  без  вагань
І  розміняти  спокій,як  задарма,
На  вир  порожніх  мрій  і  сподівань.

То  не  мені  любов  твоя  судилась,
Шалені  ночі  і  стрімкий  політ,
І  ті  жадані,вимріяні  крила,
Що  нам  могли  б  відкрити  цілий  світ!..

То  не  мені  судилося  без  бою
Перед  тобою  скласти  всі  мечі!
То  іншій,мабуть,випаде  на  долю!..
А  я,наївна,думала-мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267308
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Юність. Ностальгія.

Так  втомлююсь  від  буднів  і  турбот,
Мов  вичавлена,падаю  безсила...
А  де  ти,казко  втрачених  пригод?
Нема  тебе,намріялась,наснилась

Мені  з  гарячки,в  душу  увійшла,
Як  теплий  дим  в  застиглу  прохолоду,
Немов  з  граніту  цвітом  проросла,
Запала  в  серце  крапельками  глоду.

Солодка  казко,як  мені  втекти
Від  сірих  буднів,розпачу,від  себе
В  твої  далекі,сховані  світи,
В  твоє  безхмарне  волошкове  небо?

Нема  дороги-мохом  заросла,
Розтанув  світ,як  марення  строкате!..
Юнацькі  сни-натягнута  стріла,
Яку  душа  не  хоче  відпускати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267251
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Солодкий листопад

Солодкий  листопад  мого  життя...
Хтось  вкрав  у  мене  цілого  півсвіту,
Хтось  вкрав  півсерця,вже  без  вороття-
Так  викрадає  сонячну  трембіту

Циганський  місяць  в  чорному  плащі!..
І  я  живу,я  дихаю  тобою,
Я  виливаю  сріблом  у  вірші
Солодку  ніжність,змішану  з  журбою.

Солодкий  листопад  моїх  надій!
Вже  стільки  днів  лишилося  позаду...
А  ти  прийшов,як  добрий  чародій,
А  ти  приніс  омріяну  відраду

В  мій  тихий  сад,покинутий  всіма,
В  моє  вікно,розтрощене  вітрами.
Я  так  вже  звикла  мріяти  сама,
Що  вже  й  боюся  тішитися  нами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267092
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Марення

Я  тобі  примарилась  спросоння...
Ніч  снувала  зорі  з  рукава,
Срібний  пил  летів  на  підвіконня
І  блищала  росами  трава

В  місячному  сяйві,наче  іній.
Під  ясними  кулями  лампад
Тінями  кривих  розмитих  ліній
На  стіні  окреслювався  сад.

І  тополь  м'які,пухкі  ворсинки,
Мов  мушня,спускалися  на  став.
Із  сузір'їв  срібні  павутинки
В  небі  місяць  вправно  виплітав.

Я  б  тобі  лишилася  на  спомин,
Як  солодкий  запах  мигдалю!..
Але  сонця  вранішнього  промінь
Спопелив  фантазію  твою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266818
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Наталя Данилюк

Ти-пісок розпечених пустель…

Ти-пісок  розпечених  пустель
На  моїх  просолених  долонях.
Ллється  з  неба  ніжна  акварель,
Літнє  сонце  мружиться  спросоння.

І  в  обличчя  дихає  трава
Ледь  відчутним  пряним  ароматом!..
Ти-мої  несказані  слова,
Цим  словам  вже  піснею  не  стати.

Цим  словам  не  буде  вороття,
Ні  весни,ні  розквіту,ні...смерті!...
Так  живу,вхопившись  за  життя,
В  цій  страшній,безглуздій  круговерті!

Так  пливу,пірнаю  в  каламуть
Буднів  монотонних    і  тривоги,
А  літа  життя  моє  несуть
На  нові,незвідані  дороги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266735
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 06.07.2011


Віталій Назарук

Родинне свято

За  столом,  там  де  груша  крислата,
Позбиралася  наша  родина,
І  матуся  до    власного  свята
Застелила  нову  скатертину.

Наварила  компоту  із  сушки,
Додала  ще  й  шипшини  і  глоду,
І  поставила  з  маком  галушки
І  в  горнятка  освячену  воду.

Сік  із  яблук,  який  того  року
Начавили  під  пресом  у  діжку,
І  духмяного  з  м’якоттю  соку
Налила  в  полив’яну  гладишку.

На  столі  ковбасою  запахло
І  картопля  із  кропом  парує,
І  салатів  напевно  десяток,
Бо  родина  сьогодні  святкує.

Як  шкода,  що  збираємось  рідко
І  ми  всі  винуваті  у  цьому.
В  день  народження  нашій  матусі,
Ми  злетілись  до  рідного  додому

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268787
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011


Ляля Бо

кожна добра поетка мусить (озвучене)

кожна  добра  поетка  мусить  мати  власного  янгола,
час  від  часу  робити  дурниці,  аби  той  не  був  без  роботи
і  сухою  з  води  граційно  вилазячи  всоте
посміхатись  і  червоніти:  невже  це  я  була?

кожна  добра  поетка  мусить  палити.
цигарки,  мости  чи  листи  -  то  не  так  суттєво.
шкодувати  опісля,  ридати:  янголи,  де  ви???
прилаштовувати  на  гордість  бетонні  плити.

кожна  добра  поетка  мусить...  писати!
хоча  б  іноді,  так,  для  підтримки  іміджу  =)
аби  янгол  собі  не  думав:  чого  я  тут  сиджу,
їй  же  добре,  в  житті  приватнім  теплі  пасати...

кожна  добра  (самі  здогадайтесь  хто)  мусить  мати  мрію  далеку,
бо  як  мрія  близька,  то  не  буде  віршІв  і  прогресу.
...помирати  від  стресу,  вдавати  принцесу,  втікати  від  пресу...
от...  а  кожен  поганий  янгол  мусить  мати  власну  поетку!
05.07.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 06.07.2011


Рідний

*-*-*/ в океані /

В  океані  очей  твоїх  шторм,
Б’ють      об    скелю  життя    рвучко    габи,
Плив  по  ньому  недавно  лінкор,
А  тепер  лиш  поквакують  жаби.
Човник    той,  що  ти  не  вберегла
Десь  підчалив  до    іншого  порту,
П’яний    спів  звідти    «ла  -ла  -  ла  -  ла»  
Наче    вуж  обвиває    аорту.
Перебуде  і  переболить,
Хвиль    утишиться    рвійна    притуга  
І    згадаєш  в  негадану  мить
Повний  штиль    і  плавбу  свого  друга.
І  він  гляне  на  синю    гладінь  ,
І  намочить  у  ній  свої  весла,
Ти  лиш  платтячко    сонця    одінь,
Щоб  любов      первозданна    воскресла.

05/07/11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268736
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 06.07.2011


Марічка9

На двох (у співавторсті з Михайлом Плосковітовим)

(Вона):
Ти  друг,  чи  так?  Скажи  мені  між  іншим,
Бо  я  вздріваю  в  посмішці  твоїй
Якийсь  хід  слів,  а,  може,  навіть  й  більше...
А  якщо  ні,  то  зразу  дай  відбій.
                             (Він):
                             Пробач,  що  не  сказав  тобі  відразу,
                             Вже  -  позолота  втрачених  ночей.
                             Тобі  ж  болить…болить  почата  фраза,
                             Промовлена  без  вогнику  очей.
(Вона):
Ти  друг,  чи  ні?  Скажи  мені  не  вголос.
Я  право  маю  знати,  чи  не  так?
Ми  ж  часто  так  сліпі  на  те,  що  поруч,
Воно  ж  лишає  зашкарублий  знак.
                           (Він):
                           Пробач  ….змовчав,  хоч  не  мовчали  руки,
                           Любов  у  дружбі  -  тягарем  лягла.
                           Між  цим  шаленим  та  сердечним  стуком  -
                           Обійми  ще  не  стратили  тепла…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268725
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Просто Тетяночка

Щоб запалало моє сонце

Перечекаю  дощ  під  накриттям,
Щоб  випадково  не  потрапив  в  душу...
Як  дар  небес  дано  одне  життя,
Тому  його  прожить  не  марно  мушу.

Переплету  печальні  сторінки
У  книзі  долі  вірою  й  любов*ю.
Та  шлях  до  істини  такий  хиткий,
Що  можна  впасти,  захопившись  грою.

Перетерплю  образливі  слова,
Необережно  кинуті  у  спину.
Якщо  болить  -  я,  значить,  ще  жива,
Якщо  соромлюсь  -  значить,  ще  людина.

Перечекаю  дощ,  щоб  далі  йти,
Своє  життя  тримати  на  долоньці.
Щоб  якось  серед  безлічі  світил
Яскраво  запалало  моє  сонце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267309
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 05.07.2011


Просто Тетяночка

Мужчини (спроба іронії)

Чи  то  на  втіху  жінці,  чи  на  горе
Мужчину  Бог  пустив  у  грішний  світ.
Й  відтоді  на  усіх  земних  просторах
Такий  чудний  поширився  їх  рід.

Живуть  мужчини  горді,  як  Нарциси,
В  любові  вірні  (та  лише  собі)
І  мускулисті,  стани-кипариси,
Таких  не  оминути  у  юрбі.

То  зачіску  поправить,  то  комірчик,
Годину  вибиратиме  піджак,
Захоплено  розкаже,  наче  віршем,  
Який  він  на  всі  сторони  мастак.

Мужчина-бос  роздасть  усім  команди:
"Піди  туди",  "знайди"  і  "принеси".
І  краще  мовчки,  нащо  ті  поради,
Як  ти  у  нього  тільки  для  краси.

Цікавий  тип  -  мужчина-калькулятор  :
Кожна  копійка  в  домі  має  лік,
У  банк  додасть,  тобі  можна  й  відняти,
Для  себе,  мабуть,  інший  буде  вік.

Мужчина-свято  -  повна  протилежність  :  
Живе  сьогодні,  завтра  -  як  буде,
В  кишенях  вітер,  а  в  душі  -  безмежність,
То  тут,  то  там  і  світ  під  ним  гуде.

Заманює  мужчина-Казанова  :
І  компліменти,  й  вогники  в  очах,
І  серенади,  й  квіти  під  порогом,
Й  "носитиму  довіку  на  руках".

Та  тільки  б  стрів  спокусливіше  личко  -  
І  як  метелик  на  новий  пилок.
І  не  спиняй,  така  вже  в  нього  звичка,
Що  просто  не  живеться  без  жінок.

Можна  зустріти  й  "маминого  сина"  :
Турбується,  і  любить,  й  береже.
Але  не  просто  втримати  мужчину  :  
На  варті  його  мама,  стереже.

Митець-мужчина  в  хмарах  десь  літає,
Життя  йому  -  суцільний  мрій  політ,
Кохана  ніжну  Музу  нагадає,
В  тонах  рожевих  заіскриться  світ.

А  є  мужчина,  кажуть,  Ідеальний  :
Цигаркам  -  бій  і  алкоголю  -  ні,
І  тещу  поважає  без  вагання,  
І  з  іншими  гуляє  лиш  вві  сні.

І  гарний  він,  на  заздрість  Аполону,
І  пристрасний,  і  ніжний,  і  палкий,
І  поруч  нього  в  венах  кров  холоне...
Та  чи  існує  нині  отакий?..

Але  який  не  був  би  він,  Мужчина,
Як  любиш  усе  рідне,  все  своє...
І  посмішка,  як  на  вустах  у  сина...
Ми  любим  вас  такими,  як  ви  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267820
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 05.07.2011


Вячеслав Романовський

МАГІЯ ЗВУКУ

Чіпкий  чебрець.  Чуприна  чагарів.
Рядно  ріки,  рухливої,  рябої.
Джмелиний  день  до  денця  догорів,
Годиною  голубив  голубою.

Злітають  залпом  зорі  золоті,
Цвіркун  царює,  цокотять  цикади.
Прошелестять  по  полю-полотні
Козачі  -  кураями  -  кавалькади.

В'юнкий  вітрисько  вишник  вишива,
Шерхоче,  шамка  шарудкий  шептало.
Ніч-ніженка  неначе  нежива...
Схолонув  степ.  
                             Сірішало.
                                                   Світало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267704
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 05.07.2011


Вячеслав Романовський

ТВОЇХ СЛІВ МУЗИКА ПЛИВЛА…

Хлопцям,  що  загинули  в  Афганістані


Твоїх  слів  музика  пливла  навстріч  мені,  бентежна,  світла.
Клавіатурою  крила  торкалась  трепетно  душі.
А  ніч  вино  тих  слів  пила,  шарілась  юнкою  і  квітла:
І  шовковіла  ковила,  і  спрагло  пахли  комиші.

Я  камертоном  був  тоді,  весь  переповнений  тобою.
"Навік  у  щасті  і  біді!"  -  вторив  закоханим  хрущем.
Немов  у  зоряній  воді  отам,  за  нашою  вербою,
Купались  мрії  молоді  під  теплим  лагідним  дощем.

Нам  так  хотілось,  щоб  були  принадні  далі,  хміль  роботи.
Ще  мліли  ми  від  похвали,  і  світ  звучав,  немов  орган.
Ще  снилися  шкільні  бали,  цілунки  і  якісь  турботи,
А  вже  громи  лихі  гули:  це  в  нашу  долю  йшов  Афган.

Що  не  вернуся  звідтіля,  що  вийдеш  заміж  за  другого,
Що  сина  не  мого  назвеш  моїм  ім'ям  -  не  знав  тоді.
Іще  не  ціливсь,  не  стріляв  -  та  вічний  шлях  озвавсь  до  Бога,
І  відкривалася  безмеж  в  стоячій  стіксовій  воді...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268463
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Ігор Вовк

Колискова для коханої

Засинай,  засинай,  засинай...
У  повітрі  лови  ніжність  духів.
Відшукай  у  собі  захований  рай.
І  відчуй  мого  серця  схвильовані  стуки.

Засинай,  пий  тепло  моїх  рук.
Цілуватиму  сон  твого  тіла.
Не  тікай  у  світ  своїх  мук.
Підпали,  щоб  душа  коханням  горіла.

Засинай,  відшукай  самотні  зірки.
Роздягни  сміливі  сюжети.
Засинай,  мій  останній  ковток  води.
Засинай  моя  воля  і  мОї  багнети.

Засинай,  засинай,  засинай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268692
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Анна Вейн

Червнева ніч

Переплелися  стрімко  у  вогні
Жагуча  пристрасть,  Світла  теплі  крила:
Торкнули  серце  промені  ясні
І  піднялися  з  полум'я  вітрила.

Затанцювали  вогники  зі  свіч
і  поєднали  нас  у  зимнім  Світі.
Тепер  удвох  хмелієм  -  віч-на-віч:
Червнева  ніч  -  таки  найкраща  в  літі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268390
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Віталій Назарук

Сучасне телебачення

Телебачення  в  країні
В  кожній  дивляться  родині.
Фільми,  де  крадуть,  вбивають,
Там,  де  вироки  читають.
Фільми  в  нас  американські,
Де  п’ють  віски  і  шампанське,
А  в  російських  п’ють  горілку,
Огірки  кладуть  в  тарілку.
Життя    ніби    бойовик,
Наш  мужик  до  нього  звик
І  бере  із  фільмів  все,
Що  картина  нам  несе.
Ну,  а  інші  передачі,
Де  показують  апачів,
Ми  забули  вже  давно,
Справжнє  це  було  кіно.
Вже  не  бачим  «Висоти»,
«Вертикалі»  -  красоти,
Де  пісні  звучали  щирі,
Ми  були  тоді  щасливі.
А  тепер  програми  далі
І  без  змісту,  без  моралі…
На  екрані  «Наша  раша»  -
Вона  ваша  ,  а  не  наша…
І  чого  навчити  може…
Захисти  й  спаси  нас  Боже!
Не  гоніть  реклами  план,
Хай  добром  цвіте  екран!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268682
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


Віталій Назарук

Небесні картини

Знову  в  небі  клубочаться  хмари,
Закриваючи  сонцю  дорогу,
І  малюють  картини  -  примари,
Що  в  душі  викликають  тривогу.

Ці  малюнки  на  синьому  фоні,
Однакових  немає  –  зникають.
Сірий  колір  змінивсь  на  бузковий,
Потім  інші  його  поміняють.

Я  лежу  на  пахучому  сіні,
Розглядаю  на  небі  картини,
Як  художник  невидимим  пензлем
Творить  нові  казки    щохвилини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268633
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011


АнГеЛіНа

Непізнана ЛЮБОВ♥?

Що  за  таємне  почуття  –
Любов,  ще  мною  непізнана?
Зізнання,  клятви,  каяття
У  когось  –  пізно,  в  когось  –  рано.

Два  серця,  ніби  ті  вужі,
Сплетуться  разом  –  як  єдине.
Щоб  до  безумства  без  межі  –
Спроможна  так  любить  людина?!?

Страшні,  чи  віддані  слова:
«…Я  з  поцілунком  умираю…»?
Питанням  хвора  голова:
«Любов  –  дар  Пекла,  а  чи  Раю?!?»
                                                         3  липня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268486
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 05.07.2011


АнГеЛіНа

Моїй Музі

Хотілося  б  побачити  Тебе,
І  пальцями  погладити  волосся.
Ти  ж  зійдеш  по  веселці  із  небес
(Бо  це  ж  реальність?  Чи  мені  здалося?..)?

Ми  спогадами  пройдемось  вночі,
Ступаючи  у  такт,  під  серця  стукіт…
А  звідки  в  Тебе  зірка  на  плечі
(Чи  це  від  сліз?..  Я  ж  плачу  від  розлуки…)?

Прощання…  Ти  не  бійся,  я  тоді
До  золотої  проведу  аж  хмари.
«До  зустрічі»  відіб’ється  в  воді
(Ти  ще  ж  прийдеш!  І  безпорадність  спалиш…).
                                                                     30  червня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267909
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 05.07.2011


never

Біла стіна, обірвані рядки

Біла  стіна,  обірвані  рядки,
І  нігтями  по  тій  стіні  до  крові,
Вже  так  дістали  ці  весняні  дні,
Що  серце  стислось  в  споминах  любові.
Сліпа  гроза  спалахуючи  грізно,
Мені  у  душу  струменем  води
Вже  пізно,  чуєш  любий,  пізно,
Прости,  забудь  і  відпусти.
Біла  стіна:  страшна,  пуста,  холодна.
І  ніч  в  обіймах  сліз  і  забуття.
Води?  Поїж!!!  -Облиште,  не  голодна!
Бо  сита  градом  того  каяття.
Не  мій,  не  мій,  не  мій  та  не  пускаю,
Не  можу  просто  викинути  все,
І  до  безтями,  віддано  кохаю,
Та  серце  Нею,  зайняте  твоє.
Біла  стіна,  на  ній  сліди  любові,
Що  я  намалювала  власноруч,
Червоний  колір  збуреної  крові,
Стрімке  падіння  із  Дніпрових  круч...
Люблю  і  тихо  помираю,
Що  ж  так  болить  мені  ота  любов,
Лиш  білу  стіну  ніжно  обіймаю,
Змиваючи  слізьми  холодну  кров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263107
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 05.07.2011


gala.vita

діжка без дна

Далі,  що  буде  за  тим  горизонтом?
Збирайся,  я  тобі  розповім…
Треба  бігти,  тримайся  міцніше,
Є  потреба  прокласти  тунелі
Під  товщою  днів,
Під  товщою  зухвалості,
Під  покривалом  бездоганної  брехні
В  черствому  хлібі  прогриземо  отвір,
Нехай  заходить  свіжий  дух  природи,
Недремний  промінець  гукне  тобі  привіт!
Просунь  спочатку  руку,  вхопись  за  повітря,
Підтягнись,
Голова  твоя  вже  огорнута  свіжим  вітром,
Не  бійся,
Дихай!
Надягай  на  себе  пахощі  лісу,
Тріпочи  листям  осик,
Зливайся  з  кольором  неба,
Зі  смаком  струмків…
Серце  твоє  цокотить  копитцями  диких  кіз…
Я  стану  травою.  Соковитим  стеблом,
Вишуканим  чагарником…
Заховайся  в  мені.
Не  бійся.
Дихай!
…я  поведу  тебе  далі,
за  горизонт,
під  байдужістю  прогриземо  собі  шлях,
і  побачимо  новий  горизонт,
а  потім  я  покажу  тобі
ще  один,
і  так  буде  до  поки  не  скінчиться  світ!  
Не  бійся,  зупинок  не  буде,
це  діжка  без  дна…
Хапайся,  я  покажу  тобі  край,
І  закрай,    і  безкрай…
І  неба  край!  
Смійся,  радій,  дихай!
Дихай!!!
29.06.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267738
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 05.07.2011


gala.vita

А мушля марить морем…

Розмірено  б’ється  серце…

Суворі  погляди  кидаєш  на  мене…
Небо  насупило  брови…
Ти  знову  даєш  мені  послухать
Як  гукають  тебе  хвилі.
Вушна  мушля  марить  морем…
Не  заважай  своїм  рукам  творить  красу,
Твої  дива  оживають…
Танцюють  вуста,  вальсуючи  тілом,
На  пульсі  затримавшись  на  мить…
На  грудях  перші  краплі  діамантів
Досвідчений  збирає  язичок,
На  пам'ять  своє  ім’я  малює  кігтиком  мізинчик…
Слухай  небо,  
Слухай  дорогу.
Казки  старого  Зевса  
Занотовують  сиві  писарі  на  пергаменті  світу,
Скручують  сувої  з  каліграфічним  зображенням  доріг…
Зшивають  до  купи  нас,  мов  сторінки…
Доля  до  долі,
Життя  до  життя,
Хвиля  до  хвилі…
Шепочи  мені  казку,
Прочитану  в  таємному  сховку
десь  у  полоні    кремезних  полиць  ,
Між  нетлінних  пізнань  з  
Фоліантів  в  крамничці  навпроти…
Я  принишкну.
Крізь  бурмотіння  басовите  громовержця
Почую  як  сочитиметься  вічна  сила  
Тяжіння  тіла  твого…
...І  серце,
вічне  серце,  
що  так  розважливо  колись  співало,
Забилось,
Мов  молода  форель,  в  останнім  танці
перетинаючи  рубіж  життя…
Забилось,
мов  жагучий  струмінь  соку,
пульсує  у  весняних  пружніх  бадилинах…
Забилось  серце,
застугоніла  кров
від  жадібних  вогненних  язиків,
які  настирливо  заповнювали  плоть…
Від  дихання  близького,  
від  дотиків  жаданих...

Серце  …
Нестримно  ,  нерозважливо  забилось  серце!

26.06.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267170
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 05.07.2011


Litera

Мою чорну сорочку пестиш руками…

Мою  чорну  сорочку  пестиш  руками,
І  кожен  ґудзик  поглядом  обводиш,
І  керувати  намагаєшся  думками,
І  сам  мене  із  розуму    ти  зводиш...

Там  мереживо  під  сорочкою.  Знаєш?..
Застели  нашу  постіль  бажанням.
Мов  на  струнах,  моїм  тілом  граєш,
Наповняючи  мене  знов  коханням.

Поцілунками  тіло  ніжно  вкриваєм,
Мов  заховати  бажання  це  хочем,
Та  воно  таке  сильне  й  безкрає.
Зваба  серце  і  мозок  лоскоче...

Мереживом  малюй  узори  у  мені
Й  лунатимуть  салюти  і  паради.
Розкидано  все  зайве  буде...  і
Сорочка  чорна  буде  поза  кадром.

2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266781
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


Halyna*

Не ти мій світ

Не  ти  мій  світ  ламаєш  на  кавалки,
вміщаючи  його  в  скупі  рядки.
Давай,  коханий,  попрощаємсь  в  парку,
але  тепер  назавжди.  На  віќи.

Пересторог  нема,  в  чотири  боки
від  мене  денним  світлом  попливи.
Давай  сьогодні  вислухаєм  спокій,
а  вже  від  завтра  будемо  на  "ви".

Не  ти  мій  світ  в  друзки  розіб'єш  кволо,
а  я  в  собі  усе  перетерплю.
Давай  для  всіх  розійдемось  в  ніколи,
бо  я  тебе,  вже  вибач,  не  люблю.

І  без  образ,  яким  немає  змісту,
сюди  нема  для  мене  вороття...
Давай  на  гальма  з  мужності  натиснем,
щоб  не  на  смерть,  а  тільки  на  життя.

Не  ти  мій  світ.  Забудь  моє  обличчя,
і  дотик  рук,  і  губ,  колін,  чола...
Давай  уб'єм  без  остраху  цей  відчай,
тому  що  я  тебе  не  вберегла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267376
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


Halyna*

На курок

Не  тисни  на  курок,  -  я  поки  що  зовсім  не  готова,
Десь  у  центрі  зіниць  застигає  непрошений  страх.
Ти  –  солоним  дощем  по  щоках  моїх  знову  і  знову,
Ти  –  разючим  вогнем  по  вишневих  солодких  губах.

Не  чекала  тебе  серед  розпалу  п’яного  літа,
Серед  купелю  трав  і  духмяних  покосів  в  житах.  
Я  –  у  клапті  вогню  твоїм  поглядом  диким  одіта,
Я  –  нестримністю  снів  перелита  у  всіх  на  очах.

Забери  ж  бо  від  скронь  револьверне  заряджене  дуло,
Екіпаж  з  трьох  коней  саме  вчасно  до  ґанку  прибув.
Я  –  холодна  вода,  що  нічого  в  собі  не  забула,
Ти  –  ранковий  туман,  робиш  вигляд,  що  легко  забув.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267597
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 05.07.2011


Halyna*

Щаслива

Знаю,  нестримне  щастя  -  зиск  обважнілих  рук,
так  щоби  в  дим  густий  -  заново  і  без  смутку,
Аби  у  грудях  бив  швидше  на  долю  стук,
і  щоби  ти  п'янів  вишнями  з  цього  звуку.

Не  зупиняй  мотив  -  більше  нема  страху,
в  безвість  зникає  щем,  швидко  проходить  злива.
Усмішок,  сліз,  розлук  -  з  подиву  не  рахуй,
знов  біля  тебе  я,  отже  тепер  щаслива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267781
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


Halyna*

Не так

…усе  не  так.  Для  чогось  так  вже  склалось,
А  може,  хтось  за  це  все  відповість?
Діапазон  всього  у  дві  октави,
Хоча  й  вони  і  то  не  збереглись…

…не  відбулись.  В  тенетах  тих  інвенцій
Застряли  між  незрощених  думок.
І  тільки  щось  вогнем  заниє  в  серці,
То  був,  либонь,  на  зустріч  сотий  крок…

…і  він  минув.  І  далі  йти  не  можна,
У  хащах  всіх  дурних  перипетій…
І  все  би  так,  та  знов  чомусь  тривожно,
На  морі  –  штиль,  а  в  серці  –  буревій…

…і  надарма.  Хай  вже  не  дме  на  руки,
На  душу  тих,  що  зібгана  в  кулак.
То  була  мить  тривоги  і  розлуки,
А  нині  добре,  добре…  Та  не  так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268556
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2011


Наталка Тактреба

Коми на комині

Я  тебе  пускаю  до  себе  в  кімнату  -  тут  мій  маленький  світ.  Тут  може  бути  безлад,  і  він  виправданий;  тут  може  бути  затишок  -  і  він  заслужений.  Тому  не  трощи,  не  порядку  і  не  дивуйся.
   Я  тебе  пускаю  до  себе  в  ліжко  -  тут  мій  маленький  рай.  Тут  може  бути  твердо  чи  м"яко,  пухнасто,  холодно,  душно,  пусто.  В  раю  не  все  так  просто,  скажу  тобі.
   Я  тебе  пускаю  до  себе  в  життя.  Тут  є  друзі,  сусіди,  колишні,  небажані,  таємні,  вірні,  приховані,  не  пізнані...  Але  не  пізнавай  замість  мене,  не  володарюй,  не  переоцінюй,  не  живи  мною.  Я  ж  тільки  навчилась  жити  за  себе,  хоча  з  піщинкою  тебе  в  моєму  світі,  раю  і  житті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261518
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 05.07.2011


Любов Іванова

ГЛУПА ЗАТЕЯ ВОЕВАТЬ С ЛЮБОВЬЮ. .

Глупа  затея  -  воевать  с  любовью,
предполагать,  что  ты  ее  сильней.
И  в  этой  схватке  -  бросить  к  изголовью
оттенок  грусти,  серость    скучных  дней..

Глупа  затея  -    свои  чувства  прятать
и  запирать  на  ключ  в  сырой  чулан..
Заставить  сердце  безутешно  плакать
от  пустоты  и  нанесенных    ран..

Открой  ей  дверь..  и  отпусти  на  волю..
И  пусть  летит,  опережая  свет..
Всего  того,  что  мы  зовем  ЛЮБОВЬЮ..
весомей  нет..  важнее  в  мире  нет..

Любовь  взлетит  красивой  вольной  птицей
к  тем  берегам,  где  неизменно  ждут..
Там  два  сердечка  смогут  насладиться
желанной  встречи  радостью  минут..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11012165887

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268551
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Любов Іванова

ДОЖДИ. .

Сколько  дней  подряд  идут  дожди,
небо  опрокинуто  вверх  донцем..
Выцвела,  поблекла  его  синь,
кажется,  промокло  даже  солнце..

Прохудилось  выси  полотно,
проливая  воду  через  сито..
Каплями  опять  стучит  в  окно,
словно  конь  о  землю  бьет  копытом..

Грозные  овалы  серых  туч
строят  фантастические  замки.
Робко  и  несмело  солнца  луч
подает  украдчивые  знаки..

Прячась  в  яркой  радуге  зонтов,
в  их  неповторимом  разноцветье..
Пробиваясь  из-за  облаков,
повествует  о  тепле  и  лете..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106304368

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267874
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 04.07.2011


Ласунка

Ми пили місто кроками щоночі….

Ми  пили  місто  кроками  щоночі,
Бентежачи  собою  ліхтарі!
Сором*язливо  опускали  очі
всі  перехожі,  тонучи  в  імлі.

Зупиним  світ  шаленим  поцілунком,
Та  замилуєм  дотиком  зірки.
І  знов  "Люблю"-  до  спільного  рахунку
несуть  вуста  твої,  солодкі  і  п'янкі.


За  допомогою  Юрія  Пухнастого!
Дякую!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268470
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011


s o v a

а июлю щекотно

был  четверг-понедельник  несносно  забытый,
парафраз  загулявших  под  утро  в  кино,
и  давно  побелевшее  небо  и  Питер,
и  мосты  разведенные  темной  Невой...

а  зима  с  мостовой  как  по  клавишам  ноты,
и  куда-то  спешить,  и  куда-то  бежать,
в  общем,  снилась  она...  а  июлю  щекотно
от  морозного  следа.  Фонтанка.  плюс  пять

от  летящего  дня  по  пути  самолёта,
забывая  на  миг  всех  условностей  груз,
сердце  тихо  стучит,  если  завтра  суббота,
будет  праздник  рождений  танцующих  муз  

ну,  а  если  среда?  или  пятница  франтом
вся  такая  в  манто  и  с  подвеской  в  огнях,
дамой  пик  с  мундштуком,  неразгаданным  фартом
или  страстью  любви  Галатей  на  камнях?...

в  общем,  снилась  она,  та  неделя  из  сказок,
и  запутались  мысли,  какой-то  июль,
если  вдруг  позвонишь  или  встретишь  так  сразу,
да,  скучаю,  мой  друг,  крайне  редко
                                                                                                 ...  люблю
___
музыка  Арно  Бабаджанян  (фортепьяно)  -  Ноктюрн

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268521
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Валентина Ланевич

Вітри спати лягають у моїй постелі

Дубе  розлогий,  віття  зелене,
Нащо  породила  мене  ти,  нене?
Пташки  співають,  -  сонцю  радіють,  
А  мою  душу  батоги  гріють.
Вітри  спати  лягають  у  моїй  постелі,
Укладають  смуток  ув  обидві  жмені.
Погода  буває  в  природі  мінлива,
Чом  же  ти,  Доле,  така  зрадлива?
В  серці  палає  шалене  багаття,
Розбите  тобою  на  дрібне  шмаття.
У  щирій  Молитві  рясні  тамую  сльози:
Прошу  тебе,  Господи,  розвій  мої  грози.

24.06.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266707
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 04.07.2011


Валентина Ланевич

На мольберті мазками життя

На  мольберті  мазками  життя.
Може  він,  може  ти,  може  я,
Слугували  художнику  ревно,
Щоб  творив  він  великі  шедеври.
Торкаючись  пензлем  глибин  всіх  душі,
Оживала  природа  і  кам’яні  гори.
Зривав  перемоги  омріяний  куш,-
Мандрівник,  підкоривши  простори.
Рука  виводила  чіткий  силует,
Змагалася  чайка  із  вітром  над  морем.
Притягує  погляд  жінки  портрет,
Легка  хода,  шлейф  -  серпантинно-прозорий.

26.06.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267171
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 04.07.2011


Рідний

Пілігрим

Вдягала  нічка  темну  сукню,
А  смерк  на  пнях  -  корчах      дрімав,
Ясні  зодіакальні  букви
Читали  всує  пси  :    «гав  -  гав!»,
Обіч  садиб,  через      левади
Дивак  одвічний    -  пілігрим  -
Ішов  уперто  слів    заради
І    небувалих  досі  рим…
Пройшли  літа,  а  він  понині  -
Сандалі,  посох,  калита  -
Напроти  глуму    і  гордині
Не  зрікся  свого  хомута.


03.07.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268362
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Рідний

Хвіртка дитинства

Тихо  скрипнула  хвіртка  дитинства
І  мій  спогад  у  казку  ввійшов.
Держить  світ  на  собі  стебелинка,
Скаче  коник  травою  дібров,
Усміхається  сонце  привітно,
Пестить  вітер  сивіючу  даль…
На  душі  і  печально  ,  і  світло,
Та  за  булим  ні  крихи  не  жаль.
Луг  барвисто  прикликує  в  гості,
Хлюпом  річки  шепоче  до  вух:
-  Не  минайте,  заходьте  ,  дорослі,
Тут  зміцнявся  пісочний  ваш  дух.

Перетерлось,  зам’ялось,  забулось…
У  долоні  онуки  рука
До  хвіртчини  від  гуркоту  вулиць
Навертає  ізнов  старика.

29.06.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267743
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 04.07.2011


LaurA

Капли дождя

Капля  на  листочке  
дольше  задержалась.
В  капле  окна  отражались.
Отражалось  в  капле  солнце.
Радуга  затем,  повременя.
Соберу  я  их  в  ладошки,  
Пусть  все  эти  отраженья
Погостят,
ну,  хоть  немножко,  
у  меня...


автор  фотографии    -  Та-та
http://photo.i.ua/user/459338/112373/2585833/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266890
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 04.07.2011


Наталка Кольоровісни

Метелики у животі

Не  буває  таких  почуттів,
Що  не  стАріють  і  не  вмирають.
А  метелики  у  животі  
Як  з’являються,  так  і  зникають.

І  агонію  ту  припинить
Неспроможна  звичайна  людина.
Від  коханння  уже  не  болить
Мого  серця  твоя  половина.

На  перетині  наших  світів
Лиш  хрести  і  під  ними  могили.
А  метелики  у  животі
Відлетіли,  кудись  відлетіли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268116
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Журавка

ДОЛЯ

Мене  Господь  до  тебе  на  руках  
Приніс,  щоб  не  поранилась  об  стерня.    
Щоб  не  блукала  довго  по  стежках,  
Які  ведуть  в  нікуди,  в  безімення.  

Вже  образ  чийсь  у  тиші  відстояв,
Вже  й  розпачу  гіркого  наковталась.  
Господь  життям  за  руку  вів,    а  я…  
А  я  навіщось  долі  опиралась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267302
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 04.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2011


Ляля Бо

дужже інтимна лірика

Я  в  бубен  б'ю,  а  ти  все  не  приходиш,
я  стукаю  тобі  на  ай  сі  к'ю...
ламаю  ноги  в  ритуальнім  танці,
а  ти  не  бачиш  перед  монітором,
як  моє  друге  я  із  першим  хором
тобі  співа  веснянки-закликанці!

ну  де  ти?  де  ти?  де  тобою  носить?
у  мене  скоро  посивіють  коси
або  повипадають,  стану  лиса,
а  лисою  здалась  тобі  на  біса??

в  риданнях  марних  виплакала  очі,
тобі  сто  восьмий  віршик  нині  строчу!
і  сльози  ллю  і  гірко  губи  суплю,
а  ти  такий  підступно-неприступний,

що  аж  не  знаю  із  якого  боку  
до  тебе  підійти,  мій  синьоокий!
тому  продовжу  киснути  в  зажурі
і  бити  в  бубен  по  клавіатурі
веснянку-закликанку:  до,  мі,  соль)

чекаю  і  люблю.  твоя  Ассоль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268395
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Ляля Бо

Чи має жінка душу? (навіяне)

Святий    Августин    стверджував,    що    в    жінки    немає    душі...
                                                                 (Ярослав  Дорожний:  Чи  має  жінка  душу?)
                                                       http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268125


А  сліз  не  було.  І  хотілося  стати  вужем,
Проповзти  між  трави  й  відчувати  на  тілі  росу.
І  серце  моє,  мов  на  друзки  розбитий  фужер,
У  якому,  розрізавши  простір,  тобі  не  внесу

Ні  хмільного,  ні  меду,  ні  дьогтю,  ні  власної  крові
І  не  вип'ю  з  тобою  до  дна  та  на  брудершафт...
Я  люблю  півтони,  але  сни  завжди  кольорові.
Як  ти  думаєш,  любий,  у  жінки  теж  є  душа?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268194
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Ляля Бо

інша /автобіографічне/

...........................................................заходилась    криком,
                                                       рвала    у    кров    зап'ястя
                                                       десь    на    межі    щастя
                                                       своя    власна...
                                                       вільна    і    дика.
                                           (H&N:  bdsm|нарис  на  душі)
                 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237330

липень  у  мене  вкрав  рими  і  сенс  існувань,
місяць  із  номером  сім,  дзвінко,  мов  нота  сі
в  нашім  мінорі  закреслив  усі  слова.
руки  подряпані:  кров  і  малиновий  сік

кажуть  змінилася,  погляд  зробився  важкий,
стала  багато  всміхатись,  справляю  враження,
взяла  за  правило:  краще  ні  з  ким,  ніж  з  будь  ким
стала  не  те  щоб  розумна,  але  розважлива.

губи  -  полин,  на  плечі  грають  в  карти  демони,
тим,  хто  не  бачить,  здаюся  доволі  мирною.
інша  в  душі  жила...  інша...  тепер  де  вона?
та,  що  заходилась  криком  тоді  над  вирвою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268063
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Віталій Назарук

Новий урожай

Поля  запахли  хлібом,  бо  жнива.
І  зашуміли  у  полях  комбайни.
Земля  неначе  знову  ожила,
Дарує  щастя  щедре  і  врожайне.

Як  золото  пшениця  полилась,
Зернинка  до  зернинки  –  хліб  духмяний.
Якби  скоріш  негода  уляглась
І  буде  коровай  у  нас  рум’яний.

Землі  вклонімось  і  рукам  людським,
Які    хліба  зростили  і  зібрали.
Не  легко  дався,  вийшов  дорогим,
А  ми  його  ще  з  осені  чекали.

Нехай  комори  повняться  зерном,
І  пахне  хліб  із  свіжого  врожаю.
Нагодувати    місто  і  село,
І  хай  добро  панує  в  нашім  краї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268041
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 04.07.2011


Окрилена

Тільки раз…

Тільки  раз,  тільки  мить.  Як  ніколи  багряно  і  терпко  
зайнялося  в  зіницях  …іскрА  мабуть  дихала    так,
що  завмерло  навколо,  змаліло  усе  і  померкло...
розговілося  серце..  у  злеті  з  тобою,  мов  птах.

Тільки  раз  і  тепер,  не  лишаючи  себе  на  потім,
хіромантії  око  вдивляється  в  форму  життя...
На  долонях  є  лінії  долі  і  хвилі,  мов  дотик
оживають  тоді,  коли  в  мОїй  долоні  -  Твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268129
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 04.07.2011


river

Поле, сонце і маки

хочу  повернутись  в  той  час  і  туди
там  де  поле,сонце  і  маки
там  де  поруч  усміхнений  ти
там  де  голубом  хочеться  стати.
квіти  в  руці,  щастя  у  серці
поруч  плече  яке  міцно  тримає
фото  на  пам*ять  біля  озерця
та  ти  знову  мене  відпускаєш...
сум  в  телефоні,  холодна  подушка
спогад  про  вечір  проведений  разом
не  прошепочеш:"кохаю..."  на  вушко
лиш  обернешся  і  туга  відразу.
хочу  скуйовдити  неслухняне  волосся
дивитись  на  вій  твоїх  візерунок
щоб  як  у  казці  нам  завжди  жилося
і  щоби  твій  розбудив  поцілунок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265198
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Poetka

…найбільша самотність…

«…адже  самотність  не  в  тім,  що  ти  не  отримуєш  пошту,  а  в  тім,
що  ти  і  сам  нікому  не  пишеш…»
             С.Жадан
____________________________________________________
...  найбільша  самотність  це  коли  на  одинці  слухаєш  дощ
лежачи  на  канапі  закутавшись  в  теплий  плед…
коли  переповнена  пошта…пише  ж    ще  «хтось»
натягуючи  усмішки  мов  арбалет
ти  так  стомився  писати  енний  куплет…
залишати  по  ньому  порожні  чашки  від  сну…
гармидер  у  пам»яті  та  депресивні  подробиці  жовтня
викликають  застуду  гостру  респіраторну  й  нудну
і  тишу  що  завше  сіра  й  монотонна
якої  так  багато  неначе  піску…
найбільша  самотність  завжди  неповторна
із  присмаком  ванільно-пріснуватого  «люблю»…
і  нота  проскакує  між  слів  чомусь  часто  мінорна…
прикладаєш  до  вуха  мушлю  і  чуєш  музику  дощу
її  передавали  у  прогнозах  на  сьогодні…
найбільша  самотність  завжди  виринає  на  зовні…
проходить  дощ  не  залишаючи  й  сліду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267462
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Любов Іванова

О, МИТЬ!!!!

О  мить!!  Зупинись  в  своїм  леті
туди,  де  життя  мого  край..
Залиш  на  життєвім  мольберті
пісенно-квітучий  розмай..

О  мить!  Зупинись  і  вертайся
до  витоків,  в  юності  вир..
Туди,  де  казкового  щастя
проліг  у  майбутнє  пунктир..

О  мить!  Закарбуйся  навічно
чітким  візерунком  буття..
Малюючи  долю  магічно
на  аркуш  земного  життя..

О  мить!!  Зупинись  і  зависни
рожевими  перлами  мрій..
Та  грай  веселково  до  тризни
мелодію  кращих  надій...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106257275

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267139
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 30.06.2011


s o v a

как завиток

разбивая  просторы  неба  
ветром,  тучами  и  дождем,
так  безудержно,  без  разбега,
в  танце  за  руки  с  ним  вдвоем

заплетая  в  косу  ромашки,
захмелевший  закат  огня,
поцелуем  сорвется  влажным
подгоняя  в  лугах  коня  

непослушный,  такой  летящий,
незаметно  зовущий  сон,
с  ретроградной  планетной  чашей
ускользая  как  мантра  "Оммм"

отражений  слова  услышав
незатейливое  не  то,
как-то,  где-то,  за    тучей  выше,
пачка  молний  как  завиток

а  вернувшись  вечерним  эхом,
завтра  будем  шутить  опять,
Пастернаку  читать  как  Чехов
возвращался  в  вишневый  сад

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267498
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 30.06.2011


s o v a

всеутверждающее (с)

воздух  с  жаром  обнимал,  
вышивая  шелк,  
касания  радости  с  бокалом  нежности
 
белое  вино  и  капля  гренадина  
да,  это  все  под  серый  томик  Куприна  
с  его  рассказами  и  романами  
с  Марселем  и  Провансом  

с  портом  и  шумом  моря  
круглыми  окнами  как  в  каюте  корабля  
и  нежными  поцелуями

радугой  после  дождя,
письмами  
и  запахом  детства

взмахом  крыльев  
и  бесцеремонными  
вторжениями
 прошлой  жизни,
там  хватились  меня

вишни  с  вкусом  
утра  и  улыбки,
радость  лета  

ни  с  чем  не  сравнимо

эффект  присутствия?
все  просто  -
это
реальность

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266972
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 30.06.2011


s o v a

с кубиками льда

губы  целуются
с  вишнями  спелыми
на  солнце
а  лобовое  стекло
с  каплями  неба


Огюст  и  Камилла
прыгают
по  своим  облакам

и  по  парку  разгуливает
новый  Мыслитель

дворцовая  площадь
с  куполами  в  симметрии
горизонты  карусели
грифелем  по  бумаге

черным  эспрессо
обволакивая
и  притягивая

в  глаза

все  далёкое
приблизилось
телескопически
стёрлась  грань
чувствительности

это  танго
принято
подавать  с  кубиками
льда


____

 Libertango
это  танго  подается  со  льдом  (с)  Велма  
http://www.stihi.ru/avtor/velmakelly

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266167
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Окрилена

На зап’ясті пульсують браслети

Зупиняється  час...на  зап’ясті  пульсують  браслети,  
як  у  замкнутім  колі  сенсорик  -  розпечених  снів.  
Зупиняється  біг  та  бажання  (нічні  силуети)  
набирають  розгін  до  світання,  до  перших  вогнів.    

І    так    зливно    шумить    поміж  білі    шовковиці    літо,    
на    зупинках    надій,    я    шукаю    у    скриньках    листи...    
і    нехай    прогримить    і    відблискає    з  вітром    сердито    
я    із    вікон    побачу    до    Тебе    веселки-мости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267184
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Володимир Шевчук

Витікає любов…

Витікає  любов,  наповняючи,  –  ми  ж  молоді!  
Світ  дарує,  коли  ми  відкриті  для  всіх  до  нестями…  
А  мій  день  починається,  мила,  заледве  тоді  
Як  у  тебе  з-під  вій  дві  галактики  сяють  вогнями.  

Мої  мрії  без  тебе  скупі,  це  пустельні  піски;  
Мої  мрії  з  тобою  –  це  все,  що  потрібно  людині!..  
Я  б  і  може  ще  жив,  розлетись  білий  світ  на  куски,  
Тільки  хай  не  згасають  оті  дві  галактики  сині.  

24.06.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266826
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Віталій Назарук

Перше кохання

Ми  вийшли  з  танців  близько  опівночі,
А  зорі  в  небі  падали  й  згасали.
Я  їх  не  бачив,  бачив  зорі  –  очі,
Ми  йшли  за  руки,  їх  не  відпускали.

На  лавці  пахли  яблука  червоні,
Погладив  ніжно  я  твоє  плече.
Немов  вогнем  обпік  собі  долоні  ,
Мені  здалося,  що  воно  пече.

Не  було  слів,  хоч  вже  яка  година,
Ми  дочекались  ранішню  зорю.
Я  зрозумів,  що  ти  -  моя  єдина,
Тут  вперше  я  сказав  тобі  –  люблю.

Ми  тоді  долю  вдвох  свою  зустріли,
І  поклялись,  що  це  на  все  життя.
Серця  співали,  а  вуста  п’яніли,
Кохання  перше,    ти  -  любов  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267816
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Віталій Назарук

Я слів боюсь

Навіяне    віршем    Ліни    Костенко  «Страшні  слова,  коли  вони  мовчать»  

Я  слів  боюсь  невизначених,  скритих,
Які  залізли  в  душу  і  завмерли.
Вони  лякають,  з  ними  важко  жити,
Бо  ті,  що  линуть  –  вони,  ніби  перли.

Ті,  що  мовчать,  вони  не  зрозумілі,
Хоча  й  принишкли,  можуть  ще  світити.
А  можуть  рани  роз’ятрить  на  тілі,
Можуть  вознести,  але  й  можуть  вбити.

Тож  краще  говоріть,  нехай  слова  летять,
Бо  кожне  слово  сказане  –  печать.
Слова  –  вірші,  це  Божа  благодать,
І  бійтеся  тих  слів,  які  мовчать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267418
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Віталій Назарук

Щоб пісня стала народною

Як  пісня  замовкає  -  це  біда,
І  особливо,  як  вона  весела.
Яка  возносить,  яку  п’єш  до  дна,
Яку  співають  у  містах  і  селах.

Чарівність  пісні  у  її  словах,
І  в  музиці,  де  ці  слова  співають.
Такі  пісні  звучать  у  всі  віка,
І  особливо  людям,  що  кохають.

Послухайте  -  співають…  Замовчіть!!!
А  цю  мелодію  і  разом  з  нею  слово,
Ви  на  вівтар  народу  положіть,
Вони  народні  вже  і  це  чудово.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266896
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Ляля Бо

А в житті…

А  в  житті  кольори  не  такі,  як  в  графічних  редАкторах,
Тут  не  виставиш  світло  в  очах,  якщо  Бог  не  виставив.
І  уламкам  колишніх  амбіцій  дано  передать  пора,
Що  начхати  мені  на  усі  їхні  вдавані  диспути.

Не  рахую  чомусь,  ні  хто  перший,  ні  хто  кого  більше,
І  на  дах,  щоб  стрибати,  не  лізу,  не  ріжу  ножем  вени
Я  іще  реагую  на  дотик,  та  не  реагую  на  біль  вже.
Просто  я  зазвичай  "йду  на  Ви",  коли  ви    -  на  зелене.

А  в  житті  отаким,  як  я,  мабуть,  скоро  забракне  кисню.
Зроблять  з  нас  електронні  версії,  щоб  зекономити.
І  запхнуть  у  комп'ютер,  а  той  раптово  зависне.
Хто  ж  тоді  одержимо  строчитиме  вірші  і  коменти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267785
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2011


Ольга Кричинська

Планета

А  ти  тут  був.  Набув,  здобув...забув?
Лишив  позаду  принців  та  валетів...
Так  легковажно  відчинив  засув  -
Мене  мені  відкрив  немов  планету.

О,  ти  тут  був.  Втішався  та  ішов
І  ніч  із  стін  у  тінь  сповзала  слідом.
Це  ж  не  кохання,  а  невдалий  шов
На  полотні  ненаших  краєвидів?

Чи  ти  тут  був?..Якщо  мовчання  днів
Не  вип"є  пам"ять  наче  чарку  соту  -  
Я  буду  тут.  У  сутінках  світів,
Відкритих  і  залишених  "на  потім".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267810
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Ольга Кричинська

А віриш - …

А  віриш,  мені  здалося  -
відкинув  у  бік  Бог  п’яльця,
занурив  в  моє  волосся
твої  невагомі  пальці.
твоїми  вустами  втішно
залишив  на  шкірі  рани.
і  те,  що  не  стало  віршем
зрослося  його  нитками.

слова  розімкнули  коло
в  провалля  зійшли  луною,
але  візерунки  долі  
не  стали  для  тебе  мною.
хай  п’яльця  знайде  і  вирве
орнаментів  мертві  квіти,
бо  ти  не  заповнив  прірви  -
собою  її  поглибив.

я  знаю,  що  стане  гірше  -
тому  вчусь  тримати  спину.
а  віриш  –  немає  сліз  вже,
лише  роздирають  рими…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267327
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 30.06.2011


Адель Станіславська

У закутках серця

Заховалася  щирість  
глибоко  у  закутках  серця  -  
подолала  її  нелюбов  у  нерівнім  бою...
Я  боєць  чи  глядач  
серед  цього  безладного  герцю?
Прохачем  у  недолі  за  долею  в  черзі  стою...

Як  в  примарному  сні  
проминають  ошукані  мрії...
Я  не  плачу,  вже  ні,  бо  не  топиться  жаль  у  сльозах
Тільки  серце  щемить  
в  неминучій  холодній  завії
серед  літа  й  тепла,  безнадією  випитих  днях.

Заховалася  щирість  
у  закутки  серця  глибоко,
як  сполохана  птаха  ,  мисливцями  загнаний  звір
Може  вийде  колись
через  очі  бурхливим  потоком...
А  допоки,  у  серці  щемить  і  туманить  мій  зір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262764
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 23.06.2011


Адель Станіславська

Давай сховаємось удвох

Давай  сховаємось  удвох  від  всього  світу
поміж  пахучими  весняними  ночами...
Як  облітатимуть  сади  вишневим  цвітом
густа  завіса  спуститься  дощами.

У  шиби  вікон  зашепоче  нам  ласкаво
про  зорі,  що  вінчали  нас  коханням,
і  небокраю  нами  стрінуті  заграви,
народжені  у  променях  світання.

Полинемо  у  незабутні  наші  ночі,
коли  душа  захопленням  тремтіла,
а  долю  піснею  нам  соловей  пророчив,
якої  ми  торкалися  несміло.

Давай  загубимось  удвох  від  всього  світу,
у  пахощах  бузку  і  матіоли,
і  будуть  ніжністю    серця  палкі  горіти,
щоб  наші  почуття  не  охололи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259619
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 23.06.2011


Окрилена

…як її збагнути?…

Жіноча  доля....як  її  збагнути?
Серед  анафем  й  коронацій.  Та  жива!!!
Незламна  і  гнучка,  хоч  вітер  лютий!
З  клеймом  гріха.  Іконописна  і  свята.
Вона...  Бо  жінка!  Вголос  і  про  себе
читає  молитвИ,  коли  усе  мовчить...
Возноситься  закохана  до  неба,  
бо  у  коханні  її  сонячний  зеніт.
Із  м'якоті  солодких  абрикосів,
що  стигло  розкололись  в  мріях  поміж  хмар,
Вона  у  ніжній  пелені  підносить  -
заслугу  називатись  жінкою...  Це  дар!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266532
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 23.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011


viter07

Немов останній раз…

З’єднались    наші  душі  у  молитві.
Нехай  простить  мені  любов  цю  Бог.
Я  кожен  день  благословляю  миті,
Короткі  миті,  коли  ми  удвох.

Можливо,  що  любов  ця  надто  пізня
І  ти  для  мене  надто  молода.
Для  мене  ти  –  Молитва.
Ти  –  як  пісня.
Мов  у  пустелі  –  рятівна  вода...

Без  тебе  дні  –  одноманітні  й  сірі.
Без  тебе  -  пустка  темна  і  сумна.
Не  думаю.
Люблю  тебе.  І  Вірю,
Що  нам  обом  судилася  весна.

Ще  скільки  нам  відміряно    –  не  знаю.
Зрадіє  Бог,  
чи  роз`єднає  нас...
Тому,  коли  з  тобою  розлучаюсь,  –
прощаюся,  
немов  останній  раз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 21.06.2011


longavojo

Бірюзові трусики

Вилізли  з  під  джинсиків  (а  у  мене  беньки)
Бірюзові  трусики  в  цяточках  біленьких…
Подивився  вище:  а  вона  ж  –  як  лапочка,
Й  бірюзові  трусики  у  біленьких  цяточках…
Сукня  і  панамочка,  сумочка  і  бусики,
І  в  біленьких  цяточках  –  бірюзові  трусики…

Заболіло  вухо  –  то  смикнула  мама:
-  На  дорослу  тьотю  так  дивитись  рано!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265786
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 21.06.2011


Halyna*

Гаснемо

Заколихані  вітром  думки,  
Ті  думки,  що  як  гості  непрошені…
Дим  печалі  полинно  гіркий,  -  
Перевтілення.  Відчай.  Спустошення.

Перетертий  у  попіл  пісок…
Цей  занедбаний  дім  поза  ти'нами.  
Промовчати  –  вуста  на  замок…
Божевіллям.  Піснями.  Картинами.

Збайдужіти  на  сотню  хвилин,
Нічиєю  побути  окрасою.
Ми  дістались  найвищих  вершин,
І  тепер  ми  зникаємо.  Гаснемо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266254
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 21.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2011


АнГеЛіНа

Не забувайте…

Журба  батькам  в’язала  срібні  шалі,
Щоб  ними  вони  голови  покрили.
А  діти  пізнавали  даль  за  даллю,
Віднявши  від  гнізда  слабенькі  крила.

У  світ  летіли,  щоб  життя  побачить,
Десь  запалити  вогнище  родинне.
Але  забули  –  вдома  неня  плаче:
«Де  ж  моя  доня?..  Де  ти,  любий  сину?..»

Задумавшись  на  ґанку  батько  сяде  –
В  кошлатих  вусах  сонячні  зайчатка.
Він  хоче,  щоби  поруч  діти  раді
Озвалися  до  нього  ніжно:  «Татку!..»

Від  старості  до  вічності  вже  близько…
Тоді  лиш  про  батьків  згадають  діти
І  схилять  у  зажурі  чола  низько,
Де  з  осінню  зустрілося  вже  літо.
                                                 16  червня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265482
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 20.06.2011


Мазур Наталя

*Коханка дощу

Вірш  читає  Ігор  Стожар.

Плейкаст    можна  подивитися    тут:
http://www.playcast.ru/view/1597964/ba476fc2b48e2d6115c929a5f1cc3b7783564e9epl


Хтось  тихенько  постукав  в  вікно.
Моє  серденько  затріпотіло...
Я  принишкла  й  повірить  не  сміла.
Я  тебе  так  чекала  давно!

Раптом  стукіт  той  майже  затих.
Чую  ніжно  і  звабно  шепочеш:
"Зацілую  тебе,  мила,  хочеш?
Пригорну  у  обіймах  палких!

Бо  немає  такої,  як  ти,
Ти  для  мене  найкраща  у  світі!"
Відчиняю  вікно...  Запах  квітів:
"Чом  не  зміг  ти  раніше  прийти?

Де  ти  був,  де  блукав  по  стежках?"
Я  дивлюсь,  і  нікого  не  бачу.
Чи  то  дощ,  чи  то  може  я  плачу...
Лиш  холодна  вода  по  щоках...




Постучал  кто-то  тихо  в  окно.
Мое  сердце  вдруг  затрепетало.
Я  притихла  и  еле  дышала,
Я  тебя  ожидала  давно.

Неожиданно  стук  тот  притих.
Говорит  кто-то,  слух  мой  лаская:
"Зацелую...  Ты  хочешь,  родная,
Очутиться  в  объятьях  моих?"

Не  встречал  я  такую,  как  ты!
Нет  подобной  тебе  во  всем  свете!
Открываю  окно...  Вольный  ветер...
Никого  средь  ночной  темноты.

Гром  гремит,  небо  все  в  облаках.
Отвернулась,  глаза  свои  прячу.
То  ли  дождь,  то  ли,  может,  я  плачу...
Мокрый  след  на  горячих  щеках.

ІІ  варіант:

Чи  здалося,  чи  стук  у  вікно...
Чом  же  серце  так  затріпотіло?
Я  принишкла  й  повірить  не  сміла,
Я  тебе  так  чекала  давно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266023
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011


Halyna*

Повстанцю

Не  можу,  брате,  вибрати  слова,  
 Тому  доречно  гірко  промовчати.
 Тобі  до  скронь  хилилася  трава
 Й  передзвін  куль  божився  гартувати.

 Ти  не  просив  для  себе  світлих  днів,
 Хоча  весна  розквітла  у  рамена.
 І  пригорщ  сліз  сховають  матері,
 Й  солодких  фраз  не  скаже  наречена.

 Лише  пройде  відгомін  сих  тополь,
 І  в  тихім  сні  свою  побачеш  хату.
 І  скільки  вас,  війною  вбитих  доль,
 Чи  хтось  колись  насмілиться  сказати?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266006
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011


Halyna*

У тих віршах, де я…

А  ти  мені  навіщось  дорікнув:
«Що  не  рядок  –  любов,  любов,  кохання…»
                                                                     (Наталя  Горішна)  

 …Не  треба,  милий,  зайвих  нарікань,
 Що  знову  душу  снігом  пополощуть,
 Що  є  відбитком  смути  і  страждань,  
 І  вічних  почуттів  уламки,  мощі.
 Хіба  тебе  болять  мої  вірші?
 Вони  –  німі  осколки  серед  бурі,
 Вони  –  забиті  пилом  стелажі,  
 Що  так  тебе  безжалісно  одурять…
 У  тих  віршах,  де  я  –  чиясь  любов,
 Де  серце  тільки  гріється  думками,
 Де  мрії  визволяються  з  оков,
 З  широкими  своїми  рукавами…
 Чи  там  де  я,  чи  там  тебе  нема?
 Це  ти  –  у  кожній  літері  і  комі…
 А  ти  сказав:  «Поетом  будь  сама»,
 А  я  ж  тебе  так  кликала  на  поміч…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265974
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011


Любов Іванова

Я ПО ТЕБЕ СКУЧАЮ…

Я..  по  тебе..  скучаю..
Если  бы  знал  ты  -  как!
Мыслей  и  дум  ключами
сжата  душа  в  кулак..

Я  по  тебе  скучаю,
грусть  отражая  в  словах..
Чувства  мои  качает
шторм  на  семи  ветрах.

Я  по  тебе  скучаю,
сердце  тебе  отворя.
Облаком  белых  чаек
в  далях  твоих  паря..

Я..  по  тебе..  скучаю..
Если  б  ты  мог  понять.
Нет!  Я  не  дам  печалям
силой  тебя  отнять..

Я  по  тебе  скучаю,
пряча  сомнения  в  слог,
рифмой  мечту  венчая..
Что  это..  фатум..  рок??


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106187221

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265772
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 19.06.2011


Терен

Похорон

Чом  поспішає  люд,мов  на  парад,
Очима  проводжає  кавалькаду?
То  "дуба  дав"  місцевий  казнокрад,
Не  поділивши  зі  столичним  владу.

-Подайте,  Христа  ради,  хоч  на  хліб,-
Ридають  жебраки,неначе  плакси.
Дешеві  квіти  сиплються  на  гріб,
У  відповідь  надіючись  на...бакси.

А  гріб  пливе:сиреною  мента,
Здалось,  на  ньому  виє  позолота.
І  глипає  на  розкіш  біднота,
Роззявивши  від  здивування  рота.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265755
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 19.06.2011


Ольга Медуниця

Коріння і крона

Коріння  в  росяних  незайманих  лугах...
А  Крона  до  яких  висот  сягає!
Як  віднайти  цей  Рай,  де  надихає
Із  Божих  Сліз  такий  створити  Вірш,
Де  Ти  гуляєш  вранці  босоніж,
Де  Ти  торкаєш  пагони  в  цвіту...

А  можна  я  там  дичкою  зросту?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265835
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 19.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011


Віталій Назарук

І все - таки про слово напишу

І  все  -  таки  про  слово  напишу,
Я  не  Костенко,  і  мені  далеко.
Але  я  теж  ходив  по  споришу,
І  біля  хати  в’ють  гніздо  лелеки.

І  в  мене  теж  слова  часом  мовчать,
Або  втікають,  чи  кудись  зникають.
Я  їх  з  душі  не  хочу  виганять,
Нехай  часів  ще  кращих  зачекають.

І  хоч  не  варто  берегти  слова,
Які  засіли  в  душу  і  страждають.
Я  збережу  їх,  хай  вони  мовчать,
А  прийде  час  і  ті  слова  засяють!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265631
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 19.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011


Halyna*

А мені би…

Вже  давно  відцвіли  яблуневі  сади  і  діброви,
І  хрущі  не  гудуть,  тільки  зрідка  грозою  роздасться.
А  мені  би  у  сни  легкокрилі,  дзвінкі,  кольорові,
Щоби  знов  на  вустах  відізвалося  усміхом  щастя.

Десь  на  кінчиках  мрій  загубилась  весняна  надія,
Де  ти  спраглим  дощем  опадаєш  на  здимлені  груди.
А  мені  би  туди,  де  сміливі  тіла  не  старіють,
Щоб  у  вічність  твою  перетліти  з  чужого  «нікуди».

Той  бузковий  дурман  непомітно  сполохав  всі  сили,
Чуєш,  он  під  вікном  той  цвіркун  знов  не  має  спокою?..
А  мені  би  –  як  птах,  розпростерти  приборкані  крила,
Щоби  в  неба  всього  безкінечність,  та  тільки  з  тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265678
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 19.06.2011


Halyna*

Ненавмисно (разом з Марічка9)

Захрустять    сліди    у    мерзлій    піні.
І    чиєсь    задивиться    вікно,    —
Як    ступають    поруч    наші    тіні,
Що    колись    не    стрінулись    давно…
                                             (Скиба    Роман)


Минають  днів  шалених  естафети,
згорає  ніч  на  мареві  зірок,
щасливий  сон  на  клаптики  подертий
між  диких  зграй  сполоханих  думок.

В  твоїм  вікні,  мабуть,  щасливі  лиця.
Вже  інша  роль,  не  вернемся  назад.
І  пилом  мрій  сумує  на  полиці
тобою  подарований  агат.

Яке  чудне  незношене  намисто!..
Земних  бажань  розірвані  стежки.
А  ми  ж  колись  зустрілись  ненавмисно,
а  як  мені  далось  воно  взнаки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265679
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 19.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2011


Оксанка Крьока

***

В  дрібницях  щастя  на  землі  Господній
Я  жду  й  не  помічаю  малахіти...
Щось  головне  утрачено  сьогодні,
Але  про  це  не  буду  я  жаліти.

В  дрібницях  щастя,  й  поки  не  голодна
Радію  небу  і  весняним  квітам...
Щось  головне  утрачено  сьогодні,
Але  про  це  не  буду  я  жаліти.

В  дрібницях  щастя,  і  човни  підводні
Не  помічаю  на  своїх  орбітах...
Щось  головне  утрачено  сьогодні,
Але  про  це  не  буду  я  жаліти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260152
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 19.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2011


gala.vita

Протоптує сонце доріжки

Небо  хмарами  поросло.
Жебракують  дерева  під  зливою.
Впивається  вітер  жалом
В  душу  мою  неприкритую…

Глеки  б’ються  на  щастя.
Сліпі  гончарі  прозрівають.
Змішують  глину  пальці,
Долоні    стегна  шліфують  файні…

Тремтять  соковитозеленіі  хвощі,
Протоптує  сонце  доріжки
Пробираються  тіні  поміж  кущів…
Обережно  крадуться,  мов  кішка…

12/06/2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265153
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 17.06.2011


Рідний

Руки ностальгії

Вперед  рушаю  –  у  минуле,
Де  млість  обіймів,  біль  розстань,
Де  серце  перший  раз  відчуло
Жагу  й  кохання  юних  пань.

І  чи  було  їх  там  багато,
Чи  може  тільки  ти  одна,  -
Мене  на  молодості  свято
Провадить  рання  сивина.

Гуляють  парком  городяни,
Над  замком  блискавка  і  грім,
Мене  стрічають  Бережани  
Так,  як  колись  у  часі  тім,

Коли    я  тут    радів  і  мріяв,
Жадав  і  досвіду,  і  знань...
О,  щемкі    руки  ностальгії,
Не  жміть  так  туго  на  гортань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265584
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 17.06.2011


Віталій Назарук

НЕСКАЗАНІ СЛОВА

Прожито  стільки  літ  і  сказано  томи,
І  ніби  розуміємось  з  півслова…
Ми  знов  удвох  на  висохлій  траві,
І  знову  в  нас  цікава  є  розмова.

І,  як  тоді,  тихенько  про  любов,
І    про  ранкові  квіти  на  світанку.
І,  як  колись,  заграла  знову  кров,
Ми  віддались  коханню  без  останку.

І  кожен  раз,  як  сонечко  зійде,
Перга  заляже  з  медом  у  вощині.
Я  знову  пригадаю  ті  слова,
Несказані  слова  моїй  дружині!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265594
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 17.06.2011


Лілія Ніколаєнко

Ти - вигадка моя…

До  тебе  так  далеко,  як  до  неба…
Як  вирок  –  відчай,  сплетений  з  вогнем.
Із  серця  проростають  дикі  стебла
І  ввись  кричать  не  здоланим  жалем.

Ти  –  наче  море  снів  моїх  туманних,
Безмежний  плин  сполоханих  думок.
Ти  –  моя  воля  і  мої  кайдани…
Моє  спасіння  і  у  прірву  крок….

До  тебе  не  торкнутися  рукою…
Ти  безтілесний,  ти  прозора  тінь…
Тебе  нема,  та  ти  завжди  зі  мною,
Герой  моїх  недоспаних  видінь.

Я  вигадала  образ  твій  із  тиші,
Намалювала  на  стіні  вітрів,
Ти  –  вигадка  моя,  солодка…  грішна…
Душі  моєї  лебединий  спів.

Вона  вмирає,  шепче  все  тихіше,
Щоб  ти  з`явився  з  літньої  грози,
Я  серце  під  дощем  тобі  залишу,
Віддам  навіки  –  тільки  попроси…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265617
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 17.06.2011


Василь Кузан

Не розкажу нікому

Не  розкажу  нікому  про  те,
 Що  відчуваєш  ти,
 Коли  торкнуся  рукою  
 Твоїх  грудей…

 Ні  сонце,  ні  вітер
 Не  бачать  моєї  руки
 Під  твоїм  плащем.

 І  якби  зараз  була  ніч,
 Всі  зорі  заплющили  б  очі,
 Щоб  дати  можливість
 Випити  щастя
 На  честь  життя
 Із  келиха  твоєї  цицьки.

 Я  пив  би  довго,
 Допоки  моя  душа
 Не  стала  б  Галактикою.

 А  ти…
 Була  б  єдиним  сонцем
 У  ній.

2002

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265488
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Василь Кузан

Я цілую твою відсутність

Я  цілую  твою  відсутність
Крізь  химерну  п’янку  цнотливість,
Проникаючи  аж  до  суті,
Усвідомлюючи  важливість
Не  моменту  цього,  а  ночі,
Що  втопила  в  собі  майбутнє,
Що  сховала  тебе  і  хоче
Лиш  одна  в  моїм  серці  бути.
Але  серце  моє  –  для  тебе.
І  допоки  тебе  немає
Я  відсутність  цілую  в  губи
І  відсутність  таки  минає.
І  являєшся  ти,  як  ранок,
Відриваючи  кірку  з  рани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265368
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Віталій Назарук

Читайте вірші

Я  хочу  дуже,  щоб  нас  всіх  читали.
А    що    чіпає      душу  –  берегли.
І  добрим    серцем  вірші  відчували,
І  щоб  без  них  прожити  не  могли.

Щоб    друзів  тих,  що  пишуть  дуже  класно,
І  хто  у    віршах  подає    пораду.
Бог  дарував  їм    розуміння  й  ласку:
Вони  вартніші  будь-якого  кладу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265449
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011


molfar

Гроза

Вона  прийшла  -
хвилина  у  хвилину:
достигле  небо
репнуло  від  слів.
А  теплий  дощ,
слухняний,  мов  дитина,
мене  за  руку  
босоного  вів.
Ми  раювали  -  
мокрі  і  щасливі.
Друзяка  -  вітер  
цвітом  лопотів.

...Я  так  хотів,  
аби    безумству  зливи
зі  мною,
поруч,
ангел  Ваш  радів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260889
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 16.06.2011


molfar

Щоб твоє серце з холоду не стерпло…

Нарциси  у  саду  моїм  за  ніч
розквітли  дружно  –  
весело  і  рясно,
а  у  гаю,  
на  стежці,  
вздовж  узбіч,
Цвітуть  фіалки  –
запашні,  прекрасні...

Нехай  у  небі  хмари  -
у    душі
так  сонячно,
так  затишно  і  тепло:
розквітли  очі!  
Пишуться  вірші,  
Щоб  твоє  серце  
з  холоду  не  стерпло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259313
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 16.06.2011


molfar

Світло

Травневим  ранком
хай  для  тебе  квітне
Ласкаве  сонце  в  небі  голубім!
Нехай  до  тебе  
добрим  і  привітним
цей  буде  День
і  береже  твій  дім!
Хай  Затишок  поселиться  у  нім,
а  в  серці  –  
Хай  назавжди  буде  Літо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258814
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 16.06.2011


molfar

Радій, що ти жива…

Прислухайся  -
то  дихає  весна.
Листочки  набубнявіли  на  вітах,  
духмяний  теплий  вітер  –  мов  струна,
що  вже  от-от  повинна  задзвеніти!
Прислухайся…
Вночі  росте  трава
І  тягнеться  до  зоряного  неба…
Всміхнися
і  радій,  що  ти  жива,
а  я  собі  молитимусь  за  тебе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258788
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 16.06.2011


АнГеЛіНа

Пахощі розбурханого літа

Бузина  побілена  вся  цвітом…
Наречена  червня  –  справжня  діва.
І  її  парфуми  справа  й  зліва
Пахощі  розбурханого  літа.

Ніжна  й  мила,  наче  Афродіта,
Непримітна  і  сором’язлива…
Та  дурманить  те  незнане  диво  –
Пахощі  розбурханого  літа.

Чим  не  догодила  цьому  світу?
Люди  мов  не  бачать…  Ох,  примхливі…
А  із  бузини,  неначе  злива  –  
Пахощі  розбурханого  літа.
                                           10  червня,  2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264349
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Василь Кузан

Мовчиш?

Мовчиш?  
 Мовчи.  
 Карай  мене  мовчанням.  
 Вихлюпуй  біль  у  простір  самоти.  
 Я  не  відчув  би  прірви  під  ногами,  
 Якби  не  ти.  

 Якби  не  ти,  я  не  відчув  би  й  неба  
 Під  крилами.  
 Не  зміг  би  так  зрости  
 У  розумінні  вічного  й  земного,  
 Якби  не  ти.  

 Розбите  серце  точить  німота,  
 Зникають  зорі  днів,  немов  у  кухлі  
 Вуглини  почуттів.  
 Сумна  
 Одна  
 Перегортаєш  сутінь.  

 Пробач  мене.  
 Прости  мені.  
 Мовчи!  
 Не  треба  слів  просіяних,  
 Промитих.  
 В  мовчання  безмір  корені  пустив  
 Кришталь  
 Розбитий.  

 Але  я  вдячний  Богові  за  те,  
 Що  ти  на  світі  є.  
 Зі  мною.  
 З  іншим…  

 Твоє  ім'я  солодке  і  святе  
 Займає  нішу  
 У  пантеоні  вічних  почуттів,  
 В  сузір'ї  Муз,  що  їх  торкнувся  геній.  
 Але  невже  окрилена  любов  
 Мовчить  
 На  сцені?  

 Мовчиш?  
 Мовчи.  
 Тримай  безмежну  паузу.  
 Але  в  мовчанні  я  
 Помру  
 Не  зразу.  

 То  краще  вже,  
 Неначе  кулі  в  скроню  –  
 Від  слів  твоїх  
 Себе  я  не  бороню.


2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264628
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Biryuza

мабуть без назви

ти  носиш  в  кишені  маленькі  шматочки  зірки,
ніколи  не  сердишся  й  вчасно  лягаєш  спати.
мені  ж  витягають  каміння  холодне  з  нирки
й  ховають  ключі,-  загублені  дублікати.

ти  любиш  туман  без  чаю  з  смаком  зефіру,
ховаєш  мене,  неначе  б  якийсь  недолік.
а  я  одягаю  дощ  і  в  колір  зникаю  сірий,
складаючи  дивну  ніч  з  поламаних  парасольок.

ти  віриш  в  мої  слова  та  тягнешся  до  віщунки,
в  риданнях  шукаєш  себе  і  спалюєш  маніфести.
а  я  декламую  сни,  мовчу  про  такі  стосунки
й  вдихаю  ці  довгі  дні,  вивчаючи  власні  жести.

ти  спиш  на  перині  зрад  і  спогадів  ще  колючих,
в  кишені  своїй  бережеш  уламки  якоїсь  зірки.
а  я  не  люблю  цей  біль  і  тітоньок  балакучих,
яким  необхідно  знати,що  вкрали  каміння  з  нирки-
гірко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265292
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011


kalush

Ти красива до болю

Ти  красива  до  болю,
Я  картаю  себе,
Проклинаючи  долю,
Що  забрала  Тебе.

Що  було  пам’ятаю,
Кожен  Твій  завиток,
Безкінечно  листаю
Пожовтілий  листок.

Кожну  риску  і  складку,
І  фальцет  і  баси,
Залишив  я  на  згадку
Про  щасливі  часи.

Та  життя  ставить  мітку
Нам  на  стіни  глухі
І  вертаємось  в  клітку
Через  власні  гріхи.

Можна  все  пізнавати
На  словах  в  парі  фраз,
Але  дико  кохати
Нам  дано  лише  раз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265288
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2011


Мазур Наталя

*#Шипшинка (Автор мелодії Віктор Ох)

Відео  ролик  -  карооке  можна  подивитися  і  поспівати  тут:
http://www.youtube.com/watch?v=vyw-FMfL6XY&feature=related

Пелюсток  п'ять  шипшинка
Простягає  до  мене.
Золота  серединка,
Внизу  листя  зелене.

         Ніби  вбрана  шовками,
         Така  ніжна    лелітка.*
         На  гілках  із  шипами
         Порцелянова  квітка.

Запах  лагідний  лине,
Проводжає  в  минуле.
Воскрешає  хвилини,
Що  в  душі  десь  заснули.

         Вдвох  збирали  шипшину.
         Пам'ятаю  і  досі,
         Цілував  без  упину
         Ти  лице  моє  й  коси.

Цілував  мої  губи,
Називав  мене  -  мила.
Обіймав  і  голубив...
Зашарілась  шипшина.

         Стільки  літ  промайнуло...
         Чи  того  нам  бажалось?
         Тихим  щемом  війнуло,    
         У  душі  десь  озвалось.
                                       .
Сивини  павутинка,
Півжиття  за  плечима.
Скаже  хтось  -  гарна  жінка,
Та  з  сумними  очима.

         Дорогі  мені  квіти
         Пригортаю  до  серця.
         Зачароване  літо,
         Теплим  спогадом  ллється.


*Лелітка  -  блискітка,  цяточка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264515
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Наталка Кольоровісни

Бутафория

Порою  мне  не  верится,  
Как  переменчив  день.  
Вчера  я  –  собеседница,  
Сегодня  –  просто  тень.  
   
Непризнана,  ненадобна,  
Полна  метаморфоз.  
Я  улыбнуться  рада  бы,  
Да  слишком  много  слез.  
   
И  кажется,  история,  
В  который  раз  уже  
Возводит  бутафорию,  
Злорадствуя  в  душе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265254
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Галина Малюга

Павутиння спомину

Вони  стрічаються  щодня,  але  очима.
Її  як  бачить  він  притишує  свій  хід,
Торкає  тіні  в  легкім  порусі  плечима,
Зминає  пальцями  уявних  квітів  цвіт.

Щодень  ні  слова,  тільки  погляд,  сірі  очі.
Її  голубить  він,  дарма,  що  у  думках,
Якби  ж  хоч  раз  вона  прийшла  посеред  ночі,
Сплітав  би  спомин  павутиння  по  кутках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265312
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Любов Іванова

ВСЕ В СРАВНЕНИИ….

Часто  слышу  я  промеж  подругами,
жизнь,  как  роды  с  тяжкими  потугами...
Надоели  эти  недостатки,
убежать  куда  бы  без  оглядки..

Разве  жизнь  -  так  бедствовать  и  крючится?
Надоело!  Сколько  можно  мучится!
...Сотрясают  воздух  голосами,
 а  вот    мне  -  другое  пред  глазами.

Чуть  светает  -  утренними  росами
по  стерне  идет  ногами  босыми.
Серп  в  руке,  а  в  старенькой  корзине
ломтик  хлеба  и  вода  в  кувшине..

Беленьким  платком  повяжет  волосы,
запоет  протяжно  нежным  голосом
песню  с  задушевными  словами,
управляясь  ловко  со  снопами..

От  судьбы-судьбинушки  не  прячется,
Не  скулит,  не  ноет  и  не  плачется.
За  невзгод  суровых  вереницы
не  клянет  житейские  страницы..

Сколь  же  в  жизни  тяжко  ей  и  хлопотно,
но..  нежна,  смиренна  и  безропотна,
налицо    души  её  глубины...
Из  таких..  написаны    картины...

Потому-то  мысль  моя  и  вертится  -
что,  скажите,  нынче  с  нами  деется
и  к  чему  скулящие  напевы??
По  сравненью  с  ней  -  мы..  КОРОЛЕВЫ!


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106137862

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265059
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Рідний

Кохана моя - чарівниця

Прибули  з  південного  шляху
До  мене  достиглі  роки,
А  я,  хоч  і  сивий,  та  -  бахур  -,
Не  згоден  із  ними  таки.
Душею  весніти      бажаю,
Бодай    осипається  квіт  ,
У  п'яному  шалі  стискаю
Кохану  обіймами  віт  
За  талію  вербно  –  щемливу,
Рамена  цілунками  тчу
І  ласки  жагучої  зливу
Ллю  в  лоно  її  досхочу.
Хоч  далеччю      захід  багриться,
Таїться  у  золоті    спин,
Кохана  моя  -    чарівниця,
Іще  неблизький  мій  спочин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265300
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Окрилена

Вечірня*

Вечірня...  Серед  трав  горять  лампадки  -
черешні  червоніють  в  росянОму  шклі.
Над  річкою  скриплять  вербові  кладки  -
світильники  несуть  жуки-паламарі.

На  березі  моєму  -  дощ  в  молитві,
щоб  на  Твоєму  -  сонце  з-під  повік  небес.
А  поміж  нас  -  ріка    і  білі  квіти...
Латаття  берегів  торкає  десь-не-десь.

_______
*Вечірня  -  у  значенні  молитви  на  вечір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264437
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Володимир Шевчук

Я знаю

(Писалося  з  поетесою  Галиною  Леськів)

−  Я    знаю,  что  сегодня  наверно  не  усну.  
Пусть  трижды  сосчитаю  в  галактике  планеты  
И  думать  не  устану  про  эту  тишину…    
Ведь  песен  больше  нет.    Ведь  я  не  знаю  где  ты.  

−  Для  того,  хто  чекає  –  на  небесах  хвала,  
Бо  з  дерева  кохання  не  опадає  листя…  
Бо  значення  немає,  що  відстань  немала,  
Якщо  у  серці  стільки  для  перемоги  місця.  

10.06.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264362
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Віталій Назарук

Мамин лист

Чому  листів  не  пишеш,  мій  синочку?
Пиши  частіше,  я  щодня  чекаю.
Хоч  пару  слів,  що  ти  живий  здоровий…
Та  не  лінуйся…  Я  прошу!  Благаю!

Бо  жаль  щодня  стискає  мені  груди.
Одна  у  хаті,  поруч  лиш  сусіди.
Хоча  вони  і  не  погані  люди,
Їм,  зазвичай,    байдужі  наші  біди.

Пиши  про  внуків,  дуже  я  скучаю…
Як  там  невістка,  як  її  робота?
Підеш  у  відпуск,  я  вас  всіх  чекаю…
І  може  поладнаєш  вдома  плота.

А  то  криниця  вже  старенька  стала,
І    хвіртка    покосилася  добряче.
В  садку  від  бурі  наша  груша  впала,
Собака  часто  виє,  наче  плаче.

Я  вже  старенька,  як  і  наша  хата.
Щодня  когось  в  віконце  виглядаю.
Що  маю  сина,  цим  я  і  багата…
Пиши  частіше,    я  тебе    благаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265215
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Віталій Назарук

Літні тумани

Повлягалися  літні  тумани
На  духмяні  вечірні  покоси.
Ніби  гоять  порізані  рани,
А  за  ліки  –  бальзамові  роси.

Ось  туман  ворухнувсь,  мов  проснувся,
Сивим  птахом  у  гору  злітає.
Він  до  хмарок  лицем  повернувся,
Батіжком  його  вітер  ганяє.

А  з-за  обрію  сонечко  сходить,
І  виблискують  роси,  мов  зорі.
І  біжать  по  покосах  тумани,
Ніби  хвилі  по  житньому  морі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265150
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Віталій Назарук

Я йду у поле, щоб вірші писати

Послухай,    друже,  ти    куди  спішиш…
Чи  можеш    хоч  хвилину  зачекати…
Ще  сонце  не  зійшло,    а  ти    уже  не  спиш?
-  Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.

Бо  тільки  вранці,  як  дрібна  роса,
Коли  по  спориші    розсипалися  зорі.
Вода  у  річці  чиста,  як  сльоза,
Виходить  Муза  на    широке    поле.

Коли  босоніж  ходиш  по  полях,
І  запах  жита  наповняє  груди.
Ти  розумієш    -  це  твоя  земля,
Твоя  країна,  твої  рідні  люди.

Вже  сходить  сонце,  наступає  день,
Мені  пора,  я  мушу  поспішати…
Пасуться  коні,  чути  «дзень  –  дзелень»,
Я  йду  у  поле,  щоб  вірші  писати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265042
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Віталій Назарук

Смак зелених яблук

На  пагорбі,  за  болотами  –
                           Сад  яблуневий  -  цілий  мах.
А  ми,  втікаючи  від  мами,
                         Ховались  за  очеретами,
Бо  всі  ходили  в  «босяках».

По  яблука,  що  зав’язались,
                               Червивих  навіть  не  було…
Навшпиньки,  низько  пригинались,
                               Від  мух  і  ґедзів  відганялись,
Ми  поверталися  в  село.

А  потім,  як  вони  достигнуть,
                                   Дідусь  Іван  в  капелюшку,
Казав:  «  Заходьте,  вже  достиглі…»
                                     Одні  солодкі,  інші  кислі.
Він  розкладав  на  моріжку.

Не  штука  ті,  які  дарують,
                                       Сидіти  й  їсти  в  холодку.
Було  цікаво  утікати…
                                         А  головне  було  зірвати
Зелені  яблука  в  садку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265041
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Віталій Назарук

Щоб не тупилося під віршами перо

Щоб  не  тупилося  під  віршами  перо,
Не  рвала  серце  вередлива  Муза.
Пегаса  загнуздай,  мерщій  сідай  в  сідло,
Лети  до  Муз,  туди,  де  жив  Карузо.

Щоб  вірші  -  пісні  з  серця  полились,
А  стан  музичний    ноти  повкривали.
Душа  співала,  як  було  колись,
Часи,  коли  ми  вперше  покохали.

Пегас    нам  допоможе  Музу  віднайти,  
Яка  навчить,  як  рими  підібрати.
Це  шлях,  яким  нам  варто  далі  йти,
Вірші    писати  і  в  житті  кохати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264282
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Ольга Кричинська

Угода

Ні  завтра,  ні  потім,
                             а  тільки  сьогодні.
                                                                             Згода?
Бо  карти  розкрито
                             і  кожен  щось  виграв  і
                                                                             втратив.
Моя  несвобода,
                             твоя  нелюбов  –  
                                                                             нагода,
Нагода  позбутись  себе  
                             за  найменшої  
                                                                             плати.          

І  хай  жалюгідною  
                             здасться  комусь  
                                                                             колода,
Де  мічені  карти  
                             і  мічених  долей  
                                                                             паради  -
Здираючи  шкіру
                             міняю  свою  
                                                                             подобу.
Печатка  і  підпис.  
                             Лише  не  поставлено
                                                                             дати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264416
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 15.06.2011


Микола Верещака

Канікули

Пам’ятаю,  давно  це  було:
Ще  студентом  я  жив  у  столиці.
Як  достигнуть  смачні  полуниці,
Приїжджав    я  додому  в  село.

І  коли  зацвітуть  чебреці,
Я  вертався  до  рідної  хати,
А  назустріч  спішила  вже  мати,  -
Усміх  щирий  на  добрім  лиці.

Поцілую  у  сивий  висок,
З  "Дипломата"  я  викладу  речі,
І  накину  матусі  на  плечі
Свій  дарунок  -  терновий  платок.

І  зрадлива,  пекуча  сльоза
На  вдовиних  очах  заблищала.
Мама  витерла  їх  і  сказала:
"Це  не  сльози,  а  Божа  роса"

По  обіду  піду  у  садок
Відпочити  -  втомився  з  дороги,  -
Там,  де  вишні  рясні  і  розлогі,
Я  від  спеки  знайду  холодок.

Я  на  трави  пахучі  впаду,
Буду  пити  їх  трунок  духмяний
І  лежатиму  довго,  мов  п’яний,
В  материнськім  вишневім  саду.

Той  вишневий  садок  навесні
Разом  з  мамою  ми  посадили
В    пам'ять  тих,  хто  лягли  у  могили
На  останній,  великій  війні.
02.06.2011.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262970
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 14.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2011


Рідний

*-*-*/ ніби куля /

Ніби  куля  із  рани  солдата
Повернулась  до  дула  назад,
Ожила  так  занедбана  хата
І  розцвів  занехаяний  сад.
Тато  з  мамою    відмолоділі  
По  кудлатих,  як  ніч  споришах
Мчать  до  мене,  як  стріли  до  цілі,
Притулити  до  серця    спішать.
Тільки  я  у  тумани  повитий
В  дзюбку  часу  до  інших  країв
Переношуся    ,  щоб  погостити
У  своїх  чад  хоч  декілька  днів.  
Та  боюся,  що  їх  не  застану,
Бо  й  вони  у  історію  мчать…
Справді  ,  куля  із  рани  солдата
Не  вертає  ніколи  назад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264417
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 13.06.2011


Терен

Набат серця

(Дві  строфи  народові  від  нерозумного  сина)

Так  повелося  ще  з  часів  Дажбога:
Спочатку-  бій,таланить-перемога!
Народе,що  робити  нам  з  тобою,
Здається,  відбирають  право  бою?!..

...В  ярмо  одвічне  знову  запряглось,
На  шию  посадивши  фарисеїв.
Невже  колись  Богданові  здалось,
Що  ти-Народ,  збіговисько  лакеїв?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264266
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 13.06.2011


s o v a

азимут. плагин. битрейт

азимут  
в  дугах  сплетенного  сердца
верным  потоком  расчерчено  в  герцах
за  отражением  музыки  скерцо

плагин
надстройкой,  динамикой,  треем,
новой  возможностью,  мыслью,  затеей
пальцами  в  нежных  касаниях  с  телом

скорость
битрейт  мыслей,  как  наваждений,
падая  в  небо  немного  растерян
звуком  стяжения,  перерождений

фильтром
накладок,  невиданных  в  цвете,
стропами  дней,  пируэтами  света,
тактами  радости  летних  рассветов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264839
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011


s o v a

отпуск

случайности
какие  они?
бывают  ли

судя  по  всему,  крайне  редко

берегите  себя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264582
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 13.06.2011


Н-А-Д-І-Я

Где-то гром громыхает…

Где-то  гром  громыхает,
Эхо  вторит  в  ответ.
Высверк  молний  пугает...
Уже  скоро  рассвет.

Ветер,  бури  предвестник,
Постучит  вдруг  в  окно.
Только  видит  бездельник:
Люди  спят  все  давно.

То  погладит  ладошкой
Белоснежный  жасмин,
Прослезится  немножко:
Он  на  свете  один.

Одинокая  ива
Всё  грустит  под  окном.
Как  печально-красива!
Из  груди  рвётся  стон...

Слёзы  -  горькие  перлы
Часто  льются  дождём.
Одиночество,  нервы
Растворяются  в  нём.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264679
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 13.06.2011


gala.vita

так переможно пахнуть липи

Липи…так  переможно  пахнуть  липи,
Знов  розчиняюся  в  поезії  липневих  вечорів…
Так  несподівано    мене  уздріли  вікна
Затягують  у  пастку  мрій,  чи  снів...

Штори  вітальні,
Горизонти  зі  спальні  
Твої  очі  примарні,
Струни    гітарні…
Твій  аромат  …
Твої  простирадла  застилають  мій  шлях...
Намагаюсь  втікати  таємно
Та  все  то    даремно.
Лиш  борсаюсь  безпорадно…
Ти  випускаєш  торнадо,
Поцілунків  плеяда,
Бездоганна  принада…
Дороги  назад  не  вертають  схиблених  на  тобі,
П’яних  тобою,
Божевільних…
Опускаються  руки,
Слабшають    рухи,
Млію..

Липи…  Так  переможно  пахнуть  липи…

12.06.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264635
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 13.06.2011


gala.vita

Майже гола

Ох,  як  підеш  десь  мене  шукати  
Себе  не  тямлячи  на  пагорби  і  луки,
А  я  навмисне  задрімаю  в  хаті,
А  ти  розпачливо  заламуватимеш  руки…

Пружні  росою  вмиваються  стебла…
Зачудовано    небо  сміється    із  нас:
Щоразу  кажу  що  не  хочу,  нетреба,
Та  сама    спокушаю    тебе  раз  по  раз.

Опускаю  додолу  очиська  грайливі,
Зиркаєш    в  пошуках  знаків  таємних…
Просигналю  вишиванкою  в    житі…
І  бігом  заховаюсь  де  сухо  і  тепло…

Ох,  як  підеш  десь  мене  шукати  ,
Нападу  спекотними    вустами,  
Майже  гола,  злюща  і  патлата
Не  просись,  не  випущу  –  пропав  ти!!!

...Серце  шмагають  бісенята-очі…
Різки  бажань  впиваються  в  плоть…
Скирти  сіна  пахучі,  призивні,  пророчі…
Русалчина  ніч,  швидше  з  розуму  зводь!!!

10.06.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264254
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 13.06.2011


Наталка Кольоровісни

Не дивися на мене - я хвора

Не  дивися  на  мене  –  я  хвора.  
Мої  очі  –  безодня  гірка.  
Вже  не  янгол    я  –  справжня  потвора.  
Не  торкайся  мене  –  я  бридка.  
   
Моє  серце  у  камінь  закресло.  
Мовби  кригою  вкрились  вуста.  
Покохав  ти  красуню  принцесу,  
А  лишилась  одна  самота.  
   
Відпусти,  не  тримай  за  долоню.  
Ця  хвороба  лиш  тільки  моя.  
Не  цілуй  мене  ніжно  у  скроню.  
Вірний  лицарю,  я    -  не  твоя.  
   
Не  дивися  на  мене.  Ти  чуєш?  
Іде  геть!  Свого  серця  не  край.  
Все  одно  ти  мене  не  врятуєш.  
Не  губи  хоч  себе...  Прощавай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264446
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 13.06.2011


Марічка9

Не тримай

Не  тримай  мене  у  серці,  не  тримай,
Клітка  птахові  домівкою  не  стане.
Я  втечу  від  тебе  далі,  ніж  за  край,
Кажуть,  вміють  там  загоюватись  рани.

Не  біжи  за  мною,  прошу,  не  біжи,
Світ  і  так  без  того  в  швидкості  згорає.
Ось  розлука  білим  сумом  освіжить,
Вітер  сльози  наші  в  жменю  позбирає.

Не  тримай  мене  у  серці,  відпусти,  
Не  любов  воно,  якщо  без  жалю  губить.
Неспроста  нам  Бог  послав  такі  хрести,
Він  нас  все-таки  найвідданіше  любить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264694
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 13.06.2011


molfar

СНИТЬСЯ

Заколисує  ніч  перевтомлені  ноги
І  розмотує  біль  вкрай  наморених  рук.
А  мені  цілу  ніч  сняться  дальні  дороги
І  вагонних  коліс  ледь  приглушений  стук.

А  мені  цілу  ніч  сняться  лагідні  руки,
Любі  очі  сумні,  вуст  омріяний  рай.
Сниться  серця  її  розтривожений  стукіт,
неймовірні  вірші  і  мелісовий  чай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263812
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Мазур Наталя

*#Дорога в дитинство

Відео  ролик  на  цей  вірш  можна  подивитися  тут:
http://www.youtube.com/watch?v=hTlJz42K6rE&feature=mfu_in_order&list=UL

Понад  шляхом  вишні.  Ягоди  червоні
Спогадом  солодким  сиплються  в  долоні.
Кучеряві  крони  вітерець  гойдає.
Йду  селом  до  хати,  що  мене  чекає.

Сиротою  хата  тужить  між  тинами,
Стежка  край  городу  вкрилась  полинами.
Повно  у  садочку  чебрецю  та  м'яти,
Та  ніхто  в  садочок  не  іде  гуляти.

Стіни  похилились,  обвалився  комин.
Птахом  білокрилим  затріпоче  спомин.
Я  живу  у  місті,  де  авто  й  крамниці,
Та  мені  і  досі  хата  рідна  сниться...

...Якщо  вийти  з  хати  -  моріжок  зелений,
І  маленький  песик  лащиться  до  мене.
Повагом  гусята  двір  перетинають,
А  малі  курчата  квочку  доганяють.

Посеред  подвір'я  дідова  криниця.
Я  спішу  до  неї,  щоб  води  напиться.
Пломеніють  ружі,  сонце  припікає...
Там  моє  дитинство  досі  ще  блукає.

Слухаю  зозулю,  що  віщує  роки,
Відчуваю  в  серці  тугу  і  неспокій.
Через  тин  старечий  явір  заглядає.
Може,  він  дорогу  у  дитинство  знає?

07.06.  2011р.


Для  ілюстрації  використано  фото  із  Інтернету
http://s45.radikal.ru/i110/1002/18/7678baa74685.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263824
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Gaduk

мОЄ БАЧЕННЯ

а  Ти  будеш  щаслива  лишень
з  іншим,  тим,  хто  слинявить  губи  
як  конверти
пхає  руки  у  задні  кишені
грубо
дарує  квіти  що  не  хотіли  померти
саме  цього  літа
його  компліменти  –  
вермішель
куди  ж  їх  подіти?


стан  нагадує  bad-trip
але  це  навіть  приємно  необхідно
не  одягати  ж  на  шию  дріт
харакірі  –  це  так  по-східному

розіграв  для  себе  фентезі
але  та  емпірика  чомусь  чужа
апостеріорі  власний  пензель
повинен  перетворитися  на  вужа
самотужки  малювати  лінію  тренду
хитро  швидкооооо.  підводять  нерви.

Ти  -  моя  посмішка  гармонія  Евтерпа
чекаю  вірю  терпну  терплю
07.06.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263694
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Терен

З думою про хліб

Вітаю  я  тебе,  жовтавий  океан,
Радію  колосочкам  сонцеликим.
І  чимось  рідним  для  душі,  великим
Мені  здається  злотокосий  лан.

Читаю  на  стерні  святі  рядки-думки,
Які  дощем  не  змить  найбільшим  хмарам.
Тяжкій,  почесній  праці  хлібодара
Хвалу  співають  житні  колоски.

Знайомий  струмінь  знов  вдаряє  у  лице,
Мов  найцінніший  скарб  беру  хлібину:
Зі  вдячністю  звертаюсь  до  людини,
Що  дарувала  світу  диво  це.

Як  завше,  батьку  мій,  крокуєш  по  ріллі,
Старієш  ти,  вже  час  кромсає  скроні,
Та  пахнуть  хлібом  втомлені  долоні
І  полем  перемиті  мозолі.

Ідеш,  мов  не  було  безсоних  праці  діб,
Розорюєш  і  сієш,  і  збираєш,
Встаєш  із  сонцем,  пізно  ти  лягаєш,
З  величним  в  серці,  з  думою  про  хліб.

1980

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263983
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Терен

Вечір

Дивак  червонолобий  у  сірому  картузі
За  обрій  поспішає  на  ночівку,  
Перлинами  лягають  сріблясті  роси  в  лузі
І  вечір  дню  розв'язує  шнурівки.

Немов  дитя  мале  його  вкладає  спати:
Під  купол  зорепадний,  під  загадковий  дах.
І  день,  набігавшись,  лягає  спочивати
Із  променем  останнім  на  устах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263708
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Віталій Назарук

Зелені свята

«Русальні»  дні  нас  барвами  манять,
Заквітчують  оселю,  лепеху  встеляють.
Русалки  по  ночах  під  вербами  сидять
І  полотно  на  одяг  свій  чекають.

В  ці  вечори    їм    люди  принесуть
Шмат  полотна,  спідничку  чи  кофтину.
За  це  вони    прийдуть  до  нас  у  сни
І  подарують  чарівну  картину.

А  ще  віночками  хатини  приберіть,
Не  відкладайте,  а  зробіть  сьогодні.
Дарунки  на  могили  положіть.
Шануйте  завжди  звичаї  народні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263717
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Ольга Кричинська

Добре

Як  добре,  що  він  не  минає.
І  жити  мені  не  дає.
Що  може  позбавити  раю,
Назад  взявши  слово  своє.
Бо  добре    обітниць  не  скласти-
Так  швидше  стирається  слід.
Йому  ж    запросити  у  пастку-
А  серце  відбило  би  ритм...
І  добре,  не  мати  пояснень.
І  добре,  що  пекло  у  жилах,
Йому  ж  доторкнутися  вчасно-
А  я  б  камертоном  тремтіла.
Допоки  йти  легко  по  краю,
Довірившись  долі-круп'є...

Допоки  він  ще  не  минає
І  жити  мені  не  дає.



все  добре

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263722
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Окрилена

Квіти на каменях

На    стІни    Твоєї    свідомості    в    надії    спираюся,
на    пальцях    сліди    -    то    є    знак    від    задумливих    фресок.
Ти    скажеш    :"Намарно    все!"    та  в  марності    я    не    покаюся.
Підводні  течії  в  мені.  У  Тобі  -  тихе  плесо.

Посеред  каменів  гострих    маки  із  чорними  зернами
зачервонілись.  ПелЮстки  схилились  тихо  в    журбі.
Коли  скажеш:  "Йду!"  каміння  ще  не  покриється  тернами,
як  стану  росою  на  маках  й  проросту  у  Тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263787
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Ласунка

Каюсь….

Душа  зірвалася  і  покотилася  під  ноги…
Покаюся!  Розчарувала  свого  Бога!
Дозволь  мені  на  ноги  мовчки  встати!?
Ти  Ідол  мій  !  Сьогодні  в  ролі  ката…

Життя  моє  в  тобі,  хіба  ж  не  бачиш?
Без  тебе  зброя  вся  моя  ледача….
Розрубана!    Примара  лісу-  Мавка.
Кричи  на  мене,  вовком  вий  і  гавкай!

Я  папороті  цвіт!  Не  вірять  в  мене!
А  ти  знайшов!  І  вилив  мої  вени…
Садизм  прогнав.  Вдихнув  спокусу,  волю!
Ти  мій  єдиний!!!  Ні?  Не  вірю  в  долю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263827
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Любов Іванова

У ВИРІ ПРОТИРІЧ. .

Хто  не  відчув  землі  -  не  знає  неба,
хто  дня  не  знав,  не  зрозуміє    ніч.
А  хто  не  мав  кохання  біля  себе,
не  знає  всіх  можливих  протиріч..

Любов  свята,  та  часом  ранить    серце
І  в  той  же  час    -    життєвий  оберіг..
Для  когось  з  нас  кохання  цілий  всесвіт,
для  когось  прірва  попри  самих  ніг.

У  час  коли  проснеться  зірка  рання
у  прірву  ту  уважно  подивись..
Там  рай  чи  пекло?  Ні!!  Там    вир  кохання!
Стрибай  у  нього,  щоб  злетіти  ввись..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106087736

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Н-А-Д-І-Я

Тихо дышит свеча…

 
Тихо  дышит  свеча
Колдовским  огоньком.
А  фитиль,  как  душа,
Вот  взлетит  мотыльком.

Пролетит  сквозь  печаль:
Станет  ясно,  как  днём.
И,  летя  к  счастью  вдаль,
Освятится  лучом.

Словно  тонкую  шаль,
Сердце  тронет  плечом.
Снова  грусть  и  печаль
Станут  вновь  нипочём.

Золотится  душа
В  переливах  рассвет...
Тихо  тает    свеча
И  уж  прошлого  нет....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263892
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 09.06.2011


LaurA

Ощущения…

Тарас  Кушнір    http://hvila.lozikov.ru/no-17/taras-kusnir  

Відчуття  нестримності  душі,
середньовічний  подих  мого  міста,
навпомацки  так  ходять  лиш  святі,
на  тротуарі  залишивши  вічність.
І  більш  нічого...  Вогкість  підошов,
беззвучне  миготіння  вікон  міста,
і  хтось  додому  втомлено  прийшов
свій  крок  діливши  над  опалим  листям.


................перевод


Ощущение    неудержимости    души...
средневековьем    город    дышит...
так  ходят  лишь  святые,    
                 -    касанием,  на  ощупь
на  тротуарах  вечности  оставив  поступь.
И  не  больше...    Лишь  влажность  подошвы.              
Безмолвное    мигание      огней    окошек  -
...  и,    кто-то  домой  уставшим    пришёл,
шаги    разделив    над    листвою    опавшей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264102
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 09.06.2011


Марічка9

Ненавмисно (разом з Halyna)

Захрустять  сліди  у  мерзлій  піні.  
І  чиєсь  задивиться  вікно,  —  
Як  ступають  поруч  наші  тіні,  
Що  колись  не  стрінулись  давно…  
                                                 (Скиба  Роман)

Минають  днів  шалених  естафети,
згорає  ніч  на  мареві  зірок,
щасливий  сон  на  клаптики  подертий
між  диких  зграй  сполоханих  думок.

В  твоїм  вікні,  мабуть,  щасливі  лиця.
Вже  інша  роль,  не  вернемся  назад.
І  пилом  мрій  сумує  на  полиці
тобою  подарований  агат.

Яке  чудне  незношене  намисто!..
Земних  бажань  розірвані  стежки.
А  ми  ж  колись  зустрілись  ненавмисно,
а  як  мені  далось  воно  взнаки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263683
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011


Ласунка

Хто твоя дівчинка?

На  моїй  подушці  запеклись  ще  свіжі  рани.
Сп’яніла  ковдра  так  ввела  тебе  в  оману!
А    я  ж  не  спала!  Гомоніла  з  тишиною…
Богів  питала  хто  для  тебе…хто  я?

Змиваєш  день.  І  чути  лиш  скрипіння  ванни!
Я  наодинці  мотивую  всі  обмани.
Не  перепишеш!  Упивайся  грою….
Актриса  ж  дівчинка  твоя!  Чи  хто  я?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263655
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011


Ігор Вовк

Спека…

Шоколадом  у  спеку  танеш  спокусливо,
Розливаєш  по  тілу  солодкі  краплини.
Запалити  будинок  сьогодні  ми  мусимо,
І  спалити  у  ньому  нестримну  тварину.

Сонцем  просочена,  граєшся  попелом.
Засмаглою  шкірою  зваблюєш  небо,
Підриваєш  серце  поглядом  й  дотиком.
Спека…  закоханий    тану  від  тебе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263650
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011


Терен

Класика сердець

(Поетам  від  Бога  сайту  і  не  тільки  присвячується)

Буває,серед  безлічі  томів
Знайдеш  її-  у  товстому,  забуту,
Без  звичних  золотистих  атрибутів
І  пишного  сплетіння  кольорів.

Тай  вже  ту  непомітність-  не  забуть,
Вона  назавше  щирим  другом  стане,
Бо  там  слова,мов  зіллячко  на  рани,-
Поважна  мудрість,  витончена  суть.

На  світі  мало  класиків  живих,
Нерідко  визнають  посмертно  їх
Невдячні  люди.  Хай  же  йому  грець!

А  десь  у  нетрях  кожного  єства
Лишають  слід  нев'янучий  слова.
То-  незабутнє:  класика  сердець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263645
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011


MC_Yorick

ТІК І ВІТІК

Не  всі  знають  педагоги
Де  ростуть  в  оленів  роги
Та  прийшла  одна  весна
Вітік  все  про  роги  взнав
Друзів  всіх  зібрав  до  купи
Вийшла  дуже  гарна  група
Сталось  так  як  і  хотів
Вітік  втік  у  Тік

ПРИСПІВ:

Та  куди  він  дінеться  
З  Вінниці,  з  Вінниці,  з  Вінниці
Хай  усе  навколо  
Зміниться,  зміниться,  зміниться
І  фанатки  в  черзі
Піняться,  піняться,  піняться
А  у  Віті  в  серці
Вінниця,  Вінниця,  Вінниця

В  кожній  хаті  постоянно
Голос  Віті  і  баяна
І  дорослі  і  малі
Знають  в  кожній  пісні  слів
До  олімпу  йде  він  вперто
Всі  заповнені  концерти
Тайни  успіху  прості  
Вітік  втік  у  ТіК

ПРИСПІВ:

Та  куди  він  дінеться  
З  Вінниці,  з  Вінниці,  з  Вінниці
Хай  усе  навколо  
Зміниться,  зміниться,  зміниться
І  фанатки  в  черзі
Піняться,  піняться,  піняться
А  у  Віті  в  серці
Вінниця,  Вінниця,  Вінниця

Свєта  вже  не  їсть  конфєти  
Може  то  й  була  не  Свєта
Та  по  радіо  на  лихо
Нам  не  крутять  пісню  Тиху
Але  ми  чекати  згодні
Коли  буде  тур  Народний
Пам,ятаєм  в  миті  ті
Вітік  втік  у  тік


ПРИСПІВ:

Та  куди  він  дінеться  
З  Вінниці,  з  Вінниці,  з  Вінниці
Хай  усе  навколо  
Зміниться,  зміниться,  зміниться
І  фанатки  в  черзі
Піняться,  піняться,  піняться
А  у  Віті  в  серці
Вінниця,  Вінниця,  Вінниця

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263422
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011


MC_Yorick

Рецепт пісні ПРО ЦЕ

демо-варіант  пісні  прикладається  вище

Запах  кави  порушив  тишу
Вогник  свічки  запав  у  душу
Ти  на  мене  глянула  лише
Як  цей  погляд  мене  спокушує!
Уже  то  не  хвилює  нітрішки
Що  на  кухні  ми  і  що  пізно
Хай  на  кухні  немає  ліжка  -
В  мене  є  сто  рецептів  різних

ПРИСПІВ:

І  на  вушко  простий  рецепт
Я  тихенько  тобі  прошепочу
Вдвох  напишемо  пісню  "Про  Це"
Замість  приспіву  слово  "Хочу"
Поцілунок  замінить  куплет
Нігті  в  спину  замінять  назву
Є  лиш  в  тебе  і  в  мене  білет
На  кіно  "Не  зупинять  нас  вже!"

Долі  падають  всі  тарілки
Долі  падають  биті  чашки
Кожен  дотик  твоєї  руки
Каже  те,  як  спинитися  тяжко
І  обличчям  до  підвіконня
Наче  кішка  вигнула  спинку
І  невпинно  сусіди  сонні
Нам  з  тобою  застукали  в  стінку

ПРИСПІВ:

Це  на  вушко  простий  рецепт
Я  тихенько  тобі  так  шепочу
Вдвох  ми  пишемо  пісню  "Про  Це"
Замість  приспіву  слово  "Хочу"
Поцілунок  замінить  куплет
Нігті  в  спину  замінять  назву
Є  лиш  в  тебе  і  в  мене  білет
На  кіно  "Не  зупинять  нас  вже!"

Задзвенять  так  ритмічно  ложки
Що  вже  спали  в  старій  шухляді
Це  тебе  підсадив  я  трошки
Аби  знов  дарувати  радість
Закохаюсь  у  тебе  по  вуха
Хоч  на  то  і  не  маю  права
Та  сьогодні  я  твій  шеф-кухар
Ти  ж  -  моя  улюблена  страва

ПРИСПІВ:

І  на  вушко  простий  рецепт
Я  тихенько  тобі  прошепочу
Вдвох  напишемо  пісню  "Про  Це"
Замість  приспіву  слово  "Хочу"
Поцілунок  замінить  куплет
Нігті  в  спину  замінять  назву
Є  лиш  в  тебе  і  в  мене  білет
На  кіно  "Не  зупинять  нас  вже!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263481
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011


Вячеслав Романовський

ЩЕ ЗОЗУЛІ ЩАСТЯ НЕ КУВАЛИ…

Ще  зозулі  щастя  не  кували,
Не  п'янили  ночі  солов'ї,
А  твій  голос  запахом  конвалій
Всі  клітинки  пронизав  мої.

Переповнив  ніжністю  і  млостю,
Що  й  душа  затерпла  -  розцвіла.
І  не  знав  я,  що  сказати  гостю,-
З  уст  лилася  чарівлива  мла.

І  було  так  гарно,  як  ніколи,
І  здавалось,  що  змінився  світ,
А  всього  лиш  стрілись  біля  школи
І  сказала  ти  мені:  "Привіт!".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262185
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 06.06.2011


Вячеслав Романовський

МАТІОЛОВІ ВЕЧОРИ

Ти  мене,  матусю,  не  свари:
То  кохання  стрілося  із  долею.
Лагідні  у  липні  вечори
Так  натхненно  пахнуть  матіолою.

Не  свари,  матусю,  не  свари:
Цілувалася  із  ним  за  школою.
Небо  колихали  явори
І  весільно  пахло  матіолою.

І  злітало  серце  догори  -
З  ним  була  і  сильною,  і  кволою.
Він  слова  пестливі  говорив
І  вони  хмеліли  матіолою.

Ти  мене,  матусю,  не  свари:
То  кохання  стрілося  із  долею.
Лагідні  у  липні  вечори
Неспокійно  пахнуть  матіолою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262813
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 06.06.2011


Мазур Наталя

*Слива (Автор мелодії Володимир Улановський)

Відеокліп  на  цю  пісню  можна  подивитися  тут:
Музика  -  Володимир  Улановський
Виконує  -  Аліна  Гринжук
http://youtu.be/I9gPzCwD51s

Край  ставочку  на  березі  слива,
Нахилилась  униз  до  води.
Знаю  я,  колись  жінка  вродлива
Кожен  вечір  ходила  сюди.

Що  робила,  кого  тут  чекала?
Не  розкаже  про  те  верболіз.
Осока  тільки  тихо  шептала,
Усміхався  замріяно  ліс.

Чайка  високо  в  небі  літала.
Вечір  сповнений  був  віщувань.
Пустотлива  вода  умовляла
Загорнутись  у  вирій  бажань.

В  чисту  воду  вдивляється  слива,
В  парі  лебеді  дружно  пливуть.
Чи  була  ота  жінка  щаслива?
Думи  спокій  мені  не  дають...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263612
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011


Віталій Назарук

Сліпий музикант

Сидить  хлопчина,  на  баяні  грає,
А  поруч  на  землі  лежить    пустий  футляр.
Худенькі  пальці  вальс  перебирають
І  музика  лунає  повна  чар.

Проходять  люди,  хтось  зверне  увагу
І  кине  гривню,  де  –  хто  копійки.
Дівчатко  принесло  води,  щоб  втамувати  спрагу
І  простягнуло  до  його  руки.

Він  зупинивсь  на  мить,  подякував  дівчині,
Хоч  сам  не  знав,  хто  воду  подає.
Він  не  побачив  її  очі  сині,
Та  в  слово  дяки  вклав  тепло  своє.

Кусочок  хліба  за  щоденну  працю,
За  теплі  звуки,  щирі,  чарівні.
Йому  нелегко…  Хлопець  цей  незрячий…
Та  він  звик  жити  тільки  за  свої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263580
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011


gala.vita

Ароматний

Пірнати  вже  мені  не  сила
В  конвалій  терпкі  аромати…
У  спальню  набиваю  сіна,
Щоб  морем  літа  дрейфувати…
***
Руки  теплі,  звабливі  вуста
Я  щоночі  тулю  їх  до  сну…
Підливай  чарівного  вина…
У  дійствах  містичних  тону…

Літо  гуде  у  вуликах  міста,
Плавить  тіла,  мов  вощину…
Я  серцем  хапаю  твій  постріл
Вигинаючись,  мов  ліщина…

Літо  гаптує  шовки  зірочками,
Маками,  хмелем,  лілеями  …
А  потім  зриває  тоненькі  брами
Щоб  переможно  ввійти  в  галерею…
***
Нехай  пахнуть  тобою  всі  ліжка,
Безсоромно  -  прозорі  злітають  пелюстки,
Хай  займаються  полум’ям  щічки…
Літо  пахне  тобою,  мій  всюдисущий!

05.06.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263522
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011


LaurA

Старый блюз и осень…

автор:  Оксана  Карпевич  "Тебе  кохаю  більше,  ніж  люблю  "
(у  співавторстві  з  Тарасом  Кушніром  )
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261686

Втікаю    з    осені    в    останньому    вагоні,
у    поїздах    заклинило    печаль
вчорашні    спогади    полишу    на    пероні,
залишивши    на    згадку    "прощавай"'.

Не    даруватиму    букети    ніжних    квітів,
пожовклим    листям    рельси    застелю
Вчорашнім    вітром    ти,    торкаючи    повіки
чужих    очей    сльозами    не    заллю.

Гудки    вокзалів...    Тиша...    Відблиск    семафорів,
тобі    всі    розставання    я    прощу.
Вчорашні    мрії    знов    зеленим    світлофором
Тебе    кохаю,    більше    ніж    люблю.

перевод:

Бегу  из  осени  в    семнадцатом    вагоне,
в    том    поезде      заклинило      печаль.
воспоминания  вчерашние  оставлю  на  перроне,
осталось    лишь    напоминанием    -  "прощай"...

Не  подарю  букеты  нежные  цветов,  прощаясь,
а    пожелтевшею    листвою    рельсы    застелю.
вчерашним    ветром    век    моих    коснулась...  -
глаза    чужие    я  в  слезах  не  утоплю.

Гудки    вокзалов...
тишина  и    отблеск    семафоров.
тебе    все    расставания    прощу.
Мечты  вчерашние...    -
я  снова    им  свечу    зелёным    светофором
любовь  вдохну,    в    себя    её    впущу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263556
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 06.06.2011


Ляля Бо

*** (озвучене)

обіймають  не  ті,  і  дзвоню  не  до  тих,
і  комп'ютер  стирає  файли...
і  бракує  повітря  на  ще  один  вдих,
бо  не  вірю,  що  "все  буде  файно"

і  сиджу  над  рукописом,  молю  натхнень,  
як  художник  сліпий  над  мольбертом...
і  шукаю  свічу,  бо  не  видно  й  удень
де  фальшиво,  а  де  відверто.

добираю  слова,  і  нема  до  ладу,
і  невпинно  шукаю  виходу...
сивий  янголе  мій,  я  наосліп  іду,
ще  не  навчена  світлом  дихати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 06.06.2011


LaurA

Как будто в последний раз…

автор:  viter07    Немов  останній  раз…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257533

З’єднались        наші    душі    у    молитві.
Нехай    простить    мені    любов    цю    Бог.
Я    кожен    день    благословляю    миті,
Короткі    миті,    коли    ми    удвох.

Можливо,    що    любов    ця    надто    пізня
І    ти    для    мене    надто    молода.
Для    мене    ти    –    Молитва.
Ти    –    як    пісня.
Мов    у    пустелі    –    рятівна    вода...

Без    тебе    дні    –    одноманітні    й    сірі.
Без    тебе    -    пустка    темна    і    сумна.
Не    думаю.
Люблю    тебе.    І    Вірю,
Що    нам    обом    судилася    весна.

Ще    скільки    нам    відміряно        –    не    знаю.
Зрадіє    Бог,    
чи    роз`єднає    нас...
Тому,    коли    з    тобою    розлучаюсь,    –
прощаюсь    так,    
немов    останній    раз...


..................перевод:

В  молитвах  двух,    -      души    волнение  .                          
И  пусть  простит  Господь  мою  любовь.
Я  каждый  день  готов  благословлять    мгновения
коротких  встреч,  когда    с  тобой  мы  вновь.

или:

Души  две    наши  слились,  как  в  моленье,
и    пусть  простит  любовь    мне    эту    Бог.
Я  с  каждым  днём  благословлю  мгновенье,
коротких  встреч  у  одиночеств    двух.
.
Возможно,  что  любовь  моя    и  запоздала
и  ты,  наверно,  слишком  молода
Но,    -    ты  как  песня,
как  Молитва,
Ты,  как  в  пустыне  чистая    вода.
.
А  без  тебя  все  дни  безликие    и    сЕры...
и  пустота...  там  грустно  и  темно
Не  думаю  обо  этом...
Люблю  тебя  и  верю,
Что  на  двоих    подарена  весна.
.
И    сколько  нам  отмерено  -  не  знаю
Обрадуется  Бог,
или  разъединит  он  нас.
Когда  ж,      с  тобой      на  миг  я    разлучаюсь,
...  -  прощаюсь  так,
как  будто  бы  в  последний  раз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263482
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2011


Марічка9

Житомир-Львів… (Разом з Михайлом Плосковітовом)

Хто  знає,  чи  побачимось  іще.
Куди  зведуть  дороги  парних  колій.
Усе,  що  маєм  -  жменька  меланхолій,
І  тихий-тихий,  і  пекучий  щем.

Не  награно  повіки  затремтять...
Ривки  думок.  Квитки…  та  два  перони.
Твої-мої  ще  сплетені  долоні,
А  відстань,  як  гудок  –  хвилин  за  п’ять…

Дарма  кладемо  руки  на  плече,
Хрипким  "не  треба"  тишу  розірвавши.
А  розпач  став  наш  ще  на  зиму  старшим,
І  так  ятрить  прощанням,  так  пече...

Розтока  доль  в  сум’ятті  кольорів.
Ось  пальці  розімкнуться  наостанок,
В  своїх  містах  зустрінемо  світанок...
Два  потяги  швидкі:  Житомир...Львів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011


Любов Іванова

ТЫ СЕГОДНЯ СНОВА СНИЛСЯ МНЕ. .

Ты  сегодня  снова  снился  мне..
(Часто  снится  сон,  один  и  тот  же)
Мы  с  тобой  при  звездах  и  луне
в  сладкой  неге  на  любовном  ложе..

Ты  сегодня  снова  снился  мне...
Так  же  сладко  и  любвеобильно..
Раскаляясь  в  чувственном  огне  -
в  поцелуях  нежились  умильно..

Ты  сегодня  снова  снился  мне,
долго  ль,  объясни  мне,  будешь  сниться?
Над  землей  парили  в  вышине
мы  с  тобой  -    две  окрыленных  птицы..

Ты  сегодня  снова  снился  мне...
Проскользнул  лучом  в  души  оконца.
Но  я  верю,  может  быть  вполне  -
сон  когда-то  явью  обернется.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11106047325

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263384
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 05.06.2011


Троянда Пустелі

Вона та Він

Вона  збирає  метеликів  й  кладе  їх  у  кошик  з  ромашками,
Відтягує  спокій  до  вічності  й  читає  уголос  книжкИ.
А  він  заперечує  дійсність,  відшкрябує  попіл  із  пастками,
Вирізьблює  з  дерева  квіти  й  вплітає  в  жорсткі  мотузкИ.

Між  ними  мілІметри  відстані  на  мапі  чужої  держави,
Лиш  крок  до  сумного  екрану  і  подих  до  висі  небес.
У  них  все  не  як  у  закоханих,  не  як  у  чужинців  й  бувалих.
У  них  лише  мрії  про  небо  і  мить  Інтернет-них  чудес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263357
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011


LaurA

Среди акаций …

автор:  Михайло  Плосковітов    Між  акацій…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263283

Я    блукатиму    містом    самотнім    наївним    дощем
у    сезоннім            цвітінні,    в    пелюстках    білявих    акацій.
Може,    навіть,    забуду    про    той    неподоланий    щем
серед    мокрих    будинків    у    ретро    міських    аплікацій.

Звуки    крапель    як    кроки,    я    ними        римую        рядки
непочаті,    а,    може,        вже    сказані    вчора…між    нами.
Наливаються    духом    медовим        акацій    квітки,
й    літо    стелить    під    ноги        відцвілий    пожухлий    орнамент.

Я    сьогодні    не    зможу    себе    віднайти.    Навіть,        гірш.    
В    цьому    шумі    трамваїв,    тролейбусів    -    протяги    тиші.
Вже    завершено    все?    Залишивсь    недописаний    вірш...

замість    мене,    цей    цвіт    між    холодних    акацій    допише.

...........перевод.............


я  по  городу  буду  бродить    наивным  дождём  одиноким
в  лепестках  белоснежных,    сезона  цветения  белых  акаций
забуду,  быть  может,  о    боли  щемящей  глубокой
средь  мокрых    домов,  там,  где    ретро  былых  аппликаций

звуки  капель  -    шагами,..  и  ими  рифмую  души  своей  строки
что  не-начаты,    а  может  быть  сказаны  были...  вчера    между  нами.

ароматом  медовым  наполнятся  всласть  у  акаций  цветы.  
и  лето  простелит  под  ноги    поблекший  отцветший  орнамент.  

не  смогу  я  сегодня  себя  отыскать.  даже.  хуже.
среди  шума  трамваев,  дорог...  тишина  бороздит  сквозняками
и  окончено  ль  всё  ?    недописанным  стих  остается  всё  там  же...
и  цвет    средь  холодных  акаций      допишет  его    за  меня...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263325
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 04.06.2011


Журавка

Такий як є

Такий  як  є.  І  що  мені  з  того?  
Зірки  з  небес  і  ті  до  мене  ближчі.  
Ти  думаєш,  що  ти  для  мене  Бог?  
Що  ж  то  за  храм  в  якому  вітер  свище?

У  вічній  правоті  твоїй  змовчу.  
Сценарій  фраз,  кому  це  вже  важливо?  
Скажи,  чи  ти  хоч  раз  в  житті  відчув,
Як  тихо  кров  шумить  у  мене  в  жилах?  

Чи  був  ти  там,  де  я?    Хоча  б  на  крок  
Зі  мною  на  оцій,  хиткій  планеті?  
Я  мабуть  й  справді  ближча  до  зірок,  
У  них  обійми  завжди  розпростерті.  

Усе  як  є,    хай  буде!  Не  гнівись.    
От  тільки  я  уже  не  поряд,  бачиш?  
Скажи  одне:  чи  ти  б  мене  колись  
Таку  як  є,  за  все  що  є  пробачив?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212166
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 04.06.2011


Журавка

У ліс, де дуб стоїть, як контрабас

Самотні  сосни,  як  могутні  вежі  
Здавалось,  знову  впізнавали  нас.  
Той  самий  ліс,  хоч  в  іншій  вже  одежі  
І  дуб,  що  схожий  так  на  контрабас.          

Давай  без  тиші,  годі  вже  мовчати.
Повітря  на  світанку  аж    скляне.  
Лиш  перед  тим  як  все  почать  з  початку
Хай  листопад  востаннє  присягне.  

Хай  присягне,  як  свідок,  хоч  дощами,  
Що  в  безкінечнім  круговерті  літ      
Ми  не  сховаєм  душі  під  плащами,
Урізнобіч  замисливши  політ.  

Хай  присягне  отим    листочком  клена  -  
Не  справжня  осінь  без  таких  прикрас.  
Що  все  життя  ти  будеш  йти  до  мене
У  ліс,  де  дуб  стоїть,  як  контрабас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214387
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 04.06.2011


Журавка

Щось неминуче

В  житті  моєму  є  щось  неминуче.  
Романтики  назвали  б,  мабуть,  Раєм:  
Ти  зайдеш  в  двері  і  промовиш:  «Скучив!»,
Бо  вже  тебе  без  мене  не  буває.
Промчиться  день,  немов  на  білих  конях  
І  подарує  вічність  світу  вечір.
Я  більш  за  все  люблю,  коли  спросоння
Ти  ковдрою  вкриваєш  мені  плечі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216102
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 04.06.2011


Журавка

Голуб’я

Я  голуб»ям  зігріюсь  біля  тебе.
Так  солодко  у  долі  на  плечі.
Колись  все  рвались  крила  мої  в  небо,
Під  непривітні  доторки  дощів.  
«Я  твій  союзник!»  -    кликав  вгору  вітер.  
Та,  як  коханець,  не  просив  руки.
«О,    як  це  нудно  -  жити  поміж  літер,
І  бити  крила  об  чужі  шибки»…
Дай    голуб’ям  зігрітись  біля  тебе.
Намерзлася  на  волі…  досхочу.    
Впусти  у  клітку  і  замкни.  Так  треба!
(Світанок  прийде  -  все-одно  втечу).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229177
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 04.06.2011


Darka Lystopad

у мені помирає Всесвіт

Сухого  вітру  дотик  чорно-білий…  І  фото  чорно-біле.  І  дощі.
В  шорсткому  светрі  знов  на  голе  тіло.  І  Всесвіт  помирає  у  мені.
На  шиї  обвивається  електрика.  І  сонце  через  кров  аж  до  легень.
З  динаміків  твій  голос  –  антисептика…  твоїх,  на  правду,  стомлених  пісень…
З  балконів  кам’яних  проспекти  нитками…  У  горлі  біль  –  я  хвора  вже  давно…
Волосся  туго  падає  завитками…  і  пальці  рук  малюють  полотно.
Я  маю  в  закромах  лікер  і  каву…Я  знаю  –  ти  без  глузду  і  без  гальм…
Губами  ледь  торкаєшся  гітари,  і  ніби  не  кімната  –  Амстердам…
Ти  віриш,  що  потрібно  жити  стоїком.  І  райдуга  –  то  міст  через  війну…
В  скляних  і  непотрібних  майже  слоїках  сховала  ти  мій  сором  і  жагу.
Яка  до  біса  чиста  нісенітниця!  Що  здатна  я  без  тебе  до  життя…
Кому  давати  згоду  чи  обітницю,  коли  з  тобою  я  –  уже  не  я…?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262734
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 03.06.2011


Наталка Кольоровісни

Давай ми пограємо в щастя

́Давай  ми  пограємо  в  щастя:  
Наліпимо  замків  з  піску,  
Складемо  із  щастя  багаття,  
Й  запалимо  душі  в  стрибку.  

Хай  тужать  за  нами  кохані,  
Хай  небо  сльозами  тече.  
Махнемо  близьким  на  прощання,  
Й  подалі  від  них  утечем.  

Давай  намалюємо  щастя  
У  дивних  рожевих  тонах.  
І  наче  заправський  той  майстер,  
Автограф  мазнем  на  полях.  

А  натовп  прихильників  щирих  
Замре  перед  тим  божеством.  
І  Сотбіс  (цей  справжній  пронира)  
Влаштує  їм  аукціон.  

Давай  ми  напишемо  щастя  
Із  наших  улюблених  слів.  
Статистам  влаштуємо  кастинг,  
Зберем  повний  зал  глядачів.  

Полинуть  слова  віншування,  
Захоплення,  сльози  в  очах.  
В  оваціях  нас  на  прощання  
Обох  понесуть  на  руках…  

З  тобою  придумали  щастя  
(занадто  щасливий  роман).  
Ти  власне  зміняв  на  нещастя.  
Свого  ж  я  тобі  не  віддам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261592
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 03.06.2011


Наталка Кольоровісни

Дещо…

Вечір.  Зорі.  Збентежене  серце.  
Переповнені  очі  бажанням.  
Я  не  люблю  займатися  сексом.  
Я  займаюся  лише  коханням.  
   
Пальці.  Стегна.  Оголені  перси.  
Вже  знаходимось  десь  ми  за  гранню.  
Ми  не  будем  займатися  сексом.  
Ми  з  тобою  займемось  коханням.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260848
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 03.06.2011


Терен

Дитяча "філософія"

Вони:покусаний  і  бита
В  кутку  на  килимі  ридають.
Не  можуть  чогось  поділити,
Проблеми  бійкою  рішають.

Малий  махає  кулачками-
Вони  міцненькі  у  хлоп'ятка.
Й  отримав  відповідь  зубами,
Бо  ті-  гостренькі  у  дівчатка.

Та  за  якусь  уже  хвилину
Переболіли  їхні  вавки
І  десь  у  ляльці  чи  машині
Вони  зарили  томагавка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262865
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 03.06.2011


Віталій Назарук

Батьківська любов

Роки  проходять  -  в  тебе  сивина.
Та  я  тебе  люблю,  немов  малу  дитину.
В  тебе  є  дітки,  є  своя  сім’я,
Вони  й  мої,    і  я  люблю  їх  сину.

В  тяжку  хвилину,  Господи,  спаси!
Грудьми  закрию  і  підставлю  плечі,
Я  все  зроблю,  щоб  ти  не  знав  біди,
І,  щоб  пишалась  татусем  малеча.

Ще  пам’ятай,  що    поки  я  живий,
Я  можу  навіть  небо  прихилити.
Бо  ти  для  мене  рідний,  не  чужий!
Я  буду  все  життя  тебе  любити!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263117
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011


Віталій Назарук

Закипіла знову в жилах кров

Закипіла  знову  в  жилах  кров
І  кохання  сліпить  мені  очі.
Мов  з  вулкану  вирвалась  любов
І  бурлить  щоднини,  і  щоночі.

Спогади,  як  мрії,  набіжать,
Заспіває  серце  пісню  щиру.
Зупинились  дні  і  не  летять,
Я  люблю  чекати  цю  хвилину.

Коли  очі  ніжно  заблищать,
Променем  освітять  мені  серце.
Ніби  знов  роки  пішли  назад,
Щастям  наповняючи  відерце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262766
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 03.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2011


Окрилена

Вчорашній сон

По  порції,  на  кожен  день,  по  гранулі
ковтаю  я  Тебе.  Та  вбивче  дозування.  
Вчорашній  сон  годинники  поранили:
завчасно  обірвавсь  урок  із  малювання.

По  обрисах,  я  наближатиму...  в  штрихах
(графітний  олівець  -  продовжує  гостріти)...
Мені  наснилося  тепло  в  Твоїх  руках
і  звуки  щастя  із  карпатської  сюїти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263122
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011


Троянда Пустелі

… минуле крізь сон

Проймає  і  вражає  в  саме  серце…
Два  роки  вірності  із  ста  мільйонів  днів…
І  спогади,  як  вічності  озерце,
Народжують  відлуння  тихих  слів...

Стискає  в  грудях  й  подих  сповільняє,
Коли  з  безодні  вільних  почуттів,
Як  марево,    в  реальність  випливає
Все  несказанне,  що  колись  сказати  хтів.

І  знов  відроджує  в  мені  минулі  думи,
Що  б’ються  в  скронях  з  серцем  в  унісон,
Про  почуття,  які  давно  забулись…
У  всьому  винен  цей  триклятий  сон…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262949
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 03.06.2011


s o v a

разгулялись дожди перезвонами

разгулялись  дожди  перезвонами,
по  ночам  фейерверками  ластятся,
и  закаты  с  рассветами  в  стороны,
и  по  стеклам  хрусталь,  и  не  спрячешься

маракасами  ритм  и  с  перкуссией
под  чернично-желейными  тучами,
где-то  станция  нужная,  звучная,
не  начальная  -  промежуточная

день,  как  пуговка...  день  без  адреса,
в  одувано  -  молочном  густом  пуху
мимо  улочек,  мимо  праздников,
тает  к  ночи,  невольно  рукой  взмахнув

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263037
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 03.06.2011


gala.vita

…звукосниматель…

Много  времени…
Много  времени,  словно  дожди
Струи  лет…
Капли  ночи  грохочут…
Виолончели  поют…
Мы…
Я  расскажу  тебе  сказку  созвучия  судеб.
Тихо…
Ты  думаешь,    что  молчишь,
А  я    -  слышу!
Каждый...
Всегда  на  своем  языке.
Ты  понимаешь?
Я  стараюсь  в  себе  замолчать,
И  твой  голос  освоить  плавный,
Или  правильный  тон  уловить,  понимаешь?…
Шёпот  твой  навсегда  громогласно  вонзился  в  мои  перепонки!
Я  на  твоем  языке    плутаю,  словно  ребёнок.
Ты  на  моем  языке  ежечасно…
Встреча…
Кончик  иглы  прикасается  нежно,  бороздя  бесконечник  звучанья…
Я  на  твоем  языке  с  рычаньем,
С  бархатным  зовом
Касанья…
Звукосниматель
С  кожи  моей  дымчатых  слов  твоих  сигарет,
С  лацканов  куртки  твоей  сиреневых  воплей  духов  моих
И  восторженный  бой  золотых  барабанов  сердец.
И  алая  лента…
Губы…
Так  громко    и  ….дрожью  пальцев…до    боли  в  струнах
Смычком    едва  пригубив  смертельную  дозу  любви  
Поцелуй  во  Вселенной  звучит!  
Я  на  твоем  языке  плутаю,  словно  ребенок.
Ты  на  моем  языке  ежечасно…
Ты  меня  понимаешь…
Мы…
Счастье…

03.06.2011г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263087
дата надходження 03.06.2011
дата закладки 03.06.2011


Ольга Медуниця

Прочитай мені вірші свої

Прочитай  мені  вірші  свої  перед  сном.
Прочитай  мені  вірші  свої  рано  вранці.
Щоб  Твій  голос  у  душу  постукав  крилом,
І  розкрився  в  ній  розмахом  крил  інтонацій.

Прочитай  мені  вірші  свої  в  день  весни.
Прочитай  мені  вірші  в  час  літньої  ночі.
Щоб  почути,  як  голос  дзвенить  Твій  в  мені.
І  почути,  як  голос  Твій  ніжно  шепоче.

Прочитай  свої  вірші  під  сонцем  палким,
І  під  час  безкінечної    сильної  зливи.
Щоб  відчуть,  як  співаєш  Ти  в  серці  моїм,
І  сльозишся  росою  в  його  серцевині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262694
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 03.06.2011


Рідний

Мова народу

Мова  народу  ,  як    замкові  мури,
Завше      рятує  з  навал  і  облог  ,  
Орд      словоблуддя    ,  нашестя    халтури,
Чиста,    як  небо,    вічна,  як    Бог.
 
 Згине  народ    у  безмовних    обіймах,
 Суржиком  ниви  засмітиться  суть.
 Друзі    мої,    слово    батьківське  сіймо,
 Душі  рятуймо  з  німотних      окуть  .

   Мова  народу  –  це  шелест  тополі
   Спів  солов’їний  ,  клектання  лелек,
   Човен  ,  що  хвильки  гойдають  прозорі,
   Сни,  що  стартують  в  ракетах  смерек  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263035
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 03.06.2011


LaurA

Warm - summer - rain

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
автор:  Михайло  Плосковітов  "  &  Тарас  Кушнір.  Вокзал  на  прощання…"

Сіє    дощ.    Наче    й    слів    не    знайшлось,
щоб    сказати    тобі    й    захмеліти.
Я    чекаю.    Надіюсь…  на    щось,
до    грудей    притискаючи    квіти.

Й    ти    мовчиш    -    очі    повні    журби    –
Плащ    благенький,    по    пальцях    тривога.
Каблуками    міської    юрби
мокрий    брук    замикає    дорогу.

В    нескінченних    симфоніях    площ
ти    ховаєш    долоні    у    вечір...
Я,    напевно.    Навіщо.    За    що    ж...
Не    тебе    обіймаю    за    плечі.

Ти    зникаєш    в    вагоні    метро,
під    вогні    опівнічного    міста...
Я    прощаюсь.    Навіщо...    За    що...
Під    мелодії    Баха    і    Ліста.


@~

Сеет  дождь.  Будто  слов  не  нашлось,
чтоб  сказать  тебе  все,  а  потом  захмелеть
А  я  жду,  все  надеясь,  на  что-то,
и  к  груди  прижимаю  цветы...

Ты  молчишь...  и  глаза  твои  полны  тоски
Старый  плащ  и  по  пальцам,  -  тревога
Каблуками  расхожей    толпы
та  брусчатка  мокра  и  конец  у  дороги...

В  бесконечных  симфониях  улиц
ты  ладони    запрятала  в  вечер
Я,  наверно..  Зачем    же...  За  что...
Не  тебя  обнимаю  за  плечи.

Исчезаешь  в  вагоне  метро,
Под  огни  полуночного  города...  быстро
Я  прощаюсь..  Зачем  же...  За  что...
Под  мелодии  Баха  и    Листа.

плэйкаст  :  http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261786
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 31.05.2011


Le Magnifique

Плебеї та аристократи

.
                                 "За  городом  вырос  пустынный  квартал
                                 На  почве  болотистой,  зыбкой.
                                 Там  жили  поэты  -  и  каждый  встречал
                                 Другого  надменной  улыбкой"
                                                                       
                                                                                           (А.  Блок)
 

Хто  ми?  Плебеї  між  аристократів,  що  пишуть  чудернацькі  ті  вірші́?
Скажіть,  а  вас  народ  читає,  браття?  Лиш  чесно.  Так?  Від  щирої  душі?
Сине́кдохи,  ана́пести,  октави,  верлібри,  тріолети,  да́ктиль,  ямб...
Ви  у  вікно  загляньте  -  для  забави.  Сміли́віше.  Погляньте,  хто  ж  це  там.

Там  люди  повертаються  з  роботи  -  мозо́лі  на  руках  і  сум  в  очах:
Пригноблені,  замучені,  в  турботах  -  на  що́  їм  ті  манірні  "ох"  та  "ах"?
Там  той  народ,  що  не  бував  в  Європі,  Америці,  Єгипті,  островах  -
І  в  грядці  копирсається  в  суботу,  аби  було  щось  з'їсти  на  столах.

Там  той  народ,  що  не  купує  книжок,  бо  одежину  дітям  тре'  cкоріш,
Котрий  шукає  в  магазинах  знижок  -  зароблений  цінує  кожен  гріш.
Він  думає,  що  буде  на  вечерю,  бо  вже  давно  зарплату  не  дають.
А  ви  йому  -  про  ямби  і  хореї...  Невже  у  цьому  ваша  вища  суть?

Простіші  будьте,  й  вас  тоді  полюблять.  Про  вічність  марите?  Та  це  -  дарма,
Бо,  окрім  ві́ршів,  треба  мати  в  грудях  ще  й  серце,  що  любов'ю  обійма.
А  ви  загрузли  в  чварах,  у  болоті,  у  копирсаннях  власної  душі  -
А  той  народ,  що  ходить  на  роботу,  він  вас  цікавить?  Чесно?  Не  грішіть...


04.09.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209753
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 30.05.2011


Le Magnifique

У п’ятницю покину сайт

У  п’ятницю  покину  сайт  –
Лише  три  дні  дам  на  прощання.
Фінал.  Усе.  Іду  в  офсайд
Якраз  тринадцятого  травня.

Мене  ви  тут  не  вберегли  –  
Я  ж  віршів  так  писав  багато…
Прощайте,  сивії  орли
І  жовтороті  пташенята.

Раніше  Пушкін  так  пішов.
І  Лермонтов.  За  ним  –  Єсенін.  
І  -  Маяковський  ліг  на  ствол.
…Іду  і  я,  єдрені-фені…



Поети  покидали  світ  
Й  за  ними  -  плакала  планета…
А  зараз  –  сайт…  
                                             І  знов  –  привіт!
…Ну  й  -  слава  Богу!  Й  Інтернету…  


12.05.2011


*  Жартівливий  відгук  на  вірш  Тараса  Кушніра  "Прощаюсь  з  цим  сайтом  назавжди"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258924)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259105
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 30.05.2011


Endy

…крок за кроком…не мовивши й слова (У співавторстві з Марічкою)

У  смиренні  ішов...крок  за  кроком,  не  мовивши  й  слова,
Оббиваючи  ноги  об  камінь  обману  й  брехні.
Це  була  не  Його  гострим  тереном  вкрита  дорога,
Нею  мав  іти  я,  ця  стежина  судилась  мені.  

Проте  взяв  цей  тягар  тільки  сам…ніхто  інший  крім  нього…
На  рамена  свої  положив  Він  всі  наші  гріхи.
Я  ж  Йому  не  поміг,  залишив  його  зовсім  одного,
За  цей  вчинок  пустий,  я  благаю  у  Нього:  «Прости!»

Моя  заздрість,  байдужість,  захланність  і  гордість-нестерпні
Розпинають  Тебе,  прибивають  Тебе  до  Хреста.
Та  повіки  не  буде  ціни  Твоїй  звершеній  жертві
До  кінця  всіх  віків  і  до  світу  усього  кінця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255109
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 30.05.2011


Зоя Арова

Поранена птиця (пісня)

Погасло  світло  у  вікні  -
Що  тобі  сниться?
Одна,  одна  на  всій  землі  -
Поранена  птиця.
Ти  розкажи  скоріш  мені  -
Чому  не  спиться,
Що  в  тебе  ниє  в  глибині  -
Поранена  птиця?

Що  очі  добрії  сумні?
Чому  журиться?
Тобі  і  зорі  не  ясні,
Поранена  птиця.
Хай  все  палає    у  вігні,
Біль  землей  мчиться,
Співай,
Співай  у  вишині  -
Поранена  птиця.

Приспів:
Моя  душа,
Мій  біль,  мій  жах,
Летить-  нікого  не  боїться.
Лунає  пісней  в  небесах,
Кричить  пораненою  птицей,

Моя  душа  -
Поранена  птиця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261806
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 29.05.2011


Вічне Полум*я

По бульварах німих без надії

По  бульварах  німих  без  надії,
Серед  парку  іду  в  самоті.
Тихий  вітер.  Засльозані  вії,
Місто  спить  у  нічній  дрімоті.

В  далині  тьмяний  вогник  уздрівши,
Я  до  нього  стежину  знайду.
У  яку  б  далечінь  не  повівши
Все  одно  я  до  тебе  прийду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259630
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 29.05.2011


Тамара Шкіндер

Намалюй мені дощ… (автор музики Віктор Ох)

Намалюй  мені  дощ,  подаруй  мені  зливу,
Намалюй  мені  ніч,  де  були  ми  щасливі.
Намалюй  мені  грім,  запали  блискавицю,
Світлий  спалах  грози  поклади  на  десницю.

Зупини  дивну  мить,  принеси  як  дарунок,
Той  омитий  дощем  спраглих  уст  поцілунок,
Як  солодкий  нектар,  що  п’янить  до  безтями,
Намалюй  божий  дар,  збережи  дивну  пам'ять.

Закарбуй  назавжди  чистий  дотик  любові  ,
На  вівтар  поклади  щастя  в  кожному  слові.
Піднеси  до  небес  незрівнянне  кохання  -
То  є  чудо  з  чудес  наша  зустріч  остання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011


gala.vita

Сплети для мене тенета

Ніч  затремтить…
Оживають  химери.
На  поверхні  дзеркал  і  площин
Проступають    кроки  непевні  …
Дихай  фіалковим  бризом,
Крапай  собі  на  язик  отруту  
Просочених  коханням  слів…
Ніжно  –  до  болю…
Трепетно  –  пазурами  почуттів
Розтинає  місячним  лезом
Ніч  твій  спокій!
Проступає    мій  дотик  хмелем  на  серці,
Поростає  кущами  жаги…
Забудеш  дорогу  назад!
Оживають  химери…
Лапають  по  закутках  сумніви  млосні…
Руки  самі  намацують  стегна…
Обезглавлюють  ґудзики…
Залазять  в’юнами  пальці  твої-мої  всюдисущі…
Тортурять  сонети  травневих  світанків
Вуха  і  душу  …Топлюся  у  водах  пурпурних,
У  шовках  накрохмалених  фраз  шикуюсь
Честь  віддавати  і  почесть  
голодним  собакам  рота  твого,
Гончім  хортам  рук  твоїх,
І  зміям  волосся  мого…

Сплети  для  мене  тенета.
Зіркузнеба    на  мене  нацькуй…
Її  ікла  прийму  я  всім  серцем…
Розслаблюсь…
І…  плюну  протиотрутою  в  глиб  почуттів,
Ти  бачив,  як  мегери  кохають?!
Ніч  затремтить!!!…

29.05.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262245
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011


Лілія Ніколаєнко

Юна весна (У співавторстві з Михайлом Плосковітовим)

Пливли  із  півночі  кудлаті  хмари,
Сніги  пухнаті  на  руках  несли,
Сумуючи,  дерева  стали  в  пари,
Схиливши  голови,  дивились  сни…

Дрімало  сонце  в  зимовій  колисці,
Замерзли  мрії,  як  під  снігом  цвіт…
Та  час  настав  і  в  сонячнім  намисті
Весна  прийшла  і  розбудила  світ!

Вона  зайшлась  в  деревах  білим  цвітом
Вдихнула  в  груди  свіжості  садам
Немовби  залицялась  перед  літом,
Підморгуючи  весело  дубам.

Розвеселила  в  моріжках  стежини,
Й  в  захопленні  рікою  навпростець…
Якби  ж  могла  загладити  провини,
Тоді  пішла  б  із  літом  під  вінець…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262306
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 29.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2011


Biryuza

…він вигадує сенс

...  він  вигадує  сенс  -
тож  сьогодні  слова  не  потрібні.
Голкоподібні  дотики,ніч  навпроти,
вже  всоте  вбиває  в  собі  нетерпіння:
"Моє  покоління  цінує  наркотик  вербальний."
Детально  вивчаю  істоту,що  в  ньому  існує,
диктує  промови  на  вільні  і  задані  теми...
Злий  демон  танцює  із  янголом  в  парі,
а  він  лиш  гітарі  нашіптує  власну  молитву.
Цю  битву  з  собою  вкрадуть  закодовані  плівки-
листівки  минають  шість  вулиць  і  падають  мовчки.
Віночки  пливуть  і  пристануть  до  берега  скоро,
морок  замовкне,  записки  читатимуть  в  Відні...
...  а  поки  є  сенс  
       мої  вірші  йому  не  потрібні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262145
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Віталій Назарук

Зізнання

Твої  руки  візьму  у  долоні,
Зразу  серце  частіше  заб’ється.
Хоч  щоденно  білішають  скроні,
Подих  наш  у  єдине  зіллється.

Розглядаю  долоні  і  бачу,
Що  довіку  нам  бути  з  тобою.
Ти  для  мене  –  знахідка,    удача,
Я  тебе  називаю    «судьбою».

По  шляху  вдвох  ідемо  донизу,
Але  поки  серця  калатають.
Не  вдягну  я  монашу    одежу…
Пам’ятай,  що  тебе  я  кохаю!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261380
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Борода

Зорі падають в серпні

Зорі  падають  в  серпні
на  сполохані  квіти.
Плачуть  миті  нестерпно,
як  малесенькі  діти.
Плаче  серце  від  болю,
мліє  серце  від  ласки.
Там,  де  падають  зорі,
пеленається  казка.

Зорепадами  зорі  падали,
ворожила  ніч  зіллям-звабами.
Місяць  лагідно  долю  згадує,
соловей  в  саду  серце  радує!

З  неба  падають  зорі  -
торжество  і  страждання,
відблиск  в  росах  прозорих
феєрверку  кохання.
Плаче  серце  від  болю,
мліє  серце  від  ласки.
Там,  де  падають  зорі,
пеленається  казка.

Так  во  ім"я  любові
салютує  безсмертя  -
з  неба  падають  зорі,
зорі  падають  в  серпні.
Плаче  серце  від  болю,
мліє  серце  від  ласки.
Там,  де  падають  зорі,
пеленається  казка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262135
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Віталій Назарук

Щоб слово зброєю було

Я  хочу,  щоб  слова  мої
Перетворилися  із  часом  в  справжню  зброю.
І  послужили  лише  тим  героям,
В  яких  життя  проходить  в  боротьбі.

Щоб  слово  –  зброя,  ніби  кулемет,
Стріляло    в  ціль  без  промаху  в  «десятку».
Було  надійним  і  було  в  порядку,
Щоб  ним  завжди  пишатись  міг  поет.

А  ще,  щоб  слово  пострілом  було,
Не  ранило,  а  било  наповал.
Щоб  ворог  помирав,  а  не  стогнав,
Щоб  дух  патріотичний  вознесло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261757
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Володимир Шевчук

На могилі (МАМІ)

На  могилі  загиблої  матері  плаче  юнак,  
І  ті  сльози  його  невеселі  курган  оросили…  
«Знай  матусю,  в  цей  день  я  б  сміявся  –  ти  дай  тільки  знак,  
Та  немає  тебе,  як  немає  в  мені  більше  сили.»  

На  могилі  загиблої  матері  траур  постав:  
«Боже,  мамо,  це  так  роздирає  мій  дух,  мою  волю!..  
У  скорботному  журі,  під  звук  тогосвітніх  октав,  
Більше  я  собі  жодних  утіх  тут  земних  не  дозволю.»  

На  могилі  загиблої  матері  голос  гіркий:  
«Я,  матусю,  давно  розучився  леліяти  мрію,  
Я  пізнав  гіркоту!  Світ  гіркий…  (Світ  –  так  ось  ти  який!)  
А  без  тебе  я  –  тінь,  а  без  тебе  я  тихо  дурію.»  

На  могилі  загиблої  матері  хвиля  ридань:  
«А  недавно  я,  мамо,  красуню  зустрів  нетутешню.  
Вона  райська,  свята!..  –  я  покину  її,  це  як  дань,
Що  без  тебе  мені  не  пізнати  кохання  черешню.»  

На  могилі  загиблої  матері  біль  з-під  повік,  
Бо  немає  легкого  в  розлуці  –  у  вічнім  арешті…  
Він  упав  на  могилу  безсилий,  заснувши  навік,    
Щоб  в  едемських  садах  прокидатись  щасливим  нарешті.  

07.05.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258434
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Окрилена

Дождливое

…СКВОЗЬ  ПАЛЬЦЫ  ДОЖДЬ  КАСАЕТСЯ  ЕДВА,
КАК  СЛАДКИЙ  СОК  С  БЕРЕЗОВОГО  НЕБА,
А  МНЕ  Б  В  ГЛАЗАХ  ТВОИХ,  ГДЕ  СИНЕВА
ОСТАТЬСЯ  СВЕТЛЫМ  МАЯКОМ  .  А  МНЕ  БЫ
РАССВЕТНОЙ  КРАСКОЙ  С  ПЕНОЮ  МОРСКОЙ
РАСКРАСИТЬ  МИР  ДЛЯ  НОВЫХ  РВЕНИЙ.
…ЛЮБЛЮ,  КОГДА  ДОЖДЛИВОЮ  ПОРОЙ,
ТВОЕ  ТЕПЛО  КАК  БУДТО  ПАР  ИЗ  ВЕНЫ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261422
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Володимир Шевчук

Я, возможно… (банальное)

Я,  возможно,  когда-нибудь  справлюсь  и  думать  начну,  
Что  все  это  и  так  не  имеет  малейшего  смысла…  
Я  хочу  быть  с  тобой!  –  Долгожданную  встретить  весну,  –  
Вместо  этого  только  зима  над  судьбою  повисла.  

В  твоем  сердце  их  не  сосчитать:  ни  замков,  –  даже  врат;  
Я  хочу  быть  в  тебе!  –  а  не  «сбоку»,  тем  более  «между»…  
Мои  тихие  чувства  к  тебе  безответно  горят,  
Твои  бурные  страсти  к  другому  питают  надежду.  

14.05.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259838
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Анатолійович

Шо робіті? (Роздуми про реформи)

Слід  народу  памятати  
мудрі    вислови,    цитати,
що    показують    уміло,
як    реформа    стане    ділом…
"Я    повінєн    вам    сказаті    -
трєба    всім    лопаті    взяті
і    впєрьод    -    город    копаті,  
шоб    сім"ю    нагодуваті!
Нє    повінні    ми    чекаті,
шо    нам    влада    зможе    даті,
так    шо    слід    людєй    подняті,    
шоб    дєржаву      рятуваті!
Колі    кожна    з    вас    людіна
збєрьот      торбу    картоплінок,
моркві,    рєдькі,    буряка    -
странє    помощь!      Ше    й    яка!
Єсть    у    многіх    із    вас    дача    -  
нада    шоб    була    отдача!
Кур      полсотні    -    єсть      яйцо
і      прибуток    наліцо!
Нада,    шоб    корова    пєла    -
благодарнєйшеє    дєло!
І    шоб    рохкав    кабанєц  –
будєт    шкварка    до    яєць!
Роботяща    у    нас    вдача  
і    натура    не    лєдача,
так    шо    смєло    в    бой    пойдьом
і    порядок    навєдьом!!!
От    тогда    -    капєц    кітайцам!
Ми    ім    так    дадім    по  …  пальцам!
Отдадім    ім      взад    іх    грєчку
І    забудєм    супєрєчку!!!
Хто    там    ржот      такой    смєшлівий?
Смєшно    слухать?      Да    пошлі    ви!!!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261327
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 28.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2011


Мазур Наталя

Сирота из Михаил Плосковитов

Дитя  растрепанное….  Не  умыта,
Шнурочек.  Крестик,  Слабая  душа.
На  худеньких  плечах  дрянная  свита.
И  жизнь  не  стоит  медного  гроша.

Девченка,  сирота.  Не  помнит  маму.
О  папе  помнит  смутно,  как  во  тьме.
Ей  не  понять  простую  жизни  драму.
От  рака  –  мать,  отец  –  угас  в  тюрьме.

Сиротушка…  Судьбы  скрывает  рану.
В  глазах  –  душевность,  отблеск  на  щеке.
Босая…  В    никуда    идет    упрямо.
Глаза  –  в  полнеба.  Крестик  в  кулаке.


Оригинал.
Михаил  Плосковитов  "Сирота"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533

Мала.    Розхристана…Лице    невмите
Шнурочок.    Хрестик.    Зболена    душа
Худющі    плечі    гріє    тонка    свита,
Життя    ж    не    варте    й    мідного    гроша…

Вона    –    сирітка.    Не    згадає    маму,
Про    тата    надто    спогади    сумні.
Мала    не    розуміє    долі    драму:
від    раку    –    мама,    тато    –    вмер    в    тюрмі…

Сиріточка…    тамує    вивих    долі,
та    очі    грають    щирість    на    лиці.
Йдуть    в    безвість    тротуаром    ніжки    голі,
З    півнеба    очі.    Хрестик        у    руці…  


В  качестве  илюстрации  использована  картинка  автора  оригинала
Михаила  Плосковитова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Рідний

*-*-*/ не лякайте мене /

Не  лякайте  мене,  темні  ночі,
Хрустом  хмизу  і  окриком  сов  ,
Ясно  світять  коханої  очі,
Страх    з  душі  витісняє  любов.

 Йду  повз  цвинтаря  жахні  основи,
 Над  гробами  чатують    хрести,
 Не  злякаюсь,    бо  поклик  любові
 І  крізь  пекло  поможе    пройти.

   Щиро  вдячний    ,  тобі  моя  доле
   За  звитягу  над  силами    тьми.
   Що  ще  є,  аби  ми  не  збороли?
   Хто  ще  є,  щоб  не  встояли  ми?

                                         26.05.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261784
дата надходження 26.05.2011
дата закладки 28.05.2011


Ласунка

Рознесу весь вокзал!

Моє  зморене  місто  повне  тобою.
Запах  твоєї  волі  вбирає  вокзал.
І  затоптані  вулички  тішаться  грою.
Кроків  вовчих.  Для  мене  ти  їх  залишав.

Моє  згорблене  місто  пахне  тобою.
Твого  серця  кераміку  бачив  ліхтар!
Всі  будинки  ловлять  замріяні  погляди!
Їх  віконця  вбирають  очей  синіх  дар.

Моє  місто  занедбане  повне  тобою.
Все  чекає  твоїх  бездонних    думок.
Упивається  спрагло  лиш  подихом  твОїм.
Хоч  зустріне  мовчанням  самотніх  зірок.

Моє  місто  вульгарне  чекає  на  тебе!
Затихає  безвільно  старющий  вокзал.
Прогримить  гучномовець!Наближається  потяг!
Рознесу  весь  вокзал!Я  твій  пристрасті  шквал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261680
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 26.05.2011


never

Коли усе валиться з рук

Як  бути  коли  усе  валиться  з  рук
Дратує  товариша  ручкою  стук
Всілякі  початки  не  мають  кінця
Кохана  не  хоче  іти  до  вінця.
Засохла  троянда,  яку  так  плекали,
Хтось  випив  вино,  що  зосталось  в  бокалі.
Дурна  штукатурка  упала  на  свято
Сусід  он  капусту  бере  так  завзято.
Коза  вже  доїла  вазон  дорогізний
Маршрутка  вже  вкотре  не  стала  в  Рогізні.
А  діти  на  килим  розлили  чорнило
За  тим  серіалом  вам  піца  згоріла.
А  тут  на  екзамені  ручка  не  пише,
Співати  так  хочеться,  але  кажуть  тихше.
І  нерви  на  грані,  й  нема  сигарети
По  місту  блукаєш  й  нема  туалету
Здається  дістало  усе  до  кінця
І  проситься  фраза  з  міцного  слівця.
Тут  вихід  один,  тут  не  треба  кипіти
Лише  посміхнутись  і  все  пережити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260100
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 24.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011


Окрилена

Такими як ми є…

Розплакались  думки  мої  опівночі  як  діти,
розпеленались.  Акапелло-сотами  у  тиші
гучнішає...  до  тебе....  і  не  можу  не  зоріти,
як  наперед,  на  півжиття  ми  стали  ще  рідніші.

По  чорно-білих  клавішах  у  часі  ми  блукаєм,
-  у  дві  руки  мелодія  звучатиме  найкраще.
І  не  важливо,  чи  багато,  чи  замало  знаєм  -
такими  як  ми  є  приймаємо  до  серця...  натще...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260895
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 23.05.2011


Любов Іванова

УВЯДАЮ БЕЗ НЕЖНОСТИ СЛОВ. .

Не  ложись  мне  на  душу  зимой,
не  укутывай  плеч  моих  стужей.
Ты  же  знаешь,  единственный  мой,
ты,  как  солнце,  как  воздух  мне  нужен.

Не  меняй  мою  радость  на  грусть
от  рассвета  до  кромки  заката.
И  ночами  бессонница  пусть
от  меня  убегает  куда-то.

Увядаю  без    нежности  слов,
без  тебя,  без  тепла  и  надежды.
Мне  бы  слышать  тебя...  И  любовь,
воспылает  сильнее,  чем  прежде.

ПЛЕЙКАСТ:http://www.playcast.ru/view/1135132/712be51c467049aeddb82ffad138e9841b4b66ffpl


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11002217246

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259396
дата надходження 13.05.2011
дата закладки 23.05.2011


Ольга Медуниця

Над ставком

Під  шапку  квітки  кропиви  собачої
Джміль  приховає  золоте  крило.
У  верболозах  качка  плине  з  качуром.
І  над  ставком  розлилося  тепло.

Цвіте  кульбаба  жовтим  медом  сонця,
Цвіте  кульбаба  сивим  пухом  зим.
І  промені  пронизують  до  донця,
І  сам  собі  здаєшся  молодим.

І  равлик  ріжки  вистромив  із  мушлі,
І  чайка  б'є  крилами  по  воді.
І  поплавки  рибалок  непорушні.
І  десь  сміються  дійсно  молоді.

Над  очеретом  гріються  стрекози.
Хмаринки  пропливають  над  водою.
Вже  відшуміли  перші  сильні  грози,
Щоб  в  мріях  порибалити  з  Тобою.

Зайшовся  соловей  в  піснях  чарівних.
Кує  зозуля  довгіїї  літа.
І  кожна  жабка  в  цім  ставку  -  царівна.
І  кожна  рибка  в  ньому  -  золота.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260810
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 23.05.2011


Рідний

Моєї пам’яті провина

Моєї  пам’яті  провина    
То    мила  ти
На  все  життя  одна    єдина
На  всі  світи  
На  всі  минулі  та  прийдешні
Роди  й  віки
Хоч    ява  серцю  підло    бреше
Що  навпаки
Душа      втішаннями  скупими
Болить    зело
Пройшли  літа  минули  зими
Як  не  було
А  ти  мов  німб  над  головою
Душі    яса
У    мрію  кличеш  за  собою
Під    небеса
Де    спомин      гніт    щемкий    відкине
І  милий  Бог
Зів’є      гніздечко    голубине
Для  нас  обох

21.05.11.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260898
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 23.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011


Ігор Вовк

Закохані у літо

Градації  зеленого  призакохали  місто.
Кульбаба  жовторота  прокинулась  в  газонах,
І  скверик  весь  у  посмішках  набився  тісно,  тісно.
А  дідусі  грибами  проросли  в  балконах.

Вулиці  забігали  каблучків  розцоканням,
І  дівочі  вбраннячка  розцвіли  мов  квіти.
І  сонце  наче  грається  із  небом  й  зайченятами.
А  ти  і  я  закохані,  по  вуха,  в  наше  літо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260608
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 23.05.2011


s o v a

словно незнакомы

шум  шагов  среди  страниц  альбомов,
листьев  шорох  вечера  границ,
в  этих  танцах,  словно  незнакомы,
с  городами  разомлевших  лиц.

в  гамме  чувств,  за  волнами  и  спешкой,
с  макияжем  словно  вечный  мим,
так  условно,  так  воздушно-нежно
шелестит  неслышно:  позови...
 
и  поддаться  -  это  безусловность!
и  развеять  -  это  впереди.
зазевавшись,  не  искать,  не  холить,
если  хода  нет  -  так  ты  иди

нетипичность,  не  какое  что-то,
просто  померещилось  и  всё!
может,  завтра,  как  всегда  суббота,
ну,  а  впрочем,  что  там  у  Басё?

пробежали  мысли  тихим  хором,
книга  растрепалась  о  любви,
май.  ночное  небо.  светофоры.
день  банкира  точно  позади

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260798
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 23.05.2011


Віталій Назарук

Травневий ранок

Росами  покрилися  луги,
Зоряно  виблискують  під  ранок.
У  тумані  річка  й  береги,
Червоніє  у  траві  світанок.

І  злітає  жайворонок  ввись,
Своїм  співом  огортає  трави.
Я  до  рос  ногами  притуливсь
І  у  жилах  знову  кров  заграла.

А  туман  над  річкою  клубком
Котиться  тихесенько  від  вітру.
Ніби  поріднивсь  з  чарівником
І  із  квітів  в  лузі  килим  виткав.

І  душа  співає  в  унісон
Із  травневою  квітучою  весною.
Ніби  казка…  Але  ж  це  не  сон,
Я  стою  й  милуюся  красою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261173
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011


gala.vita

трохи еротики

Містом  крокує  вітер,
Містом  гуляє  злива!
Вулиці  граються  градом,
Маршутівки  гарчать…
Стрибаю,  рахуючи  краплі,
Збиваюсь  на  першій  сотні…
Змагаюсь  мов  спринтер,
Втулююсь  у  проміжки  неба,
Рубаю  стіну  парасолею…
Ні,  цього  більше  не  треба!!!
Безрезультатні  ,  ганебні  спроби…
Спроби  сухою  вийти  з  води…
Атакуюча  сила  тисне
Напружує  м’язи  і  волю…
Я  знову  серед  інших,
Серед  колишніх  сухих…
Ротом  хапаю  повітря,
Уникаючи  пострілів  граду,
Порпаюсь  у  вологому  натовпі  ,
Від  зупинки  себе  відліплюю…
Автівка  скандалить,  плюється,
Більмами  мацає  простір…
Штурмують  наземні  риби
Амфібію  на  колесах…
Марю  гарячим  душем,  
Капцями,  ковдрою,  чаєм…
Парасолі  нанизують,  мов  таранину,
Спрути  слиняво  туляться  теплі,
Вовтузиться  зграя  мальків…
Та  я  ігнорую  цей  збудник  .
Бо  я  знаю  як  виглядаю:
Мокра  спокуслива  грива,  
Груди  мереживом  оторочені,  
Прозоре  глибоководне  вбрання,
Впадини  виявляє  і  схили…
Я,  можливо  збочена…
Але  тебе  це  чіпляє!
…Містом  крокує  злива,
Хвилею  шалу  вкриває…
і…  ґудзики  -  білі  градини,
на  другому  з  ритму  збиваюсь!!!

23.05.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261159
дата надходження 23.05.2011
дата закладки 23.05.2011


Віталій Назарук

Я хочу

Я  хочу  лишитись  народним    поетом,
Щоб  без  нагород,  без  похвал  і  портретів.
Лише  щоби  вірші  постійно  читали
І  довгі  роки    ще  мене  пам’ятали.  

Щоб  теплі  слова  збереглися  в  народі,
Дарунок  цей  людям,    не  тільки  природі.
У  вірші  вкладав  я  частину  душі
І  в  мене  з  людьми  не  бувало  межі.

Я  жив  серед  них    і  ділив  кусень  хліба,
Не  завжди  дорога  звивалась    щасливо.
Картини  в  житті  залишав  без  багету,
Бо  мріяв  лишитись  народним  поетом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260878
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 23.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011


Лілія Ніколаєнко

Між небом і землею… (У співавторстві із Тарасом Кушніром)

Розриваюся  я  між  двома  потойбіччями,
В  атмосфері  лечу  неприкаяно,  тихо  і  стримано.
Хочу  в  небо...  Чомусь  не  впускає  до  вічності  -  
Образ  мій  не  такий,  як  у  ангела  з  білими  крилами.

Між  земним  і  небесним  витаю  примарою,
І  безсоння  важке  обіймає  свідомість  тривогою.
Манить  небо  мене  незбагненними  чарами,
Але  шлях  мій  у  рай  заблудився  земними  дорогами.

Певно,  спинюся  я  в  атмосфері  запиленій,
Десь  заклинить  душа  між  землею  і  сивими  хмарами.
Чи  чекатиме  хтось  там  на  небі?..  Затримаюсь...
Бо  розпилене  серце,  украдене  в  небі  примарами.

В  акварелі  небесній  картини  малюються,
Та  слізьми  розмиваються…  Посмішки  падають  зорями…
Хочу  в  небо…  Мотив  неземний  мені  чується,
Крик  орлиний  в  душі…  Із  вітрами  на  рівних  говорю  я…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260606
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 20.05.2011


Ольга Кричинська

Отава

...а  я  не  просила  жодного.
І  жоден  не  став  у  стрій.
Молися  зі  мною,  подруго,
Мій  голос  такий  слабкий.

Так  звично  запахло  порохом,
Неначе  він  вже  вбивав.
Орфей  із  обличчям  ворога,
Володар  п'янких  отав.

Але  як  покличе  порухом
У  вир  спопелілих  днів-
Молися  за  мене,подруго...
бо  я  не  згадаю  слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259782
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 17.05.2011


Окрилена

Не гра Мікадо

ЗанектарИлось...  За  вікном  -  цвіте  акація,
Кватирка  відчинилася  для  Тебе,  Ладо  -
З  пелюсток  ніжності  життєва  аплікація
Для  Тебе...    Не  подумай.  Це  не  гра  Мікадо*.
Катарсис  повечір'я  -  сповідається  дощу,
Змиває  вітер  слід  від  сліз  на  підвіконні
Бурштиновим  ріжком  медовий  сон  Твій  пригощу
І  ми  як  місяць  будемо  у  світлій  повні.





*  Гра  Мікадо  -  настольна  гра  на  розвиток  дрібної  моторики.  Складається  з  набору  бамбукових  палочок  (класичний  варіант).Кожна  палочка  має  свою  вартість.  Дві  найдорожчих  -  мандарин  і  мікадо.  Мета  гри:  витягнути  з  кучки  палочку,  не  зачіпивши  при  цьому  інші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259504
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 17.05.2011


Ігор Вовк

Ти мій забутий богом острів (в співавторстві з Ласункою)

Ласунка:  
-Ти  мій  забутий  богом  острів,
Причал  для  хвиль  моїх  стихій.
Самотність  -  твій  останній  постріл  -
Незайманність  сміливих  мрій.

Ігор  Вовк:
-Ты  мой  Бермудский  треугольник!
Попал  я  в  сеть  твоих  владений.
Я  островок  забытый  Богом,
А  ты  души  моей  прозренье.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258835
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 17.05.2011


s o v a

скрипкой пела акация с ливнями

расшумелись  ветра,  листьям  холодно
и  палитра  в  цветах  ароматами,
и  сирень  затуманила  голову
под  ночную  перкуссию  сватаньем.

и  доска  со  своими  фигурами
за  игрой  в  комбинациях  шахматных,  -
это  май!  бесконечно  пригубленный
после  гроз  и  дождей  неразбавленных

____
утомлённое  небо  с  раскатами,
пыль  сбивая  с  надломленных  дней,
проплывало,  стирая  попятную,
невесомым  казалось  на  дне

скрипкой  пела  акация  с  ливнями,
возмущенно  бежала  вода,
и  звеняще,  воздушно  счастливыми
пробегали  часы  в  проводах

утвердительно,  звонко,  настойчиво,
окрыляя  ментальность  и  явь,
там,  где  "завтра-вчера"  так  заносчивы
в  этих  звуках,  рисуя  вуаль

так  однажды  рассказом  под  музыку
увлечёт  по  сюжету  в  огнях  
этот  шорох,  звучание,  кружево
в  километры  воздушного  дня


___
музыка
John_Williams_Д.Николич_-Скрипка  в  сопровождении  Лондонского  симфонического  оркестра-  Колыбельная

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259765
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 17.05.2011


Ольга Медуниця

У травневому розмаї

Піднятись  з  сонцем.  Збігати    у  ліс.
Вдихати  запах  дзвоників  конвалій,
В  промінні,  що  пронизує  навскіс,
В  буянні,  у  травневому  розмаї.

Стрічати  день  в  каштанових  свічках.
Зануритись  у  пахощі  бузкові.
Заплющить  очі.  Слухати,  як  птах
Співає  ніжно  про  весну  любові.

П'ять  пелюсток  бузкових  віднайти.
П'ять  пелюсток  -  на  щастя!  -  проковтнути.
Як  легко-легко  по  життю  іти,
Якщо  кохаєш  крила,  а  не  пута.

Вернусь  у  двір.  Пришвидшивши  ходу,
Ключі  з  кишені  курточки  дістану.
В  долоню  разом  з  ними  упадуть
Плоди  минулорічного  каштану.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260059
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 17.05.2011


Олеся Шевчук

Я уже не боюсь ( у співавторстві з Оксаною Карпевич)

Страх  це  тінь.  Чим  ближче  підходиш  –  тим  меншою  вона  стає.


Я  уже  не  боюсь  з  головою  поринути  в  мрії
Скласти  з  пазлів  мозаїку  кольорової  фрески
Адже  віра  породжує  здійснення  всесвітом  дива
І  не  просить  у  Тебе  оплати  у  вигляді  внесків

Я  уже  не  боюсь  із  думками  забути  про  всесвіт,
Дарувати  кохання  у  віршах  і  мріях  казкових,
Прийде  весна  чарівна,  а  з  нею-  розкішні  сонети
Засяє  світло  любові,  що  пахне  мрійливим  бузком

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259628
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 17.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2011


Терен

Таратут, або Вовин сон

***
Де  лужок  крилом  зеленим
Землю-матінку  прикрив,
Проживав  чаклун  скажений,
Комашиний  люд  морив.

Наповзав,  немов  хмареча,
Ставив  пастки  там  і  тут
І  творив  криваві  речі
Всюдисущий  Таратут.

Луг  здригався  од  наруги,
Потерпав  від  кривд  і  бід,
Мандрував  щоденно  лугом
Товстопуз-комахоїд.

Полонені  тріпотіли,
Втрапивши  йому  до  рук
І,  терзаючи  щосили,
Бідолах  ковтав  павук.

Лугове  принишкло  царство,
Поховались  всі  й  сидять.
Їх  на  страхи  і  митарства
Приріка  жорстокий  тать.

***
В  ліжечку  дріма  хлопчина,
Ротик  бантиком  зігнув,
Сон  його  у  казку  вкинув,
Чарів  вітром  повійнув.

Сниться  Вовику  малому:
На  лужку  гуляє  він,
Крихітний,  неначе  гномик,
Заблукав  серед  рослин.

В  хащах  дзвоників  й  ромашки,
Борозни  здолавши  рів,
Одинокого  мурашку
Наш  герой  малий  уздрів.

Зиркнув  злякано  мураха,
Загукав:  Чому  ти  тут?
Стережися,  бідолахо,
Поруч  бродить  Таратут.

Попадеш  у  сіть  до  нього,
(Як  спіймався  жук-сусід)
То  зжере  тебе  живого
Товстопуз-комахоїд.

Тож  давай  поквапся  дуже
Тут  лишатись  -  прямо  жах!
Знайдемо  рятунок,  друже,
В  родичів  моїх  -  мурах.

***
Нічка  землю  огорнула,
(Спочиває  всюди  все)
Срібла  краплями  дихнула,
Свіжість  росяну  несе.

Дзеленкоче  синій  дзвоник,
Луговий  скликає  люд:
Носить  Вову  славний  коник,
Воєвода  Вова  тут.

Стрій  муштрує  комашиний,
Войовничий  в  хлопця  вид,
Служить  списом  бадилина:
Стережись,  комахоїд!

Начувайся,  Таратуте,
І  пощади  не  проси
Не  страшні  тенета-пута  -
Ми  їх  знищимо  усі.

І,  як  тільки  день  сувоєм
На  лужок  зелений  ліг,
Наш  звитяжець  у  двобої
Павучиська  переміг!

***
Росами  блука  хлопчина,
Нишпорить  посеред  трав:
Де  ж  те  військо  комашине,
Що  вночі  він  муштрував?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260007
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 17.05.2011


Віталій Назарук

Воля понад усе

Не  хочу  жити  в  клітці  золотій,
Мені  достатньо  спокою  для  серця,
Шматочок  хліба  і  води  з  відерця,
Ковточок    волі,  жмут  простих  надій.

А  починалося  все  з  погляду  колись,
Від  поцілунків  дихати  незмога.
І  вибрана  на  двох  одна  дорога,
Ніхто  тоді  й  не  думав  розійтись.

Тепер  неначе  хтось  нас  підмінив,
Все  ніби  є,  та  злагоди  бракує.
І  більше  пара  птахів  не  воркує,
Своє  гніздечко  голуб  залишив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259900
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 17.05.2011


Ласунка

Магія дотику.

Тепло  його  рук  крали  у  мене  тихенький  і  різкий  видих,  який  так  хотіла  сховати.  Сил  не  було!  Футболка  задерта.  І  ніби  соромно…але  тільки  б  не  зупинявся.  Моє  тіло  чекало  кожного  наступного  дотику  з  таким  нестерпним  бажанням,  ніби  між  моєю  і  його  шкірою  була  вічність…я  затримувала  дихання,  а  потім  відчуваючи  наближення,  ледь  помітно  підіймала  спину  в  сторону  його  міцних  рук.  Великі  ,  широкі  долонні,  під  тиском  яких,  можна  збожеволіти…..він  опускається  нижче!  То  розслаблюючись,  то  напружуючись,  щораз    чекаю,  коли  він  дозволить  собі  більше!  Закусивши  губи,  з  заплющеними  очима,  я  намагалась  уявити,  що  він  зараз  відчуває?  Новий  натиск….мурахи  по  шкірі…  Я  в  його  руках…Ось  ці  умілі  долоні  дістались  маленьких  ямочок  над  сідничками  і  повільно,  але  з  помірною  силою  масують  їх…мммм….
—Як  себе  стримати?  Моя  ерогенна  зона…чи  видасть  мене  мій  голос?  
—Ай!  Ну  навіщо  я  це  зробила…Я  підняла  сіднички,  вигнувши  спинку!  В  голові  билась    одна  думка:  
—Ну  притисни  до  себе,  благаю.
Я  відчувала,  як  крадькома  розливається  тепло  по  тілу  і  щось  б'ється  в  низу  животика…
—А-а-а.  Новий  удар,  мої  сіднички  у  його  руках…як  же  нестерпно  приємно  він  це  робить!
Я  втрачаю  почуття  часу  та  реальності.  Де  я?
—Що  роблять  його  руки?    Це  жагуче  тепло.  Я  не  хочу  стримуватись.  Моє  тіло  танцює  під  його  руками  ,  вигинається  під  натиском  сильних  долонь.  Посміхаюся  йому,  щось  розповідаю,  намагаючись  замаскувати  насолоду  іншим  присмаком!  Мені  інколи  боляче…Та  це    —  приємний  біль.  Для  зручності  обертаюсь,  лишень  би  це  тривало  довше!  Відчуваю,  як  він  зупиняє  рухи.  Що  бачить?  На  що  дивиться?  Затримую  подих  і  чекаю.  А  серце  ледь  не  вискочить.    Кров  циркулює  з  шаленою  швидкістю.  Прискорене    дихання  не  можливо  приховати!
—Хочеш  спереду?…
—Чи  я  хочу?  Соромлюсь,  але  ж  я  так  хочу…  
Торкаєшся,  так  обережно.  І  звідки    знаєш,  що  маю  родимку  на  животику?
 Я  не  тут.    Розслабляюсь  на  стільки  ,  що  майже  дрімаю…  Фантазую…Так  добре…  Посміхаюсь  йому!  Не  соромно,  що  через  тканину  тоненької  футболки,  бачить  мої  груди.  І    мої  маленькі  вишеньки…  Такі  насторожені…  
Дивлюсь  йому  в  очі!  Посміхаюся  з-під  вій!  Запевняю  його,    що  не  соромлюся!  Милуйся!  
Та  він  йде!  Мій  масажист  знову  пішов…  знову  залишив  саму…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259237
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011


Терен

Варнаки

На  плечі  варнакАм  присіли  долі
І  запитали  в  бунтарів  сердито:
-Що  обираєм:  чи  голодну  волю,
Чи  все  ж  таки,  сердеги,  рабство  сите?

І  словом  рубонув  один  щосили
(Упала  в  долі  голова  відтята):
-З  тобою  разом  ляжу  до  могили,
Не  можу  я  себе  перекувати.

А  другий  опустився  на  коліна,
Слугою  став  у  замку  на  погості,
Все  догоджав,  дивився  в  очі  псино
І  обгризав  зі  столу  пана  кості,

Служив  і  пану,  й  пановому  сину,
Терпів  побої:  кості  ж  гриз  на  славу,
А  захирів,  його,  немов  скотину,
Пани  згнивати  кинули  в  канаву.

Рабу  ж  на  плечі  знов  присіла  доля
І  запитала,  зовсім  не  сердито:
-Гей,  ти,  що  не  обрав  голодну  волю,
То  як  тобі,  сердешний,  рабство  сите?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259200
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Есмунт

Щоб піти, не потрібні слова

Щоб  піти,  не  потрібні  слова,
Очі  змучені  правду  розкажуть,
Ти  втечеш  у  поля,  де  жнива,
Колоски  шепотінням  розважать.

Себе  кинеш  у  річку  хлібів,
Будеш  землю  сльозами  вмивати,
Ти  жаліти  себе  не  хотів,
Але    мусиш  колись  відпускати.

Кажуть,  слабкість  твоя  -то  сльоза,
Певно,  мало  у  світі  страждали,
Вся  тернистою  була  стезя,
Втрати  смачно  тебе  пожирали.

Залиши  собі  зраду  на  згадку,
Не  даремно  тебе  наздогнала,
Старі  мрії  склади  по  порядку,
Щоб  одна  тебе  знов  покохала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258418
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Карпюк Оксана

Травневе небо

Холодне  Небо  в  сірому  плащі
На  „блискавку”  закрите  золотаву.
На  ранок  їсть  зорю  і  п’є  дощі.
Вони  його  розбурхують,  як  кава.

Воно  таке  самотнє  і  бліде,
Що  хочеться  до  серця  пригорнути,
Але  ніяк...  Бо  з  Неба  дощ  іде,
На  склі  виводячи  замріяні  маршрути.

Проходить  час,  і  Сонце  у  зеніт
Уже  б  зайшло,  та  Хмари  пустотливі
Від  Неба  приховали  цілий  світ,
А  світу  щедро  розливають  зливи.

Немов  вино,  і  вдень,  і  уночі
Вода  з  небес  щораз  грайливо  ллється.
А  на  обід  у  Неба  –  знов  дощі,
Й  шматочок  незакоханого  серця.

Проходить  день  –  за  сонячним  теплом
Сумує  Небо  вечором  холодним.
Дощу  піала  тільки  перед  сном  –  
І  Небо  в  ніч  закуталось  голодним...

Травневе  Небо...  В  сірому  плащі
На  „блискавку”  закрите  золотаву.
На  ранок  їсть  зорю  і  п’є  дощі.
Вони  його  розбурхують,  як  кава...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258891
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Рідний

Все життя

Все  життя    неначе  утиск
Вітром  свічки  на  могилі,
Так  не  можу  позабути
Очі  сині  серцю  милі.

Вже  душа  моя  осіння
Надокучливо  воліє
Пам'ять  вирвати  з  корінням,
Щоб    усохли  квіти  мрії,

Щоб  не  гріло  сонце  доли,
Не    леліяв  місяць  тишу.
Раз  не  стрітись  нам  ніколи,
Я  надіятись  полишу.

Та,  напевно,  й  після  того
Опускатись  з  неба  буде
Образ  щастя  молодого  
На  снігів  печальні  груди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258640
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Карпюк Оксана

Самотність

І  холодно,  і  якось  дивно  так,
Коли  навколо  тишина  і  спокій.
Напевно,  нехороший  це  все  знак,
Коли  повз  тебе  пробігають  роки.

Коли  самотність  –  то  єдиний  друг,
Коли  сум’яття  –  подруга  єдина,
Коли  лиш  тиша  потривожить  слух,
І  коли  ціле  розлетілось  на  частини.

Так  дивно  й  боляче  подумати  „Якби...”,
Коли  дороги  вже  назад  немає,
Коли  здаєшся  сам,  без  боротьби,
А  чаша  суму  сповнена  до  краю.

Так  дивно  слухати  чужий  веселий  сміх,
Коли  про  тебе  вже  усі  забули.
Напевно,  то  великий  дуже  гріх  
Молитись  так,  щоби  святі  не  чули.

Смішні  слова,  і  мрії  теж  смішні
У  дівчинки,  що  виросла  раптово,
А  почуття,  як  скелі  кам’яні,
Стискають  серце  в  кам’яних  оковах.  

Мовчати  тихо  й  голосно  піти,
Всміхатися,  як  привиди-фантоми.
Так  дивно  й  холодно  в  душі  від  самоти,
Так  дивно  й  холодно  душі  самій  удома...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258707
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Карпюк Оксана

Сповідь

Тихо  і  холодно  в  серці,
Ледве  здригнулись  вуста.
А  на  душі,  як  у  церкві:
Холод  й  німа  пустота.
Щось  задзвеніло    у  вухах,
Може,  хтось  кликав  мене…
Той,  хто  ніколи  не  слухав,
Той,  хто,  як  мить,  промайне…
Очі  закрились  зненацька,
Та    не  змінився  пейзаж:  
Темряви  образ  дивацький
І  мовчазний  епатаж.

Грали  на  двох  одну  п’єсу,
Наче  бездарні  таланти,
Наче  німі  поетеси,  
Що  не  скупились  на  жарти.
Ми  на  землі  цій  герої.
Нас  не  здолає  зневіра.
Ми  –  як  грабіжники  з  Трої,
Ми  –  наче  загнані  звірі.
Тихо  і  холодно  в  серці…
І  вже  ніхто  не  покличе.
А  на  душі,  як  у  церкві:
Плакати  вголос  не  личить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258611
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Віталій Назарук

Рідне слово

Протягую  руки  до  рідного  слова,
Утримати  хочу,  воно  ж  бо,  як  зброя.
Із  слів  –  чарівниць  ми  карбуємо  мову,
Яка  із  людини  леліє  героя.

Німі  ми  без  мови,  глухі  і  вразливі,
Як    слово  з  тобою  -  отримуєш  зброю.
Вивчаймо,  шануймо  і  будьмо  щасливі,
Щоб  стати  багатшим  і  бути  собою.

Без  слова  не  виграти  битви  нікому,
Добра  не  зробити,  пісень  не  співати.
Слова  нам  покажуть  дорогу  до  дому,
Без  слова  не  зможемо  навіть  кохати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259150
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Віталій Назарук

Весняна замальовка

Зацвіли  абрикоси  і  вишні,
Черемшина  фату  одягнула.
Все  холодне,  вчорашнє,  колишнє
Білим  цвітом  весна  відвернула.

А  повітря…  Неначе  хтось  зрання
Покропив  теплі  роси  бальзамом.
Це  пора  для  життя  і  кохання,
Лиш  вона  заліковує  рани.

Пелюстки  –  ніби  білі  сніжинки,
Все  летять,  наче  ноти  по  стані.
Воскресають  від  сплячки  рослинки,
Навесні  всі  щасливі  в  коханні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258326
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Лана Сянська

Торкань присутність ще незаймана (навіяне)

Торкань  присутність  ще  незаймана,
Фантом  фантазій,  цнота  сподівань,
Лиш  на    долоні  з  ліній  ламаних,-
Ледь  видима    -    незвіданих  бажань.

А  сни  …  Вони  як  пух  розвіються,
І  проростуть  кульбабками  в  маю,
Не  нарікай  на  долю  і  не  гнівайся,
Тамуй  прийдешнім  серця  печію.

Вдихнути  світ,    сплативши  мито,
(Світ  не  зловив…  Йому  несила),
В  долонях  яблука  доспілі  літа,
Неси,  не  боячись,  що  буде  злива.

Минеться…В  журавлинім  клині,
У  горобиновій  пожежі  восени,
Здіймусь  і  я,  у    зосенілій  сині,
Хтось  скаже:«  Ось,  дивись,-  Вони».
                                       ***
навіяне  віршем:

svit  "твої  фантазії  і  марення…"
                     
                         ***

твої    фантазії    і    марення
ще    віднайдуть    свойого    втілення
і    журавлиний    клин    до    вирію
літа    потягне    восени

а    дріб"язки-дещиці    марними
здадуться    з    тих    де    щось    хотіли    ми
в    минулому    що    висне    гирею
марою    пхається    у    сни


тягар    минувщини...    пусте    воно...
є    сьогодення    -    до    прийдешності
ну    що    минуле...    порожняк    вночі...
відгуркотіло-загуло...

ще    стільки    ряднами    розстелено
стежин...        хоч    їх    пройди        хоч    вештайся...
та    от    в    минуле        -    аж    ніякочки!..
воно    -    за    ґратами...    за    склом...

                                             ***
ID:  257894
Рубрика:  Вірші,  Присвячення
дата  надходження:  06.05.2011  02:45:34
©  дата  внесення  змiн:  06.05.2011  13:42:34
автор:  svit

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258075
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 12.05.2011


s o v a

всё хорошо. начать сначала.

как  громко  музыка  играла
летели  ноты  в  струнах  звонко
улыбка  силу  обретала
причудливо,  игриво,  тонко

как  сладко  таяли  сюжеты
вчерашних  дней  и  разворотов
сирень,  крахмальные  манжеты,
костюм  в  полоску  и  забота

альбомы,  книги,  преферансы
и  громко  музыка  играла
прошло,  развеялось...  не  сдамся!(?)
всё  хорошо.  начать  сначала

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259137
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Ласунка

Ти мій забутий богом острів! (у співавторстві з Вовком)

Ласунка:
-Ти  мій  забутий  богом  острів!
 Причал  для  хвиль  моїх  стихій.
 Самотність  твій  останній  постріл.
 Незайманність  сміливих  мрій...

Ігор  Вовк:
-Ты  мой  бермудский  треугольник!
 Попал  я  в  сеть  твоих  владений.
 Я  островок  забытый  Богом,
 А  ты  души  моей  прозренье.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258834
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 12.05.2011


s o v a

десятка майская

окно.  умытая  сирень.  и  долька  космоса.
ночные  новости  с  отсутствием  редуктора.
задумчиво  фонарь  окрасил  ярко  волосы
и  снам  чего-то  нашептал  за  сердца  стуками.

три  точки  глупости,  невежества,  беспамятства,
бесцветность  логики,  запыленность  витрин,
вчерашних  истин,  фейерверк  тумана,  странности,
чудаковатый  вымпел  по  дороге  в  dreams

десятка  майская,  валет  бубей  просроченый,
колода  верная,  краплёный  туз  в  рукав.
встречая  лето  у  бескрайних  обесточено  -
не  дожидайся,  не  суди  и  не  лукавь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258862
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Тамара Шкіндер

Натягую сильніше тятиву.

Такі  в  житті  бувають  піруети,
Що  вже,  здається,  більше  не  живу.
Та  все  ж  збираю  сили  для  вендети,
Натягую  сильніше  тятиву  .

Оголошу  війну  я  лицемірству
Під  маскою  людської  доброти,
В  суцільному  театрі  лицедійства
Щоб  назавжди  завісу  опустить.

А  найвлучніше  вистрілю  у  зраду,
Замішану  на  ницості  й  брехні.
Якщо  ж  не  захищу  я  свою  правду,
То  підла  зрада  влучить  по  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259104
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 12.05.2011


gala.vita

Малинова зваба

Ласувала  ніч  малиновим  джемом,
Вмочаючи  вуса  зірок  у  коктейлі,
І  чатувала  недремно,
Щоб  пригрітись  на  нашій  постелі…
Спочатку  крихти  цілунків  бентежних,
Потім  малиновий  блиск  на  язичку
Злизувала  з  краєчку...
Рвала  мережива,    плутаючись  у  сачку…
Ловилась  у  павутиння  слів  необережна…
Танула  урочисто  воском  святкових  свіч,
Метеликом  необачно,
Сліпа  та  щаслива  кидалась  у  вогонь  протиріч…
У  тенета  палкого  кохання,  у  пахощі,
У  хмільне  і  майже  порочне  плетиво…
Ніч  топилася  у  ніжних  ласощах  ….
...Малинова  зваба,  шепіт,  секрети...

(  автор  малюнку  gala.vita)  

11.05.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258915
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Тамара Шкіндер

Спалах кохання вибухом з кратера…

Спалах  кохання    вибухом  з  кратера
Гаряче  й  стрімко  -  роз"ятрений  щем.
Та  корабель,  що  проплив  без  фарватера,
Зник  ще  тоді  під  травневим  дощем.

Хлипають  вікна  сонно  повіками,
Темінь  запалює  зблідлі  вогні.
Зорі  на  небі  розсипались  злитками,
Вечір  на  радість  вимінює  гнів.

Ніжно-бентежно  вабить  омріяне.
Бо  ж  не  одну  ми  стрічали  весну...
Вітром  бузковим  кохання  завіяне
В  радість  небесну  й  печаль  неземну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258606
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Тамара Шкіндер

Зорепадом з небес сипонули літа (Г. Д. )

Зорепадом  з  небес  сипонули  літа,
Сріблим  сяйвом    упали  на  коси.
Постелилась  до  ніг  ця  пора  золота
І  туманом  лягла  на  покоси  

Трав  в  лугах  запашних,  де  світанки  в  імлі  
Поклонялися  Сонцю  і  Світлу.
Недаремно  прожите  життя  на  землі
Другу  юність  дарує,  де  літо

Медоносними  квітами  зронить  росу.
Солов"єм  забринить  на  світанні.
Закарбує  у  час  незрівнянну  красу
Твоє  перше  кохання  й  останнє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258438
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Терен

Лелече гніздо

Почорніле  й  розгалужене,
Одиноке  і  застуджене,
Ти  -  на  дубі  за  вікном.
Над  тобою  хмара  стелиться,
Закликаючи  хурделицю,
Сіє  снігом,  мов  зерном.

Завиває  вітер-дядечко,
Сад  старий  іде  вприсядочку
Під  його  могутній  рев.
Ти  ж  за  стовбура  чіпляєшся
Й  невідомо  як  тримаєшся
Між  оголених  дерев.

Зимній  день  гуде  розлючено,
Ти  ж  вслухаєшся  засмучено
В  посивілу  далину,
В  добрі  спогади  пірнаючи
І,  напевно,  закликаючи  
На  гостиноньку  весну.

Десь  за  горами  високими,
За  морями  срібноокими,
На  далекій  чужині
Ходять,  спокою  не  маючи,
Все  на  північ  поглядаючи,
Твої  буслики  сумні.

Потерпи,  сердешне,  трішечки,
Й  сонце,  ця  тепліні  діжечка,
Прожене  твою  біду.
Білокрилих  зустрічатимеш
І  озвешся  лелечатами
У  зеленому  саду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258514
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Марічка9

Ребус

Доквітли  майже  білосніжні  вишні.
І  цвіт  їх  той  -  моїх  очей  роса,
Бо  вже  тепер  під  статусом  "колишня"
Мене  зболіла  повністю  душа.


Пройшли  дощі,  та  тільки  ті,  що  з  неба.
То  так  в  житті  ставалось  вже  не  раз.
Тільки  тепер  складніший  вдвічі  ребус
За  невблаганний  мушу  розв'язати  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258734
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Марічка9

Відчай

Ранок  мовчав.  І  навіть  гріло  сонце.
Лечу  у  Львів,  а  з  серцем  щось  не  так.
Колись  лише  писалося  про  стронцій,
А  нині  знаю  я  його  на  смак.

Прості  слова.  Правдиві.  І  болючі.
А  в  долі  міцно  стиснутий  кулак,
Вона  тепер  не  просто  по  обличчі,
А  в  с́амім  серці  залишає  знак.

Високий  замок...Правда  ж,  символічно?
Вже  й  портретист  збирається  іти,
А  в  м́оїм  серці  плаче  тихо  відчай,
Бо  то  востаннє  бачимося  ми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258729
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Марічка9

Вітрила.

Пишу  прощання.  Клею  зміст  словам.
Байдужість  надто  серце  полонила.
Ні,  не  здаюся,  просто  вам  віддам
Свої  останні  спалені  вітрила.
Пишу  й  мовчу.  Не  хочу  знати  втрат.
На  них  дивитись  -  надто  біль  пекучий.
Це  те,  що  має  в  шахах  ім'я  "мат",
Це  те  що  не  вбиває,  але  мучить.
Пишу  прощання.  Легше  так  самій.
А  в  когось  зараз  припадають  пилом
Такі  безцінні,  надто  дорогі
Життя  нові  ще,  сильні  ще  вітрила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258501
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 12.05.2011


Віталій Назарук

Розмова у ресторані

Любителям  гумору

В  ресторані  чолов’яга  обід  замовляє.
-  Трішки  сала    і  два  борщі  дати  вимагає.
Три  біфштекси,  вісім  хліба,  дайте  ще  й  приправи
І  грам  тридцять  дайте  віскі,  просто  для  забави.
Офіціант  здивувався:  -  Чом  так  мало  п’єте,
А  чи  віскі  в  нас  погані,  чи  може  дієта?
-  Віскі  у  Вас  пречудове,  претензій  немає.
А  для  мене  лиш  би  запах,  а    "дурі  хватає"!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258136
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011


Марічка9

Оскома

Холодний  травень,  -  мов  оскома.
Туманом  тулиться  печаль,
Тож  знов  сідаю  за  рояль,  
Щоб  всі  дощі  лишити  в  ньому.

А  я  візьму  й  вернусь  додому,
До  мрій  дитячих  і  простих.
А  там  помолюся  за  тих,
У  кого  в  серці  теж  оскома.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258171
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 07.05.2011


Віталій Назарук

ВИХОВНА ГОДИНА

Любителям  гумору

В  школі  вчителька  проводить  виховну  годину.
-  Хто  ким  хоче  в  житті  бути?  –  Думайте  хвилину.
-  Космонавтом  …    Я    кухарем,    я    гарним  юристом,
 З  них  один  поставив  планку  –  буду  я  міністром.
-  А  чому  ніхто  не  вибрав  учительський  фах?
-    Бо  тоді  б  не  було  клепки  у  наших  мізках…
Засміялись  цілим  класом  діточки  маленькі,
У  вас  цілий  день  по  тридцять,  ми  одні  у  неньки.
Та  й  зарплату,  що  дають  Вам  не  хотіли  б  брати.
Бо  пів  Вашої  зарплати  ми  щоденно  тратим.
У  Вас  сукня  гривень    двісті,  ну  триста  від  сили,
Ми  дорожчі  костюмчики  в  садочку  носили.
Так  що  нас  не  агітуйте,  дурних  треба  мати,
Щоб  собі  псувати  нерви  й  жити  без  зарплати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257934
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 06.05.2011


s o v a

теорія ймовірностей

вітер  в  лице  дорогими  парфумами,
похапцем  в  очі  думками  нестримними,
буде  шукати  слова,  мабуть  думає,
що  серед  травня  чи  липня,  та  дивний  він...

зможе  знайти,  посміхатись  упевнено,
сердце  з  його  невимовними  примхами,
щось  прошепоче,  але  то  даремно  вже,
поспіхом,  подивом,  пошепки  з  римами...

знаю,  не  снилось,  малюнки  із  дійсності,
часом  альбоми  знайомі...  до  сепії...
може,  чекала,  а  може  й  не  відала,
термін  придатності,  час  загубив  усе

реанімує  життя  діаграмами,
перериваючи  паузи  в  посмішках,
а  серед  снігу  в  безкраїх  проталинах
травень  шукає  листи  мої  пошепки

і  серед  вітру,  в  словах  нерозказаних,
щось  у  душі  невимовно-нестримане,
солодко,  ніжно,  пестливо  і  вразливо  
в  посмішці  викаже,  поглядом  виманить

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257863
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 06.05.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Galina Udovychenko :: БАТЬКІВСЬКА ХАТА

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250227


 Приїздіть,    любі        діти,    до        хати,
 Де        чекають        вас        батько        і        мати.    
 Поки    стежка        додому        ще        в’ється,
 Доки        батьківське        серце        ще        б’ється.

 Вони        кожного        дня        у        віконце    
 Виглядають        вас        всіх,    наче        сонце.
 Не        примушуйте        довго        чекати,
 Бо        ви        можете        їх        не        застати.

 Їм        не        треба        від        вас        вже        нічого,
 Тільки        б    ви        не        забули        дороги
 І        частіше        до        них        приїжджали,
 Та        онуки        в        дворі        щебетали.

 Бо        колись        буде        пусткою        хата,
 Не        стрічатиме        більше        вас        мати,
 І        закриються        батькові        очі,
 Що        чекали        на        вас        дні        і        ночі.

 Бур’яном        заростуть        всі        доріжки,
 Де    в    дитинстві    ходили    ви    пішки.
 В        серці        будуть        лиш        біль,        каяття,
 Та        не        буде        в        свій        дім        вороття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257626
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011


Терен

У Долині Смерті

З  пекучим  сонцем  обнялись,
В  пісках  киплячих  піднялись
Величним  маревом  пустелі,
Якихось  мертвяків  оселі.

Суворі  сфінкси  -  сіре  груддя,
Царів  обличчя  і  погруддя.
Стоять:  черстві  і  напівстерті,
Все  сіють  жах  в  Долині  Смерті.

Навіщо  мертвим  ті  вершини,
Що  ген  підносяться  з  долини?
Для  слави,  гордощів  чи  виду
Шугнули  в  небо  піраміди?

Тутанхамон,  Яхмос,  Рамзес...
Хтось  мудрий,  хтось  -  із  неотес.
З  них  кожен  до  небес  збирався,
А  вище  всіх  Хеопс  дістався.

Старались  вознестись  -  дарма,
Стоять  гробниці...  Їх  -  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257528
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 04.05.2011


Halyna

* * * (А знаєш, наша відстань… )

А  знаєш,  наша  відстань  –  два  рядки,
Хоч  час  давно  промчався  ешафотом.
Мені  не  було  добре  так  ні  з  ким,
Та  тільки-от  цікаво  зараз:  хто  ти?

Ховатися  від  щастя  –  дивна  гра,
Де  правила,  либонь,  усі  відсутні,
А  може,  нам  вже  здатися  пора,
Під  звуки  завороженої  лютні?

Ми  зможемо  здолати  дивний  страх,
і  хто  би  й  що  про  нас  тепер  не  думав…
Коли  щось  більше  криється  в  очах,
То  хай  хоч  божевільна,  хоч  безумна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257459
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 04.05.2011


Тамара Шкіндер

Закохався грім старезний…

Закохався  Грім  старезний  
В  Блискавицю  молоду.
І  гримить,  гримить  помпезно,
Як  годиться,  на  виду.

Блискавиця  блисне  й  зникне,
Хтиво  змійкою  крутне...
Ну,  а    Грім  ніяк  не  звикне  -
Що  ж  іще  вона  утне.

Прокотився  над  горами,
Щоб  чар-зілля  розшукать.
Й  повелів  під  небесами
Вже  весілля  готувать.

У  вогненній  колісниці
Поміж  хмар  прогуркотів.
Й  чим  скоріш  до  Блискавиці
Засилав  своїх  сватів.

А  вона  все  до  нестями
Веселиться  -  не  вгава,
Забавляється  з  вітрами  -
Жалю  Грому  завдава...

Дуже  вправна,  білолиця,
Наче  пальчиком  веде,
Мабуть  гарна  молодиця,
Що  аж  Грім  по  ній  гуде?!..

А  він  -  парубок  "моторний",
Не  зважайте  -  скільки  літ,
Як  візьме  до  рук  й  розгорне
Свій  письмовий  заповіт,

То  збіжаться  блискавиці,
Забринять  на  всіх  ладах...
Гучно  слава  розлетиться
По  незвіданих  світах....  

Будуть  файно  веселиться
На  весіллі  в  небесах!!!            
Тільки  швидко  молодиця
Та  й  опиниться    в  сльозах...

Ну,  а  дідові  старому
Дасть,  напевно,  одкоша.
Бо  відомо  і  малому  -
Не  все  щастя  у  грошах.  

Дідусю  ж  потрібно  знати-
Не  шукать  лиху  біду.
Й  не  бажать  за  жінку  мати
Блискавицю  молоду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257457
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 04.05.2011


Оксанка Крьока

***

Мене  не  треба  ніжністю  лякати,
Вона  і  так  солом»яно  –  суха;
Слова  не  гріють  солодом  цукатів,
В  сумних  рядках  минуле  «я  кохав».

Мене  не  треба  поцілунком  бити,
Бо  він  і  так  гіркіший  від  цикут;
Ми  за  любов  не  заплатили  мито,
От  і  живемо  поміж  Там  і  Тут.

Мене  не  треба  ждати  в  божевіллі,
Воно  забути  допоможе  страх;
Сьогодні  знов  читала  мимовільно
Твоє  «кохав»  в  комп»ютерних  рядках.

13.03.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246872
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 03.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2011


Марічка9

Надто

Присмаку  терпкого  оп'яніння...
Знову  почал́ися  каруселі.
Це  вона  закохана  в  падіння,
Виштовхана  силою  за  двері.
Стала  ніч  безвихіддю  омани.
Серце  перестало  лупцювати.
Тільки  хоче  ѓоїтися  рана,  -
Іншу  починають  колупати.
Звідки  стільки  значення  у  колій?  
Згубне,  риторичне  запитання.
В  нас  з  тобою  надто  душі  голі,
Щоб  собі  дозволити  чекання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257107
дата надходження 02.05.2011
дата закладки 02.05.2011


Марічка9

Крізь час і дощ

Давай    босоніж  по  траві  пройдем,
Немов  крізь  час,  загублений  не  нами,
За  плечі  взявшись,  під  рясним  дощем
Весни  п'янкої  стулимось  губами.

Давай  без  слів  прискоримо  свій  крок,
Не  вміє  час  чекати  надто  довго.
До  ниточки,  напевно,  плащ  твій  змок,
І  змучилися,  мабуть,  сильні  ноги.

І  так  буд́е,  так  станеться  колись.
Бо  мужній  ти,  тому  ми  сильні  двоє.
Лишень  до  мене  трепетно  пригнись...
Хай  дощ  іде,  нехай  періщить,  -  вст́оїм...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257064
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 01.05.2011


АнГеЛіНа

Весна… Береза…

За  ворітьми  береза  молоденька
З  гілок    струсила  сни  п'янкі  зимові  -
Сковзнули  в  трави  по  корі  гладенькій.
Почався  рік  новий,  весна,  дні  нові.

Зітхнула  до  зими  вже  на  прощання,
До  сонця  потягнулася  гілками,
І,  як  завжди  -  не  вперше  й  не  востаннє  -  
Сережками  укрилася  й  бруньками...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256575
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 29.04.2011


Віталій Назарук

ПОШУК ЛІКАРЯ

Любителям  гумору

В  поліклініці  бабуся  лікаря  шукає.
Зупинилась,  й  чоловіка  одного  питає…
-  От  шукаю  я  доктора,  забула,  як  зветься.
-  Ви  присядьте,  відпочиньте    –  чоловік  сміється.
-  Для  жінок  –  це  гінеколог,  окуліст  на  очі,  
ЛОР  –  якщо  стріляє  в  усі,  чи  в  горлі  лоскоче.
-  Та  не  ті,  не  ті…Тих  знаю  –  не  з  цієї  групи,
Мені  треба…  І  знітилась…  Доктора  до  дупи.
-  Ті  бабусю,  що  назвав  Вам,  профілю  вузького
А  всі  решту  -  в  нас  до  дупи,  то  йдіть  до  любого!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256547
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 29.04.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2011


Віталій Назарук

Спогади

Любителям  гумору

Пригадують  ветерани  в  окремій  палаті,
Які    були  бої  у  них,  що  прийшлося  брати.
Цілу  ніч  проговорили,  а  уже  під  ранок
Почали  розповідати  про  своїх  коханок…
І  згадали,  як  на  фронті  уколи  давали,
Щоб  до  дівчат  із  окопів  бува  не  втікали.
- Скільки  років  не  діяли,  ти  знаєш,  Матвію,
Лише  в  свої  дев’яносто    я  відчув  їх  дії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256656
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011


Марічка9

Очі варті мільярдів чекань

Я  на  плащ  твій  опаду  краплиною,
Миттю  спогадів  сонних  повік,
Та  буду  почуватися  винною,  -  
Ти  ж  щасливий  тепер  чоловік...
А  я  теж  не  нещасна,  повір  мені:
Кажуть,  гарна  й  весела,  жива...
І  проблеми  життя  ну,  -  не  ка́мінні,
Тільки,  жаль,  все  ж  не  вірю  в  дива.
Ми  ще  десь  і  колись  та  й  зустрінемось.
Очі  варті  мільярдів  чекань!..
На  хвилину  серцями  зупинимось
Не  сказати  знайоме:  "Прощай"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256721
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 29.04.2011


Марічка9

Загублена зустріч

Не  вгамується  все  ще,  пече.
Я  надривом  кричати  хотіла  б!..
Між  мільярдів  єдине  плече
Ще,  мабуть,    ще,  на  жаль,  не  зустріла.
До  повернення  стиглий  півкрок.  
Чи  назад  повернуся?  Зотлію…
Ти,  мабуть,  десь  дощенту  промок,
Той,  кого  ще  чомусь  не  зустріла.
Не  писала  йому  ще  листів,
Той,  кому  не  забракло  би  сили,
Як  впаду,  -  на  руках  понести,
Той,  кого  не  знайшла  чи  згубила…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256617
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 29.04.2011


Марічка9

Час. Простір. Площина.

Творить  дива  моя  вічність  буденна,
А  я  штрихпунктиром  малюю  в  ній  межі,
Трохи  розхристана,  і  трохи  студена,
Шукаю  загублені  істини  стержні.

Реальність  до  спогадів  трохи  дотична,
А  я  намагаюся  бути  в  ній  гостею.
Ми  дійсно,  на  жаль,  є  лише  пересічними
В  площинах  усіх,  ну  і  в  часі,  і    в  просторі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213275
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 27.04.2011


Марічка9

Думки… зигзагами… (у співавторстві з Halyna)

І
В  моїх  очах  снується  парадигма,
на  тему  "Ти"  у  мене  сто  табу.
Болить  той  факт,  що  ти  мене  не  втримав,
а  більше  того,  -  холодно  забув.
І  мрії  ті  опали  листопадом,
а  дощ  нам  прирікає  снігопад.
Ти  правий!  То  була  навмисна  зрада,
та  менша  від  твоєї  у  стократ.
Я  знаю,  ти  захочеш  подзвонити,
нікчемно  запитати:  "Як  життя?".
Та  як  мені  забути  жовті  квіти:
троянди,  орхідеї...  все  сміття?

ІІ
А,  може,  десь  зустрінеш  випадково
до  мого  дуже  схожий  силует,
мурашки  пробіжать  по  шкірі  знову,
та  я  не  озирнусь,  -  лише  вперед.
Ти  ж  так  колись  любив  свою  свободу!
А  я  б  її  за  безцінь  віддала.
Хіба  б  в  душі  за  доброї  погоди
чорнілася  проклята  омела?..
Не  треба!  Не  хапай  мене  за  руки,
і  вже  не  обіймай  моїх  колін.
Ти  чуєш  рівномірні  серця  стуки?
Воно  черстве  до  слів,  що  ти  один.

ІІІ
Пощо  мені  малюнки  на  асфальті
і  фрази  заяложені  до  тих?
Не  вірю!  Ти  давно  мене  не  вартий,
тепер  -  я  тінь,  я  біль  твій,  я  твій  гріх.
Як  смішно  будувати  паралелі,
шукаючи  у  інших  мого  лик.
Фундаменту  нема,  -  пісок  пустелі,
ти  вже  не  друг,  не  брат,  не  чоловік.
Мої  думки  зигзагами  снуються
на  сотню  миль  казкових  панорам.
В  коханні  більше  ті  не  зізнаються,
у  кого  є  від  нього  давній  шрам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217279
дата надходження 21.10.2010
дата закладки 27.04.2011


Марічка9

За вікном повіяло морозом

За  вікном  повіяло  морозом.
В  мене  з  ним,  мабуть,  якийсь  зв'язок…
Це  рахунком,  ніби,  п’ята  доза
Міцночаю  з  липових  гіло́к.
Я  хворію.  Я  давно  хворію.
Це,  мабуть,  для  тебе  новина?
Не  несись  так  швидко  вітровієм,
Ніби  чуєшся,  що  в  тім  твоя  вина.
За  вікном…А  що  мені  до  того?
Я  закрию  їх,  щоб  день  оцей
Не  ятрив  надії  до  нового,
Не  всміхався  рідним  ще  лицем...

За  вікном  повіяло  морозом.
В  мене  точно  з  ним  якийсь  зв'язок.
Кожна  зустріч,  слово  –  ще  мов  доза
Завше  грубо-но́вих  помило́к.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218973
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 27.04.2011


Марічка9

Балада про вітер (разом із Halyna)

Вже  набридло  давно  штурмувати  порожні  фортеці,
Сім  вітрів  невпопад  розкидають  безжально  волосся.
І  до  біса  любов,  у  якій  я  завжди  в  небезпеці,
Відчайдушний  мій  крик  не  зрівняти  з  твоїм  безголоссям.

Як  безглуздо  було  проти  всього  і  всіх  воювати,
Добровільно  грудьми  натикатись  на  гострі  колючки.
Знаєш  сам,  що  піду:  не  лишилось  ні  сили,  ні  гарту,
Тільки  жменька  думок,  так  близьких,  що  аж  надто  болюче.

Не  тобі  це  вже  честь  ні  мене,  ні  мій  вибір  судити.
Я  навчилась  тебе  не  пускати  так  близько  до  серця.
Справедливо,  не  так?  Це  лише  називається  «квити»,
Коли  ти  –  сім  вітрів,  коли  я  –  неприступна  фортеця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222168
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 27.04.2011


Терен

Село

Нечасто,  літньої  пори
Гуркочуть  в  полі  трактори.
Їх  змусити  гурчать  непросто
В  давно  розтягнутих  колгоспах.

Петро  в  горлянку  влив  пального,
Запріг  у  плуг  коня  міцного,
Сталева  заревла  звірина,
НесУчи  в  поле  селянина.

І  хоч  посоловіли  очі  -
Та  навики  в  Петра  робочі:
На  груди  взявши  ще  чарчину  -
Розоре  лану  половину.

Семен  на  возі  розвалився
(Зі  змієм,  бачите,  побився  -
Ввігнав  по  пояс  змій  в  солому),
Та  коні  знають  шлях  додому.

А  там  Федора  з  макогоном
Вдубасить  по  плечах  з  розгону.
Семену-бідоласі  всуне
Ще  й  ночувать  закриє  в  клуні.

Он  група  пошуку  чвалає.
Явдоха  діточок  повчає:
"Понишпорте  під  тином  дуже...".
Ті  щось  знаходять  у  калюжі,

І,  вже  гуртом,  вони  завзято
Витягують  з  грязюки  тата,
Волочать,  взявши  попід  руки,
Сього  цінителя  багнюки.

Димлять  хатини  серед  літа,
І  потихеньку,  літр  за  літром,
До  бутлів  капа  "божа  кара"  -
Єдина  втіха  хлібодара.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256412
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 27.04.2011


Марічка9

Тризначення

Я  втомилась,мабуть,  так  втомилася...
Без  пояснень,  на  жаль,  -  надто  боляче.
Гріє  душу  відлуння  у  крилосі,
Про  повернення  й  зцілення  молячи.
Невблаганно  минаємо  відстані,
Що  здавались  важкими  й  зат́яжними.
І  гадаєш,  що  рани  залічені
Почуттями  новими  міражними.
Заяложені  крапки  тризначенням.
Я  втомилась  від  фраз  недоказаних.
Якби  можна  було  знати  зразу  нам,
Чого  варті  нещирі  пробачення...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256356
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 27.04.2011


Ольга Кричинська

Крізь

Я  пройшла  не  повз  тебе,  друже-
Це  дороги  такі  сьогодні.
Не  ведуть  до  крихкої  суші,
Оминають  п'янку  безодню.
То  колись  я  просила  Бога
Дати  сил  по  воді  йти  вперто.
Я  чекала  на  тебе  довго-
Поки  вірила  у  безсмертя.
Але  мабуть  видніше  небу
Попри  темряву  хмар-деталей
Бездоріжжя  навколо  тебе...

Не  спинилася,  бо  впізнала-

Силуету  ескіз  графічний
І  свою  в  ньому  участь  як  тла.
Не  дивився  б  мені  в  обличчя-
Я  не  повз,  я  б  крізь  тебе  пройшла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252310
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 25.04.2011


Ольга Кричинська

Let it snow

Мої  вікна  покажуть  як  тиша
Огортає  його  наче  вітер.
Ми  постали  з  снігів,  не  посмівши
По  собі  янголят  залишити.

І  тепер,  недоторканим  полем,
Білим  болем  той  сніг  став  і  снить
Нами,  виснаженими  од  ролей.
Нами,  висніженими  за  них.

Відлюбили,  немовби  сновиди,
Відмовчали,  неначе  глухі.
Нам  лишилося  тільки  віджити,
Надивившись  на  згірклі  сніги...

Відійду,  відхрещуся,  а  вітер
Перетворить  елегію  в  скерцо.
Аби  той,  що  за  склом,  не  помітив
Коливань...не  фіранок,  а  серця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250238
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 25.04.2011


Ольга Кричинська

Гра в шибеницю

Ти  загадуй,  а  я  просто  вдам,
Ніби  в  грі  головною  є  участь.
Коло  місяця  висне,  мов  штамп,
що  засвідчує  цю  неминучість.

Ти  викреслюй,  спочатку  мене,
А  вже  потім  і  літери  зайві,
Кілька  днів  чи  віків  -  і  мине...
аби  тільки  не  бачити  сяйва.

Аби  тільки  цей  місяць  не  смів
Розглядати  крізь  збільшене  скло
Наші  душі.  Не  викажи  снів
божеству  божевільних  П”єро.

Вже  відомі  і  жертва,  і  вбивця,
І  лежить  на  поверхні  мотив.
Як  здивується  нам  блідолиций...
я  ж  бо  знала,  в  що  граю.  А  ти...

....дочекаєшся  часу  для  страт
обведеш  вірні  літери  нишком
 а  тоді  мов  художник  чи  кат
домалюєш  мені  ліву  ніжку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234102
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 25.04.2011


Ласунка

Малі плечі…

Заколисала  ніч  мене  руками  Бога!
Весь  світ  сховався  за  його  спиною!
Чекає  на  світанку  нас  лише  дорога!
Роздерта  постіль  так  нещадно  мною!

Приборкаю  себе    горнятком  кави!
Твоя  сорочка  буде  на  малих  плечах!
А  поки  сІятимеш  в  мої  коси  трАви!
Ти  божеством  залишся  у    очах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255801
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 25.04.2011


Halyna

* * * (немає в світі…)

Посічене  обвітрене  волосся,
Тремтить  ще  поцілунок  на  вустах.
Зустрітися  для  чогось  довелося,
Та  це  пусте.  Повірте,  це  не  знак.
Пройде  холодним  маятником  знову
По  колу  від  початку  до  кінця.
Немає  в  світі  вічної  любові,
Що  так  надовго  тримала  б  серця.
Спиніться.  Промовчіть.  Прошу  –  ні  звуку!..
Тих  мрій  неопалима  купина.
І  просто  відпустіть  холодну  руку,
Бо  вже  мені  самотність  не  страшна.
Тремтить  ще  поцілунок.  На  прощання…
Нічого  не  порадить  хитрий  час.
Немає  в  світі  вічного  кохання,
Що  так  надовго  мучило  би  Вас…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255516
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 23.04.2011


Ninel`

У СЕРЦІ НЕ ЗІВ`ЯНЕ ТА ВЕСНА… (співавтор Н-а-д-е-ж-д-а)

Дякую  співавторові  чуйній,  талановитій,  прекрасній  людині  Н-а-д-е-ж-д-е,за  натхнення  та  ідею  у  написанні  цього  твору!
---------------------------------------------------------

Вмиває  дощ  скло  лобове  до  блиску
Негода  розгулялась  на    шляху
Знов  спогади  нанизую  на  нитку...
Не  зрадь  мене,  надіє,  так  прошу!

Твій  образ  притуляю  я  до  серця,
І  мається  в  очах  ота  весна...
Хоч  виплакане  сліз  мале  озерце,
Та  мрія  моя  чиста,  осяйна.

Спіткнулись  ми  з  тобою  об  каміння
І  рушився  між  нами  цілий  світ
Та  в  серці  десь  ховається  сумління:
Чому  ж  мовчиш  ти,  любий,  скільки  літ?

Земля  укрита  пелюстками  квітів
Це  яблунь  цвіт  розкидала  зима
Та  спогади  заставлять  ще  боліти,
Бо  в  серці  не  зів"яла  та  весна.

Ти  розкажи,  мій  соколе,  як  жити?
Чому  думки  не  йдуть  у  забуття?
Чи    зможу    я    весні    одна  радіти?
Та,  може,  вже  спізнилось  каяття?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234226
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 21.04.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2011


Halyna

* * * (заходить сонце…)

Заходить  сонце  десь  в  твоє  плече,
Коли  думки  неспокій  обпікає.
Весна  мені  принесла  в  серце  щем,
Який  в  собі  щодень  перемагаю.

Якась  чудна  приталена  любов,
Що  так  нещадно  рве  безплідну  мрію.
І  сила  найцінніших  молитов
На  лезах  продиктує:  «Я  зумію».

Приходить  вечір.  Ніжний  передзвін.
Я  викорчую  смуток  за  золою.
Заходить  сонце  в  тил  моїх  колін,
Як  жаль,  що  я  тебе  не  заспокою…

Відлунює  в  тобі  моя  хода,  -  
Це  все,  здається,  так  несправедливо…
Була  в  мені  засуха.  І  шкода,
Що  мусить  закінчитися  ця  злива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255073
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011


Ігор Вовк

Вертатись до тебе думками

Розрізали  колії  місто  на  двоє.
Снігом  пакетів  вкрились  перони.
Люди  літають  розпатланим  роєм,
Ховаючи  крила  в  зелені  вагони.

Моргають  вогні  ясним  фіолетом.
Кричать  електрички  дратуючи  вуха,
Прицілені  в  ніч  немов  пістолети,
Будять  колесами  сонного  духа.

Спішить  вдалині  моя  електричка.
Розжарені  іскри  горять  за  дротами.
Моя  схвильована  мріями  звичка
Вертатись  щодня  до  тебе  думками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255042
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011


Троянда Пустелі

Служка небесна

В  небесно-блакитному  місті,
Де  зорі  поснули  сумні,
Розсипало  сонце  намисто  –  
Збирати  ж  прийшлося  мені.

А  потім  із  хмар  сизооких
Посипало  дощиком  сірим.
Я  таз  підставляла  допоки,
Води  не  набралось  надміри.

Опівдні  я  прала  пел́юшки,
Які  намочив  вітерець.
І  пух  запихала  в  под́ушки,
Й  збирала  в  повітрі  чебрець.

Небесна  я  служка  невтомна.
Усе,  що  накажуть  –  роблю.
Бо  сутність  моя  лиш  у  тому,
Щоб  волю  вершить  не  свою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255019
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 20.04.2011


Любов Іванова

В ЧУВСТВЕННОЙ ВЛАСТИ. .

Я  раба  твоей  чувственной  власти..
Окунулась  в  нее  с  головой,
Ты  ведешь  лабиринтами  страсти,
Я  покорно  иду  за  тобой..

Нам  не  страшно  вдвоем  потеряться,
И  блуждать  переулками  чувств..
Обоюдно  гореть..  наслаждаться,
Погружаясь  в  любовный  искус..

Уводи  меня  чаще,  любимый..
Мы  на  гребне  у  сладкой  волны..
И  полет,  что  ни  с  чем  не  сравнимый,
И  сердца,  что  любовью  полны...

С  этой  страстью  -  и  рай  не  сравнимый..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11101268250

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254905
дата надходження 19.04.2011
дата закладки 20.04.2011


Марічка9

Я не заздрю (разом з Halyna та Володимиром Шевчуком)

Я  не  заздрю  дощу,  що  вмиває  байдужі  обличчя,  
Він  вилизує  грим  (довіряти  ж  бо  маскам  не  вміє),  
Як  не  вірю  словам,  що  осколками  душу  калічать..,  
Лиш  достиглим  очам,  у  яких  народилася  мрія.  

Зупинятись  не  слід.  Я  не  заздрю  далеким  дорогам;  
Той  хто  вірить  –  не  жде,  задивляючись  просто  угору.  
Не  кидай  фраз  скупих  у  багаття  моїх  монологів  –  
Я  воскресну  ще  з  них!  –  та  не  заздрю,  бо,  мабуть,  нескоро.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254737
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 19.04.2011


Терен

Аристократ

(Поетам  від  Бога  з  цього  сайту  і  не  тільки,  присвячується)

Я,  певно,  народивсь  аристократом.
Бо,  бачите,  поетом  народивсь.
І  побут  був  моїм  щоденним  катом,
І  наді  мною  люд  сліпий  глумивсь.

Мені  пихато  руки  подавали
Й  мою  ж,  бувало,  злякано  трясли,
Моїм  народом  обрані  міняли  -
Оті,  що  чорту  совість  продали.

Чвалав  життям,  тягнув  свій  віз  міщанський,
Під  щедре  улюлюкання  базік.
Тож  в  небеса  зринав  мій  погляд  панський
І  мовою  все  тішився  язик.

Витав  далеко:  у  раю  і  в  пеклі.
Щоби  збагнути  це  життя  земне,
Я  строфи  на  баталії  запеклі
Відправив  у  приземлене  турне.

І  йшли  вони  веселою  ходою,
У  черстві  душі  прокладали  шлях,
Лилися  в  добрі  свіжою  водою,
Щасливих  напували  і  невдах.

Багатий  Україною  -  не  златом,
Й  тією,  що  кохати  не  стомивсь,
Я  українським  був  аристократом,
Тому,  що  я  поетом  народивсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254566
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 18.04.2011


КРІПАКОС

Ти боїшся сказати ТАК, щоб не ранило моє НІ

Ти  боїшся  сказати:  так,
Щоб  не  ранило  моє  ні,
Відчуваєш  любов  в  очах,
Та  вустами  мовчиш  мені.
Хочу  дуже  тебе  одну,
На  колінах  я  –  відпусти,
Дай  свою  мені  всю  весну,
Ні  -  забудь  мене  і  іди.
Ти  красива,  та  я  не  той,
Нам  цікаво,  та  ми  чужі,
Не  казковий  я  твій  герой,
І  все  добре  лише  в  вірші.
Відшукаю,  та  не  знайду,
Хочу  більше,  та  не  даєш,
Я  до  тебе  знову  прийду,
Ненадовго  мене  візьмеш.
Щоби  вкотре  -  багато  раз,
Цілувати  тільки  її,
І  казати,  що  світ  для  нас,
Всі  багатства  мої  –  твої.
Знаєш  серце  моє  болить,
І  погано  моєму  Я,
Але  знову  тобі  летить,
І  говорить  твоє  ім’я.
Я  боюся  сказати:  так,
Щоб  не  чути  від  тебе  –  ні,
Але  в  наших  усе  руках,
У  тобі  все  що  є  в  мені.


17.04.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254578
дата надходження 18.04.2011
дата закладки 18.04.2011


s o v a

горы, утро, воздуха порывы

источник  вдохновения  
Монгол  "Жажда  путешествий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253890


горы,  утро,  воздуха  порывы,
ночь  с  лимоном,  чашка  пьет  рассвет,
как-то  невесомо,  неразрывно,
новый  сон  за  много-много  лет.
пируэты  ритмов  по  дорогам,
слов  бумажных  тысячи  страниц,
как-то  растерялась  безнадега,
в  марках  этих  новых  снов  границ...
невесомо  облако  с  поклоном,
высоко,  доступно,  тишина,
то,  что  мне  казалось  ветра  домом,
оказалось  даже  краше  сна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253971
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011


Віталій Назарук

З року в рік…

Як  зима  -  то  сніги…
Як  весна  –  береги…
Якщо  літо  -  то  гай…
Якщо  осінь  –  врожай…
Як  весна  –  сік  пішов…
Якщо  літо  –  пройшов…
Якщо  осінь  -  то  лист…
Як  зима  –  снігу  свист…
Як  весна  –  журавлі…
Якщо  літо  –  малі…
Якщо  осінь  –  крило…
Як  зима  –  все  пройшло…
Як  весна  –  перший  цвіт…
Якщо  літо  –  політ…
Якщо  осінь  –  роки…
Як  зима  –  знов  сніги…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253894
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011


Марічка9

Стиглий дощ весни

Весна  занадто  юна  для  тривог...
То  стиглий  дощ  вкрадається  у  груди,
А  я,  мабуть,  перечити  не  буду,
Лише  прийму,  як  долі  епілог.
І  хай  мені  забракне  в  гамі  нот,
Щоб  описати  ті  акорди  тиші,
Які  з  очей  твоїх  невпинно  пишу,
Бо  це  є  щастя  однозначний  код.
Мені  не  треба  більше,  зовсім  ні!
Нехай  дощить,  -  терпіння  мить  велика.
Моя  весна  буде́  і,  мабуть,  звикну,
Що  то  моє,  то  суджено  мені!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253886
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011


s o v a

нескромный город

нескромный  город,  шаркают  трамваи,
метро  свистит  и  деньги  на  ветру,
на  плечи  шаль,  не  поздно  и  не  рано,
обычный  день,  растерянный  в  миру.

бегут  звонки  по  сотам,  мимо  вышек,
сигнал  пропущен  и  пора  домой,
слова  не  спят,  а  их  никто  не  слышит,
не  тот  набор,  не  те,  не  та,  не  мой.

огни  домов  янтарными  глазами
магнетизируют  сильнее  слов.
неспящий  лифт,  полет  за  чудесами,
уснувший  город  на  палитре  снов

___

обычный  день,  -  набросок,  в  общем,  мило,
закат  и  тот  в  условности  уснул,
вчера  и  завтра  -  это  сны  пустыни,
оазис  жизни,  бесконечный  пул.

и  нет  и  да  так  в  этом  совершенны,  
волной  сметая  всякие  шаги,
у  постоянства  нет  таких  решений,
а  мысли  вдруг  прошепчут  о  любви


P.S.
что-то  меня  потянуло  его  разделить
на  до  и  после

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253891
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 15.04.2011


Halyna

* * * (…синхронно дощу…)

Синхронно  дощу  хочу  впасти  асфальту  на  руки,
Щоб  ти  вже  не  зміг  в  переходах  мене  зупиняти,
Щоб  очі  не  видали  сивої  злої  розпуки,
А  губи  щоби  не  змогли  про  усе  промовчати.
Під  дихання  нот,  що  вдаряються  звуком  до  клавіш,
Коли  музикант  зачаровано  тане  в  пасажах...
Я  б  зникла  у  них.  І  ти,  мабуть,  про  це  добре  знаєш,
Бо  губи  мої  вже  ніколи  про  це  не  розкажуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253822
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 15.04.2011


Ігор Вовк

Не хочу бути людиною

Сховайте  мене  в  заповідник,
Я  хочу  стати  твариною:
Собакою,  а  може  кішкою,
Не  хочу  бути  людиною...

Відпустіть  мене  у  небо,
Я  хочу  мати  крила...
Чому  я  вінець  природи?
Чому  я  просто  людина?

Дозвольте  бути  каменем,
Великою  сірою  брилою.
Дозвольте  бути  маревом,
Та  тільки  не  людиною.

Сховайте  мене  в  океані,
Я  буду  неначе  краплина.
Подалі,  будь  ласка,  подалі,
Де  ще  не  бувала  людина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241057
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 15.04.2011


Віталій Назарук

Бісова наука

В  голові  чомусь  на  старість  бісик  появився,
Чому,  каже,  ти  до  нині,  вдруге  не  женився?
Невже,  дурню,    стільки  часу  кохаєш  дружину?
Знайди  собі  якусь  кралю,  посади  в  машину.

Виїжджайте  на  природу,  беріть  скатертину,
Тільки  в  ліс  не  заїжджайте  –  подереш  машину.
Став  машину  біля  лісу,  шукайте  де  сісти,
Походіть  собі  по  лісу  і  сідайте  їсти.

Роздивися  добре  кралю,  подивися  в  очі.
Не  питай,  а  здогадайся,  що  вона  ще  хоче.
Якщо  в  неї  сяють  очі  -  наміри  хороші,
Вона  певно  тебе  любить,  але  лиш  за  гроші.

Якщо  краля  пропонує  йти  позагоряти,
То  повір,  що  в  твоїм  віці  треба  «кігті  рвати».
А  коли  запропонує  роздягтись  самому,  
Посади  її  в  машину,  швидше  їдь  додому!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253521
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011


Троянда Пустелі

Я не кажу тобі зізнань…

Я  не  кажу  тобі  зізнань.  Не  можу!
Не  маю  права  слів  таких  писати!
Лиш  серце  я  гаряче  приморожу,
Щоби  воно  не  сміло  промовляти

Слова,  що  зацвітають  в  почуттях,
Які  луною  –  в  піснях  солов’їних…
Та  їх  не  скАжу,  навіть  попри  страх,
Що  я  плющем  огорну  інші  стіни.

А  ти  не  взнаєш  навіть  при  стрічанні,
Чому  тріпоче  надто  в  грудях  серце.
Я  не  скажУ  тобі  оте  зізнання,
Яке  в  тобі,  боюся,  обізветься…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253489
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011


Марічка9

І мрії ті…

І  мрії  ті  -  мов  скошена  трава...
І  я  не  знаю,  правда,  я  не  знаю,
Чому  мене  ілюзія  твоя
Надвоє  рве  ще  й  досі.  Розриває...
І  мрії  ті  -  мов  роси  на  квітках,
Їх  сонце  палко  вип'є  до  безтями.
А  в  цих  банальних,  зболених  рядках  -
Усе  життя,  що  сталося  між  нами.
І  мрії  ті  відпущу  в  небеса,
До  Тебе,  Боже,  зорями  сіяти.
Щоб  ц́іле  не  ділилося  на  два,
А  майже  мертве  вчилось  оживати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253480
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 13.04.2011


АнГеЛіНа

Оправдання

На  небосхилі  чорна  хмара,
Бреде  кудись,  немов  почвара,
Залазить  холодом  у  душу
І  виправдовується:  «Мушу…»

Десь  тяготить  над  головою,
Ридає  на  вікно  сльозою.
А  крапля  чиста,  наче  небо,
Все  виправдовується:  «Треба…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252503
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 13.04.2011


Gaduk

Вікно першого поверху

Ми  дві  птиці,
чи  пара  з  янголів.
Вона  гарна  і  світиться
Таку  завжди  хотів.

Встань,  роздягнися,
І  потанцюй,  як  це  добре.
Оголи  крильця  –  
Цей  політ  буде  пробний.

Сидимо  ми  на  кватирці;
Журавлі  літають  гаком;
В  мене  спали  черевики,
Полечу  за  ними  у  вакуум!

Був  перший  поверх:
Зідрані  коліна.
Досить,  game  over!
Я  ж  янгол,  а  не  поліно.
Йди-но  ближче:
На  старт,  увага.
Цілуй  в  обличчя,
Навколо  рота  спрага.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214771
дата надходження 07.10.2010
дата закладки 13.04.2011


Gaduk

Чайний вечір

Мед  і  зелений  чай
Кажуть  мені,  що  вечір
Знову  почав  
Заварювати  тьму  і  залазити  мені  на  плечі.

Я  знаю  формулу,
Щоб  чаювання  було  незабутнім:
Вдягайте  зручну  форму,
Тобто  те,  в  чому  входите  у  будні;
Гукайте  близьких  чаєголіків;
Лийте  у  чашки,  зсередини  ще  голі,
Коричневий  нектар  
Й  окріп,  перемішаний  з  медом.
Все.  Осінній  темний  чай  –  це  дар.
Що  перед  сном  ще  треба?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222656
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 13.04.2011


Любов Іванова

С ДНЕМ РОЖДЕНИЯ (АКРО)

С  -ЛИТКОВ  ИЗ  МЕЧТЫ  И  ЛАСКИ,
Д  -НЕЙ  ИЗ  БЕСПОДОБНОЙ  СКАЗКИ.
Н  -АВСЕГДА  ВОСТОРГА  ВЗГЛЯДОВ,
Е  -ВРО  СТОЛЬКО,  СКОЛЬКО  НАДО!
М  -ОДНОЙ,  БРЕНДОВОЙ  ОДЕЖДЫ,    
Р  -АВНОВЕСИЯ,  НАДЕЖДЫ.
О  -ПТИМИЗМА  И  УДАЧИ,
Ж  -АРКИХ  ЧУВСТВ  ТЕБЕ  В  ПРИДАЧУ,
Д  -А  ГУЛЯТЬ  ПОД  ОБЛАКАМИ
Е  -ЛИСЕЙСКИМИ  ПОЛЯМИ..    
Н  -АИЛУЧШИХ  ОЩУЩЕНИЙ,,
И  -ДЕАЛЬНЫХ  ОТНОШЕНИЙ!!
Я  ЖЕЛАЮ  ОТ  ДУШИ  ДОСТИЖЕНИЯ  ВЕРШИН!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253148
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 12.04.2011


Марічка9

Мати більше

Вона  бу́де  для  когось  дружина,
А  комусь  він  буде́  чоловік.
Тільки  й  спогад  не  зникне  повік,
Той,  що  в  серці  розрісся  полином.

Край  дороги  до  самих  воріт
Сльози-роси  траву  уквітчали.
Там,  де  очі  її  все  чекали,
Все  чекали  його,  мов  магніт.

Вона  дочці  розкаже  про  мрію,
А  він  сину  про  силу  буття.
Хоч    й  не  разом  вони  постаріють,
Ніж  любов  мають  більше,  -  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253170
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 12.04.2011


tetyana-radko

жду.

Жду.
Іде  весна,  а  я  вже  осінь  жду,
Ту  пору  жду,  коли  темніє  рано.
Пішовши  знов  в  мене  на  поводу,
З  любов,ю  ти  мої  залижеш  рани.
Я  жду  той  день,  як  трішечки  назад
Годинник  свої  стрілки  переставить,
І  ми  лиш  вдвох  під  неба  зорепад
Долоні  свої  зможемо  підставить.
І  навіть,  якщо  зірка  не  впаде,
Усі  бажання  наші  небо  знає,
Хай  сто,  чи  двісті  років  ще  пройде,
Ніхто  так  не  кохав,  як  ми  кохаєм!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252965
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 11.04.2011


Halyna

* * * (в тобі ще мною…)

У  душу  ще  тобою  задощить,  -
Проходять  днів  бездонні  ешафоти.
Очей  чиїхось  іскорка  навпроти
В  тобі  ще  мною  думку  спопелить.

Затихне  раптом  спраглий  буревій,
Причин  одних  розв’яжемо  лаштунки.
І  вуст  чиїхось  теплі  поцілунки
В  тобі  ще  мною  зіткнуться  у  бій.

Спливе  усе,  що  чахне,  наче  я,
Як  навіть  спогад  зірветься  в  безодню,  
І  рук  чиїхось  доторки  холодні
В  тобі  ще  мною  видадуть  ім’я.  

Ще  задощить…  А  може,  навіть  й  град
Площину  серця  вигаптує  біло.
І  десь  когось  душа  укупі  з  тілом
В  тобі  ще  мною  тихо  відболять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252858
дата надходження 10.04.2011
дата закладки 10.04.2011


Окрилена

Сила земного тяжіння слабшає

Чи  то  сила  земного  тяжіння  слабшає,
Чи  то  небо  із  поглядом  звабним  незвичне?  
Та  в  мені  і  навколо  -  весь  світ  інакшає,
Коли  літо  в  Тобі  наступає  суничне.

Коли  сонце-кульбаба  в  очах  бавОвніє,  -
Ти  літаєш  без  мене  парашутиком  ввись...
І  так  довго  блукаєш,  Моя  Гармоніє!
І  земля  під  ногами  не  така,  як  колись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252463
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 10.04.2011


Тамара Шкіндер

Від "ре-форм -до- ре-форм"

Лженадія!  Реформи,  реформи...
На  сніданок,  обід  і  -  до  кави.
Суть  лишилась  -  змінилася  Форма,
Підморгнувши  Закону  лукаво.

Податкова,  Медична,  Пенсійна...
Знов  Охрім*  свою  свиту  чикриже.
Вимикаю  ТВ,  п"ю  снодійне
І  благаю  -  аби  лиш  не  гірше.

Та  на  ранок,  де  ж  правду  подіти,
Наступає  на  п"яти  по  колу
"Чудодійна"  Реформа  освіти,
При  якій  закриватимуть  школи.

Від  "ре-форм  -до-  ре-форм"  -  клопітливо...
Ця  тональність  себе  відіграла.
Тож  не  віриться  в  дивнеє  диво,
Щоб  корупція    сАмоздолалась.

І  вирує  ріка  політична.
Знов  непотріб  із  дна  піднімають.
Та  питання  вже  не  риторичне:
За  кого  вони  нас  усіх  мають?!!!


Охрім*-  герой  байки  Л  Глібова  "Охрімова  свита"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252761
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 10.04.2011


Віталій Назарук

Слова

Слова,  вони  кружляють  в  голові,
А  часом  підібрати  їх  не  сила.
Немає,  раптом  -  раз…  Летять,  мов  журавлі,
Коли  їх  чуєш  -  виростають  крила.

А  слово  нам  дано,  щоб  рими  полились,
Щоб  заспівало  серце,  розум  втік  у  вирій,
Щоб  почуття  в  словах  передались,
Вони  ж  належать  мові  солов’їній.

Багатство  мови  у  її  словах,
Від  щему  в  серці,  від  сльози  рясної.
Вона  для  нас,  як  і  земля  свята,
Не  відрікаймося  від  мови  чарівної.

Прожив  на  світі    я  чимало  літ,
Не  всі  слова  сказав  я  внукам,    сину.
Сьогодні    хочу  їм  заповісти:
«Шануйте  слово  й  мову  солов’їну!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252457
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 10.04.2011


Віталій Назарук

БАТЬКАМ

Згадалися  батьки  і  защеміло  серце,
Хоч  я  ніколи  їх  не  забував.
Любов’ю  переповнилось  відерце,
Якби  я  вмів  –  їм  реквієм  заграв.

Немає  дня,  щоб  я  про  них  не  думав,
Щоб  не  котилась  по  лиці  сльоза.
Їх  дуже  жаль  і  серце  повне  суму,
А  на  могилі,  замість  сліз  –  роса.

Шануймо  їх,  бо  в  нас  батьки  не  вічні…
І,  як  підуть,  згадаєте  не  раз.
Слова  кажіть  їм  теплі  і  магічні,
Вони  життєвий  нам  дали  дороговказ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251997
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 07.04.2011


Марічка9

Кожен день

Кожен  день,  як  життя:  і  падіння,  і  злети,  і  втома.
Від  усмі́шки  до  сліз,  –  все  стається  без  планів  і  дум.
Із  крапо́к,  виявляється,  ставиться  запросто  кома,
А  з  лахміття  тепер  може  вийти  модерний  костюм.

Кожен  день  як  баланс  між  «губити»,  «знайти»,  «не  шукати».
Із  можливості  втрата,  з  нічого  –  віднайдений  скарб.
Що  роками  будуєм,    -  часами  згорить,  наче  вата,
Бо  легко́го  нема,  а  що  ле́гке,  –  то  та́кож  тягар.

Кожен  день  -  то  є  шанс,  щоб  розгледіти  краще  з  простого,
Геніальне  ж  просте,  -  то  одвічний  безспірний  закон.
Цілий  Всесвіт  комусь  відкривається  вже  за  порогом,
А  для  когось  поріг  -  то  і  вихід  лише  на  балкон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252129
дата надходження 06.04.2011
дата закладки 07.04.2011


s o v a

рассветно ветренное…

какие  новости?
слова  совсем  не  слышу...
глаза  и  колкости,
и  мы  одни  на  крыше.

штрихи,  эскизы
да  блокнотные  ремарки,
и  ветер  передергивает  роль!
ты  стал  мне  ближе,
тот  апрель  был  дивно  жарким,
да  игры  разума,  какой  пароль?

какие  весны?
снова  мысли  мчатся  в  ливни!
в  стогах  белёсых,
заплетенных  цветом  линий.

охапки  ватмана
по  небу  закружили,
и  ветер  передергивает  роль!
не  станут  драхмами,
слова  опять  пружинят,
всё  игры  разума,  меняй  пароль.

какие  новости?
за  музыкой  из  ночи...
рассвету  совестно
теряться  в  списке  прочих

и  яркость  музыки,
беспечность  ночи  звучной,
и  ветер  передергивает  роль...
расправит  языки,
огонь  уйдет  в  озвучку,
да,  игры  разные,  забыть  пароль...

какие  новости?
слова  совсем  не  слышу...
глаза  и  колкости,
и  мы  одни  на  крыше


___
музыка
Рюичи  Сакамото  -  Solitude  -  Theme

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251551
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 05.04.2011


Poetka

…весняно-меланхолійне…

…цей  запах  дощу  на  твоєму  обличчі,
мінорні  ноти  в  весняних  хрипах…
твоє  «отче  наш»  не  промовлене  тричі
врізане  зморшками  в  рисах…  

…коли  розбиваєш  люстерко  відчаю
і  засинаєш  в  проваллях  вагонів
я  даю  твоїм  пальцям  свідчення,
надто  тривкі  та  доволі  вагомі…

…а  коли  прокидаєшся  зранку
поруч  наших  з  тобою  істин,
я  готую  смачні  сніданки
і  сідаю  з  тобою  їсти…

…вірним  будням  кинувши  милість…
теплий  чай  із  дикої  м»яти…
замість  дощу  та  сирості…
замість  того,  щоб  обійняти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251658
дата надходження 04.04.2011
дата закладки 05.04.2011


Микола Верещака

Літній ранок у селі

Я  до  зорі  сьогодні  встану
І  добре  косу  нагострю,
Піду  на  луг,  в  загінку  стану
Стрічати  вранішню  зорю.

Лягають  трави  у  покоси,
Росу  розбризкавши  рясну,
Лоскоче  холод  ноги  босі
І  проганяє  рештки  сну.

Вже  обрій  промені  багрянять
І  обіцяють  гарний  день,
А  по  селу  півні  горланять
Своїх  задирливих  пісень.

Жмутом  трави  я  витру  косу,
В  рядно  стареньке  натрясу
Трави  вчорашнього  покосу,  -
Корові  Лисці  понесу.

А  Лиска  вдячно  вже  готова
Мене  лизнути  по  щоці.
Недаром  кажуть,  що  в  корови
Все  молоко  на  язиці!

Із  хати  вийде  господиня,  -
Пора  корову  подоїть,
Але    збалувана  тварина
Ніяк  на  місці  не  встоїть.

Щоранку  хитрій  цій  лисиці
Хлібця  із  сіллю  треба  дать,
Лише  тоді  у  дно  дійниці
Молочні  струни  задзвенять.

Умиюсь  я  біля  криниці,
Сховаю  косу  й  наждака,
А  на  столі  вже  паляниця
І  глек  парного  молока.
13.07.07.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209231
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 02.04.2011


Halyna

* * *

У  серці  лиш  осколки  від  пляшок
Того  вина,  що  ми  пили  й  п’яніли.  
Казав:  «Вона  найкраща  із  жінок»,
Хоча  вона  того  і  не  хотіла.

Не  мріяла  про  погляди  у  слід,
І  рідко  озиралася  в  минуле.
Коли  не  танув  лід,  холодний  лід,
То  що  їй  ті,  кого  вона  не  чула?

Мабуть,  хтось  ненавмисне  знов  прирік
Закрити  очі  й  бути  за  спиною.
Казала:  «Він  найкращий  чоловік»,
і  була  просто  з  відчаю  собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250900
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 01.04.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2011


Микола Верещака

Слава тобі, Україно!

Урочиста  ода  

Радій,  Україно,  прекрасна  і  сильна!
Нарешті  ти  долю  свою  здобула:
Постала  державою  -  вільна  і  рівна,
Під  сонцем  свободи,  як  цвіт  розцвіла.

Зазнала  ти  голод,  війну  і  розруху,  
Та  все  подолає  твій  вільний  народ,  
Бо  сила  незламна  козацького  духу  
Для  тебе  -  надійний  і  вірний  оплот.

Тернисту  дорогу  до  щастя  народу
Тобі  ще  не  скоро  судилось  пройти.
В  єднанні  і  дружбі,  за  мир  і  свободу
Ти  впевнено  йдеш  до  святої  мети.

Живи,  Україно,  могутня  державо  
Славути  воз'єднаних  двох  берегів!  
Квітуй,  наша  Ненько,  у  сяєві  слави,  
Яка  не  померкне  навіки  віків!
22.08.06.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209554
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 27.03.2011


Микола Верещака

Калина

Стоїть  над  водою  червона  калина...
Віками  про  неї  складають  пісні,  -
Це  образ  твій  світлий,  моя  Україно,
Він  чистий  і  ніжний,  як  цвіт  навесні.

На  битву  за  волю  і  честь  Батьківщини  
Козак  воювати  далеко  іде,  
А  вдома  калина  і  мила  дівчина,  
Що  довго  і  вірно  коханого  жде.

У  січах  кривавих,  де  смерть  або  рани,
Звитяжці  кріпили  до  волі  жагу.
І  кров  їх  гаряча  горіла  багряно,
Мов  грона  калини,  на  білім  снігу.

Не  всі  із  походів  далеких  вертались  -
Життя  їх  забрали  жорстокі  бої,  
На  їхніх  могилах  калини  зростали,  
В  зажурі  схиляючи  віти  свої…

Калино,  калино,  квітуй  у  долині,
Пишайся  рум'яно  над  синню  води,
Ввібрала  ти  в  себе  красу  України
І  будеш  у  серці  народу  завжди.
24.06.06

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 27.03.2011


Анатолійович

Причина. (Раздумье над "Разденься, расслабься… J. Serg)

ОРИГИНАЛ.
Разденься,  расслабься  и  сядь  на  мужчину

Разденься,        расслабься        и        сядь        на        мужчину,
Почувствуй,        прочувствуй        и        выгни        ты        спину.
И        пусть        фортопьяно        пьянеет        без        дела,
Зато        ощутишь        ты,        зачем        тебе        тело.

И        разом        нахлынет        и        шепот        Шопена,
И        Штрауса        вальсы        пробьются        сквозь        стены,
И        в        скрипах        дивана        скрипки        и        альты
На        тело        прольются        слезами        Вивальди.

И        в        стонах        и        криках        -        раскатах        оргазма
ОргАн        зазвучит        вдруг        в        маточных        спазмах.

Послушай,        расслабься        и        рядом        ложись.
Ведь        в        музыке        этой        рождается        жизнь!

ID:  249152
Рубрика:  Вірші,  Iнтимна  лірика
дата  надходження:  23.03.2011  22:57:40
©  дата  внесення  змiн:  23.03.2011  23:19:54
автор:  J.  Serg


                               ПРИЧИНА.
Не    даёт    покоя    Камасутра,
будоражит    вечером    и    утром...
Всё    ищу    и    не    найду    причину  -
женщина    залезла    на    мужчину!
Ведь    не    может    быть,    чтоб    без    причины,
это    всё    терпеть    могли    мужчины!
Сверху    должен    быть    всегда    мужчина  -
вроде    бы    солидная    причина...
Так    какой    такой    другой    причиной
управляет    женщина    мужчиной?!
Видно    сила    есть    в    такой    причине,
если    это    по    душе    мужчине?!
Или    дело    здесь    в    причинном    месте?
Изучить    его  решили    вместе?
В    общем,    как    причину    не    крути  -
хорошо    им!    Мать    его    итти!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249439
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 25.03.2011


Любов Іванова

Ця зустріч остання

Невже  наша  зустріч  остання?
Безлюдний,  холодний  перон.
Болюче,  нестерпне  прощання.
Розлукою  пахне  вагон.

Вже  й  потяг  поволі  рушає
у  напрямку  сірих  заграв.
О  Боже!  Невже  так  буває,
щоб  щастя  цей  потяг  забрав?

Зірницями  очі  додолу,
солоних  струмків  печія,
а  мрії,  як  коні  по  колу
Хриплять  навіженно,  як  я.

Безвихідь  оплакує  долю,
зачинені  двері  у  рай.
Чи  я,  чи  фантом  мого  болю
веде  у  незвіданий  край.

Останнім  промінчиком  сонця
надія  упала  до  ніг..
..Слова,  голосніш  гучномовця
-  Тебе  я  залишить..  не  зміг!


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11103249153

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249363
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 25.03.2011


Марічка9

Недоказане (разом з Halyna)

Намалюй  мені  світ,  де  не  було  би  місця  для  болю,
Без  обірваних  фраз,  апогею  нікчемних  надій,
Де  пройшлася  б  любов  поміж  нами  легкою  стопою,
І  у  серці  моїм  втамувала  би  сумнівів  бій.
Щоби  сльози  твої  висихали  росою  під  сонцем,  
Не  питай  чому  так,  -  я  рукою  вуста  затулю.
Бо  усі  ці  слова  виїдатимуть  душу,  як  стронцій,
А  зігріє  одне  недоказане  слово  «люблю»…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249361
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 25.03.2011


Анатолійович

Нудная мысль. (Ответ на приобщение к нудизму J. Serg)

Я,  сняв  носки,  к  нудизму  приобщался
Я,    сняв    носки,    к    нудизму    приобщался,        
И    босым    я    и    маялся,    и    мялся,
Стеснялся    я,    в    песочек    прятал    ступни...
А    ты    сняла    свой    фиговый    листок,
И    пошатнулся    мир,
Где    запад?
Где    восток?
И    это    было    вовсе    не    преступно,
Доступно    все,    что    глазу    не    доступно,
А    как    красиво!    Ах    ты,    Боже    мой!
Теперь    я    без    носков    бреду    к    себе    домой!
И    этой    наготы    ни    сколько    не    стесняюсь,
А    мыслью    о    тебе    все    маюсь,    маюсь,    маюсь...
ID:  249127
Рубрика:  Вірші,  Іронічні  вірші
дата  надходження:  23.03.2011  21:14:57
©  дата  внесення  змiн:  23.03.2011  22:03:10
автор:  J.  Serg




                       Нудная    мысль.
Умаяла    тебя    краса-девица      -
разделась    и    ни    капли    не    стыдится!
Знать    изучила    хорошо    нудизм,
покрепче,    чем    научный    коммунизм!
Ты    наконец-то    снять    носки    решился
и    босиком    к    нудистам    приобщился,
красавицу    спросил  :  »А      где    восток?»
Сбивает    с  мысли    фиговый    листок…
               И    ВДРУГ    ОН    ПАЛ!!!
И    стало    всё    доступно,
что    раньше    ты    считал    таким    преступным,
и    оказалось,    что    оно    прекрасно,
но    для    того,    кто    без    носков    -    опасно!
Оно    живое,      рядом,    без    обмана,
заманчивей    полотен    Тициана!
В    глазах    твоих    уже    мираж    кружится  –
вампир-девица,    Золушка,    волчица…
"Хочу    домой!    Отдайте    мне    носки!"
Не    отдают    зыбучие    пески…
И    вот    домой    ты    босиком    шагаешь
и  о    нудисточке    своей    тайком    мечтаешь…
И    голову    терзает    мысль    о    том,
как    хорошо      быть    нудным    мужиком…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249183
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 24.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2011


Ляля Бо

простір (озвучене)

писала  як  коментар  на  H&N:  "в  личном  пространстве"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248544

.кожному.треба.простору.особистого.
.повітря.хоч.краплю.і.хоч.би.секунду.часу.
.навіть.якщо.ліхтарики.всі.погаснуть.
.ти.не.хвилюйся.на.небі.це.хтось.записує.

.будуть.падіння.і.будуть.ліричні.відступи.
.будеш.собі.підбирати.паролі.чи.ролі.
.і.засинатимеш.тихо.спокійно.і.міцно.ти.
.після.третьої.кави.без.цукру.з.дрібкою.солі.

.і.малюватимеш.дощ.губами.пальцями.
.колір.чи.присмак.форму.вигини.виступи.
.будеш.на.крок.на.подих.збільшувати.дистанції.
.кожному.треба.простору.особистого.

P.S.  Із  Всесвітнім  днем  поезії,  любі  мої!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248648
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.03.2011


MC_Yorick

МІЙ ЖИТОМИР

Хтось  ходив  по  Хрещатику
А  комусь  сниться  Червона  площа
Бродвей  пройшов  від  початку
Поля  Єлисейські  з,їздив  хтось  ще
Я  ж  зійду  з  Театральної
Піду  на  Велику  Бердичівську
Найрідніші  місця  мені
Тут  кожне  подвір'я  і  кожен  кут

ПРИСПІВ:

Це  моє  місто,  я  тут  як  вдома
Це  мій  Житомир,  це  наш  Житомир
Ти  приїзди  й  переконайся  в  тому
Найкраще  місто  це  Житомир
Не  треба  їхньої  Америки
Париж  з  Пекіном  нам  не  треба
Бо  є  в  нас  Тетерева  береги  
Бо  є  Полісся  синє  небо


Хтось  Сан  Ремо  обожнює
А  я  йду  пішки  по  Корбутівці
Від  дівчат,  що  на  Крошні  є
І  місяць  свідок  моїй  мандрівці
Скільки  раз  навмання  блукав
І  Польовою,  і  по  Смолянці
Яка  гарна  Мальованка
Де  вуста  я  цілував  землячці  

ПРИСПІВ:

Це  моє  місто,  я  тут  як  вдома
Це  мій  Житомир,  це  наш  Житомир
Ти  приїзди  й  переконайся  в  тому
Найкраще  місто  це  Житомир
Не  треба  їхньої  Америки
Париж  з  Пекіном  нам  не  треба
Бо  є  в  нас  Тетерева  береги  
Бо  є  Полісся  синє  небо

Хтось  поїде  у  Шарм-аль-Шейх
А  я  туди  не  куплю  квиточка
Є  у  мене  квиточок  вже
На  тролейбусі  аж  до  Чулочки
І  піду  собі  вниз  з  моста
І  на  красу  не  надивлюсь  ніяк
Навкруги  все  знайомо  так
Ех  зустрічай  мене  Богунія

ПРИСПІВ:

Це  моє  місто,  я  тут  як  вдома
Це  мій  Житомир,  це  наш  Житомир
Ти  приїзди  й  переконайся  в  тому
Найкраще  місто  це  Житомир
Не  треба  їхньої  Америки
Париж  з  Пекіном  нам  не  треба
Бо  є  в  нас  Тетерева  береги  
Бо  є  Полісся  синє  небо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236548
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 20.03.2011


Окрилена

Втрачаючи свідомість…

Шукала    порятунку  в  погляді,  знайшла  -  полин,
вітри  у  небі  напинали  синю  парасолю.
На  плечі  падав  слів  Твоїх  шовковий  палантин,
і  дощ,  втрачаючи  свідомість….  падав  у  долоню…

Хвилини,  як  пташина  зграя  -  епілоги  зайві,
у  м’язах  струм  -    стаємо  разом    на  тонкий  канат.
А  наші  мрії  оксамитні    -  як  червоні  мальви,
які  сміливо  проростають  з-під  залізних  ґрат.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248323
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш авторів Марічка9 і Halyna::За буйками (V)

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246046
 Кліп  -  http://www.youtube.com/watch?v=gBQNTZQV1XE
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=gBQNTZQV1XE[/youtube]

Повертайся    назад.    Біжи.
Догорають    байдужі    зорі.
Я    не    знала,    що    ти    чужий,
Замість    того,    щоб    бути    хворим.

Зачекався    старий    маяк,
Не    доходять    пляшки    з    посланням.
Я    забула    б    тебе…    А    як?
За    твоє,    що    «не    ти    остання»,

За    несказану    сотню    фраз,
За    безжальне    твоє    «не    можу»,
За    побачення    двох    не    нас,
І    за    ніч    не    прожиту    кожну,

За    мовчання    моїх    шухляд,
За    глухий    телефонний    провід,
І    за    біль    нерозкритих    зрад,
Почуттів    смертоносний    овід.

Повертайся    назад.    Туди,
Де    за    мною    нестерпна    суша.
За    буйками    нема    води,
А    вертатися    я    не    мушу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248356
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 20.03.2011


Uliana0711

Весняне для коханого

Весна  танцює  з  вітром  вальс,

Намоклий  парк  -  старий  музика...

Хай  буде  казка  ця  для  нас,

З  тобою
             до  чудес  
                         я  звикла.

Приручить  листя  холоднечу,

Життя  розквітне  під  дощем...

Немов  би  небом  вкрив  ти  плечі  -

Дорогу
           вистелив  
                       в  едем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247965
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 19.03.2011


Віталій Назарук

Учителю

Проходять  роки,  ми  стаємо  мудріші,
Засвоївши  кожен  урок,  що  пройшов.
Не  завжди  щасливий  в  житті  сміливіший,
А  той,  хто  життєву    дорогу  знайшов.

Ми  вдячні  за  те,  що  навчили  нас  віри,
Свою  віддавали  частинку  душі,
А  ми  у  Вас  вчились,  зубрили,  кректіли,
Держава  ж  за  це  Вам  платила  гроші.

Учителю    любий,    Вам    зичим    здоров’я,  
І  пам’ять  про  школу  в  серцях  бережем.
Пролинуть  роки  і  за  ручку  маленьку,
До  Вас  на  навчання  дітей    приведем.

Летять  ніби  хмарки  літа  невблаганно,
А  вчитель  у  мудрості  й  правді  живе,
Йому  не  потрібно  ні  звань,  ні  медалей,
За  їхнє    добро,  хай    їх  Бог  береже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247627
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 18.03.2011


Ласунка

Тікати б…

Язиком  по  міліметрах  твоєї  шкіри..
Шовком  по  плечах    моє  волосся..
Зализуєш  ще  досі  серця  мого  діри..
Плетеш  дзеркальних  душ  наших  колосся  ..


І  часом  хочеться  тікати  через  вікна.
Та  до  крику  люблю  їсти  свої  кайдани.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247571
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 18.03.2011


Марічка9

Тобі

Я  чекала  тоді,  затаївши  за  злобою  трепет,
Затаївши  любов,  щоб  від  болю  й  себе  заховати.
А  її  не  було́,  лиш  відлунням  стихалося  "де  ти?!..".
Так  чекала-ждала  ще  наївним  дитям  тебе,  мати...
Я  просила  доріг  нас  не  зводити  більше  ніколи,
Уявляла  собі  тої  зустрічі  мить  доленосну.
Розказала  б,  мабуть,  як  уперше  зібралась  до  школи...
І  про  ту,  хто  прийшла  у  той  день  заплести  мені  косу.
Чи  ти  чуєш  мене,а  чи  чула,  як  билося  серце?
Хто  дав  право  піти,  залишаючи  злобу  образи?
Все  безжально  мовчиш,  тож  моєю  уже  не  назвешся.
Ні  життя,  ні  картин,  лиш  загублені  в  безвісті  пазли.
Я  чекала  тоді,  а  тепер  вчуся  жити  спокійно,
Хай  розсудить  нас  Той,  в  кого  влада  й  розгадки  з  ключами,
Щоби  часом  мої  не  холонули  також  обійми,
Щоб  історія  ця  із  новими  не  сталася  нами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247833
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011


river

Шизофренія протиріч

абракадабра  слів  в  думках
дифузія  світоглядів  в  душі
емоції...тримай  себе  в  руках
як  не  кричиш,  то  хоч  пиши.

шизофренія  протиріч
мільйони  ""нІ!",  "але..."  й  "навіщо?"
навколо  серця  -  глупа  ніч
В  душі  зловіще  вітер  свище.

а  світло  гасне  в  голові
і  хочеться  натиснути  "turn  off"
а  як  читати  це  тобі
то  МИ-один?  Чи  ТИ  вже  вдвох?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247012
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 18.03.2011


Галина_Литовченко

КЛУМБОВИЙ СЕЗОН

Пропахло  наскрізь  літечко  озоном
П`янка  вологість  всюди  проника.
Вже  нацвілися  досхочу  вазони
В  гурті  аборигенів  квітника.

Пахкі  герані  тішать  господиню,
Рожевих  фукцій  китиці  рясні.
Бідує  в  хаті  без  вазонів  скриня,
Кашпо  -  немов  сирітки  на  стіні.

Серед  настурцій  фікус  веселиться,
Чатують  мальви  з  кактусом  газон.
А  скриня  жде,  коли  уже  скінчиться
Вазонів  дачно-клумбовий  сезон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247854
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 18.03.2011


Журавка

Не треба!

(І  знову  ж  таки  емоції....)

Не  треба!  Зупинися.  Я  благаю.
Твої  слова  у  вічі,  як  пісок.  
Ні,  не  до  Раю  –  ми  дійшли  до  краю.
Багаття  згасло,  не  жбурляй  трісок.  

Не  треба!  Зупинися.  Біль  біліший  
За  сполотнілі  лиця  дорікань.  
Ти  просто  інший  ти,  я  знаю,  інший.    
Лиш  совість  непокірна,  наче  лань.

Надщерблені  краї  зізнань  кололи  
Віночок  рук,  піднесений  до  вій.
Стояла    правда  безсоромно  гола  
У  мертвій  тиші,  наче  й  неземній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207761
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 17.03.2011


Журавка

ГРА

Давай,  пограємось  у  «Відстань»?
Ти  так  далеко,  я  ще  далі…
Ділити  ковдру  знову  ні  з  ким,
То  хто  з  нас  двох  на  п’єдесталі?  

Давай,  пограємось  у  «Винних»?
Я,  хочеш,  крайньою  побуду?
Всіх  чинних  фраз  і  безпричинних,
Всіх  вироків  твоїх  без  суду.

Давай,  пограємось  у  «Втечу».
Вже  "Піжмурки"  не  актуальні.
Ти  скрізь  шукав  мене,  до  речі,
Завжди  ж  знаходив  тільки  в  спальні.  

Давай,  нарешті  просто  в  «Спокій»,
Бо  нерви-струни  геть  в  напрузі.
Щоб  світ  не  був  таким  жорстоким
Давай,  пограємося  в  «Друзі».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 17.03.2011


Марічка9

Бо «океан для тих, хто марить ним»

Я  впевнена,  що  буду  йти.  І  йтиму.
Хай  доля  зарахує  всі  ривки!
Не  просто  так  слова  кладу  у  риму.
Не  просто  так  стискаю  кулаки.

Я  снігом  застелю  Вам  простині,
А  спокій  залишу  собі  на  здачу.
Втоплю  цю  хибну  істину  в  вині
І  не  заплачу.  Більше  не  заплачу.

Верну  собі  своє,  а  ваше  –  вашим.
Грозою  неба  смуток  розіллю,
Бо  він  тепер  є  братом  моїм  старшим.
Пліч-о-пліч  з  ним  в  життєвому  бою.

Ось  рішення  прийму:  не  буде  зим.
Собі  ні  вам  не  буду  потурати.  
Бо  «океан  для  тих,  хто  марить  ним»,
Життя  для  тих,  хто  вміє  не  здаватись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231124
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 17.03.2011


Ляля Бо

останній романтик

останній  романтик  у  всьому  шукає  логіку,  вірить  у  Бога
і  робить  усе  для  того,  
щоб  його  перестали  вважати  останнім  романтиком.  
він  не  любить  приземленості  кар'єристок,  брехні  у  бантику.  
він  приховує  свої  статуси,  дуже  пізно  лягає  спати,  
емоційно  буває  втомлений  і  нікого  собі  не  шука  
(або  впевнено  робить  вигляд)  серце  -  полум'я,  очі  -  крига,
цілий  Всесвіт  в  його  руках.  
Останній  романтик  не  ласий  на  різні  забавки,  
багато  охочих  його  закадрити  чи  звабити,  
і  усмішок  ціла  кишеня,  і  лестощів  повне  відерце...
а  він  ні  на  що  не  ведеться,  напевно,  спрацьовує  досвід
чи  внутрішній  індикатор.  
останній  романтик  не  зовсім  останній  -  інколи  просто  
приходить  та  мить,  коли  набридає  шукати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247532
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011


Троянда Пустелі

Уяви…

Уяви  на  хвилинку,  що  ти  народився  не  вчора…
Що  між  тисячі  слів  зостаються  самісінькі  крапки.
Уяви,  що  відкриті  усі  надприродні  простори,
І  фантом  твій  летить,  помічаючи  безліч  галактик.

Уяви,  що  відсотки  сплелися  разом  з  інтегралом,
Що  відзначені  кимось  думки  розплелись  мотузками.
Уяви,  що  між  гір,  серед  моря  і  поряд  із  шквалом
Ти  надумав  ввібрати  хвилини  разом  із  віками…

ніби  постать  скульптури,  що  вічно  стоїть  поміж  нами…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246996
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 16.03.2011


Володимир Шевчук

Я б хотів…

(О.Р.)

Я  б  хотів  щоб  ти  стала  другою,  
Щоби  заздрили  нам  кити,    
У  житті  моїм  була  смугою  
Тільки  білою,  –  тільки  ти!  

Трішки  м’якшою,  трішки  тихшою,  
Щоби  легше  сягнуть  мети.    
Я  б  хотів  щоб  ти  була  іншою..,  
Та  тоді  будеш  вже  не  ти.  

15.03.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247321
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 16.03.2011


Vivien Pepper

Я не стану гадати: щаслива - чи ні

Я  не  стану  гадати:  щаслива  -  чи  ні,
             в  мене  часу  немає  на  схожі  вагання,
мої  губи  сміються,  а  очі  -  сумні,
             у  житті  лева  частку  займає  чекання.

Я  не  спробую  навіть  собі  уявити,
             припускати  не  буду  безглуздя  таке,
ніби  зможу  без  тебе  на  світі  цім  жити,
             бо  життя  моє  стане  без  тебе  гірке.

Я  не  стану  гадати,  чи  вистачить  сили,
             щоб  долати  бар’єри  в  картатім  шляху,
бо  у  мене  є  ти,  ти  даєш  мені  крила,
             я  лиш  бачу  всі  стіни  з  висот,  на  льоту.

Ти  вдихаєш  життя.  Ти  повітря  моє.
             Я  без  тебе,  як  джміль  без  нектару,  загину,
не  давайся  у  сумнів,  бо  совість  ще  є,
             я  ніколи  тебе  й  нізащо  не  покину.

Я  не  стану  гадати:щаслива  чи  ні,
             мені  радість  дарує  світло  кохання,
а  воно  як  вогонь,  багряніє  в  мені,
             і  породжує  лоскіт  –  у  серці  бажання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242906
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 14.03.2011


Окрилена

А спогади про тебе пряні, з базиліком…

...А  спогади  про  тебе  пряні,  з  базиліком  -
Ефір-олія  краплями  по  венах,
Магнітом  у  минуле  кличе  Евридіка.
Та  ця  легенда  зовсім  не  про  мене.

Ти  вірив  в  тепле  сонцесходження  по  зливі,
Сходинками  у  рай  з  мажорних  терцій.
Ти  вірив...  і  були  б  безмежно  ми  щасливі,
Якби  не  сльози  із  очей-венецій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246948
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 14.03.2011


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора BELOSNEZHKA:: Так було

Оригінал  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232892


Я    навесні    тебе    причарувала,
                             коли    барвінок    розстелився    низько,
краплинками    кохання    назбирала
                             і    думала,    що    щастя    дуже    близько.
А    влітку    небо    розквітало    синє,
                             в    садах    сплелись    в    мереживо    фіалки,
сміявся    ти,    що    тільки    в    Україні
                             дівчата    дуже    гарні,    наче    Мавки...

Нам    осінь    про    розлуки    шелестіла,
                             про    холода    та    вітер    листопадом,
тоді    любов    налякана    тремтіла,
                             але    була...    солодким    виноградом...
Зима    замерзла    від    твого    мовчання,
                             я    не    змогла    про    ніжність    запитати,
душа    тепер    в    далекому    засланні
                             і    разом    нам    світанки    не    стрічати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246901
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011


Галина_Литовченко

ПОРА ПОЧУТТІВ

Обіймає  хміль  калину  
На  околиці  села,
Парубкує  клен  під  тином,
Де  черешня  підросла.

Відганя  ясне  цвітіння
Чорну  темряву  в  кущі,
Від  палкого  тріпотіння
Градом  сипляться  хрущі.

Так  збентежило  природу
Стріл  амурних  наслання,
Завагітніла  в  городі
Обліпиха  заміжня.

Щось  в  колодязі  відерце
Довго  в  воду  не  пірна  -
Ще  одне  чутливе  серце
Розтривожила  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246911
дата надходження 13.03.2011
дата закладки 13.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2011


Never Say Never

О так!Бандерівка!

Хай  хтось  кричить  услід  так  гнівно:
"Смотри,бандеровка  пошла!"
Погляну  в  очі  їм  привітно
Й  скажу:"На  вас  його  нема..."

О  так.Бандерівка.Це-правда.
Бо  з  Україною  душа.
І  всеодно  мені,що  кажуть
І  про  ОУН,і  про  УПА.

Моя  улюблена  футболка-
У  жовто-синіх  кольорах,
У  Львові  на  бруківці  кроки
Приємніші,ніж  десь  в  степах)

І  скільки  б  українофоби
Не  крали  нашої  землі,
Не  закривали  б  рота  словом:
"Вас  нет!"-а  МИ  УСЕ  Ж  ЖИВІ!

Бо  доти  Україна  буде
Не  падати,а  все  рости,
Допоки  ще  існують  люди,
Які  із  нею  назавжди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180535
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 13.03.2011


Марічка9

Такт

Кілька  сотень  пустих  дилем,  -  
Ти  у  них  загубив  мій  спокій.
Одинокий  душі  тандем
Намір́яє  багато  років...
Неприймання  твоїх  "не  так",
Нетримання  тебе  в  обіймах...
Все  ж  мов  скалка  в  душі  застряг,
У  віках  клеймом    -  "божевільна".
Пережита  зима-війна,
Проблиск  світла  і  трохи  втоми.
Хай  пульсує  життям  весна,
Коли  я  повернусь  додому.
Кілька  сотень  крап́ок.  Не  так!
Бо  між  нами,  на  жаль,  ще  коми.
Тільки  мій  незугарний  такт  
Не  дозволить  зізнатись  в  тому...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246599
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 13.03.2011


Рені

щось ніжно-колискове… (давнє)

Сон  молочними  слідами
Залишається  на  склі
І  нічними  мотилями
На  шовковому  крилі
Принесе  тобі  усмішку
Крізь  зімкнутість  губ  і  вій
Спи…  до  ранку  зовсім  трішки
Гарних  снів,  хороший  мій)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221008
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 11.03.2011


Рені

На порозі підвіконня. Грудень.

Попрошу  в  тебе  жменьки  світла  
Щоби  ночі  не  були  чорні  
І  засвічу  уривки  літа  
Не  скорившись  морозу  жорнам  

На  мені  намалюєш  тишу  
Я  всміхатимусь  –  і  спросоння  
На  холодному  склі  залишим  
Слід  тепла,  що  в  твоїх  долонях  

Тануть  днів  паперові  крила…  
Перший  сніг.  Крижані  лати.  
Опускайте  часУ  вітрила  –  
Стерто  відлік.  Важливо  –  літати.  

05\12\2010  (c)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226539
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 11.03.2011


Рені

* /не шукай ні у чому знаків/

Не  шукай  ні  у  чому  знаків…  Витікають  хвилини  зі  жмені...  
тане  сніг,  нагромадився  накип…  на  словах,  що  притихли  в  кишені...    
розсипай  в  каламутні  калюжі:  Головне  вперемі́ш  з  мішурою…  
водостоки  судомить  байдужість  монотонною  сірою  грою.  

годі,  годі  спинатися  вгору,  назбиравши  під  нігті  асфальту…  
то  був  порох…  у  дзеркалі  порух,  зсув  тінЕй  на  глибинах  базальту...  
незважай,  так  і  звично,  і  легко  –  управляти  життям,  наче  з  пульта,  
і  змиритись,  що  небо  далеко,  і  цю  клітку  піднести  до  Культу...  

Тільки  в  сірий,  запльований  січень,  коли  тиснуть  і  стіни,  і  хмари,  
Вже  нікуди  ніхто  не  покличе  дивним  світлом  крізь  сірості  шпари.  
І  не  треба  ні  масок,  ні  вІршів,  дня  нового  вже  роздані  ролі…  
Потопає  промінчик  у  тиші,  загубивши  ключі  і  паролі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235245
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 11.03.2011


Санчо (В Міхєєв)

… у рожевий день !

Під  ніжний  шепіт  запального  серця
Де  є,  щонайцінніше,  в  почуттях
Я  чую,  як  кохання  моє  б'ється
За  те,  щоби  пройти  нелегкий  шлях
.
Я  чую,  як  співає  пісню,  свічка
Й  стікає  в  цвіт  розбуджених  вишень...
Ніч  із  туманом  поглинає  річка,-
І  я  веслую  у  рожевий  день

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171878
дата надходження 14.02.2010
дата закладки 10.03.2011


nepe4alna

я підношу Вам квіти

я  підношу  Вам  квіти  -  улюблені...хризантеми...
червонясті  ...із  запахом  меду  на  пелюстках.
лиш  змахнувши  сльозу  Ви  рішуче  міняєте  теми  ,  
щоб  не  бачили  смутку  у  втомлених  ,  рідних  очах  .
за  широким  столом  ,  де  плекали  Ви  наші  долі,
на  картинах  життя  ,  що  не  писані  на  полотні,
мимохідь  я  помічу  ,як  стислося  серце  від  болю.
розлетілися  ми.  Ви  ж  -  залишились  одні.
відкриваючи  широко  двері  в  дитинство  майнемо,
де  у  Вас  на  колінах  сиділи  такі  ще  малі...
я  дарую  сьогодні  Вам,мамо,оці  хризантеми,-
найдорожчій  людині  у  серці  і  на  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245428
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 07.03.2011


Володимир Шевчук

Для мене…

«…Бо  розплачуся,  як  злива»  -  Антоніна  Матвієнко.  

Для  мене  твоя  усмішка  –  це  знак;  
У  травових  очах  –  життя  шалене.  
…Ти  радісна!  Ти  сяюча…  Однак  
Немає  це  відношення  до  мене.  

Мені,  насправді,  щастя  немале,  
Коли  ти  у  мені  –  себе  впізнаєш.  
…Гарнішаєш!  Все  дужчий  шарм…  Але  
Ти  поруч  з  тим  і  дальшаєш,  згасаєш…  

16.01.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 06.03.2011


olya lakhotsky

phoenix

Пам'ятаєш  –  ти  приносиш  зорі,
Поливаєш  серед  раю  квіти,
І  приходиш  в  сни  мої  прозорі.
Ти  –  любов.  Чого  тобі  боліти?

Ти  -  завжди.  Чому  глухе  сьогодні
Налягло  і  змусило  мовчати,
Що  кричать  за  нас  німі  безодні.
Ти  –  любов.  Чого  тобі  вмирати?

Гаснути  золою  між  золи.
Живи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202958
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 06.03.2011


Олександр Гриб

НЕромантична НЕвечеря

В  кімнаті  двоє  –  я  і  самота,
У  нас  НЕромантична  НЕвечеря.
На  жаль,  я  тільки  засіб,  не  мета,
Для  мене  ти  –  неподоланна  скеля.

Ми  випиваєм  тишу,  не  вино,
І  дивимось  НЕ  в  очі  НЕпомітно.
Тобі  набридла  НЕлюбов  давно,
Ти  любиш  все,  що  НЕодноманітно.

Свічки  згоріли,  знову  пустота,
Ми  поряд,  хоч,  обоє  вічно  проти,
НЕ  той  мотив,  мелодія  НЕ  та,
Ти  –  інструмент,  а  я  –  фальшиві  ноти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243316
дата надходження 25.02.2011
дата закладки 06.03.2011


Олександр Гриб

Світло - воно всередині!

Грози,  пусті,  надщерблені  
З  місяцем  грають  в  хованки,  
Нам  почуття  прищеплюють,  
Темряву  в  нас  виховують.  

Ніч  розіллється  кавою,  
Цукром  вогні    притрушує.      
Вітер,  густою  парою,    
Реінкарнує,  змушує.  

Ти  відчуваєш?-Збудеться!  
Десь,  на  моїх  перетинах,  
Світло  у  снах  розгубиться,  
Світло  -  воно  всередині!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245041
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 06.03.2011


Вячеслав Романовський

ЦІ ОЧІ ВПІВНЕБА…

Ці  очі  впівнеба  півсвіту  відкрили  мені.
Ці  очі  впівнеба  мої  розтривожили  травні,
До  зір  повели,  де  шляхи  пролягли  неземні,
І  в  серці  вродили  крилате  звучання  литаври.

Щоб  ти  -  біля  мене,  а  я  -  біля  тебе  завжди.
Нам  будуть  осанну  співать  солов'ї  на  світанні.
Ти  лише  не  квапся,  ти  лише,  ласкавко,  зажди:
Хай  скаже  любов  і  відкриє  нам  тайни  останні.

У  ній  -  зміст  буття,  феєричний  і  радісний  злет.
У  ній  -  наші  долі  і  їх  нерозгадана  карма...
А  все  ніби  просто:  ти  -  жінка,  а  я  -  твій  поет,
І,певно,  планида  звела  нас  з  тобою  недарма.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245243
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 06.03.2011


Вячеслав Романовський

ОДА БЕРЕЗОЛЮ

Сльотавий  випав  променад  -
Кругом  вода:  і  під,  і  над...

Тріпоче  вітер  парасолю,
Жбурля  в  лице  колючий  дощ.
Але  не  стримать  березоля,
Таки  не  стримать  березоля,
Ніяк  не  стримать  березоля  -
Він  пульс  весняний  вулиць,  площ.

Господарює  в  полі,  в  лісі,
З-під  криги  рястом  вигляда.
Не  забаряться  дні  тепліші,
Не  забаряться  дні  тепліші,
Ось-ось  настануть  дні  тепліші  -
Бо  ж  кров  пульсує  молода!

Ще  будуть  зимні  дні  і  ночі,
Сніги  неждані  і  рясні,
Та  проліскові  спраглі  очі,
Та  проліскові  спраглі  очі,
Його  дзвінкі  й  гарячі  очі
Вже  віддані  навік  весні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245097
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 05.03.2011


Лана Тонева

Бродячие смыслы

Богу    Богово
а    нам    лишь    поэтово...

Лер


Ежу  -  ежово,  богу  -  богово  –
Понятна  истина,  проста,
Но  коль  проникнешь  в  это  логово
Бродячих  смыслов  –  вот  беда!  -

В  мозгу  завертится,  закружится,
Как  «миру  –  мир»  и  «свету  –  свет»:
Избе  –  крыльцо,  невесте  -  кружево,
И  никакого  спасу  нет.

Красотке  в  розовом  –  брильянтово
И  олигархово  -  мечтам,
Студенту  пьяному  –  вагантово,
Анахоретово  –  дьячкам,

Дитям,  как  водится,  конфетово,
Пророку  –  «дурка»  (жив  пока),
Влюбленным  –  тютчево  и  фетово,
И  фиолетово,  слегка.

Могиле  –  жмот  (исправь  горбатого!),
Безграмотному  –  Розенталь,
Врачу,  мы  верим  –  гиппократово,
Козе  -  баян,  кустам  –  рояль.

Сверчку  –  шесток,  Егору  –Летово  –
Знай  всяк  свой  край  и  эмпирей!-
И  лишь  поэту  все  поэтово
На  грани  смысла.  И  за  ней.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232755
дата надходження 03.01.2011
дата закладки 04.03.2011


nepe4alna

натомість

зажди  хвилинку  .  не  підганяй  на  страту  .
думки  злісним  катом  поставили  на  коліна    .
навчило  життя  бути  сильною,  щоб  втрачати  ;
страждати  не  хочу  -  тому  залишаюсь  вільна  .
тому  обираю  самотність  -  без  болю  й  без  страху  ,
мальовану  чорними-чорними  фарбами  готики  .
натомість  тобі  покладу  на  чекаючу  плаху  
вітання  з  минулого  -  перші  вербові  котики  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244789
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 04.03.2011


Лана Виноградова

Амур

Состарился,  ослаб  Амур,
Метнуть  стрелу  не  могут  руки,
Сошел  румянец  с  мягких  скул,
На  чердаке  пылятся  луки.

Дарить  любовь  -  благое  дело!
Он  вновь  натянет  тетиву,
Дрожит  немолодое  тело,-
Летит  стрела  опять  в  траву.

Попытка  2.    "Не  та  рука!
Виной  всему,  что  слабым  стал!"
Метнул  в  мишень  ниже  пупка...
"Любить  Вам  тем,  куда  попал..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240763
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 03.03.2011


Шипшинка

Я вмію кохати!

Я  так  умію  кохати,
     Як  ніколи  ніхто  не  умів!
     Я  умію  про  це  не  сказати,
     Не  злякати  замріяних  снів.

     Я  у  пристрасті  вмію  втопити,
     У  небачених  нині  світах.
     В  незабутній  полон  захопити
     І  сховати  у  райських  садах.

     Я  у  ніжності  вмію  сповити,
     Розчинити  реальності  час.
     Я  умію  життя  зупинити
     Тільки  б  щастя  вогонь  не  погас...

         20.02.2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242423
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 03.03.2011


Марічка9

Мені пройде

Мені  пройде.  Мені  не  буде  гірше.
Минає  все:  і  радість,  і  печаль...
Перипетіям  місце  лиш  у  віршах,
На  кожен  біль  буде  своя  медаль.

Лиш  де-не-де  навіюються  смутком
Думки  про  всі  покинуті  місця,
Де  тінь  дерев  солодким  поцілунком  
Розбуджує  пригноблені  серця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243994
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 03.03.2011


Троянда Пустелі

Півроку як півстоліття…

Півроку  як  півстоліття  –  
Рукою  тримаю  плечі…
Півкроку,  як  мерехтіння…
У  стислих  словах  –  дві  речі.

Про  наші  (твої)  забобони
Вже  ходять  людські  пустомови
Й  про  те,  що  ми  б’ємо  поклони
І  дзвонимо  в  дзвони  знову…

Пів  вічності  за  дві  ноти,
Які  відкликають  луною.
Пів  подиху  за  дві  спроби
Зостатись  навічно  з  тобою…

Лю!  :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244352
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 03.03.2011


Ляля Бо

все так просто, аж світяться діри

все  так  просто,  аж  світяться  діри
все  так  смішно,  аж  хочеться  вмерти.
скільки  коштує  наша  зневіра
на  розпродажі  істин  затертих?

всі  троянди  нахабно  в\'януть.
страшно  бачити  і  мовчати.
перед  виграшними  боями,  
не  рахують  минулі  втрати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244533
дата надходження 02.03.2011
дата закладки 03.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2011


Любов Іванова

Роси-сльози землі.

Споглядаю  прозору  росУ
Ніби  краплі  залишила  злива.
Я  з  дитинства  цей  спомин  несу
І  думками  такими  щаслива..

Лишень  сонце  з-за  лісу  зійде,
Залоскоче  теплом  верховіття.
Дрібно  й  рясно  роса  упаде
На  лугах  в  конюшини  суцвіття..

На  стеблинках  бринить,  як  сльоза,
Діаманти  зібрала  в  намисто,
Як  перлини,    липнева  роса
Виграє  кольорами  барвисто..

Говорила,  як  були  малі,
Нам  матуся,  втираючи  сльози
"Плаче  все,гляньте  он..  на  землі,
Замість  сліз..  вранці  падають  роси.


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11007125051

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208209
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 28.02.2011


Любов Іванова

ОГОРНИ ЛЮБОВ, Ю

Осінь  знову  моросить  дощем,
Крає  серце  краплями-струмками,
Огорни    любов"ю,  як  плащем
І  зігрій  красивими  словами..

Я  чуттєво  на  твоє  плече,
Схилюсь  у  покорі    і  мовчанні.
Заховаюсь  під  твоїм  плащем
І  тремчу  тополею  в  коханні..

Бачиш,  онде  гілочка  верби,
Бавиться  з  холодною  водою..
Ой  якби  ж  то,  любий  мій,  якби..
Бути  в  парі  ми  могли  з  тобою..

Ти  ж  не  Бог..  Чекай..  А  може  Бог?
Як  кохатимеш  таку..  земную?
Те  життя,  де  ми  з  тобою  вдвох.
Я  у  мріях  кожен  день  малюю..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11011205653

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225290
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 28.02.2011


Любов Іванова

Я З ТОБОЮ, Я ПОРЯД.

Душа  твоя,  як  тінь,  що  йде  на  суд..
А  ти  шепочеш:  "Сил  моїх  немає.."
Депресія,  як  кровожадний  спрут
Болючим  смутком  душу  огортає..

Не  плачу  я..  за  нас  обох...  сміюсь..
Бо  сльози  що?    Лиш  відчай..  безнадія..
А  краще  я  за  тебе  помолЮсь,
І  як    ніколи  -  серденьком  зігрію....

А  знаєш  -  я..  вже  бачу,  як  тебе
Взяв  під  опіку    Янгол,  що  від  Бога.
Як  із  царин,  де  небо  голубе,
Веде  до  тебе..  радості  дорога...

А  знаєш  -  я..  я  вірю  -  все  мине..
Бо  ж  все  в  житті,  хороше  й  зле  минає.
І  ніжністю    струну    душі  торкне..
Надія  ...  Віра..  і  Любов  безкрая..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11102027226

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238458
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 28.02.2011


Любов Іванова

Дотепна невістка. .

У  сільській  хатині
Мирно  розмовляли
Свекруха  і  свекор
Та  невістка  Галя.

Свекруха  щаслива,
Мовила  радушно,
-  Все  у  нас  красиво
І  живемо  дружно.

Тільки  от  хатина
Давно  не  білилась,
-  Хіба  це  причина?-
Невістка  знітилась.

Давайте  білило
Я  не  забарюся,
Вправно  та  уміло
Побілю,  матусю.

Є  у  нас  білило,
Та  немає  щітки,
Оце  треба  було,
Спитати  в  сусідки.

Невістка  дотепна
Придумала  швидко,
Бороду  відтяла
Свекрику,  на  щітку..

Хату  побілила
Невісточка  вправно,
Мамі  закортіло
Покрась-но  ще  й  ставні.

-Добре,-  каже  Галя,
Фарбу  білу  дайте
Кісточку  для  цього
Швиденько  шукайте.

Фарбу  вже  принесла..
Де  ж  кісточку  взяти?
Галя  стала  свекру
Вуса    відрізАти..

За  одну  хвилинку
Кісточку  зробила,
Зпереду  й  з  причілку
В1кна  покрасила.

Тут  синок  з"явився
Ввечері  із  поля,
Глянь,  а  дід  забився
На  вершок  тополі..

-  Тату!  Що  це  з  вами??
Хто  туди  загнав?
А  де  жінка  й  мама,
Щось  їх  не  стрічав.

Та  вони  ж  надумали
Млинці  випікати,
Саме  зараз  думають
Де  їм  яйця  взяти??

Ой,  сину  мій  сину..
Тут  ні  круть,  ні  верть..
Оті  дві  скотини
Ждуть  на  мою  смерть..

-  Не  шуми,  благаю!
Краще  й  сам  ховайся,
В  ризик  попадають,
Всі,  що  поряд  яйця!!


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2009
Свидетельство  о  публикации  №1908263737

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195156
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 28.02.2011


Ольга Медуниця

Тлумачний словник

Я  тримаю  за  руку.  Тримаю  в  обіймах.
Я  тримаю  у  думці,  у  серці,  у  снах.
Я  тримаюся  гідно.  Тримаюсь  на  рівні.
Я  тримаюся  Слова.  І  Правди  в  словах.

Так  тримаються  в  болях  -  невиліковні.
Так  тримає  і  не  відпускає  наркоз.
Так  тримаються  віри  -  лише  послідовні,
Коли  їх  виганяють  на  лютий  мороз.

В  полі  зору  тримаю.  Тримаюся  курсу.
Я  тримаю  екзамен.  Тримаю  секрет.
Прапор  вище  тримаю.  І  руку  на  пульсі.
Мій  тримається  в  битві  останній  багнет.

Так  метелик  тримається  квіток  веселих.
Так  тримається  вранці  на  травах  роса.
Так  тримається  смальта  в  мозаїках  древніх.
Так  атланти  тримають  для  нас  небеса.

Я  тримаюсь...
І  з  місця  свого  я  не  зрушу.
Далі  -  прірва...
Чи  сонячно-зоряний  рай?

Відпусти,  не  тримай  мою  зболену  душу.
Якщо  зможеш...
А  втримаєш?
Міцно  тримай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235071
дата надходження 15.01.2011
дата закладки 26.02.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2011


Ласунка

ТиГра!

Я  твоя  маленька  киця!
Але  я  росту...
Виривається  тигриця!
Я  тебе  знайду!

Будеш  ти  мене  чекати!
Дивись  не  втечи.
Бо  як  тільки  розійдуся,
Мовчи!  Не  кричи!

Буду  пити  твого  звіра.
Витримаєш  ти?
Тигра  має  в  тебе  віру!
Тигру  сам  знайди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243007
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 23.02.2011


s o v a

просто слова

и  прекрати  мне  не  писать...
ты  знаешь,  я  так  ждать  устала,
ко  мне  не  нужно  прилетать
на  белоснежном  покрывале.

и  прекрати  мне  не  звонить...
о  тишину  звенят  бокалы,
я  перестану  уходить,
мне  каждой  встречи  будет  мало...

и  прекрати  не  сниться  мне...
играя  солнечным  рассветом,
когда  улыбка  в  тишине,
я  жду  тебя...  да,  я  об  этом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168148
дата надходження 25.01.2010
дата закладки 20.02.2011


Ляля Бо

Щоденник Лялі. Дев'ятнадцяте лютого.

В  Ляльці  нині  лялькові  справи:  солодке  наніч,  без  правил  словесні  бої,
А  потім  лимон  на  закуску,  і  трохи  пусто,  ранки  затягуються,  кров  гусне.
Але  це  дурниці,  бо  життя  чудове!  Лялька  точно  знає,  що  потрібно  їй.
Світ  нам  ставить  умову:  тим  у  кого  мрії  неегоїстичні,  небо  дарує  успіх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242127
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 20.02.2011


Окрилена

Коли душа з тілом…

Коли  душа  з  тілом  розходяться  в  думці,  не  разом,  
Імбирною  глиною  плавиться  ніжності  дотик,  
Тривожно  ноктюрн  сновидінь  вперше  ріже,  мов  лезом,  
Стинаючи  свічки-душі  небіліючий  гнотик.  

І  я  вже  не  я…  І  нехай  все  засипано  снігом,  
Лягаю  в  надії,  що  стріну  тебе  на  пероні.  
…А  свічка  палає;  життя  не  обмежилось  бігом;  
Як  добре  що  тіло  з  душею  вже  знов  в  унісоні.


*  Вдячна  за  дружню  співпрацю  В.  Шевчуку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241967
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 20.02.2011


Ігор Вовк

Солодка отрута

Посмішка  ховає  її  гострі  зуби.
Колючки  жевріють  у  очах.
А  її  солодкі  й  ніжні  губи
Затаїли  у  собі  отрути  смак.

Її  голос  приворотне  зілля.
У  руках  міцний  ланцюг.
Заховав  в  мені  безвілля
Її  ніжний  шоколадний  дух.

Зміг  би  я  втекти  за  сині  далі,
Та  і  чари  зміг  би  я  розбить.
Але  ж  так  приємно  і  солодко
До  кінця  її  отруту  пить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238528
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 17.02.2011


Ігор Кир‘янчук

Загублені цілунки

У  серці  застряла  стріла
Сміла.
В  очах  загуляла  імла
Біла.
У  мозку  зродився  фантом  
Волі.
В  душі  утопився  пором
Болю.
Зоріла  очима  щасливими
Юнка.  
Губилися  стежками  сивими  
Цілунки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241469
дата надходження 16.02.2011
дата закладки 16.02.2011


Троянда Пустелі

…присмак лимонної зради…

Присмаком  лимонної  зради
Ти  увіллєшся  солодом  в  чай.
Тільки  для  чого,  кого,  заради  
Ти  відбудовуєш  пекло  (чи  рай)?

Віялом  хтивої  мудрості
Ти  знавіснієш  знову  вночі.
І  ненароком,  в  облудності
В  мене  проллєшся  воском  свічі.

На  тіло  цнотливої  ніжності
Стікатимеш  сім’ям  жаги.
З  тобою  ми  знов  в  несумісності  –  
Чи  друзі,  чи  вже  вороги?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238630
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 10.02.2011


Микола Верещака

Стара хата

І  чому  мені  часто  так  сниться
Стара  хата,  що  в  крайнім  ряду?
Мов  нещасна,  убога  вдовиця
В  яблунево-вишневім  саду.

Під  солом'яним  дахом,  старенька,  
В  три  віконця  хатина  мала,  
Тут  колись  дорога  моя  ненька  
На  світ  Божий  мене  привела.

Породила,  щоб  жити  у  щасті,
Але  ворог  поліз  на  поріг.
І  пішов  проти  злої  напасті
Батько  мій  і  у  битвах  поліг.

Ні,  не  зможу  я  все  розказати  
Про  вдовине,  сирітське  життя.  
Про  те  знала  лише  стара  хата  
І  забрала  у  тінь  забуття.

Вже  немає  давно  тої  хати,  -
На  тім  місці  постала  нова.
Відцвіла,  немов  яблуня,  мати,
Тільки  пам’ять  про  неї  жива.

Тому  хата  стара  часто  сниться  
І  матуся  в  тривожному  сні,  
А  нова,  під  залізом,  світлиця  
Не  приснилась  ні  разу  мені.
18.06.07

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208288
дата надходження 29.08.2010
дата закладки 06.02.2011


Віталій Назарук

Моє серце тебе ще кохає

Твої  очі  –  глибокі  озерця,
Твої  губи  –  горять,  як  троянда.
Стан  –  хвилює  і  душу,  і  серце,
Ти  для  мене  єдина,  кохана.

Руки  ніжні,  а  подих  гарячий,
І  волосся,  мов  льон  на  Поліссі.
Перший  раз  закохався  неначе,  
Ніби  мавка  зустрілася  в  лісі.

Тих  років,  що  ми  разом  -  немає,
Юнь  і  радість  клекоче  у  грудях.
Моє  серце  тебе  ще  кохає
І  кохання  міцнішати  буде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238383
дата надходження 02.02.2011
дата закладки 02.02.2011


Віктор Нагорний

Красиво коли…

Красиво  коли  сонце,  коли  дощ,
Як  сніг  іде,  коли  туман  –  красиво.
Коли  сметану  вкладено  у  борщ,
Коли  на  чарку  із  печінням  запросили...

Коли  кохана  звідусіль  близька,
І  від  її  тепла  –  натхнення  й  сили...
Коли  природа  чиста  і  п’янка
На  цілині,  що  зроду  не  косили...

Красиво,  коли  правда  від  людей,
Коли  забуто  час,  як  кулі  вили...
Коли  вночі  щебече  соловей,
Коли  твою  свободу  не  скорили!

Красиво,  коли  є  чоловіки,
Що  знають  честь,  що  здатні  захищати...
Чому  ж  завжди  знаходяться  бики,
Що  цю  красу  воліють  розтоптати?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237400
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 29.01.2011


Галина_Литовченко

ЕТЮД

За  вікном  не  одну  вже  годину
Вітер  хльостко  шмага  ліхтаря.
Цідить  ринва  останню  сльозину,
Повен  смутку  вже  день  догоря.
Хвіртка  скиглить,  так  довго  і  нудно,
Клен  в  долоні  розгнівано  б`є.
Десь  сумують  у  сквері  безлюднім
Дощ,  каштани  і  серце  твоє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237547
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 29.01.2011


Галина_Литовченко

ВОДОГРАЙ

Пташині  хори  на  світанку
Співали  стоголоссям  в  гаї,
Де  юна  чарівна  горянка
Купалась  в  срібнім  водограї.

На  неї  промінь  задивився
Сором`язливо  із-за  скелі
Та  ненароком  опинився
У  чистій,  мов  кришталь,  купелі.

А  сонце,  вставши  над  горою,
Проміння  розгубило  в  гаї
Й  пірнуло  стрімко  з  головою
У  вир  гірського  водограю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236800
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 26.01.2011


Галина_Литовченко

АБРИКОСОВИЙ СВІТАНОК

Туркочуть  дикі  голуби.
(Вночі  достигли  абрикоси...)
Дахи  підставили  лоби
Під  потеплілу  неба  просинь.

Ранкова  зірка  мерехтить.
(Садок  підготував  сюрпризи...)
Повітря  свіжістю  тремтить,
Вдягає  ранок  срібну  ризу.

На  тлі  ранкової  пори
Спориш  виблискує  у  росах.
На  небо  вийшла  з-за  гори
Жовтогаряча  абрикоса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235308
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 23.01.2011


Ніна Яворська

…наші душі босі…

Яблунева  віхола
нас  заворожила...
Вп'ється  серце  втіхами
аж  до  болю  в  жилах.
Яблуками  спілими
падаємо  в  роси...
Б'ють  Амури  стрілами
в  наші  душі  босі.  
Зацілую  трепетно,  
змию  сум  сльозою,  
і  не  треба  третього,
де  кохають  двоє...  


25.  10.  2009  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195610
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 18.01.2011


Юля Фінковська

Самотність або історія на букву " С"

Сон  сп*янив  срібно-синюватий  сироп  світанку.  Сонце  сполохано  сіяло  струмені  світла.  Сумно    снували  стомлені  сірі  стрекози.
   Світлана  самотньо    сиділа  серед  сутінків  своєї  спальні.  Серце  стишило  стук.  Самоосуджено  сповнювала  себе  смолистим  ,  свинцевим  ,  сигаретним  стражданням.  Самотність,  спрагла  суцільна  самотність  сковувала  слабке  строкато-скляне  самовираження.  Сльоза  спокійно  стікала,  стискаючи  серце.
     Сама...Серед  сонячних  світанків  сама...
 Світлану  скував  страх.....  Страх?..  Сугестія?..  Сум*яття?..Сором?..  Сотні  слів,  сотні  сполучень  серед  смертельної  самотності  .
 Спокуса  спілкування  стомлювала,  стискала...  Світлану  спасав  сон....Сон  солодив  сирковим  сріблом,  стирав  суперечливу  снайперську  самотність

   Спокійно  спадали  смородинно-сметанні  сутінки  .    Світлана  солодко  спала....
       Спала  Світланина  самотність.......

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 18.01.2011


Галина_Литовченко

ДВОЄ

Акордеона  захопившись  грою,
Зіллявся  з  морем  воєдино  вечір.
Він  обіймав  засмаглою  рукою
Її  відкриті  теж  засмаглі  плечі.

Вже  зорепади  перейшли  у  зливи
Ще  й  сіяв  місяць  сяєвом  помалу.
Південний  вітер  в  теплому  пориві
Гортав  листки  забутого  журналу.

Здавалось  їй,  що  з  ним  прийшло  кохання,
Лиш  він  ніяк  не  зважиться  сказати.
Бо  навіть  ті  виконував  бажання,
Котрі  вона  не  встигла  й  загадати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235512
дата надходження 18.01.2011
дата закладки 18.01.2011


Окрилена

Марево

Ти  -  марево  без  маски  на  обличчі,
що  випливає  й  тане  в  спогадах  човном.
У  снах  тебе  я  більше  не  покличу,
лише  цілунок  п'ю    на  чашці  з  молоком.

Темніє  місяць  чорною  панчішкою,
в  яку  вплелась  багряна  жар-герань...
і  знову  замуркочуть  думи  кішкою,
приручені  тобою,  без  вагань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234482
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 12.01.2011


Ольга Кричинська

А краще б…

Згорнуся  листком  -  на  більше
Не  вистачить  сил  сьогодні.
Навколо    -  і  ті,  і  інші,
А  краще  б  -  не  було  жодних.

Ти  там  вимикаєш  світло,
Я  тут  -  у  своїй  кімнаті.
Ми  схожі,  ми  майже  рідні,
А  краще  б  тебе  не  знати.

Між  нами  -  години  й  милі,
А  краще  б  -  світи  й  століття.
Згорнуся  листком.  Я  вірю
У  милосердя  вітру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219160
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 12.01.2011


Ольга Кричинська

Це я

А  всього  імен  його  було  сорок  і  жодне  з  них  не  було  справжнім,  бо  справжнього  не  знав  ніхто,  навіть  він  сам.
                                                                                   Ю.  Андрухович  "Перверзія"


Не  дивуйся,  це  я  -  проїжджала  потрібну  зупинку,
Розмовляла  вві  сні.  Забувала  забрати  решту.
Несвідомо  і  легко  робила  погані  вчинки,
Дозволяла  чекати.  І  цілувала  перша.

Позичала  останні.  Лице  підставляла  вітру,
Одягала  вчорашнє,  молилася  тричі  на  день.  
(у  моєму  конспекті  є  дивні  сполучення  літер,
мабуть  це  анаграми  твоїх  сорока  імен).

Тільки  шкода,  що  ти  став  заручником  клятого  поділу
Між  моїми  словами  і  серцем,  яке  не  почути...
Не  дивуйся,  це  я,  посипаючи  голову  попелом,
Промовляю:  любила.  І  жодного  слова  спокути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212453
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 12.01.2011