Все номера в телефонной книжке
грязные волосы мою в ванне
впервые хочется полку нижнюю
ближе к началу купить заранее
где-то до юга. животных - маме.
пусть их заморит. запишем в карму.
хоть этот город и славный малый,
но у него глаза - не карие
..скрыться в утробе ночных вагонов,
пахнущей чьим-то метеоризмом
..после субтитры её догонят
в старом проекторе окон. клизмой
буду себя ощущать, всё глубже
внутрь продвигаясь. себя и ночи.
всё, что со дна подниму, - не нужно.
а говорила, что нужно очень.
..юг рассмеётся мне смехом бывших.
смехом, что мог быть всего роднее.
..ставшим всего-то дорожной пылью,
грязью, что просто смывают с шеи.
мама сказала езжай хоть к чёрту.
в карме имеется смерть похуже.
поезд приходит сюда по чётным.
чтоб провожать, мне никто не нужен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341304
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 11.08.2015
О чем тебе молчится, когда охра твоего взгляда впивается в мой зрачок заставляя цвет распадаться на проблески, карие острые стеклышки, мир – на мгновения? Вдыхающий вбирает в себя с воздухом невозможное воспевая вселенную выдохом. Повышается градус небесного тигля. Медной ложечкой нас перемешивают. Охра плавится яростью гневом и гнозисом. Становится бархатом и серебром.
О чем тебе дышится, странствующий сталью ладони сквозь междометия моего позвоночника, проводящий незримый пунктир между трепетом пламени и холодностью воды?
О чем тебе плачется, там, в глубине твоего золотого черненого сердца, в зубовном скрежете твоих механических шестерней, что алмазными стрелками перемолотят меня в золотистую россыпь мучную? Создай тогда из муки этой алчущим – хлеба, скорбящим - забвение, звуки ночные идущим дорогой своей. Поцелуй мои пальцы, чтобы мы вспомнили, как монетная медь переходит в серебряно-острый на кончике лезвия и окрашивается не кровавым, но золотым.
Чтобы мы вспомнили, как золотой перекрашивать в алый клюквенным соком стекающий в тонкую длань бытия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570325
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Будь бурхливою, будь спокійною,
Будь наповненою обіймами,
Будь упертою, самостійною,
Непостійною чи стабільною.
Будь безмежною в своїй радості,
Будь готова з мудрішим радитись,
Будь закрита, чи необмежена,
Безбережна, необережна...
Будь розумною, чи бездумною,
Будь у сумнівах, чи без сумніву,
Будь сама, чи ховайся в натовпі,
Хочеш визнаності - то на тобі,
Хочеш грошей - ось добрий гріш тобі,
Будь багатою, будь розкішною,
Чи духовною, сонця повною,
Нетутешньою, непритомною...
Будь щасливою, чи сумливою,
Будь серйозною, чи смішливою,
Може, відданою і вірною,
Може, вітряною, манірною...
Чи жіночною, чи змужнілою,
Синьо-жовтою, чорно-білою,
Чорнобривою, довгокосою...
Втім, краса - то таки відносне.
Будь за мужем, чи може, граючи,
Не злякаєшся хат палаючих,
А над дочками і синочками...
Хочеш - мамою, хочеш - квочкою.
В тебе є своя роль, чи арія,
Грай експромтом, чи по сценарію,
Хочеш - на мундштуки, чи віяла,
Будь такою, якою мріяла.
Будь незвична, непередбачена,
Будь швидкою і нетерплячою,
Будь нестерпною. Будь колючою.
Будь ким хочеш. Лише не муч себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545756
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 02.01.2015
Гріх тебе покинути і гріх - любить.
Хай підкажуть мудрі, що там чути?
І без тебе вже мені не жить,
І з тобою вже мені не бути.
Кине осінь картами в траву,
Як ворожка, гляне прямо в очі.
І боюсь сказать тобі "люблю",
Й "не люблю" вже говорить не хочу.
Стогне сумом на вітрах душа,
Стука до твого вікна, як гілка.
Я тобі - ні рідна, ні чужа,
Нам обом - ні солодко, ні гірко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533438
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Усе, що ти знаєш, так чи так існує в прочитаних книгах,
Сказані тобою слова – це останній письменницький видих,
Що роздмухує пил на полицях книжкових крамниць забутих.
Тобі мріялось бути скрізь, але мусиш ніде не бути.
Мусиш скиглити на повторі вечорами у темних кімнатах,
У своїх тьмяних думках одночасно друга і ворога грати,
Своє збудження перетворювати на розбещений спокій
І цим спокоєм прикривати заборонені всесвітом кроки.
Все, що вдалося знищити, так чи так вертають пророки,
У малих небезпечних місцях карається будь-який дотик.
Малі камери стежать і вже не забудуть жодного руху,
Бо на тлі липкої багряної крові майже не видно розрухи.
Твої змучені літери на папері – тінь кулеметної черги,
І не ти обираєш, яким буде крик твоєї наступної жертви.
Все, що ти знаєш, так чи так позичають думки темні.
Ти хотів поливати квіти дощем, та вони вже мертві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496619
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Когда от себя постараюсь уйти
На поиски смысла, на поиски дома,
Храни мои песни и фото-альбомы
И будь маяком, чтоб не сбилась с пути.
Когда не найду на чужой стороне
Ни огненной птицы, ни медной монеты,
Храни мои песни, надежды, куплеты,
И добрые басни слагай обо мне.
Приду на крылечко твое. Постучусь.
Согрей мои руки не пледом, а взглядом
И крепким вином. Ты же знаешь, так надо.
Я верю в тебя. Я однажды вернусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314095
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 29.10.2013
Лето кончается, чахнет и истончается. Осени призрак за каждым углом встречается. Чтобы её предсказать не зови провидицу, каждому встречному что-то иное видится. Слушай шуршанье дождя и наворожи себе, как она тихо ступает шагами лисьими, прошлая жизнь усыхает, умрет и сточится. Лето кончается, вот уже скоро кончится. Новое время готовься писать по новому, желтым теплом, акварелью, цвета медовые, тусклое зарево, звездное, слышишь, крошиво. Друг мой, как хочется теплого и хорошего.... Друг мой, как хочется нежности, человечности, не собирать больше слов, что застряли в вечности льдинами, не обжигать больше руки белые. Дыни, закаты и яблоки переспелые, чай, посиделки на кухне, сюжеты книжные. Лету не долго осталось, оно не выживет... Лето твое как змеиная шкура сброшено. Друг мой, давай говорить с тобой про хорошее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451280
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 29.10.2013
Її вірші всі дихають весною.
В них легкий вітер, що торкається до щік,
Промінчик сонця, що ласкавою рукою
Приємно лине до примружених повік.
Її життя здається безтурботним,
Без колотнеч і без проблем мирських.
Наївна дівчинка, яка відкрила серце
Й дарунком щирим дала для усіх.
Й ніхто не знає, як тихенько плаче,
Ховає смуток у ясних очах.
І біль душі її ніхто не бачить.
Звичайна дівчинка із сонцем на вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317241
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 06.11.2012
Ми – як ранок і вечір, як чорне і біле,
Ми – як північ і південь, як захід і схід.
Ми з тобою чужі, це таке зрозуміле!
То палкі, як вогонь, то холодні, як лід.
Ми – як дві паралелі, що вже не зійдуться,
Ми такі протилежні, як два полюси.
Та знайдуться між нами зв'язки! Хай знайдуться.
Лиш побудьмо удвох… Ми знайдемо плюси.
Ми притягнемось, мов протилежні магніти,
Хоч ми – море і суша, ми – небо й земля.
Ми зуміємо душі коханням зігріти,
Хай воно нас в житті повсякчас окриля!
Серпень 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361177
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 24.10.2012
Я хочу Тебе.
я хочу тебе обіймати
і слухати уважно.
Тривожно здіймати плечі.
Знати Твої невдачі.
І слухати знову.
Поринати з головою.
Вміти прощати і вірити
в краще
для нашої тривожної ери.
Я хочу. Я хочу Твоєї
атмосфери.
Я хочу плавати далеко
в Твоїй компанії і
пити чай з гарного посуду.
Я хочу
Я хочу такого досвіду.
Я хочу чути про Тебе
від Тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350838
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2012
Ты не ждала меня вовсе, я пришёл к тебе сегодня
Потому что одиноко, грустно и тоскливо мне
Извини уж, я не стал тебе звонить, трезвонить
Снова увидал тебя сегодня я в красивом сне
И вот решил зайти, узнать в порядке всё ли
Заодно и самому побыть слегка не одиноким
Знаешь, был сегодня там, на улице, на воле
Не иди туда, там оказалось всё таким жестоким
Лучше будь в кровати, под твоим любимым пледом
Не вставай, я сам найду и приготовлю чай
Я тоже стал со временем тоскливым домоседом
Зачем нужен телевизор? Будь добра ты, выключай
Хочу послушать я твои стихи, ты мне прочтёшь?
И я своих принёс, но почему-то ты не любишь их
Потому что в них есть моя собственная ложь
Я вру себе, чтоб стать счастливым хоть на миг
По этому и прихожу к тебе пить чай, пить кофе
Почему-то только ты способна для меня создать уют
Интересно, а чай пьют из рюмок за здоровье?
Или же за это в другой жизни больно бьют?
Ладно, нам-то, что до этих странных суеверий
Лично мне так чужды современные порядки
Я готов всю ночь стоять под твоей дверью
Лишь бы не игралась ты со мною в прятки
Так наивен, прихожу, а ты меня не прогоняешь
Я не знаю, что тобою движет, может жалость?
Ну а может быть, ты просто точно знаешь
Что лишь ты одна, одна ты у меня осталась
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188343
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 08.07.2012
Я хотела бы, чтоб красивости
Чтобы сладости, чай да скатерти…
Расскажи мне, как можно вынести…
Ты скребешься там, в сердце запертом…
Никогда не забы… не сбыться нам…
Ты в предсердии… в междустрочии…
Ты конечно же веришь принципам...
Послевкусиям… остроточиям…
Все не жизнь, все еще предсмертие,
Междусмертие и прелюдия…
(Вы не верьте, не ве... не верьте мне…)
Я люблю тебя, я люблю тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334919
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 06.05.2012
П'ята ранку, я пішки, а автомобілі
Салютують бурхливими бризгами вгору.
Кілометри дороги мене вже добили.
В них немає ні краплі сумління докору.
Світ не винен. Лише інфантильні уй**ки,
Ерегуючи з кожної голої сраки,
Або годі - вельми симпатичної попки,
Ставлять маси у зручну всім позу собаки
І ти брешеш. Собі. Про майбутнє щасливе,
Яке з'явиться раптом знізвідки й знічого.
А поки відключають гарячу й, на диво,
Всі так само чекають і вірять у бога.
07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322433
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Только познавший боль неприкрытых чувств
Знает, как горек кофе и сладок мед.
Я иногда слишком громко тебе молчу.
Так очевидно, что даже дурак поймет.
Только узнавший как холодна река
Сможет увидеть течений подводных крест.
Я иногда слишком громко о пустяках,
Чтобы меж ними главного не прочесть.
Только познавший тьмы беспросветной жуть
Знает кто он такой, как его зовут.
Я ничего, ничего тебе не скажу.
Ты догадаешься. Знаю. И тем живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319903
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Я якось прокинусь вночі,
Погляну на тебе так ніжно,
Знаєш, це мабудь найкраще,що є у житті:
Бачити у тобі небо.
Бачити зорі у твоїх очах,
Чути море у твоїм сопінні,
І знати,що любов не міряється в роках
А лиш в терпінні й розумінні.
Я підведусь,поцілую тебе,
Нишком скажу: "Кохаю".
І на мить відчую себе,
Десь за воротами раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319848
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Там,де місячне сяйво
Виціловує обличчя фіалки,
Де зорі спадають у трави,
Розбиваючись у росяні сльози,
Я йду до тебе.Ти чуєш?
Йду дорогою болю...болю,
Що ні хвилини не дає спокою,
Що переслідує і вдень,і вночі...
Але всі ці муки,страждання
Сповна винагороджує диво:
Диво бачити твою посмішку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318673
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Мне дороги связывают ноги,
Ластятся, толкают нежно в бок.
Шепчут, что дано, увы, не многим
Быть в плену у тысячи дорог.
Я люблю любовью мазохиста
Боль в ногах и тяжесть рюкзака,
Привкус родниковой правды чистой,
Песенок походных перекат.
Если ты, ведомый тем же зовом,
Вдруг меня захочешь отыскать,
Знай, мой путь отмечен бирюзовым -
Цветом трав, проросших сквозь асфальт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315673
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Кто-то любит сонаты Моцарта
Или волчий тоскливый вой...
А во мне поселилось Солнце,
Но не то, что над головой,
А ручное, до теплых бликов
Глянь, на зиму ему плевать...
Внешне - кажется очень диким
Как дракон, или там, сова...
А погладишь - мурчит, смеётся,
Синдарин по ночам зубрит.
Глянь, во мне его песня бъется
Трепыхается там, внутри
Смотрит ласковым желтым взглядом:
"Покорми меня, приручи"...
Вырываются серенады
Из груди моей как лучи...
зы: Синдарин - один из эльфийских языков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315381
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Обними меня, Ночь и позволь мне с утра возродиться.
Обними меня нежно, как мать обнимает ребенка.
Я срастаюсь с тобой, я не в силах пока отделиться,
Моя кожа становится слишком прозрачной и тонкой,
А душа - слишком легкой. Да что её тут еще держит?
Что-то светится в ней, это свет ночника над кроватью.
Первый луч от тебя отделит и на части разрежет.
Он пока далеко,там, где неба свинцовая скатерть
Расстилается перед луной - ироничной и тонкой.
Мне позволено быть не собой - чуть темнее и выше.
Обними меня, Ночь, так, как мать обнимает ребенка.
Мне такой-как-я-есть-в-этот-миг завтра утром не выжить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310664
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
Мої слова мовчали без утоми,
А очі десь вдивлялись в далечінь.
Залишилось лиш встати й йти додому
І придушити розпач свій і біль.
Навіщо ж зараз мене жалувати?
Не треба пригортати до плеча,
Не треба милою тепер вже називати,
Коли любові більше вже нема.
Тримаю сльози теплі у долонях,
Усе мовчить, лиш вітер шелестить.
Сріблястий відблиск на холодних скронях,
Ти дивишся... а серце все болить...
Віддай життя! Віддай моє кохання!..
Я тихо заберу собі й піду.
Навіщо ж всі ці жалощі й страждання,
Якщо сказав холодне "не люблю"?!
Я буду жити н́овими зірками,
Відпущу всі надії!.. Це мине!
Не буду мріяти солодкими ночами,
Лише пусти, прошу, пусти мене...
Не плач... Я не впаду в глибоку прірву,
Не треба плакати! Все сказано давно.
Я ще помучусь й швидко все відірву,
що болем в серці моїм приросло.
Все буде добре. Ти - живи щасливо,
І не жалій за тим чого нема.
Лиш просто знай, що я тебе любила,
Й тобою весь цей час лише жила.
Минає все! Мине моє страждання,
Минуть і твої спогади про нас.
Пройшли не дні, а роки й те кохання
Лишилось спогадом, і біль давно погас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196304
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 01.02.2012
Сколько их было, прекрасных чужих дорог,
Сколько дождей и пыли смешалось в грязь,
Сколько их, Боже, истоптанных пар сапог
Взглядов прощальных и вздохов "Не прижилась"...
Звоном ключей запирается теплый дом.
Очередной. Разменяный мной на тракт.
Боже, молюсь, беспризорница, об одном -
Я так живу, но позволь мне не сдохнуть так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308217
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 29.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012
Мовчала довго, розчинена буденністю,
Та рвався голос із глибин душі,
Наповнений одвічною відвертістю,
Що інколи не входить у вірші.
Мовчалося мені через турботи,
Через проблеми з купами думок,
Через утому від щоденної роботи
І через страх зробити хибний крок.
Привіт, народе, згублений в мережах,
Привіт усім, хто все ж мене чекав,
Коли морозних не побачивши мережив
Нарешті час мій творчості настав.
Хотілося сказати вам багато,
Та так багато, що забракло слів.
Я просто привітаю вас зі святом,
Спитаю хто і як його зустрів.
На жаль поету важко жити в світі,
Коли не поетичний маєш фах,
Із дня у день шукаєш вільні миті,
Щоби думки вимірювать в рядках.
Якщо життя заплуталось в дорогах,
Повинні ми дивитись в свій білет,
Які б не оббивалися пороги,
Поетом має залишатися поет.
03.01.2012 Мезенцева Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304047
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Мне кажется, это уже извращение -
Смотреть на блестящие капли за шторами,
И слушать их шёпот и сердцебиение,
И знать, то, что нас уже вовсе не поровну.
* * *
Я рвал себе вены и думал, что кончится,
Но после в палате ходили лишь местные..
Я мучился - знать меня больше не хочешь ты?..
А ты, как всегда, не стремилась быть честною.
А кашель выталкивал осень мучительно,
Я всё же глотал этот воздух, упорствуя.
И с жилкой играл твой засос над ключицами,
И что-то стучало по рёбрам.. - не чёрствое..
Я как-то растягивал запах неделями,
Таская в рутину твой образ, как ладанку,
Пока ты так само была там - нательная,
И душу свою располасывал надвое..
* * *
А потом появилась какая-то талая слякоть.
Тебя не было пепельниц двадцать, а может быть больше..
Чёрт возьми тебя, слышишь! Я ведь сумел даже плакать.
А ты снова исчезла, румянец оставив на коже..
Стало пусто и письма не пахли надеждой, как раньше..
Удалял все контакты, пытаясь убить паранойю..
Но случайное слово так цепко впивалось заразой,
Что я ждал тебя с силой, опять увеличенной втрое..
* * *
Время больше не стыло под сводом той мокрой аллеи,
Белый шум оттеняли пустые чернильные пятна..
Я, наверно, не умер.. Я, может быть, просто болею..
Я, наверное, лоно.. что не принимает обратно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303958
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Здесь осень. И в целом терпимо. А в частном - отлично:
Дождь льётся экстазом, дома прогибая, как банки.
Промокнут листовки, где: "даром отдам свою личность.."
И чуть загноятся за лето подсохшие ранки..
А ноздри потянут растёкшийся запах озона -
Таблетка плацебо подарит эффект эвтаназий..
Дурацкая совесть! - котировать чем-то зазорным
Уютный наркотик не вовсе практичных фантазий.
А утро привносит (сквозь пафос) свою безысходность.
Простой парадокс - она - это тоже начало.
И в целом декабрь, промокший водой, непригоден..
Но он, очевидно, всего лишь является частью..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301469
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011
Залишся зі мною, дозволь собі бути щасливим,
Пробач собі погляди в вічність мого декольте…
Відкрию для тебе свою дивовижну властивість -
Що світло в мені і з небес, і з вогнів дискотек,
Що очі мої то яскраво зелені, то карі,
Що голосом то солоджу, то пророцтва пряду,
Що в небі не мали часу написати сценарій,
Тому я своє сьогодення творю на ходу…
Дитячі мотиви і ігри – прості і смішливі,
І байдуже скільки у стовбурі тому кілець…
І люди без зайвих занурень в пусті детективи
Поламаних доль, і мільйонів розбитих сердець…
У серці моєму є смуток, і сміх, і не тільки –
Там місце є кожному, ким у житті дорожу.
І те, що сьогодні у настрої міні і шпильки
Не значить, що завтра я не одягну паранжу… :)
Не знаю, чи то вже назавше, чи може, минуще,
Чи в серці моєму ще довго пробуде весна…
Залишся зі мною, не треба робити припущень –
Яка я насправді, бо й Бог цього, мабуть, не зна…
Бо треба любити без знаків питання, бо треба
Приймати таку, яка є – без сумнівних тривог,
Бо знаєш, я можу щасливою бути й без тебе,
Та ХОЧУ щасливою бути з тобою удвох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260743
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 13.12.2011
Проглядає печаль межи тріщин в розбитім люстерку,
Просто більше ніяк, я печалюсь хіба межи тріщин.
Ти наснився мені, так буває. А надто у спеку.
Я не снюся тобі. Бо навіщо?
Діамантиться сміх, розгортається грім у просторах,
І виспівує вітер під зорями раннього Верді,
Ти наснився мені, так буває. А надто у горах,
Я не снюся тобі. З милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278775
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 13.12.2011
Я шукаю себе - поміж втрат, перероджень і віршів,
Знов надривно зриваю всі маски облудні з лиця.
Твої очі мій всесвіт спалили дощенту. Навіщо?
Проростаю в слова, за які небеса не простять.
Прориваюсь крізь хащі самотньо-схололого світу,
Попри все сподіваюсь на трепетне диво із див.
Нерозквітла любов, непромовлена в небо молитва
Не наситить сердець... Хоч у снах ти до мне прийди!
Ми злились у екстазі в розпещених маревах ночі,
Ця пульсація тіл нереально-реальна до сліз.
Переломлено грані між "можна" і "я тебе хочу!",
Проникаю у світ твій, лишаючи в серці поріз.
Чи суккуба, чи муза, чи згусток болючих інерцій?
Проростаю у сни, що лишають тебе на вустах.
Відсудомить до ранку. Здається, знов вирвали серце.
Чи забуду? - Не зможу! Палають сумні небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297486
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Светит чудо-лампа праздным и великим,
Сверху все едино: морды, рожи, лики.
Я с тобою вместе: в радости и в горе:
Трахаться в подъезде, петь в церковном хоре.
За бокал абсента я продам вагину,
Даже не понятно вдел ты или вынул.
Я верчу в ладонях карандаш в стакане,
Модер порносайта в хлам меня забанил.
Соловьи в сирени, трупы на погосте,
Гробокопы тащут гнилостные кости,
Стриптизерши пляшут, машут голой жопой.
Нет аплодисментам! Я не буду хлопать!
Я ползу пластунски в вязком черноземе,
Мне еще всего лишь сто смертей до дома.
Я вас закопаю нежно, аккуратно.
Други гробокопы мне родные братья.
Как тебя призвать мне, сумеречный виверн,
Ящер мой двуногий, ты несешь погибель.
Не увидит жертва в лживом лунном свете,
Кто и чем размозжил ее хрупкий череп.
Здесь пройдут лопатой братья-гробокопы.
Сладок до блевоты смрад чумной Европы.
Ты меня не бойся, трепетный любовник,
Я тебя не трону - я люблю рисковых.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296426
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 01.12.2011
1.
Ночь, улица, фонарь... В аптеке
Опять презервативов нет.
Девицу тащит с дискотеки
Домой подвыпивший поэт.
Он в настроении прекрасном,
Младая кровь его бурлит...
Увы, о сексе безопасном
Совсем не думает пиит.
И в холостяцкой комнатушке,
Соседям не давая спать,
Однообразно и натужно
Всю ночь скрипит его кровать.
А утром выходя из дома,
Опять он свеж и полон сил,
Читает стих своей знакомой,
Дает ей деньги на такси...
Он вскоре знаменитым станет,
Мечту в реальность воплотив...
Ах,если бы в его кармане
В тот вечер был презерватив!..
2.
Он через год умрет от СПИДа-
Задумчив, истощен и тих.
Так и не стал он знаменитым,
Не написал свой лучший стих.
Забыл о безопасном сексе
Он под влиянием вина,
Судьбе коварной выдал вексель
И заплатил за все сполна...
Мораль: о сексе безопасном
Не забывай, мой юный друг:
Держи презерватив в запасе
(А лучше- два) в кармане брюк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297125
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2011
Лето парит и жарит, и путает мысли нещадно,
Гонит божую тварь к водопоям и прочей воде…
А в прокуренном парке ругаются девки площадно
Так, что волосы дыбом встают на седой бороде…
А когда-то всё было гораздо теплей и конкретней,
И на зорьке тянулись гуськом на покос мужики…
Испокон было так в той истории тысячелетней
До того, как у нас завелись колорадские эти жуки…
И к полудню стелилась трава по откосам рядами,
Как солдаты в боях ни за что, ни про что, наповал…
«Утомлённые солнцем» ночами неслышно рыдали,
А мальчишки старались девчонок сманить в сеновал…
Не скупились поэты тогда на тугие сермяжные строки,
Натыкаясь на кодекс моральный и смутную разницу лет,
Умудрялись развеять детишкам умишки от срока до срока,
Из газетной статьи для себя про запас создавать амулет…
Не могу я тебе объяснить технологию пряного сена, -
Ароматы засохшей травы тяжело передать на словах…
Там, где наши деды в супостатов стреляли в упор и с колена,
Зарождались фривольные мысли в вихрах и шальных головах…
август 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204012
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 29.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2011
Пустий двір за пустою кімнатою,
Тупий біль від тупої хандри
В голові, переповненій ватою
Що робити такої пори?
Лягай спи наодинці з проблемами,
Уставай, вже прийшов новий день.
Із налитими втомою венами
Жди, що ввечері прийде мігрень.
Копійки на роботі зароблені,
У навчанні здобуте знання,
Завдання за дорученням зроблені
Сонце зайде - і все це дурня.
Молот неба навислий над містом
Кожен раз чавить хворих людей,
і розчавлений думає: "Дійсно,
ні за що був прожитий мій день."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294376
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 28.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2011
***
Не ганьби! Не переч! Не розчавлюй!
Мені іншою зовсім – не стати!
Мені будність твою не спізнати…
Не бичуй мене, правом не здавлюй!
Бо не вмію надвоє гадати…
Я не зможу зректися писання:
Не летіти стрімглов до ідеї ;
До натхнення – утіх панацеї;
Мого серця із небом єднання!..
І… цькування безсили твоєї…
Не стриножуй моєї свободи!
Бо вдавлюся в мовчанні словами,
Розчахнуся засо́хнем вітрами,
Обезглавлюсь гріхом між синоди!..
… І до стіп тобі впаду без тями…
(27.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296544
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Дівчата! У мене для вас погані новини!
Ми з вами, звичайно, у цьому не винні!
Але не вписуємося в ідеали,
Котрі собі ВОНИ змалювали.
Груди… Занадто малі, занадто великі…
Ноги… Занадто довгі, занадто невмілі…
Волосся… Темне, біляве, русяве…
Обличчя… Кругле, щокасте, мляве…
Віддані, вірні, холодні, гарячі,
Веселі, сумні, брехливі, невдячні,
Гетеро, гомо, бі, андрогіни…
Це, типу, іще не мають ………?
Або уже мають, але ховають…
Фух… Як же це важко… ВОНИ уявляють???
Сексі, «фе», із пивом покатить,
Ось ця з недовірливим поглядом зрадить,
З губами червоними точно зараза,
У кофті рожевій, мабуть, язикаста,
У чорному вся, мабуть, з кладовища,
У білому вся – на лобі прищик…
Де ж той ідеал, з життям несумісний,
Що влізе в маленький корсетик тісний?
Що Фройда читати не буде ночами,
І Сартра не буде хотіти снами?
Немає такого! Нехай хоч уб’ються.
Ми справжні – розумні. Нехай хоч зіп'ються.
Ми справжні, справжні, хоча і без тями,
За нами той Фройд в могилі ридає!!!
Це час із нами в метафори грає –
Вбиває мужчин, жінок пригортає
До себе під крила, занедбані сексом
І споєні в темряві слабеньким «бексом»…
Ось там ідеали втрапляють у хміль…
І ми тут не винні, це все їхній біль!
Їхні страждання і сліз океани,
Оті самовведення в самоомани…
О, ідеали! В безодні горять!
2012! Амінь, ………-мать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295093
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Скасуйте душу! Ви ж бо люди
Володарі і правосуди!
У мови язика відтяти
Й прикрасити ганебні шати –
То ваша слава, ваша мода.
А що ж лишилося народу?
З чужого дому долі ждати,
Не чути, як зітхає мати…
А там, де шлях веде до Бога –
Кислотний дощ, пуста дорога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293790
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2011
Не буває таких почуттів,
Що не стАріють і не вмирають.
А метелики у животі
Як з’являються, так і зникають.
І агонію ту припинить
Неспроможна звичайна людина.
Від коханння уже не болить
Мого серця твоя половина.
На перетині наших світів
Лиш хрести і під ними могили.
А метелики у животі
Відлетіли, кудись відлетіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268116
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 15.11.2011
Лише у вічність зазирнула
І от уже мене не стало.
Та я про тебе не забула.
Весь час із неба доглядала.
Згадай хоча б вчорашню зливу:
Ти сумував – я сумувала.
А потім вітерця пориви,
Дбайливо сльози витирали.
Згадай, як сонечко світило,
По стелі зайчики стрибали.
Це я сьогодні вранці, милий,
З тобою непомітно грала.
Ми з твоїм янголом вже друзі
(Такий кмітливий він у тебе).
Коли буваєш ти не в дусі,
Веселку робимо у небі.
Коханий, не тужи за мною.
Потрібно заново любити.
Я подумки завжди з тобою,
А ти навчись без мене жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273049
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 15.11.2011
...А без тебе не стало на білому світі рідні.
Безбережна печаль затопила і ночі, і дні.
Все померкло довкола, оглухло, лягла німота.
І ніщо не здавалось важливим ні біль, ні мета.
Лиш у серці протестом щось повнилось дико, росло:
Чи образа велика, чи зчорнене наклепом зло.
Та душа безутішна затисла вогонь у губі,
І любов обгоріла все-все пробачала тобі.
...З тридесятого царства копитами сріберна креш.
Ти не кличеш мене. І ніколи, мабуть, не позвеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292856
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Ще не вмерла Україна - поможи їй, Коля!
Утікають із сльозами і слава, і воля...
Гинуть села і містечка, як роса на сонці,
людомори правлять спритно у моїй сторонці.
Душу й тіло покладайте, сили й капітали -
та ідіть, лягайте швидко всі під феодала.
Встали браття всі "у позу" - від Сяну до Дону,
дивляться на Юлю з Вітєй, ніби на ікону.
Чорне море висихає і Дніпро міліє,
розділили степ і гори пани - лиходії.
Душу й тіло покладайте, сили й капітали -
та ідіть, лягайте швидко всі під феодала.
Та живе велика справа у серцях і думах:
шлях наш - правда і завзяття! Тут не місце суму!
Розірвуть тяжкі кайдани праця і надія,
встануть на ноги недужі і сліпі прозріють!
Більше не слухняна зграя - будьмо ми народом!
Підіймаємося, браття, за честь і свободу!
20 - 21. 03. 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254396
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 12.11.2011
Эта Осень плакала не часто, я почти не видел её слёз
Но каждая слеза так обожгла, как северный мороз
И именно за эти слёзы я люблю её, люблю до боли
Этот дождь, в котором ощущаю привкус соли
Понимаю, что Она уйдёт. Вернётся, к сожалению не скоро
А может и вообще не будет никакого яркого повтора
Просто не вернётся и забудет обо мне навеки
Будет где-то там листвой, слезами покрывать поля и реки
А может весточку мне вышлет, в виде жёлтого листочка
Скажет: это вовсе не любовь, а лишь отсрочка!
Просто не хотелось уходить без слов и без тепла
Но всё-таки потом собралась духом, и уйти смогла
Не выпив кофе на прощание, без дыма сигарет
Со мною встретив лишь один прекраснейший рассвет
И попросив прощения за ночь, тепло, приют, уют
Сказала: извини, меня там, далеко ещё сегодня ждут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291703
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Знаєш, не хочу я більше так вірити,
Зерна надії пов’ялої сіяти,
Марити звуками, ритмами, зорями,
Слухати серце, розтяте і зболене…
Жити надіями, мріями, римами,
Важко тепер коли стали чужими ми.
Годі себе марно спогадом тішити,
Краще усе так, як є - так залишити.
Віриш, забуду усе, що не сказане,
Щастя завмерло між твоїми фразами,
Згасло усе в що хотіли ми вірити…
Болі розлуки словами не зміряти.
Скину любові я ідола грішного,
І самотою, вже звичною, втішуся.
І на жертовнику полум’я стишиться…
Згасне навік… Тільки попіл залишиться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291454
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Скоро Осень скажет мне: прощай мой друг!
Подарит на прощанье мне оранжевый листок
Сама отправится на Север, или на Восток
А я останусь сам среди снегов и вьюг
А что мне остаётся? Ехать на вокзал?
Билеты покупать на скорый поезд?
Говорить родным и близким: скроюсь!
Побегу за той, которую всю жизнь искал?
Ты подожди. Ещё одна примчится через год
И принесёт с собою всё: уют и красоту
Ну а сейчас ты собираешься искать ту пустоту
Которая с тобой играет словно кукловод
Нет-Нет! Это она! Она ведь кофе чёрный пьёт
И книги разные со мной читает
Правда, не сказала мне, о чём мечтает
И с этой тайною сейчас вот так уйдёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289054
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Тобі мої вірші з машин надсилає радіо,
гучні пароплави їх зичать сиренами,
скрипом підошв з-під фірмових Adio,
чути мої механічні вірші за березами.
За брязкітом скла напівповного, п*яними тостами,
чути легкі електричні потуги їх,
і, коли хтось пробиває квитки компостером,
і, коли труяться випаром газів чатних.
Злий перегар, блювотиння з балкону на соціум,
сивий туман і багнюку зі стомлених ніг,
транспорт, квітучий за містом опіум -
в свої кармани напхав я наскільки зміг.
Перетягнув, перебрав, як дістав із загашників,
виправ із Тайдом, щоб біле було, та пес!
Все порозвісив над ринками залізячників,
над автомийками, клубами та АЕС.
Вірші лунають з дерев, мов пташиними криками,
шепітом мертвих людей, що звисають з віт,
геть не усюди, лиш там, де колись повісились
ті хто пізнав і не витримав справжній світ.
Рима літає в повітрі між пилом над сходами,
а ззаду них розкриваються двері самі... й ну хто???
Хто всі ці очі в цім дорогім супермаркеті?
Їм не до сенсів, а їм би без ГМО...
Ті покупці мене з сиром носили пакетами
і викладали на темний від плісняви стіл,
там я ховався у квітах, які неполитими
тихо вмирали на честь механічних віршів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282877
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 28.10.2011
Я твоє багаття.
Не твоя доля.
Cтраждати не обіцяю.
Випусти звіра на волю.
Серце буде горіти.
Багаття буде згорати.
Більше тебе не зустріну.
Більше не буду шукати.
Зустрічі ті короткі,
Твого сердечка стук
Більше я не почую,
І не відчую мук.
Мучилась не для тебе –
Мучилась я собі.
Біль… нічого не треба
Більш для життя мені.
Болить –значть я згораю.
Болить –значить ти є тут.
Болить –значить струни грють.
Болить –значить я живу.
Життя моє –це є щастя,
Відколи я знаю тебе.
Кохати –це значить назавжди.
Кохати –і смерть обійде.
Кохати, так сильно і щиро.
Кохати завжди і всюди.
Кохати, і виростуть крила.
І вірити –разом ми будем.
Волю я здобуваю.
Впіймаю думку на мить.
Мрію свою відпускаю,
В спокійну неба блакить.
Там її ангели стрінуть.
І, може, почують, злетять.
І глянуть на землю, де стріли,
В закохане серце летять
І тоді вони махнуть рукою.
І стріли повернуть назад.
А я,спокійною ходою,
Піду свою мрію стрічать.
І ти будеш там, десь поряд.
І я знов почую той стук.
Відчую на собі твій погляд,
І доторк тих ніжних рук.
І буде серце палати,
Сплетуться душі навік.
А поки… нема що сказати.
Живи в ніжних мріях моїх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275929
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 27.10.2011
Ти смерть
І ти життя...
Ти вщерть
Наповнив небуття...
Ти був колись,
Не злись!
Бо я не зрозумію...
Знов спогади
Лелію...
Втрачаю
Надію;
Топлю горе
У каві,
Якої море,
Якраз вдосталь,
Щоб забути
Холодну сталь
Любові...
Витирати
Кров,
Щоб постраждати
Знов...
Згадати
Втрати...
Любити, помирати -
Синоніми...
- Хіба є "ми"?
- Та є "ми", є!
Ось, кожному своє...
Не без істерики
Відстояла моє
Законне право
І вичавила
Потрібне слово
Із уст твоїх
Німих...
Не можеш
Без мене
Забути,
Почути,
Відчути...
Без мене
Не зможеш
Бути!..
Прощай!..
Приємно помирати
Наодинці,
Уповільнено чекати,
Ховаючи рубці,
На тебе...
Писала б далі,
Та рука болить,
А ти не вартий болю!
Знову наді мною
Висить
Блакить...
Я знов валяюсь долі,
Коли заходиш
До кімнати,
Щоб знову обійняти,
Мене заплакану
Спитати:
- Ну? -
Й все зразу зрозуміти...
Так довго страждати,
Щоб просто
Сказати
ЛЮБЛЮ!
Тут тільки ти і я
І ще моя
шизофренія...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284284
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 27.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2011
Коли башку з науки принесу,
Де по мозгах немов пройшла отара,
То душу враз свою я відведу,
Лиш зазвучить в моїх руках ГІТАРА!
І вилітають враз із голови
Всі теормехи, ТММ і сопромати,
Коли свою гітару я візьму,
Коли візьму її і почну грати !
12.02.1976 р. м. Тернопіль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281496
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 15.10.2011
Вона прийшла, в сльозах, з печаллю,
Із смутком, з болем у очах.
Здавалось в них сама безодня,
Та ні, ховався там десь страх.
Вона боялась - не пробачить,
Вона боялась - прожене,
Вона прийшла - та він не бачив,
Що у руках своїх несе.
Він не побачив там, в долонях,
Кривавий слід і щось живе.
Він не помітив, що в пригоршку
Своє життя йому несе.
Вона прийшла, в сльозах, з коханням,
А він прогнав, сказав їй НІ.
Не знав, що то була остання,
надія-іскра у його житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228181
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 02.10.2011
Кто стучится в дверь ко мне
С чёрной меткой на крыле?
Это он, конечно, он-
Страшный, злой Армагеддон!
Что несёт в своём мешке
На большом, кривом плече?
Всех несчастий урожай-
Чего хочешь – выбирай!
Что подарит детям он,
Этот злой Армагеддон?
Катаклизмов страшный сон
Под всеобщий жуткий стон!
Из затмений и цунами
Мир поделит между нами.
Соберёт детишек в круг
И завертит всё вокруг!
……….Будет весело ребятам-
И большим, и дошколятам
В конец света поиграть
На планете! ( Твою мать!!!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246979
дата надходження 14.03.2011
дата закладки 16.09.2011
Зима напросится сегодня, завтра в гости
И попросит приготовить ей горячий чай
Мне скажет: отпусти Её. Не надо злости
Она уже сказала своё веское: Прощай!
Она уехала и кажется, что навсегда
Ты пожелай ей лишь успехов и удачи
"Брось-ка в свой горячий чай кусочек льда”
Попробуй посмотреть на всё иначе
Это не финал. А лишь великое начало
Впереди ещё полно разных чудес
Забудь о том, что она пообещала
Она там, далеко. А не с тобою здесь
Сегодня Я с тобой, тебе что, мало?!
Ну идём же пить с тобой спиртное
Не оглядывайся в сторону вокзала
Она же попрощалась. Плюнь на остальное
И не жди ты от неё звонков и писем
Отвернись, уйди, про всё забудь
И напиши ты оду жёлтым листьям
Она её прочтёт когда-нибудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280395
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Снова в эту волну разъедающих будней,
Снова в омут конфликтов и свалку тревог,
Снова в тысячу душ – опрокинутых студней,
Снова туда, где прижился подвох.
Оскалив лицо откровенной улыбкой,
За порог, где тебя совершенно не ждут,
Облачившись в лик сказочной огненной рыбки,
Ты идёшь создавать нерушимый уют.
Если силы исчерпаны чашею злобы,
Если вера подорвана ношею слов,
То вся ночь отдана для того только чтобы,
Не мечтать и не видеть раскрашенных снов.
Только ради каких неземных дарований
Ты себя без осадка растворишь в кислоте
Неисполненных роком заветных желаний,
Уносимых ветрами к солёной воде?
10.08.2011 Мезенцева Е.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274514
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 19.08.2011
її знайшли під ранок перехожі
холодну зі сльозою на щоці
на асвальтованій, брудній дорозі
із телефоном в покаліченій руці
каштанове волосся розвивалось
а одяг на лахміття схожий був
і всім не байдуже що сталось
диковинка - дівочий гарний труп
-Вона дурна, то все лихе кохання
-їй розуму бракує от і все, -
навколо чулись лиш самі зітхання
і вітер далі їх несе
її сердЕнько перестало битись
вона собі відради не знайшла
прийшовши й небу помолившись
під колеса авто вона лягла
...ніхто ніколи не пізна причини
нікому не дізнатися на що
і ради чого молода дівчинА
знайшла відраду під лихим авто
вона йому востаннє написала:
"пробач і дякую за те що просто є
за те що не спитаючи кохала
хоч знала що ти щастя не моє"
в останнє...більше - це ніколи
і чути відголос думок
востаннє..більше жодної розмови
і серце, душу під стальний замок
її душа все спокою шукала
чекала і надіялась на щось
у світі мрій дівча ще мандрувало
і прагнула щоб все збулось
...а він?? ось знову написала
а його серце інша опіка
її немов листок перелистала
і в ньому іграшку знайшла
дівоче серце обливалось кровю
і розум впав навколішки без сил
скорилась нерозділеній любові
її покликав автостради схил
останнє слово: памятай будь ласка
останній видох вдох, і на щоці сльоза
і все: вже знята з ролі маска
на зустріч в пекло...може в небеса
а нАвколо летять автомобілі
нещирі люди майже розійшлись
знайшла себе назавжди у могилі
і відпустила те кохання в вись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274367
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 19.08.2011
снова покидает меня мой осенний лист
а я кричу ему: куда же ты? остановись!
побудь со мной! купил я кофе натуральный, в зёрнах
кофемолка, кофеварка тоже в тонах чёрных
возвращайся, будем кофе пить весь день, всю ночь
не веди себя пожалуйста как правильная дочь!
не уходи, не хлопай дверью как побитая супруга
где же мне искать потом ещё такого друга?
не теряйся в дебрях августа, тепла, морей
не уходи туда, где ждут с билетом кораблей
ведь мне так трудно будет вновь тебя искать
прими меня в объятия, сожми хоть как в тисках
чтобы не вырвался, остался лишь с тобой
с дождями, холодом и прелою листвой
ведь ты и кофе это всё что есть, осталось
приходи и захвати тепла с собою малость:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275938
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Не лиш кокетство, а й спокуса
таїться у єстві жінок.
Жагуче гляне юнка руса
й одразу свій пришвидчить крок.
І озирнеться, і поправить
пасмо волосся мимохідь.
А вслід за нею, Боже правий,
рвонуть бездумно пристрасть, хіть.
Що вабить в погляді лукавім,
а спокій, наче греблю рве?
Що (навіть з досвідом, роками)
трима, як поле силове?
Одвічний потяг? Думка грішна
(що невмируща між віків)?..
Жіноча врода - груба й ніжна -
ланець для нас, чоловіків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246547
дата надходження 12.03.2011
дата закладки 04.08.2011
Така красива, ніжна та розкішна
Граційно коридорами собі ідеш
Ці очі, мов озерця, далечі все кличуть -
Лиш блиск життя у світ новий несеш.
У тебе закохався щиро до безтями,
Ці губи спокушають випити з них шал,
В коханні хочеться усю розцілувати
Й пустити серце у суцільний карнавал.
19.07.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270958
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011
В ніч на Купала чароцвіт цвіте
У нетрі лісу вогником-обманом
І сяйво червіньково-золоте
То блискає, то губиться туманом.
Заманює завзятих шукачів,
Веде по лісу крізь ярки й болота,
Штовха на буреломи і корчі
Бридка Мара, драглиста і холодна.
Стіка, мов піт, невидимим дощем,
Від шереху волосся настовбурчить,
Підстеріга за здибленим кущем
Підступний ляк і душу страхом мучить.
В ніч на Купала чароцвіт цвіте,
Але до рук нікому не дається.
І сяйво червіньково-золоте,
Неначе серце шукачеве б'ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268675
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 07.07.2011
С балкона как-то наблюдалось
Подросточка-финтикультя́пка
Как на прохожих отвязалась...
Вот: у красивой дамы с тя́вкой
Свалилась с бигуди́шниц шляпка,
А у мужчины прикостюмном
На тротуаре мото-шумном
От обвинений-накричаний
Открылся кейс из кожи лани...
Да пятитонный танко-крузер
Заглох, как «Запорожец»-лузер...
Прохожие «застолбенели»!!!
...А выпендрёжница-кричалка
Вдруг наклонилась над сандалькой
И улыбнулась всем - апрелем...
Я дальше не смотрел...с балкона,
Как будто в зале, да в колонном,
Мой город пел, неугомонный!
21.05.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260837
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 22.05.2011
Брат Неспокій
Всюднооокий
На ніч знов зостався.
Закрутився,
Пришпилився
Гойдалкою здався.
Вічний вибір –
Чи втопити
Страх у валер,янці?
Чи в контузії
До друзів,
Як до вентиляції?
02.01-19.05.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260832
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 22.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2011
Прости, что часто так тревожу.
Прости, что сильно полюбила.
За то, что тело, разум, кожу,
Я лишь одним Тобой поила.
Как часто август проклинаю.
Кусая губы до кров́и
Тебя с печалью вспоминаю-
Объект своей большой любви.
Ведь невозможно жить без боли,
Так жизнь над нами пошутила,
Она одной щепоткой соли,
Судьбу всю нашу отравила.
За 20 лет много сказали,
И новых слов я не найду.
Пока вы свет во тьме искали,
Я верила в свою звезду.
Быть может, обо мне Ты знаешь,
Возможно, слышишь Ты меня.
Порой совсем не разрешаешь,
Словами радовать Тебя.
От посторонних слезы спрячем,
Ведь не понять им никогда.
Не скажем никому, что плачем,
И что за горе, в чем беда.
Земля Тебе пусть будет пухом,
Молюсь, чтобы обрел покой,
Я мыслями с Тобой и духом,
Родной и вечный Виктор Цой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222235
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 21.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2011
Я больше не хочу, что бы меня травили кислородом.
Мне не нужна мечта, богатая и кальцием и йодом…
Сейчас я лишь живу, без воздуха и света…
И… больше не нуждаюсь я в твоих обетах!
Во мне крепится мысль, все ярче с каждым годом,
Что мы так далеки, как звезды и заботы…
И снова я дышу, дышу и жду ответа…
Но больше нету чувств, и наша песня спета!
Я больше не люблю конфеты с алкоголем.
И не нужны мозги тому, кто снова ищет боли…
Походу дорожить семьею и работой…
И с каждым днем стареть, мечтая быть свободной…
Мне больше не нужны те тапочки, тот мягкий коврик.
Ты взял, перечеркнул тот сумасшедший ролик
В котором я и ты, те звезды и заботы…
Но, в прочем это чушь… Мне не хватает йода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255620
дата надходження 23.04.2011
дата закладки 16.05.2011
И грянул гром средь бела дня!
И тучи небо все закрыли,
И наступила полна тьма,
И тени в мире воцарили.
С приходом тьмы все обветшало,
Вся зелень стала погибать.
Зверье все в мире исчезало,
Природа стала затухать.
И подошел черед людей,
Повсюду хаос воцарился
И превратил людей в зверей,
Он в душах их укоренился.
Чума по миру поползла,
А милость была ей чужда.
Миллионы жизней унесла
От мала до велика.
И брат на брата стал смотреть
С неистовою злобой,
Готовы глотку перегрызть,
Чтоб крови выпить темной.
И к Господу они взывали,
Просили помощи его,
Но друг за другом умирали,
В надежде чуда своего.
И как бы не был длинен род людской,
Его конец не чрезмерно близок
И смерть всего не за горой…
11.10.2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259822
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2011
Присвячується Джеку, який збудував дім...
Ось сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це – легендарні й не дуже поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це - майстер страху і гри VELVET CAT,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ще ніким не підкорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось БОРОДА – думка зроджує рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось і ЛАСУНКА з своїми думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ІГОР ВОВК пильно стежить за нами,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ЛЯЛЯ БО і щоденник її,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
Ось CORVIN, який трохи дивний або…
Який зупиняється на ЛЯЛІ БО,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
9.04.2011р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252747
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 14.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2011
Думка люду занадто важлива,
Я ненавиджу це з юних літ,
Суб’єктивна неправильна сила
Не дає розгорнутись в політ.
Підробити себе під «середність»,
Школа вперто штовхала давно,
Скоро втілюсь в якусь посередність,
Раптом стане мені все одно.
Помилки серед істин шукаю,
Намагаюсь себе осягнуть,
З небанальністю вдень заблукаю,
Не злякаюсь з дороги звернуть.
У простому зловлю особливе,
Не помічу зневагу митців,
Нехай нове буде невродливе,
Зате створене з власних синців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258749
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Ночью девчонка писала стихи.
В них уплывала в цветочные грезы.
Там разъезжали на конях лихих
Рыцари Ордена Пламенной Розы.
Все они были красивы душой,
Были внимательны, очень галантны.
Каждый был полон любовью большой,
Каждый блистал и умом, и талантом.
В мире, который пригрезился ей,
Не было подлых, тупых и жестоких...
В блеске ночных беспокойных огней
Тихо рождались прекрасные строки.
Близилось утро, безжалостный час,
Властно смывающий лучшие грезы
И окунающий холодно нас
В омут житейской бесчувственной прозы.
В тесном метро плохо мытый мужлан
Взглядом разденет девчонку так липко,
Матерным словом ощерится хам,
Впившись в девчонку нахальной улыбкой...
Тупость обычной житейской трухи...
Спрячешься разве под вечер в квартире.
Ночью девчонка напишет стихи
О самом лучшем и искреннем мире.
На подоконнике сидя, она
Вновь устремится в полет вдохновенья.
И улыбнется ей сверху луна,
Мир разукрасив причудливо в тени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259236
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 13.05.2011
Запам’ятай мене такою, як сьогодні –
Сьогодні я із свого джерела.
Думки мої течуть по крові, в плоті
Клітина смутку кожна теж моя.
Я не вбираю сни чужі й прикраси.
Слова були всі. Сенсу в них нема.
Читай мене у просторі та часі
Теплом руки і губ, серцебиттям.
Запам’ятай мене такою ось – в синцях.
Бо тіло – це ж хронічна рана,
Коліна збиті. Спина вся в рубцях.
Побита. Спалена. Порвана.
Запам’ятай ось так – біля вікна
У світлі місяця, залишеного небом.
Лише сьогодні впала вся стіна
І на її руїнах коди стерто.
Я розливаюсь з власних берегів,
Не можу втримати пісок й каміння.
Тримай мене, ховай від ворогів,
Моя вода – це трепет віри в тіні.
Читай мене своїм теплом руки,
Читай без літер – ти знайдеш відгадку.
Ти полювати можеш й ставити пастки
І ти зцілити можеш латкою до латки.
Запам’ятай мене такою, як сьогодні –
Сьогодні я із свого джерела.
Думки мої течуть по крові, в плоті
Клітина смутку кожна теж моя.
Запам’ятай думки мої солоні
У рваних джинсах. Світло. Тиша.
Бо я своя – ти розумієш? – лиш сьогодні.
Бо я із свого джерела - тобі лиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258853
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 11.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2011
Хіба варто чекати на ніч,
Що дарує нам крихти тривоги?
Можна зараз шукати дороги,
Не втрачати секунд і сторіч...
Хіба варто чекати на день,
Що буденністю завтра закрутить?
Хтось із поспіхом чай собі студить,
Хтось багатства пакує в сто жмень.
Хіба варто на завтра чекати?
Ніч нам натяк на те принесе,
Хтось напише вірші чи есе,
А хтось просто захоче кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254082
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 10.05.2011
Хочу уснуть в твоих объятьях,
Касаясь нежной тёплой кожи,
Хочу с тобою ощущать я
То, что никто иной не сможет.
Хочу, открыв глаза с рассветом,
Увидеть спящего тебя
И, укрывая тёплым пледом,
Обцеловать всего, любя.
Сейчас, в бреду обняв подушку,
Стараюсь сердце успокоить.
Я знаю, это не игрушки,
Но я живу одним тобою.
7. 04. 2011 Мезенцева Е.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258139
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 08.05.2011
Утікаю від тебе, від себе, від літ...
Володимир Калашник.
Утікати?
Якби тілько знати куди?
Завірюха вишнева тримає в полоні.
І на губи гарячі, і очі солоні
Осідає, як смага, намул гіркоти,
І одцвіття лягає на чуб і на скроні.
Зоставатися?
Сил моїх більше нема -
Боронити себе сам од себе не можу.
А тебе то ласкаву, то надто вельможну
Віднімає у мене весна, відніма,
І сміються у вічі літа переможно.
Буду жити, як жив.
Жаль, що травень розтав
Завірюхою цвіту, що осінь так близько.
Непоборна ж любов в серце променем бризка,
Знову душу нестиме у пахіт отав
І радітиме спрагло, як юна берізка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257751
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 06.05.2011
Спускавсь Іван Закаблук
Із крутої гірки...
Був з собою в нього лук
Й діжечка горілки...
Під горою стрів Гаврила
(Заховались в хащі)-
Сивуху випили й рішили
Пострілять:хто краще?
-От,диявол!Не поцілив...-
Сказав Іван негречно.
-Гнівити Бога-це не діло
(Дуже небезпечно)!!!
-От,диявол!Знов не вцілив
(Освітлення погане)!..
-Ти диви:який він"смілий"
("Дограєшся",Йване)...
-От,диявол(Що зі мною)!
Тут хмара сонце враз закрила-
Помчала блискавка стрілою
І влучила...в Гаврила...
А той тільки телепнувся...
Й упав(лежить його тіло)...
-От,диявол!Промахнувся...-
З...небес(!)прогуркотіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256470
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 04.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2011
Скажи, чому усе так відбулося
Що я пішла, а ти - не зупинив
Кричить лиш серце і многоголоссям
Питає: "Чому ти все залишив?"
А що тепер робити, куди дітись
Куди іти, без розуміння слів
І як же в дзеркало тепер дивитись
Коли пробачить ти так і не зумів
Чому мовчиш, коли так б'ється серце
І дивишся куди крізь темноту
Скажи одне мені тепер відверто
Собі ти зараз вибрав саме ту?
Одна лиш думка поряд стільки часу
Якби було.. та що зміниш тепер
Я після тебе мала всього массу
Та біль в моїй душі ще не помер
Якби ж були ми разом! Я чекаю..
І знов пишу тобі нові рядки
Та ти лише зайдеш на чашку чаю
І "ми з тобою" - це лише казки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238012
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 03.05.2011
У неба перекинуті зіниці
наллю себе по краплі досхочу.
А по садках цвістимуть полуниці,
і солов'ї засвітять аличу.
Нап'ється день дзвінкого шумовиння,
і тонко-тонко серце заспіва...
Не може бути щастя половинним -
як неба у півсвіті не бува
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214098
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 02.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2011
Меня ждет дорога, а выхода нет.
Меня ждет свобода пустым заточеньем...
Тебе я писала письмо-откровенье,
Но вновь получился предсмертный завет.
Меня ждет завеса в театре судьбы,
Но раньше играла я только в массовке,
Поэтому рада любой обстановке,
В которой я выйду из серой толпы.
Но счастье уходит, приходит "должна",
Терять - это глупо и очень обидно.
Но мне при тебе уже плакать не стыдно,
А все еще стыдно, когда я одна...
С собой забираю на вздохе "увы..."
А здесь оставляю прекрасное "было"...
Быть может, когда-то я вскрою могилу,
Где прячутся мысли больной головы...
Меня ждет дорога, а выхода нет.
Но я все, что хочешь, тебе обещаю,
Всю глупость мою ты прости, не прощаясь,
Сегодня и завтра, и множество лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257010
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 01.05.2011
Бувши небесним
Сонця слугою,
Засліплений променем птах-хмародер
Звуком чудесним,
Світла струною,
Грався в блакиті і небо продер...
Він зняв окуляри
Рожеві та сині,
Та міцно долонями очі закрив,
Серце в футлярі,
Розламаній скрині,
Із краю змарини додолу впустив...
Жбурив донизу
Власну частину,
А знизу кохання його підняло,
Підкинуло хмизу
В його середину,
Й багаття у ньому тим здійняло.
Серце горіло
Дуже красиво,
Вільним і теплим здавалося всім,
Доля ж уміло
Побачила диво
І хтиво схотіла побавитись ним...
Взяла в долоню
Нову забаву
Та й понесла врочисто собі,
А птах у погоню,
Покинувши хмару,
Зістрибнув із неба в безумній мольбі...
Тільки от пір'я
Все по дорозі
Порозліталось і впало, мов сніг,
Птах, як ганчір'я
На лютім морозі
Купою білою на землю поліг...
Промінь весною,
Друг віддавна,
Хмари відкривши музику вдарив,
Все тою струною,
Що грає сама,
Розбурхав знову птаха, що марив...
А той озирнувся
На свої крила,
Які покривалися пухом рясним,
Й тут усміхнувся -
Оновлена сила
Линула з серця поряд із ним...
Поклавши до скрині
Своє багатство,
Знову невміло він рушив у рай,
В пр́остори сині,
Загублене царство,
По шляху нелегкім у свій небокрай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238596
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 30.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2011
Знов гуркотять вагони почуттів,
Невпинно розвивають швидкість,
А ти ще дотепер не зрозумів,
Що закінч́илась наша дійсність.
Я не скаж́у тобі "прощай",
Мовчки лиш спакую всі валізи.
Хочеш чи не хочеш - відпускай,
Бо уже не гояться порізи.
Подаруй хоча б останню мить
Спокою без жодних звинувачень.
Серце вже тобою не болить,
Більше не шукай і не проси пробачень.
Залишаю на твоїм пероні догорать
Всі образи, сумніви й вагання
Крила вже від мене не віднять,
Я лечу до станції нового сподівання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195068
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 14.04.2011
Привет, поэт!
Горит лампады тусклый свет,
Перо заточено...Ан-нет!
Опутал пальцы интернет:
Вводя в бинарный код сонет,
Танцуют степ.
Вином согрет,
Лет тридцать сбросив,
Спасибо, сплин, тебе за осень,
Спасибо, Сплин, тебе за темп.
Под джаз индустриальных тем,
За баррикадой толстых стен,
Ты нем.
...Сейчас две тысячи сто пятый,
Меня зовут Зед-Оу-Девятый,
Модель "домашний калькулятор".
Привет, п0~)т!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153114
дата надходження 02.11.2009
дата закладки 11.04.2011
***
…І була колись перша ніч,
Серед тернів і протиріч,
Між зруйнованих доль і сліз…
Кожен дотик – снопами іскр!..
Що не мить – як остання мить,
З кожним подихом попелить!..
До знемоги!.. Без каяття!..
Наче скінчиться ось життя…
І було потім сто ночей,
Але так вже не запече…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252603
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
Падав дощ, сонце уже не світило,
Під градом зневіри стояла вона,
Очі зелені вона опустила,
Хотіла б ковтнути сухого вина...
Косметика потекла, як краплини
І одяг промок, як промокла душа.
Мрії усі тільки що потопила,
Стояла, затихла - наївна й проста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252732
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 09.04.2011
На станції "Вічність" чекатиму потяг "Життя",
У ньому колись проїзджали удвох ми з тобою.
Я вийшов раніше. До тебе нема вороття,
Тепер я - душа, переповнена завше журбою.
Чогось супокою кохання земне не дає,
Незатишно тут, в потойбіччя обіймах колючих.
Немає мене, але в серці одному я є:
Завжди відчуваю твої поцілунки жагучі.
Мені невідомо, ще скільки часу промайне,
Коли, як актор, поспішу на прийдешнього зйомки.
І вірю чомусь: там зустріне живого мене
Знайома до болю (не знати чому) незнайомка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251426
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 03.04.2011
***
А світла не буває без тепла,
А щастя не буває без любові,
Бува краплина ніжності у слові
І є в житті частиночка добра.
Як не буває радості без сміху
І посмішки без лагідних очей,
Та ясних днів без зоряних ночей,
Так і журби не буде без утіхи.
Так без зими і не настане літо,
А без пісень народам не співать,
Так без народження нікому не вмирать,
Так без народження нікому і не жити.
25.03.2005р. Мезенцева Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156532
дата надходження 19.11.2009
дата закладки 20.03.2011
Ти – саме та, загублена, частинка,
Мої душі, яку давно шукала.
Твій дотик, наче ніжна пелюстинка
Червоної троянди… Закохалась…
Я закохалась у безмежно гарні очі,
В солодкий смак п'янкого поцілунку.
Про тебе думаю в свої самотні ночі…
Нема від долі краще подарунку!
Кохання – це, в житті, найкраще диво!
Та словом почуття не описати…
Прошепочу тобі тихенько й так щасливо –
«Кохаю і завжди буду кохати…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150207
дата надходження 15.10.2009
дата закладки 20.03.2011
Все йшли роки,ставало тоскно на душі
і л'ише рідний він,мене він грів потроху
чи я приймалась починать,чи завершить
він був зі мною, від порогу й до порогу..
...............................
так пізно зрозуміла...та!пусте
насправді головне ,що З Р О ЗУ М І Л А
пробач,я сподіваюсь ти не стер
свого кохання..вибач ,що не сміла
казати солодко . Злітати до небес -
мабуть не нам, та ми того не знаєм
поринули в життя ,постійний стресс
різкі слова, образливі на вз'аєм
то з того що?не зміниь с'аму суть
скажу -єдиний ти- рішучості набравшись -
кому сказала : я тебе люблю..
а ти у відповідь: нарешті, дочекався)
тобі не знаю як -для мене т'яжкий крок
я наче гола- душу настіж- там стояла..
ти обійняв мене під гронами зірок...
ти я і небо ...чи тобі цього замало..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246306
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 19.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2011
Сотни литров кофе, тонна сигарет, и сто ночей без сна
И всё равно, что выдалась нам крайне мерзкая весна
Там лето впереди, быть может, море ожидает нас?
Где я тебя учил играть когда-то в преферанс
Ты помнишь, да? Все те прогулки по воде
Я часто задаю вопрос: сейчас всё это где?
Осталось в прошлом, ну а прошлое нам не вернуть
Но мы с тобой наверно встретимся ещё когда-нибудь?
Достанем с полки старый наш фотоальбом
Вспомним, как нам было хорошо в 2002-м
Июль, Судак, ночные пляжи и купания при луне
А может это всё вчера приснилось мне?
Как жаль, прекрасное всё умирает слишком быстро
Вчера всё было, а сегодня в этом я не вижу смысла
Смысл сохраняется лишь в книгах, на бумаге
И об этом пишут сказки, стихи, песни, саги
И на словах всё получается намного красочнее, ярче
Ну а в жизни сочно лишь мгновение. Потом иначе.
Неизменными остались лишь твои - мои замашки
Я кофе пью, а ты всё топчешь бедные ромашки:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239159
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 19.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2011
Ти приходиш тоді, коли світ весь вкладається спати,
заглядаєш у кожну шпаринку беззахисних душ.
Ти приносиш старі, повні смутку мого, фоліанти,
намагаєшся стерти із них чорних спогадів туш.
Ти знаходиш мене, коли я вже потрошки зникаю,
коли я зачиняюсь у світі зруйнованих мрій.
Завжди свариш мене, напуваєш малиновим чаєм,
і примушуєш знову новий розгортати сувій.
Ти врятуєш мене, коли вся медицина безсила,
коли білі ворожки на мене рукою махнуть.
Ти велична й проста, ти - надія моя легкокрила,
прокладаєш дорогу крізь років густу каламуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165016
дата надходження 09.01.2010
дата закладки 02.02.2011
Насправді, кожна жінка, як гітара,
течуть у ній по жилах ноти чарівні.
Коли ж заграє музикант-нездара
порватись струни можуть навіть золоті!
А музика звучить безмежно ніжно,
коли мастак трима гітару у руках...
Народжується в єдності, а не порізно -
мозаїка кохання в життєвих вітражах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224017
дата надходження 23.11.2010
дата закладки 02.02.2011
Коли не бачиш - не побачиш браку.
Коли не чуєш - не почуєш фальші.
Коли без серця - не помреш від ляку.
Коли на службі - маршируєш в марші.
Коли без розуму - біда тебе чекає.
Коли без ніг - любий наздоганяє.
Коли без рук - роботи не зробити.
Коли нема душі - тоді не варто жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221525
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 29.01.2011
білою ниткою дірки залатую,
рани приховую білою ватою,
білими стінами смуток приховую...
білою буду і буду шовковою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237599
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 29.01.2011
заплющу очі, звуки лиш навколо...
я не засну і не прокинусь скоро,
і не скажу ні слова, не порушу
те тепле, що наповнювало душу...
не ворухнусь... повітря лиш вдихаю...
надіюсь, вірю, але ще не знаю...
і вже здається, що і так все видко...
моєї мрії полум'яні злитки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237606
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 29.01.2011
Душа поместилась в пенале,
Когда в ручке стёрлись чернила…
Моё вдохновенье в разгаре,
Но в пасте закончилась сила…
И мысли поставили прочерк
Где буквы ушли по секрету,
Писать больше ручка не хочет,
Я нервно курю сигарету.
Опять терроризм канцелярский
Довёл до черты моё тело,
Порыв был задушен бунтарский,
В блокноте расцвет беспредела.
Душа поместилась в пенале,
И строфы стихов потерялись,
Всё, будто сгорело в пожаре,
Листы ни к чему оказались…
15:00
23.01.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236449
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 23.01.2011
Ти не проси пробачення за сльози,
Твої сльози всього лиш вода.
У моїй душі не мовкнуть грози,
Хоч колись цвіла весна.
Ти тамував свій біль вином,
А я не знала,що сказати.
Я тамувала біль лишень чарівним сном,
І тільки в снах могла тебе обняти.......
Я повернусь,ти дочекайся,
Я повернусь,ти не згорай.
Ти полумя ледь-ледь торкайся,
Я повернусь у твій безсилий рай.........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234436
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Ти прийдеш, коли блисне на небі зоря,
Ти прийдеш, як впаде перший сніг...
І здаватися буде, що це все не я,
Та кохання впущу на поріг.
Знаю точно: прийдеш один раз назавжди,
Знаю точно: існує любов.
І, можливо, не буде в житті вже біди,
Я не хочу у ній жити знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161139
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 22.01.2011
На цветке роса,
А в росе глаза,
А в глазах печаль.
Не люби меня,
Не жалей меня –
Мне себя не жаль.
Не жалей меня –
Я ждала огня,
Я искала страсть.
Оказалось – тлен,
Бесконечный плен,
Оказалось – грязь…
Я смотрела внутрь,
Я смотрела ввысь,
Я внимала тьме.
Я читала жизнь,
Убивала жизнь,
Возрождала смерть.
Я не помню явь,
Не узнаю ложь,
Время, как окно.
Не иди за мной,
Не давай руки –
Утяну на дно.
Только сотни глаз
Смотрят в этот мрак,
Ищут в нем звезду.
И за мною вслед
По моей тропе
Сотни ног идут.
Нету здесь звезды!
Здесь глаза пусты
И безумен смех!
Не жалей меня,
Не люби меня,
Ненавидь меня,
Но спаси их всех!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206582
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 22.01.2011
П’Ємо каву… А до того?
Під сердитим оком Бога,
У порив шалений вітру,
Поза світом,понад світом…
Вип’єм каву… А опісля?
Очі винні, плечі звислі…
Різним шляхом, в різні боки…
Кров схолоне, стихнуть кроки…
Тільки вітер із провулків…
Та у всіх чужих цілунків –
Присмак кави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233863
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 22.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2011
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Час поміж нами мені видається вже катом.
Сумом міжряддя віршів запорошує січень,
Я зазираю у небо, немов в твої вічі.
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Прагну одвіти знайти, та мовчання печаті
Досі лежать тягарем непосильним на долі,
Доки з тобою шукаємо істинні ролі.
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Знаю, розлуки ріка поміж нами - розплата.
Янголи крилами тихо торкаються вікон,
Аби збагнути, чи я ще до болю не звикла.
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Йду в невідомість, неначе до власної страти.
Душу, де війни вирують і вічні протести,
Прагну любов'ю зігріти й до тебе живою донести.
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Тіні у небо душа відкидає крилаті,
Вічність неспокою крилонька ті обпалила,
Та не скорила ще, духу мого не скорила!
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
Вірю у те, що усупереч темним закляттям,
Через холодні пустелі облудного світу -
Буде довіку кохання між нами горіти!
Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся кохати...
16.01.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235204
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 16.01.2011
Чи пам’ятатимеш мої вірші,
Усі, що написала через тебе
І той мовчАзний крик душі,
Що виливається з потреби?
Чи пам’ятатимеш мої уста,
І чи згадаєш мої очі,
Коли знов прийде самота
До тебе раптом опівночі?
Чи пам’ятатимеш моє тепло,
Що дарувала вечорами?
Чи збережеш оте п'янке вино
І почуття, що виникли між нами?
Не пам’ятатиму твоїх квіток,
Забуду всі вчорашні мрії,
Не викликатиму сумних думок
Я лиш кохатиму тебе в надії…́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168225
дата надходження 26.01.2010
дата закладки 15.01.2011
Люди гибнут. Всех нас ждёт могильный ужас.
Но ведь правда, интересно: как же там?..
Так, себя, в грязи, наверно, сушит лужа,
И не зная, как желанна василькам.
Быстро почва приспособит каждый корень.
И не надо колоситься всем во ржи.
Как востребованы в ахах санаторий
Валерьяночка и девушки-пажи.
Всё не выполнил?
- Не страшно! Ты полезен:
Как пример, как пища, дочками, женой.
Воспарит тепло от гнили в поднебесье,
Восхититься бард шумящей низиной.
Все мы близким, незнакомым - слава, судьи.
Восхищает водопад! Но - бьёт гранит...
Схороните земляки, где всяко люди
У могилки чуткой смогут покурить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=47698
дата надходження 01.01.2003
дата закладки 15.01.2011
Любіть! Не скінчилося кохання.
Любіть! Не загубилось сподівання.
Поки не кинула Вас мрія.
Ми живемо, живе й надія.
Любіть! Поки іще дають любити.
Любіть! Любов треба творити.
Її потрібно дарувати,
Як почуття дозволять мати.
Любіть! А якщо Вас – відповідайте.
Любіть! Дарма свій час не гайте
І насолоджуйтесь щомить,
Як від кохання дух тремтить.
Любіть! Не зраджуйте любові.
Любіть! І вірні будьте в слові.
Не змушуйте коритись гніву,
А ревнощам – губить надію.
За щастя своє вболівайте,
Нещастя швидше відганяйте.
Нехай усе що заважало,
Як і бджола, відведе жало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226404
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 13.01.2011
Сліди на снігу, не ціловані сонцем,
Залишає актор, що зіграть не зумів в твоїй долі.
Він ішов,завмиравши на кожному кроці,
Він чекав, що залишиш йому всі ті ролі.
Ти могла б. Ти ж хотіла зіграти у Щастя.
І сценарій життя ти у серці собі написала.
Репетиції... Рухи... Ніжний крок, щоб не впасти. -
А сценарій-то - інший. Ти не знала. Не знала.
Інше завтра. Інші спогади будуть.
Інше літо зустріне тебе у обійми.
Ти це знала - а просто не хотіла вірити.
І душа полетіла над прозаїчною вічність прірви.
Як же так? - Той сценарій лежить на поличці.
Ти читаєш його перед сном...
Він - не спогади, він - твоя звичка
У спектаклі, що зветься "експромт".
Ну а той, ідеальний, - "кохання"? -
Це вже фільм від не знятих акторів.
Пів-щасливе життя - це чекання,
Щоб зіграти колись твою долю.
22:59 06.01.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233427
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 13.01.2011
Не клич мене...я не прийду.
Вже й так занадто болю і прощання.
Свою печаль я в сотий раз пройду,
Щоб загубити смак твого вітання.
Не клич мене, коханий, я молю!
Не ріж словами мою спраглу душу..!
Цю купку слів...не зможу...не спалю.
Це все свобода...я сильною буть мушу!
Хоча...забудь! слова розвій по світу.
Поклич мене! А сили я знайду.
Я розтерзаю спокій цьому літу!
Чекай мене..! Я в сни твої прийду.
01.08.2010 23:52
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206653
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 13.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2011
Блакитні очі - Синевир і Світязь -
Блакитні очі рідної землі.
Вони, неначе, виникнули звідкись,
Бо їм тепер вже й вічності малі...
Замріяні, вдивляються у небо.
Карпати мріють в осінь золоту.
Тут кожен має вільності потребу.
Я вірші в косу сонцю доплету.
Синьоокий натхненник в Карпатах,
Я кохаю тебе, Синевир!
Не закутий в меридіанних ґратах,
Променистієш святістю гір.
Ти співаєш чиїмись піснями,
А я пишу для тебе вірші.
Це зізнання залишим між нами -
Ти назавжди засяяв в душі.
Поблукаю по березі. Тихо,
Поки вщухне закоханий вир...
Я люблю, як ти лагідно дихаєш...
Я КОХАЮ ТЕБЕ, СИНЕВИР!
27.09.10 22:34
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213690
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 09.01.2011
Дика. І гола.
ти мов роздягнеш і душу.
... - янголи в згоді,
тож я ніщо не порушу.
Янголи - плачуть.
Надто, це справді занадто.
Боляче, наче
Хтось робить допит завзято.
Боляче, чуєш?
Кров червоніє на платті.
Роки рахуєш.
Пишеш - і знов до багаття.
Дика, мов кішка,
що наче справді кохає,
ніччю у ліжку
мрії чекані плекає.
Пазурі - в себе.
Досить, кохання немає.
Скиглиш на небо,
ніби те небо щось знає.
Сльози на очі..
так, щоб ніхто не побачив.
Серце - дівоче..
Аби собі те пробачить.
Він не почує -
біль наче зтихне до ранку.
Роки - рахуєш..
Дика. бо не кохана.
07.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220053
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 30.12.2010
Душа як птах, летить для того, щоб летіть.
Шукає спокою між хмар...
А сонце, усміхаючись привітно,
Запрошує до себе,
Щоб крила пташці обпалить.
Так і любов:
Заманює в свої тенета,
Щоб, мов об камінь, серденько розбить.
І птах летить...
Летить, летить, летить,
В надії на привітність того світла.
А вже за мить...
На камені поранений лежить,
Вже не підніметься і більш не полетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229590
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 30.12.2010
Підведу до гори я очі,
Подивлюся на чистеє небо.
Я згадаю роки дівочі,
Я згадаю себе маленьку.
Пригадаю, як тихо в саду
Колискову співала мати
І у тиху вечірню пору
Засинало усе коло хати.
Солов`ї постихали і вітер замовк,
Тільки хвилі Дніпра щос шептали..
То мелодія ніжних тих слів,
Що в саду мені мати співала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224469
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 26.12.2010
Держась за руки силы,
Наполню ею очи
Да свет кровавой ночи
Наполнен трупной гнилью.
И от него теряясь
Ты свое место ищешь.
Глубоким криком дышишь,
От тишины не уверяясь.
Не держишь нить существованья
Живешь, как хочется в тот миг.
Лишь счастья светлый лик
Приносит увяданье.
Да чувств оттенки созерцая
Ты в свой лишь мир внесешь
Да заново жизнь начнешь,
Учуяв темное сиянье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=104336
дата надходження 23.11.2008
дата закладки 26.12.2010
Зима! Прийшла пора любити
І грітися в обіймах.
Очами сніг топити,
Долонями обличчя гріти.
Вуста тремтять, всередині лавина
Настала довгождана та хвилина
Коли навпроти він стоїть.
Ні слова мовити не зможе…
Співа метіль, неспокій у душі тревоже
«Невже не скаже, що потрібна?
Невже не зватиме своєю?»
І згасне посмішка тендітна.
І захолоне твоє тіло.
Вже ладна будеш ти піти,
Але відчуєш у своїй долоні…
Його рука,обійми ті міцні.
Відчуєш знову ти, кипіння крові.
Візьме у руки він твоє обличчя.
Зігріє поцілунком сніжне серце
І всі розтануть протиріччя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228789
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 25.12.2010
Нотним станом заграй у душі
Так криштально, так легко, так чисто...
Я й не знала, що вчую в собі
Стільки звуків у серці барвистих.
Мелодійно мені підспівай.
Струни грають у кожному слові.
Це акорди всіх мрій та бажань,
Що дають мені наші розмови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165496
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 25.12.2010
Мене в тобі занадто мало…
Прошу, відкинь чужих дум кітч.
Вже затягнулася вистава.
Твоя самотність – мій параліч.
Мене в тобі ще зовсім трішки…
Лиш кволий натяк на свободу.
Свята я, любий мій, чи грішна,
Що закохалась в твою вроду?
Мене в тобі вже не лишилось…
В зіницях більше не світаю.
О, ні… тебе не розлюбила…
Та все ж навіки відпускаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215387
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 25.12.2010
новела-символ
вона була зґвалтованою. відчувала це кожною клітинкою свого тіла і підсвідомості. Ганчірка. Непотрібна.
Зрештою, хто надасть притулок їй тепер? Вона була чистою і вірною, але тепер З ґ В А Л Т ОВ А Н А
Кожна літера ехом відгукувалася у її голові, що була готова щохвилини вибухнути.
Вона жила, намагаючись принести світло і мир у світ, удосконалити буття, кохала жертовно свого чоловіка, дарувала життя малесеньким ангелам, молилася сердечно й наївно, просячи Творця щастя і талан для всіх, співала рятівливо у найбільшому відчаї чи радості.
Своє життя вона присвятила світлу. Вся її дорога – це самопожертва. У голові не вкладалося як можна жити, тільки задовольняючи власні матеріальні бажання і збочено-неприродні потреби. Це те ж саме, що бути твариною і тривожитися лише через те, де роздобути їжу і врятувати власну шкуру.
Зрештою, ми й є Тварини. Щодня доводимо це. Нападаємо на кожного, хто ненароком задіне нас, скаже, не соромлячись, про наші недоліки, щодня йдемо добувати їжу, а поївши, лягаємо, щоб засвоїлися речовини. Тільки, якщо тварини піклуються про власних нащадків (потомство), то ми вже давно начхали і на предків і на майбутні покоління, залишаючи для них – наших правнуків – Руїну. Душ тіл держави
Вона ж не могла усвідомити як можна жити так. Все зводиться до банальної економічної аксіоми: товар – гроші – товар. А де ж місце для інтерфази Душа? Коли ж ми повинні годуватися хлібом інтелектуальним? Коли ми задумаємося, що всі наші вчинки матимуть наслідки для майбутніх прихідців, ще ненародженого майбутнього? Що вони зустрінуть прийшовши? І чи зможуть з попелу створити сад? А чи власне ми не повинні зберегти землю такою, як її отримали, або вдосконалити наш правічний скарб?
дивилась навколо й щораз чудувалася егоїстичної зацикленості на фізичних бажаннях. Намагалась змінити світ, починаючи з себе. Вчора ходила вже вкотре до дитячого будинку, задивившись в ще не спотворені буденним суспільством очі, втікали від світу, що гнітив будь-кого, схожого на неї.
Ох, як же вона потім поплатилася за те, що віддала частину власною працею зароблених грошей цим покинутим долею дітям. Подяка – синці. Тільки не ці сині плями на шкірі боліли, а ті, що ними було вкрите серце.
Декілька днів назад?, спокусившись, придбала Біблію власного народу. Бо як не мати такої книжки у власній бібліотеці? Синці.
Одного року прийшла додому пізніше, бо було свято. Хотіла приготувати смачну пісну вечерю. Уже знайшла рецепти дванадцяти ласих страв, купила необхідні продукти і летіла радісно додому, а вдома – кулаки. Синці. Бо як посміла прийти раніше і покинути роботу, за кожну годину котрої отримувала гроші?
І так щодня – руки, біль, синь. Пекли, палили, вбивали оті душевні побої?. Не сила більше терпіти. Вже не раз думала все покинути, але куди йти? З чого починати? І не може вона залишити (свою) частинку себе тут на призволяще? Ні, вона повинна боротись за її порятунок, навіть ціною власного життя врятувати свою найбільшу радість-горе – своїх дітей.
(боже милосердний, не дай їй дізнатися, що ті діти з нею зробили!)
Вона звикла жертвувати собою. Батька не пам’ятала. Покинув їх давно, залишивши наодинці з жорстокою цинічністю світу цього. Потім утратила матусю, яка тримала ще двох сестер і її у купі, а потім усю порозбрідалися по світу, а ще потім почали ділити спадок – не поділили. З тих пір завжди між ними чи то ямочка, чи то прірвище. Якщо у відносинах виникає тріщина, то вона рано чи пізно нагадає про себе. І тільки якщо довго, старанно забетоновувати її, вона, можливо, зростеться. Так між сестрами ця тріщина і неподілений спадок давалися взнаки. Спілкування стало ще рідшим, зважаючи на те, що одна сестра подалася на схід, інша – на північ.
Куди йти тепер? билася у бетон ця пекуча думка, натикалася на стіну. Отак і вона йшла, йшла і щоразу поперед себе був холод отої стіни, яку не перелізти, не обійти.
Вона не була нікому потрібна сильна, працьовита, з надіями і мріями в очах, з бажанням жити. Тоді всі казали: «давай!». І вона давала кожну зароблену копійчину, а сама могла стогнати від болю. І жоден, хто брав, не спитав, що їй пекло, кусало, било током. Ніхто. Тільки: «давай!» кому ж вона потрібна тепер? мертва, збожеволіла, без бажання жити, зґвалтована, пуста, безсила? Як працюватиме тепер і де візьме хліб для дітей, коли нездатна? Ох, діти…
Вона не плакала. Ні. Колись пересохла та річка її серця і тоді пообіцяла собі: більше жодної краплинки з очей! Вона буде сильною! Навіть стоячи на колінах, просячи милостиню, підбираючи недоїдки, вона більше НІКОЛИ не заплаче. Іноді дощ нахабно хотів захопити її, але вона рішуче боролася з ним і не плакала.
Її зґвалтували, але вона не плакала. Не те, щоб не було чим – сльози завжди знайдуться, просто, напевно, життя зробило її стійкішою (чи жорстокішою?).
Не плакала, бо зґвалтували її вже давно. Це тепер познущалися і принизили фізично, але душу її вже давно збезчестили: власні діти!, побут, тривіальність. А це був апогей, точка перелому. Уже мало знущатися морально, треба знищити фізично.
Ті прокляті голоси до кінця життя переслідуватимуть її. Грубі, неотесані, невіглаські. Ті футболки до кінця життя стануть її білим прапором. Ті огидні руки… о прокляни їх, Господи.
У пам’яті немов поставили клеймо, випекли розжареним металом: «зґвалтована!». І ніколи не зійде той знак недолі. Шрами не зникають до кінця.
Знову все поставало перед її очима у всій грубості і жорстокості.
Як завжди, вона поверталася з роботи. Приємна втома впевнено перемагала її. А попереду ще прибирання, готування вечері… ні-ні, треба відігнати цю підступну, хоча й солодку втому.
Мріяла-літала. Колись у дитинстві знала, що стане співачкою. Неодмінно хотіла пов’язати своє життя з мистецтвом. Наївно вірила. Життя зрадило її надії: чоловік – діти – вдівство, тепер сама повинна тягти на собі весь віз рутини і матеріальності. Залишилася сам на сам із злиднями, але так упевнено й безкомпромісно дивилась їм у вічі, що вони лише у найрідкіших видках завітали до неї. І розбились усі ті мрії. Зламались крила.
А проте у її серці завжди співалася мелодія. Усе частіше сумна, меланхолійна, але саме вона допомагала йти проти вітру, що ним віяло життя. Іноді ті ноти були єдиним рятунком. Серце співало і вона відступала від провалля, оминаючи його.
Отак і йшла. Були камінчики, брили, ями, прірви. Сьогодні – гора, за котрою життя скелиста, гостра, не перейти. Кожен камінчик нестерпно впивався у босі ноги, з кожним кроком земля ставала все гострішою і неприступною. Ось-ось скине її беззахисну і поранену знову. Гора…
Вона йшла з роботи. Було темно – зима. Холодно усюди. Тяжкі пакети тягнули додолу. Вітер цілував розкуйовджене волосся. А вона йшла. (Йшла?)
Грубі п’яні голоси лякали її музичний слух. Нікого не було на пустинній дорозі. Сама. іЗ-за закруту вийшли два молодики. Поки вони проходили під ліхтарями освітилися їхні футболки: червона з серпом і біла з чорним орлом на другому.
Вони наближалися, нахабно посміхаючись:
- А что? Неплоха.
- Угу. Живуча. Ніякі напасті не беруть. Для своїх годов – сочна.
- Ну што давай.
- Пашлі.
Один вихопив торбинку, вигріб, перерахував гроші, поклав у кишеню.
Другий нахабно підійшов і почав її лапати. Від страху випали пакети, все повтікало у різні боки.
Один тримав, інший звірячим інстинктом зривав одяг.
………………………………….
вона бігла у невідомість. Не пам’ятала нічого, не пам’яталась. Що ж тепер? що вона принесе додому? Що скаже синам?
Щовечора приходила і на порозі бачила дітей. Тягнулася до торбинки, витягувала гроші і всі – до копієчки – віддавала синам. Синочкам, яких пестила з дитинства, віддавала всю себе, не спала через яких не однієї ночі. А зранку пішки йшла на роботу, а потім на іншу чи ще на дві. Купувала продукти, гналася додому. Віддавала гроші, готовила вечерю. Прала. Прибирала. Можливо, встигала придрімати. Потім, сніданок.
А іноді траплялось, що не отримувала зарплатні. Тоді все боліло, оті її орли ще з порогу пояснювали матері, що без грошей краще не з’являтися на очі. Били в обличчя, живіт ноги – боліло щось у середині. Але вона не сміла так довго лежати. З останніх сил уставала і йшла готувати. Бувало: не могла встати, тоді було ще гірше. Бодай вам ніколи не знати, що то таке: потрапити під гарячу руку алкоголікові, котрий не має на краплю вогняної води.
Так ось і тепер не знала, як показатись синочкам. О, кіби знала, що ті голубчики зґвалтували матір за гроші (думали, що вона десь ховає ті смертоносні папірці). Домовилися з друзями про по грабунок.
Оті синочки-гвалтівники.
Вона того не відала. Знала лише, що то були два юнаки. Дві футболки. Біла й червона.
Біла – то кінець. Червона – то кров……
Що ж робити далі? Як усе остогидло.
Але вона мусіла вижити. Жити вкотре, мусіла жити. Бо в садочку чекало на неї янголятко, маленьке сонечко, що освітлює життя, душу, її рятівний скарб. Вона вірила, що коли той скарб виросте, то і братиків перевчить, матусю змусить посміхнутися. Єдина надія. Що колись те янголятко звільнить її і навчить літати. І вона полетить туди, де серце ніколи не обмерзає гратами болю, ненависті, де нікого не ґвалтують, де зрештою усі люблять.
Виросте її янголятко, і вона полетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216645
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 25.12.2010
Вкотре воскресаю у твоїх долонях.
Трепетно цілуєш усмішки сліди.
Знову весь мій всесвіт в ніжному полоні.
Вже й пручатись марно – ти в мені завжди.
Втіхою світаю у твоїх зіницях.
Кучеряві коси зваблюєш теплом.
Десь пліткують зорі, а нам все не спиться,
У п’янке безсоння я вдягла єство...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219188
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 25.12.2010
Я досі не навчилась дивуватись
І звикла до чужих аеропортів.
Зірвавши з серця смутку ґрати,
Ховаюсь поміж нетутешньої когорти.
Початок грудня я пронесла у кишені.
Душі уламки реставрую сміло.
Шукаю істину в сакральнім молебені
Допоки орган вами збанкрутілий.
А завтра, мов мінливий перламутр,
Розвіє всі вчорашні намагання
Ціну свободи так невчасно осягнути.
За огріхи мені ви стали покаранням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229461
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 22.12.2010
там, де ніхто не побачить
на самісінькому дні твоєї темної душі
там, тільки там я заплачу
тільки там покажуся тобі...
там кровавії слізоньки
несамовитий крик мій почуєш
і вчепляться в горло
костлявії рученьки
так, так ти це відчуєш...
занозою в серденько твоє я ввіп'юся
скалкою в очі твої провалюся
ти не забудеш...
ти страхом, ти відчаєм
ти болем цим будеш...
а пам'ятаєш,
називав мене ти видінням нічним своїм
тепер же я буду кошмаром
кошмаром лютим твоїм
і ти прокидатимешся о третій щоночі
і ти прокидатимешся в холодному поті
й щоразу озноб тебе буде бити
ти пам'ятаєш...
ти обіцявся любити...
а я всього-навсього
була лише лялькою
так, саме так, отою, пластмасовою
лялька...
її, не можна її ображати
вона... вона буде мстити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226833
дата надходження 06.12.2010
дата закладки 20.12.2010