Я сижу на камне, камень тепл и порист.
Город бел от солнца, скорей белес.
Через два часа мне идти на поезд,
Вдоль дорог ромашки и звон колес.
Мне пока что восемь, я родилась летом,
Я люблю дороги и больших собак.
И еще не знаю я, почем билеты,
И что мне до неба не дойти никак.
Мир плетет дороги, я свой нос задрала,
Солнце белой кожи все равно белей.
Вот вернулась мама, мне поесть достала,
И сует бутылку: мол, на руки слей.
Можно вспомнить много, насбирать на повесть,
Повесть длинных, теплых, травянистых лет.
Я сижу на камне, камень тепл и порист,
И белеет детство, превращаясь в свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316062
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Поезія як подих вітру, не стримує ні погляду ні слів.
Живими рухами із рук поета, зв’язались букви на листі.
Він і сльозу і радість втіхи, і посмішку дитячих літ.
Це диво змалював у слові, у стані паперових снів.
Народжена чорнилом не загине. Несе свому народу чудеса.
Невтомну вроду в ту природу. Вона живе як скажуть небеса.
Поезія, ти в світі безпритульна але твоя адреса кожного душа.
І в кожнім вислові як рідна, і в кожній фразі – кожен я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301375
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 22.12.2011
А ти віриш,
Що квітня буває мало,
Що в сонця бувають гало
І, начебто,
плями?
Що, варто закрити очі
І, хочу я, чи не хочу,
А вітер мені шепоче
Твоїми
губами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256340
дата надходження 27.04.2011
дата закладки 27.04.2011
Сутінки згустились; що тобі до цього?
Це ж моя дорога, мій крутий обрив!..
Вдосталь було щастя, жаль, лише німого,
А тепер, на лихо, сум заговорив.
…Я розчарувався. Підпалили крила
І горять без диму, а душа ж нова!..
Точно пам’ятаю – ти мене любила,
Тільки не згадаю за які слова.
08.02.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239774
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 10.02.2011
Життя – воно тут і тепер
Буваю я веселим і сумним,
То радісно-піднесеним,
То згніченим…
Ти ж з фотокартки дивишся
Завжди
Печальним поглядом,
Як словом незакінченим…
Тому виною – волі прикра зніченість,
Невизначеність почуття…
Дороги перетнулись – і розбіглися,
Можливість перейшла у небуття…
Нові події доля гонить хвилями…
Змиває… і несе нове буття…
В житті немає місця запізнілому…
І безкорисні сум і каяття…
***
Нагода – те, що на льоту хапають…
Або, водночас, назавжди втрачають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233207
дата надходження 06.01.2011
дата закладки 28.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2011