Пішла боронити Батьківщину
Ода - присвята медсестрам,
захисницям, які
загинули на сході)
***
Пізньою весною, в квітучім садочку,
Ненька вишивала донечці сорочку,
Там роду оберіг - маки червоненькі,
Листочки біля них, ніжні зелененькі,
Все від злого ока і думок гнівливих,
Символ - пам`ять роду, всіх бійців загиблих.
Сонце припікало, матінці на плечі,
Душеньку втішали лепети лелечі,
Рясно в вишиванці синенькі волошки,
Хоч й пристала нині, вишию, ще трошки.
В жіночій сорочці… Цвіт - символ вірності,
Краси душевної, тепла й ніжності,
Лозу виноградну, як знак родючості,
А грона багаті - то щастя й радості.
Увірвався вітер, до саду вразливо,
Привіталась доня, сказала сміливо,
-Ой, піду я, ненько, на схід воювати,
Зісковзнула голка, заплакала мати,
Та й вже до заручин, готова сорочка,
Й стрічки прив`язала до твого віночка.
Рушники вишиті, давно на весілля,
Чи й закінчиться, це московське свавілля?
Чи й думала мати дівча – патріотка?
Хоч згадка про діда - у шафі пілотка,
Вмовляла й кричала – Не йди, не йди, доню,
В ніжних очах сльози, цілунки в долоню,
-Я, вже й придивлялась на весільну сукню,
Куди поспішаєш, це ж життя в безодню!
Весь пташиний щебет, замовк на хвилину,
Обіймала ненька, як малу дитину,
Ні, не проводжала, лиш вслід подивилась,
Ой, коли ж підросла? Біль в серці… змирилась.
Пливли чорні хмари, все туди, до сходу,
Думки немов в річці, не знаючи броду,
Змарніле обличчя, сива голіво́нька,
Сьогодні чому, мені не дзвонить донька?
Так вночі гриміло, розгулявся вихор,
Ранком небо сіре, падав дощик тихо,
Мабуть втішав душу, ніченьку не спала,
Думи… все до сходу, біду відчувала.
То осені вада… рано впало листя,
Молитву читала, донечко озвися!
У вікно стук гучний… молода пташина,
Надіслала звістку, здригнулась хатина,
Ота клята куля, серце зупинила,
Вона ж молоденька, в чому ж завинила?
Красуня дівчина в білому халаті,
В надії на щастя, всі ж думки крилаті....
Тіло заніміле… тягнулось до світла,
Сили покинули… хапала повітря,
Бути ні, не може! Скажи за що Боже?
Відібрав дитину, так робить негоже!
Пішла ж боронити свою Батьківщину,
Спасати воїнів - теж чиюсь дитину!
Боже, скільки років ворони літають,
Люди, геть безвинні… бідують, страждають.
Все село зібралось, припадало в горі,
Зупинились в журбі - пінні хвилі в морі,
Віра в щасті жити, все ж прийде розплата,
Не обійде – знаю, кремлівського ката.
В безкрайньому небі летіла лелека,
Не вернеться птаха - дорога далека,
У чорній хустині, мовить мати долі,
Хотіло ж ангелятко, жити на волі,
Не гріх - то є люди! Любить землю рідну!
Загинула доня… за Неньку – Україну!
Жовтень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852581
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 14.10.2020
Спить пташка у гаєчку,
Спить ставок і гори,
Сплять малята під крилечком,
Спить, втомившись човен,
Лиш дівчатко, край віконця,
За коханим тужить,
Чеше роси, течуть сльози,
Бо сумує дуже.
Спить верба, що біля хати,
Милого стрічає
І стежинка, що роками,
Кроки відчуває,
Спить у зорях кожна хатка,
І снопи у полі,
Лиш дівча не спить щоночі,
Доки ти не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890775
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020
А я люблю рядки, які співають,
Так мелодійно, як вода в струмку,
Коли тендітно, мило залишають
Красу роси на ніжному листку
Люблю, коли ступає тихо ранок
І у мереживі окутана трава,
Коли плете небачений серпанок,
Даруючи нам шати, як весна
А я люблю, коли чарівне соло
Розносить мелодійний спів пташок,
Коли розкішне волошкове поле
Доповнює красою мій рядок
Люблю, коли троянда загадково
Всміхається, немовби ніжний сон,
Коли садок в мереживі казково
Захвачує привітно нас в полон
І стільки зваб і чарівних моментів
Вирує в ніжній гамі кольорів,
Це ніби гра у море компліментів,
Які розносяться у гоміні вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890765
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Коли вона бере у руку скрипку,
Коли смичком торкається до струн.
Душі стає так радісно і світло,
Неначе відблиск золотавих врун.
В мелодії тій розчинитись можна,
Потрапити на поле квіткове.
Там бджіл гудіння шумне і тривожне
І за собою вітерець зове.
До нас прийдуть чотири пори року,
Торкне весна легенько промінцем.
То чути літа безкінечні кроки,
А інколи у серце прийде щем.
Осінній листопад кружля у танці,
А ось снігами вже мете зима.
Вона неначе в білосніжнім глянці,
Мелодією тихо так ляга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890772
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Зустрілись з тобою зовсі́м випадково,
Де шумно, де людно, вокзал і перон.
Побачила очі блакитні ті знову,
Вони мене наче взяли у полон.
Так тепло на серці ураз мені стало,
Минулим коханням здригнулась душа.
Ти знов біля мене, де я не чекала,
Мій поїзд в минуле чомусь вирушав.
Туди де ще літо лоскоче промінням,
Туди де з тобою були молоді.
Всміхалося небо до нас синє, синє,
А я посміхалась коханий тобі.
Кружляв веселенький у парі нас вітер,
Мочили нераз нас дощі проливні.
Мені дарував ти букетами квіти,
Було то насправді, чи може у сні...
Літа пролетіли, літа промайнули,
Ця зустріч миттєва, мов зблизила нас.
Віз поїзд сьогодні мене у минуле,
При зустрічі знову спинився наш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889327
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Сотні очей навкруги,
а я від самотності
тону, в мирському полоні.
Шукаю тільки твої,
вони переслідують мене,
у кожному схожому
бачу тебе.
Тону в сльозах,
але виплисти прагну,
протягни рятівну
соломинку, утамуй
мою сльозинку.
Гасне горизонт,
сонце падає
у наступне
своє Життя,
у дня сил бракує,
зданий караул
чарівній ночі,
шалено нудьгую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889254
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Вдохновите, меня, на творение
Вы ведь ждёте мой искренний слог!?
Будь о кошке он, или о пении
Первом шаге, хотите пролог?
Этот цветок так нежен
Бархатом в вашей руке
Переливается пряжей
Кофе в грудном молоке
Поднимается краюшек, в пенке
Согревается пальцами ток
И пульсирует движется венкой
Воздух сладкий, душистый цветок
Обонянием силою ветра
Лёгким танцем небесной реки
Притяжение губ, миллиметром
Нектарин сладких снов лепестки..
Вдохновите меня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876203
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 08.08.2020
Я їду додому...
Такі важливі й водночас
прості слова, мають в житті
велике, а тепер недосяжне значення...
Не має родинного гніздечка,
де тебе чекали, тобі раділи...
Війна...
Відчуття, ніби рибу викинули на берег,
а ні води, а ні спасіння...
На Старий Новий Рік - День пам'яті моєї мами.
Поминаємо, згадуємо,несемо Паніхіду.
Поки жива всіх рідних пам'ятаю, поминаю,
а як не стане, чи згадають нас,
бо зараз такий вічно зайнятий час.
Нікого в Дебальцево не залишилося,
я їду додому, такі не можливі слова важливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876426
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Весняний дощ...
Весняний дощ бринить в душі коханням,
Радіє місто витівками площ!
І молоді, цнотливі хвилювання
Дзвенять відлунням тихих прощ.
Ось літній дощ збудив мою уяву:
Про вирій почуттів і біль гірких оман...
Про зачіску дівочу — кучеряву...
Про юність, що не знала зрад і ран.
Тепер шумить печаллю тиха осінь...
Опале листя сипле смуток в дім.
І кучері, як спомин, жовті в просинь
Несуть ті спогади в туман, в туман, у дим...
25.08.2019 м. Львів Наталія Калиновська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864338
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 22.04.2020
Люби мене, я вкотре попрошу -
Твоєї милості у прірву не скотитись,
Із відчаю, байдужості, спішу
Всміхатися без слів і просто жити.
Бо топлюся в ночах із безнадії.
Спитай мене, яка різниця прірви?
Люби мене, приречено і гірко,
Зітхнеш і вкотре тихо завтра зітреш.
Не любиш біле, тільки чорну ніч,
Її хиткі і пристрасні вуалі...
І вже все добре, тільки віч на віч,
Безмежне море жалю і печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853215
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 04.04.2020
Як рано ми вмієм кохати,
Закохувать наші серця.
Як пізно - любов цінувати,
А потім жаліть безкінця.
Бува нарікаєм на долю,
На різні дрібниці в житті.
Бува переборюєм болі,
Що часто тримаєм в душі.
Та, щоб не любить - не прикажеш,
Любов - не закриєш замком.
І рук їй ніколи не зв'яжеш,
Вона не спливе із струмком.
Любов - почуття, що із серця,
Любов - почуття із душі.
Вона почуттями озветься,
Мов ллються весняні дощі.
Давайте любов цінувати,
Вона цінний скарб на землі.
Хто вміє, хто вміє - кохати,
Той буде цінити її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869436
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 04.04.2020
Ти часто так приходиш в сни
І я з тобою вальс танцюю.
Наш вальс, кохання і весни,
Мелодію ту й досі чую.
Ось мої руки на плечах,
А твої стан мій обіймають.
І стільки ніжності в очах,
Але уста мовчати мають.
Весна квітує, чарівна,
Вона із вітром теж танцює.
На скрипці виграє струна,
Що навіть ліс собі вальсує.
Тече по жилах наших кров,
І серце розриває груди.
У сні чомусь мовчить любов,
Мовчить, щоб не судили люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869285
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 04.04.2020
Скажи мені, що ще не пізно
І я твої слова почую.
Хоч ми з тобою десь нарізно,
Я кожну ніч у снах ночую.
Рука проводить по волоссі,
Торкають пальчики обличчя.
Душа кохає ще і досі,
Твоя, чомусь мене не кличе.
Скажи мені... і я почую...
Промов тихенько, що потрібна.
Я ніч у сяйві намалюю
І запалають зорі сріблом.
Скажи мені... Я так чекаю...
Без тебе дні немов в тумані.
Прошепочи мені:" Кохаю"
І залікуй душевні рани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870250
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Природа просить... Схаменіться...
Пора вже братися за розум.
Що тільки в світі... Подивіться...
Невже ми це змінить не можем.
Ліси страждають, плачуть ріки
І в цьому всьому винні люди.
І плаче світ такий великий,
Він може згинути й не буде.
Якщо й надалі руйнувати,
Усе, що берегла природа
Якщо ось так байдикувати,
Накаже всіх страшна негода.
І ось уже КОРОНОВІРУС,
Приперся звідкись невідомо.
Він в світі вже настільки виріс,
Що ставить крапки, рідше коми...
Що збережеться для нащадків,
Коли зруйноване все буде.
Щоби ніхто не зміг карати,
Прошу вас, схаменіться люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870247
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Ти часто так приходиш в сни
І я з тобою вальс танцюю.
Наш вальс, кохання і весни,
Мелодію ту й досі чую.
Ось мої руки на плечах,
А твої стан мій обіймають.
І стільки ніжності в очах,
Але уста мовчати мають.
Весна квітує, чарівна,
Вона із вітром теж танцює.
На скрипці виграє струна,
Що навіть ліс собі вальсує.
Тече по жилах наших кров,
І серце розриває груди.
У сні чомусь мовчить любов,
Мовчить, щоб не судили люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869285
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Як рано ми вмієм кохати,
Закохувать наші серця.
Як пізно - любов цінувати,
А потім жаліть безкінця.
Бува нарікаєм на долю,
На різні дрібниці в житті.
Бува переборюєм болі,
Що часто тримаєм в душі.
Та, щоб не любить - не прикажеш,
Любов - не закриєш замком.
І рук їй ніколи не зв'яжеш,
Вона не спливе із струмком.
Любов - почуття, що із серця,
Любов - почуття із душі.
Вона почуттями озветься,
Мов ллються весняні дощі.
Давайте любов цінувати,
Вона цінний скарб на землі.
Хто вміє, хто вміє - кохати,
Той буде цінити її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869436
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Пам’яті Володимира Івасюка
Червона рута, водограй…
Усі пісні про рідний край:
Про край людей міцної волі,
Про край безмежної любові:
До полонин, річок, лісів
І до землі в усій красі,
До матінки, до України
У дні щасливі, в лихі днини.
Струмки пісень його живі
Злились у водограй ріки –
Ріки любові і натхнення,
Які дарує справжній геній!
Ми пам’ятаєм скрипаля
Й поета, що пішов з життя…
І музиканта запального –
Не народилось більш такого!
Мелодії і ніжні, і барвисті
Нас кличуть у Карпатські гори чисті
Поринути у небо сизокрилим птахом,
Щоб обрій голубий став рідним дахом,
А дзвін річок сміявся по весні
І не давав нам жити у журбі.
Всі українські солов’їні голоси
Співають лунко Володимира пісні:
Душі частинками летять за неба край,
Щоб в небесах почув він водограй!
Летять пісні стежиною любові,
І грають скрипки дві відомі всім до болю.
Митцю вклоняються тополя і верба,
Річки і ниви… Наша вся земля!
25. 02. 2015 м. Львів автор Наталя Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639506
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 24.03.2020
Тебя опять в своей любви найти…
Любила долгой белою зимою…
Снежинкой целовала на лету…
Была я очарована тобою!
И знала: сквозь метель, снега я жду…
Растаял зимний лёд – моя беспечность!
Весенняя капель поёт вновь под окном!
Ах, эта белая зима, как будто вечность…
Напоминает только о былом…
И вот в весенней прелести вселенной –
Тебя хочу обнять планетами Земли!
И в новой откровенности мгновенной
Своим порывом души нам спасти!
Тебя опять в своей любви найти…
09. 04. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658382
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Що ж написати про любов мені?
Хтось пише, що «кохається на склі»,
Хтось про щасливе неземне кохання!
Що ж написати про любов мені:
Про заповітні і стрімкі бажання?
Відчути хочу я любов, немов Весну,
В її стрімкій ході, її духмяну!
І мрію знов сказати: «Я люблю!»
Й відчути сенс життя в коханні!
06. 03. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654683
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 11.04.2016
Я - вільна! Запахи весни
струмують впевнено в майбутнє!
Душею, серцем тут присутня,
снігів загублено сліди...
Мені їх, наче, трішки жаль,
мережив тих святково-білих,
картин на шибах синьо-срібних,
та вітер вже роздмухав шаль...
З легкого шовку передгроззя,
і з ладанно-кадильних хмар,
і хризопрази спілих трав
уплів в рясне полів волосся...
Пролив він пісню про Весну,
що думку пестить і леліє,
і про любов, що цвітом сіє
у тім фіалковім саду!
08.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642433
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 10.04.2016
Вберу́сь у плащ нічних чувань,
і намотаю павутину
на часу плин, щедрот долину,
щоб не розсипались бува...
Сплету мереживо зі слів -
чаклунська сила вразить в груди!
Та свідок Бог - нема облуди
у диві цім... Воно - трава.
Трава любові...
В серці світу
зеленим вістрям пророста!
9.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612316
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.04.2016
Все починається з любові...
Все починається з любові,
Коли згадали ми в розмові:
Про сенс життя і наші цілі,
Які ми подолати в силі!
Любов — це крик обох сердець,
Взаємності стрімкий вінець!
Вона натхнення мить єдина —
Природи єдність неділима!
Любов — життя, любов — бажання!
А часом... болісне страждання...
І нагорода для обох,
Хто вірить, що любов є Бог!
03. 04. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657932
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 09.04.2016
З Незалежністю, Україно!
Хто знає з чого народилась Україна?
З краси дівочої, з Дніпрової сльози,
Із кетягів червоної калини,
З хмільної виноградної лози.
Із райдуги, що стала понад степом,
Із колискової щасливих матерів,
З дитяти, що приніс у дім лелека,
Із Чорного й Азовського морів.
Із заповіту віщого Бояна,
Із Ярослава мудрого чола,
З «Слова о полку Ігоря» нам слава,
І мудрість наших пращурів прийшла.
З походів княжих, біблій рукописних,
Із хлібних жнив, і поту трударів,
Із істин заповіданих правічних
З вінка барвінку рід батьків розцвів.
З козацьких дум, із гордості і слави,
Із крові, що пролита у боях.
Із Києва, Донецька і Полтави,
З кохання, що прославлене в піснях.
З віршів Шевченка й Лесиної долі,
Із битв за місто Київ і Дніпро,
О як же довго ми ішли до волі,
Але зняли з плечей своїх тавро.
На мові калиновій нашій думи,
Бринять джерельно в зелені дібров,
По наших землях в зоряній задумі
Господь- хранитель з вірою пройшов.
В Софії київській Орантою спасенні,
Захищені від рабства і ярма,
На волю і життя благословенні,
Ми Українці в світі недарма.
Народжена свята моя Вкраїна
З волі народу самостійним буть,
Жить незалежним, гордим і незламним,
І саме в цьому - в волі нашій суть.
І серце б’ється в вільній Україні,
Тож, вас вітаю, наш козачий рід!
З двадцятиріччям незалежної країни,
Нехай під ноги стелеться нам цвіт.
І хай не буде зроду переводу
Родині нашій незалежній гомінкій,
Крізь все життя любов у своїм серці
Я пронесу в душі палкій своїй.
Живи, Вкраїно, і квітуй у славі,
На щастя дітям многії літа.
Із Незалежністю, уквітчана державо,
Моя прекрасна матінко свята!
Липень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658205
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Я улыбаюсь мыслями тебе…
Я улыбаюсь мыслями тебе…
Живу, хоть и в несбыточной мечте:
Пою и песни, и стихи слагаю,
А может попусту? Сама не знаю…
Не знаю, как мне отпустить свой сон?
И человека, что в меня влюблён…
И, как покинуть сказку без обмана,
Где стёжки из крупинок манных…
И манят так в беспечность бытия,
Где ты лишь мой, а в сказке я твоя!
15. 01. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642561
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 08.04.2016
Народе російський, ти справді великий,
Та велич твоя не у духові є,
Сліпий і глухий до чужого ти лиха,
А влада від цього твоя виграє.
Російський народе, розкрий свої очі,
Невже ти не чуєш, як стогне Донбас?
Це Путін із свитою коять там злочин:
І танки, і «гради» везуть проти нас.
Народе російський, негоже в кайданах
Схід сонця і захід щодня зустрічать…
Свої ми зняли і в вогні на Майдані
Спалили, та Путін війну розпочав…
Російський народе, це він твої гроші
На смерть витрачає сірійців і нас,
Невже й після цього тобі він хороший?
Прозрінню твоєму коли прийде час?
Народе російський, стань справді великим!
Чи хочеш ти жити в імперії зла?
Змети кегебістів-злочинців цю кліку
І велич свободи і правди пізнай!
19.01.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636996
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
Доброжелателям
Легко и просто раздавать советы,
Других в делах греховных обвинять,
Совсем забыв, что может завтра где-то,
Лишь на себя придется вам пенять.
Не нужно клясться совестью и Богом,
И утверждать, что вы желаете добра,
И лишь хотите указать дорогу,
Облив всех грязью, словно из ведра.
Так просто все со стороны, как на картинке,
Нам эта истина известна издавна,
В чужом глазу вы видите соринки,
В своем не замечаете бревна.
Так не судите и не будете судимы,
Добром ведь вымощены все дороги в Ад,
Пути Господние ведь неисповедимы,
И, как известно, нет путей назад.
Мы в этой жизни просто пилигримы,
Ведет нас Провидения рука,
И замыслы Творца непостижимы,
Пусть бросит камень тот, кто без греха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657706
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Затягнули небо хмари,
Білий пух упав до ніг.
То Зима послала чари
І на землю білий сніг.
Затріщав мороз грудневий,
Вітер з півночі примчав.
Він Зимовій королеві,
Свій танок подарував.
Закружляли сніговії,
І свята прийшли до нас.
Білий сніг упав на вії,
Чути дзвін дванадцять раз...
Геть пішли сумні печалі,
По долинах і полях.
Залишаючи хрусталі,
На деревах і хатах.
Радість серце нам зігріє,
Знову рік один пройшов.
В тім... збулися наші мрії,
Ти мене таки знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471528
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 14.02.2016
В гортані губляться слова,
й тремтять в паралітичнім танці
і губи,і незграбні пальці,
і я не знаю: чи жива?
Все тіло без ваги стає,
воістину - душа для тебе!
І бачить лиш Всевишній з неба,
як я радію,що ти є!
І Всесвіт стишує свій хід,
коли стрічаюсь я з тобою,
коли,йдучи,ти головою
мені киваєш мимохідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603360
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 14.02.2016
Як я хочу тепла!..
Чи ж зумію весни дочекатись?
Знов туди попливла,
де навчилась тобою втішатись.
Час вже не зволіка,
гарячкую – де човен,де пристань?
Мого щастя ріка –
незаконнонароджена пристрасть.
Я – углиб в ній і вшир,
захлинаюсь,радію,пірнаю.
Янгол мій,поводир
ще нічого про мене не знає.
Важко бути плавцем,
коли сльози і сумнівів злива.
Перед долі лицем
я стою і нещасна й щаслива.
Осяйний,вогняний
моїх пристрастей рай антуражний.
…Непосвячений мій,
недоторканий мій,недосяжний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598486
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 14.02.2016
Летить за вікнами сніжок
І стелить шаль пухнасту й білу.
В думках роблю до тебе крок
І ти до мене зробиш... віру...
В печі потріскує вогонь
І віддають тепло жаринки.
А у думках тепло долонь,
Які ж замріяні картинки.
Я тихо гляну у вікно,
Та там нікого не побачу.
Наллю до келиха вино.
Сльозою гіркою заплачу.
Де забарився ти... Скажи...
Чому не чути твої кроки.
Одні лиш мрії й міражи
І швидко так спливають роки.
Почувся шерхіт за вікном.
У двері стукіт... Відкриваю...
Невже коханий то не сон,
У відповідь... Чекаєш... Знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634257
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8
[/youtube]
Запалила ніч зорі на небі,
у гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
в мерехтливому світлі свічі.
Відчуваю твої сильні руки,
у п'янкому чеканні тремчу.
Тінь гойдається в пристрасних рухах,
знов до раю з тобою лечу.
Ти даруєш жагучі цілунки,
а натомість, бажаю тебе.
Ніч малює з зірок візерунки
і до себе в обійми несе.
Догоряє свіча, ніби бранка,
згасло світло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку,
ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 24.06.2013
Ти повертаєшся у сни,
Незабутня юність моя.
Світанком ранньої весни
І ніжним співом солов'я.
Крізь заметілі ти пройдеш,
Переметнеш крізь океан.
Нема ні спинку, а ні меж,
Обіймеш вальсом, ніжний стан.
Полинеш юність в береги,
Води нап'єшся з джерела.
Ти додасиш мені снаги
І додасиш мені тепла.
З тобою ми мов в перший раз,
Пізнаємо кохання смак.
Як швидко юність плине час,
Літа минають швидко так.
І налітавшись досхочу,
Вкусивши смак минулих літ.
Вберешся юність у парчу,
Лишивши в пам'яті свій слід.
Його не змиє давнина,
Студенним, проливним дощем.
Лиш на волоссі сивина
Залишить свій душевний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411949
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Моя любов, немов горобина...
П.Любченко "ГОРОБИНА"
Моя любов, мов калиновий цвiт...
Я посмiхаюсь, та сльозяться очi.
А вiтерець торкаеться до вiт
I щось менi тихесенько шепоче.
Можливо, вiн пита - чому сама,
Чому одна стою на роздорiжжi.
Чому хустина (нинi ж не зима)
Накинута на плечi бiлоснiжнi.
А я йому кажу, що ти пiшов
У тi свiти далекi, невiдомi.
I досi ще болить вiд рани шов,
А в пам"ятi зринае тiльки спомин.
Не повернути цвiт менi назад,
Давно вже вiдшумiли моi весни.
Вже стукае в вiконце листопад,
Хоч на душi iще й льоди не скресли.
Моя любов, мiй калиновий цвiт
Вже памороззю падае на скронi.
Пiд сонцем, на вiтрах вже скiльки лiт
Перiщать по менi дощi солонi.
Та я стою, та я живу, росту,
Пiсля зими мiняю в цвiт обнови.
Зiткала менi долю не просту
Моя любов, мiй цвiт ти калиновий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407729
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Як пахне травами в лугах.
Росою, сонцем, цвiт-розмаем.
По ледь второваних стежках
Весна заквiтчана ступае.
Скiльки краси навкруг розлито,
Вбрання купальське тчуть луги.
Втопае в травах босе лiто,
I пахне сiном навкруги.
Вже дозрiва на пнi шипшина,
Калина - у рясних разках.
Останнiй клин у вирiй лине,
I пахне осiнню в лугах.
Давно злетiло жовте листя,
В огрядних шатах береги.
I бiлим, сонячним, iскристим
Снiжком покрилися луги.
Бреду снiгами, вглиб шурхаю,
В полонi снiжноi юги
Душею чую, вiдчуваю.
Як пахнуть травами луги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387067
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.02.2013
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 23.02.2013
Тебя вкололи, будто метадон,
ты разбежался с легкостью по венам.
Вчера был пьян мой личный купидон
и перепутал собственные стрелы.
И вместо легкости витанья в облаках
я получила «радости» эйфОрии…
И не могу держать себя в руках,
ты нужен мне, как доза, не в теории.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396596
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Я принесу тобі в долонях,
Хмаринок ніжне перевесло.
Щоб пульсувало тепло в скронях
І до небес, у даль понесло...
Я принесу тобі світанок
І кину промені на вії.
Промовлю:"Любий, добрий ранок",
Збуваються завітні мрії...
Я принесу тобі кохання,
Яке у серці пломеніє.
Щоб не ятрилося чекання,
Душа, повір, кохати вміє...
І може хтось - колись осудить,
А може хтось не зрозуміє.
Скажу вам чесно, хто не любить,
Той зрозуміти не зуміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396484
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Як хитрий тать*, вкради мене у лісу
Під молитовний шепіт яворів
Опустить вечір ситцеву завісу,
Останній промінь кане між гаїв.
І перша зірка вийде на орбіту,
Лимонним соком збризне небокрай.
Як хитрий тать, вкради мене у світу
І десь в кишені серця заховай.
*Тать - злодій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396116
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Сніги персидські лестяться до клена
І мружать очі кольору бузку.
Спинилося криштальне верете́но,
Урвавши пряжі ниточку цупку,
Несуться хвилі срібним передзвоном,
В обіймах річки плавляться льоди́,
Втопилося янтарно-стиглим гроном.
Проміння сонця в купелі води.
Прудка синиця гілку розгойдала
Тремтить калини китиця пухка-
Мережить неба синє покривало
Колючих сосен готика чітка.
І в білопіннім мареві казковім
Княгиня горда їде на коні,
Їй сивий гай шепоче колискові
І сніг цілує кучері дрібні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Розстелила сріблястий перкаль
На стерню, перемлілу од вітру,
І густу сніжно-білу емаль
На убогу осінню палітру
Розілляла.Шовковим крилом
Поторочила пасма туману,
Процідила останнє тепло
Крізь надбиту крихку порцеляну
Білощокого сивого дня.
Заморозила крізні патьоки,
Осідлала вітриська-коня
І хутчій подалася навтьоки.
Захурделивши біливом світ,
Розчинилася в мареві панна!..
Срібний клен шепотів їй услід:
"Ворожбитко моя невблаганна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Не дай задути в темряві свічу,
Коли затужать поминальні дзвони
І потьмяніють золотоікони
Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь,
Коли змахнуть крилом ворожі круки,
Щоб заглушити стогони і муки,
І змити кров з осквернених долонь.
Їм не згубити істину в олжі
І крики душ, розтерзаних безвинно...
Бо їхня кров гірчитиме полинно
Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми,
Останні крихти вирвавши із хати.
Їм перед Богом випаде постати-
Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу,
Та правди їм ніколи не збороти!
В цей чорний день полинної скорботи
Не дай задути пам'яті свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Тихий вечір, теплий вечір
Синявою впав на плечі.
Заховав за припіч сонце,
Хлюпнув золота в віконце,
Тінню у дворі спочив,
Очі ліхтарям відкрив,
Заяснився у вітринах,
Проявився у картинах –
В темні фарби вбрав дерева,
Влив чорнила у озера.
Вигнав молодь на дороги,
Місяцю загострив роги,
Зорі в небо покидав,
Жбурнув зо дві жмені в став,
Вклав в ліжка до сну малечу
Тихий вечір, теплий вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367829
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 07.10.2012
Із самотністю віч - на - віч,
Під відкритим простором неба.
Закрадалась у серце ніч,
Говорила мені про тебе.
І лягали мої думки,
На розпечені серцем мрії.
Брала в кошик їх залюбки
І трусила тобі на вії.
Ти думками мене поклич,
Я їх серцем своїм відчую.
Серед тисяч чужих облич,
Ніжний голос я твій почую.
І крізь відстань далеких світів,
З зорів шлях прокладу до тебе.
Лиш би ти не забув... Любив...
Буде свідком любові небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358295
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Подаруй блакитне небо,
Оксамит небесних зір.
Я молитимусь за тебе,
Ти у це коханий вір.
Подаруй мені хмарини,
Яблуневий ніжний цвіт.
Бо для мене ти єдиний,
Як оцей великий світ.
Подаруй мені тумани,
Щебетання солов'їв.
Залікуй душевні рани,
Прохолодою вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351500
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 21.07.2012
(жартівлива стилізація під критиків)
Ну не римуйте ви на -ння,
На -ття, на -лля, та навмання!
Ходіть лиш правильним шляхом,
Боріться римами зі злом!)))
Ви ж не Шекспір, і не Маршак!
Їм можна. Вам - не можна так!
Щоб залишить по собі слід,
То вчитись треба літ та літ!
А так, даремно, не слідіть,
Брудним взуттям тут не ходіть!
В саду поезії бур’ян
Вам досить сіять тут і там!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351671
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
На стихотворение Инны Мотрук "Счастья я не видела совсем"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350337
Мы ищем счастье и не замечаем,
Что оно рядом – руку протяни.
Оно подобно бабочке, случайно,
Нечаянно летящей на огни.
Чем больше ловишь призрачное счастье,
Тем больше ускользает, не найдешь.
Но если приглядеться сквозь ненастье,
То рано или поздно вдруг поймешь:
Оно само тихонечко на плечи
Неслышно опустившись, просто ждет,
Когда его в иных вещах заметят,
Когда судьба свернет за поворот.
Хотите счастья? Страхи разгоните,
За светлою и чистою душой
Смелее и решительней идите,
А сердце вам укажет путь большой.
И слушайте веленья и порывы,
И не теряйте веры никогда,
Не ставьте точку с гордостью игривой,
Где ставит запятую вам судьба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350407
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
(КОНСУЕЛО в День народження)
Теплий ранок.Гірчинки арабіки.
Ніжний вітер шумить між дібров.
А літа-паперові кораблики-
Понеслися кудись стрімголов.
І розсипали сонячні промені
Днів далеких в зелених житах.
Не сумуйте, не кличте зі споминів,
Відпустіть проминулі літа.
Мудрий час негаразди залагодить,
В забуття віднесе ручаєм.
Вам зозуленька весен смарагдових
Ще багато в житті накує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340143
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Травневий сад, світанками омитий,
Крізь мокрі шибки піниться бузок.
О, як я хочу вікна прочинити,
Впустити сонця теплого ковток,
Що після сну так мило позіхає,
Мов кучеряве, лагідне дитя!..
А сад квітучий повниться розмаєм
І в кожній квітці дихає життя.
І кожна гілка росами сріблиться,
Гойдає цвіту білого фату,
В шовкове небо дихає криниця,
Барвисті клумби в пахощах пливуть.
А понад ними тануть медоноси,
Янтарним блиском світиться смола
Стара верба в шовкові пишні коси
Сліпучожовті промені вплела.
Гаряча кава стигне в порцеляні,
Парує в двір нестримний аромат
І снігоцвітом вишеньки духмяні
Заполонили мій травневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 14.04.2012
Краплі дощу стікають по склі,
Вони розмовляють, вони не німі,
Я вимкнула світло, сиджу у пітьмі,
І дивлюсь на дальні старі ліхтарі.
Я свічку воскову візьму й запалю,
На долю щасливу її замолю,
У склі відіб’ється її вся краса,
Я плачу від болю, на віях роса.
Так хочеться ласки, любові й тепла,
Себе обніму, та не ті відчуття,
Я хочу щоб шепіт на вухо лунав,
Щоб тіла тепло ти в ніч ту віддав.
Щоб чула я подих і твій аромат,
Щоб смак твій відчути на своїх губах,
Щоб серце я чула, а руки тремтіли,
Щоб кожна клітинка від тебе німіла.
Романтики хочу і квітку в дарунок,
І кожного ранку смачний поцілунок,
Обійми щоб гріли і твоя любов,
І пристрасть щоб була знову і знов.
Тремтіння душі, політ у екстазі,
Щоб гаряче було, а поки, на разі,
Хоч пальчиком ніжно по губкам пройтись,
Від щастя такого пірнути у вись.
Та поки нема тебе, жме пустота,
Дощик шепоче, щоб в мене біда,
Краплі жаліють всю душу мою,
Бо бачать, що знову від горя тону!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271472
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 14.04.2012
Сегодня в нашем городе был
ВОИСТИНУ великий праздник:
- Давняя традиция на Покрова собирается казачество.
Как же всё было - Строго и Красочно.
Впрямь любо дорого смотреть взрослым,
А дети были вообще в шоке, или заворожены.
Мечи. Кольчуги. Всадники на лошадях.
Парадный строй казаков, плюс Их мундиры.
Куча карнавальных персонажей,
От ангелов до медведей и чертей.
………………..
Торжество какой-то ИСКОННОЙ Правды.
Пробуждение – Духа! Пока казачьего…
Но они будят - Дремлющюю память нации.
Всё это без визга попсы, ну и… Мега Звёзд.
////////////////////////////
……….
Нет АТАМАНОВ, в моей стране.
А были ведь… Куда-то вышли.
Одних сгубили на войне
Других…
- Палач срубил как вишни.
……..
Мамона гнёт. Да, плюс мормоны…
Весь мир убог то как, слезлив.
Заполонили всё иконы
Что за три моря привезли.
………….
Пора казаки, седлать коней
Есть Дух!
Как Правда всей земли.
………..
Поговорить бы, о былом.
Все беды ваши, так мне близки
Я - Атаману, бью челом.
Браты и Други:
- Поклон Вам низкий.
……………..
Вот шаровары, где ж карман???
Хранить как – «Тугрики». «У.е»!?
Мечи, кольчуги. Ох, туман…
………..
- Эй! Братец. Ты, уху не ел.
Есть булава. Есть Атаман.
Казацкий Дух наш!
Гордость. Честь.
.......
Свобода - Стаи журавлей.
Степей раздолье, а не аллей.
В запасе, порох «сухой» есть!
ДВОРЦЫ на кой нам, Мавзолей???
Могил всех братских, ведь не счесть.
.......
Мамай. Фашист на нас ходил.
Вся сила прадедов то, здесь:
........
- НИКТО не смог… Не победил.
Хранит казак, огонь в груди,
Коль Силу Духа пробудил.
PS.
Мещанский дух, и мир пустыня.
Бомонд наш – Сатаны оплот.
Вот корень зла, что видим ныне.
«Ничто - Ничтожит»…
ДУХ наш. Плоть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286310
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 14.04.2012
Тихо падає з яблуні цвіт,
Білим маревом землю вкриває.
Загубилась в саду серед віт,
Де знайти щастя - долі не знаю...
До дерев притулюсь, прошепчу,
Може шепіт вони цей почують.
Птахом стрімко у небо злечу,
Сонця промені танго зтанцюють.
Пробіжусь по траві, по росі,
Загублюся в молочнім тумані
І з'явлюся у новій красі,
Я до саду прийду на світанні...
Тихо падає з яблуні цвіт,
Він для тебе стежину встеляє.
Ти прийдеш і залишиш свій слід,
Серце любить тебе і чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318518
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Так тихо, аж нестерпно… За які
Тяжкі гріхи любов карає штилем?..
Затихнув шторм. І лабіринт вузький
Веде мене в пітьмі вже котру милю…
Хотіла я забути. Тільки світ
Невпинно скандував про все колишнє.
Тепер замовк. Лиш тіні, мов живі,
На стінах каяття мені залишив.
Мої слова втопталися в багно,
На березі печально квилить спомин,
Як хворий птах. Тобі вже все одно.
Зламавсь об скелю золотавий промінь.
Роздягнені байдужістю стоять
Дерева болю у густім тумані.
Колись була «кохана» і «твоя»,
Тепер – на Ви, і знову просто «Пані»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323080
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Зима корону одягнула.
Морози владно в бій пішли.
В думках надія промайнула -
Наш літній спогад зберегти.
Так, тільки спогад миготливий,
Приємні зустрічі, думки...
Цей вогник у очах щасливий,
Мрії, ілюзії, казки...
Забути біль і всі образи.
Хвилини гніву і журби.
Забуть лихе і зле, одразу
З легкою посмішкою йти.
А інша буде так любити,
Як я, - дитина, не змогла.
Буде тобою тільки жити,
Смиренна, тиха і проста.
І хоч "Прощай" вуста сказали.
Клубок у горлі знов і знов...
Ім'я твоє не раз шептали
В примарній тиші молитов...
А щастя було зовсім близько...
І серце рвалось до життя.
Пробач мене. - Вклонюся низько.
І вже піду - без вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312667
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 25.02.2012
Весна іде,мій друже!Озирнись:
Хрумтять крижини,дзвінко б'ють джерельця,
Шпаки угору стрімко піднялись-
І небо розлетілося на скельця!
Весна іде!Прислухайся:вгорі
Дзвенить повітря,як кришталь,зі свистом,
І сиві гори,наче димарі,
Парують в небо свіже,променисте.
Весна іде-усміхнене дівча,-
Воно таке ще юне і примхливе:
То тепле сонце блисне у очах,
То бризне із-під вій раптова злива!
І нам з тобою о такій порі
Чомусь не спиться,мріється ночами...
І б'ють у вікна зорі-ліхтарі,
І свіжий вітер тулиться до брами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264827
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 25.02.2012
Спекотний літній день минає
І розпашілий сонця диск,
Помалу в море хмар сідає,
Проміння пригасивши блиск.
Далеко, ген за небокраєм,
Куди лиш поглядом сягнеш,
Зоря вечірня догорає,
Краса, якої не збагнеш.
І таємниче чудо-море
Кудлатих, різнобарвних хмар,
То перетворюється в гори,
То в образи страшних примар.
Усе навколо засинає
І шелест листя й спів птахів,
Глибоко темний ліс зітхає...
Та не стихає дзвін струмків.
Погас останній сонця зблиск,
Ніч літня владно наступає
І місяць, ніби море бризк
По небу зорі розсипає.
Все спить і я лягаю спати,
Вже стука сон в моє віконце,
Щоб завтра рано рано встати,
І привітатись: "Здраствуй, СОНЦЕ!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311597
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Яке непередбачене життя,
Незнаєш, що з тобою завтра буде,
І будеш з кимось ти. чи знов одна,
Всміхнеться тобі доля, чи забуде...
З одною швидкість спливає для нас час
А деколи, здається, так помало,
Коли хтось йде і покидає вас -
У кожного в житті таке бувало.
А іноді так хочеться спинити
І повернуть назад щасливу мить,
Та не дано людині щось змінити,
Невпинний час завжди вперед летить.
А кожному так хочеться відчути
Себе щасливими хоч раз в житті,
Та щастя може досить різним бути,
На вигляд кожен уявляє так собі:
Одному щастя – це когось любити
І ніжність дарувати, і тепло,
Лише задля кохання свого жити
І не важливо чи взаємним є воно.
Для іншого – всіма коханим бути,
Щоб всі кругом захоплювались ним,
Лише в свій адрес компліменти чути,
Проте за це він не віддячить вам нічим.
Для когось щастя – щоб його любили,
Проводили всі ночі з ним і дні,
Покірно щоб за ним кругом ходили
І довіряли таємниці всі свої.
А хтось не знає, що таке кохати,
Не здатен він на сильні почуття,
За це він тих примушує страждати,
Які б хотіли присвятить йому життя.
Проте для більшості - це не лише кохати
І турбуватись про чиєсь життя,
А також і взаємність відчувати
І знати – ці надовго почуття!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311815
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2012
О ,не кажи, що я колись "була",
Кажи,що є, що неодмінно буду!..
Мені дорогу інша перейшла
І пригорнула щастя, мов приблуду.
О, не кажи, що вивітриться біль,
Що розійдуться спогади, мов згустки...
В обмерзлу шибку б'ється заметіль-
Моїх надій обсипані пелЮстки.
Як відчайдушно в пошуках тепла
Наївне серце втрапило в облуду...
О, не кажи, що я колись "була",
Нехай твоєю трішки ще побуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
Душа, розірвавши всі пута,
Тікає – й не знає куди.
Самотня, тобою забута.
Залишився крок до біди.
Над прірвою бідна застигла,
Дмухне вітерець – упаде.
Лиш зблідла, про поміч не скигле,
Не бачиться поміч ніде.
Назад не повернеться, пізно.
Вперед – у безодню летить.
Стоїть перед вибором грізним,
Не знає, як краще вчинить.
Самотня. Повільно згасає.
У скронях відлунює дзвін.
Не те, що нікого немає,
Це значить – потрібен лиш він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259982
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 04.02.2012
Я шукаю тебе по самотньому полю,
У садах, що дарують нам рясно плоди.
Я шукаю тебе, свою радісну долю,
Гляну в небо, у зорях ввижаєшся ти.
Я шукаю у річці твоє відзеркалля,
І у променях сонця, що гріє мене.
Де ти доле моя і в якому ти краю,
Може з хмарами вітер тебе прижене,
Може дощиком рясним впадеш ти на руки,
Може в запахах квітів знайду я тебе.
Як зустрінусь з тобою, не буде розлуки,
Я чекаю, щоб ніжно зігрів ти мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282638
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 15.01.2012
Моя ти славна ненько Україно!
Що прокладала свій нелегкий шлях.
Я хочу щоб була ти, мов перлина
І не згасала іскорка в очах.
Тим шляхом йшла так довго, ти до волі,
Терпіла страшний голод й муки ти.
Боролись у нерівному двобої,
За тебе твої дочки і сини.
Не впала перед Ханом на коліна,
А правдою боролась за життя.
Моя єдина ненька - Україна,
З надією дивилась в майбуття.
Нехай загоїть час пекельні рани,
Щоб процвітала цвітом і жила.
Щоб тихим був у берегах світанок,
Немеркнучою сила щоб була.
Нехай ніколи не померкне слава
Й звитяга Берестецьких козаків.
Хай буде завжди вільною Держава,
Для твоїх внуків, правнуків, синів.
Хай розвівається твій стяг у небі
І колосяться ниви на полях.
Хай сонце усміхається до тебе,
Встеляючи тобі в майбутнє шлях.
У Бога попрошу тобі здоров'я,
Щоб жив народ спокійно без війни.
Зростало покоління щоб в любові
І щоб була ти вільною завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294644
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 15.01.2012
Не можна взяти й все забути
І викинути із життя.
Не можна долю обманути
І стерти з серця почуття.
За вікнами прокинувсь ранок
І дотик ніжної руки,
Розбудить радісно світанок
І понесе нас в береги.
Де трави росами умились
І радісно дзюрчить ріка.
До квітів сонце нахилилось,
Своєю ніжністю торка.
Не можна цю красу забути
І цю казкову дивну мить.
Не можна серце обманути,
Воно то ниє, то щемить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298951
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 15.01.2012
Важко тим, хто тільки мріє
Про власну дорогу.
А хто правди зерна сіє,
Тим важче, їй-богу!
Бо дорога тут урвиста
І крута й полога.
Доля теж така барвиста-
Не мина нікого.
Хан Батий (чи хто там нині?)
Прах віків колише,
Канчуком на нашій спині
Історію пише.
Е, ні, браття! Недруг клятий
Значно глибше в"ївся.
Навіть в душу немовляти
Думкою заплівся.
І ніхто його звідтуди
Не викурить зроду,
Доки є в нас, власне, люди,
Та нема народу.
Нас віками мордували
Москалі й ординці
І згадати не давали,
Що ми - українці!
Ми забули рідну хату
І рідну говірку.
Певно сіли пане-брате
Не в свою тарілку.
Ми забули рідну неньку
І пісню розлогу;
Засвіт стали козаченьки
На чужу дорогу.
Доки будемо питати
У дядька поради,
Доти й будуть допікати
Чужі конокради.
Хай не зваблять нас червінці
Й те, що булька в кварті.
Шануймося, українці,
Бо ми того варті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290937
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Мово, - мово,- Ти ріка
Бурхлива, печальна,
Тиха , лагідна, весела ...
Пісня повивальна.
З джерела життя народу
Маєш свою власну вроду,
Свою долю і талан,
Гордий, неповторний стан.
В ній краса смерек, дібров
Десь по горах знов і знов
Шумом вітру зазвучиш,
Так спочинеш, - замовчиш ...
Щоби морем розплескатись,
Шумом хвиль до нас озватись,
Сонця променем, зорею,
Досягнувши апогею
Зазвучати !!! ... Чистота ...
Мово рідна, - Ти свята !
"Олекса Терен"
04.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290791
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Я так кохаю зболений цей світ,
Стражденний, змучений та серцю милий.
Пишу вірші свої багато літ,
Й радію поетичній, світлій ниві.
Вкладаю душу в ці рядки свою
І хочу в світі цьому довго жити.
Де Батьквіщина рідна - як в раю,
З цим світлим словом хочеться творити.
Донести слово мудре до людей,
У їхнє серце, щОби зрозуміли.
Душа покличе до своїх ідей
І стрімко в небо піднімуться крила...
Я так кохаю зболений цей світ,
До нього ніжно в муках пригортаюсь.
Зробивши перший свій стрімкий політ,
Змужнію і до нього привітаюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283517
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 05.11.2011
Подаруй мені день золотавий,
Щоб веселкою грав у житті.
Понеси понад лісом, над ставом,
Щоб щасливі були в почутті.
Подаруй мені зорі яскраві,
І свій погляд яснИй, наче день,
Щоб були ми щасливі в коханні,
Наспіває хай вітер пісень.
Подаруй мені гори і доли,
Поле, квітів букет запашний.
Хай за нас не хвилюється море,
Бо керманич - коханий мій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289277
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Подаруй мені знову той день,
Бо була я у ньому щаслива.
Де співали птахи нам пісень,
Й поцілунки лились ніби злива.
Подаруй мені цвіт восени,
Що весною з дерев осипає.
І прийди мій коханий у сни,
Хай у серці вогонь запалає.
Подаруй мені ніжну любов,
Щоб вона зігрівала й п'янила.
І на вушко шепни мені знов,
Щоб від слів я у небо злетіла...
Подаруй мені зірку ясну,
Щоб світила мені і світила...
А коли я проснуся від сну,
Зрозумію - любов, то є сила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286786
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 26.10.2011
"И эту дуру я любил..." - фраза из одноименной комедии
А. Яхонтова
И самый незыблемый идол осмеян
бывает когда-то. Любви позолота
сползает тем горше, чем больше взлелеян
был образ любимый, раздут до чего-то
всеидеального, и результатом
этой гиперболы (действия, драмы)
является встреча с самим адресатом
в опроверженье былой панорамы.
Оглянешь его изменившимся зреньем:
ни слова живого, ни черточки, схожей
с тем сном, и возникшее в том отчужденье
все более на пробужденье похоже.
Коль вперит зрачок свое чуткое жало,
стремительно образ теряет харизму –
презрение в нем человека, пожалуй,
есть самый естественный вид нигилизма.
Тогда-то и видишь бездарное в ближнем
намного отчетливей и непреклонней,
но статус комедий, как прежде, принижен
устами священствующих меланхолий.
А там, где недавно так грезили счастьем,
лишь чье-то подобие в платьице ветхом -
один на один на тропе безучастья
встречается вновь человек с человеком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244877
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 23.10.2011
Я хочу быть с тобой в лабиринтах осенних рассветов,
где усталость саднит, ветром бьется в надежды окно...
Я хочу быть с тобой сквозь усталость забытой приметы,
если станет горчить полусладкое в прошлом вино...
Я хочу быть с тобой, если дождь растечется по крышам...
Терпкой памяти дым будет резать с усмешкой глаза...
Я хочу быть твоей до конца... до остатка... Ты слышишь?
Чтоб дороги не стало в разлуки чертоги назад...
Я хочу быть твоей через годы, слова, расстоянья
и в ладонях беречь васильки бесконечной мечты...
Я хочу быть твоей, раскрывая ночами все тайны...
Разукрасить тебе яркой радугой мир пустоты...
© Зеленоглазая, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275154
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 23.10.2011
Усе в світі ненадійне, окрім кохання. Кохання не може
збитися зі шляху, якщо тільки це справжнє кохання, а не
хирлява потвора, що спотикається і падає на кожному кроці.
Джек Лондон ( "Мартін Іден" )
Я знаю: ти є. Ти чекаєш на мене.
Так само як я заглядаєш у небо,
Питаючи того, хто там засідає
На хмарах пухнастих при вході до Раю,
Де я пропадаю, чому не з'являюсь...
Пробач, мій коханий. Знайду і покаюсь.
Мені трохи сумно без тебе і важко.
Часом як подумаю, робиться страшно,
Що можу тебе не знайти, оминути
І голос рідненький погано розчути...
Та все буде добре. Ти поруч. Я знаю.
І скоро відчиняться двері до раю.
Нехай не дано віднайти половинку
Усім на Землі. Та лиш ні на хвилинку
Я не сумніваюсь, що будемо разом.
Вже стали священними впевнені фрази.
Я вірю, що небо нас бачить, нас чує,
І янгол у серце нас двох поцілує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285885
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Два года ожидания…..
Я хорошо помню тот день, когда мы встретились взглядом и, словно молния, пронзила меня и опустилась в низ живота. Отведя стыдливо взгляд в сторону, ощутила, что бельё уже влажное. В этот момент я ничего и ни кого не слышала, и мне безумно хотелось погрузить пальцы в набухшие желанием складочки, глядя тебе в глаза! Весь вечер я украдкой ловила твой взгляд и улыбку.
Представляешь, я два года жила этими чувствами и безумным желанием, но жена следила за каждым твоим шагом и поворотом головы. Ты не помнишь, но я вспоминаю тот танец, что мы танцевали год назад….моя рука в твоей, и я слышала биение сердца. Я боялась тогда поднять голову и посмотреть в твои глаза. Рядом с тобой я ощущала себя маленькой девочкой и слушала твое тело! Ты что-то говорил мне тогда на ушко, но грохот музыки пожирал слова, как ревнивая жена и я просто наслаждалась вибрацией и тональность голоса, что заставлял меня дрожать!
Два года я пряталась по углам, чтоб не сойти с ума. Два года я ждала и надеялась на ночь с тобой.
*************************
Как я люблю весну!!!! Когда солнышко начинает согревать своими ладошками. В такие дни особое удовольствие доставляет расположиться на мягкой траве, сбросить всю одежду и подставить молочно белую кожу солнцу. Закрываю глаза, и снова вижу тебя. Господи, но разве так возможно?! При одной мысли о тебе я начинаю дрожать, и коленки сами расходятся в стороны, чтоб дать тебе доступ к заветной цели. Твои руки бродят по телу, словно изучая, как карту в поисках сокровища. От шеи к груди и сжимая сосок пальцами… всё ниже и ниже. Так тяжело, томиться в сладкой муке, в ожидании самых ярких прикосновений. Легкое касание к внутренней поверхности бедра, и тело выгибается навстречу твоим рукам. Знаешь, а я заметила, что твои пальцы длинные, как у музыканта, а я люблю петь…Но в этот момент пою лишь аккапельно….А так хочется, чтоб ты услышал ноту наслаждения, что льется из меня в момент оргазма! Как медленно пальцы входят в горячую плоть и купаются во влажном наслаждении. Такая игра всегда дает возможность улететь, а горячий поток, вытекающий из меня, нежно размазываю по животику и бедрам, в надежде почувствовать твой горячий язык, собирающий его и преподносящий мне в безумном поцелуе.
*************************
14 мая.
Я смотрела на телефон и не могла поверить… это Ты!!!! Ты произнес одну лишь фразу: “ Жду тебя сегодня возле ресторана “ Элегия” в 20.00 “ . Ты не представляешь, что было со мной, но это не важно! Я мчалась к тебе, и боялась опоздать. Но ты не обманул!!! Ты спокойно сидел в машине и курил. Боже, я обожаю запах твоих дорогих сигар. Без слов ты притянул меня к себе и жадно поцеловал. Нет, не поцеловал…ты хотел съесть меня, а моя рука уже гладила член, высвободив его из плена, ставших уже тесными, брюк. Оторвавшись от моих губ, рванул с места, и мы помчались через уставший город туда, где будем только мы с тобой наедине со своим желанием. Я не могла убрать руку и всё гладила твой член: каменный и готовый взорваться в любой момент. Первый светофор и мои губы сомкнулись на твоей плоти. Я играла с тобой языком, иногда пуская в ход и зубки. Ты рычал и старался следить за дорогой, но желание было выше, и резко свернув на тротуар, остановив машину, с диким криком пролился мне в ротик. На вкус ты был именно таким, как я и представляла!
Распахнув дверь номера, не прекращая поцелуи, мы срывали друг с друга одежду. Прям в коридоре, не успев снять юбку с меня, ты схватил меня на руки и, прижав к стене, одним резким движением вошел до самого основания и замер. В спину впились мои ногти и, зарычав от боли, ты сделал еще одно резкое и глубокое проникновение. Ох…этого я не смогла выдержать и оргазм накрыл меня, сотрясая дрожью и криком. Очнулась я уже на кровати полностью обнаженной в крепких объятиях самого желанного мужчины. Что ты только со мной не делал этой ночью…!!!!! Брал меня везде и как угодно!!! Я потеряла счет оргазмам и уже не понимала где я. Но мне было это не важно! Я была с тобой!!! Пила тебя, умирала и ЛЕТАЛА…!!!! И забывшись в изнеможении глубоким сном, ты продолжал оставаться во мне и крепко прижимал, обжигая кожу горячим дыханием!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190912
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 23.10.2011
Моє серце тепла твого просить
І шепоче до тебе - зігрій.
Знов кружляє за вікнами осінь,
Жовтим листячком наших надій.
В небі чути, десь, крик журавлиний,
Так тужливо стає на душі.
Пригадаю - той погляд єдиний,
Що навіки мені залишив.
Сині очі так ніжно дивились,
У ранкову і тиху блакить.
Шепотіли уста - розлучились,
Залишилася в серці лиш мить.
Будуть ранки, ще довго боліти
І зупиниться ніби той час.
Почуття будуть в серденьку тліти,
Сама доля вирішить за нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287803
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Влюблённость-
Юное вино…
Пьянит,
толкает на безумства
Бывает яркой как в кино...
Сама весна...
Природы буйство...
Второй этап,
конечно страсть...
Как летний зной в созревших винах
Мы отдаём себя во власть
Огня...
и чар неуловимых...
И, наконец, последний шаг-
Любовь...
Единство душ и судеб
И согревает как коньяк
И смаковать мы чувство будем
Пока живём,
Стучат сердца...
Чтоб рядом
просто до конца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266546
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 23.10.2011
Не сідай за стіл із нечестивим –
Мудро так сказав колись Давид,
Бо бур`ян засіється на нивах,
А в душі дозріє мертвий плід.
Та давно забулись ті поради,
Здався світ в полон невдячних втіх,
Утомився він шукати правди,
Від безсилля впав у вічний гріх.
Лиш безчестя навкруги панує,
Що огидно – те красиво тут,
І святі «глаголи» кажуть всує,
Не звільнитись правді з тяжких пут.
Як же бути чистоті й сумлінню,
Як навколо маски замість душ?
Скажеш правду – полетить каміння,
Його легко кине грішний муж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280250
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 23.10.2011
Даремно я тобі відкрила душу,
Солодкий вітре зі смаком зірок…
В передчутті зими зірвала ружу,
Вплела її у твій рясний вінок.
Там скошені серця, як дивні квіти –
В агонії ще п`ють надії сік…
О! Їх не жаль тобі, нестримний вітре!
Бо безкінечний твій шалений вік…
Я неба напилася до нестями
Один лиш раз, а потім ти закрив
Для мене назавжди небесну браму,
А на землі немає більших див…
А на землі так холодно і пусто…
Закам`янілі на гілках зірки
Похитуються й падають нечутно,
І прямо в серці борознять дірки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283376
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 23.10.2011
Візьми ненароком мене за долоню,
дай блискавку в серце, бо я ж не чекаю…
Оглянусь – і пульс молотками у скроню,
та вжалений спокій бентежно тікає…
Вхопи ненароком за струни – й донизу!
Так різко, так впевнено, щоби сіпнулась!
Жарину зотлілу попести ще хмизом,
щоб крилами жадних вогнів розгорнулась!
Спали мене поглядом, словом та градом,
щоб крик виривався із уст скам’янілих…
Розгадуй мене, як одвічну шараду,
ти ж знаєш, що серце тебе лиш воліло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287731
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Я зазираю в сиву глиб епохи
Й надибую коріння родове.
На грізні Бористенові пороги
Дніпрова хвиля крізь віки пливе.
Гурти племен тут вищезли у часі,
Під зойк меча і стогін тятиви.
Слов"янська віть лиш міцно прижилася,
Попри́ орду монголо-татарви.
На цій землі товклося безліч люду -
Розбій чинили, дерли данину,
І орачі, не стерпівши приблуду,
Не раз ішли від рала на війну.
Така невдячна випала планида,
Такі круті в держави манівці!
Лишилась нам неізгладима кривда
Та на серцях запечені рубці.
Мені Горішній голос напророчив
В душі кріпити український дух.
Болить мені, як хтось з дороги збочив,
Або горів осяйно та й ... притух!
Я ж землю цю не кину до кончини,
Й не зраджу по-манкуртівськи її,
Бо чорний хліб стражденної отчини
Солодший за чужі короваї.
Бо тут мій рід і тут моя Ґоверла,
Тут Рубікон, Ґолґофа і Парнас.
Бо тут звучить крилате:"Ще не вмерла..."
Тут словом визрів прадід мій Тарас!
Творю молитву в піднебесні брами,
Молю Оранту - Неньку захисти!
І блага вість уже не за горами,
Вже до єднання зводяться мости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288020
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
На перекресток трех дорог
Однажды вышел, но не смог
Найти свою, и, право-слово,
Я растерялся будь здорово.
Пошел направо – нет, не та,
Налево – ссоры, суета.
Я выбрал ту, что по средине:
Там холод, лед, на сердце иней.
Смотрел накатанный я путь,
Искал следы кого-нибудь.
То шел вперед, то возвращался,
Метался так и сяк, старался.
Но где найти, чтоб по душе?
Со мной, чтоб рай и в шалаше.
Надеюсь, что народ не врет:
Кто ищет, тот всегда найдет.
Меня вдруг будто осенило,
Волною огненной накрыло:
Глупец, смотрел ты на дорогу,
Тропинка ж вот, правей немного.
Сокрыта от людских очей,
Цветы весенние на ней,
Меж юных лип изящно вьется,
Сквозь ветви солнышко смеется.
Так вот какая ты, пойму –
Дорога к счастью моему!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265250
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 22.10.2011
Де серце знаходиться, там треба жити,
Там збудуться мрії, розквітне любов,
Не поруч з «обов’язком» чахнути, скніти.
Причину піти кудись вигадав знов.
Втікаєш від мене, не дивишся в очі,
Хоч іноді й скажеш: «Тебе я люблю».
Не треба. Я більше не мрію щоночі,
Не тішусь надіями, сліз не проллю.
Тебе відпускаю. Чи зможу забути?
Яка в тім різниця? Тобі все одно.
Де серце знаходиться, там можеш бути.
Бо ж серце твоє не зі мною давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264010
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 21.10.2011
Я не такого прагнула життя
І не такою бачилася доля,
Кохати мріяла до забуття,
Не мала й гадки, що любов – неволя.
Невільниця, заручниця твоя,
Не відпускаєш ти і не жадаєш.
З тобою ніби і без тебе я.
Навіщо ж міцно так мене тримаєш?
Навіщо, як минули почуття,
Як зрада перекреслила кохання?
Минулому немає вороття.
Скажи, навіщо марні сподівання?
За що караєш, долечко, мене?
Я ж ніжна мати, вірная дружина.
Мить щастя з’явиться і промайне
Як примха вередливої дитини.
Я не такого прагнула життя.
З тобою не розквітла, а змарніла.
Я зайва! І це істина буття!
Що ж, прощавай! Я розправляю крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259979
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 07.10.2011
Мне позвонили по ошибке,
Спросили спьяну: «Ты жива?»
Я не смогла сдержать улыбки,
Но вдруг подумала: «Мертва!»
Мертва давно! Мертва серьезно!
Душа – пустыня, сердце – лед.
Ты сжег мне крылья, уничтожил.
Бесславно кончился полет.
Раздавлена враньем безбожным,
Побеждена в моей войне.
Подняться больше невозможно,
Жить на коленях – так вдвойне!
Ты растоптал, разрушил, предал,
Ты… Впрочем, милый, Бог с тобой.
Любила, верила. Кто ведал?
Считала даренным судьбой.
Теперь в грязи и на коленях
Ползу неведомо куда.
Надежды, радости, волненья –
Все растворилось без следа.
Хоть сын и дочка повзрослели,
Им невозможно объяснить
Как мы смогли, как мы посмели
Разрушить все. Как дальше жить?
Мертва? Но отчего ж так больно?
Что ж ноет, мечется душа?
Мелькает мысль непроизвольно,
Что время лечит не спеша.
Все может быть, не зарекаюсь,
Может, воспрянешь ото сна
И нежно молвишь: «Каюсь! Каюсь!
Вернись, любимая, нужна!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261050
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 07.10.2011
Я-Жінка.Я-народження початок,
Життя нового вічна таїна,
Душі твоєї неповторне свято
І днів твоїх заквітчана весна!
Я-Жінка.Я-гармонія,натхнення,
Твоя спокуса,демон твій і гріх,
Дарунок долі і благословення,
Солодка згуба помислів твоїх!
Я-Жінка.Я-невтомна Берегиня
Твого вогню,що в домі запалив,
Всіх таємниць нескорена твердиня,
Усіх бажань окрилених порив!
Я-Жінка.Я навчилася чекати
Тебе з далеких і чужих доріг,
Я-любляча і найніжніша Мати,
Я- твого роду ревний оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277077
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 07.10.2011
Ти вже давно пішов з мого життя.
Ти лиш примара в образі людському.
А я не хочу вірити в буття
Тої химери, що блука по дому.
Ловлю німий прозорий силует,
В мої тенета пристрасті й бажання.
Граційно оминаєш. Мов поет,
Римуєш сни минулого кохання,
Моїми упиваєшся слізьми,
Крізь стіни бачиш втомленії очі.
А я наївно прошу: «На, візьми
Моє серденько, милий!» - серед ночі.
Я душу на поталу віддала
І серце кинула до ніг безжальних.
Якою ж я незрячою була!
Й глухою, бо не чула слів брутальних.
Ти вже давно не мій, я – не твоя,
Та тільки загнане у кут кохання,
Заплутавшись в розставлених сітях,
Конає, бідолашне, у вигнанні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278960
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.10.2011
(ПЕСНЯ)
МНЕ ТАК НЕ ХВАТАЛО ТЕБЯ
1.
Мне так не хватало тебя.
Чужой оказалась планета.
Как сложно расстаться любя
В лучах уходящего лета.
(припев)
Не ценим! Теряем! Молчим!
Ну как же мы в этом похожи!
Нет в мире тоски без причин,
Любви без страданий нет тоже.
Не ценим! Не видим порой,
Что счастье навек ускользает.
Мы жизнь называем игрой
На чувствах безбожно играя.
2.
А осень всегда так права.
Лишь в холод все крепче объятья.
Ты спрячешь печаль в рукавах
Длиннющего красного платья.
3.
Скажи, где была ты в тот час?
Летала и падала где ты,
Когда для меня в первый раз
Чужою вдруг стала планета?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283781
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 02.10.2011
У душі, мов у світлиці,
Прибирала зрання:
Все розкласти на полиці
Відчула бажання.
Прибирала і жахалась –
Скільки ж того бруду
Тут у мене назбиралось,
Наскидали люди.
Чиясь заздрість заховалась
У куток під лаву
І уже було збиралась
З перцем пити каву.
А образу стару й п’яну,
Мов протухлу тушу,
Ледь стягла в сміття з дивану,
Щоб не гризла душу.
Лицемірство (ох, марудне)
Наслідило, грішне,
І у шафі, таке брУдне,
Воссідає пишно.
Геть з душі усю гидоту,
Усі чорні очі!
Дороблю свою роботу,
Очиститись хочу!
ВІРУ і ЛЮБОВ свою
Посаджу на крісло,
Ще НАДІЮ додаю –
Їм не буде тісно.
ЩИРІСТЬ, НІЖНІСТЬ і ТЕПЛО
Ставлю під ікону,
Прославлятиму зело,
Хай цвітуть до скону!
В гості ЩАСТЯ запрошу,
Пригорну до серця
І навіки залишу
Розкритими дверці.
Хай заходить хоч щодня,
Буду частувати,
А щоб затишно було –
Буду прибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283774
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Я растворяюсь в тишине,
Тебя со мною нет.
Огонь рисует на стене
Причудливый портрет.
Свеча то вспыхнет, то замрет,
И пламенный язык
Мне лижет пальцы, душу жжет,
Он к тишине привык.
За что ты так со мной, скажи?
Я верила тебе!
Зачем мою к тебе любовь
Ты искупал во лжи?
Смотрю опять театр теней,
Под занавес ловлю
Твое прощанье на стене:
«Я так тебя люблю!»?
Ты, уходя, ногтем писал,
Я приняла как знак.
Но ты, как оказалось, врал.
Ушел, оставив мрак.
Я растворяюсь … Вдалеке
Мерцает свет огня…
Слеза скатилась по щеке…
Я так люблю тебя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276516
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 02.10.2011
Ангеле мій, де ти знову літаєш?
Чому покинув у скруті саму?
Де забарився? Чи крилець не маєш?
Чи заблукав ти у грішнім диму?
Винна… Спокутую… Днями молюся –
Гріх відмолити непросто в Небес.
Не сперечаюся, мовчки корюся,
Стиснувши зуби, несу тяжкий хрест.
Ангеле мій! Я так довго чекаю!
Змилуйся, Боже, його відпусти,
(Я ж покарання не уникаю),
Каюся щиро, гріх мій прости.
Ангеле мій, повернися, благаю!
Крається серце, про душу й мовчу.
Поряд з тобою я міць відчуваю,
Гину ж без тебе, в безодню лечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259713
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 02.10.2011
Дякую Галинці, що надихнула
(за мотивами вірша "Так самотньо постіль часом замерзає" Galkka
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274913#com1250600)
О, юність крилата і серце гаряче –
Дівчинонько-квітко і сокіл-юначе!
Життя у неспокої то не для тебе,
Не треба розлучень, і горя не треба.
Сорочки не треба тобі гамівної,
Залиш свої болі й страждання в спокої.
Очима на світ подивися із сонцем -
Побачиш, як гарно отам, за віконцем.
Полинь у безумства нового життя,
Минуле ж забудь без тіней каяття!
Знайди свою пару, кохай до нестями,
Нехай буде вічна любов поміж вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275050
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 02.10.2011
Тривожна сповідь листя золотого.
Болить душі натянута струна.
Вже не чекаю чогось неземного -
Лише мовчу - покинута, одна.
Безмовна. Недосяжна. Заніміла.
Шалений вітер, сипле листопад...
Яке кому тепер до того діло -
Серця горіли стільки днів підряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283547
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Дощу краплини створені для хмар...
Буває ними небо тихо плаче.
Я від очей твоїх прийму удар.
Та це для тебе дуже мало значить.
В калюжі відображення твоє
Топтатиму безжально каблуками.
Хтось серце кислотою обіллє...
Допоки ти ховатимешся снами.
Дощу краплини створені для хмар...
Так плаче від розгубленості небо.
Ти влив своєї ртуті в мій нектар...
А я, між іншим, створена для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283593
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Самотній геній… Згублені перлини,
Розсипані в калюжах й болотах…
Тернистий шлях в достойної людини,
Нелегка ноша у її руках…
Забутий геній… Не почута правда…
Осміяні високі почуття…
Душа своїй дорозі вже не рада,
Загублене у сумнівах життя…
Розкидані в сльозах по всьому світі,
Витають чайками над морем зла,
Його думки – осиротілі діти,
Без затишку, надії і тепла.
Самотній геній, де ти? – відгукнися!
Подай же руку, у любов повір!
І ніччю безутішною приснися,
І забери з собою в царство зір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249873
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 27.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2011
(Присвячується українцям в Канаді)
Шуміли клени по усій Вкраїні,
Журливо проводжаючи синів,
Свій дім вони знайшли в чужій країні,
Де також клен зелений гомонів.
Кленовий лист – як спогад про Вітчизну,
Тремтить на вітрі у осінній час…
Справляє там передзимову тризну
Багряно-жовтий і печальний вальс.
Зима холодна білим снігом вкриє
У серці тугу, заморозить сум,
А серце України тихо ниє,
І сповнена земля журливих дум.
Хто винен в тому, що сини-лелеки
До рідного гнізда вже не вернуть,
Що щастя вже знайшли вони далеко,
Собі батьківську перейнявши путь?
Брати-лелеки, нас не забувайте,
І знайте, що ми раді вам завжди,
На рідну землю серцем прилітайте,
В гаї кленові і рясні сади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240167
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 12.02.2011
Де ти? Де ти? Повія, повійочка!
Пролітайка-пушиночка, квіточка,
Навсезго́дка, приє́мка-відвідачка,
Натуральна, розкішна лебідочка!
Кажуть, є вже «три-Д-роздяга́шки»,
А для мене – живу б розмовля́шку.
Ти одна розумієш природу –
Чоловічу пекучу заброду...
Ні, всі інші - теж можуть, як ти.
Та – у гримах «чеснот-хихоти́»
Заховали тактильну розкішність
І дарують не танці – афіші...
05.01.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233741
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 09.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2011
Ударив грім по серцю і болить…
Болить розбите щастя, наче рана.
Холодні хмари затягли блакить,
Сховали сонце від ганьби й обману.
Слова даремні вітром рознеслись.
Стекли, як річки невгамовні води.
Усе вже буде зватися «колись»,
Твоєї більше не займу свободи!
Скажи, за що був проклятий мій рай
І мед став трунком на устах холодних?
Я не казала навздогін «прощай»,
Але й «вернися» не скажу ніколи…
І не вернуться з вирію птахи
Що віднесли за море наші мрії,
За літом осінь згладжує стежки… -
Думки… і вітер віє… вітер віє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230216
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 09.01.2011