Наталья Васильева (Цыгичко): Вибране

Bспых

Обустрой в его сердце дом

Обустрой  в  его  сердце  дом,  разожги  очаг.
Накорми,  обогрей,  как  пригрел  бы  бродягу-кошку.
Научи  его  присно-святым  и  простым  вещам:
Обмолачивать  хлеб,  улыбаться,  варить  картошку.

Наводни  озарением  мыслей  его  эфир,
Искушением  знания,  явного  или  тайного.
Покажи  ему  трут,  кремень  и  дорогу  в  мир.
И  оставь  его.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515941
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Bспых

Построив мосты…

If  I  have  seen  further  it  is  by  standing  on  ye  sholders  of  Giants.

Построив  мосты  там,  где  не  было  раньше  и  брода,
Пройдя  десять  путчей  и  три  с  половиной  войны,
Гиганты  уже  отживают  свое  и  ворчат  на  погоду.
Они  тяготеют  к  теплу  и  хотят  тишины.

Живя  в  их  тени,  по  ночам  мемуары  листая,
Вбираем  их  опыт,  желания,  грезы,  кровь.
И  так,  незаметно  для  них  и  себя  вырастаем.
Гиганты  стареют.  И  умирают.  Порой.

И  вот  мы  одни.  Унаследовав  беды  и  будни,
Ступаем,  босые,  по  улицам  их  городов.
С  горящим  внутри  ощущением  горя  и  чуда.
До  дрожи.  До  одури.  До  просветления,  
до…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515942
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Наталя Лазука

* * *

Він  дихає  мною  і  подих  його  пахне  медом.  
І  погляд  у  нього  –  премудрість  життя  і  книжок.  
Зриває  коралі…  По  шиї  –  зірки  і  планети…  
На  тілі  моєму  шукає  доріг  і  стежок.
 Він  дихає  мною.  Мені  –  залишається  бути
 В  долонях  у  нього,  в  його  золотому  житті.  
Я  вже  проростаю  і  хочу  до  ранку  заснути
 Й  не  чути  нічого  про  сяючий  плід  в  животі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424162
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013


Кароліна Бундаш

л (х) ист самотнього художника

Коли  ти  ввійшла,  я  напевне  знав,  яка  у  тебе  душа  -  
свіжа  й  терпка,  мов  апельсинова  цедра,
таку  ховають  у  складки  суконь,  щоб  запах  пристрасті  
нікого  не  спокушав,
навіть  якщо  остання  -  надмірно  щедра.
Коли  ти  ввійшла,  я  відчував  на  смак
твоє  ягідне  серце  крізь  панцир  корсету  й  ребер.
Я  був  переконаний,  що  творитиму  знову,
однак
нікого  більше  не  малюватиму,  окрім  тебе.
Ти  натомість  бажала  тільки  один  портрет  -  
цей  намір  мені  у  скронях  місячний  кратер  виїв,
між  нами  замість  сполучника  "і"  стояло  лише  "тире"  -  
там,  де  твоя  обручка  змикалась  кільцем  на  шиї.
Ти  приходила  щосуботи,  стукаючи  підборами  об  бруківку  біля  мого  вікна,
стримано  посміхалась,  поспіхом  переступала  поріг,
і  в  безладі  акварельно  гірких  кімнат
лишала  по  собі  післясмак,  який  я  так  натхненно  беріг.
Я  довго  і  ніжно  віддавав  тебе  полотну,
намагався  вкласти  у  нього  хоча  б  мізерну  частку  
своїх  нудотно-болючих  ночей
боявся,  якщо  в  гарячу  каву  твого  волосся  без  зайвих  розмов  пірну,
одразу  мене  зсередини  обпече...
Між  нами  напнулася  осінь,  мов  пуповина,
годувала  мене  тижнями,  самотою,  а  на  сніданок  -  мокрим  опалим  листям...
Скажи,  скільки  б  коштувала  твоя  оголена  спина,
якщо  б  я  платив  поцілунками  тільки  кистю?

Останній  мазок  лягав  на  твій  комір,  неначе  жертва,
благаю,  заший  мене  навіки  в  своїх  рукавичках,  
щоб  пальці  взимку  не  мерзли.
Впадати  у  відчай  -  надто  погана  звичка,
якщо  я  все  життя  кохатиму  тебе  пензлем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424164
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013


М. Вольная

померти легко - щодня вмираю.

померти  легко  -  
щодня  вмираю,
а  інколи  
й  того  частіше.
в  цім  світі  пекло
малюють  раєм,
а  нам  потрібно
просто  більше
живого  звуку,
яскравих  вражень
без  пересуду  -
начхать,  що  скажуть.

ловлю  себе  
на  хворих  думках,
саме  про  те,
що  світ  -  то  мука
в  якій  ми  святість
собі  здобудем,
якщо  не  зрадим,
і  жити  будем.
померти  легко  -
щодня  вмираю,
але  на  ранок
знов  оживаю
можливо  іншою,
і  навіть  гіршою,
але  з  надією,
що  стане  ліпше.

22.11.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412807
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Олена Іськова-Миклащук

Дощ-коханець

Підкрався  тихо…  Шепотів  на  вушко:
«Ну  стань  моєю—все  тобі  прощу.
Моя  кохана,  мила,  рідна  душко,
Радій,  бо  ти  сподобалась  дощу.»
…  І  я  одна  з  дощем  стою  у  полі.
Втекла  б,  а  він  :»Тебе  не  відпущу.
Не  скажуть  верби,  промовчать  тополі,
Що  стала  ти  коханкою  дощу»…
Він  цілував  і  пестив  ніжно  тіло,
І  шепотів  закохано  слова…
А  небо  гуркотіло  і  тремтіло…
Від  пристрасті  крутилась  голова…
…Нарвав  суничок  в  ріднії  долоні:
«Поглянь,  кохана,  хочеш  пригощу?»
Віддав  і  зник  у  веселковім  лоні…
Всміхнуся:  я  сподобалась  дощу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343386
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012


Раэнэ Тэль

Смерти нет, - говорит Мария…

Смерти  нет,  -  говорит  Мария.  -  Смерти  нет.
Горы  щурятся  ей  в  ответ.

Смерти  нет,  -  шепоток  усталый.  -  Нет  креста.
Мать  давно  уже  не  писала.  И  сестра.

Горы  алой  покрыты  коркой.  Там  рассвет.
Смерти  нет!  И  совсем  негромко:  смерти  нет.

Есть  молчание  -  густо-серо.  Дом  пустой.
Есть  икона,  чуть  хуже  с  верой.  Есть  покой.

Солнце  снова  и  снова  встанет.  Месяц.  Год...
Тихо,  да.  А  ещё  есть  память  -  чем  не  кот?

Смерти...  -  слепо  твердит  Мария.  -  Точно  нет?
Горы  хмурятся  ей  в  ответ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335682
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2012


Михайло Плосковітов

Майбутньому Сину-соняху…

«Синочку,    зернятко    маленьке!»  
                                                                   (  Окрилена)

 «У    обіймах    батьківських    щодень    прокидалось    дитя,
     і    за    щиру    любов    дарувало    подяку    очима.»
                                                                                           (  Тарас  Слобода)
«Я    все    зроблю,    щоб    ти    не    знав    біди",
                                                           (Дід)
                                                                                           
                                           "Мій    любий    сину,    зоряний    світанку"....
                                           (Тамара  Шкіндер  (Серафима)


Мій  сину,  ти  зростатимеш  в  любові,
а  я  тобі  завжди  плече  підставлю,
і    мамині  таємні  колискові,
своїм  тремтінням  голосу  розбавлю.

Навчу  тебе  любити  Батьківщину,
безкрайність  неба  і  води  студеність.
Тараса  й  Лесю.  Мову  солов’їну,
і  даль  зірок,  і  серця  незбагненність.

Для  тебе,  сину,  покажу  початок
весни,  трави  і  марева  на  сході,
і  навіть  те,  де  хочеться  кричати,
бо  совість,  сину,  вже  давно  не  в  моді.

Мій  любий  сину.  Все  у  тебе  буде:
і  щирість  в  серці,  і  тепло  в  долонях.
Дай  Боже,  тобі  вирости  між  люди
То  й  в  тебе  буде  син,  неначе  сонях…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269070
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011


Bспых

А я - однодневка…

А  -  я  однодневка,  мне  вечное  даже  не  снится,
Блуждаю  по  жизни,  ищу  и  теряю  покой.
Навстречу  мне  люди,  я  завтра  забуду  их  лица.
И  вряд  ли  кто  вспомнит,  откуда  и  кто  я  такой.

А  я  -  однодневка,  я  не  вопреки  и  не  ради,
И  тем,  что  не  вечен,  я  даже  немного  горжусь.
Любуюсь  рябиной  в  горящем  вечернем  наряде,
Укутавшись  в  свитер,  на  ветре  холодном  дрожу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200547
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 06.01.2011