Navn Nordmann: Вибране

Ваньоха Р.

…і спокій

...і  я  падаю  з  неба,  кометами,  тишею,  зорями
ні  мертвими,  ні  живими,  втомленими  від  чужого  світла,  чужих  ліхтарів.  
Літер.
Я  вперше  і  перша  візьмусь  за  твої  руки,  бо  більше  нікому  і  більше  ніколи,
Перші  слова,  перші  кроки,  усмішка,  тендітні  доторки,
Завжди  щось  залишається  першим,  і  вперше,
Хто  знає,  як  говорять  про  мертвих,  що  тоді  відчувають  мертві,
Що  живі,  хто  живий?!  Тільки  ти!
Бачиш  ти  перший  на  цьому  старті,  єдиний  хто  має  здатність,
Не  повторити  свій  шлях,  тільки  прямі  лінії  ламаних  снів,  коридорів.
А  за  вікном  проливні  дощі,  мокрі  вулиці,
Все  б  здавалось,  як  завжди,
Тільки  в  очах  світять  сонця  твого  життя.
Перейти  б  ці  кордони,  поламати  замки  у  всіх  дверях,
Бути  непрошеним  гостем.
Тільки  так  тримай  мою  руку,
Навіть  якщо  до  неї  кілометри  років
І  спокій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417156
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 04.05.2013


Лєха Суслик

Бросанием

Бросанием  бессмысленных  признаний
Мы  занимаемся  отчаянно  порой,
А  в  поиске  приличных  оправданий
Придумали  какую-то  любовь.

Мы  бережем  ее,  храним  от  прочих,
А  иногда,  и  сами  от  себя.
И,  если  мы  чего-то  там  ворочаем,
То  уж,  естественно,  ворочаем  любя.

Когда  же  что...  ответ  всегда  найдем,
Ведь  все  творим  мы  только  по  любви...
И  ерунда,  что  у  тебя  душа  вверх  дном.
Ответ  услышал?  Ну-ка,  возрази!

Вот  так  всегда,  бросаемся  бессмысленно.
Чем  дальше,  тем  охотней  и  смелей.
Теряя  драгоценнейшую  истину,
Теряя  драгоценнейших  людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373236
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Эммануэль Арман Вэй Граф

Нам не оборвать крылья… (Поэтам всего мира) .

Нам  не  оборвать  крылья  -  
И  не  лишить  слова...
Мы  всегда  были  -  
И  родимся  снова...
Наша  армия  сильна  -  
Наше  копье  перо  и  бумага...
И  даже  если  война  -  
Ей  не  лишить  нас  отваги...
Пусть  думают,  что  наш  мир  это  мечты,
Но  в  этом  и  есть  Великая  Свобода,
Даже  если  все  врата  "Рима"  заперты...
Знайте,  вот  такая  вот  наша    порода!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290310
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 11.01.2012


Эммануэль Арман Вэй Граф

Герои…

Здравствуй  Безруков,  здравствуй    Антоха,
В  мире  кино  всё  не  так  уж  и  плохо.
Скупость  душ  придворных  интриг,
Бутафория  Неба,  грим  и  парик.  
Герои  уходят  и  приходят  снова,
Вот  только  жаль  Серегу  Бодрова…

Фильм  лишь  игра  с  сочетанием  слов:
Вера,  Надежда  и  конечно  Любовь,
В  жизни  же  смысл  наоборот  –
Кто  бьёт  первым    -  тот  и  живет.
Каждый  видит  в  себе...  Героя,
Вот  только  жаль  Виктора  Цоя…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293867
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 11.01.2012


Эммануэль Арман Вэй Граф

Я майже втратив себе…

(Коли  інколи  життя  вибиває  з  тапок...)

Я  заходжу  до  себе,  я  вмикаю  світло,
Я  знаю  так  треба,  я  знаю  все  в  риму,
Але  ні  в  ніч,  але  ні  в  день  
Я  більш  не  знаходжу  своїх  пісень…

Я  майже  втратив  себе…

Я  шукав  ті  хвилини,  я  шукав  ті  часи,
Але  спробуй  врятуйся  від  внутрішньої  грози.
І  більш  ні  наяву,  тим  паче  в  снах  –  
Не  має  щастя  в  моїх  віршах…  
 
Я  майже  втратив  себе…

Я  пірнав  у  минуле,  зазирав  у  майбутнє,
Відчував,  що  у  грудях  моїх  воля  присутня.
Скільки  б  не  бажав,  не  позбавитись  провини  –
Я  втратив  всі  фарби  власної  картини…

Я  майже  втратив  себе…
 
Гірко  не  тому,  які  в  нас  бажання,
Нудотно  солодко,  яке  в  нас  кохання.
Скільки  б  не  казали,  щоб  не  робили,
Але  влада  і  гроші  нас  погубили…

Я  майже  втратив  себе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295083
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 11.01.2012


Эммануэль Арман Вэй Граф

Побажай мені… (присвячується памяті В. Р. Цоя)

На  годиннику  три  –  треба  йти,
Одягайся  останній  герой.
Ти  залишиш  «пробач»,  але  спалені  мости  –
Вона  кличе  мене  за  собою…

«Побажай  мені  вдачі»  х4

І  знову  дорога,  довжиною  в  життя,
І  знову  в  пачці  остання  надія,
Для  «їх»  потреб  –  ти  звичайне  сміття,
Ну  а  в  моїх  снах  –  яскрава  мрія…    
 
«Побажай  мені  вдачі»  х4

І  я  бачу,  що  навколо  -  стіни  з  бруду,
Я  знаю  правила  –  це  не  право,
Нехай  в  них  грають  «розумні  люди»,  
Ну  а  в  моїх  маршрутах  грає  гітара…

«Побажай  мені  вдачі»  х4

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290002
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 11.01.2012


Эммануэль Арман Вэй Граф

Дивись йому в очі… (Христу)

Дивись  Йому  в  очі…  Дивись  уважно…
Не  показуй,  яка  ти  особа  поважна,
Малюй  Його  хрест  і  назви  Спаситель
Він  твій  Вчитель  -  землі  Хреститель.

Викинь  з  мозку  смутку    сміття,
Неси  Його  в  Серці  крізь  все  життя,
Молитву  в  Душі  народжує  почуття
І  ти  відчуєш  зі  всім  сутнім  злиття…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295862
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 11.01.2012


Джон Капка (Красавцева)

Н-е-п-е-р-е-в-е-р-ш-е-н-и-й ідіотизм . . .

«Это  всё  равно,  что  разбить  сервиз  и  возмущаться,  что  он  не  железный».
                                                                                                                 Сафарли  Эльчин  «Мне  тебя  обещали»

Ти  по  собі  залишала  подряпини.
Тіла  тобі  було  мало.  По  внутрішнім  органам
Штрикала,  дряпала  без  упину  лапами,
Супроводжуючи  дійство  стогоном.

І  я  вирішив,  досить  тебе  наділяти  кольорами.
Неперевершений  ідіотизм.  Я  в-і-р-и-в.  
Навіть  у  моїх  комедіях  ти  зчитувала  драми.
Ти    не  знала  міри  у  скидуваннях  в  прірви.

Мене  нудило  від  загальної  тенденції  чужості.  
Від  інтернетних  «нах»  і  «пох»,
Від  втрати  пам’яті  .  Від  набуття  байдужості.
Можливо  я  гунявий  лох?    Не  з  цих  епох?

Найголовніше  виніс,  як  з  пожежі.
З  дороговказів  зйшов.  Пішов  з  князів.
Залишив  я  твої  одежі…  вежі…  межі…
Протверезів  від  кольорів.
Від  слів  я  теж  протверезів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298316
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 21.12.2011


Мизантроп

“Кофейная Осень”

Осенний  лист  влетел  в  моё  открытое  окно
Наверно  листик  знал,  что  жду  его  давно
А  может  быть  случайно,  на  минуту  заглянул
Скоро  снова  улетит  и  пустится  в  разгул?

А  может  быть  останется  со  мной  на  пару  лет?
Будет  слушать  вечерами  мой  несносный  бред
А  я  как  и  всегда:  горячий  кофе,  сигареты
Глупые  вопросы  и  невнятные  ответы

Сотни  книг,  кино,  тепло,  уют
И  с  радостью  бегу  туда,  куда  зовут
Ведь  осень  редко  так  в  объятия  зовёт
Всё  чаще  убегает,  оставляя  синяки  и  лёд

Но  может  ЭТА  осень  будет  настоящей
Будет  в  гости  заходить  ко  мне  по  чаще
И  может  быть  дождями  в  душу  мне  не  плюнет
И  плевать  на  то,  что  моя  осень  началась  в  июне:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266336
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 25.11.2011


Мира С

Мне этой осени было мало…

Мне  этой  осени  было  мало…
Ее  не  вернуть  -  она  убежала.
Засыпав  листьями  писем  строчки,
Где  ты  поставил  над  "і"  все  точки.

Ты  мне  оставил  на  память  осень,
Но  слишком  поздно  пробило  восемь.
И  грело  все,  о  чем  вспоминала,
Но  этой  осени  мне  было  мало...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295296
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011


Мира С

Покидаю вновь стены дома …

Покидаю  вновь  стены  дома,  
Все  закружит  опять  кувырком.  
Суета  городская  знакома,  
Мы  никто,  в  этом  мире  большом!  

У  прохожих  не  вижу  улыбку,  
В  их  глазах  свет  немых  бутиков.  
Здесь  так  холодно,  мама  и  зыбко  -
Без  тебя  и  родных  мне  оков.  

И  друзей  не  встречают  вокзалы,  
Ожидание  мое  нипочем.  
Мы  не  тронем  сегодня  бокалы,  
Песен  детства  опять  не  споем.

Я  запуталась  очень,  взрослея,  
Мне  б  проведать  родительский  дом.
Где  каштанов  любимых  аллея
и  где  бегала  я  босиком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292329
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011


Ветра

Осень курила листья

Осень  курила  листья,  вдыхая  дым.
Кисти  брала,  рисовала  рябинам  кровь,
По'д  ноги  тучи  стелила  ковром  седым,
Ве'трами  выла  в  преддверии  холодов.
Жадно  пила  рассветов  холодный  сок,
Что  на  губах  как  горечь  полынь-травы.
Криками  птиц  убивала  себя  в  висок,
Красила  серым  небо.  Без  синевы.
Грустью  кропила  землю,  ткала  росу,
Зябко  пыталась  кутаться  в  шали  слов.
И  засыпала,  неся  к  твоему  лицу  
Мой  поцелуй,  укрываясь  ладонью  снов…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209914
дата надходження 08.09.2010
дата закладки 07.11.2011


SashaBarkova

Друзья

Ты  мне  нужна,  как  солнцу  нужен  свет,
Как  человек  без  жизни  жить  не  сможет,
И  ясный  день  без  солнца  уж  не  день,
А  может  день  неясный?..  Ну  и  что  же?..
Как  домики  без  крыш  в  осенний  ливень,
Как  тучи,  но  без  неба,  глупо,  да?..
Вед  каждому  на  свете,  где  б  он  ни  был,
Всегда  нужны  хорошие  друзья!́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290691
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011


С. Мабуть Ні...

Найвідвертіший вірш.

1.
А  мрії  розлетілися  як  сон,
Шматками  помутнілої  тривоги.
Зібралось  кодло  чорне  поміж  крон.
Злетілось,  роздивляючись  дороги.
____________
Роздерті  сині  груди…«Серце  на  !»
Як  добре  жити  вічно.Без  думок…
Злетіти,  і  жбурнутися  до  дна,
Як  бездиханний  труп,  загорнутий  в  мішок.
____________
Злетілись  на  тривогу  сиві  сни...
Запалють  недопалки.  Згоріло…
Не  дочекавшись  літа  і  весни
Розбурхали  в  деревах  те,  що  тліло…

2.
…І  сіре  листя  рвалося  в  вікно…
І  розривало  відчай  на  шматки…
А  сонні  вії  стукали  у  скло…
І  проникали  пальці  у  шпарки…
Як  тихо  тиша  стукає  у  серце…
Так  тихо  рветься  осінь  у  долоні…
Червона,  свіжа  скапує  в  відерце…
Лишаючи  лиш  відзвуки  солоні.
Блискучі  тіні  схлипують  в  асфальт.
І  блідне  олово  гаряче…
Це  озеро  розбурхалось  мов  жарт…
Про  те,  про  що  ніхто  нам  не  пробачить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290494
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011


SashaBarkova

Я тут живу! Вірш присвячений моєму рідному с. м. т. Веселому.

Містечко  Веселе,  в  степу  народилось,
У  ньому  живуть  найщиріші  серця!
І  та  людина,  що  тут  вже  бувала
Забути  не  зможе  чудесні  місця!

Веселе  маленьке  –  не  місто  велике,
Але  до  вподоби  мені  все  як  є,
Бо  це  –  моя  рідна,  моя  Батьківщина!
Заміни  для  неї  ніхто  не  знайде!

Військові  часи  нас  не  оминули  –  
Багато  веселівців  йшли  у  бої.
Відважнії  люди  змагались  у  битві
За  честь  і  за  славу  своєї  землі!

Веселе  славне  своїм  чорноземом  –  
Родючі  поля  знайдете  у  нас!
І  вдосвіта,  зранку  вийди  у  поле!
Побачиш,  як  люди  працюють  для  нас!

Можливо  когось  мій  вірш  не  розчулить,
Можливо  для  когось  це  маячня.
Але  –  я  живу  тут!  І  я  дуже  рада,
Що  жити  в  Веселому  –  доля  моя!́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290232
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011


Мира С

Не обманывай новую душу

Не  обманывай  новую  душу,
Не  раскрой,  без  желанья  познать.
Ты  ведь  знаешь  холодную  стужу  -
Так  морозна  ее  благодать.

И  какое  мне  к  этому  дело?
Этот  бред  для  кого  я  пишу?
Ты  со  мной  поступил  слишком  смело  -
Приручив,  говорил  не  пущу.

И  не  видя  тебя  я  остыла.
И  не  слыша  тебя  -  отлегло.
Только  боль  глубоко  раной  ныла.
И  другой  подставлял  ты  плечо.

Вечер,  память  моя  оживилась
И  горячие  руки  твои.
Ну  за  что  же  я  так  провинилась?
Так  хочу  позабыть  я  те  дни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284191
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011


Мира С

30 вересня

Хвилини  добігли  кінця,
Знов  перегортаю  сторінку.
Вересень  у  ролі  гінця,  
Шукає  собі  відпочинку.  

Насичений  спогадом  місяць,
Він  творець  рядків  у  поета.
І  листя  вдягає  багрянець,
Дописана  швидко  сонета.

Осінь  дарує  моменти,  
Художник  малює  пастелі.
Пам'ять  карбує  фрагменти,  
а  листя  кружля  в  каруселі.

30.09.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283666
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 03.10.2011


Мира С

Ти більше, ніж в моїм серці.

Я  буду  завжди  чекати,  
Без  сумніву  про  це  знай.  
Ти  більше,  ніж  в  моїм  серці.  
Благаю,    не  забувай.

І  буде,  як  має  бути  ...
Так  швидко,  ти  не  зникай.  
Не  зможу  тебе  забути,
Один  в  житті  не  блукай.

Усе  зрозуміло  зараз,  
Дякую  тобі  за  все.
В  хвилини  тяжкі,  як  галас,
Пам'ятай,  що  я  ще  є.

Життя  складне  перетнути,  
Ми  зможемо  тільки  вдвох.
І  нехай  це  тільки  дружба,
То  дружба  життів  обох.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281973
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011


Мира С

Ты прав

Да,  принимаю  все  как  есть...  
Пусть  иногда  и  очень  больно.
Тоски  моей  не  перечесть…  
Ты  прав,  пройдет,  а  слез  довольно.

Наверно  время  учит  нас,
Мудрее  стали  мы  с  годами.
Что  предначертано  для  нас,  
Мы  вряд  ли  поменяем  с  вами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281413
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011


Мира С

Больше так не могу…

Я  хочу  умереть  там  на  том  берегу,  
Не    могу  продолжать,  больше  так  не  могу.
Мне  закрытые  двери,  никогда  не  открыть…  
Перестала  вам  верить,  перестала  любить.  

Зачастила  усталость,  слеза  на  глазах,
В  изувеченном  сердце  рождается  страх.
Здесь  сама  виновата  в  глупых  бедах  своих…
Душу  Вам  раскрывала,  непрочитанный  стих.    

Жизнь,  похоже  игра,    все  равно  убегу,
Ты  не  держишь  меня,  а  я  так  не  могу.
В  тишине  как  молитву,  задавала  вопрос:
Все  ли  наши    грехи,  искупил  ты    Христос?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280848
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011


Мира С

Що з нами ?

Не  можу  зупинитись  у  рядки  вкладаю,
Все  те,  що  на  душі,  що  серцем  відчуваю.
Легкість  присутня  в  зустрічі  з  тобою,
Розкутість  супроводжується  грою.  

Поглинув  розум  мій    та  весь  вечірній  спокій,  
Гортаю  сторінки  віршів,  думок  утопій.
Що  з  нами,  я    тихенько  промовляю
І  відповідь  в  твоїх  очах  шукаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280477
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011


Ольга Ратинська

Мама, милая мама…

Мама,  милая  мама  
Встреть  на  пороге  судьбы  
Линии  все  твои  пряные  
Все  отдают  твою  горечь  мольбы  

Я...  Всё  такой  же  
Не  пьяный  среди  суеты  
Малость  не  стоит  дороже  
Имя  твоё  и  кожа  

Что  пахнет  хлебом  нивы  
О,  мама,  не  зря  мы  похожи  
Кистью  руки  всё  старше  
Мы  стали,  но  ты...  

Смогла  сумела  сохранить  
Ту  грань  той  необьятной  красоты...    



Вдохновили  строки      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280344

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280354
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 13.09.2011


Мира С

Ты приходи в мой дом (близкому по духу другу)

Ты  приходи  в  мой  дом  почаще,
Неплохо  б  чаще  раза  в  день.
Я  приготовлю  чай  послаще,
Не  исчезай,  как  будто  тень.

Будет  на  сердце  одиноко,
Ты  приходи  ко  мне,  родной.
Разделим  на  двоих  тревогу
И  станет  горе  мишурой.

Звони  за  пОлночь,  рано  утром,
По  делу  или  просто  так.
Один  не  совладаешь  с  чувством,
А  с  другом,  знаешь,  все  пустяк.

Помни  в  минуты,  когда  радость,
Близкий  по  духу  человек.
Я  заберу  твою  усталость,
Ты  распрощайся  с  ней  на  век.


10-11.09.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279964
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011


Лєха Суслик

ДЛЯ КОЖНОГО, ХТО НЕ СХИЛИВСЯ /В НАДІЇ…/

Розмалюємо  небо  темнеє
Кольорами  ясними,  блакитними,
Заспіваємо  пісню  веселую,
Ясну  зірку  на  небі  засвітимо.

Ми  згадаємо  нашу  історію:
І  становлення,  і  Руїну,
Рани  всі  свої  незагоєні  
І  всіх  тих,  хто  у  цьому  винен.

Щоб  у  кожного,  хто  не  схилився,
Щоб  у  кожного,  хто  не  продався,
В  кожнім  селищі,  в  кожнім  місті
Відродилась  надія  на  щастя.

І  повела  нас  тая  надія
Шляхом  правильним,  шляхом  новим,
Щоб  упевнено  ми  і  сміливо
Разом  вийшли  з  цієї  неволі.

Щоб  усі,  хто  забув  –  згадали,
Щоб  усі,  хто  не  знав  –  дізнались
Про  колишнюю  нашу  славу
І  теперешні  наші  нещастя.

Наша  пам’ять  –  це  наша  сила.
Наша  найважливішая  зброя.
Ми  боротимемось  до  загину
За  щасливу  для  неньки  долю.

І  вона  пишним  цвітом  розквітне,
Буде  ненька  щаслива  й  вільна.  
І  лунатиме  цілим  світом:
«Ще  не  вмерла  Україна»!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276581
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 23.08.2011


дети сквера

ГОРОД МЁРТВЫХ

На  забор  небоскрёбов  седых
Липнут  стружки  свинцового  снега,
Ветер  город  ударил  под  дых
И  сломал  ему  рёбра  с  разбега.

Запотевшие  стёкла  витрин
Предлагают  любовь  манекенов
И  осадок  просроченных  вин
Остаётся  во  вздувшихся  венах.

Город  мёртвых  –  ночной  изувер
И  луна,  словно  рыжая  псина…
Я  по  тьме  залезаю  наверх,
Чтобы  вывести  блох  керосином.

В  ночь  упёрлась  ногами  заря,
Вместо  слов  только  дыры  от  моли…
Горький  воздух  старается  зря,
Ведь  души  он  моей  не  отмолит.

Обнажённые  руки  зари
Залезают  безстыдно  за  ворот,
Пьют  тошнотную  хмарь  фонари
И  висок  острой  болью  распорот.

Прочертила  кривую  звезда
И  оставила  шрам  на  предплечье.
В  эту  небыль  спешат  поезда
Получивших  от  жизни  увечья.

Поезд  сгинет  в  гортани  метро,
Словно  отзвук  пощёчины-стервы.
Пробирается  холод  в  нутро
И  экспресс  проезжает  по  нервам.

Пролетает  охрипший  состав
С  чёрной  меткой  на  ржавой  спине
И  ломает  перила  моста…
…выход  был,  но  в  другой  стороне.


9-10.04.2010,    Киев

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183355
дата надходження 12.04.2010
дата закладки 22.08.2011


Медвежонок Впадлу

Мы строим свой Вавилон

Я  надеюсь,  что  мы  подпишем  пакт  о  ненападении
Преодолев  свои  претензии,  глупость  и  презрение
И  перестанем  выставлять  на  всеобщее  обозрение
Свой  мелочный  эгоизм,  ревность  и  подозрения

Мне  хочется  верить  в  счастливый  итог
Мне  хочется  верить  в  тотальное  поумнение
Чтобы  я  наверняка  и  сто  процентов  мог
Отдать  тебе  любовь  и  выразить  восхищение

Я  верю,  что  где-то  внутри,  на  донышке  сердца,  под  коркой  обиды
Живут  ещё  чувства,  и  теплятся  мысли,  что  всё  не  должно  быть  бездарно  забыто

Мы  оба  не  правы,  мы  оба  забыли
Зачем  начинали  всё  это,  любили
Писали  "Спасибо  за  вечер,  родная"
Я  помню  всё,  это,  я  верю  и  знаю

Что  если  с  тобой  захотим,  то  мы  сможем
Разбить  этот  лёд  и  сомнения  тоже
Опять  засиять,  теплоту  отдавая
Я  верю,  мы  сможем,  точнее,  я  знаю

Мы  строим  с  тобой  Вавилон  так  упорно
И  кто  виноват  тут  -  вопрос  очень  спорный
Мы  даже  забыли,  зачем  эта  стройка
Кладём  кирпичи  сгоряча  очень  бойко

И  нам  не  нужны  ни  прорабы,  ни  свисты  кнута
Готовы  мы  строить  везде  и  всегда
Готовы  все  стены  и  лишь  облицовка
Нужна  для  великой  трагичной  концовки

Мы  строили  прочно,  вложили  мы  душу
И  очень  не  просто  постройку  разрушить
Но  если  ты  вспомнишь  тот  день  нашей  встречи
Я  верю,  мы  сможем  и  нам  станет  легче

Её  разберём  и  сровняем  с  ландшафтом
Потом  на  фуршете  -  коньяк  с  брудершафтом
Хотелось  бы  верить,  что  это  случится...
Но  только  пока  я  один...  и  не  спится...

Могли  бы  построить  мы  бункер  из  стали
Где  нас  не  нашли  б  ни  за  что  все  печали
Но  мы  выбираем  простые  пути
Легко  становится,  но  сложно  уйти

Почти  завершили,  почти  новоселье
Но  что  же  не  ждёт  Вавилон  наш  веселья
Но  что  же  нам  грустно  с  тобою  до  плача
Выходить  любовь  ничего  и  не  значит

Выходит,  что  строили  мы  изначально
Не  то,  что  в  проекте  и  очень  печально
Что  это  случилось  с  тобой,  а  не  в  фильмах
Мы  были  скалой,  но  осыпались  пылью

Ещё  можем  выстроить  замок  песочный
Но  нужно  решать  что-то  верно  и  прочно
С  тобою  не  только  вести  диалоги
А  смету  составить  в  кратчайшие  сроки

"Нам  нужно  сто  тонн  первоклассной  любви
И  тысячи  балок  доверия  тоже"
Иначе  всё  скоро  осядет  в  пыли
И  больше  уже  ничего  не  поможет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275726
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011


Лєха Суслик

ЧИ ТИ ЩЕ МОЖЕШ ПРИГАДАТИ…

Чи  ти  ще  можеш  пригадати
Ким  народився  на  Землі?
З  якою  посмішкою  мати  
Ім’я  колись  дала  тобі.

Плекаючи  свою  дитину,
Співала  тихії  пісні.
Замислись,  бодай,  на  хвилину,
Чи  все  те  пам’ятаєш  ти?

Чи  все  ти  взяв  із  того  вчення,
Тих  мудрих  слів  і  тих  порад,
Чи  може  все  було  даремно
І  ти  землі  своєї  кат.

Чи  ти  пішов  у  посіпаки
На  службу  зайдам  хижим  тим,
Що  ставлять  скрізь  свої  порядки,
Чуже  вважаючи  своїм.

Ти  придивись,  в  якій  колоні
Ідеш  дорогою  життя.
Можливо  ти  в  своїм  загоні
Ота  паршивая  вівця.

Не  йди  у  п’ятій,  не  зрікайся
Своїх  традицій  і  землі
І  нікому  не  продавайся,  
Якщо  це  розумієш  ти…

Чи  ти  ще  можеш  пригадати
Свою  єдину  Батьківщину?
Ти  маєш  точно  пам’ятати
Це  твоя  ненька  –  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275575
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 17.08.2011


Лєха Суслик

Как будто чем-то острым по стеклу…

Как  будто  чем-то  острым  по  стеклу...

Когда-то  было  все  совсем  иначе
И  мне  казалось  -  я  тебя  люблю,
Но  вот,  теперь  ты  ничего  не  значишь.

Так  хочется  с  тобой  поговорить,
Но  что-то  отговаривает  тут  же.
Так  тяжело  с  тобою  рядом  быть,
Когда  ты  мне  совсем  уже  не  нужен.

Когда  в  глазах  погас  неяркий  свет,
Когда  ухмылка  заменяет  фразу,
Когда  все  чаще  отвечаешь  "Нет"!
Так,  может,  рвать    все  эти  чувства  сразу?

Ты  ничего  не  значишь  для  меня,
Как  будто  не  было  ни  встреч  ни  расставаний,
Как  будто  не  любила  я  тебя,
Как  будто  ничего  не  потеряла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213577
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 15.08.2011


Лєха Суслик

Я хочу! ! !

Я  хочу  жити,  хочу  вірити  у  Бога,
Я  хочу  бачити  незвідані  світи,
Я  хочу  щастя  відчувати  хоча  б  трохи,
Я  хочу  стежкою  освітленою  йти.

Я  хочу  пісню  заспівати  не  журливу,
У  відповідь  почути  праведні  слова,
Ховатися  не  хочу  я  за  спину,
Хоча  спини  такої  в  мене  геть  нема.

Я  хочу  голосно  кричати  про  свободу,
Знання  і  вміння  використати  всі,
Я  хочу  волі  для  свого  народу,
Чого  би  не  хотіли  вороги.

Я  хочу  йти  не  посеред  отари
І  духом  всім  життя  своє  любити.
Не  хочу  оплесків  гучних  і  слави,
Я  просто  дуже  хочу  жити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247227
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 10.08.2011


Джон Капка (Красавцева)

Люди разучились быть счастливыми

Ветер  СКЛАДЫВАЕТ  ребусы
Из  листьев  на  тротуарах  грязных.
Это  сейчас  мы  в  одном  троллейбусе,
А  завтра  можем  оказаться  в  разных.

Вот  теперь  нас  с  тобою  –  поровну.
Только  когда  ты  поверишь  миру?
Это  сейчас  мы  смотрим  в  одну  сторону.
А  завтра  я  могу  поменять  квартиру.

Поменять  на  твою  кровать.
В  те  моменты,  когда  ты  молишься,
Всё,  что  мне  остаётся  –  ждать,
Пока  ты  наконец  откроешься.

Люди  кутают  свои  души  в  плащи,
Стоя  на  остановках.
Тошно  так,  что  башка  трещит
В  их  театральных  постановках.

Дыша  отравами  этого  города  -
Сигарета  за  сигаретой  –
Погибая  от  духовного  голода,
Мы  истощаемся  диетой.

Посмотри,  не  ты  один.
Люди  позабыли  о  доверии.
Люди  пьют  валокордин,
Закрывая  поспешно  двери.

И  кому  хорошо  от  этого?
Ни  тебе,  ни  мне  и  не  им.
Нас  не  могут  застать  раздетыми,
Мы  поспешно  наносим  грим.

-  sin  maquillaje  -  Диме

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216242
дата надходження 15.10.2010
дата закладки 03.08.2011


Джон Капка (Красавцева)

До разрыва перепонок

Молчание  громкое  невыносимо.  И  до  разрыва  перепонок
Звучанию  крыльев  Серафима  не  перервать  тебя  спросонок.
Мой  взгляд  как  острие  копья,  и  слух  я  подкручу  сверхтонко.
Заклят  твой  сон,  душа  твоя.  Я  вслух  перемолчу    вдогонку.

Лечить  тебя  лишь  чистотою  скитальцев-пальцев  пианиста
И  обличить  чертою  ниш    все  изощрения  садиста.
Он  вьется,  вокруг  тебя  дымком  струится...
Перебьется!!!  Ему  и  так  в  глазах  двоится!  

И  как  бороться,  я  ещё  не  знаю.  Но  стержень  есть,  и  стержень  твёрд.
Я  и  сама-то  часто  засыпаю.  Но  дух  мой  безудержен  и  упёрт.
Он  возомнил,  что  режиссёр.  Его  сценарий  будет  стёрт.
И  из  интрижек  и  афёр  он  в  мясо  просто  распростёрт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239573
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 03.08.2011


fuko`

Я тебя потерял © fuko'

Забытый  вкус  прошедшего  вина,  
И  номер  на  двери...  воды  глоток...  
Мне  расскажи  чья  в  том  вина,  
Что  превратилось  всё  в  песок?  

Я  всё  пытался  изменить,  
Вернуть  то  время,  что  у  нас  отняли.  
Пламя  свечей  сберечь,  не  затушить,  
Тех,  что  сердца  нам  согревали.  

Не  удержал...  потухли  свечи...  
Жизнь  искусала  будто  бы  пиранья.  
Fu*k...  ненавижу  этот  вечер...  
Вместо  тебя  -  воспоминанья!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273175
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011


Лунная соната

ОЧЕПЯТКИ (шуточное)

Опечатки,опечатки
Наступают  мне  на  пятки.
Как  назойливые  мухи.
Режут  глаз  и  лезут  в  ухи.          (Опечатка)

Такова  моя  натура
И  душевная  структура:
Мысли  мчатся  слишком  звонко,
Я  за  ними  вскачь  вдогонку.

Пишет  ручка  быстро-быстро
И  летят  от  перьев  искры,
Оставляя  мне  в  тетрадке
ОЧеПятки,очепятки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272577
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011


ангелочек

Влюбленному поэту

Тихо-тихо  дождь  по  крыше  -  
Вдохновенье  для  поэта,
Но  поэт  его  не  слышит...
У  него  сегодня  лето...

У  него  сегодня  крылья,
Он  витает  в  облаках...
Самый-самый  он  счастливый,
С  солнцем  в  голубых  глазах...

Ожиданьем  утомленный,
Безупречный  и  простой
Мой  поэт  такой  влюбленный,
Даже  чуточку  смешной...

Столько  слов  в  его  твореньях,
Столько  безупречных  фраз...
Где  же  это  вдохновенье,
Ведь  признанья  близок  час...

Тихо-тихо  дождь  по  крыше
Шепчет  нужные  слова...
Но  поэт  его  не  слышит  
В  жизни  новая  глава...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54197
дата надходження 11.01.2008
дата закладки 29.07.2011


never

Коли усе валиться з рук

Як  бути  коли  усе  валиться  з  рук
Дратує  товариша  ручкою  стук
Всілякі  початки  не  мають  кінця
Кохана  не  хоче  іти  до  вінця.
Засохла  троянда,  яку  так  плекали,
Хтось  випив  вино,  що  зосталось  в  бокалі.
Дурна  штукатурка  упала  на  свято
Сусід  он  капусту  бере  так  завзято.
Коза  вже  доїла  вазон  дорогізний
Маршрутка  вже  вкотре  не  стала  в  Рогізні.
А  діти  на  килим  розлили  чорнило
За  тим  серіалом  вам  піца  згоріла.
А  тут  на  екзамені  ручка  не  пише,
Співати  так  хочеться,  але  кажуть  тихше.
І  нерви  на  грані,  й  нема  сигарети
По  місту  блукаєш  й  нема  туалету
Здається  дістало  усе  до  кінця
І  проситься  фраза  з  міцного  слівця.
Тут  вихід  один,  тут  не  треба  кипіти
Лише  посміхнутись  і  все  пережити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260100
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 27.07.2011


Лєха Суслик

Рідна мова

Народ  лише  доти  існує,
Допоки  у  нього  є  мова,
Яка  у  душі  панує:
Співуча  і  калинова.
Допоки  ти  нею  страждаєш,
Допоки  ти  нею  кохаєш
Живе  твоя  рідна  мова,
Коли  її  не  забуваєш...
Бо  тільки  у  рідній  мові
Ти  можеш  знайти  те  слово  -  
Насичене  смаком  любові,
Найліпше  і  пречудове.
І  так  невимовно  добре,
Якщо  ти  далеко  від  дому,
В  іншій  країні  чудовій,
Почути  десь  рідну  мову...
Вмить  розпускається  серце
Прекрасним  яскравим  цвітом.
Тож  будемо,  браття  й  сестри,
Мову  рідну  любити!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213265
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 27.07.2011


Лєха Суслик

За стандартами ISO

Ми  кохаєм  так  шалено,
Як  в  бразильському  кіно.
Почуттів  стандартна  схема
За  стандартами  ISO.

А  коли  любов  в  пробірку  
І  на  іспит  віднести...
Від  випробувань  нам  гірко  -  
Якість  ми  не  зберегли.

І  любові  нам  замало,
Скрізь  любов  наче  чума.
Але  знов  забракували,
Бо  там  якості  нема...

Може,  щоб  підвищить  якість
Технологію  змінить?
І  не  гратись  у  стандарти,
А  душею  щиро  жить...

-----------------------------------------
навіяно  словами  одного  знайомого:
"я  люблю  так,  як  інші...  так,  як  зараз  стандарт  життя  змушує"
Щось  мене  в  цих  словах  зачепило...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223134
дата надходження 19.11.2010
дата закладки 27.07.2011


Сержо

Все пусички будут в Аду!

Все  пусички  будут  в  Аду!

В  аду  будут  все  ангелочки.

Искать  золотую  руду,

Ломая  камни  и  кочки



А  ты,  мой  головорез,

Ты  будешь  прощен  и  помилован.

С  ванильной  иголки  слез,

Летаешь  в  небе  малиновом



А  ты,  насильник  и  вор,

Ведь  будешь  ты  коронован!

Смотри  на  бескрайний  простор,

Чай,  не  видел  такого?



Все  пусички  будут  в  аду!

Все  лапочки  заболеют,

И  к  ним  никогда  не  придут

Врачи,  и  не  отогреют



А  ты  же,  бестактный  хам,

Ты  будешь  придворным  поэтом!

На  радость,  на  радость  нам!

И  все.  И  покончим  на  этом.



Мы  все  здесь,  воюя,  пишем

Книгу  одну  и  ту  же.

О  светлом,  о  вечном,  высшем

И  о  пломбире  в  луже


Я  вытащил  с  книги  закладку,

Страницу  теперь  не  найду…

Злодеи,  усните  сладко,

Все  пусички  будут  в  аду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255934
дата надходження 25.04.2011
дата закладки 27.04.2011


Julia De-Ville

Самайн

Ты  выбрал  себе  злого  бога
С  душою  черной  во  плоти.
В  ночи  Самайна  рыщет  злоба.
Бежишь!..  Но  помни:  "Не  уйти".
Ты  связан  сладкой  нитью  крови,
И  эти  узы  не  порвать.
Ты  "Отче  наш"  пытался  вспомнить,
Но  только  слов  не  разобрать.
Весь  мир  горит  и  тонет  в  жажде.
Твоему  солнцу  не  взойти.
Молись.  Не  умирают  дважды.
Жаль,  в  небе  рая  не  найти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219577
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 19.04.2011


ВЛВ

Пишите некрологи по поэту…

Я  ухожу,  пускай  не  смело,
Хотя  уже  который  раз
Свое  поруганное  тело,
Как  падаль,  бросив  на  показ.

Я  ухожу,  порой  случайно,
Как  будто  нет  причин  для  счастья,
И  сотворив  большую  тайну
Из  рьяной  графоманской  страсти.

Я  ухожу  с  налетом  чуда,
С  осадком  ложной  доброты.
Пусть  будут  прокляты  все  люди.
Пусть  будут  сломаны  кресты.

Я  ухожу,  и  будь,  что  будет.
Пусть  выдают  мои  черты
Оскалы  черно-серых  будней
И  ампутацию  души.

Я  ухожу.  Не  вам  со  мной
Встречать  кровавые  рассветы.
Не  насмехайтесь  над  судьбой.
Пишите  некрологи  по  поэту...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170271
дата надходження 06.02.2010
дата закладки 12.04.2011


never

Хай Шевченкові з гордістю сниться

Ти  могутня,  ти  сильна  держава,
В  тобі  велич  і  гордість  небес,
В  тобі  нив  благодатності  слава,
Дух  незламний  в  тобі  ще  не  щез.
Україно  моя,  невмируща,
Ти  створила  чудовий  народ.
Дзвінка  пісня  твоя  пам’ятуща,
Вічна  гордість  твоїх  нагород.
Мій  народе,  довів  ти  не  раз,
Твоя  воля  міцна,  як  граніт,
І  твій  названий  батько  Тарас
Тобі  довгих  пророчив  ще  літ.
Нехай  доля  твоя  заіскриться
Усі  рани  загояться  враз.
Хай  Шевченкові  з  гордістю  сниться
Чорне  Море,  Карпати,  Донбас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247224
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 30.03.2011


Julia De-Ville

Смерть мечты

Мечта  на  коленях
На  грязном  паркете;
Обрезаны  крылья,
Накинуты  сети,
Задернуты  шторы,
Погашены  свечи,
Грубо  срубленный  крест  
Ей  брошен  на  плечи.
Она  уничтожена,
Просто  разбита;
Сердце  истерзано,
Чувства  убиты...
Ночь  за  порогом.
Рассыпаны  звезды...
Порваны  струны...
Высохли  слезы.
Истоптаны  мысли...
Сорван  венец.
Жизнь  не  нужна.
Это  только  конец.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216687
дата надходження 17.10.2010
дата закладки 13.01.2011